Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė

doi.org/10.35321/term28-08 Субординація компонентів складеного терміна та дефініції: аналіз одного випадку AUŠRA RIMKUTĖ-GANUSAUSKIENĖ Інститут литовської мови ORCID id: https://orcid.org/0000-0001-8655-7333 АНОТАЦІЯ Кожен термін має мати дефініцію — результат конструктивної домовленості. Зміст дефініції залежить від обсягу поняття: зі зміною (зменшенням чи збільшенням) кількості загальних і розрізнювальних ознак, які його позначають, може змінитися (уточнитися — звузитися чи розширитися) і зміст дефініції. Під час укладання дефініції того самого поняття фахівці певної предметної галузі можуть фіксувати неоднакові ознаки поняття. Таку розбіжність зумовлюють різний досвід фахівців, знання, освіта, розуміння поняття і, зрештою, навіть уява. У статті на прикладах уперше докладніше розглянуто субординацію між компонентом (компонентами) складеного терміна та дефініцією. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін, поняття, термінологічне значення, дефініція, складений термін. АНОТАЦІЯ Кожен термін має мати дефініцію — результат конструктивної домовленості. Зміст дефініції залежить від обсягу поняття. Після зміни кількості основних і розрізнювальних ознак, відображених у ньому (їх зменшення або збільшення), може змінитися і зміст дефініції (її можна оновити, тобто звузити або розширити). Під час створення дефініції того самого поняття фахівці певної галузі можуть обирати дещо різні ознаки для його визначення. Таку непослідовність можуть зумовлювати відмінності в їхньому досвіді, освіті, сприйнятті поняття і навіть уяві. На конкретних прикладах у статті вперше подано докладніший аналіз відношення субординації між складником (складниками) складеного терміна та його дефініцією. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін, поняття, термінологічне значення, дефініція, складений термін. Terminologija | 2021 | 28 175 ВСТУПНІ ЗАУВАГИ У практиці укладання термінологічних словників стикаються з різними складними ситуаціями: наприклад, поняття, яке вживається в мові певної сфери людської діяльності, взагалі не має назви (терміна), тож доводиться створювати її або вживати запозичення, якщо таке є. Іноді доводиться обирати між уже майже усталеною назвою поняття та новою. Бувають випадки, коли потрібно розв’язати питання вибору граматичного зв’язку компонентів складеного терміна (узгоджувального, керувального чи прилягання) тощо. Однак у всіх випадках розкрити зміст терміна певної галузі допомагає термінологічне значення, тобто значення, властиве слову в термінології певної галузі (Kvašytė 2005: 53). Мета цієї статті — розглянути субординацію компонента (-ів) складеного терміна певного типу та дефініції1. Обраний об’єкт — складені терміни з головним компонентом apranga і batai, наведені в Банку термінів Литовської Республіки або знайдені в літературі, зазначеній у розділі «Джерела». У статті поставлено такі завдання: 1) оглянути, як дефініцію розуміють у вибраних працях литовських і зарубіжних мовознавців та які вимоги до неї висувають; 2) на основі литовської та зарубіжної мовознавчої літератури виокремити найпоширеніші типи дефініцій; 3) розкрити зв’язок між вибором компонента (-ів) складеного терміна та субординацією дефініції. Під час написання статті застосовано аналітичний і порівняльний методи. Додаткову інформацію подано на рисунках. 1. ПОНЯТТЯ ВИЗНАЧЕННЯ Kuris laikas terminologijoje vartojamas terminas apibrėžtis (Jakaitienė 2005: 24; 2010: 183 ir kt.), o terminas apibrėžimas pateikiamas kaip sinonimas (Kvašytė 2005: 12 ir kt.), kaip ir tarptautinis terminas definicija2 (Kvašytė 2005: 12). Kalbininkas Jonas Klimavičius pastebi, kad su „Lietuvos Respublikos terminų banko įstatymu (2003 m. gruodžio 23 d. 1 Субординація в цій статті розуміється як залежність, пор. субординація — 1. залежність чогось від чогось (TŽŽ 2007: 1049; 2013: 781). Термін субординація найчастіше вживається в синтаксисі, коли йдеться про синтаксичні зв’язки «між одиницями структури речення, одна з яких (залежна) залежить від іншої (головної) і вводиться до речення лише через головну» (LKE 1999: 509; пор. Gaivenis, Keinys 1990: 160). Замість нього частіше вживається литовський відповідник підпорядкування. 2 Цікаво, що в брошурі Мовні поради Лексика: вживання запозичень, виданій 2005 року, замість слова дефініція пропонується віддавати перевагу словам визначення, визначання (KP L1 2005: 40), а в другому доповненому й виправленому виданні брошури, надрукованому 2013 року, — лише визначення (KP L1 2013: 22). 176 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė │ Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė Nr. IX-1950) vietoj apibrėžimo vald ingai įsiveržė jau nuo RLŽ 1932 3213 žinoma ir nemažai vartota (S. Šalkauskio ir kt.) apibrėžtis“ (Klimavičius 2005: 248). Mokslinės lietuvių terminologijos teorijos kūrėjo Stasio Šalkauskio manymu, apibrėžimas yra „sudaiktavardintas (ad modum substantiae) veiksmo“ apibrėžti pavadinimas, o terminas apibrėžtis reiškia įvykdytą veiksmą, yra apibrėžimo išdava (Šalkauskis 1991: 204). Matyt, terminas apibrėžimas, ilgą laiką vartotas terminologų darbuose, pakeistas terminu apibrėžtis, siekiant išvengti dvireikšmiškumo – mat terminu apibrėžimas gali būti įvardijamas ir veiksmas (abstrakti reikšmė), ir veiksmo rezultatas (konkreti reikšmė). Terminologo Stasio Kein io manymu, tvarkant terminiją, „[K]onkrečios reikšmės vediniai darytini su atitinkamiems darybos būdams būdingomis priesagomis ar galūnėmis“ (Keinys 2005: 25), kaip tik todėl priesagos -tis vedinys apibrėžtis parankesnis. У Навчальному термінологічному словничку, укладеному Регіною Квашите, зазначено, що визначення — це «повний словесний опис, що відображає семи ядра термінологічного значення4 і розкриває зміст поняття, на певному рівні абстракції виявляючи істотні ознаки, які відрізняють його від суміжних понять» (Kvašytė 2005: 13). У литовському стандарті LST ISO 1087-1:2005 Термінологічна робота. Тлумачний словник. Частина 1. Теорія та застосування термін визначення означає «описове твердження, що визначає поняття та допомагає відрізнити його від пов’язаних понять» (TB). Подібне формулювання наведено й у Посібнику з термінології, призначеному для перекладачів Департаменту литовської мови Генерального директорату з письмового перекладу Європейської Комісії: визначення — «твердження, що описує поняття та допомагає відрізнити його від інших понять. Воно має визначати поняття як одиницю, що позначає унікальне поєднання ознак і унікальну множину об’єктів» (TV 2006: 16). Отже, визначенням точно викладають або характеризують поняття певної предметної галузі, певні ознаки об’єкта, який воно називає, а саме поняття в предметній галузі передається мовними знаками (зазвичай термінами) або немовними знаками (різними символами) (рис. 1). Подібно розуміється визначення і в навчальному посібнику для студентів Ілони Міккене та Біруте Бряукене Аспекти литовської термінології. Однак тут ужито термін визначання. Його характеризують як «розкриття змісту поняття, тобто зазначення істотних ознак предметів і явищ, відображених поняттям» (Mickienė, Briaukienė 2016: 18). 3 Мається на увазі Російсько-литовський словник, укладений лексикографом Йонасом Баронасом (Каунас: Spindulys), — прим. авт. 4 Тут і далі розрядку в словнику зробила авторка Р. Квашите. Terminologija | 2021 | 28 177 Рис. 1. Співвідношення об’єкта, поняття, визначення й терміна У словнику термінів мовознавства подається термін визначення та його синонім міжнародного походження дефініція і визначається так: «Логічна дія, за допомогою якої розкриваються істотні ознаки об’єкта і він відрізняється від інших суміжних із ним об’єктів. Визначення має бути адекватним, тобто між поняттям, яке визначається, і поняттям, що його визначає, має існувати відношення еквівалентності. Визначення не повинно бути ні надто широким, ні надто вузьким. Крім того, у ньому не має бути кола, тобто об’єкт, що визначається, не може визначатися поняттям, яке саме стає зрозумілим лише з самого поняття, що визначається, або поняття, що визначає, і поняття, що визначається, є тотожними» (Gaivenis, Keinys 1990: 22). Як бачимо, поняття визначення доповнюється також практичними рекомендаціями, зазначаються можливі недоліки, наголошується на взаємозалежності поняття, що визначається, і поняття, що його визначає, інакше кажучи — у визначенні потрібно подати ті ознаки, які точно (не надто широко, не надто вузько тощо) розкривають зміст терміна. Як логічну дію визначення характеризують і у Всесвітній литовській енциклопедії: «Логічна дія, за допомогою якої встановлюють критерії відокремлення досліджуваного об’єкта від інших об’єктів, указуючи на його специфіку та значення вживаного або запроваджуваного мовного виразу» (VLEe)5. В енциклопедії наголошується, що хоча кожна наука формулює визначення власних понять, усі вони послуговуються засобами визначення, створеними логікою. Отже, не винят- 5 Див. за посиланням в інтернеті: https://www.vle.lt/straipsnis/apibrezimas [дата звернення: 2021-07-05]. 178 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė тис — і наука термінологія. Саме тому коротко згадаймо, як досліджуване питання розуміють у логіці. Тут у значенні результату дії вживається дієслівний суфіксальний похідний на –imas apibrėžimas (лат. definitio), який тлумачать як певне твердження, точніше — його різновид. Твердження складається з трьох частин: визначуваної (лат. definiendum), визначальної (definiens) і сполучної, зазвичай вираженої словами на кшталт є, називається, означає тощо. Визначуване поняття, як уже згадувалося, позначає певний об’єкт, а визначальна частина — його істотні ознаки, що допомагають установити загальний рід або клас об’єкта й водночас дають змогу відрізнити його від інших видів цього роду або підкласів цього класу (докладніше див. Plečkaitis 2004: 163; Eidukienė 2009: 60; Bubelis ir kt. 2012: 116). Як бачимо з джерел, хоча apibrėžtis (або apibrėžimas, оскільки ці слова вживаються як синоніми) характеризується дещо різними словами — десь як логічна дія, деінде як словесна характеристика чи твердження, у всіх випадках зазначається, що визначення точно окреслює або характеризує поняття; всюди також наголошується на певних ознаках терміна, які розкривають сутність поняття та/або описують його специфіку, унікальність і відмінність у певній предметній галузі. Мовознавці погоджуються, що в термінології визначення терміна — не те саме, що визначення звичайного слова у словниках: насамперед вони різняться своїм чітко встановленим змістом і точністю. Отже, сутність терміна характеризується його співвідношенням із позначуваним ним поняттям, тому, даючи визначення, варто пам’ятати, що «[В]изначення поняття має бути якомога коротшим і простішим, однак у ньому необхідно подати найважливішу інформацію, що вирізняє поняття» (Jakaitienė 2010: 183). У книжці Empfehlungen für die Terminologiearbeit зазначено, що термін описують за змістом або сферою застосування (вживання) за допомогою визначення, яке й відрізняє його від інших термінів (EFT 2018: 44). Дехто висловлює дещо ширшу думку — що визначення терміна «є лише одним з елементів значення терміна й не обов’язково є вичерпним і самостійним» (Sager 1990: 45). Очевидно, такий погляд ґрунтується на припущенні, що окремі терміни пов’язані між собою певними зв’язками, у певній предметній галузі вони утворюють терміносистеми, а в разі зміни розуміння терміна (збільшення чи зменшення обсягу поняття) або навіть за потреби зміни терміносистеми визначення можна доповнювати й змінювати. Крім того, імовірно, що у визначеннях не завжди фіксуються всі найважливіші розрізнювальні ознаки поняття, оскільки це певною мірою залежить від його укладача — фахівця з відповідної предметної галузі, його досвіду, знання предмета, який він позначає, та наявних у нього знань. Terminologija | 2021 | 28 179 Рис. 2. Відношення субординації між компонентом(-ами) терміна та визначенням Підсумовуючи, можна стверджувати, що розкрити зміст поняття певної предметної галузі допомагає визначення. Те, як саме його буде сформульовано, тобто які істотні ознаки буде перелічено у визначенні, значною мірою залежить від розуміння змісту й обсягу поняття: що більше істотних ознак об’єкта відомо, то чіткішим і повнішим є зміст поняття. Із схеми на рисунку 1 видно, що об’єкт, поняття, термін і визначення певної предметної галузі пов’язані відношеннями субординації та залежать одне від одного (див. рис. 2): зі зміною одного з елементів змінюються й інші. 2. Т И П И В И З Н А Ч Е Н Ь У термінології визначення бувають різними. Деякі автори виокремлюють не один десяток їхніх різновидів; наприклад, як зазначено у статті Julios Eduardovnos Mueller, Helmutas Mönke’ė виокремлює аж 70 (Mueller 2016: 41). Кілька десятків різновидів наведено й у VLEe: остенсивне, номінальне, семантичне, синтаксичне, операційне, контекстуальне, дескриптивне (описове) визначення, визначення через рід і видові відмінності, номінальне визначення тощо. Щоправда, тут вони описані як визначення з галузі логіки. Литовський термінолог Kazimieras Gaivenis у книжці Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys зазначає, що польський термінолог Stanislovas Gajda використовує в науковій мові 11 різновидів визначень для окреслення й пояснення понять, кожен із яких може мати кілька підвидів: пояснювальні, порівняльні, класичні, генетичні (або похідні), операційні, первинні (або протодефініційні), індуктивні й рекурсивні, очевидні, номіна 180 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė liosios ir realiosios, kontekstinės ir leksikografinės (Gaivenis 2002: 132–133). Pats kalbininkas, bene daugiausia iš visų Lietuvos terminologų nagrinėjęs terminų apibrėžtis, skiria šešis nevienodo produktyvumo apibrėžčių tipus: „1) pilnuosius apibrėžimus (artimus loginiams apibrėžimams, vadinamiems definitio per genus proximum et differentiam specificam), kai pirmoje apibrėžimo dalyje nurodoma termin nės sąvokos artimiausia giminė, o antroje – rūšinis skirtumas; 2) sinoniminius apibrėžimus, kai sudėtinis terminas aiškinamas vienu ar keliais tapačios arba labai artimos reikšmės atitikmenimis; 3) išvardijamuosius apibrėžimus, kai išskaičiuojami daiktai ar reiškiniai, priklausantys apibrėžiamai termininei sąvokai; 4) palyginamuosius apibrėžimus, kai po santrumpos plg. dedamas vienas žodis arba sudėtinis terminas, kuris atskirai yra apibrėžiamas, panaudojant bet kurį kitą apibrėžimo tipą; 5) nepilnuosius apibrėžimus, kurie gali neturėti loginio apibrėžimo formos ir nurodyti tik vieną kurią terminės sąvokos ar realijos ypatybę – paskirtį, kilmę, pavidalą ir pan.; 6) nuorodinius apibrėžimus, kai nurodomi mokslinei komunikacijai teiktini norminiai terminai vietoje siaurai vartojamų profesionalizmų ar netaisyklingų ir pasenusių terminų“ (Gaivenis 2004: 114–115). K. Gaivenis šiuos apibrėžčių tipus išskyrė išnagrinėjęs visų tipų sudėtinių terminų pateikimą pokario metais išleistuose terminų žodynuose. Як уже можна було зрозуміти, тип визначення загалом залежить від обраної науковцем основи класифікації. Так, в інших джерелах литовською мовою зазвичай розрізняють інтенсивні та екстенсивні визначення (Gaivenis 2002: 30; пор. Celiešienė, Džežulskienė 2008: 45; EFT 2018: 44–45; ISO 1087: 2019)6. Інтенсивним визначенням (англ. intensional definition) вважають таке визначення, у якому вказано «найближче вже визначене або всім відоме родове поняття7 та ознаки, що характеризують видові відмінності поняття» (Kvašytė 2005: 13; пор. Gaivenis 2002: 30), екстенсивним (англ. extensional definition) — «у якому перелічуються видові поняття, що належать до одного рівня абстракції, або складові частини цілого» (там само; пор. Gaivenis 2002: 17, 30; також пор. ISO 1087: 2019)8. K. Gaivenis 6 Як уже зазначалося, ці визначення K. Gaivenis називав повними визначеннями. 7 Тут і далі цитати подано курсивом автора словника R. Kvašytė. 8У міжнародному стандарті ISO 1087: 2019, підготовленому 2019 року, Робота з термінологією та термінознавство — словник (його не перекладено українською мовою), виокремлено два типи екстенсійних визначень: родове екстенсійне визначення (англ. родове екстенсійне визначення) і екстенсійне визначення частин (англ. часткове екстенсійне визначення). Terminologija | 2021 | 28 181 За твердженням K. Gaivenis, «[І]нтенсивні визначення найчастіше є класичними визначеннями definitio per genus proximum et differentiam specificam. У цих визначеннях видову відмінність можуть становити не одна, а кілька ознак. Так буває тому, що трапляються випадки, коли неможливо знайти ту єдину ознаку, яка відрізняла б визначуваний об’єкт від усіх інших об’єктів і по суті розкривала б його зміст» (Gaivenis 2002: 30). Не всі типи визначень однаково важливі в практичній термінологічній роботі. Так, Рейнер Арнтц, Геріберт Піхт і Фелікс Маєр у книжці Einführung in die Terminologiearbeit описують два найпоширеніші різновиди: 1) змістові визначення (пор.: нім. Inhaltsdefinition, англ. analytical definition, intensional definition, generic definition) передають зміст терміна, тобто специфічні ознаки або властивості, які можна приписати визначуваному предмету. По суті, це те саме, що в литовській термінології вважають уже згаданим інтенсивним визначенням, адже беруть за основу вже відоме й виокремлюють певні необхідні (не всі!) ознаки визначуваного поняття, що допомагають узгодити термін із наявною системою термінів; 2) обсягові визначення (пор.: нім. Umfangsdefinition, нім. extensionale Definition, англ. extensional definition) допомагають описати термін, указуючи ознаки, що належать до одного рівня абстракції, або складові частини цілого поняття. Отже, автори виокремлюють описане в литовській термінологічній літературі екстенсивне визначення і наголошують, що обсяг терміна можна вказати по-різному, наприклад, перелічивши окремі предмети або явища, що становлять визначуване термінологічне поняття, або описавши його за допомогою певних символів, формул, чисел та інших спеціальних знаків понять (Arntz ir kt. 2004: 62–66). На думку згаданих авторів, змістові й обсягові визначення допомагають розкрити ієрархічні відношення між поняттями, а для визначення термінів може бути достатньо або параметра змісту, або параметра обсягу, хоча в деяких випадках обсяг і зміст поняття пов’язані. Р. Арнтц, Г. Піхт і Ф. Маєр обґрунтовують вибір таких визначень їхньою придатністю для практичної термінологічної роботи. Можна погодитися, що це особливо актуально для фахівців певної галузі, які прагнуть точно визначити терміни. Juan C. Sager наголошує, що в орієнтованій на практику роботі термінологів можна створювати визначення будь-яких типів, навіть якщо вони не відповідають суворим вимогам класичного визначення щодо змісту (Sager 1990: 42). Тут, мабуть, варто 182 Aušra Rimkutė-Ganुसauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė не забувати про те, що часто будь-які класифікації ґрунтуються просто на різних поглядах авторів і, як уже зазначалося, на неоднаковій основі поділу. Особливу увагу визначенням термінів, їхнім типам і вимогам приділяє російський термінолог Сергій Шелов. У монографії Термин. Терминологичность. Терминологические определения, що вийшла друком 2003 року, він пише, що завдання визначення полягає не в тому, щоб підтвердити чи описати, а в тому, щоб установити, визначити об’єкт і таким чином виокремити його серед інших (Шелов 2003: 33). Мовознавець, спираючись переважно на логіку, поділяє визначення на п’ять груп: 1) класифікаційні визначення (рос. родовидовые, классифицирующие определения), у яких розрізняють родове поняття та його видові ознаки (Шелов 2003: 37). Ці визначення поділяються на парти तивні й тотативні; 2) перелікові визначення (рос. перечислительные определения), у яких зміст терміна розкривається шляхом переліку елементів, що до нього належать (Шелов 2003: 45); 3) контекстні визначення (рос. контекстуальные определения), у яких значення терміна пояснюється точним переліком усіх контекстів (Шелов 2003: 51); 4) операційні визначення (рос. операциональные определения), у яких відображено певну операційну діяльність. Вони характерні для фізичних і математичних наук (Шелов 2003: 62); 5) мономорфні та поліморфні визначення (рос. мономорфные и полиморфные определения). Особливістю мономорфних визначень є чіткий, суворо окреслений зміст визначуваного терміна, тоді як поліморфні визначення дають змогу вільніше інтерпретувати семантику поняття, не є точними, а тому не рекомендовані в нормативній термінографії (Шелов 2003: 67). На думку автора, ця система визначень також має неточності (там само). Підсумовуючи, слід наголосити, що для того, аби визначення точно окреслювало, називало або характеризувало поняття, у ньому мають бути розкриті певні ознаки називаного поняття, які допомагають увиразнити його відмінності від інших понять і показати певні семантичні зв’язки. Зі сказаного вище, мабуть, не виникає сумнівів, що не лише терміни, а й визначення допомагають забезпечити однаково зрозуміле для всіх і водночас надійне фахове спілкування. Крім того, як видно з рисунка 1, термін і визначення пов’язані- Terminologija | 2021 | 28 183 залежностями субординації — від того, що розкривається у дефініції, залежить термін, і навпаки: вибір певного терміна або його компонента (-ів) визначає також зміст дефініції. Однак у практичній термінологічній роботі слід пам’ятати, що в деяких випадках «правильними можуть бути не лише одне, а й навіть кілька визначень термінів» (Gaivenis 2002: 19). Отже, оцінюючи термін (а також його якість), завжди важливо оцінити і якість дефініції, тобто те, чи відповідає вона встановленим вимогам. 3. ВИМОГИ ДО ДЕФІНІЦІЙ У стандарті Литовської Республіки LRST 1115–90 Принципи термінології і методи виокремлено чотири вимоги, яких слід дотримуватися, укладаючи дефініцію: 1) у дефініції мають відображатися істотні ознаки поняття; 2) адекватність; 3) системність і 4) стислість (Noreikaitė 1994: 99)9. Хоча цей стандарт уже не чинний, розглянуті по суті міжнародні вимоги (це перекладний міжнародний стандарт) свідчать про те, яких вимог мали дотримуватися фахівці, укладаючи дефініції. Julia Eduardovna Mueller виокремлює такі вимоги до дефініцій: дефініція має бути якомога коротшою, але охоплювати всі істотні й розрізнювальні ознаки поняття; дефініція має розкривати місце визначуваного терміна в системі понять; у дефініції слід уживати відомі й уже визначені терміни; не варто пояснювати терміни синонімами або словами, що по суті є тотожними (Mueller 2016: 44–46). С. Шелов розрізняє сім логічних і мовних вимог до дефініції терміна: 1) дефініція має бути пропорційною, тобто обсяг визначуваного й визначального має бути однаковим; 2) у дефініції потрібно виокремити найближчий рід і вид; 3) необхідно показати специфічність видової відмінності; 4) у системі дефініцій небажане хибне коло; 5) логічно суперечливі дефініції є неприйнятними; 6) дефініція має бути точною і зрозумілою; 7) слід уникати заперечних дефініцій (Шелов 2003: 204–205). Більшість зарубіжних термінологів указують на дуже схожі вимоги до змісту дефініцій і звертають увагу на те, що дефініції слід регулярно 9Правила укладання дефініцій дещо докладніше спробували описати у підручнику Вілії Цєлєшєнє та Юдіти Джєжульскєнє Основи професійного мовлення. Тут виокремлено принципи адекватності (термін має описувати поняття), системності (ознаки поняття мають розкривати зв’язки з іншими поняттями або відмінності), стислості (складні пояснення подаються як примітки), збереження предметної галузі та змінюваності (Celiešienė, Džežulskienė 2008: 46). Авторки описують принципи укладання дефініцій на прикладах тлумачних термінологічних словників, тому наведені правила укладання дефініцій можуть бути придатними не в усіх випадках. 184 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė atnaujinti, nes jų turinys, laikui bėgant, gali kisti (Arntz ir kt. 2004: 14). У практичній термінографічній роботі визначення зазвичай формулюють фахівці, а за потреби їх консультують термінологи. У термінологічних словниках прагнуть до того, щоб не лише терміни утворювали певні системи (це очевидна логічна ознака визначень), а й щоб їхні визначення узгоджувалися між собою. Безперечно, формулюючи визначення, фахівці можуть зіткнутися з проблемами, пов’язаними з наявними в них прототипами визначень, розумінням поняття та наявними знаннями. Згадані чинники можуть також зумовити те, що визначення того самого терміна певної галузі в різних джерелах відрізнятимуться. А питання про те, яке визначення є точним і вичерпним, може бути предметом наукових дискусій. У деяких іноземних джерелах наголошується, що якщо термін певної галузі має точне й чітке визначення, сформульоване фахівцями та схвалене й опубліковане у термінографічному джерелі або базі даних цієї галузі, то слід уживати саме його, а не створювати нове (Oberholzer 2002: 16). Безсумнівно, визначення одного конкретного поняття має бути подане лише за однією категорією, а найнадійнішим критерієм систематизації та групування понять за категоріями є їхній зміст. Не слід забувати й про мовні вимоги до визначень, такі як правильність, системність, економність, поширеність тощо. 4. АНАЛІЗ ОДНОГО ВИПАДКУ Досить часто не лише фахівці з певного предмета чи галузі, а й термінологи замислюються не тільки над тим, як визначити терміни, тобто сформулювати чітке, точне й системне визначення, а й над тим, який термін або компонент терміна обрати, щоб він найточніше розкривав усі аспекти поняття, які потрібно назвати, окреслював обсяг поняття, позначеного головним компонентом, і конкретизував його зміст. Майже півтора року тому мені до рук потрапив рукопис словника спортивних термінів, що готувався до видання. Оскільки видів спорту багато, то й фахівців, які укладають словник, чимало. Сумніви викликали випадки, коли представники різних видів спорту по-різному називали терміни одягу, вживані у спорті, особливо терміни з компонентами apranga і batai, тому вирішено розглянути вже схвалені терміни та їхні визначення, наведені в термінологічних словниках. У Банку термінів Литовської Республіки10 наведено такі складені терміни спортивної галузі з головним компонентом apranga: 10 Докладніше про Банк термінів і наведені в ньому терміни див. у статті Альвідаса Умбраса «Банк термінів Литовської Республіки: 10 років після ухвалення закону», опублікованій у 20-му номері журналу «Термінологія» (с. 96–122). Terminologija | 2021 | 28 185 gimnastikos apranga – спортивний одяг і взуття, які носять під час занять гімнастикою (AATŽ 2014); golfo apranga – одяг, взуття та головні убори для гри в гольф (AATŽ 2014); slidinėjimo apranga – одяг, взуття та головні убори для катання на лижах (AATŽ 2014); teniso apranga – одяг, взуття та головні убори, призначені для носіння під час гри у великий теніс (AATŽ 2014). Як видно з визначень, їх слід вважати перелічувальними, адже в них зазначено, що становить визначуване термінологічне поняття, — у цьому випадку це одяг, взуття, головні убори. Визначаючи, що таке gimnastikos apranga, поняття додатково конкретизують: це не будь-який одяг, а спортивний одяг і взуття. Варто звернути увагу й на те, що слова, вживані у визначеннях, одяг, взуття, головні убори, спортивний одяг, взуття також можна знайти у словниках термінів одягу, наприклад у Тлумачному словнику термінів одягу Станіслава Алґімантаса Ратаутаса, Євгенії Страздене та Ади Ґулбінене (2014) або у Словнику одягу Юозаса Прцяускаса (2002). Логічний центр усіх наведених термінів — головний компонент apranga. Природно постає питання, чи доцільно обрано залежні компоненти гімнастики, гольфу, лижного спорту, тенісу, які називають певний вид спорту або спортивну гру та надають значення призначення? Можливо, точніше було б сказати одяг гімнастів, гравців у гольф, лижників або тенісистів, тобто залежними компонентами вказати осіб, для яких призначений цей одяг? Імовірно, такі думки виникають тому, що в уже виданих словниках знаходимо також складені терміни, залежні компоненти яких виражені формами родового відмінка множини, що називають осіб, які носять визначуване взуття (мотоцикліст, парашутист): motociklininkų batai – взуття для мотоциклетного спорту й їзди на мотоциклі, зазвичай із ремінцями на підйомі та щиколотці, з’єднаними металевим кільцем над підйомом і п’ятою (AATŽ 2014); parašiutininkų batai – взуття, яке носять парашутисти під час стрибків із парашутом; частина парашутного спорядження (AATŽ 2014). Окрім уже згаданих, наведено видові терміни, залежні компоненти яких указують на вид спорту, тобто визначення формулюють значно ширше; пор.: bokso batai – взуття з високими або низькими шнурованими халявами, легкими підошвами зі шкіри чи іншого матеріалу з добрими амортизаційними й антифрикційними властивостями, для боксерів (AATŽ 2014); žolės riedulio batai – взуття, яке носять під час гри в хокей на траві; воно має підвищені захисні й амортизаційні властивості та більшу кількість шипів на підошві (AATŽ 2014). 186 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė Як видно з прикладів термінів одягу, наведених у Банку термінів, в обох випадках видовою відмінністю визначуваного об’єкта є такі ознаки, як з халявами, з певними підошвами, зі шкіри, тобто називаються певні деталі взуття, матеріал, з якого його виготовляють, тощо. Крім того, у деяких дефініціях зазначається й призначення: для гри в хокей на траві, призначені для мотоспорту та їзди на мотоциклі, для стрибків із парашутом. Отже, в усіх дефініціях спочатку вказано найближчий рід поняття, а потім визначено видову відмінність, найчастіше не одну. Терміни, що позначають належність, мотоциклістські черевики та парашутистські черевики, цікавіші з погляду граматики: залежні компоненти термінів ужито у множині. Може виникнути запитання, чи виправдана й потрібна така термінологічна множина? Можливо, однак, достатньо було б однини? Узагальнювальна множина тут, здається, вважається точнішою, адже вид взуття названо узагальнено, із зазначенням належності мотоциклістам, парашутистам, без наміру вказати на конкретного мотоцикліста чи парашутиста. Однак тут цілком доречною була б і однина, особливо якби в дефініціях назву особи також було наведено в однині. Отже, чому в одних випадках складними термінами з головними компонентами одяг і черевики названо вид, що має відтінок призначення, а в інших — вид із відтінком належності? Від чого це залежить? Можна припустити, що вибір фахівців зумовила дефініція, точніше — ті ознаки, які вибрано як істотні й такі, що відрізняють певне поняття від інших. Формально термінологові, здавалося б, тут не було б до чого причепитися, за винятком одного: поняття подібного типу визначаються на різних підставах і, опинившись в одному тлумачному термінологічному словнику, не утворять чіткої системи. Однак можна припустити й те, що головні компоненти розглянутих термінів різняться обсягом свого змісту, адже компонентом одяг називають не лише певні предмети одягу, а й спорядження, спеціально виготовлене для спортсменів певного виду спорту, тобто екіпіровку, тоді як компонентом черевики — лише конкретне взуття, і саме через це виникають відмінності у вираженні. Можна припустити також, що розглянуті логічні недосконалості й неоднорідність виникають і через недоліки дефініцій, а також через досвід і знання фахівців різних спортивних галузей та термінографічну роботу окремо, тобто без бачення єдиної системи. Розгляньмо ще один випадок — черевики рибалок, черевики для риболовлі, рибальські черевики, черевики для рибальства чи черевики на риболовлю? Тобто як слід назвати черевики, Terminologija | 2021 | 28 187 призначені для того, щоб рибалки взували їх під час риболовлі. Хоча в Тлумачному словнику термінів одягу знаходимо термін черевики рибалок11: водонепроникні черевики для рибалок і вудкарів (AATŽ 2014), але чому такі черевики не можна було б називати інакше, наприклад, TB черевики для риболовлі, пор. черевики для верхової їзди (AATŽ 2014), ще пор. TB штани для верхової їзди, якщо це взуття призначене для носіння під час виконання певної дії? А може, залежним компонентом складного терміна могла б бути не абстрактна, а конкретна назва в родовому відмінку рибальства, пор. черевики для походу (AATŽ 2014)? У термінології залежні компоненти рідко виражаються давальним відмінком. У цьому випадку в сполученні черевики для риболовлі компонент для риболовлі можна замінити звичнішим родовим відмінком — рибальства. Можливий також варіант рибальські черевики — залежним компонентом рибальський позначалося б відношення до дії або процесу, вираженого твірним словом (рибальства), або зв’язок із ними. Як видно з наведеної у словнику дефініції, нею виражено призначення (призначені для вудкарів і рибалок) та істотну ознаку (водонепроникні). Сумніви щодо залежного компонента розглядуваного складного терміна виникають ще й тому, що в дефініції згадуються вудкарі та рибалки, тоді як у терміні є лише рибалок. Отже, чи рибалки і вудкарі — це одне й те саме? У найновішому нормативному Словнику сучасної литовської мови слово рибалка тлумачиться так: «людина, яка ловить рибу», в академічному Словнику литовської мови слово вудкар означає «той, хто ловить рибу вудкою». Ловити рибу вудкою може як вудкар, так і рибалка. Однак поняття рибалка розуміють значно ширше — залежно від галузі, у межах якої його потрібно визначити. Очевидно, створюючи терміни, фахівці все ж мали б за вихідний пункт брати лише зміст, тобто термінологічне значення, а в дефініції обґрунтовано відображати істотні й розрізнювальні ознаки позначуваного поняття. Не слід забувати й про логіку, семантичний зміст терміна. По суті, вибір компонента складного терміна залежить від змісту й обсягу дефініції. І навпаки — вибір дефініції залежить від компонента (компонентів) складного терміна, адже зазвичай оцінюють, чи узгоджуються термін і дефініція, чи не є дефініція надто широкою або вузькою, чи немає хибного кола тощо. Отже, дефініція не може існувати окремо від терміна, а термін — окремо від дефініції; обоє не можуть існувати окремо від автора дефініції й терміна. Таким чином, дефініція і термін (незалежно від того, простий він чи складний) перебувають у відношеннях субординації (див. рис. 2): вони взаємно зумовлюють одне одного й залежать одне від одного. 11 У термінологічних виправленнях замість запозичення bachilai, bachilos пропонується вживати черевики рибалки (TT 1992: 21). 188 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė ВИСНОВКИ 1. Термін повинен мати дефініцію. Зміст дефініції залежить від обсягу поняття: зі зміною (зменшенням або збільшенням) кількості загальних і розрізнювальних ознак, якими його називають, може змінитися (бути уточнений — звужений або розширений) і зміст дефініції. Під час формулювання дефініції того самого поняття фахівці можуть фіксувати різні ознаки поняття. Така неоднорідність зумовлена відмінностями в досвіді фахівців, знаннях у галузі, освіті, розумінні поняття. Отже, дефініція — це результат конструктивної домовленості. 2. У науковій літературі можна знайти різні класифікації дефініцій, які значною мірою залежать від обраної підстави класифікації, досвіду й концепції авторів, а також предметної галузі. У литовській термінології дефініції досліджувалися небагато. Найбільше уваги їм приділив термінолог К. Гайвеніс. По суті, усі класифікації ґрунтуються на поняттях інтенсія і екстенсія, а також на результатах практичної роботи — дефініціях термінів, опублікованих у термінографічних джерелах. 3. Вираження видового компонента складеного терміна очевидно залежить від змісту дефініції, який формулює фахівець певної предметної галузі. Отже, вибір компонента залежить від розуміння фахівцем названого терміна — чи хоче він виокремити певну сферу, галузь, чи назвати особу тощо. Термінологові, який консультує фахівця, що укладає термінологічний словник, у такому разі доводиться визнати, що основну вимогу — дефініція має бути повною, чіткою, об’єктивною, однозначною, а обсяг визначуваного поняття дорівнює обсягу поняття, що його визначає, — не порушено. Отже, термін і дефініція пов’язані двоспрямованими відношеннями субординації: вибір простого терміна або компонентів складеного терміна залежить від змісту й обсягу дефініції, і навпаки. ŠALTINIAI AATŽ – Stanislovas Algimantas Ratautas, Eugenija Strazdienė, Ada Gulbinienė, Aiškinamasis aprangos terminų žodynas: daugiau nei 6000 terminų lietuvių, anglų, obkiečių, prancūzų ir rusų kalbomis, Kaunas: Technologija, 2014. Bendrinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lt/bendrines-lietuviu-kalbos-zodynas/. Lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas/. Priešniauskas Juozas 2002: Aprangos žodynas, Vilnius: Apvašris. TB – Valstybinės lietuvių kalbos komisijos Lietuvos Respublikos terminų bankas, 2005–2020. Prieiga internete: http://terminai.vlkk.lt/. Terminologija | 2021 | 28 189 LITERATŪRA Arntz Reiner, Picht Heribert, Mayer Felix 2004: Einführung in die Terminologiearbeit, Georg Olms Verlag AG Hildesheim. Bubelis Rimgaudas, Jakimenko Virginija, Valatka Vytis 2012: Logika. II dalis. Silogistika, klasių logika, daugiareiškė, modalinė, normų logika, nededukciniai samprotavimai, Vilnius: Mykolo Romerio universitetas. Celišienė Vilija, Džėžulskienė Judita 2008: Profesinės kalbos pagrindai, Kaunas: Technologija. EFT – Empfehlungen für die Terminologiearbeit, Bern, 2018. Prieiga internete: http://www.cotsoes.org/sites/default/files/KUEDES_Empfehlungen_fuer_die_Terminologiearbeit_Bern_2018.pdf [žiūrėta 2021-05-13]. Eidukienė Dalia 2009: Logika, Vilnius: Paranama. Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Gaivenis Kazimieras 2004: Sudėtinių terminų pateikimas ir aiškinimas terminų žodynuose. – Terminologijos istorijos ir dabarties problemos: straipsnių rinkinys Kazimierui Gaiveniui atminti, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa. ISO 1087: 2019 (en) Terminology work and terminology science – Vocabulary. Prieiga internete: https://www.iso.org/obp/ui/#iso:std:62330:en [žiūrėta 2021-07-05]. Jakaitienė Evalda 2005: Leksikografija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Jakaitienė Evalda 2010: Leksikologija: studijų knyga, antr. pakart. leid., Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Keinys Stasys 2005: Priesaginė lietuviškų terminų daryba. – Dabartinė lietuvių terminologija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 21–76. Klimavičius Jonas 2005: Kazimieras Gaivenis. Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys [rec.]. – Leksikologijos ir terminologijos darbai: norma ir istorija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 246–258. KP L1 – Kalbos patarimai 4: kn. Leksika 1: skolinių vartojimas (L1), sud. D. Mikulėnienė, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005. KP L1 – Kalbos patarimai 4: kn. Leksika 1: skolinių vartojimas (L1), sud. D. Mikulėnienė, A. Dilytė, antras patais. ir papild. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2013. Kvašytė Regina 2005: Mokomasis terminologijos žodynėlis, Šiauliai: VŠĮ Šiaulių universiteto leidykla. LKE – Lietuvių kalbos enciklopedija, par. K. Morkūnas, red. V. Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1999. LST ISO 1087-1:2005 Terminologijos darbas. Aiškinamasis žodynas. 1 dalis. Teorija ir taikymas (tapatus ISO 1087-1:2000). Mickienė Ilona, Briaukienė Birutė 2016: Lietuvių terminologijos apsek tai: metodinė mokomoji knyga, Vilnius: Vilniaus universitetas. Prieiga internete: https://www.knf.vu.lt/dokumentai/failai/katedru/lietuviu/Lietuvi%C5%b3_terminologijos_apsektai_2016.pdf [žiūrėta 2021-04-01]. Mueller Julia Eduardovna 2016: Prinzipien, Arten und Charakteristika von Definitionen in der deutschen und englischen Logistikterminologie. – Филологические науки в МГИМО 7, 39–49. Prieiga internete: https://philnauki.mgimo.ru/jour/article/view/117/118 [žiūrėta 2021-07-01]. Noreikaitė Adelė 1994: Lietuvos Respublikos standartas „Terminologijos principai ir metodai“. – Terminologija 1, 99–100. Oberholzer Mirjam 2002: Terminologische Definitionen: Form, Funktion, Extraktion, Zürich. Prieiga internete: https://www.cl.uzh.ch/dam/jcr:00000000-6a77-a254-ffff-ffffa5fa2b22/oberholzer_liz_terminologische_definitionen.pdf [žiūrėta 2021-07-01]. Plečkaitis Romanas 2004: Logikos pagrindai, Vilnius: Tyto Alba. Sager Juan C. 1990: A Practical Course in Terminology Processing, Amsterdam / Philadelphia: John Benjamins Publishing Company. Šalkauskis Stasys 1991: Raštai II: filosofijos ir pedagogikos terminija, Vilnius: Mintis. TT – Kazimieras Gaivenis, Angelė Kaulakienė, Stasys Keinys, Jonas Klimavičius, Terminologijos taisymai, Vilnius: Mokslas, 1992. TV – Terminologijos vadovėlis Europos Komisijos Vertimo raštu generalinio direktorato Lietuvių kalbos departamento vertėjams, Liuksemburgas, 2006. Prieiga internete: http://www.laraneda.lt/failai/terminology_guidelines_lt.pdf [žiūrėta 2021-05-12]. TŽŽ – Tarptautinių žodžių žodynas, red. A. Kaulakienė, Vilnius: Alma littera, 2013. TŽŽ – Valerija Vaitkevičiūtė, Tarptautinių žodžių žodynas, 4-as patais. ir papild. leidimas, Vilnius: Žodynas, 2007. VLEe – Visuotinė lietuvių enciklopedija, e. variantas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras, 2001–2020. Prieiga internete: www.vle.lt. Шелов Сергей Дмитриевич 2003: Термин. Терминологичность. Терминологические определения, Москва. 190 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Sudėtinio termino dėmenų ir apibrėžties subordinacija: vieno atvejo analizė SUBORDINATION BETWEEN COMPONENTS AND DEFINITION OF A COMBINATIVE TERM: CASE STUDY Summary As it is generally known, the content of the term is revealed by the definition of the terminological meaning, the content of which essentially depends on the scope of the concept. If the number of the basic and distinguishing features reflected by the concept changes (decreases or increases), the content of the definition may be further updated (narrowed or expanded). The professionals of a certain field may choose slightly different features of the concept to define the same concept. Such inconsistency may be determined by the difference in their experience, perception of the concept, professional knowledge, and even imagination. We may say that the definition of a certain term is the outcome of a constructive agreement, and there are cases where several definitions (rather than one) revealing the basic and distinguishing features of the concept devised by the professionals of a certain field may be considered correct and appropriate. The article analyses two-word terms with the head component apranga and batai found in the Term Bank of the Republic of Lithuania: gimnastikos apranga, golfo apranga, slidinėjimo apranga, teniso apranga and motociklininkų batai, parašiutininkų batai, bokso batai, žolės riedulio batai, etc. It is discussed why in some cases the combinative terms with apranga and batai as head components indicate aspect with the shade of purpose and in other cases with the shade of belonging. The analysis of the examples entails a conclusion that the expression of the aspectual component(s) of the combinative term obviously depends on the content of the definition created by a professional of a certain field. It means that the way a professional conceives the specific term determines which element is chosen for use. Therefore, the term and its definition are linked by bidirectional relations of subordination, i.e. the selection of constituent components for a one-word or combinative term depends on the content and scope of the definition, and vice versa. Gauta 2021-07-10 Aušra Rimkutė-Ganusauskienė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] Terminologija | 2021 | 28 191