Medicinos terminija prieš 100 metų

ATKURTOS LIETUVOS VALSTYBĖS 100-MEČIUI Медична термінологія 100 років тому PALMIRA ZEMLEVIČIŪTĖ Інститут литовської мови КЛЮЧОВІ СЛОВА: медицина, термін, назва, синоніми, варіанти, жива мова Мова — найвиразніша ознака, що відрізняє один народ від іншого Kazys Grinius, LA 1918 79 1 ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Стан охорони здоров’я в Литві 1918 року. Незалежність Литви було проголошено у важкі роки Першої світової війни. Литовська Рада (далі — Рада) поступово почала опікуватися також питаннями охорони здоров’я. 25 квітня 1918 року на засіданні Ради розглядали порядок формування спеціальних комісій. На засіданні наступного дня було створено Комісію охорони здоров’я (далі — Комісія). Її членами стали д-р Йонас Басанавічюс, Степонас Кайрис і священник Юстинас Стаугайтіс. Зібрати людей, придатних до цієї роботи, було складно. У роки війни багато лікарів виїхали з Литви. На місцях усіма питаннями охорони здоров’я опікувалися призначені німцями крайові лікарі. Першими лікарями, які почали працювати в Комісії, були д-р Андрюс Домашевічюс і д-р Антанас Вілейшіс (Petronytė 1995: 118). 1918 року стан охорони здоров’я в Литві був важким — війна, нестача медичного персоналу й лікарень, брак продовольства та медичної допомоги створювали сприятливі умови для поширення інфекційних хвороб. Виникали й швидко поширювалися епідемії тифу, дизентерії, грипу, віспи тощо; люди хворіли на хронічні недуги. Усе це значно підвищило смертність населення (Petronytė 1995: 119; Micelmacheris 1959: 21; Tercijonas 1968: 122). Протягом першого десятиліття незалежної Литви кількість лікарів зростала повільно. Особливо бракувало лікарів у селах, адже більшість із них працювала в містах. Лікарів, які займалися приватною практикою, було мало (Tercijonas 1968: 122). У незалежній Литві фельдшерів не готували, тому їхні лави поповнювали ті, хто повернувся з Росії, а також молодші військові санітарні чини (Tercijonas 1968: 123). Terminologija | 2018 | 25 147 Щоб ситуація бодай трохи поліпшилася, Комісія пропонувала належно організувати роботу місцевих медиків і тих, хто повертався, а вирішувати питання їхньої кваліфікації та надання права на практику доручити лише Комісії (Petronytė 1995: 119). Нерідко німецька адміністрація цілком перешкоджала вільній лікарській практиці литовських лікарів. До Комісії листами зверталися не лише литовські лікарі, бажаючи з’ясувати можливості працювати в тогочасній Литві, а й самі мешканці Литви з проханнями надіслати до них литовського лікаря, оскільки з німцями вони просто не могли порозумітися (Petronytė 1995: 119–120). На засіданні Ради 24 липня 1918 р. д-р Юргіс Алекна закликав заснувати окремий Департамент охорони здоров’я, проте цей план було втілено в життя лише 11 листопада, коли розпочав роботу перший уряд. Комісію перетворили на Департамент охорони здоров’я Міністерства внутрішніх справ (далі — Департамент) (Petronytė 1995: 120–121). Структуру Департаменту та напрями його діяльності організували відповідно до Медичного статуту Російської імперії 1905 р., пристосувавши його до місцевих умов краю. Департамент не був єдиною владною установою, що опікувалася питаннями охорони здоров’я в Литві. Санітарне управління Міністерства крайової оборони дбало про здоров’я військових. Питаннями здоров’я учнів опікувалося Міністерство освіти. Власні підрозділи з питань охорони здоров’я мали Міністерства зв’язку та юстиції (Petronytė 1995: 121). Джерела медичної термінології 1918 року та їхні автори. Перша світова війна (1914–1917), німецька окупація (1915–1918), труднощі першого періоду становлення Литовської держави розпорошили й без того нечисленне коло медиків; багато представників медичної інтелігенції виїхали до Росії та інших країн, що негативно позначилося на здоров’ї мешканців краю. Згадані чинники також зумовили застій у виданні литовської медичної періодики1 (Stakulienė 2001: 232). Однак попри всі труднощі, навіть у той важкий для Литви час знаходилися окремі литовські лікарі, які не лише лікували й доглядали хворих, а й писали про медицину та здоров’я; писали про це також представники інших професій (розподіл медичних публікацій див. на рис. 1). 1Соціально-політична ситуація, що склалася на початку XX ст. (відновлення 1904 р. свободи друку литовськими літерами), активізація культурної та громадської діяльності литовської інтелігенції (1907 р. засновано Литовське наукове товариство) створили сприятливіші умови для появи спеціалізованої преси. У липні 1909 р. вийшов додаток Lietuvos ūkininkas — Sveikata, редактором якого був д-р Казіс Грінюс; у 1911–1912 рр. — додаток Lietuvos žinios — Farmaceutų reikalai; у 1913 р. — довго очікуваний перший литовський науковий медичний журнал Medicina ir gamta; а в 1914 р. почав виходити додаток до щомісячника Aušra — Gydytojas (Vaišvilienė 2013: 208–209, 211). 148 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Рис. 1. Розподіл медичних публікацій у 1918 р. У 1918 р. у Литві медичних брошур не видали. Лише за кордоном (в Америці) з’явилися дві брошури — Julius Bielskis, Raktas sveikaton ir laimėn (64 с.), і A. J. Karalius, Vyras. Ką kiekvienas vyras turi žinoti apie savo lyties reikalus (24 с.)2. 1918 рік став періодом перерви у виданні спеціалізованих медичних газет і журналів, що виходили раніше. Лише в січні в Москві вийшов останній номер газети Farmaceutų reikalų3. Натомість про медицину та здоров’я писали в іншій тогочасній пресі — газетах Moterų balsas4, Darbo balsas5, Dabartis6, Vienybė7, Lietuvos aidas8, 2У статті під час розгляду термінів не беруться до уваги публікації, видані за межами Литви. 3У другому номері додатка Lietuvos žinių — Aušrinė, що видавався у Вільнюсі 1911 р. для потреб культури й освіти литовських школярів, з’явився перший номер Farmaceutų reikalų. Згодом, після тривалих суперечок і обговорень, вирішили видавати Farmaceutų reikalus при Lietuvos žinių як безплатний додаток. У 1912 р. Lietuvos žinios випустила ще два номери. Загалом упродовж 1911–1912 рр. вийшло чотири номери. У 1912 р., після виходу четвертого номера, видання газетки припинилося (Stakulienė 2007: 125, 127). 4Газета Литовського товариства католицьких жінок, що видавалася 1918 р. у Каунасі. Редакторка — Z. Čalkytė. 5Газета, що виходила у Вільнюсі в 1917–1919 рр. двічі на тиждень. Редагував і видавав S. Kairys (VLE IV 486). 6Газета німецької окупаційної адміністрації для мешканців Литви. Виходила у 1915–1916 рр. у Тільзіті, у 1916–1918 рр. (з перервою) у Каунасі, у 1917 р. — у Білостоці. Спочатку виходила двічі, згодом тричі на тиждень; у 1918 р. була щоденною. Редактори у 1918 р.: A. Liūdžiuvaitis, K. A. Ozelys (VLE IV 380). 7Католицький тижневик для сільських мешканців, що виходив у Каунасі в 1907–1914 і 1918–1933 рр., а у 1914–1915 рр. — у Вільнюсі. У 1907–1919 рр. тижневик редагував A. Alekna (VLE XXV 110). 8Газета, що виходила у Вільнюсі в 1917–1918 рр. Засновник і офіційний редактор у 1917–1918 рр. — діяч литовської держави, громадський і культурний діяч, підписант Акта 16 лютого, перший президент Литви A. Smetona (1874–1944) (VLE XIII 195; VLE XXII 140). Terminologija | 2018 | 25 149 Pavasaris9, Tėvynės sargas10. У календарях «Kauno kalendorius» і «Aušros Vartų kalendorius» на 1919 рік було опубліковано по одній статті про хвороби та гігієну. У 1918 році було опубліковано небагато статей медичної тематики. Їх написали лікарі А. Вілейшис (найбільше), Елізеюс Драугеліс, Даніелюс Алсейка, Пятрас Авіжоніс. Тематику відображають заголовки статей: «Гігієна», «Нова хвороба», «Бешиха», «Трахома», «Як жити, щоб бути здоровим», «Що таке інфлюенца і від чого вона виникає?», «Короста», «Про сухоти легень», «Бережімося хвороб», «Про воєнні хвороби», «Дещо про хвороби та з гігієни», «Тиф», «Кістки людини», «Плямистий тиф» та ін. Інший різновид публікацій цієї тематики — короткі статті, точніше повідомлення, про хвороби та їх поширення, заснування лікувальних закладів, медичний персонал (лікарів, фармацевтів, фельдшерів тощо) і таке інше. Наприклад: «Хвороби», «Брак лікарів і акушерок», «Фельдшер», «Іспанська хвороба», «Поліклініка та лікарня Литовського товариства санітарної допомоги у Вільнюсі», «Про стан здоров’я в Литві», «Поселення лікарів», «До відома лікарів», «З міської лікарні Каунаса» та ін. Ці повідомлення друкувалися в окремих газетних рубриках. Наприклад, «Наші новини» (рубрика Darbo balso), «Різні новини», «Новини з Литви» (рубрика Lietuvos aido), «З литовського краю» (рубрика Dabarties), «Новини новин» (рубрика Tėvynės sargo). Продовжувалася традиція, що існувала наприкінці XIX століття, у роки заборони друку, підписувати публікації псевдонімами або псевдобуквеними підписами11, наприклад: Ainis (Juozas Proskus), Ibis (Jonas Basanavičius), Krumplýs (Bronius Stosiūnas), Kuliškis (Stanislovas Durskis); Nr. (Kazys Grinius), L. G. (Liudas Gira), O. A. (Ona Adomaitytė). Хоча траплялися й випадки відкритого авторства, наприклад: D–ras D. Alseika, Dr. E. Draugelis, Dr. A. Vileišis, D–ras med. P. Avižonis. Тематика джерел медичної термінології 1918 року. Про що ж писали в розглянутих публікаціях? Їхня тематика, безперечно, визначалася станом охорони здоров’я в Литві 1918 року. Найгострішою проблемою того часу були інфекційні хвороби, що поширювалися й лютували, отже, найбільше писали саме про них (див. рис. 2–3): дизентерію, тифи (плямистий, черевний) (див. рис. 4), грип (див. рис. 5), бешиху, коросту (див. рис. 6), сухоти легень, віспу (також 9 Ілюстрований журнал Литовської католицької молодіжної спілки «Pavasaris», що виходив у 1912–1914 рр. і 1920–1940 рр. у Каунасі, а 1918 р. — у Вільнюсі. У 1918 р. журнал редагував Б. Стосюнас (VLE XVII 668). 10 Щотижневик литовських християнських демократів, що виходив у 1917–1918 рр. у Вільнюсі, а в 1920–1926 рр. — у Каунасі. У 1917–1918 рр. його редагував і видавав діяч литовської держави й суспільства, підписант Акта 16 лютого, другий президент Литви А. Стульгінскіс (1885–1969) (VLE XXIII 715; VLE XXII 140). 11 Псевдоніми та псевдобуквені підписи ідентифіковано на підставі покажчика литовських псевдонімів (див. список літератури). 150 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Рис. 2. Д-р Д. Алсейка пише про інфекційні хвороби; Svk 1 2 Terminologija | 2018 | 25 151 Рис. 3. Д-р А. Вілейшіс пише про воєнні хвороби; TS 14 1 5 2 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Рис. 4. Д-р Е. Драугеліс пише про тифи; AVk 1918 Terminologija | 2018 | 25 153 Рис. 5. Д-р Е. Драугеліс пише про грип; TS 36 13 154 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Рис. 6. Д-р А. Вілейшіс пише про коросту; TS 14 13 Terminologija | 2018 | 25 155 Рис. 7. Д-р П. Авіжоніс пише про гігієну; DB 56 3 принаймні трохи й про інші, наприклад, хвороби очей — трахому), про симптоми цих хвороб, ліки від них та їх лікування, догляд за хворими тощо. Інша важлива тема — гігієна, тож були й статті з цієї галузі (див. рис. 7). Ще одна проблема — нестача медичних працівників і лікувальних закладів, тож переважно в інформаційних статтях писали про лікарів та інших фахівців (див. рис. 8), лікарні, поліклініки, аптеки та інші установи, пов’язані зі здоров’ям (див. рис. 9). Трапилася одна серійна публікація про анатомію людини (кістки, м’язи, шкіру). Отже, можна сказати, що згадані медичні публікації відображали найважливіші проблеми охорони здоров’я того часу. 156 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Рис. 8. О. Жлабите пише про нестачу лікарів і акушерок; DB 16 11 Terminologija | 2018 | 25 157 Рис. 9. П. Д. пише про лікарню в Гельвонях; TS 24 4 158 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Об’єкт статті — терміни з медицини, здоров’я та лікування, використані в популярних і інформаційних публікаціях, надрукованих у 1918 р. у періодичних виданнях Литви (переважно в газетах). Мета статті — дослідити медичні терміни того року з погляду значення та вираження. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: 1) виокремити семантичні групи названих медичних понять, 2) проаналізувати походження та структуру термінів, 3) визначити співвідношення питомих (суто литовських), іншомовних (запозичених) і змішаного походження термінів, зв’язок питомих термінів із живою мовою, мови походження запозичених термінів, 4) розглянути подання синонімічних медичних термінів у тексті, дослідити синонімічні зв’язки між медичними термінами в тих самих і різних текстах та способи їх визначення, 6) розглянути варіантні терміни. Медичні терміни досліджено переважно за допомогою описового аналітичного методу. Терміни подано в оригінальному написанні й нерідко наведено в контексті, тобто в реченні, де для виокремлення їх надруковано розрядженим шрифтом; наприкінці ілюстративних речень зазначено скорочену назву джерела (газети чи календаря), номер і сторінку. Для наочності наведено сторінки газет, у яких друкувалися статті. Кількісні та інші дані подано на рисунках. МЕДИЧНІ ТЕРМІНИ 1918 РОКУ У досліджених медичних текстах 1918 р. виявлено понад 700 різних термінологічних одиниць (без урахування їхніх варіантів). Терміни розглядаються за основними аспектами — значенням і вираженням. Передусім терміни поділено на семантичні групи відповідно до медичних понять, які вони називають; у кожній групі їх розглянуто докладніше. Далі досліджено походження термінів і описано особливості термінів питомого, іншомовного та змішаного походження. Нарешті, розглянуто подання синонімів термінів у тому самому тексті, способи встановлення синонімічних зв’язків між термінами в різних текстах і варіювання термінів. 1. Медичні терміни за значенням. Медичні терміни 1918 р. можна поділити на такі семантичні групи: 1) назви частин тіла й органів, 2) назви хвороб, 3) назви засобів лікування, 4) назви осіб, які лікують, і тих, кого лікують, 5) назви лікувальних закладів і приміщень, 6) назви абстрактних медичних понять (розподіл медичних термінів за значенням див. на рис. 10). 1.1. Назви частин тіла й органів. Імовірно, рідко яка публікація з медичної галузі обходиться без анатомічних термінів. У 1918 р. Terminologija | 2018 | 25 159 у публікаціях цієї галузі можна знайти назви чи не всіх найважливіших частин людського тіла та життєво важливих органів. Це давні слова цієї галузі, відомі ще з литовських старих релігійних, а згодом і світських та спеціальних фахових (медичних) писемних джерел, наприклад: частини тіла – лікоть Pvs 7 13, Pvs 8 11, TS 14 14, гомілка TS 14 14, TS 21 11, TS 30 12, голова MB 1 12, Vnb 13 194, Pvs 10 13, Pvs 8 11, AVk 51, Kk 70, TS 1 14, TS 36 14, TS 10 14, TS 11 14, TS 14 14, TS 21 11, TS 26 12, TS 30 11, шия Kk 72, TS 14 14, TS 26 12, спина TS 5 15, TS 30 12; органи – рот Vnb 13 194, AVk 51, Kk 69, TS 4 14, TS 5 15, TS 34 5, TS 21 11, TS 7 14, Vnb 4 676, Pvs 9 18, Dbrt 98 3, нирки AVk 50, TS 14 13, селезінка AVk 50, TS 36 14, кістка Pvs 7 12, Pvs 8 11, Kk 69, TS 36 14, TS 4 15, Vnb 4 676, легеня(s) AVk 50, легені Pvs 7 13, AVk 51, TS 36 14, TS 4 14, TS 34 6, Vnb 4 676, серце Pvs 7 13, Kk 71, TS 34 6, TS 30 12, жовчний міхур AVk 50. Більшість згаданих анатомічних термінів у 1918 році були усталеними; їхнє написання мало варіювало, а деякі органи мали по дві (або три) назви, наприклад: intestinum – кишки AVk 50, TS 1 15, TS 36 14 і гробай Dbrt 178 3, nervus – нерви Pvs 10 12 і нерви TS 30 12, pharynx – глотка TS 36 14 і горло Kk 71, TS 36 14, TS 34 6, TS 26 12, TS 30 11, Dbrt 178 3, articulatio – суглоби Pvs 7 13 і суглоби Pvs 10 12, Dbrt 178 3, gaster – шлунок Dbrt 178 3, черевце AVk 51, TS 36 14 і шлунок TS 4 15. З погляду значення цікавіші анатомічні терміни, вжиті у статтях «Шкіра» та «Кістки людини», надрукованих у газеті Pavasario. Потові залози (лат. glandula sudorifera), точніше, екзокринні залози, у статті «Шкіра» названо такими термінами: «Крім нервів і кровоносних судин, у шкірі є ще тисячі інших крихітних вічок» Pvs 10 12; «Вода просочується крізь маленькі отвори, які називаються потовими вічками12» Pvs 10 12; «Коли нам жарко, вода, що просочується крізь пори шкіри, охолоджує нас, адже для висихання цієї води тепло відходить із тіла» Pvs 10 13. 12 Курсив в оригіналі статті. 160 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų У тій самій статті вжито терміни žývna, žývnelis: «Наша шкіра схожа на рукавичку з підкладкою — вона двошарова. Верхній шар лускатий. Але лусочки такі дрібні, що ми навіть не можемо їх розгледіти. З часом ці лусочки зношуються і відпадають зі шкіри» Pvs 10 12; «Пори шкіри можуть швидко закупоритися, щойно туди потрапить пил із повітря або лусочки відмерлої шкіри» Pvs 10 13. Яке ж значення мають ці останні терміни? Це схожі на лусочки багатокутні клітини рогового шару епідермісу (Stropus, Tamašauskas, Paužienė 2005: 395). У LKŽe žvyna у цьому значенні не зафіксовано, тоді як четверте значення іменника чоловічого роду žvynas належить до зоології: «пластинкоподібне утворення на шкірі хребетних тварин». У статті «Кістки людини» верхні й нижні кінцівки, крім звичних термінів rankos та kojos, називаються також терміном galai: «Частини скелета такі: <...>; кістки кінцівок, тобто кістки рук і ніг» Pvs 7 13. У тій самій статті термін grandis ужито у значенні «хребець»: «Хребет складається з кількох десятків (33) невеликих кісточок, складених одна на одну й з’єднаних хрящами та міцними, еластичними зв’язками. Але не всі вони з’єднані однаково: 24 з них можуть рухатися, а 9 — ні. Ці кісточки називаються ланками хребта, бо схожі на ланки» Pvs 7 13, див. 1 grandis «складова частина, член якоїсь системи, з’єднання частин» LKŽe. Терміном krimslýs у згаданій статті названо хрящ: «Кістки дуже міцні. Вони складаються з хряща й різних мінеральних речовин. <...>. Під час спалювання кістки згорає лише кістковий хрящ, а мінеральна речовина залишається» Pvs 7 12–13, див. 2 krimslýs «хрящ» LKŽe. В одній публікації 1918 року трапилася пара складених термінів, пов’язаних антонімічними відношеннями13, з видовими компонентами-антонімами. Такими компонентами є прикметники із суфіксом –inis apatinis – viršutinis, наприклад, apatinė oda Pvs 10 12 – viršutinė oda Pvs 10 12. За структурою це кореневі антоніми14, які «повністю відрізняються своєю фонетичною структурою, а протилежність їхніх значень закладена в самому корені» (Jakaitienė 2010: 137), 13 Ще кілька пар медичних термінів, пов’язаних антонімічними відношеннями, з рубрик «Назви хвороб», «Назви засобів лікування» та «Назви лікувальних закладів і приміщень»: didélis karštis Kk 72, TS 1 15, Pvs 9 18 – mažas karštis MB 1 11; didélis skaudėjimas TS 30 12 – mažas skaudėjimas TS 36 14; gili žaizda TS 30 12 – paviršutinė žaizda TS 30 12; karštas vanduo MB 1 11 – šaltas vanduo Kk 70, šalti kompresai TS 30 12 – karšti kompresai TS 30 13; kaimo vaistinė FR 1 3 – miesto vaistinė FR 1 3. Оскільки термінів, пов’язаних відношеннями, про які йшлося, небагато, можна сказати, що семантичні відношення цього типу не характерні для медичної термінології досліджуваного року. 14 Dar plg. nebendrašakniai (leksiniai) antonimai (Mitkevičienė 2006: 136), tikrieji (arba sisteminiai) antonimai (Ermanytė 2008: 74). Terminologija | 2018 | 25 161 вони мають протилежні значення в будь-якому контексті. Переважно це системні антоніми — терміни, антонімічні зв’язки між якими є сталими й зрозумілими без спеціального контексту. 1.2. Назви хвороб. Найгострішою проблемою громадського здоров’я 1918 р. були заразні, або інфекційні хвороби (докладніше про їхні синонімічні назви див. у розділі 3.2 «Синонімічні зв’язки між медичними термінами в тих самих і різних текстах»), тож у медичних публікаціях того року багато назв цих хвороб. Доктор А. Вілейшіс в одній зі своїх статей назвав ці хвороби воєнними хворобами, «які раніше винищували набагато більше людей, ніж сама війна» TS 1 14. До таких хвороб він зарахував висипний тиф, черевний тиф, дизентерію, холеру, чуму й правець. У статтях, опублікованих у періодичних виданнях, найбільше писали про перші три хвороби. Назви цих хвороб значно варіювалися, наприклад: лат. typhus exanthematicus – beriamoji šiltinė TS 1 14, TS 26 12, Svk 1 1, LA 42 1 / bado šiltinė TS 1 14 / dėmėtoji šiltinė AVk 50, DB 20 4, Dbrt 27 3, TS 18 10, Dbrt 98 3, LA 42 1, LA 47 2, Dbrt 34 3 / dėmėta šiltinė Dbrt 96 3 / išberi… 162 «не має нічого спільного ні з самою хворобою, ні з її причиною. Це слово в італійській мові означає „вплив“. Воно відоме з 1743 року», у 1889 р. епідемія цієї хвороби «була дуже поширена в усьому світі» (точний бібліографічний опис цитованої публікації див. у списку основних джерел). Чому ж у публікаціях цю хворобу ще називали іспанською, іспанською, іспанською? У статті «Нова хвороба» в тій самій газеті доктор Е. Драугеліс, пишучи про цю хворобу, зазначає: «<...> вона прибула з Іспанії, тому її ще називають іспанською, або „панською“ (адже одні не здогадуються, а жартівники запевняють, ніби першим на цю хворобу занедужав король Іспанії» (точний бібліографічний опис цитованої публікації див. у списку основних джерел). З публікацій про хвороби видно, що, крім згаданих заразних хвороб, люди хворіли також на холеру, правець, кір, віспу, коросту, пропасницю: лат. cholera – koliera Vnb 13 193 / kolera TS 1 14, TS 4 14, TS 5 15, Dbrt 98 3 / cholera Dbrt 27 3, Dbrt 79 3, DB 56 4; лат. tetanus – pastyrimo liga або tetanas (лат. Tetamu) TS 1 14 / siutligė Dbrt 27 3 / pasiutimo liga Dbrt 27 3; лат. morbilli – drognės (blusinės, jadros) Kk 71 / tymai Kk 71, TS 5 15, Dbrt 98 3, Dbrt 96 3 / tymai (jedra) TS 7 14 (dėmėtieji tymai Kk 71); лат. variola – rauplės Dbrt 98 3, Dbrt 79 3, Dbrt 96 3 / raupai Kk 71, TS 5 15, DB 20 4, LA 47 2, DB 56 4; лат. scabies – niežai TS 14 13; лат. febris intermittens (?) – drugys Dbrt 27 3, Dbrt 98 3 (atsinainomasis drugys Dbrt 98 3, kaičiojamasis drugys Dbrt 96 3, pasikartojamasis drugys Dbrt 96 3). Інша численна група хвороб, що траплялися у статтях, — це хірургічні та травматологічні хвороби (окремих статей про ці хвороби не було); назви цих хвороб часто згадуються у статтях про інші захворювання, тобто як ті чи інші наслідки останніх, наприклад, при черевному тифі можливі такі ускладнення: «Передбачити перебіг і завершення тифу досить важко, бо навіть при легкому тифі не раз трапляються небезпечні ускладнення (як-от прорив кишки)» AVk 52, або Terminologija | 2018 | 25 163 Пацієнти, які перехворіли на віспу, мають схильність захворіти на туберкульоз легень: «<...>, віспа, <...> та інші тяжкі хвороби роблять людей схильними до сухот. Ті, хто переніс ці хвороби, повинні бути особливо обережними» TS 7 15. Однак назви цих хвороб, порівняно з інфекційними, мають більш узагальнений характер і є неточними, наприклад: ломота в руках TS 36 14, біль у руках AVk 53, ломота в ногах TS 36 14, біль у ногах AVk 53, болі в язиці TS 36 14, набряк шкіри TS 10 14, кам'яна хвороба TS 4 15, кровотеча з носа TS 34 6, кровотеча з кишківника TS 34 6. Ще дві групи — хвороби вух, носа й горла, дихальної системи. Їхні назви, як і назви хвороб, розглянутих раніше, виявлено переважно у статтях про інфекційні хвороби, тобто хвороби згаданих груп виникають як наслідок заразних хвороб: «Крім того, до інфлюенци приєднується ще й запалення вуха» TS 34 6; «До інфлюенци найчастіше додається запалення легень. <...>. Крім того, іноді приєднується також запалення плеври» TS 34 6; «Під час захворювання на інфлюенцу в організм можуть потрапити й інші бактерії, наприклад бактерії, що спричиняють запалення легень або нагноєння» TS 34 5; «Бактерії інфлюенци діють безпосередньо на слизові оболонки, і їхня дія, <...>, проявляється нежитем дихальних шляхів» TS 34 5; «У разі захворювання на висипний тиф <...> [п]риєднуються бронхіт, нежить» AVk 53; «Часто неналежне лікування хворого є причиною того, що грип переходить у <...> запалення легень, <...> запалення вуха» Dbrt 178 3. У медичних публікаціях 1918 року згадуються також хвороби очей (трахома TS 11 14, закисання очей TS 11 14, сіре більмо TS 11 14, запалення очей AVk 53), статевих (сифіліс TS 5 15), обміну речовин та ендокринних залоз (цукрова хвороба TS 4 15, подагра TS 4 15, ожиріння TS 4 15), органів кровотворення (недокрів'я TS 4 15 / анемія TS 7 14), органів травлення (розлад шлунка TS 34 5, кишковий нежить TS 26 12, розлад кишківника AVk 51, закреп Vnb 13 194, TS 4 15), суглобів (ломота в суглобах Dbrt 98 3, ревматизм TS 26 12, запалення суглобів TS 34 6), урологічні (запалення нирок AVk 53, TS 36 14, TS 4 15, TS 14 13, гостре запалення нирок TS 30 13, запалення середніх ниркових шляхів TS 34 6, TS 26 12), нервової системи (апоплексія TS 4 15, подразнення нервів TS 34 6). Термін maras уживався не лише у значенні чума, а й у значенні епідемія, пор.: лат. pestis — «Марас, або джума15, яка лише в XIV столітті винищила третину населення Європи, є однією з найстрашніших хвороб» TS 2 15; 15Терміни курсивом виділив д-р А. Віляйшіс. 164 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų лат. epidemia – «Комісар із боротьби з чумою на північній ділянці Литви, військовий лікар д-р Кале16 розповів про загальні заходи проти чуми в містах і селах» Dbrt 79 3, див. maras 1. «дуже заразна епідемічна хвороба (pestis)», 2. «епідемія цієї хвороби» LKŽe. Привертає увагу термін šalčio laużymas: «На цю хворобу [інфлюенцу – P. Z.] можна захворіти самостійно через переохолодження, особливо в сиру погоду. Вона проявляється головним болем і ломотою від холоду» Kk 69, див. 1 laużymas 6. «ломота, біль» LKŽe. У популяризаторських медичних публікаціях литовських лікарів попередніх років уживався термін šalčio krėtimas, а також drugio krėtimas, але kaulų laużymas. Як окрему групу варто згадати складені двослівні терміни — атрибутивні словосполучення, пов’язані суб’єктними відношеннями з віддієслівними іменниками, у яких залежний компонент-суб’єкт — хвороба — виконує дію, позначену головним компонентом, сприйнятим як іменник (Bunevičiūtė 2000: 10); отже, хвороба може проявитися, повторитися, мати перебіг, поширитися, затягнутися, наприклад: ligos apsireiškimai Vnb 4 676, ligos atkirtimas AVk 53, ligos bėgis Vnb 13 193, ligos praplitimas AVk 51, ligos užtrukimas TS 34 5. Помічено, що в досліджуваних текстах видовий термін (гіпонім) нерідко замінюється родовим терміном (гіперонімом)17, наприклад: «Легеневий туберкульоз — одна з найпоширеніших і найстрашніших хвороб. <...>. Причиною туберкульозу є дрібні, невидимі неозброєним оком, мікроби» TS 7 14; «Черевний тиф дуже часто поширюється там, де люди вживають неочищену воду із забруднених криниць або річок. Людина заражається тифом, коли бактерії цієї хвороби потрапляють до її організму» TS 1 14. 1.3. Назви лікувальних засобів. У 1918 р. у Литві бракувало лікарів, їхня допомога була важкодоступною для простих людей, тож зрозуміло, що в разі хвороби чи нездужання вдавалися до домашніх засобів. Це очевидно з медичних публікацій того року: у них переважають назви домашніх засобів, які застосовували з лікувальною метою. Лікувалися лікарськими рослинами та їхніми частинами: «влітку треба назбирати липового цвіту, малини, ромашки, золототисячника18, полину, ягід ялини, ėsiuklių, рути, м’яти19 та інших трав, якими можна захищатися від хвороб, поки не отримаєш поради лікаря» MB 1 12. 16 Виділено в оригіналі статті. 17 Plačiau apie hiponiminius ir hiperoniminius terminų santykius žr. Mitkevičienė 2015. 18 Centurija бот. «золототисячник (Centaurium)» LKŽe. 19 Виділено в оригіналі статті. Terminologija | 2018 | 25 165 Як лікувальний засіб застосовували напої та інші рідини: «Щоб знизити жар і викликати потовиділення, добре обтерти тіло дитини оцтом» TS 30 12; «Відчувши, що захворів на грип, треба негайно перестати їсти кисле, пити чай із липового цвіту, ще краще — із солодким малиновим соком, і подбати про те, щоб добре пропотіти» Kk 69; «Також корисно частіше мити поперек і п’яти хворого <...> дьогтем» AVk 52. Одним із засобів захисту від інфекційних хвороб є дезінфекційні, або бактерицидні, речовини та рідини: «Треба лише пам’ятати, що після вивезення хворого з дому необхідно все добре очистити, провести дезінфекцію, тобто після очищення ще раз вимити все карболом, сулемою і обкурити формаліном» Svk 1 2; «Його білизну слід прати, прокип’ятивши в лузі; коли хворий одужає, усе ліжко треба очистити; речі, які не можна прати, слід обкурити сірчаним димом, оббризкати карболовою водою і провітрити» Kk 74; «Починаючи лікуватися від корости, найперше треба викупатися в теплій ванні з господарським милом» TS 14 13; «Доглядач має дотримуватися таких правил: щойно торкнеться хворого, щоразу мити руки теплим милом із водою» Vnb 13 193. Звичайно, застосовували й так звані ліки, які продаються в аптеках і призначені для внутрішнього та зовнішнього вживання. «При гарячках призначають такі ліки, що знижують температуру, найчастіше хінін 3–4 рази на добу, і найчастіше…» Kk 71; «Одному хворому найкраще підходять ванни, іншому — лише вологі обгортання, третьому — антипірин тощо» AVk 52; «Якщо перед хворобою в дитини був закреп, корисно дати їй рицинової олії, а якщо закреп триває — послабити кишківник клізмою» TS 30 12; «Запалені ясна треба змащувати камфорним маслом» Kk 71. 166 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų До зовнішніх (для зовнішнього застосування) ліків належать лікувальні пов’язки та інші перев’язувальні матеріали: «Коли починається сильне серцебиття, хворого треба покласти в ліжко й до приходу лікаря покласти на груди, над серцем, холодні компреси» TS 30 12; «Захворівши на гостре запалення нирок, треба спокійно лежати; щоб угамувати біль, який виникає з обох боків попереку, корисно накладати компреси на обидва боки попереку» TS 30 13; «Рідина, потрапляючи у вуха, лише утворює гній. Найкраще робити так: час від часу, принаймні двічі на день, витирати вуха сухою ватою, а потім затикати їх ватою, трохи змоченою камфорним маслом» Kk 72. Виявлено кілька назв лікувальних процедур, медичної техніки (приладів та інших предметів, що використовуються з медичною метою): «Хоч після щеплення й буває трохи зле, користь від щеплення, однак, значно більша» Dbrt 79 3; «Було зроблено кілька операцій» LA 130 5; «І лише там, протримавши хворих до одужання та дослідивши їхню кров під мікроскопом, з’ясували, що той status febrilis насправді є typhus recurrens (поворотний тиф)» AVk 54; «Дуже зручні такі кишенькові плювальниці, які продаються в аптеках» TS 7 14; «треба не класти дитину на той бік, де є почервоніння, або підкласти під неї гумове кільце, наповнене повітрям чи зроблене з вати, щоб місце пролежня припало на отвір» TS 30 12. Цікаво, що термін аптека вживався у значенні «аптечка (коробка з найнеобхіднішими ліками)»: «4) домашню аптечку треба мати вдома» MB 1 12. Для називання лікувального засобу (у широкому розумінні) у публікаціях 1918 року вживається лише литовський термін ліки AVk 52, TS 36 14, Dbrt 30 3, LA 61 2, LA 71 2; запозичення liekarstwa не виявлено. До речі, в одній публікації в розмовному значенні також ужито термін gyduolės: «Про запаси ліків, обладнання, приладдя, інших лікувальних засобів, належне зберігання скла та інших потрібних речей <...> буде видано окремі розпорядження» Dbrt 101 3, див. gyduolė «ліки» LKŽė. 1.4. Назви осіб, які лікують, і осіб, яких лікують. Як і в попередніх (до 1918 року) джерелах, для позначення фахівця з лікування вживали два терміни — запозичення daktaras MB 1 12, Vnb 13 193, Kk 69, TS 10 14, TS 34 4, TS 21 11, TS 26 12, TS 30 11, TS 7 14, DB 33 10, TS 23 9, DB 17 11, DB 16 11, Svk 1 2, LA 93 3, FR 1 7 і литовський термін gydytojas AVk 52, Kk 69, TS 1 14, TS 36 14, DB 20 4, DB 33 10, DB 43 13, LA 109 3, DB 57 3, LA 98 3, Dbrt 30 3, DB 44 15, Pvs 5 21, Dbrt 17 3, DB 30 12, DB 16 11, DB 39 12, DB 44 14, Svk 1 1, Dbrt 98 3, Dbrt 79 3, LA 155 2, LA 42 1, LA 47 2, DB 56 4, Dbrt 178 3, LA 103 2, Terminologija | 2018 | 25 167 DB 33 8, LA 120 4, LA 80 3, LA 93 3, Vnb 36 562, TS 24 4, Dbrt 11 3, Dbrt 101 3, LA 154 5, FR 1 2: «Після прибуття лікаря потрібно розповісти йому про помічені прояви хвороби та про ймовірну причину, нічого не приховуючи» TS 30 11; «Перелякані люди вже не знають, за що взятися, допомоги лікарів годі дочекатися, особливо в селі, адже у нас тут найбільша нестача лікарів» DB 20 4. Однак частіше вживався термін власне литовського походження, про що свідчить і чимало видових термінів, наприклад: apskričio gydytojas DB 57 3, dantų gydytojas DB 43 13, LA 109 3, LA 134 2, gydytojas specialistas LA 83 2, ligoninės gydytojas LA 130 5, vyresnysis gydytojas DB 43 14, LA 109 3. Складених термінів із запозиченим головним (або залежним) компонентом daktaras траплялося значно менше, наприклад: specialistas daktaras LA 130 5, tikrasis daktaras TS 14 13. Термін medicinos daktaras вживався у значенні «доктор наук»: «Таємним голосуванням обрано д о к т о р а м е д и ц и н и П. Авіжоніса та докторанта медицини Юргіса Жілінскаса» DB 57 3. Конкурували терміни на позначення працівника аптеки — запозичені aptiekorius Dbrt 101 3, farmaceutas LA 98 3, DB 37 4, LA 155 2, LA 61 2, LA 142 3, LA 77 2, LA 71 2, FR 1 1, гібрид aptiekininkas TS 24 4 і литовський vaistininkas DB 33 10, TS 23 9, Dbrt 145 4, LA 120 4, LA 80 3, LA 93 3, LA 10 4, LA 71 2, Dbrt 101 3. Як видно з наведених поряд із термінами бібліографічних даних про їх фіксацію, знову очевидно, що термін власне литовського походження був популярнішим і вживався частіше. Порівняно з назвами осіб, які лікують, у медичних публікаціях попереднього періоду, у публікаціях 1918 року виявлено більше назв осіб різних спеціалізацій, наприклад: akių ligų specialistė DB 43 14, LA 109 3, ausų, gerklės, nosies ligų specialistas DB 43 14, LA 109 3, chirurgas DB 43 14, LA 109 3, Dbrt 96 3, moterų ligų specialistas DB 43 14, LA 109 3, vaikų ligų specialistas DB 43 14, LA 109 3, venerinių ligų specialistas DB 43 14, LA 109 3, vidurinių ligų20 specialistas DB 43 14, LA 109 3. 20 Так називали хвороби внутрішніх органів. 168 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Вживалися назви осіб нижчої ланки, які лікують, наприклад: акушер DB 16 11 / акушерка DB 39 12, dezinfektorė TS 24 4, feldšeris Pvs 5 21, DB 30 11, DB 39 12 і felčeris Dbrt 79 3, feldšerė-akušerė TS 23 9 і feldšerė-akušerė TS 24 4, gailestingoji sesuo Svk 1 1 / gailestingoji seselė TS 24 4 / gailestinga sesuo Dbrt 11 3. Траплялися також назви обслуговчого персоналу лікувальних закладів, помічників фахівців із лікування та практикантів; більшість із них не вживалася в джерелах попередніх років, наприклад: darbininkas prie arklių TS 24 4, ginekologijos asistentas DB 43 14, LA 109 3, ligoninės tarnautojas TS 24 4, ligonių prižiūrėtoja TS 24 4, medicinos doktorantas DB 57 3, medicinos studentė TS 24 4, sanitaras darbininkas TS 24 4, sesuo šeimininkė TS 23 9 / sesuo-šeimininkė TS 24 4, studentas-medikas LA 109 3. Як окрему групу назв осіб, які лікують, можна виокремити назви працівників аптеки та пов’язаних з аптекою службовців, наприклад: vaistinės padėjėjas Dbrt 101 3, laborantas FR 1 4, provizorius DB 43 13, LA 109 3, LA 98 3, LA 10 4, LA 83 2, LA 71 2, Dbrt 101 3, LA 154 5, FR 1 4, receptaras FR 1 4, patarna ojamosios vaistinėje ypatos Dbrt 101 3. Окремо можна було б виокремити кілька назв осіб, які вивчають медицину та пов’язані з нею науки, наприклад: farmacijos magistras LA 71 2, medicinos doktorantas DB 57 3, medicinos studentė TS 24 4, studentas-medikas LA 109 3. Порівняно з назвами осіб, які лікують, назв осіб, яких лікують, виявлено небагато, наприклад: ligonis MB 1 11, Vnb 13 193, AVk 50, Kk 69, TS 1 14, TS 36 13, TS 10 14, TS 34 4, TS 14 13, TS 21 11, TS 26 11, TS 30 12, TS 7 14, DB 33 10, Vnb 4 676, DB 43 14, LA 109 3, LA 46 2, Pvs 9 18, DB 44 14, Svk 1 1, Dbrt 98 3, Dbrt 79 3, LA 42 1, LA 47 2, Terminologija | 2018 | 25 1 6 9 DB 56 4, Dbrt 178 3, Dbrt 23 3, Dbrt 11 3, Dbrt 96 3, LA 83 2, LA 130 5, LA 154 5, FR 1 2 (амбулаторний хворий LA 130 5), хворий на сухоти TS 7 14, LA 155 2, німий Vnb 24 367, божевільний Vnb 24 367. 1.5. Назви лікувальних закладів і приміщень. У досліджених текстах 1918 року вживається основна назва лікувального закладу ligoninė: DB 43 13, TS 23 9, LA 109 3, DB 57 3, Dbrt 27 3, Svk 1 1, Dbrt 98 3, DB 33 8, TS 24 4, Dbrt 11 3, Dbrt 96 3, LA 83 2, TS 28 2, LA 130 5, Dbrt 101 3; термін ligonbutis виявлено лише в Dbrt 11 3. Імовірно, термін ligoninės butas («Поліклініка та лікарня товариства відкриті вже від 15 жовтня. Приміщення лікарні, вул. Вільнюська, № 28, облаштоване всіма зручностями, — має близько 30 кімнат» DB 43 14) також може бути синонімом ligoninės, див. butas 2. «будь-яка будівля» LKŽe. Виявлено й інші назви лікувальних закладів спеціального призначення, наприклад: притулок Dbrt 79 3, Dbrt 101 3, лікарня для розпусників Dbrt 79 3, будинок божевільних Dbrt 23 3, приміщення для божевільних Dbrt 79 3. На відміну від нечисленних назв лікувальних закладів попереднього періоду, у текстах 1918 року трапляються назви різновидів лікарень і аптек, наприклад: повітова лікарня DB 57 3, лікарня вушних хвороб DB 43 14, LA 109 3, психіатрична лікарня DB 33 8, полкові лікарні AVk 54, лікарня Червоного Хреста DB 43 14, LA 109 3; сільська аптека FR 1 3, міська аптека FR 1 3, домашні аптеки / аптеки при домах21 Dbrt 101 3, повна аптека22 Dbrt 101 3, сільські аптеки23 Dbrt 101 3. «Ліки для домашніх аптек дозволено передавати мешканцям інших домів лише тоді, коли в тому селі немає повної аптеки, її відділення або сільської аптеки. Зазвичай домашні аптеки можуть утримувати лише лікарі або лікарні, притулки та інші подібні заклади» Dbrt 101 3. «Той, хто хоче утримувати повну аптеку, повинен мати свідоцтво про право вести таку аптеку та письмовий дозвіл від начальника влади» Dbrt 101 3 (термін виділено курсивом в оригіналі). «Сільським аптекам (аптекам II розряду), відповідно до порядку, що існував за російської влади, дозволяється й надалі діяти, якщо їхній утримувач може показати, що склав іспит помічника і щонайменше три роки працював помічником в аптеці» Dbrt 101 3 (термін виділено курсивом в оригіналі). 170 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų З’явилися й терміни, не зафіксовані в медичних текстах попереднього періоду, — операційна DB 43 14 та операційна зала LA 130 5. Публікувалися матеріали про відкриття та заснування нових лікарень24 з їхніми відділеннями, кабінетами тощо, тож з’являються й нові терміни на позначення цих приміщень, наприклад: «Лікарня, з медичного погляду, досить добре обладнана. Облаштовано різні відділення й кабінети: операційний, перев’язувальний, гінекологічний і хірургічний, кабінети лікування вух, носа, зубів і горла, а також терапевтичний, дитячий, дерматологічний і венерологічний кабінети» LA 130 5; «У пологовому відділенні служила акушерка, яка пройшла підготовку ще під час війни» Dbrt 11 3, пор. також пологове відділення лікарні Dbrt 11 3; «Найбільше хворих доводилося лікувати в хірургічному відділенні» Dbrt 96 3; «При лікарні є аптека, лабораторія, рентгенівський кабінет, операційна, перев’язувальні кімнати й кілька кабінетів лікарів, де приймають відвідувачів-хворих» DB 43 14; «Невдовзі мають облаштувати ще й фізіологічно-хімічне відділення25, де проводитимуть такі медико-хімічні дослідження, які в лікарнях через брак обладнання виконати неможливо або на які знадобилося б надто багато часу» Dbrt 27 3; «Тим часом облаштували ще ось ці два відділення: бактеріологічно-серологічне та відділення для захисту від сказу» Dbrt 27 3. 24 Були й інші установи, як зазначено в одній газетній публікації Dabartis, «призначені для потреб охорони здоров’я», наприклад дослідницький пункт з питань охорони здоров’я Dbrt 27 3. 25 У першодруку статті розріджений шрифт. Terminologija | 2018 | 25 171 1.6. Назви абстрактних медичних понять. До цієї семантичної групи зараховано терміни, що називають різноманітні, переважно абстрактні, медичні поняття. Передусім це назви пов’язаних із медициною дій, процесів і станів, а також властивостей, наприклад: зараження Svk 1 1, лікування AVk 52, TS 10 14, TS 11 14, TS 34 7, DB 33 10, Dbrt 30 3, Dbrt 17 3, LA 130 5, пологи Dbrt 96 3, життя Dbrt 30 3, LA 155 2, LA 42 1, DB 56 3, LA 87 2, дихання TS 30 11, смертність TS 36 14, TS 4 15, TS 34 5, вмирання Vnb 24 367, смерть Kk 70, TS 10 14, TS 30 12, DB 16 11, LA 155 2, одужання AVk 52, TS 34 6, хворіння Vnb 13 193, DB 56 4, боління Pvs 10 12, біль Pvs 10 12, догляд за хворими Dbrt 11 3, здоров’я MB 1 12, TS 26 12, DB 43 14, LA 109 3, Dbrt 27 3, Dbrt 30 3, Svk 1 1, Dbrt 98 3, LA 155 2, LA 42 1, DB 56 3, LA 87 2, LA 73 3, LA 83 2, LA 154 5, Vnb 24 367, здоровість Vnb 24 367. До цієї групи можна додати назви галузей медичної науки та пов’язаних із медициною наук, наприклад: анатомія DB 56 3, бактеріологія FR 1 4, хірургія DB 43 14, LA 109 3, LA 83 2, фармація LA 155 2, LA 142 3, фармакопея FR 1 7, фізіологія DB 56 3, гігієна TS 26 12, Svk 1 1, LA 47 2, FR 1 2 (гігієна народу LA 155 2, громадська гігієна DB 56 3). Рис. 10. Розподіл медичних термінів 1918 року за значенням 172 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų 2. Медичні терміни за їхнім вираженням. Більшу частину медичних термінів становлять питомі, або суто литовського походження, терміни; меншу частину — іншомовні, або запозичені, та змішаного походження (див. розподіл медичних термінів за походженням на рис. 11). Рис. 11. Розподіл медичних термінів 1918 року за походженням 2.1. Питомі медичні терміни. Понад половину термінів, виявлених у досліджених медичних текстах 1918 року, становлять питомі, тобто суто литовського походження, терміни (66% усіх термінів). Це свідчить про намагання авторів уживати слова рідної мови або, якщо питомих відповідників не знаходили, перифразувати іншомовні терміни, тобто описувати їх литовською. Наприклад, д-р П. Авіжоніс у статті «Гігієна» так описав анатомію та фізіологію: «Щоб поради з гігієни були зрозумілішими й щоб їх точніше виконували, треба знати будову людського тіла (анатомію) та функціонування окремих частин тіла або органів (фізіологію26)» DB 56 4. Пишучи популярно на різні медичні теми, теми здоров’я та лікування, автори публікацій, звісно, орієнтувалися на литовських читачів, а отже, намагалися писати зрозуміло й уживати більше литовських термінів, які були б їм знайомі та зрозумілі. 26У першоджерелі статті терміни подано з розрядкою. Terminologija | 2018 | 25 173 У своїх текстах частини тіла й органи вони називали виключно простими словами литовського походження (далі — морфемно неподільними, тобто непохідними), наприклад: чоло TS 10 14, TS 34 6, коліно Pvs 7 13, TS 14 14, груди TS 4 14, TS 26 11, губи AVk 51, TS 5 15, TS 34 6, TS 26 12, TS 7 14, шкіра Pvs 7 12, Pvs 10 12, Pvs 8 11, AVk 51, Kk 71, TS 10 14, TS 4 15, TS 14 13, TS 30 12, Svk 1 2, підошва TS 21 11, плече Pvs 7 13, Pvs 8 11, обличчя Kk 71, TS 10 14, TS 14 14, TS 21 11, TS 7 14, Dbrt 79 3, повіки TS 11 14; навіть поряд із деякими запозиченнями, наприклад, nervai TS 30 12, muskulai Pvs 8 11, organizmas TS 26 11, уживалися їхні литовські відповідники dirksniai Pvs 10 12, raumenys Pvs 8 11, kūnas TS 26 12. Отже, анатомічні терміни вже більш-менш усталилися (за винятком варіантів написання деяких із них) і вживалися в тій самій формі, що й у популяризаторських медичних текстах попередніх років. Інакше було з клінічними термінами, переважно назвами хвороб. Вони були досить різноманітними. Деякі хвороби називали більш ніж трьома найменуваннями. Важливо зазначити, що автори намагалися називати хвороби литовськими словами, за винятком випадків, коли відповідників не знаходили й уживали запозичення (апоплексія, бронхіт, холера, дифтерит, ревматизм, сифіліс, скарлатина). Крім іншомовного терміна tymai, уживалися його литовські відповідники drognės Kk 71, blusinės Kk 71. Дизентерію називали литовськими термінами kruvinoji MB 1 11, raudonoji DB 44 14, kra /? Kk 72, Dbrt 98 3, kruvinoji liga Dbrt 79 3, LA 42 1. Значна частина хвороб, імовірно, ще не була ідентифікована, тому їхні назви в публікаціях (переважно складені) є неточними, наприклад: запалення рота AVk 52, болі язика TS 36 14, сильний головний біль Kk 70, болі посередині грудей TS 36 14, сильне серцебиття TS 30 12, робота серця Kk 70, TS 34 6. Зберігалася традиція медичних публікацій попередніх років — характерні генітивні сполуки з головним компонентом хвороба, наприклад: хвороба очей TS 11 14, кам’яна хвороба TS 4 15, хвороба шкіри TS 14 13, хвороба легень TS 7 14, хвороба серця AVk 51, TS 30 12. У деяких термінах означальний компонент здається надлишковим, наприклад: хвороба заціпеніння TS 1 14, хвороба сказу Dbrt 27 3. Видові компоненти складених термінів рідко виражаються означеними прикметниками (правий бік TS 5 15, милосердна сестра TS 24 4, кривава хвороба Dbrt 79 3, LA 42 1, старший лікар DB 43 14, LA 109 3); найхарактерніші форми — означені пасивні дієприкметники, наприклад: заразна хвороба Svk 1 2, переміжна гарячка Dbrt 98 3, пологове відділення 174 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Dbrt 11 3, Dbrt 96 3, поворотна гарячка AVk 50, гарячка з ознобом Dbrt 96 3, гарячкова хвороба Dbrt 27 3, немовлята на грудному вигодовуванні TS 34 4. Серед похідних простих термінів власного походження переважають деривати, більшість із яких є суфіксальними утвореннями. Серед останніх кількісно вирізняються утворення із суфіксом -imas, наприклад: нездужання TS 36 14, подряпина TS 10 14, nu-напад AVk 52, догляд Dbrt 11 3, нежить Kk 70, знищення TS 4 15, запалення Kk 72, TS 10 14, Vnb 4 676. Поширені похідні з демінутивними суфіксами -elis, -ėlis тощо. Такими «похідними зазвичай називають предмети, менші за предмети того самого виду, позначені твірними іменниками» (Keinys 2005 [1975]: 65). Отже, значення частини демінутивних термінів, ужитих у досліджуваних публікаціях27, є зменшувальним, наприклад: плямочки TS 1 4, шкірочка TS 14 13, висипання TS 11 14, ry-зв’язочки28 Pvs 7 13 «сухожилля», слинничок TS 7 14, прищики TS 11 14, TS 14 13, струпчики Kk 71, ранки TS 1 14, TS 11 14. Однак частина похідних із демінутивними суфіксами не має зменшувального значення — вони «називають інші предмети, ніж їхні твірні слова»; це так звані демінутиви зі спеціальним значенням (Keinys 2005 [1975]: 65), наприклад: вічка Pvs 10 12 / aku-tės Pvs 10 13 «потові залози», lelelė Kk 72 «зіниця ока (pupilla)», шлунчик AVk 51, TS 36 14 «шлунок». Крім зазначених, знайдено ще медичні терміни, утворені майже тридцятьма суфіксами, наприклад: ліки Dbrt 101 3 «ліки», горлова хвороба Dbrt 27 3 «така хвороба горла», смертність TS 36 14, TS 4 15, TS 34 5, тріщина29 TS 10 14 «потріскана ділянка шкіри», повитуха Dbrt 11 3 «жінка, яка допомагає породіллі, приймає пологи», щеплення30 Dbrt 98 3 «щеплення», нежить TS 34 8 «запалення слизової оболонки носа, нежить», сеча AVk 52, TS 30 11, Svk 1 2, Dbrt 98 3 «сеча». Виявлено кілька десятків суфіксальних похідних, наприклад: набряк TS 10 14, випорожнення MB 1 11 «екскременти», сухоти AVk 51, TS 34 7, TS 26 12, Dbrt 98 3, LA 155 2, неміч AVk 53, притулок Dbrt 79 3, Dbrt 101 3, нежить TS 34 5 «нежить», пронос Dbrt 98 3 «діарея». Префіксальних похідних трапилося лише кілька, наприклад: потилиця TS 21 11, підщелепні ділянки AVk 52, за п’ятами AVk 52. 27 Plačiau apie diminutyvus terminologijoje žr. Keinys 2005 [1975]: 65–66. 28 Слід звернути увагу на те, що в LKŽe ryšelis зафіксовано лише в одному анатомічному значенні — «зап’ястя». 29 Цей дериват у LKŽe не має медичного значення. 30 Цей дериват не зафіксований у LKŽe. Terminologija | 2018 | 25 1 7 5 Складні слова трапляються рідко, наприклад: гарячка Vnb 13 193, AVk 54, Kk 71, Dbrt 27 3, кра, кров’яна хвороба Kk 72, Dbrt 98 3 «дизентерія», недокрів’я TS 7 14, хребет Pvs 7 13, сухожилля Pvs 8 11, сказ Dbrt 27 3, ребро Pvs 7 13. Якби кількісно порівняти прості й складені питомі терміни, то ми побачили б, що переважають останні. Серед абсолютної більшості двослівних складених термінів переважають словосполучення з родовим відмінком, наприклад: кімната божевільних Dbrt 79 3, ягоди ялівцю MB 1 12, запаморочення голови Kk 71, кореневі нарости TS 4 15, набряк шиї Kk 71, кістковий хрящ Pvs 7 13, ламання кісток Pvs 9 18, кровоносна судина Pvs 10 12, Pvs 8 11, рух крові TS 30 12, перебіг хвороби Vnb 13 193, ломота в суглобах Dbrt 98 3, короста TS 14 13, ланки хребта Pvs 7 13, лікарня для розпусників Dbrt 79 3, гниття легень TS 34 5, запалення легень Dbrt 178 3, розлад шлунка TS 34 5, сільські аптеки (аптеки II категорії) Dbrt 101 3, здоров’я народу LA 155 2, склади ліків FR 1 3, нежить кишечника TS 26 12, прорив кишечника AVk 52. Також характерні словосполучення якісного простого прикметника або дієприкметника (найчастіше займенникової форми) з іменником, наприклад: гостра хвороба FR 1 3, переміжна лихоманка Dbrt 98 3, глибоке заціпеніння TS 30 12, випотна установа31 Dbrt 11 3, заразна хвороба Kk 69, звичайна діарея Dbrt 98 3, поворотна лихоманка Dbrt 96 3, перев’язувальні кімнати DB 43 14, сіра катаракта TS 11 14, сухий кашель TS 36 14, TS 34 6, вакцина Dbrt 27 3. Вжито кілька словосполучень із прикметниками на суфікс -inis, наприклад: слизова оболонка TS 34 5, кишенькова плювальниця TS 7 14, статеві хвороби LA 155 2 (пор. хвороби статі DB 56 4), поверхнева рана TS 30 12, черевний тиф MB 1 11 (пор. тиф живота MB 1 11, Dbrt 96 3), рогівка TS 11 14. Компоненти, виражені прикметниками займенникової форми, трапляються рідко, наприклад: поворотний тиф AVk 50, старший лікар DB 43 14, LA 109 3 (розподіл двослівних складених32 медичних термінів за вираженням залежного компонента див. на рис. 12). Виявлено понад чотири десятки складених термінів із трьох і більше компонентів, наприклад: запалення оболонок головного мозку TS 34 6, слизова оболонка дихальних шляхів TS 34 5, щеплення від корової віспи Dbrt 98 3, кровотеча з кишечника TS 34 6, запалення дихальних шляхів TS 26 12, перебіг хвороби- 31Установа, де різними засобами й способами знищують вошей. 32На рис. 12 наведено дані про двослівні складені терміни питомого, іншомовного та змішаного походження. 176 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Рис. 12. Розподіл двослівних складених медичних термінів за вираженням залежного компонента період зараження AVk 53, відмерлі лусочки шкіри Pvs 10 13, пучки сухих жил Pvs 7 13, найгостріший період перебігу хвороби AVk 51, належний догляд за хворим Dbrt 178 3, збудники черевного тифу AVk 50, середня оболонка повік Dbrt 178 3. 2.1.1. Медичні терміни 1918 року та жива мова. Читаючи публікації про медицину й здоров’я 1918 року, очевидно, що їхні автори ще не відірвалися від живої мови. Образно кажучи, її дух і звучання відчуваються й у вживаних медичних термінах. Насамперед слід зазначити, що в текстах того року є чимало термінів, уживаних у народі (про що свідчать дані LKŽe), наприклад: кривава «дизентерія», червона «дизентерія», кривава хвороба «дизентерія», недуга, малокрівна «малокрів’я», хребець, нежить, лікувальний заклад «лікарня», цілюща трава «лікувальна трава, ліки», повитуха, нерв «нерв», кишка «кишка», хрящ «хрящ», горлянка «горло (pharynx)», череп «череп», каморка «отвір, порожнина» (термінологізоване слово), зіниця «зіниця ока (pupilla)», ступня «людська стопа з пальцями», м’ясо «м’язи», зв’язочка «сухожилля», сухожилля, шлунок «шлунок», луската шкіра, плями, набряк «опухання, набрякання», ломота «колючий біль, боління», ходіння крові «циркуляція крові», жива істота «паразит, бактерія, збудник», зародок «зачаток, основа (хвороби)», лусківка (термінологізоване слово), запалення «запалення», прояв (хвороби), перебіг (хвороби), догляд «догляд за хворим», дірочка (шкіри). Розглянуті публікації були призначені для простих людей, отже їхні Terminologija | 2018 | 25 177 автори намагалися вживати такі терміни, які були б зрозумілі читачам, що не вивчали медичних наук. Характерна риса медичних термінів 1918 року — їхня образність, яка також, безсумнівно, пов’язана з впливом живої мови. Найчастіше траплялися образні терміни з анатомії та клініки (хвороб, хворобливих станів тощо), наприклад: ходіння крові, каморка грудної клітки, кущ корости, дірочка поту, пучок сухих сухожиль. У досліджених текстах ще досить багато неточних медичних термінів, якими позначають переважно видові поняття, що недостатньо чітко визначені, наприклад: запалення вух, запалення оболонки, запалення ребер, нежить у кишках, розлад кишок, нежить дихальних шляхів, розлад шлунка. Автори, які писали в литовській періодиці 1918 року про медицину, здоров’я й лікування, не віддалилися від своєї мови, здебільшого вживали литовські медичні терміни, нерідко запозичені з живої мови; деякі слова, як-от згадані вище лусківка, луската шкіра33, були термінологізовані; були й новотвори, наприклад згадане вище щепиво. Отже, можна сказати, що в медичних публікаціях того року відчувається живий дух литовського слова. Сказане хотілося б підкріпити словами зі статті доктора Казиса Грінюса «Нація і мова» 1918 року: «Кожен член нації не хапається за чужу мову, де треба й де не треба, а всюди й завжди дбає про те, щоб уживати, і вживає свою, не соромлячись її та чітко виявляючи цим усім свою ідентичність. Свідомий член нації, справжній співвітчизник, <...> — усюди й завжди намагатиметься говорити своєю мовою. <...>. Це обов’язок кожного свідомого громадянина країни, який відчуває власну гідність» (Grinius 1918: 1). 2.2. Медичні терміни іншомовного походження. У медичних публікаціях 1918 року вживалися медичні терміни іншомовного походження34, або запозичення (17% усіх термінів). Деякі з них зафіксовані вже в давніх писемних пам’ятках XVI–XVII ст., наприклад, aptieka, aptiekorius, tymai, а також у писемних джерелах середини XVIII–XIX ст., наприклад, felčeris, daktaras. Чимало запозичень, що називали різні медичні поняття, вживалися в медичних книжках і статтях, написаних литовськими лікарями наприкінці XIX — на початку XX ст. Отже, можна сказати, що деякі запозичення з публікацій 1918 року не є новими, а вже вживалися попередниками авторів цих публікацій. Переважно це міжнародні слова, 33 Див. ілюстративне речення (Pvs 10 12) у розділі 1.1. Назви частин тіла й органів. 34 Мови походження медичних термінів визначено на підставі ALEW, Alm, Čep, DVLKŽ, LEW, LKPŽ, LLKŽ, PrW I, Skar, TŽŽ, ЭСРЯ I, II (див. список допоміжних джерел). 178 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų які збереглися до наших днів і закріпилися в сучасній литовській медичній термінології. Ліудас Гіра 1918 року у статті «Очищення мови» в Tėvynės sargo писав про такі слова: «такі слова <...> сьогодні є надбанням мов усіх освічених народів. [...] більшість народів навіть не думає шукати для багатьох із цих слів власні рівнозначні слова, і вони анітрохи не дратують слуху співвітчизників і не засмічують мови. <...>. Тож і ми, литовці, не повинні їх уникати» (Gira 1918: 2). Мовами походження більшості медичних запозичень є класичні грецька й латинська. Термінологією грецького походження найчастіше називають хвороби та мікроорганізми, що їх спричиняють, наприклад: bakterija TS 10 14, TS 4 14, Svk 1 2, TS 34 4, Vnb 13 193, bronchitas AVk 52, TS 36 14, tifas LA 33 3. Зазначено, що, на відміну від раніше (до 1918 року) опублікованих лікарських праць із питань медицини та здоров’я, у публікаціях 1918 року поруч із запозиченими термінами рідко наводили їхні латинські відповідники35. Лише в одній серійній статті А. Вілейшиса «Про воєнні хвороби» було додано такий відповідник: tétanas (лат. Tetamu) TS 1 14. Серед запозиченьлатинського походження переважають назви лікувальних засобів, наприклад: centurijos MB 1 12, kamparas AVk 52, kompresai MB 1 12, Kk 72. Варто згадати кілька цікавіших термінів: «Правління Литовської спілки фармацевтів, бажаючи в цьому разі допомогти всім товаришам, звертається до всіх наявних лит. фарм. організацій, членів Спілки та тих, хто ще не встиг долучитися, із проханням невідкладно відповісти на такі запитання: <...>, 4) Спеціальність, за якою працюють в аптеці⁶ (<...>, r e c e p t a r a s36 FR 1 4; «Крім того, з погляду медичної та с а н і т а р н о ї37 допомоги литовські села перебували в жалюгідному становищі: лікар далеко, хворому надто важко його покликати чи до нього дістатися, особливо коли занедужає на гостру хворобу або коли несподівано прийде непрохана гостя — епідемія» FR 1 3. Десяток запозичень становлять слов’янські назви. Деякі з них — давні успадковані слова, наприклад: muilas Vnb 13 193, Kk 74, TS 21 11. Однак є 35 Загалом латинські відповідники рідко наводять і поряд із медичними термінами іншого походження, за винятком кількох випадків, наприклад: arkė (лат. acarus scabici vel sarcoptes hominis) TS 14 13, šiltinės, karštinės – typhus MB 1 11, žarnų bakterijos (bacterium coli comune) AVk 50. Траплявся й випадок, коли в реченні вжито латинський термін, а його литовський відповідник подано поруч у дужках: typhus recurrens (grįžt. šiltinė) AVk 54. До назви одного лікувального засобу, крім латинського, додано ще й німецький відповідник: provansiška alyva (oleum provinciale, німецькою «Provence-oel») Kk 72. 36 «Працівник аптеки, який приймає замовлення на ліки за рецептами лікарів» LKŽe. 37 Цей термін уживається у значенні «санітарія (практична гігієна)». Terminologija | 2018 | 25 179 і такі слов’янізми, які, перефразовуючи слова зі згаданої статті Л. Гіри, хай і литовізовані, є справжньою гидотою: «для заміни кожного такого невдалого чужого слова ми маємо свої найгарніші слова <...>, чистих слів нашої мови цілком вистачає <...>, щоб висловити всі речі звичайного повсякденного життя» (Gira 1918: 2), наприклад: dūžma TS 5 15 «чума»; levatyva TS 30 12 «клізма»; uksusas Kk 70 «оцет»; vopna Vnb 13 193 «вапно». За словами Л. Гіри, «обов’язок кожного свідомого литовця — передусім уникати в усному мовленні й на письмі цих невдалих чужих слів — варваризмів, а натомість прагнути говорити чистою38 литовською мовою» (Gira 1918: 2). У досліджених публікаціях трапилося по кілька запозичень (а) французького, (б) німецького, (в) італійського походження, наприклад: (а) kokliušas DB 16 11, TS 5 15, TS 7 14, akušerė DB 16 11; (б) kalkiai Kk 74, feldčeris DB 30 11–12; (в) influenza TS 7 14, TS 34 4, TS 36 14, skarlatina Dbrt 98 3, Kk 71. До назв неясного походження належить термін šarbukas TS 4 15. Отже, як уже зазначалося, більшість запозичень, уживаних авторами медичних публікацій 1918 року, зафіксовано й у публікаціях на цю тематику, виданих у попередні роки; деякі терміни слов’янського походження, наприклад, liekorius, liekarstva, rona, які раніше вживалися впереміш із їхніми литовськими відповідниками, були витіснені останніми; дещо розширилася лише група назв осіб і лікувальних закладів — з’явилися нові назви, наприклад: provizorius, receptaras, poliklinika. 2.3. Медичні терміни змішаного походження. У медичних публікаціях 1918 року виявлено два типи таких термінів — цілісні гібриди та складені терміни з компонентами різного походження (17% усіх термінів). Цілісні гібриди нехарактерні — їх виявлено лише кілька. Це похідні із суфіксами -ėlė, -inė, -ininkas, -tojas, утворені від основ запозичених слів слов’янського походження aptieka і rėdyti, а також одного запозичення латинського походження operacija: aptiekėlė39 LA 71 2, operacinė DB 43 14, aptiekininkas TS 24 4, rėdytojas40 FR 1 4, а також складні слова, першими компонентами яких є запозичення kryžius і kalkiai, а другими — іменники литовського походження kaulas і pienas: kryžkaulis AVk 53, kalki apienis Dbrt 98 3 / kalkiopienis Dbrt 98 3. 38 Курсив у оригіналі статті. 39 «Під час цієї війни, коли більшість справжніх фармацевтів утекла, у Литві майже не залишилося аптек. Натомість з’явилося ще більше аптечних крамничок, як їх називають люди, — „аптечок“. Власники „аптечок“ майже всі не мають жодної спеціальної освіти» LA 71 2. 40 «4) Фармацевтичний фах» заповнюється спеціальностями (завідувач, <...> тощо) FR 1 4, див. LKŽe xrėdytojas 4. «той, хто керує, упорядковує». 180 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Дещо більше складених термінів із різними за походженням основними або залежними компонентами, наприклад: антисептичне мило Dbrt 17 3, аптечна крамниця LA 71 2, центральний склад ліків LA 71 2, хронічні хвороби AVk 51, цукрова хвороба TS 4 15, плямистий кір Kk 71, дивізійні лікарні AVk 54, фізіологічна рівновага тіла DB 56 3, рожа голови TS 10 14, гомеопатична аптека LA 103 2, пухлина шиї41 Kk 71, камфорна олія Kk 71, круп'яний кір Kk 71, грудна комірка Pvs 7 13 «грудна клітка (thorax)»; бактерії, що спричиняють хвороби TS 34 4, операційна зала LA 130 5, штабний лікар Dbrt 17 3, органи травлення їжі TS 26 11, фахівець із венеричних хвороб DB 43 14, LA 109 3, старший санітар TS 24 4, громадська санітарія DB 56 3. Для називання складних понять автори медичних публікацій того року не обходилися без видових (складених) термінів, які кількісно переважають над простими термінами. Така сама тенденція розподілу різнопоходжувальних термінів за їхніми видами характерна й для давніших медичних текстів. Розподіл складених медичних термінів див. на рис. 13. Рис. 13. Розподіл складених медичних термінів, уживаних у 1918 р. 3. Синонімічні відношення пов’язують два або більше термінів, що називають те саме поняття і можуть замінювати один одного та уточнювати його (Даниленко 1977: 73, 78–79, пор. також Татаринов 2006: 172; Mitkevičienė 2015: 42–47). 3.1. Медичні терміни-синоніми та їхнє текстове подання. У розлогіших медичних публікаціях 1918 р. для називання того самого поняття нерідко вживалося кілька термінів. Синоніми трапляються не лише в тому самому тексті (тут їх зазвичай подають або поруч один з одним, або 41 x Gručolas (l. gruczoł) «ґуля, пухлина» LKŽ. Terminologija | 2018 | 25 181 (уживаються впереміш), терміни, пов’язані синонімічними відношеннями, трапляються й у різних текстах. Серед суміжних (контекстуальних) синонімічних термінів, тобто тих, що подаються в тексті, можна виокремити чотири типи їх подання. Їх згруповано за тим, який спосіб подання синонімів траплявся найчастіше, отже, у порядку спадання: 3.1.1. Синоніми подаються в дужках42. Це найпоширеніший тип подання синонімів у тексті. У ньому розрізняють чотири підтипи: 3.1.1.1. Литовський (запозичений). Помічено, що частіше перевагу надають литовському терміну, а його запозичений синонім пишуть поруч у дужках: «Кривава дизентерія (десинтерія) — заразна хвороба» MB 1 11; «У Німеччині аптекарі (фармацевти) вже давно створили певну організацію свого стану з широкими правами та уповноваженим законом правлінням» Dbrt 101 3. 3.1.1.2. Литовський (литовський). Пари синонімів другого підтипу теж трапляються нерідко: перевагу надають литовському терміну, а поруч у дужках подають ще один питомий термін: «Чистота, сонячне світло й свіже повітря — найсильніші природні вороги різних зараз (зародків хвороб)» TS 4 14; «Уже кілька тижнів у Біржаї та його околицях лютує нова хвороба. Починається з головного болю, нежитю43 (соплів) і загального ослаблення всього тіла» DB 44 15. 3.1.1.3. Запозичений (литовський). Поруч із запозиченням у дужках подається його литовський відповідник: «На мою думку, щоб у майбутньому впорядкувати аптеки в Литві, як того вимагають наша наука й техніка, передусім потрібно, щоб: <...> 3) Усі аптекос (аптеки) були державними (у майбутньому)» LA 71 2; «У містечку Траупіс від осені люди почали хворіти на тиф (гарячку)» LA 33 3. 3.1.1.4. Запозичений (запозичений). Траплялися випадки, коли поруч із запозиченим терміном у дужках подавали також запозичений термін; імовірно, такі випадки виникали тому, що автори статей не знали литовських назв відповідних понять: «тримати біля хворого певну посудину для випорожнень, а після винесення не виливати їх де завгодно, а негайно висипати в спеціально викопану яму, посипати вапном (вопна) або хоча б присипати землею» Vnb 13 193. 42 Окремо слід згадати такі випадки, коли терміни, подані в такий спосіб (поруч у дужках), не пов’язані синонімічними відношеннями, наприклад: «Мета науки про здоров’я (гігієни) — щоб людина була якнайздоровішою і прожила якнайдовше» Dbrt 30 3. 43 Нерозбірливе закінчення слова. 182 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų 3.1.2. Синоніми поєднуються сполучником або. Це другий за чисельністю тип подання синонімічних термінів у тексті. У цьому типі можна виокремити шість підтипів. 3.1.2.1. Литовський або литовський. У цьому випадку найчастіше конкурують два питомі терміни: «Кістки з’єднані одна з одною в суглобах пучками сухих жил або сухожиллями» Pvs 7 13; «Потрапивши на слизову оболонку дихальних шляхів, бацили інфлюенци знаходять тут сприятливе середовище для життя. Наслідком їхньої дії є запалення слизових оболонок, або нежить: спочатку до слизової оболонки приливає більше крові, а потім вона починає виробляти більше слизу, який у тяжчих випадках перетворюється на гній» TS 34 5. 3.1.2.2. Литовський або запозичений. Основним членом синонімічного ряду, що складається з литовського та запозиченого термінів, є питомий термін: «Здавна відомо, що після кожної війни або під час її лютування йдуть так звані воєнні хвороби, які раніше забирали набагато більше людей, ніж сама війна. До таких хвороб найчастіше належать: <...>, 5) чума або джума і 6) правцева хвороба, або тетан (лат. Tetamu)» TS 1 14. 3.1.2.3. Запозичений або литовський. Перевагу надають запозиченому терміну, однак поряд подають і литовський відповідник: «Разом із сонячним теплом до нашої околиці повернулася, хоч і небажана, але вже добре нам знайома гостя — дизентерія, або кривавиця» DB 33 10. 3.1.2.4. Запозичений або запозичений. Трапляються випадки, коли обидва синоніми, пов’язані описаним способом, є запозиченнями: «Людина заражається інфекційною хворобою тому, що до її організму потрапляють особливі, дуже маленькі живі істоти, так звані мікроби або бактерії» Svk 1 2. 3.1.2.5. Термін змішаного походження або запозичений. Основним членом синонімічного ряду є термін змішаного походження, а його синонімом — запозичений термін: «Якщо придивитися до проявів цієї хвороби, складається враження, що вона зовсім не нова: це звичайна інфлюенца, або грип» TS 36 13. 3.1.2.6. Запозичений або термін змішаного походження. До шостого підтипу належить синонімічний ряд, домінантою якого є запозичений термін, а синонімом — термін змішаного походження: «грип або іспанська хвороба»44 Dbrt 178 3. 44 Така назва публікації; у самому тексті поодиноко вживаються такі терміни: іспанська хвороба, грип, інфлюенца, хвороба грипу. Terminologija | 2018 | 25 183 3.1.3. Синоніми поєднуються комою. Це поодинокий випадок подання синонімів — перевагу надано питомому терміну: «Паразити⁴⁵, бактерії найактивніші під час спеки» MB 1 11. 3.2. Синонімічні зв’язки між медичними термінами в тих самих і різних текстах. У 1918 р. у медичних публікаціях більшого обсягу нерідко для позначення того самого поняття вживається кілька термінів. Трапляється, що в тому самому тексті синоніми вживаються поперемінно. Такі синонімічні терміни неважко ідентифікувати в межах того самого тексту. Наприклад, у наведених нижче реченнях та сама хвороба в тому самому тексті називається кількома різними термінами, синонімічність яких не викликає сумнівів: (1) «Заснувавши аптеку. Про це повідомляється литовським аптекарям. У Скапішкисі місце для аптеки не найгірше» LA 93(141) 3; (2) «Тим часом облаштували ще два такі відділи: <...> і відділ для захисту від сказу. <...>. Відділ, який займається захистом від сказу, щеплюватиме осіб, яких вкусив або хоча б трохи подряпав скажений собака, якщо інакше хвороби на сказ уникнути було б неможливо» Dbrt 27 3. Однак, як уже згадувалося, синонімічні зв’язки між спорідненими термінами трапляються також у різних текстах. Ідентифікувати їх дещо складніше, але можливо. У цьому разі зв’язок між медичними термінами з різних текстів, що позначають те саме поняття, можна спробувати встановити, спираючись на тематику текстів, контекст уживання термінів, синоніми, наведені поруч у тому самому тексті, ознаки позначуваного поняття (якщо їх указано в тексті), а також використовуючи додаткове джерело, наприклад LKŽe або фахову літературу. Насамперед порівняймо конкретні приклади кількох синонімічних анатомічних термінів із публікацій різних видань. Кишка — ґробас (лат. intestinum); шлунок — ведареліс (лат. ventriculus). У публікаціях «Dabartis», «Tėvynės sargas» і календаря «Aušros Vartų» анатомічні терміни grobai і žarnos ужито в тому самому значенні — «трубчастої частини травного тракту, що починається від шлунка», а skilvys і vėdarelis — у значенні «шлунок»: (1) «у горлі з’являється нежить, так само як і в шлунку та кишках» Dbrt 178 3; (2) «Хвороба проявляється дуже по-різному: в одного хворого вона більше вражає легені, горло й ніс, в іншого — шлунок і кишки» TS 36 14; (3) «Сьогодні доведено, що бактерії тифу потрапляють в організм через шлунок і кишки, особливо в разі вживання води, зараженої мікробами» AVk 51. 45 LKŽe 1 паразит 4. «паразити». 184 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Що ж дає підстави вважати терміни žarna і grobas, а також skilvis і vėdarėlis синонімами? По-перше, у трьох текстах ідеться про ті самі інфекційні хвороби — інфлюенцу та дизентерію, а назви тих самих органів, уражених цими хворобами, подано поруч: (1) skilvys і grobai, (2) vėdarėlis і žarnos, (3) vėdarėlis і žarnos. По-друге, у LKŽe grobas 3. «žarna», 1 vėdarėlis див. vėdaras 4. «skrandis», skilvis 3. «skrandis». Суглоб — narys (лат. articulatio). У публікаціях Pavasario «Кістки людини» та «Шкіра» синонімічно вживаються назви органа скелетної системи — з’єднання кісток: (1) «Місця, де кістки вільно з’єднуються одна з одною, називаються nariai» Pvs 7 13; (2) «Шкіра еластична. Вона розтягується, коли ми згинаємо суглоби, і скорочується, коли їх випрямляємо» Pvs 10 12. З чого можна зробити висновок, що терміни narys і sąnarys є синонімами? Найпростіше перевірити, чи є ці терміни синонімами, — відкрити LKŽe, де перше значення слова narys — «sąnarys». Інший спосіб — врахувати тематику текстів, у яких ужито згадані терміни (у цьому разі обидва речення взято зі статей з анатомії людини). Тут також допомагає контекст уживання термінів. У першому реченні йдеться про місця, де з’єднуються кістки46; порівняймо речення з підручника «Анатомія людини»: «усі з’єднання кісток поділяються на безперервні та суглоби. <...>. Характерна ознака суглобів — щілина між кістками, що з’єднуються» (Stropus, Tamašauskas, Paužienė 2005: 98). У другому реченні згадано одну з властивостей суглобів — рух, тобто згинання та випрямлення. Порівняймо інше речення зі згаданого підручника: «Найважливішою властивістю з’єднань кісток є рух» (Stropus, Tamašauskas, Paužienė 2005: 98). Отже, з наведеного можна стверджувати, що в різних текстах терміни nariai і sąnariai позначають те саме анатомічне поняття — «з’єднання кісток». Горло — koserė (лат. pharynx, larynx). У статтях лікарів Е. Драугеліса та А. Вілейшиса, опублікованих у Tėvynės sarge, синонімічно вживаються терміни, що позначають орган дихальної системи — гортань: (1) «Горло трохи почервоніло, під час ковтання або кашлю відчувався біль»; «Koserė почервоніла й трохи набрякла» TS 36 14; (2) «у роті пересихає, а горло болить під час ковтання» TS 34 6. Терміни gerklė і koserė наведено у двох різних текстах, у яких ідеться про ту саму хворобу — інфлюенцу, одним із симптомів якої є горло 46 Тут і в ілюстративних реченнях підкреслення зроблено мною — P. Z. Terminologija | 2018 | 25 185 біль — згадується в реченнях обох текстів. Крім того, значення цих термінів перевірено за LKŽe: горло 1. «передня частина шиї (pharynx, larynx)» і koserė 1. «горло». Це дає підстави стверджувати, що згадані терміни є синонімами. У 1918 р. основною темою медичних публікацій були інфекційні хвороби; про них писали найбільше, а отже, вживали чимало термінів для їх називання. Слід зазначити, що інфекційну хворобу називали по-різному не лише в різних публікаціях, а й у тому самому тексті не обмежувалися одним терміном — варіювався означальний компонент назви цієї хвороби: limpanti / limpančioji / limpama / limpamoji / užkrečiama / už(si)krečiamoji / užkrečiamoji liga: «Час від часу в нас поширюються заразні хвороби, якими заражаються не лише родини, а й цілі села» Kk 69; «Для захисту від заразних хвороб добрих намірів недостатньо» Kk 69; «Тому, щоб заразні хвороби не поширювалися, потрібно підтримувати чистоту в хаті й на подвір’ї, у постелі та білизні» Kk 74; «Як уберегтися від заразних хвороб?» MB 1 11; «При лікарні облаштували дезінфекційний заклад; тому тепер можна й у такий спосіб знищувати збудників заразної хвороби» Dbrt 11 3; «Хворих на заразні хвороби» Dbrt 96 3; «Рожа — це заразна хвороба» TS 10 14; «Намагайтеся відокремлювати хворих на заразні хвороби» TS 5 15; «Висипний тиф — небезпечна заразна хвороба» TS 1 14; «До цього належить і щеплення від заразних хвороб» Dbrt 27 3. Kruvinoji — kruvinoji liga — krauligė — raudonoji (лат. dysenteria). Поширена в той час інфекційна хвороба, яку тепер називають грецизмом dizenterija, також мала кілька назв. У наведених нижче реченнях із п’яти різних текстів згадані терміни позначають ту саму хворобу, пор.: (1) Kruvinoji (desinterija) — заразна хвороба. Починається вона у кишківнику: спочатку рідко, а потім дуже часто й рясно спорожнює кишківник MB 1 11, (2) «18-го числа цього місяця в залі засідань у будівлі військової влади у Вільнюсі відбулося засідання, на якому говорили про заходи боротьби з kruvinoji liga. <...>. Мухи поширюють kruvinoji» Dbrt 79 3; (3) «Торік kruvinoji дуже поширилася, особливо, як відомо, коли потеплішало, у літню пору» DB 20 4; (4) «Дизентерія, або kruvinoji. <...>. Вона проявляється тим, що людина починає випорожнюватися з кров’ю» TS 2 16; (5) «Встановлено, що krauligė з’являється в середині літа й на початку осені: у липні, серпні та вересні. <...>. Цю хворобу легко розпізнати. Вона починається з ознобу, блювання та діареї. Спочатку випорожнення виглядають як при звичайному проносі. Але невдовзі з’являється біль у животі, а після випорожнень виходить трохи слизу з кров’ю. Один із найважливіших заходів боротьби з kruvinoji — належне облаштування вбиральні47» Dbrt 98 3; 47 Курсив в оригіналі. 186 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų (6) «Минулого року в цю пору в нашій окрузі дуже поширилася червінка і покосила навіть кілька десятків людей» DB 44 14. У реченнях першого, другого, четвертого й п’ятого текстів синонімічність термінів kruvinoji та disenterija, kruvinoji liga і kruvinoji, dizenterija ir kruvinoji та krauligė і kruvinoji не викликає сумнівів: у тексті їх ужито або поруч, або впереміш. Складнішим видається термін із шостого тексту — raudonoji, оскільки це єдиний випадок його вживання. Отже, чи означає raudonoji також «дизентерію»? У статтях 1918 року про хвороби зазвичай зазначають їхні характерні ознаки, так звані прояви хвороби. Так, у реченні першого тексту сказано, що при захворюванні на червінку «дуже часто й рясно проносить»; у реченні другого тексту зазначено, що хворобу поширюють мухи; у реченні четвертого тексту вказано, що в хворого починається кривавий пронос; у реченнях п’ятого тексту йдеться, що хворий починає проносити, у нього болить живіт, а у випорожненнях з’являється кров’янистий слиз. Отже, ознаки хвороби, описаної в згаданих текстах, однакові. За даними Medicinos enciklopedijos, на дизентерію «частіше хворіють улітку й восени; тоді дизентерію також поширюють мухи»; у хворого ріже живіт, починається пронос, у випорожненнях з’являється слиз, іноді кров» ME I 201. Те, що хворобу поширюють мухи, зазначено в реченні другого тексту — «мухи поширюють червінку», а те, що ця хвороба найчастіше трапляється в теплу пору року, — у реченні третього тексту: «звичайно, коли потеплішає, улітку». У LKŽE слово kruvinoji зафіксовано як медичний термін із позначкою med.; його перше значення — «дизентерія». Із трьох наведених у цьому словнику значень слова krauligė (1. «хвороба великої рогатої худоби, що проявляється кривавим сечовипусканням»; 2. «хвороба крові»48; 3. «червінка (?)») і двох значень слова raudonoji (raudonoji 1. «дизентерія, червінка»; 2. див. raudonligė 1. «така заразна хвороба свиней (erysipelas suis)») у цьому випадку нас цікавлять лише значення цих слів — «червінка». Отже, можна стверджувати, що терміни kruvinoji, kruvinoji liga, krauligė ir raudonoji, ужиті в шести різних текстах, називають ту саму хворобу — дизентерію, а отже, є синонімами. Голодна / висипна / плямиста / плямиста висипна гарячка (лат. typhus exanthematicus). Найпоширенішою хворобою, що лютувала під час війни, була плямиста висипна гарячка. Автори медичних статей 1918 року називали її кількома термінами: 48 Хвороба органів кровотворення. Terminologija | 2018 | 25 187 (1) «Плямистий тиф, який у воєнні роки дуже поширився, переносять воші від хворих до здорових» Dbrt 98 3; (2) «Висипний тиф — небезпечна заразна хвороба. <...> Через кілька днів зазвичай тіло вкривається дрібними, червоними плямами. <...> Висипний тиф дуже швидко поширюється в бідних і брудних районах міст, де люди живуть скупчено, як-от у в’язницях, нічліжках і війську, наприклад, під час війни. А коли настають голодні роки, він дуже поширюється серед людей, яким доводиться терпіти голод і нестатки. Тому його ще називають голодним тифом. <...> Платтяні воші, насмоктавшись крові хворого, в якій є мікроби висипного тифу, переходять на здорових людей» TS 1 14; (3) «Плямистий тиф також починається з гарячки, але водночас на тілі з’являється багато червоних плям. Люди заражаються цією хворобою через вошей і клопів» MB 1 11; (4) «Так от, і в нашій країні, мало того, що так довго лютувала війна, торік поширилася кривава хвороба, а цього року починає розповсюджуватися ще страшніша, ще заразніша хвороба — плямистий, або висипний, тиф» LA 42 1. У першому тексті вжито термін плямистий тиф, у другому — висипний тиф і голодний тиф, а в третьому — плямистий тиф. Питання про синонімічність цих термінів вирішує четвертий текст, у реченні якого синонімічно вжито терміни плямистий тиф і висипний тиф. Про те, що в усіх чотирьох різних текстах ідеться про ту саму хворобу, свідчать також описані в них її ознаки: хворобу поширюють воші, захворювання супроводжується висипанням на тілі червоних плям, вона поширюється у воєнні та голодні роки. За даними Медичної енциклопедії, плямистий тиф «поширювався під час воєн, голодоморів, тобто за значного погіршення умов життя; хворобу поширюють воші, переважно платтяні» ME I 169. Отже, цієї інформації достатньо, щоб стверджувати: у різних текстах терміни голодний / висипний / плямистий тиф називають ту саму хворобу й є синонімами. Грип — грип / інфлюенца / іспанська хвороба / іспанський грип / «модна хвороба» — інфлюенца — іспанський грип — «модна хвороба» — ірмеде (лат. influenca). Однією з найпоширеніших заразних хвороб, що лютували в Литві 1918 року, був грип. У пресі цю хворобу називали дуже по-різному; наприклад, у статті «Грип, або іспанська хвороба» її названо аж п’ятьма термінами: (1) «Тоді її називали „модною хворобою“; „Невідомо, коли вперше з’явилася іспанська хвороба“; „У випорожненнях часто знаходять бацили інфлюенци“; „грипозна хвороба зазвичай неважка, підвищується температура (38–40oC); болять суглоби й поперек, середня очна оболонка запалюється, у горлі з’являється нежить, так само й у шлунку та грудях. Так і починається грип» Dbrt 178 3. 188 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Деякі інші назви грипу з цього та інших текстів уживаються також в інших текстах, наприклад: (2) «Інфлюенца — це те саме, що й так звана іспанська хвороба; сама по собі хвороба інфлюенца не страшна; температура тіла швидко підвищується до 39 або навіть до 40 градусів Цельсія. До цього додаються слабкість, зникає апетит, одних охоплює сонливість, інших — нервове збудження. Крім того, хворий скаржиться, що в нього болять кістка носа, лоб, крижі, руки й ноги, часто й дуже сильно, постійно мучать нежить і сухий кашель; очі червоніють, у роті пересихає, а горло болить під час ковтання, язик буває білим» TS 34 4–5; (3) «Цієї осені й до нас завітала непрохана гостя: „іспанська хвороба“, яка поклала в ліжко майже всю парафію. <...>. Прояви хвороби приблизно такі: спочатку піднімається жар, ломить кістки, болить голова, а згодом переходить на легені, спричиняючи запалення» Vnb 43 675; (4) «Зовсім недавно в Литві почала лютувати якась нова, незвичайна хвороба. <...>. Придивившись до проявів цієї хвороби, ми переконуємося, що вона зовсім не нова: це звичайна інфлюенца, або грип. <...>. Хвороба проявляється досить раптово. Після дня-двох нездужання раптом піднімається жар, болить голова, поперек, настає слабкість» TS 36 13; (5) «Так звана нашою мовою „ірмеде“, а мовою лікарів „інфлюенца“, сьогодні дістала назву іспанської, бо саме там проявилася в найвищому ступені. На цю хворобу можна захворіти й самому через застуду, особливо у вологу погоду. Вона проявляється головним болем і ознобом. <...>. підвищується температура тіла (жар), і хворий лягає. У нього трохи болять і кістки» Kk 69; (6) «що й у Литві така порівняно легка хвороба, як іспанський грип, косить безліч людей» DB 56 4. Оскільки в пресі для називання згаданої хвороби вживалося багато термінів, деякі з них, як видно з речень в інших текстах, повторюються. У цьому випадку перший текст, у якому грип названо п’ятьма термінами, міг би стати відправним пунктом для встановлення синонімічних зв’язків між термінами. Однак, мабуть, найпереконливішим доказом синонімічності згаданих термінів є ознаки хвороби, яку вони називають, описані й повторювані в усіх текстах: підвищена температура, біль у суглобах і попереку (див. текст 1), підвищена температура тіла, слабкість, біль у кістці носа, лобі, крижах, руках і ногах (див. текст 2), жар, ломота в кістках, головний біль (див. текст 3), жар, біль у голові та попереку, слабкість (див. текст 4), біль у голові й кістках, підвищена температура тіла (див. текст 5). За даними Медичної енциклопедії, грип починається раптово: «підвищується температура, морозить, болить голова, особливо лоб, очні яблука, м’язи, суглоби, ломить усе тіло» ME I 309. Terminologija | 2018 | 25 189 Отже, можна стверджувати, що в усіх шести різних текстах ідеться про ту саму заразну хворобу — грип, а терміни, уживані для її найменування, є синонімами. (Хвороби) зарази — (хвороби) коліки — бактерії — (хвороби) мікроби. У медичних статтях 1918 року організми, що спричиняють хвороби, називають кількома термінами. Лікар А. Вілейшис називав їх литовською: (1) «Причиною сухот є маленькі, невидимі неозброєним оком зародки — зарази (збудники хвороби)» TS 7 14; (2) «Від неї потрібно оберігатися такими самими способами, як і від тифу, холери, тобто не впускати у свій організм зародків цієї хвороби» TS 2 16. Ці литовські терміни трапляються й у статтях інших авторів: (3) «Знаючи, звідки виникають заразні хвороби, не зможеш від них уберегтися, якщо довкола будуть сприятливі умови для розмноження збудників цих хвороб» DB 56 4; (4) «Усі ці заразні хвороби мають живу заразну матерію, яка переходить від однієї людини до іншої й заражає її тією самою хворобою. Після багатьох зусиль ученим вдалося з’ясувати, що ці зародки хвороб належать до найменших із відомих рослинних організмів» Dbrt 98 3. У реченнях першого й другого текстів синонімічність термінів безсумнівна — обидва тексти написані тим самим автором; у першому тексті терміни antkričiai і ligos diegai подано поруч, а в другому тексті автор уживає один із згаданих синонімічних термінів. У цьому випадку дані LKŽe допомагають лише частково: diegas 3. «зачаток, початок», але ankrytis «напад хвороби, зараження, епідемія». Окрім згаданих литовських термінів, А. Вілейшіс, будучи лікарем, не міг не вживати й термінів грецького походження bakterija, mikrobas, якими він також називав збудників хвороб: «Як і інші заразні хвороби, висипний тиф також має свої певні diegai — мікроби. Ці мікроби живуть у крові хворого на висипний тиф»; «Людина заражається на тиф, коли до її тіла потрапляють бактерії цієї хвороби. Ці бактерії — крихітні тваринки, яких зазвичай зовсім не побачиш неозброєним оком» TS 1 14. Ці запозичення вживаються також у статті лікаря Д. Алсейки «Питання здоров’я в Литві»: «Людина захворює на заразну хворобу через те, що до її організму потрапляють особливі, дуже маленькі живі істоти, так звані мікроби або бактерії» Svk 1 2. Як видно з двох наведених вище ілюстративних речень, терміни bakterija і mikrobas лікарі вживають як синоніми; вони пов’язані відношенням еквівалентності (тотожності) (пор. Gaivenis 2002: 40), яке можна зобразити так: 190 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų бактерія = мікроб З погляду сучасної медичної термінології розглядувані терміни не є синонімами. Мікроби — ширше поняття, а бактерія — лише певний вид мікробів. Вони пов’язані відношенням включення (пор. Gaivenis 2002: 41), яке графічно можна зобразити так: Терміни бактерія і мікроб пов’язані гіпонімічно-гіперонімічними відношеннями: гіперонім — мікроб, а його гіпонім — бактерія. Отже, 1918 року поняття bacterium і microbium ще ототожнювали. 4. Варіантність медичних термінів. Однією з характерних ознак медичної термінології 1918 року була варіантність. Найбільше варіантних термінів виявлено в різних медичних публікаціях, написаних різними людьми, що також вплинуло на появу варіантів. Траплялися два типи варіантів: (1) фонетичні та орфографічні, або правописні (див. Mitkevičienė 2004: 125), і (2) морфологічні (див. Župerka 1983: 28; Miliūnaitė 2009: 143, 172, пор. Ахманова 2005: 71): (1) «Туберкульоз — це хвороба легень, якою заражаються не від застуди, а через зараження від інших хворих» TS 7 14; «Способів зараження безліч» TS 34 5; «Ребра — це вигнуті кістки, які оточують грудну клітку і спереду прикріплені хрящами до груднини» Pvs 7 13; «На грудях з’являються червонуваті плямки, які розростаються, займаючи все тіло» Kk 71; «Також помічено, що грип дуже небезпечний для схильних до туберкульозу або вже хворих на туберкульоз» TS 34 7; «Намагайтеся відокремлювати хворих на заразні хвороби (віспа, дифтерія, тиф, холера, чума, кашлюк, кір, скарлатина, дизентерія, туберкульоз, сифіліс), а після їхнього одужання або смерті дезінфікуйте їхнє житло й речі» TS 5 15; «Так звана нашою мовою „irmedė49“, а мовою лікарів — „грип“, сьогодні отримала назву іспанської хвороби, бо саме там вона виявилася у найвищому ступені. На цю хворобу можна захворіти самостійно через застуду, особливо у вологу пору» Kk 69; «Ірмеде заразна, але лише через піт; повітрям вона ніби й не передається» Kk 70; 49 Виділено в оригіналі статті. Terminologija | 2018 | 25 191 (2) «У деяких <...> місцях долоні шкіра тверда й товста» Pvs 10 12; «Якби м’язи були постійно прикріплені до пальців, які вони рухають, долоня була б неймовірно товстою, пальці — незручними й не могли б виконувати деяких рухів» Pvs 8 11; «М’яз болить під час натискання, особливо на ногах» AVk 54; «М’язи тіла живої людини схожі на гумові волокна; вони так само, як гума, можуть розтягуватися й скорочуватися» Pvs 8 11. Варіанти термінів у медичних публікаціях 1918 року могли виникати з різних мовних і позамовних причин — через несталий правопис, рівень володіння мовою автора, редакційні та видавничі помилки тощо. 5. Замість підсумку. Медична термінологія 1918 року дає корисну інформацію для історії медицини в Литві (які проблеми зі здоров’ям були тоді найважливішими, на які хвороби недужали люди і як лікувалися від них, які існували засоби й методи профілактики хвороб, хто і де лікував хворих тощо), а також для литовської мови й термінології. З одного боку, вже 100 років тому автори, які писали про медицину й охорону здоров’я, вживали чимало термінів, що за значенням і будовою незмінними ввійшли до сучасної мови та термінології медичної науки; з іншого боку, ця термінологія вирізняється з-поміж сучасної литовської медичної термінології своєю литовськістю, образністю, розмаїттям значень і способів вираження, а ці відмінності роблять медичну термінологію 1918 року самобутньою, а тому цікавою за змістом і формою. ВИСНОВКИ 1. У 1918 р., після припинення видання спеціалізованої медичної періодики, що виходила до того часу, про медицину та здоров’я писали в іншій (неспеціалізованій) періодичній пресі того часу. У публікаціях на ці теми, що здебільшого друкувалися в газетах, відображено складний стан справ у сфері охорони здоров’я того року й описано найгостріші проблеми здоров’я — інфекційні хвороби, їхні симптоми та лікування, догляд за хворими, гігієну, потребу у фахівцях з лікування (лікарях, фельдшерах, акушерках тощо) та лікувальних закладах (лікарнях, поліклініках, аптеках тощо). 2. Медична термінологія 1918 року цікава з фахового погляду. Вона надає корисну й унікальну інформацію для історії медицини Литви. 3. Лінгвістичний семантичний і структурний аналіз медичних термінів показує, що в 1918 році чимало основних термінів щодо їхнього значення та вираження було запозичено з джерел попереднього періоду; ці терміни вживали 192 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų автори, які до 1918 року писали про медицину, здоров’я та лікування. З’явилися й деякі нові терміни як наслідок реалій того року, наприклад війни. 4. Обсяг термінології в досліджених медичних текстах — понад 700 різних термінологічних одиниць. Більшу їх частину (66%) становлять питомі (суто литовські) терміни. Запозичені (17%) та змішаного походження (17%) терміни розподілені порівну. 5. Автори, які писали на теми медицини, здоров’я та лікування, мали уявляти свого адресата — звичайного литовського читача, а отже, повинні були подавати фахову інформацію доступно й зрозуміло та вживати більше литовських термінів, знайомих і зрозумілих читачеві. Литовські анатомічні терміни більш-менш уже усталилися. Найбільше варіювала клінічна термінологія, особливо назви хвороб, що вирізнялися великою кількістю синонімів і варіантів, хоча значній частині назв хвороб іще бракувало точності. Однокомпонентних (або споріднених) термінів — простих (далі не подільних за словотвірною структурою) — порівняно мало; найчастіше це анатомічні терміни. Більшість однокомпонентних термінів — похідні слова: утворення майже тридцяти суфіксів; похідних із закінченнями та префіксами, а також складних слів небагато. Видових, або складених, понять у досліджених текстах названо значно більше, ніж споріднених, тож переважають складені терміни, серед яких за чисельністю вирізняються двослівні словосполучення з родовим відмінком (трьохслівних і багатослівних небагато). Чимало запозичених медичних термінів не були новими: їх уже вживали попередники авторів публікацій того року. Більшість цих запозичень походить із класичних грецької та латинської мов. Окрім запозичень із цих мов, уживали також слова слов’янського, французького, німецького та італійського походження. Більшість запозичених термінів — це міжнародні слова, які й досі вживаються в сучасній литовській медичній термінології. Складені терміни змішаного походження кількісно переважають над простими гібридами. 6. Найбільше писали про інфекційні хвороби. Цим зумовлена велика кількість назв хвороб у досліджених медичних публікаціях. Хвороби, їх лікування та профілактика нерозривно пов’язані з анатомією та фармацією, тому дві інші значні семантичні групи становлять назви частин тіла й органів та лікувальних засобів. Ще одне важливе питання — хто й де лікував хворих. Тож уживали назви осіб, пов’язаних із медициною та лікуванням, а також закладів і приміщень. Термінів цих семантичних груп удвічі менше. Не обійшлося й без різноманітних термінів, здебільшого абстрактного значення. Terminologija | 2018 | 25 193 7. У медичних текстах 1918 р. синонімія є поширеним типом семантичних відношень між термінами. Терміни, пов’язані синонімічним зв’язком, нерідко трапляються в одному й тому самому тексті. Їх уживають поруч або чергують. Суміжні синоніми подають двома основними способами: у дужках або поєднують сполучником або. 8. Ідентифікувати синонімічні терміни в межах того самого тексту нескладно — тут допомагає згадане вище їх уживання — суміжне або змішане. Натомість виявити синонімічний зв’язок між термінами в різних текстах складніше. Цей зв’язок можна встановити, спираючись на тематику текстів, контекст уживання термінів, синоніми, уживані в тому самому тексті, ознаки позначуваного поняття та додаткові джерела (наприклад, LKŽe, підручники). 9. Синонімія та варіантність термінів свідчать про несталість медичної термінології того року, а, гадаю, і про те, що головною метою авторів було популярно й зрозуміло для пересічного читача передати інформацію про хвороби, їхні симптоми та лікування, тоді як мовному вираженню приділяли менше уваги; крім того, частина варіантів може бути редакторськими й видавничими помилками. Кожен автор уживав для позначення того чи іншого поняття відомі йому терміни, що також впливало на появу синонімів. 10. Досліджувана термінологія, безперечно, зазнала впливу живої мови — у текстах 1918 р. чимало термінів, запозичених із живого мовлення, наприклад: kruvinoji, raudonoji, krauligė, slankstas, slogas, gyduolė, pribuvėja, grobas, krimslys, koserė, lėlelė «зіниця ока (pupilla)»; ryšelis, skilvis, žvyna, atmatai, supūtimas «набрякання, припухання»; laužymas «ломота, біль»; kraujo vaikščiojimas «циркуляція крові»; diegas «зародок, початок (хвороби)»; plaišena (термінологізоване слово), užkaitimas «запалення», liginimas «догляд за хворим». Крім того, є образні терміни, наприклад: kraujo vaikščiojimas, krūtinės kamaraitė, niežų krūmas, prakaito skylutė, sausų gysly ryšelis. 11. У досліджених текстах є також чимало неточних медичних термінів, якими позначено переважно видові поняття, зміст яких недостатньо зрозумілий, наприклад: ausų užkaitimas, pleivės užkaitimas, šonkaulių užkaitimas, vidurių sloga, vidurių sugedimas, kvėpavimo takų slogas, skilvio sugedimas. 12. Уже й 100 років тому автори, які писали про медицину, здоров’я та лікування, уживали чимало термінів, що без змін увійшли до сучасної мови й термінології медичної науки, однак за своєю литовськістю, образністю та різноманітністю значень і вираження ця термінологія відрізняється від сучасної литовської медичної термінології. 194 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ AVk – Календар Ворот Світанку Dbrt – Dabartis DB – Darbo balsas FR – Farmaceutų reikalai Kk – Календар Каунаса LA – Lietuvos aidas MB – Moterų balsas Pvs – Pavasaris Svk – Sveikata TS – Tėvynės sargas Vnb – Vienybė ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА Ankietos reikalų. – Valdyba – Farmaceutų reikalai, 1918, sausis (Nr. 1), 3–4. Захист від кривавої дизентерії та її лікування в районі головнокомандувача Східного фронту. – (З литовського краю). – Dabartis, 1918, 13 червня (№ 71), 3. Захист від заразних хвороб, особливо від дизентерії. – написали д-р Мінкявічя, лікар лікарні Савича у Вільнюсі. – (З литовського краю). – Dabartis, 1918, 31 липня (№ 98), 3. Звернення до литовських фармацевтів / голова ради литовських фармацевтів Вільнюса Степонас Насвітис, секретар Стасіс Битаутас. – Lietuvos aidas, 1918, 6 грудня (№ 150), 3. Avižonis Petras. Higijena. – D-ras med. P. Avižonis. – Darbo balsas, 1918, gruodžio 24 (Nr. 56), 3–4. Тут відкрилася аптека провізора Й. Стука..., Купішкіс. – Знавець. – (Вісті з Литви. Різні новини). – Lietuvos aidas, 1918, 11 грудня (№ 154), 5. Тут по всіх парафіях так поширилася іспанська хвороба..., повіт Кайшядорис. – Крумпліс50. – Pavasaris, 1918, 1 листопада (№ 9), 18. Брак лікарів і акушерок. – О. Жл.51 – (Наші новини. Жагаре). – Darbo balsas, 1918, 11 квітня (№ 16), 11. Daktarų organizavimasis. – A. Trainaitis. – Farmaceutų reikalai, 1918, sausis (Nr. 1), 7. Дякувати Богові, вже маємо кількох лікарів..., Утена. – (З литовського краю). – Vienybė, 1918, 24 вересня (№ 36), 562. Del gomeopatinių vaistinių. – J. Pundinas. – Lietuvos aidas, 1918, spalio 11 (Nr. 103), 2. Dėl kovos su dėmėtaja šiltine, Švenčionys. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, kovo 19 (Nr. 34), 3. Щодо заснування лікарні в Гелвонах. – П. Д.52 – (З Литовського центрального комітету). – Tėvynės sargas, 1918, 21 червня (№ 24), 4. Щодо стану здоров’я в Литві. – (Вісті з Литви. Вісті Литовської Ради), – Lietuvos aidas, 1918, 5 жовтня (№ 98), 3. Про плямистий тиф. – Священник Ш.53 – Dabartis, 1918, 17 квітня (№ 13), 193–194. Didelė lietuvių ligoninė Vilniuje. – Lietuvos aidas, 1918, rugsėjo 5 (Nr. 83), 2. Д-р Д. Алсейка54. Як уберегтися від заразних хвороб? – Sveikata, 1918, 25 грудня (№ 1), 2. D-ras D. Alseika. Sveikatos reikalai Lietuvoje. – Sveikata, 1918, gruodžio 25 (Nr. 1), 1–2. Draugelis Eliziejus. Naujoji liga. – Dr. E. Draugelis. – Tėvynės sargas, 1918, spalio 30 (Nr. 36), 13–14. Draugelis Eliziejus. Šiltinės. – D-ras E. Draugelis. – Aušros Vartų kalendorius 1919: Sodžiaus ir miesto lietuvių katalikų šeimynoms dovanėlė. III metai. Redagavo Liūdas Gira, Vilnius: Žinynas, 1918, 50–54. Фармацевтам! – Члени Спілки литовських фармацевтів Й. Тартіла, Й. Путна, К. Маркунас. – Lietuvos aidas, 1918, 25 травня (№ 61), 2. Фармацевтам. – Каст. Сташис55 – Lietuvos aidas, 1918, 25 червня (№ 71), 2. У справах фармацевтів. – Айніс56. – Darbo balsas, 1918, 27 вересня (№ 37), 4–5. 50 Бронюс Стосюнас? 51 Ona Žlabytė. 52 Povilas Dogelis. 53 Juozas Šnapštys? 54 Danielius Alseika. 55 Konstantinas Stašys. 56 Juozas Pronskus. Terminologija | 2018 | 25 195 Farmaceutų reikalų. – Ainis. – Lietuvos aidas, 1918, lapkričio 27 (Nr. 142), 3. Фельдшер. – Žiedelis57. – (Наші новини. Науяместіс). – Darbo balsas, 1918, 7 серпня (№ 30), 11–12. Gydytojų apsigyvenimas. – (Mūsų žinios. Vilnius). – Darbo balsas, 1918, rugpjūčio 30 (Nr. 33), 8. Gydytojų domei. – Ten buvęs. – Lietuvos aidas, 1918, spalio 31 (Nr. 120), 4. До відома лікарів і фармацевтів. – Людина із Сейнів. – (Новини з Литви. По всій країні. Різні новини). – Lietuvos aidas, 1918, 18 липня (№ 80), 3. Грип або іспанська хвороба. – Alfred S. Radtke. – (З литовського краю). – Dabartis, 1918, 1 листопада (№ 178), 3. Нарікання на владу керівництва ранку кров’яниці. – (З литовського краю). – Dabartis, 1918, 2 липня (№ 79), 3. Наука гігієни і наші школи. – Ibis58. – Lietuvos aidas, 1918, 20 квітня (№ 47), 2. Ispanų liga. – Eglaitė. – (Mūsų žinios. Biržai). – Darbo balsas, 1918, lapkričio 13 (Nr. 44), 15. З Аглони (у Росії) до Вільнюса було перевезено литовську лікарню, якою керував лікар Й. Бузеліс... – (Новини новин. Вільнюська хроніка). – Tėvynės sargas, 1918, 14 червня (№ 23), 9. Iš Kauno miesto ligoninės. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, liepos 28 (Nr. 96), 3. До друзів-фармацевтів! – Провізор З. Кузавас59. – Lietuvos aidas, 1918, 11 липня (№ 77), 2–3. Įsteigė vaistininkų draugiją, Vilnius. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, rugsėjo 24 (Nr. 145), 4. Як уберегтися від заразних хвороб? – O. A.60 – Moterų balsas, липень 1918 р. (№ 1), 11–12. Kalbos gryninimas. – L. G. – Tėvynės sargas, 1918, kovo 5 d. (Nr. 9), 1–2. Kauno miesto ligoninė. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, sausio 24 (Nr. 11), 3. Lietuviai-daktarai. – (Lietuviai svetur). – Lietuvos aidas, 1918, sausio 24 (Nr. 11), 4. Лікарня Литовського товариства санітарної допомоги. – (Новини з Литви. У Вільнюсі). – Lietuvos aidas, 1918, 18 жовтня (№ 109), 3. Поліклініка і лікарня Литовського товариства санітарної допомоги з 3 листопада... почали офіційно діяти... – (Новини з Литви. У Вільнюсі). – Lietuvos aidas, 1918, 13 листопада (№ 130), 5. Поліклініка й лікарня Товариства литовської санітарної допомоги у Вільнюсі. – (Наші новини. Вільнюс). – Darbo balsas, 1918, 6 листопада (№ 43), 13–14. Освячення поліклініки й лікарні Товариства литовської санітарної допомоги... відбулося цієї неділі... – У тексті: промова Вайжгантаса. – (Новини з Литви. У Вільнюсі). – Lietuvos aidas, 1918, 5 листопада (№ 123), 4. Lietuvos vaistinės. – Lent. – Lietuvos aidas, 1918, sausio 22 (Nr. 10), 4. Ligos. – Kazys Kairys. – (Mūsų žinios. Ilguva). – Darbo balsas, 1918, lapkričio 13 (Nr. 44), 14. Ligos. – Sietynas. – (Mūsų žinios. Žemaitkiemis). – Darbo balsas, 1918, balandžio 18 (Nr. 17), 11. Наші, що повернулися. – S.61 – Lietuvos aidas, 1918, 17 листопада (№ 134), 2. Невелике містечко Скапішкіс розташоване на березі Мітую... – П. Гужас. – (Новини з Литви. По всій країні. Різні новини). – Lietuvos aidas, 1918, 28 вересня (№ 93), 3. Шкіра. – J. T. – Pavasaris, 1918, 23 листопада (№ 10), 12–13. Pamišėlių namas. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, vasario 21 (Nr. 23), 3. М’язи. – J. T. – Pavasaris, 1918, 16 жовтня (№ 8), 11–12. Бережімо здоров’я і життя. – L. N.62 – Lietuvos aidas, 1918, 9 квітня (№ 42), 1–2. Бережімося хвороб. – A. Žansparnis63 – Darbo balsas, 1918, 9 травня (№ 20), 4–5. З поверненням сонця разом із весною до наших околиць повернулася... дизентерія, або кривавиця... – Усім відомий. – (Наші новини. Грузджяй). – Darbo balsas, 1918, 30 серпня (№ 33), 10–11. Susilaukėme dar vieno veiklaus vyro inteligento,.... – P. B. – Pavasaris, 1918, rugsėjo 1 d. (Nr. 5), 21. 57 Jonas Kvietkauskas. 58 Jonas Basanavičius. 59 Zenonas Kuzavas. 60 Ona Adomaitytė. 61 Kazys Strazdas? / Stanislovas Sarapas? / Antanas Kvedaras? 62 Liudas Noreika. 63 Juozas Gendrenas. 196 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Комісія охорони здоров’я при Раді Литви. – (Вісті з Литви. У Вільнюсі). – Lietuvos aidas, 1918, 29 червня (№ 73), 3. З ініціативи Комісії охорони здоров’я... було скликано 5.XII збори міських лікарів... – Z. – (Наші вісті. Шяуляй). – Darbo balsas, 1918, 31 грудня (№ 57), 3. Sveikatos reikalai vyr. rytų vado srityje. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, kovo 2 (Nr. 27), 3. Sveikatos reikalu. – Kar. Dy-n-a. – Lietuvos aidas, 1918, rugsėjo 14 (Nr. 87), 2. Дещо про хвороби та з гігієни. – M-lis. – Kauno kalendorius 1919 metams. Тринадцятий рік. Каунас, 1918, 69–74. Цієї осені «іспанська хвороба» дісталася й до нас... – Kuliškis64. – (З Литви). – Vienybė, 1918, 13 листопада (№ 43), 675–676. Taip pat svarbus reikalas. – Tėvynės sargas, 1918, rugpjūčio 4 (Nr. 28), 2. Народ і мова. – № – Lietuvos aidas, 1918, 16 липня (№ 79 (127)), 1–2. Здоров’я народу і війна. – Z.65 – Lietuvos aidas, 1918, 23 березня (№ 36), 1–2. У містечку Траупіс із осені люди почали хворіти на тиф (лихоманки)... – Молодий учитель. – (Вісті з Литви. По всій країні. Різні новини). – Lietuvos aidas, 1918, 16 березня (№ 33), 3. Порядок повернення депортованих і карантини. – A. R.66 – Lietuvos aidas, 1918, 18 квітня (№ 46), 2. В Укмерзькому повіті багато випадків висипного тифу... – A. Ž. – (По Литві. Різні новини). – Tėvynės sargas, 1918, 8 травня (№ 18), 10. Vaistinės mokinių klausimu. – J. P. – Lietuvos aidas, 1918, gruodžio 12 (Nr. 155), 2–3. Vaistinių reikalai. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, rugpjūčio 3 (Nr. 101), 3. Vaistų reikalai Vyr. Rytų vado srityje. – (Iš Lietuvos krašto). – Dabartis, 1918, birželio 13 (Nr. 71), 3. Vileišis Antanas. Apie karo ligas. – Dr. A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, gruodžio 29 (Nr. 1), 14–15, sausio 17 (Nr. 2), 15–16. Vileišis Antanas. Apie plaučių džiovą. – D-ras A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, vasario 19 (Nr. 7), 14–15. Вілейшис Антанас. Як жити, щоб бути здоровим. – Д-р A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, 29 січня (№ 4), 14–15, 5 лютого (№ 5), 15. Вілейшис Антанас. Що таке грип і від чого він виникає? – Dr. A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, 16 жовтня (№ 34), 4–8. Вілейшис Антанас. Яким має бути догляд за хворими дітьми. – Д-р A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, 11 квітня (№ 14), 13–14, 29 травня (№ 21), 11, 10 липня (№ 26), 11–12, 18 вересня (№ 30), 11–13. Vileišis Antanas. Niežai. – D-ras A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, balandžio 11 (Nr. 14), 13. Vileišis Antanas. Rožė. – D-ras A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, kovo 16 (Nr. 10), 14. Vileišis Antanas. Trachoma. – D-ras A. Vileišis. – Tėvynės sargas, 1918, kovo 23 (Nr. 11), 14. У Жагаре оселилися троє лікарів, один фельдшер і акушерка; у Жагаре відкрилася аптека Казлаускаса... – Lietuvos Ainė. – (Наші вісті. Жагаре). – Darbo balsas, 1918, 10 жовтня (№ 39), 12. Кістки людини. – J. T.67 – Pavasaris, 1918, 4 жовтня (№ 7), 12–13. Žmonių sveikata Lietuvoje. – Vienybė, 1918, liepos 4 (Nr. 24), 367–368. Žodis apie sveikatą. – Rumšišk. mokytojas. – Dabartis, 1918, kovo 9 (Nr. 30), 3. Žvilgsnis į ateitį. – St. N-is. – Farmaceutų reikalai, 1918, sausis (Nr. 1), 2–3. ДОПОМІЖНІ ДЖЕРЕЛА ALEW – Давній литовський етимологічний словник. Том 1 A–M, том 2 N–Ž, том 3. Покажчики та індекси. За редакцією Вольфґанґа Гока, Гамбург: Baar, 2018. Alm – Alminauskis K. Германізми литовської мови I. Німецькі запозичення в литовській мові, Каунас: книгарня товариства св. Казимира, 1931. Čep – Čepienė N. Германізми литовської мови та їхні фонетичні особливості, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2006. 64 Stanislovas Durskis. 65 Vincentas Zajančkauskas. 66 Andrius Rondomanskis? 67 Jurgis Talmantas? Terminologija | 2018 | 25 197 DVLKŽ – Križinauskas J., Smagurauskas St. Великий німецько-литовський словник 1–2, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 2006. LEW I – Литовський етимологічний словник Ернста Френкеля. Т. 1, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht, 1955. LEW II – Литовський етимологічний словник Ернста Френкеля. Т. 2, Гайдельберг: Carl Winter Universitätsverlag, Геттінген: Vandenhoeck & Ruprecht, 1955. Литовські псевдоніми: покажчик псевдонімів литовської преси до 1990 р. 1. Автори. Уклав і підготував д-р Йонас Мачюліс, Вільнюс: LNB, 2004. Литовські псевдоніми: покажчик псевдонімів литовської преси до 1990 р. 2. Словник псевдонімів. Уклав і підготував доц. д-р Йонас Мачюліс, Вільнюс: LNB, 2004. Бібліографія Литви = Бібліографія Литви = Литовська бібліографія / Публікації литовських періодичних видань = Публікації литовських періодичних видань = Публікації литовської періодики: 1918. Ч. 1. Підготував Освальдас Яноніс, Каунас: Публічна бібліотека Каунаського повіту, 2001. LLKŽ – Vaitkevičiūtė V. Lenkų–lietuvių kalbų žodynas, Vilnius: Mokslas, 1979. LKPŽ – Крегждис Р. Словник полонізмів литовської мови = Словник полонізмів у литовській мові (Studia Etymologica Baltica II). Науковий словник, Вільнюс: Інститут литовської мови, 2016. LKŽe – Lietuvių kalbos žodynas (I–XX, 1941–2002), elektroninis variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. – www.lkz.lt ME I, II – Медична енциклопедія 1–2, Вільнюс: Державне видавництво енциклопедій, 1991, 1993. PrW I – Прусський словник: провінціалізми Східної та Західної Пруссії в алфавітному порядку Г. Фрішбіра. Перший том. A–K, Берлін: Verlag von Th. Chr. Fr. Enslin, 1882. Skar – Скарджюс Пр. Слов’янські запозичення у старолитовській мові. – Народ і слово 7, 1931. Šlt – [Д-р А. Вілейшіс.] Питання здоров’я. Про сухоти людини. – Джерело 29, 1914, 435–437. TŽŽ – Словник міжнародних слів. Редакційна колегія: Ангеле Каулякене та ін., Вільнюс: Alma littera, 2013. VLE IV, XIII, XVII, XXII, XXIII, XXV – Загальна литовська енциклопедія, Вільнюс: Інститут видавництва науки та енциклопедій, 2003, 2008, 2010, 2012, 2013, 2014. Zemlevičiūtė P. 2009: Lietuvių medicinos terminologijos raida XIX amžiaus pabaigoje – XX amžiaus pradžioje. Daktaro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto leidykla. ЭСРЯ I, II – Фасмер М. Етимологічний словник російської мови 1–2, Москва: Прогресс, 1964, 1967. LITERATŪRA Andriušis A. 2006: Lietuvos medicinos istorijos apybraiža. Mokomoji knyga, Vilnius: Vilniaus universiteto l-kla. Bunevičiūtė L. 2000: Atributiniai veiksmažodinių daiktavardžių junginiai. – Žmogus ir žodis 2, 10–15. Ermanytė I. 2008: Antonimai ir antonimija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Gaivenis K. 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: LKI leidykla. Gira L. 1918: Kalbos gryninimas. – L. G. – Tėvynės sargas 9, 1–2. Grinius K. 1918: Tauta ir kalba. – Nr. – Lietuvos aidas 79(127), 1–2. Jakaitienė E. 2010: Leksikologija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Keinys St. 2005 [1975]: Priesaginė lietuviškų terminų daryba. – Keinys St. Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla, 21–76. Micelmaheris V. 1959: Sveikatos apsauga Lietuvoje 1918–1919 m., Vilnius: Valstybinė politinės ir mokslinės literatūros leidykla. Miliūnaitė R. 2009: Dabartinės lietuvių kalbos vartosenos variantai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Mitkevičienė A. 2004: V. Dubo visuotinės literatūros vadovėlio terminų variantai. – Terminologija 11, 119–144. Mitkevičienė A. 2006: Literatūros mokslo terminų antonimija 1922–1942 m. – Terminologija 13, 134–148. Mitkevičienė A. 2015: 1918–1940 metų lietuvių literatūros mokslo terminai. Daktaro disertacija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Petronytė A. 1995: Lietuvos Sveikatos departamento sukūrimas 1918–1920 m. – Acta musei historiae medicinae et pharmaciae Lithuaniae II, Kaunas, 118–124. Stakulienė S. 2001: Lietuviškoji medicinos periodika: ištakos ir raida Lietuvoje iki XX a. trečiojo dešimtmečio. – Knygotyra 37, 220–233. Prieiga per internetą: http://etalpykla.lituanistikadb.lt/afedora/get/LT-LDB-0001:J.04~2001~1367156338542/DS.002.0.01.ARTIC. Stakulienė S. 2007: Lietuviškos farmacijos periodikos ištakos ir raida Lietuvoje iki XX a. penktojo dešimtmečio. – Knygotyra 49, 122–137. Prieiga per internetą: www.zurnalai.vu.lt/knygotyra/article/download/8017/5887. 198 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų Stropus R., Tamašauskas K. A., Paužienė N. 2005: Žmogaus anatomija. Antrasis pataisytas ir papildytas leidimas, Kaunas: Vitae Litera. Tercijonas V. 1968: Sveikatos apsauga. – Lietuvių enciklopedija XV. Lietuva, South Boston: Lietuvių enciklopedijos leidykla, 122–126. Vaišvilienė R. 2013: Lietuviškai medicinos mokslo periodikai – 100 metų. – Medicinos teorija ir praktika 19(2), 208–213. Prieiga per internetą: http://www.mtp.lt/files/MTP2-18str-208-213psl.pdf. Župerka K. 1983: Lietuvių kalbos stilistika, Vilnius: Mokslas. Ахманова О. С. 2005: Словарь лингвистических терминов, Москва: КомКнига. Даниленко В. П. 1977: Русская терминология: опыт лингвистического описания, Москва: Наука. Татаринов В. А. 2006: Общее терминоведение: энциклопедический словарь, Москва: Московский Лицей. MEDICAL TERMINOLOGY 100 YEARS AGO The paper deals with terms collected from over eighty popular science and informational articles on medicine and health published in Lithuanian periodicals (mainly newspapers) in 1918. Terms are analysed in respect of the meaning and expression. Some specialized medical periodicals ceased in 1918, therefore general publications – Moterų balsas, Darbo balsas, Dabartis, Vienybė, Lietuvos aidas, Pavasaris and Tėvynės sargas – started publishing information on the most important health issues, mainly infectious diseases (dysentery, typhus, influenza, etc.), their treatment and patient care. Over 700 different terminological units were collected from the texts researched. 66% of terms are purely Lithuanian words, 17% are foreign words (mainly borrowings of Greek (apopleksija (apoplexy), bakterijos (bacteria)) and Latin origin (kamparas (camphor), daktaras (doctor)) and another 17% are words of mixed origin (hybrids (aptiekininkas „vaistininkas“ (pharmacist), operacinė (operating-room) and complex terms having elements of different origin (valgio virinamieji organai „virškinimo organai“ (digestive tract), ispanų liga „influenza“ (influenza)). The terms researched name body parts and organs, diseases, medical devices, persons, medical institutions and abstract concepts of medicine. One-word terms which are simple words of Lithuanian origin are quite rare (akis (eye), galva (head), plaučiai (lungs)). The majority of terms researched are derivates (nugarkaulis (backbone), kosulys (cough), niežai (scabies), gydytojas (doctor), ligoninė (hospital)). Two-word terms are most frequent (tulžies pūslė (gall bladder), dėmėtoji šiltinė (spotted fever), ricinos aliejus (castor oil), vaistinės padėjėjas (pharmacy assistant), rentgeno kabinetas (X-ray room), three-word terms (vidurių šiltinės mikrobas (typhoid fever microbe), raudonojo kryžiaus ligoninė (Red Cross hospital)) are not very common. There are quite a few synonymous terms in the researched texts (kruvinoji and dizenterija (dysentery), aptieka and vaistinė (pharmacy)). Synonymous terms can be easily identified in the same text because they are used either together or interchangeably. It is more difficult to identify the synonymy between terms from different texts, in such cases the subject of a text, synonymy within the same text, features of the concept or an external source (for instance, LKŽe (Lithuanian Language Dictionary)) may help. In 1918 quite a few medical terms had alternative versions. Phonetic and orthographic variants are common (krūtinė and krutinė (chest), skarlatina and škarletina (scarlet fever), džiova and dziova (tuberculosis) irmedė and irmedė (influenza)), morphologic variants are rare (variants of a gender – karantina and karantinas (quarantine) and of endings – raumenys and raumens (muscles)). Terminologija | 2018 | 25 199 Synonyms and variants were used because terminology was not settled; inconsistent usage was also caused by the author’s language knowledge and terminology known to him, editorial or publishing mistakes and the focus on easy and understandable presentation of medical information without paying much attention to expression. Medical terminology of 1918 was influenced by the spoken language. Quite a lot of words – some of them are quite figurative – were borrowed from the colloquial usage (kruvinoji „dizenterija“ (dysentery), mažakrau je „anemija“ (anaemia), gyduolė „vaistas“ (drug), pribu vėja „akušerė“ (obstetrician), krimslys „kremzlie“ (cartilage), kraujo vaikščiojimas „kraujo cirkuliacija“ (blood circulation)). In that year some concepts of medicine still were vague, therefore there are some medical terms which are not precise (ausų užkaitimas, vidurių sluoga, skilbio sugedimas). Medical terminology of 1918 provides an interesting, useful and unique information for the history of medicine in Lithuania (what health issues were topical, what diseases were common and how they were treated, what were the means of prevention, who treated patients and where it was done, etc.) as well as for the research of Lithuanian language and terminology. Some terms which are currently used in the language of medical science were used 100 years ago, but in general medical terminology of that year differs from the modern terminology in figurativeness, Lithuanian origin and variety of meanings and expression. Gauta 2018-07-19 Palmira Zemlevičiūtė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] 200 Palmira Zemlevičiūtė | Medicinos terminija prieš 100 metų