Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas

doi.org/10.35321/term30-5 Варіантність макроекономічних термінів з особовим ім’ям Варіантність макроекономічних термінів з особовим ім’ям RAMUNĖ VASKELAITĖ Інститут литовської мови ORCID id: https://orcid.org/0000-0001-6063-9699 А Н О Т А Ц І Я У статті розглядаються складені терміни з особовими іменами, що вживаються в литовських підручниках з макроекономіки. Після огляду неясностей, пов’язаних з оцінюванням таких термінів, і співвідношення термінів з особовими іменами та епонімічних термінів ставиться за мету виявити варіантність термінів, уживаних у цих джерелах. Водночас виявляються деякі причини варіантності та особливості вживання термінів з особовими іменами. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін з особовим ім’ям, епонімічний термін, варіантність термінів. А Н О Т А Ц І Я У статті розглянуто складені терміни, утворені за допомогою особових імен і вживані в литовських підручниках з макроекономіки. Оглянувши неясності, пов’язані з оцінюванням таких термінів, а також співвідношення терміна, утвореного з особовим ім’ям, та епонімічного терміна, автори прагнуть виявити варіантність термінів, уживаних у цих джерелах. Водночас висвітлено деякі причини цієї варіантності та особливості вживання таких термінів. КЛЮЧОВІ СЛОВА: термін з особовим ім’ям, епонімічний термін, термінологічна варіантність. ВСТУП Складені терміни, утворені за допомогою особових імен, — явище, поширене в багатьох галузях, але мало досліджене в працях литовських термінологів. У працях, присвячених різним питанням уживання термінології, побіжно згадуються також такі терміни, як Omo dėsnis чи Ohmo dėsnis, Tomsono efektas чи Thomsono efektas (Kaulakienė 2003: 113–114), Boilio ir Marioto Terminologija | 2023 | 30 95 dėsnis, Diuaro indas, Simpsono formulė (Kaulakienė 2014: 60), Doperio greitis, Dekarto koordinatės, Ebšteino sindromas (Gaivenis 1994: 14), pateikiama viena kita pastaba dėl jų vartojimo, bet atskirai tokie terminai beveik nenagrinėjami. Kita vertus, lietuvių terminologijos darbuose dėl jų pateikiamos pastabos ar užsienio terminologijos darbuose plačiau plėtojamos diskusijos tokių terminų vartojimo klausimu rodo, kad su asmenvardžiais sudaryti terminai kelia įvairių neaiškumų ir prieštaravimų. Наприклад, у кількох працях литовських авторів такі терміни згадуються під час обговорення епонімічних термінів, однак їхнє співвідношення з епонімічними термінами визначається не цілком однаково. Терміни, утворені з особовим ім’ям, прямо називає епонімічними Лаймуте Кіткаускене, стверджуючи, що в статті дотримуються позиції, згідно з якою «термін, у структурі якого є власна назва — особове ім’я, назва міста, села, іншого географічного місця, країни чи народу, племені, — називається епонімічним» (Kitkauskienė 2011: 48). Отже, розглядаючи термінологію архітектури, мистецтва й будівництва, Л. Кіткаускене аналізує як епонімічні не лише однослівні терміни, утворені від особового імені, як-от gobelenas (пор. Gobelin), makadamas (пор. McAdam) чи mauzoliejas (пор. Mauzolo), а й складені терміни, що містять особове ім’я, як-от Simmlerio baldai, Medici porcelianas ar Viktorijos stilius, які можна охарактеризувати як утворені за допомогою особового імені. Як можна було б зробити висновок, і перші, і другі вважає епонімічними термінами також Юргіта Мікельонене, хоча у своїй статті вона розглядає лише перші — назви понять, що стали загальними словами й пишуться з малої літери1. Розглядаючи їх як результат апелятивації (процесу, коли власна назва стає загальною), вона зазначає, що епонімічні терміни поділяються на повністю та частково апелятивізовані, і як приклади часткової апелятивації наводить два складені терміни: Cezario pjūvis, Bertoleto druska (Mikelionienė 2017: 129). Виходить, що епонімічними термінами вважають і складені терміни, у яких особове ім’я не перетворилося на загальне слово, але їх оцінюють як такі, що відрізняються від однослівних ступенем апелятивації. Щоправда, сумніватися в тому, чи справді такі терміни вважають епонімічними, спонукає наведене визначення епонімічного терміна — це «назви понять, утворені від власної назви» (Mikelionienė 2017: 127). Натомість визначення, наведене Л. Кіткаускене, свідчило б, що йдеться насамперед про терміни, які містять власну назву 1 У статті Ю. Мікельонене їх докладніше поділено на терміни, фонетично пристосовані до системи литовської мови (наприклад: koloradas, celsijus, siluetas, bernardinas), і похідні утворення (наприклад: spartakiada, bergsonizmas, jakobianas). 96 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variant iškumas назви понять, утворені від власних назв, — терміни, у структурі яких є власна назва. А ось в одній магістерській роботі, де також розглядаються епонімічні терміни, схоже, чітко розмежовують одні й другі. Епонімічними термінами тут вважають лише однослівні назви понять, що мають статус загального слова, наприклад: fermis, mendelevis, kleveitas, а складені назви понять, у структурі яких є власна назва, називають власними термінами або термінами, що містять власну назву, але не епонімічними термінами. Наприклад: «Загалом у ході дослідження зі словника було вибрано 247 литовських термінів, з яких 136 — власні (тобто містять власну назву, або ж онім), а 111 — епонімічні терміни, тобто такі, що утворені від власної назви <...>» (Ulkyte 2016: 27). Про те, що епонімічними зазвичай вважають лише назви понять, які вже не мають статусу власної назви, свідчить і назва цієї магістерської роботи — Tikriniai žodžiai ir eponimai chemijos terminijoje. Щоправда, у термінологічних працях, опублікованих іноземними мовами, особливо в численних дискусіях щодо епонімічних медичних термінів, увагу передусім приділяють назвам понять, що містять власну назву (наприклад: Duque–Parra ir kt. 2006; Becker ir kt. 2021; Dyda, Pronińska 2021), однак з інших праць видно, що до поняття епонімічного терміна включають і їх, і назви понять, які втратили статус власної назви та стали загальними словами (наприклад: Cappuzzo 2008; Kucharz 2020). З цих праць, а також із зауваг литовських термінологів випливає ще одна неясність або суперечність, пов’язана з термінами, що містять особове ім’я, — питання їхньої термінологічної цінності. Так, Казімерас Гайвеніс у статті «Застосування міжнародних принципів термінології до нашої термінології», опублікованій 1994 року, згадував увічнення людей, які зробили внесок у науку, як позитивну властивість термінів, утворених від прізвищ учених, першовідкривачів або винахідників, але вказував і на їхній недолік — недостатню мотивованість цих термінів (Gaivenis 1994: 14). У зарубіжних термінологічних працях багато дискутують про термінологічну цінність таких термінів, широко розглядаючи їх як епонімічні терміни; особливо обговорюють прийнятність таких термінів у медичній термінології. До переваг таких термінів відносять вшанування видатних осіб, історичну й культурну цінність, стислість, практичність, полегшення комунікації тощо (наприклад: Whitworth 2007; Cappuzzo 2008), а до недоліків — неточність, двозначність, недостатню інформативність тощо, а також ускладнення комунікації (наприклад: Duque–Parra ir kt. 2006; Woywodt, Matteson 2007; Cappuzzo 2008; Kucharz 2020; Kevlian ir kt. 2023). Terminologija | 2023 | 30 97 Суперечності відображаються і в упорядкуванні термінів. На суперечності в міжнародному впорядкуванні термінів указував К. Гайвеніс, обговорюючи в щойно згаданій статті труднощі, що виникають під час спроб застосувати принципи міжнародного впорядкування термінів до литовської термінології. Однією з таких труднощів він називав суперечливість рекомендацій міжнародних кодексів щодо вживання термінів, утворених від прізвищ учених, першовідкривачів або винахідників: у міжнародному кодексі анатомічної номенклатури їх уживання заборонене, у міжнародному кодексі зоологічної номенклатури обмежене, а в технічній термінології дозволене без жодних обмежень (Gaivenis 1994: 217). Водночас було зауважено, що таких термінів уникають і в деяких словниках литовських термінів. Згадано Словник медичних термінів, у якому майже всі вони замінені іншими термінами. Однак інші термінографічні джерела свідчать, що терміни, утворені з особовими іменами, потрапляють до словників, наприклад, до Тлумачного словника хімічних термінів (Daukšas ir kt. 2003), багатомовного Словника фізичних термінів (Palenskis ir kt. 2007), Тлумачного словника географічних термінів (Kavaliauskas ir kt. 2021), їх чимало й у Тлумачному англо-литовському словнику економіки (AEKŽ 2006). Тим більше таких термінів багато у словниках епонімічних термінів (наприклад: Firkin, Whithworth 2001; Barankin ir kt. 2004), один із яких — Епоніми травматології та ортопедії: симптоми й синдроми (Kasradze, Kasradze 2015) — виданий і литовською мовою. Із зауважень, наведених у термінологічних працях, також можна зробити висновок, що такі терміни широко вживаються. Ще 1994 року К. Гайвеніс стверджував, що вони численні в усіх галузях науки, особливо в термінології медицини, техніки, фізики й математики (Gaivenis 1994: 14). Приклади термінів, утворених від прізвищ учених або винахідників, розглядаючи фізичні терміни, наводить і Ангеле Каулакене (наприклад, Kaulakienė 2014: 60), а Й. Мікеленене, аналізуючи однослівні епонімічні терміни, включені до виданого 2013 року Міжнародного словника термінів, звертає увагу, що в цьому словнику складних термінів, таких як кесарів розтин або сіль Бертолле, мало, проте в ужитку їх дуже багато (Mikelionienė 2017: 129). А оновлені протокольним рішенням засідання Державної комісії литовської мови від 20 грудня 2007 року Загальні вимоги до укладання словників термінів свідчать, що такі терміни вже ніби схиляються чіткіше узаконити в упорядкуванні термінів. Тут прямо не формулюється, що їх слід уживати, однак у пункті 29 цього документа, який регламентує укладання словників термінів, зазначено: «[П]еревага надається оригінальним формам власних назв, що виступають компонентами термінів (за винятком традиційних випадків). Терміни з 98 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas adaptuotomis formomis pateikiami nuorodiniais straipsniais“ (TŽR 2007). Išeitų, kad su tikriniais žodžiais, taigi ir asmenvardžiais, sudaryti terminai laikomi sudedamąja terminų žodynų (vadinasi, ir terminijos) dalimi. Beje, jų jau minima ir naujajame lietuvių kalbos rašybos taisyklių sąvade – 2022 m. išėjusiame leidinyje Lietuvių kalbos rašyba: taisyklės, komentarai, patarimai (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 137–138), tiesa, pirmenybę teikiant ne originalioms formoms. Tiksliau, aptariant įvairių pavadinimų rašymą, čia aptariamas ir terminų rašymas, o jį aptariant suformuluojama, kad kitų kalbų asmenvardžiai ir vietovardžiai paprastai transkribuojami, pvz.: Omo dėsnis, Stjudento skirstinys, Brauno procesas, Bugero ir Vėberio dėsnis, Džaulio dėsnis, Kocho mėginys, Elžbietos stilius, Eustachijaus vamzdis, Tyzenhauzo kilimai (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 137–138). Palyginti su Terminų žodynų rengimo bendraisiais reikalavimais, lyg ir susidarytų dar vienas su asmenvardiniais terminais susijęs prieštaravimas, tačiau, žinoma, tie reikalavimai orientuoti į specialiąsias bendrinės kalbos vartojimo sritis, o kalbamasis rašybos taisyklių sąvadas – pirmiausia į bendrąją vartoseną. Як видно, суперечностей і неясностей, пов’язаних зі складними термінами, що містять особове ім’я, чимало, проте, окрім уже згаданої магістерської роботи та кількох статей, у яких такі терміни намагалися розглядати як епоніми, литовські термінологи майже не досліджують їх, можливо, через сумнівну термінологічну цінність, хоча самим особовим іменам приділяють значну увагу в працях із різних галузей мовознавства (наприклад: Kniūkšta 2004; Ambrazas 2008; Baltrušaitienė 2009; Gudelienė 2016). Як з’ясовується, актуально було б дослідити різні аспекти назв понять, утворених з особовими іменами, наприклад, їх поширеність, структурні й семантичні особливості, синонімію та варіантність. У цій праці такі терміни розглядатимуться з погляду варіантності; для дослідження обрано термінологію макроекономіки — однієї з двох складових економічної теорії. Отже, мета праці — дослідити тенденції варіантності термінів, утворених з особовими іменами, у термінології макроекономіки. Джерела цієї термінології — випадково відібрані 8 підручників з макроекономіки для закладів вищої освіти2, що охоплюють 2 Підручники здебільшого так і названі — Макроекономіка. Однак курс макроекономіки може викладатися не лише в окремому підручнику з макроекономіки, а й у підручнику з економічної теорії, де виокремлено розділи з макроекономіки та мікроекономіки. Отже, джерелами слугували також два підручники з економічної теорії (Andr, Jak), а саме їхні частини, присвячені макроекономіці. Усі розглянуті джерела укладені литовською мовою, лише одне — перекладне (W). Terminologija | 2023 | 30 99 період 1994–2017 років (їх перелічено у списку джерел, а в тексті, де наводитимуться приклади, їх позначатимуть скороченнями, характерними для термінологічних праць). Завдання праці — відібрати з цих джерел терміни, утворені з особовими іменами, визначити їхні варіанти, оцінити варіанти з погляду типології термінологічної варіантності та окреслити основні ознаки варіантності, властиві цим термінам. Під час дослідження варіантності цих термінів мають також виявитися принаймні деякі причини варіантності, характерної для них. Однак перш ніж перейти до аналізу, залишається з’ясувати питання терміна, адже вже з обговорення наведених неясностей, пов’язаних з антропонімними термінами, видно, що термінологія, пов’язана з обраним для розгляду явищем, також досить неоднорідна. У статті розглядатимуться лише ті терміни, до складу яких входить особове ім’я (особові імена), що не втратило статусу власної назви й пишеться з великої літери. Якщо досліджувати такі терміни як епонімічні, їх можна було б відмежувати від інших епонімічних термінів — однослівних назв понять, у яких власна назва перетворилася на загальну, — терміном, що враховує особливості будови термінів, тобто складні епонімічні терміни (див. Kitkauskienė 2011). Однак у цій статті терміни, що містять особове ім’я, розглядатимуться не з погляду епонімії; до того ж термін складні епонімічні терміни не давав би змоги відрізнити терміни, утворені з особовими іменами, від термінів, утворених з іншими власними назвами. Скориставшись звичним в ономастиці поділом власних назв, їх можна було б назвати антропонімічними термінами — так терміни, утворені з особовими іменами, відрізнялися б від термінів, утворених з назв інших живих істот (мітонімів, зоонімів) або неживих об’єктів (наприклад, топонімів). Однак у термінології, схоже, формується інша традиція найменування. Так, Ангеле Каулакене в кількох працях називала терміни, утворені з прізвищ учених або винахідників, прізвищевими (наприклад, Kaulakienė 2014: 60). Проте терміни утворюються не лише з прізвищами, а й з іменами, як-от вікторіанський стиль або стиль Наполеона, тож для їх розгляду зручнішим є термін, ужитий К. Гайвенісом, — антропонімні терміни. Щоправда, як можна виснувати із зауваження К. Гайвеніса3, антропонімними термінами він називав не лише складні терміни, утворені з особовим ім’ям, 3 К. Гайвеніс зазначав, що в литовській мові антропонімні терміни бувають двох типів: однослівні (джауль, кельвін, рентген, вольт та ін.) і складні (закон Архімеда, хвороба Аддісона, синдром Ебштейна та ін.). Він також згадав поширені в російській термінології антропонімні терміни, утворені за допомогою прикметника (наприклад, марковский процесс), однак зазначив, що в литовській мові таких термінів слід уникати, оскільки їх вважали б ненормативними (Gaivenis 1994: 14). 100 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas а також однослівні терміни, утворені від власних імен, наприклад: джауль, кельвін, ом, рентген. За потреби розрізняти їх можна було б уживати терміни однослівні терміни з антропонімами та складені терміни з антропонімами, але в цій статті розглядатимуться лише останні, а в такому контексті цілком достатньо терміна терміни з антропонімами. Як видно також із згаданого нового видання литовського правопису, антропонімами зазвичай вважають власні назви, якими називають осіб, поділяючи їх докладніше на офіційні антропоніми (імена, прізвища) та неофіційні антропоніми (прізвиська, псевдоніми тощо) (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 101). У підручниках з макроекономіки виявлено лише складені терміни, утворені з офіційними антропонімами, тож і термін терміни з антропонімами, уживаний тут, охоплюватиме тільки утворені з ними терміни, більшість яких, як з’ясується, становлять терміни, утворені з прізвищем (або кількома прізвищами). Можна також заздалегідь зазначити, що всі терміни з антропонімами, виявлені в підручниках з макроекономіки, утворені лише з іншомовними (адаптованими або неадаптованими) антропонімами, тому вживаний тут термін терміни з антропонімами охоплюватиме лише такі терміни, а називати антропонім також іншомовним іменем не уникатимуть. 1. ЗАГАЛЬНІ ДАНІ ПРО ВАРІАНТНІСТЬ І ТИПОЛОГІЯ ВАРІАНТНОСТІ Після відбору з 8 підручників з макроекономіки для закладів вищої освіти складених термінів з антропонімами, які, як щойно зазначалося, у цій статті називатимуться просто термінами з антропонімами, з’ясовується, що в джерелах вони вживаються неоднаково. У виданих 1997 року Основах макроекономіки таких термінів лише 5: крива Філліпса Dril 48, крива Лаффера Dril 142, закон Сея Dril 72, рівняння Фішера Dril 46 і економічна теорія Кейнса Dril 73. Небагато їх і в перекладному підручнику, виданому 1994 року, — 15: крива Філліпса W 248, закон Сея W 170, закон Грешема W 44, закон Окуна W 118 (і закон Окуна W 406), проблема Мальтуса W 315 (і проблема Мальтуса W 402), ефект Пігу W 170, теорія Барро W 336, акт Грамма—Рудмана W 194, 197, закон Гамфрі—Гокінса W 266 тощо. Крім того, деякі терміни з антропонімами включено лише до поданого наприкінці цього підручника словника спеціальних термінів, а в тексті їх не вжито: правила Енгеля W 395, рівняння Фішера W 396, крива Лоренца W 402, економічна теорія Кейнса W 399. Однак, наприклад, у підручнику Вільнюського університету, підготовленому колективом авторів і найновішому серед переглянутих підручників з макроекономіки (виданому Terminologija | 2023 | 30 101 2017 року), ужито 42 терміни, утворені з антропонімом або антропонімами, а в Макроекономіці Ремігіюса Чєгіса, виданій 2013 року, — аж 62. На підставі цього нескладно було б зробити припущення про поширення термінів з антропонімами. Однак уже відразу спонукають його уточнити дві обставини. По-перше, досить багато таких термінів ужито вже й у підручнику Вільнюського університету, виданому 2006 року (на його основі готували підручник 2017 року), а також у Макроекономіці Каунаського технологічного університету, виданій 2008 року: відповідно 38 і 43 терміни. А в макроекономічному розділі Теорії економіки, виданої 2016 року, вжито лише 7 термінів з антропонімами, хоча це також один із найновіших підручників, обраних для цього аналізу. Це свідчить про те, що кількість термінів з антропонімами в підручниках може бути пов’язана, зокрема, і з вибором авторів — уживати ці терміни чи уникати їх. Крім того, підручники з макроекономіки мають різний обсяг. Так, підручник, у якому наведено лише 5 термінів з антропонімами, становить 12,75 облікового аркуша, тоді як підручник 2008 року, в якому вжито 43 терміни з антропонімами, — аж 40 облікових аркушів. Поки докладніше не розглядаючи причин неоднакового поширення термінів з антропонімами, слід також зазначити, що є терміни, які вжито лише в одному підручнику. Якщо такий термін, що трапляється лише в одному підручнику, там до того ж ужито лише один раз, як-от правила Енгеля W 395, теорія Куна Sn 60, теорія Поппера Sn 60, закон Вальраса Sn 370, парадокс Тріффіна Čieg 263, крива Беверіджа Č 155, механізм Г’юма Čieg 263, ефект Олівера—Танці Sn 452 або закон Гамфрі—Гокінса W 266, то, зрозуміло, він не може мати варіантів. Але навіть якщо його вжито кілька разів, випадки варіантності на рівні окремого підручника трапляються рідко. Так, у підручнику 1994 року написано закон Окуна W 118, у поданому наприкінці цього підручника словнику спеціальних термінів — закон Окуна W 406; у тексті написано крива Лаффера W 200, у словнику — крива Лаффера W 401, а також — проблема Мальтуса W 315 і проблема Мальтуса W 402. Однак якщо термін уживається більш ніж в одному підручнику, зазвичай він має варіанти, наприклад: залишок Солоу Čieg 367 і залишок Солоу Sn 508; ефект Пігу Čieg 79, W 170 і ефект Пігу Sn 271; цикли Жугляра Gav 269, Sk 143 і цикли Жугляра Čieg 174, Sn 374; крива Філліпса Andr 277, Dril 48, Gav 244, Jak 236, Sk 177, Sn 438, W 248 і крива Філліпса Č 176; закон Сея Dril 72, Sn 48, W 170 і закон Сея Č 26; закон Окуна Andr 259, Čieg 127, Gav 209, Sk 154, Sn 404, закон Окуна W 118 і закон Окуна Jak 242; закон Грешема Sk 199, закон Грешема Gav 118, Sn 208 і закон Грешема W 44; крива Лоренца Čieg 67, крива Лоренца W 402 і 102 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas Крива Лоренца Sn 567; модель Манделла—Флемінга Sk 265, модель Мандела—Флемінга Sn 489, модель Мандела і Флемінга Gav 286. Як терміни, що вживаються в кількох підручниках, але не утворюють ряду варіантів, можна згадати лише теорема Гавельмо Čieg 168, Sn 182, закон Вагнера Sk 83, Sn 174, а також терміни, що трапляються лише в кількох підручниках: пастка Мальтуса Andr 303, Jak 247, гіпотеза Фішера Andr 277, Jak 234, коефіцієнт Окуна Gav 209, хоча інші терміни, утворені з особовими іменами Мальтус, Фішер або Окун, як з’ясується, мають варіанти. Отже, у досліджуваних джерелах варіантність термінів з особовими іменами проявляється переважно на міжтекстовому рівні. У порівняно численних дослідженнях варіантності в литовській термінології, де варіантами термінів зазвичай вважають терміни з однаковим значенням, але різним вираженням, або різні форми терміна (див.: Mitkevičienė 2004: 124; Zemlevičiūtė 2012: 106)4, варіанти прийнято поділяти на певні типи. У них розглядають орфографічні варіанти (Zemlevičiūtė 2011, 2018), які також називають правописними варіантами (Zemlevičiūtė 2012; Drukteinis 2015), фонетичні варіанти (Zemlevičiūtė 2003: 94–95; 2009: 177), морфологічні варіанти (Stunžinas 2008; Zemlevičiūtė 2012) тощо. Аста Міткевічене (2004), яка подає докладний перелік варіантів, називає такі типи: фонетичні й орфографічні варіанти, морфологічні варіанти, синтаксичні варіанти, робочі варіанти. Морфологічні варіанти поділяють на підвиди за числом, родом та іншими ознаками; окрему підгрупу морфологічних варіантів становлять також варіанти закінчень і фіналей: formula і formulė, idilė і idilija, oblis і oblius, turėklas і turėklius, krumplys і krumplis (Mitkevičienė 2004: 133–135; Stunžinas 2008: 124; Zemlevičiūtė 2012: 114). Розглядаючи варіанти закінчень і фіналей, до них зараховують також ті варіанти, що виникають унаслідок різного морфологічного оформлення запозичень, наприклад, psichologinė analizė і psichologinis analizas, epas і eposas (Mitkevičienė 2004: 134). Водночас дослідники варіантності зауважують, що терміни часто відрізняються не однією, а кількома ознаками варіантності, і за цією ознакою їх поділяють на чисті та змішані (Mitkevičienė 2004: 139–140; Zemlevičiūtė 2012). Однак під час класифікації та розгляду варіантів терміни з особовими іменами не враховують, отже, типологію варіантності до них також не застосовують. А спроба застосувати її до таких термінів породжує певні труднощі. 4 Такі варіанти в працях з литовської термінології відмежовують від різних термінів, що називають те саме поняття, — синонімів (див.: Mitkevičienė 2004; Vaskelaitė 2022a: 90–93). Terminologija | 2023 | 30 103 Наприклад, А. Каулякене, згадуючи серед варіантних термінів підручників з фізики й деякі терміни з особовими іменами, як-от Džioulio dėsnis, Joulio dėsnis і Džaulio dėsnis, Crookso tamsus tarpas і Krukso tamsus tarpas, Tomsono efektas і Thomsono efektas, Leclanché elementas і Leklanšės elementas, Peltier’o efektas і Peltjė efektas, зазначає, що ці терміни, які становлять значну частину варіантів фізичної термінології, відрізняються написанням прізвищ учених (Kaulakienė 2003: 113–114). Однак із прикладів видно, що деякі з них, наприклад Peltier’o efektas і Peltjė efektas, Leclanché elementas і Leklanšės elementas, відрізняються не лише написанням, а й закінченнями чи фіналями, отже, з погляду звичайної типології варіантності їх, імовірно, слід вважати не лише орфографічними, а й морфологічними — варіантами закінчень і фіналей, тобто змішаними варіантами. На це вказують і праці з нормами правопису: розглядаючи написання іншомовних власних імен, у них аналізують не лише різні способи написання іншомовного особового імені (наприклад, Debussy і Debiusi), а й пристосування іншомовного імені до морфологічної системи литовської мови, тобто додавання литовського закінчення (LKRS 1992: 81–88; VLKK 1997, 2016), яке в одних працях називають морфологічною адаптацією (наприклад, Pažūsis 2014: 71–135), а в інших — граматикалізацією особового імені (наприклад: VLKK 2016; Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 179). З іншого боку, і різні способи написання іншомовного особового імені, і морфологічна адаптація (граматикалізація), а також її способи розглядаються у працях, що встановлюють правила правопису, а це свідчить про тісний зв’язок між написанням іншомовних особових імен та їхньою морфологічною адаптацією. Крім того, деякі способи граматикалізації, передбачені працями нормативного характеру, що встановлюють сучасні правила правопису, стосуються лише відмінностей у вживанні апострофа. Точніше, у них як варіанти передбачено написання закінчення після апострофа (наприклад: Lennon’as, Brunner’is) і приєднання його безпосередньо до фіналі іншомовного імені (наприклад: Lennonas, Brunneris) (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 201–202). В праці, що встановлює правила правопису, апостроф розглядається як графічний знак (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 19), що порушує питання, якою мірою терміни з особовими іменами, які відрізняються лише графічним знаком, наприклад Okun’o dėsnis і Okuno dėsnis, слід вважати варіантами закінчень, тобто морфологічними, а якою — орфографічними. Однак апостроф приписували й приписують писати і в тих випадках, коли іншомовне власне ім’я закінчується на невимовний голосний або приголосний, наприклад Larousse’as (читається Larusas), Chateaubriand’as (читається Šatobrijanas) (LKRS 1992: 88–89); так його вживали й у міжвоєнний період (Baltrušaitienė 2009: 15–20). Отже, у цьому випадку апостроф 104 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas був би ще й знаком, що вказує на певні особливості вимови, і такі випадки вживання терміна, коли в одному місці особове ім’я пишеться Chateaubriand’as, а в іншому — Chateaubriandas, важко вважати лише орфографічними чи варіантами закінчень: вони вказували б і на відмінності у вимові. Отже, написання іншомовних особових імен і морфологічна адаптація тісно пов’язані також із фонетичним рівнем. Навіть ті випадки, коли закінчення або фіналь особового імені однакові, але саме ім’я пишеться по-різному, важко вважати лише орфографічними, тобто правописними, варіантами. Єдиним явищем, пов’язаним лише з відмінностями графем, можна вважати транслітерування, яке згадується під час розгляду написання іншомовних власних імен: «побуквене переписування особових імен (географічних назв), написаних знаками нелатинської системи письма, литовськими літерами (або якомога точніше передаючи інші графічні знаки)» (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 180), що також називається транслітерацією, передачею (TI 1990; Pažūsis 2014: 52; Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 182). А особові імена, написані знаками латинської системи письма, в литовській мові передають литовськими літерами лише приблизно за вимовою — транскрибують (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 180)5. Виходить, що між особовим ім’ям, написаним мовою оригіналу, і його передачею литовськими літерами за приблизною вимовою можуть бути не лише графічні, а й фонетичні відмінності. У праці Ліонгіна Пажусіса Kalba ir vertimas згадується графічна й фонетична адаптація (Pažūsis 2014: 51–71). Проте й дослідження варіантності термінів, що не містять особових імен, показують, що провести межу між орфографічними та фонетичними варіантами складно, адже, за словами Асти Міткевічене, «фонетичні відмінності найчастіше відображаються на письмі» (Mitkevičienė 2004: 125). Тому, хоча орфографічні й фонетичні варіанти виокремлюють як дві окремі групи варіантів термінів, їх зазвичай розглядають разом, згадуючи в цій групі й деякі варіанти, пов’язані з фонетичною адаптацією іншомовного слова, як-от impresionizmas і impresionizmas, minnezingė-rių lyrika і minesingerių lyrika (Mitkevičienė 2004: 125–133; Zemlevičiūtė 2009: 161–162). Отже, розглянуті тут аспекти вживання іншомовних особових імен у литовській мові, передбачені нормативними працями, свідчать про тісний зв’язок між орфографічним, фонетичним і морфологічним рівнями та про складність проведення чіткої чи суворої межі між ними. А досліджувані джерела виявляють, що терміни з особовими іменами 5 «Транскрибування особового імені (географічної назви) — запис особового імені (географічної назви) іншої мови литовськими літерами відповідно до приблизної вимови» (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 180). Terminologija | 2023 | 30 105 Для складених термінів часто характерні і варіантність закінчень, і варіантність написання антропоніма, тобто орфографічна варіантність, а також фонетичні відмінності. Отже, більшість рядів варіантів, установлених на підставі підручників з макроекономіки, можна віднести до типу змішаної варіантності. Утім, найвиразніша ознака варіантності в цих джерелах — неоднакове написання антропоніма, що входить до складу терміна і, як уже зазначалося, тісно пов’язане з фонетичними відмінностями. Отже, аналіз варіантності антропонімічних термінів, що виявляється в підручниках з макроекономіки, розпочинається з розгляду саме цієї варіантності. 2. Н Е О Д Н А К О В Е Н А П И С А Н Н Я У вступі до цієї статті згадувалося, що затверджені 2007 р. Загальні вимоги до укладання термінологічних словників передбачають написання власних назв, що є компонентами терміна, а отже й антропонімів, в оригінальній формі. Однак, наприклад, Тлумачний словник економічних термінів англійською та литовською мовами, виданий 2006 р., серед перекладачів, редакторів і консультантів якого зазначено також Центр термінології Інституту литовської мови, свідчить, що в термінографії цей принцип написання антропонімічних термінів застосовувався вже й раніше. Антропоніми іншомовного походження, які є компонентами термінів у цьому словнику, подано в оригінальній формі, наприклад: крива Laffero, критика Lucaso, індекс Herfindahlio, крива попиту Marshallo, перетворення Praiso і Winsteno, модель Lewiso, Fei і Raniso, методика міжнародної торгівлі Heckscherio і Ohlino (AEKŽ 2006). Щоправда, в іншому словнику економічних термінів, перекладному, антропонімічні терміни подано з транскрибованими антропонімами, тобто записаними литовськими літерами відповідно до приблизної вимови, наприклад: крива Filipso, рівняння Fišerio, крива Lorenco, закон Grešamo, закон Sėjaus, теорема Kouzo, еквівалентність Rikardo, модель Hekšerio та Oulino (Vainienė 2008). Окреме дослідження мало б визначити, якою мірою під час укладання підручників з макроекономіки користуються термінологічними словниками відповідної галузі, однак вибрані для цього дослідження джерела показують, що в них також переважає тенденція писати антропоніми, які входять до складу термінів, в оригінальній формі. Тенденцію передавати антропоніми, записані літерами латинської абетки, відповідно до приблизної вимови виявлено лише в трьох із підручників, обраних для аналізу: один із них видано 2016 р., інші раніше — 2007 і 2008 рр. Щоправда, у перших двох використано лише по 7 антропонімічних термінів. Проте тенденція передавати антропонім литовськими літерами, що передбачає його фонетичну адаптацію, помітна й у цій невеликій кількості термінів, з яких 106 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantškumas кілька збігаються в обох підручниках: гіпотеза Fišerio Andr 277, Jak 235, пастка Maltuso Andr 303, Jak 247, закон Sėjaus Jak 178, крива Filipso Jak 236, Andr 277, закон Oukeno Jak 242, теорія зайнятості Keinso Jak 178, модель Hekšerio й Olino Andr 318. У шість разів більше антропонімічних термінів ужито в виданій 2008 р. Макроекономіці — 43; така вибірка ще виразніше виявляє цю тенденцію до транскрибування, наприклад: коефіцієнт Džini Sn 569, коефіцієнт Maršalo Sn 217, цикли Žugliaro Sn 374, індекс Pašė Sn 74, ефект Pigu Sn 271, залишок Solou Sn 508, крива Lorenco Sn 567, крива Lafero Sn 432, закон Grešamo Sn 208, модель Mandelo–Flemingo Sn 489. В інших підручниках перший компонент цих термінів подано в оригінальній формі, тобто крива Lorenzo Čieg 67, ефект Pigou W 170, індекс Laspeyreso Sk 34, закон Greshamo Sk 199, крива Laffero Gav 11, 83, Sk 11, залишок Solow Čieg 367, коефіцієнт Gini Čieg 67, коефіцієнт Marshallo Čieg 275, цикли Juglaro Sk 123, 143, цикли Kitchino Gav 269, Sk 123; застосування цих різних способів написання утворює варіанти термінів. Однак таку варіантність передбачали й норми вживання іншомовних антропонімів у литовській мові, чинні під час укладання всіх аналізованих джерел. Хоча з 2007 р. для термінологічних словників, як випливає з Загальних вимог до укладання термінологічних словників, передбачено оригінальне написання, правила написання антропонімів, викладені в виданні 1992 р. Литовський правопис і пунктуація (далі — LKRS), передбачають уживання як автентичної форми, тобто написаної мовою оригіналу, так і транскрибованої форми антропоніма з мов, що користуються абетками на латинській основі. Щоправда, вибір між цими двома способами написання залежить від сфери вживання антропонімів, а також від віку й освіти читачів: зазначено, що в популярних виданнях і виданнях для дітей та молоді антропоніми слід адаптувати з огляду на вік та освіту читачів, а автентичні форми вживати в науковій літературі, рекламних, інформаційних виданнях і спеціальних текстах (LKRS 1992: 81). Це положення, до речі, збережено й у новому збірнику правил правопису Литовський правопис: правила, коментарі, поради: тут сформульовано, що в литовських текстах антропоніми слід подавати з урахуванням сфери використання й призначення тексту, а також віку та освітнього рівня читачів (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 180–181). Однак у переліку сфер уживання не згадано навчальних видань, таких як підручники для закладів вищої освіти, ані в новому виданні правил правопису, ані в виданні, що узагальнювало правила правопису, чинні на час публікації підручників, — LKRS; це може бути чинником, Terminologija | 2023 | 30 107 який зумовлює неоднакові тенденції до написання антропонімічних термінів у підручниках з макроекономіки. З одного боку, підручники для закладів вищої освіти можна вважати близькими до наукової літератури, з іншого — їх можна розглядати і як видання для молоді. На тенденцію, помітну в кількох підручниках, уживати терміни з транскрибованою формою антропоніма, як можна припустити, зокрема, на підставі видання 1986 р. Написання іншомовних власних назв у «Литовській радянській енциклопедії», що містить докладні правила транскрибування іншомовних назв, могло також вплинути давня традиція транскрибувати іншомовні антропоніми в литовській мові (LTE 1986). Проте навіть у тих підручниках з макроекономіки, де помітна тенденція писати компонент антропонімічного терміна оригінальними літерами, для певних термінів роблять винятки. Так, у підручнику видання 1994 р., де вжито ефект Pigou W 170, теорія Barro W 336, правила Engelo W 395, теорема еквівалентності Ricardo W 412, проблема Malthuso W 402, акт Gramm–Rudman W 196, закон Humphrey–Hawkins’o W 266 та ін., антропонімічні компоненти певних термінів графічно й фонетично адаптовані: закон Grėšemo W 44, крива Filipso W 248, рівняння Fišerio W 396, закон Sėjaus W 170, економічна теорія Keinso W 399. Такі винятки, які застосовуються лише до деяких термінів, трапляються й у виданій 2017 р. Макроекономіці Вільнюського університету: хоча там уживають методика Paashe Gav 25, індекс цін Laspeyreso Gav 25, цикли Juglaro Gav 269, модель Harrodo Gav 263, модель Solow Gav 17, хрест Keyneso Gav 65, теорія життєвого циклу F. Modigliani Gav 50, теорія споживчих витрат I. Fisherio Gav 52 тощо, в інших термінах антропонім подано в транскрибованій формі: крива Filipso Gav 244, закон Grėšemo Gav 118, закон Vagnerio Gav 74, еквівалентність Rikardo Gav 97 (пор. еквівалентність Ricardo Sk 100) тощо. Однак такий виняток передбачено й правилами написання іншомовних антропонімів. У виданому 1992 р. LKRS, після переліку сфер уживання антропонімів, написаних мовою оригіналу⁶, і транскрибованих антропонімів, зазначено, що традиційні форми антропонімів і географічних назв слід зберігати, наприклад: Фінляндія, Швеція, Карл Великий, Петро Перший (LKRS 1992: 81). Щоправда, термін традиційна форма у LKRS докладніше не пояснюється. Такий самий виняток передбачено й у згаданому виданні 1986 р. Написання іншомовних власних назв у «Литовській радянській енциклопедії», де традиційні імена пояснюються як 6 Окрім терміна оригінальна форма антропоніма, тут уживається також термін автентична форма (LKRS 1992: 81). 108 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiskumas tikrinius vardus, kurių lietuviškoji forma turi vartojimo tradiciją (LTE 1986: 5). Išimtis numatoma ir tiesiogiai į terminijos tvarkybą orientuotuose Terminių žodynų rengimo bendruosiuose reikalavimuose: teigiant, kad pirmenybė teiktina originalioms terminų dėmenimis einančių tikrinių vardų formoms, juose paminima, kad išimtis darytina tradiciniams atvejams. Tiesa, pasakymas tradiciniai atvejai čia plačiau neaiškinamas. Tradicinėms formoms numatoma išimtis ir naujajame rašybos normų rinkinyje, kuris išleistas jau vėliau nei šiai analizei pasirinkti vadovėliai, čia teigiant, kad savitos, nusistovėjusios tradicinės asmenvardžių ir vietovardžių formos vartojamos visais atvejais – tiek laisvuosiuose, tiek dalykiniuose tekstuose (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 181). Čia terminas tradicinis asmenvardis jau apibrėžiamas – tai „savita forma lietuvių kalboje nusistovėjęs kitos kalbos (šalies) asmenvardis“ (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 180). Оскільки в підручниках з макроекономіки не лише пояснюються поняття, а й зазначаються обставини виникнення різних термінів, у них подано інформацію і про виникнення того чи того терміна з особовим ім’ям, а також про осіб, чиї імена входять до складу термінів. Наприклад, пояснюючи закон, який в одному підручнику названо законом Ґрешема, а в іншому — законом Ґрешема, зазначають, що його сформулював міністр фінансів за часів королеви Єлизавети Thomas Gresham’as W 44, а роки життя, подані в дужках поруч із прізвищем (1519–1579), свідчать, що термін мав з’явитися дуже давно й мати традицію вживання. Дата, наведена під час пояснення терміна рівняння Фішера, також указує на давню традицію його вживання: «<...> рівняння називають рівнянням Фішера (Fisher equation) на честь видатного американського економіста Ірвінга Фішера (Fisher, Irving, 1867–1947)» Sn 450. Традиція вживання терміна крива Філліпса теж мала б бути досить давньою, хоча, як зазначено, зв’язок між безробіттям та інфляцією Олбан Філліпс дослідив пізніше за Ірвінга Фішера — у праці 1958 року (Sn 438). Те, що в підручниках транскрибовано подають саме залежні компоненти таких термінів, дає підстави вбачати в них виняток із традиційних форм. Однак у вживанні термінів із прізвищами творців макроекономічних теорій і моделей, розроблених або розвинутих у XX столітті, трапляються й коливання. Хоча назви теорій і моделей, розроблених або розвинутих у другій половині століття, зазвичай пишуть, зберігаючи оригінальну форму особового імені, як-от модель Гаррода Gav 263, факторна модель економічного зростання R. Solow Gav 253 або модель Solow Gav 263, Sk 193, виробнича функція R. Lucaso Sk 131, то в написанні назв теорій, розроблених або розвинутих на початку чи в середині століття, Terminologija | 2023 | 30 109 спостерігаються коливання. Наприклад, неоднаково пишуть і терміни, утворені від прізвища англійського науковця Джона М. Кейнса, якого вважають основоположником макроекономіки і який виклав свою головну теорію в книжці, виданій 1936 року. У підручниках уживається не один термін, утворений від цього прізвища: в одному пишуть теорія Кейнса (економічна) Dril 73, W 399, в іншому — теорія Keyneso Gav 170, Sk 130; в одному — теорія переваги ліквідності Keyneso Sk 206, в іншому — теорія переваги ліквідності Кейнса Gav 116 та ін. Такі коливання свідчать, що поняття традиційної форми може викликати труднощі. Імовірно, тому в одному підручнику винятків не роблять: майже всі вживані тут терміни з особовими іменами містять особове ім’я, записане мовою оригіналу, тобто крива Phillipso Čieg 68, рівняння Fisherio Čieg 67, зв’язок Fisherio Čieg 318. Така тенденція, помітна лише в цьому підручнику, також збільшує кількість рядів варіантів, пов’язаних із неоднаковим способом написання особового імені. А кілька випадків написання особового імені транскрибованою формою в такому контексті радше свідчать не про коливання, а про недогляд. Так, у цьому підручнику пишуть лише рівняння Fisherio, зв’язок Fisherio, але в терміні індекс Фішера Čieg 81, ужитому лише один раз, те саме прізвище подано в транскрибованій формі. У двох підручниках, де помітна протилежна тенденція — писати терміни з транскрибованим особовим ім’ям, також трапляється один виняток. Ідеться про написання прізвища американського науковця, від якого утворено терміни закон Окуна Andr 259, Sn 404 і коефіцієнт Окуна Andr 259: його записано в оригінальній формі (пор. наведений тут термін Okun’s law). Те, що в третьому підручнику, який вирізняється такою самою тенденцією, написано закон Оукена Jak 242, свідчить, що в двох інших підручниках прізвище, імовірно, вважали неанглійським і що його написання може відображати адаптацію неанглійського прізвища. На міжтекстовому рівні неоднакові випадки фонетичної адаптації демонструє й написання терміна закон Greshamo Sk 199, утвореного від прізвища міністра фінансів Томаса Ґрешема (1519–1579): в одному підручнику пишуть закон Ґрешама Sn 208, в іншому — закон Ґрешема W 44. Отже, стає зрозуміло, що видиму з правописних відмінностей варіантність термінів у підручниках зумовлюють і неоднаково обраний спосіб написання особового імені, що виступає залежним компонентом терміна, і винятки, застосовані до деяких особових імен, та пов’язані з ними коливання. Окремі випадки такої варіантності спричинені недоглядом або труднощами, пов’язаними з фонетичною адаптацією особового імені. Загалом про цю варіантність свідчать 38 рядів варіантів, але більшість із них розширюються й іншими варіантами, які розглянемо далі. 110 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas 3. НЕОДНАКОВЕ МОРФОЛОГІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ Уже з розглянутих випадків варіантності стає зрозуміло, що в аналізованих джерелах є тенденція вживати терміни з особовими іменами, пристосувавши їх до морфологічної системи литовської мови, тобто додавши литовське закінчення. Відповідно до правил написання нелитовських особових імен, чинних під час видання всіх цих підручників і викладених у LKRS (1992: 81–89), а також оновлених правил правопису (див. Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 179–206), у підручниках закінчення додають як до транскрибованих, так і до записаних оригінальними літерами особових імен, наприклад: рівняння Фішера і рівняння Fisherio, крива Філліпса і крива Phillipso, закон Ґрешама, Ґрешема та Greshamo. З наведених прикладів також видно, що закінчення переважно додають безпосередньо до особового імені. Спробу писати їх після апострофа зроблено в підручнику видання 1994 року: закон Okun’o W 118, проблема Malthus’o W 315, крива A. Laffer’io W 200, закон Humphrey–Hawkins’o W 266. Якщо такий термін уживається і в інших підручниках, виникають випадки його вживання, що на перший погляд відрізняються лише апострофами: закон Okun’o W 118 і закон Окуна Andr 259, Čieg 127, Gav 209, Sk 177, Sn 404; проблема Malthus’o W 315 і проблема Malthuso Andr 304; крива A. Laffer’io W 200 і крива Laferio Dril 142. Інші терміни з особовими іменами в підручнику 1994 року подано з транскрибованим особовим ім’ям, додаючи до нього закінчення, як і передбачають правила, безпосередньо, без апострофа: закон Ґрешама W 44, крива Філліпса W 248, рівняння Фішера W 396, крива Лоренцо W 402. В інших підручниках з апострофом також пишуть лише деякі терміни: закон Say’aus Čieg 26, Dril 72, механізм Hume’o Čieg 90, модель Ramsey’aus–Casso–Koopmanso Čieg 365. Щоправда, останні два терміни вжито лише в одному підручнику, і вони не мають варіантів. Однак правила написання нелитовських особових імен також передбачають написання з апострофом лише певних особових імен. Як уже зазначалося в частині 1 цієї статті, LKRS передбачає, що апостроф слід писати, коли нелитовське власне ім’я закінчується на німий голосний або німий приголосний (LKRS 1992). Випадки вживання апострофа в підручниках можуть свідчити про застосування такого винятку. Проте визначити, чи є голосний або приголосний у нелитовському особовому імені, що закінчується на приголосний, німим, непросто; для цього потрібно знати й походження імені. Отже, можливо, варіанти, що трапляються в підручнику 1994 року, а саме закон Okun’o W 118 і закон Окуна W 406, крива A. Laffer’io W 200 і крива Lafero W 401, виникли через такі труднощі. Уже з випадків написання, проаналізованих у попередньому розділі, вимальовується загальна тенденція в підручниках з макроекономіки вживати терміни з тим чи Terminologija | 2023 | 30 111 інакше додане литовське закінчення; у цьому відношенні для деяких особових імен також зроблено виняток. Так, без литовського закінчення вживаються терміни Gini koeficientas Čieg 67, Barro teorija W 336, Ricardo–Barro teorema Čieg 203, Pigou efektas Čieg 79, W. W. Rostow modelis Gav 263, F. Modigliani gyvenimo ciklo teorija Gav 50, Solow taupymo paradoksas Čieg 394, Solow likutis Čieg 367, Solow ekonominės plėtros modelis Sk 195. Однак такий виняток також відповідає правилам написання іншомовних особових імен литовською мовою, які водночас передбачають їх морфологічне оформлення. Правила, чинні під час підготовки підручників і викладені в LKRS, передбачали, що закінчень не додають до власних назв інших мов, які закінчуються голосною або дифтонгом, що належать до основи, наприклад Dombey, Fanny, Manzoni, Spandau, або закінчуються наголошеною голосною, наприклад: Meillet, Camus (LKRS 1992: 89). Крім того, вже в них передбачено морфологічні варіанти, тобто сформульовано, що за потреби до особових імен, які закінчуються голосною або дифтонгом, що належать до основи, можна додавати закінчення — у такому разі їх слід писати після апострофа. Отже, морфологічні варіанти терміна з особовим ім’ям Paashe, що трапляються в підручниках, — Paasche (kainų) indeksas Sk 157 і Paashe’o indeksas Sk 34 — можуть відображати варіантність, передбачену цими правилами. У підручниках трапляються лише поодинокі випадки варіантності, пов’язані з морфологічним оформленням особового імені, що не відповідають правилам написання іншомовних особових імен, чинним на час виходу підручників. Так, терміни, утворені з особовим ім’ям Solow, як і передбачали правила, вживаються без додавання литовського закінчення, однак термін із цим особовим ім’ям, ужитий в одному з підручників, свідчить про додавання закінчення, причому не після апострофа, як передбачала LKRS, а безпосередньо — Solowo augimo modelis Sk 11. В іншому випадку особове ім’я, до якого, з огляду на правила, не мало б застосовуватися написання без закінчення, написано без закінчення — J. R. Hicks modelis Čieg 284 (пор. J. Hickso modelis Sk 250). Кілька випадків варіантності, пов’язаних із закінченнями та кінцевими частинами слів, засвідчують невизначеність щодо позначення м’якості під час морфологічної адаптації особового імені: Lafero kreivė Sn 263, W 200, Laffer’io kreivė W 200 і Laferio kreivė Dril 142; Mundelo ir Flemingo modelis Gav 286 і Mundelio ir Flemingo modelis Gav 286. 4. ІНШІ ВИПАДКИ Інші варіанти, крім уже розглянутих, у підручниках трапляються переважно поодиноко. З уже проведеного аналізу можна було побачити, що цим джерелам 112 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantškumas найбільш властиві терміни, утворені з одним іншомовним особовим ім’ям, а саме прізвищем, і вже розглянуті ознаки варіантності таких термінів. Загалом у всіх підручниках налічується 85 таких термінів, але в аналізованих джерелах ужито також 11 термінів, утворених із двома прізвищами. Деякі з них ужито лише в одному підручнику, наприклад Humphrey–Hawkins’o įstatymas W 266, Gramm–Rudman aktas W 194, 196, 197, Reigano–Tečer modelis Sn 31, Ricardo–Barro teorema Čieg 90, J. M. Keyneso pajamų–išlaidų modelis Sk 50, Solow–Swano modelis Čieg 377, і варіантів не мають. Кілька термінів, утворених із двома особовими іменами, уживаються ширше й виявляють не лише варіантність, пов’язану зі способом написання особового імені, а й варіантність, яку можна було б охарактеризувати як пов’язану зі сполученням компонентів терміна. В одному випадку компоненти терміна поєднуються сполучником «і», в іншому — тире або дефісом, наприклад: Hekšerio ir Olino modelis Andr 318, Hekšerio – Olino modelis Čieg 79; Baumolio ir Tobino modelis Gav 133, Baumolio–Tobino modelis Sk 209; Mundelo ir Flemingo modelis Gav 286, Mundello–Flemingo modelis Sk 265, Mandelo–Flemingo modelis Sn 489. Ці кілька випадків, а також написання термінів із двома прізвищами, що не мають варіантів (наприклад, Humphrey–Hawkins’o įstatymas W 266, Gramm–Rudman aktas W 194, 196, 197, але Solow–Swano modelis Čieg 377, Ramsey’aus–Casso–Koopmanso modelis Čieg 365), свідчать, що факт, встановлений на матеріалі термінології інших галузей (наприклад: Gaivenis 2002: 38; Druktein is 2015), можна підтвердити й на матеріалі аналізованої тут термінології: у ній також виникають труднощі щодо написання дефіса й тире. Як видно з наведених прикладів, у деяких випадках їх уникають, обираючи сполучення компонентів терміна за допомогою сполучника ir. З іншого боку, неодноразово звертали увагу на нечіткість кодифікованих норм, що регулюють уживання тире й дефіса (Keinys 2005; Gud zinevičiūtė 2012), а також на неоднозначність норм щодо дефіса між власними словами (Vaskelaitė 2022b: 106–109). Лише в новому збірнику правил правопису Lietuvių kalbos rašyba: taisyklės, komentarai, patarimai, опублікованому вже пізніше за аналізовані тут джерела — у 2022 р., проведено чіткішу межу між тире й дефісом (Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 230–242). Як уже зазначалося, у ньому як знак правопису розглянуто не лише дефіс, а й тире діапазону, тобто таке тире вважається знаком правопису. До появи цієї ясності варіанти термінів, пов’язані з уживанням тире й дефіса, імовірно, можна було б розглядати також як пунктуаційні варіанти (Vaskelaitė 2022b: 107–108). Terminologija | 2023 | 30 113 Типологія варіантності термінів, застосовувана в литовських термінологічних працях, не передбачає пунктуаційних варіантів, проте досліджений матеріал виявляє кілька випадків, які можна було б розглядати як такі. Так, у підручнику 2006 року особове ім’я, що входить до складу терміна, в окремих випадках написано курсивом, наприклад Lafero kreivė Sk 11, Gav 11, Solowo augimo modelis Sk 11, Keyneso kryžius Sk 11, Laspeyres kainų indeksas Sk 157, Tobino q Sk 737, і таке написання відповідало б виділенню в тексті іншомовного елемента. Щоправда, цей спосіб виділення передбачено для іншомовних загальних слів або висловів і іншомовних (чи литовських) символічних назв, але не для особових імен. Утім, чіткіші формулювання щодо його застосування з’явилися лише нещодавно (наприклад: Linkevičienė 2013: 56; ESIV 2014: 38; Vladarskienė, Zemlevičiūtė 2022: 177), тож варіантність у підручнику попереднього періоду може бути пов’язана з нечіткістю кодифікації. Лише в одному підручнику вжито два терміни, утворені з трьох прізвищ, а саме Ramsey’aus–Casso–Koopmanso modelis Čieg 365 і Diamondo–Mortenseno–Pissarideso modelis Čieg 154. Один із них ужито лише один раз, тож він не може мати варіантів. Однак разом із другим кілька разів ужито й термін-абревіатуру — DMP modelis Čieg 154, 155. Хоча в литовській термінології абревіатури не розглядаються як варіанти термінів, з огляду на дослідження варіантності, що розвиваються за кордоном (наприклад, León–Araúz, Cabezas–García 2020), абревіатури або утворені з ними терміни можна було б розглядати і як варіанти термінів. У будь-якому разі таку варіантність можна було б докладніше розглянути на матеріалі інших джерел — для особових термінів аналізованих тут джерел таке скорочення не характерне. Однак в аналізованих джерелах трапляються інші способи скорочення. Наприклад, термін скорочується шляхом пропуску його неантропонімного компонента або компонентів. Отже, у тому самому підручнику вживаються і Harrodo–Domaro ekonominio augimo modelis Čieg 388, і Harrodo–Domaro modelis Čieg 379; і Solow ekonomikos plėtros modelis Sk 193, і Solow modelis Sk 194. Однак форми, що виникають унаслідок такого скорочення, зазвичай не схильні розглядати як варіанти терміна — А. Mitkevičienė (2015a) розглянула їх, як і так звані повні та короткі форми, як явища текстового вживання термінів 7 Оскільки в цій статті приклади подано курсивом, курсив, використаний у підручниках, позначено написанням відповідного слова прямим шрифтом. 114 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas характерні випадки. У розглянутих джерелах трапляються лише два випадки так званих повних і коротких форм антропонімного терміна: крива Філліпса для короткострокового періоду Gav 244, Sk 176, Sn 322 і короткострокова крива Філліпса Jak 238, крива Філліпса для довгострокового періоду Sk 180, Sn 441 і довгострокова крива Філліпса Jak 238. Однак ані з погляду текстового вживання термінів, ані з погляду варіантності не оцінювалися випадки скорочення антропонімного компонента терміна, яких у розглянутих джерелах чимало. Хоча, як видно з уже наведених прикладів, у підручниках із макроекономіки вживаються переважно терміни, утворені лише від прізвища, у деяких підручниках помітна тенденція вживати також терміни, що містять першу літеру імені (або кількох імен). Наприклад, у підручнику Вільнюського університету, виданому 2006 року, знаходимо міжчасове бюджетне обмеження споживача І. Фішера Sk 54, теорію міжчасового вибору І. Фішера Sk 54, теорію життєвого циклу І. Модільяні Sk 59, теорію Дж. А. Гобсона Sk 123, функцію споживання Дж. М. Кейнса Sk 50, 52, модель доходів і витрат Дж. М. Кейнса Sk 50, індекс В. Д. Нордгауза і Дж. Тобіна Čieg 72, виробничу функцію Р. Лукаса Sk 131, гіпотезу А. Шпітгофа Sk 124, гіпотезу А. Афтальйона Sk 123, модель Дж. Гікса Sk 250, правило Е. С. Фелпса Čieg 377, теорію Т. Мальтуса Čieg 362, хоча в інших ужитих тут термінах першої літери імені немає (пор.: закон Вагнера Sk 83, еквівалентність Рікардо Sk 100, цикли Кітчина Sk 123, цикли Жугляра Sk 143, закон Оукена Sk 177, крива Філліпса Sk 177). Багато термінів із першою літерою імені є також у підручнику Вільнюського університету, виданому 2017 року, який, як видно, підготовлено на основі попереднього. Чимало таких термінів і в підручнику Каунаського технологічного університету видання 2008 року, наприклад: модель Дж. Неймана Sn 370, індекс збалансованого економічного добробуту Г. Далі та Дж. Кобба Sn 347, модель Дж. М. Кейнса Sn 324, крива А. Лаффера Sn 432, рівняння І. Фішера Sn 450, ефект І. Фішера Sn 450, хрест Кейнса Sk 249. Отже, у підручниках трапляються такі розбіжності в написанні, як крива Лаффера і крива А. Лаффера, рівняння Фішера і рівняння І. Фішера, модель Кейнса і модель Дж. М. Кейнса, хрест Кейнса і хрест Дж. М. Кейнса тощо, що порушує питання оцінювання таких випадків з погляду термінологічної варіантності. Також трапляється, що як назву теорії, моделі, явища, рівняння тощо вживають словосполучення з повним ім’ям або кількома іменами, наприклад: «Найвідомішими представниками цієї неокейнсіанської теорії є американські економісти Юсей Девід Домар (Domar, Evesey David, g. 1914), Рой Форбс Гаррод (Harrod, Ray, Forbs, 1980–1978) і Роберт Terminologija | 2023 | 30 115 Mertono Solou (Solo, Robert Merton, g. 1924) ekonominio augimo modeliai“ Sn 57; „Šalia labiausiai žinomų ekonominės pusiausvyros modelių būtina pažymėti ir JAV ekonomisto Džeži Neimano (Neyman Jerzy, 1903–1957) augančios ekonomikos pusiausvyros modelį“ Sn 369. Vis dėlto tokie atvejai reti, o vardo raidės vartojimo atvejų pasitaiko dažnai, pvz.: „Tai vadinama I. Fišerio poveikiu (Fisher effect)“ Sn 450; „Apatinė A. Laferio kreivės dalis rodo priešingą situaciją <...>“ W 200; „Ilgojo laikotarpio pusiausvyros pinigų rinkoje sąlygas išreiškia M. Fridmeno lygtis, pavadinta žymaus amerikiečių ekonomisto garbei <...>“ Sn 274; „M. Friedmano nuolatinių pajamų teorija papildo F. Modigliani gyvenimo ciklo teoriją“ Čieg 50. Таку тенденцію можна пояснити впливом контексту. У підручниках не лише вживаються антропонімні терміни, а й розкриваються обставини їх появи: зазначається особа, на честь якої названо те чи інше явище, причому вказують не тільки прізвище, а й ім’я; згодом його скорочують — пишуть лише першу літеру імені. Отже, таким контекстом можна було б пояснити й деякі випадки вживання термінів із літерою імені, наприклад: «Першим теорію довгих хвиль обґрунтував російський економіст Микола Кондратьєв (1892–1938) у своїй статті „Довгі хвилі в економічному житті“ (1926 р.). Спираючись на відомості про зміну цін на споживчі товари у Франції, Великій Британії, США та Німеччині, М. Кондратьєв висунув гіпотезу, що індустріальний розвиток має циклічний характер. Й. Шумпетер підтвердив концепцію російського вченого, назвавши довгі хвилі циклом М. Кондратьєва. Від 1930 року довгі хвилі в економічній літературі відомі як цикл Кондратьєва» Gav 284. З іншого боку, хоча прізвище зазвичай уживається з літерою імені, трапляються й випадки вживання лише прізвища, які можна було б оцінити як недогляд, наприклад: «І. Фішер вважав, що швидкість обігу грошей у короткостроковому періоді більш-менш стала» Sn 205 і «Фішер уперше сформулював рівняння обміну» Sn 204. Отже, термін із літерою імені, вжитий у такому контексті, рівняння обміну І. Фішера («Це дає змогу перетворити рівняння обміну І. Фішера на кількісну теорію грошей»), також можна було б оцінити як результат недогляду. З іншого боку, останній приклад може свідчити і про обставини формування антропонімного терміна в підручнику з макроекономіки. Якщо це справді так, то далі можна було б з’ясувати, якою мірою антропонімні терміни в підручниках із макроекономіки запозичені із закордонних видань, а якою — створені авторами підручників. Усі вони, як з’ясувалося з розглянутих у цій статті 116 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas прикладів, утворені з іншомовним антропонімом (оскільки закони, теорії, моделі, рівняння тощо, про які йдеться в них, створили не литовці), однак контекст, на який тут звернуто увагу, свідчить, що до появи антропонімного терміна могли долучитися й автори литовських підручників. Таке припущення дають підстави висунути й згадані на початку статті відмінності в кількісних даних щодо антропонімних термінів у розглянутих підручниках: у певних підручниках або щодо певних антропонімних термінів можна уникнути називання особи чи осіб, пов’язаних із певним явищем, і водночас не вживати антропонімного терміна, наприклад, у такий спосіб: «За переважними особливостями споживання в економічній теорії виокремлюють кілька основних моделей споживання: <...> Гіпотеза постійного доходу (Мілтон Фрідман, 1957). <...> Гіпотеза життєвого циклу (Франко Модільяні та Річард Брумберг, 1954) <...>» Andr 180–181. Однак питання, порушене вживанням антропонімних термінів, слід було б з’ясовувати окремо, оскільки воно стосується не лише їхньої варіантності. ВИСНОВКИ Обговорення варіантності антропонімних термінів, уживаних у підручниках із макроекономіки для закладів вищої освіти, показує, що вона найбільше пов’язана з особливостями написання антропоніма та його морфологічної адаптації. Найхарактерніша для цих джерел варіантність виникає через різні способи написання антропоніма: в одних підручниках його подають в оригіналі, в інших — литовськими літерами, причому в останньому разі адаптують відповідно до приблизної вимови. Норми написання іншомовних антропонімів литовською мовою також передбачають різні способи їх написання. Вони передбачають і виняток для традиційних форм антропонімів; у розглянутих джерелах помітні також випадки варіантності, які можна пов’язати із застосуванням цього винятку, а також із нечітким розумінням поняття традиційної форми. У термінології підручників із макроекономіки помітна тенденція пристосовувати іншомовні антропоніми до морфологічної системи литовської мови, додаючи до них литовське закінчення; наявні винятки відображають передбачені кодифікованими нормами написання іншомовних антропонімів литовською мовою винятки. Деякі варіанти, що трапляються в підручниках із макроекономіки, пов’язані з неоднозначністю фонетичної адаптації антропоніма. Хоча причини варіантності антропонімних термінів слід досліджувати окремо, залучаючи не лише джерела з макроекономіки, тут розглянуто Terminologija | 2023 | 30 117 Матеріал, що демонструє відповідність між тенденціями вживання термінів з особовими іменами та правилами написання іншомовних особових імен, дає підстави припустити, що однією з цих причин може бути варіантність, передбачена кодифікацією орфографічних норм. Інших випадків варіантності в досліджених джерелах небагато, а з тих, що трапляються, можна зробити висновок, що й у термінології макроекономіки виникають неясності, пов’язані з уживанням тире та дефіса. Поданий тут аналіз уживання термінів з особовими іменами не лише виявляє найхарактерніші для підручників з макроекономіки типи або ознаки варіантності, а й порушує питання типології варіантності. Він також виявляє випадки, які з погляду варіантності не оцінювалися, і загалом спонукає ширше розглядати терміни з особовими іменами та досліджувати їх у різних аспектах. ŠALTINIAI Andr – Andriušaitienė Daiva, Drejeris Rolandas, Jakutis Algirdas, Petraškevičius Vladislavas, Stepanovas Artūras 2016: Ekonomikos teorija: vadovėlis, Vilnius: Vilniaus Gedimino technikos universiteto leidykla „Technika“. Čieg – Čiegis Remigijus 2012: Makroekonomika: Vilniaus universiteto vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Dril – Drilingas Boleslovas, Čiburienė Jadvyga, Snieška Vytautas 1997: Makroekonomikos pagrindai: vadovėlis neekonominių specialybių studentams, Kaunas: Technologija. Gav – Gavelis Vytautas, Gylys Povilas, Mačiekus Venantas, Minkevicienė Neringa, Paliulytė Regina, Ulvidienė Erstida, Urbšienė Laima 2017: Makroekonomika: Vilniaus universiteto vadovėlis, elektroninė knyga, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Jak – Jakutis Algirdas, Petraškevičius Vladislavas, Stepanovas Artūras, Šeškutė Laima, Zaicev Stepan 2007: Ekonomikos teorija: vadovėlis, šeštasis pataisytas ir papildytas leidimas, Vilnius: Eugrimas. Sk – Skominas Vytautas, sud., 2006: Makroekonomika: vadovėlis, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Sn – Snieška Vytautas, Baumilienė Valerija, Bernaton (sic)ytė Dalia, Čiburienė Jadvyga, Juozapavičienė Aldona ir kt. 2008: Makroekonomika: vadovėlis ekonominių specialybių studentams, trečiasis pataisytas ir papildytas leidimas, Kaunas: Technologija. W – Wonnacott Paul, Wonnacott Ronald 1994: Makroekonomika, Kaunas: Litterae universitatis. LITERATŪRA AEKŽ – Aiškinamasis ekonomikos anglų–lietuvių kalbų žodynas, sudarė W. Pearce, Vilnius: TEV, 2006. Ambrazas Vytautas 2008: Svetimų tikrinių vardų rašymas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Baltrušaitienė Indrė 2009: Svetimvardžių rašymo tradicijos formavimasis Lietuvoje: magistro darbas, Vilnius: Vilniaus universitetas. Barankin Benjamin, Metelitsa Andrei I., Lin Andrew N. 2004: Stedman’s Illustrated Dictionary of Dermatology Eponyms, Philadelphia: Lippincott Williams and Wilkins. Becker Christopher J., McDermott Mollie, London Zachary N. 2021: Declining Use of Neurological Eponyms in Cases Where a Non-eponymous Alternative Exists. – Clinical Neurology and Neurosurgery 200, 1–6 Prieiga internete: https://medicine.umich.edu/sites/default/files/content/downloads/Eponym%20Study.pdf. Cappuzzo Barbara 2008: Eponyms or Descriptive Equivalent Terms? The Question of Scientific Accuracy in Medical Discourse. Prieiga internete: https://core.ac.uk/display/53253513. 118 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas Čepienė Nijolė 1995: Lietuvių kalbos germanizmai ir jų fonetinė adaptacija: disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Daukšas Kazys, Barkauskas Jurgis, Daukšas Vitas ir kt. 2003: Chemijos terminų aiškinamasis žodynas, 2-asis patais. ir papild. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Dyda Anna, Pronińska Aleksandra 2021: Lessico medico italiano e polacco a confronto: il caso dei sintagmi terminologici di tipo malattia di banti/choroba bantiego. – Romanica Cracoviensia 1, 43–53. Drukteinė Albinas 2015: Ortografiniai įjereivystės terminų variantai: didžiosios raidės, brukšnelis, kabutės. – Kalbos praktikos problemos 14, 6–14. Duque-Parra Jorge Eduardo, Llano-Idarraga J. Oskar, Duque-Parra Carlos Alberto 2006: Reflections on Eponyms in Neuroscience Terminology. – The Anatomical Record, Part B: The New Anatomist 289(6), 219–224. ESIV – Europos Sąjungos institucijų vertimo į lietuvių kalbą vadovas, Liuksemburgas, 2014. Firkin Barry G., Whithworth Judith A. 2001: Dictionary of Medical Eponyms, London: Informa Healthcare. Gaivenis Kazimieras 1994: Tarptautinių terminologijos principų taikymas mūsų terminijai. – Lietuvių kalbotyros klausimai 31, 11–17. Gaivenis Kazimieras 2002: Lietuvių terminologija: teorijos ir tvarkybos metmenys, Vilnius: LKI leidykla. Gudelienė 2016: Tikrinių vardų galūnių adaptavimo ypatumai Simono Daukanto ir Simono Stanevičiaus Epitome Historiae Sacrae vertimuose. – Lituanistica 62(1), 38–44. Gudzinevičiūtė Ona Laima 2012: Keli probleminiai rašybos ir skyrybos ženklų vartojimo atvejai. – Kalbos kultūra 85, 121–135. Kasradze Mindia, Kasradze David 2015: Traumatologijos ir ortopedijos eponimai: simptomai ir sindromai, Klaipėda: Klaipėdos universiteto leidykla. Kaulakienė Angelė 2003: Lietuviškų fizikos vadovėlių elektros ir magnetizmo terminai. – Terminologija 10, 107–116. Kaulakienė Angelė 2014: Iš matematikos ir fizikos terminų vartosenos. – Terminologija. Terminografija. Terminija, Vilnius: Technika, 58–61. Kavaliauskas Paulius, Krupickaitė Dovilė, Kynė Genovaitė 2021: Aiškinamasis geografijos terminų žodynas, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Keinys Stasys 2005: Brūkšnio ir brūkšnelio vartojimas. – Kalbos kultūra 78, 183–190. Kevlian Andrew, Logie Sarah, Hage Robert 2023: Debating Eponyms: History of Ear and Eye Anatomical Eponyms. – Translational Research in Anatomy 32, 1–13. Kitkauskienė Laimutė 2011: Eponiminiai architektūros, meno ir statybos terminai lietuvių kalboje. – Santalka: Filologija, Edukologija 19(1), 48–58. Kniūkšta Pranas 2004: Įstaigų, įmonių ir organizacijų pavadinimai. Darbyos ir vartosenos aptarimai, Vilnius: Lietuvių kalbos instituto leidykla. Kucharz Eugeniusz Jóźi 2020: Medical Eponyms from Linguistic and Historical Points of View. – Reumatologia 58(4), 258–260. León-Araúz Pilar, Cabezas-García Melania 2020: Term and Translation Variation of Multi-word Terms. – Análisis multidisciplinar del fenómeno de la variación fraseológica en traducción e interpretación / Multidisciplinary Analysis of the Phenomenon of Phraseological Variation in Translation and Interpreting, 210–247. Linkevičienė Nijolė 2013: Redagavimo pradmenys, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. LKRS – Lietuvių kalbos rašyba ir skyryba, 2-asis patais. fotograf. leid., Vilnius: Mokslas, 1992. LTE – Neteitybiškų tikrinių vardų rašymas „Lietuviškojoje tarybinėje enciklopedijoje“, Vilnius: Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1986. Mikelionienė Jurgita 2017: Tarptautinių terminų apeliatyvacijos aspektai. – Terminologija 24, 127–144. Mitkevičienė Asta 2004: V. Dubo visuotinės literatūros vadovėlio terminų variantai. – Terminologija 11, 94–144. Mitkevičienė Asta 2015a: Kai kurie terminų sinonimijos aspektai. – Terminologija 22, 39–60. Mitkevičienė Asta 2018: Lietuvos Nepriklausomybės Akto signataras Kazys Bizauskas ir lietuvių literatūros mokslo terminija. – Terminologija 25, 201–234. Palenskis Vilius, Valiukėnas Vytautas, Žalkauskas Valerijonas, Žilinskas Pranas Juozas 2007: Fizikos terminų žodynas: lietuvių, anglų, prancūzų, vokiečių ir rusų kalbomis, 2-asis patais. ir papild. leid., Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. Pažūsis Lionginas 2014: Kalba ir vertimas, Vilnius: Vilniaus universitetas. Terminologija | 2023 | 30 119 Stunžinas Robertas 2008: Variantiniai statybos liaudies terminai Lietuvių kalbos žodyne. – Terminologija 15, 111–130. TI – Pavardžių, vardų ir vietovardžių transkripcijos iš rusų kalbos į lietuvių kalbą ir iš lietuvių kalbos į rusų kalbą instrukcija, Vilnius: Mokslas, 1990. TŽR – Terminų žodynų rengimo bendrieji reikalavimai (patvirtinta Valstybinės lietuvių kalbos komisijos 2007 m. gruodžio 20 d. posėdžio protokoliniu nutarimu), 2007. Prieiga internete: https://www.vlkk.lt/aktualiosios-temos/terminija/terminu-zodynu-rengimo-bendrieji-reikalavimai. Ulky­tė Rūta 2016: Tikriniai vardai ir eponimai chemijos terminijoje: baigiamasis magistro darbas, Kaunas: Kauno technologijos universitetas. Vainienė Rūta 2008: Ekonomikos terminų žodynas, 2-oji laida, Vilnius: Tyto alba. Vaskelaitė Ramunė 2022a: Makroekonomikos terminija: sinonimijos priežastys: mokslo studija, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Vaskelaitė Ramunė 2022b: Rašybos variantiškumo astrologijos terminijoje priežastys. – Terminologija 29, 95–119. Vladarskienė Rasuolė, Zemlevičiūtė Palmira 2022: Lietuvių kalbos rašyba: taisyklės, komentarai, patarimai, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. VLKK 1997: Valstybinės lietuvių kalbos komisijos nutarimas „Dėl lietuvių kalbos rašybos ir skyrybos“ (1997 m. birželio 19 d., Nr. 60). Prieiga internete: https://e-seimas.lrs.lt. VLKK 2016: Protokolinis nutarimas dėl rekomendacijos „Dėl autentiškų asmenvardžių gramatinimo“ (2016 m. gegužės 26 d., Nr. Pn-3). Prieiga internete: http://www.vlkk.lt/vlkk-nutarimai/protokoliniai-nutarimai/rekomendacija-del_autentisku-asmenvardziu-gramatinimo. Whitworth Judith A. 2007: Should Eponyms Be Abandoned? No. – BMJ 335, 425. Woywodt Alexander, Matteson Eric 2007: Should Eponyms Be Abandoned? Yes. – BMJ 335, 424. Zemlevičiūtė Palmira 2003: Antano Vileišio (1856–1919) medicinos mokslo darbai ir jų terminija. – Terminologija 10, 84–106. Zemlevičiūtė Palmira 2009: „Varpo“ medicinos straipsnių terminai. – Terminologija 16, 92–108. Zemlevičiūtė Palmira 2011: „Keleivio“ straipsnių apie sveikatą terminai. – Terminologija 18, 92–108. Zemlevičiūtė Palmira 2012: Morfologiniai anatomijos terminų variantai XVII–XVIII a. lietuvių leksikografijoje. – Terminologija 19, 105–124. Zemlevičiūtė Palmira 2018: Medicinos terminija prieš 100 metų. – Terminologija 25, 147–200. VARIATION OF MACROECONOMIC TERMS WITH A PERSONAL NAME Summary Although terms formed with a personal name, usually a surname, are used in a variety of fields, they are not widely studied in terminology works. This leads to various uncertainties both in the use of these terms and in their terminological evaluation. Here, using macroeconomics textbooks for higher education as a source, the variation inherent in these terms, referred to in the article as ‘personal name terms’, is researched. Although macroeconomics textbooks contain a varying number of terms with personal names, all of these terms are composed with a non-Lithuanian personal name, and the totality of such terms shows that their variation is in some way related to the peculiarities of the use of a non-Lithuanian personal name. It is mainly a mixed type of variation, involving the orthographic, phonetic, and morphological levels. The most striking feature of variation is the different ways in which a proper name is spelled, which is determined by the application of different spelling methods, by exceptions made for certain terms, and by individual cases of oversight. Another feature of the variation of the terms under considerations is related to the unequal morphological adaptation of non-Lithuanian personal names, which is obvious from its ending. 120 Ramunė Vaskelaitė | Asmenvardinių makroekonomikos terminų variantiškumas However, the analysis of the terms also reveals term differences which are not assessed from the point of view of variation. Although most of the terms are composed of a single personal name, i. e., a surname, it is also quite common in macroeconomic textbooks to use the name of a theory, model, etc. as a term that has both a surname and the first letter of a first name. Having noted such cases, the paper calls for a separate study. Gauta 2023-12-11 Ramunė Vaskelaitė Lietuvių kalbos institutas P. Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius E. paštas [email protected] Terminologija | 2023 | 30 121