Lietuviškų intelekto sutrikimą ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai

doi.org/10.35321/term28-06 Зміна литовських термінів на позначення інтелектуального розладу та його рівнів і чинники, що її зумовлюють DALIA GEDZEVIČIENĖ Інститут права Литовського центру соціальних наук Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8285-9692 АНОТАЦІЯ У статті представлено литовські терміни, які вживалися для позначення інтелектуального розладу та його рівнів у XX столітті й перші два десятиліття XXI століття, а також паралельно розглянуто терміни, що позначають той самий розлад і його рівні в Міжнародній класифікації хвороб (ICD). У роботі з’ясовується, які чинники спонукали до зміни термінології в цій галузі, а також з яких причин в офіційних документах Литви, публічному та науковому дискурсах і на практиці нині синонімічно вживаються щонайменше чотири терміни на позначення інтелектуального розладу (порушення інтелекту, інтелектуальна інвалідність, розумова відсталість, недоумство), а також який можливий вплив кожного з цих термінів на суспільні установки та ставлення до групи осіб із цим розладом. КЛЮЧОВІ СЛОВА: інтелектуальний розлад, інтелектуальна інвалідність, розумова відсталість, недоумство, синонім, конотація, Міжнародна класифікація хвороб. АНОТАЦІЯ У цій статті представлено литовську термінологію, що використовувалася для позначення інтелектуальної інвалідності та її рівнів у XX столітті й на початку XXI століття, а також розглянуто терміни, якими позначають той самий розлад і його рівні в Міжнародній класифікації хвороб (ICD). У статті пояснюється, які чинники призвели до зміни термінології в цій галузі та які причини зумовили появу щонайменше чотирьох термінів, що нині синонімічно вживаються в офіційних литовських документах, публічному й науковому дискурсах та на практиці для позначення інтелектуальної інвалідності: порушення інтелекту (розлад інтелекту), інтелектуальна інвалідність (інтелектуальна інвалідність), розумова відсталість (розумова відсталість) і недоумство (слабоумство). Крім того, у статті досліджується можливий вплив кожного з цих термінів на суспільні установки щодо групи осіб із цим розладом. КЛЮЧОВІ СЛОВА: розлад інтелекту, інтелектуальна інвалідність, розумова відсталість, недоумство, синонім, конотація, Міжнародна класифікація хвороб. 114 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimo ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ Початком послідовнішого вживання та закріплення в мові медицини й інших галузей міжнародних термінів на позначення інтелектуального розладу, які здебільшого формувалися на основі грецької та латинської мов, можна вважати середину XIX ст., а витоки відповідної литовської термінології сягають міжвоєнної Литви. У другій половині XX ст., поряд із традиційним біомедичним розумінням інтелектуального розладу як хвороби та дефекту мозку, сформувався погляд на цю когнітивну особливість як на соціальний феномен, який по суті створюють суспільні норми певного періоду та сприйняття межі між нормою і відхиленням від неї. Це привернуло увагу до етичних аспектів термінів на позначення інтелектуального розладу та його рівнів. Зусилля лікарів, педагогів, соціальних працівників, представників неурядових організацій, опікунів та близьких людей з інтелектуальною інвалідністю привели до змін у термінології цієї галузі; пошук нейтрального, точного, а головне — шанобливого позначення цього стану та осіб, яким він властивий, триває й досі. У Литві на соціальну шкоду застарілих, образливих термінів, дискредитованих додатковими конотаціями, та їхній зв’язок зі стигмою і відчуженням наголошують юристи (Benkunskas 2012), лікарі-психіатри (Pūras 2015: 69), фахівці з комунікації (Jurčiukonytė 2007: 11–14); загалом про необхідність шанобливо називати людей з інвалідністю та представників інших уразливих груп говорять дослідники інвалідності (Ruškus 2019) і працівники установ Європейського Союзу (Įtraukioji komunikacija 2018). У багатьох випадках ці спостереження спонукали результати досліджень, проведених зарубіжними науковцями. У другій половині XX ст., особливо від 1970-х років, лікарі, теоретики студій інвалідності та представники інших соціальних наук почали досліджувати вживання неетичних, неточних термінів, що не відповідають сучасному розумінню інтелектуального розладу, і наголошували на потребі їх змінити (Mercer 1973: 27–28; Taylor 1996: 4–13; Shalock, Luckasson, Shogren ir kt. 2007: 116–124; Taylor 2008: XV; Salvador-Carulla, Bertelli 2008: 10–16; Wehmeyer, Buntinx, Lachapelle, Luckasson 2008: 311–318; Salvador-Carulla, Reed, Vaez-Azizi ir kt. 2011: 175–180; Nash, Hawkins, Kawchuk, Shea 2012: 71; Harris 2013: 260–262; Tassé, Mehling 2015: 2–12 ir kt.). І хоча термінологія цієї галузі як литовської, так і інших мов, найчастіше змінюючись під впливом тенденцій суспільного розвитку, зазнавала варіацій, для неї була (і є) характерною синонімія, досі вона не привертала пильнішої уваги термінологів-лінгвістів- Terminologija | 2021 | 28 115 лінгвістів. У цій статті робиться спроба розглянути терміни, що вживаються на позначення інтелектуального розладу та його рівнів, їхнє походження, словотвір, зміни й синонімію з погляду лінгвіста, водночас не залишаючи поза увагою соціальних аспектів — можливого впливу цих термінів на суспільні установки і, навпаки, впливу суспільних етичних установок на зміну розглянутих термінів. У статті основну увагу приділено термінам, уживаним нині, тобто протягом двох останніх десятиліть цього століття, у Литві на позначення інтелектуального розладу та його рівнів; водночас, щоб зрозуміти передумови нинішньої ситуації, розглянуто також терміни, які в XX ст. вживалися в Литві та в Міжнародній класифікації хвороб для позначення інтелектуального розладу. Отже, мета цього дослідження — представити зміни литовської термінології на позначення інтелектуального розладу та його рівнів у перші десятиліття XX–XXI ст. і визначити чинники, що сприяли цим змінам. Для досягнення мети поставлено такі завдання: 1) оглянути терміни, уживані на початку XX–XXI ст. у Литві для позначення інтелектуального розладу та його рівнів у науковій літературі трьох галузей (медицини, освіти й права), нормативно-правових актах, судових постановах та офіційних довідках; 2) зазначити, які терміни в досліджуваний період уживалися в англомовній версії Міжнародної класифікації хвороб для позначення розглядуваного розладу та його рівнів, і дослідити вплив цих термінів на вибір литовських відповідників; 3) визначити сфери вживання литовських синонімічних термінів на позначення інтелектуального розладу та його рівнів, уживаних протягом двох останніх десятиліть, а також причини появи синонімії; 4) провести семантичний аналіз термінів і на його підставі оцінити можливий вплив окремих термінів на суспільні установки. У роботі застосовано описовий метод, метод семантичного аналізу та опитування. Джерельну базу дослідження становили переважно литовські підручники з психіатрії, судово-психіатричної експертизи й спеціальної педагогіки, монографії, словники та енциклопедії, а також постанови судів Литви, ухвалені у 2005–2020 рр., суб’єктом яких є особа з інтелектуальним розладом; статті кодексів Литовської Республіки, що регламентують дієздатність або осудність осіб з інтелектуальним розладом; різноманітні офіційні довідки, які медичні та освітні заклади видають дітям з інтелектуальним розладом; одинадцять англомовних редакцій Міжнародної класифікації хвороб, шоста французька, десята литовська та російська редакції Міжнародної класифікації хвороб. 116 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai 1. СИНОНІМІЧНІ ТЕРМІНИ: ВИТОКИ СУЧАСНОЇ СИТУАЦІЇ 1.1. Співвідношення поняття інтелектуального розладу й терміна За словами фахівців із розвитку дітей, значну частину історії науки про розумову відсталість (інтелектуальний розлад — прим. авт.) становлять пошуки найменш стигматизувального терміна для визначення цього стану (Vaikų raidos sutrikimai 2003: 208). Це твердження безпосередньо стосується ключових проблемних аспектів розглядуваної галузі, які буде розкрито і в цій статті: 1) термін тісно пов’язаний із поняттям, яке він позначає: зі зміною поняття шукали й інший термін для його називання, і навпаки — термін, змінений з певних причин, змінював і зміст, який він позначав; 2) особи, стан яких називали аналізованими термінами, постійно зазнавали в суспільстві відчуження та стигматизації, а одним із чинників, що зумовлюють відчуження, є також назви цих осіб і їхнього стану. Розпочинаючи короткий історичний огляд литовських термінів, які нині вживаються на позначення інтелектуального розладу та його рівнів, важливо наголосити, що зміни цих термінів неможливо пояснити цілком відокремлено від розвитку поняття інтелектуального розладу, змін у поглядах на цей стан і загалом соціальних змін у суспільстві. Тому, розглядаючи історію термінів, буде згадано як лінгвістичні, так і соціальні чинники, що вплинули на неї. Оскільки докладний діахронічний аналіз термінології досліджуваної галузі не є метою цієї статті, обмежимося витоками термінів, уживаних нині та актуальних, сподіваючись виявити передумови синонімії сучасних термінів. Тут слід коротко пояснити, що позначають терміни, досліджувані в статті, тобто охарактеризувати поняття інтелектуального розладу. Інтелектуальним розладом вважається вроджений стан або стан, що проявляється до досягнення трирічного віку, і зазвичай триває все життя людини. Його можна визначити як єдиний основний розлад розвитку особи або як супутній розлад при різних інших порушеннях розвитку, хворобах і синдромах. Для цього стану характерні обмежені інтелектуальні здібності (коефіцієнт інтелекту (далі — IQ) дорівнює 70 балам або менше1 за результатами індивідуально проведеного стандартизованого тесту дослідження інтелекту) та дефіцит адаптивної поведінки (виявлений під час дослідження соціальної адаптації); розлад проявляється порушеннями пізнавальних, мовних, моторних і соціальних здібностей особи. Рівні розглядуваного розладу варіюються від легкого до дуже тяжкого (Giedrienė 2015: 207; Mačiulis, Šurkus, Lapytė 2017: 243). 1Коефіцієнт інтелекту не є відсотковим вираженням інтелекту. Terminologija | 2021 | 28 117 Загалом уявлення про те, що таке інтелект і яким він має бути, а також порогове значення IQ, що розмежовує норму й розлад, історично змінювалися2, і водночас зміни цих уявлень впливали на терміни, якими називали розлад. У радянський період і впродовж 1990–2020 рр. в офіційних документах Литви, різноманітних наукових і практичних працях та підручниках інтелектуальний розлад називали розумовою недостатністю, інтелектуальною недостатністю, розумовою аномальністю, вадою інтелекту, дефектом інтелекту3, олігофренією, недоумством, вродженим недоумством, розумовою відсталістю, психічним інфантилізмом, інтелектуальною неповноцінністю, інтелектуальною ущербністю, розумовою інвалідністю, інтелектуальною інвалідністю; рівні інтелектуального розладу — дебільністю, імбецильністю, ідіотією, мороном; а осіб, яким властивий інтелектуальний розлад, — дебіли, імбецили, ідіоти, недоумкуваті, розумово відсталі, розумово відсталі індивіди, розумово відсталі діти, психічні інваліди, олігофрени. Деякі з цих термінів — інтелектуальна недостатність, вада інтелекту, психічний інфантилізм, інтелектуальна неповноцінність, інтелектуальна ущербність, психічний інвалід — востаннє вживалися у працях, опублікованих щонайпізніше два десятиліття тому, тому їх вважають неактуальними для сучасного слововжитку, нині не вважають синонімами терміна інтелектуальний розлад і терміна особа з інтелектуальним розладом, а далі в статті їх не розглядають. Тривалий час інтелектуальний розлад вважали хворобою, об’єктом дослідження однієї з галузей медицини — психіатрії, тож авторами перших термінів для цього поняття були психіатри. Французький лікар Philippe Pinel у 1809 р. у своїй класифікації психічних хвороб зазначив і описав розлад, який назвав ідіотизмом (фр. idiotisme). Учень П. Пінеля, психіатр Jean Etienne D. Esquirol, через кілька років відмовився від терміна ідіотизм і виокремив два окремі поняття — ідіотію (фр. idiotie) та імбецильність (фр. imbécillité), а також розподілив їх на рівні за ступенем тяжкості (два рівні імбецильності й три рівні ідіотії) (Binet, Simon 1904: 168–172). Ще один термін, що закріпився в класифікаціях і номенклатурах психічних розладів, — 2 Точно невідомо, який відсоток осіб у Литві нині має інтелектуальний розлад. За різними джерелами, це становить 1–4% населення. Наприклад, за даними Інституту гігієни, у 2019 р. у 4,4% дітей Литви було діагностовано розумову відсталість (інтелектуальний розлад — прим. авт.) і порушення психологічного розвитку (Našlėnė, Petrauskaitė, Želvienė 2020: 66). Однак не уточнено, яку частку цієї групи розладів становить інтелектуальний розлад, а яку — порушення психологічного розвитку (наприклад, розлади розвитку навчальних навичок, загальні розлади розвитку тощо). Вважають, що інтелектуальний розлад, тобто стан, за якого коефіцієнт інтелекту нижчий за 70, властивий трохи більш ніж 2% населення світу (Valionienė 2021: 14). 3 Слід уточнити, що в одних працях термінами «інтелектуальна недостатність», «вада інтелекту», «дефект інтелекту» називають інтелектуальний розлад, а в інших — ознаку, симптом цього розладу. 118 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai Термін олігофренія (гр. oligos — нечисленний, малий + гр. phrēn — розум), що позначає інтелектуальний розлад і закріпився у вжитку, запропонував 1915 р. німецький психіатр Emil Kraepelin (Kriščiūnas 2002: 138). У XX ст. одним із найважливіших документів, що сприяв запровадженню єдиної класифікації хвороб і термінології в багатьох країнах світу, була міжнародна статистична класифікація хвороб International Classification of DiseasesInternational Classification of Diseases (далі — ICD), яку оновлювали приблизно кожні десять років. У перших п’яти виданнях ICD, або редакціях, чинних у 1900–1947 рр., перелічували лише хвороби, що могли стати причиною смерті. Під час підготовки шостого видання ICD (1948 р.) укладення та редагування Міжнародної класифікації хвороб перебрала на себе заснована тоді Всесвітня організація охорони здоров’я (далі — ВООЗ); відтоді до міжнародного довідника хвороб включають також хвороби, що не спричиняють смерті. ICD-6 стала першою класифікацією, у якій було виокремлено окремий розділ психічних розладів (Bunevičius 1997: 882). Хоча однією з цілей ICD було створити можливість порівнювати й обмінюватися інформацією про охорону здоров’я різних країн світу за допомогою єдиної термінології, до 1970–1980-х рр. вплив ICD як на національні класифікації хвороб, так і на терміни, що в них використовувалися, був незначним. Оскільки ICD, яку укладала ВООЗ, була не обов’язковим, а рекомендаційним документом, її використовували не всі країни-члени; наприклад, у 1959 р., майже через шість десятиліть після появи першої ICD, цю класифікацію для власних потреб адаптували лише Фінляндія, Нова Зеландія, Перу, Таїланд і Велика Британія. Інші країни застосовували її лише частково (окремі додатки) або тільки зі статистичною метою (Stengel 1959: 604). У практиці лікарі багатьох країн користувалися класифікаціями, затвердженими у їхніх країнах, авторами яких зазвичай були авторитетні фахівці відповідної галузі — лікарі, що укладали й публікували підручники, монографії тощо. В останні десятиліття XX ст., у добу інформаційних технологій, цифровізації та створення міжнародних реєстрів, дедалі більше держав почали користуватися ICD: перекладати її на національні мови, адаптувати відповідно до потреб своєї країни, а також застосовувати запропоновану нею систему кодування. Оскільки термінологія національних класифікацій і запровадженої ICD часто відрізнялася, на практиці через це побільшало синонімічних термінів; це стосується й термінології психіатрії, об’єктом дослідження якої тривалий час був також інтелектуальний розлад. Тож у цьому розділі далі розглядатимуться терміни, якими в Литві у XX ст. називали інтелектуальний розлад і його рівні, порівнюючи їх із термінами, рекомендованими в той період Міжнародною класифікацією хвороб (в англійській версії, а згодом і в литовській). Terminologija | 2021 | 28 119 1.2. Огляд уживання термінів, що позначають інтелектуальний розлад і його рівні, у Литві та Міжнародній класифікації хвороб Якщо говорити про класифікацію та термінологію інтелектуального розладу і його рівнів у Литві, то видно, що до кінця XX століття лікарі країни як у практиці, так і в наукових працях схилялися до використання не рекомендованої ICD класифікації та термінології психічних і поведінкових розладів, зокрема інтелектуального розладу, а національної системи. Наприкінці XX століття, з початком використання адаптованої литовської версії ICD — Міжнародної класифікації хвороб (далі — TLK) та її системи кодування, зросло значення як наведеної в ній класифікації хвороб і розладів, так і вживаної в ній термінології не лише в галузі охорони здоров’я, а й в інших сферах життя. Необхідно наголосити, що в той час найбільшу плутанину в термінології інтелектуального розладу та його рівнів спричиняло не те, що в різних джерелах для позначення того самого розладу вживалися різні терміни, а те, що як TLK, так і національна система застосовували різні засади класифікації психічних і поведінкових розладів, тобто відрізнялися не лише терміни, якими позначали інтелектуальний розлад і його рівні, а й саме поняття, яке ними позначалося: розлад зараховували до різних категорій. Наприклад, упродовж тривалого часу, з 1938 до 1965 року, ICD позначала інтелектуальний розлад терміном mental deficiency (у литовських текстах час від часу вживалися відповідники цього терміна intelekto nepakankamumas, intelekto deficitas), тоді як у багатьох країнах для назви цього розладу як діагностичний термін уживався вже згаданий термін oligofrenijos, запропонований Е. Крепеліном. Ба більше, у багатьох країнах поряд із oligofrenijos уживалися також його національні відповідники, що функціонували як синоніми oligofrenijos, наприклад: російське слабоумие, німецьке Schwachsinn, литовське (įgimta silpnaprotystė), англійське feeble-mindedness тощо. Ці національні відповідники не можна вважати кальками терміна oligofrenijos, оскільки згадані терміни для позначення інтелектуального розладу вживалися ще до 1915 року (саме цього року, як уже зазначалося, Е. Крепелін увів термін oligofrenijos). І хоча в багатьох наукових працях як oligofrenija, так і її національний відповідник подавалися як синоніми, з часом виявилася неоднакова семантична широта таких синонімічних термінів. Отже, на відміну від міжнародного терміна oligofrenija, який уживався в одному значенні — саме тому, що розглядається в цій статті: інтелектуального розладу, вродженого або набутого до трирічного віку й трактованого як розлад розвитку, — литовський термін silpnaprotystė уживався щонайменше у трьох значеннях: 1) як синонім intelekto sutrikimo; 2) як синонім demencijos; 3) а найчастіше — як гіперонім, або ширша категорія, що охоплює два різні розлади — intelekto sutrikimą, або įgimtą silpnaprotystę, і 120 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai demenciją, або набуте слабоумство. Остання класифікація істотно відрізнялася від класифікації ICD: як у ICD, так і в її литовській версії TLK інтелектуальний розлад (поки що там його називають protiniu atsilikimu) і деменція є окремими самостійними нозологічними одиницями, тоді як у національній литовській літературі обидва ці розлади належать до однієї ширшої категорії та трактуються як синдроми silpnaprotystės4. Отже, коротко кажучи, термінами, уживаними в ICD (англ. mental deficiency, mental retardation), а також терміном oligofrenija позначалося те саме поняття, однак поняття, позначені національними синонімами терміна «олігофренія», зокрема «слабоумством», належали до іншого рівня системи та іншої класифікації понять. Далі коротко й у хронологічному порядку розглянемо термінологію, яку вживали для позначення інтелектуального розладу в ICD, згодом — і в TLK, а також у литовській національній системі. 1.2.1. 1900–1940 РОКИ Перша редакція TLK ILCD–15 вийшла у 1900 році; у ній було перелічено лише 191 хворобу, розлад або травму, що могли бути причиною смерті. У цій редакції інтелектуальний розлад ще не згадувався. У другій редакції класифікації, затвердженій у 1909 році, вже названо такі інтелектуальні розлади: 74A Idiocy, Imbecility; 74B Cretinism (окремо, наприкінці переліку хвороб і розладів, згадано також старечу деменцію: 154A Senile dementia) (ILCD–2). Тут простежується напрям класифікації, збережений у всіх наступних редакціях ICD і донині: інтелектуальний розлад і деменція не є різновидами одного розладу; їх класифікують як окремі одиниці, що не мають спільної класифікаційної основи. У третій редакції класифікації, виданій у 1920 році, кретинізм уже не згадується як інтелектуальний розлад або його рівень kretinizmas; залишаються лише ідіотія та імбецильність: 84(1) Idiocy, Imbecility (ILCD–3). З невідомих причин у четвертій редакції класифікації, що набула чинності у 1929 році, не згадано жодного розладу, який можна було б трактувати як інтелектуальний (ILCD–4). П’ята редакція класифікації, чинна у 1938–1948 роках, майже на три десятиліття (до 1965 року, коли діяти пере- 4 Цю класифікацію можна побачити також в одному із сучасних литовських підручників із психіатрії для закладів вищої освіти (див. Dembinskas 2003: 223–231). 5 Міжнародну класифікацію хвороб, що укладається з 1900 року, у цій статті узагальнено називатимемо International Classification of Diseases і скорочуватимемо як ICD, хоча назви окремих її редакцій різняться: перша–п’ята редакції мають назву International List of Causes of Death; у цій публікації їх скорочено позначено ILCD із зазначенням номера редакції, а починаючи із шостої редакції (1948 рік, коли було включено не лише хвороби, що спричиняли смерть, а й усі відомі на той час хвороби) — International Classification of Diseases, скорочено ICD із зазначенням номера редакції. Terminologija | 2021 | 28 121 У документі ICD-7 для позначення загальної категорії інтелектуального розладу закріпили вже згаданий термін mental deficiency (ILCD-5). Отже, протягом перших п’яти десятиліть XX ст. у Міжнародній класифікації хвороб ICD для позначення інтелектуального розладу та його рівнів найчастіше вживали три терміни — mental deficiency (лит. intelekto nepakankamumas), idiocy (лит. idiotija) і imbecility (лит. imbecilumas). У цей період термінологію, що вживалася в Литві для називання відповідного розладу, найкраще відображено в першому підручнику з психіатрії, виданому литовською мовою, — Įvadas į psichiatriją (1935), автором якого був відомий литовський психіатр міжвоєнного періоду, професор Університету Вітовта Великого Юозас Блажис. У цьому підручнику автор позначає інтелектуальний розлад і його рівні двома синонімічними термінами — міжнародним oligofrenija та його литовським відповідником silpnaprotybė, а особу, якій властивий цей розлад, — silpnapročiu. Наведене визначення олігофренії, або слабоумства, свідчить, що ця категорія позначає саме інтелектуальний розлад як порушення розвитку разом із його рівнями (формами): «Олігофренія — загальна назва форм слабоумства. Олігофренія — це недостатній, значно відмінний від норми розвиток психіки, особливо розуму, від самого народження або з раннього дитинства. Слабоумна людина — це людина, розумовий розвиток якої значно відстає від розвитку людей її віку» (Blažys 1935: 4–5). Деменцію описано в окремому розділі, однак, як і для олігофренії, автор вважає її характерною ознакою «слабкість розуму»: «Набута слабкість розуму, як наслідок ураження мозку та психічної хвороби, називається деменцією (dementia)» (Blažys 1935: 167). Отже, у цьому підручнику терміни oligofrenijos та silpnaprotybės вживаються як синоніми й позначають те саме поняття — інтелектуальний розлад. Крім того, рівні інтелектуального розладу Ю. Блажис позначив термінами, які світові психіатри вживали вже не одне десятиліття: «Найважчий ступінь слабоумства — idiotizmas, <...> дещо легший ступінь — imbecilitas <...>, а найлегший — debilitas» (Blažys 1935: 160). І хоча олігофренію та деменцію описано в окремих розділах, тут усе ж виокремлено спільну ознаку, симптом, що поєднує ці розлади, — «слабкість розуму»; імовірно, згодом вона й стала основою для об’єднання цих двох різних категорій, що дало змогу трактувати два окремі розлади як різновиди слабоумства6. 6 Варто зазначити, що цю статтю підготовлено під час пандемії COVID-19. Через суворі карантинні обмеження, що діяли в литовських бібліотеках і архівах, доступ до ресурсів з території Литви міжвоєнного та ранішого періодів був надзвичайно обмежений, тож джерельну базу цього періоду фактично становить лише один тогочасний підручник із психіатрії. У майбутньому, після скасування карантинних обмежень, авторка статті сподівається здійснити ґрунтовний огляд термінів, уживаних у цей період для позначення інтелектуального розладу та його рівнів. 1 2 2 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai 1.2.2. 1940–1999 РОКИ І в шостій (1948 р.), і в сьомій (1955 р.) редакціях ICD для позначення категорії інтелектуального розладу вжито термін mental deficiency (лит. intelekto nepakankamumas), що з’явився ще в п’ятій редакції класифікації, а для позначення рівнів цього розладу, визначених за коефіцієнтом IQ та іншими даними, вжито терміни idiocy, imbecility, moron, mongolism. Для найлегшого рівня інтелектуального розладу, позначеного терміном moron, як пояснювальний використано синонімічний термін feeble-mindedness, тоді як терміном «олігофренія» в цій класифікації позначено лише одну нетипову гілку категорії інтелектуального розладу — phenylpyruvic oligophrenia (інтелектуальний розлад, що виникає внаслідок спадкового метаболічного захворювання фенілкетонурії) (ICD-6; ICD-7; докладніше див. MIS 1957: 123–124). Термінологія, вживана в цих двох редакціях міжнародної класифікації, особливо виразно виявила розбіжності між системами класифікації понять, уживаними на міжнародному та національному рівнях. Наприклад, у багатьох національних системах, зокрема й у Литві, такими термінами, як oligofrenija ir silpnaprotystė (англійський відповідник feeble-mindedness), позначали всю категорію інтелектуального розладу, тоді як у міжнародній класифікації ці терміни називали окремі вузькі підкатегорії інтелектуального розладу (наприклад, oligofrenija) або вживалися у визначеннях рівнів інтелектуального розладу як пояснювальні слова, що позначають симптом, характерний для певного рівня розладу (наприклад, англ. feeble-mindedness, лит. silpnaprotystė). З часом, починаючи із середини XX ст., у публічному дискурсі та повсякденному мовленні багатьох мов міжнародні медичні терміни, призначені для позначення рівнів інтелектуального розладу й осіб, які їх мають, почали вживатися в інших значеннях. Debilumas, idiotija, idiotizmas, imbecilumas стали метафорами дурості, а debilai, idiotai ir imbecilai — метафорами людей, які мислять і поводяться нерозумно, недоречно чи нелогічно; ці слова вживають виключно в негативному контексті, щоб принизити особу, яку так називають7. Отже, терміни, уживані у досить вузькій професійній сфері, по суті, зазнали детермінологізації — почали вживатися з додатковим лексичним значенням і вкрай негативною конотацією. Невдовзі образлива, зневажлива, неповажна коно- 7 За словами Лео Каннера, складно встановити, коли саме слово грецького походження idiotas (гр. idiōtēs) почало вживатися в теперішніх відомих значеннях. У давньогрецьких письмових джерелах засвідчено таку зміну семантики слова idioto: «приватна особа» → «звичайна людина» → «світська людина, яка не має професійних знань» → «необізнана, погано поінформована людина». Зрештою — хоча це вже не засвідчено в давньогрецькій літературі — idiotas набуло специфічних конотацій психічного дефекту (Kanner 1967: 4–5). Terminologija | 2021 | 28 123 ація почала асоціюватися і з першим — термінологічним — значенням, а також із денотатом позначення — групою осіб, які мають певні особливості інтелекту. Такий додатковий відтінок значення термінів, що описували групу, яка, історично кажучи, постійно була соціально вразливою, став перешкодою для розвитку іншого підходу — гуманістичного, спрямованого на спільне співіснування всіх членів суспільства, не такого, що розподіляє й групує суспільство, а такого, що інтегрує, — який формувався від середини минулого століття. Тому з’явилися свідомі зусилля відмовитися від образливих назв цього розладу та особи, яка його має, і знайти найменш стигматизувальний термін. 1961 року Американська асоціація розумової відсталості (англ. American Association on Mental Retardation) запровадила для позначення інтелектуального розладу новий термін — mental retardation. Дуже швидко цей термін перейняла й Американська психіатрична асоціація (англ. American Psychiatric Association). Mental retardation (лит. protinis atsilikimas) на той час замінив такі застарілі терміни, як feeble-mindedness (лит. silpnaprotystė), idiocy (лит. idiotija) і mental subnormality (лит. protinis nenormalumas), які вже набули пейоративного значення (Harris 2013: 260). Ця одна з найважливіших змін в історії термінології інтелектуального розладу відобразилася й у редакції ICD-8, що вийшла 1965 року. Використовувана тут термінологія перейшла як до редакції ICD-9 (набула чинності 1976 року), так і до редакції ICD-10 (набула чинності 1989 року), якою користуються й досі. Отже, понад пів століття тому завдяки зусиллям ВООЗ із Міжнародної класифікації хвороб і розладів здоров’я вилучили та замінили іншими такі застарілі терміни: для позначення всієї категорії інтелектуального розладу — mental deficiency (лит. intelekto nepakankamumas) замінили на mental retardation (лит. protinis atsilikimas); для позначення різних рівнів інтелектуального розладу — idiocy, imbecility, moron, borderline intelligence, mongolism, other and unspecified types замінили на borderline (лит. ribinis), mild (лит. lengvas), moderate (лит. vidutinis), severe (лит. sunkus), profound (лит. labai sunkus), unspecified (лит. nepatikslintas) mental retardation (лит. protinis atsilikimas). Оскільки протягом тривалого часу ICD мало використовували в практиці різних країн, сама поява оновленої класифікації не прискорила змін, до яких прагнули її автори, у досить інертних сферах суспільних поглядів, мовного вжитку та охорони здоров’я. У національних системах ще довго керувалися власною класифікацією розладів і термінологією для їх позначення, тому такі терміни, як idiotija, imbecilumas, debilumas, idiotas, imbecilas, debilas, для позначення рівнів інтелектуального розладу та осіб, які їх мають 124 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai вживалися в мові медицини, спеціальної педагогіки та споріднених із ними галузей аж до кінця XX століття. Тут варто докладніше розглянути, якими термінами в другій половині XX століття литовські лікарі, педагоги та інші фахівці позначали інтелектуальний розлад і його рівні у своїх працях. Розглядаючи вживання термінів на позначення інтелектуального розладу та його рівнів у Литві від п’ятого до кінця десятого десятиліття XX століття (1940–1999), найдоцільніше поділити цей період на три етапи: 1940–1970; 1971–1990; 1991–2000. Kalbant apie pirmąjį etapą (1940–1970) pabrėžtina, kad Lietuva didžiąją šio laikotarpio dalį priklausė Sovietų Sąjungai, tad čia vadovautasi ta terminija, kuri oficialiai buvo vartojama Sovietų Sąjungos psichiatrijos autoritetų. Aptariamuoju laikotarpiu pasaulyje galiojo ICD šeštoji ir septintoji redakcijos, kuriose visa intelekto sutrikimo kategorija vadinta mental deficiency (liet. intelekto nepakankamumas) terminu, tačiau, kaip jau minėta, praktikoje ICD šiuo periodu naudojosi itin mažai šalių, tad ir šis terminas tiek Lietuvoje, tiek apskritai Sovietų Sąjungoje vartotas gana retai. Sovietų Sąjungoje tuo metu buvo įsitvirtinusios dvi psichikos ligų ir sutrikimų klasifikacijos: (1) Kerbikovo, Ozeretskio, Popovo bei Snežnievskio ir (2) Giljarovskio (Stengel 1959: 606). Pernelyg nesigilinant į šių klasifikacijų skirtumus, pažymėtina tik tiek, kad intelekto sutrikimas abiejų klasifikacijų autorių buvo įvardijamas tuo pačiu oligofrenijos terminu, be to, oligofrenija, remiantis vienu bendru simptomu (proto silpnumu) su demencija, sinonimiškai dar įvardyta kaip įgimta silnaprotystė (rus. врожденное слабоумие), o demencija – kaip įgyta silnaprotystė (rus. приобретённое слабоумие) (Гиляровский 1954: 500; Кербиков ir kt. 1968: 394–395). Попри те, що в цей період узагальнювальну категорію інтелектуального розладу називали різними термінами — intelekto nepakankamumu в ICD, а в національних системах різних країн — oligofrenija, крім того, поряд із oligofrenijos вживалися й інші синонімічні терміни (наприклад, у Литві — silnaprotystė), рівні інтелектуального розладу і в ICD, і в різних країнах позначали тими самими трьома основними термінами — idiotijos, imbecilumo та debilumo. Варто звернути увагу, що в англійській версії ICD для позначення легкого рівня інтелектуального розладу вживали термін moron, тоді як у версії, виданій іншою офіційною мовою ВООЗ — французькою, цей рівень позначено як debilite mentale (MCS 1950: 114). Отже, видно, що в національній литовській класифікації закріпилася термінологія рівнів інтелектуального розладу з французької версії ICD. Terminologija | 2021 | 28 125 У Литві невдовзі після Другої світової війни (1947 року) у підручнику Nervų ligos, виданому для студентів-медиків, професор Лазаріс Гутманас коротко описав олігофренію, виокремивши три її ступені — debilitas, imbecilitas, idiotia. З погляду термінології ця праця важлива тим, що тут кілька разів як синонім oligofrenijos ужито термін protinis atsilikimas (Gutmanas 1947: 345), який згодом, аж до 1980-х років, дуже рідко вживався в литовських працях. У підручнику Nervų ir psichinės ligos, перекладеному з російської мови й виданому 1959 року для медичних училищ, так само, як і в попередній праці, основним терміном, винесеним у заголовок, для позначення інтелектуального розладу є oligofrenijos, а як синонімічні терміни подано psichinis atsilikimas, protinio vystymosi atsilikimas і įgimta silpnaprotystė (Michejevas, Nevzorova 1959: 216–218). У конспекті лекцій, виданому 1966 року, литовська психіатриня Алдона Лапіте подала лаконічне визначення інтелектуального розладу та закріпила таку його класифікацію й термінологію, які залишалися майже незмінними і впродовж двох наступних періодів, що розглядаються далі, аж до 2000 року: «Недоумство — це інтелектуальний розлад, що проявляється його недостатністю. Недоумство може бути вродженим і набутим. Вроджене недоумство — олігофренія. <...> Найважча його форма — ідіотія. <...> Імбецильність — це недоумство легшого ступеня. <...> Найлегший ступінь недоумства — дебільність. <...> Набуте недоумство — деменція» (виділено автором статті Д. Г.) (Grigas, Jocevičienė, Lapytė, Ostrauskas 1966: 112–113). Vėlyvojo sovietmečio laikotarpiu (1971–1990), lyginant su anksčiau pristatytuoju, pasirodė kur kas daugiau leidinių, kuriuose iš dalies aptariama ir intelekto sutrikimo tema, taigi šiuo metu išryškėjo būtent lietuviškos psichiatrijos mokyklos požiūris į intelekto sutrikimą, taip pat ir vartojamos terminijos tendencijos. Šiuo etapu jau buvo galutinai įsitvirtinusi klasifikacijos kryptis intelekto sutrikimą traktuoti kaip vieną iš silpnaprotystės atmainų, taigi silpnaprotystė buvo skirstoma į įgimtą silpnaprotystę, kuri sinonimiškai dar vadinta oligofrenija, ir įgytą silpnaprotystę, arba demencija. Įgytosios silpnaprotystės, arba oligofrenijos, lygiai vadinti idiotija, imbecilumu ir debilumu (Grigas, Jocevičienė, Lapytė, Ostrauskas 1972: 128, 172–174; Medicinos terminų žodynas 1980: 135, 139, 265, 266, 389; Dembinskas, Eglytė 1985: 133–137). Asmenys, kuriems būdingas intelekto sutrikimas, vadinami oligofrenais (Goštautas, Dembinskas, Pilkauskienė 1979: 6), idiotais, debilais, imbecilais (Dembinskas, Eglytė 1985: 134–135 ir kitur). 126 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai Тут слід нагадати, що в розглядуваний період (від 1965 р. до сьогодні) для позначення категорії розладів інтелектуального розвитку в ICD (тобто розладу інтелектуального розвитку з усіма його рівнями) вживається термін, основним компонентом якого є ретардація (англ. mental retardation, фр. retard mental). 1975 року розділ V (психіатрія) ICD-9 переклали російською мовою й адаптували для використання в Радянському Союзі (Bunevičius 1997: 883). Термін mental retardation, наявний у ICD, російською мовою не перекладали, а для позначення поняття пристосували вже наявний і вживаний у мові термін умственная отсталость; крім того, у Литві також дедалі частіше почав уживатися наявний відповідник цього терміна з російської мови розумова відсталість. Отже, і тут не перекладали з англійської чи французької мов, а керувалися російською версією ICD, оскільки, імовірно, оригінальні версії ICD англійською чи французькою мовами загалом були недоступні литовським фахівцям у той час8. Розумова відсталість як синонім олігофренії вжито вже у згаданій праці Л. Гутмана 1947 року, а в розглядуваний період (1971–1990) цей термін частіше трапляється не в медичних працях, а у виданнях, призначених для спеціальних педагогів і логопедів. У деяких публікаціях, наприклад у праці Юрате Дауленскене Oligofrenijos klinikoje (1981), розлад інтелектуального розвитку поперемінно називають і недоумством, і олігофренією, і розумовою відсталістю (Daulenskienė 1981: 3–23), однак є праці, де в таких випадках згадується лише розумова відсталість (Danilavičius 1973: 22). Цікавим фактом цього періоду є те, що в одному виданні, призначеному для педагогів-дефектологів, зроблено спробу розмежувати поняття олігофренії та розумової відсталості (олігофренію визначено як розлад, що виникає до того, як дитина починає говорити, тоді як розумова відсталість охоплює як олігофренію, так і інші патологічні стани нервової системи) (Vaikų vystymosi sutrikimai 1978: 48). Отже, тут терміни олігофренія і розумова відсталість розглядаються не як синоніми, а як гіперонім (розумова відсталість) та один із гіпонімів (олігофренія). У пізніших працях більше не зафіксовано ані таких визначень цих понять, ані такого співвідношення між цими термінами. Paskutiniu XX a. ir kartu pirmuoju Nepriklausomos Lietuvos dešimtmečiu (1991–2000) iš esmės tęsėsi jau prieš tai aptariamuoju laikotarpiu fiksuotos intelekto sutrikimui ir jo lygiams skirtų terminų sinonimijos situacija. 1991–1993 m. išleistoje Medicinos enciklopedijoje intelekto sutrikimas nuosekliai vadinamas oligofrenija ir traktuojamas kaip silpnapro- 8 На той час розділ ICD-9 про психічні розлади не був перекладений литовською мовою, і литовські лікарі кодували психічні розлади, спираючись на російську адаптацію класифікації. Terminologija | 2021 | 28 127 різновид слабоумства — вроджене слабоумство (ME 2 1993: 101), крім того, поділяється на три ступені — дебільність, імбецильність та ідіотію (ME 1 1991: 166, 339–340, 343). У монографії Algirdas Kriščiūnas Psichiatrija (1993) вживаються аналогічні терміни, як і в Medicinos enciklopedijoje, але водночас кілька разів як синонім уживається і термін розумової відсталості (Kriščiūnas 1993: 166–169). У цей період з’явилася надзвичайно важлива для литовської психіатричної термінології праця — Trumpas psichiatrijos terminų žodynas. Однак, якщо розглянути саме термінологію для позначення інтелектуальних порушень, видно, що укладачі видання обрали традиційні терміни та стару класифікацію порушень — олігофренія, вроджене слабоумство, дебільність, імбецильність, ідіотія (Lapytė, Šurkus 1996: 19, 38–39, 60). Отже, такі настанови укладачів, наведені в передмові до словника, як «ми намагалися дотримуватися вказівок Всесвітньої організації охорони здоров’я, <...> відмовилися від застарілих і надто спеціалізованих термінів» застосовувалися не однаково в усіх галузях; обираючи терміни для позначення інтелектуального порушення та його рівнів, укладачі, ймовірно, керувалися іншим критерієм — «зважали на традиції вживання психіатричної термінології в Литві» (1996: 2), адже, як зазначалося, ВООЗ у своїх виданнях посібників ICD ще з 1965 року відмовилася від таких назв рівнів інтелектуального порушення, як ідіотія, імбецильність та дебільність9. У перше десятиліття незалежної Литви литовським психіатрам уже була добре відома і литовська термінологія, вживана ВООЗ, яка виражала значно шанобливіше ставлення до пацієнта10. У 1993–1997 роках уперше литовською мовою переклали й видали всю ICD-10 — десяту редакцію Міжнародної статистичної класифікації хвороб і проблем, пов’язаних зі здоров’ям (вона складається з кількох видань; для теми цього дослідження найбільш важливі такі: Tarptautinė ligų klasifikacija TLK(ICD)-10. V skyrius: Psichikos ir elgesio sutrikimai (F00–F99), 1995; TLK-10: Tarptautinė statistinė ligų ir sveikatos problemų klasifikacija: 10-oji red. 1996; TLK-10 Psichikos ir elgesio sutrikimai: klinika ir diagnostika, 1997); крім того, у 1993 році литовською мовою переклали й 9 Попередником цього словника був Trumpas psichiatrijos terminų žodynėlis, який з’явився як складова частина навчального посібника, підготовленого тими самими авторами в 1978 році (Lapytė, Šurkus 1978): як у першому варіанті (1978), так і в обговорюваному словнику, виданому через 18 років (1996), для позначення інтелектуального порушення вжито ті самі терміни. 10 Наприклад, у 1993 році A. Kriščiūnas у своїй праці вже згадує рівні інтелектуального порушення, зазначені в класифікації ICD-10. Очевидно, що він спирається не на литовський переклад (оскільки його ще не було опубліковано, до того ж у ньому вживаються інші терміни), а, найімовірніше, на англійський варіант, адже вживаються назви рівнів інтелектуального порушення, які згодом більше ніде не трапляються (легкий спад (рівня інтелекту — прим. авт.), помірний спад тощо), імовірно, перекладені самим автором (Kriščiūnas 1993: 168). 128 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai видано третю редакцію діагностичного і статистичного посібника Американської психіатричної асоціації, який найчастіше називають просто DSM; у ній для позначення інтелектуального порушення також уживалася термінологія розумової відсталості та її рівнів — легкого, помірного, тяжкого тощо (DSM-III-R: 6), однак у практиці певний час змін уникали. Цю ситуацію яскраво ілюструють терміни, вжиті в книжці Algirdas Mikalkevičius Psichikos ligos, та позиція автора щодо них. Спочатку автор подає визначення розумової відсталості, спираючись на застарілі поняття олігофренії та слабоумства, а рівні цього порушення називає так, як зазначено в TLK-10: легка розумова відсталість (далі — PA), помірна PA, тяжка PA, глибока PA (Mikalkevičius 1999: 47–48), проте згодом констатує, що «з клінічного погляду зручніше дотримуватися звичної старої термінології й поділяти олігофренію на: 1) ідіотію; 2) імбецильність; 3) дебільність», а самих осіб із порушенням певного ступеня називають ідіотами, дебілами та імбецилами (Mikalkevičius 1999: 50–55). Однак важливим явищем цього періоду стало те, що в співпраці психіатрів, психологів і педагогів було розроблено й подано на обговорення нову класифікацію порушень, де одну з десяти груп позначено як інтелектуальні порушення (її підгрупи — розумова відсталість, інтелектуальна регресія, інші інтелектуальні порушення) (Bagdonas 1995: 6). Ця запропонована класифікація та вживані в ній терміни стали відправною точкою нової сучасної класифікації інтелектуальних порушень і термінології. Отже, підсумовуючи терміни, якими в радянський період і в перше десятиліття незалежності позначали інтелектуальне порушення та його рівні, можна стверджувати, що (1) у сфері охорони здоров’я дотримувалися старої класифікації порушення (інтелектуальне порушення трактували як різновид слабоумства), а як діагностичні терміни й надалі вживали назви олігофренії або вродженого слабоумства та його рівнів — ідіотії, імбецильності й дебільності; (2) водночас у педагогіці, освіті й значно рідше в психіатрії поряд з олігофренією починають уживати і термін розумова відсталість, який ICD пропонує вже з 1965 року; (3) в останнє десятиліття XX століття запропоновано нову класифікацію порушень, одним із ключових класифікаційних термінів якої стало інтелектуальне порушення. Підсумовуючи огляд, проведений у цьому розділі, у таблиці 1 хронологічно та паралельно наведено найуживаніші терміни, якими у XX столітті в ICD і в Литві позначали інтелектуальне порушення та його рівні і які й досі вживаються (у перші два десятиліття XXI століття). Детальніше ці терміни розглянуто в наступному розділі статті. Terminologija | 2021 | 28 129 Таблиця 1. Назви інтелектуального розладу та його рівнів у Міжнародній класифікації хвороб (ILCD, ICD) і в Литві ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗЛАДУ ТА ЙОГО РІВНІВ* У Міжнародній класифікації хвороб англійською мовою У Литві ILCD-2 (1909) Idiocy, Imbecility, Cretinism** ILCD-3 (1920) Idiocy, Imbecility 1935 р. — олігофренія, недоумство: ідіотизм; імбецилітас; дебілітас ILCD-5 (1938) Mental deficiency ICD-6 (1948) Розумова недостатність: ідіотія; імбецильність; морон, у французькій версії — дебіліте; інтелект на межі норми; інші та неуточнені типи 1940–1970 рр. — олігофренія, вроджене недоумство (рідко — розумова відсталість, психічна відсталість, затримка розумового розвитку): ідіотія; імбецильність; дебільність ICD-7 (1955) Розумова недостатність: ідіотія; імбецильність; морон, у французькій версії — дебіліте; інтелект на межі норми; монголізм; інші та неуточнені типи ICD-8 (1965) Розумова відсталість: межова розумова відсталість; легка розумова відсталість; помірна розумова відсталість; тяжка розумова відсталість; глибока розумова відсталість; неуточнена розумова відсталість 1971–1990 рр. — олігофренія, вроджене недоумство (рідше — розумова відсталість): ідіотія; імбецильність; дебільність ICD-9 (1976) Розумова відсталість: легка розумова відсталість; інша уточнена розумова відсталість; помірна розумова відсталість; тяжка розумова відсталість; глибока розумова відсталість; неуточнена розумова відсталість 130 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО РОЗЛАДУ ТА ЙОГО РІВНІВ* У Міжнародній класифікації хвороб англійською мовою У Литві ICD-10 (1989) (чинна до 2022-01-01) Розумова відсталість: легка розумова відсталість; помірна розумова відсталість; тяжка розумова відсталість; глибока розумова відсталість; інша розумова відсталість; неуточнена розумова відсталість. 1991–2022 рр. — олігофренія, вроджене недоумство: ідіотія; імбецильність; дебільність. Розумова відсталість: легка РВ; помірна РВ; тяжка РВ; дуже тяжка РВ; інша РВ; неуточнена РВ. Інтелектуальний розлад, інтелектуальна інвалідність, розумова інвалідність * Термін, що позначає інтелектуальний розлад, набирають звичайним шрифтом, а назви його рівнів — курсивом. ** Поки що бракує даних, щоб точно визначити, чи такі терміни, як idiocy, imbecility і cretinism, ужиті в ILCD-2 і ILCD-3, позначали окремі розлади чи різні рівні того самого розладу. 2. КОРЕЛЯЦІЯ СИНОНІМІЧНИХ ТЕРМІНІВ У СУЧАСНОМУ ВЖИТКУ До 1997 року литовською мовою було перекладено й видано всю МКХ-10. Відтоді терміни, що в ній уживаються, офіційно мали почати використовуватися також у медичній практиці, статистиці та наукових працях. Однак протягом останніх двох десятиліть, які в цій статті розглядаються як період, що відображає сучасну ситуацію з термінологією на позначення інтелектуального розладу та його рівнів, інтелектуальний розлад позначають як застарілим терміном (вроджене) недоумство, так і термінами з МКХ-10 розумова відсталість, інтелектуальний розлад. У випадку розглядуваного розладу діагностичні терміни, якими послуговуються медики, не обмежуються лише медичною сферою: разом із людиною вони переходять у всі сфери суспільного життя — право, освіту, соціальне піклування й опіку тощо, тож відповідне позначення діагнозу значною мірою визначає напрям життя людини в сучасному соціумі. Далі буде розглянуто вживання згаданих сучасних термінів та їхню кореляцію в різних офіційних документах, наукових працях і медичній практиці. Terminologija | 2021 | 28 131 2.1. Silpnaprotystė Як уже зазначалося, тривалий час у працях литовських психіатрів, логопедів і спеціальних педагогів інтелектуальний розлад називали олігофренією або вродженим недоумством, а також виокремлювали три його рівні — дебільність, ідіотію, імбецильність. XX століття. У другій половині в багатьох країнах поступово відмовилися від національних відповідників олігофренії (англ. feeble-mindedness, нім. Schwachsinn, рос. слабоумие, малоумие та ін.) як термінів із негативною конотацією, проте литовський синонім терміна олігофренія — вроджене недоумство — і в XXI столітті ще вживається у працях фахівців. На початку XXI століття з’явилося кілька праць, надзвичайно важливих для досліджень психіатричної термінології. У 2002 році перевидали монографію А. Крищюна «Psi-chiatrija», опубліковану 1997 року й представлену під час обговорення останнього десятиліття XX століття. У перевиданій через п’ять років монографії розділ «Олігофренія» залишився без змін: як опорний термін усього розділу для позначення інтелектуального розладу вжито термін олігофренія, а в самому тексті почергово, як синоніми, вживаються терміни олігофренія, вроджене недоумство та розумова відсталість (Kriščiūnas 2002: 138–143). У 2003 році вийшов оригінальний литовський підручник із психіатрії, написаний колективом авторів, Psichiatrija (Dembinskas ir kt. 2003). У цьому підручнику як основний класифікаційний термін вживається синдроми недоумства; далі їх поділяють на вроджене недоумство, наголошуючи, що раніше його називали олігофренією, а тепер — розумовою відсталістю, і набуте недоумство, або деменцію (Dembinskas ir kt. 2003: 223). І хоча в інших місцях іще неодноразово вживається як синонім термін «вроджене недоумство», конкретний розлад розглядається в підрозділі «Розумова відсталість», а його рівні подано так само, як у TLK-10, — легка РВ, помірна РВ, тяжка та глибока РВ; у дужках зазначено, що раніше ці рівні називали дебільністю, імбецильністю та ідіотією (Dembinskas ir kt. 2003: 223–227). Цей розділ підручника, у якому ще частково спираються на старі традиційні терміни, водночас уже орієнтуючись на терміни TLK-10, ілюструє ситуацію, коли поступово змінюється не лише назва, а й саме поняття та трактування розладу: у монографії А. Крищюна інтелектуальний розлад визначено як психічне захворювання (2002: 138), і по суті так його трактували в усіх розглянутих вище працях XX століття, а в цьому підручнику — як синдром. І хоча, як видно з прикладів, на початку XXI століття в наукових працях із психіатрії ще вживається термін недоумство, у медичній практиці його остаточно замінив термін розумова відсталість. Імовірно, таку зміну спричинило те, що, 132 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai що в медичній практиці стало обов’язковим керуватися системою кодування МКХ-10, у якій термін силлабоумство взагалі не вживається, а інтелектуальний розлад називається розумовою відсталістю. Однак у тих сферах (наприклад, у праві), які не були обов’язково узгоджені із системою кодування та діагностичної термінології МКХ-10, досі трапляються випадки вживання слабоумства. Термін слабоумство офіційно вживався навіть до 2016 р. у частині 2 статті 1.84 і частині 1 статті 2.10 Цивільного кодексу Литовської Республіки (далі – ЦКЛР), що регулюють визнання фізичної особи недієздатною або обмежено дієздатною, для позначення інтелектуального розладу. До 1 січня 2016 р. у зазначених місцях вживався такий вислів: «<...> через психічну хворобу або слабоумство не може розуміти <...>». Юрист Валдас Бенкунскас, який досліджував уживання термінів у сфері охорони психічного здоров’я в документах законодавчого регулювання Литви, у 2012 р., намагаючись привернути увагу законодавців до вживання застарілого й неетичного терміна слабоумство у ЦКЛР, писав, що «часто законотворчість відстає від змін термінології, унаслідок чого терміни в правовому регулюванні вживаються не лише неточно, а й іноді з ризиком порушення етичних вимог» (Benkunskas 2012: 164). Нарешті, 3 грудня 2015 р. було ухвалено зміни до цих статей (набрали чинності 1 січня 2016 р.), якими повністю відмовилися від термінів слабоумство і психічна хвороба, а зазначені поняття позначили одним терміном психічні розлади. Імовірно, цей термін було запозичено з Цивільного процесуального кодексу Литовської Республіки, де його до того часу вживали у статтях 465, 466, 472 і 473 у правових нормах, що визначають ті самі цивільні відносини, що й ЦКЛР (регулюють справи про визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною). Після чергової зміни, внесеної 11 січня 2019 р., формулювання зазначених статей ЦКЛР тепер звучить так: «<...> через психічний розлад і розлад поведінки не може розуміти своїх дій <...>». Отже, терміни психічна хвороба і слабоумство замінив термін психічний розлад і розлад поведінки. Цю назву розладів, які можуть мати правові наслідки, вже безпосередньо запозичено з МКХ-10. Психічні розлади та розлади поведінки – це назва всього п’ятого розділу МКХ-10, який охоплює і психічні розлади, і інтелектуальні порушення, що кодуються за шкалою F00-F99. У Кримінальному кодексі Литовської Республіки (далі – ККЛР), на відміну від ЦКЛР, від терміна слабоумство відмовилися значно раніше – майже 20 років тому. У статті 17 ККЛР (ухваленого 26 вересня 2000 р., який набрав чинності 1 травня 2003 р.), що регулює неосудність особи, замість трьох термінів, уживаних у попередній редакції, слабоумство, хро- Terminologija | 2021 | 28 133 ної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності почали вживати й досі вживають одне ширше поняття психічного розладу. Попри те, що в статтях кодексів, які регулюють встановлення недієздатності та неосудності, термін недоумство уже не вживається багато років, досі він використовується у значенні інтелектуального розладу в ухвалах як у цивільних, так і в кримінальних справах. У базі даних eteismai.lt, де з 2005 року публікуються знеособлені ухвали та рішення всіх судів Литви, у період 2005–2020 років інтелектуальний розлад називають такими термінами: розумова відсталість — у 2 916 ухвалах, недоумство (цим терміном іноді називають інтелектуальний розлад, а іноді — деменцію) — у 825 ухвалах, інтелектуальний розлад — у 64 ухвалах. Аж у 153 ухвалах ужито ще й зневажливий термін інтелектуальний дефект, який зник із підручників і монографій із психіатрії та спеціальної педагогіки ще наприкінці радянської доби. Щоправда, термін недоумство, уживаний в ухвалах до 1 січня 2016 року, можна виправдати тим, що до цієї дати він використовувався в LRCK. Однак після того, як із 1 січня 2016 року цей термін зник і з цього правового акта, кількість синонімів, якими в судових ухвалах називають інтелектуальний розлад, не зменшилася: із 1 січня 2016 року до 1 травня 2021 року розумову відсталість ужито в 1 563 ухвалах, недоумство — у 553 ухвалах, а інтелектуальний розлад — у 16 ухвалах. Такі терміни найчастіше потрапляють до судових ухвал з актів судово-психіатричної експертизи, які складають лікарі-психіатри, хоча, як уже зазначалося, у TLK-10, якою керуються лікарі, термін недоумство не вживається ні у визначеннях понять, ні в їхніх назвах. Однак імовірно, що в майбутньому недоумство зникне і з висновків судових психіатрів, і з судових ухвал, тим більше що в новому підручнику із судово-психіатричної експертизи всі зазначені психічні розлади названо й закодовано так, як указано в TLK-10; отже, інтелектуальний розлад також названо як розумова відсталість (Daškevičius, Daškevičienė, Adomaitienė 2018: 55–57). А коли набуде чинності TLK-11, розумову відсталість також доведеться замінити на розлад інтелектуального розвитку. 2.2. Розумова відсталість, інтелектуальний розлад, інтелектуальна інвалідність Термін Mental retardation, частковим литовським відповідником якого можна вважати розумову відсталість11, почали вживати в Міжнародній класифікації хвороб ICD у редакції ICD-8 1965 року. У країнах із тривалішою традицією його вживання з часом помітили, що з цим терміном склалися нега- 11 Чому цей термін лише частково відповідає поняттю, позначеному термінами mental retardation, див. далі у статті. 1 3 4 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai Ця ситуація, як і з його попередниками feeble-mindedness (лит. недоумство), idiocy (лит. ідіотія), moron, debility (лит. дебільність), imbecility (лит. імбецильність) тощо: діагностичний термін набув негативних конотацій, коли в мовленні його чи споріднені слова (наприклад, англ. retard, лит. відсталий) почали вживати в переносному, зневажливому значенні. Тож у XXI столітті, спочатку в Америці, а згодом і в інших країнах світу, знову вирішили змінити назву розглядуваного розладу. У першому десятилітті цього століття в Америці близькі та опікуни людей з інтелектуальною інвалідністю, фахівці й представники громадських організацій почали наголошувати на соціальній шкоді, якої завдає термін mental retardation (лит. розумова відсталість). Наслідком цієї кампанії стало те, що не лише в публічному дискурсі, а й в офіційних документах замість mental retardation дедалі частіше почали вживати термін intellectual disability (лит. інтелектуальна інвалідність) (Shalock, Luckasson, Shogren ir kt. 2007: 117). У 2007 році Американську асоціацію з розумової відсталості (англ. the American Association on Mental Retardation) перейменували на Американську асоціацію з інтелектуальної недостатності та порушень розвитку (англ. the American Association on Intellectual and Developmental Disabilities); відповідно, змінили й назву її журналу (Nash, Hawkins, Kawchuk, Shea 2012: 71). У 2010 році президент США Барак Обама підписав так званий Закон Рози (англ. Rosa’s Law, названий на честь дівчинки з інтелектуальною інвалідністю, рідні якої зробили значний внесок у кампанію за зміну терміна) (PUBLIC LAW, 111–256–OCT. 5, 2010), яким зобов’язав замінити в законодавстві всіх штатів термін mental retardation на термін intellectual disability, а осіб із розумовою відсталістю називати особами з інтелектуальною інвалідністю. У 2013 році вийшло п’яте видання Діагностичного і статистичного посібника з психічних розладів Американської психіатричної асоціації (DSM–5), у якому замість попереднього терміна mental retardation також закріпили термін intellectual disability. Тут необхідно звернути увагу на те, що розумова відсталість не є точним відповідником міжнародного терміна ретардація та утворених на його основі термінів в інших мовах (фр. mental retard, англ. mental retardation). Перше значення латинського слова retardatio — «уповільнення», друге — «відставання» (TŽŽ 2013: 709); англійською retard означає «уповільнити щось» (англ. to make something slower), а retardation — «повільний розвиток або розвиток, що відбувається повільніше, ніж мав би» (англ. slow development, or development that is slower than it should be) (CD). Отже, видно, що латинське retardatio насамперед означає уповільнення, затримку, а вже потім — відставання, тоді як англійські retard і retardation означають лише уповільнення, сповільнення. У цьому випадку важливо Terminologija | 2021 | 28 135 те, що у версії ICD-8 (1965 р.) англійською мовою (однією з офіційних мов ВООЗ) уперше було вжито термін розумова відсталість, актуалізувало не друге (відставання) значення, а перше — уповільнення, тобто цим терміном позначали уповільнення розумового розвитку. Це підтверджує й інший термін на позначення цього розладу, який у той самий час використовували в медичній практиці англійською мовою: розумове відставання — семантика його складника відсталість акцентувала саме друге значення латинського retardatio — відставання, відхід назад, перебування позаду всіх (CD). Розумове відставання давно визнано неприйнятним діагностичним терміном, а кореневе слово відсталість — відсталий (лит. відсталий, той, хто відстає) — не можна вживати в жодному значенні (CD). Проте, як уже зазначалося, назву розладу, про який ідеться, розумова відсталість було перекладено литовською не з мови оригіналу ICD-8 — англійської — і вживаного там терміна розумова відсталість, а з відомого в російській мові терміна умственная отсталость. Останній термін використовується і в російській версії ICD-10 — МКБ-10. Коли в 1993–1997 рр. усю ICD-10 перекладали з англійської литовською, цей термін не перекладали — скористалися його вже наявним і вживаним литовським відповідником. Отже, у випадку терміна розумова відсталість, уживаного в ICD, акцентовано уповільнення, затримку, тоді як у випадках російського умственная отсталость, литовського розумового відставання та англійського розумового відставання підкреслено «результат» цієї затримки — відставання, перебування позаду; це та сама семантична відмінність, що й між запізнюватися і запізнитися. Видно, що термін запозичено не з англійської чи французької версії ICD, а використано вже наявний, який, імовірно, на початку радянського періоду переклали з російської мови (найімовірніше, уперше вжито 1947 року в згаданому підручнику Л. Гутмана); у такий спосіб отримано значно «образнішу» метафору, що акцентує не уповільнення, а відставання. На хибний погляд, зумовлений семантикою іншого терміна, утвореного на основі цього терміна для позначення особи з розладом, — розумово відстала дитина, — звертали увагу й фахівці з розвитку дітей: «Сьогодні відкинуто твердження, що розумова відсталість не має тенденції ані до прогресування, ані до регресування. Це явище динамічне, і, коли йдеться про дітей, доцільно говорити не про розумово відсталих дітей, а про дітей, які розумово відстають» (виділено авторкою статті Д. Г.) (Daulenskienė 2003: 4). У той час, коли в Америці активно обговорювали питання (не)вживання терміна mental retardation, ВООЗ розпочала редагування ICD-10 і підготовку ICD-11. Група класифікації інтелектуальних порушень ICD ВООЗ, перш ніж запропонувати новий відповідник терміна mental retardation, мала вирішити, як трактувати інтелектуальний розлад — як інвалідність чи як стан здоров’я. Зрештою 136 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai було вирішено, як і раніше, вважати цей розлад станом здоров’я, оскільки побоювалися, що в разі визначення його як інвалідності довелося б узагалі вилучити його з ICD, що порушило б статистику та політику у сфері охорони здоров’я і обмежило б доступ до послуг для цієї вразливої групи (Salvador-Carulla, Reed, Vaez-Azizi та ін. 2011). 18 червня 2018 р. ВООЗ опублікувала International Classification of Diseases 11th Revision (ICD-11). Тут, на відміну від ICD-10, для позначення інтелектуального розладу вжито не термін mental retardation, а disorder of intellectual development. Найточнішим українським відповідником цього терміна був би розлад інтелектуального розвитку. Такий термін уже вживається в Тлумачному словнику термінів психології, у розділі «Порушення розвитку нервової системи» (Bagdonas, Bliumas 2019: 204). Рівні розладу інтелектуального розвитку в ICD-11, за винятком одного, зазначено такі самі, як і для розумової відсталості в ICD-10: mild (лит. легкий), moderate (лит. помірний), severe (лит. тяжкий), profound (лит. глибокий), provisional (лит. попередній) (у ICD-10 було other (лит. інший)), unspecified (лит. неуточнений). ICD-11 офіційно набуває чинності 1 січня 2022 р., однак після цієї дати мине ще кілька років, перш ніж країни-члени, зокрема Литва, перекладуть ICD-11 на національні мови й почнуть застосовувати її на практиці. Отже, і в Литві після набрання чинності новою, одинадцятою редакцією TLK розумова відсталість, що нині вживається як діагностичний термін, має бути замінена литовським відповідником терміна disorder of intellectual development. У правоохоронних органах, закладах освіти, соціального захисту та лікувальних установах Литви керуються різними нормативними актами, у яких той самий розлад наразі позначають різними термінами. Саме тому в усіх документах навчальних закладів і служб, підпорядкованих Міністерству освіти, науки і спорту Литовської Республіки, уже десятиліття згаданий розлад називають інтелектуальним розладом, а в TLK-10 він позначений як розумова відсталість. Термін інтелектуальний розлад закріпив наказ міністра освіти і науки Литовської Республіки, міністра охорони здоров’я Литовської Республіки та міністра соціального захисту і праці Литовської Республіки від 13 липня 2011 р. № V-1265/V-685/A1-317 «Про затвердження Порядку визначення груп учнів з особливими освітніми потребами та розподілу їхніх особливих освітніх потреб за рівнями». У цьому Порядку та наказі, яким його затверджено, на відміну від попереднього акта — наказу від 12 липня 2002 р. № 1329/368/98 «Про порядок визначення порушень та їхніх ступенів у осіб з особливими потребами і віднесення осіб з особливими потребами до групи осіб з особливими освітніми потребами», де поряд уживалися терміни інтелектуальний розлад, розумова відсталість та інтелектуальна регресія, залишився лише один термін цієї сфери — інтелектуальний розлад. Хоча на перший погляд Terminologija | 2021 | 28 137 здавалося б, у різних сферах для позначення того самого розладу можна використовувати різні терміни, наголошуючи таким чином на різних його аспектах. Однак у житті конкретної людини (не лише її самої, а й педагогів, опікунів і лікарів, які з нею працюють і спілкуються) непослідовність термінології спричиняє чимало плутанини, тим паче що розлад інтелекту в дитини можуть встановити фахівці не лише медичних, а й освітніх закладів. Нині в Литві діагностувати в дитини розлад інтелекту можуть психологи, які провели тест на інтелект і дослідили адаптаційні навички. Від місця роботи психолога, тобто медичного чи освітнього закладу, залежить і назва діагнозу, встановленого дитині: психолог, який працює в медичному закладі, керується МКХ-10, у якій вживається термін розумова відсталість, а психолог, який працює в закладі освітньої системи, керується згаданим вище наказом, підписаним трьома міністрами у 2011 році, де цей розлад названо розладом інтелекту. Отже, такий стан речей призводить до того, що частині литовських дітей із тим самим розладом встановлюють розумову відсталість, а іншій частині — розлад інтелекту. Але оскільки людина з цим розладом із часом стає суб’єктом систем охорони здоров’я, освіти й соціального захисту, а також права, у різних довідках і документах, що її характеризують, її розлад позначають фактично всіма можливими синонімічними термінами, розглянутими в цій статті. Один із прикладів такої ситуації: у Литві дошкільний навчальний заклад або школа, прагнучи забезпечити дитині додаткову чи спеціалізовану освітню допомогу, направляє її до відділення Педагогічної психологічної служби (далі — ППС), де оцінюють рівень її особливих освітніх потреб. Під час оцінювання проводять тести на інтелект, досліджують адаптаційні навички, а потім встановлюють (або не встановлюють) розлад інтелекту. Тоді закладу, який направив дитину, видають Довідку про призначення спеціального навчання та (або) освітньої допомоги (додаток 8) (у довідці зазначають рекомендації щодо навчання, види допомоги, яку слід надавати учневі, тощо). У цій довідці фахівці ППС констатують (або не констатують) розлад інтелекту, оскільки ППС підпорядкована Міністерству освіти, науки і спорту Литовської Республіки та керується наказом 2011 року. Однак перед початком кожного навчального року всі діти Литви, зокрема й учні з особливими освітніми потребами, мають подати до своєї школи Довідку про стан здоров’я дитини (форма № 027-1/a), яку видає педіатр або сімейний лікар. У цій довідці лікар має зазначити розлади й діагнози учня. Спираючись на проведений ППС тест на інтелект і довідку, у якій констатовано розлад інтелекту, лікар дитини зобов’язаний перейменувати цей розлад і в своїй довідці записати розумову від- 138 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai сталість — обов’язково, оскільки лікар не є фахівцем у сфері освіти, а тому мусить керуватися МКХ-10 і наведеними в ній назвами хвороб і розладів та системою кодування. Отже, щороку 1 вересня такий учень приходить до своєї школи з двома документами, виданими щодо нього різними установами, — довідкою ППС і довідкою, виданою його педіатром, призначеними для вчителів, адміністрації школи та інших фахівців, які працюватимуть із ним. А в цих офіційних документах для позначення розладу тієї самої дитини вживають два різні терміни, які фактично позначають також два різні поняття, формуючи різне ставлення до учня, взаємини з ним і характер роботи з ним. Імовірно, невдовзі завершиться ситуація, що вже десятиліття щороку повторюється для багатьох дітей у Литві й полягає в неоднозначності та заплутаності в лабіринті кількох термінів і понять, адже, як зазначалося, з 1 січня 2022 року набуде чинності ICD-11, у якій замість mental retardation (лит. розумова відсталість) вживається термін disorder of intellectual development. Перекладачам і фахівцям цієї галузі, перекладаючи ICD-11 литовською мовою й адаптуючи її до потреб своєї країни, слід зважити на істотні зміни в англійській термінології цієї сфери та обрати належний і точний литовський відповідник терміна disorder of intellectual development — розлад інтелектуального розвитку або подібний. Після перекладу ICD-11 і початку використання МКХ-11 терміни розладу та його рівнів, уживані в ній, слід послідовно узгодити з назвами, якими той самий розлад позначають в інших офіційних документах і нормативно-правових актах. Рекомендовано вживати термін розлад інтелектуального розвитку не лише в медичній практиці, а й у медичній теорії, а також у документах і довідках правової та освітньої систем. Термін розлад інтелекту, що нині вживається в освітній сфері, слід розглядати як скорочену форму терміна розлад інтелектуального розвитку, тож його можна вживати в неофіційних документах, які не мають юридично зобов’язальної сили, у публіцистиці та розмовній мові. У документах нижчої юридичної сили, що регулюють соціальне забезпечення та реабілітацію людей з інвалідністю, у науково-популярних працях, а також у засобах масової інформації та загалом у публічному дискурсі нині досить часто вживається термін інтелектуальна інвалідність (наприклад, дуже поширені такі словосполучення, як особа з інтелектуальною інвалідністю, особа, яка має інтелектуальну інвалідність12 тощо). Цей тер- 12Раніше осіб з інтелектуальною інвалідністю та осіб із психосоціальною інвалідністю офіційно позначали одним терміном психічний інвалід — це «особа, визнана особою з інвалідністю в установленому нормативними актами порядку через психічну хворобу або недоумство» (Словник термінів соціального захисту 1999: 69). Terminologija | 2021 | 28 139 мін є дослівним перекладом уже розглянутого американського терміна intellectual disability, який у DSM-5 замінив mental retardation. Однак, як уже зазначалося, ВООЗ, готуючи нову (одинадцяту) редакцію ICD і прагнучи наголосити не на інвалідності, а на розладі як стані здоров’я, обрала для нової класифікації не термін, уживаний американцями, а disorder of intellectual development. Імовірно, після набрання чинності ICD-11 та її перекладу литовською мовою, коли термін розумова відсталість остаточно зникне з офіційного вжитку, а термін розлад інтелектуального розвитку або його коротка форма розлад інтелекту увійде в загальний ужиток, поряд із ним надалі можна буде вживати також термін інтелектуальна інвалідність, адже різні другі компоненти складених термінів (розлад та інвалідність) передбачають і різні значення понять, позначених цими термінами. Розлад слід розуміти як порушення функції чи органа людини (зумовлене численними причинами — хворобою, травмою, генетичними чинниками тощо, які також можуть бути невідомими), тоді як інвалідність розуміють як труднощі, що виникають у сферах базових здібностей людини та її соціального функціонування. Згідно з медичним підходом, ці труднощі, тобто інвалідність, зумовлені наявними в людини розладами й хворобами; натомість відповідно до сучасної соціальної моделі інвалідності людину роблять людиною з інвалідністю непристосованість середовища, обмежена доступність альтернативних способів отримання інформації та комунікації, нестача педагогічних методів, призначених для спільного навчання різних дітей, тощо (Ruškus 2019). Отже, розлад не дорівнює інвалідності, і це не поняття, що жорстко зумовлюють одне одне: не завжди (через легкий рівень розладу або зусилля суспільства, яке створює сприятливі умови для такої людини, тощо) і не всі розлади призводять до інвалідності. Також у різних документах як синонім терміна інтелектуальна інвалідність вживається і термін розумова інвалідність — взаємозв’язок цих двох термінів потребує окремої дискусії та наукового дослідження. 2.3. Зв’язок метафор термінів із соціальними установками Згідно з висновками сучасних наукових досліджень, причинами проблемної інтеграції осіб з інвалідністю та перешкодами для їхньої адаптації є передусім не самі люди з інвалідністю та певні порушення чи обмеження їхніх можливостей, а ставлення всіх «спроможних» людей, які їх оточують, і зумовлені цим ставленням дії щодо людей з інвалідністю. Тому, щоб люди з інвалідністю стали невід’ємною, повноправною частиною нашого суспільства, насамперед слід змінити усталене ставлення до людини з інвалідністю, особливо тієї, що має інтелектуальну чи психосоціальну інвалідність. Соціальні установки можна вважати структурною складовою усталеного в суспільстві ставлення. Соціальна установка — це стан свідомості, позиція людини щодо певного об’єкта (осіб, групи, ситуації, цінності). Вона виявляється в різних 140 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai симптомах або показниках — словах, інтонаціях, жестах або їх відсутності. Установка заздалегідь моделює майбутню поведінку (Ruškus 2001: 20). У цій статті висунуто гіпотезу, що одним із багатьох чинників, які формують соціальну установку щодо певного об’єкта чи суб’єкта, є його найменування, що переважає у відповідній мовній спільноті, насамперед в її офіційних і публічних дискурсах. Отже, змінюючи лексику й термінологію, можна водночас впливати й на ставлення, адже новий термін — це не просто порожня словесна оболонка: він позначає також нове поняття, інший зміст. У статті, спираючись на результати психолінгвістичних експериментів, проведених за кордоном, висунуто припущення, що зміна назви, терміна може спричинити або прискорити зміну соціальних установок, позиції суспільства і навіть моделей поведінки щодо суб’єкта, якого ним називають. Якщо поглянути історично, у різних мовах світу багато термінів на позначення інтелектуального порушення неодноразово змінювали з кількох взаємопов’язаних причин. По-перше, від таких термінів відмовилися або відмовляються, оскільки вони позначають науково спростовані й соціально шкідливі поняття, за яких інвалідність розглядають лише як недолік, властивий самій людині (наприклад, коли назву утворено з таких слів, як defektas, nenormalumas тощо), усуваючи з розгляду роль соціального середовища й соціальних установок у формуванні інвалідності. По-друге, більшість термінів цієї сфери, як і чимало назв соціально вразливих груп загалом, із часом почали в розмовній мові вживати в переносному принизливому значенні й вони стали пейоративами. Тому подальше використання таких слів як діагностичних термінів стало неетичним і ще більше сприяло дискримінації цієї вразливої групи осіб. У цьому підрозділі докладніше розглянемо, наскільки формуванню хибного поняття та перетворенню термінів на пейоративи сприяло саме таке лексичне вираження терміна — коли для його творення обирали переносні значення слів із негативною конотацією. Для розглянутих випадків важливо, що в термінах silpnaprotystės ir protinio atsilikimo, які й нині залишаються актуальними та вживаними, використано переносне метафоричне значення. Метафора загалом не є рідкісним явищем у термінології як литовської, так і інших мов світу. Наприклад, метафоричні терміни становлять близько 8,8 відсотка всіх литовських юридичних термінів (Gedzevičienė 2018). Водночас у литовських термінологічних працях переважає неоднозначне, досить обережне ставлення до метафоричних термінів. З одного боку, визнається, що метафоричне перенесення значення є одним зі способів творення термінів (Gaivenis 2002: 45–52; Jakaitienė 2009: 192), а з іншого — через дві причини: 1) метафо- Terminologija | 2021 | 28 141 ра надає терміну емоційно-експресивної конотації, через що він втрачає стилістичну нейтральність; 2) метафоричне перекладання метафоричних термінів з інших мов литовською відчутно зазнає впливу семантичного поля відповідного слова чужої мови — досі помітна тенденція уникати метафоричних термінів. І хоча в литовському мовознавстві немає окремих науково-теоретичних праць, присвячених співвідношенню терміна й етики, практики-термінологи постійно наголошували, що однією з вимог до термінів має бути стилістична нейтральність. Термінолог Казімерас Гайвеніс навіть виокремив певні сфери суспільного життя й діяльності, де емоційно-експресивна конотація та образність термінології особливо небажані. Серед названих ним сфер є й та, що досліджується в цій статті: «Емоційно нейтральними мають бути назви спеціальностей, хвороб, хворих тощо. <...> [Невідповідні] терміни можуть образити хворих. Так само потрібна емоційно нейтральна термінологія педагогіки, політики й права» (Gaivenis 2002: 47). Механізм, за допомогою якого метафора надає терміну емоційно-експресивної конотації, найкраще пояснити, спираючись на теорію концептуальної метафори, розроблену когнітивною лінгвістикою. Згідно з нею, метафора розуміється як перенесення сфери-джерела на цільову сферу (Lakoff 1993: 245), тобто метафора дає змогу осмислювати одне явище за допомогою лексики іншого. До сфери-джерела найчастіше належать відносно конкретніші феномени нашого досвіду й довкілля, а до цільової сфери — абстрактніші (Lee 2015: 6). У випадку термінів, розглянутих у статті, цільова сфера — це абстрактне поняття певного порушення, а сфера-джерело — дії, характерні для повсякденної фізичної діяльності людини, наприклад, atsilikimas, і фізичні ознаки, наприклад, silpnas. Метафоричний процес актуалізує значення, пов’язані з феноменами сфери-джерела, тому під час вибору метафоричного способу творення термінів важко цілком уникнути певної конотації. Atsilikimas, silpnas — лексеми, які частіше асоціюються з негативною, ніж із позитивною конотацією. Перше пряме значення дієслова atsilikti (іменник atsilikimas є похідним від цього дієслова), наведене в Dabartinės lietuvių kalbos žodyne (далі — DLKŽ), — «не встигати за іншими, залишатися позаду»: Jis toli ~o nuo draugų. A. nuo traukinio. Друге, переносне значення, утворене на основі першого, — «не досягати певного рівня», наприклад, Atsilikti moksle. Atsilikusi technika (DLKŽ). Наведені приклади обох значень передбачають певну візуальну асоціацію з відокремленням двох груп людей — тієї, що лідирує й перебуває попереду, та іншої, яка відстала від «лідерів» і залишилася «позаду». У DLKŽ наведено шість значень слова silpnas. Від першого до шостого значення йдеться про недостатню міру якоїсь суспільно оцінюваної… 142 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai кількість властивості або низьку якість цієї властивості: перше значення визначає слабку фізичну силу, друге — поганий стан здоров’я, третє — нестійкий характер. Четверте значення є переносним і найближчим до того, яке обрано для терміна недоумство; ним описують погану, недостатню, не відчутну фізичними органами чуття, а абстрактнішу — характеру — властивість, особливість, наприклад: слабкий учень, слабкий розум, слабкий нагляд, слабка дисципліна, слабке керівництво. П’яте й шосте значення також асоціюються з малою кількістю або концентрацією бажаної властивості (DLKŽ)13. Метафора загалом є одним із найвпливовіших і найефективніших засобів створення образності, тож можна припустити, що цей образ розділення двох груп, коли одна з них певною мірою відстає від іншої, із мовного й поняттєвого простору може проєктуватися також у соціальний простір — поведінки, дій і ставлення до названої таким чином групи осіб. Метафори, уживані в мові, впливають на мислення тих, хто їх уживає, формують їхнє ставлення до метафорично названого явища і водночас навіть спрямовують їхню поведінку та дії щодо нього. Те, що ця теза не є лише теоретичним припущенням, підтверджують психолінгвістичні експерименти зарубіжних учених, проведені з використанням метафоричного дискурсу про іншу групу, що зазнає соціального виключення, — осіб, які вчинили злочини14. З огляду на результати експериментів можна припустити, що відповідне сприйняття, соціальні уявлення та певну поведінку може зумовлювати й називання осіб з інтелектуальним порушенням психічно відсталими або такими, що мають діагнози розумового відставання, недоумства. Авторка статті ставить риторичні запитання: який спосіб виховання, терапії… 13 Варто звернути увагу, що у DLKŽ ані біля другого значення відставати, ані біля четвертого значення слабкий немає лексикографічних позначок про переносне значення. Авторка, трактуючи розглядуване значення як переносне, спирається на теорію концептуальної метафори, одним із головних положень якої є перенесення концепту з фізичної, відчутної, видимої або пізнаваної іншими органами чуття площини (вихідної сфери) до абстрактнішого простору (цільової сфери). У випадку розглядуваних термінів цільовою сферою є нефізична, часто на перший погляд навіть невидима сфера інтелектуальної інвалідності, для називання якої використовуються лексеми на позначення властивостей, дій тощо фізичної, відчутної та видимої дійсності. Згідно з теорією концептуальної метафори, згадані значення слів можна назвати мертвими, застиглими, стертіми, лексикалізованими метафорами. 14 Представники когнітивної психології та лінгвістики Лера Бородицька, Пол Тібо і Джеймс Л. Макклелланд досліджували вплив двох метафоричних моделей, усталених у суспільному дискурсі Америки, — злочинець — хижий звір і злочинність — це вірус — на ставлення людей і можливу поведінку. Для одних учасників експерименту опис зростання злочинності в місті було побудовано за першою моделлю, а для інших — за другою. Згодом з’ясувалося, що перша частина учасників пропонувала як спосіб розв’язання проблеми посилити закони й покарання, збудувати більше в’язниць і найняти більше поліцейських, тоді як друга частина пропонувала соціальні реформи, закликала приділити увагу профілактиці та наголошувала на соціальній роботі в громаді. Результати експерименту показали, що метафори, якими ми називаємо проблеми, спрямовують наше мислення про ці проблеми в певний бік і навіть пропонують способи їх розв’язання (Thibodeau, McClelland, Boroditsky 2009; Thibodeau, Boroditsky 2011). Terminologija | 2021 | 28 143 …б і зрештою сенс своєї роботи бачать педагоги, коли отримують довідку про вихованця, який має розумове відставання, і довідку про вихованця, який має інтелектуальне порушення; або який вплив на рішення судді щодо визнання особи недієздатною чи дієздатною має висновок судово-психіатричних експертів про недоумство особи та висновок про інтелектуальне порушення особи? З іншого боку, використання термінів розумове відставання та недоумство для позначення інтелектуального порушення стало проблематичним не лише через переносні значення, обрані для утворення термінів і наділені негативним відтінком (лексемі слабкий властиві ознаки недостатньої кількості або низької якості, а лексемі відставання — конотації відставання від усіх, запізнення), а й через уживання пейоративів, сформованих на основі цих термінів (відсталий, розумово відсталий, недоумкуватий), у розмовній мові не в термінологічному значенні, а з метою принизити, знецінити й образити особу, яку так називають. За словами Марко Тассе та Маргарет Мелінг, «коли ми вживаємо такі слова в розмовній мові, вони ще більше закріплюють уявлення, що люди з нижчим інтелектом і гіршими адаптивними навичками нікуди не годяться, нічого не вміють, дурні…» (2015: 4–5). На початку XXI століття в Америці виник громадський рух, що закликав людей перестати вживати слова retard (укр. відсталий), retarded (укр. розумово відсталий) як пейоративи, сподіваючись таким чином розірвати зв’язок терміна mental retardation зі стигматизувальними конотаціями. Однак, не досягнувши швидко бажаного результату, вирішили замінити термін mental retardation (укр. розумове відставання) нейтральним для мовної спільноти терміном intellectual disability (укр. інтелектуальна інвалідність), який поки не обтяжений негативними конотаціями (Tassé, Mehling 2015: 4–9). Творення термінів для соціально вразливих груп має ґрунтуватися на чутливому підході, тому, шукаючи доречне й етичне позначення особи та її стану, слід зважати також на думку відповідної групи осіб і на емоції, які люди переживають, коли їх називають тим чи іншим терміном. В Україні людей з інтелектуальними порушеннями поки що сприймають як мовчазну або просто нечутну й не залучену до розмови групу, яка сама, без посередництва близьких чи громадських активістів, через часті труднощі зі сприйняттям і вираженням мовлення не може нарівні з іншими висловити свою думку щодо найприйнятнішого позначення свого стану. З цієї причини авторка статті 4 січня 2020 року провела опитування в приватній групі соціальної мережі «Facebook», що об’єднує батьків і опікунів дітей з різними порушеннями розвитку (зокрема й інтелектуальними), які живуть або жили в Литві. В опитуванні взяли участь 79 осіб. Із трьох запропонованих термінів — розумове відставання, інтелектуальне порушення і розумова інвалідність — було запропоновано обрати 1 4 4 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai …ти, на їхню думку, найприйнятнішу й найдоречнішу назву для позначення розладу їхньої дитини чи підопічного. Крім того, можна було позначити два пункти — «Усі терміни здаються доречними» та «Ваш запропонований варіант». Результати опитування: розумову відсталість як доречний і прийнятний термін обрали 0 осіб; інтелектуальний розлад — 78 осіб; порушення інтелекту — 0 осіб; усі терміни здаються доречними — 1 особа; як власний варіант 2 особи запропонували термін нейрорізноманіття. Це опитування чітко показало, яким термінам надають перевагу найближчі люди, які мають найсильніший емоційний зв’язок з особами з інтелектуальним розладом і найчастіше озвучують їхні думки та погляди. У статті, з огляду як на досвід зарубіжних країн, так і на зв’язок розглянутих у ній литовських термінів (слабоумство та розумова відсталість) із негативними конотаціями, що сприяють стигматизації та відчуженню, а також на думку представників осіб з інтелектуальним розладом, пропонується повністю відмовитися від терміна слабоумство і не вживати його ані у значенні інтелектуального розладу, ані у значенні деменції. Під час перекладу ICD-11 литовською мовою необхідно звернути увагу на зміну назви розладу, розглянутого в цій статті: в англомовній версії класифікації термін mental retardation замінено на disorder of intellectual development, отже, у литовській версії термін розумова відсталість має бути замінений на розлад інтелектуального розвитку. Після набрання чинності литовською версією МКХ-11 відповідний термін має вживатися і в медичній практиці та пов’язаних із нею сферах суспільного життя. У неофіційних текстах, публіцистиці та розмовному мовленні надалі можна вживати скорочену форму терміна розлад інтелектуального розвитку — інтелектуальний розлад, що нині використовується в документах сфери освіти. У працях і текстах, де наголошується не на самому розладі, а на труднощах, з якими стикаються в суспільстві люди з інтелектуальним розладом, доречно також уживати термін інтелектуальна інвалідність. ВИСНОВКИ 1. В англомовній версії Міжнародної класифікації хвороб ICD у 1901–1964 рр. інтелектуальний розлад позначали терміном mental deficiency (лит. інтелектуальна недостатність), а його рівні — термінами moron (фр. debilite, лит. дебільність), imbecility (лит. імбецильність) та idiocy (лит. ідіотія). Від 1965 року й донині в ICD використовуються термін mental retardation (лит. розумова відсталість) і терміни на позначення її рівнів: mild (лит. легкий), moderate (лит. помірний), severe (лит. тяжкий), profound (лит. дуже тяжкий), other (лит. інший), unspecified (лит. неуточнений). Terminologija | 2021 | 28 145 2. У Литві до Другої світової війни інтелектуальний розлад позначали як синоніми двома термінами — міжнародним олігофренія і литовським слабоумство, — і виокремлювали три його рівні: дебілітас, імбецилітас, ідіотизм. 3. У радянській Литві в медичних працях інтелектуальний розлад зазвичай розглядали як один із різновидів слабоумства і називали вродженим слабоумством, або олігофренією (другим різновидом слабоумства було набуте слабоумство, або деменція). У працях зі спеціальної педагогіки інтелектуальний розлад іноді також називали терміном розумова відсталість. Згодом виявилися відмінності в семантичному обсязі трьох термінів, які в період 1940–1999 рр. вживалися як синоніми: слабоумство, олігофренія та розумова відсталість. Вони позначали поняття, що належать до різних класифікацій: у Міжнародній класифікації хвороб розумова відсталість і деменція є окремими самостійними нозологічними одиницями, тоді як у національній литовській психіатричній літературі обидва згадані розлади зараховували до однієї ширшої категорії та розглядали як синдроми слабоумства. Загалом у радянський період термін слабоумство уживався аж у трьох значеннях: 1) як синонім інтелектуального розладу; 2) як синонім деменції; 3) найчастіше як гіперонім, що охоплює і інтелектуальний розлад, і деменцію. 4. Варто наголосити, що до 1965 року не збігалися лише основні терміни на позначення цього розладу, уживані в ICD та литовській національній системі класифікації розладів; рівні розладу в обох системах позначалися однаковими термінами імбецильність, ідіотія та дебільність. Їх запозичено в литовську мову не з англомовної, а з франкомовної версії ICD. 5. Наприкінці XX століття, після перекладу ICD-10 литовською мовою, у працях з медичної науки та практики закріпився термін розумова відсталість. Саме цей термін було обрано відповідником англійського терміна mental retardation, уживаного в ICD. Однак аналіз семантики англійського слова retardation латинського походження показав, що розумова відсталість є не перекладом англійського mental retardation, а дослівним перекладом російського терміна умственная отсталость. Точнішим литовським відповідником mental retardation міг би бути сповільнення психічного розвитку, тоді як термін розумова відсталість, який уживається й досі, акцентує не на сповільненні, а на можливому його результаті — відставанні. 6. Нині в Литві для позначення інтелектуального розладу вживають щонайменше чотири терміни: у працях з медичної науки та практиці — термін розумова відсталість; у працях з освіти та спеціальної педагогіки, а також у документах установ системи освіти — термін інтелектуальний розлад; у публічному дискурсі та документах соціального догляду й опіки — термін інтелектуальної 146 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai інвалідності або інтелектуальної інвалідності терміни; у правничій науці, нормативно-правових актах і практиці вживаються як терміни інтелектуальний розлад, так і розумова відсталість, а також недоумкуватість. Останнім терміном називають як інтелектуальний розлад, так і деменцію. 7. У світі змінюються уявлення про інтелектуальний розлад і ставлення до людини з інтелектуальним розладом, а термін mental retardation через поширені в мовленні пейоративи (retard «відсталий» і retarded «розумово відсталий») набув негативних конотацій, які можуть невиправдано принижувати й знецінювати соціально вразливу групу людей, знову почали шукати нейтральні й етичні терміни. В Америці в другому десятилітті цього століття mental retardation замінили на intellectual disability, а в одинадцятій редакції ICD — на термін disorder of intellectual development. 8. Вживання в литовській мові термінів розумова відсталість і недоумкуватість на позначення інтелектуального розладу стало проблематичним, по-перше, через використані для утворення термінів переносні метафоричні значення з негативним відтінком (через притаманні лексемі слабкий оцінювані суспільством властивості або значення малої кількості чи низької якості ознаки, а лексемі відставання — конотації відставання від усіх, запізнення), а по-друге, через те, що самі терміни або споріднені з ними лексеми (відсталий, розумово відсталий, недоумкуватий) у розмовній мові стали пейоративами й почали вживатися з метою принизити людину. 9. З огляду як на досвід інших країн, так і на зв’язок розглянутих литовських термінів (недоумкуватість і розумова відсталість) з негативними конотаціями, що сприяють стигматизації та відчуженню, а також на думку представників осіб з інтелектуальними розладами, у статті пропонується повністю відмовитися від терміна недоумкуватість і не вживати його ані у значенні інтелектуального розладу, ані у значенні деменції. Перекладаючи литовською мовою одинадцяту редакцію ICD, яка набуде чинності 1 січня 2022 р., необхідно врахувати зміну термінології для розглянутого в цій статті розладу: в англомовній версії класифікації термін mental retardation замінено на disorder of intellectual development, отже, і в литовській версії термін розумова відсталість має бути замінений на розлад інтелектуального розвитку. Рекомендується вживати термін розлад інтелектуального розвитку не лише в медичній практиці, а й у пов’язаних із нею сферах — медичній теорії, документах правової та освітньої систем, довідках тощо, щоб уникнути можливої термінологічної плутанини. Термін інтелектуальний розлад, який нині вживається в освіті й може розглядатися як скорочена форма терміна розлад інтелектуального розвитку, може вживатися в неофіційних документах, що не мають юридично зобов’язальної сили, Terminologija | 2021 | 28 147 у публіцистиці, розмовному мовленні. У працях і текстах, де акцентується не сам розлад, а труднощі, з якими люди з таким розладом стикаються в соціальному середовищі, доречно вживати також термін інтелектуальна інвалідність. ŠALTINIAI Bagdonas Albinas 1995: Sutrikimų klasifikacija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Blažys Juozas 1935: Įvadas į psichiatriją, Kaunas: Vytauto Didžiojo universiteto Medicinos fakultetas. CD – Cambridge dictionary. Prieiga internete: https://dictionary.cambridge.org/. Danilavičius Juozas 1973: Vaikų šnekamosios ir rašomosios kalbos sutrikimai, Vilnius: [Respublikinis mokytojų tobulinimosi institutas]. Daškevičius Konstantinas, Daškevičienė Jelena, Adomaitienė Virginija 2018: Teismo psichiatrijos ekspertizė. Teorija ir praktika: vadovėlis, Kaunas: Vitae litera. Daulenskienė Jūratė 1981: Oligofrenijos klinika, Vilnius: Lietuvos TSR aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo ministerijos Leidbyinė redakcinė taryba. Daulenskienė Jūratė 2003: Protinio atsilikimo klinika, Šiauliai: VšĮ Šiaulių universiteto leidykla. Dembinskas Algirdas, Eglytis Imantas 1985: Bendroji psichopatologija, Vilnius: leidykla „Mokslas“. Dembinskas Algirdas ir kt. 2003: Psichiatrija, Vilnius: Vaistų žinios. DLKŽ – Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, vyr. red. S. Keinys, 7-asis patais. ir papild. leid., e. variantas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2015. Prieiga internete: http://lkiis.lki.lt/dabartinis. DSM-5 – Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (DSM-5), 5th edition, Washington, DC: American Psychiatric Association, 2013. DSM-III-R – DSM-III-R. Diagnostikos kriterijai. Amerikos psichiatrijos asociacijos diagnostikos ir statistikos vadovas, Kaunas: žurnalo „Medicina“ redakcija, 1993. Goštautas Antanas, Dembinskas Algirdas, Pilkauskienė Ina 1979: Intelekto tyrimas (Informacinis laiškas), Kaunas. Grigas Česlovas, Jocevičienė Aldona, Lapytė Aldona, Ostrauskas Vytautas 1966: Nervų ir psichinės ligos: konspektas rankraščio teisėmis, Kaunas: Lietuvos TSR Ministrų Tarybos Valstybinio aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo komitetas, Kauno medicinos mokykla. Grigas Česlovas, Jocevičienė Aldona, Lapytė Aldona, Ostrauskas Vytautas 1972: Nervų ir psichinės ligos, Vilnius: „Mintis“. Gutmanas Lazar is 1947: Nervų ligos, Kaunas: Valstybinė enciklopedijų, žodynų ir mokslo literatūros leidykla. ICD-6 – International Classification of Diseases, Revision 6, 1948. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd6h.htm. ICD-7 – International Classification of Diseases, Revision 7, 1955. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd7h.htm. ICD-8 – International Classification of Diseases, Revision 8, 1965. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd8h.htm. ICD-9 – International Classification of Diseases, Revision 9, 1975. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd9h.htm. ICD-10 – International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision, 1994. Prieiga internete: https://icd.who.int/browse10/2016/en#/V. ICD-11 – International Classification of Diseases 11th Revision, 2018. Prieiga internete: https://icd.who.int/en/. ILCD-1 – International List of Causes of Death, Revision 1, 1900. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd1h.htm. ILCD-2 – International List of Causes of Death, Revision 2, 1909. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd2h.htm. ILCD-3 – International List of Causes of Death, Revision 3, 1920. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd3h.htm. ILCD-4 – International List of Causes of Death, Revision 4, 1929. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd4h.htm. ILCD-5 – International List of Causes of Death, Revision 5, 1938. Prieiga internete: http://www.wolfbane.com/icd/icd5h.htm. 148 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai Įsiteisėjusių teismų dokumentų duomenų bazė https://eteismai.lt/. Įtraukioji komunikacija Tarybos Generaliniame sekretoriate, Europos Sąjungos Taryba, Generalinis sekretoriatas, 2018. Prieiga internete: https://www.consilium.europa.eu/media/35432/lt_brochure-inclusive-communication-in-the-gsc.pdf. Jurčiukonytė Neringa 2007: Patarimai su psichikos sveikatos temomis susiduriantiems žurnalistams. Prieiga internete: https://gzi2.files.wordpress.com/2012/06/atmintine_zurnalistams.pdf. Kriščiūnas Algirdas 1993: Psychiatrija: monografija, 1-asis leidimas, Vilnius: Lietuvos Respublikos švietimo ir mokslo ministerijos Leidybos centras. Kriščiūnas Algirdas 2002: Psychiatrija: monografija, 2-asis leidimas, Vilnius: UAB „Ciklonas“. Lapytė Aldona, Šurkus Jonas 1978: Psichikos liga sergančiojo ligos istorija ir psichiatrijos terminų žodynėlis, Vilnius: Lietuvos TSR aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo ministerijos Leid ybinė redakcinė kolegija. Lapytė Aldona, Šurkus Jonas 1996: Trumpas psichiatrijos terminų žodynas, Vilnius: Lietuvos Respublikos švietimo ir mokslo ministerijos Leidybos centras. Lietuvos Respublikos civilinio proceso kodeksas. – Teisės aktų registras, i. k. 1021010KODE00IX-743. Prieiga internete: https://www.e-tar.lt/portal/en/legalAct/TAR.2E7C18F61454/KIrWqbIBih. Lietuvos Respublikos švietimo ir mokslo ministro, Lietuvos Respublikos sveikatos apsaugos ministro ir Lietuvos Respublikos socialinės apsaugos ir darbo ministro 2011 m. liepos 13 d. įsakymas Nr. V-1265/V-685/A1-317 „Dėl mokinių, turinčių specialiųjų ugdymosi poreikių, grupių nustatymo ir jų specialiųjų ugdymosi poreikių skirstymo į lygius tvarkos aprašo patvirtinimo“. – Valstybės žinios, 2011, Nr. 93-4428, i. k. 11120701SAK5/A1-317. Prieiga internete: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/TAIS.404013/asr. Lietuvos Respublikos švietimo ir mokslo ministro, Lietuvos Respublikos sveikatos apsaugos ministro ir Lietuvos Respublikos socialinės apsaugos ir darbo ministro 2002 m. liepos 12 d. įsakymas Nr. 1329/368/98 „Dėl specialiųjų poreikių asmenų sutrikimų ir jų laipsnių nustatymo ir specialiųjų poreikių asmenų priskyrimo specialiųjų ugdymosi poreikių grupei tvarkos“. – Valstybės žinios, 2002-08-30, Nr. 84-3672, i. k. 10220701SAK9/368/98 (negalioja nuo 2011-07-22). Prieiga internete: https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/TAIS.180989?jfwid=-fxdp8gzi. LRBK – Lietuvos Respublikos baudžiamasis kodeksas. – Teisės aktų registras, i. k. 1001010ISTAI II-1968. Prieiga internete: https://www.e-tar.lt/portal/en/legalAct/TAR.2B866DFF7D43/asr. LRCK – Lietuvos Respublikos civilinis kodeksas. – Teisės aktų registras, i. k. 1001010ISTAI II-1864. Iki 2016 m. sausio 1 d. galiojanti redakcija: https://www.e-tar.lt/portal/en/legalAct/TAR.8A39C83848CB/WDOlzlKilz. Nuo 2016 m. sausio 1 d. galiojanti redakcija: https://www.e-tar.lt/portal/en/legalAct/TAR.8A39C83848CB/EoGiPuOwAw. Nuo 2019 m. sausio 1 d. galiojanti redakcija: https://www.e-tar.lt/portal/lt/legalAct/TAR.8A39C83848CB/NjQZiQVKoT. MCS 1950 – Manuel de classement statistique international des maladies, traumatismes et causes de décès 1, Geneve, Suisse: Organisation mondiale de la Sante, 1950. Prieiga internete: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/42894/ICD_10_1950_v1_fre.pdf?sequence=1&isAllowed=y. ME 1 1991 – Medicinos enciklopedija 1 A–M, Vilnius: Valstybinė enciklopedijų leidykla, 1991. ME 2 1993 – Medicinos enciklopedija 2 M–Ž, Vilnius: Valstybinė enciklopedijų leidykla, 1993. Medicinos terminų žodynas, parengė V. Astrauskas, S. Biziulevičius, S. Pavilonis, A. Vaitilavičius, A. Vileišis, Vilnius: leidykla „Mokslas“, 1980. Michejevas Vadimas, Nevzorova Tatjana 1959: Nervų ir psichinės ligos, Kaunas: Valstybinė pedagoginės literatūros leidykla. Mikalkevičius Algirdas 1999: Psichikos ligos. Klinika. Gydymas. Reabilitacija, Vilnius: Pradai. MIS 1957 – International Classification of Diseases. Manual of the International Statistical Classification of Diseases, Injuries, and Causes of Death 1, Geneva: World Health Organization, 1957. Prieiga internete: https://apps.who.int/iris/bitstream/handle/10665/42900/ICD_10_1957_eng_v1.pdf?sequence=25&isAllowed=y. PUBLIC LAW 111–256–OCT. 5. 2010: 111th Congress. Prieiga internete: https://www.govinfo.gov/content/pkg/PLAW-111publ256/pdf/PLAW-111publ256.pdf. Socialinės apsaugos terminų žodynas, Vilnius: Sveikatos ekonomikos centras, 1999. Tarptautinė ligų klasifikacija TLK(ICD)–10. V skyrius: Psichikos ir elgesio sutrikimai (F00–F99), Vilnius: Lietuvos sveikatos informacijos centras, 1995. Tarptautinė statistinė ligų ir sveikatos problemų klasifikacija: TLK-10, 10-oji red., vertimas iš anglų kalbos, T. 1. Klasifikacija, Vilnius: Lietuvos sveikatos informacijos centras, 1997. Terminologija | 2021 | 28 1 4 9 TLK-10 Psichikos ir elgesio sutrikimai: klinika ir diagnostika, Kaunas: Medicina, 1997. TLK-10: Tarptautinė statistinė ligų ir sveikatos problemų klasifikacija, 10-oji red., Vilnius: Lietuvos Respublikos sveikatos apsaugos ministerija, Valstybinės vaistų kontrolės tarnyba, 1996. TLK-10 – Tarptautinės statistinės ligų ir sveikatos sutrikimų klasifikacijos dešimtasis pataisytas ir papildytas leidimas, Australijos modifikacija. Sisteminis ligų sąrašas, elektroninis vadovas, Pasaulio sveikatos organizacija, 2015. Prieiga internete: http://ebook.vlk.lt/e.vadovas/index.jsp?topic=/lt.webmedia.vlk.drg.icd.ebook.content/html/icd/ivadas.html. TŽŽ – Tarptautinių žodžių žodynas. Vilnius: Alma littera, 2013. Vaikų vystymosi sutrikimai, sud. J. Laužikas, J. Unčiūrys, Kaunas: Šviesa, 1978. МКБ-10 – Международная классификация болезней 10-го пересмотра, 2019. Prieiga internete: https://mkb-10.com/. LITERATŪRA Bagdonas Albinas, Bliumas Remigijus 2019: Aiškinamasis psichologijos terminų žodynas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos centras. Benkunskas Valdas 2012: Psichikos sveikatos priežiūros terminų vartojimo teisiniame reglamentavime probleminiai aspektai. – Sveikatos politika ir valdymas 1(4), 163–184. Binet Alfred, Simon Theodore 1904: Sur la nécessité d’établir un diagnostic scientifique des états inférieurs de l’intelligence. – L’année psychologique 11, 163–190. Bunevičius Robertas 1991: DSM ir psichiatrijos demokratizacija. – Medicina 27, 62–65. Bunevičius Robertas 1997: TLK-10 psichikos ir elgesio sutrikimų klasifikacija: perspektyvos Lietuvoje. – Medicina 33, 881–888. Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Gedzevičienė Dalia 2018: Lietuviški metaforiniai teisės terminai. – Taikomoji kalbotyra 10, 26–44. Prieiga internete: https://taikomojikalbotyra.lt/ojs/index.php/taikomoji-kalbotyra/article/view/163/115. Giedrienė Regina 2015: Raidos sutrikimai ir vaiko socializacija, Vilnius: Lietuvos edukologijos universiteto leidykla. Harris James C. 2013: New terminology for mental retardation in DSM-5 and ICD-11. – Current opinion in Psychiatry 26(3), 260–262. Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kanner Leo 1967: A History of the Care and Study of the Mentally retarded, Springfield: Charles C Thomas. Kriščiūnas Algirdas 2002: Psichiatrija: monografija, 2-asis leidimas, Vilnius: UAB „Ciklonas“. Lakoff George 1993: The contemporary theory of metaphor. – Metaphor and Thought, A. Ortony (ed.), Cambridge: Cambridge University Press, 203–251. Lee David 2015: Cognitive Linguistics: An Introduction, Oxford: Oxford University Press. Mačiulis Valentinas, Šurkus Jonas, Lapytė Aldona 2017: Enciklopedinis psichiatrijos terminų žodynas, Vilnius: Presvika. Mercer Jane R. 1973: Labelling the Mentally Retarded: Clinical and Social System Perspectives on Mental Retardation, Berkeley, Calif.: University of California Press. Nash Chris, Hawkins Ann, Kawchuk Janet, Shea Sarah E. 2012: What’s in a name? Attitudes surrounding the use of the term ‘mental retardation’. – Paediatr Child Health 17(2), 71–74. Našlėnė Žilvinė, Petrauskaitė Indrė, Želvienė Aušra 2020: Lietuvos vaikų sveikatos būklės pokyčiai ir netolygumai, Vilnius: Higienos instituto Sveikatos informacijos centras. Prieiga internete: http://hi.simpl.lt/uploads/pdf/leidiniai/Informaciniai/Vaiku-sveikatos-leidinys_2020.pdf. Pūras Dainius 2015: Apie proto sveikatą ir jos sutrikimus, Vilnius: Lietuvos sutrikusio intelekto žmonių globos bendrija „Viltis“. Ruškus Jonas 2019: Apie klaidingą, bet alternatyvos neturintį žodį „neįgalus“. – Bernardinai.lt. Prieiga internete: https://www.bernardinai.lt/2019-01-07-apie-klaidinga-bet-alternatyvos-neturinti-zodi-neigalus/. Ruškus Jonas 2001: Negalės psichosociologija, Šiauliai: Šiaulių universiteto leidykla. Salvador-Carulla Luis, Bertelli Marco 2008: ‘Mental retardation’ or ‘intellectual disability’: time for a conceptual change. – Psychopathology 41(1), 10–16. 150 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai Salvador-Carulla Luis, Reed Geoffrey M., Vāez-Azizi Leila M. et al. 2011: Intellectual developmental disorders: towards a new name, definition and framework for “mental retardation/intellectual disability” in ICD-11. – World Psychiatry 10(3), 175–180. Shalock Robert L., Luckasson Ruth A., Shogren Karrie A. et al. 2007: The renaming of mental retardation: understanding the change to the term intellectual disability. – Intellectual and developmental disabilities 45(2), 116–124. Stengel Erwin 1959: Classification of Mental Disorders. – Bulletin of the World Health Organization 21, 601–663. Taylor Steve 1996: Disability Studies and Mental Retardation. – Disability Studies Quarterly 16(3), 4–13. Taylor Steven J. 2008: Before It Had a Name: Exploring the Historical Roots of Disability Studies in Education. – Vital Questions Facing Disability Studies in Education, S. Danforth and S. L. Gabel (eds.), New York: Peter Lang International Academic Publishers. Tassé Marc J., Mehling Margaret 2015: Mental Retardation [Intellectual Disability]: Historical Changes in Terminology. – The SAGE Encyclopedia of Intellectual and Developmental Disorders, Ellen Braaten (ed.), Thousand Oaks: Sage Publications. Pre-print version. Prieiga internete: https://www.researchgate.net/publication/314281801_Mental_Retardation_Intellectual_Disability_Historical_Changes_in_Terminology. Thibodeau Paul H., Boroditsky Lera 2011: Metaphors We Think With: The Role of Metaphor in Reasoning. – PLoS ONE 6(2): e16782. Prieiga internete: http://www.plosone.org/article/info%3Adoi%2F10.1371%2Fjournal.pone.0016782. Thibodeau Paul H., McClelland James, Boroditsky Lera 2009: When a bad metaphor may not be a victimless crime: The role of metaphor in social policy. – Proceedings of the 31st Annual Conference of the Cognitive Science Society, 809–814. Vaikų raidos sutrikimai, sud. ir mokslinė red. A. Prasauskienė, Kaunas: Kauno vaiko raidos klinika „Lopšelis“, 2003. Valionienė Laura 2021: Autizmas ir intelektas. – Lietaus vaikai 11, 14–15. Wehmeyer Michael L., Buntinx Wil, Lachapelle Yves, Luckasson Ruth A. 2008: The Intellectual Disability Construct and Its Relation to Human Functioning. – Intellectual and developmental disabilities 46(4), 311–318. Гиляровский Василий А. 1954: Психиатрия: Руководство для врачей и студентов, 4-е изд., испр. и доп., Москва: Медгиз. Кербиков Олег В., Коркина Мария В., Наджаров Рубен А., Снежневский Андрей В. 1968: Психиатрия, Москва: Медицина. CHANGE OF TERMS DEFINING INTELLECTUAL DISABILITY AND ITS LEVELS IN LITHUANIA AND CHANGE-DETERMINING FACTORS Summary An assessment of the terms used to describe intellectual disability in the International Classification of Diseases (ICD) and the terms used in Lithuania during the 20th century and the early 21st century shows that by the end of the 20th century, the main terminology in use greatly differed between the ICD and the Lithuanian classification. For example, the ICD listed mental deficiency (until 1965) and mental retardation (1965 to present), while in Lithuania the words such as silpnaprotystė (feeble-mindedness) and oligofrenija (oligophrenia) were and are still used. For a long time, only the terms used to name the different levels of intellectual disability were the same in both systems: debilumas (debility), imbecilumas (imbecility), and idiotija (idiocy). From the late 20th century until now, intellectual disability has been defined by at least four terms in Lithuania: protinis atsilikimas (mental retardation), silpnaprotystė (feeble-mindedness), intelekto sutrikimas (disorder of intellect), and intelekto negalia (intellectual disability). In the 21st century, with a fundamental change in attitudes Terminologija | 2021 | 28 151 towards people with intellectual disabilities and the resulting effort to reduce the exclusion of this social group, more attention was paid to the negative stigmatizing connotations of the term ‘mental retardation’, and the search for a more neutral, ethical term for this disorder began. In America, the term ‘mental retardation’ was replaced by ‘intellectual disability’ from 2007 to 2010 and, in ICD-11, which will be officially adopted on 1 January 2022, it has been supplanted by ‘disorder of intellectual development’. The use of protin is atsilikimas (mental retardation) and silpnaprotystė (feeble-mindedness) in Lithuanian has become problematic, partly due to the negative connotations of the words, which have metaphorical meanings [the lexical item silpnas (feeble, weak) has the connotations of a very small quantity or a poor quality of any attribute valued in society, and the lexical item atsilikimas (backwardness, lag) has the connotation of lagging behind all, delayed], and partly because the terms and related words [atsilikėlis (retard), atsilikęs (retarded), silpnaprotis (feeble-minded)] have become pejorative in colloquial speech, used to humiliate the person called in such a way. Thus, this paper proposes the term intelekto raidos sutrikimas (disorder of intellectual development) or its short form intelekto sutrikimas (disorder of intellect) when referring to intellectual disability in Lithuanian official documents. In the contexts where the disability or the dysfunction caused by the disorder are emphasised, the term intelekto negalia (intellectual disability) may be used. Meanwhile, metaphorical terms such as silpnaprotystė (feeble-mindedness) and protin is atsilikimas (mental retardation) should be abandoned entirely as they are obsolete, offensive and socially harmful. Silpnaprotystė (feeble-mindedness), in particular, should not be used in the sense of either intellectual disability or dementia. Gauta 2021-06-23 Dalia Gedzevičienė Lietuvos socialinių mokslų centro Teisės institutas Ankštoji g. 1A, LT-01109 Vilnius E. paštas [email protected] 152 Dalia Gedzevičienė Lietuviškų intelekto sutrikimų ir jo lygius įvardijančių terminų kaita ir ją lemiantys veiksniai