L. Ivinskio „Prigimtumenės“ taksonų pavadinimai

Albina AUKSORIŪTĖ I. НАЗВИ ТАКСОНІВ «ПРИГІМТУМЕНЕСЬ» ІВІНСЬКОГО Laurynas Ivinskis (1810–1881) – vienas žymiausių XIX a. vidurio Žemaičių švietėjų – į Lietuvos kultūros istoriją įėjo kaip pirmasis kalendorių leidėjas lietuvių kalba. Jo “Kalendorius arba Metų skajtlus ukiszkas” buvo leidžiamas nuo 1846 iki 1867 metų. Kalendorių turinys labai įvairus – kadangi jie buvo skirti valstiečiams, tai nemaža L. Ivinskis juose pateikė praktiškų patarimų žemės ūkio klausimais, istorijos ir astronomijos žinių, tautosakos kūrinėlių, aiškino zoologijos, botanikos dalykus. Iš kalendoriuose pateikiamų straipsnelių botanikos klausimais matyti, kad L. Ivinskis domėjosi šia sritimi ir neblogai buvo pats su ja susipažinęs. Trijuose kalendoriuose (1862–1864) jis išspausdino savo straipsnį “Prigimtinė”, kur aptarė gyvąją ir negyvąją gamtą, botanikos, zoologijos, mineralogijos dalykus. Šiame straipsnelyje L. Ivinskis pateikia augalų klasifikaciją pagal Linėjų ir Žiusję. Bet didžiausias L. Ivinskio gamtos mokslų darbas “Prigimtumėnė” yra nedaugeliui žinomas, nes liko tik jo rankraštis. Šiame darbe autorius atsiskleidžia kaip geras botanikos žinovas ir lietuviškų botanikos terminų kūrėjas. Л. Івінскіс планував написати три частини «Пригімтуменес», однак наразі знайдено лише дві частини цього рукопису. Перша частина рукопису «Пригімтумене. Тобто: перелік речей землі, рослин і тварин із зазначенням їхнього використання» (далі в цій статті називатиметься просто «Пригімтумене») зберігається в бібліотеці Інституту литовської літератури та фольклору; вона складається з 42 сторінок. Л. Івінскіс починає працю з передмови, у якій пояснює слово prigimtumenė: «<...> prigimtumenė, утворилося від двох слів: Prigimtis і minia. “ У цьому випадку Л. Івінскіс, імовірно, помилявся: найімовірніше, це слово утворене префіксальним способом, а не є складним словом. Пригімтумене Л. Івінскіс поділяє на три частини: «<...> утворило три великі розділи, які, як зазвичай називають деякі вчені-природознавці, є царствами природи: 1. Царство неживого, або Земля. 2. Царство напівживого, або Рослини— 58 ни. 3. Царство живого, або Тварини» (с. 1). Далі у вступі автор пише, що для кращого розуміння й засвоєння він поділяє великі розділи на дрібніші та наводить литовські, латинські й польські терміни систематичних категорій: «Такі назви є: Розділ. Regnum. Królestwo. Поділ. Divisio. Dział. Клас. Classis. Oddział. Підклас. Sub-classis. Pod-dział. Порядок. Ordo. Rząd. Підпорядок. Sub-Ordo. Podrzęd. Родина. Familia. Rodzina. Спорідненість. Tribus. Pokrewieństwo. Рід. Genus. Rodzaj. Підрід. Sub-genus. Podrodzaj. Вид. Species. Gatunek. Підвид. Sub-species. Podgatunek. Atmaigna. Різновид. Odmiana. Paatmajnis. Підрізновид. Pod-odmiana” (с. 2). Для позначення категорій Л. Івінскіс прагне знайти литовські терміни, а деякі створює сам. Після короткого вступу, уже на третій сторінці, автор починає опис царства неживої природи, або земних утворень. У цій частині він описує гірські породи, ґрунти, найбільші жмудські гори, болота, озера, річки, каміння, метали та іншу неживу природу. У тій самій бібліотеці зберігається також рукопис покажчиків до цієї частини праці Л. Івінскіса — «Surašizmas žemieminu. Index Fossiliorum. Spis minerałów», у якому подано чотири покажчики: литовських, латинських, польських і німецьких термінів. У бібліотеці Польської академії наук у Кракові зберігається друга частина «Prigimtumėnes» Л. Івінскіса — «Prigimtūmenė turente sawieje dalijkus žemės, žoliun ir giwunun su parodimu anun wartojimo. Spis minerałów, roślin i tworów żyjących (zwierzęcych), sutejkta par Ł. Iwiński. Dalis 2. Część 2. Żoliėmina. Rośliny. Vegetabilia. Kroküwa. Cracoviae, Krakow, Krakau.» Копія цього рукопису є в бібліотеці Академії наук, а про нього 59 писали К. Янкявічюс і Р. Янкявічене1. Вони розглянули цю частину рукопису, знайдену в Кракові, і, оскільки рукопис починається лише з 43-ї сторінки, дійшли висновку, що Л. Івінскіс не написав запланованого вступу до праці. Вони не знали, що вступ і перша частина праці написані й зберігаються в Литві. У другій частині праці Л. Івінскіса описано нижчі й вищі рослини. Основну її частину становить систематичний список рослин, у якому згадано 2521 рід, що належить до 215 родин. Наведено литовську, латинську, польську, а подекуди й німецьку назву роду. Далі Л. Івінскіс подає алфавітний покажчик назв рослин «Surašymas žolenių, taj ira žoluni ir medžiu pagal rodbalsu ejlos 1. Lietuwiszka». Інші покажчики мають назви латинською — «Index plantarum», польською — «Regestr roślin» і німецькою — «Verzeichnis der Pflanzen». У своїй праці Л. Івінскіс розташовує рослини, спираючись на систему Жюссьє, яка є першою з природних систем. У праці Л. Івінскіса є чимало цікавих і оригінальних назв родів, яких не зафіксовано ні в «Литовському ботанічному словнику» (LBŽ, 1938), ні в «Словнику литовської мови» (LKŽ). Автор включив також кілька назв видів, однак термінів на позначення видів рослин наведено дуже мало. У цій статті назви родів розглядати не будемо, оскільки для цього знадобилося б досить широке дослідження; спробуємо коротко розглянути назви таксонів категорій систематики. Усі рослини, які розглядаються у своїй праці, Л. Івінскіс поділяє на 3 відділи — безлисті, однодольні й дводольні: skajdma I — Belapes. Acotyledoneae, skajdma antroje — Wienlapes. Monocotyledoneae і skajdma trečioje — Dwilapes. Dicotyledoneae. Слово skajdma наведено в LKŽ XII, 659; його знаходимо не лише у праці Л. Івінскіса, а й в інших давніх писемних джерелах. Л. Івінскіс уживав skajdma для позначення розділу. Відділи автор далі поділяє на nuodalis, наприклад: Nuodalis II. classis II. Kerpes. Lichenes. Liszajce. Flechten (лишайники) (с. 71), Nuodalis III. classis III. Žalumina. Chlorophyta (зелені водорості) (с. 77) тощо. Л. Івінс- 1 Jankevičius K., Jankevičienė R. Kai kurie nauji duomenys apie L. Ivinskio darbus lietuviškos botanikos terminijos srityje// Botanikos klausimai. V., 1962. T.II. P. 151-163. 60 … поділяв безлисті й дводольні розділи та вживав це слово замість нині вживаного слова «клас». Слово nuodalis наведено у LKŽ VIII 911, але в іншому значенні. У кількох випадках терміни для позначення класів не подано, проте найчастіше наведено їхні назви, наприклад назви дводольних рослин: Žiedai dviveislej belapenei. Apetalae monocliniae (квітки двостатеві безпелюсткові) (с. 153); Daugskiautes posielklinės. Polypetala hypogyna (багатопелюсткові підматочкові) (с. 160); Aplinkvaisininkines. Perigyna (навколоматочкові) (с. 184). Як видно з наведених прикладів, L. Ivinskis використовує для назв класів різні терміни — однословні, двослівні й навіть трислівні; його терміни не мають суфікса, характерного лише для цієї категорії, на відміну від нині вживаних назв класів. Безлисті розділи L. Ivinskis докладніше поділяє на порядки і підпорядки, які нині називають порядками і підпорядками. Слово eila є жемайтським і нині вживається жемайтами — приклади, наведені в LKŽ II 1061, свідчать, що це слово трапляється в Кретинзі, Плунге й Шилале, його вживав не лише L. Ivinskis, а й M. Valančius; воно також увійшло до словника Juška. L. Ivinskis поділив гриби на три порядки: I Eila. Dulkmenas. Coniomyceles (пилові гриби) (с. 43). Eila II. Pelietėnej. Hyphomycetes (пліснявки) (с. 47). Eila III. Kajiletėnej. Dermatomycetes (шкірні гриби) (с. 54). Він також виділив три порядки класу лишайників: Eja I. Plūtenes. Cryopsorae (плутени) (с. 72). Eja II. Klėstmina. Thallopsosae (клестмини) (с. 74). Eja III. Remtumina. Podetipsorae (ремтумини) (с. 75). Перший порядок зелених водоростей Mauřumina (Wandurmina). Algae (маурумини, вандурмини) (с. 77) поділено на підпорядки. Paejla I. Plíšmina. Schizophyceae (плишмини; щодо y пор. LBŽ 314 J.A. Pabrėža antplyšė, Schizophyllum commune) (с. 79). Paejla II. Gudžalėmina. Gonidiophyceae (груджалеміни) (с. 84). Paejla III. Dumpliėmina. Ascophyceae (думплеміни) (с. 91). Paejla IV. Suktmina. Gyrophykea (суктмини) (с. 96). Другий порядок класу зелених водоростей (Eja II. Ordo II. Kiminai. Musci) (сфагнові мохи) (с. 97) не має підпорядків, а третій — Paparteniškes. Filicoideae (папоротеподібні) (с. 114) — поділено на 3 підпорядки: 1) Papartėj. Filices (папороті) (с. 114); 2) Szandriekeniškes. Lycopodiaceae (плаунові) (с. 116); 3) Gegużėniškes. Equisetaceae (хвощові) (с. 117). Відділ однодольних має чотири порядки, а підпорядки 61 не виділяються: 1) Žolės vandeninės (водяні трави) (с. 118); 2) Kėrmusėnes. Aroidėae (кермусени) (с. 120); 3) Pelūmina. Glumaceae (пелуміни) (с. 124), а четвертий лише згадано, його назви не наведено. Відділ дводольних L. Ivinskis не поділяє на порядки й підпорядки. Литовські назви порядків і підпорядків подібні, утворені за допомогою тих самих суфіксів, наприклад із суфіксом -mina: назви порядків — klestmina, remtumina, maurumina, pelumina, назви підпорядків — plyšmina, grauželėmina?, dumplėmina, suktmina; суфіксом -eniškės утворено 2 назви підпорядків: geguzeniškės, šundriekėniškės — і одну назву порядку — papartenškės. Засвідчено назву підпорядку paparčiai, а порядків — kim inai, dulkėmenos, а також кілька назв порядків, утворених за допомогою суфікса -eniai, -enės: kėletinai, pelėteniai, kermusėnės, plutėnės. Вирізняється одна назва порядку, що складається з двох слів, — žolės vandeninės. Як видно з розглянутих прикладів, терміни L. Ivinskis, якими він називає порядки й підпорядки, різняться; для їх утворення вжито кілька суфіксів. Нині назви порядків утворюються за допомогою суфікса -iečiai. У своїй праці L. Ivinskis виокремлює 215 родин рослин, проте цю категорію він називає не словом šeima («родина»), а draugmė: draugmė. У LKŽ цього слова немає. Воно може бути новотвором L. Ivinskis. Назви родин першого класу відділу безлистих, де описано гриби, різняться; здебільшого наведено форму множини: Draugmė 1. Prõgribėj. Praeformativi (прогриби) (с. 43); Draugmie II. Rūdminas. Uredinei (рудмини) (с. 44); Draugmie V. Pėlėjej (Šamppliekenėj). Mucėdinei (пелєї; пор. синонім звичайної плісняви (Mucoraceae) pelėjas у LBŽ 226; самплекени) (с. 45). Draugmie VI. Plėkmes. Musorini (плісняви) (с. 51). Від інших назв відрізняються назви 5 родин: Plonūmenė. Byssacei (плонумене) (с. 47); Buožmenė. Sphaeriacei (буожмене) (с. 55); Tarpuomina. Hymenini (тарпуомина?) (с. 63); Karpotenė. Tubercularii (карпотені) (с. 46); Pumptaušklinė (Skuzbezėdinėj). Lycoperadecei (пумптаушкліні, скузбездіні) (с. 57). Назви родин другого класу утворені за допомогою суфікса -mina, наприклад: Raszmina. Graphideae (рашмина) (с. 73); Bumbōlmina. Umbilicariae (бумболмина) (с. 74); Dviazmina. Coniocarpicae (двяшмина) (с. 75); Miegūmina. Lecideaceae (мєгуміна) (с. 76) та ін. Похідні з 62 суфіксом -mina також переважають у назвах родин третього класу, наприклад: Krūtimina. Oscillatoriaceae (крутиміна) (с. 85); Umzdėmina. Ulvaceae (умздєміна) (с. 88); Grūdžėlimina. Sphaerococcaceae (груджелміна) (с. 93); Lapōmina. Phyceae (лапоміна) (с. 94), але трапляються й терміни іншої будови, наприклад: Gegužėniškės. Equisetaceae (хвощові) (с. 117); Lapgrūdeniškė. Hymenophyllaceae (листозернові) (с. 114); Szaknėgrūdėj. Rhizocarpeae (коренезернові) (с. 116); Sūktminas. Characeae (суктмини) (с. 96); Grūdvartės. Nostochineae (грудварте) (с. 84). У відділі однодольних небагато назв родин із суфіксом -mina, переважають інші терміни. Найчастіше наведено похідні із суфіксами -iniai, -inės, наприклад: Wilkdalginei. Irideae (ірисові) (с. 136); Po-sajdrinei. Cyperaceae (осокові) (с. 121); Lendrinėlinės. Scitamineae (імбирні) (с. 138); Žąskuolinės (Szwędres). Typhaceae (рогозові, рогіз) (с. 120); Kermušžinės. Aroideae (ароідні) (с. 120) та ін. У назвах інших родин просто подано форму множини назв родів, наприклад: Praūdažiai. Restionaceae (рестієві) (с. 129); Narcizai. Narcissae (нарциси) (с. 135); Siustenai. Mismaeae (ситники) (с. 119); Wėrbas. Palmae (пальми) (с. 128); Ropūvės. Dioscoreaceae (діоскореєві) (с. 134) та ін. Назви родин третього відділу дводольних здебільшого утворені за допомогою суфікса -mina, наприклад: Karklūmina. Salicineae (Amentaceae) (карклумина) (с. 145); Pipirimina. Piperaceae (пипиримина) (с. 148); Širdūmina. Gentianeae (ширдумина) (с. 263); Ropūtmina. Solaneae (ропутмина) (с. 238) та ін. Чимало також термінів із суфіксами -inės, -iniai, наприклад: Jowarinės. Platanaceae (яворові) (с. 145); Notnierines. Urticaceae (кропивові) (с. 147); Prokak-klinės. Elaeagnaceae (лохові) (с. 136); Winkšninei. Ulmaceae (в'язові) (с. 146) та ін. У праці L. Ivinskis наведено також назви родин із суфіксами -enės, -eniai, наприклад: Kankorėženės. Coniferae (хвойні) (с. 143); Plā-tejkėnės. Penaceae (платейкене) (с. 154); Lapkrosėnės. Phytolaccaceae (лапкросене) (с. 157); Waszkuonėnes. Myriceae (вашкуонене) (с. 145); Rieszūtinėn. Juglandaceae (riešūteniai) (с. 146) та ін. У відділі дводольних трапляються назви родин, у яких подано форму множини назви роду: Taurūnes. (Gilendrinės). Cupuliferae (тауру- 63 ні, гільдендринні) (с. 146); Agrotoras. Podostemeae (агротори) (с. 149); Muskatelės. Myristicae (мускатні) (с. 149); Miênuwas. Menispermaceae (менісові) (с. 164) тощо. У праці Л. Івінскіса назви родин різняться; найчастіше трапляються утворення із суфіксом -mina, однак є й терміни із суфіксом -iniai, який тепер використовують для утворення назв родин. Деякі родини Л. Івінскіс поділяє на дрібніші групи, після чого наводить назви родів. Він також виділяє триби. Це слово Л. Івінскіс вживає замість нині використовуваного терміна «триба», наприклад: Різтас I. Tribūs I. Rizines. Chryzeae (ризинні) (с. 122); Різтас II. Tribūs II. Wikšzrines. Phalarideae (вікторинні) (с. 122). Слово «різтас» наведено в LKŽ XI 511; його вживає не лише Л. Івінскіс, а й інші автори, проте зовсім в іншому значенні. Триби виділяються лише в другому й третьому розділах. Рослини розділу безлистих не поділяються на триби; лише деякі родини поділяються дрібніше, без зазначення назви категорії, тож таким чином можуть бути виділені підродини, а не триби, наприклад: Draugmie VI. Pliekmes. Mucorini (плісняві) (с. 51). A. Plewiedras. Rhacodiee (плеведри) (с. 52) B. Plewiedras tikroses. Mucorini genuni (справжні плеведри) (с. 53) C. Spirūnai. Pilobolei (спіруни) (с. 54). Draugmie XXVI. Krutėmina. Oscillatorieae (крутеміни) A. Krutėminej. Oscillatorine (крутемінні) (с. 85) B. Rinkūnima. Lyngbyeae (ринкуміни) C. Slėgmina. Rivularieae (слегміни) (с. 86). Далі наведено назви родів кожної групи. Назви триб, як і назви родин, різноманітні; здебільшого їх утворено із суфіксом -inés, наприклад: Різтас V. Смілгінес. Agrestis (смілгінні) (с. 124); Різтас I. Дідмінес. Rafflesieae (дідмінні) (с. 152); Різтас II. Арбузінес. Cucurbiteae (гарбузові) (с. 188); Різтас I. Блудвінес. Ocymoideae (блудвінні) (с. 227) тощо. Іншу групу назв триб утворено із суфіксом -enės, наприклад: Капуненес. Cuprissineae (капуненес) (с. 144); Медгенес. Gnetaceae (медгенес) (с. 145); Гайленес. Rhodoraceae (гайленес) (с. 214); Шіленес. Ericae (шиленес) (с. 215); Усненес. Carduaceae (усненес) (с. 253). Трапляються також такі назви триб, у яких наведено форму множини назви роду, наприклад: Картп'єнс. 64 Euphorbiae (молочайні) (с. 150); Balāndas. Cyclolobeae (лободові) (с. 158); Rājšzves. Cedreleae (райштве) (с. 174); Pipirā. Pipereae (перцеві) (с. 148); Beždāj (Aliwas). Sambuceae (бузинові, оливкові) (с. 248) та ін. Далі триби поділяються на роди, а назв видів родів наведено лише по кілька, наприклад: CCL III. K altas. Claviceps. (Sclerotium. Peromedica. Scler. Clavus). Nasionak. Ostróżka. Jundz. Hartpilz. Kornkeimer. За зернами злаків, з яких вони розвиваються, називають a. K altas rugīnis. Claviceps Secalis. Secale cornutum. Balding, diss. 1771. Secale luxurians. Bauhin. б. К. пшеничний. Cl. Tritici. Wallr. в. К. кукільний. Cl. Lolii. Wallr. г. К. очеретяний. Cl. Arundini. Wallr. ґ. К. пальчатковий. Cl. Dactylidis. Wallr. д. К. кострицевий. Cl. Festucae. Wallr. е. К. ожиковий. Cl. Sesleriae. Wallr. ж. К. тонконоговий. Cl. Poal. з. К. кукурудзяний. Cl. Maydis. (с. 57–58) Підсумовуючи розгляд рукопису Л. Івінскіса, можна зробити короткі висновки: у другій частині праці Л. Івінскіса «Prigimtumenė» рослини розташовані систематично. Для позначення категорій Л. Івінскіс уживає литовські терміни, деякі з яких, очевидно, створює сам. Нині вживають термін «клас», а Л. Івінскіс уживає «nuodalis» (classis); замість нині вживаного запозиченого з латини терміна «триба» він уживає «rėžtas» (Tribus). Слова «prigimtumenė» і «draugmė» ніде взагалі не зафіксовані; імовірно, їх уживав лише Л. Івінскіс. Назви окремих груп систематичних категорій варіюються, але Л. Івінскіс намагається їх уніфікувати: одні назви утворює з одними суфіксами, а інші — з іншими. Наприклад, назви «draugmė» найчастіше утворені за допомогою суфікса -mina, а для «rėžtas» переважним є суфікс -inė. Праця Л. Івінскіса «Prigimtumenė» цікава й важлива для розуміння початків творення ботанічної термінології. Шкода, що цю працю не було надруковано, а її рукопис довго залишався невідомим литовським ботанікам, однак і сьогодні вона не втратила своєї цінності. 65