doi.org/10.35321/term29-09

Литовська та латиська термінологія: історичні зв’язки та зіставні дослідження¹

REGINA KVAŠYTĖ

Шяуляйська академія Вільнюського університету, Інститут литовської мови Латвійського університету

Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0002-7247-7022

ВСТУП

Наприкінці другого та на початку третього десятиліть XX ст. — у Латвії 1919 р., а в Литві 1921 р. — було засновано термінологічні комісії, які розпочали впорядкування термінології своїх країн і розвиток теорії литовської та латиської термінології. Визнається, що в цій діяльності литовським і латиським термінологам могли стати в пригоді досвід сусідньої країни та дані другої балтійської мови. Мета дослідження — розглянути історичні факти, що свідчать про прагнення термінологів Литви й Латвії до співпраці, а також зіставні дослідження литовської та латиської термінології. Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) висвітлити відображене в історії термінології прагнення литовських і латиських термінологів використовувати досвід одне одного; 2) систематизувати дані про сучасні зіставні дослідження литовської та латиської термінології; 3) з’ясувати інші форми взаємодії між термінологами Литви й Латвії. Застосовано описовий і реферативний методи; джерелами дослідження слугували наукові та науково-популярні видання Литви й Латвії, а також періодика.

1. СПІЛЬНІ РИСИ ІСТОРІЇ ЛИТОВСЬКОЇ ТА ЛАТИСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Історичний розвиток Литви й Латвії визначали різні чинники, однак були періоди, коли в них відбувалися подібні процеси. Це стосується і термінології, яка «почала швидко розвиватися в другій половині XIX ст. разом із нацією та

1 Статтю підготовлено за проєктом 2-го етапу Державної дослідницької програми Letonika latviskas un eiropiskas sabiedrības attīstībai Mūsdienu latviešu valodas lietojums un attīstība (№ VPP-LETONIKA-2022/1-0001).

Terminoloģija | 2022 | 29

169

становлення літературної мови, коли в одній країні діяли «аушрінінкай» і «варпінінкай», в іншій — молодолатиші та інші просвітителі, які, публікуючи статті в періодиці й пишучи або перекладаючи наукові книжки, знайомили суспільство з досягненнями науки, почали видавати навчальні книжки» (Labanauskienė 2008: 39). Уже в той час існували праці, що описували зв’язки між литовською та латиською мовами. Особливу роль відіграв Юргіс Амбразеюс Пабрежа, адже «у рукописах, у словниках Ю. А. Пабрежі „Waardaa tayslyynee Augimiu“ (1834 р.) і „Taislós augimiu“ (1843 р.), є латиські назви рослин — це початок зв’язків між литовською та латиською рукописною термінографією» (Labanauskienė 2008: 39) (докладніше про латиські назви рослин у згаданому словнику див.: Labanauskienė 2004, 2006). Для розширення словника латиської мови литовськими мовними ресурсами користувався публіцист, мовознавець і педагог Атіс Кронвалдс (

Atis Kronvalds), поет, публіцист і мовознавець Юріс Алунанс (Juris Alunāns). «У другій половині XIX ст. формування термінології та пізнання мов продовжують рукописні перекладні словники: „Литовсько-латиський словник“ (1872 р., не зберігся) громадського діяча, мовознавця й літератора А. Дирикіса (A. Dīriķis), „Латисько-литовсько-польський словник“ (близько 1875 р.) литовського етнографа, священника й мовознавця А. Юшки, який тісно спілкувався з ним, „Lietuviszkai–latviszkai–lenkisz kai–rusiskas žodynas“ (1894 р.) мовознавця й священника М. Мєжиніса» (Labanauskienė 2008: 42–43) (докладніше про словник Міколаса Мєжиніса див. Labanauskienė 2014; про всі три словники див. Zemzare 1961).

Це частина напрацювань, на які могли спиратися засновані у XX ст. в Латвії та Литві термінологічні комісії для дослідження й упорядкування наукової термінології².

Латвійський приклад став спонукою до створення подібної комісії в Литві (докладніше про діяльність перших TK див.: Auksoriūtė 2011, 2021; Kvašytė 2021a, 2021b; Kvašytė 2020b). Вагомий внесок у це зробив Йонас Яблонскіс, який у грудні 1920 р., ще до заснування TK, представив у щомісячному журналі Міністерства освіти Švietimo Darbas найновіший номер латиського періодичного видання Izglītības Ministrijas Mēnešraksts (IMM; щомісячник Міністерства освіти)³ і писав: «При Швіт. Мін-ві там [у Латвії – прим. авт.] є Термінологічна комісія, яка встановлює терміни для різних галузей науки; ця комісія має кілька відділів (природничих наук, торгівлі, філософії,

2 Далі скорочено: відповідно LT TK і LV TK або TK.

3 Щомісячник Міністерства освіти Латвії видавався у 1920–1939 рр.

170

Regina Kvašytė

Lietuvių ir latvių terminologija: istoriniai ryšiai ir gretinamieji tyrimai

юриспруденції тощо). Люди, яких ці суспільні питання цікавлять, гуртуються при Швіт. Мін-ві — працюють і в різних його термінологічних відділах <...>» (Jablonskis 1933a: 225)⁴. Далі Й. Яблонскіс докладно пояснює, з якою метою і ким було створено комісію, як вона працює, а також як і де оприлюднює розглянуті терміни: «У газеті, у її випусках, записують певні терміни російською, німецькою та латиською мовами» (Jablonskis 1933a: 225). Хоча видання, назване газетою, — це згаданий щомісячник, у якому публікували проєкти термінів, слід зазначити, що це робилося також в офіційній щоденній газеті Valdības Vēstnesis (Урядові вісті)⁵. Й. Яблонскіс звертає увагу й на те, як перевіряється придатність термінів, ухвалених комісією: «Публікуючи проєкт термінів, комісія через освітню газету [IMM – прим. авт.] звертається до людей, обізнаних із цією справою, і просить їх, якщо вони не згодні з тим чи іншим терміном комісії, запропонувати їй замість якогось із термінів комісії власні, придатніші терміни для „списків термінів“, призначених для суспільних потреб. Отримавши до визначеного часу (комісія зазначає цей час у статті видання) зауваження ззовні, комісія знову розглядає питання спірних термінів і остаточно оприлюднює їх для суспільних потреб» (Jablonskis 1933a: 225). Й. Яблонскіс закликає поїхати й ознайомитися з діяльністю комісії, щоб перейняти цей досвід у Литві: «Ми також можемо скористатися латиським прикладом. Декому, можливо, варто було б поїхати й до Латвії — на місці ознайомитися з цією їхньою роботою Міністерства освіти» (Jablonskis 1933a: 225–226). Статтю надруковано в журналі ще до заснування TK. Наголошується на важливості й сенсі такої діяльності (особливо підкреслюється роль освіти): «Там, де так роблять у молодій державі, не може бути такого „безладу“ в термінах, з яким тепер доводиться стикатися різним авторам наших підручників» (Jablonskis 1933a: 225). Заслуговує на увагу також факт, пізніше дещо змінений і застосований у роботі TK, — пропозиція та потреба користуватися результатами праці латишів: «N. B. У Комісії наших видань або на складі Міністерства слід було б зберігати по кілька примірників усіх тих видань, які латиші випустили для школи...» (Jablonskis 1933a: 226). Пізніше, 27 лютого 1921 р., у суспільно-політичній щоденній газеті Lietuva (№ 46) Й. Яблонскіс нагадує, що думку про створення TK публічно висловили 1920 р.: «У різдвяному номері „Lietuva“⁶ було надруковано цей текст...»

⁴Усі цитати подано автентично, правопис не виправляли, лише відмовилися від різноманітних технічних виділень, розрядок тощо.

⁵Офіційна щоденна газета Кабінету міністрів Латвійської Республіки видавалася у 1919–1940 рр.

⁶Див. Lietuva 282(564), 1920-12-24, 6 (Jablonskis 1933c).

Terminologija | 2022 | 29

171

… вже один нарис. Тепер, через два місяці, знову доводиться говорити про те саме: досі нічого не зроблено…» (Jablonskis 1933b: 226). Наголошується, що «перед Різдвом уже дещо робилося: при Міністерстві освіти діяла термінологічна комісія, яка, як тоді сподівалися, нарешті візьметься по-справжньому дбати про нашу термінологію. Ті установи або ті галузі науки й праці, які мають потребу у власній термінології, просили створювати у своєму середовищі, як писали й у „Литві“, окремі комісії з термінології <...>» (Jablonskis 1933b: 227).

Далі у статті продовжується висвітлення латвійського досвіду: «Міністерство освіти, доручаючи цю справу термінології спеціальній комісії та залучаючи до цієї роботи інші комісії працівників, іде або мало б іти шляхом латвійського Міністерства освіти: там при Міністерстві освіти працює, наскільки можна судити з латвійських газет і чути з їхніх писемних джерел, і працює, скажімо, успішно й дуже широко „термінологічна комісія“. З цією головною термінологічною комісією підтримують зв’язок різні інші комісії з термінології державного апарату... Праця цих комісій публікується там щомісяця або майже щомісяця й в органі Міністерства освіти [IMM – прим. авт.], про неї повідомляють різні галузі державної діяльності та головна державна газета⁷. Термінологічної плутанини там, здається, немає: терміни цих комісій, затверджені разом із комісією Міністерства освіти, є обов’язковими для всіх галузей державного апарату; термінологічною роботою там зацікавлені вчене товариство й школа, і ця праця, як видно, дає там цілком добрі плоди...» (Jablonskis 1933b: 227–228).

Від самого початку діяльності LT TK у протоколах засідань (TKP)⁸ фіксувалися спостереження, пов’язані з роботою латвійських термінологів і впорядкуванням термінології. Наприклад, майже через два роки діяльності TK, у протоколі засідання № 51 від 4 січня 1923 року з’явився запис про те, як слід публікувати терміни та як готувати списки термінів, поданих на розгляд: «Постановлено й надалі публікувати, спершу подаючи литовські терміни й пояснюючи їх іноземними мовами, а де це не становить труднощів — принаймні кількома. У газетах оголосити, щоб особи, які подають терміни для роботи Комісії, скрізь, де можуть, поруч із литовськими термінами подавали терміни принаймні кількома іноземними мовами». У цьому протоколі записано також побажання «для потреб роботи придбати видані латиською [виділено мною – прим. авт.] та іншими мовами термінологічні словники» (TKP 1923).

⁷ Раніше згадана щоденна газета Valdības Vēstnesis.

⁸ Протоколи перших засідань LT TK (TKP № 1–80) зберігаються в Центрі термінології Інституту литовської мови.

172

Regina Kvašytė

Lietuvių ir latvių terminologija: istoriniai ryšiai ir gretinamieji tyrimai

Можна припустити, що литовських термінологів могли цікавити результати роботи LV TK — словник, виданий 1922 року, Zinātniskās terminoloģijas vārdnīca (Словник наукової термінології). Це важлива праця, що з’явилася вже після того, як Комісія в Латвії припинила діяльність (у вересні 1921 року через брак коштів). До словника увійшли терміни 20 галузей (у змісті зазначено 19 — ветеринарію не включено), розподілені за тематичними (іноді об’єднаними) розділами різного обсягу: мовознавство, філософія, право, народне господарство й фінанси, музика, живопис, скульптура й будівництво, природничі науки, лісівництво, хімія та хімічна технологія, математика, геометрія й креслення, фізика, механіка й опір матеріалів, машинобудування й обробка металів, електрика й електротехніка, військова справа, мореплавство, книжкова промисловість, ветеринарія. Загалом у словнику налічується 8 398 реєстрових термінів (Baltiņš 2013: 426). Однак ще до того в Латвії було видано спеціалізовані збірники термінів рідною мовою та інтернаціональної лексики, наприклад словники термінів мореплавства (1902, 1908), військової справи (1914) і будівництва (1922) (LILVV 1995).

Узагальнюючи, можна сказати, що заснування перших TK та їхню роль у кожній із країн оцінюють подібно. За словами нинішнього голови Термінологічної комісії Латвійської академії наук Маріса Балтиньша (Māris Baltiņš), відбувся перехід від індивідуальної (здійснюваної однією особою), приватної (без певних зобов’язань і обов’язків) і спонтанної (відповідно до розуміння конкретного фахівця та безпосередніх потреб) термінотворчості до колективної (за участю багатьох фахівців певної галузі), планомірної (спрямованої на охоплення всієї термінології галузі, а не на створення ізольованих термінів для окремих публікацій) та інституціоналізованої (з чітко визначеним обов’язком діяти під керівництвом певної установи) діяльності (Baltiņš 2013: 426) (про внесок LT TK у розвиток литовської термінології докладніше див.: Auksoriūtė 2011, 2021).

Діяльність TK тривала недовго ані в Латвії (до 1921 року), ані в Литві (до 1926 року), однак очевидно, що литовців і латишів і надалі цікавили теорія термінології та впорядкування термінології (докладніше див.: Grabis 2006; Keinys 2012; Skujiņa 2002 та ін.).

Якщо в XX столітті в Литві на Латвію дивилися як на взірець упорядкування термінології, то в Латвії лунали думки, що латвійські й литовські термінологи співпрацюють недостатньо. Наприклад, Яніс Ендзелінс (Jānis Endzelīns), який активно долучався до впорядкування латвійських термінів, хоча й не підготував публікацій, присвячених саме термінології (Skujiņa 1972; див. також Labanauskienė 2012), у короткій статті 1942 року в журналі Latvju Mēnešraksts

Terminoloģija | 2022 | 29

173

(Латвійський щомісячник)⁹ зазначив, що доводиться шкодувати про те, що під час творення наукової термінології литовці й латиші не спілкувалися між собою й не узгоджували своїх дій, — це дало б змогу створити багато термінів, спільних для обох народів (Endzelīns 1942: 547).

Литовці й латиші, а також естонці підтримували взаємні зв’язки в еміграції. Їхня діяльність сприяла й плеканню термінології: у Німеччині, де в Гамбурзі та його передмісті Піннеберзі з 1946 до 1949 р. діяв Балтійський університет (латиською Baltijas universitāte), було видано економічний словник (точніше, його варто було б назвати словничком) Dictionary to Meyer’s Elements of Modern Economics (EME 1946). У цьому 20-сторінковому виданні, надрукованому ротапринтом, зібрано як терміни, так і слова інших частин мови (дієслова, прикметники), уживані в галузі економіки, англійською, німецькою, естонською, литовською та латиською мовами. У виданні латиської еміграції — щомісячнику Ceļa Zīmes (Дорожні знаки)¹⁰ — мовознавиця Вельта Руке (згодом Руке-Дравіня) опублікувала статтю «Valodu tuvināšana Baltijā» (Зближення мов у Прибалтиці) (Velta Rūķe-Draviņa), у якій наголосила, що, створюючи назви для позначення нових понять, слід зважати на досвід спорідненої мови й обирати або творити подібні терміни, адже словниковий склад — саме той рівень мови, на який найлегше цілеспрямовано впливати. Нові слова — назви сучасних понять — легко створювати в термінологічних комісіях; крім того, немає потреби уніфікувати стару номенклатуру, яка вже рідко вживається (Rūķe 1951: 280). До речі, з цих питань у щомісячнику Izglītības Ministrijas Mēnešraksts майже на 20 років раніше вже висловлювався Пранас Скарджюс¹¹, який також називає наявність спільних термінів одним із чинників мовного зближення литовців і латишів (Skardžius 1934: 356).

Доводиться визнати, що розвиток взаємних зв’язків між литовськими й латиськими термінологами ще не досліджено належним чином. Ані мета дослідження, ані обсяг статті не дають змоги докладніше заглибитися в історію, однак навіть кілька розглянутих у статті спостережень дають підстави вважати, що і литовці, і латиші позитивно оцінювали потребу спиратися на другу балтійську мову.

9 Журнал літератури й мистецтва виходив у 1942–1944 рр.

10 Щомісячник виходив за кордоном з 1948 до 1987 р.: до 1952 р. у Швеції, а згодом — у Великій Британії.

11 Автора статті названо ім’ям Francis, хоча литовське ім’я Pranas слід було б передати латиською (латизувати) як Prans.

174

Regina Kvašytė | Lietuvių ir latvių terminologija: istoriniai ryšiai ir gretinamieji tyrimai

2. ПОРІВНЯЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ТА ЛАТИСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Позитивне ставлення до взаємозв’язків між балтійськими мовами зберігається й нині: у Литві та Латвії проведено (опубліковано) різні порівняльні дослідження литовської та латиської термінології, які можна вважати зародками порівняльної термінології. Частина публікацій, опублікованих литовською й латиською мовами в Литві та Латвії¹², присвячена загальним питанням термінології та термінографії, інша частина — термінології конкретних галузей.

Серед загальних досліджень варто згадати вже процитовану в історичному огляді статтю Солвіти Лабанаускене (2008) про паралелі у формуванні термінології в Литві та Латвії у XIX ст., а також статті про систему кореня termin- у литовській і латиській мовах, опубліковані в Литві (Kvašytė 2013) і Латвії (Kvašīte 2016), та статті про перші LV TK і LT TK (Kvašytė 2021a, 2021b; Kvašīte 2020a). У статті, присвяченій термінографії, оглянуто термінологічні словники, видані в Литві та Латвії після відновлення незалежності 1990 р. (Kvašytė 2004b). Увагу привернули словники термінів лінгводидактики литовською й латиською мовами, що з’явилися майже одночасно: авторки дослідження Ана Вулане (Anna Vulāne) і Регіна Квашите (Reģīna Kvašīte) розглядають принципи укладання словників, їхню структуру, обсяг термінів та їх добір, а також подібності й відмінності термінологічних систем (Vulāne, Kvašytė 2018). Інга Знотиня (Inga Znotiņa) аналізує різноманітність термінів корпусної лінгвістики на позначення корпусу текстів тих, хто вивчає іноземну мову (латиський відповідник valodas apguvēju korpuss), і шукає термін, найпридатніший для порівняльних досліджень (Znotiņa 2014).

Говорячи про термінографію, хотілося б звернути увагу на те, що бувають випадки, коли до сучасних багатомовних термінологічних словників включають литовські й латиські терміни. Наприклад, у Ризі видано перекладний термінологічний словник, укладений за гніздовим принципом, Krievu–latviešu–lietuviešu jūrniecības13 juridisko terminu vārdnīca, який автор литовською назвав Rusų–latvių–lietuvių kalbų jūrinės veiklos teisės terminų žodynu (Bergholcs 2004). У Латвії також виходив перекладний словник економічних термінів, підготовлений колективом авторів, серед семи мов якого є й литовська (ETV 1992), і, ймовірно, словник Латвійського сільськогосподарського університету (у бібліографії видавця не зазначено,

12 Під час систематизації матеріалу збирали також дані про доповіді на конференціях і опубліковані тези до них, однак в описі дослідження спираються на статті, оскільки перелічити всі доповіді та/або їхні тези зайняло б надто багато місця; крім того, статті нерідко готують на основі доповідей.

13 Дослівно — jūreivystė.

Terminologija | 2022 | 29

175

однак таке припущення виникає через те, що видане в Єлгаві видання — словник технології тваринництва Lopkopības tehnoloģijas terminu vārdnīca:vācu–angļu–lietuviešu–latviešu (LTTV 2001)¹⁴. У Литві вийшло видання, до якого включено терміни обох балтійських мов, — виданий Міністерством довкілля Aplinkos apsaugos žodynas EnDIC 2004 (про литовські та латвійські назви рослин у словнику див.: Labanauskienė 2009, 2010). У методичному посібнику у формі словника, виданому Шяуляйським університетом і призначеному для тих, хто вивчає термінологію, подано латиські відповідники реєстрових термінів (Kvašytė 2005b).

Серед конкретних галузей науки досі багато уваги в порівняльному аспекті приділяли литовським і латвійським мовознавчим термінам. Статті, присвячені як порівнянню мовознавчих термінів загальнішого характеру, так і термінам однієї з галузей мовознавства — діалектології, — опубліковано в Литві (Балоде 1985; Kvašytė 2005a), а в статтях, опублікованих у Латвії, докладно розглянуто граматичні терміни на позначення частин мови та зворотних дієслів (Kvašytė 2019, 2020a). Однак найбільше вивчали терміни стилістики. Частину цих досліджень опубліковано у збірнику статей 2006 року Lietuvių ir latvių gretinamosios stilistikos klausimai, який об’єднав литовських і латвійських науковців для порівняльного дослідження стилістики обох балтійських мов (Kvašytė 2004a, 2006; Kvašytė, Župerka 2006), а також у виданнях, опублікованих у Латвії (Kvašytė 2004a, 2007, 2013). До стилістики (одного з функціональних стилів — офіційно-ділового) можна віднести зіставлення запозичених з англійської мови термінів, уживаних в економіці, хоча цей матеріал можна розглядати й як дослідження англіцизмів у галузі економіки (Kvašytė 2004b).

Як литовські термінологи Stasys Keinys і S. Labanauskienė, так і латвійська термінологиня Linda Pietė (Linda Piete, нині — Kurminia) у порівняльному аспекті вивчали ботанічні терміни, зафіксовані в різних джерелах у різні періоди, переважно назви рослин (Labanauskienė 2006; Labanauskienė 2004, 2009, 2010, 2014; Keinis, Labanauskienė 2004; Pietė 2007; Kurmina 2010). Результатом зацікавлення ще однією актуальною галуззю сучасної термінології став розділ монографії Lietuviškos informatikos ir kompiuterijos terminijos tyrimai, присвячений аналізу литовських і латвійських комп’ютерних термінів (авторка S. Labanauskienė) (Auksoriūtė ir kt. 2018: 352–407).

14 Дані про словники з дослідження Vārdnīcu izstrāde Latvijā (1991–2010) (Šmite 2012).

176

Regina Kvašytė

Lietuvių ir latvių terminologija: istoriniai ryšiai ir gretinamieji tyrimai

Сучасні порівняльні дослідження литовської та латвійської термінології охоплюють як загальні питання науки й термінографію, так і термінологію конкретних галузей або підгалузей — ботаніки (назви рослин), економіки, інформаційних технологій. Особливий інтерес викликає мовознавство (діалектологія, граматика, стилістика), а також лінгводидактика й корпусна лінгвістика. У Литві та Латвії є також термінологічні словники, у яких зафіксовано терміни обох мов.

3. ЗВ’ЯЗКИ ЛИТОВСЬКИХ І ЛАТВІЙСЬКИХ ТЕРМІНОЛОГІВ

Варто виокремити ще кілька праць, безпосередньо не пов’язаних із порівнянням литовської та латвійської термінології, але таких, що відображають зв’язки між термінологами й уже стали частиною новітньої історії. Усі вони покликані ознайомити з досягненнями термінологів другої балтійської нації та актуальними питаннями термінології. Досі ці праці помітніше представлені в Литві; наприклад, опубліковано рецензії на праці латвійських термінологів: монографію Valentinos Skujin̦os (Valentīna Skujiņa) Latviešu terminoloģijas izstrādes principi (Принципи впорядкування латвійської термінології) (Keinys 2005)¹⁵, рецензії на словник, виданий 2007 року, Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca (Тлумачний словник основних мовознавчих термінів) (Kvašytė 2008, 2009), а також огляд діяльності латвійських термінологів і бібліографії термінологічних словників, виданих у Латвії у 1990–2000 роках (Kvašytė 1996, 2001). У журналі Gimtoji kalba опубліковано розмову з тодішнім головою латвійської ТК Юрісом Балдунчиксом (Juris Baldunčiks) про спільну для обох мов потребу в упорядкованій термінології (Kvašytė, Urnėžiūtė 2015). Зв’язки між термінологами відображають і деякі відомості особистого характеру, опубліковані у фахових виданнях, — привітання V. Skujin̦ai з нагоди ювілею (Labanauskienė 2007) і присвячений їй In memoriam (Keinys 2015).

У Литві друкують статті латвійських термінологів, які дають змогу ознайомитися з актуальними питаннями латвійської термінології та впорядкування термінології, а також із тим, як досліджують і впорядковують термінологію різних галузей. Основним виданням, присвяченим цій темі, є Terminologija (почало виходити під назвою Terminologijos vagos у 1994 році). Членкинею редакційної колегії цього журналу в 1998–2012 роках була V. Skujin̦a (1937–2015), а в 2013–2021 роках — J. Baldunčikas (1950–2022). У Латвії такого наукового видання з термінології немає, тому литовські

¹⁵ Рецензовано перше видання монографії, опубліковане 1993 року (друге видання — 2002 року). Рецензію надруковано 1994 року в журналі Terminologijos vagos (передруковано у збірнику 2005 року).

Terminologija | 2022 | 29

177

Публікації термінологів друкуються в різних збірниках, переважно періодичних і разових, що готуються на основі конференційних доповідей, наприклад, у журналі Інституту латиської мови Латвійського університету Linguistica Lettica та у виданні факультету гуманітарних наук Латвійського університету Valoda: nozīme un forma (Мова: значення і форма). Статті, підготовлені на основі доповідей конгресу летоністики, виходять у виданні Valodniecības raksti (Статті з мовознавства), а матеріали конференцій Лієпайського та Даугавпілського університетів відповідно — у виданнях Vārds un tā pētīšanas aspekti (Слово та аспекти його дослідження) і Valoda dažādu kultūru kontekstā (Мова в контексті різних культур).

Литовські й латиські термінологи беруть участь у міжнародних конференціях, які організовують одні одних. У Литві конференції, присвячені термінології, регулярно проводить Центр термінології Інституту литовської мови, а в Латвії термінологи беруть участь у щорічних конференціях, присвячених ушануванню річниць від дня народження Я. Ендзелінса й Артура Уозуола (Arturs Ozols), а також у конференціях Лієпайського університету, Даугавпілського університету та інших.

Чимало різних фактів свідчать про взаємні зв’язки литовських і латиських термінологів. У Литві й Латвії публікують наукові статті з питань латиської та литовської термінології й упорядкування терміносистем, виголошують доповіді на конференціях, а також існують інші форми співпраці.

ВИСНОВКИ

Дослідження показало, що в історії термінології Литви й Латвії термінологи цікавилися одні одними. З ініціативи Я. Яблонскіса за прикладом Латвії в Литві 1921 року було створено Комісію з термінології; у її діяльності він закликав спиратися на досвід Латвії, а латиські мовознавці Я. Ендзелінс і В. Рукє звернули увагу на потребу прагнути більшого зближення балтійських мов. Слід визнати, що історію зв’язків литовських і латиських термінологів досліджено недостатньо; однак кілька розглянутих у статті спостережень дають підстави стверджувати, що термінологи обох країн позитивно оцінювали потребу спиратися на досвід одні одних у творенні термінів.

Сучасні зіставні дослідження литовської та латиської мов охоплюють загальні питання термінології, термінографію та термінологію окремих галузей і підгалузей — ботаніки (назв рослин), інформаційних технологій, мовознавства, лінгводидактики й корпусної лінгвістики. Автори зіставних досліджень (Л. Балуоде, С. Кейніс, Р. Квашіте, С. Лабанаускене, Л. П’єте

178

Regina Kvašytė

Lietuvių ir latvių terminologija: istoriniai ryšiai ir gretinamieji tyrimai

(нині Курмінія), А. Вулане, І. Знуотиня) публікують статті як у Литві, так і в Латвії, переважно литовською та латиською, рідше — англійською й російською мовами. У Литві й Латвії є багатомовні словники, у яких зафіксовано терміни обох балтійських мов. 1946 року такий економічний словничок було видано в Німеччині, де діяв Балтійський університет.

Взаємне спілкування литовців і латишів — це також рецензування термінологічних праць, публікація статей, присвячених дослідженню термінів рідної мови, участь у конференціях, які проводять у Литві й Латвії, а також публікація тез доповідей і матеріалів. Латиські термінологи в Литві найчастіше друкують статті в журналі Terminologija, у редакційній колегії якого Латвію в 1998–2012 роках представляла В. Скуїня, а в 2013–2021 роках — Я. Балдунчікс. У Латвії немає подібного видання, присвяченого виключно термінології, тому статті литовських термінологів друкують у журналі Linguistica Lettica, у виданні конгресу летоністики Valodniecības raksti та інших.

ЛІТЕРАТУРА ТА ДЖЕРЕЛА

Auksoriūtė Albina 2011: Terminologijos komisijos (1921–1926) veiklos apžvalga. – Terminologija 18, 80–91.

Auksoriūtė Albina 2021: Terminologijos komisijos įkūrimo šimtmečiui. – Gimtoji kalba 3, 3–9.

Auksoriūtė Albina ir kt. 2018: Auksoriūtė Albina, Gaivenytė-Butler Jolanta, Labanavičienė Solvita, Mitkevičienė Asta, Stunžinas Robertas, Umbrasas Alvydas, Zemlevičiūtė Palmira. Lietuviškos informatikos ir kompiuterijos terminijos tyrimai: monografija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas.

Baltiņš Māris 2013: Terminādes process un principi. – Latviešu valoda, red. A. Veisbergs, Rīga: LU Akadēmiskais apgāds, 415–433.

Bergholcs Jons 2004: Krievu-latviešu-lietuviešu jūrniecības juridisko terminu vārdnīca, Rīga: Avots.

EME – Словник до «Елементів сучасної економіки» Меєра, укладачі E. Vėrzemnieks, E. Järvesso, E. Gabris, підручник № 38, Гамбург: Балтійський університет, 1946.

Endzelīns Jānis 1942: Valodnieka vērojumi. – Latvju Mēnešraksts 6, 01.01.1942., 545.–547.

ETV – Словник економічних термінів латиською, російською, англійською, німецькою, французькою, литовською та естонською мовами, укладач J. Porietis, Рига: Zinātne, 1992.

Grabis Rūdolfs 2006 [1953]: Par latviešu terminoloģijas attīstību un izstrādi. – Darbu izlase, Rīga: Latvijas Universitātes Latviešu valodas institūts, 221.–229.

Jablonskis Jonas 1933a [1920]: Įžglītības Ministerijos Mēnešraksts, № 11, Рига, 1920 (с. 96), 4 руб. – Праці Яблонскіса I. Суспільні статті, ред. J. Balčikonis, Каунас: Міністерство освіти, 224–226.

Jablonskis Jonas 1933b [1921]: Про терміни нашої мови. – Праці Яблонскіса I. Суспільні статті, ред. J. Balčikonis, Каунас: Міністерство освіти, 226–228.

Jablonskis Jonas 1933c [1920]: Питання термінів. – Праці Яблонскіса II. Освітні питання, ред. J. Balčikonis, Каунас: Міністерство освіти, 211–212.

Keinis Stasis, Labanauskienė Solvita 2004: Latviešu augu nosaukumi Lietuviešu botānikas vārdnīcā. – Linguistica Lettica 13, 129.–139.

Keinys Stasys 2005 [1994]: Latvių terminologijos tvarkymo principai. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 262–264.

Keinys Stasys 2012 [1967]: Lietuvių terminologijos kūrimo apžvalga (iki 1940 metų). – Lietuvių terminologijos raida, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 29–56.

Keinys Stasys 2015: Valentinai Skujiniai atminti. – Terminologija 22, 232–235.

Terminologija | 2022 | 29

179

Kurminą Linda 2010: Eponiminiai augalų pavadinimai latvių ir lietuvių kalbose: darybos būdai. – Leksikografija ir leksikologija 2, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 355–367.

Kvašytė Regina 1996: Terminologija Latvijoje. – Terminologija 3, 70–78 [1990–1995 metų žodynų bibliografija].

Kvašytė Regina 2001: 1996–2000 m. Latvijoje išleistų terminų žodynų bibliografija. – Terminologija 8, 152–157.

Kvašytė Regina 2004a: Apie lietuvių ir latvių stilistikos terminiją. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos, Kazimierui Gaiveniui atminti, sud. A. Auksoriūtė, ats. red. S. Keinys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 240–249.

Kvašytė Regina 2004b: Lietuvių ir latvių ekonomikos terminijos anglybės. – Terminologija 11, 31–51.

Kvašytė Regina 2005a: Lietuvių ir latvių tarmės: terminija ir žodynai. – Baltų kalbų tarmės: rašytinis palikimas, sud. J. Švambarytė-Valužienė (ats. red.), R. Kvašytė, A. Stafecka, Šiauliai: Discens, 112–123.

Kvašytė Regina 2005b: Mokomais terminologijos žodynėlis, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla.

Kvašytė Regina 2006: Lietuvių ir latvių stilistikos terminija gretinamuoju aspektu. – Lietuvių ir latvių gretinamosios stilistikos klausimai. Lietuvièšu un latviešu sastatāmās stilistikas jautājumi, sud. ir ats. red. R. Kvašytė, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla, 54–63.

Kvašytė Regina 2008: Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca. Sastādījis autoru kolektīvs V. Skujiņas vadībā. – Terminologija 15, 242–248.

Kvašytė Regina 2009: Valodniecības terminu skaidrojošā vārdnīca [apžvalga]. – Gimtóji kalba 3, 23–24.

Kvašytė Regina 2013: Lietuvių ir latvių kalbų terminų su šaknimi termin- mikrosistema. – Terminologija 20, 123–139.

Kvašytė Regina 2021a: Apie pirmąsias terminologijos komisijas Lietuvoje ir Latvijoje. – Mokslo Lietuva 7(672), 2021-04-14, 11, 12.

Kvašytė Regina 2021b: Apie pirmąsias terminologijos komisijas Lietuvoje ir Latvijoje. – Mokslo Lietuva 8(673), 2021-04-28, 6, 7.

Kvašytė Regina, Urnėžiūtė Rita 2015: Baltų kalboms svarbu darni terminijos raida [pokalbis su Ventspilio aukštosios mokyklos profesoriumi, Latvijos mokslų akademijos Terminologijos komisijos pirmininku Juriu Baldunčiku; kalbino Regina Kvašytė ir Rita Urnėžiūtė]. – Gimtóji kalba 12, 11–18.

Kvašytė Regina, Župerka Kazimieras 2006: Lietuvių ir latvių funkcinių stilių terminai. – Lietuvių ir latvių gretinamosios stilistikos klausimai. Lietuvièšu un latviešu sastatāmās stilistikas jautājumi, sud. ir ats. red. R. Kvašytė, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla, 65–83.

Kvašytė Regina 2004a: Internacionālie lietišķie termini latviešu un lietuviešu vārdnīcās. – Linguistica Lettica 13, 140.–152.

Kvašytė Regina 2004b: Lietuviešu un latviešu terminogrāfijas jaunumi. – Valoda–2004: Valoda dažādu kultūru kontekstā, Zinātnisko rakstu krājums XIV, Daugavpils, 121.–126.

Kvašytė Regina 2007: Terms of the Latvian and Lithuanian Stylistics in Comparative Aspect. – Contrastive and Applied Linguistics, Research papers XIV, ed. Andrejs Veisbergs, Rīga: Faculty of Modern Languages, 33–42.

Kvašytė Regina 2013: Lietišķais stils latviešu un lietuviešu valodā: terminoloģiskais aspekts. – Aktuālas tendences terminoloģijas teorijā un praksē: rakstu krājums, sast. I. Pūtele, Rīga: LU Latviešu valodas institūts, 6.–16.

Kvašytė Regina 2016: Sakne termin- latviešu un lietuviešu terminoloģijā. – Terminrade Latvijā senāk un tagad: Latvijas Zinātņu akadēmijas Terminoloģijas komisijas 70 gadu jubilejas konferencei veltīts izrakstu krājums, Rīga: Zinātne, 71.–76.

Kvašytė Regina 2019: Latviešu un lietuviešu atgriezeniskie darbības vārdi: terminoloģiskais aspekts. – Valoda: nozīme un forma 10. Latvijas gramatiskā doma gadsimta gaitā, sast. A. Kalnača, I. Lokmane, Rīga: LU Akadēmiskais apgāds, 92.–104.

Kvašytė Regina 2020a: Latviešu un lietuviešu gramatikas termini: vārds, vārdšķira un to nosaukumi. – Valoda: nozīme un forma 11. Gramatika un valodas normēšana, sast. un red. A. Kalnača, I. Lokmane, Rīga: LU Akadēmiskais apgāds, 93.–117.

Kvašytė Regina 2020b: Pirmās Terminoloģijas komisijas Latvijā un Lietuvā. – Zinātniskie raksti VI (XXVI). Latviešu terminoloģija simts gados, Rīga: Latvijas Nacionālā bibliotēka, 74.–92.

Labanauskienė Solvita 2006: Latviešu un lietuviešu augu nosaukumu sastatīšana J. A. Pabrēžas darbos. Linguistica Lettica 15, 128.–136.

Labanauskienė Solvita 2004: Latvių augalų vardai Jurgio (Ambraziejaus) Pabrėžos žodynuose. – Terminologija 11, 145–155.

180

Regina Kvašytė

Lietuvių ir latvių terminologija: istoriniai ryšiai ir gretinamieji tyrimai

Labanauskienė Solvita 2007: Žymioji latvių terminologė Valentīna Skujiņa. – Terminoloģija 14, 216–218.

Labanauskienė Solvita 2008: Lietuvių ir latvių terminologijos formavimasis XIX amžiuje. – Valodniecības raksti 2, 36.–45.

Labanauskienė Solvita 2009: Lietuvių ir latvių kalbų augalų vardai Aplinkos apsaugos žodyne EnDic2004. – Terminoloģija 16, 93–115.

Labanauskienė Solvita 2010: Sudurtinių lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų darybos ypatumai. – Terminoloģija 17, 54–67.

Labanauskienė Solvita 2011: Baltijos šalių floros lietuviškų ir latviškų augalų genčių vardų vedyba. – Terminoloģija 18, 66–79.

Labanauskienė Solvita 2012: Jānio Endzelīno terminologinės įžvalgos. – Terminoloģija 19, 173–183.

Labanauskienė Solvita 2014: Mykolo Miežinio Lietuviszkai–latviszkai–lenkiszkai–rusiszko žodyno lietuviški ir latviški sinoniminiai bei variantiniai augalų vardai. – Terminoloģija 21, 143–159.

LILVV – Latvijā izdotās latviešu valodas vārdnīcas. Bibliogrāfisks rādītājs (1900–1994), sast. M. Banga, G. Cakule, S. Kļaviņa, B. Mūrniece, S. Zariņa, Rīga: Latvijas Universitāte, 1995.

LTTV – Словник термінів технології тваринництва: німецько–англійсько–литовсько–латиський, авторський колектив: W. Drochern, S. Baranauskas, I. Kulpyc та ін., Єлгава: [б. в.], 2001.

Piete Linda 2007: Personvārdi latviešu un lietuviešu augu nosaukumos. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 11, 45–53.

Rūķe Velta 1951: Valodu tuvināšana Baltijā. – Ceļa Zīmes 8, 275.–282.

Skardžus Francis 1934: Lietuvių un latvju valodiskās tuvināšanās iespējas. – Izglītības Ministrijas Mēnešraksts 10, 01.10.1934, 354.–356.

Skujiņa Valentīna 1972: J. Endzelīna devums latviešu valodas zinātniskās terminoloģijas attīstībā. – Latviešu valodas kultūras jautājumi 8, 17.–33.

Skujiņa Valentīna 2002: Latviešu terminoloģijas izstrādes principi, otrais, labotais un papildinātais izdevums, Rīga: Latvijas valodas institūts.

Šmite Astra 2012: Latvijā izdotās vārdnīcas (1991–2010). Bibliogrāfisks saraksts. – Vārdnīcu izstrāde Latvijā 1991–2010, pētījums Jura Baldunčika vad., Rīga: Latviešu valodas aģentūra, 192.–247.

TKP – протоколи термінологічної комісії (№ 1–80), 1921–1923.

Vulāne Anna, Kvašīte Regīna 2018: Latviešu un lietuviešu lingvodidaktikas terminu vārdnīcas: sastatāmais aspekts. – Linguistica Lettica 26, 93.–117.

Zemzare Daina 1961: Latviešu vārdnīcas (līdz 1900. gadam), Rīga: Latvijas PSR Zinātņu akadēmijas izdevniecība.

Znotiņa Inga 2014: Valodas apguvēju korpuss: lietuviešu un latviešu termins un definīcija. – Vārds un tā pētīšanas aspekti 18(II), 265.–271.

Балоде Лаймуте 1985: О латышской и литовской лингвистической терминологии (сходство и различия). – Lietuvių kalbotyros klausimai XXIV. Mokslo kalbos kultūros ir terminologijos problemos, Vilnius: Mokslas, 11–16.

Отримано 2022-09-05 Regina Kvašytė Вільнюський університет, Шяуляйська академія вул. P. Višinskio 25, LT-76351 Шяуляй Латвійський університет, Інститут латиської мови бул. Kalpaka 4, LV-1050 Рига Електронна пошта [email protected]

Terminoloģija | 2022 | 29

181