Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m.

Антонімія термінів літературознавства у 1922–1942 рр. ASTA MITKEVIČIENĖ Інститут литовської мови Важливий етап розвитку термінології літературознавства — третє і четверте десятиліття XX ст., коли стрімко розроблялася й була створена сучасна литовська термінологія цієї галузі науки. З терміносистемою пов’язане одне із семантичних явищ — антонімія. Мета цієї статті — оглянути основні питання антонімії термінології літературознавства того періоду. Антонімічні терміни шукали в найважливіших і найбільших підручниках з теорії літератури та загальної історії літератури (див. список джерел). Розглянуто перший литовський підручник з теорії літератури — Literatūros teorija К. Бізаускаса (точніше — третє, доповнене й виправлене видання (1922); перші два були значно меншими за обсягом), а також інші вагомі спеціальні праці з теорії літератури: Stilistika М. Густайтіса (2-ге вид., 1927), Literatūros teorija Й. Норкуса (3-тє вид., 1930) і Literatūros teorija Й. Амбразявічюса (4-те вид., 1938); праці з історії всесвітньої літератури — підручник В. Дубаса (1-ше вид., 1923; 3-тє вид., 1931) і двотомна Visuotinė literatūra Й. Амбразявічюса, Й. Грінюса та А. Вайчюлайтіса (4-те вид., 1942). Останній підручник, лише з дещо іншою назвою, було видано в 1931–1932 рр. (обране четверте видання мало відрізняється від другого: т. 1 — 1934; т. 2 — 1939)1. Антонімічні терміни, на відміну від термінів інших семантичних категорій — синонімів, багатозначних термінів, — не засуджуються і не оцінюються сумнівно теоретиками та практиками термінології. Антонімія особливо допомагає реалізувати одну з вимог до термінів — системність — і не спричиняє проблем уживання та пов’язаних із ним труднощів. Теорія термінологічної антонімії спирається на розуміння антонімії2 у загальному мовознавстві. Основу антонімічних термінів становлять логічні та семантичні 1 Докладніше про джерела йдеться у статтях авторки, опублікованих у Terminologija (див. № 11, 12). 2 Деякі теоретики намагаються вживати поняття, частково ширше, частково вужче, — несумісності, або інкомпатибільності (нім. Inkompatibilität, фр. incompatibilité), яке також називають інконімією, гетеронімією, діахі- 134 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. протилежності. Безперечно, не всі терміни, протиставлені в тексті, є справжніми (системними) антонімами. Важлива (але не єдина) ознака антонімічних термінів — кореляція (кореляти, за словами К. Гайвениса, — це «терміни, що належать до однієї категорії, але протиставляються за якоюсь істотною ознакою») (Gaivenis 1989: 101). Антонімічні терміни як група корелятів згадуються в російській термінології (див., наприклад, Никитина 1987: 85, 1996: 16). Антонімія термінів пов’язана з дихотомією понять і бінарним поділом понять (Gaivenis 1989: 100; Лаврова 1979: 55), а меншою мірою — з ієрархічною чи іншою класифікацією понять (Gaivenis: там само). У литовській термінології, як і в загальному мовознавстві, антонімію зазвичай вважають відношенням між мовними одиницями того самого рівня. Однак у термінології це семантичне явище, на думку К. Гайвениса, має певні особливості (див. там само: 102). У термінологічній літературі межі між антонімічними й неантонімічними термінами проводять не завжди однаково (особливо коли йдеться про антонімію складених термінів). Р. Квашите у термінологічному словничку поряд із лексичними та словотвірними антонімами виокремлює групу термінологічних антонімів, до якої належать антоніми, що набувають протилежного значення в системі термінів, наприклад, писемна мова і усна мова (Kvašytė 2005: 12; див. також Andriuškaitė 2001: 72–74). У російській термінології також є прихильники широкого розуміння термінологічної антонімії, за якого не беруть до уваги семантику слів, що утворюють терміни (див., наприклад, Никитина 1997: 67). У зарубіжних термінологічних словниках і словничках (GTT; PTT) антонімічні терміни визначають просто як протилежні терміни, назви протилежних понять, не вказуючи на їхню специфіку чи будь-які межі. У цій статті дотримуватимемося традиційного погляду на антоніми. Отже, такі терміни літературознавства, знайдені в джерелах, як народна лірика – літературна лірика Biz 167, усні твори – писемні твори Nor 10, народна пісня – індивідуальна пісня Am 109 тощо, не вважаються антонімами, хоча підґрунтям їхнього виникнення є бінарний поділ понять3. Ознака, за якою одне явище відрізняють від іншого, відповідно до бінарної класифікації, не завжди передбачає виникнення антонімічних термінів (Лаврова 1979: 57). Іноді асоціативні терміни можна сплутати з антонімами. Антонімічні видові терміни в різних галузях утворюють численні групи антонімічних термінів, проте теоретики часто їх забувають. В. Даниленко, одна з перших у російській термінології, хто приділив більше уваги термінологічній понімія; діагпонімія — це протилежності когіпонімів (звичніших для нас еквонімів), яким також властива контрарність, рідше — контрадикторність (див. MLS 1993: 270). Однак це не поширений погляд. 3 Їх хіба що можна розуміти як контекстуальні (ситуативні) антоніми. Terminologija | 2006 | 13 135 антонімії, наводить приклади або однослівних антонімічних термінів, або просто антонімічних прикметників, що виступають другорядними компонентами термінів (Даниленко 1977: 80–81). У підручнику з термінології Б. Головіна та Р. Кобріна антоніми визначено як слова (Головин 1987: 58). З традиційного погляду антонімія складених термінів як синтаксичних одиниць виникає внаслідок антонімії лексичних одиниць (слів, з яких вони складаються). У мовознавстві антонімію синтаксичних конструкцій вважають похідним явищем (див. РЯЭ 2003: 29). Мабуть, не випадково в більшості словників і енциклопедій з мовознавства йдеться лише про антонімічні слова (див. KTŽ; CODL; CEL; LST; Ахманова 1996 та ін.). Основні умови вживання антонімів у мовленні, виокремлювані в синтагматичному аспекті, — регулярний контекст і сталі лексичні зв’язки (Ermanytė 1995: 11). Складені антонімічні терміни очевидно відповідають другій умові — їхні компоненти пов’язані сталими лексичними зв’язками. Можна стверджувати, що в текстах літературознавства дотримано й іншої умови — обидва антоніми нерідко вживаються в одному реченні або принаймні в сусідніх (пор. Період називається простим, якщо охоплює лише одну думку, і — складеним, якщо охоплює поєднання двох або кількох думок, які розподіляються між підвищенням і спаданням Biz 35; Нарешті, Шекспір поєднує в тому самому творі віршовану мову з невіршованою AG 229) (у джерелі цитати — A. M.). За формою вираження антонімічні терміни поділяють на спільнокореневі (словотвірні, кореневі) та різнокореневі (лексичні). Як побачимо, у термінології літературознавства, крім власне (самобутніх) термінів літературознавства (проза – поезія), антонімічними зв’язками також поєднані загальнонаукові (аналіз – синтез) і мистецькі (фантастичний елемент – реалістичний елемент) терміни, мовознавчі терміни (узгоджене означення – неузгоджене означення) тощо — невіддільна частина термінології літературознавства. НЕСПІЛЬНОКОРЕНЕВІ АНТОНІМИ Нес пільнокореневі антонімічні терміни літературознавства підтримуються чотирма типами протилежностей: контрадикторною (комплементарною), контрарною, векторною та конверсивною⁴. Контрадикторна протилежність у термінології зазвичай 4 Enciklopediniame rusų terminologijos žodyne (Татаринов 2006: 17) komplementarinio tipo antonimai skiriami nuo kontradikcinių. Lietuvių kalbotyroje (ir terminologijoje) kontradikcinės priešybės ir komplementarinės priešybės antonimai įjungiami į vieną grupę, nes manoma, kad kontradikcinė priešybė pasižymi komplementarumu (žr. Ermanytė 1995: 9–10). Apskritai kalbotyroje priešybių tipai skiriami ne tuo pačiu pagrindu. Vektorinės priešybės pamatas gali būti arba kontradikcinė, arba kontrarinė priešybė (žr. РЯЭ 2003). 136 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. пов’язується з дихотомією понять, а контрарна — з граничними поняттями термінологічного поля (Kazlauskaitė 2004: 212, 215; Andriuškaitė 2001: 68–69). Термінологічні одиниці, утворені на основі контрадикторної протилежності, важко чітко відмежувати від антонімів, заснованих на контрарній протилежності. Зазвичай з’ясовують, чи є середній член (виділений за тією самою ознакою), чи його немає. У джерелах знайдені неспільнокореневі антонімічні терміни найчастіше виражають контрадикторну протилежність. Однослівні антонімічні терміни контрадикторної протилежності (A₁ – A₂⁵) мають іншомовні корені, наприклад: analitikas – sintetikas AGV 266, analizė – sintezė Gus 156, archaizmas – neologizmas Biz 43, Gus 19, Nor 20, Am 34, dedukcija Gus 154 – indukcija Gus 161, objektyvumas Dub₃ 376, AGV 6 – subjektyvumas Dub₃ 118, AG 131, optimizmas Dub₃ 72, AG 211 – pesimizmas Dub₃ 51, Dub₃ 271, AG 44, poėtika Biz 129 – prozaika Biz 98, poezija Gus 4, Nor 4, Dub₃ 308, Am 23 / poēzija Biz 32 «художня, образна література»⁶ – proza Biz 32, Gus 4, Nor 4, Dub₃ 308, Am 23 «нехудожня, необразна література» (пор. poezija prozoje Biz 97, proza poezijoje Biz 97), realybė AG 256 «дійсність» – fantazija AG 256 «вигадка», realistas Dub₁ 112, Dub₃ 115 – idealist as Dub₁ 99, Dub₃ 170, realizmas AG 254 – fantastika AG 253 «фантастичність»; литовського походження, наприклад: aiškumas – miglotumas AG 5, gyvumas AG 205 / raiškumas AG 205 – sausumas AGV 6, įdomumas Dub₁ 49, Dub₂ 275 – nuobodumas Dub₃ 70, senybė Nor 20 / senžodis Am 34 – naujadaras Nor 20, Am 35, tikrovė – prasiman ymas Nor 17; корені різного походження, наприклад: originalas Dub₃ 118, AG 195 – vertimas Dub₁ 40, Dub₃ 19, AG 198, tikrenybė Gus 103 – fantazija Gus 113, turinys Biz 15, Gus 5, Dub₁ 4, Dub₃ 3, Am 9, AG 47 – forma Biz 15, Gus 4, Dub₁ 34, Dub₃ 45, Am 9, AG 47 тощо. Дві різні протилежності (опозиції) пов’язують ті самі терміни: proza Biz 80, Gus 4 «неримована мова» – eilėraščiai Biz 80 / eilės Gus 4 «римована мова», proza «неримовані твори» – eilėraščiai Biz 94, Nor 6. Антонімія однослівних термінів походить від загальномовної антонімії або ж антонімічні терміни виникли суто в науковій мові. Антонімічність перелічених термінів зумовлює відношення між утвореними з ними складеними термінами, що мають антонімічні залежні компоненти (таке відношення можна 5 У цій статті використовуються такі символи: A₁ і A₂ — антонімічні однослівні терміни або антонімічні головні чи керувальні компоненти складених термінів; a₁ і a₂ — антонімічні узгоджувані компоненти складених термінів; x — неантонімічний компонент терміна (у багатослівних термінах — компоненти). 6 У литовському літературознавстві первинна антонімічна опозиція poezija – proza означає «художня, образна література» – «необразна, цільова література» (пор. TŽŽ 1936). В одному з джерел досліджуваного періоду poezija ir proza (AG 212), також передано протилежність значеннями, хоча в цьому випадку це не терміни. Terminologija | 2006 | 13 137 графічно зобразити A₁ – A₂ → A₁x – A₂x), наприклад: poezijos kalba – prozos kalba Am 26, poezijos teorija Biz 129, Am 26 – prozos teorija Biz 98, Am 26, poezijos veikalas Nor 4, Am 25 / poezijos veikalas Biz 32 – prozos veikalas Biz 32, Nor 4, Am 25; tikrovės elementas Dub₃ 214 – fantastikos elementas Dub₁ 187, Dub₃ 281, або ж антонімія складених термінів безпосередньо пов’язана з ним (однослівні терміни та компоненти відповідних складених термінів є спорідненими) (це можна виразити як A₁ – A₂ ↔ a₁x – a₂x), наприклад: analitiškas dėstymo metodas Biz 116 – sintetiškas [докладу] metodas Biz 117, deduktyvus protavimas – induktyvus protavimas Gus 155, eilėraštinis pasakojimas Nor 6 – proziškasis pasakojimas Nor 67, objektyvus pasakojimas – subjektyvus pasakojimas Biz 153, originali pasakėčia – verstinė pasakėčia Nor 67, poezinis elementas – prozinis elementas Gus 107, poezinis vaizdavimas – prozinis vaizdavimas Gus 79, realistinė [історичного роману] linkmė – idealistinė linkmė AGV 163, realus fonas AG 93 – fantastinis fonas AGV 109, realus kelionių aprašymas – fantastinis kelionių aprašymas Gus 99, tikra aplinka – pramanyta aplinka AG 3, а також poetinis posakis – prozinis posakis Biz 31, poetinis veikalas – prozinis veikalas Biz 48, poetiškas aprašymas – prozaiškas aprašymas Gus 101, poetiškas veikalas – proziškas veikalas Biz 94 тощо. Антонімічність інших складених термінів ґрунтується на прикметниках або дієприкметниках із протилежним значенням, що мають різне походження7; з ними нерідко утворюється не один термін. Такі термінологічні протиставлення, як bendrasis aprašymas «описується група подібних об’єктів» – atskirasis aprašymas «описується один об’єкт» Biz 110, Gus 100, bendroji literatūros teorija – atskiroji literatūros teorija Biz 15, dvasinė iškalba «пов’язане з релігією» – pasaulinė iškalba «не пов’язане з релігією» Gus 168, išviršinis vaizdas – išvidinis vaizdas Biz 130, jausminė lyrika – protaujamoji lyrika Am 106, jausminio pobūdžio juokas – protinio pobūdžio juokas Gus 201, pagrindinė novelė – šalutinė novelė Nor 70, pagrindinė tema – šalutinė tema Am 78, teigiamas veikėjas – neigiamas veikėjas Nor 59, Am 82, tiesioginė reikšmė Biz 59, Nor 25 – perkeltinė reikšmė Biz 59 / perkelta reikšmė Nor 25, vientisinis periodas – sudėtinis periodas Biz 35, vientisinis sakinys – sudėtinis sakinys Gus 90, visuomeninis motyvas Am 105 – asmeninis motyvas Am 106 тощо. У джерелах трапляються також складені терміни, пов’язані антонімічними відношеннями, з антонімічними компонентами іншомовного походження, наприклад: kolektyvinė kūryba – individualinė kūryba 7Нерідко важко визначити, які слова належать до загальної лексики, а які — до спеціальної. 138 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. AG 134, колективна поезія – індивідуальна поезія Dub3 14, складний характер Dub3 210 – елементарний характер Dub1 112 / елементарний характер Dub3 187, конкретна оповідь – абстрактна оповідь Am 82, з антонімічними компонентами з коренями різного походження, наприклад: окрема сцена – колективна сцена AG 202, загальний стиль – індивідуальний стиль Gus 179, світова історія – церковна історія Gus 142 тощо. Протилежні види називаються за різними узагальненими ознаками, наприклад: «окремий – загальний», «цілісний – складений», «релігійний – нерелігійний», «добрий – поганий», «складний – простий» тощо. Складені терміни з антонімічними головними компонентами становлять ще один випадок термінологічної антонімії. Їхніми головними компонентами є антонімічні однослівні терміни, наприклад, реалізм характерів AG 229 – неприродність характерів AGV 81 (A₁ – A₂ → xA₁ – xA₂), або нетермінологізовані слова в літературознавстві, наприклад: близькість до життя – віддаленість від життя Dub₃ 231, [вираження думок] різноманітність Biz 137 – одноманітність вираження думок Biz 136, раптовість подій – повільність подій Am 52 (пор. раптова подія – повільна подія Am 52), довжина складів – короткість складів Gus 59 (пор. довгий склад – короткий склад Gus 47, Am 68, довгий склад – короткий склад Gus 60, Nor 39, Am 68). Протилежні компоненти інших виявлених складених антонімів можуть функціонувати як однослівні терміни, однак у вибраних джерелах цього не засвідчено, тому можна говорити лише про складені антоніми, наприклад: пишність виразу – простота виразу AG 5 (литовські антонімічні компоненти), психологічна правдивість AG 193 – психологічна неприродність AGV 67 (антонімічні компоненти з коренями різного походження) тощо. Антонімічні терміни з головними компонентами протилежного значення за своєю природою не відрізняються від однослівних антонімічних термінів. Лише умовно до групи різнокореневих антонімів можна віднести антоніми твір із фабулою – твір без фабули Am 78. Можна дискутувати щодо контрадикторності деяких термінів, наприклад, коли компонентами антонімічних термінів є якісні прикметники, як-от: добрий персонаж – поганий персонаж Nor 60, AGV 60, довгий звук – короткий звук Biz 81 (довгий звук – короткий звук Nor 39, Am 70), сильна інтрига – слабка інтрига Am 82, або похідні від таких прикметників, наприклад: складність характерів – простота характерів Dub₁ 112, Dub₃ 187, довжина звуків – короткість звуків Gus 64 тощо. У лексикології такі пари прикметників та їхніх похідних вважаються антонімами контрарної протилежності, однак перелічені терміни в літературознавстві не мають середнього члена (терміна). Очевидно, точніше — Terminologija | 2006 | 13 139 було б віднести їх до антонімічних термінів контрадикторної протилежності. Між назвами антонімічних естетичних категорій та антонімами, пов’язаними з естетичною оцінкою літературного твору, наприклад: краса – потворність Dub₃ 265, захоплення Dub₁ 99 – відраза Dub₃ 363, назвами настроїв, наприклад: радість Am 107, AG 131 – смуток Am 106, AG 128, радість – скорбота AG 52 тощо, можна виявити як ознаки контрадикторності, так і контрарності: ці пари термінів не мають рівнозначних середніх членів (термінів), однак заперечення одного члена ще не передбачає ствердження іншого, наприклад, те, що не є красою, ще не обов’язково є потворністю тощо. Термінами літературознавства, що утворюють контрадикторну протилежність, називають досить різноманітні поняття, а їхні назви можна віднести до кількох семантичних груп. Найбільше впадають в око антонімічні назви ознак. Терміни контрарної протилежності називають крайні поняття термінологічного поля. Таку протилежність можна виявити між крайніми термінами, що називають різні частини (творів або одиниць тексту) — відношення «початок – кінець», наприклад: вступ Biz 117, Nor 11 / зачин Am 11, AG 241 – кінець Biz 117, Nor 11, Am 11 / висновок Nor 11 / фінал AG 242, початок (зачин, вступ) – кінець (висновок) Gus 153, початок речення – кінець речення Am 60, зав’язка Dub₃ 37, AG 256 – розв’язка Dub₃ 236, AG 258 (зав’язка драми – розв’язка драми Biz 182, зав’язка інтриги – розв’язка інтриги Am 79) тощо. На окрему увагу заслуговують назви протилежних жанрів трагедія Biz 185, Nor 58, Dub₁ 35, Dub₃ 175, Am 115, AG 13 і комедія Biz 185, Nor 58, Dub₁ 115, Dub₃ 241, Am 115, AG 13. У теорії літератури досліджуваного періоду виділяють три основні жанри сучасної драматургії: трагедію, комедію і драму, причому комедія і трагедія є крайніми поняттями термінологічного поля. Однак підґрунтям виникнення цих антонімів може бути контрадикторна протилежність; тривалий час трагедія і комедія були основними жанрами драми. Формально кажучи, антонімічне протиставлення пов’язує видові терміни класична трагедія Biz 187 «антична трагедія» – класична комедія Biz 194 «антична комедія», псевдокласична комедія Biz 195 – псевдокласична трагедія Biz 190 тощо, але їхнє протиставлення, імовірно, має суто асоціативний характер. З антонімічністю терміна трагедія і комедія пов’язана антонімія назв учасників літературного процесу трагік Dub₁ 105, Dub₃ 181, AG 60 «автор трагедій» – комік Dub₁ 115, Dub₃ 191, AG 89 «автор комедій», а також антонімічний зв’язок назв ознак трагічність Dub₁ 161, Dub₃ 274 – комічність Dub₁ 134, Dub₃ 66. Споріднені слова трагедія і комедія виступають залежними компонентами термінів (A₁ – A₂ → a₁x – a₂x), наприклад: 140 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. трагічна фігура – комічна фігура AG 251, трагічна маска – комічна маска Biz 185, AG 56, трагічний міф Dub3 175 / трагічний міф Dub1 101 – комічний міф Dub1, Dub3 175, трагічний твір – комічний твір Nor 47, однак не завжди зрозуміло, чи протиставлення виникає з основного значення антонімічних слів, чи з побічного. Векторна протилежність неспільнокореневих термінів у літературознавстві нечисленна, та й наявні приклади одноманітні. Ними називають дії протилежних напрямків (напрямок «угору – вниз»), наприклад: [періоду] піднесення – [періоду] спадання Biz 34, Gus 89, підвищення голосу – зниження голосу Am 57, піднесення дії – спадання дії AG 246, а також назви об'єктів із властивостями протилежних напрямків, наприклад, підвищений голос – знижений голос Gus 92. Дієслівні антоніми запитання Am 55, AGV 156 і відповідь Am 55, AGV 157 є конверсивами. СПІЛЬНОКОРЕНЕВІ АНТОНІМИ Антонімічними відношеннями також пов’язані складені терміни, що різняться лише префіксом не- (дуже рідко – без-), наприклад: узгоджене означення – неузгоджене означення Gus 87, чиста стопа – нечиста стопа Am 67, розширений [перший / останній] член – нерозширений [перший / останній] член Gus 93, поширене речення Gus 90 – непоширене речення Gus 89, перервна дія – безперервна дія AGV 82, змістовне слово – беззмістовне слово Am 76, милозвучна мова – немилозвучна мова Biz 78, правильна мова Biz 38, Nor 18 – неправильна мова Biz 38, Nor 19, пряме значення – непряме значення AGV 103 (дійової особи), пряме запитання – непряме запитання Gus 27, образне слово – необразне слово Am 24 (антонімічні прямі значення узгоджуваних слів); глибокий характер AG 81 – неглибокий характер AGV 169 (протилежні переносні значення) тощо. Слова, що виступають побічними компонентами деяких антонімів, є очевидними термінологічними антонімами, наприклад: віршована мова – невіршована мова Nor 6, Am 25, віршований епос – невіршований епос Am 90, наголошений склад – ненаголошений склад Biz 83–84, Gus 47, Nor 40, Am 63, склад із наголосом – склад без наголосу Gus 47 тощо. Протилежні властивості також називаються спільнокореневими (однословними або складеними) термінами, наприклад: природність AG 202 «правдоподібність» – неприродність AGV 38, складність інтриги Dub1 203, Dub3 214 – нескладність інтриги Dub1 112, Dub3 187. Терміни постійний епітет – непостійний епітет Am 41 слід вважати квазіантонімами – їхнє протиставлення актуальне лише в певних випадках уживання, наприк- Terminologija | 2006 | 13 141 лад, коли потрібно чітко розрізнити й назвати протилежні поняття. симпатичний персонаж – несимпатичний персонаж AGV 55 (пор. антипатичний), затерте слово – незатерте слово Am 21 є лише простим запереченням, оскільки, за словами К. Гайвеніс, у разі антонімії «протилежність лексичного значення, утвореного за допомогою заперечення, має бути симетричною» (1989: 99). Таке заперечення актуальне для термінології літературознавства. Квазіантонімами також слід вважати пари: вірші Gus 4 «віршована мова» – невірші Gus 147 «невіршована мова» (пор. проза Gus 4 «невіршована мова»), драматичний твір – недраматичний твір Am 115, граматичний наголос – неграматичний наголос Biz 83 – другий член пари лише заперечує перший, а поза ним не має значення. Терміни грецького походження пролог Biz 183, Dub₃ 68, Am 113, AG 57 і епілог Biz 183, Dub₃ 68, Am 113, AG 180 утворюють пару антонімів через протилежне значення префіксів. Серед спільнокореневих і неспільнокореневих антонімів є складні антонімічні терміни (терміни зі складними компонентами – у випадку складених термінів). Антонімія термінів «односкладова строфа – «багатоскладова» строфа Dub₃ 131, односкладові слова – багатоскладові слова Gus 40 (відношення «один – багато»); твердий висхідний наголос – твердий спадний наголос Gus 60 (відношення «початок – кінець») ґрунтується на литовських антонімічних прикметниках. До групи складних термінів умовно відносять терміни грецького походження симпатія – антипатія Nor 47, Am 24, AGV 6, монолог Biz 181, Gus 159, Nor 57, Dub₁ 149, Dub₃ 223, Am 80, AG 57 – діалог Gus 160, Nor 57, Dub₁ 74, Dub₃ 131, Am 80, AG 57 / діялог Biz 181. Остання пара антонімів цікава тим, що компонент mono- (означає один, цілісний) і афікс dia- (означає взаємність) не є протилежними. Від монолог і діалог та їхніх похідних утворено групу термінів, які також є антонімами між собою (A₁ – A₂ → xA₁ – xA₂ або A₁ – A₂ → a₁x – a₂x), наприклад: риторичний монолог – риторичний діалог AG 81; монологічна форма – діалогічна форма Am 14, монологічний спосіб письма – діалогічний спосіб письма Gus 98 тощо. Індивідуальні неологізми М. Густайтіса [періоду] pirmatakas «висхідна частина періоду» – paskuitakas «спадна частина періоду» Gus 89 (пор. члени pirmatakas і paskuitakas Gus 92) також поєднує антонімія. НЕАНТОНІМІЧНІСТЬ ТЕРМІНІВ Одна з особливостей антонімії в термінології — з н и к н е н н я а н т о н і м і в загальної лексики (Gaivenis 1989: 101, 102). У термінології літературознавства з антонімами загальної лексики чоловічий і жіночий утворено складені терміни — 142 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. чоловіча рима (наголошений останній склад рядка) — жіноча рима (наголошений передостанній склад рядка) Biz 89, Nor 43 (чоловічий рим – жіночий рим Gus 68, Am 72), чоловіча цезура «цезура після наголошеного складу» — жіноча цезура «цезура після наголошеного й одного ненаголошеного складу» Gus 48], хоча мають кореляти, антонімами не вважаються. Поняття, названі цими термінами, не є ані дихотомічними, ані крайніми: залежно від місця наголосу відносно складів рядка розрізняють також дактилічну риму Biz 89, Gus 68 (дактилічний рим Am 72, дактилічна рима Am 43), гіпердактилічну риму Gus 68, а залежно від місця цезури щодо наголошених і ненаголошених складів — дактилічну цезуру Gus 48. Значення прикметників у розглянутих термінах із чоловічий і жіночий не пов’язані зі значеннями прикметників, що виступають залежними компонентами. Назви етапів античної комедії стара аттична комедіяDub ₁ 128 і нова аттична комедіяDub ₁ 115 (пор. середня аттична комедіяDub ₁ 115), хоча й утворені з компонентів, пов’язаних антонімічною контрарною протилежністю, також не зараховують до антонімів — у системі термінів вони не протилежні. Ознака часу («старий — новий») у цьому випадку неістотна. Антонімічні терміни вибирали з текстів, а в зв’язному тексті кількість антонімів зменшує різноманітність синтаксичних конструкцій, пор. розпущеність композиції AG 219 і строга композиція AGV 72, ритм прози й неритмічна проза Gus 45 тощо. І навпаки, хоча антоніми до деяких термінів можна було б легко утворити, наприклад, анонімна епіграмаDub ₁ 64, Dub ₃ 114, вільний ритм Am 66, непристойний анекдотDub ₁ 206, малий епос фольклору Am 90 тощо, у розглянутих джерелах ці утворення не засвідчені (є лише епіграма, ритм, анекдот, фольклорний епос). Отже, реальне вживання термінів не дає змоги переоцінювати можливості антонімії й абсолютизувати системність термінів. ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРАЖЕННЯ АНТОНІМІЧНИХ ТЕРМІНІВ І СИНОНІМІЯ Як уже зазначалося, відношенням антонімії можуть бути пов’язані терміни (або компоненти термінів) різного походження. Порівнюючи антонімічні терміни щодо форми вираження, бачимо деякі відмінності, наприклад: реалізм характерів AG 229 — неприродність характерів AGV 81, зовнішня дія — внутрішня дія AGV 5, поетичний твір Nor 5 — прозовий твір Nor 4, архаїзм Nor 20 / архаїчне слово Am 34 — неологізм Nor 20, Am 35, трагічний епізодDub ₃ 17 — комічний епізодDub ₃ 69, «односкладова» строфа — «багатоскладова Terminologija | 2006 | 13 143 строфа Dub3 131 тощо. Проте антонімічні терміни в тому самому джерелі узгоджуються між собою (особливо коли в тексті вони розташовані близько один до одного), пор. підвищення голосу — спад голосу Am 57, підняття голосу — опускання голосу Am 57, піднесення голосу — спадання голосу Am 64; внутрішній образ — зовнішній образ Biz 130, внутрішній (–ий?) світ Biz 137 — зовнішній світ Biz 138; поетичний вислів — прозовий вислів Biz 31, поетичне висловлювання — прозаїчне висловлювання Biz 32 тощо. Зазвичай, якщо компонент одного антонімічного терміна має означену форму, то таку саму форму має й компонент іншого, і навпаки, пор. образне слово — необразне слово Am 24. У науковому мовленні слід дотримуватися однаковості форми антонімів, не порушуючи принципу стабільності термінів (Gaivenis 1998: 13). Синонімія мови дає змогу називати ті самі протилежні поняття різними антонімічними термінами (хоча термінології синоніми якраз не потрібні), наприклад: віршована мова — невіршована мова Biz 94 (прозова мова Biz 80) // віршована мова — невіршована мова Nor 6, Am 25 (прозаїчна мова Nor 6) // віршована мова — невіршована мова AG 229; добрий персонаж — злий персонаж Biz 140 // добрий персонаж — поганий персонаж Nor 60, AGV 60 // позитивний персонаж — негативний персонаж Nor 59, Am 82; поетична мова — прозаїчна мова Biz 31 // поетична мова Biz 31 (поезійна мова Am 25) — прозова мова Biz 31, Am 26; дійсність Gus 103 — фантазія Gus 113 // реальність — вигадка Nor 17 // реальність — фантазія AG 256 тощо. Синонімічні пари антонімів характерні як для того самого джерела, так і для різних джерел. Один член антонімічної пари також замінюється синонімом, наприклад: зовнішня [твору] форма AG 47 — внутрішня форма AG 196 // форма внутрішнього змісту AG 199; значуще слово — беззмістовне слово Am 76 // беззмістовне слово Am 109; зміст Gus 5 — форма Gus 4 // стать Gus 4 (у тому самому джерелі); складний період Biz 35, Nor 38 (складний період Gus 92) — простий період Biz 35 (простий період Gus 90) // суцільний період Nor 38 (у різних джерелах) тощо. Узагальнені антонімічні відношення між термінами, наприклад «реалістичний — нереалістичний», у тому самому й у різних джерелах виражаються по-різному, наприклад: натуральна вигадка Biz 137 — фантастична вигадка Biz 135, реальний елемент Dub3 39 / реалістичний елемент Dub3 46, Dub3 72 — фантастичний елемент Dub3 44 / фантастичний елемент Dub3 241 / чудесний елемент Dub3 291, реальний тревелог — фантастичний тревелог Gus 110, реалістична повість Dub3 270, Dub3 280 — фантастична повість Dub3 280, реальний світ AG 16 / реальний світ AGV 130 / реалістичний світ AGV 286 — фантастичний світ AGV 130 (пор. світ фантазії AG 16 144 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. / світ фантазій AGV 318) тощо. Синонімія антонімів і антонімічних компонентів (особливо в тому самому джерелі) лише ускладнює фахову комунікацію. Заміна антонімічного терміна синонімом може бути виправданою лише тоді, коли прагнуть до нормативності, точності, ясності тощо. ВИСНОВКИ У важливих працях із теорії літератури та всесвітньої історії літератури, виданих у 1922–1942 рр., простежуються антонімічні зв’язки між термінами літературознавства й суміжних галузей (мовознавства, естетики тощо), а також загальнонауковими термінами й термінами мистецтва. Антонімічні пари утворюють різноманітні терміни: назви ознак, засобів вираження та текстових одиниць, найменування частин творів, назви процесів тощо. Літературознавство досліджуваного періоду має не лише власне свої антоніми (поезія – проза), що увійшли до загального вжитку, а й антонімічні терміни, засновані на антонімії загальномовного лексичного фонду (tikrovė – prasiman ymas). Антонімія частини складених термінів залежить від антонімії однослівних термінів або споріднених із ними слів, тоді як в інших протиставлення зумовлене антонімією загальної лексики. Проте терміни, утворені за допомогою антонімів загальної лексики, не обов’язково є антонімами (пор. vyriškas rimas – moteriškas rimas). Антонімічні терміни літературознавства бувають спільнокореневими й різнокореневими. Антонімічне протиставлення виникає між термінами різного походження — литовського, іншомовного чи змішаного, — а також між термінами з компонентами протилежного походження. У групі спільнокореневих антонімів виразно переважають терміни з литовськими антонімічними компонентами. Оскільки основу термінологічної антонімії становлять дихотомія понять і бінарна класифікація, у текстах із літературознавства можна знайти більше антонімів із контрадикторними протилежностями, ніж антонімів із контрарними чи векторними протилежностями або конверсивів. У літературознавчій термінології помітно переважають складені антонімічні терміни, а антоніми з антонімічними залежними компонентами трапляються частіше, ніж антоніми з антонімічними головними компонентами. Це, найімовірніше, зумовив переважно позамовний чинник — певна система наукових понять. У термінологічних джерелах обраного періоду простежуються певні групи пар антонімічних термінів. Їх утворюють базові антонімічні терміни літературознавства та пов’язані з ними інші антонімічні терміни, наприклад: poezija – proza, poezijos x – prozos x, poetinis x – prozinis x, poetiškas x – proziškas x; tragedija – komedija, tragizmas – komizmas, trag(i)nis x – kominis x, tragiškas x – komiškas x тощо. Terminologija | 2006 | 13 145 За досліджуване двадцятиріччя істотних змін термінологічної антонімії не виявлено. Безперечно, з часом обирали той чи інший варіант або синонім антонімічного терміна, або протилежні поняття називали зовсім іншою парою антонімічних термінів (це зміна способів вираження понять). Однак сама антонімія є сталим семантичним явищем. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА AG – J. Ambrazevičius, J. Grinius. Visuotinė literatūra. Pirmoji dalis, Kaunas, 1942. AGV – J. Ambrazevičius, J. Grinius, A. Vaičiulaitis. Всесвітня література. Друга частина. Каунас, 1942. Am – J. Ambrazevičius. Теорія літератури. Поетика. Підручник для шкіл, Каунас, 1938. Biz – K. Bizaukas. Теорія літератури. Підручник для середніх шкіл, Каунас, 1922. Dub₁ – V. Dubas. Įvadas į bendrąją literatūrą, Kaunas–Marijampolė, 1923. Dub₃ – V. Dubas. Literatūros įvadas, Kaunas–Marijampolė, 1931. Gus – M. Gustaitis. Стилістика. Підручник із теорії літератури, Каунас–Маріямполе, 1927. Nor – J. Norkus. Теорія літератури. Основні закони прози й поезії. Для середньої школи, Каунас, 1930. ЛІТЕРАТУРА ТА ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА Andriuškaitė R. 2001: J. Balčikonio kalbotyros terminų antonimai. – Terminologija 8, 65–75. AŽ 2003: I. Erm­antytė. Antonimų žodynas, Vilnius. CEL 1997: The Cambridge Encyclopedia of Language. D. Crystal, Cambridge. CODL 1997: The Concise Oxford Dictionary of Linguistics. P. H. Mathews, Oxford, New York. DŽ₅ 2003: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vyr. red. St. Keinys, Vilnius (e. leidimas). Ermantytė I. 1995: Priešybė kaip semantinis ir loginis antonimijos pagrindas. – Lietuvių kalbotyros klausimai 35, 9–31. Gaivenis K. 1989: Kai kurie antonimijos atvejai lietuvių terminologijoje. – Lietuvos TSR MA darbai. A serija 2 (107), 98–104. Gaivenis K. 1998: Fizikos terminijos antonimai. – Fizikų žinios 14, 13. GTT – B. de Bessé, B. Nkwenti-Azeh, J. C. Sager. Глосарій термінів, уживаних у термінології: http://www.benja-mins.com/ibp/additional/term_gloss.pdf Kazlauskaitė G. 2004: Fonetikos terminų antonimijos bruožai. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos. Ats. red. St. Keinys, Vilnius, 212–218. KTŽ 1990: K. Gaivenis, St. Keinys. Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas. Kvašytė R. 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis, Šiauliai. LST 1988: Lexicon sprachwissenschaftlicher Termini. Herausg. R. Conrad, Leipzig. MLS 1993: Metzler Lexikon Sprache. Herausg. H. Glück, Stuttgart. PTT – Навчальний посібник з термінології Pavo. Глосарій: http://www.terminplus.translationbureau.gc.ca/didacticiel_tutorial/english/glossary/index_c.html TŽŽ 1936: Tarptautinių žodžių žodynas. Sudarė K. Boruta, Pr. Čepėnas, A. Sirutytė-Čepėnienė, Klaipėda. TŽŽe 2002: Interleksis. Kompiuterinis tarptautinių žodžių žodynas. Ats. red. A. Kinderys, Vilnius (e. leidimas). VaitkTŽŽe 2003: V. Vaitkevičiūtė. Tarptautinių žodžių žodynas, Vilnius (e. leidimas). Ахманова О. С. 1996: Словарь лингвистических терминов, Москва. Даниленко В. П. 1977: Русская терминология: Опыт лингвистического описания, Москва. Головин Б. Н., Кобрин Р. Ю. 1987: Лингвистические основы учения о терминах, Москва. Лаврова Н. Н 1979: Антонимия лингвистических терминов. – Термин и слово, Горький, 54–64. Никитина В. В., Смирнова С. В. 1997: Из наблюдений над типами антонимов в терминологии бизнесса. – Терминоведение 1–3, 66–67. Никитина С. Е. 1987: Семантический анализ языка науки. На материале лингвистики, Москва. Никитина С. Е., Васильева Н. В. 1996: Экспериментальный системный толковый словарь стилистиче- 146 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. ських термінів, Москва. РЯЯ 2003: Русский язык: Энциклопедия. Под. ред. Ю. Н. Караулова, Москва, 28–31. Татаринов В. А. 2006: Общее терминоведение: энциклопедический словарь. Москва. АНТОНІМІЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ТЕРМІНІВ У 1922–1942 РОКАХ У статті розглянуто терміни-антоніми, відібрані з важливих праць із теорії літератури та історії всесвітньої літератури, опублікованих у 1922–1942 роках. Цей період є важливим етапом розвитку сучасної литовської термінології літературознавства. Джерелами статті є: Literatūros teorija (Теорія літератури) (1922) К. Бізаускаса, Stilistika (Стилістика) (1927) М. Густайтіса, Literatūros teorija (Теорія літератури) (1930) Й. Норкуса, Įvadas į bendrąją literatūrą (Вступ до всесвітньої літератури) (1923) та Literatūros įvadas (Вступ до літератури) (1931) В. Дубаса, Visuotinė literatūra (Всесвітня література) (1942, 2 томи) Й. Амбразявічюса, Й. Грінюса, А. Вайчюлайтіса. Антонімічними бувають не лише «власне» літературні терміни (tragedija «трагедія» – komedija «комедія»), а й загальнонаукові та мистецькі терміни (indukcija «індукція» – dedukcija «дедукція»; realus fonas «реалістичне тло» – fantastinis fonas «фантастичне тло»), а також деякі терміни суміжних галузей, як-от мовознавства (ilgas skiemuo «довгий склад» – trumpas skiemuo «короткий склад»), естетики (grožybė «краса» – biaurybė «потворність») тощо, які становлять невід’ємну частину літературознавства. За значенням антонімічні літературознавчі терміни належать до різних груп термінів, наприклад: назви ознак, засобів вираження, елементів тексту, частин творів, дій тощо. За формою вираження антонімічні літературознавчі терміни бувають або спільнокореневими (словотвірними антонімами) (eilutinis epas «поетичний епос» – neilutinis epas «непоетичний епос»), або неспільнокореневими (лексичними антонімами) (turinys «зміст» – forma «форма»). Антоніми (а також терміни-антоніми з протилежними елементами) можуть мати однакове походження (литовське або іншомовне) чи навіть змішане. У групі словотвірних антонімів, вочевидь, переважають терміни з литовськими протилежними елементами. Отже, в основі антонімії термінів лежать принцип дихотомії та бінарні поняття; досліджувані терміни-антоніми частіше пов’язані відношенням контрадикторної протилежності (originalas «оригінал» – vertimas «переклад»), ніж контрарної протилежності (užuomazga «зав’язка» – atomazga «розв’язка»), векторної (спрямованої) протилежності (veiksmo kilimas «розвиток дії» – veiksmo slūgimas «спад дії») або конверсивної протилежності (klausimas «запитання» – atsakymas «відповідь»). Термінологія літературознавства в досліджуваних підручниках містить не лише власні антоніми (наприклад, poezija «поезія» – proza «проза»), які увійшли до загального (нетермінологічного) вжитку, а й антоніми, протиставлення яких пов’язане зі специфічною антонімією загальновживаної лексики (tikrovė «дійсність» – prasimanymas «вигадка»). Антонімія деяких складних термінів ґрунтується на антонімії однослівних термінів (або споріднених із ними слів) (пор.: poezija – proza → p o e z i j o s veikalas «поетичний твір»– p r o z o s veikalas «прозовий твір»); іноді протилежність ґрунтується на антонімії загальновживаної лексики (g e r a s i s veikėjas «позитивний персонаж» – b l o g a s i s veikėjas «негативний персонаж»). Слід звернути увагу на те, що терміни, утворені за допомогою антонімів загальновживаної лексики Terminologija | 2006 | 13 147 Лексеми на позначення роду не завжди можна вважати антонімами (пор. vyriškas «чоловічий» – moteriškas «жіночий» та vyriškas rimas «чоловіча рима» – moteriškas rimas «жіноча рима»). Серед досліджених антонімів найбільшу групу становлять складні терміни, причому складних антонімів із підпорядкованими антонімічними компонентами більше, ніж антонімів з антонімічними головними компонентами. Це може бути зумовлено переважно позамовним чинником — специфічною системою понять. У дослідженому матеріалі простежуються певні групи пар антонімів. До них належать ключові (базові) літературознавчі антоніми та пов’язані з ними терміни, наприклад: poezija «поезія» – proza «проза», poezijos x – prozos x, poetinis x – prozinis x, poetiškas x – proziškas x («поетичний» x – «прозовий» x); tragedija («трагедія» – komedija «комедія», tragizmas «трагізм» – komizmas «комізм», traginis x – kominis x, tragiškas x – komiškas x («трагічний» x – «комічний» x) тощо. За досліджуваний двадцятирічний період істотних змін у системі антонімії літературознавчих термінів не виявлено. Звичайно, з часом обирали той чи інший варіант або синонім антонімічного терміна, або протилежні поняття називали цілком іншою парою антонімічних термінів. Однак сама антонімія є сталою семантичною відношенням. Отримано 2006-11-09 Asta Mitkevičienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] 148 Asta Mitkevičienė | Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m.