Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba

Словотвір української термінологічної медичної лексики у польсько-литовських словниках Симона Даукантаса та Лауринаса Івінскіса PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ Інститут литовської мови КЛЮЧОВІ СЛОВА: словник, лексика, медицина, похідне слово ВСТУПНІ ЗАУВАГИ Simonas Daukantas (1793–1864) ir Laurynas Ivinskis (1810–1881) – žymūs XIX a. pirmosios pusės lietuvių mokslo, kultūros ir švietimo veikėjai. Abiejų veiklos baras buvo labai šakotas. Be literatūros, tautosakos ir kitų mokslo sričių rankraštinių ir spausdintų darbų, šiedu didieji žemaičiai prisidėjo prie lietuvių kaip bendros visos tautos kalbos gyvavimo, turtinimo ir išlikimo, palikę gilų pėdsaką lietuvių leksikografijos ir terminografijos istorijoje. Вони збирали й накопичували лексику литовської мови (народні пісні, казки, малий фольклор), а також самі створювали нові слова й укладали словники1. Останні їхні праці відкривають широкі горизонти для досліджень. Деякі словники вже досліджено (великий польсько-литовський словник С. Даукантаса2, двомовні та чотиримовний словники Л. Івінскіса3), інші ще чекають на проникливий погляд дослідників. 1 С. Даукантас написав щонайменше чотири словники, з яких було надруковано лише один, найменший (латинсько-литовський). Найбільший із них — польсько-литовський словник, рукопис, що містить близько 56 тис. слів польського реєстру. Імовірно, його написано приблизно в 1850–1856 рр. На жаль, словник не було завершено, і лише близько 35 тис. польських вокабул мають литовські відповідники. Він не має ні заголовка, ні назви, ні титульної сторінки, тому умовно називається великим польсько-литовським словником С. Даукантаса. Рукопис зберігається в бібліотеці Інституту литовської літератури та фольклору (F 1/SD 12) (Subačius 1993: 135; докладніше див. Subačius 1990: 20–32). Збереглися рукописи двох двомовних і одного чотиримовного словника, укладених Л. Івінскісом: Lenkų–lietuvių kalbų žodynas (Słownik polsko–litewski), Rusų–lietuvių kalbų žodynas (Словарь Російско–Литовскій), Rusų–lietuvių–lotynų–lenkų kalbų žodynas (Словарь Російско–Литовскій съ Латинско–Польскимъ) (докладніше див. Kruopas 1960; Auksoriūtė 1999, 2007; Kažukauskaitė 2010). Найбільший укладений ним Lenkų–lietuvių kalbų žodynas, що охоплює літери A–R і налічує 2060 сторінок, зберігається в бібліотеці Литовської академії наук у Кракові. Фрагменти Rusų–lietuvių kalbų žodyno (1193 с.) та Rusų–lietuvių–lotynų–lenkų kalbų žodyno (96 с.) знайдено в архіві Географічного товариства в Санкт-Петербурзі (див. Auksoriūtė 1998: 38). 2 Див. Subačius 1993. 3 Див. Kruopas 1960; Vitkauskas 1996, 1997; Auksoriūtė 1998, 1999, 2000, 2003; Kažukauskaitė 2010. 170 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba Їхній внесок в історію литовської термінології (природничих наук, особливо ботаніки, та історії) є значним. С. Даукантас написав першу історію Литви литовською мовою та інші історичні книжки (хоча історичну термінологію цих праць досі ґрунтовно не досліджено), готував литовські підручники для школи, перекладав литовською мовою художні твори, а також невеликі книжки з господарськими порадами про сінокосіння, садівництво, бджільництво, лісівництво, вирощування тютюну й хмелю та протипожежний захист (див. Zinkevičius 1990: 149–151; VLE IV 529–530; докладніше див. Merkys 1991). Л. Івінскіс видавав литовські календарі, перекладав литовською мовою художні твори, написав книжечки з порадами щодо моралі, етикету, опіки над тваринами та догляду за ними й інших питань; він був одним із перших творців ботанічної термінології⁴ (див. Zinkevičius 1990: 162–163; VLE VIII 421–422; докладніше див. Petkevičiūtė 1988; PMKŠ 2012). Не залишилася поза увагою і медична галузь. Хоча вони не написали спеціальних праць із цієї галузі⁵, лексику, пов’язану з медициною, можна відшукати в інших їхніх працях. Отже, можна сказати, що вони долучилися й до творення литовської медичної термінології. Об’єктом дослідження цієї статті обрано двомовні польсько-литовські словники С. Даукантаса⁶ (S. Dauk) і Л. Івінскіса⁷ (I). Їхню медичну лексику досі не досліджували, тож мета — заповнити цю прогалину. З цих словників було відібрано литовську лексику, що називає різні медичні поняття (однослівні похідні назви)⁸. Бралася вся словникова стаття, 4 Термінологічну спадщину Л. Івінскіса розглянуто в докторській дисертації Альбіни Ауксорюте Lauryno Ivinskio terminologijos darbai (2000¹). 5 Якщо не брати до уваги Л. Івінскіса, у господарській частині його найбільшої друкованої праці Metskaitlių власноруч підготовлений розділ про людські хвороби та їх лікування можна вважати окремою працею з медичної галузі. Крім того, слід згадати рукопис Būdas gydymo ligų žmonių ir gyvulių, у якому зазначено, які хвороби й як лікувати різними рослинами або речовинами. У цьому рукописі Л. Івінскіс ужив понад 400 термінів. Згаданий рукопис, що зберігався в Каунаському медичному університеті, втрачено (див. Auksoriūtė 2000²: 4, 6). 6 Джерелом польського реєстру четвертого, найбільшого словника С. Даукантаса (DLL) був польсько-французький словник Станіслава Ропелевського (1847). DLL, імовірно, був більше орієнтований на литовських читачів із початковою або високою освітою. Найімовірніше, його укладали не лише як навчальний словник польської мови, а й як нормативний словник литовської мови (див. Subačius 1990: 27–28). 7 У працях із литовського мовознавства досліджуваний словник Л. Івінскіса називають по-різному. Наприклад, Йонас Крупас у своїй статті називав його Lietuviškai lenkišku žodynu (Kruopas 1960: 192), Зігмас Зінкявічюс і Йонас Пальоніс — Lenkų–lietuvių kalbų žodynu (див. Zinkevičius 1990: 164; Palionis 1995: 194), у статтях А. Ауксорюте (1998, 1999, 2003, 2007) його названо Lenkų–žemaičių kalbų žodynas (Słownik polsko–żmudzki), а Онас Кажукаускайте — Lenkų–lietuvių kalbų žodynas (Słownik polsko–litewski). У цій статті працю Л. Івінскіса названо Lenkų–lietuvių kalbų žodynu, тобто так, як її названо в підготовленій і виданій О. Кажукаускайте книжці, у якій опубліковано збережену частину рукописного словника (літери A–R), а до неї додано цифровий диск із факсиміле рукопису. 8 В обох словниках виявлено 362 одиниці термінологічної медичної лексики (з урахуванням варіантів), з них 323 литовські, 26 запозичень і 13 гібридів та словосполучень змішаного походження. Terminologija | 2015 | 22 171 тобто заголовне польське слово та його литовські відповідники з усіма граматичними позначками. Лексичні одиниці у статті не називаються медичними термінами з тієї причини, що досліджувані лексикографічні джерела — це загальні перекладні словники першої половини XIX ст., тому обрано для вжитку семантично ширший термін термінологічної медичної лексики. Термінологічну медичну лексику розглянутих словників аналізують переважно з одного основного погляду — вираження, проте залучають і семантичний аспект, спираючись на предметну класифікацію понять анатомії (назви частин тіла й органів) та клініки (назви хвороб і патологічних станів). Розглядаються лише лексичні одиниці литовського походження. Мета статті — визначити способи творення похідних слів та їх співвідношення, словотвірні категорії, розглянути типи творення останніх, з’ясувати, які групи медичних понять називають похідні слова, визначити співвідношення похідних слів із живою мовою та мовою писемних пам’яток, можливі авторські новотвори, а також оцінити похідні слова з погляду їх збереження в сучасній літературній литовській мові та медичній термінології. СУФІКСАЛЬНЕ ТВОРЕННЯ Переважна більшість слів і словосполучень, що позначають медичні поняття та виявлені у словниках С. Даукантаса й Л. Івінскіса, є питомими, тобто суто литовськими; вони становлять 89% усієї термінологічної медичної лексики обох словників (включно з варіантами). Це зрозуміло, адже обидва лексикографи були великими шанувальниками й плекальниками рідної мови. Похідні, вибрані з їхніх словників (вони становлять близько 46% литовської термінологічної медичної лексики), за способом творення поділяються на суфіксальні, префіксальні та флексійні9. Усередині цих груп слова групуються з огляду на їхню семантику. Так формуються певні мікросистеми, наприклад, назви частин тіла, органів, хвороб, хворобливих станів, осіб та інші назви. 1. ПОХІДНІ10. 1.1. Суфіксальні похідні Найчисленнішу групу похідних становлять назви медичних понять, утворені за допомогою суфіксів (123 лексичні одиниці) (див. таблицю 1). Вони поділяються на дрібніші групи 9 Через великий обсяг досліджуваного матеріалу в цій статті розглядаються лише похідні; одиниці литовської термінологічної медичної лексики, утворені словоскладанням, не аналізуються. 10 Описуючи похідні зі словників, автор спирався на праці з діахронного та синхронного словотвору (Ambrazas 1993, 2000; DLKG 2006; LKG 1965; Skardžius 1996; Urbutis 2009). 172 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba за словотвірними категоріями на демінутиви (зменшувальні іменники), назви дій, або віддієслівні абстракти, назви властивостей, або відіменникові абстракти, назви діячів і носіїв дієслівної ознаки, назви носіїв іменникової ознаки, назви результату дії, назви місць і назви осіб за професією. Своєю чергою, ці категорії складаються зі словотвірних типів (докладніше див. Ambrazas 1993: 10). Похідні наведено в порядку зменшення їхньої кількості. 1.1.1. ДЕМІНУТИВИ (ЗМЕНШУВАЛЬНІ ІМЕННИКИ) Так називають суфіксальні похідні, утворені від іменників і позначені ті самі предмети, що й твірне слово, але меншого розміру (DLKG 2006: 87); інакше кажучи, демінутивами вважають слова зі значенням зменшеності. -elis, -elė. У словниках С. Даукантаса та Л. Івінскіса знайдено три похідні, утворені за допомогою найпродуктивнішого суфікса демінутивів литовської мови -elis, -elė11, які мають суто зменшувальне значення. Твірні іменники цих похідних позначають орган (живіт), посудину (чаша) та пошкоджену ділянку шкіри або слизової оболонки (рана): Brzuszek, -ka. m. Pilwėlis12 ~ pilvelis I 2413, пор. LLKŽLal 11: польськ. brzuszec, лит. pilvelis; Bank, Banka, <…>14, taurele, banki stawic, taureliemis kraujį leisti ~ taurelė, taurelėmis kraujį leisti S. Dauk I 75, але пор. LLKŽLal 5: польськ. bank, лит. bankas, хоча польськ. bańka, лит. bonka, plėčka; taurė; Ranka, žaizdelė, <…> ~ žaizdelė S. Dauk III 29, пор. LLKŽLal 203: польськ. ranka, лит. žaizdelė. Ці демінутиви є словами живої мови15. У LKŽe слово pilvelis 11 С. Даукантас і Л. Івінскіс брали для своїх словників слова (похідні) з живої мови, тобто термінологізували їх і вживали як відповідники польських слів. У цій статті такі слова розглядаються як похідні з погляду словотвору. 12 Лексичні одиниці виділено напівжирним шрифтом авторкою цієї статті. 13 Приклади зі словників подано в оригінальному написанні, а після тильди наведено назву, переписану сучасними літерами. 14 Квадратними дужками позначено пропущений литовський відповідник польського заголовного слова, який (здебільшого) не є похідним словом (це або просте слово, або складне слово, або запозичення, або гібрид, або словосполучення), а отже, у цій статті не розглядається. У наведених нижче прикладах словникових статей пропущені лексичні одиниці підкреслено, наприклад: Apetýt -u, m. Alkis, wàlgima noraš. Niema apety-tu. Wàlgimas nėjam I 4–5, Aptekars two -a, n. Wajstìnistė -es, m. Aptiekoristė I 5, Doktor, gydytojas. dakta-ras S. Dauk I 145, Cirulik, ka. m. Kràuleid’īs, -dzia. w. Skutiejàs, -a. w. I 36, Cialo, -a. n. Kūnas, -na. – martwe; kūnas, nuomirūlis, -lia. w. lė, -les. m. Lawònas, -na. w. I 32. Однак трапляються випадки, коли пропущене слово також є похідним, але належить до іншої словотвірної категорії, іншого словотвірного типу або іншого способу словотворення, наприклад: Boleść, -ści. f. Skāusmas, sōpūlis, skaudėjimas, gīla, -łos, gīelimas I 20, отже, його розглянуто у відповідному розділі статті. 15 Визначаючи належність слів до живої народної мови, спираємося на дані академічного словника литовської мови (далі — LKŽe). Слово вважається народним, якщо словник засвідчує його або його значення в живій мові (про це свідчать скорочені позначення місцевостей діалектів). Terminologija | 2015 | 22 173 зафіксоване речення-вживання з Пушалотаса (Пасвальський р-н). Taurelė у медичному значенні «певна скляна посудина, яку прикладають до тіла хворого, щоб витягнути кров на поверхню» наведено зі словника литовсько-німецької та німецько-литовської мов Пилипа Ругіса (1747), словника литовсько-німецької та німецько-литовської мов Крістійонаса Готліба Мількуса (1800) і творів Л. Івінскіса, а словосполучення taurelė kraujaleidžio взято зі словника Костянтина Ширвідаса. Речення-вживання слова Žaizdelės наведено з Юрбаркаса, Розаліма (Пакруойський р-н), Валкінінкая (Варенський р-н). -ėlis. Пару зменшувальних утворено за допомогою суфікса -ėlis. Це похідні від твірних іменників, що позначають осіб (немовля, дитина): Dzieciątko, -teczko, -a. n. <...>, kudikėlis,-lia. w. ~ kudikelis I 62, пор. LLKŽLal 29: пол. dzieciątko, лит. vaikas, kūdikis; Dzieciuch, -a. -iuk. m. <...>, vajkutėlis,-ia. w. ~ vaikutelis I 62, пор. LLKŽLal 29: пол. dzieciuch, лит. vaikas. Слід зазначити, що твірний іменник похідного vaikutėlis — vaikutis — також є похідним, зменшувальним утворенням із суфіксом -utis. У LKŽe наведено речення-вживання зі зменшувальним kūdikėlis зі словника Якуба Бродовського Lexicon Germanico-Lithuanicum et Lithuanico-Germanicum, Lietuviškų dainų Антанаса Юшки (Казане, 1880–1882) і Postilės Мікалоюса Даукші (1599). Слова vaikutėlis не виявлено, однак безсумнівно, що це слово належить до живої мови. 1.1.2. НАЗВИ ДІЙ, АБО ВІДДІЄСЛІВНІ АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ Порівняно з похідними інших словотвірних категорій, цих похідних найбільше. Їх утворюють від префіксальних або безпрефіксних дієслів, і вони позначають пов’язані з медициною дії, події, процеси або стани. -imas. У досліджуваних словниках переважають похідні, утворені за допомогою суфікса -imas. Семантично вони належать до групи назв дій, подій, процесів і станів, пов’язаних із медициною. Найбільше за допомогою цього суфікса утворено похідних від безпрефіксних первинних або похідних (суфіксальних) дієслів. У словнику Л. Івінскіса варто згадати назви зі значеннями «лікування», «одужання»: Gojenie. G’īdimas, gijimas ~ gydymas, gijimas I 82, пор. LLKŽLal 40: пол. gojenie, лит. gydymas; gijimas. С. Даукантас також уживав у значенні «лікування» слово Leczenie, wajstejimas ~ vaistejimas S. Dauk I 331, пор. LLKŽLal 74: пол. leczenie, лит. gydymas, яке, згідно з даними LKŽe, слід вважати його новотвором: vaistėjimas S.Dauk → 1 vaistėti див. vaistyti «лікувати». Похідне gydymas у LKŽe наведено як слово живої мови — ілюстративне речення з Сінтаутів (Шакяйський р-н). Натомість gijimas зафіксовано у литовсько-німецькому словнику Фрідріха Кур- 174 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba шайтіса (1883) і литовсько-російському словнику Юргіса Шлапеліса (Вільнюс, 1921). Чимало назв пов’язано з відчуттям різних видів болю — сильного, слабкого, але тривалого, гострого тощо: Bol, <...> skaudiemas16, svembimas ~ skaudėjimas, svembimas S. Dauk I 94, пор. LLKŽLal 10: пол. ból, лит. skaudėjimas, skausmas; Bołaczka, skaudieimas, gielimas ~ skaudėjimas, gėlimas S. Dauk I 94, пор. LLKŽLal 10: пол. bolączka, лит. skaudulys, opa; Bolenie, gielimas, skaudieimas ~ gėlimas, skaudėjimas S. Dauk I 94, пор. SJP 1 187(35): bolenie, ia, n. «безперервний, тривалий біль»; Boleść, -ści. f. <...>, skaudėjimas, <...>, gėlimas ~ skaudėjimas, gėlimas I 20, пор. LLKŽLal 10: пол. boleść, лит. sopulys; Doleganie, swębimas, skaudieimas ~ svembimas, skaudėjimas S. Dauk I 145, пор. SJP 1 476(72): doleganie «нестерпний біль»; Guzowatość, skaudulawimas, <...> ~ skauduliavimas S. Dauk I 228, однак пор. LLKŽLal 44: пол. guzowatość, лит. gumbuotumas. За даними LKŽe, skaudėjimas уживається повсюдно, svembimas зафіксовано у Кведарні (Шилальський р-н), Салантаї (Кретингський р-н), gėlimas — в Ерішкяї (Паневежиський р-н), Папіле (Акмянський р-н), Куктишкес (Утенський р-н), Поцюнюляї (Радвілішкіський р-н). Skauduliavimas — похідне зі словника литовської та англійської мов Антанаса Лаліса (1915), але skauduliuoti «покриватися виразками» належить до живої мови. Кілька назв зі значенням «втрата свідомості, зомління»: Mdlenie, alpimas ~ alpimas S. Dauk I 361, пор. LLKŽLal 84: пол. malenie, лит. alpimas; Omdlewawanie, <...>, alpulawimas ~ alpuliavimas S. Dauk II 192, пор. SJP 3 551(68): пол. omdlewać, нім. ohnmächtig werden, in Ohnmacht fallen, рос. обмереть. У LKŽe alpimas наведено як слово зі словника литовсько-німецької мов Фр. Куршайтіса (1883), литовсько-російського словника Й. Шлапеліса (1921) і творів Л. Івінскіса; alpuliavimas не зафіксовано, однак дієслово alpuliuoti належить до живої мови. Окрему групу становлять похідні, що позначають різні розлади травлення: Blucie, wiemimas ~ vėmimas S. Dauk I 91, пор. SJP 1 128(27): пол. blucie, нім. das Erbrechen, das Brechen, рос. блевание; Blwanie, wiemimas ~ vėmimas S. Dauk I 91, пор. SJP 1 128(27): пол. blwanie, нім. das Erbrechen, das Brechen, рос. блевание; Dyarija, -rij. f. Widūriāwimas, <...> ~ viduriavimas I 59; Laksowanie, trijidimas ~ triedimas S. Dauk I 326, пор. SJP 2 586(73): laksowanie «проносне,» 16 Слово виправлено. Імовірно, мало бути написано skaudieimas S. Dauk I 95. Terminologija | 2015 | 22 175 «діарея, пронос»; Rzyganie, відрижка ~ відрижка S. Dauk III 82, пор. SJP 5 201(26): пол. rzygać, давн. пол. rzygnąć «відрижка, відригування», рос. рыгнуть, рыгать, рветь, рвать, зарывать, але пор. LLKŽₗₐₗ 219: пол. rzyganie, лит. vėmimas «блювання»; Rzygnięcie, блювотні позиви, wiemimas ~ позиви до блювання, блювання S. Dauk III 83; Womitowanie, wiemimas ~ блювання S. Dauk III 258, пор. LLKŽₗₐₗ 282: пол. womitować, лит. vemti «блювати», LLKŽᵥₐᵢₜₖ 878, 905: пол. womitować, застар. wymiotować, лит. vemti. У LKŽe наведено речення-ілюстрації вживання слова vėmimo з Гружю (Пасвальський р-н), Ґірдішке (Шилальський р-н), Варнях (Тяльшяйський р-н), Рауденай (Шяуляйський р-н), Варені, Смільґяй (Паневежиський р-н), Купрелішкіс (Біржайський р-н), Саламестіс (Купишкіський р-н), а viduriavimo «діареї» — з Кражяй (Кяльмеський р-н), Розалімасу (Пакруойський р-н), Армонішкіс (Варанавський р-н, Гродненська область, Білорусь), Седа (Мажейкяйський р-н), Півашюнай (Алітуський р-н), Варени, Друскінінкая. Для слова triedimas наведено речення-ілюстрацію з «Словника північно-східних дунінінкських говірок» Вітаутаса Віткаускаса Šiaurės rytų dūnininkų šnektų žodyno (Вільнюс, 1976), а raugėjimas «відрижка» зафіксовано в Куршенай (Шяуляйський р-н) і Вабальнікасі (Біржайський р-н). Речень-ілюстрацій уживання похідного слова žiaukčiojimas не наведено, проте дієслово žiaukčioti «робити блювотні рухи зі звуком, відчуваючи нудоту» вживається по всьому краю. Чимало похідних назв порушень органів дихання: Dyszenie, -nia. n. Зітхання, задишка, <...> ~ зітхання, задишка I 61, пор. SJP 1 587(85): пол. dyszeć, нім. athmen, Athmen hohlen, рос. дышать, LLKŽₗₐₗ 28: пол. dyszeć, лит. дихати, дихати важко, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 108: пол. dyszeć, лит. 1) дихати, дихати важко; Kaszlanie, кашляння ~ кашляння S. Dauk I 272 / Kaszlanie. Кашляння ~ кашляння I 106, пор. SJP 2 331(42): пол. kaszlanie, ia, n., нім. das Huften; Kichanie, чхання ~ чхання S. Dauk I 276, пор. LLKŽₗₐₗ 57: пол. kichanie, лит. чхання; Kichnienie, чхання ~ чхання S. Dauk I 276, пор. LLKŽᵥₐᵢₜₖ 184: пол. kichnięcie, лит. чхання. Дані LKŽe свідчать, що розглянуті похідні слова походять із живої мови: для зітхання «важкого дихання» не наведено ілюстративних речень уживання, проте для дієслова зітхати «дихати (зазвичай важко)» такі речення записано в Алове (Алітуський р-н), Куршенай (Шяуляйський р-н), Ажєрки (Гродненський р-н і область, Білорусь); задишка «важке дихання» записано в Шатесі (Скуодаський р-н), кашляння — у Дебейкяї (Анікщяйський р-н), Смільгяй (Паневежиський р-н), чхання — у Даукшяй (Маріямпольський р-н). Є ще кілька поодиноких назв понять, які можна віднести до семантичної групи дій, подій, процесів і станів: Babienie –a. n. <...>, пологи –a, w. ~ gimdinimas I 8, пор. SJP 1 39(15): пол. babić, рос. бабничать; Sztuka babienia, нім. die Hebammenkunst «акушерське мистецтво», рос. повивальное искус- 176 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos ved yba cm80, повій; Nauka babienia; Choroba, -y. f. <...>. захворювання, -a. w. ~ захворювання I 29, пор. LLKŽLal 14: пол. choroba, лит. хвороба; Pocenie się, потовиділення ~ потовиділення S. Dauk II 255, пор. SJP 4 193(25): pocenie się, давн. пол.17 pocić się «потіти», LLKŽVaitk 447: пол. pocenie się, лит. потовиділення; Poziewanie, позіхання ~ позіхання S. Dauk II 343, пор. LLKŽVaitk 524: пол. pozie­wanie, лит. позіхання; Ropienie, нагноєння ~ нагноєння S. Dauk III 39, пор. LLKŽLal 207: пол. ropienie, лит. гноєння. У LKŽe наведено речення-приклади вживання слова sirgimas з Вейвірженай (Клайпедський р-н), Лаукжемісу (Кретингський р-н), Калтаненай (Швенчьонський р-н), Жаренай (Тяльшяйський р-н), Вайнутасу (Шилутський р-н), Раміґалі (Паневежиський р-н), а prakaitavimo «потовиділення» — з Поцюніляй (Радвілішкіський р-н), žiovavimo «позіхання» — з Куршенай (Шяуляйський р-н), Даукшяй (Маріямпольський р-н). Хоча pūliojimas не зафіксовано, у живій мові відоме дієслово pūlioti «гноїтися» (Кведарна, Рауденай). Gimdinimas у словнику не знайдено, отже, це може бути новотвір Л. Івінскіса. Похідних із суфіксом -imas, утворених від префіксальних первинних або похідних (суфіксальних) дієслів, значно менше. Варто згадати пов’язані з одужанням назви зі словника С. Даукантаса: Ozdrowienie, одужання ~ одужання S. Dauk II 219, пор. SJP 3 635–636(80–81): ozdrowieć «зміцніти після хвороби», LLKŽVaitk 402: пол. ozdrowienie, лит. вилікування, одужання; Wyzdrawienie, одужання ~ одужання S. Dauk III 302, пор. SJP 5 655(81): wyzdrowieć «повністю одужати», LLKŽVaitk 922: пол. wyzdrowienie, лит. одужання, видужання; ці слова відомі з живої мови: речення-приклад уживання слова pagijimas записане в Науяместісі (Паневежиський р-н), а два речення-приклади для išgijimo зафіксовано в Шатях (Скуодаський р-н) і Скірснемуне (Юрбаркський р-н). Л. Івінскіс подав слово Bezbolność, -ci. f. <...>, що виражає поняття «відсутність болю». відсутність болю, -ma. w. ~ відсутність болю I 12, пор. SJP 1 75(21): bezbolność, ści, ž. «відсутність болю». Біль — слово, широко відоме в живій мові (LKŽe). Чимало назв зі значенням «втрата свідомості, непритомність»: Omdlenie, непритомність ~ непритомність S. Dauk II 192, пор. LLKŽLal 128: пол. omdlenie, лит. непритомність; Omdlewawanie, непритомність, <...> ~ непритомність S. Dauk II 192, пор. SJP 3 551(68): пол. omdlewać, рос. обмереть, нім. ohnmächtig werden, in Ohnmacht fallen «знепритомніти, упасти в непритомність»; Pomdlenie, непритомність ~ непритомність S. Dauk II 298, пор. LLKŽVaitk 483: пол. pomdleć, лит. 1) знепритомніти; ослабнути; Zamdlenie, непритомність ~ непритомність S. Dauk III 328, пор. SJP 6(II) 17 Oacz, див. Terminologija | 2015 | 22 177 816(102): zamdlič «непритомніти»; Zemdenie, nualpimas ~ nualpimas S. Dauk III 356, пор. SJP 6(II) 816(102): zemdlenie «безсилля, слабкість, неміч; слабкість», LLKŽVaitk 973: пол. zemdlenie, лит. apalpimas. У LKŽe apalpimas наведено з творів Юозаса Тумаса-Вайжгантаса, а nualpimas — із Купішкіса. Ще одна невелика група похідних — назви, пов’язані із зором та його порушеннями: Oslepenie, apjakimas, apjakinimas ~ apjakimas, apjakinimas S. Dauk II 207, пор. LLKŽLal 152: пол. oślepienie, лит. apakimas, aklybė; Oslepnienie, apjakimas ~ apjakimas S. Dauk II 207; Zaslepenie, apjakimas ~ apjakimas S. Dauk III 341, пор. LLKŽLal 313: пол. zaślepienie, лит. apakimas, aklumas. Речення-приклад уживання apjakimo «сліпоти» в LKŽe наведено з Пілвішкіса (р-н Вілкавішкіс). Натомість похідне apjakinimas «осліплення» подано як слово зі словника К. Ширвідаса та литовсько-німецького й німецько-литовського словника П. Руїгіса (1747), однак дієслово apjakti «осліпнути» — це слово живої мови: у LKŽe речення-приклади його вживання записано в Лішкіаві (р-н Варена), Кросні (р-н Лаздіяй), Куктішкесі (р-н Утена), Скірсменуне (р-н Юрбаркас), Салантаї (р-н Кретінга). Поняття «спричинення жару; початок гарячки» С. Даукантас назвав двома словами: Zapalanie, zapalenie, užkurimas, uždegimas ~ užkūrimas, uždegimas S. Dauk III 332, пор. LLKŽLal 309: пол. zapalenie, лит. uždegimas. У LKŽe слово užkūrimas не зафіксоване в медичному значенні: užkūrimas → 1 užkurti 1. «розпалити, запалити вогонь», але 1 užkurti 5. «охопити хворобою, гарячкою; запалити»: Ir galvą užkūrė (охопив жар) Lp. | зворотн.: Kad užsikūrė akis, kad ėmė skaudėti P.Aviž(Prnv). Traškanos gleivingos, užsikūrusiais atvejais gausios P.Aviž. Antriniai iritai užsikuria iš kitų akies ligų P.Aviž. Užsikūrus galva karščiu, net dega Ds. 1 uždegimas 2. → uždegti 6. «спричинити жар; почати гарячкувати»: Sąnarių uždegimas DŽ. Ans mirė plaučių uždegimu Vvr. Akių gleivinės uždegimas dažna kaime liga rš. Kojos uždegimas ne-nueina Vlkv. Отже, наведені ілюстративні речення засвідчують, що обидва слова належать до живої мови. Кілька назв порушень, пов’язаних з інфекційними (1), хірургічними (2), нервовими (3) та горловими (4) хворобами: (1) Influencia. Pripūlimas nuog kó ~ pripuolimas I 99, пор. LLKŽLal 48: пол. influenca, лит. (мед.) irmėdė; Oszalenie, pasiutimas ~ pasiutimas S. Dauk II 213, пор. SJP 3 617(78): пол. oszaleć, нім. närrich werden, verrückt werden, rasen, рос. оду́рѣть, ряхнуться, LLKŽLal 134: пол. oszaleć, лит. patrakti, pasiusti, LLKŽVaitk 398: пол. oszaleć, лит. pamišti, išsikraustyti iš proto; pasiusti; Wściekłość, pasiutimas ~ pasiutimas S. Dauk III 178 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba 263, пор. LLKŽLal 283: пол. wściekłość, лит. pasiutimas, padūkimas; Zarażanie, zarazenie, užkrietimas. (marū) ~ užkrėtimas (maru) S. Dauk III 337), пор. LLKŽLal 311: пол. zaraženie, лит. užkrėtimas, užsikrėtimas; (2) Opuchłaść, sùputimas ~ suputimas S. Dauk II 200, пор. LLKŽLal 130: пол. opuchłość, лит. sutinimas; (3) Katalepsya, apmirimas, wiso kuno, ar wieno strajpsti arba członko ~ apmirimas, wiso kūno ar vieno straipsčio arba članko S. Dauk I 272; Letarg, numerdėjimas ~ numerdėjimas S. Dauk I 335, пор. LLKŽLal 76: пол. letarg, лит. mirties miegas, letargas; (4) Pokaszliwanie, pakosėjimas ~ pakosėjimas S. Dauk II 284, пор. SJP 4 279(39): pokaszleć «безперервно кашляти», LLKŽLal 158: пол. pokaszliwać, лит. kosėti, LLKŽVaitk 471: пол. pokaszliwanie, лит. kosčiojimas. Як свідчать дані LKŽe, більшість згаданих похідних є словами живої мови. Речень-прикладів уживання похідного pripuolimas «напад (хвороби)» не зафіксовано, проте речення-приклади вживання дієслова pripulti «напасти (про хворобу)» наведено зі Скудукшкіса (р-н Молетай), Алове (р-н Алітус), Рудішікес (р-н Тракай). Похідне pasiutimas «втрата розуму, божевілля» наведено лише зі словника литовської мови Георга Г. Ф. Нессельмана (1851), але речення-приклади вживання pasiusti «збожеволіти» записані в Тракаї, Сінтаутах (р-н Шакяй), Варняй (р-н Тельшяй) і Струнайтісі (р-н Швенчоніс). У LKŽe не зафіксовано прикладів уживання užkrėtimo у живій мові, однак užkrėsti «занести збудників хвороби» — слово живої мови: речення-приклади його вживання наведено з Вілкавішкіса, Пілвішкіса (р-н Вілкавішкіс), Гружа (р-н Пасваліс), Купішкіса. Речення-приклади вживання похідного suputimas «набрякання» наведено з Кведарни (р-н Шилале) та Жемайткієміса (р-н Укмерге). Apmirimas «втрата чутливості, оніміння» наведено зі словника литовсько-німецького авторства Фр. Куршайтіса (1883); дієслово apmirti є словом живої мови, проте в значенні «втратити чутливість, заніміти (про якусь частину тіла)» у живій мові не зафіксоване. Окремо варто згадати похідні numerdėjimas, pakosėjimas. Слід зазначити, що перше значення дієслова numerdėti — «знепритомніти, ледве животіти» — записане в Еріскі (р-н Паневежис), а друге — «втратити ознаки життя, завмерти» — у творах С. Даукантаса. Дієслово pakosėti «трохи покашляти» зафіксоване в Поціунеляї (р-н Радвілішкіс) і Русне (р-н Шилуте). –ulis / –ulys. Похідні з цими суфіксами є назвами фізіологічних явищ або станів. Вони утворені від дієслів, що позначають фізіологічні процеси в організмі (DLKG 2006: 95). Отже, можна сказати, що цей суфікс Terminologija | 2015 | 22 179 savo darybine reikšme yra medicininė. Tiriamuose žodynuose vyrauja ilgojo priesagos varianto –ulys vediniai: Bolačka, i. f. Skāudūl’īs, <…> ~ skaudulys I 20, plg. LLKŽLal 10: lenk. bolączka, liet. skaudulys, opa; Bolesć, sopulys ~ sopulys S. Dauk I 94, plg. LLKŽLal 10: lenk. bolesć, liet. sopulys; Czkauka, cziaudulys ~ čiaudulys S. Dauk I 127, bet plg. SJP 1 974(61), 5 569(72): lenk. czkawka ob. szczkawka, i, ž., szczkota, y, ž., szczkanie, rus. ukoma, vok. der Schluchzen, der Schlucken. Singultus, szczkanie, szczkota, LLKŽLal 18: lenk. czkawka, liet. žagsėjimas, žagulys, LLKŽVaitk 74: lenk. czkawka, liet. žagulys; Dawica, –cy. f. Smāugūl’īs, smāugūlia ~ smaugulys I 42, plg. SJP 1 417(64): dawica, y, ž. „skaudulys gerklėje“; Dychawica, dusulys ~ dusulys S. Dauk I 171, plg. LLKŽLal 28: lenk. dychawica, liet. dusulys; Dyszenie, –nia. n. <…>, dùsūl’īs, –ia. ~ dusulys I 61, plg. LLKŽLal 28: lenk. dyszeć, liet. kvėpuoti, alsuoti; Dziwe mięso. – Skāudulis ~ skaudulys I 65, plg. LLKŽLal 30: lenk. dziwy, a. dziwe mięso, liet. piktoji mėsa; Jątrznica. Skāudulīs ~ skaudulys I 95, plg. SJP 2 246(34): lenk. jątrzyć „pūliuoti“; Kaszel. <…>, kòsùl’īs ~ kosulys I 106; Kaszel, kosulys ~ kosulys S. Dauk I 272, plg. LLKŽLal 56: lenk. kaszel, liet. kosulys; Kaszlisko, kosulys ~ kosulys S. Dauk I 272, plg. SJP 2 331(42): kaszlisko, a, n. „bjaurus kosulys“; Kichawka, czeudulys ~ čiaudulys S. Dauk I 276, plg. LLKŽLal 57: lenk. kichawka, liet. čiaudulys; Kolika, kolka, dygulys ~ dygulys S. Dauk I 290, plg. SJP 2 407(50): kolika, kolka, i, ž. „sunki žarnų negalia“; Poziew, žiowulys ~ žiovulys S. Dauk II 343, plg. LLKŽVaitk 524: lenk. poziewać, liet. 1) žiovauti, lenk. poziewanie, liet. žiovavimas; Sadzel, skaudulys ~ skaudulys S. Dauk III 84, plg. SJP 5 206(24): sadzel, a, m. „žaizda; gumbas, guzas; votis; piktžaizdė; skaudulys“; Wrzód, skaudulys ~ skaudulys S. Dauk III 262, plg. LLKŽLal 283: lenk. wrzód, liet. skaudulys, votis, spaugas; Zgaga, žiogulys ~ žiogulys S. Dauk III 359, bet plg. LLKŽLal 321: lenk. zgaga, liet. remuo; Ziewacz, žiowulys ~ žiovulys S. Dauk III 364, plg. LLKŽLal 323: lenk. ziewać, liet. žiovauti. Pridur tina, kad, LKŽe duomenimis, visi minėti priesagos –ulys vediniai žinomi gyvojoje kalboje. Skaudulys, sopulys, čiaudulys, dusulys, žiovulys plačiai žinomi visoje Lietuvoje. Smaugulys „sunkus dusulys“ užrašytas Šatėse (Skuodo r.), Viekšniuose (Mažeikių r.), Dusetose (Zarasų r.). Žodyne daugiausia pateikta pa-teikta kosulio vartosenos sakinių iš Aukštaitijos (Sml, Kp, Zt, Dkš, Eiš, Šlvn, Ss), o dygulio „dieglio“ – daugiausia iš Žemaitijos (Krkl, Vkš, Plt, Vvr). Žiogulio pateikti du vartosenos sakiniai iš Jono Jablonskio raštų ir savaitraščio Tiesos prietelius (Priekulė, 1880). 180 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba Похідних із коротким варіантом –ulis лише кілька: Ból, u. m. Šopūlis, <...> ~ sopulis I 20, пор. LLKŽLal 10: пол. ból, лит. skaudėjimas, skausmas; Boleść, -ści. f. <...>, šopūlis, <...> ~ sopulis I 20, пор. LLKŽLal 10: пол. boleść, лит. sopulys; Kaszel. Košulīs, <...> ~ kosulis I 106, пор. LLKŽLal 56: пол. kaszel, лит. kosulys; Wrzodek, szunskaudulis ~ šunskaudulis S. Dauk III 262, пор. SJP 6(II) 409(52): пол. wrzód, u, m., wrzodek, dku, m., рос. вередъ, чирей, чиршекъ, прорьвъ, LLKŽLal 283: пол. wrzód, лит. skaudulys, votis, spaugas, LLKŽVaitk 882: пол. wrzód, лит. votis; piktžaidė; skaudulys, див. LKŽe: šunskaudulis «нарив від переляку, розростається» (єдине ілюстративне речення вживання з Векшню, район Мажейкяя). –ymas. Похідних із довгим варіантом суфікса –imas, –ymas, утворених від первинних і похідних (суфіксальних) дієслів, трапилося лише кілька, і всі вони знайдені у словнику С. Даукантаса: Doktorstwo, gydymas ~ gydymas S. Dauk I 145, пор. LLKŽLal 22: пол. doktorstwo, лит. дак­тарибе; Gojenie, dydymas18, waistymas ~ gydymas, vaistymas S. Dauk I 214, пор. LLKŽLal 40: пол. gojenie, лит. gydymas; gijimas; Kuracya, gydymas ~ gydymas S. Dauk I 319, пор. LLKŽLal 71: пол. kuracja, лит. gydymas; Rodzenie, gimdymas ~ gimdymas S. Dauk III 36, пор. LLKŽLal 206: пол. rodzenie, лит. gimdymas; Wyleczenie, išgydymas ~ išgydymas S. Dauk III 279, пор. LLKŽLal 290: пол. wyleczenie, лит. išgydymas; Zgojenie, sugydymas ~ sugydymas S. Dauk III 360, пор. SJP 6(II) 1042(130): zgoić «загоїти рану», LLKŽLal 322: пол. zgoić, лит. užgydyti, LLKŽVaitk 977, 935: пол. zgoić psn. zago ić, лит. užgydyti. Словотвірне значення цих похідних таке саме, як у похідних із суфіксом –imas, — вони позначають дії, пов’язані переважно з лікуванням, а також із пологами. За даними LKŽe, похідні gydymas, sugydymas відомі в Аукштайтії: речення-вживання gydymo наведено із Синтаутів (район Шакяя), а sugydymo — із Паневежиса. Vaistymas зафіксовано в литовсько-латиському словнику Яніса Райтера (Рига, 1929), литовсько-німецькому словнику Александраса Куршайтіса (1968–1973), у словнику Міколаса Мяжініса Lietuviszkai–latviszkai–lenkiszkai–rusiszko žodyno (Тільзит, 1894), а також у менш відомих текстах колишньої Східної Пруссії та Клайпедського краю, де джерело не уточнюється, або в новіших газетах. Gimdymas наведено зі словника литовської та російської мов Й. Шлапеліса (Вільнюс, 1921), Postilės М. Дауґші (1599), Bibli-jos Самуеля Богуслава Хилінського (1660), а išgydymas — із Naujojo Testamento Самуеля Бітнера. Однак, 18 Це слово в словнику позначено зірочкою (dydymas*), а у примітці наведено пояснення: «Мабуть, хотіли написати gydymas». Terminologija | 2015 | 22 181 За даними LKŽe, дієслова vaistyti «лікувати» (відоме з Прекуле, Бартнінкай), gimdyti і išgydyti є словами живої мови. –inys. Два утворені з первинних безпрефіксних дієслів pūti ir sukti похідні назви дій із цим суфіксом зафіксовано у словнику С. Даукантаса: Gnilėc, pūvinys, пор. szkorbut ~ puvinys S. Dauk I 214, пор. LLKŽLal 40: польськ. gnilec, лит. škopbutas; Kręcz, sukinys (galwos) ~ sukinys S. Dauk I 307. Обидва слова називають хвороби: перше — авітаміноз, друге — нервове захворювання. У LKŽe слово puvinys у значенні «цинга» не зафіксоване, проте в інших значеннях воно вживається в живій мові. Sukinys у значенні «обертання голови, запаморочення» вживається в Жемайтії. У LKŽe його зафіксовано в Гірдішке (р-н Шилале), Вейвирженай (р-н Клайпеди), Куляй (р-н Плунге), Жаренай (р-н Тельшяй), Ленкінінкай (р-н Скуодаса), Скуодасі, Барстичяй (р-н Скуодаса), Ендрєявасі (р-н Клайпеди), Салантай (р-н Кретинги), Гаргждай (р-н Клайпеди), Вайнутасі (р-н Шилуте). –ystė. Один утвір із суфіксом –ystė, похідний від дієслова gimdyti, позначає галузь медицини, що вивчає допомогу вагітним і породіллям; його знайдено у словнику Л. Івінскіса: Akuszerstwo –a, n. <...>. Gimd’iste. –es, m. ~ gimdyste I 2, пор. LLKŽLal 2: польськ. akuszerstwo, лит. akušier ybė, akušerija. Перед цим Л. Івінскіс подав також пояснення: Mokslas padėjima gimdimuj ~ Mokslas padėjimo gimdymui. За даними LKŽe, gimdystė зафіксовано у тримовному словнику К. Сирвідаса та литовсько-німецькому словнику Фр. Куршайтіса (1883). –smas. У словнику Л. Івінскіса трапився лише один утвір від похідного (суфіксального) дієслова, що позначає фізіологічний стан: Ból, u. m. <...>, skāusmas ~ skausmas I 20; Boleść, –ści. f. Skāusmas, <...> ~ skausmas I 20. За даними LKŽe, це слово вживають як аукштайти, так і жемайти. 1.1.3. НАЗВИ ВЛАСТИВОСТЕЙ, АБО АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ Основами похідних цієї словотвірної категорії є іменні частини мови (найчастіше прикметники), і вони позначають різні властивості, пов’язані з медициною. –umas. Знайдено вісім похідних із цим суфіксом — назв абстрактних іменників, основами яких є непохідні або похідні прикметники: Chorobliwość, ligotumas ~ ligotumas S. Dauk I 110, пор. LLKŽLal 14: польськ. chorobliwy, лит. ligūstas, nesveikas, LLKŽVaitk 61: польськ. chorobliwy, лит. ligotas; paliegęs; Guzowatość, <...>, gumbūtumas ~ gumbu otumas S. Dauk I 228, пор. LLKŽLal 44: польськ. guzowatość, лит. gumbuotumas; Krótkowidność, žlibumas, ~ žlibumas S. Dauk I 310; Osiwialość, žilumas, <...>, пор. siwizna ~ žilumas S. Dauk II 206, пор. SJP 3 592(74): 182 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba osiwialość, ści, ž. «посивіння»; Ospowatość, raupletumas ~ raupletumas S. Dauk II 209, пор. SJP 3 604(72): польськ. ospowatość, ści, ž., нім. die Pocken-grübigkeit, рос. рябость, рябоватость, рябины; Siwość, žilumas, <...> ~ žilumas S. Dauk III 108, пор. LLKŽLal 224: польськ. siwość, лит. žilumas, LLKŽVaitk 704: польськ. siwość, лит. žilumas; Smiertelność, marumas ~ marumas S. Dauk III 124, пор. LLKŽLal 230: польськ. śmiertelność, лит. mirtinumas, marumas, LLKŽVaitk 780: польськ. śmiertelność, лит. mirtinumas, mirštamumas; Zezowatość, žvairumas ~ žvairumas S. Dauk III 358, пор. LLKŽVaitk 975: польськ. zezowatość, лит. žvairumas; Zylowatość, gyslotumas ~ gyslotumas S. Dauk III 380, пор. LLKŽLal 331: польськ. żyłowatość, лит. gįslotumas, LLKŽVaitk 1010: польськ. żyłowaty, лит. gyslotas. Похідні ligotumas, žlibumas, žilumas, marumas є словами живої мови. У LKŽe gumbuotumas наведено за словником польської та литовської мов Антанаса Лаліса (Вільнюс, 1912), raupletumas — за словником литовської писемної мови Макса Нідермана, Альфреда Сенна, Франца Брендеріса й Антанаса Саліса (1932–1968), творами Жемайте та Йонаса Яблонскіса, žvairumas — за литовсько-німецьким словником Фр. Куршайтіса (1883), творами С. Даукантаса, литовсько-латиським словником Й. Ритеріса (Рига, 1929), литовсько-російським словником Й. Шлапеліса (Вільнюс, 1921) та згаданим вище словником литовської писемної мови (1932–1968), gyslotumas — за німецько-литовським словником Віктора Гайліуса та Мікаса Шлажа (Клайпеда, 1932). Однак слід зазначити, що прикметники gumbuotas, rauplėtas, žvairas, gyslotas є словами живої мови. –ybė. У словнику С. Даукантаса виявлено три назви властивостей, утворені суфіксом –ybė від прикметників aklas, žlibas і žilas: 1 Ciemnota, aklybė ~ aklybė S. Dauk I 116, пор. LLKŽLal 15: польськ. ciemnota, лит. aklumas; Krótkowidność, <...>, žlibybė ~ žlibybė S. Dauk I 310; Osiwialość, <...>, žilybė, пор. siwizna ~ žilybė S. Dauk II 206, пор. LLKŽLal 132: польськ. osiwialy, лит. pražilęs, LLKŽVaitk 394: польськ. osiwialy, лит. pražilęs; Siwość, <...>, žilybė ~ žilybė S. Dauk III 108, пор. LLKŽLal 224: польськ. siwość, лит. žilumas, LLKŽVaitk 704: польськ. siwość, лит. žilumas. Варто зазначити, що похідне žlibybė «короткозорість» Гедрюс Субачюс вважає новотвором С. Даукантаса19 (див. Subačius 1993: 163). За даними LKŽe, aklybės у значенні «відсутність зору, сліпота» 19 Турбота про лексику та її чистоту спрямувала С. Даукантаса на шлях творення новотворів (у DLL нараховано близько 3800 новотворів). С. Даукантас, очевидно, творив нові слова не лише з практичної потреби, а й заради престижу литовської мови, бажаючи показати тим «ученим», що литовська мова чиста, «не є сумішшю різних мов» і не менш багата на слова, ніж польська. Усе це свідчить, що С. Даукантас мав на увазі не тільки основних читачів DLL — литовців, а й читачів інших національностей, для яких DLL мав бути символом словникового багатства й чистоти литовської мови (див. Subačius 1990: 29–30). Terminologija | 2015 | 22 1 8 3 Речення з уживанням наведено з Грюжів (Пасвальський район). Слово žilybė потрапило до LKŽe з литовсько-німецького словника Фр. Куршайтіса (1883), литовського словника писемної мови М. Нідермана, А. Сенна, Ф. Брендеріса й А. Саліса (1932–1968), литовсько-німецького словника А. Куршайтіса (1968–1973), тримовного словника К. Сирвідаса, праць С. Даукантаса, словника Домінікаса Суткявічюса Žodinikō. Letuwiszkay–Łotiniszkay–Lenkiszkō (1848), литовського словника Г. Г. Ф. Нессельмана (1851), збірника гімнів Саломона Можерки Славочинського (1646). -ата. Назвами двох абстрактних іменників у словнику С. Даукантаса є похідні, утворені від простого прикметника gyvas «живий» і похідного прикметника nesveikas «нездоровий»: Niezdrowie, nesweikata ~ nesweikata S. Dauk II 130, пор. LLKŽLal 110: польськ. niezdrowie, лит. nesveikata, LLKŽVaitk 329: польськ. niezdrowie, лит. діал. nesveikata, negalavimas; Życie, <...>, gywata ~ gyvata S. Dauk III 380, пор. LLKŽLal 330: польськ. życie, лит. gyvata, gyvastis, LLKŽVaitk 1008: польськ. życie, лит. 1) gyvybė. Обидва слова належать до живої мови: nesveikata «хвороба, нездужання» записано в Шимкайчяї (Юрбаркський район), Алкснєнані (Вілкавішкський район), Векшняй (Мажейкяйський район), Еришкяї (Паневежиський район), Паграмантісі (Таурагський район), Вижуонай (Утенський район), Рамігалі (Паневежиський район), Маріямполе, Дегучяї (Зарасайський район), Пацюньонеляй (Радвілішкський район), Плателяй (Плунгеський район), Дельтува (Укмергський район), тоді як gyvatos «життя» засвідчене лише одним реченням з уживання з Лейпалінгіса (Лаздійський район). -ystė. Два похідні із суфіксом -ystė у словниках С. Даукантаса й Л. Івінскіса — це Aptekarstwo -a, n. Wajst’inisté -es, m. <...> ~ vaistinystė I 5 «заняття аптекаря», пор. SJP 1 24(14): польськ. aptekarstwo, a., n. «майстерність аптекаря», нім. die Apothekerkunst і Cyrulstwo, krauleidyste ~ krauleidystė S. Dauk I 122 «ремесло сільського хірурга», пор. SJP 1 342(57): польськ. cyrulictwo, a, n. «хірургія», нім. die Chirurgie, die Wundarzneikunst, рос. хирургія. Про ці похідні дещо докладніше. За даними LKŽe, vaistinystė може бути новотвором Л. Івінскіса, оскільки в словнику не зафіксовано скорочень інших джерел уживання цього слова. Яке слово є твірною основою цього похідного? Найімовірніше, vaistinė (відоме з живої мови), хоча твірною основою міг бути й прикметник vaistinis. У словнику vaistinystė зафіксоване лише як слово Л. Івінскіса. Похідне у словнику С. Даукантаса krauleidyste утворене від назви особи krauleidys «той, хто пускає кров (розрізаючи вену)» і позначає ремесло. Слово не зафіксоване в LKŽe; Г. Субачюс вважає його новотвором С. Даукантаса (див. Subačius 1993: 174). 184 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos ved yba –yba. У словнику С. Даукантаса виявлено одну назву ознаки із суфіксом –yba, твірною основою якої є простий якісний прикметник gyvas: Życie, gywyba, <...> ~ gwyba S. Dauk III 380, пор. LLKŽLal 330: польськ. życie, лит. gyvata, gyvastis, LLKŽVaitk 1008: польськ. życie, лит. 1) gyvybė. Це слово відоме з живої мови — найбільше речень з уживанням наведено із Жемайтії (Салантай (Кретингський район), Моседіс (Скуодаський район), Шатес (Скуодаський район)). –ysta. У словнику С. Даукантаса зафіксовано похідне із суфіксом –ysta: Felczerstwo, krauleidysta ~ krauleidysta S. Dauk I 188. Імовірно, як і розглянуте вище krauleidyste, воно створене С. Даукантасом. Різниця полягає в тому, що похідне із цим суфіксом має інше значення — «ремесло фельдшера». Як зазначає Г. Субачюс у своїй праці, «незрозуміло, як С. Даукантас розрізняв суфікси –ysta і –ystė (пор. krauleidysta і krauleidystė); можливо, він певною мірою відчував окремішність менш продуктивного суфікса –ysta» (Subačius 1993: 178–179). 1.1.4. НАЗВИ ДІЯЧІВ І НОСІЇВ ДІЄСЛІВНОЇ ОЗНАКИ Це іменники, утворені від дієслів, які позначають виконавця дії або того, хто перебуває в певному стані (зазвичай живу істоту, найчастіше особу), але можуть також позначати будь-яку істоту, предмет чи інше явище (див. DLKG 2006: 104; Ambrazas 1993: 112). Це одна з найдавніших словотвірних категорій (див. Ambrazas, там само). –ėjas, –ėja. У словниках С. Даукантаса й Л. Івінскіса знайдено три назви носіїв дієслівної ознаки, утворені за допомогою суфікса –ėjas, –ėja; варто лише зазначити, що Л. Івінскіс, на відміну від С. Даукантаса, поряд із похідним чоловічого роду навів також закінчення жіночого роду: Cirulik, ka. m. <...>.Skutėjas, –a. w. ~ skutėjas, skutėja I 36, пор. LLKŽLal 17: польськ. cyrulnik, лит. barzdaskutys, SJP 1 342(57): польськ. cyrulik, a, m. «лікар зовнішніх хвороб, ран тощо», нім. der Wundarzt, der Chirurgus, Chirurg, рос. цырюльникъ, хирургъ, лѣкарь, рудометъ. У живій мові cyrulik ≡ golibroda «цирульник», нім. der Barbier; див. LKŽe: skutėjas, –a «цирульник»; Lekarz, wajstiejas. <...> ~ vaistejas S. Dauk I 332, пор. SJP 2 614(80): польськ. lekarz, a, m., «той, хто лікує», нім. der Arzt, рос. врачь, врачеватель, исцѣлитель, LLKŽLal 75: польськ. lekarz, лит. gydytojas, LLKŽVaitk 231: польськ. lekarz, лит. gydytojas. У LKŽe слово skutėjas «цирульник» наведене за литовсько-німецьким словником Фр. Куршайтіса (1883), литовським словником писемної мови М. Нідермана, А. Сенна, Ф. Брендеріса й А. Саліса (1932–1968), а два речення з уживанням Terminologija | 2015 | 22 185 sakiniai – iš L. Ivinskio raštų ir Pat arlių ir priežodžių (Vilnius, 1958). Vaistėjas „gydytojas“ į LKŽe įtrauktas iš S. Daukanto raštų ir laikraščio Tėvynės sargas (Tilžė, 1901). Похідне слово skutėjas слід пояснити ширше. Ані лексичне, ані словотвірне значення цього слова не пов’язує його з медициною. Отже, щоб обґрунтувати його зарахування до медичної лексики, потрібно спиратися на факти з історії литовської медицини. Перші дипломовані лікарі, які постійно мешкали в Литві, — доктори медицини — з’явилися лише наприкінці XV ст. Крім того, вони були виключно терапевтами, оскільки в університетах того часу хірургії не навчали: вони її не знали й не практикували. Таким чином, поза межами діяльності дипломованих докторів медицини залишилися всі зовнішні хвороби. Найбільших успіхів серед недипломованих цілителів досягли цирульники20, які з часом обрали своєю спеціальністю хірургію. В історичних джерелах їх згадують від початку XVI ст. У Литві діяли цехи цирульників (у Вільнюсі, Каунасі та Клайпеді). Медична діяльність цирульників була дуже широкою. Вони ставили банки, робили клізми, готували ванни, масажували хворих, пускали кров, стригли й голили людей, перев’язували та лікували рани й виразки, розтинали нариви, лікували вивихи й переломи кісток, а також ампутували кінцівки, виривали зуби, лікували венеричні хвороби, брали участь у судових процесах як медичні експерти. Більшу частину роботи вони виконували у своїх майстернях, так званих офіцинах, але не цуралися праці й на вулицях, площах та ринках. Будинки цирульників позначали емблемою цеху — мідною тарілкою, підвішеною на довгому жердині над дверима будинку. Діяльність цеху цирульників у міському житті XVI–XVIII ст. була дуже важливою. Вони були єдиними, хто міг допомогти в разі травми чи хвороби (див. Lelis 1960: 118–124; Jasaitis 1974: 64–71; Bagdonavičius 1988: 33–37; Sasnauskas 2000: 39). –tojas, –toja. Похідні з цим суфіксом називають осіб. Це власне назви діячів. У словниках майже всі похідні з розглядуваним суфіксом — назви фахівців із лікування (лат. medicus): Doktór, –a. m. Gydytojas, –ja. w. <...> ~ gydytojas, gydytoja I 48; Doktor, gydytojas. <...> ~ gydytojas S. Dauk I 145, пор. LLKŽLal 22: польськ. doctor, лит. daktaras; gydytojas, LLKŽVaitk 91: польськ. doktor, лит. 2) розм. daktaras, gydytojas; Doktorka, gydytoja ~ gydytoja S. Dauk I 145; Lekarka, vaistytoja ~ vaistytoja S. Dauk I 332, пор. LLKŽLal 75: польськ. lekarka, лит. gydytoja, LLKŽVaitk 231: польськ. 20 У статтях дослідників історії литовської медицини, крім терміна barzdaskučių, уживалися також терміни cirulnikai, cirulnykai, bolberiai, barberiai, chirurgai-cir(i)ulnykai, pirtininkai-cir(i)ulnykai, barzdaskučiai chirurgai, kraujalaidžiai. 186 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba lekarka, лит. 1) лікарка; Lekarz, <...>, gydytojas ~ gydytojas S. Dauk I 332, пор. SJP 2 614(80): польськ. lekarz, a, m., «той, хто лікує», нім. der Arzt, рос. врач, врачеватель, исцелитель, LLKŽₗₐₗ 75: польськ. lekarz, лит. gy-dytojas, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 231: польськ. lekarz, лит. gydytojas; Ozdrowiciel, gydytojas ~ gydytojas S. Dauk II 219, пор. SJP 3 635(80): польськ. ozdrowiciel, a, m. «той, хто виліковує, повертає здоров’я», нім. der Gesundmacher, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 402: польськ. ozdrowić, лит. išgydyti. У LKŽe наведено одне речення-вживання слова gydytojas з Еріскіса (Паневежський р-н), а речень із живого мовлення з уживанням слова vaistytojo не наведено — лише зі старих і пізніших писемних джерел. -klė. Цей суфікс у DLKG визначено як непродуктивний суфікс розглядуваної групи похідних (DLKG 2006: 111). У словниках знайдено одну назву носія дієслівної ознаки, утворену від первинного дієслова gerti за допомогою суфікса -klė: Czeluść, –ści. f. Gėrklė, іє. m. ~ gerklė I 38, пор. LLKŽₗₐₗ 18: польськ. czeluść, лит. žandikaulis; nasrai, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 73: польськ. czeluść, лит. 2) розм. nasrai, žiotys; Gardło. Gėrklė ~ gerklė I 76, пор. LLKŽₗₐₗ 37: польськ. gardło, лит. gerklė; LLKŽᵥₐᵢₜₖ 132: польськ. gardło, лит. 1) gerklė, ryklė; gerklos; Krtan, gėrkle ~ gerklė S. Dauk I 311, пор. LLKŽₗₐₗ 68: польськ. krtań, лит. stemplė, gerklė, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 216: польськ. krtań, лит. анат. gerklos, див. LKŽe: gerklė 1. «передня частина шиї (pharynx, larynx, trachea)» (слово, уживане аукштайтами та жемайтами). -ulys / -ulis, -ulė. Назви носіїв дієслівної ознаки з цими суфіксами частіше позначають тварин, рослини або просто предмети, а похідні, що позначають осіб, трапляються дещо рідше (DLKG 2006: 108). У досліджуваних словниках знайдено по одній назві особи з кожним із двох суфіксів; лише у Л. Івінскіса наведено також закінчення жіночого роду: Osesek, osysek, žindulys (waikas) ~ žindulys S. Dauk II 205, пор. LLKŽₗₐₗ 132: польськ. osesek, лит. žindomas kūdikis, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 393: польськ. osesek, лит. 1) žinduklis; Ciało, –a. n. <...>, nuòmìrulis, –lia. w. lé, –les. <...> ~ nuomirulis, nuomirūlė I 32 «покійник, покійниця», пор. SJP 1 288(47): польськ. ciało = ciało bez duszy, martwe, umarłe = trup, нім. der Leib, der Leichnam, die Leiche, рос. мертвецъ. Основою похідного слова зі словника С. Даукантаса є неперфективне неперехідне дієслово без префікса žįsti, а основою похідного зі словника Л. Івінскіса — неперфективне неперехідне дієслово з префіксом numirti. У LKŽe речення-вживання слова žindulio «дитина, яку годують грудьми» записано в Ратничі (Варенський р-н), а речення-вживання слова nuomirulio «покійник» наведено з творів Л. Івінскіса та словника А. Юшки. З погляду семантики ці похідні належать до групи назв осіб, пов’язаних із медициною. Terminologija | 2015 | 22 187 –ėlis, –ėlė. «Це найвиразніший суфікс назв носіїв дієслівної ознаки, який за продуктивністю значно переважає всі інші суфікси цього різновиду похідних». Назви з цим суфіксом зазвичай позначають осіб і мають зневажливе значення (DLKŽ 2006: 105). У досліджуваних словниках два похідні, утворені за допомогою цього суфікса, не мають зазначеного значення. У словнику С. Даукантаса наведене похідне позначає людину, хвору на катале́псію: Kataleptyk, apmirielis ~ apmirėlis S. Dauk I 272. Його утворено від первинного неперехідного дієслова з префіксом apmirti. Слово відоме з живого мовлення, однак у цьому значенні в LKŽe його не зафіксовано. Окремо слід розглянути похідне із суфіксом –ėlė, наведене у словнику Л. Івінскіса: Chyragra, –gry. f. <...>. Grīzielė, –es. m. <...> ~ grižėlė I 31 (MedŽ лат. chiragra, лит. chirarga, plaštakų podagra), пор. SJP 1 282(46), 240(41): chyragra, заст. chiragra, y, ż. «ломота в руках». Похідні з цим суфіксом утворюють ніби окремий словотвірний тип. Вони мають лише форми жіночого роду. З погляду словотвору похідні із суфіксом –ėlė відрізняються від похідних із суфіксом –ėlis тим, що утворюються від дієслів без префікса (DLKG 2006: 105–106). Це похідне належить до семантичної групи назв хвороб і позначає ломоту в руках. У LKŽe слово grižėlė наведено як слово з писемних джерел (творів Діоніза Пошки, рукопису автора, який жив у 1821–1880 рр.). –tinė. Похідне із суфіксом –tinė giltinė, уживане в багатьох писемних пам’ятках XVI–XVII ст. (див. Ambrazas 1993: 128), знайдено також у словнику С. Даукантаса: Smierc, giltine, <...> ~ giltinė S. Dauk III 123, пор. LLKŽLal 230: польськ. śmierć, лит. mirtis, LLKŽVaitk 779: польськ. śmierć, лит. mirtis. У LKŽe наведено речення-вживання слова giltinės «смерть» із Меркіне (Варенський р-н), Байсогали (Радвілішський р-н), Кетурвалаків (Вілкавішський р-н), Кведарни (Шилальський р-н), Саснави (Маріямпольський р-н), Шимоніс (Купішкіський р-н). Варто згадати одну назву носія дієслівної ознаки, утворену від похідного перехідного дієслова gydyti за допомогою суфікса –tinė; вона позначає науку лікування: 2 Doktorstwo, –an. G’īd’itínė, –nes. m. <...> ~ gydytinė I 48, пор. LLKŽLal 22: польськ. doktorstwo, лит. dak­tarybė, LLKŽVaitk 91: польськ. doktorstwo, лит. 2) заст. gydytojo pareigos. Це похідне не зафіксоване в LKŽe, отже, воно може бути новотвором Л. Івінскіса. –uojis. З погляду діахронного словотвору словом, похідним із суфіксом –uojis, можна вважати liežuvį (лат. lingua), утворене від простого дієслова liežti: Jezyk. Liežūwis ~ liežūvis I 97, пор. LLKŽLal 53: польськ. język, лит. liežuvis, LLKŽVaitk 170: польськ. język, лит. 1) liežuvis. Це слово вживається по всій Литві. 188 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba 1.1.5. НАЗВИ НОСІЇВ ВЛАСТИВОСТІ ІМЕННИКОВОГО ПОХОДЖЕННЯ Це іменники, утворені від прикметників або іменників за допомогою різних суфіксів, які називають особу, живу істоту чи предмет за певною характерною властивістю (DLKG 2006: 113, докладніше див. Ambrazas 2000: 113). За спостереженням Saulius Ambrazas, це найчисленніша категорія іменників литовської мови, утворених від імен (Ambrazas 2000: 113). -inis, -inė. У литовській мові прикметники з цим суфіксом, переходячи до іменників, часто набувають значення назви носія властивості. Похідні цього словотвірного типу засвідчені вже в писемних пам’ятках XVI–XVII ст. (Ambrazas 2000: 145). Варто згадати субстантивований похідний чоловічого роду із суфіксом -inis у словнику S. Daukantas: Lasota, kruminis ~ krūminis S. Dauk I 329 (?) «kruminis dantis» (MedŽ лат. molaris, лит. krūminis (dantis)). Також у цьому словнику наведено похідний жіночого роду із суфіксом -inė: Piers, <...>, krutine ~ krūtinė S. Dauk II 240 (див. Skardžius 1996: 264), який поширений від початку писемності (Ambrazas 2000: 145), пор. SJP 4 105(14): a) latiori sensu piers, piersi «частина тіла між шиєю, боками та животом», LLKŽLal 143: пол. pierś, лит. krūtinė, LLKŽVaitk 429: пол. pierś, лит. 1) krūtinė. Семантично обидва слова належать до групи назв органів (травлення та дихання). А слово krūtinė (лат. pectus) також є назвою підгрупи Liemuo семантичної групи назв частин тіла — Krūtinė. Як і вже згадані назви анатомічних понять gerklė, liežuvis, ці два похідні також є словами живої мови. У LKŽe наведено одне речення-вживання слова krūminis із Судейкяй (Утенський р-н), а речень-вживань krūtinės в анатомічному значенні не зафіксовано (переважно приклади з художньої литовської літератури); проте скорочення позначають жемайтські говірки: Салантай (Кретингський р-н), Моседіс (Скуодаський р-н), Алседжяй (Плунгеський р-н), Упина (Шилальський р-н). -lės. У словнику S. Daukantas знайдено один похідний із суфіксом -lės — назву дуже небезпечної гострої інфекційної хвороби (лат. variola ME II 213), для якої характерні гарячка, інтоксикація організму та висип: Ospa, rauples ~ rauplės S. Dauk II 209 «віспа»; пор. LLKŽLal 133: пол. ospa, лит. raupłes, LLKŽVaitk 395: пол. ospa, лит. 1) raupai, rauplės; 1 Pierzchnice, rauples ~ rauplės S. Dauk II 241, пор. LLKŽLal 133: пол. ospa, лит. raupłes. Pranas Skardžius зазначав, що за допомогою суфікса –lė насамперед утворюють іменники зі значенням дії; окремі іменники з цим суфіксом називають живих істот, але більшість похідних із суфіксом –lė мають конкретне значення — позначають результат події чи дії, знаряддя тощо (Skardžius 1996: 169). Серед похідних із розглянутим суфіксом він навів Terminologija | 2015 | 22 189 і похідне rauplės. У живій мові ця хвороба також має таку назву — у LKŽe більшість прикладів уживання походить із Жемайтії: Ужвентиса (Кельмеський р-н), Вайнутаса (Шилутський р-н), Папіле (Акмянський р-н), Немакщяй (Расейняйський р-н), Упини (Шилальський р-н), Гегренай (Плунгеський р-н), Ержвілкас (Юрбаркський р-н), Куршенай (Шяуляйський р-н); один приклад — з Аукштайтії, із Шунскай (Маріямпольський р-н). -lis. До цієї категорії можна було б віднести слово живої мови — назву верхньої частини другого суглоба пальця krumplis (MedŽ лат. condylus, лит. krumplys (кістковий виступ на кінці кістки)), яке знайдено у словнику S. Daukantas: Kolano, krumplis. <…> ~ krumplis S. Dauk I 288, але пор. LLKŽₗₐₗ 61: пол. kolano, лит. kelys, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 192: пол. kolano, лит. 1) kelis. З синхронного погляду це було б просте слово, однак Pr. Skardžius виокремлює в ньому суфікс -lis. То яке ж слово є твірною основою цього похідного? Це може бути іменник krumpis «зубчик, вирізка» (тоді цей похідний належав би до категорії назв носіїв властивості, утворених від імен), або дієслово krumpėti «вирізати зубчики, вирізки» (тоді цей похідний належав би до категорії назв результату дії) (див. Skardžius 1996: 168). У статті його розглянуто як похідне від іменника. У LKŽe найбільше речень-вживань слова krumplys «верхня частина другого суглоба пальця» записано в Аукштайтії: Даукшяй (Маріямпольський р-н), Ужпаляй (Утенський р-н), Поцюнюляй (Радвилишкіський р-н), Канява (Варенський р-н), Лішкіава (Варенський р-н), Смилгяй (Паневежиський р-н), Пушалотас (Пасвальський р-н), Молетай; один приклад — із Жемайтії, з Барстичяй (Скуодаський р-н). -onis. Одна назва носія ознаки (хвора людина, лат. patiens) утворена за допомогою цього суфікса від іменника хвороба: Pacyent, хворий ~ хворий S. Dauk II 221, пор. LLKŽₗₐₗ 136: пол. pacjent, лит. хворий. Слово широко поширене вже у XVI ст. (Ambrazas 2000: 164), відоме з живої мови — речення з прикладами вживання зафіксовані в Аукштайтії: Еришкяй (Паневежиський р-н), Тауєнай (Укмергський р-н), Рокішкіс, Віштітіс (Вілкавішкіський р-н). -ūnė. Тут варто згадати загальну назву носія властивості — суглоб кісток руки посередині руки (лат. cubitus): Łokietek, alkunė. <…>. Łokietki, łokcie, alkunės ~ alkūnė, alkūnės S. Dauk I 341 (див. Ambrazas 2000: 159), пор. LLKŽₗₐₗ 78: пол. łokieć, лит. alkūnė, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 246: пол. łokieć, лит. 1) alkūnė. Це похідне є об’єктом діахронного словотворчого аналізу, оскільки із синхронного погляду воно стало словотвірно неподільним (Urbutis 2009: 42). Речення-вживання назви цієї частини тіла зі значенням «суглоб кісток руки посередині руки» записані в Паневежисі, Гружі (Пасвальський р-н), Скаудвіле (Таурагський р-н), Пушалотасі (Пасвальський р-н). 190 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba -ungis. Дослідник історичного словотвору С. Амбразас зарахував до цієї словотвірної категорії назву носія ознаки Kaduk. Miesz-tūngis. <...> ~ mėšlungis I 101 (MedŽ лат. spasmus, лит. spazmas, mėš-lungis), пор. SJP 2 287(40): пол. kaduk, a, m. 2) «падуча хвороба», нім. die schwere Krankheit, die fallende Sucht, morbus caducus, LLKŽₗₐₗ 53: пол. kaduk, лит. (мед.) nuomaras, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 172: пол. kaduk, лит. 3) заст. epilepsija, nuomaris, хоча, з іншого боку, він характеризував його як похідне з неясною словотвірною структурою (Ambrazas 2000: 149). У LKŽe наведено ілюстративні речення вживання слова mėšlungis з Луоке (р-н Тельшяй), Швекшни (р-н Шилуте). Це слово у значенні «судома, спазм, конвульсія» відоме у Скірснемуні (р-н Юрбаркас), Вілкавішкісі, Ендреявасі (р-н Клайпеда). 1.1.6. НАЗВИ РЕЗУЛЬТАТУ ДІЇ До цієї словотвірної категорії належать віддієслівні іменники, утворені суфіксальним способом, які позначають результат і об’єкт дії (див. DLKG 2006: 125; Ambrazas 1993: 86). -alas. На думку С. Амбразаса, цей ад’єктивний суфікс є одним із найважливіших засобів творення назв результату дії. Чимало похідних цього типу трапляється вже в писемних пам’ятках XVI–XVII ст., особливо у словниках К. Сирвідаса та Lexicon Lithuanicum (Ambrazas 1993: 99). Отже, тут варто згадати похідне із суфіксом -alas, подане у словнику С. Даукантаса, — назву рідини світло-жовтого, іноді помаранчевого кольору із запахом аміаку, яку виділяють нирки (лат. urina ME II 330): Mocz, myžalai ~ myžalai S. Dauk I 375, пор. LLKŽₗₐₗ 89: пол. mocz, лит. šlapumas, myžalai, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 276: пол. mocz, лит. šlapimas. У LKŽe біля нього є позначка vulg. З погляду предметної класифікації він належить до семантичної групи назв органів і рідин та підгрупи назв сечових органів і рідин — це назва рідини, яку виділяють з організму нирки, тобто сечі. У LKŽe наведено лише одне ілюстративне речення з цим словом із Поцюнейляй (р-н Радвілішкіс). -slas. Назву результату дії, утворену за допомогою ад’єктивного суфікса, знайдено у словнику Л. Івінскіса. Це назва вмісту прямої кишки, що виділяється під час випорожнення (лат. faeces ME I 366): Chyl, chil. u. m. Mièžslas, -la. w. Atlaikai widuriunse nuog wālgių ~ mėšlas. Atlaikai widuriuose nuog valg(i)ų I 31 (див. Ambrazas 1993: 98), але пор. SJP 1 281(47): пол. 1 chyl, chil, u, m., Medic. chylus, «сік їжі, перетравленої у шлунку», нім. der Milchsaft von den verbauten Speißen, див. MedŽ лат. chylus, лит. chilas, pieninės sultys (лімфа кишківника під час резорбції поживних речовин). Він означає «випорожнення» і належить до Terminologija | 2015 | 22 191 семантичної підгрупи органів травлення та виділень. Як видно з наведеного прикладу, Л. Івінскіс пояснив це слово ще ширше. У LKŽe речення зі словом mėšlo у значенні «випорожнення» записані в Лінкуві (р-н Пакруоїс), Лішкіаві (р-н Варена), Ержвілкасі (р-н Юрбаркас), Рімше (р-н Ігналіна), Гуджюнай (р-н Кедайняй), Шилале, Салакосі (р-н Зарасай), Седосі (р-н Мажейкяй), Гуделяй (р-н Маріямполе). 1.1.7. НАЗВИ МІСЦЬ Це іменники, утворені від іменників, дієслів або прикметників і такі, що позначають місце за предметами, які в ньому містяться, дією, що там виконується, або характерною для нього ознакою. Позначуване місце може бути як відкритим, так і закритим. Ці назви становлять словотвірну категорію середнього обсягу (DLKG 2006: 133). Віддієслівні іменники С. Амбразас називав назвами місць дії (Ambrazas 1993: 208). Одну таку назву знайдено у словнику Л. Івінскіса. –tuvė. Похідне з цим суфіксом позначає установу, спеціально призначену для виконання дії, вираженої похідним дієсловом із суфіксом у твірній основі sarginti «доглядати хворого, виходжувати»: Infirmacija. Sargintuvė. <…> ~ sargintuvė I 99, пор. SJP 2 206(29): пол. infirmarya або chorownia «кімната для хворих у монастирі», нім. das Krankenzimmer in den Klöstern, рос. больница, врачебница, LLKŽŽVaitk 158: пол. infirm eria, лит. особова назва izoliatorius, medicinos punktas (у в’язниці, монастирі, пансіонаті тощо). С. Амбразас встановив, що найбільше назв місць дії із суфіксом –tuvė є у словнику К. Сирвідаса (Ambrazas 1993: 208). За даними LKŽe, це слово може бути новотвором Л. Івінскіса: sargintuvė див. sargintinė «лікувальний заклад»: Тепер є солдатська sargintuvė (шпиталь) IM1861,36. 1.1.8. НАЗВИ ОСІБ ЗА ПРОФЕСІЄЮ До цієї словотвірної категорії належать такі іменники, якими називають особу за її професією (DLKG 2006: 137). Виявлено похідні з двома суфіксами, «утворені від твірних іменників, що позначають або саму діяльність чи працю особи, або, частіше, об’єкт цієї діяльності чи праці, виріб, знаряддя, місце або щось інше, характерне для цієї діяльності чи праці» (DLKG 2006: 137). На думку С. Амбразаса, з історичного погляду назви осіб за професією та назви носіїв іменникової ознаки доцільно вважати похідними однієї категорії, тобто категорії носіїв іменникової ознаки, і розглядати їх разом. Проте в синхронних працях зі словотвору виокремлюють семантичні групи похідних, дуже близькі до назв носіїв ознаки, одна з них — назви осіб за професією (Ambrazas 2000: 113). У цій статті спираємося на поділ відповідних похідних, представлений у синхронних працях. 192 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba Семантично близькими до назв носіїв ознаки є групи похідних, одна з яких — назви осіб за професією (Ambrazas 2000: 113). У цій статті використано поділ розглядуваних похідних, поданий у синхронних працях. –инкас / –ининкас. Це два варіанти того самого суфікса. Саме він є найпродуктивнішим суфіксом для назв носіїв ознаки. За його допомогою як у сучасній, так і в давній литовській мові найчастіше утворюються похідні, що позначають професію. Найбільше похідних цього типу зафіксовано у словнику К. Сирвідаса (Ambrazas 2000: 118). У словнику С. Даукантаса знайдено дві назви носіїв іменної ознаки, утворені від іменників –инкас зуб і, ймовірно, ліки «ліки»: Dentysta, dąntinykas, <...> ~ зубник S. Dauk I 136 «той, хто лікує зуби», пор. LLKŽLal 20: пол. dentysta, лит. стоматолог, зубний лікар, лікар-стоматолог, LLKŽVaitk 82: пол. dentysta, лит. зубний лікар, див. LKŽe: зубник 2. «зубний лікар»; Lekorob, wajistinykas ~ лікарняк S. Dauk I 333, пор. SJP 2 617(78): пол. lekorób, a, чол. «фармацевт», нім. der Apotheker, див. LKŽe: фармацевт 1. «працівник аптеки з фармацевтичною освітою, провізор», 2. «той, хто лікує травами, травник». Слово лікарняк записано в Субачюсі (Купішкський р-н), Карсакішкісі (Паневезький р-н) і Дегучяї (Зарасайський р-н). Хоча варіант зубник у LKŽe не наведений (зуболікар – з живої мови), він, як і лікарняк, є словом живої мови (див. Ambrazas 2000: 124–125). У словнику Л. Івінскіса до розглянутих похідних із суфіксом –инкас за своїм словотвірним значенням прилягає один похідний із суфіксом –ининкас Aptekarz –za, чол. Wajstininkas –a, <...> ~ фармацевт I 5, пор. LLKŽLal 3: пол. aptekarz, лит. фармацевт, аптекар, LLKŽVaitk 19: пол. aptekarz, лит. фармацевт. За даними LKŽe, слово відоме в Юрбаркасі, Стакяї (Юрбаркаський р-н), Картені (Кретингський р-н), Вегеряї (Акмянський р-н). За словами S. Ambrazo, суфікс –інінкас нині вживається лише в жемайтському діалекті та в деяких суміжних, переважно південних, говірках західноаукштайтського діалекту. Усюди в інших місцях замість нього вживається суфікс –інікас. Однак раніше ареал суфікса –інікас був іще ширшим — він був властивий також південним жемайтам. Суфікс –інінкас досить пізно поширився і в північній жемайтській говірці або принаймні в її частині. Вважають, що під впливом давніх писемних пам’яток у працях S. Daukanto також переважає суфікс –інікас. Однак мовознавець усе ж дотримується думки, що на той час цей суфікс міг зберегтися і в рідній північній жемайтській говірці S. Daukanto. S. Ambrazas стверджує, що суфікс –інінкас є варіантом суфікса –інікас, що виник, імовірно, у куршській мові або в іншому діалекті західної частини балтійського ареалу (Ambrazas 2000: 124–125). Terminologija | 2015 | 22 193 За даними дослідження Г. Субачюса, у всьому жмудському діалекті відомий лише варіант -ininkas, -ė, однак С. Даукантас майже скрізь у своїх працях, а отже, і у великому польсько-литовському словнику, пише -inykas, -ė. На думку дослідника, на С. Даукантаса могли вплинути факти інших діалектів, проте все ж більший вплив мали справити давні писемні пам’ятки — праці К. Сирвідаса та М. Дауґші, у яких також уживався цей суфікс. Очевидно, вживаючи невластивий його діалекту -inykas, -ė, С. Даукантас сприймав його не як суфікс іншого діалекту, а як факт (норму!) створюваної спільної писемної литовської мови. За твердженням Г. Субачюса, -inykas, -ė — найпродуктивніший суфікс назв осіб за професією у великому польсько-литовському словнику (як і в усій литовській мові). Утворюючи похідні з цим суфіксом, С. Даукантас дотримувався народної словотвірної системи (Subačius 1993: 165–166). Таблиця 1. Суфіксальні похідні у словниках С. Даукантаса та Л. Івінскіса Словотвірна категорія Словотвірний тип Похідні зі словника С. Даукантаса (од.) Похідні зі словника Л. Івінскіса (од.) Демінутиви (зменшувальні іменники) -elis, -elė -ėlis 2 – 1 2 Назви дій, або дієслівні абстракти -ення -улик / -улис -іння -иніс -ість -смас 32 11 5 2 – – 12 8 – – 1 1 Назви властивостей, або субстантивні абстракти -ум -ність -ата -ість -йба -йста 8 3 2 1 1 1 – – – 1 – – Назви діячів і носіїв дієслівної ознаки -ėjas, -ėja -tojas, -toja -klė -ulys / -ulis, -ė -ėlis, -ėlė -tinė -uvis 1 3 1 1 1 1 – 2 2 1 2 1 1 1 194 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba Словотвірна категорія | Словотвірний тип | Похідні слова зі словника С. Даукантаса (од.) | Похідні слова зі словника Л. Івінскіса (од.) | Назви носіїв іменних ознак | -inis, -inė; -lės; -lis; -onis; -ūnė; -ungis | 2; 1; 1; 1; 1; – | –; –; –; –; –; 1 | Назви результату дії | -alas; -slas | 1; – | –; 1 | Назви місць | -tuvė | – | 1 | Назви осіб за професією | -inykas / -ininkas | 2 | 1 1.2. Префіксальні похідні У словниках знайдено назви (9 лексичних одиниць), утворені за допомогою трьох префіксів (див. таблицю 2). Переважають похідні слова з найпродуктивнішим префіксом pa- (DLKG 2006: 145). Вони «зазвичай утворюються від таких іменників, основа яких збігається з коренем» (DLKG 2006: 145). Більшість його «похідних позначає місце, розташоване або а) вздовж (біля) того предмета, який названо твірним словом» (DLKG 2006: 145): 2 Zatýłek, потилиця ~ потилиця S. Dauk III 346, див. LKŽe: pakaušis 1. «задня частина голови», але пор. LLKŽLal 315: польськ. zatýłek, лит. užpakalis (MedŽ лат. occiput, лит. pakaušis), LLKŽVaitk 512: польськ. potylica, лит. анат. pakaušis, «або б) під тим предметом, який названо твірним словом»: Gruczoł, Gruzoł. <…>, підщелепна ділянка ~ підщелепна ділянка I 86, пор. LLKŽLal 43: польськ. gruczoł, лит. (анат.) gilė, LLKŽVaitk 146: польськ. gruczoł, лит. анат. liauka, див. LKŽe: pažandė 4. анат. «залоза під нижньою щелепою (glandula submaxilaris)» (слово pažandis у цьому значенні в LKŽe не засвідчене); Podbrzusze, нижня частина живота ~ нижня частина живота S. Dauk II 260 (якщо розглядати це слово синхронно, то це лише давнє слово мови, див. Urbutis 2009: 42), пор. LLKŽLal 151, LLKŽVaitk 451: польськ. podbrzusze, лит. papilvė; Podgardle, podgarle, передня частина шиї ~ передня частина шиї S. Dauk II 263, пор. LLKŽLal 151: польськ. podgardle, лит. pagurklė; paliaukis, LLKŽVaitk 453: польськ. podgardle, лит. 1) pakaklė, pasmakrė, див. LKŽe: pakaklė 1. «місце під шиєю»; Podgardłek, підборіддя, ділянка горла ~ підборіддя, ділянка горла S. Dauk II 263, пор. LKŽe: paliaukis 1. див. pagurklis 2. «товстий шар жиру під підборіддям, paliaukis, gurklys»; pagerklė 1. див. pagerklys «місце під горлом»; Podpasze, пахва ~ пахва S. Dauk II 269 (MedŽ лат. axilla, лит. pažastis), пор. LLKŽVaitk 459: польськ. podpasze, лит. pažastis. Варто зазначити, що всі похідні засвідчені в LKŽe в живому мовленні — pakaušis із Шальчинінкая, Terminologija | 2015 | 22 1 9 5 Клайпеди, Мелагеная (Ігналінський р-н), Седи (Мажейкяйський р-н), Паберже (Вільнюський р-н), Поцюніляй (Радвилишський р-н), Юдрена (Клайпедський р-н), Куршенай (Шяуляйський р-н), papilvė «нижня частина живота» з Мєжишкіса (Паневежиський р-н), Панделиса (Рокишкіський р-н), Скірсменуне (Юрбаркський р-н), Еришкяй (Паневежиський р-н), pakaiklė з Гаргждай (Клайпедський р-н), Судейкяй (Утенський р-н), paliaukis із Сурвілишкіса (Кедайняйський р-н), Лаукюви (Шилальський р-н), Сідабравоса (Радвилишський р-н), Юрбаркаса, Куршеная (Шяуляйський р-н), Тракая, Скаудвіле (Таурагський р-н), Скуодаса, Вайнютаса (Шилутський р-н), Акмене, а pagerklė — із Гружяй (Пасваліський р-н), Паланги. «Майже всі похідні з префіксом už- позначають місце, розташоване позаду предмета, названого твірним іменником. Дуже близькими до них є також (нечисленні) похідні, що позначають задню або іншу крайову частину предмета, названого твірним іменником, чи інший предмет, розташований позаду нього» (DLKG 2006: 146). Однією з залоз у словнику Л. Івінскіса названо похідним словом із префіксом už-: Gruczol, Gruzol. Užžandis, <...> ~ užžandis I 86, пор. LLKŽLal 43: польськ. gruczol, лит. (анат.) gilė, LLKŽVaitk 146: польськ. gruczol, лит. анат. liauka, див. LKŽe: užžandis 2. I див. užžandės 2. анат. «підщелепна залоза (glandula submaxilaris)». У цьому значенні LKŽe подає це похідне слово як слово з творів Л. Івінскіса. У словнику Л. Івінскіса знайдено одне похідне з префіксом ne-: Bezbolnoś, -ci. ж. Neškauda, дод. ч. <...> ~ neskauda I 12, яке позначає протилежність того, що названо твірним іменником абстрактного значення skauda «біль, боління», пор. SJP 1 75(21): bezbolność, ści, ж. «відсутність болю». Neskauda у LKŽe не зафіксовано, однак skauda — слово живого мовлення. Як видно з наведених словникових прикладів, більшість префіксальних похідних у семантичному плані належать до семантичних груп назв частин тіла й органів; винятком є похідне neskauda зі значенням «відсутність відчуття болю», яке належить до семантичної групи дій, явищ, процесів і станів, пов’язаних із медициною. Таблиця 2. Префіксальні похідні у словниках С. Даукантаса та Л. Івінскіса Словотвірна категорія Словотвірний тип Похідні слова зі словника С. Даукантаса (од.) Похідні слова зі словника Л. Івінскіса (од.) Назви місць pa- uz- 6 – 1 1 Назви дій, або дієслівні абстракти ne- – 1 196 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba 1.3. Суфіксальні похідні У словниках С. Даукантаса та Л. Івінскіса знайдено шістнадцять назв, утворених за допомогою закінчень (див. таблицю 3). 1.3.1. НАЗВИ ДІЙ, АБО ВІДДІЄСЛІВНІ АБСТРАКТИ Найбільше виявлено похідних із закінченням -a(-ia). Це найпродуктивніше закінчення, яке використовується в сучасній литовській мові для творення іменників (DLKG 2006: 99). У словниках С. Даукантаса та Л. Івінскіса всі знайдені віддієслівні абстракти утворені від первинних дієслів triesti, gelti, džiūti: Biegunka, tryda, <...> ~ tryda S. Dauk I 87, пор. LLKŽLal 8: польськ. biegunka, лит. tryda, žyvatas, LLKŽVaitk 38: польськ. biegunka, лит. діарея, пронос; Laksa, tryda ~ tryda S. Dauk I 326, пор. LLKŽLal 73: польськ. laksa, лит. проносне, діарея (MedŽ лат. diarrhoea, лит. діарея, пронос); Bol, gyla, <...> ~ gyla S. Dauk I 94, LLKŽLal 10: польськ. ból, лит. біль, болісне відчуття, LLKŽVaitk 45: польськ. ból, лит. 1) біль, ломота; Bolėść, –ści. f. <...>, gīła, –łos, <...> I 20, пор. LLKŽLal 10: польськ. boleść, лит. ломота, LLKŽVaitk 44: польськ. boleść, лит. 1) біль; Hektyka. Dziōwa ~ džiova I 91, пор. SJP 2 177(23): hektyka, i, ž. «гарячка, для якої характерні виснаження організму, тривала лихоманка тощо». Як видно, усі наведені похідні мають чергування голосних. Дані LKŽe свідчать, що tryda у значенні «діарея» вживається у верхніх литовців і жмудинів, а gyla у значенні «колючий, сильний біль» — у Жемайтії: у Немакщяї (р-н Расейняй), Кведарні (р-н Шилале), Салантай (р-н Кретинги), Ужвентісі (р-н Кельме), Вейвирженаї (р-н Клайпеди), Рієтавасі (р-н Плунге), Шатесі (р-н Скуодаса), Векшняй (р-н Мажейкяй). Слово džiova у вказаному значенні в LKŽe не зафіксовано. Дві похідні утворено із закінченням -as: Chyragra, -gry. f. Grîžas, -ža. m. <...> ~ grîžas I 31 (MedŽ лат. chiragra, лит. хірагра, подагра кистей рук); Katar. Slōgas ~ slogas I 106, пор. SJP 2 334(45): katar, u, m., katarrus «катар, хвороба дихальних шляхів, запалення слизових оболонок», LLKŽLal 57: польськ. katar, лит. нежить, мокротиння, катар; Katar, stogas ~ slogas S. Dauk I 272; Niežyt, ob. katar, stogas ~ slogas S. Dauk II 132 (MedŽ лат. catarrhus, лит. катар, запалення слизової оболонки). У LKŽe слово чоловічого роду slogas не має медичного значення, проте пор. LLKŽVaitk 181: польськ. katar, лит. мед. 1) нежить; 2) катар і LLKŽVaitk 330: польськ. nieżyt, лит. мед. катар. Отже, можна припустити, що С. Даукантас міг уживати слово slogą в обох значеннях, тим більше що подав його поруч із різними польськими заголовними словами. У другому значенні — «запалення слизової оболонки органа або катар» — слово slogas можна віднести до кількох семантичних підгруп назв хвороб Terminologija | 2015 | 22 197 (трапляється запалення слизових оболонок носа, горла, деяких органів дихання та травлення, див. ME I 396). За даними LKŽe, grįžas «біль у вивихнутому або втомленому суглобі з потріскуванням, хрускотом, скрипом» відомий у Купішкісі, Паневежисі, Расейняй, Калтаненай (р-н Швенчоніса), Відукле (р-н Расейняй), Поцюнюляй (р-н Радвілішкіса), Линкува (р-н Пакруоїса), Рамігала (р-н Паневежиса), Велюона (р-н Юрбаркаса), Салосі (р-н Рокішкіса). Slogas у розглянутому значенні в LKŽe не зафіксовано. Похідні із закінченням, що належать до розглянутої словотвірної категорії, неоднорідні за лексичним значенням. Більшість із них — назви хвороб. Слово tryda належить до семантичної підгрупи назв інфекційних хвороб, džiova — хвороб органів дихання, а grįžas — хвороб суглобів; слово gyla «сильний біль» належить до семантичної групи назв дій, процесів, перебігу та станів. 1.3.2. НАЗВИ ДІЯЧІВ І ДІЄСЛІВНА ОЗНАКА НАЗВИ НОСІЇВ Знайдено по два похідні, утворені за допомогою закінчень -is і -as: -is. Епідемія, atkrytis. пор. zaraza ~ atkrytis S. Dauk I 182, пор. LLKŽₗₐₗ 32, 311: польськ. epidemja, лит. epidemija, польськ. zaraza, лит. зараження; заразна хвороба, lykuva, чума, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 118, 953: польськ. epidemia, лит. epidemija, польськ. zaraza, лит. 1) епідемія; заразна хвороба, див. LKŽe: atkrytis 1. «повторне захворювання, рецидив, повторний напад хвороби»; Mor, <...>, antkrytis ~ antkrytis S. Dauk I 377, пор. LLKŽₗₐₗ 90: польськ. mór, лит. maras, LLKŽᵥₐᵢₜₖ 280: польськ. mór, лит. maras, див. LKŽe: antkrytis 1. «напад хвороби, зараження, епідемія». У LKŽe для слова atkrytis у значенні «повторне захворювання, рецидив, повторний напад хвороби» наведено приклади вживання з Кведарни (р-н Шіляле), Швекшни (р-н Шилуте), Вабалнінкаса (р-н Біржай), Гружю (р-н Пасваліс), Упіни (р-н Шіляле), Ужвенчіса (р-н Кельме), а antkryčio у значенні «напад хвороби, зараження, епідемія» зафіксовано лише в одному прикладі з Барстичю (р-н Скуодас). -as. Екскремент, у просторіччі кажуть екскремента, trūszaj або trąszas ~ truošai, trąšos S. Dauk I 184, пор. SJP 1 634(90): exkrement, u, m., exkrementa, ów «випорожнення». Перше слово в LKŽe не має медичного значення (trašai «зіпріле зерно або солома, трухлявина, лушпиння»), але 1 traša, trašos мн. 3. «випорожнення», однак у всіх ілюстративних реченнях ідеться не про людські випорожнення, а про випорожнення свійських тварин і птахів (коня, гуски, свині). Важко сказати, яке значення цих слів мав на увазі S. Daukantas, однак їх зараховують до медичної лексики, пор. MedŽ лат. excrementa див. faeces, лит. 1. випорожнення. 198 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba 1.3.3. НАЗВИ НОСІЇВ ВЛАСТИВОСТЕЙ, ВИРАЖЕНИХ ІМЕННИКАМИ Закінчення -is має більшість усіх абстрактних іменників, утворених за допомогою закінчень. Похідні зазвичай утворюються лише від прикметників (LKG 1965: 315, пор. DLKG 2006: 124). В обох словниках знайдено по одному похідному з цим закінченням, твірним словом якого є прикметник karštas: Gorȧczka. Karštis (kūna ligoje) ~ karštis I 83, пор. LLKŽLal 41: польськ. gorączka, лит. karštis; karštinė, karštligė; Maligna, karsztei, хвороба ~ karščiai S. Dauk I 354, пор. LLKŽLal 82: польськ. maligna, лит. висока гарячка, жар (MedŽ лат. febris, лит. 1. лихоманка, жар), що належить до семантичної підгрупи назв інфекційних хвороб. У словнику L. Ivinskis литовським відповідником польського слова gorączka є karštis; поруч, у дужках, додано коротке пояснення kūna ligoje ~ kūno ligoje. Згадане польське слово має два значення: польськ. gorączka, лит. 1) жар; гарячка LLKŽVaitk 141. У LKŽe слово karštis також зафіксовано в таких значеннях: 2 karštis 2. «підвищена температура тіла (під час хвороби); тепло», 3. «гарячка, тиф, лихоманка». У словнику S. Daukantas знайдено форму множини слова karštis — karsztei ~ karščiai, пор. LLKŽVaitk 253: польськ. maligna, лит. гарячка, див. LKŽe: karščiai 1. «гарячка, тиф». Обидва слова відомі в живому мовленні: karštis у значенні «підвищена температура тіла (під час хвороби); тепло» записано в Скірснемуне (р-н Юрбаркас), Салантай (р-н Кретинга), Луоке (р-н Тельшяй), Парингісі (р-н Ігналіна), Векшняй (р-н Мажейкяй), Кретинзі, а значення «гарячка, тиф, лихоманка» — у Лаздіяй; karščiai «гарячка, тиф» — у Салантай (р-н Кретинга), Шачяй (р-н Скуодас), Грушляукісі (р-н Кретинга). 1.3.4. НАЗВИ РЕЗУЛЬТАТУ ДІЇ Знайдено три похідні, утворені за допомогою закінчень -is і -as: -is. Одне похідне з цим закінченням утворено від префіксального дієслова sunerti, а інше — від безпрефіксального дієслова nerti (обом похідним властиве чергування голосних у корені): Członek, -nka. чол. <...>, san-naris, <...>, Nârîs, -a ~ sąnaris, narys I 39, пор. LLKŽLal 18: польськ. członek, лит. narys, sąnarys, LLKŽVaitk 74: польськ. członek II, лит. narys (тіла) (MedŽ лат. articulatio, лит. 1. суглоб). Обидва похідні належать до семантичної підгрупи назв скелета. Місце з'єднання кісток у живому мовленні називають словами sąnarys і narys. Narys у згаданому значенні вживається в Ержвілкасі (р-н Юрбаркас), Кведарні (р-н Шіляле), Гаргждай (р-н Клайпеда), Рамучяй (р-н Шилуте), Юрбаркасі, а sąnarys — переважно в Аукштайтії. Terminologija | 2015 | 22 1 9 9 –as. У словнику С. Даукантаса трапився один похідний іменник, утворений від первинного дієслова šašti: Krosta, szaszas ~ šašas S. Dauk I 310; пор. LLKŽLal 68: польськ. krosta, лит. šašas; spaugutis, rauplė, LLKŽVaitk 215: польськ. krosta, лит. 1) šašas, piktašis, 2) spuogas, pūškas; див. LKŽe: šašas 1. «кірочка, що утворюється на поверхні рани чи виразки»; 3. «прищ». Отже, цей похідний іменник може належати до семантичних підгруп назв як шкірних, так і хірургічних та травматологічних захворювань. Слово вживається по всьому краю. Таблиця 3. Суфіксальні похідні у словниках С. Даукантаса та Л. Івінскіса Словотвірна категорія Словотвірний тип Похідні у словнику С. Даукантаса (од.) Похідні у словнику Л. Івінскіса (од.) Назви дій, або віддієслівні абстрактні іменники –a(–ia) –as 2 1 2 2 Назви діячів і носіїв дієслівної ознаки –as –is 2 2 – – Назви носіїв ознаки, вираженої іменником –is 1 1 Назви результату дії –is –as – 1 2 – ВИСНОВКИ С. Даукантас і Л. Івінскіс, ці видатні жмудини, які уславилися в літературі, фольклористиці, історії, ботаніці та інших галузях науки, зробили вагомий внесок і в литовську медичну термінологію. Їхній внесок у литовську медичну термінологію важливий не лише тим, що у польсько-литовських словниках вони подали медичну термінологічну лексику, більшу частину якої становлять питомі слова та словосполучення литовського походження, а й тим, що шукали в живій мові литовські відповідники польських слів або самі творили слова для найменування медичних понять. Близько 46% литовської медичної термінологічної лексики обох словників становлять похідні слова — суфіксальні, префіксальні та флексійні утворення. Найчисленнішу групу похідних становлять назви медичних понять, утворені за допомогою суфіксів. Виявлено суфіксальні похідні восьми словотвірних категорій (демінутиви (зменшувальні іменники), назви дій, або віддієслівні абстракти, назви властивостей, або відіменникові абстракти, назви діячів і носіїв дієслівної ознаки, назви носіїв відіменникової ознаки, назви результату дії, назви місць і назви осіб за професією), зокрема… 200 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos ved yba назви властивостей, або відіменникові абстракти, назви діячів і носіїв дієслівної ознаки, назви носіїв відіменникової ознаки, назви результату дії, назви місць і назви осіб за професією) — суфіксальних похідних. Їх утворено аж за допомогою 28 суфіксів або їхніх варіантів (–alas, –ata, –ėjas, –ėja, –ėlis, –ėlė, –elis, –elė, –imas, –inis, –inė, –inykas / –ininkas, –inys, –yba, –ybė, –ymas, –ysta, –ystė, –klė, –lės, –lis, –onis, –slas, –smas, –tinė, –tojas, –toja, –tuvė, –ulis, –ulė / –ulys, –umas, –ūnė, –ungis, –uvis). Абсолютну більшість суфіксальних похідних становлять назви дій, або віддієслівні абстракти. Найпоширеніший словотвірний тип — суфікс –imas. Далі за чисельністю приблизно порівну розподілені назви властивостей, або відіменникові абстракти, та назви діячів і носіїв дієслівної ознаки. Значно менше назв носіїв відіменникової ознаки, демінутивів (зменшувальних іменників), назв результату дії та місць, а також осіб за професією. Три словотвірні типи (–ėlis, –ėlė, –ystė та –ulis, –ulė / –ulys) властиві різним словотвірним категоріям. За допомогою суфіксів –ėlis, –ėlė утворено демінутиви (зменшувальні іменники) та назви діячів і носіїв дієслівної ознаки, за допомогою суфікса –ystė — назви дій, або віддієслівні абстракти, та назви властивостей, або відіменникові абстракти, а за допомогою суфіксів –ulis, –ulė / –ulys — назви дій, або віддієслівні абстракти, та назви діячів і носіїв дієслівної ознаки. Суфіксальні похідні з великого польсько-литовського словника С. Даукантаса значно численніші, ніж похідні з польсько-литовського словника Л. Івінскіса, з цілком зрозумілої причини: доступна лише збережена частина рукописного словника останнього — слова на літери А–Р. Префіксальні похідні в обох словниках трапляються порівняно рідко. Переважають похідні з префіксом pa- — назви місць. Поодинокі похідні з префіксами už- та ne-. Група флексійних похідних також невелика, хоча за кількістю похідних вона переважає префіксальні похідні. Можна сказати, що в обох словниках флексійні похідні розподілені приблизно порівну (кількість похідних — 9 і 7). Ці похідні належать до чотирьох словотвірних категорій: це назви дій, або віддієслівні абстракти, назви діячів і носіїв дієслівної ознаки, назви носіїв відіменникової ознаки та назви результату дії. За семантикою похідні зі словників належать до восьми семантичних груп. Переважають назви хвороб і хворобливих станів. Значну кількість становлять Terminologija | 2015 | 22 201 семантичні групи назв дій, процесів і станів, пов’язаних із медициною, частин тіла й органів, ознак та осіб. Поодинокі назви медицини та пов’язаних із нею галузей науки й професій, засобів лікування та лікувальних закладів. Більшість похідних слів із польсько-литовських словників С. Даукантаса та Л. Івінскіса збереглася в сучасній літературній литовській мові (51% усіх похідних); частина з них стала медичними термінами (лікоть, непритомність, чхання, сухоти, горло, лікування, лікар, кашель, груди, язик, судома, потилиця, суглоб, блювання, діарея, позіхання тощо). Як свідчать дані LKŽe, переважна більшість розглянутих похідних слів належить до живої мови. Одні відомі по всій країні (чхання, біль, пронос «діарея», позіхання тощо), інші вживаються в обмеженому ареалі (antkrytis «напад хвороби, зараження, епідемія», apjakimas «сліпота», dūsėjimas «утруднене дихання», žindulys «дитина на грудному вигодовуванні» тощо), ще інші, судячи з численності прикладів уживання у словнику, характерні для аукштайтів (krumpľys, sąnarys тощо) або жямайтів (gyla «колючий, сильний біль», raup­lės «віспа», sukinys «кружляння голови, запаморочення» тощо). Є також похідні, зафіксовані лише в письмових джерелах (gimdystė «акушерство», skauduliavimas, vaistymas «лікування», žiogulys тощо), однак нерідко їхні твірні слова (дієслова або прикметники) відомі в живій мові. Індивідуальні новотвори лексикографів (gydytinė «наука про лікування» I, krauleidysta «ремесло фельдшера» S. Dauk, krauleidystė «професія сільського хірурга» S. Dauk, sargintuvė «лікарня» I, vaistėjimas «лікування» S. Dauk, vaistinystė «заняття аптекаря» I, žlibybė «короткозорість» S. Dauk) не прижилися — це історична лексика литовської медичної термінології. ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА I – Польсько-литовський словник Лаурінаса Івінскіса. Упорядкувала O. Kažukauskaitė, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2010. S. Dauk I–III – Твори Сімонаса Даукантаса. Великий польсько-литовський словник 1, a–m. Упорядкував [і написав вступну статтю, с. 8–54] G. Subačius, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1993; Великий польсько-литовський словник 2, n–p. Упорядкував G. Subačius, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1995; Великий польсько-литовський словник 3, r–ž. Упорядкував G. Subačius, Вільнюс: Видавництво науки та енциклопедій, 1996. ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), elektroninis variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. – www.lkz.lt. LLKŽLat – Словник польської та литовської мов. Упорядкував Antanas Lalis, Вільнюс: друкарня Юозапаса Завадскіса, 1912. 202 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba LKKŽVaitk – Vaitkevičiūtė V. Lenkų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas, 1979. ME I, II – Медична енциклопедія 1–2, Вільнюс: Державне видавництво енциклопедій, 1991, 1993. MedŽ – Astrauskas V., Bizulevičius S., Pavilonis S., Vaitilavičius A., Vileišis A. Словник медичних термінів, Вільнюс: Mokslas, 1980. SJP 1–6 – Словник польської мови, укладений М. Самуелем Богумілом Лінде, Львів: у друкарні закладу Оссолінських, 1855. = М. Самуель Богуміл Лінде. Словник польської мови 1–6, Варшава: Gutenberg–Print, 1994–1995. LITERATŪRA Ambrazas S. 1993: Daiktavardžių darybos raida [1]. Lietuvių kalbos veiksmažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Ambrazas S. 2000: Daiktavardžių darybos raida 2. Lietuvių kalbos vardažodiniai vediniai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Auksoriūtė A. 1998: Terminologinis Lauryno Ivinskio palikimas. – Lietuvių kalbotyros klausimai 40, 32–40. Auksoriūtė A. 1999: Lauryno Ivinskio žodynų terminija. – Lituanistica 2(38), 22–33. Auksoriūtė A. 2000¹: Lauryno Ivinskio terminologijos darbai [rankraštis]. Daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 143 p. Auksoriūtė A. 2000²: Lauryno Ivinskio terminologijos darbai. Daktaro disertacijos santrauka, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Auksoriūtė A. 2003: Individualieji L. Ivinskio Lenkų–žemaičių kalbų žodyno ir Prigimtūmenės augalų vardai. – Terminologija 10, 135–142. Auksoriūtė A. 2007: Lauryno Ivinskio keturkalbio žodyno terminai. – Terminologija 14, 72–91. Bagdonavičius A. 1988: Kauno barzdaskučiai XVI–XVIII a. – Sveikatos apsauga 9, 33–37. Budrys M. 1989: Medicinos raida Lietuvoje XV–XX šimtmečiuose. – Medicina 1[73], 8–14. DLKG 2006: Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Jasaitis D. 1974: Medicinos istorijos Didžiojoje Lietuvos Kunigaikštystėje fragmentai. – Medicina 2(47), 64–71. Kažukauskaitė O. 2010: Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynas. – Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, IX–XXV. Kruopas J. 1960: L. Ivinskio leksikografiniai darbai. – Lietuvių TSR MA darbai, A serija, 1(8), 191–198. Lelis J. 1960: Medicinos pagalba Lietuvoje iki XIX a. pradžios. – Iš mokslų istorijos Lietuvoje 1, Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 118–124. LKG 1965: Lietuvių kalbos gramatika 1, Vilnius: Mintis. Merkys V. 1991: Simonas Daukantas, Vilnius: Vyturys. Palionis J. 1995: Lietuvių rašomosios kalbos istorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Petkevičiūtė D. 1988: Laurynas Ivinskis, Vilnius: Mokslas. PMKŠ 2012: Priešaušrio mokslas, kultūra ir švietimas. Lauryno Ivinskio 200-osioms gimimo metinėms. Straipsnių rinkinys, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Sasnauskas V. 2000: Viduramžių medicina ir Kauno barzdaskučiai. – Sveikas žmogus, rugsėjis, 39. Skardžius Pr. 1996: Rinktiniai raštai 1. Lietuvių kalbos žodžių daryba, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Subačius G. 1990: Simono Daukanto žodynai. – Lietuvių Atgimimo istorijos studijos 1. Tautinės savimonės žadintojai: nuo asmens iki partijos, Vilnius: Sietynas, 20–32. Subačius G. 1993: Simono Daukanto didžiojo lenkų–lietuvių kalbų žodyno naujadarai: individuali žodžių daryba. – Lietuvių Atgimimo istorijos studijos 4. Liaudis virsta tauta, Vilnius: Baltoji varnelė, 135–216. Urbutis V. 2009: Žodžių darybos teorija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Vitkauskas V. 1996: Lauryno Ivinskio raštų kalbos ypatybės. – Lituanistica 3(27), 17–26. Vitkauskas V. 1997: Lauryno Ivinskio leksikografiniai principai. – Lauryno Ivinskio kalendoriaus 150-mečiui. Straipsniai ir dokumentai, Vilnius: Lietuvių literatūros ir tautosakos institutas, 29–32. VLE IV, VIII – Visuotinė lietuvių enciklopedija 4, 8, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2003, 2005. Zinkevičius Z. 1990: Lietuvių kalbos istorija 4. Lietuvių kalba XVIII–XIX a., Vilnius: Mokslas. Terminologija | 2015 | 22 203 THE DERIVATION OF LITHUANIAN TERMINOLOGICAL LEXIS OF MEDICINE FROM SIMONAS DAUKANTAS’ AND LAURYNAS IVINSKIS’ POLISH–LITHUANIAN DICTIONARIES The paper deals with bilingual Polish–Lithuanian dictionaries compiled by the famous figures of Lithuanian science, culture and education from the first half of 19th century S. Daukantas (1793–1864) and L. Ivinskis (1810–1881). It focuses on terminological lexis of Lithuanian origin (derivatives) naming various concepts of medicine. Attempts are made to identify ways of word-formation of derivatives and derivational categories, to discuss derivational types of the latter, to establish what groups of medical concepts are named using derivatives, to identify their relation with the living language and the language used in writings, to identify possible neologisms of the authors of dictionaries and to evaluate the survival of derivatives in modern standard Lithuanian and in the terminology of medicine. Both lexicographers are viewed as men of merit in Lithuanian medical terminology. Their input is important not only because of the medical lexis (the majority of which is of Lithuanian origin) included in their dictionaries, but also because of their attempts to find Lithuanian equivalents of Polish words in the living language and to create words for naming medical concepts. 46% of Lithuanian terminological lexis of medicine presented in both dictionaries is derived words – suffix, prefix and ending derivatives. The largest group of derivatives is names of medical concepts created using suffixes (123 lexical units). 8 word-formation categories (deminutiva, nomina actionis, nomina qualitatis, nomina agentis, nomina attributiva, nomina acti, or nomina resultativa, nomina loci, nomina professionalia, or nomina auctoris) of suffix derivatives were found. They are made using 28 suffixes or their variants (-alas, -ata, -ėjas, -ėja, -ėlis, -ėlė, -elis, -elė, -imas, -inis, -inė, -inykas / -ininkas, -inys, -yba, -ybė, -ymas, -ysta, -ystė, -klė, -lės, -lis, -onis, -slas, -smas, -tinė, -tojas, -toja, -tuvė, -ulis, -ulė / -ulys, -umas, -ūnė, -ungis, -uvis). The absolute majority of suffix derivatives are action names. The prevailing formation type is the suffix -imas. Prefix derivatives in both dictionaries are rather rare (9 lexical units). The most common in this group are derivatives with the prefix pa- which name places. The group of ending derivatives is also small (16 lexical units). Derivatives made with the endings -as and -is prevail. They usually are nomina actionis, nomina agentis, nomina attributiva, nomina acti. In respect of meaning, derivatives can be put into 8 semantic groups. Names of diseases and conditions prevail. Semantic groups of the names of actions, processes and states related to medicine, body parts and organs, characteristics and names of persons are also rather large. Very few cases of words naming fields and professions of medicine or related fields, means of treatment and treatment institutions were found. The majority of derivatives are still used in modern standard Lithuanian (51% of all derivatives), some of them are used as terms of medicine (alkūnė (elbow), gerklė (throat), gydymas (treatment), gydytojas (doctor), kosulys (cough), sąnarys (joint), etc.). As can be seen from electronic Dictionary of the Lithuanian Language (LKŽe) the majority of derivatives are words of the living language. Some of them are known in 204 Palmira Zemlevičiūtė Simono Daukanto ir Lauryno Ivinskio lenkų–lietuvių kalbų žodynų lietuviškos terminologinės medicinos leksikos vedyba the whole country (skaudėjimas (pain), tryda ‘viduriavimas’ (diarrhoea), žiovulys (yawn), etc.), others have only narrow usage (apjakimas ‘aklumas’ (blindness), dusėjimas ‘sunkus kvėpavimas’ (obstructed breathing), etc.), or are used in the Highland (krumplys ‘piršto antrojo sąnario viršutinė dalis’ (knuckle), etc.) or in the Lowland (sukinys ‘galvos sukimasis, svaigulys’ (dizziness), etc.). There are derivatives which can be found only in writings (gimdystė ‘akušerija’ (obstetrics), vaistymas ‘gydymas’ (treatment), etc.), but their underlying words (verbs or adjectives) are known in the living language. Personal neologisms of both lexicographers (vaistėjimas ‘gydymas’ (treatment) S. Dauk, žlibybė ‘trumparegystė’ (myopia) S. Dauk, krauleidystė ‘kaimo chirurgo profesija’ (bloodletting) S. Dauk, krauleidysta ‘felčerio amatas’ (medical auxiliary) S. Dauk, gydytinė ‘gydymo mokslas’ (science of treatment) I, sargintuvė ‘gydymo vieta’ (place of healing) I, vaistinystė ‘vaistininko verslas’ (pharmacy) I) did not become established – they are viewed as historical lexis of Lithuanian terminological lexis of medicine. Gauta 2015-06-10 Palmira Zemlevičiūtė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] Terminologija | 2015 | 22 205