Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca. Sastādijis autoru kolektīvs V. Skujiņas vadībā.

REGINA KVAŠYTĖ Шяуляйський університет ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ МОВОЗНАВСТВА Sastādījis autoru kolektīvs V. Skujiņas vadībā, Rīga, 2007, 624 p. На початку 2008 року в Латвії з’явилося довгоочікуване термінографічне видання, яке нарешті дає змогу й мовознавцям відчути себе фахівцями галузі, що має сучасну термінологію. Valodniecības pamatterminu skaidrojošā vārdnīca — це перший тлумачний словник термінів мовознавства, укладений латиською мовою, у якому, як видно з назви словника, зібрано основні терміни цієї галузі науки. Досі колеги користувалися перекладним російсько-латиським словником термінів, якому майже 50 років і який уже не задовольняв потреб зміненої мови науки (VTV 1963). Однак укладачі нового словника 242 Regina Kvašytė спиралися на нього, добираючи терміни та їхні відповідники російською мовою. Під керівництвом доктора філологічних наук, латвійської термінологині, відомої у своїй галузі, Валентини Скуїні (Valentīna Skujiņa), словник уклали мовознавці старшого та середнього поколінь із широкими науковими інтересами: Оярс Бушс (Ojārs Bušs), Дайга Юома (Daiga Joma), Андра Калнаца, Ілзе Локмане (Ilze Lokmane), Даце Маркус (Dace Markus) та Івета Путеле (Iveta Pūtеле). Їм допомагали численні фахівці з інших галузей філології. Кошти на видання словника виділила державна агенція «Valsts valodas aģentūra» [Державна мовна агенція], а ініціатива його укладання належить агенції Латвійського університету «Latvijas Universitātes Latviešu valodas institūts» [Інститут латиської мови Латвійського університету]. Під час опрацювання матеріалу Словника багато дискутували й узгоджували індивідуальні погляди. Як і в будь-якій іншій галузі, спочатку потрібно було відібрати поняття, які увійдуть до Словника, потім із уже наявних термінів вибрати ті, що варто вживати, удосконалити або створити нові, а також визначити їх і знайти відповідники іноземними мовами. Як самі укладачі зазначають у Передмові, головна мета словника — зібрати й пояснити найактуальніші терміни мовознавства та в такий спосіб сприяти розвитку латиської мовознавчої термінології. Адресати — мовознавці, учителі латиської мови, викладачі закладів вищої освіти, студенти мовних спеціальностей тощо. Насамперед хотілося б докладніше описати нове термінографічне видання. Із загального обсягу основна частина, тобто частина з тлумаченнями латиських термінів, займає сторінки з 12-ї по 463-тю (до речі, це можна розрізнити й візуально — краї сторінок зафарбовані сірим). До Словника включено приблизно 2000 латиських термінів мовознавства, відповідники яких подано англійською, німецькою та російською мовами. Принцип подання термінів — алфавітний. У словнику є покликання на пов’язані терміни, які допомагають краще зрозуміти вже визначене поняття (їх додають із позначкою sk. arī [див. також]). Тут чимало ілюстративних прикладів у статтях про окремі терміни, найчастіше — при термінах на позначення різних типів письма, наприклад, antīkua, glagolica, hieroglifas, piktogramma. Крім того, в окремих статтях Словника є різні схеми, що допомагають краще зрозуміти поняття, назване терміном (salikta vārdkopa1 [складне словосполучення], semantiskais trīsstūris [семантичний трикутник], vienkārša vārdkopa [просте словосполучення] тощо). Словник чотиримовний, тому для зручності 1 приклади латиською мовою перекладаються українською і беруться у квадратні дужки, за винятком випадків, коли в обох мовах уживаються міжнародні терміни або форми термінів однакові. Якщо в українському мовознавстві немає традиції вживання або так точніше передається будова латиського терміна, переклад може бути дослівним. Це позначено зірочкою (до речі, автори розглядуваного Словника роблять так само, наприклад, neoloģi-ja* / a. neology / v. Neologie* / kr. неология*). Terminoloģija | 2008 | 15 243 оскільки в ньому подано покажчики термінів кожної іноземної мови. Вони вирізняються тим, що в кожному додано також переклади латиською мовою. У загальному обсязі Словника покажчики займають приблизно третину — починаючи зі сторінки 464. Безперечно, такий спосіб практичний, адже більше не потрібно шукати латиський відповідник в основній частині Словника. Варто також додати, що багато інформації, яка полегшує користування, міститься в описі структури Словника: є певні умовні позначення, які користувач Словника зрозуміє лише після докладного ознайомлення з ним. З добору термінів видно, що у Словнику чимало нових термінів мовознавства різної структури: kods, diskurss, korpuss, makrosociolingvistika, kon-situācija, kultūraizguvums [культурне запозичення*], viltusdraugs [хибний (перекладацький) друг*], tekstveide [творення тексту], jauniešu slengs [молодіжний сленг], komunikatīvā kompetence [комунікативна компетенція] тощо. Частина з них — міжнародні запозичення, інші — питомі або змішані утворення (подібні трапляються і в працях литовських мовознавців). Варто зауважити, що термінологію деяких галузей мовознавства, зокрема й нових, у Словнику досить широко розроблено та відображено. Особливо вирізняються ономастика, соціолінгвістика, транслятологія, або теорія перекладу. Наприклад, до нового Словника увійшли актуальні для соціолінгвістики терміни, нерідко із синонімами: alohtonā minoritāte [алохтонна меншина], aizstājošā divvalodība, aizstājošais bilingvisms [заміщувальна двомовність*, заміщувальний білінгвізм*], а також терміни, потрібні для теорії та практики перекладу, — серед них чимало латиських утворень, найчастіше складних слів: assvaloda, galvenā starpniekvaloda [осьова мова*, основна мова-посередник*], avotvaloda [мова оригіналу*], mērķvaloda [цільова мова*]; atulkojums, pretvirziena tulkojums [зворотний переклад*, переклад у протилежному напрямку*], čuksttulkošana [переклад пошепки*] тощо. Значну увагу приділено термінології, уживаній у галузі термінології2. У Словнику, про який ідеться, наведено аж 19 термінів цієї галузі з коренем term- (для порівняння можна зазначити, що в литовському Kalbotyros terminų žodyne із цим коренем згадано лише 3 терміни — terminas, terminija і terminologija (Gaivenis, Keinys 1990)), наприклад: прості — terminēma, terminelements [складова частина терміна], terminogrāfija, termzinātne [термінознавство*], terminoloģija; складні двослівні — termina noteikšana, termina identificēšana [визначення терміна, ідентифікація терміна], terminoloģiskā funkcija [термінологічна функція], а деякі складні багатослівні — terminu pieņemamības vērtēs 2 Литовською мовою видано окремий словничок, у якому подано приблизно 200 термінів, уживаних у термінології (Kvašytė 2005). 244 Regina Kvašytė skala [шкала значень прийнятності термінів*]. Також чимало термінів цієї галузі мовознавства можна знайти за алфавітом (apakštermins [видовий термін], virsjēdziens [родове поняття] тощо); крім того, іноді це можуть бути терміни інших галузей мовознавства, які за своїми визначеннями належать до термінології. Деякі терміни, включені до цього Словника, свідчать про загальну діяльність латиських термінологів зі створення термінів; наприклад, замість англійського запозичення створено й успішно запроваджено в галузі інформатики термін dators, який витіснив англійське kompjūters [комп’ютер], уживане здебільшого лише в розмовній мові, і пристосований до мовознавства. Це зумовлено тим, що це утворення загалом (похідне від кореня латинського слова dati [дані] та міжнародного суфікса -ors [–орій], словотвірного засобу, придатного для називання пристрою) вирізняється зручністю творення. Численні новотвори латиської термінології з коренем dator- або утворені від нього прикметники підтверджують цю думку; наприклад: datorklase [комп’ютерний клас], datorprogramma [комп’ютерна програма], datortīkls [комп’ютерна мережа]. Найновішу мовознавчу термінологію поповнили такі терміни, як datorizētā tulkošana [комп’ютерний переклад], datorlingvistika [комп’ютерна лінгвістика]. Від кореня dat- утворено й термін, форму якого обговорювали вже тривалий час, — datubāze [база даних*] (цікаво, що латиші й литовці обрали різні міжнародні слова за основу для позначення схожого поняття: одні — bazę (< гр.), інші — banką (< іт.)). Спочатку вживаний як складний двослівний термін datu bāze, у Словнику він зафіксований відповідно до особливо характерної для латиської мови тенденції — переходу складених термінів у прості, адже складні слова як один із продуктивних типів термінів дають змогу виражати значення абстрактніше, ніж сполуки з двох (або більше) слів. У Словнику є й інші приклади того, як надають перевагу ширшому вживанню простих термінів, утворених за певними моделями, замість складених термінів: etnosemantika, etnolingvistika, etnotoponīms; apakšjēdziens [видове поняття], apakšnozare [підгалузь], apakštermins [видовий термін]³; defiskopa [сполука, що пишеться через дефіс*] (пор. також трикомпонентне складне слово defiskoptermins [термін із дефісом*]), defisrakstījums [написання через дефіс*], defissavienojums [сполука з дефісом*]; hibrīdtermins [гібридний термін], hibrīdvārds [гібридне слово], hibrīdvaloda [гібридна мова], а також деякі інші типи мов: avotvaloda [мова оригіналу*], cilmvaloda [мова походження*], aizguvējvaloda [мова-реципієнт*]. Хоча такий спосіб не чужий і литовській термінології (про це свідчать деякі з наведених вище 3 Усі ці латиські терміни утворені з компонентом apakš-, основне значення якого відповідає значенню слова apakšā — «унизу, нижче»; українською їх перекладають по-різному. Terminologija | 2008 | 15 2 4 5 (відповідників прикладів), для латиської мови особливо характерні утворення такого типу — це можна вважати впливом німецької мови (Keinys 1994: 89). У словнику також є багатослівні складені терміни, хоча їх небагато. Чотирислівні терміни трапляються рідко: augsta mēles pacēluma patskanis [голосний високого підняття язика], salikta teikuma struktūras shēma [структурна схема складного речення], salikts kombinēta saistījuma teikums [складне комбіноване сполучникове речення], дещо частіше трапляються трислівні: pārejošs darbības vārds [перехідне дієслово], vārda formālais variants [формальний варіант слова], indoeiropiešu valodu saime [індоєвропейська сім’я мов], latgaliešu rakstu valoda [латгальська писемна мова] тощо. Досить поширеним способом фіксації та вживання термінів є синонімія. Не є винятком і нове латиське термінографічне видання, у якому є синоніми різних типів, тобто випадки, коли синонімічними є прості терміни або головні чи залежні компоненти складених термінів. Це можуть бути абсолютні або словотвірні синоніми латиського чи міжнародного походження, наприклад: galotne, fleksija [закінчення], divvalodība, bilingvisms [двомовність], līdzartikulācija, koartikulācija [коартикуляція], devējvaloda, donorvaloda [мова-джерело*, мова-донор], diahroniskā valodniecība, diahroniskā lingvistika [діахронічне мовознавство]. Трапляються також терміни, поруч із якими наведено латинські відповідники: saliktā nākotne, futūrum II [складений майбутній час], darbības lietvārds, nomen actionis [*віддієслівний іменник]. Для одного поняття є навіть по три варіанти (найчастіше це складений термін, його скорочений варіант і міжнародний термін): atvasināts vārds, atvasinājums, derivāts [похідне слово, дериват, дериват], bahuvrihi, bahuvrihi saliktenis, citnozīmes saliktenis [бахувріхі, бахувріхі-композит, композит з іншою семантикою*]. У словнику є й терміни, які досі є предметом дискусій і подані як синоніми, наприклад, anglisms, anglicisms4. Основна проблема пов’язана з компонентом -ic-, який, як неодноразово стверджувала V. Skujinia, не має жодного семантичного навантаження і тому є зайвим. Говорячи про багатозначність, слід зазначити, що таких мовознавчих термінів небагато, хоча в Словнику все ж трапляються деякі багатозначні терміни. Це akomo-dācija, яке вживається в різних галузях мовознавства — і у фонетиці, і в соціолінгвістиці; anafora — фігура, що вживається і в стилістиці, де вона виражає відношення між словом і словом, згаданим раніше, і в термінології; alonīms в ономастиці — і як варіант власного імені, і як псевдонім. Важливою частиною Словника є визначення. Вони бувають різними: і стислими, і розгорнутими. Деякі надзвичайно стислі, схожі на синоніми або розмежовують одне 4 Латиська мова не має власного мовного похідного утворення на зразок литовського — anglybė. 246 Regina Kvašytė поняття від іншого: semasiologs – semasioloģijas speciālists; sintaksists – sintakses speciālists; reģionālais dialekts – teritorijai raksturīgs dialekts atšķirībā no sociolekta [регіональний діалект — діалект, характерний для певної території, на відміну від соціолекту]. Інші визначення доповнено ілюстративним матеріалом, що з погляду користувача Словника слід оцінити позитивно, адже іноді краще зрозуміти явище допомагає один-два приклади цього явища, ніж сам лише теоретичний опис. Є й докладніші визначення, що містять багато додаткової інформації про те чи те явище, наприклад, lietiško rakstu valodas stils, lietiškais stils [стиль ділового письма, діловий стиль] — Funkcionālais valodas paveids jeb stils, ko lieto oficiālos dokumentos. Lietiško rakstu stilā lieto emocionāli neitrālus izteiksmes līdzekļus, to raksturo standartizēta, maksimāli unificēta izteiksme, stingras un lēni mainīgas normas, izteiksmes līdzekļu ekonomija, speciālās terminoloģijas un standartizētu konstrukciju lietojums, liels lietvārdu īpatsvars. Latviešu valodas lietiško rakstu stilam raksturīga cituvalodu ietekme. [Функціональний різновид мови або стиль, що використовується в офіційних документах. У діловому стилі вживаються емоційно нейтральні засоби вираження; його характеризують стандартизована, максимально уніфікована форма викладу, суворі й повільно змінювані норми, економія засобів вираження, використання спеціальної термінології та стандартизованих конструкцій, велика частка іменників. Для стилю ділового письма латиської мови характерний вплив інших мов]. Таке визначення можна порівняти з описом ознак стилю в енциклопедичному чи навчальному виданні. Звісно, не всі визначення в цьому Словнику мовознавчих термінів настільки розгорнуті. Справжні енциклопедичні відомості містяться у визначенні терміна ātrraksts, stenogrāfija [скоропис*, стенографія], де зазначено, коли виник такий спосіб письма, хто його винайшов тощо. Різнобічний розгляд Словника та інформації, пов’язаної з його укладанням, виявляє зв’язки з Литвою. У передмові до Словника зазначено, що його експертом був Axel Holvoet (до речі, його ім’я та прізвище латиською мовою за всіма правилами латиської фонетики передано як Akselas Holvutas) з Інституту литовської мови. У самому Словнику іноді згадується литовська мова; наприклад, включено такі терміни, як lietu viešu filoloģija [литовська філологія], lietuviešu valoda [литовська мова] і синонімічні терміни liet uvisms, lituānisms [литувізм, литуанізм], lietuvistika, lituānistika [литуаністика], а також терміни, значення яких охоплюють литовську мову: baltisms [балтизм], baltistika, baltu filoloģija [балтійська філологія], baltu valodas [балтійські мови]. У бібліографії серед 113 позицій різними мовами згадано також кілька праць литовських мовознавців: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika (1996), Lietuvių kalbos enciklopedija (1999), Lithuanian Grammar (1997), а також праця A. Paulauskienė Lietuvių kalbos Terminologija | 2008 | 15 247 morfologija (1994), Vinco Urbučio Žodžių darybos teorija (1978), Adelės Valeckienės Funkcinė lietuvių kalbos gramatika (1998), Zigmo Zinkevičiaus Kalbotyros pradmenys (1980). Tiesa, pastebėtas netikslumas – lietuvių Kalbotyros terminų žodynas minimas be autorių (žr. 27-ą poziciją), todėl į abėcėlinį literatūros sąrašą pagal pavadinimą pateko prie K raidės, o ne prie G, kaip turėtų būti pagal autorius). Треба визнати, що Словник не позбавлений і певних неточностей. Структуру впорядковано не до кінця: наприклад, бракує деяких термінів, на які є посилання при споріднених термінах: синекдоха поетична [поетична синекдоха], синекдоха лексична [лексична синекдоха], проте жодного з останніх немає ні під літерою P, ні під L. Доцільність включення до Словника кількох інших термінів можна поставити під сумнів: чи підходять для словника термінів цієї галузі vārdabrālis [тезко], vārdamāsa [тезка], tēls [образ], tauta. Однак ані відсутність деяких відповідників в алфавітному Словнику (вони наведені лише при споріднених термінах як можливість для порівняння), ані помилки в бібліографічному списку, ані наявність деяких непотрібних чи сумнівних термінів не применшують змісту, значення та важливості видання для розвитку латвійської наукової мови й латвійського мовознавства. Латвійське термінографічне видання чудово підготовлене як за змістом, так і візуально та поліграфічно. Вихід у світ мовознавчого видання, що відповідає принципам термінографії, є важливою подією; до того ж воно з’явилося вчасно, коли в житті загалом і в мові виникає безліч нових явищ, адже наукова мова змінюється й удосконалюється. Це могло б стати серйозним стимулом для литовських мовознавців, які майже два десятиліття користуються наявним Словником термінів мовознавства (Gaivenis, Keinys 1990), наслідувати приклад сусідів і колег — розвивати литовську мовознавчу термінологію та готувати нове видання. LITERATŪRA Gaivenis K., Keinys S. 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas. Keinys S. 1994: Latvių terminologijos tvarkymo principai. – Terminologijos vagos, 87–90. Kvašytė R. 2005: Mokomasi terminologijos žodynėlis, Šiauliai. VTV 1963: Valodniecības terminu vārdnīca. Sast. R. Grabis, Dz. Barbare, A. Bergmane, Rīga: Latvijas Valsts izdevniecība. Gauta 2008-12-23 Regina Kvašytė Šiaulių universitetas P. Višinskio g. 38, LT–76352 Šiauliai E. paštas: [email protected] 248 Regina Kvašytė