Nelietuviški XIX a. galo – XX a. pradžios katalikų katekizmų terminai

Аушра РІМКУТЕ Інститут литовської мови НЕЛИТОВСЬКІ ТЕРМІНИ КАТОЛИЦЬКИХ КАТЕХИЗИСІВ КІНЦЯ XIX — ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ Хоча католицизм у Литві було запроваджено дуже пізно — 1387 року у Верхній Литві й лише 1413 року в Жемайтії, — литовська християнська термінологія є однією з найдавніших серед інших литовських термінологій. Про це свідчить найдавніший шар литовської релігійної термінології — такі давні запозичення, як bažnyčia, gavėnia, krikštas, kūčios, Kalėdos, Velykos, verba та ін. (див. Būga 1958: 348; 1961: 776), що потрапили до литовської мови зі східнослов’янських мов, імовірно, у X–XII століттях, ще до офіційного хрещення Литви. Початок литовської християнської термінології становлять найдавніші відомі нині рукописні тексти молитов, записані у Вільнюській єпархії та збережені з початку XVI століття, — Молитва Господня, Ангельське привітання та Символ віри (Lebedys, Palionis 1964: 109–135; Zinkevičius 2000: 71–73), а також перша друкована литовська євангелічно-лютеранська книга Мартінаса Мажвідаса Catechismvsa prasty Szadei (1547). У цій статті розглядаються однословні релігійні терміни нелитовського походження, уживані в католицьких катехизисах кінця XIX — початку XX століття1. Цей період2 обрано невипадково. Це період, коли, у процесі формування сучасної літовської літературної мови3, почали більше дбати про мову релігійних текстів і Церкви загалом4. Упорядкувати потрібно було чимало: 1 Складені терміни в статті не розглядаються, оскільки більшість аналізованих слів виступає їхніми компонентами. 2 Мова Церкви кінця XIX — початку XX століття, а тим більше релігійна термінологія (і релігійна лексика загалом), досі досліджені порівняно мало. Є лише поодинокі статті й нотатки про релігійні терміни того часу, наприклад, у пресі згаданого періоду — Varpe, Tėvynės sarge, Vilniaus žiniose, Draugijoje, Vadove. Про релігійну лексику писали мовознавці П. Скарджюс, Й. Круопас, В. Урбутіс, А. Сабаляускас, Й. Пальоніс, З. Зінкявічюс, В. Дротвінас, Й. Кліма, А. Кучінскайте та інші. 3 За словами Й. Пальоніса, кінець XIX — початок XX століття — це період остаточного утвердження каунаської говірки західноавкштайтського діалекту. Отже, це один із періодів розвитку літературної мови (Pupkis 2005: 44). 4 Kaip rašo J. Girčienė, jau M. Daukša stengėsi gryninti kalbą (Girčienė 2003: 394). Taigi religijos kalba rūpintasi jau nuo XVI a. galo. 42 молитовники, збірники гімнів, катехізиси, книги проповідей та іншу церковну літературу, забруднену чужомовними елементами5. Наприкінці XIX ст., із виникненням руху національного відродження, почалося велике очищення литовської мови від варваризмів6. Наприкінці першого десятиліття XX ст. (1909) було створено Комісію з молитов7, до складу якої увійшли священники Aleksandras Dambrauskas8, Alfonsas Petrulis і Juozas Laukaitis, а також найвидатніші мовознавці того часу, які мали «найбільший досвід унормування світської літературної мови»: Kazimieras Būga, Jonas Jablonskis, Juozas Balčikonis і Jurgis Šlapelis (Zinkevičius 2000: 179). Робота Комісії влітку 1909 р. у Сейнах, за словами Zigmas Zinkevičius, була «по суті, першим з’їздом литовських мовознавців» (там само): тоді було впорядковано мову важливіших молитов і молитовних формул, визначено найнеобхіднішу релігійну термінологію. 5 У статті дотримано традиційного розуміння чужомовних елементів, усталеного в мовно-культурологічних виданнях. Чужомовним елементом тут вважається слово, запозичене з іншої мови, яке суперечить нормам літературної мови й має литовський відповідник. 6 Термін варваризм у цій статті вважається чужомовного елемента синонімом (KTŽ 1990; див. також LKE 1999). 7 У пресі, як пише Z. Zinkevičius, на початку XX ст. почали говорити про уніфікацію молитовних формул. «Першим, хто серйозно перейнявся реформою молитов, їх литуанізацією, був прелат Juozas Laukaitis» (Zinkevičius 2000: 178). Саме він і створив так звану Комісію з молитов. У 1909 р. в Сейнах Комісія протягом кількох місяців обговорювала питання літературної мови, особливо церковної. Було підготовлено два варіанти молитовних формул: «1) запропонований мовознавцями, очевидно, й самим Laukaitis, відзначався радикальними виправленнями й був, по суті, майже новим перекладом; 2) компромісний варіант, ближчий до вживаних доти молитовних формул, із залишеними деякими мовними неправильностями, покликаний не відлякати консервативно налаштованих священнослужителів» (Zinkevičius 2000: 179). У 1909 р. у № 14 Vadovo було надруковано Виправлені молитви. Комісія з молитов писала у Vadove: «зважаючи на всю історію молитовних формул і бачачи їхню велику неоднорідність, ми не знайшли іншого виходу, крім як усе виправляти науково, так, як того вимагає дух литовської мови, але водночас вважали своїм обов’язком подбати про те, щоб наші виправлені молитви були зрозумілі всій Литві й повністю виражали думку Церкви. З цієї причини в деяких питаннях ми не дотримувалися й думки експертів» (Pataisytieji Poteriai 1909: 107). Докладніше про Комісію з молитов див. дослідження Z. Zinkevičius Lietuvių poteriai (Zinkevičius 2000: 179–184). 8 A. Dambrauskas — діяч литовської культури, священник, філософ, філолог, літературний критик і поет, який підписувався псевдонімами Adomas Jakštas, Druskius та іншими (LKE 1999; LLE 2001; Keinys 2000: 32). 43 1. Огляд джерел Джерела цієї статті — чотири католицькі катехізиси, видані наприкінці XIX — на початку XX ст.: Mokslas Rimo Kataliku (1879), Trumpasis Kun. Filochowskio katekizmas (1901), Katekizmai katalikiški. Visureikalingiausi dėl vaikų ir žmonių prasčiokų su Lementoriu ir Ministranturu (1903) і катехізис священника Kazimieras Paltarokas Tikybos mokslas (Šv. Istorija ir Katekizmas) (1916). Джерела обрано не випадково. Мова релігійних текстів XVIII і частково XIX ст. переживала кризу (докладніше див. Zinkevičius 1990; 1992; Palionis 1995). Це було пов’язано з утратою Литвою державності та її приєднанням до Російської імперії. А після визвольного повстання 1863 р. друк латиницею було заборонено. Відбувалися колонізація краю та русифікація. У другій половині XIX ст., як і в багатьох країнах Центральної та Східної Європи, у Литві виник рух національного відродження. Одним із питань, порушених національним рухом, була боротьба за права литовської мови9. Згадані катехізиси належать до доби литовського національного відродження. Перш ніж перейти до питання про походження релігійних термінів, ужитих у катехізисах, варто коротко розглянути джерела. Катехізис Mokslas Rimo Kataliku. Naujei perweizėtas, pertaišitas ir antra karta atspaustas підготував і вперше видав 1873 року єпископ Жемайтії Motiejus Valančius (1801–1875)10. Релігійні терміни взято з видання катехізису 1879 року. Джерело обрано, оскільки відомо, 9 Не слід забувати, що мовна ситуація в Малій та Великій Литві була неоднаковою. У Жемайтійській і Віленській єпархіях Великої Литви сфери вживання литовської мови значно різнилися: наприклад, у Жемайтії в церквах молилися за литовськими молитовниками, молитви читали литовською. Полонізація значно менше торкнулася жемайтів, ніж мешканців Віленського краю (див. також Zinkevičius 2002: 333–339, 500–504). 10 За словами Z. Zinkevičius, «Valančius зібрав навколо себе освічених людей, які писали литовською, заохочував видавати литовські книжки, часто друкував їх власним коштом. Так він підвищував національну свідомість народу» (Zinkevičius 1990: 157). Діяльність Valančius як письменника й просвітителя мала дуже велике значення для формування литовської писемної мови, адже він намагався писати так, щоб його твори легко розуміли носії всіх діалектів. A. Dambrauskas-Jakštas зазначає: «Люблячи свою мову, єпископ Motiejus прагнув зберегти її в усій її міцності й не терпів варваризмів, якими послуговувалися ті, хто гірше знав литовську» (Dambrauskas-Jakštas 1930: 209). Насправді M. Valančius не уникав таких чужомовних елементів, як apieravoti, čistata, griešnas, loska, mūka тощо. Отже, єпископ не надто старався очищати релігійну мову. Щоправда, художні твори він писав правильною мовою. 44 що це видання відредагував Александр Вітартас11. Він писав: «Я скористався викладом проф. Каз. Яунюса цього предмета в Каунаській семінарії; крім того, додав туди цілком новий матеріал про перешкоди для укладення шлюбу. Правопис виправив… поет Майроніс, але, переписуючи, я не цілком дотримувався його виправлень. Додаток про перешкоди до шлюбу переглянув… шановний А. Дамбраускас» (LTSRSB 1862: 257). Короткий катехізис ксьондза Filochowskio. Переклад Вайжгантаса. Виданий удруге, виправлений – це контрафактне видання, надруковане 1901 року. На передтитульній сторінці є апробація 1863 року: Дозволено друкувати. Каунас. 8 лютого 1863 р. Жмудський єпископ. Вайжгантас (1869–1933) у передмові до катехізису Литовці, не помиляйтеся!! ця книжечка – це «Катехізис», а не «Буквар»!! зазначає, що молитви узгоджені з молитвами Валанчяускаса, тобто молитвами, апробованими М. Валанчюсом і надрукованими в книжечці Aktas ir poterej (Вільнюс, 1853). Він дещо виправив мову молитов і деякі синтаксичні конструкції, а також у примітках навів відповідники, які до того вживалися в молитвах, переважно слов’янізми. Католицькі католицькі. Найнеобхідніші для дітей і простих людей, з букварем і міністрантурою (1903). На звороті титульного аркуша катехізису є контрафактна апробація, вміщена у віньєтку: Дозволено цензурою. ВІЛЬНО 1864 г. Щодо автора катехізису немає згоди. За В. Біржишкою, це катехізис А. Баранаускаса (1835–1902) (Biržiška 1929: 852–853). У бібліографії Литовської РСР зазначено, що це катехізис П. Легецкаса (1844–1934), автора книжок, перекладача й священника (LTSRSB 1988: 673). Матеріал зібрано також із праці священника К. Пальтарокаса12 «Наука віри (Священна історія і катехізис)» (1916). Джерело складається з трьох частин: I. Молитви; II. Священна історія; III. Катехізис. Релігійні терміни зібрано з першої та третьої частин. Автор у Передмові пише: «У науці віри катехізис тісно пов’язаний зі священною історією. Розповідь про священну історію пояснює катехізис, а катехізис пояснює те, що не викладено у священній історії. Тому в цій «Науці віри» 11 А. Вітартас (1837–1863?) – священник, який загинув під час повстання 1863 року (Biržiška 1990: 410). 12 K. Paltarokas (1875–1958) – Lietuvos Katalikų Bažnyčios veikėjas, nuo 1926 metų – vyskupas. Parengė ir išleido religijos knygų, tikybos vadovėlių (plačiau žr. LTE 1981). 45 Mokslė“ abu dalykų sudėjau vienoje knygelėje“ (TM 1916: 3). Būtina paminėti, kad šį leidinį labai plačiai ir kritiškai recenzavo kalbininkas J. Jablonskis (Jablonskis 1933: 97–113). Jis 1917 metais Santaroje rašė, kad „Katekizme“, be tikybos mokslo dalykų ir pagrindinių tikybos tiesų, yra nemaža ir šiaipjau dalykų ir dalykėlių“ (Jablonskis 1933: 97). Apie religijos terminus, deja, recenzijoje neužsimenama. Перші три катехізиси видано в період заборони друку, коли офіційною мовою Литви була російська. У перші десятиліття XX століття відбувся також перелом у церковній мові, тобто відмовилися від варваризмів. Було обрано катехізис К. Пальтарокаса, виданий 1916 року, оскільки хотіли з’ясувати, як змінилися релігійні терміни і чи відмовилися від чужомовних слів, уживаних у попередніх катехізисах, коли розпочалося інтенсивне виправлення мови релігійних текстів. Із катехізисів зібрано 1158 однослівних релігійних термінів та їхніх варіантів, однак частина термінів збігається, тому загалом налічується 613 різних релігійних термінів і 125 їхніх варіантів13. Найбільше виявлено однослівних релігійних термінів власного походження – 439 термінів (див. рис. 1). 2. Чужомовні терміни Майже третина однослівних релігійних термінів, уживаних у катехізисах, має іншомовне походження (див. рис. 1). У цій статті до чужомовних, тобто іншомовного походження, релігійних термінів14 зараховано іншомовні слова, так звані інтернаціоналізми та давні запозичення, які повністю пристосувалися до системи литовської мови й «увійшли до основного словникового фонду загальнолітовської мови», 13 У статті варіанти релігійних термінів не розглядаються. 14 Для встановлення походження термінів використано дослідження А. Сабаляускаса «Лексика литовської мови» (1990), «Словник творів Мартінаса Мажвідаса» Д. Урбаса Martyno Mažvydo raštų žodynu (1998), «Лексика творів Крістіонаса Донелайтіса» Ю. Кабелки Kristijono Donelaičio raštų leksika (1964), працю Ю. Круопаса «Словникові слов’янізми в мові творів М. Мажвідаса» Žodyninės slav ybės M. Mažvydo raštų kalboje (1947), статті В. Урбутіса: «Непомічені славізми Мажвідаса» Nepastebėti Mažvydo slavizmai (1962), «Славізми давньої литовської мови» Senosios lietuvių kalbos slavizmai (1992), «Різноманітність походження давніх славізмів» Senųjų slavizmų kilmės įvairovė (1994), а також «Вибрані твори» К. Бюги, «Словник литовської мови» Rinktiniais raštais, Lietuvių kalbos žodynu, словники інтернаціоналізмів (1936, 1985, 2001, 2003). Крім того, опрацьовано докторську дисертацію К. Алмінаускаса Die Germanismen des Litauischen (1931), «Литовський етимологічний словник» Е. Френкеля Lიტauisches etymologisches Wörterbuch (1955–1962), «Слов’янські запозичення в давньолитовській мові» П. Скарджюса Die slavischen Lehnwörter im Alt litauischen (1931) і «Етимологічний словник польської мови» А. Брюкнера Słownik etymologiczny języka polskiego (1974). 46 і лише історичні дослідження можуть установити, що це — слова чужомовного походження» (Jakaitienė 1980: 61). Як пише A. Sabaliauskas, для давніх запозичень «найчастіше не маємо власних відповідників або синонімів» (Sabaliauskas 1990: 228). Окремо розглядаються терміни, складові частини яких мають чужомовне походження. Це гібридні (або змішані) терміни. Загалом розглянуто 141 різний іншомовний термін і 33 гібридні терміни. Рис. 1. Розподіл однослівних релігійних термінів за походженням (%) 2.1. Міжнародні терміни У катехізисах загалом знайдено 34 міжнародні релігійні терміни (менше однієї десятої всіх однослівних термінів). Міжнародні слова, як і давні запозичення та чужомовні слова, є запозиченнями. Як відомо, найчастіше їх запозичують через мови-посередниці, проте інколи важко встановити первинне джерело, а нерідко й проміжне (або проміжні). 47 2.1.1. Міжнародні терміни латинського походження. У катехізисах найбільше знайдено міжнародних термінів із латинською основою15 — 19 термінів: absoliucija TFK 33 (лат. absolutio)16, aktas TFK 43 (лат. actus), ceremonija MRK 330 (лат. caerimonia), dekretas MRK 101 (лат. dēcrētum), desperacija MRK 169, TFK 10, KK 48 (лат. desperatio), dispensas MRK 399 (лат. dis-pensus), intencija MRK 297, KK 27 (лат. intentio), kard minor TM 87 (лат. cardinalis), klierikas TM 135 (лат. clericus), komunija MRK 330, TFK 36, TM 126 (лат. communio), komunikantas TFK 37 (TŽŽ 1936), konsekracija MRK 330 (лат. consecratio), monstrancija MRK 323 (лат. monstrantia < monstrare), ostija KK 30, MRK 322, TM 123 (лат. hostia), procesija MRK 323 (лат. processio), relikvija MRK 182 (лат. reliquiae), sakramentas MRK 16, 79, 138, TFK 9, KK 22, TM 72, 85 (лат. sacramentum), sakramenta-lijos TM 137 (лат. sacramentalia), suplikacijos TM 9 (лат. supplicatio). Цю групу термінів (а також 2.1.2 і 2.1.4) виокремлено за первинним джерелом, а не за найближчим, як це робиться з іншими міжнародними термінами (див. 2.1.1.1, 2.1.1.2, 2.1.2.1, 2.1.2.2, 2.1.2.2), оскільки нелегко (часто навіть неможливо) встановити, через які мови пройшли міжнародні слова. 2.1.1.1. Термін латинського походження, запозичений через слов’янські мови. Знайдено один релігійний термін, запозичений через слов’янські мови (цей термін розглядається окремо, оскільки невідомо, через яку саме слов’янську мову він потрапив до литовської), однак його первинне джерело — латинська мова: altorius MRK 176, TM 110 (пол. ołtarz, біл. алтар < лат. altāre: лат. altus, пор. altāria «жертовник; жертовний вівтар» LoLieŽ 1996, пор. VaitkTŽŽ 2003; у TŽŽ 2001 є altarija «будинок, господарство паламаря»17. 15 У статті терміни подаються за правописом катехизму К. Палтарокаса 1916 року, оскільки правопис Tikybos mokslo майже не відрізняється від сучасного, а наявні неточності здебільшого можна вважати коректорськими помилками. Оскільки основну увагу приділено походженню однослівних термінів, варіанти окремо не розглядаються. 16 Скорочення, наведені поруч із прикладами, вказують, у якому катехизисі вживається термін, а арабські цифри — сторінку, з якої їх узято (найчастіше це перший зафіксований випадок уживання). Число після коми вказує сторінку, на якій знайдено варіант розглядуваного терміна. Скорочення джерел пояснено наприкінці статті. 17 TŽŽ altorius kildinamas iš lotynų kalbos. Tik A. Sabaliauskas (1990: 253), P. Skardžius (1998: 86), J. Kruopas (1998: 36), J. Kabelka (1964: 24) ir E. Fraenkelis (1955: 8) nurodo, kad katekizmuose vartojamas žodis į lietuvių kalbą atėjo per slavų (t. y. lenkų ar baltarusių) kalbas. 48 2.1.1.2. Терміни латинського походження, запозичені через польську мову. У катехизисах Mokslas Rimo Katalikų ir Tikybos mokslas уживаються також латинські слова, запозичені через польську мову (2 терміни): adventas MRK 79, 333, TM 109 (пол. adwent, лат. adventus LKŽ), suma MRK 403 (пол. suma < лат. summa). 2.1.2. Міжнародні терміни грецького походження. Знайдено лише 5 релігійних термінів, першоджерелом яких є грецька мова: antifona TM 11 (гр. antiphōnos), balzamas MRK 315 (гр. balsamon [у TŽŽ 1936 зазначено, що balzamas походить з арабської мови]), diakonas MRK 380, TM 135 (гр. diakonos), patriarchas MRK 19, 46, 79 (гр. patriarchēs), subdiakonas MRK 380 (лат. sub + гр. diakonos). 2.1.2.1. Терміни грецького походження, запозичені через латинську мову. Знайдено 3 однослівні терміни, запозичені через латинську мову (мови-посередники визначити важко, у TŽŽ їх не згадують), однак їхнім першоджерелом є грецька мова: eretikas MRK 23, 335, KK 22 (лат. haereticus < гр. hairetikos VaitkTŽŽ 2003, тоді як у TŽŽ 1936, 1985, 2001 eretikas < гр. hairetikos), katalikas MRK 25, 32, TFK 7, TM 89 (лат. catholicus < гр. katholikos), katekizmas MRK 386, TFK 43, KK 7, TM 3 (лат. catechismus < гр. katēchismos VaitkTŽŽ 2003, а в інших TŽŽ зазначено, що він походить із грецької мови). 2.1.2.2. Термін грецького походження, запозичений через польську мову. У катехизисах уживається також термін грецького походження, запозичений через польську мову, psalmė TM 9 (пол. psalm < гр. psalmos Kruopas 1998: 238, пор. TŽŽ, де вказано лише грецьке походження). 2.1.2.3. Терміни грецького походження, запозичені через слов’янські мови. Знайдено 2 релігійні терміни, запозичені через слов’янські мови, але їхнім першоджерелом є грецька мова: angelas TM 12, 76 (давньорус. ангелъ < гр. angelos Фасмер 1967)18, evangelija MRK 18, 32, TM 83 (пол. ewangelia < гр. euangelion Urbas 1998: 116, пор. TŽŽ 1936, 1985, 2001; VaitkTŽŽ 2003)19. 18 Angelas, kaip rašoma LKŽ, kurį redagavo J. Balčikonis, yra slavybė (LKŽ I, 1941). Slavybę jį laiko ir P. Skardžius (1998: 87), J. Kruopas (1998: 84), D. Urbas (1998: 19). Žodžio graikiška kilmė nurodyta TŽŽ 1936, 2001; VaitkTŽŽ 2003. Kad žodžio angelas pradinis šaltinis yra graikų kalba, abejonių nekyla, tačiau reikia pažymėti, kad jis gautas per slavų kalbas. 19 У праці Я. Круопаса Слов’янські запозичення в мові писемних творів М. Мажвідаса зазначає, що євангелія — слово грецького походження (Kruopas 1998: 227). 49 2.1.4. Терміни єврейського походження. Серед розглянутих однослівних термінів є лише одне слово, першоджерелом якого є єврейська мова, — це mana MRK 79 (гр. manna < євр. mān). 2.1.5. Підсумкові зауваги. Імовірно, чимало з перелічених термінів прийшло через польську або інші слов’янські мови, проте ці мови рідко згадуються серед джерел у TŽŽ. Понад три п’ятих однослівних релігійних термінів мають латинське походження, а приблизно третина — грецьке. Також знайдено слово єврейського походження mana. Як видно з прикладів, усі міжнародні терміни вживаються й нині. Уживання міжнародних однослівних релігійних термінів у катехизисах (менше однієї десятої однослівних термінів), очевидно, пов’язане з тим, що католицька релігійна лексика формувалася на основі церковної латинської мови. 2.2. Давні запозичення20 Існують різні погляди на давні запозичення. Одні намагаються не вживати їх (Й. Сквірецкас), замінювати іншими словами, інші ставляться до них толерантніше (Й. Яблонскіс, К. Буга). Видатний мовознавець К. Буга відкидав такі чужі слова, як abelnas, abrozas, abrūšas, adyna…, але рекомендував уживати давні запозичення, потрібні литовській мові, наприклад, stiklas, kunigas тощо. Й. Яблонскіс «виправдовував у літературній мові майже всі давні запозичення, які вживалися ще до появи писемності. Із запозичень, що прийшли в середньовіччі, підтримував ті, яким у говорах не відповідали литовські слова (наприклад, запозичену релігійну лексику), <…>» (Pupkis 2005: 252). У катехізисах уживаються 36 давніх запозичень (понад п'яту частину запозичених однослівних релігійних термінів). 2.2.1. Давні запозичення зі слов'янських мов. Отримані зі слов'янських мов21 20 Mokslo straipsnių rinkinyje Skoliniai ir bendrinė lietuvių kalba (2004) Loreta Vaicekauskienė pateikia tokią G. Thomo senųjų skolinių apibrėžtį: „žodžiai, integravęsi fonologiškai ir morfologiškai, užimantys svarbią vietą leksinėje-semantinėje kalbos sistemoje, neturintys atitikmenų, geriau – pasiskolinti ne iš kaimynų kalbų; daugiausia kodifikuojami teigiamai“ (SBK 2004: 11). Apibrėžtis nėra tiksli, nes, kaip žinoma, skoliniai gali turėti atitikmenų, gali būti (ir dažniausiai yra) skolinami iš kaimyninių kalbų ir pan. 21 У статті запозичення зі слов'янських мов поділяються на полонізми, білорусизми, русизми та слов'янізми; групу слов'янізмів виокремлено тоді, коли незрозуміло, з якої саме слов'янської мови походить слово— 50 5 катехізисів уживаються такі однослівні релігійні терміни: bažnyčia22 MRK 25, TFK 20, 25, KK 19, TM 7, 88 (білорус. божница, польськ. božnica Sabaliauskas 1990: 253), grabas MRK 75, KK 15 (білорус. гроб, польськ. grób Sabaliauskas 1990: 247; Pupkis 2005: 252)23, kūmai MRK 310 (рос. кум, польськ. kum LKŽ VI 1962, пор. Drotvinas 1986: 117; Skardžius 1998: 173, де kūma(s) — слово, запозичене з білоруської мови), ponas TFK 13 (польськ. pan, білорус. пан Sabaliauskas 1990: 232), žydas MRK 74 (білорус. жид, польськ. żyd LKŽ XX 2002; Skardžius 1998: 306). 2.2.1.1. Терміни латинського походження, запозичені через слов'янські мови. Можна виокремити невелику групу давніх запозичень, першоджерелом яких є латинська мова: alie jus MRK 400 (польськ. olej, білорус. агей < лат. oleum або давньоверхньонім. olei Sabaliauskas 1990: 244)24, alyva MRK 314 (білорус. алива, польськ. oliwa < італ. oliva або лат. oliva Sabaliauskas 1990: 237), karūna MRK 278, 331 (білорус. коруна, польськ. korona, пор. рос. корона < лат. corōna Фасмер 1986), klebonas MRK 176, TFK 24, KK 24 (польськ. kleban, pleban, білорус. кле́бан < лат. plēbanus: лат. plebs)25, koplyčia MRK 401 (польськ. kaplica < чеськ. < нім. Kapelle < середньолат. cappella: лат. cappa Sabaliauskas 1990: 254; VaitkTŽŽ 2003)26, kryžius MRK 68 (польськ. krzyż, білорус. крыж < лат. crux походить безпосередньо. Безперечно, є слова, щодо яких не дійшли згоди й мовознавці. Розбіжності в їхніх поглядах наведено у примітках. 22 П. Скарджюс у статті Чи можна вживати слово bažnyčia? писав, що bažnyčia — це «білоруське запозичення, що потрапило до нашої мови разом із kaladomis, velýkomis, kūčiomis, krikštu, krikštyti тощо» (Skardžius 1999: 691). За словами мовознавця, слово bažnyčia настільки усталилося, що важко знайти йому литовський відповідник: «це не тільки šventykla, šventovė чи maldykla <...>, а й певна спільнота віруючих» (там само). Цікаво, що були спроби замінити слово bažnyčia: наприклад, 1947 року архієпископ-митрополит Й. Сквірецкас пропонував замість bažnyčios вживати латинське слово eklezija або dievi namis, šventovė (Skardžius 1999: 690, 739–741, 889–892). П. Скарджюс не підтримав цієї пропозиції. 23 Grabas у значенні «місце для поховання померлого, могила» вживається вже у М. Мажвідаса (Urbas 1998: 137). У Tikybos mokslė замість grabo уживається karstas. Отже, одне запозичення замінюється іншим, чужомовність якого не відчувається. 24 Слово aliejaus у TŽŽ 1936 не подано, є лише oleum (лат.) — «aliejaus». Немає його й в інших TŽŽ. (Отже, aliejaus не вважається інтернаціональним словом, хоча його походження латинське.) 25 Klebonas yra tik VaitkTŽŽ 2003. A. Sabaliauskas, V. Vaitkevičiūtė, P. Skardžius nurodo, kad jis gautas per slavų kalbas (Skardžius 1998: 161; Sabaliauskas 1990: 254). 26 Запозичення koplyčia усталилося, тому спроба замінити його словом kapela невдала. Крім того, таку заміну не допускає й система, пор. koplystulp is, koplyt kalnis (Klimavičius 1998: 11). 51 Sabaliauskas 1990: 254; Kruopas 1998: 43, pagonis MRK 30, TFK 19, KK 22, TM 107 (lenk. pogan, brus. поганъ < lot. pāgānus: lot. pāgus27, poteriai MRK 203, TFK 7, TM 5 (lenk. pacierz < lot. pater Skardžius 1998: 232; Urbas 1998: 297; Kabelka 1964: 181; Fraenkel 1962: 641)28, vynas MRK 78, KK 30, TFK 36, TM 110 (lenk. wino, brus. віно < lot. vinum Fraenkel 1962: 1255, plg. VaitkTŽŽ 2003)29. Iš viso rasti 9 tokie senieji skoliniai. 2.2.1.2. Терміни латинського походження, запозичені через польську мову. У праці Римо вжито слова латинської мови, запозичені через польську мову (2 терміни): мішіолас MRK 328 (пол. mszał < лат. missale TŽŽ 2001; VaitkTŽŽ 2003; Skardžius 1998: 191), мішіос MRK 112, TM 7 (пол. msza < лат. missa)30. 2.2.1.3. Термін грецького походження, запозичений через слов’янські мови. У цьому розділі слід розглянути знайдений у катехизисах міжнародний термін парафія MRK 118, TFK 9, KK 25, TM 7 (пол. parafia, білор. напа фія < лат. po-rochia < гр. paroikia Sabaliauskas 1990: 255). Це слово міжнародного походження, запозичене через сусідні слов’янські мови — польську або білоруську. 2.2.1.4. Термін санскритського походження, запозичений через слов’янські мови. У всіх чотирьох досліджуваних катехизисах уживається однослівний релігійний термін рай MRK 61, TFK 16, KK 11, TM 79 (білор. рау́, пол. raj < санскр. Rayih Sabaliauskas 1990: 256), першоджерелом якого є санскрит. Термін запозичено через слов’янські мови. 2.2.1.5. Терміни германського походження, запозичені через слов’янські мови. Через слов’янські мови запозичено також два слова германського походження: король TM 78, MRK 67 (білор. кароль, пор. також рос. король, пол. Król < нім., пор. с. 27 Katekizmuose vartojamas terminas pagonis yra tik TŽŽ 1936. O P. Skardžius (1998: 209), A. Sabaliauskas (1990: 255), J. Kruopas (1998: 46), E. Fraenkelis (1955: 524) nurodo jį atėjus per lenkų ar baltarusių kalbą (tačiau pradinis pagonio šaltinis yra lotynų kalba). 28 Молитва Господня, як пише З. Зінкявічюс, — слово, запозичене через слов’янські мови, що постало від першого слова латинської молитви Господньої Pater noster, «Отче наш» (Zinkevičius 2000: 26). 29 Слово вино у TŽŽ 1936, 1985, 2001 не наведено. 30 Слово мішіос у TŽŽ 1936 виводять із латинської мови, а в TŽŽ 1985, 2001; VaitkTŽŽ 2003; LKŽe додатково уточнюється, що його запозичено через польську. 52 нім. верхньонім. Karal, Karl)31 і пістник TFK 9, TM 7, KK 24, MRK 297 (білор. nochik < с. нім. верхньонім. fasto Sabaliauskas 1990: 255)32. 2.2.2. Давнє запозичення з польської мови. З польської запозичено лише термін панна MRK 72, TFK 7 (пол. panna LKŽ IX 1973, пор. пол. panna або білор. панна Kruopas 1998: 47). 2.2.2.1. Терміни грецького походження, запозичені через польську мову. Також знайдено 4 давні запозичення грецького походження, запозичені через польську мову: апостол MRK 18, TFK 42, KK 23, TM 72 (пол. apostol < гр. apostolos, пор. гр. apostolos TŽŽ 1936, 1985, 2001)33, християнин MRK 50, 79, TFK 28, TM 86 (пол. chrześcijanin < гр. christos, пор. лат. Christiāni LoLieŽ 1996)34, папа MRK 111, 116, 118, TFK 28, KK 22, TM 78, 87 (пол. papież < лат. pāpa < гр. pappas35, єпископ KK 22, 29, TM 86, 121, TFK 38, MRK 30 (пол. biskup, wiskup < гр. episkopos)36. 31 У статті Й. Круопаса «Запозичення у словнику творів Мажвідаса» наведено словничок запозичень, у якому зазначено, що король (білор. король) є білорусизмом (Kruopas 1998: 42). Це слово вважають слов’янізмом також П. Скарджюс (1998: 154), Й. Кабелка (1964: 106), Д. Урбас (1998: 182), Е. Френкель (1955: 219). Слід згадати, що К. Алмінаускіс не згадує короля у книжці «Германізми литовської мови». Отже, можна припустити, що мовознавець також вважає слово король запозиченням зі слов’янських мов (див. також Sabaliauskas 1990: 231). 32 К. Алмінаускіс не згадує посту. Очевидно, він не вважає це слово германізмом. Отже, пістник слід вважати запозиченням зі слов’янських мов. 33 Лише у VaitkTŽŽ 2003 зазначено, що слово запозичено через польську. В «Етимологічному словнику литовської мови» Е. Френкеля Етимологічному словнику литовської мови сказано, що апостол походить від пол. apostol (Fraenkel 1962: 12). Польське походження слова зазначене й у LKŽe. 34 За словами В. Аліуліса, «християнин — від Христа, а не від Хрещення» NŽA 2005: 305. Мовознавці неоднаково вказують, через яку мову було запозичено цей термін; наприклад, Е. Френкель, П. Скарджюс, Р. Еккерт і Й. Круопас стверджують, що християнин запозичено через давньоруську мову, пор. давньорус. крьстьjaninъ (Eckert 1971: 39; Kruopas 1998: 41). 35 Žodis popiežius TŽŽ 1985, 2001 nepateiktas. Galbūt jis laikomas lenkybe, kaip ir Etimologiniame lietuvių kalbos žodyne, plg. lenk. papież (Fraenkel 1962: 638). Tačiau TŽŽ 1936, VaitkTŽŽ 2003 ir J. Kruopo darbe popiežius kildinamas iš graikų kalbos, nors nurodoma, kad gautas iš lenkų. LKŽe – lenk. papież < vok. tarm. < lot. 36 Слово єпископ у TŽŽ 1936 не наведено; є episkopus in partibus infidelium (лат.) — «єпископ без єпископії, <…>», а також єпископат (гр.) — «єпископія, сукупність єпископів» (там само). Очевидно, єпископ не вважається інтернаціональним словом. В інших TŽŽ єпископ вважається словом грецького походження, пор. гр. episkopos TŽŽ 1985, 2001; VaitkTŽŽ 2003. На думку П. Скарджюса, єпископ запозичено через польську мову. Мовознавець не вказує на грецьке походження слова (Skardžius 1998: 296). Е. Френкель пише, що єпископ походить від пол. діал. wiskup (Fraenkel 1962: 45). А. Брюкнер виводить польське слово biskup... 53 2.2.2.2. Терміни латинського походження, запозичені через польську мову. У Tikybos moksle К. Пальтарокаса вжито два терміни латинського походження: rožančius37 TM 140 (пол. różaniec < лат. rosarium VaitkTŽŽ 2003, пор. Skardžius 1999: 692), škaplierius TM 141 (пол. szkaplerz < лат. scapularium Skardžius 1999: 692), запозичені через польську мову. 2.2.2.3. Термін гебрайського походження, запозичений через польську мову. У трьох катехізисах вжито термін šėtonas MRK 58, TFK 15, TM 77 (пол. szatan < лат. satanas < гебр. LoLžiež 1996, пор. LKŽ XVI 1986), першоджерелом якого є єврейська мова. 2.2.3. Давні запозичення з білоруської мови. Варто згадати 5 давніх запозичень із білоруської мови: gadynė MRK 19 (білор. годына, година, пор. білор. год, рос. год Sabaliauskas 1990: 253; Fraenkel 1955: 73; Skardžius 1999: 235; Kabelka 1964: 78)38, gavėnia MRK 238, 333, значення пояснюють так: biskup < чеськ. < нім. Bischof (biscop) < лат. episcopus < гр. episkopos (Brückner 1974: 27). 37 Ніхто не сумнівається, що rožančius і škaplierius, пор. пол. szkaplerz (Fraenkel 1962: 997), є запозиченнями з польської мови. За словами П. Скарджюса, «перше запозичене з польського różaniec (тобто róžany wianek „рожевий вінок“, нім. Rosenkranz», перекладене з лат. rosarium „розарій“), а szkaplerz перероблене з лат. scapularium „те, що звисає на плечах (scapulae)“, пор. фр. scapulaire, нім. Skapulier» (Skardžius 1999: 692). Як відомо, приблизно від 1919 р. в Lenkų ir lietuvių kalbų žodyne Антанаса Леліса (Лаліса) пропонується замість rožančiaus уживати слово rožynas (różaniec – rožynas, *ražančius). «У 1940 р. Й. Лаукайтіс запропонував новотвір rožinys (а Rožancava, тобто Rožančinė – Rožinė). Ця форма підтримується й нині (GK 4, 1996, 8–9)» (Klimavičius 2002: 109). Крім того, пізніше в LRKŽ 1957 запропоновано rožinis, проте П. Скарджюс писав, що «rožinis як заміна польського rožančius — невдале утворення; значно кращим є rožynas, ужите в польсько-литовському словнику Й. Шлапеліса, яке за значенням цілком відповідає лат. rosarium, пор. фр. rosaire» (Skardžius 1999: 692, 827–828). Мовознавець визнає, що кращого варіанта для škaplieriaus поки не придумано. У TŽŽ 1936 знаходимо слово škaplieriai, яке виводиться з чеської мови. Слова rožančius у TŽŽ 1936 не виявлено. У Religijotyros žodyne терміни виводяться з латинської мови, однак зазначено, що вони запозичені через польську мову (RŽ 1991, пор. також Fraenkel 1962: 710). Мабуть, тривала традиція вживання термінів rožančius і škaplieriai зумовлює їх уживання й сьогодні. Лише у DŽ, виданому 1993 року, наявне rožinis „rožančius“, але основним варіантом подано rožančius. Хоча у DŽ, виданому 2003 року, rožančius уже не згадується, запропоноване rožinis люди вживають рідко, адже звично молитися на вервиці. (Отже, у цій статті rožančius і škaplieriai розглядаються серед давніх запозичень, оскільки rožančius, škaplieriai — це церква.) 38 У DŽ gadynė — застаріле; див. laikotarpis, laikas, epocha, а в LKŽe зазначено, що це слово нині не вживається. Gadynę уже вживав М. Мажвідас (не лише у значенні „година“, а й „час“, що видно з прикладів, наведених Д. Урбасом (Urbas 1998: 118)). 54 TM 109 (білор. жовене Skardžius 1999: 133; Būga 1958: 431), karstas TM 91 (білор. копцма Sabaliauskas 1990: 246)39, knyga MRK 20 (білор. khiea Sabaliauskas 1990: 247), Velykos MRK 239, TFK 24, KK 25, TM 7 (білор. вялиki (день) Sabaliauskas 1990: 256; Būga 1958: 348). 2.2.4. Давнє запозичення латинського походження, отримане через давньоруську мову. Окремо варто згадати запозичений із давньоруської мови термін krikštas MRK 120, TFK 9, TM 8, 120 (давньорус. крьстъ < лат. chrīstus Sabaliauskas 1990: 254; Fraenkel 1962: 298). Латинське походження слова очевидне. 2.2.5. Давнє запозичення з німецької мови. Виявлено ще одне германське запозичення kunigas KK 22, 29, TFK 32, TM 10, MRK 112 (верхньонім. kunig — «князь, король» Sabaliauskas 1990: 260, 270; Urbas 1998: 202; Būga 1958: 546, пор. середньоверхньонім. kunig, kunic Alminauskis 1931: 75, нині нім. König40. 2.2.6. Підсумкові зауваги. Із прикладів видно, що найбільше виявлено давніх запозичень зі слов’янських (5 термінів) і білоруської (5 термінів) мов. Найменше давніх запозичень виявлено з польської (1 термін) і російської (1 термін) мов. У всіх розглянутих катехізисах уживається лише одне германське запозичення. Чверть розглянутих давніх запозичень уживається в усіх катехізисах. У літературній мові деяких давніх запозичень уникають. Трохи більше половини розглянутих давніх запозичень походять із латинської, грецької та санскритської мов (21 термін). З. Зінкявічюс зазначає, що «такі слова, як bažnyčia, gavėnia, krikštas, Kūčios, назви християнських свят — Kalėdos, Velykos, <…>, безсумнівно запозичені зі східнослов’янських мов задовго до офіційного хрещення Литви, найімовірніше, приблизно у X–XII ст.», становлять найдавніший шар литовської релігійної термінології (Zinkevičius 2000: 12). 2.3. Запозичення Svetimybės – tai „nenorminiai skoliniai“ (LKE 1999). D i d y s i s ben-drinės lietuvių kalbos apsivalymas nuo svetimybių prasidėjo su tautiniu 39 Karstas randamas M. Daukšos postilėje (Sabaliauskas 1990: 247). 40 Слово kunigas «має німецьке походження й є спільним для всіх балтійських мов. <…> Як германізм, kunigas є порівняно недавнім запозиченням. Звичайно, воно давніше за багато запозичених слів, що позначають поняття християнства і прийшли у XV–XVI ст.» (Drotvinas 1993: 24). 55 відродженням (Aušra). Найбільше ненормативних слів прийшло із сусідніх слов’янських мов. Загалом у статті розглянуто 71 запозичення. 2.3.1. Полонізми. У катехизмах кінця XIX — початку XX ст. найбільше виявлено полонізмів (24 терміни): abrazas MRK 79 (пол. obrazek – paveikslas TM 95)41, almužna MRK 40, TFK 11, 43, KK 29 (пол. jałmuzna, пор. Būga 1961: 414 пол. *almužna, ček. almužna – išmalda TM 90), atklanės MRK 95, KK 15 (пол. otchłań42, blužnierstva KK 19 (пол. blužnierstwo – liežuvavimas TM 105), brostva MRK 425 (пол. bractwo – brolija TM 141), cnata MRK 51, TFK 11, KK 40 (пол. cnota – dorybė TM 12, dora TM 135), čerai MRK 174, KK 18 (пол. czar), čyščius MRK 63, TFK 17, KK 16, 37 (пол. czyścic – skaistykla TM 89), čystata MRK 191, KK 49 (пол. czystota – nekaltybė TM 102, skaistybė TM 117), dušia MRK 29, TFK 8, KK 11 (пол. dusza – dvasia TM 12, vėlė TM 11), gramnyčė MRK 403, 422 (пол. gromnica), iškada MRK 57, TFK 21 (пол. szkoda), lokamstva MRK 260, TFK 10 (пол. łakomstwo – godulys TM 106, godumas TM 112), loska MRK 18 (пол. łaska – malonė TM 10), pakūta MRK 43, TFK 9, 18, KK 28 (пол. pokuta – atgaila TM 10), pekla MRK 42, 144, TFK 8, 13, KK 7 (пол. piekło – pragaras TM 6), skarba MRK 279 (пол. skarb – turtai TM 9), spasabos MRK 123 (пол. sposób), spaviednė TFK 9, 26, KK 25, 28 (пол. spowiedź – išpažintis TM 130, pasisakymas TM 108), spaviednyčia TFK 32, KK 35 (пол. spowiednica – klausykla TM 132), spaviednykas MRK 176, 340, TFK 38, KK 24, 31 (пол. spowiednik – nuodėmių klausytojas TM 132), svietkas MRK 186 (пол. świadek – liudytojas TM 75), šliūbas MRK 237, TFK 9, KK 25, 39 (пол. ślub), tajemnyčia MRK 50 (пол. tajemnica). Окремо слід розглянути 3 полонізми із суфіксом -onė: apieravonė MRK 333 (пол. ofierowanie, пор. пол. ofierować – auka TM 123), dirmavonė KK 27, TFK 9, MRK 108 (пол. bierzmowanie, пор. bierzmować < чеськ. birzmovati < нім. firmön, firmen < нім. firmare, confirmare Brückner 1974: 26 – sutvirtinimo sakramentas TM 120), žegnonė MRK 35 (пол. 41 У статті наведено литовські відповідники запозичень, уживані в катехизмі К. Пальтарокаса. Деяких відповідників не знайдено через відмінності в обсязі катехизмів. 42 LKŽe atklanės — «місце, куди йдуть душі нехрещених немовлят або доброчесних нехристиян» (M. Valančius). 56 žegnanie – žegnojimasis TM 5)43. Мовознавці не дійшли згоди, чи це гібридні терміни, чи терміни зі спільним зі слов’янськими мовами суфіксом. (У статті дотримуються останньої думки.) Крім того, виявлено полонізми (7 термінів), що походять із грецької, латинської та єврейської мов. 2.3.1.1. Полонізми грецького походження. Загалом виявлено 2 терміни, запозичені через польську мову, первісним джерелом яких є грецька мова: aniolas MRK 56, TFK 15, KK 10 (пол. aniol < лат. < angelus < гр. angelos – angelas TM 5)44, arkan'iolas MRK 40, KK 10 (пол. archaniol < лат. archangelus < гр. archangelos – arkangelas TM 11). 2.3.1.2. Полонізми латинського походження. У «Moksle Rimo Katalikų» ужито 4 терміни, запозичені через польську мову: apiera MRK 72 (пол. ofiera < чеськ. ofiera < нім. opfar, Opfer < лат. offertorium, offero Brückner 1974: 375, пор. Fraenkel 1962: 13 – auka TM 123), oplotka MRK 377 (пол. opłatek < чеськ. obláté < лат. oblata Brückner 1974: 380), majestotas MRK 258 (пол. majestat < лат. majestas, род. відм. majestatis TŽŽ 1936)45, stacija MRK 95 (пол. stacija < лат. statio). Їхнє первісне джерело — латинська мова. 2.3.1.3. Полонізми єврейського походження. Виявлено лише одне запозичення через польську мову єврейського походження: mesijošius MRK 70 (пол. messjasz, пор. церковнолат. messias, гр. Messias < євр. māšīaḥ VaitkTŽŽ 2003). Необхідно зазначити, що полонізми з релігійною тематикою з’явилися в книжках у Литві як наслідок впливу місцевого польського мовлення, що його також називають polszczyzna litewska (Zinkevičius 2000: 142). Спочатку польську мову не вважали ворожою, тим більше що це була мова релігії, яка прийшла разом із католицизмом. У роки національного відродження, як уже зазначалося, ставлення до польської мови змінилося. З наведеного матеріалу видно, що полонізми не вживаються в катехизмі священника К. Пальтарокаса. 43 Слова žegnonė у DŽ і DŽₛ не виявлено, проте рекомендовано до вживання дієслово žegnoti(s) та похідне žegnojimas(is). Очевидно, žegnonę можна вважати небажаним запозиченням, але можна розглядати й як власне утворення. Žegnoti(s) також походить із польської мови, пор. пол. żegnać «прощатися» (Sabaliauskas 1990: 229). Žegnonė у LKŽe подано не як запозичення. 44 В етимологічному словнику польської мови зазначено, що пол. aniol раніше мало форму angiol, а у XIV–XV ст. — angiel (Brückner 1974: 5). 45 У TŽŽ 1936 зазначено, що термін походить з італійської мови. 57 2.3.2. Славізми. Доцільно виокремити ще одну групу варваризмів — славізми, коли незрозуміло, з якої саме слов’янської мови запозичено слово. Загалом знайдено 28 таких термінів (майже дві п’ятих чужомовних слів): апі̀ека KK 10 (білор. oneka, пол. opìeka – опіка TM 112), опієкунас MRK 169, 419, TFK 13, KK 14 (білор. опекун, пол. opiekun – опікун TM 9), асаба MRK 41, TFK 11, 32, KK 8 (пол. osoba, рос. особа – особа TM 6), відпускай MRK 323, KK 38 (пол. odpust, рос. отпуск – відпущення TM 132), грієкас MRK 39, KK 11, 36 (білор. грэхъ, пол. grzech – гріх TM 7), грієшнас MRK 240 (білор. грешны, пол. grzeszny, рос. грешный – грішний TM 89, занепалий TM 100), грієшнікас MRK 54, 91, TFK 18, KK 9 (білор. грешник, пол. grzesznik, рос. грешник – грішник TM 5), кетвергас TFK 37 (рос. четверг), короне MRK 54, TFK 35, KK 12 (пол. karanie, рос. карание – покарання TM 80), крапила MRK 374 (пол. kropidło, білор. крапіла), кривіда MRK 159, TFK 12, KK 19 (білор. кривида, пол. krzywda – кривда TM 128), міліста MRK 17, 18, TFK 17 (пол. miłość, білор. міласць – милість TM 10), місліс MRK 49, 50, 98, TFK 22, KK 36 (білор. мысль, пол. myśl – думка TM 78), нодієя TFK 11, KK 40 (пол. nadzieja, білор. надзея – надія TM 11), прісієга MRK 186 (пол. przysięga, білор. прысяга), прова MRK 20 (білор. права, пол. prawo), рода MRK 107, TFK 12 (білор. рада, пол. rada – порада TM 9), рона MRK 95 (білор. рана, пол. rana), стонас MRK 75 (пол. stan, білор. стан), суменє MRK 46, TFK 16, KK 11 (пол. sumienie, білор. суменне), убагас MRK 73, TFK 12, KK 50 (старопольськ. ubog, білор. убог), вайскас MRK 119 (рос. войск, пол. wojsko), валдимєріс MRK 45 (рос. володимир, білор. валадар LKŽe – правитель TM 12), веселе KK 25, MRK 237, TFK 9 (пол. wesele, білор. вяселле – весілля TM 109), вієчнастіс MRK 376 (пол. wieczność, білор. вечнасць), вієра MRK 16, KK 18, 40, TFK 9 (рос. вера, пол. wiara – віра TM 88, вірування TM 12), вієрнастіс KK 39 (рос. верность, пол. wierność), зоконас MRK 65, TFK 22 (пол. zakon, рос. закон – наказ TM 7). 2.3.2.1. Слов’янізм грецького походження. Виявлено лише один слов’янізм gromata MRK 21 (рос. грамота, пор. гр. γράμματα Фасмер 1986: 451), який має грецьке походження. У виданому 1916 року «Науці віри» К. ПалтарокаTikybos moksle не виявлено жодного однослівного релігійного терміна, який можна було б вважати запозиченням зі слов’янських мов. Із прикладів видно, що найбільше слов’янізмів у Moksle Rimo Kataliku. 58 2.3.3. Білорусизми. У «Науці віри» не виявлено й білорусизмів, які вживаються в інших катехізисах (7 термінів, десята частина іншомовних слів): mūčelnykas MRK 82 (білор. мучельник), mūka MRK 57, TFK 11, 25, KK 46 (білор. мука – канчія TM 80), prietelis MRK 157 (білор. прыяцель), smertis MRK 36, TFK 12, 25, KK 7 (білор. смерць – смерть TM 9, miri-mas TM 90), sūdas MRK 30, TFK 12, KK 18 (білор. суд – суд TM 91), sūdzia MRK 46, 102 (білор. судзя), svietas MRK 21, TFK 13, KK 9 (білор. свет – світ TM 73). Усі білорусизми вживаються в Mokslė Rimo Kataliku; менше їх виявлено в «Короткому катехізисі ксьондза Філочовського» та «Катакізмусе каталікішкуосе». 2.3.4. Германізми. У «Науці віри» єпископа К. Палтарока Tikybos moksle вжито лише один германізм (1,4% іншомовних слів) — podžiai TM 120 (пор. нім. діал. podž, pōd Alminauskis 1931: 103, пор. сучасне нім. die Pate – хрещені батьки TM 120). В інших катехізисах германізмів не виявлено. 2.3.5. Підсумкові зауваги. 71 однослівний релігійний термін (близько 15% усіх однослівних термінів, див. рис. 1) є запозиченням зі слов’янських і германських мов. Це іншомовні слова (деякі з них, наприклад: griekas, mylista, pekla, smertis та ін., зустрічаються вже у творах М. Мажвідаса), яких почали уникати значно раніше, ніж наприкінці XIX — на початку XX століття. Однак цей період став певним переломним моментом, коли знову звернулися до рідної литовської мови та її багатств. У катехізисах Mokslas Rimo Kataliku, Trumpajame Kun. Filochowskio katekizme ir Katakizmuose katalikizskuose поряд із запозиченнями синонімічно вживаються литовські релігійні терміни, наприклад: cnata MRK 51, TFK 11, KK 40 – чеснота MRK 88, TFK 42, KK 40, мораль MRK 18, TFK 42; душа MRK 29, TFK 8, KK 11 – дух MRK 75, TFK 13, KK 8; церква MRK 403, 422 – свічка MRK 121; милість MRK 18 – благодать MRK 46, TFK 15, KK 12; пекло MRK 42, 144, TFK 8, 13, KK 7 – пекло MRK 42, TFK 13; відпусти MRK 323, KK 38 – відпусти MRK 70, TFK 35, KK 38; помилування MRK 17, 18, TFK 17 – благодать MRK 46, TFK 10, KK 12; смерть MRK 36, TFK 12, 25, KK 7 – умирання TFK 17, KK 16 та ін. Важко встановити, якому терміну — литовському чи запозиченому — надається перевага (це окрема тема статті). Помічено, що в катехізисах починають уживати литовські релігійні терміни, а їхні синонімічні терміни іншомовного походження 59 пишуться в дужках, напр.: обряд (церемонія) церкви св. MRK 2446, мораль (cnata) MRK 17, розпуста (lokomstva) MRK 234, мука (mūka) MRK 301, кривава мука (mūka) MRK 319, благодать (mylista) Бога KK 12, втрата надії (nodiejos) MRK 431, пекло (pekla) MRK 144, чудо (čiūdas) MRK 81, знак (čiūdas) MRK 23 тощо. Іноді терміни іншомовного походження подаються після сполучника або, напр.: обряди або церемонії церкви святої MRK 419, Церковні обряди (або церемонії) TFK 40, чудо або чуда MRK 81 тощо. Хоча вживається й навпаки, напр.: вічна мука (страждання) KK 16, події (куми) TM 120, смерть (помирати) KK 16 тощо, або в дужках наводиться відповідник інтернаціонального слова, напр.: десперація (відчай) MRK 431, Комунія (або причастя) TFK 36 тощо. З усього цього можна зробити висновок, що в катехизмах простежується тенденція до литовізації. Це видно у «Науці віри» К. Пальтарокаса.Tikybos moksle. 3. Напівлитовські однослівні терміни У катехизмах знайдено однослівні терміни релігії, які є гібридами. Гібридами вважають слова, що мають складники власного походження та запозичених слів (KTŽ 1990; LKE 1999; Keinys 1984: 115)47. Загалом знайдено 33 гібридні терміни. Деякі гібриди є нормативними в сучасній літературній литовській мові (13 термінів): altorėlis MRK 424, knygelė TM 72, kryželis MRK 174, panelė TM 82; krikštijimas MRK 308, pasninkavimas MRK 110; kunigaikštis MRK 7548, muitininkas KK 22, MRK 121, žegnojimasis TM 5; kunigystė MRK 302, TFK 9, KK 27, 39, TM 8, pagonybė TFK 19, pany stė KK 42, MRK 280, vyskupystė49 MRK 118; інші ненормативні (20 тер- Тут наведено також приклади складених термінів.46 Мовознавці визначають гібриди по-різному. Наприклад, на думку А. Пупкіса, гібриди — це «слова, що негативно кодифікуються та містять запозичений з інших мов словотвірний елемент (префікс або суфікс)» (Pupkis 1980: 106).47 48 K. Alminauskis kunigaikštį kildina iš kunigo ir laiko germanizmu (Alminauskis 1931: 75). A. Rubinas straipsnyje Dvasininkų pavadinimai ir jų istorija rašo, kad kunigaikštis pasidarytas iš žodžio kunigas „karalius“ su priesaga -aikštis (Rubinas 2001: 191, dar plg. Kabelka 1964: 120; Būga 1958: 546). За словами С. Амбразаса, назви місць із суфіксом -ystė є «поморфемно перекладеними зі слов’янських мов» (Ambrazas 2000: 70). У LKG про слов’янське походження суфікса не згадується (LKG 1965: 310–311, 402).49 60 мінів): brostvinýkas MRK 425, geradėjas MRK 40950, nobažnumas KK 49, TFK 12, MRK 433 (пор. пол. nobożność); geradėjystė KK 49, MRK 42, 54 (пор. гібр. geradėjas, у TM 12 уже вживається geradarybė), neprietelystė MRK 64 (пор. гібр. neprietelis); nečystata TFK 10, MRK 214, neprietelis KK 17, MRK 157, TFK 21, pariškada MRK 397 (пор. iškada — пол. szkoda LKŽė); apmislijimas MRK 408, atpakūtavojimas TFK 35, apieravojimas MRK 330, 76, blagaslovyjimas MRK 314 (пор. palaiminimas TM 101), bluznijimas MRK 185, nepakūtavojimas TFK 10, pakūtavojimas KK 37, prisiegavimas MRK 191; darbygriekis TFK 27, pradžiogriekis TFK 27; kryževotojas MRK 158, mukryževotas MRK 374. Загалом знайдено 20 гібридних однослівних термінів, що містять складники іншомовного походження (з польської чи слов’янських мов), тобто не давнього запозичення чи інтернаціонального слова, та власного походження (префікси або суфікси). Зважаючи на те, що катехизми укладено наприкінці XIX — на початку XX століття, не дивно, що в них чимало гібридних релігійних термінів, тим паче що три п’ятих із них сьогодні можна вважати утвореннями від чужих слів. 4. Висновки 1. Кінець XIX — початок XX століття був періодом швидкого формування сучасної литовської літературної мови. Релігійна термінологія того часу була усталеною, але дуже нечистою. Від початку XX століття релігійна термінологія є однією з найкраще впорядкованих. Це зумовила низка чинників. Однак, мабуть, найважливішим було послідовне й цілеспрямоване впорядкування релігійної термінології тогочасними священниками (J. Laukaičio, M. Pakalniškio, S. Tijūnaičio, A. Vytarto, J. Tumo, J. Mačiulio та ін.) і мовознавцями (K. Būgos, J. Jablonskio, J. Balčikonio, J. Šlapelio та ін.). 2. На мовне вираження термінів у досліджуваних литовських католицьких катехізисах вплинули зміни литовської мови, зумовлені позамовними чинниками (ополяченням, окупаціями, забороною друку та ін.). 50 Пор. польськ. dobrodziej, старобілорус. добродей. У затвердженому Державною комісією литовської мови Переліку великих мовних помилок елемент -dėjas вважається чужим елементом слова і зараховується до помилок словотворчої структури (LKKN 1998: 149). Мовознавець J. Klimavičius у статті Geradėjas, piktadėjas, niekadėjas – суто литовські слова довів, що geradėjas є суто литовським словом, а не гібридним словом слов’янського походження (Klimavičius 2000: 64). У статті все ще дотримуються традиційної думки. 61 3. Нелитовські релігійні терміни в катехізисах, виданих до 1916 року, Mokstas Rimo Katalikų, Trumpasis Kun. Filochowskio katekizmas, Katakizmai katalikiški становлять майже третину всіх однослівних термінів (див. рис. 1). 3.1. Міжнародні терміни (24,1% нелитовських термінів) і давні запозичення (25,5% нелитовських термінів), уживані в катехізисах досліджуваного періоду, по суті, без змін уживаються й тепер. 3.2. Значно більше серед нелитовських термінів у катехізисах, виданих у 1879–1903 роках, чужомовних запозичень (71) — трохи більше половини нелитовських однослівних релігійних термінів (50,4%). З погляду сьогодення досліджувані однослівні терміни засвідчують той етап розвитку литовської мови, коли в церковній писемності відбувався перехід до сучасної литовської літературної мови. 3.3. У праці священника К. Пальтарокаса з релігієзнавства аж 82,2% термінів є суто литовськими. У катехизмі вжито лише одне запозичення з німецької мови — поджяй TM 120. Отже, за кілька років на початку XX століття чужі релігійні терміни були замінені литовськими. 3.4. У катехізисі K. Paltarokas уживаються терміни релігійного походження, для яких немає литовських відповідників, наприклад давні запозичення (bažnyčia, pagonis, poteriai, pasninkas, krikščionis, vyskupas ir kt.) і міжнародні терміни (kardinolas, sakramentas, antifona, diakonas ir kt.). 4. Після єпископа K. Paltarokas термінологія литовських католицьких катехізисів суттєво майже не змінювалася. ŠALTINIAI KK – Katekizmai katalikiški. Visureikalingiausi dėl vaikų ir žmonių praszcziokų su Lementoriu ir Ministranturu, Bitėnai, 1903. MRK – Mokstas Rimo Katalikų. Naujei perweizetas, pertaisitas ir antra karta atspaus-tas, Vilnius, 1879 (su pieštuku – 1888). TFK – Trumpasis Kun. Filochowskio katekizmas. Vaiszganto verstas. Antrą kartą išleistas, pataisytas, Vilnius, 1863 (su pieštuku – Tilžė, 1901, trečia laida). TM – Paltarokas K. Tikybos mokslas (Šv. Istorija ir Katekizmas), Petrapilis, 1916. LITERATŪRA Alminauskis K. 1931: Die Germanismen des Litauischen 1. Die deutschen Lehnwörter im Litauischen, Kaunas. 62 Ambrazas S. 2000: Daiktavardžių darybos raida 2, Vilnius. Biržiška V. 1929: Lietuvių bibliografija: Spaudos uždraudimo laikas (1865–1904 m.) 3, Kaunas. Biržiška V. 1990: Aleksandrynas 3. 2-asis (fotografuot.) leidimas, Vilnius. Brückner A. 1974: Słownik etymologiczny języka polskiego, Warszawa. Būga K. 1958: Rinktiniai raštai 1, Vilnius. Būga K. 1959: Rinktiniai raštai 2, Vilnius. Būga K. 1961: Rinktiniai raštai 3, Vilnius. Dambrauskas-Jakštas A. 1930: Užgesę žiburiai: Biografijų ir nekrologų rinkinys, Kaunas. Drotvinas V. 1986: Pagrindinės leksikologijos sąvokos, Vilnius. Drotvinas V. 1993: Dvasininkų pavadinimai: kunigas. – Gimtoji kalba 8, 24–26. DŽ₁ 1954: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. J. Kruopas, Vilnius. DŽ₂ 1972: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. J. Kruopas, Vilnius. DŽ₃ 1993: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, Vilnius. DŽ₄ 2000: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, Vilnius. DŽ₅ 2003: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, Vilnius (e. leidimas). Eckert R. 1971: Baltische Studien, Berlin. Fraenkel E. 1955: Litauisches etymologisches Wörterbuch 1. A – priev kiuoti, Heidelberg. Fraenkel E. 1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch 2. Privykėti – žvolgai, Göttingen. Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius. Girčienė J. 2003: Leksikos gryninimo polinkiai bendrinės lietuvių kalbos istorijoje. – Archivum Lithuanicum 5, 391–410. Jablonskis J. 1933: Jablonskio raštai 2: Švietimo reikalai. Red. J. Balčikonis, Kaunas. Jablonskis J. 1934: Jablonskio raštai 3: Rašybos dalykai. Red. J. Balčikonis, Kaunas. Jakaitienė E. 1980: Lietuvių kalbos leksikologija, Vilnius. Kabelka J. 1964: Kristijono Donelaičio raštų leksika, Vilnius. Keinys St. 1984: Lietuvių kalbos hibridai (sąvoka, rūšys ir normiškumas). – Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A. serija 3 (88), Vilnius. Keinys St. 2000: Iš A. Dambrausko kalbos ir terminologijos veiklos. – Terminologija 7, 32–47. Keinys St. 2004: Terminologijos raida, būklė, vaidmuo ir uždaviniai į XXI amžių įžengus. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: [straipsnių rinkinys]: Kazimierui Gaiveniui atminti, Vilnius, 219–239. Klimavičius J. 1998: Keturi talkos kėlinukai. – Gimtoji kalba 10, 10–14. Klimavičius J. 2000: Geradėjas, piktadėjas, niekadėjas – grynai lietuviški žodžiai. – Acta Linguistica Lithuanica 42, Vilnius, 58–65. Klimavičius J. 2002: Katekizmo kalba – kalbos katekizmas. – Kalbos kultūra 75, 105–119. 63 Kniūkšta P. 2001: Kalbos vartosena ir tvarkyba, Vilnius. Kruopas J. 1998: Rinktiniai raštai, Vilnius. KTŽ 1990: Gaivenis K., Keinys St. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas. Lebedys J., Palionis J. 1964: Seniausias lietuviškas rankraštinis tekstas. – Bibliotekininkystės ir bibliografijos klausimai 3, Vilnius, 109–135. LKE 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius. LKG 1965: Lietuvių kalbos gramatika, Vilnius. LKKN 1998: Lietuvių kalbos komisijos nutarimai 1977–1998. Sudarė R. Dobelienė, Vilnius. LKŽ I₁ 1941: Lietuvių kalbos žodynas, Kaunas. LKŽ I₂ 1961: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. LKŽ VI 1962: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. LKŽ XVI 1986: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. LKŽ IX 1973: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. LKŽ XX 2002: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. LKŽe: Lietuvių kalbos žodynas, Vilnius. www.lkz.lt. LLE 2001: Lietuvių literatūros enciklopedija. Red. V. Kubilius, V. Rakauskas, V. Vanagas, Vilnius. LoLieŽ 1996: Kuzavinis K. Lotynų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius. LRKŽ 1957: Lietuvių rašomosios kalbos žodynas 3. Sudarė A. Senn’as ir A. Salys, Heidelberg. LTE 1981: Lietuviškoji tarybinė enciklopedija 8, Vilnius. LTSRSB 1985: Lietuvos TSRS bibliografija. Serija A. Knygos lietuvių kalba 2. 1862–1904. Kn. 1. A–P. Sudarė E. Binkytė ir kt. Red. kol. V. Merkys ir kt. Ats. red. A. Lukošiūnas, Vilnius. LTSRSB 1988: Lietuvos TSRS bibliografija. Serija A. Knygos lietuvių kalba 2. 1862–1904. Kn. 2. R–Ž. Sudarė E. Binkytė ir kt. Red. kol. V. Merkys ir kt. Ats. red. A. Lukošiūnas, Vilnius. NŽA 2005: Aliulis V. Dvasinėje sanatorijoje. – Naujasis Židinys – Aidai 7/8, 2005. Palionis J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius. Pataisy tieji Poteriai 1909: Pataisytieji Poteriai. – Vadovas 14, 107–129. Pupkis A. 1980: Kalbos kultūros pagrindai, Vilnius. Pupkis A. 2005: Kalbos kultūros studijos, Vilnius. Rubinas A. 2001: Dvasininkų pavadinimai ir jų istorija. – Acta Linguistica Lithuanica 44, 189–200. RŽ 1991: Religijotyros žodynas, Vilnius. Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius. SBK 2004: Skoliniai ir bendrinė lietuvių kalba, Vilnius. Skardžius P. 1997: Rinktiniai raštai 2. Bendrinės kalbos dalykai, Vilnius. Skardžius P. 1998: Rinktiniai raštai 3. Bendrinės kalbos kultūra, Vilnius. Skardžius P. 1998a: Die slavischen Lehnwörter im Altlitauischen. – Skardžius P. Rinktiniai raštai 4. Moksliniai straipsniai ir studijos, Vilnius, 62–309. Skardžius P. 1999: Rinktiniai raštai 5. Akcentologija. Bendrinės kalbos kultūra. Publicistika, Vilnius. 64 TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas. Red. J. Žiugžda, Klaipėda. TŽŽ 1985: Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius. TŽŽ 2001: Tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius. VaitkTŽŽ 2003: V a i t k e v i č i ū t ė V. Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius (e. leidimas). U r b a s D. 1998: Martyno Mažvydo raštų žodynas. 2-as leid., Vilnius. U r b u t i s V. 1962: Nepastebėti Mažvydo slavizmai. – Kalbotyra 4, Vilnius, 387–390. U r b u t i s V. 1991: Senosios lietuvių kalbos slavizmai. – Baltistica 27 (1), Vilnius, 4–14. U r b u t i s V. 1994: Senųjų slavizmų kilmės įvairovė. – Baltistica 28 (1), Vilnius, 91–101. Z i n k e v i č i u s Z. 1990: Lietuvių kalbos istorija 4. Lietuvių kalba XVIII–XIX a., Vilnius. Z i n k e v i č i u s Z. 1992: Lietuvių kalbos istorija 5. Bendrinės kalbos iškilimas, Vilnius. Z i n k e v i č i u s Z. 1994: Lietuvių kalbos istorija 6. Lietuvių kalba naujaisiais laikais, Vilnius. Z i n k e v i č i u s Z. 2000: Lietuvių poteriai: Kalbos mokslo studija, Vilnius. Z i n k e v i č i u s Z. 2002: Rinktiniai straipsniai 2. Valstybė ir kalba. Senųjų raštų kalba. XVIII–XIX a. rašomoji kalba. XX amžius. Rytų Lietuva, Vilnius. Фасмер М. 1967: Этимологический словарь русского языка 1, Москва. Фасмер М. 1986: Этимологический словарь русского языка 3, Москва. NON-LITHUANIAN TERMS IN THE CATHOLIC CATECHISMS FROM THE END OF THE 19ᵗʰ AND THE BEGINNING OF THE 20ᵗʰ CENTURIES Summary Lithuanian Christian terminology is one of the oldest fields of terminology – the old borrowings (for instance, bažnyčia (church), gavenia (Lent), krikštas (baptism), kūčios (Christmas Eve), Kalėdos (Christmas), Velykos (Easter)) came into Lithuanian before the official conversion of Lithuania to Christianity – in 10ᵗʰ-12ᵗʰ centuries. The beginnings of Lithuanian terminology are found in extant manuscripts of prayers (Viešpaties malda (The Lord’s prayer), Angelo pasveikinimas (Hail Mary), Tikėjimo išpažinimas (The Nicean Creed) written down in Vilnius diocese in the 16ᵗʰ century, which are the oldest of all presently known texts and the first printed Lithuanian book – an evangelical Lutheran catechism Catechismvsa prasty Szadei written by Martynas Mažvydas in 1547. This article analyses one-word non-Lithuanian origin terms of religion used in Catholic catechisms from the end of the 19ᵗʰ and the beginning of the 20ᵗʰ centuries. This period is not a random choice, because the literature of the Church and its language at that time were corrupt with barbarisms. From four Catholic catechisms published at that period – Mokslas Rimo Kataliku (Teaching of Roman Catholics) (1879), Trumpasis Kun. Filochowskio katekizmas. 65 Vaišzganto verstas (Short Catechism by Priest Filochowski. Translated by Vaišzgantas) (1901), Katekizmai katalikiški (Catholic Catechisms) (1903) and Tikybos mokslas (Šv. Istorijos ir Katekizmo) (Teaching of Religion (Holy History and Catechism)) (1916) by the priest Kazimieras Paltarokas – 1158 one-word terms of religion and their variants, were picked up. Some terms were the same, so it made 613 different terms and 125 their variants. The majority of one-word terms – 439 terms – were of the native origin. This article investigates 141 different terms of non-Lithuanian origin and 33 hybrid terms of foreign origin. Non-Lithuanian, i.e. terms of religion of the foreign origin are so called international words (34 terms), barbarisms (71 term) and old borrowings (36 terms). The absolute majority of international terms (33 terms) are derived from classical languages – Latin (aktas (act, note) TFK 43, ostija (host) KK 30, MRK 322, TM 123, sakramentas (sacrament) MRK 16, 79, 138, TFK 9, KK 22, TM 72, 85) and Greek (antifona (versicle) TM 11, balzamas (balsam) MRK 315). Some international terms came through Slavonic (Belorussian, Polish) languages, for instance, altorius (altar) MRK 176, TM 110, adventas (advent) MRK 79, 333, TM 109, angelas (angel) TM 12, 76 and other. The origin of old borrowings varies. These catechisms have majorily old borrowings from Slavonic languages, for example, bažnyčia (church) MRK 25, TFK 20, 25, KK 19, TM 7, 88, grabas (coffin) MRK 75, KK 15 and other. This is the oldest layer of Lithuanian terms of religion. There are many barbarisms in earlier mentioned catechisms (71 term): Polonisms (abrozas (picture) MRK 79, dušia (spirit) MRK 29, TFK 8, KK 11, tjemnyčia (mystery of rosary) MRK 50), Slavonicisms (ap ieka (care) KK 10), Belorussianisms (mūka (suffering) MRK 57, TFK 11, 25, KK 46) and germanisms (podžiai (godparents) TM 120). The end of the 19th and the beginning of the 20th centuries is the period of the fast creation of common language. At that time terms of religion were already established, but the language was corrupted with barbarisms and was not pure. In the beginning of the 20th century there were attempts to normalize terms of religion – barbarisms were changed, international terms and old borrowings were left. In the work of the priest K. Paltarokas Tikybos mokslas (The Teaching of Religion) even 82% of terms are purely Lithuanian. In this catechism there is only one barbarism from German language – podžiai (godparents) TM 120. Furthermore, barbarisms, used in catechisms published in 1879-1903, were changed, for instance, dirmavonė MRK 108, TFK 9, KK 27 – sutvirtinimo sakramentas TM 120 (confirmation), čyščius MRK 63, TFK 17, KK 16, 37 – skaistykla TM 89 (purgatory) and others. After the bishop Paltarokas the terminology of Lithuanian catholic catechisms hardly changed. Aušra RIMKUTĖ Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected], [email protected] Gauta 2005-10-25 66