Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija

Народна термінологія конструкцій будівель та їхніх складових частин ROBERTAS STUNŽINAS Інститут литовської мови КЛЮЧОВІ СЛОВА: народні будівельні терміни, назви конструкцій будівель, синоніми, багатозначні терміни, родові терміни, видові терміни Народна термінологія, що позначає традиційні будівлі, споруди та їхні частини, будівельні знаряддя й матеріали, є багатим і цікавим лексичним пластом та важливим джерелом наукової термінології. Значну частину цієї термінології зафіксовано у працях краєзнавців, у яких описано особливості садибних будівель, споруд та їхніх частин, регіональні подібності й відмінності. Чимало народних будівельних термінів міститься в джерелах, що фіксують факти живого мовлення, — діалектних словниках, Литовському мовному атласі, академічному Словнику литовської мови. Аналіз термінів цих джерел та їхніх мікросистем показує різноманітність засобів вираження термінології, що називає житлові й господарські будівлі, її регіональний характер, образність, синонімічність, багатозначність, омонімію та ієрархічні зв’язки (докладніше про мікросистеми термінології житлового будинку й господарських будівель див. Stunžinas 2010: 130–142; 2011: 142–153; 2012: 184–198). В етнографічних працях також чимало пишуть про складові частини традиційних будівель; тут можна знайти назви основних конструкцій та їхніх частин, наприклад: čerpe LEB 233, gontai LEB 233, grebėstas LEB 233, grindys LEB 211, kazilas LEB 233, kraigas LEB 235, lota LEB 233, lubos LEB 211, ožys LEB 235, pamatas LEB 230, sąlaida LEB 232, sąspara LEB 210, siena LEB 220, skarda LEB 233, sluogstis LEB 235, sparas LEB 233, stogas LEB 211, šulas LEB 231, vėtrinė LEB 233. Значно більше народних термінів на позначення конструкцій будівель та їхніх частин можна виявити в джерелах, що подають матеріали живого мовлення. Мета статті — дослідити термінологію конструкцій будівель та їхніх частин у таких джерелах з погляду позначуваних понять, походження та семантичних відношень — синонімії1, 1 У цій статті, як і в попередніх, народна термінологія розглядається як сукупність термінів усієї народної мови, у якій виявляються синонімія та багатозначність. Народні терміни можна досліджувати також у межах діалекту — як його терміносистему (докладніше див. Klepikova 1974: 31). 180 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija з погляду багатозначності, омонімії та ієрархії — зв’язків. Матеріал узято з таких джерел: академічного Словника литовської мови (електронного видання), Словника говірки Друскінінкая, словника говірки Калтаненай, словника говірки Казлу-Руди (т. I), Словника купішкенців (т. I), Словника говірки Лазуни, словника говірок північно-східних дзуків, словника говірки занавиків (т. I–III), Атласу литовської мови (т. I). Загалом аналізуються 422 різні 2народні терміни3. 1. ПОНЯТТЯ, ПОХОДЖЕННЯ ТЕРМІНІВ, СИНОНІМІЯ ТА ІЄРАРХІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ Традиційні литовські будівлі мали чимало регіональних відмінностей. Наприклад, для жемайтійської хати характерні довгий і широкий корпус, невисокі стіни, обшиті вертикально, масивний солом’яний дах напіввальмової форми, складний план будинку. Корпус житлової будівлі аукштайтів довгий і вузький, стіни середньої висоти, дах — двосхилий, солом’яний. Біля входу споруджували ґанки, а всю площу будівлі двома поперечними стінами поділяли на три основні частини. Традиційні житлові будинки Сувалкії мають багато спільних рис із житловими будинками жемайтійців та аукштайтів. Однак традиційні литовські будівлі мали спільні конструктивні особливості: для них характерні стіни з горизонтально покладених колод, кутові з’єднання врубкою, солом’яний дах напіввальмової, чотирисхилої або двосхилої форми, кам’яні фундаменти тощо (LEB 216–224). Назви фундаментів та їхніх частин. У Литві кам’яні фундаменти не мають традиції — більшість давніх будівель зводили просто на землі. Муровані фундаменти засвідчені від XVII ст. (MS 2008: 18). Джерела живого мовлення показують, що фундамент називають трьома термінами — литовським, слов’янським і гібридним: pamatas «нижня частина споруди, на яку спирається вся споруда» LKŽe, LKA I 35, fundamentas (з білорус. хундамент Fraenkel 1962: 3054) LKA I 35, KzRŽ I 200, pamūra (гібр., лит. pa- і слов. mur LKŽe) LKA I 35. Видовими назвами слід вважати три терміни — литовський, слов’янський і гібридний — що позначають кам’яні та муровані фундаменти: papamatis «каміння під 2 У досліджуваних джерелах є багато варіантів термінів, які в цій статті не розглядаються як окремі терміни (докладніше про поняття варіанта див. Stunžinas 2008: 111–112). Аналізуються лише основні варіанти; такими вважаються терміни, що мають найширше вживання або визначені в джерелах як основні. 3 У статті використано матеріали дисертації автора (див. Stunžinas R. Народні будівельні терміни, Вільнюс, 2011). 4 У дужках зазначено походження терміна та джерело. Terminologija | 2013 | 20 181 «письмовий фундамент, основа» LKŽe, DūnŽ 238, xpodmūrauka (1. podmurówka LKŽe) «мурований фундамент» LKA I 36, pamūrė (гібр., лит. pa- і пол. mur LKŽe) «мурований фундамент» LKA I 35, DrskŽ 243. Для будівель, зведених без фундаментів, характерні обмазані глиною конструкції — pašaliai. Їх робили з глини та гравію, щоб захистити нижні вінці від вологи й холоду. Такий спосіб укріплення фундаменту був характерний для житлових будівель до XIX ст. (LLA 1965: 46). Розглядувані конструкції називаються двома литовськими термінами: pašalys «місце вздовж зовнішнього боку стіни будівлі» LKŽe, pamatas «земля, насипана зовні вздовж стіни (або кам’яного чи мурованого фундаменту)» LKA I 35. Інші конструкції, пов’язані з фундаментом, позначають два литовські терміни: antpamatis «насипане навколо будинку вздовж фундаменту підвищення для збереження тепла» LKŽe, popėdis «фундаментний камінь під стійкою клуні» LKŽe. Назви підлог. Глиняну підлогу в традиційних житлових будинках, клуні, коморах і сінях до XIX ст. утрамбовували. У сільських житлових будинках, зведених у XIX–XX ст., уже настилали дощаті підлоги. Глинобитні підлоги збереглися в сінях і коморах житлових будинків аукштайтів, у великих кімнатах жемайтських хат і в господарських будівлях, зведених до XX ст. (VLE II 2002: 82). З розглянутих джерел видно, що утрамбоване покриття називають дванадцятьма термінами — дев’ятьма однослівними й трьома двослівними. Вісім однослівних термінів литовські, один — латиський: asla LKŽe, LKA I 36, DrskŽ 20, KzRŽ I 29, grendymas LKA I 37, DrskŽ 111, KzRŽ I 251, LžŽ 86, ZanavŽ I 496, grinda LKŽe, kluonas LKA I 37, laitas LKŽe, LKA I 37, plonas (лат. plāns) LKA I 37, LKŽe. За подібністю функції покриття метафорично називають словом на позначення частини людського тіла — padas LKŽe, LKA I 37, KltŽ 195. Також покриття метонімічно називають за матеріалом, з якого його зроблено, — molis LKA I 37, žemė LKŽe, LKA I 37. Один двослівний термін має обидва литовські компоненти, два мають слов’янські основні компоненти й литовські залежні: molio grindys LKA I 37, molinėxpadlaga (пол. podłoga, білорус. падлога) LKA I 37, molinisxpamastas (пол. pomost LKŽe) LKA I 37. Термін asla також уживається на позначення дощатої підлоги. Цю конструкцію загалом називають шістьма термінами: трьома литовськими, двома слов’янськими й одним латиським: asla LKA I 36, KpŽ I 73, grindys LKA I 37, KzRŽ I 255, KpŽ I 742, ZanavŽ I 507, paklotė LKA I 38, xpadlaga LKŽe, LKA I 37, ZanavŽ II 302, xpamastas LKŽe, LKA I 38, xparlagas (лат. pārlags, 182 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija пор. рос. перелог) LKŽe, LKA I 38. Два литовські терміни є видовими назвами й позначають підлоги різного призначення: pagrindas «нижня, чорнова підлога» LKŽe, juodgrindės «нижня, чорнова підлога» ZanavŽ I 576. Назви стін та їхніх частин. Стіни традиційних будівель мали три типи конструкцій: стовпові, каркасні та зрубні. Стовпові конструкції були найдавнішими й найпримітивнішими; вони зникли через негерметичність і недовговічність. Каркасні конструкції також були рідкісними в Литві — вони характерні для безлісих місцевостей і бідних забудовників. У Литві зрубні конструкції переважали від середини I тисячоліття. Вони надійно тримали дах і добре зберігали тепло. Способи зведення зрубів у традиційних будівлях були різними: у Східній Литві стінові колоди з’єднували врубками, у Західній — рівними площинами (MS 2008: 18; LLA 1965: 46). У розглянутих джерелах виявлено переважно терміни, що називають зрубні конструкції та їхні частини. Увесь зруб називають п’ятьма синонімічними термінами різного походження: трьома литовськими, одним слов’янським і одним германським: graža «зведені стіни дерев’яної будівлі (без даху й фундаменту)» LKŽe, KpŽ I 712, rentinys LKŽe, DrskŽ 302, kertinys LKŽe, xzrūbas (слов.) LKŽe, LzŽ 293, xriūmas (герм. Sabaliauskas 1990: 265) LKŽe. Стіна з колод позначається двома литовськими синонімами: siena LKŽe, DrskŽ 324, LzŽ 233, ZanavŽ III 47, sienojus LKŽe. Як видовий термін уживається литовське слово на позначення стіни будівлі, що звужується, — skliautas «стіна торця будинку під дахом, що звужується догори» LKŽe. Формою множини цього терміна називають видове поняття — стіну клуні, що звужується догори. Групу назв цієї конструкції загалом становлять сім термінів — один литовський і шість слов’янських: skliautai LKA I 49, xpadvolas (пол. powala «стеля зі стінових колод») LKA I 49, xpavolas (пол. powala) LKA I 49, xpavalašas (пол. powala) LKA I 49, xviškos (білорус. вышки) LKŽe, LKA I 49, xvolas (пол. wał «вал») LKA I 49, xzakatas (білорус. заком «фронтон, щипець хати») LKA I 49. Стіна з колод позначається трьома литовськими синонімічними термінами: medžias KltŽ 166, sienojas LKŽe, DrskŽ 324, sienolis LKŽe. Видовими є терміни, що називають стінові колоди за різними розрізнювальними ознаками. Найбільше термінів, які називають стінові колоди за місцем розташування та призначенням. Групу назв нижніх стінових колод становлять вісім синонімічних термінів: один литовський, два слов’янські, один германський і чотири гібридні: pam atinis LKŽe, LKA I 35, xpadamentas (білорус. хундамент) LKŽe, xpadrūba Terminologija | 2013 | 20 183 (сл.) LKA I 36, LzŽ 181, xšvelys (нім. Schwelle LKŽe) LKŽe, xbalkinis (гібр., нім. Balken і лит. -inis) LKŽe, xpabalkinis (гібр., лит. pa-, нім. Balken і лит. -inis) LKŽe, xpadamentinis (гібр., біл. хундамент і лит. -inis) LKŽe, xpamūrlotis (гібр., лит. pa-, польськ. mur і нім. Latte) LKŽe, LKA I 36. Середній стіновий брус позначається литовським терміном įmatas LKŽe. Групу назв верхніх стінових брусів становлять десять синонімів — дев’ять литовських і один слов’янський: gegninis LKŽe, KpŽ I 627, grąžas LKŽe, ilginis LKŽe, kreklinis LKŽe, krekūinė LKŽe, pagegninis LKŽe, perejinis LKŽe, perlaidas LKŽe, sparinis LKŽe, xlabokas (сл.) LKŽe. За розміром стінові бруси називають трьома термінами — литовським, германським і гібридним: sienojokas «невеликий стіновий брус» LKŽe, xbalkigalis (гібр., нім. Balken і лит. galas) «невеликий брус» LKŽe, xbalkis (біл. бал(ь)ка Urbutis 2009: 422) «товстий брус» LKŽe, KzRŽ I 52, ZanavŽ I 103. Два литовські й один слов’янський терміни позначають стінові бруси за конструктивними особливостями: krump-linis «брус дерев’яної хати з виїмкою або зубцем, зробленим для з’єднання з іншим брусом» LKŽe, pervaras «довгий стіновий брус клуні, що тягнеться від одного кінця до іншого» LKŽe, xbrusas (польськ. brus, біл. брус) «кінець бруса, чотирикутний брус» LKŽe. Короткий стіновий брус метафорично називається словом на позначення тварини šuniukas LKŽe. Ряд брусів уздовж чотирьох стін називається литовським терміном vainikas LKŽe, KltŽ 375, LzŽ 278, ZanavŽ III 554. Групу видових назв становлять терміни, що позначають нижні й верхні вінці. Нижній вінець позначають три синонімічні терміни: два литовські й один германський: pakertalas LKŽe, pamatai LKŽe, xšveliai (нім. Schwelle) LKŽe. Верхній вінець брусів називається двома синонімічними термінами — литовським і слов’янським: gegninis LKŽe, xmūrlotas (польськ. murlat, нім. діал. mūrenlatte) LKŽe. З’єднувальний брус називають одним литовським і двома слов’янськими термінами: sija KltŽ 270, LKŽe, xbrosas (пор. brusas l. brus, біл. брус LKŽe) ZanavŽ I 175, xbalkis (біл. бал(ь)ка Urbutis 2009: 422) LKŽe, DrskŽ 27, KzRŽ I 52, ZanavŽ I 103. Групу видових назв становлять десять термінів, що позначають з’єднувальні бруси за призначенням і належністю. Сім термінів литовські, один — слов’янський, два — гібридні: ilginė «балка, на яку кладуть стелю» LKŽe, jungas «балка, що з’єднує крокви клуні трохи нижче гребеня» LKŽe, permetė «поперечна балка, що щось з’єднує» LKŽe, sanvirža «поперечна балка для зміцнення» LKŽe, stapas «опорна балка» LKŽe, užla «стельова балка» LKŽe, virdis «ще 184 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija поперечна балка клуні або сараю» LKŽe, xzavolas (сл.) «нижня балка клуні, сараю» LKŽe, xskersbalkis (гібр., лит. skersas і нім. Balken LKŽe) «поперечна балка» LKŽe, xtrambalkis (гібр., лит. tramas і нім. Balken LKŽe) «поперечна головна балка, що підтримує поздовжні балки» LKŽe. Міцність стін із колод і їхня теплоізоляція залежали від щільності прилягання стінових колод. Колоди щільно припасовували трьома способами: вирізами зверху, знизу та рівними площинами (MS 2008: 19). Різні пази, вирізи, зарубки й канавки на колодах називаються сімома термінами: п’ятьма литовськими, одним слов’янським і одним германським: kertė «вирубка в колоді, дереві» LKŽe, DrskŽ 148, karpas «зарубка в колоді, вирубування кутів (будинку)» LKŽe, mazgas «місце зрубування, з’єднання колод» LKŽe, rentimas «зарубка, виїмка, надріз (у стінових колодах)» LKŽe, šonkaklis «виріз для з’єднання стінових колод» LKŽe, xpozas (біл. naz, l. paz) «поздовжній паз у колоді, зроблений для щільнішого прилягання з’єднаних колод одна до одної» LKŽe, ZanavŽ II 458, xkanė (нім. Kanne) «виїмка на кінці колоди для з’єднання кутів» LKŽe. Проміжок між стіновими колодами позначається п’ятьма синонімами — трьома литовськими, одним слов’янізмом і одним терміном неясного походження: sienotarpis LKŽe, sklinda LKŽe, tarpsienis LKŽe, xžalabas (пор. польськ. žłób) LKŽe, xbukantas LKŽe. Імовірно, цей термін є слов’янізмом, пор. kantas (польськ. kant, kąt) LKŽe. Місце перетину стін називається п’ятьма синонімічними термінами: трьома литовськими, одним латиським і одним слов’янським: kampas LKŽe, KzRŽ I 314, LzŽ 105, ZanavŽ I 609, kertė LKŽe, sąspara LKŽe, DrskŽ 317, ZanavŽ III 20, stūrys (лат. stūris) LKŽe, xkantas (польськ. kant, kąt) LKŽe. У працях дослідників краю зазначається, що способи з’єднання колод називаються sąspara і kertė (raktu, capu). В одному випадку кінці перехрещених колод виступають, в іншому — кінці обрізають (LEB 232). Частина термінів трапляється в досліджуваних джерелах: sąspara LKŽe, ZanavŽ III 20, kertė LKŽe, xcapas (польськ. cap, нім. діал. žape) «зарубка для з’єднання колод, з’єднання в стик» LKŽe, KzRŽ I 101, KpŽ I 272, ZanavŽ I 203. Помічено, що в живому мовленні замість rakto5 уживаються два терміни — литовський spyna LKŽe, ZanavŽ III 145 і слов’янський xzomkas (польськ. zamek) LKŽe. Складова частина стовпової конструкції називається двома синонімами — литовським і германським: stulpas LKŽe, DrskŽ 353, xstenderis (нім. діал. ständer) LKŽe. 5 У Словнику литовської мови цей термін позначений як слово з «Письмових джерел»: Стіни з брусів зазвичай будують із 13 вінців колод; у кутах колоди з’єднують замком (кутом, капою), рідше — зі стовпом (опорою) rs LKŽe. Terminologija | 2013 | 20 185 Назви конструкцій вікон та їхніх частин. Вікна найпростішої конструкції були безрамними отворами, прорізаними в стіні й закриваними засувними дощечками. З XVI ст. вікна житлових будинків мали рами. У них вставляли тваринні міхури, шкіри, папір, тканину, а згодом, із XVII–XVIII ст., — скло. Перші скляні вікна виготовляли з невеликих шматочків скла неправильної форми, скріплених тонкими планками. У сільських хатах XVII–XX ст. переважали вікна з чотирьох або шести частин (MS 2008: 20). Загальною назвою стінного отвору є литовський термін langas LKŽe, DrskŽ 184, KltŽ 136, KzRŽ I 426, LzŽ 139. Видові терміни називають вікна за призначенням, розміром і якістю. Три терміни є литовськими: antralangis «друге вікно, яке вставляють на зиму» LKŽe, KzRŽ I 21, ZanavŽ I 45, langalis «невелике, погане, мале вікно» LKŽe, langelynas «погане вікно» LKŽe. Германізмом xliūkas (нім. Lücke) у LKŽe називають вентиляційне віконце. Рама вікна позначається дев’ятьма синонімічними термінами, три з них — литовські: įstatas LKŽe, stakta LKŽe, apylangės LKŽe. Групу іншомовних термінів становлять чотири слов’янізми й два германізми: xbalanka (білор. балонка) LKŽe, KpŽ I 139, xpelčiai (білор. пяльцы) LKŽe, xšiubai (білор. шиба) LKŽe, xšupleda (польськ. szuflada < нім. Schublade) LKŽe, rėmai (нім. діал. räm) LKŽe, KltŽ 246, xšlengė (нім. Schlenge) LKŽe. Скляні листи, вставлені в цю конструкцію, називають п’ятьма слов’янізмами: stiklas (слов. stьklo Fraenkel 1962: 906) LKŽe, DrskŽ 348, KltŽ 291, LzŽ 245, xbalanka (білор. балонка) LKŽe, xkletka (польськ. klatka) LKŽe, xkvartka (рос. форточка) LKŽe, ZanavŽ I 824, xšiba (білор. шиба) LKŽe. Пристрій для відчинення вікна називають двома литовськими синонімами: vyris LKŽe, vinginis LKŽe. Литовським терміном prielangis LKŽe називають обшивку віконної рами. Кватирку називають двома литовськими синонімами: langelis LKŽe, LzŽ 139, puslangis LKŽe. У XVI–XIX ст. разом із вікнами в рамах використовували відчинні або засувні віконниці. Їхня конструкція була подібна до дверної; їх прикрашали невеликими отворами у формі серця, місяця чи іншої форми (MS 2008: 21). Із джерел живої мови видно, що закривні віконниці називають чотирма термінами — двома литовськими й двома гібридними: langinė LKŽe, KzRŽ I 426, langavietė LzŽ 139, xlanginyčia (гібр., лит. langas і слов. -inyčia) DrskŽ 184, KltŽ 137, xlangaravyčia (гібр., від langinyčia LKŽe, лит. langas, слов. -inyčia) LKŽe. Засувні віконниці позначає литовський термін braukšlė LKŽe, внутрішні — гібрид xbarbynyčia (гібр., лит. barbenti і слов. -inyčia) LKŽe. Групу назв інших складових частин віконної конструкції становлять десять термінів. Нижню віконну дошку позначають п’ятьма синонімічними термінами: 186 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija трьома литовськими, одним слов’янським і одним гібридним: palangė LKŽe, KltŽ 199, antlangis LKŽe, prielangis LKŽe, skrynia (білор. скрыня, польськ. skrzynia) LKŽe, xlanginyčia (гібр., лит. langas і слов. –inyčia). Дощечку з зовнішнього боку називають двома литовськими синонімами: priešpalangė LKŽe, užlangė LKŽe. Терміном užlangė LKŽe називають також поличку над вікном. Таку поличку позначають також литовським терміном langė LKŽe та гібридом xlanginyčia (гібр., лит. langas і слов. –inyčia) LKŽe. Назви конструкцій дверей, їхніх частин і пристроїв для відчинення. Двері традиційних будівель були кількох типів. Двері найпростішої конструкції на стовпах виготовляли зі щільно припасованих широких дощок із колотої хвойної деревини. Конструкція дверей із вставними дошками складалася з рами, заповненої такими дошками; двошарові двері з’явилися тоді, коли двері почали обшивати дошками. Двері господарських будівель плели з лозин, перевесел соломи, очерету; двері житлових будинків і комор оздоблювали розписаними орнаментами та профільованими лиштвами. Одвірки влаштовували двома способами — прорубували отвори в готовому зрубі або встановлювали одвірки в нижній вінець зрубу. Міцні одвірки стали потрібні з появою важчих навісних дверей (MS 2008: 20). Із джерел живої мови видно, що термінів на позначення дверей лише шість. Два литовські терміни вважаються загальними назвами: durys LKŽe, KltŽ 56, KzRŽ I 171, KpŽ I 492, ZanavŽ I 341, vartai LKŽe. Термін vartai вживається також як видова назва — ним називають і великі двостулкові двері клуні: vartai «великі двостулкові двері» LKŽe. Інші видові литовські терміни позначають двері за призначенням, конструкцією та належністю: durelės «задні, гірші двері житлових будинків» LKŽe, pusdurės «двері, що відчиняються лише наполовину (зазвичай у курній хаті нижня частина зачиняється, а верхню залишають відкритою, щоб виходив дим)» LKŽe, varčia «двері клуні» LKŽe. Дверні рами називають п’ятьма термінами: двома литовськими, двома слов’янськими й одним германським: stakta LKŽe, varčia LKŽe, xadverija (білор. odberbja Fraenkel 1962: 2) LKŽe, KzRŽ 1 3, KpŽ I 6, LzŽ 18, xlušėkas (польськ. uszak) LKŽe, xšlengė (нім. Schlenge) LKŽe. Терміном stakta позначають також верхню частину одвірка. Видовою назвою є латвізм velvė (латис. velve) LKŽe — ним називають арковий дверний одвірок. Частини одвірка переважно позначають литовськими термінами. Нижню частину одвірка називають литовським терміном slenkstis LKŽe, KltŽ 281, LzŽ 239, ZanavŽ III 106. Групу назв верхньої частини становлять п’ять синонімічних термінів — чотири литовські й один гібридний: stakta LKŽe, įmata LKŽe, kepurėtas LKŽe, viršdurė LKŽe, xkaptūrinis (гібр., польськ. kaptur Terminologija | 2013 | 20 187 і лит. -inis LKŽe) LKŽe. Бічна частина називається германізмом ᵡšvelius (нім. Schwelle) LKŽe. Бічну частину одвірка будівлі для зберігання зерна називають слов’янізмом ᵡvėreja (слов.) LKŽe, LzŽ 283. Обшивку одвірків позначають двома синонімічними слов’янізмами: ᵡabletūra (пол. tablatura) LKŽe, KpŽ I 2, ᵡlemperija (пол. lamperija) LKŽe, ZanavŽ II 49. Рухомі пристрої стулчастих дверей найдавнішої конструкції називають одинадцятьма синонімічними термінами — дев’ятьма литовськими та двома слов’янськими: bėgis LKA I 56, bėgūnas LKA I 56, bėgūniukas LKA I 56, kukta LKŽe, LKA I 56, sąvarstė LKA I 56, sukučiai LKŽe, LKA I 56, varas LKA I 56, vartikšlis LKŽe, LKA I 56, vyriai LKA I 55, ᵡkačka (пол. діал. kaczka) LKA I 56, LKŽe, ᵡkašė (пол. kosz, біл., рос. кош) LKŽe, LKA I 56. Пізніші залізні пристрої для відчинення позначають тринадцятьма синонімічними термінами — сімома литовськими, одним латиським, трьома слов’янськими та двома германськими: gembės LKA I 56, kabas LKA I 56, kabikas LKA I 56, kablys LKA I 56, kukis LKA I 56, vašas LKŽe, vyriai LKA I 55, kengė (лат. ķeņķis «гачок», нім. діал. kenning «гачок») LKA I 56, ZanavŽ I 657, ᵡprabajus (біл. прабой) LKŽe, LKA I 56, ᵡzoviesai (біл. завеса) LKA I 56, ᵡkriūgai (біл. крюк «гачок», рос. крук «гачок») LKA I 56, ᵡhokas (нім. Haken «гачок») LKA I 56, ᵡkrampas (нім. Krampe «скоба») LKA I 56. Назви покриттів приміщень. Загальною назвою покриття приміщення вважається литовський термін lubos LKŽe, LKA I 36, DūnŽ 181, DrskŽ 197, KzRŽ I 467, KltŽ 154, LzŽ 151, ZanavŽ II 99. Видовими назвами є терміни, що позначають стелю за належністю, призначенням і складом. Стелю житлового будинку називають сімома синонімічними термінами: двома литовськими, двома слов’янізмами, одним латвізмом, одним германізмом і одним гібридом: lubos LKŽe, LKA I 36, DūnŽ 181, KzRŽ I 467, KltŽ 154, LzŽ 151, ZanavŽ II 99, užlos LKŽe, ᵡstalevonia (біл. діал. сталя́ванне) LKA I 36, LKŽe, ᵡpacesas (біл. паўе́ч) LKA I 36, grindys (лат. діал. grida «стеля») LKA I 36, ᵡdekis (нім. Decke) LKA I 36, ᵡlubavonia (гібр., лит. lubos і слов. -vonia) LKA I 36. П’ять видових термінів позначають стелю житлового будинку за якістю, призначенням і складом. За походженням це три литовські, один слов’янський і один гібридний термін: juodlubės «погана, друга стеля» ZanavŽ I 576, lubokšliai «погана стеля, швидко зроблена з дощечок або жердин» LKŽe, palubys «друга стеля» LKŽe, ᵡsupitas (пол. sufit) «стеля, що закриває чорну стелю» LKŽe, ᵡgipsdekis (гібр., гр. gypsos і нім. Decke LKŽe) «оштукатурена стеля» LKA I 36. 188 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija Стелю прибудови до житлового будинку позначають двома синонімічними термінами — литовським і слов’янським: užlos LKŽe, LKA I 36, xviškos (біл. вьшки) LKŽe. Стелю будівлі для зберігання зерна називають дванадцятьма синонімічними термінами, сім із них литовські: kartys LKŽe, lubos LKA I 48, palundai LKŽe, DrskŽ 242, užlelės LKA I 48, užlos LKA I 48, užulaidinis LKA I 48, virdys LKŽe. Те саме поняття називають також чотирма слов’янізмами й одним гібридом: xgrėdai (рос. гряда «грядка, ряд», біл. града «грядка, ряд») LKA I 49, xpakarnės (пор. пол. podchodny) LKŽe, xpalotai (біл. палаці, рос. полати) LKŽe, xstalevonia (біл. діал. сталяванне LKA I 36) LKA I 49, LKŽe, xlubavonia (гібр., лит. lubos і слов. -vonia) LKA I 48. Термінами užlos і užlelės називають також стелю прибудови до будівлі для зберігання зерна. Таку стелю називають і терміном užlikės LKA I 48. Терміном xgrėdai LKA I 49 позначають також настилову стелю з дощок. Групу назв стелі будівлі для зберігання сіна утворюють два литовські та один слов’янський термін: virdys LKŽe, grandai LKŽe, xviškos (біл. вьшки) LKŽe. Два видові терміни позначають стелю клуні за її складом: riek lės «стеля з жердин у клуні чи деінде, щоб складати або сушити щось» LKŽe, ZanavŽ II 520, užlaidas «стеля з дощок біля дверей настилу або клуні» LKŽe. Стелю будівлі для утримання худоби називають чотирма синонімами — двома литовськими, одним слов’янським і одним гібридним: grįslai LKŽe, KpŽ I 744, užleliai LKŽe, ZanavŽ III 538, xgrėdai LKŽe, xpagrėdai (гібр., лит. pa- і біл. града «грядка, ряд» LKA I 49) LKŽe. Назви конструкцій даху та їхніх частин. Найдавніші дахи традиційних житлових будинків були чотирисхилими з низькими горищами. У середині XIX ст. з’явилися čiukuriniai дахи — ламані чотирисхилі дахи з невеликими трикутними фронтонами й напіввідкритими склепіннями. Найпізнішим є двосхилий дах; його покривають соломою, дранкою, дощечками, черепицею, бляхою, а торці обшивають дошками (LEB 233). Із досліджених джерел видно, що верхню частину будівлі називають п’ятьма термінами — трьома литовськими та двома слов’янськими: stogas LKŽe, LKA I 34, ZanavŽ III 182, dangtis LKŽe, LKA I 35, palėpė LKŽe, xdokas (пол. dach) LKŽe, DrskŽ 70, LžŽ 61, xstriekas (пол. strzecha) LKŽe, LKA I 35, DrskŽ 352. Терміни stogas, dangtis, dokas і striekas також уживаються як видові назви даху. В Атласі литовської мови (I 35) зазначено, що в деяких місцевостях Литви doku називають покрівлю з бляхи або дощечок, а strieku — дах, покритий соломою. З прикладів у Словнику литовської мови видно, що солом’яний дах також називають stogu і dangčiu, наприклад: Stogas da šiaudinis, kiauras jau Pb LKŽe. Kūlių reikėjo stógui dengti Terminologija | 2013 | 20 189 Plšk LKŽe. Соломи треба, щоб покрити дах Ds LKŽe. Видовою назвою солом’яного даху є литовський термін striegtas LKŽe — ним називають солом’яний дах, укритий колоссям донизу. Дах клуні має окрему назву — apdanga LKŽe. Частини даху позначаються двадцятьма чотирма термінами. Групу назв верхньої частини даху становлять шістнадцять синонімічних литовських термінів, наприклад: antstogis LKŽe, bemblys LKŽe, čiukuras LKŽe, kaugas LKŽe, kraigas LKŽe, DrskŽ 164, ZanavŽ I 751, kurtinys ZanavŽ I 816, pasulabis LKŽe, statgalis LKŽe, stogviršis LKŽe, šelmuo LKŽe, viršustogė LKŽe. У групі назв цієї конструкції чимало метафоричних термінів — за подібністю займаного місця конструкцію називають термінами на позначення природного явища, частин тіла тварини й побутового предмета: gūbrys LKŽe, ketera LKŽe, skiauteris LKŽe, šerys LKŽe, žirklė LKŽe. Вінцас Урбутіс (1981: 74) писав, що ketera сприймається метафорично — верх даху ніби порівнюється з горбом тварини, її спиною. Кінцеві частини називають двома слов’янізмами: xчітас (п. szczyt) «кінець даху, оббитий дошками, фронтони» LKŽe, DrskŽ 54, xлабекас (слов.)6 «похила трикутна частина даху на торці будівлі» LKŽe, LžŽ 138. Краї даху позначають чотирма синонімами — трьома литовськими та одним слов’янським: бамбліс LKŽe, зімбліс LKŽe, звімбле LKŽe, xпастрієкіс (п. podstrzesze) LKŽe. Нижні частини називають двома литовськими термінами: параже «нижня частина солом’яного даху» LKŽe, пастербліс «нижня частина даху до місця його з’єднання зі стіною будівлі» LKŽe. Конструкції дахів традиційних будівель були трьох типів: на стовпах, на балках і на кроквах. Конструкція на стовпах є найдавнішою і зникла найраніше (MS 2008: 19). Несучі стовпи цієї конструкції спираються на верхній і підкроквяний вінці зрубу. Така конструкція характерна для східної та центральної Литви. Пізнішою є кроквяна конструкція, у якій несучі елементи даху спираються на підкроквяний вінець стін (LLA 1965: 50). Найдавнішу конструкцію позначає литовський термін pėdžia «вертикальна підпора для підтримки даху в давній клуні» LKŽe. Найбільше виявлено термінів, що позначають елементи кроквяної конструкції. Основний несучий елемент даху називають вісьмома термінами, шість із яких литовські: gegnė LKŽe, KltŽ 71, KpŽ I 627, ZanavŽ I 420, krakas LKŽe, kreklas LKŽe, KltŽ 120, LžŽ 128, krekva LKŽe, stiegis, один є метафоричним — ožys LKŽe. Метафо- 6Labėkas, labokas також можуть вважатися гібридами (Skardžius 1996: 126). 190 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija тичного називання, ймовірно, покладено зовнішню подібність; можна припустити, що цей термін походить від рос. козлы LKŽe. Пару нелитовських термінів становлять один германізм і один гібрид: xsparas (нім. Spar, Spare Sabaliauskas 1990: 266) LKŽe, ZanavŽ III 136, sparinis (гібр., нім. Spar, Spare (Sabaliauskas 1990: 266) і лит. -inis) ZanavŽ III 137. Пару крокв називають двома синонімами — одним литовським і одним слов’янським: žagas LKŽe, xkazilas (рос. козлы) LKŽe. Рейка, прибита до крокв, має два синоніми — литовський і слов’янський: grebėstas KltŽ 80, KzRŽ I 250, LKŽe, ZanavŽ I 494, lota (п. łata, нім. Latte) LKŽe. Дванадцять термінів позначають поперечини, що з’єднують крокви; більшість із них — литовські: panta «поперечина, що з’єднує крокви будівлі» LKŽe, ZanavŽ II 329, permetis «поперечна жердина, що з’єднує кре́класи» LKŽe, skersinė «поперечина» LKŽe, skersplautis «поперечина, що з’єднує крокви, пант» LKŽe, varža «брусок, що з’єднує крокви, поперечина, підкіс» LKŽe. Майже третина литовських термінів є метафоричними — за функціональною чи іншою подібністю складову частину конструкції називають термінами на позначення одягу, елемента будівлі та частини тіла тварини: juosta «поперечина, що з’єднує крокви» LKŽe, LzŽ 99, laktelė «поперечина крокв (спарів), пояс» LKŽe, vilkausis «поперечна балка, що з’єднує крокву з підкроквяним сволоком, поперечина» LKŽe. Ці частини також називають трьома нелитовськими термінами: xkardielis (п. kardel) «пояс крокв, поперечина, щоб крокви трималися міцніше» LKŽe, xbendelis (нім. Binder) «деревина, що зміцнює крокви, пояс» LKŽe, xantsparis (гібр., лит. ant- і нім. Spar, Spare Sabaliauskas 1990: 266) «поперечина крокв, пояс» ZanavŽ I 46. Гібридом xkaziljuostė (гібр., рос. козлы LKŽe і лит. juosta) LKŽe називають поперечину крокв. Каркас даху має литовську назву grebėstas LKŽe. Вінець даху метафорично називають за подібністю займаного місця до головного убору — kepurė LKŽe. Таку конструкцію також називають гібридом xapičėpas (пор. 1. оцеп) LKŽe. Дахи традиційних будівель покривали дранкою, дошками, драницею, бляхою, очеретом (у приморських районах), а найчастіше — соломою: снопами, тракнями. Солому укладали або колоссям догори (найпоширеніший спосіб), або колоссям донизу (у південній Литві) (LLA 1965: 51). Група термінів на позначення соломи та її в’язок є найбільшою — вона налічує шістнадцять термінів, переважно литовських. Малі в’язки називають трьома синонімічними литовськими термінами: bamblys LKŽe, ZanavŽ I 108, zimblys LKŽe, raišalas LKŽe. Довгі в’язки позначають чотирма литовськими термінами: ilginiai «ціла, непереламана, неперемішана житня солома» LKŽe, kūlys «великий Terminologija | 2013 | 20 191 в’язанки довгої соломи для покриття даху» LKŽe, kūlynė «пучечок соломи (зазвичай із трьох жмень) для покриття даху» LKŽe, motelė «пучечок довгої соломи, яким покривали краї солом’яного даху» LKŽe. У живому мовленні kūliu також називають камінь: Камені нагріваються [у лазні], ллємо [в]оду, щоб була пара, і миємося теплою [в]одою Gršl. Каменів не вистачить на фундамент Tl LKŽe. Однак назва каменя характерна для Жемайтії, і вважається, що це слово куршського походження (Vitkauskas 1966: 163). У працях краєзнавців зазначається, що в Жемайтії снопи соломи називають ilginiais (LLA 1965: 51). Група назв країв снопа соломи налічує дев’ять синонімів, із них сім литовських, наприклад: damblis LKŽe, dvikūlė LKŽe, DrskŽ 81, kūlaitis LKŽe, kūlelis LKŽe, kulikas LKŽe, pasterblys LKŽe. Такий сніп називають також назвою птаха — šarkiukai LKŽe. Крім того, його позначають одним слов’янізмом і одним гібридом: špyga (білор. фіга, пол. figa, рос. фуа) LKŽe, ˟burčiukas (гібрид, нім. Borte LKŽe і лит. -iukas) LKŽe. У традиційних будівлях солому прикріплювали до поперечних жердин даху за допомогою планок і лозин. У працях етнографів згадуються кілька назв планок, наприклад: gniutelės, klotės. Лозини називають kliugelėmis (LEB 235). З розглянутих джерел живого мовлення видно, що група назв притискних планок налічує вісімнадцять синонімічних термінів, із них тринадцять литовських: klostė LKŽe, blakštas LKŽe, klotė LKŽe, DūnŽ 142, krekvelė LKŽe, matarelis LKŽe, prieraišas LKŽe, stoglazdė LKŽe, strieglazdė LKŽe, šatra LKŽe, šegždė LKŽe, verpstelė LKŽe, varža LKŽe, vija LKŽe, DrskŽ 459. Притискні планки й жердини називають також двома латвізмами, одним слов’янізмом і двома гібридами: gniutelė (лат. gņuta, gņutele) LKŽe, kniutė (лат. gņuta, gņutele) LKŽe, lota (пол. łata, нім. Latte) LKŽe, KltŽ 153, KzRŽ I 466, ZanavŽ II 98, kraikl otė (гібрид, лит. kraikas і нім. Latte) ZanavŽ I 751, prielotė (гібрид, лит. prie- і нім. Latte LKŽe) LKŽe. Лозини, якими прив’язують солому, позначають двома литовськими синонімами: prieraišas LKŽe, prievija LKŽe. Конструктивні елементи, що закріплюють і захищають солом’яний дах, називають slogščiais, kryžiokais (у південній Литві, Сувалкії, прибережних районах), lėkiais (по всій Литві) (LLA 1965: 51, 71). З досліджених джерел видно, що закріплювальні елементи даху позначають сімнадцять термінів різного походження. Чотирнадцять термінів литовські, наприклад: gegnė «планка на верху солом’яного даху, коник» LKŽe, kreginis «планки на даху» LKŽe, kreigamedis «перехрещена жердина на даху, щоб вітер не зніс коника» LKŽe, kreiglys «коник даху» LKŽe, krekvos «перехрещені планки на гребені солом’яного даху» LKŽe 192 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija солом’яного даху» LKŽe, lėkis «дві скріплені цвяхами планки, встановлені навхрест на конику, щоб вітер не роздирав дах; коник, коник-коник» LKŽe, slogstis «дві перехрещені планки, що підтримують коник даху; коник, коник-коник» LKŽe, svarlas «дві скріплені цвяхами планки, встановлені навхрест на конику солом’яного даху, щоб вітер його не роздирав» LKŽe, žaginėlis «укріплення даху за допомогою коників» LKŽe, žarginys «коник, коник гребеня» LKŽe. Захисну конструкцію також називають назвами тварин: šarkiukai «навхрест збиті жердини для укріплення гребеня солом’яного даху» LKŽe, ož eliai «перехрещені планки, якими притискають коник; коники» LKŽe, kiškis «коник даху, перехрещені планки для утримання соломи» LKŽe, žirgelis «оздоба на торцях даху» LKŽe. Назви тварин виникли через декоративне призначення елементів. Найчастіші декоративні мотиви — голови коней і птахи. Серед пташиних мотивів найчастіше траплялася голова півня, характерна для Жемайтії (LLA 1965: 74). Ту саму конструкцію називають одним слов’янізмом і двома германізмами: xragavikas (діал. пол. rogownik) «перехрещена планка, що кріпить гребінь даху» LKŽe, xgėvelis (діал. нім. Gevel, нім. Giebel) «дві скріплені цвяхами планки, установлені навхрест на покрівлі, щоб вітер її не роздирав; коник, коник-коник, коничок» LKŽe, ZanavŽ I 443, xžėgliai (нім. Segel) «дві перехрещені жердини, що укріплюють гребінь, коникові дошки» LKŽe. Термінів на позначення інших покрівельних матеріалів значно менше. Група назв тесаних покрівельних дощечок складається з п’яти синонімічних термінів — двох литовських, двох слов’янських і одного германського: lentelė LKŽe, skiedra LKŽe, gontas (пол. gont) LKŽe, KpŽ I 703, ZanavŽ I 480, xdronyčia (пол. dranica) LKŽe, DrskŽ 73, xskindelis (нім. Schindel) LKŽe. Глиняний покрівельний матеріал позначають сімома синонімічними термінами: одним литовським, трьома слов’янізмами, одним латвізмом, одним германізмом і одним гібридом: stiegelė (пор. лит. stiegti Skardžius 1996: 77, лат. tēgula Fraenkel 1962: 904) LKŽe, čerpe (пор. білор. чэран) LKŽe, DūnŽ 61, KzRŽ I 107, KpŽ I 283–284, xdokauka (пол. dachówka) LKŽe, KpŽ I 430, koklis (білор. кахля, нім. Kachel) LKŽe, KltŽ 116, kėgelis (пор. лат. kēglis) LKŽe, xdek panė (нім. Dachpfanne) LKŽe, stogplytė (гібрид, лит. stogas і білор. плита LKŽe) LKŽe. Металевий лист позначають трьома синонімічними запозиченнями — фінським, слов’янським і германським: skarda (фін. Fraenkel 1962: 797; Sabaliauskas 1990: 227) «лист заліза чи іншого металу» LKŽe, DūnŽ 326, ZanavŽ III 67, xblėka (білор. бляха, пол. blacha LKŽe, Smoczyński 2007: 63) LKŽe, KltŽ 22, LzŽ 37, KpŽ I 201, ZanavŽ I 150, xblėta (германізм) LKŽe. За твердженням В. Урбутиса, на заході відоме слово з наголосом на першому складі Terminologija | 2013 | 20 193 Наголос blėta — це германізм, що безпосередньо походить від нім. Blatt. Форми з циркумфлексом blė̀tą (blė̃tą) і blėka слід вважати запозиченими через слов'янських посередників (Urbutis 2009: 402). Назви дощок і цегли. Довгаста пластина, вирізана з дерева і використовувана в різних конструкціях, має три синонімічні назви — литовську, слов'янську та германську: lenta LKŽe, DrskŽ 189, KltŽ 144, KzRŽ I 444, LzŽ 145, ZanavŽ II 54, lota (польськ. lata, нім. Latte) LKŽe, ⁽ˣ⁾dielė (нім. Diele) LKŽe, ZanavŽ I 277. Видові терміни називають дошки за призначенням, особливостями виготовлення, розміром і якістю. За призначенням дошки найчастіше називають литовськими термінами, наприклад: antlubė «дошка, яку прибивають на стику стельових дощок» LKŽe, antslenkstis «дошка, яку прибивають на поріг» LKŽe, drablentė «дошка, горизонтально прибита над фундаментом, щоб вода не просочувалася крізь нього» LKŽe, durstyk las «обрізок дошки для підлоги» LKŽe, luba «стельова дошка» LKŽe, pavartė «дошка біля землі біля воріт огорожі» LKŽe, DrskŽ 254, pėra (пор. латис. piere Fraenkel 1962: 573) «одна з дощок для обшивання будівлі ззовні» LKŽe, perlentė «поперечна дошка» LKŽe, prieduris «дошка, що прикриває дверну коробку» LKŽe, užlaidinys «дошка, прибита до верхнього вінця (для захисту стіни від дощу)» LKŽe, vėj alentė «дошка, прибита до лат біля торця даху, яка захищає дах від вітру» LKŽe, vėtrinė «дошка, прибита до кінців лат, щоб вітер не пошкодив дах» LKŽe. Два терміни не литовські — один слов'янський і один гібридний: ⁽ˣ⁾šaliauka (польськ. szalówka) «дощечка для обшивання стін будинку» LKŽe, DrskŽ 364, ⁽ˣ⁾vėtrauka (гібрид, лит. vėtra і слов'ян. -ovka) «дошка, яку прибивають до торця даху для захисту від вітру» LKŽe. Дошку, вирізану з краю пласта, називають шістьма термінами різного походження: одним литовським, трьома слов'янськими, одним германським і одним гібридним: šonlentė LKŽe, ⁽ˣ⁾tartyčia (польськ. tarcica) LKŽe, ⁽ˣ⁾apal ka (польськ. opalka) LKŽe, KpŽ I 45, balanas (білорус. болона Fraenkel 1962: 31) LKŽe, ⁽ˣ⁾švartė (нім. діал. schwarte) LKŽe, ⁽ˣ⁾pašvartė (гібрид, лит. pa- і нім. діал. schwarte LKŽe) «перша дошка, відпиляна від пласта, обапіл» LKŽe. Литовським терміном skerslentė LKŽ називають дошку, вирізану з покрученого дерева. Тонку дошку називають двома синонімами — германським і слов'янським: lystė ZanavŽ II 85, ⁽ˣ⁾dronvčia (польськ. dranica) LKŽe, KltŽ 52. Товсту дошку називають двома синонімічними германізмами: ⁽ˣ⁾dilė (нім. Diele) LKŽe, ⁽ˣ⁾planka (нім. діал. planke) LKŽe, а погану дошку називають литовським терміном lentpalaikė DūnŽ 173. Частини дошки переважно називають нелитовськими термінами, наприклад: lentgalys LKŽe, KzRŽ I 444, ZanavŽ II 54, ⁽ˣ⁾plozas «пласка 194 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija частина, поверхня (дошки)» LKŽe, xabzojus (польськ. obz oj LKŽe) «необрізаний край дошки» KzRŽ I 2, xbuomkantis (нім. діал. bōm, нім. Kante) «округлий край дошки» LKŽe. Край дошки називають трьома синонімами — двома литовськими та одним германським: briauna LKŽe, KltŽ 25–26, žambas LKŽe, xkanta (нім. Kante) LKŽe, DrskŽ 137. Групу назв шпунтів, пазів і жолобків у дошках становлять чотири терміни різного походження: один литовський, один слов'янський, один германський і один гібридний: spraudis LKŽe, xš puntas (польськ. szpunt) LKŽe, xgropa (середньонижньонім. grope) LKŽe, xpatelka (гібрид, лит. patelė і слов'ян. -ka) LKŽe. Виріб із глини називають двома славізмами: plyta (білорус. plita, польськ. plyta Fraenkel 1962: 625) LKŽe, DrskŽ 273, ZanavŽ II 440, xcegla (польськ. cegła) LKŽe. Цегляний бій, що використовується в будівництві, називають трьома синонімічними гібридними термінами: plytgalys (гібрид, білорус. nлima і лит. galas) LKŽe, ZanavŽ II 440, xplytstukis (гібрид, білорус. nлima і нім. діал. stuk, stak) LKŽe, pusplytė (гібрид, лит. pusė і білорус. nлima) LKŽe. 2. ТЕРМІНОЛОГІЧНА БАГАТОЗНАЧНІСТЬ І ОМОНІМІЯ Народній будівельній термінології, що вирізняється чіткістю значень і образністю, властива багатозначність. Її могли зумовити нечіткі межі спеціальних понять, розвиток значень і перенесення найменувань на основі певних асоціацій. У термінології цієї галузі є терміни-багатозначники, пов'язані різноманітними відношеннями: терміни, що називають близькі поняття; терміни, що мають диференційні ознаки належності, призначення й складу; терміни, пов'язані асоціативними та метафоричними відношеннями; терміни з нечіткими зв'язками між значеннями (докладніше див. Stunžinas 2009: 68–92). Багатозначність термінів у різних мікросистемах може відрізнятися. Наприклад, у мікросистемі термінології господарських будівель багатозначні терміни найчастіше називають близькі поняття, що розрізняються за призначенням (докладніше див. Stunžinas 2012: 184–198). У термінології житлового будинку та його частин багатозначні терміни можуть позначати близькі поняття з розрізнювальними ознаками призначення або поняття різних категорій зі спільними ознаками призначення (докладніше див. Stunžinas 2009: 68–92). Близько п'ятої частини термінів, що позначають конструкції та їхні складові частини, мають однакову форму вираження і різні значення: вісімдесят чотири терміни утворюють тридцять сім рядів багатозначних або омонімічних термінів. Переважно це багатозначні терміни, що називають різні Terminologija | 2013 | 20 195 конструкції, розташовані в тому самому місці або такі, що займають подібне місце, конструкції та складові частини конструкцій або різні суміжні складові частини конструкцій (16 рядів), наприклад: xbalanka «віконні рами» LKŽe, KpŽ I 139 – xbalanka «віконне скло» LKŽe, bamblys «край солом’яного даху» LKŽe – bamblys «маленький сніп соломи, який кладуть на дах» LKŽe, ZanavŽ I 108, gegnė «коник даху» LKŽe, KltŽ 71, KpŽ I 627, ZanavŽ I 420 – gegnė «колода на верхівці солом’яного даху, жірглвс» LKŽe, grebėstas «каркас даху» LKŽe – grebėstas «жердина, прибита до крокв» KltŽ 80, KzRŽ I 250, LKŽe, ZanavŽ I 494, xlanginyčia «віконниці» DrskŽ 184, KltŽ 137 – xlanginyčia «підвіконня» LKŽe, pamatas «нижня частина споруди, на яку спирається вся споруда» LKŽe, LKA I 35 – pamatas «земля, насипана ззовні вздовж стіни (або кам’яного чи мурованого фундаменту)» LKA I 35, pasterblys «нижня частина даху до місця з’єднання зі стіною будівлі» LKŽe – pasterblys «сніпчик, прив’язаний до нижньої латі» LKŽe, prieraišas «планка, що притискає солому на даху» LKŽe – prieraišas «пруток, яким прив’язують солому до лат» LKŽe, šarkukai «навхрест збиті жердини для зміцнення гребеня солом’яного даху» LKŽe – šarkiukai «скручені снопики соломи, які використовують на початку покриття даху» LKŽe, varčia «дверна коробка» LKŽe – varčia «двері клуні» LKŽe, xviškos «склепіння комори» LKŽe, LKA I 49 – xviškos «стеля сараю» LKŽe. У цих випадках спільною ознакою багатозначних термінів є займане місце. Частина багатозначних термінів називає близькі поняття й позначає конструкції або складові частини конструкцій, розташовані в різних місцях, різного складу чи різного призначення (11 рядів), наприклад: xdronyčia «тонка дощечка для покриття даху» LKŽe, DrskŽ 73 – xdronyčia «тонка дошка» LKŽe, KltŽ 52, xlubavonia «стеля житлового будинку» LKA I 36 – xlubavonia «стеля клуні» LKA I 48, prielangis «дошка, що закриває віконну раму» LKŽe – prielangis «підвіконня» LKŽe, xstalevonia «стеля житлового будинку» LKA I 36, LKŽe – xstalevonia «стеля клуні» LKA I 49, LKŽe, xšlengė «віконна рама» LKŽe – xšlengė «дверна рама» LKŽe, užlangė «поличка над вікном» LKŽe – užlangė «зовнішнє підвіконня» LKŽe, užlelės «стеля клуні» LKA I 48 – užlelės «стеля прибудови до клуні» LKA I 48, vyriai «дерев’яний пристрій для відчинення» LKA I 55 – vyriai «металевий пристрій для відчинення» LKA I 55. Деякі багатозначні терміни позначають родові та видові поняття (7 рядів), наприклад: dangtis «дах» LKŽe, LKA I 35 – dangtis «солом’яний дах» LKŽe, LKA I 35, xgrėdai «стеля клуні» LKA I 49 – xgrėdai «стеля клуні, зроблена з дощок» LKA I 49, lubos «покриття приміщення» LKŽe, 196 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija LKA I 36, DūnŽ 181, DrskŽ 197, KzRŽ I 467, KltŽ 154, LzŽ 151, ZanavŽ II 99 – lubos «стеля житлового будинку» LKŽe, LKA I 36, DūnŽ 181, KzRŽ I 467, KltŽ 154, LzŽ 151, ZanavŽ II 99 – lubos «стеля клуні» LKA I 48, stogas «дах» LKŽe, LKA I 34, ZanavŽ III 182 – stogas «солом’яний дах» LKŽe, LKA I 34, ZanavŽ III 182, vartai «двері» LKŽe – vartai «великі двостулкові двері» LKŽe. Деякі терміни пов’язані відношенням цілого й частини та називають конструкцію і її частину (2 ряди): gegninis «верхній вінець з колод» LKŽe – gegninis «верхня колода стіни (стінова колода), на яку встановлюють крокви» LKŽe, KpŽ I 627, stakta «дверна коробка» LKŽe – stakta «верхня частина дверної коробки» LKŽe. Пару омонімів утворюють терміни різного походження — литовський grindys «настил із дощок» LKA I 37, KzRŽ I 255, KpŽ I 742, ZanavŽ I 507 і латвійський grindys (лат. діал. grīda «стеля») «стеля житлового будинку» LKA I 36. ВИСНОВКИ 1. У джерелах живого мовлення наявна значна кількість народних термінів, що позначають конструкції традиційних будівель та їхні складові частини. 422 терміни називають понад 200 конструкцій традиційних будівель та їхніх частин. Найбільше серед них назв даху та його частин (32%), стін та їхніх частин (20%); дещо менше термінів позначають двері й вікна та їхні частини (11% і 9,5%), покриття приміщень (9,5%) і дошки (9,5%). Невелика кількість термінів позначає підлоги (4,7%), фундаменти та їхні елементи (2,4%) або цеглу (1,4% від усіх термінів). 2. Термінологія конструкцій традиційних будівель та їхніх частин є литовською: литовські однослівні й складені терміни становлять майже дві третини (63%) усіх термінів. Терміни іншомовного походження становлять понад чверть (28,9%), гібридні терміни та терміни змішаного складу — менше однієї десятої (8,1%). У групі запозичень переважають слов’янізми — вони становлять понад дві третини (70%) усіх запозичень. Германізмів понад п’ята частина (21%), латвізмів менше однієї десятої (9%). 3. Майже третина (30%) конструкцій та їхніх частин називається кількома термінами. Найчастіше поняття позначаються довгими синонімічними рядами: ряди з п’яти й більше членів становлять понад третину (37%) усіх синонімічних рядів. Двочленні синонімічні ряди становлять менше третини (30%), тричленні — чверть (24%), чотиричленні — одну дванадцяту (8%) усіх синонімічних рядів. Найбільшими є ряди назв притискних планок (18) і даху Terminologija | 2013 | 20 197 групи назв верхньої частини (16 синонімів). За походженням переважають синонімічні ряди з термінами неоднакового походження (90%). 4. Ієрархічна структура термінології конструкцій будівель та їхніх частин нескладна. Найчастіше терміни утворюють дворівневу ієрархію, лише невелика частина понять позначається трирівневими термінами. Третина (31%) досліджуваних термінів є видовими. Найчастіше вони називають поняття за належністю (34%), призначенням (25%) або місцем розташування (18%), значно рідше — за особливостями структури (11%), розміром (7%) чи якістю (4%). 5. Деякі терміни (3%) називають поняття за певними асоціаціями. Метафорично конструкції та їхні частини позначаються назвами тварин, їхніх частин, побутових предметів, частин людського тіла та природних об’єктів. Метонімічні терміни називають поняття за матеріалом, з якого вони виготовлені. 6. П’ята частина (19%) термінів має однакове вираження та різне значення. Переважно це багатозначні терміни, що позначають різні конструкції та (або) їхні складові частини, які займають подібне місце, або терміни, що називають близькі поняття й позначають конструкції чи їхні складові частини, розташовані в різних місцях, різного складу або призначення. Рідше багатозначні терміни називають родові та видові поняття або конструкцію та її частину. Пару омонімів утворюють терміни різного походження з однаковим вираженням. ŠALTINIAI DrskŽ – Druskininkų tarmės žodynas. Sud. G. Naktinienė, A. Paulauskienė, V. Vitkauskas, Vilnius: Mokslas, 1988. DūnŽ – V. Vitkauskas. Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodynas, Vilnius: Mokslas, 1976. KltŽ – A. Vilutytė. Kaltanėnų šnektos žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008. KzRŽ I – A. Pupkis. Kazlų Rūdos šnektos žodynas A–M, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2008. KpŽ I – K. Vosylytė. Kupiškėnų žodynas A–H, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2007. LžŽ – J. Petrauskas, A. Vidugiris. Lazūnų tarmės žodynas, Vilnius: Mokslas, 1985. LKA I – Lietuvių kalbos atlasas 1. Leksika. Red. K. Morkūnas, Vilnius: Mokslas, 1977. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), elektroninis variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. – www.lkz.lt. ZanavŽ I–III – Zanavykų šnektos žodynas 1. A–K, 2. L–R, 3. S–Ž, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų institutas, 2003–2006. LITERATŪRA Fraenkel E. 1955–1962: Litauisches etymologisches Wörterbuch I–II, Heidelberg: Carl Winter. Universitätsverlag, Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht. LEB – Lietuvių etnografijos bruožai, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1964. LLA 1965: Lietuvių liaudies architektūra 1. Kaimo gyvenvietės ir gyvenamieji namai, Vilnius: Mintis. MS 2008: Medinė statyba: jaukių namų žinynas, Kaunas: UAB „Dangus“. Sabaliauskas A. 1990: Lietuvių kalbos leksika, Vilnius: Mokslas. 198 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija Skardžius Pr. 1996: Rinktiniai raštai 1, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Smočyński W. 2007: Lietuvių kalbos etimologinis žodynas, Vilnius: Vilniaus universitetas. Stunžinas R. 2008: Variantiniai statybos liaudies terminai Lietuvių kalbos žodyne. – Terminologija 15, 111–130. Stunžinas R. 2009: Daugiareikšmiai ir homoniminiai statybos liaudies terminai. – Terminologija 16, 68–92. Stunžinas R. 2010: Gyvenamojo namo ir pagrindinių jo dalių liaudies terminijos sinonimija. – Terminologija 17, 130–142. Stunžinas R. 2011: Gyvenamojo namo ir pagrindinių jo dalių rūšiniai liaudies terminai. – Terminologija 18, 142–153. Stunžinas R. 2011: Statybos liaudies terminai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Stunžinas R. 2012: Ūkinių pastatų liaudies terminija. – Terminologija 19, 184–198. Urbutis V. 1981: Baltų etimologijos etiudai, Vilnius: Mokslas. Urbutis V. 2009: Baltų etimologijos etiudai 2, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Vitkauskas V. 1966: Apie kai kurių žemaitiškų žodžių vartojimą. – Lietuvių kalbotyros klausimai 8, 155–168. VLE II 2002: Visuotinė lietuvių enciklopedija 2, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Клепикова Г. П. 1974: Славянская пастушеская терминология, Москва: Наука. FOLK TERMINOLOGY OF BUILDING CONSTRUCTIONS AND THEIR PARTS The article deals with folk terminology of constructions and their parts of traditional Lithuanian buildings in respect of concepts, origin and semantic relations: synonymy, polysemy and hierarchy. The researched terms are taken from various lexicographical sources of Lithuanian folk terminology. There are 422 terms in the researched sources which name about 200 different constructions and their parts. The majority of terms name roof and wall constructions and their parts, for example dangtis (roof), kraigas (ridge), gegnė (rafter), siena (wall), sienojas (log), pamatinis (main log). A smaller part of the terms name door and window constructions and their parts, room coverings and planks, for example durys (door), stakta (door frame), langas (window), apylangės (window frame), lubos (ceiling), juodlubės (sound boarding), lenta (plank), špuntas (rebate). A few terms name flooring, foundation, foundation parts and bricks, for example grindys (floor), pamūra (foundation), papamatis (foundation stones), plyta (brick). The majority of terms are of Lithuanian origin (63%), for example asla (dirt floor), pamatas (foundation), užlos (ceiling). Slavic, Germanic and Latvian borrowings make up more than one quarter (28.9%), hybrids and terms with mixed composition – less than one tenth (8.1%), for example dokas (Pol. dach) ‘roof’, švelys (Germ. Schwelle) ‘lower balk’, stūrys (Latv. stūris); pamūra (Lith. pa- and Sl. mur) ‘foundation’, molinė (Lith.) padlaga (Sl. podłoga, Belar. падлога) ‘dirt floor’. Less than one third (30%) of the researched constructions and their parts are named using more than one term. Lines of synonyms naming constructions are rather long and they consist of synonyms of different origin. Groups of names for laths and roof tops are the largest – they consist of 18 and 16 terms. Terms naming constructions have a simple hierarchy. Usually terms make a two-level hierarchy and only a few terms make a three level hierarchy. One third of terms can be viewed as specific terms. Such terms name constructions and their parts of different dependence, purpose or place, for example pamatas ‘foundation’, podmūrauka ‘masonry foundation’. Terminologija | 2013 | 20 199 One fifth of terms are polysemous. Most often polysemous terms name different constructions or parts of constructions of the same place, for example balanka ‘window frame’ – ‘window glass’, grėbestas ‘roof frame’ – ‘rafter lath’. Other terms name generic and specific concepts or name construction and part of it, for instance dangtis ‘roof’ – ‘straw roof’, stakta ‘door frame’ – ‘top of door frame’. Pairs of homonyms consist of terms of different origin – Lithuanian grindys ‘floor’ and Latvian grindys (from Latvian grīda ‘ceiling’) ‘ceiling’. Gauta 2013-10-04 Robertas Stunžinas Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] 200 Robertas Stunžinas Pastatų konstrukcijų ir jų sudedamųjų dalių liaudies terminija