Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai

JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Інститут литовської мови ЛИТОВСЬКИЙ ПИСЬМОВИЙ ДИСКУРС: ПАРТИЦИПНІ ЗАЙМЕННИКИ, ЩО ВКАЗУЮТЬ НА АДРЕСАТА КЛЮЧОВІ СЛОВА: письмовий дискурс, стратегія мовленнєвого акту, партиципні займенники, означеність, суб’єктивність, інтерсуб’єктивність. ВСТУП У сучасному литовському письмовому дискурсі, що має безпосереднього адресата (у листах, повідомленнях, записках), вживаються два варіанти написання займенників ТИ, ВИ, які вказують на партнера по діалогу: поряд зі звичним написанням Tu, Jūs, яке традиційно називають стилістичним уживанням великих літер1, існує й невиділене позначення займенників, що вказують на реального адресата, тобто написання з малої літери. Варто наголосити, що займенники tu, jūs (а також інші відмінкові форми цих займенників), що вказують на партнера по діалогу, можуть не виділяти навіть особи з чудовою комунікативною та лінгвістичною компетенцією2. Пор. речення, складені такими авторами, та їхнє написання в електронних листах (особисте листування авторки), коли: а) адресат — одна особа: (1) Чи не міг би ти подивитися, чи й ти не можеш до неї потрапити? (2) А що ти думаєш? 1 «Великою літерою пишуться слова, якими ввічливо, з повагою звертаються до іншої особи (у листах, привітаннях, запрошеннях, проханнях), наприклад: Jūs, Tu, Tamsta, Pone, Gerbiamasis, Sveikas, Bičiuli, Mielas(is) Drauge.» Це один із перших пунктів стилістичного вживання великих літер, процитований із KLKŽ; доступ онлайн: http://www.xn--altiniai-4wb.info/files/kalba/K100/Lietuvi%C5%B3_kalbos_%C5%BEinynas._Did%C5%BEi%C5%BEi%C5%ABj%C5%B3_raid%C4%97%C5%BEi%C5%B3_ra%C5%B3ymas.KI1800.pdf (переглянуто 2017 12 01). Оригінальним джерелом цієї цитати є видання Литовський правопис і пунктуація (Вільнюс: Mokslas, 1992: 71). Оновлені Положення про правопис і пунктуацію, що набули чинності 1997 07 03 (затверджені постановою № 60 Державної комісії з литовської мови при Сеймі Литовської Республіки від 19 червня 1997 року; доступ до зведеної редакції, чинної з 2016 06 04, онлайн https://e-seimas.lrs.lt/portal/legalAct/lt/TAD/TAIS.41265/qkELNFgtVx), рекомендують факультативне написання слів із великої літери, пор.: «2.7. Слова можуть писатися з великої літери з міркувань стилю. // 2.7.1. З великої літери можуть писатися слова, якими ввічливо, з повагою звертаються до іншої особи (у листах, привітаннях, запрошеннях, проханнях тощо), наприклад: Jūs, Tamsta, Pone; Tu, Pats, Sveikas, Bičiuli, Drauge, Gerbiamasis, Brangusis.» 2 Про комунікативну компетенцію — здатність особи як члена певної соціокультурної спільноти належним чином користуватися всіма семіотичними системами, що функціонують у цій спільноті (отже, і писемною мовою), — та її окрему галузь, лінгвістичну компетенцію, див. Hymes (1972); Lyons (1993: 573). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 2 (3) Ми друкуємо, але чи охопить це всіх потенційних твоїх читачів, вирішувати вже тобі. (4) Серед відібраних є і дві ваші статті. б) адресат — кілька осіб: (5) Любі колеги, бажаю вам затишних і спокійних свят Різдва! (6) Шановні колеги, прошу повідомити ваш графік відпусток, якщо ви не задекларували його у загальному порядку. Випадки непослідовного написання займенника, що позначає співрозмовника, можна знайти в опублікованих у ЗМІ відкритих листах, коментарях та/або цитатах, перенесених із дискурсів соціальних мереж. Нерідко в тексті того самого адресанта впереміш уживаються обидва варіанти написання займенників, пор.:» (7) Підсумовуючи: <...> бажаю вам і вашій редакції світла, піднесення духу й культури. <...> Гарних Вам квітів, усе згадую, як ви колись хотіли їх вирощувати й дарувати людям.3 (8) Дякую Вам усім за громадянську позицію, за ваші реакції.4 Говорячи про дискурси, що відповідають стилю листування5, важливо усвідомлювати, що співрозмовники можуть обирати для позначення один одного не лише узгоджені, а й різні стратегії написання займенників, що вказують на співрозмовника6. Учасники письмового спілкування, які обрали узгоджену стратегію, позначають один одного однаково, тож будь-який вибір є безпроблемним. Асиметричний вибір стратегій (один співрозмовник позначає того, з ким спілкується, займенником tu / jūs, написаним з великої літери, а інший — з малої) засвідчує не лише різні способи написання цих слів, а й різні уявлення співрозмовників про їхні значення. Тому в ситуації усного спілкування формально рівноправні учасники розмови в письмовому дискурсі можуть постати такими, що надають один одному різні семантичні ролі, адже неоднакове позначення адресата 3 Доступ в інтернеті: https://www.15min.lt/naujiena/aktualu/komentarai/grazina-smigelskiene-atsakymas-vytautui-v-landsbergiui-500-884306 (дата звернення: 2017 11 23). 4 Доступ в інтернеті: http://www.delfi.lt/veidai/eteris/del-visuomene-supurciusio-laidos-pries-srove-siuzeto-pradetas-tyrimas.d?id=70170284 (дата звернення: 2016 01 20). 5 Про близькість листа до реальної комунікації (лист завжди має конкретного адресата та мовні засоби, орієнтовані на цього адресата, а його текст завжди орієнтований і на текст адресата — це або відповідь, або провокація) див. Čepaitienė (2010: 10). 6 Про мовленнєві стратегії співрозмовників — конструктивну й деструктивну, а також про те, що в певних випадках остання невигідна адресанту, оскільки «деструктивною стратегією адресант насамперед шкодив би власним інтересам», див. Zaikauskas (2002: 145, 147). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 3 написання займенників, що вказують на адресата, передає різні семіотичні коди й установки. Одні адресанти обирають Tu / Jūs, трактуючи таке виняткове позначення будь-якої особи, яка є адресатом, як самодостатній знак поваги до іншої особи; інші вже не мають звички під час письма підкреслювати винятковість адресата, позначеного займенником (обирають tu / jūs). Про те, що останню установку не можна пов’язувати лише з вираженням поваги, свідчить можливість обрати такий спосіб позначення займенників у тексті співчуття⁷, пор.: (9) Співчуття рідним і друзям. Прошу всіх віддати шану думками та почуттями. А пам’ятні промови й дописи будуть пізніше. <...> Однак, у будь-якому разі, Леонідасе, спочивай із миром, а ми, наскільки зможемо, завершимо твої справи, приймемо друзів і продовжимо стосунки. Дуже, дуже шкода, що ти пішов.8 Проте можливі різні інтерпретації. У повсякденних ситуаціях листування це може створювати напруження, адже способи написання займенників, що вказують на адресата, зазвичай не обговорюють навіть постійні партнери письмового діалогу: особа, яка кодує співрозмовника займенником із малої літери, «не помічає», що читач її повідомлень, узагальнено закодований таким чином, застосовує іншу стратегію написання займенників; останній не повідомляє відправникові, що його бентежить невиокремлене подання форм tu / jūs, але сам послідовно дотримується звичної моделі писемної мови, сподіваючись, що зрештою зважать на записане ним подання форм Tu / Jūs як на належний зразок. Називання партнера по діалогу та спосіб подання цього називання (не лише особовими іменами, а й займенниками, що їх замінюють) — дуже важлива деталь писемної комунікації⁹. І хоча звично вимагати точності під час вимовляння чи написання імені та прізвища, відхилення від етикету литовської писемної мови під час написання займенника, що вказує на адресата, зазвичай замовчують, оскільки на рівні особистого спілкування це сприймається як табу, зумовлене вимогами ввічливості. Тому в цій статті ставиться за мету розглянути нинішні варіативні тенденції написання форм TU / JŪS, їхні причини, напрями, вплив або прагматику партисипних займенників¹⁰ (оскільки будь-який конкретний 7 Про дві функції співчуттів — інформаційну та емоційно-оцінну — і про те, що визначальною рисою літературного некролога вважається «звертання до померлого займенником другої особи однини (<...> їх єднала Твоя любов до театру й людини)», див. Marcinkevičienė (2008: 173–175).8 Доступ в інтернеті: http://www.delfi.lt/news/daily/lithuania/mire-filosofas-l-donskis.d?id=72351034 (переглянуто 2016 09 21).9 За словами Владіміра Плунгяна, центральне місце дейктичних елементів у граматиках природних мов дає підстави узагальнити, що «мова — це система, спеціально пристосована до взаємодії мовця й адресата (інакше кажучи, до комунікації); це її первинна й основна функція від самого виникнення цієї системи». (Plungian 2011: 72).10 Про прагматику як сукупність мовної форми, функцій комунікації та мережі їх реалізації див. Fillmore (1998: 385–386). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 4 текст, адресований певному адресатові, спонукає його одержувача розмірковувати про наміри автора на підставі того, як вони виявляються в тексті11) і поглянути на витоки такого особливого написання займенника, що вказує на адресата, у присвятах давніх пам’яток литовської мови. 1. ОСОБОВІ ПАРТИСИПНІ ЗАЙМЕННИКИ ТА МОДЕЛІ ЇХ НАПИСАННЯ Займенники — це замкнений, нечисленний, але багатофункційний клас слів. Литовський термін, утворений за моделлю латинського відповідника12, етимологічно дає змогу розуміти займенник як замінник слова, що приходить «на місце імені». Роль займенника як замінника або виразу, що безпосередньо вказує13, пов’язана з його обмеженим семантичним змістом. Для особових партисипних займенників14 це дає змогу виконувати ролі учасників мовленнєвого акту — мовця й адресата15. У певних випадках належно визначити ці ролі допомагають іменникові словосполучення, ужиті поруч з особовими займенниками першої та другої особи як прикладки, або вокативи (пор. Bhat 2007: 3). У стандартній литовській мові вживаються дев’ять особових партисипних займенників: aš, tu, mes, mudu, mudvi, jūs, judu, judvi, tamsta (Rosinas 1996: 25). Чотири з них — aš, tu, mes ir jūs — зазвичай вважають основними (пор. Judžentis 2012: 113) (найімовірніше16 тому, що частотність форм двоїни mudu, mudvi, judu, judvi у текстах значно нижча, ніж частотність форм множини mes, jūs, оскільки для вживання двоїни потрібен контекст ситуації, заснованої на присутності чи діяльності двох осіб17). Соціолінгвістичні дослідження показують реальну… 11 Про мовні засоби, що розкривають суб’єктивний погляд автора, та міжособистісну функцію тексту див. Marcinkevičienė (2008: 35–36). 12 Plg. „vardo pakaitalą“ įvardijantį lotyniškąjį terminą prō-nōmen žr. Dixon (2009: 190). 13 У мовах, у яких назва терміна дає підстави вважати, що займенники слід визначати як такі, що замінюють іменник (пор. англ. pronoun), критерій замінності не є найвідповіднішим для характеристики займенників першої та другої особи (пор. Bhat 2007: 1–2). 14 Термін партисипні займенники, запроваджений в литовське мовознавство Альбертасом Росінасом, описує одну групу особових займенників — займенники, реалізація яких потребує діалогу (пор. Rosinas 1996: 24–25). 15 Особові займенники (як і власні імена) вказують на унікальний субститут, але самі не мають значення (пор. Lyons 2004: 22). 16 Про подвійний підхід, представлений у граматичних описах категорії числа сучасної литовської мови: традиційний, за яким вона є двочленною, і сучасний, що включає двоїну до системи числа сучасної литовської мови, див. Roduner, Čižik-Prokaševa (2006: 74). Реальність тричленної категорії числа в сучасній литовській мові допомагає пояснити суть сприйняття категорії множини, на яку вказав William Croft: у мовах із двоїною сприйняття категорії множини («більше ніж два») відрізняється від сприйняття множини, властивого мовам без двоїни («більше ніж один») (пор. Croft 2004: 141). 17 Форми відмінків двоїни judu, judvi також пишуться двояко (пор.:<…> judu, Jūs ir Kuzmickas, esate vienas antro draugai. DLKT; Po daugelio metų, kai Judu su Vytautu gyvenot Druskininkuose, atvažiavo iš Maskvos kažkokia jo tetulė. DLKT). Щодо способу написання варто наголосити, що адресата безпосереднього дискурсу слід писати з великої літери як у випадку форми Jūs, що позначає множину (групу осіб), так і форми Judu / Judvi, що позначає двоїну (двох осіб). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 5 вживання займенників, що вказують на адресата, TU, JŪS у сучасних дискурсах літературної литовської мови (пор. Girčienė 2009b: 214–215; 231). У литовській писемній традиції займенник, що вказує на автора мовлення (адресанта), зазвичай пишуть без спеціального виділення, а займенник, що вказує на особу, до якої звертаються (адресата), — з великої літери, якщо текст (або його частину) безпосередньо адресовано цій іншій особі. Цей спосіб написання займенників зазвичай розглядають лише в збірниках правил правопису. У граматичних описах мови характеризують їхнє морфологічне вираження, значення та доречність контекстів уживання18, але останнє дуже рідко пов’язують із моделлю правопису19. Увагу до способу написання займенників, що вказують на адресата, виявляють лише в новіших мовознавчих працях: узагальнюючи дослідження (пор. Marcinkevičienė 2004; 2008: 57; Girčienė, Kupčinskaitė-Ryklienė 2005) та/або дотримуючись принципу графічного виділення, подаючи приклади20. У літературній литовській мові модель графічного виділення займенників Tu, Jūs, що вказують на співрозмовника в діалозі, обґрунтовується стилістичними міркуваннями, які мають давню традицію (тобто повагою та етикетом). Тривалий час така модель правопису вважалася нормативною. Чинну редакцію правил правопису, що передає настанову «Слова можуть писатися з великої літери», оцінюють як рекомендаційний правопис (див. повне формулювання цієї правописної настанови та дати змін у примітці 1 до статті). На тлі такої настанови, що надає свободу вибору, потребу в моделі графічного виділення займенників, які вказують на співрозмовника в діалозі, посилює й граматичний аргумент, пов’язаний із можливістю подвійного tu (а в рідкісніших випадках і jūs) рівня визначеності. 1.1 Початок традиції графічного виділення адресата, на якого вказують партиципні займенники Присвяти у старих литовських писемних пам’ятках дають змогу пов’язати написання займенника, що вказує на безпосереднього адресата, з великої літери зі взірцем латинської писемної культури. У присвятах литовських видань XVI–XVII ст. та reverendissimo типу передмов автори або упорядники книжок найчастіше звертаються до покровителя видання займенником TU. Деякі з цих авторів обирають написання з великої літери 18 Про взаємне вираження стосунків, позначених займенниками tu: jūs / tamsta, пор.: Valeckienė (⁴2006: 259); Rosinas (1996: 38–45); Judžentis (2012: 121); до моделі правопису не звикли приділяти увагу й під час ілюстрування: наприклад, навіть обговорюючи вживання jūs, tamsta, у прикладах обирають написання без графічного виділення (пор. Senkus 1963: 38; Kučinskaitė 1980). 19 Одним із таких винятків є граматика литовської мови, підготовлена Альфредом Сенном, у якій зазначено, що в листах з великої літери пишуть Jūs, Tamsta, Sveikas, Tu (пор. Senn 1966: 60). 20 Pvz.: vienijo Tavo meilė (Marcinkevičienė 2008: 175); Norėjau Jūsų paklausti. (Plungian (vertė Jurgis Pakerys) 2011: 115). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 6 įvardžio formas. Taip, pavyzdžiui, lotyniškoje Punktų sakymų (SP I, 1629) dedikacijoje į vyskupą Eustachijų Valavičių kreipiasi Konstantinas Sirvydas, plg.: (10) P̄Erexigui operis partem, in magna mea imbecillitate, & affecta graviter Valetudine, Patriâ linguâ elaboratam, Tibi Illvstrissime Præsvl libens & venerabundus offero ac dedico. Hic qualificunq[ue] conatus meus, sinceram inprimis gregis Tui, quem dei annuente benignitate laudabiliter feliciterq[ue]; pacis, vtilitatem spectauit. SP I 2015: 20 (пор. переклад Регіни Коженяускене: Дуже малу частину праці, ретельно написану рідною мовою, попри слабке здоров’я та тяжку хворобу, Тобі, найясніший єпископе, з любов’ю та пошаною присвячую й дарую. Це моє скромне зусилля передусім було спрямоване на безпосередню користь Твоєї пастви, яку з ласки Божої ти гідно й успішно пасеш. PrDe 294). ar į vyskupą Jurgį Tiškevičių – Giesmių tikėjimui katalickam priderančių (SG,1646) parengėjas Saliamonas Slavočinskis, plg.: (11) Ego verò inh[ic]e non rudi tantū labore sed & tēp[ore] ipso, Tui nominis immortalitati litauerim. SG1 IV10–13 (пор. переклад Регіни Коженяускене: Я хочу уславити Твоє безсмертне ім’я не лише недосконалою працею, а й затраченим часом. PrDe 308). У подяках того періоду популярний спосіб написання звернення до адресата «Твоїй найяснішій гідності» варіюється, пор.: tuæ Illuſtriſsimæ celſitudini. SG1 IV14–15 (пор. Твоїй Найяснішій Гідності PrDe 308) і Illuſ[t]riſsimæ ac Reuerendiſsimæ Ceſ[it]udinis tua Deuotiſsim9 cliens SG1 V4–6 (пор. Найпокірніший клієнт Твоєї Найяснішої та Найповажнішої Гідності див. PrDe 308). Bet, pavyzdžiui, Baltramiejaus Vilento Evangelijų bei Epistolų (1579) dedikacijoje išskirtinai žymimas kiekvienas žodis, esantis kunigaikščiui Jurgiui Frydrichui skirtame kreipinyje, plg.: Tuæ Illuſtriſsimæ Celſitudini (Tavo Šviesiausiajai Kilnybei); Tuæ Celſitudini (Tavo Kilnybei) ar jo trumpiniai T. C. ar C. T. (plg. PrDe 81–82). Martyno Mažvydo parengta Gielme S. Ambraßeijauſ (GA, 1549) turi lietuvišką kreipimąsi-padėkojimą Ponui Sebastijanuy Perbanth, kuriame adresatas įvardijamas junginiu tavo Mylista (plg. tawa Militas) arba jo trumpiniais tawa M. ar T. M. (citatoje žvaigždute žymimos atstatytos formos): BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 7 (12) Я зрозумів слухачів, які бажають мати пісню на славу Божу, ту, що називають Te Deum laudamus. Тому я, переклавши її разом з іншими*, надіслав її до друкарні, а також додав до неї посвяту Твоїй Милості. Тепер, надсилаючи її Твоїй Милості*, я додаю посвяту і замість іншої винагороди* смиренно прошу, щоб Твоя Милість* з радісним серцем прийняла цей подаруночок. Перебувай у Божій любові. У Рагаїне 3-го дня місяця березня. Року Божого втілення 1549. GA 217–28 Дуже послідовно займенники, що вказують на безпосереднього адресата, з великої літери писав Даніель Кляйн, який вважав вибір способу їх написання, а не семантичне розрізнення ТИ і ВИ, можливістю виявити повагу до іншої особи. Пор. Grammatica Litvanica (1653): присвяті князеві Фрідріху Вільгельму великою літерою написано форми Tawo і Jūsų (пор., наприклад, QVæ Tuo, SERENISSIME ET POTENTISSIME SEPTEMVIR PrDe 332 Найясніший і Наймогутніший Електоре, Tawo... PrDe 376) і Sereniſima Veſtra Celſitudo PrDe 340 Ваша Найвища Світлість PrDe 379). У короткому викладі цієї граматики німецькою мовою — COMPENDIUM LITVANICO-GERMANICUM, Oder Kurtze und gantz deutliche Anführung zur Littauſchen Sprache / wie man recht Littauſch leſen / ſchreiben und reden ſol. (K1C, 1564) (пор. переклад назви K1C, наведений Казимерасом Ейгмінасом: Короткий і цілком зрозумілий посібник з литовської мови: як правильно читати, писати й говорити литовською. PLKG 529), Д. Кляйн подав парадигму відмінювання ТИ, ВИ, продемонструвавши важливість написання цих займенників з великої літери, пор.: Singulariter. Nominativo [Tu] du / Genitivo [Tawes] deiner / Dativo [Taw] dir / Accuſativo [Tawe] dich / Vocativo [ô Tu] ô du / Ablativo Inſtrum. [Tawimi] mit dir / Localis, [Tawije / eje] in dir. K1C 469–16 Dualiter. Maſcul. N. Ac. V. [Iudu] ihr beyde / Fœmin. [Iudwi] / Genit. [jumu dwieju] ewer beyden / Dat. [jum dwiem] euch beyden. K1C 4617–21 BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 8 Pluraliter. Nominativo [Ius | ihr / Genitivo [Iuſu] ewer / Dativo [Iu m u s / j u m s] euch / Accusativo [Ius] euch / Vocativo [ô Ius] ô ihr / Ablativo Inftrum. [Iu m i s] mit euch / Localis, [Iuſuſe] in euch. KIC 4622–29 1.2. Питання означеності особових займенників Типологічна лінгвістика не залишає поза увагою питання означеності особових займенників та їхнього зв’язку з власними іменами. Власні імена мають денотат, але не мають значення (смислу) (пор. Lyons 2004: 22); подібно описують і суттєву властивість займенника — відсутність власного семантичного змісту (пор. Siewierska 2004: 9). Однак і особовим займенникам, і власним іменам притаманні ті самі граматичні й прагматичні властивості, що й означеним виразам (пор. Dik 1997: 186). У мовленнєвих ситуаціях адресат, на якого вказує займенник, має ситуативну означеність — адресат реальний, очевидний, тому його легко встановити. У ситуаціях письмового спілкування згаданий брак семантичного змісту можна усунути, особливо позначивши займенник, який указує на адресата. 1.2.1. Означеність у вокативних фразах Цікавою є парадигма відмінювання займенників у Compendium Д. Клейна Tu, Jūs не лише через привертаюче увагу написання прикладів, а й через форми вокатива ô Tu, ô Jus (див. KIC 4614, 27). У граматичних описах сучасної литовської мови, дотримуючись традиції пов’язувати вокатив лише з категорією іменника21, кличний відмінок займенників не зазначають (пор. Valeckienė 1965: 640; 2006: 272, 273). Йонас Яблонскіс пояснював відсутність кличного відмінка в парадигмі відмінювання займенників його тотожністю називному, пор.: «тут за кличний правлять форми називного» (Jablonskis (1997 [1922]: 50). Однак TU, JŪS, тотожні називному, часом неминучі у повсякденних вигуках, наприклад: (13) Гей, ти, ну-бо, йди сюди! Так, так, ти! 21 Докладніше про таку традицію та пропозицію вважати такі форми окремою граматичною категорією див. Judžentis (2012: 72–73). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 9 Таке вживання займенників tu (jūs) у розмовному мовленні зазвичай пов’язане з несподіваністю певних ситуацій, тому їх найчастіше супроводжують частки, що привертають увагу, вставки ненормативної лексики та/або характеристики з принизливим значенням, пор.: (14) Ну й блін, спалив тут картоплю, ти, жабо. DLKT (усне мовлення) (15) О ти, зміюко, він нас знову обдурив. (цит. за Judžentis 2012: 72–73) (16) Ах ти, невдахо. DLKT (Публіцистика) (17) Гей ти, може, я міг би купити тобі чогось випити? DLKT (Публіцистика) (18) Гей, ви, кроти! Чого риєтеся, розпушуєте землю?! DLKT (Публіцистика) Це характерно й для інших мов22. У типологічних дослідженнях звертають увагу на вокативи як цікаву, але недостатньо досліджену граматичну категорію (тому розглядають можливість зарахування вокатива до категорії відмінка23), а також обговорюють випадки вживання в окликах займенника поруч з іменником або іменною фразою. Такий просодичний утвір, що складається із займенника та прикладки, розглядається як начебто відокремлений від речення, оскільки вокативи синтаксично чи семантично не входять до структури предиката (пор. Levinson 2005: 71). На думку Крістофера Лайонса, в окликах особові партиципні займенники виконують функцію детермінатива (загалом їм не властиву); це засвідчує означеність іменникових фраз, що виконують функцію вокатива, адже вокативи як форми прямого звертання рівнозначні вказівці на другу особу, — отже, вокативи, утворені з особового займенника та прикладки, також мають передавати означеність (пор. Lyons 2004: 152). 1.2.2. Апозиція займенника, що вказує на співрозмовника, виражена звертанням Щоб наочно визначити функції форм TU / JŪS, значення займенника можна уточнити за допомогою звертання. Про це свідчить суміжне вживання займенника та власного імені, що виступає звертанням, або іменникової фрази, яка його замінює (пор. їхню функцію уточнення дейктичного значення вказівки, його підкреслення та акцентування важливості)24. Якщо уточнення необхідне, звертання 22 Володимир Санников наголошує на незвичності вокатива із звертанням, що містить лише займенник, у російській мові (наприклад, Иди сюда, ты!) і вважає значно звичнішими речення, у яких ты (вы) має атрибутивний прикладковий компонент (зазвичай із принизливим значенням, наприклад, Иди сюда, ты, негодяй!), див. Sannikov (2008: 94). В англійській мові займенники другої особи також можуть уживатися самостійно (You, come here!) або з іменниковою фразою (You boys, follow me!) (пор. Lyons 2004: 152). 23 На думку Володимира Плунгяна, «апелятивна функція (тобто позначення адресата мовленнєвого акту) з типологічної перспективи може бути включена до набору універсальних значень відмінка», див. Plungian (2011: 168). 24 За спостереженням Крістофера Лайонса, власні іменники часто визначають лише як позначення, що не мають значення; під час установлення позначуваного ними референта контекст має велике значення, як і у випадку будь-якого опису, що підкреслює конкретність. Але насправді власні іменники вживаються так, ніби вони BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 10 прикладковий компонент може приєднуватися до будь-якого відмінка TU / JŪS. Це доводить, що апелятивність пов’язана з будь-яким відмінком займенника, який указує на співрозмовника, пор.: (19) Та невже ти, Маріє, приводиш у такий час <...> DLKT (20) Не збираюся сварити тебе, Юліку. DLKT (21) Дякую тобі, лікарю, за турботу, <...> DLKT (22) Що тебе, Шарунасе, найбільше здивувало під час реорганізації ЛКЛ? DLKT (23) З нагоди прекрасного ювілею вітаємо тебе, Дануте, зі святом [...] DLKT (24) Я лише хотів поговорити з тобою, Егле. DLKT (25) А скільки ж у тобі, дитинко, тут сил — миттю їх у тобі розтоплять <...> DLKT (26) Не випадково саме так називається книжка, яку Ви, шановна читачко (шановний читачу), тримаєте в руках. DLKT (27) <...> науково-технічне керівництво цим проєктом — Ваша прерогатива, професоре. DLKT (28) бажаю Вам, Жоланто, великих успіхів у роботі, <...> DLKT (29) Цими словами великодньої пісні звертаюся до Вас, литовці Калінінградської області, <...> DLKT (30) <...> на другому році експерти сказали, що ми з вами, шановні, ще не дозріли, <...> DLKT (31) <...> ми все ж радіємо, що у Вас, Учителю, раб поступово поступається місцем людині, яка поважає себе. DLKT Очевидно, що уточнювати значення займенників доводиться і в публічних дискурсах, які мають імпліцитного адресата (наприклад, у реченнях (26) і (29)). У таких текстах трапляються вставки, у яких автор намагається описати цього імпліцитного адресата. Особовий займенник у певних випадках може бути свого роду показником означеності іменної групи (пор. Lyons 2004: 27). Інклюзивне ми може виконувати різні прагматичні функції: це може бути і залучення адресата до аргументації, і небажання брати на себе відповідальність за висловлені думки; натомість ужите автором ви указує на ексклюзивні відносини й допомагає визначити ситуативну роль (пор. Šinkūnienė 2010: 130–132). У текстах з імпліцитним адресатом, наприклад у публіцистичних статтях, де вставлено звертання, що описує читача, спосіб написання займенника був би абсолютно унікальним (оскільки унікальність власної назви пов’язана з означеністю), пор. Lyons (2004: 21). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 11 може пом’якшувати (див. речення (32)) або, навпаки, посилювати враження відстороненості від адресата25 (див. речення (33)), пор.: (32) І Вам, любі співвітчизники, перш ніж читати, пропоную його знайти.26 (33) Чи подобається вам, литовці, такий погляд Карбаускіса?27 Описуючи вживання партиципних займенників у письмових дискурсах, необхідно розрізняти їх залежно від того, наскільки підтвердженим є адресат, пор. опозицію реальний: імпліцитний (див. Levinson 2005: 72). У прямому звертанні контекст, який уточнює значення особового займенника, може бути наведений і в сусідньому реченні. У такому разі більша частина тексту мала б бути йому підпорядкована, наприклад: (34) Хочу запитати контролера Сейму Литовської Республіки, чому про це не говорили не лише зараз, а й багато років? Який результат вашого дослідження?28 Зрозуміло, що за таких обставин читач очікує, що займенник, який передає посилання на конкретну особу, буде написаний особливим чином. У підтипах дискурсу з різними суб’єктами й об’єктами звертання спосіб написання займенників дає змогу відрізнити читача тексту (тобто свідка фрагмента тексту, що містить пряме запитання з адресатом) від адресата-цілі29, якому ставлять запитання і який є справжнім адресатом певного фрагмента тексту; пор. версію речення (34), що допускає лише таке прочитання: (34a) Хочу запитати контролера Сейму Литовської Республіки <...> Який результат Вашого дослідження? 25 Про позиції автора тексту щодо описуваних предметів і читачів, а також обрані стратегії (зацікавленості, емоційної дистанції чи нейтральності) див. Marcinkevičienė (2008: 53). 26 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/pilietis/voxpopuli/atsibodo-mediku-dejones-nustokite-isivaizduoti-esantys-svarbesni-nei-kitu-profesiju-atstovai.d?id=76319361 (дата перегляду: 2017 11 11). 27 Доступ в інтернеті: http://www.delfi.lt/news/ringas/lit/r-valatka-laiskas-kaledu-seneliui-ka-cia-dar-uzdraudus-lietuviams.d?id=73203746 (дата перегляду: 2016 12 18). 28 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/news/ringas/politics/robertas-sar(k)n(i)ckas-sepetukas-ranksluostis-ne-renkuosi-zmogu-kuris-isklauso.d?id=76361755 (дата перегляду: 2017 11 19). 29 Apie šiuos vaidmenis žr. Levinson (2005: 68). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 12 1.2.3. Вказівка з невизначеним значенням або нейтралізація індивідуального значення ти / ви Займенник ти може вказувати не лише на конкретного індивіда — адресата, а й уживатися як узагальнювальний займенник, тобто передавати референцію з невизначеним значенням (пор. Haspelmath 2000: 11). У литовському мовознавстві це описують як уживання в узагальненому значенні (пор. Valeckienė 1965: 668), нейтралізацію індивідуального значення ти (пор. Rosinas 1996: 26) або випадок граматичної метафори (пор. Judžentis 2012: 114). У такому разі ти, який у звичайних контекстах здатен указувати на іншу особу, що вирізняється своєю індивідуальністю, переймає семантику іменника людина і стає словом, що слугує прикриттям узагальненості (і пишеться лише з малої літери). Таке узагальнене ти адресант найчастіше обирає, щоб уникнути вказівки на себе і (або) за потреби якомога універсальніше описати ситуації, наприклад: (35) <...> байдуже, чи ти з великого міста, чи ні. <...> Не місце визначає вузькість твого погляду.30 Найбільш стандартизовані в литовській мові моделі речень з узагальнювальним ти легко впізнати. Їхнє ядро найчастіше становлять форми теперішнього або майбутнього часу дієслів зробити, сказати, написати тощо, які заперечуються за допомогою префіксів ne-, be- або питальних речень, що через особливу інтонацію (яка підкреслює безнадійність ситуації) перетворилися на заперечні; у них узагальнювальне значення займенника ти нерідко уточнюється апозицією людина або звертанням людино чи Боже, пор.: (36) Пливе шуга, і що ти їй зробиш — можеш, якщо хочеш, тільки помилуватися. DLKT (37) Чоловіки нахабнішають, і що ти їм зробиш. DLKT (38) <...> що часи тяжкі, що ти тут, Боже, перепишеш, коли такий театр життя <...> DLKT (39) Він звик до такого життя, і що хочеш йому кажи. DLKT (40) Але що з того? Крутися, людино, як хочеш, а життя як не кращало, так і не... DLKT ти з невизначеною референцією (а в рідших випадках і ввічливе ви) уживається також у реченнях менш стандартної моделі. Для їх побудови використовують ті самі універсальні 30 Доступ в інтернеті: https://zmогnes.lrytas.lt/tv-antena/2017/11/25/news/audrius-bruzas-apie-alkoholi-tai-vykdavo-iki-nuomoto-buto-uzliejimo--3646238/?utm_source=lrExtraLinks&utm_campaign=Copy&utm_medium=Copy (переглянуто 2017 11 25). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 13 правила, пов’язані з передаванням узагальнювального характеру, дещо специфічним вираженням часових відношень31: особовий займенник набуває невизначеного значення під час опису ситуацій, віднесених до категорії irrealis32, для характеристики яких обирають негативну полярність (виражену за допомогою підрядного речення / запитання / стандарту порівняння, що підкреслює умовність ситуації, та (або) (не)прямого заперечення) і вільний вибір (пор. Haspelmath 2000: 52; 64). Пор. речення, у яких невизначена референція форм tu / jūs виявляється через дієслово теперішнього (майбутнього) часу (з негативною конотацією), що описує узагальнений, тобто нефактивний характер дії, та (або) через підрядне речення умови чи часу, наприклад: (41) Такою була установка — публікації, конференції за кордоном. Не перетнеш кордону — твою публікацію не зарахують під час атестації.33 (42) Ще точніше: виникає різновид злочину — звинувачення, яке автоматично знищує ваше соціальне існування, незалежно від його обґрунтованості, а ваша спроба захиститися автоматично стає ще одним злочином — «звинуваченням жертви» <...>.34 (43) Спробуйте самі тоді докладно проаналізувати такого автора, коли тремтиш від страху на іспиті, — а раптом не догодиш оцінювачеві, а раптом ти мислиш неправильно...35 (44) Якщо ви справді купуєте одяг, але він не здається вам таким уже добрим, ви його повертаєте, а згодом бачите, що на нього діє знижка, і вирішуєте, що за таку ціну вже можете його купити, бо ці недоліки не здаються значними, то в такому разі все морально гаразд.36 (45) Більшість каже, що моя остання книжка «Листи Ельзі» — про цькування. Не меншою мірою вона про самотність, коли тебе не чують люди довкола, дорослі списують твої проблеми як неважливі, і з цього виникає багато інших труднощів.37 31 Про важливість усвідомлення часових відношень та можливість несвідомо помічати специфіку вираження цих граматичних форм пор. Smith (2001: 194). 32 Про зв’язок значення irrealis з уникненням фактивних імплікацій або пресупозицій див. Holvoet, Pajėdienė (2004: 90). 33 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/news/ringas/politics/s-tumenas-good-bye-lituanistika.d?id=76277309 (переглянуто 2017 11 08). 34 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/news/ringas/lit/nida-vasiliauskaite-kaltumo-prezumpcija.d?id=76335685 (переглянуто 2017 11 23). 35 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/news/daily/education/destytoja-apie-lietuviu-kalbos-ir-literaturos-brandos-egzamina-kur-cia-dangus-griuva.d?id=76449667 (переглянуто 2017 11 26). 36 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/verslas/mano-eurai/prasideje-is pardavimai-ikvepe-atskleide-gudrybe-kaip-isleisti-maziau.d?id=76455979#cxrecs_s (переглянуто 2017 11 24). 37 Доступ в інтернеті: https://www.alfa.lt/straipsnis/50141609/ministro-pirmininko-patareja-svietimui-kaunaite-vienas-blogiausiu-keliu-yra-vaiku-suskirstymas (переглянуто 2017 02 19). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 14 2. ПОЗИЦІЯ АДРЕСАНТА 2.1. На що спиратися: на суб’єктивність чи інтерсуб’єктивність у дискурсі? Традиційно займенник aš прийнято вважати егоцентричним38. На думку Рональда В. Лангакера, говорячи про особові займенники, найбільшу увагу слід зосередити на суб’єктивності, заснованій на взаємних стосунках між партнерами по діалогу, іншими словами — на інтерсуб’єктивності їхнього дискурсу (пор. Langacker 2007: 185): взаєморозуміння є абсолютно суттєвим у стосунках між референтами, позначеними займенниками aš і tu, а сутність інтерсуб’єктивності можна визначити як розуміння думок іншого та їхнього значення (Langacker 2007: 182). Можна припустити, що зосередження уваги не на егоцентризмі aš (який може підкреслюватися навіть під час викладу аспектів написання звертань39), а на діалозі, заснованому на взаєморозумінні між aš і tu, змінило б навіть такі (дехто вважає їх неважливими) деталі письмового спілкування, як спосіб написання займенника, що вказує на безпосереднього адресата. Егоцентризм aš може бути тут корисним також тому, що авторові, який створює текст, завжди зрозуміло, що і як він хоче сказати, а також що має означати обрана ним форма викладу і спосіб її запису40. У діалогах ролі aš і tu постійно змінюються41, тому варто зрозуміти чинники, що зумовлюють вибір форм tu і jūs, а також аргументи на користь особливої моделі написання цих займенників (не лише елементарно грамотності, а й семантичні та прагматичні). У литовській писемній традиції прийнято підкреслювати особливість співрозмовника, на якого вказує займенник другої особи. Так демонструється ставлення до іншої людини, засноване на взаєморозумінні. У безпосередньому листуванні форми відмінювання Tu / Jūs, написані з великої літери, стають замінником, рівноцінним особовому імені. Написані з великої літери Tu / Jūs набувають і позитивної іншої — додаткової — змістової цінності. Таке написання надає адресатові інформацію про адресанта як про мовця, якому притаманна відповідальність. Коли йдеться про цінності, може постати питання про можливості 38 Пор.: «У литовській літературній мові <...> адресант є центральною особою комунікативного акту, з погляду якої оцінюються стосунки з адресатом та іншими особами <...>. Тому займенник aš називають егоцентричним» (Rosinas 1996: 26). 39 Пор. формулювання, засноване на егоцентризмі, коли нейтрально сформульовану ситуацію звернення до іншої людини переформульовують, прагматично наголошуючи на зверненні до важливої для нас людини, пор.: «Зі стилістичних міркувань великі літери пишемо, з в е р т а ю ч и с ь д о в а ж л и в о ї д л я н а с л ю д и н и, у заявах, проханнях, листах» (Vasiliauskienė 2002: 36). 40 Пор.: «Обираючи займенник другої особи зі сфери адресата, адресант уже має чітке уявлення про соціальну характеристику адресата» (Rosinas 1996: 40). 41 Про зміну ролей (функцій) суб’єкта й об’єкта, які виконують aš і tu, їхню несумісність і узгодженість див. Langacker (2007: 184–185). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 15 маніпулювати такою додатковою цінністю42. Але якщо чинна система правопису литовської мови43 традиційно визнає особливе позначення адресата, вказаного займенником, то саме нехтування таким позначенням у безпосередній письмовій комунікації може сприйматися як маніпуляція: написання займенників з малої літери при безпосередньому зверненні до іншої людини може бути сприйняте як нівелювання особливості особи, на яку вказує цей займенник. 2.2. Обрані адресантами варіанти написання займенників Партиципні займенники виконують функцію і дейксису особи, і соціального статусу (пор. Levinson 2005: 72). Імовірно, що певні аспекти розуміння цих функцій не всі трактують однаково. Через відмінності в поглядах у литовському писемному дискурсі можливі три варіанти написання TU / JŪS, що позначають партнера по письмовому діалогу. Це дає змогу виокремити три типи адресантів: 1) Адресант дотримується етикету писемного мовлення — форми займенників, що позначають адресата, Tu / Jūs пише з великої літери; 2) Адресант обирає немарковані форми tu / jūs (імовірно, лише тому, що не має звички графічно підкреслювати особливий статус займенника, який позначає адресата); 3) Адресант дотримується мовного етикету лише частково: у звертанні обирає написання займенника з великої літери — Jūs, тоді як адресата, позначеного формою однини, маркує написаною з малої літери формою tu44. Адресанта третього типу можна розпізнати, читаючи листи, написані різним особам (такі приклади можна знайти в публікаціях приватного листування), або листи зі звертаннями до різних адресатів (див. уривок із публічного листа, наведений у прикладі (46)), а також рекламні листи, у яких в одному повідомленні та/або супровідному листі для позначення того самого адресата обрано форми і tu, і Jūs (див. приклад (47))45, пор.: (46) Ви, Audriau Bačiuli, який учора ввечері з гордістю писав, що <...>. Ще рік тому <...> я часто захищав Вас перед своїм молодшим колегою, якого жахала Ваша особа. Я казав, що Ваша думка важлива і що, незважаючи на Ваш тон і слова, треба дослухатися до змісту того, що Ви говорите. <...> // <...> І ти, Šarūnai 42 Про цінності змісту, їх трансформації та маніпулювання ними в наративному синтаксисі див. Greimas (1989: 165). 43 На думку Сімаса Каралюнаса, «було б неправильно вважати, що комунікація є сумою індивідуальних дій. <...> Індивід не винаходить власної системи комунікації: прийшовши в суспільство, він отримує її вже <...> функціонуючою» (Karaliūnas 2008: 101). 44 Форма однини tu і шаноблива форма Jūs позначають вертикальні ієрархічні відносини (пор. Marcinkevičienė 2004: 62). 45 Про немотивовані «випадки, коли в одній і тій самій рекламі вживаються і форми звертання до адресата в однині, і форми у множині» див. Girčienė, Kupčinskaitė-Ryklienė (2005: 228). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 16 Бартай. Кінець «Дому» Курошунаса на третьому курсі справив на мене таке враження. <...> Курошунавас помилявся. На Чистилище тобі чекати не доведеться. <...>46 (47) Будь першою, хто випробує, — найкращі новинки DROGAS уже чекають на тебе! <...> // <...> Цей лист надсилає Вам UAB Drogas <...>47 Обраний адресантами третього типу спосіб написання займенників, що вказують на адресата, найімовірніше, пов’язаний не лише з певними етичними настановами48, а й може бути зумовлений традиційно наведеним у граматичних описах литовської мови поясненням значень tu: jūs, що ґрунтується на протиставленні поваги й фамільярності49 (пор. негативну конотацію значення прикметника familiarus50), а не стратегіями ввічливості, пов’язаними з дистанцією та контактом (див. Girčienė 2009b: 214–215). На вибір написання займенників, що вказують на адресата, без особливого виокремлення могли вплинути також описи вираження найпопулярніших міжособистісних функцій займенниками (коли тенденцію до вживання51 переформульовано як дозвіл52) або дещо некоректно сформульоване правило правопису займенників та інших звертань, що вказують на адресата53. 2.3. Непряме вираження позиції адресанта або погляд третіх осіб Говорячи про написання займенників, що вказують на адресата, виражених дієприкметниковими займенниками, важливо звернути увагу також на їх написання в художній літературі, в інтертекстах мовознавчої літератури, в інтерв’ю 46 Доступно в інтернеті: https://www.15min.lt/vardai/naujiena/lietuva/paules-bocullaites-vyras-karolis-kaupinis-viesas-laiskas-visiems-kuriems-rupi-1050-882088 (дата перегляду: 2017 11 16). 47 Джерело [email protected] лист від 2017 02 15. 48 Про етичну стилістику та те, що «етичні цінності адресанта добре розпізнаються за певними мовними стилістичними засобами», див. Koženiauskienė (2013: 94). 49 Пор. у граматиці сучасної литовської мови наведений опис tu, пов’язаний із «відтінком фамільярного звертання» та прямолінійністю, і визначення сфери вживання jūs у значенні «tu» — «у звертанні до незнайомої або малознайомої, старшої та шанованої особи, а також до знайомої особи в офіційній ситуації» (Valeckienė 2006: 259). Подібне розрізнення між tu, що виражає фамільярність, і jūs, що виражає повагу й офіційність, підкреслюється і в новіших працях (пор. Judžentis 2012: 124). Rosinas відносить займенник множини jūs, уживаний замість займенника однини tu, і займенник tamsta до «займенників суб’єктивної оцінки» (Rosinas 1996: 38). 50 Пор. визначення значення familiarùs, -i: «надто вільний, невимушений». Доступно в інтернеті: http://www.lkzd.lki.lt/Zodynas/Visas.asp (дата перегляду: 2017 11 30). 51 Пор. нейтральне формулювання щодо вживання займенників у текстах-зверненнях: «<...> до читача зазвичай звертаються у другій особі однини або множини — tu, Jūs чи jūs» (Marcinkevičienė 2004: 60). 52 Пор.: «Отже, щоб охопити в рекламі якомога ширшу аудиторію, а водночас вплинути на кожного окремого індивіда, до адресата можна звертатися у другій особі <...> трьома способами: формою однини, шанобливою формою множини та нейтральною формою множини. Символічно ці способи звертання можна було б записати так: tu, Jūs ir jūs». (Girčienė, Kupčinskaitė-Ryklienė 2005: 221). 53 Пор., наприклад, те саме джерело 1, зазначене у примітці, — Інтерактивна база даних навчальних джерел із литовської мови, літератури (культури) та історії Литви www.šaltiniai.info подає й інше формулювання, що регламентує стилістичне вживання великих літер і яке можна розуміти як дозвіл для виняткових випадків; пор.: «Стилістичне вживання великих літер дозволене, коли висловлюється особлива повага, у ввічливому звертанні (Jūs, Tu, Gerbiamasis, Motina, Tėvyne...)». Доступно в інтернеті: http://www.xn--altiniai-4wb.info/index/details/565 (дата перегляду: 2017 11 18). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 17 у підписах тощо. У літературі автор має більше свободи, надаючи адресантові, який став літературним персонажем, різні можливості письмового вираження (але це також має бути пов’язано з конкретними цілями, що розкривають ту чи іншу задуману модель мовного етикету персонажа). На тлі литовської писемної культури переконливішими видаються художні тексти чи інтертексти, написані в епістолярному жанрі, у яких дотримуються основної стилістичної вимоги цього жанру — писати з великої літери позначення безпосереднього адресата (особові імена, спеціальні форми звертання, партиципні займенники). У художніх творах та їхніх перекладах важко не помітити відсутності особливого графічного виділення займенників, що вказують на партнера діалогу, хоча в них графічно розрізнено різні рівні інтертекстів, а отже, і листи, що містяться в них. Наприклад, у литовських версіях двох книжок Харукі Муракамі обрано різні стратегії графічного позначення займенника, що вказує на адресата листа. Ці рішення пов’язані як з особистим поглядом перекладача тексту та/або редактора, так і з їхнім розумінням вираження ввічливості в мові джерела, з якої здійснено переклад. У листах зі збірки оповідань Dramblys pradингsta (це переклад з японської) обрана особлива графічна форма займенника, що вказує на адресата, дає змогу сприймати цей вибір як природне відображення японського культурного етикету54, наприклад: (48) <...> майже весь цей тиждень я знову й знову намагався написати Вам листа. MDramPr 68. В інтертекстах роману Хроніки заводного птаха (переклад з англійської — мови проміжного джерела) у листах дотримано властивої англійській мові моделі написання займенників на позначення адресата без особливого виділення55. Такий вибір моделі важко пов’язати з характерною для японської культури особливою чутливістю до етикету (особливо після прочитання примітки оповідача, у якій зазначено, що адресант листа є знавцем етикету56); пор. речення з графічно не виділеною формою займенника jūs, що називає адресата: (49) Чудово розуміючи, наскільки зухвало з мого боку покладати на вас такий цілком небажаний тягар, усе ж хочу наголосити вам, що, сідаючи писати цього листа, маю єдину мету <...> MPrPK 209. 54 Про неоднакові в різних мовах рівні чутливості до ввічливості під час вибору особових займенників, а також про те, як ці рівні виявляються в таких мовах, як японська (ввічливість виражається формами дієслів) та англійська (займенники цілком нейтральні щодо ввічливості), пор. Plungian (2011: 79). 55 Хоча дотримано властивого литовській мові розрізнення між tu і jūs, — пор. позначення близької дистанції з адресатом листа за допомогою займенника tu: Я збираюся написати тобі значно раніше й як слід усе пояснити, але час минав <...> MPrPK 271. 56 Пор. примітку оповідача про стиль письма автора цього листа: «Неозброєним оком видно: лейтенант Мамія знає тонкощі етикету як свої п’ять пальців». MPrPK 209. BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 18 Погляд третіх осіб на написання форм TU / JŪS, що вказують на адресата, виразно простежується і в публіцистиці, у транскриптах інтерв’ю чи інших діалогів або їхніх фрагментів, пор.: (50) Ви казали, що підлітки пишуть вам листи про книжки, розповідають про свої проблеми. Про що вони говорять?57 (51) У цих дворових іграх не бере участі й президентка. Як ви це пояснюєте?58 (52) «Поділіться тим, що зафіксували ваші відеореєстратори, хто їде поблизу Електреная чи з боку Кедайняя: ми все перевіряємо, інтенсивно шукаємо», — сказав DELFI Д. Жукаускас.59 (53) Чи вже присудив суд вам аліменти на доньку?60 У ситуаціях письмового оформлення або транскрибування (стенографування, перекладу) дискурсів із безпосереднім адресатом, коли звертаються до реальної, конкретної особи, дотримання або недотримання норм писемного мовлення засвідчує вже не погляд первинного джерела — мовця, адресанта, — а погляд особи, яка готує транскрипт. У транскриптах прямих інтерв’ю, де не зазначено осіб, які готували текст, ініціатора інтерв’ю читач може ототожнити з укладачем тексту. ВИСНОВКИ Вживання особових займенників невіддільне від самого розуміння категорії особи та прагматичного змісту цієї категорії. Особливе графічне виділення партисипного займенника, що вказує на безпосереднього адресата, у литовській мові пов’язане з давньою традицією, засвідченою вже в найстаріших литовських друкованих виданнях, а в сучасних правилах литовського правопису регламентується як ознака доброго стилю чи мовного етикету. У литовській писемній традиції прийнято підкреслювати винятковість співрозмовника, позначеного партисипним займенником. Так виявляється ставлення до іншої особи, засноване на взаєморозумінні. У безпосередньому листуванні форми відмінювання Tu / Jūs, записані з особливим виділенням, стають замінником, що має цінність, рівнозначну цінності власного імені. Такий запис надає адресатові інформацію про адресанта як про мовця, якому притаманна відповідальність. 57 Доступ в інтернеті: https://www.alfa.lt/straipsnis/50141609/ministro-pirmininko-patareja-svietimui-kaunaite-vienas-blogiausiu-keliu-yra-vaiku-susikirstymas (переглянуто 2017 02 19). 58 Доступ в інтернеті: https://lietuvosdiena.lrytas.lt/aktualijos/2017/11/20/news/atvirai-apie-tai-kur-veda-r-karbauskio-ir-a-verygos-sielu-giminyste-3582104/?utm_source=IrExtraLinks&utm_campaign=Copy&utm_medium=Copy (переглянуто 2017 11 20). 59 Доступ в інтернеті: http://www.delfi.lt/news/daily/crime/antra-para-ieskoma-dingusios-merginos-plunges-policija-abejoja-ar-galejo-buti-pagrobta-del-iespirkos.d?id=73960354 (переглянуто 2017 03 07). 60 Доступ в інтернеті: https://www.delfi.lt/veidai/zmones/karaliaunaites-vyras-neistvere-dave-atvira-interviu-apie-kova-del-dukros-ir-dainininkes-problemas.d?id=76345823 (переглянуто 2017 11 15). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 19 Послання конкретному адресатові адресант пише, маючи певні прагматичні цілі й, звісно, бажаючи бути належно зрозумілим. Відповідно до литовської писемної традиції та кодифікації, у будь-якому письмовому дискурсі, що має цільового, реального адресата, особливо позначають замінники конкретного адресата, виражені будь-якою мовною формою: з великої літери пишуть не лише ім’я та прізвище особи, а й звертання пошани, що їх замінюють (наприклад, Ponia, Pone, Jūsų Ekscelencija, Direktoriau,...), кличні форми іменників, що позначають постійну чи ситуативну роль особи (наприклад, Mokytojau, Teta, Dėde, gerbiamas Kolega...), найменування найближчих членів сім’ї, особливо ті, заміна яких звертанням у формі власного імені можлива хіба що як вираження іронії (пор. сферу вживання звертань Mamyte, Tėti, Močiute, Seneli та можливості замінити їх власним ім’ям), і, звісно, будь-яку відмінкову форму займенника Tu / Jūs, що вказує на іншу конкретну особу (групу осіб) як адресата. У текстах із безпосереднім адресатом графічне розрізнення між Tu і tu або Jūs і jūs не є таким незначним, як може здатися на перший погляд: 1. Недотримання цього графічного розрізнення свідчить про ігнорування звичної моделі поведінки в литовській писемній системі. 2. Позначаючи безпосереднього адресата невиокремленою формою tu / jūs, порушують принцип інформативності, оскільки читач повідомлення мусить вирішити, чи позначення передає саме його особу, чи узагальнену вказівку на особу. 3. Позначення займенника на позначення адресата, що не підкреслює індивідуальності особи, не допомагає адресантові досягти прагматичних цілей. Модель вибору невиокремлених форм tu / jūs у безпосередньому листуванні є неконструктивною, а отже, може мати певні наслідки (адресат має підстави замислитися про навмисне нехтування мовним етикетом). Останнім часом виявлені в засобах масової інформації та рекламних текстах записи (перезаписи) безпосередніх дискурсів налаштовують досить оптимістично: помітна тенденція підкреслювати винятковість адресата, записуючи з великої літери форми партисипного займенника Tu / Jūs, що його позначають. Імовірно, ця тенденція буде помітною і в повсякденному міжособистісному листуванні. ŠALTINIAI DLKT – Dabartinės lietuvių kalbos tekstynas. Prieiga internete: http://tekstynas.vdu.lt/tekstynas. GA – Martynas Mažvydas Giesmė S. Ambraziejaus bey S. Augustina... Karalauczuy 1549. Parengė P. U. Dini, 1996; e. versija J. Gippert 2012. Prieiga internete: http://titus.uni-frankfurt.de/texte/etcs/balt/lit/mazvga/mazvg.htm. BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 20 K1C – Danielius Kleinas, Compendium Litvanico-Germanicum, 1654. Parengė M. Šinkūnas, 2011. Prieiga internete: http://seniejirastai.lki.lt/db.php?source=43. KLKŽ – Kompiuterinis lietuvių kalbos žinynas. Nuo morfologijos iki reikalų raštų (CD), sud. P. Kniūkšta, Vilnius: Šviesa, 2004. MDramPr – Haruki Murakami. Dramblys pradingsta. Iš japonų kalbos vertė J. Polonskaitė. Vilnius: Baltos lankos, 2015. MPrPK – Haruki Murakami. Prisukamo paukščio kronikos. Iš anglų kalbos vertė J. Nauronaitė. Vilnius: Baltos lankos, 2016. PLKG – Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, Vilnius: Politinės ir mokslinės literatūros leidykla, 1957. PrDe – Koženiauskienė R. XVI–XVII amžiaus prakalbos ir dedikacijos, Vilnius: Mokslas. 1990. SG – Saliamonas Mozerka Slavočinskis, Giesmės tikėjimui katalickam priderančios, 1646. Parengė R. Petkevičius, B. Kabašinskaitė. Prieiga internete: http://seniejirastai.lki.lt/db.php?source=10. SP I – Konstantinas Sirvydas, Punktai sakymų nuo Advento iki Gavėnios = Konstanty Szyrwid, Punkty Kazań od Adwentu do Postu, Kritinis leidimas / Wydanie krytyczne, Virginija Vasiliauskienė, Kristina Rutkovska (eds.). 2015. Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. LITERATŪRA Bhat D. N. S. 2007: Pronouns, Oxford University Press. Croft W. 2004: Typology and Universals, Cambridge: Cambridge University Press. Čepaitienė G. 2010: Laiškas: monologo ir dialogo santykis, – Filologija 15, 5–13. Prieiga internete: http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2010~1367173481529/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content. Dik S. C. 1997: The Theory of Functional Grammar: Part 1: The Structure of the Clause, Berlin, New York: Mouton de Gruyter. Dixon R. M. W. 2009: Basic linguistic theory 2, Oxford: Oxford University Press. Fillmore Ch. J. 1998: Pragmatics and the Description of Discourse. – Pragmatics. Critical Concepts 5. Communication, Interaction and Discourse, ed. Asa Kasher, London and New York: Routledge, 385–407. Girčienė J. 2009a: Adresato įvardijimas periodikoje. – Kalba ir kontekstai, Vilnius, 82–88. BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 21 Girčienė J. 2009b: Daugiskaitinių ir vienaskaitinių kreipimosi formų konkurencija viešojoje sakytinėje vartosenoje, – Kalbos kultūra 82, 214–234. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/?82. Girčienė J., Kupčinskaitė-Ryklienė A. 2005: Kreipimosi į adresatą būdai reklamoje, Kalbos kultūra 78, 220–229. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/?78. Greimas A. J. 1989: Semiotika. Darbų rinktinė, Vilnius: Mintis. Haspelmath M. 2000: Indefinite Pronouns, Oxford: Oxford University Press. Hymes D. H. 1972: On communicative competence. – Pride J. B., Holmes J., eds., Sociolinguistics. Harmondsworth: Penguin, 269–293. Holvoet A., Pajėdienė J. 2004: Laiko kategorija ir laiko formos, – Gramatinių kategorijų tyrimai [Lietuvių kalbos gramatikos darbai 2], Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 121–140, 169–170. Jablonskis J. 1997: Lietuvių kalbos gramatika, 3-as fotograf. leidimas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Judžentis A. 2012: Lietuvių kalbos gramatinės kategorijos, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Karaliūnas S. 2008: Kalbos vartojimas ir socialinis kontekstas, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Koženiauskienė R. 2013: Retorika ir stilistika – visumos ir dalies santykis. – Šiuolaikinės stilistikos kryptys ir problemos, Vilnius: Edukologija, 89–99. Kučinskaitė A. 1980: Mandagumo įvardžiai, Kalbos kultūra 39, 51–53. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/?39. Langacker R. W. 2007: Constructing the meanings of personal pronouns. – Aspects of Meaning Construction, eds. Günter Radden, Klaus–Michael Köpcke, Thomas Berg and Peter Siemund, 171–187. Levinson St. C. 2005: Pragmatics, Cambridge: Cambridge University Press. Lyons Ch. 2004: Definiteness, Cambridge: Cambridge University Press. Lyons J. 1993: Semantics 2, Cambridge: Cambridge University Press. Marcinkevičienė R. 2004: Užsakomųjų reklaminių straipsnių tarpasmeninės funkcijos raiška. – Respectus philologicus 6, 56–63. Prieiga internete: http://etalpykla.lituanistikadb.lt/fedora/objects/LT-LDB-0001:J.04~2004~1367181663661/datastreams/DS.002.0.01.ARTIC/content (žiūrėta 2017–11–27). BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 22 Marcinkevičienė R. 2008: Žanro ribos ir paribiai. Spaudos patirtys, Vilnius: Versus aureus, 2008. Plungian V. 2011: Gramatinių kategorijų tipologija 2, vertė Jurgis Pakerys, Vilnius: Vilniaus universitetas, Bibliotheca Salensis. Roduner M., Čižik-Prokaševa V. 2006: Skaičiaus kategorija. – Daiktavardinio junginio tyrimai, Axel Holvoet, Rolandas Mikulskas, red., Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 67–101. Rosinas A. 1996: Lietuvių bendrinės kalbos įvardžiai, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Sannikov V. [Санников В. З.] 2008: Русский синтаксис в семантико–прагматическом пространстве, Москва: Языки славянских культур. Senkus J. 1963: Jūs, tamsta ir tu, – Kalbos kultūra 5, 37–39. Prieiga internete: http://www.bendrinekalba.lt/?5. Senn A. 1957: Handbuch der Litauishen Sprachen. I: Grammatik, Heidelberg: C. Winter. Siewierska A. 2004: Person, Cambridge: Cambridge University Press. Smith C. 2001: Discourse modes: aspectual entities and tense interpretation. – Cahiers de Grammaire 26, Sémantique et Discours, 183–206. Šinkūnienė J. 2010: Autoriaus pozicijos raiška asmeniniais įvardžiais rašytiniame akademiniame diskurse. – Filologija 15, 124–141. Valeckienė A. 1965: Įvardis, – Lietuvių kalbos gramatika, 1: Fonetika ir morfologija (daiktavardis, būdvardis, skaitvardis, įvardis), red. Kazys Ulvydas, Vilnius: Mintis, 635–721. Valeckienė A. 2006: Įvardis. – Dabartinės lietuvių kalbos gramatika, red. Vytautas Ambrazas, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 251–282. Vasiliauskienė V. 2002: Probleminiai lietuvių kalbos ir rašybos aspektai, Vilnius: Homo Liber. Zaikauskas E. 2002: Šnekos akto dalyvių strategija, socialiniai vaidmenys ir tipai lietuvių kalboje. – Acta Linguistica Lithuanica 46, 145–172. Įteikta 2017-12-04 Priimta 2017-12-29 BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351-7204 JŪRATĖ PAJĖDIENĖ. Lietuviškas rašto diskursas: adresatą nurodantys participiniai įvardžiai | 23 LITHUANIAN WRITTEN DISCOURSE: PARTICIPIAL PRONOUNS REFERRING TO ADDRESSEE Summary The article discusses the variations of spelling of participial pronouns referring to another person in the Lithuanian written discourse. Next to the usual spelling Tu/Jūs based on the traditional stylistic capitalization, the model of spelling where the pronoun referring to the addressee starts with a lower-case letter tu/jūs exists as well. The reference to a dialogue partner and the way it is presented are an essential communication detail; therefore, naturally, the likely reasons, directions and effects of the current tendencies of varying spelling of participial pronouns in direct discourses are linked with the conception of the category of PERSON itself. The article reviews the models of perception of participial pronouns proposed in linguistic descriptions and discusses the levels of communication of ONE PERSON’S relationship to ANOTHER in which the interlocutors find themselves when using the forms of the same pronoun which are differently coded in writing. It is normal in the Lithuanian written tradition to add prominence to the person by capitalising the participial pronoun referring to the interlocutor. It is a way to show the attitude to ANOTHER PERSON based on mutual understanding. KEYWORDS: written discourse, communicative strategy, participial pronouns, definiteness, subjectivity, intersubjectivity. JŪRATĖ PAJĖDIENĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] BENDRINĖ KALBA 90 (2017) www.bendrinekalba.lt ISSN 2351–7204