Gimtosios kalbos riteris – ir vienas lauke karys

P E R S O N A L I J O S ALBINA BATAITYTĖ ЛИЦАР РІДНОЇ МОВИ — І ВОЇН У ПОЛІ До 80-річчя мовознавця Пранаса Кнюкшти Восени цього — 2013-го — року в бібліотеці Інституту литовської мови відбулася виставка праць мовознавця Пранаса Кнюкшти, присвячена вісімдесятиріччю його життя і діяльності. На її відкриття 24 вересня вшанувати Ювіляра зібралися представники адміністрації Інституту, співробітники колишнього відділу культури мови, яким він керував ціле десятиліття (з 1991 до 2001 р.), працівники інших відділів, колеги. Ювілей ювіляр зустрів не з порожніми руками: 2013 року підготовлено й видано його нову книжку Між граматикою і політикою (260 с., видана Інститутом литовської мови), до якої увійшли написані й опубліковані в пресі протягом останнього десятиліття (точніше — у 2002–2012 рр.), а також деякі неопубліковані статті. 322 KALBOS KULTŪRA | 86 Цей нарис хотілося б почати з огляду згаданої книжки, адже в ній розглядається чимало актуальних і важливих питань, безпосередньо пов’язаних не лише з мовою, а й з мовною політикою та законами, ухвалюваними владою і регламентуючими вживання державної мови (про це свідчить і обрана автором назва книжки). Тим паче говорити про це потрібно ще й тому, що Пранас Кнюкшта — один із тих рідкісних мовознавців, які дуже живо й своєчасно реагують на сучасні мовні проблеми, обґрунтовано й принципово полемізують з опонентами — діячами різних галузей, які намагаються поширювати ворожі, а часто й зухвалі думки проти литовської мови, її впорядкування та унормування. Книжка складається із семи розділів. У статтях перших двох розділів — «Принципи й настанови впорядкування мови», «Явища на периферії норм» — розглядаються суто мовні теми. Значне місце тут відведено мовній політиці, практиці, принципам та ідеології видання Kalbos kultūros. В окремій статті «Казіс Улвідас про культуру мови й суспільство» оглянуто статті багаторічного відповідального редактора Kalbos kultūros, надруковані в цьому виданні за 26 років його роботи (1961–1986). Оцінюючи внесок мовознавця в сучасну литовську мову, Пранас Кнюкшта наголошує, що «не можна зрікатися ідей розвитку й плекання мови, висунутих ученим». Опубліковані в книжці статті друкувалися в Kalbos kultūroje, Gimtojoje kalboje та періодичних виданнях (де й коли було опубліковано статтю, зазначено наприкінці). Як пише автор у передмові до книжки, найбільше місця відведено адміністративній мові. Їй присвячено два розділи: «Адміністративна мова» та «Написання імен і прізвищ у документах». Хоча Пранас Кнюкшта вважає своєю лебединою піснею монографію «Адміністративна мова та її вживання»Administracinė kalba ir jos vartosena, видану 2005 року, як побачимо далі, протягом останнього десятиліття він зробив у галузі адміністративної мови ще чимало. Обговорюючи новий проєкт Закону про державну мову (с. 107–114), автор пише, що його потрібно виправити. Найбільш неприйнятними є два положення, що суперечать ідеї державної мови: конкуренція інших мов з литовською та визначення публічних написів і регламентування їхнього вживання. Недоліками проєкту Пранас Кнюкшта вважає також наявність надлишкових частин статей, непотрібних цьому закону, надмірну кількість канцелярських штампів і плутанину з термінами законодавчих актів. У надрукованій поруч статті «Новий кодекс, старі мовні проблеми» (с. 115–126) оцінюється новий Кодекс адміністративних правопорушень A. BATAITYTĖ. Gimtosios kalbos riteris – ir vienas lauke karys 323 мова (його проєкту). Хоча мова документа непогана, усе ж указано чимало того, що потрібно виправити. Віддавши багато часу й зусиль укладанню правил щодо назв фірм, їх уживання та роботи з ними, автор цілком обґрунтовано порушує питання, чому було змінено Закон про назви фірм (с. 127–131). Деякі зі згаданих змін відкривають шлях до безладного й безправильного творення назв фірм. Пранас Кнюкшта критично оцінює нові Правила підготовки документів, затверджені 25 травня 2006 р. (с. 132–139). Поряд зі змістовними й потрібними змінами тексту автор указує на зміни, внесені зовсім без потреби — лише для того, щоб було «інакше», або на штучні й надмірно забюрократизовані. Особливо актуальні й важливі для всього суспільства статті містяться в четвертому розділі книжки (с. 147–170). У них ідеться про написання імен і прізвищ у державних документах — паспортах громадян Литовської Республіки. Це чотири статті: «Про проєкт Закону про імена та прізвища» (2007 07 20), «Чи захистить Сейм литовську мову?» (2009 06 19), «Знову неконституційний законопроєкт» (Kalbos kultūra, 2009, т. 82), «Яким міг би бути закон про написання імен і прізвищ у документах» (2010 06 9–12). Спираючись на Конституцію та постанову Верховної Ради, ухвалену 31 січня 1991 р., Пранас Кнюкшта принципово захищає встановлений законом порядок — уживання державної мови в суспільному житті країни. Основна вимога полягає в тому, що ім’я та прізвище громадянина Литовської Республіки в паспорті чи іншому документі мають писатися литовською мовою, тобто літерами литовської абетки. Однак укладачі цього закону не зважають на це й прагнуть узаконити написання в документах особових імен громадян Литви нелитовської національності літерами латинської основи та іншими мовами. Майже десятирічні виправлення й перередагування цього законопроєкту мають чітку мету — дозволити громадянам Литви польської національності вживати в документах не литовську, а польську мову. У такому разі польська мова стала б другою державною мовою в Литві. На думку Пранаса Кнюкшти, винятки щодо вибору мови можуть застосовуватися лише до тих громадян Литви, які зареєстрували шлюб із громадянином іншої країни (іноземцем). Мова невіддільна від політики держави (чи влади): вона закріплює законодавчі акти та інші документи, а якщо її вживання тут послаблюється, слабшає й державність. Саме на цьому наголошує автор цих статей. Чимало причин занепаду мови та зусиль протистояти їм Пранас Кнюкшта розглядає у статті п’ятого розділу «Чужі слова, політика та законодавчі акти» (с. 173–179). Що це не просто міркування, добре показують «Картини мови й 324 KALBOS KULTŪRA | 86 політики з Дівенішкес» (с. 180–192), де він після закінчення Вільнюського університету працював і на практиці відчув, що означає зіткнення мови й політики (у Південно-Східній Литві воно триває й досі). До речі, питання цього краю він розглядав у книжечці «Vilniaus kraštas ir lietuvių kalba» (Вільнюський край і литовська мова), виданій 1990 року (окремо литовською, польською та російською мовами). Після нелегких битв на мовному фронті, перемог і поразок, одразу в іншому світлі постає минуле й віє ним у шостому розділі книжки (с. 195–213) — чого варта сама лише назва! — ЛИЦАРІ РІДНОЇ МОВИ. Це один із редакторів великого Lietuvių kalbos žodyno, укладач і відповідальний редактор академічної Lietuvių kalbos gramatikos у трьох томах, багаторічний редактор видання Kalbos kultūros Казис Улвідас (100-річчя від дня народження, 1910–1996), термінолог Казіміерас Гайвеніс (пішов із життя надто рано, 1934–2003), видатний лексикограф Антанас Ліберіс (1909–1996), фізик, академік Адольфас Юцис (1904–1974). Цікаві спогади автора, ґрунтовна й чуйна оцінка праці цих мовознавців, визначні риси їхніх особистостей, добрі й теплі слова. До речі, Пранас Кнюкшта писав про видатних литовських мовознавців — Йонаса Яблонскіса, Казіміераса Бугу, Юозаса Балчиконіса, Антанаса Саліса. Рідний Салантайський край (розділ 7, с. 217–253) також світлий, а може, й значно просвітліший завдяки дослідженням сина цього краю, який недарма їв свій хліб. Насамперед тут оприлюднено документи про передання картотеки великого Lietuvių kalbos žodyno та іншу цінну інформацію. До речі, тут варто ненадовго зупинитися. Картотеку словника наприкінці війни, влітку 1944 року, перевіз до Салантай мовознавець Антанас Саліс, тодішній директор Інституту литовської мови, і передав її на зберігання місцевому священникові. Видатний мовознавець походив із того самого краю: його рідне село від рідного села Пранаса Кнюкшти відділяло лише сім кілометрів (Саліс походив із села Рекете, Кнюкшта — із Баржджяй). Серед мовознавців старшого покоління Пранас Кнюкшта дуже цінував Антанаса Саліса, писав про нього до ювілейних дат, спирався на його праці, часто цитував його, а в мовному впорядкуванні, можна сказати, ішов прокладеним ним шляхом. На жаль, мовознавці безпосередньо не спілкувалися — їх розділяли не лише вік, а й державні кордони. Щоправда, Саліс приїздив до Литви 1969 року й відвідав Інститут литовської мови та літератури. Отже, останній розділ книжки присвячений рідному краю: це дослідження походження назви Салантай, прізвищ мешканців рідного села Баржджяй, серед них і власного прізвища; на них було витрачено чимало часу й зусиль. Потрібно було знайти архівні джерела, дослідити їх, зробити висновки, порівняти із сучасністю A. BATAITYTĖ. Gimtosios kalbos riteris – ir vienas lauke karys 325 фактами. Усе це автор виконав дуже ретельно й уважно1. Розглянуто й салантішську говірку, а «Жемайтішка руода со паюкавемас» заслуговує на увагу не лише жмудина. Після такого досить стислого Між граматикою і політикою огляду книжки варто повернутися й до біографії її автора. Слід сказати, що факти життя та діяльності мовознавця Пранаса Кнюкшти, а також його праці дуже послідовно описала Расуоле Владарскене Kalbos kultūra у 81-му томі з нагоди його 75-річчя. Тому через п’ять років дещо можна лише стисло повторити, а дещо, можливо, виокремити чи наголосити на ньому. Докладну оцінку праць Пранаса Кнюкшти подав історик мови Алґірдас Сабаляускас у своїй книжці Lietuvių kalbos tyrinėjimo istorija. 1980–2010 m. (с. 229–233), виданій 2012 року. Народившись 24 вересня 1933 року в Барзджаї (Салантайська волость), де виріс і закінчив Салантайську середню школу, Пранас Кнюкшта 1954 року вступив до Вільнюського університету. Він вивчав литовську мову та літературу, був здібним, працьовитим і активним студентом. Після навчання він міг одразу розпочати наукову роботу, однак через несприятливу характеристику, яку писали тогочасні секретарі комсомолу, його як «не цілком політично зрілого» не рекомендували навіть до педагогічної праці. Парадоксально, але цю роботу він успішно виконував шість років у Дівенішкес (1959–1965). Той період він сам доволі об’єктивно описує у вже згаданій книжці та в книжці з історії рідного краю. Переїхавши до Вільнюса, Пранас Кнюкшта від 1967 року почав працювати в Інституті литовської мови та літератури. Завідувач відділу сучасної литовської мови, мовознавець Казіс Улвідас, читаючи лекції в університеті, уже запам’ятав його як здібного студента. За три роки молодий мовознавець закінчив аспірантуру в Інституті, а 1971 року захистив дисертацію на здобуття ступеня кандидата філологічних наук (нині — доктора) «Прикметники із суфіксом –inis та їхні граматичні синоніми». На її основі було видано окрему монографію Priesagos –inis būdvardžiai (1976). Як сам автор пише в автобіографії: «я захистив дисертацію, і мене залучили до праць із культури мови та соціолінгвістики». Тоді соціолінгвістику розуміли як двомовність і поширення російської мови. Усі її уникали, але Пранас Кнюкшта мав інший погляд на неї — зосереджувався на мововжитку та впорядкуванні мови. 1 До історії рідного краю органічно долучається й історія роду Кнюкштів. Це підготовлена самим автором і видана 2013 року книжечка Žvilgsnis į giminės istoriją. 326 KALBOS KULTŪRA | 86 Від 1972 року він почав готувати й редагувати видання Kalbos kultūra, а в 1994–2003 роках був відповідальним редактором цього видання. Він не лише редагував і навчав молодих авторів писати, а й сам писав — у Kalbos kultūra опублікував близько 100 своїх статей — більших і менших2. У 75-му випуску Kalbos kultūra Пранас Кнюкшта розглядає 25 номерів видання, опублікованих протягом 17 років (1986–2002). Він послідовно оглядає й оцінює все, що за цей час писали й публікували, які зміни впливали на саме видання, — згадує укладачів і авторів, найважливіші питання мовної політики, що постали в той час, розглядає мовне впорядкування та стратегію. «Завдання Kalbos kultūra — досліджувати явища сучасної мови, оцінювати їх і надавати рекомендації щодо їх уживання», — пише автор (Між граматикою і політикою, с. 30). Однак мовознавець зауважує, що останнім часом у виданні переважають оглядові статті, а оцінок і нормування конкретних нових мовних явищ та рекомендацій щодо їх уживання бракує. У значно пізніше написаній статті «Слова й прагнення постмодерністів мови», опублікованій у Gimtoji kalba (2011, № 3, с. 25–30), Пранас Кнюкшта полемізує з постмодерністами нового покоління (литуаністами та іншими), які пропагують «свободу мови», пропонуючи цілком відкинути критерій правильності мови й залишити мововжиток без контролю. «[Н]е слід вважати, що найнауковішими дослідженнями є соціологічні опитування та підрахунок емпіричних даних. Найважливіше — дослідити лінгвістичну сутність явища [...], а результати такого аналізу бажано вже зіставляти з даними мововжитку», — каже мовознавець, адже далеко не просунеться той, хто «задовольняється збиранням емпіричних фактів і виправдовує все, що вдається знайти в жаргонній, суржиковій чи просто недбалій мові» (Між граматикою і політикою, с. 54). Погоджуючись із цими думками автора, із сучасної мовної практики можна навести типову схему статті соціолінгвістичного спрямування: у її вступній частині зазвичай перелічують іноземних авторів і праці (зазначаючи дату видання), подекуди цитують їхні думки, намагаючись пристосувати їх до поставленої мети статті (список джерел наприкінці статті — приблизно 2–3 сторінки англомовної літератури). Далі — технічні засоби: методи дослідження (найчастіше опитування) та інструменти. Таблиці, схеми, статистичні дані. Хоча вже й так усе підраховано (у відсотках і сотих частках) і очевидно, проте ще стільки ж пояснюється текстом (важлива частина статті 2 До 2013 року вийшло 85 номерів Kalbos kultūra (від 81-го їх називають томами). A. BATAITYTĖ. Gimtosios kalbos riteris – ir vienas lauke karys 327 обсяг!). І що з того? «Є як є», — сказав би якийсь політик чи економіст (коли не спроможний сказати нічого іншого). А соціолінгвіст(ка)? Лінгвістичного аналізу немає, рекомендацій — тим паче, наведено лише соціально оголені факти вживання, іноді навіть явно спрямовані. У роботі з унормування мови Пранас Кнюкшта завжди визнавав перевагу живої мови над штучними правилами й застерігав мовознавців від небезпеки надмірної нормалізації: «Працюючи над упорядкуванням мови, ми маємо залишати простір і для мовної свободи. Слід визнавати варіанти норм та їх поступову зміну, розрізняти більші (справжні) й менші (кодифікаційні) помилки, різні вимоги до різних сфер уживання мови та стилів, престижну й звичайну літературну мову [...]» (Kalbos kultūra, зош. 68, с. 38–39). Мова жива, вона постійно змінюється, її не можна втискати у вузькі рамки норм і правил та штучно зупиняти її розвиток, але вона також не має бути рікою без берегів, що пливе разом із водою, несучи всяке сміття. Про те, що за мовним сміттям скучають і намагаються знову повернути його у вжиток, добре свідчить опублікована в пресі кілька років тому розмова новітніх мовних ідеологів, у якій узяли участь кілька діячів культури. На їхні причіпки, зневажання літературної литовської мови та праці мовознавців, зарозумілі й зухвалі думки, що суперечать елементарним вимогам нормальної дискусії, Пранас Кнюкшта відповідає у своїй статті «Що проголошують новітні мовні ідеологи?» (Tarp gramatikos ir politikos, с. 55–59). «Чому вчені чоловіки й жінки так дивно говорять нісенітниці? — запитує автор статті. — Так вони борються із захисниками мови та офіційною ідеологією литовської мови. Вдаються до метафор, гіпербол, не цураються образ [...].» Усі ці доводи мають чітку мету — литовську мову не потрібно захищати, нормувати чи впорядковувати. Увесь свій найзріліший і найплідніший період життя мовознавець Пранас Кнюкшта присвятив плеканню й упорядкуванню рідної мови. У бібліографії його праць, виданій 2008 року, загалом налічується 358 публікацій, з них — 13 книжок; решта — статті, опубліковані в мовознавчих працях, періодичних мовних виданнях, газетах і журналах. За останні п’ять років додалося ще 20 статей і дві нові книжки (Tarp gramatikos ir politikos ir Žvilgsnis į giminės istoriją). Про адміністративну мову, яку мовознавець послідовно досліджував після відновлення Литвою державності та розширення сфер її вживання й потреб у ній, уже йшлося раніше, однак слід згадати ще одну важливу працю в цій галузі 328 KALBOS KULTŪRA | 86 Kanceliarinės kalbos patarimus, якого було видано п’ятьма виданнями3. Протягом останнього десятиліття Пранас Кнюкшта написав і видав кілька книжок, важливих для практики адміністративної мови: Įstaigų, įmonių ir organizacijų pavadinimai (2004), Viešieji užrašai. Po dokumentus ir Vilniaus gatves pasižvalgius (2006), Dokumentų rengimo taisyklių naujienos. Pataisymai ir nutaisymai (2007). Для мовного вжитку й унормування важлива також книжка Праноса Кнюкшти Kalbos vartosena ir tvarkyba, видана 2001 року, до якої автор уклав свої статті з різних мовних питань, написані протягом трьох десятиліть (до 2001 року). Її розглянуто в Kalbos kultūros, зошиті 754. Усвідомлюючи велику відповідальність школи за формування культури й грамотності суспільства, мовознавець не залишився осторонь — 1983 року підготував (разом з Антанасом Ліберісом) Mokomąjį lietuvių kalbos rašybos ir kirčiavimo žodyną (його перевидали понад 10 разів). Для учнів призначене й інше видання — Lietuvių kalbos žinynas (Пранас Кнюкшта — його упорядник і автор трьох розділів). Мовознавець усе життя цікавився й літературою, любив не лише декламувати, а й аналізувати мову письменників, особливо поетів. 1981 року він видав книжку Rašytojas ir žodis. У новій книжці Tarp gramatikos ir politikos надруковано досі ніде не публіковану статтю «Гармонія поезії та синтаксису» (на матеріалі віршів Юстінаса Марцінкявічюса), у якій розглядається гармонія поетичної думки й мови; на жаль, як каже автор, у сучасній поезії нам часто її бракує. Завершуючи цю статтю, авторка хотіла б доповнити портрет мовознавця кількома особистими рисами. З 1995 року мені випала нагода працювати разом із цьогорічним ювіляром над виданням Kalbos kultūros. Спочатку ми були редакторами, а згодом — упорядниками, виконуючи всю редакційну й видавничу роботу з підготовки видання. Було трохи ніяково й нелегко, адже видання вимагало і ретельності, і відповідальності. Працюючи разом, ми видали десять номерів Kalbos kultūros. Не можу сказати, що за ці десять років ми через щось серйозно сварилися. Звісно, іноді редактор був невдоволений, коли для номера бракувало хороших статей, якщо не вдавалося залучити сильних авторів (наукових співробітників Інституту вже не зобов’язували писати для Kalbos kultūrai, як раніше; тепер це було їхньою вільною волею — коли хочуть і коли можуть...). 3 Загалом із 1993 року це видання виходило п’ять разів (шосте — онлайн). 4 Taip pat žr. recenzijas: Acta Linguistica Lituanica, 2002, Nr. 47; Gimtoji kalba, 2002, Nr. 3. A. BATAITYTĖ. Gimtosios kalbos riteris – ir vienas lauke karys 329 Отже, довелося пізнати Ювіляра ближче — як керівника відділу, редактора видання і, звичайно, як особистість. Як керівник відділу він був толерантним — не рахував ані хвилин, ані годин, які працівник проводить за робочим столом. Для керівника було важливо, що і як людина робить. Як редактор він був вимогливим і суворим. Статтю, яка не відповідала вимогам Kalbos kultūros, відхиляв одразу, не чекаючи засідання редакційної колегії, або вимагав від автора докорінно її переробити. Однак він був уважним до молодих недосвідчених авторів, особливо до молодих фахівчинь-литуаністок, які приходили працювати до відділу культури мови. Помітивши когось здібнішого, він намагався залучити її до мовознавчих досліджень і навчав, як слід писати статтю. На вшанування Ювіляра можна дібрати багато добрих слів, але найголовніше — він справжній жемець, терплячий, незламний, працьовитий, не позбавлений почуття гумору, не раз являв у громадському житті приклад мужності й громадянської позиції, захищаючи не лише мову, а й пов’язані з нею державні справи. Ну і ще — чого б чоловік досяг без підтримки доброї дружини? Як сам пише у своїй родинній історії, він розважливо обрав собі за дружину Генуте Даґіте, подругу з курсу, литуаністку родом із Біржайського краю, яка й досі багато допомагає йому і в роботі, і в житті. З нагоди ювілею мовознавцеві Пранасу Кнюкшті було вручено привітання Президента Литовської Республіки, подячні грамоти Голови Сейму Литовської Республіки та мера Вільнюської міської самоврядної громади. 18 жовтня в бібліотеці Мотеюса Валанчюса в Кретинзі відбулася конференція «Між граматикою і політикою», присвячена 80-річчю мовознавця; йому також було вручено привітання мера Кретингського самоврядування. Цінність людини виявляють не лише праці, опубліковані чи не опубліковані в книжках, а й духовна енергія, яку вона випромінює навколо себе. Своїми науковими працями та практичною просвітницькою діяльністю мовознавець Пранас Кнюкшта багато зробив для людей Литви. Бажаючи Ювілярові міцного здоров’я та всіляких успіхів, сподіваємося й надалі бачити його таким самим — принциповим і вимогливим, таким, що плекає рідну мову й уболіває за неї. 330 KALBOS KULTŪRA | 86