Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys

MIGLĖ ŽEMRIETĖ Інститут литовської мови Ідентифікатор ORCID: 0009-0000-2174-3311 НАПРЯМИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ: корпусна лінгвістика, комп’ютерна лінгвістика, автоматичний морфологічний аналіз, морфологічна багатозначність та її усунення. DOI: doi.org/10.35321/bkalba.2023.96.06 ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ МОРФОЛОГІЧНО БАГАТОЗНАЧНИХ ФОРМ КЛЮЧОВІ СЛОВА: морфологічна багатозначність, автоматичний морфологічний аналіз, корпус, гомоформи, словник. АНОТАЦІЯ У статті на основі даних, отриманих із Словника гомоформ литовської мови, розглядаються причини виникнення морфологічно багатозначних форм литовської мови, які в статті називаються гомоформами. За причинами виникнення гомоформи можна класифікувати на такі групи: гомоформи радше теоретичного характеру, що виникли через специфіку укладання деяких словників; гомоформи, що виникли через відмінності просодичних елементів; гомоформи, що виникли внаслідок збігу різних слів; гомоформи, зумовлені системою морфології литовської мови; гомоформи з однаковим лексичним значенням, що виникли через віднесення до різних парадигм. Ці причини виникнення гомоформ допомагають зрозуміти, чому під час анотування морфологічними анотаторами виникають ті чи інші випадки морфологічної багатозначності та чому неможливо отримати цілком точні результати автоматичного анотування. ABSTRACT У статті на основі даних, отриманих із «Словника гомоформ литовської мови», описано причини виникнення гомоформ у литовській мові. Автор пропонує класифікувати гомоформи за причинами їх виникнення таким чином: гомоформи, що мають більш теоретичний характер і виникли через специфіку укладання деяких словників; гомоформи, що виникли внаслідок відмінностей просодичних елементів; гомоформи, що виникли внаслідок збігу різних слів; гомоформи, зумовлені особливостями морфологічної системи литовської мови; гомоформи з однаковим значенням, що виникли через належність до різних парадигм. Ці причини допомагають зрозуміти, чому під час анотування морфологічними анотаторами часто виникають різні випадки морфологічної неоднозначності. MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 107 ВСТУП У наш час для дослідження мови найчастіше використовують різноманітні комп’ютерні програми. Вони дають змогу опрацьовувати мову, розв’язувати лінгвістичні проблеми, сегментувати текст, лематизувати, класифікувати, кластеризувати або виправляти помилки в тексті, автоматично перекладати. За допомогою комп’ютерних програм можна також здійснювати семантичний, морфологічний і синтаксичний аналіз, створювати анотовані чи неанотовані корпуси текстів і мовлення тощо. Литовська мова також комп’ютеризується. Один з етапів комп’ютеризації литовської мови — автоматичний морфологічний аналіз. Під час нього виявляється морфологічна багатозначність. Морфологічна багатозначність — лише невелика частина багатозначності, до якої належать: 1) відмінювані й невідмінювані словоформи або слова; 2) словоформи або слова різних і тих самих частин мови; 3) слова або їхні форми, що відрізняються певними формами чи просодичними елементами, а також повністю збігаються (Rimkutė 2003a: 63). Слова або їхні форми вважають морфологічно багатозначними, коли для тієї самої словоформи наведено дві чи більше леми (наприклад, для форми kovų можна навести леми kovas і kova) або дві чи більше граматичні ознаки (наприклад, naktis — однина, називний відмінок або множина, знахідний відмінок). Морфологічна багатозначність, виявлена під час автоматичного морфологічного аналізу, за словами Еріки Рімкуте (2002: 86), є дуже специфічним випадком, однак люди щодня стикаються з багатозначними словами. Найчастіше це не створює проблем у спілкуванні, оскільки, розуміючи контекст, люди можуть досить легко здогадатися, яке слово або його форму вжито, а інші варіанти їм навіть не спадають на думку. Крім того, у мовленні розпізнати морфологічно багатозначні слова часто допомагають різна інтонація або місце наголосу. Хоча морфологічна багатозначність є проблемою, яку загалом уже розв’язано (див. Rimkutė, Daudaravičius 2007), навіть після вдосконалення морфологічних анотаторів литовської мови не завжди вдається вибрати найімовірнішу з кількох морфологічно багатозначних форм; крім того, нерідко трапляються випадки, коли морфологічний анотатор неправильно вибирає одну форму з кількох можливих. Литовську мову можна аналізувати за допомогою трьох досить докладно описаних і загальнодоступних морфологічних анотаторів — анотатора Semantika.lt1, доступного в системі синтаксичного й семантичного аналізу, та анотаторів Lemuoklis 1 Див. https://semantika.lt/Analysis/TextAnalysis. 108 BENDRINĖ KALBA | 96 та Morfuoklis2. Дані, наведені в цій статті, ґрунтуються на аналізі, проведеному за допомогою Lemuoklio, тому цей анотатор буде представлено дещо докладніше. Мета цієї статті — описати причини виникнення гомоформ литовської мови (цей та інші терміни буде пояснено в розділі 2). Завдання — оглянути терміни, пов’язані з морфологічною багатозначністю, і, спираючись на проаналізовані випадки морфологічної багатозначності, описавши та класифікувавши їх, обговорити причини виникнення гомоформ. Проаналізовано слова, наведені в Lietuvių kalbos homoformų žodyne (LKHŽ)3. У дослідженні застосовано якісний аналіз, корпусну лінгвістику та описовий метод. У LKHŽ подано неповторювані приклади гомоформ із корпусу обсягом 1 млн слів, морфологічно анотованого. Зі словника можна дізнатися, які форми слів литовської мови є морфологічно багатозначними. Читачі можуть самостійно зробити висновки про те, які форми є ймовірнішими та чим це зумовлено. У словнику є близько 36 тис. гомоформ, класифікованих за трьома категоріями: 1) гомоформи змінюваних частин мови; 2) гомоформи незмінюваних частин мови; 3) гомоформи змінюваних і незмінюваних частин мови. Гомоформи змінюваних частин мови, а також гомоформи змінюваних і незмінюваних частин мови детальніше поділено на 53 типи (їх буде згадано далі). Е. Рімкуте, яка укладала морфологічно анотований корпус литовської мови, з’ясувала, що морфологічна багатозначність охоплює як змінювані, так і незмінювані частини мови (Rimkutė 2006a: 136). За її словами, найчастіше збігаються змінювані частини мови, а найрідше — змінювані з незмінюваними. Хоча у словнику не наведено статистичних даних4, за тим, до яких типів гомоформ належить найбільше словоформ, серед частих можна назвати такі типи гомоформ: іменників і прикметників (i)a-відміни у називному відмінку однини та іменників і прикметників (i)o-відміни у знахідному відмінку множини (наприклад: nemažas, pripažintas, trečias); збіг знахідного відмінка однини іменників і прикметників (i)o- та (i)a-відмін (наприклад: abejingą, aštuntą, parduotą); збіг родового відмінка однини та називного й кличного відмінків множини іменників і прикметників (i)o-, e-відмін (наприклад: abatijos, abejingos, abstrakčiausios) (докладніше про структуру словника та його укладання див. у праці авторки цієї статті: Piečytė 2023). 2 Див. https://sitti.vdu.lt/morfuoklis/. 3 Цей словник готується до видання. Наразі його не оприлюднено. Авторки — М. Жемріете та Е. Рімкуте. 4 Для підрахунку частотності потрібно було б провести окреме дослідження. Однак аналіз частини гомоформ у корпусах показує, що одні з них можуть траплятися тисячі разів, а інші — лише кілька разів. MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 109 Джерелом LKHŽ і водночас цієї статті є морфологічно анотований корпус литовської мови обсягом 1 млн слів, укладений у 2000–2005 рр.; його анотовано за допомогою програми Lemuoklis, створеної Вітаутасом Зінкявічюсом. У морфологічно анотованому корпусі майже половина слів є морфологічно багатозначними. Це явище виявилося лише тоді, коли науковці почали впорядковувати файли, анотовані програмою автоматичного морфологічного аналізу, і побачили, як мову опрацьовують без контекстуальних знань, тобто коли кожну словоформу аналізують як цілком окрему (Rimkutė 2006a: 136). Отже, ця стаття та наведені в ній пояснення мають бути корисними тим, хто використовує морфологічні анотатори литовської мови. Вона має допомогти зрозуміти причини можливих неточностей. LKHŽ — перший словник такого типу литовської мови. У ньому представлено нетрадиційний погляд на мову крізь призму комп’ютерних програм аналізу литовської мови. Зі словника видно, яку мову «розуміють» комп’ютерні програми. Подібне уявлення про литовську мову можуть скласти й іноземці, які її вивчають. Оскільки словник містить справді велику кількість гомоформ, він відкриває для науковців ширші можливості для досліджень. Хоча, як зазначалося, у Литві такий словник перший, подібні словники вже видано іншими мовами. Наприклад, 2001 року створено словник гомоформ російської мови; авторка — Zhanna Grigoryevna Anoshkina (Словарь омонимичных словоформ5). У цьому словнику наведено і омоніми, і омографи (слова, які пишуться однаково, але вимовляються по-різному). У словнику не враховано наголос і не вживається літера ė. Словник упорядковано так, що словоформи розміщено ліворуч, а лексеми — праворуч. Частини мови подано в дужках, пор.6: ехидна ехидной єхидна (іменник), єхидний (прикметник) ехидною ехидны ехидно єхидно (прислівник), єхидний (прикметник) 5 Словник гомоформ російської мови доступний в інтернеті: http://cfrl.ruslang.ru/homoforms/index.htm. 6 На цьому прикладі показано відмінювання слова ехидна та частини мови (їхні скорочення подано в дужках). У російській мові це слово має не одне значення, яке залежить від контексту. Слово ехидна українською може означати єхидну, австралійську змію або вживатися для опису злої, жорстокої, підступної людини. 110 BENDRINĖ KALBA | 96 2008 року було створено словник англійських омофонів7, його автор — Альфред Алоїзі (докладніше про співвідношення омофонів і гомоформ див. у розд. 2 цієї статті). В описі словника зазначено, що словник постійно поповнюється, однак бракує інформації про те, звідки добирають слова, скільки їх є тощо. Після зв’язку з автором словника з’ясувалося, що перша версія словника була паперовою, проте невдовзі зрозуміли, що практичніше створити онлайн-версію, оскільки паперове видання могло б швидко застаріти й знадобилося б не одне видання. У словнику понад 10 тис. омофонів, їх можуть пропонувати й користувачі словника. Крім того, тут подано не лише леми омофонів та їхні частини мови, а й визначення — це не дуже звично для словників такого типу. Наведено слова, які пишуться по-різному, але вимовляються однаково, наприклад, moo (лит. mū) і moue (лит. grimasa), пор.:» moo 1.:: дієслово неперехідне Видавати глибокий, протяжний звук, який мукає корова; мукати. 2.:: іменник Мукання корови або подібний звук. moue 1.:: іменник Легка гримаса; надутий вираз губ. Омофони англійської мови подано також у друкованих словниках, наприклад, 1997 року опубліковано словник омофонів Леслі Прессона (Dictionary of Homophones). Він призначений для тих, хто вивчає англійську мову, і містить понад 600 пар омофонів. 2012 року укладено словник А. Д. Ріда Reed’s Homophones: A Comprehensive Book of Sound-alike Words (у словнику наведено омофони американської англійської мови; пар у ньому понад 1 000. Біля кожного слова подано визначення, частину мови та приклад уживання). У Литві також підготовлено книжки, підручники й наукові статті на подібні теми. 2004 року Йонас Шукюс видав книжку Panašiai skambantys žodžiai: normos ir klaidos, у якій докладно аналізуються пароніми (термін буде пояснено в розд. 2). У книжці науковець пояснює нормативні значення зіставлюваних слів, наводить виправлене неправильне слововживання, а також розглядає аспекти вживання паронімів і омографів. Частина гомоформ виникає через випадковий збіг слів із різними значеннями. Аналізу таких слів присвячено підручник Рути Марцінкявічене (2011) Žodžio reikšmė. Žodynai ir tekstynai; в одному з його розділів ідеться про полісемію, докладно описано омоніми та подано їхню класифікацію. 7 Словник омофонів англійської мови доступний в інтернеті: https://www.homophone.com. MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 111 Особливо багато праць про морфологічну багатозначність опублікувала Е. Рімкуте. Можна згадати її дисертацію (Rimkutė 2006a) та кілька наукових статей (Rimkutė 2002, 2003a, b), у яких широко описано різні види багатозначності, а особливу увагу приділено морфологічній багатозначності та гомоформам. Ця стаття складається зі вступу (перша частина), двох теоретичних частин, двох дослідницьких частин та узагальнення. Наприкінці роботи наведено список усіх цитованих літературних джерел. 1. МОРФОЛОГІЧНО АНОТОВАНИЙ КОРПУС І ВИЯВЛЕНА В НЬОМУ МОРФОЛОГІЧНА БАГАТОЗНАЧНІСТЬ Перший морфологічно анотований корпус литовської мови — електронна база даних, створена Відою Жилінскене та Лаймою Грумадене. Її використовували для укладання спеціальних частотних словників (Rimkutė 2006b: 34). Електронний корпус частотного словника сучасної писемної литовської мови, укладений В. Жилінскене та Л. Грумадене (2002), містить 1,2 млн слів; тексти в ньому — оригінальні (не перекладні) і належать до публіцистичного, наукового, художнього або канцелярського стилю. Ці тексти було анотовано, а згодом на їх основі укладено словники — Частотний словник сучасної писемної литовської мови (1997) і Частотний словник сучасної писемної литовської мови (1998). У 2000 р. у Центрі комп’ютерної лінгвістики Університету Вітовта Великого почали створювати згаданий у вступі морфологічно анотований корпус8. Його укладено напівавтоматично за допомогою програми автоматичного морфологічного аналізу Lemuoklis. Перша версія корпусу містила близько 1 млн слів, однак згодом корпус доповнили, а неточності виправили9. У корпусі тексти публіцистики становлять 36%, наукової літератури — 24%, художньої літератури — 19%, адміністративного стилю — 2,8%, стенограми Сейму Литовської Республіки — 6,8%. Корпус укладено напівавтоматично. На той час, коли цей корпус укладали, програма морфологічного аналізу, розроблена В. Зінкявічюсом 8 Цей корпус є у вільному доступі в інтернеті: https://clarin.vdu.lt/xmlui/handle/20.500.11821/33. 9 Для словника гомоформ литовської мови дані взято з цієї першої версії корпусу, оскільки прагнули зафіксувати якомога більше випадків морфологічної багатозначності литовської мови. Згодом у Lemuoklis було впроваджено статистичні модулі зняття неоднозначності (Rimkutė, Daudaravičius 2007), завдяки чому програма почала працювати точніше й видавати набагато менше морфологічно неоднозначних форм. 112 BENDRINĖ KALBA | 96 Lemuoklis, яка подає леми та морфологічні позначки, не враховувала контексту; у цій програмі не було впроваджено інформації про семантику. Форми слів зазвичай визначалися за списком коренів литовських слів, а не за допомогою списків словоформ із зазначеними граматичними позначками цих форм (Zinkevičius 2000: 30). Це означає, що програма подавала для словоформ усі можливі граматичні позначки й усі можливі леми (словникові форми) (див. приклади, наведені у вступі). Варто також згадати, що Lemuoklis аналізувала писемні форми без наголосових знаків. Саме тому гомоформи могли відрізнятися також просодичними елементами (Rimkutė, Grybinaitė 2004: 75–76). Нині в дослідженнях мовних технологій частіше використовують анотатор Semantika.lt, оскільки він точніший; його можна впорядковувати, оновлювати й доповнювати (Bielinskienė ir kt. 2017: 2). Однак і він не завжди анотує правильно — часто не розпізнає запозичених слів, жаргону та скорочень. Оскільки він не бачить усієї мови чи контексту так, як їх бачить людина, трапляються помилки анотування морфологічно багатозначних слів (якщо одне слово має кілька різних граматичних значень, морфологічні анотатори іноді вибирають неправильну граматичну позначку). Зовсім недавно, наприкінці 2023 року, почала працювати й нова програма аналізу слів і тексту Morfuoklis, створена на основі анотатора Semantika.lt. За допомогою цієї програми можна також синтезувати, тобто генерувати потрібне слово чи кілька слів за заданими граматичними позначками. Найбільше помилок анотування виникає через морфологічну багатозначність: хоча програми й удосконалюються, вони й досі дуже часто не розпізнають контекст (або розпізнають його неправильно). Останнім часом значну увагу приділено розв’язанню цієї проблеми автоматичного аналізу литовської мови: створено різноманітні інструменти, які можуть обмежувати семантичну, синтаксичну й морфологічну багатозначність, укладено правила, що допомагають знімати неоднозначність у текстах, а морфологічну багатозначність литовської мови проаналізовано та класифіковано (Rimkutė, Grigonytė 2006: 32). Гомоформи поширені не лише в литовській мові. Подібну ситуацію виявлено й під час дослідження корпусів інших мов: наприклад, у чеській мові морфологічно багатозначні форми становлять 46%, у словенській — близько 8,01%, у румунській — 40%, в англійській — 38,65%, в угорській — 21,58% (Hajič 2004: 173, цит. за Rimkutė 2006a: 47). Спираючись на дані, наведені естонськими науковцями (Puolakainen 2012: 194), можна стверджувати, що майже половина слів естонської мови є морфологічно багатозначними. Evalda Jakaitienė (2009: 87) teigė, kad būta svarstymų, ar toks reiškinys kaip žodžių daugiareikšmiškumas apskritai gali egzistuoti – esą jeigu viena MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 113 Послідовність звуків має два різні значення; у такому разі це мають бути два окремі слова, а не одне багатозначне. Важливо зазначити, що дослідниця тут говорить про лексичну, а не морфологічну багатозначність. Однак така думка не є поширеною — за словами Skaistė Aleksandravičiūtė (2008: 275), багатозначність є системним мовним явищем, оскільки пов’язана з особливостями морфологічної системи литовської мови та синкретизмом відмінків, а також із мовною економією й обмеженістю. 2. НАЙВАЖЛИВІШІ ТЕРМІНИ МОРФОЛОГІЧНОЇ БАГАТОЗНАЧНОСТІ У мовознавстві морфологічну багатозначність найчастіше розуміють і позначають кількома різними термінами. Далі подано дискусію щодо термінів, тобто про те, як називати морфологічно багатозначні форми: гомоформами, омонімами, омоформами чи інакше (терміни, пов’язані з іншими рівнями багатозначності, не розглядаються; далі основну увагу приділено лише випадкам морфологічної багатозначності). Термін із найширшим значенням, який частково можна було б ужити в цій статті, — це омоніми; їх найчастіше визначають як «слова, що мають однакову форму вираження і цілком різні значення» (Jakaitienė 2009: 101), як «слово, що звучить так само, як інше слово, належить до тієї самої частини мови, але має інше значення» (Gaivenis, Keinys 1990) або як «слова, що вимовляються однаково (бувають також омонімічні форми, морфеми)» (Šukys 2004: 9). Як згадувалося раніше, морфологічно багатозначними називають змінювані й незмінювані форми, що вимовляються однаково або по-різному. Під час аналізу морфологічної багатозначності лексичне значення не має істотного значення (на ньому зазвичай наголошують, описуючи омоніми), тому очевидно, що термін омоніми є надто широким для позначення морфологічно багатозначних форм. Термін гомоформи викликає чимало непорозумінь у лінгвістів. Деякі з них (Barauskaitė 1979: 43–44; Barauskaitė ir kt. 1995: 23) вважають гомоформами різні форми того самого слова або форми різних слів, що звучать подібно, наприклад, aprašai — це і називний відмінок множини іменника aprašas, і форма дієслова aprašyti другої особи теперішнього часу. Nikolajus Pavlovičius Kolesnikov також називає гомоформи парадигматичними омонімами (Kolesnikov 1987: 7, цит. за Nevzorova ir kt. 2005: 231), а Francis Katamba називає форми тих самих або різних частин мови, що збігаються, синкретизмом (Katamba 1994: 15). 114 BENDRINĖ KALBA | 96 У цій статті морфологічно багатозначні форми називаються гомоформами. Як стане зрозуміло з поданого далі огляду вживання цього терміна, термін гомоформи у цій статті вживається в ширшому, ніж зазвичай у мовознавчих працях, значенні. Тому далі, не заглиблюючись докладно в усі різновиди омонімії, описано поняття гомоформ у мовознавчих працях. E. Jakaitienė (2009: 103) homoformas apibrėžia kaip atskiras, savo garsine sandara atsitiktinai sutampančias visai nehomonimiškų žodžių poras. Kaip pavyzdį mokslininkė pateikia tokį sakinį: Mama nuo vaiko musės vai-ko, kuriame sutampa daiktavardžio vaikas vnsk. kilmininkas ir veiksmažodžio vaikyti esamojo laiko trečiojo asmens forma. Remiantis mokslininke, gali sutapti ir kai kurių žodžių kelios gramatinės formos, pvz.: lipti, lipa, lipo („judėti aukštyn ar žemyn“) ir lipti, limpa, lipo („kibti, klijuotis“). Čia sutampa veiksmažodžių bendratis ir iš jos padarytos formos. Problemiška tai, kad tokius atvejus kiti priskiria ne homoformoms, o daliniams homonimams (Barauskaitė ir kt. 1995: 24). У Словнику лінгвістичних термінів (KTŽ) Kazimieras Gaivenis і Stasys Keinys гомоформами вважають форми різних слів, які однаково вимовляються й пишуться (Gaivenis, Keinys 1990). Отже, випадки синкретизму відмінків, коли збігаються кілька відмінкових форм того самого слова, до гомоформ не зараховують. Однак таке визначення може створювати труднощі під час розрізнення гомоформ і часткових омонімів. У словнику останні визначено як «омоніми, у яких не всі морфеми цілком збігаються або які належать до різних частин мови» (Gaivenis, Keinys 1990: 80). E. Jakaitienė визначає часткові омоніми як слова, «у яких або всі граматичні форми одного збігаються з частиною форм іншого слова, або збігаються принаймні по кілька форм» (Jakaitienė 2009: 101–102). За її словами, найчастіше в таких випадках одне слово є змінюваним, а інше — незмінюваним; наприклад, gaila — це іменник зі значенням жалю, каяття, а також прислівник (приклади з морфологічно анотованого корпусу). За словами E. Jakaitienė, в аналітичних мовах частковими омонімами вважають слова, які можуть належати до різних частин мови; наприклад, англійське слово tender може бути іменником зі значенням пропозиції, прикметником зі значенням «ніжний, чутливий» і дієсловом зі значенням «запропонувати, подати» (Jakaitienė 2009: 102). Інші дослідники (Kaljanov 2023: 27) називають такі випадки дещо інакше — граматичними омонімами. Це фонетично з- MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 115 форми того самого слова, що збігаються й мають різні граматичні значення, наприклад, ranka (називний відмінок однини) і ranka (орудний відмінок однини). Визначення гомоформ можна знайти і в Енциклопедії литовської мови (LKE). Тут зазначено, що гомоформами вважають деякі форми слів, які належать до різних частин мови й збігаються, наприклад, grūdo — родовий відмінок однини іменника grūdas та форма третьої особи однини простого минулого часу дієслова grūsti (LKE 1999: 247–248). Із такого визначення не зрозуміло, чи можна вважати гомоформами форми слів тієї самої частини мови, що збігаються, наприклад, tapo (у цьому випадку відрізняються інші основні форми: tapyti, tapė ir tapti, tampa). У морфологічно анотованому корпусі подано лише письмові форми без позначення наголосу. Часто важливим є місце наголосу чи інтонація таких форм — нерідко морфологічно багатозначні форми розрізняються за просодією, їх вимовляють по-різному. Лінгвісти часто називають такі випадки омографами. У KTŽ (1999: 23–24) зазначено, що омографи — це «слова, які пишуться однаково, але вимовляються по-різному: lìngė (деталь автомобіля) і liñgė (птах)»; а Е. Якайтене визначає це поняття так: це «слова (або їхні форми), які пишуться однаково, але вимовляються по-різному (відрізняються а) місцем наголосу або б) інтонацією)» (Jakaitienė 2009: 103). Може бути важко зрозуміти також, чим омографи відрізняються від омонімів і гомоформ. Згідно з думкою Вінцаса Урбутіса, наведеною в LKE (1999: 248), та поданим тут визначенням омографів, омографи — це слова або їхні форми, які пишуться однаково. Стверджується, що в литовській мові омографи найчастіше є водночас і омонімами (наприклад, форма kartą може бути знахідним відмінком і слова karta (тобто покоління), і слова kartas (тобто раз). В енциклопедії омографами вважають і такі випадки, коли збігаються форми слів, що належать до різних частин мови (LKE 1999: 248), наприклад, apra šai (ця форма може бути і множиною знахідного відмінка іменника aprašas, і формою третьої особи теперішнього часу дієслова aprašyti — приклади взято з морфологічно анотованого корпусу литовської мови). Однак спільної думки щодо цього немає. Й. Шукйс пише, що «слова, які загалом однакові й які DLKŽ нумерує як омоніми, але які відрізняються місцем наголосу, акцентною парадигмою, інтонацією наголошеного складу, можна не вважати справжніми омонімами, а зараховувати до гомоформ. Гомоформ (інакше — омонімічних форм) у мові трапляється набагато більше, ніж справжніх омонімів, і часто це цілком різні частини мови: maišo (родовий відмінок іменника maišas) — maišo (форма третьої особи простого минулого часу дієслова maišyti); jos (займенника 116 BENDRINĖ KALBA | 96 ji форма родового відмінка множини та родового відмінка однини) — jos (форма третьої особи майбутнього часу дієслова joti)» (Šukys 2004: 9). Цю думку поділяють і інші науковці, зазначаючи, що «є також гомоформи, які пишуться однаково, але відрізняються наголосом», наприклад, báltų і baltų (báltai і báltas) (Barauskaitė ir kt. 1995: 248). Klausimų kelia ir N. P. Kolesnikovo pateiktas homografų apibrėžimas (Kolesnikov 1987: 6, cituota iš Nevzorova ir kt. 2005: 231). Pasak jo, homografams gali būti priskirtos: 1) skirtingą gramatinę ir leksinę reikšmę turinčios, bet vienodai rašomos žodžių formos (kaip pavyzdį galima pateikti lietuvišką žodį baltì, t. y. sutampa veiksmažodžio bendratis ir vyr. g. būdvardžio baltas dgsk. vardininko forma); 2) skirtingą leksinę, bet vienodą gramatinę reikšmę turinčios taip pat rašomos žodžių formos (pvz., forma žiedas gali būti trys skirtingi žodžiai, turintys skirtingas leksines reikšmes, t. y. žodis gali reikšti ir augalo dalį, ir papuošalą, ir kelio rūšį); 3) skirtingą gramatinę, bet vienodą leksinę reikšmę turinčios žodžių formos (plg. lietuviško veiksmažodžio turėti esamojo laiko antrojo asmens vnsk. formą turì ir esamojo laiko trečiojo asmens formą tùri). Galima suprasti, kad mokslininkas supina homografų ir homofomų terminus, kadangi šioje klasifikacijoje nagrinėjami ir skirtingų, ir tų pačių reikšmių žodžiai bei jų formos. Tačiau taip suprasti homoformas atrodytų gana logiška, nes morfologiškai anotuotuose tekstuose apie 20 proc. daugiareikšmių žodžių skiriasi būtent prozodiniais elementais, t. y. tarimu (Rimkutė 2002: 7). Юргіс Пакеріс уживає ще один термін для позначення випадків, коли збігаються форми того самого слова, які вимовляються по-різному, — омографічні форми слів. Наголошується, що це відрізняється від омографів (Pakerys 2009: 130). А Вінцентас Дротвінас називає гомоформи, омографи й омофони ще одним терміном — омонімічні форми слів (Drotvinas 1986: 91, цит. за Rimkutė 2006a: 43). Таке найменування видалося прийнятним першій дослідниці морфологічної багатозначності Е. Рімкуте, але, прагнучи уникнути вживання такого довгого терміна, вона вирішила просто обрати термін гомоформ (Rimkutė 2003b: 36). Такого розуміння дотримується і авторка цієї статті. Для позначення морфологічно багатозначних форм використовують іще один термін — пароніми. Так називають «слова, подібні за звучанням або написанням, значення яких найчастіше різні; іноді воно може бути й дещо близьким, але зазвичай не синонімічним (у такому разі часто кажуть, що слова пов’язані семантичною спільністю, інакше — належать до того самого семантичного поля)» (Šukys 2004: MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 117 9–10). Й. Шукйс пояснює, що до паронімів у писемному мовленні можна зарахувати й омографи, тобто слова, які пишуться однаково, але вимовляються по-різному, наприклад: draugė – draugė («товариство, гурт»), а до паронімів в усному мовленні можна зарахувати омофони, тобто слова, які вимовляються однаково, але пишуться по-різному, наприклад, rūgti – rūkti. Утім, термін паронім у мовознавстві має досить чітко визначене значення, тому вирішено розширити значення терміна гомоформа і надалі вживати саме його. Крім того, авторка цієї статті дотримується думки, що змінювані форми, які належать до тієї самої чи до різних частин мови й не збігаються за місцем наголосу, інтонацією або кількістю голосного, можуть бути і гомоформами, і омографами. Іншими словами, деякі омографи можуть бути також гомоформами, а деякі гомоформи — омографами (якщо враховувати вимовні аспекти й аналізувати морфологічно). Більше того, у працях лінгвістів досі не визначено деякі конкретні випадки; наприклад, незрозуміло, як називати збіги двох чи більше незмінюваних частин мови, тому, спираючись на Е. Рімкуте (2006a: 44), у цьому дослідженні вирішено зараховувати такі збіги до гомоформ незмінюваних частин мови. У наступних розділах, говорячи про гомоформи, дотримуємося викладеного вище розуміння гомоформ. У четвертому розділі на підставі даних морфологічно анотованого корпусу подано класифікацію гомоформ, тобто одиниць морфологічної багатозначності. У статті вживаються переважно терміни морфологічно багатозначні форми і гомоформи. 3. КЛАСИФІКАЦІЯ ЛИТОВСЬКИХ ГОМОФОРМ ЗА ЧАСТИНАМИ МОВИ, ЩО ЗБІГАЮТЬСЯ Як згадувалося раніше, форми, що збігаються й належать до тих самих або різних частин мови, у цій статті називаються гомоформами. E. Rimkutė (2006a: 40) виокремила три їхні типи: 1) гомоформи змінюваних частин мови; 2) гомоформи змінюваних і незмінюваних частин мови; 3) гомоформи незмінюваних частин мови. Гомоформи змінюваних частин мови — це морфологічно тотожні форми тих самих або різних частин мови (Rimkutė 2006a: 52). Як приклади E. Rimkutė наводить такі речення: lišk į būdą (знахідний відмінок однини іменника būda) і сиди, пор. atrado naują gydymo būdą (знахідний відмінок однини іменника būdas). Як бачимо, тут збігаються форми знахідного відмінка однини іменників būda і būdas. Однак не обов’язково мають збігатися частини мови 118 BENDRINĖ KALBA | 96 форми різних слів, що належать до однієї частини мови, — можуть збігатися також форми двох різних змінюваних частин мови або дві різні форми того самого слова. E. Rimkutė наводить такий приклад: англійська kalbà (іменник), пор. деякі політики Литви постійно kaĩba (дієслово) absurdus. Як бачимо, у цих реченнях збігаються деякі форми іменника kalba і форма третьої особи теперішнього часу дієслова kalbėti. E. Rimkutei (2006a: 48) išanalizavus 10 000 morfologiškai anotuotų žodžių formų, esančių morfologiškai anotuotame tekstyne, paaiškėjo, kad kaitomųjų kalbos dalių homoformos sudaro didžiausią morfologinio daugiareikšmiškumo dalį – net 76,2 proc. Гомоформи змінюваних і незмінюваних частин мови — це форми двох або більше різних частин мови, одна з яких змінювана, а інша чи інші — незмінювані, що збігаються (Rimkutė 2006a: 59). До цієї категорії належать гомоформи іменників, прислівників, прийменників, сполучників або часток; прикметників і прислівників; дієслів, прислівників, прийменників або часток та інших частин мови, що збігаються. Вони становлять 6,3 відсотка всіх випадків морфологічної багатозначності в морфологічно анотованому корпусі. Як приклад дослідниця наводить такі словосполучення: námo (іменник) дах, пор. я йду namõ (прислівник). Можна бачити, що тут збігаються іменник і прислівник. Гомоформи змінюваних і незмінюваних частин мови зазвичай складаються з трьох або більше частин мови, що збігаються, тобто є багаточленними. Гомоформи незмінюваних частин мови — це дві або більше незмінюваних частин мови, що збігаються. До цієї категорії належать збіги сполучників, часток, прислівників тощо. Гомоформи незмінюваних частин мови — другий за частотністю різновид гомоформ; у морфологічно анотованому корпусі вони становлять 17,5 відсотка всіх гомоформ (Rimkutė 2006a: 63). Під час укладання LKHŽ ці три категорії було поділено на 53 дрібніші різновиди. Загалом спиралися на класифікацію, запропоновану E. Rimkutė (2006a), але розширили її. Витяг із LKHŽ наведено на рисунку 1. У словнику слово або форма слова, що збігається, виділена жирним шрифтом; у наступному рядку зазначено, до яких частин мови належить ця форма; у кутових дужках подано заголовну форму, а далі — докладні граматичні позначки. Незмінювані частини мови наведено в алфавітному порядку, змінювані, а також змінювані й незмінювані — за збігами частин мови, а всередині цих груп — за абеткою. MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 119 РИС. 1. Фрагмент словника гомоформ литовської мови Деякі гомоформи можна віднести до кількох груп, наприклад, vieši — це гомофо́рми називного відмінка множини прикметника viešas і дієслова viešėti, а також збіг форм теперішнього часу 2-ї та 3-ї особи однини дієслова viešėti; pirmiausia — це збіг прикметника і числівника, а також форм цих частин мови в називному й орудному відмінках жіночого роду однини та форми середнього роду. Тому те саме слово у словнику може повторюватися кілька разів у різних групах гомоформ. Отже, біля конкретної форми у словнику подано не одразу всі можливі граматичні позначки, а лише ті, що відповідають конкретному типу збігів, наприклад збігам іменників і прикметників тощо. Водночас більшість випадків морфологічної багатозначності у словнику можна віднести лише до одного типу гомоформ. Збіги відмінюваних частин мови у LKHŽ поділено на 41 тип. Гомоформи відмінюваних і невідмінюваних частин мови у словнику поділено на 11 типів. Збіги невідмінюваних частин мови у словнику не класифіковано детальніше, оскільки під час укладання цього словника спиралися саме на класифікацію E. Rimkutė (2006a). Вона віднесла всі збіги невідмінюваних частин мови до одного загального типу. 120 BENDRINĖ KALBA | 96 4. КЛАСИФІКАЦІЯ ГОМОФОРМ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРИЧИНАМИ ВИНИКНЕННЯ Оскільки LKHŽ містить справді велику кількість морфологічно багатозначних слів (близько 36 тис.), можна спробувати визначити причини виникнення гомоформ у литовській мові. З огляду на дані словника гомоформ і морфологічні анотації, запропоновані Lemuoklio, гомоформи литовської мови можна класифікувати за причинами виникнення на п’ять груп. Далі всі ці групи докладно розглянуто. 4.1. Теоретично можливі гомоформи, що виникли через особливості укладання словників Коли морфологічну багатозначність мови почали аналізувати за допомогою комп’ютера, стало очевидним одне важливе розрізнення: морфологічна багатозначність може бути очікуваною і неочікуваною. Очікувана — це така, яку людина зазвичай усвідомлює. Неочікувана багатозначність буває двох типів: утворення, згенеровані морфологічним анотатором, і слова, які рідко вживаються в сучасній мові (або вже зовсім не вживаються). Спираючись на свої морфологічні ресурси, Lemuoklis подає слова, що не вживаються в реальному мовленні, деякі форми яких збігаються з часто вживаними в литовській мові частинами мови або їхніми формами. Це відбувається тому, що у словниках наведено не всі утворення, навіть ті, що формуються регулярно. У 2006 році E. Rimkutė, упорядковуючи морфологічно анотований корпус, склала список нереальних слів, згенерованих морфологічним анотатором. Цей список включили до морфологічного анотатора як слова, які слід ігнорувати, тож проблему, коли Lemuoklis сам генерує слова, по суті розв’язано. Лексичну основу Lemuoklio становлять слова, наявні у Словнику сучасної литовської мови (а також в інших словниках), де подано чимало слів, які нині вживаються особливо рідко, наприклад: rata, girdas, metinys, ložėti, baisis, graudis, vajys тощо. Якщо форми цих слів збігаються з формами слів, які зазвичай уживаються в мовленні, Lemuoklis вказує всі варіанти, що значно ускладнює для лінгвістів упорядкування корпусу. Друга проблема — збіг архаїчних слів зі звичайними — залишилася частково нерозв’язаною. Такі гомоформи найчастіше трапляються серед збігів відмінюваних і невідмінюваних частин мови; наприклад, в аналізі Lemuoklio словоформи bravo, ate, arba вважаються гомоформами; вказується, що ці слова — також іменники, оскільки таку інформацію можна знайти і в словниках (інтерне- MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 121 ньому Tarptautinių žodžių žodyne (TŽŽ) слово bravas визначається як «у XVII–XVIII ст. в Італії — найманий убивця, авантюрист, здатний застосувати будь-яке насильство», atas — «сота частина лаоської грошової одиниці кіп», arba — «1. критий дерев’яний двоколісний віз, яким користувалися народи Середньої Азії; вживаний в Афганістані для перевезення важких вантажів; 2. чотириколісний віз для перевезення зерна; вживаний на Кавказі та в Південній Україні». Такі слова зазвичай потребують часу, щоб відрізнити їх від несподіваних гомоформ, оскільки кожне з них потрібно перевіряти за різними словниками й корпусами. Важко вирішити й те, чи варто включати їх до LKHŽ, адже спиратися лише на дані інших словників уже недостатньо. Із цієї причини появи гомоформ видно, що постає дилема: що більший лексикон програми аналізу мови, то більше слів та їхніх форм програма мала б розпізнавати, але водночас це означає, що можуть виникати непередбачені збіги — випадки морфологічної багатозначності. Отже, для досягнення якомога точніших результатів потрібно ретельно продумати принципи добору слів, використовуваних у комп’ютерних програмах. 4.2. Гомоформи, що виникли через відмінності просодичних елементів Гомоформи, спричинені відмінностями просодичних елементів (наприклад, місця наголосу, інтонаційного контуру, довготи голосного), виникають лише в писемному мовленні. Оскільки морфологічні анотатори литовської мови аналізують писемні словоформи без позначок наголосу, гомоформи нерідко відрізняються просодією. Найбільше прикладів таких гомоформ трапляється серед збігів відмінюваних частин мови; вони представлені в більшості дрібніших категорій. Часто збігаються дві або більше форм одного слова. У словнику є 11 типів таких прикладів: відмінювання (i)o — збіги форм називного відмінка однини з формами орудного та кличного відмінків однини іменників (наприклад: agentūra пор. agentūra, mama пор. mama); відмінювань (i)o, ė — збіги форм родового відмінка однини та називного відмінка множини іменників (наприклад: absoliučios пор. absoliučios; adekvačios пор. adekvačios; aikštės пор. aikštės); відмінювання ė — збіги форм орудного та кличного відмінків однини іменників10 (наприклад: katė пор. kâte, dumblė пор. dùmblė); збіги інфінітива та форми називного відмінка множини чоловічого роду дієприкметників минулого часу пасивного стану (наприклад: 10 Слід звернути увагу, що кличний відмінок у багатьох випадках можливий лише теоретично. Під час укладання словника гомоформ не враховувалася семантика іменників; вважалося, що можливі форми кличного відмінка всіх іменників. 122 BENDRINĖ KALBA | 96 apdìrbti vs. apdirbtì; apèiti vs. apeitì); збіги форм умовного способу та родового відмінка множини дієприкметників минулого часу пасивного стану (наприклад: aplẏtų vs. aplytų; dėngtų vs. dengtų); збіги місцевого й кличного відмінків однини іменників відмінювання i)a (наприклад: aidė vs. áidė; garažė vs. garaže); збіги називного відмінка однини та знахідного відмінка множини іменників відмінювань i)u ir i (наприклад: apimtìs vs. ãpimtis; ãpskritis vs. apskritis); збіги третьої та другої особи однини теперішнього часу (наприклад: neprigirdì vs. neprigirdi; negãli vs. negali); збіги давального відмінка однини жіночого роду займенників і середнього роду (наприклад, tái vs. taĩ, šìtai vs. šitaĩ; звісно, šitai може бути й часткою, проте такі збіги у словнику належать уже до іншої категорії — категорії збігів змінюваних і незмінюваних частин мови, оскільки, як згадувалося, у словнику подаються лише граматичні позначки, відповідні конкретному типу); збіги знахідного відмінка однини та родового відмінка множини іменників відмінювання i)u11 (наприклад: ãlų vs. alų; lietų vs. lietų); збіги інфінітива та другої особи однини теперішнього часу дієслів (наприклад: ìnkšti vs. inkšti; klýsti vs. klysti). Гомоформи, зумовлені відмінностями просодичних елементів, виникають також унаслідок збігу двох або більше різних відмінюваних частин мови. У словнику є 7 типів таких гомоформ: збіги іменників і дієслів (наприклад: Adomo — збігаються форми родового відмінка однини власного іменника Adõmas12 та родового відмінка однини дієприкметника пасивного стану ãdomas; apsaugos — збігаються форми родового відмінка однини та знахідного відмінка множини іменника apsauga і майбутнього часу дієслова apsaugoti, пор.: apsaugõs vs. apsáugos); збіги іменників і прикметників (наприклад, atlaidus — збігаються форма знахідного відмінка множини іменника atlaidai та форма називного відмінка однини прикметника atlaidus, пор. ãtlaidus vs. atlaidùs); збіги дієслів і прикметників (наприклад, ãntrinę, asmeninę vs. antrinę, asmeninę — збігаються форми знахідного відмінка однини жіночого роду дієприкметників минулого одноразового часу активного стану дієслів antrinti, asmeninti та прикметників antrinis, -ė, asmeninis, -ė); збіги дієслів і займенників (наприклад: kitai vs. kitai; kuria vs. kurià — збігаються форми дієслів kisti, kurti і займенників kitas, kuri); збіги іменників, прикметників і дієслів (наприклад: balti — форма кличного відмінка однини іменника baltis — báltį; форма називного відмінка множини прикметника baltas — balti; інфінітив bálti); збіги іменників із числівниками або займенниками (наприклад: Anos — збігаються форми власного іменника 11 Іноді (як і в наведених далі випадках) родовий відмінок множини можливий лише теоретично. 12 Щоправда, анотатор здатний розрізняти великі й малі літери. Однак у такому разі морфологічна багатозначність могла б виникнути, якби дієприкметник також писався з великої літери, наприклад на початку речення. MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 123 Ana і форми займенника ana, пор. Ānos vs. anõs; kelias — збігаються іменник kẽlias і займенник keliàs); збіги іменників, дієслів і займенників або прикметників чи числівників (наприклад: dvejos — збігаються числівник dvẽjos, форма родового відмінка однини іменника dveja dvejõs і форма називного відмінка множини dvẽjos, а також дієслово майбутнього часу dvejõs). Такі збіги також виявлено серед омоформ змінних і незмінних частин мови; у словнику вони представлені 8 типами: збіги дієслів, прикметників і прислівників (наприклад, blogai — збігаються форма другої особи однини минулого одноразового часу дієслова blogti blógai, форма давального відмінка однини жіночого роду прикметника blogas, -a blõgai і прислівник blogai); збіги прикметників і прислівників (наприклад, aklai, efektyviai — збігаються форми давального відмінка жіночого роду прикметників ãklai, efektỹviai і прислівники aklai, efektyviai); збіги іменників і прислівників (наприклад, seniai — збігаються форма називного відмінка множини іменника senis sẽniai і прислівник seniai); збіги іменників, прикметників або займенників і прислівників (наприклад: aiškiai, aukštai — збігаються форми називного відмінка множини іменників aiškis, aukštas aiškiai, aukštai, форми давального відмінка жіночого роду прикметників aiškus, -i, aukštas, -a áiškiai, áukštai і прислівники aiškiai, aukštai); збіги іменників, дієслів, прикметників і прислівників (наприклад, bukãi — збігаються форми називного відмінка множини і кличного відмінка однини іменника bukאס bùkai, форма другої особи однини минулого одноразового часу дієслова bukti bukãi, форма давального відмінка однини жіночого роду прикметника bukאס bùkai, прислівник bukãi); збіги числівників, прийменників і прислівників (наприклад, pirma — збігаються називний і орудний відмінки жіночого роду числівника pirmas, -a, форми середнього роду pirmà, pìrma, а також прийменник і прислівник pìrma); збіги дієслів і прислівників (наприклад, apmaudžiau — форма першої особи однини минулого одноразового часу дієслова apmaudyti apmáudžiau і прислівник вищого ступеня apmaudžiau), збіги іменників, займенників і прислівників або часток (наприклад, Ana — збігаються називний, орудний і кличний відмінки однини власного іменника Ana, форми займенника і частки ana, пор. Anà, Āna і anà). Якби Lemuoklis та інші морфологічні анотатори могли аналізувати тексти з позначеним наголосом13, імовірно, морфологічна багатозначність значно зменшилася б. 13 Зробити це автоматично нескладно, наприклад, за допомогою програми Kirčiuoklis, вона доступна https://kalbu.vdu.lt/mokymosi-priemones/kirciuoklis. З іншого боку, ця програма спирається на результати програми автоматичного морфологічного аналізу, тому утворюється замкнене коло: якість програми наголошування залежить від того, наскільки добре працює морфологічний аналізатор. Варто зазначити, що в Kirčiuoklyje для морфологічно багатозначних форм подано кілька варіантів наголошування, отже, це не надто допомогло б розв’язати проблему морфологічної багатозначності. 124 BENDRINĖ KALBA | 96 Раніше також робилися спроби класифікувати омоформи за просодичними елементами. Е. Рімкуте (2002: 91–98) проаналізувала 10 тис. граматично анотованих слів, ужитих у статтях видання Lietuvos ryto. Встановлено, що 83 відсотки омоформ фонетично тотожні, а 17 відсотків розрізняються місцем наголосу. Омоформи, які не розрізняються за місцем наголосу, дослідниця поділила ще на два типи: ті, що відрізняються кількістю голосного (наприклад, дієслово mãno і займенник màno), і ті, що відрізняються інтонацією (наприклад, дієслова kláusė (лема — klausyti) і kláusė (лема — klausti)). У наведених раніше прикладах розглянуто омоформи, що відрізняються і місцем наголосу, і інтонацією. До останньої категорії також зараховано випадки, що розрізняються кількістю голосного, але їх не виділено окремо. 4.3. Омоформи, що виникли внаслідок збігу різних слів До цієї категорії належить частина омоформ змінних частин мови, а також омоформи змінних і незмінних частин мови. Теоретично всі випадки омоформ із категорії змінних і незмінних частин мови також є словами з різними значеннями, оскільки мають різні леми. Але це твердження не завжди правильне, адже, наприклад, між збігами прислівників і прикметників є чимало семантичної спільності, одна форма часто утворена від іншої. Тому омоформи, що виникли через багатозначні слова, можна було б поділити ще на дві підкатегорії — омоформи з різним лексичним значенням та омоформи з частково спільним лексичним значенням. 4.3.1. Омоформи з різним лексичним значенням До цієї категорії належать форми, що збігаються, але не пов’язані словотвірно. Серед них — 8 типів омоформ змінних і незмінних частин мови: омоформи дієслів, прикметників і прислівників, наприклад, griežtai — у цьому випадку збігаються форма давального відмінка однини жіночого роду дієприкметника griežtas, -a (лема — griežti) з прислівником griežtai, що має зовсім інше значення, та форма давального відмінка однини жіночого роду прикметника griežtas, -a. Отже, у цьому випадку дієприкметник пов’язаний із прислівником і прикметником різним лексичним значенням, тоді як прикметник і прислівник — частково спільним, оскільки вони утворені один від одного (докладніше див. розд. 4.3.2); омоформи іменників і прислівників або прийменників, сполучників, часток, вигуків, звуконаслідувальних слів (наприклад: dėlei — збігаються форма давального відмінка однини іменника dėlė і форма прийменника dėlei; opa — збігаються форми називного, кличного й орудного відмінків однини іменника opa та звуконаслідувальне слово); омоформи займенників і прислівників або часток, сполучників MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 125 (наприклад, kam — збіг прислівника та займенника); гомоформи іменників, прислівників і прикметників або займенників (наприклад, давальний відмінок однини іменника жіночого роду kandis, тобто «маленький метелик, гусениці якого гризуть одяг, їдять зерно, борошно, рослини» (LKŽ 2005), kandžiai, збігається з називним відмінком множини іменника чоловічого роду kandis, тобто «кусання, укус, укушене місце» (LKŽ 2005), kandžiai, а також із давальним відмінком однини жіночого роду прикметника kandus, -i і прислівником kandžiai (лексичні значення прикметника та прислівника частково збігаються, тоді як з іменниками kandis їх уже пов’язує відмінне лексичне значення); гомоформи іменників, дієслів, прикметників, прислівників і прийменників (наприклад, arti — збігаються форма кличного відмінка однини іменника artis, інфінітива дієслова árti, називного відмінка однини жіночого роду прикметника artus, -i, прислівника та прийменника arti); гомоформи дієслів, іменників і прислівників (наприклад, kartais — збігаються форма орудного відмінка множини дієприкметника kártas, форма орудного відмінка множини іменника kārtas і форма прислівника kartais); гомоформи дієслів і прийменників або часток, сполучників, вигуків, звуконаслідувальних слів, скорочень (наприклад: ak — збігаються вигук і форма третьої особи однини наказового способу дієслова akti; užvis — збігаються форма третьої особи майбутнього часу дієслова užvisti і форма прислівника užvis; vysk — збігаються графічне скорочення слова vyskupas і форма третьої особи однини наказового способу дієслова vysti); гомоформи іменників, займенників і прислівників або часток (наприклад, ana — збігаються форми власного іменника Ana, займенника та частки ana. Гомоформи з різними лексичними значеннями можуть траплятися також серед гомоформ змінюваних частин мови. У LKHŽ вони утворюють 8 типів: гомоформи іменників, дієслів і прикметників із різними лексичними значеннями (наприклад, anglių — збігаються форми родового відмінка множини іменників anglys і anglė); гомоформи іменників і дієслів (наприклад, adomą — збігаються форми знахідного відмінка однини дієприкметника adomas і власного іменника Adomas); гомоформи дієслів і займенників або числівників (наприклад: jos — збігаються форма третьої особи майбутнього часу дієслова joti і форми називного відмінка множини та родового відмінка однини займенника ji; kitai — збігаються форма другої особи минулого одноразового часу дієслова kisti і форма давального відмінка однини займенника kita; trejos — збігаються форма третьої особи майбутнього часу дієслова trejoti і форма називного відмінка числівника treji, -os); гомоформи іменників, прикметників і дієслів (наприклад: kaltų — збігаються форма третьої особи умовного способу дієслова kalti, форма родового відмінка множини жіночого та чоловічого роду дієприкметника káltas, -a, форма родового відмінка множини жіночого та чоловічого роду прикметника káltas, -a і 126 BENDRINĖ KALBA | 96 форма родового відмінка множини іменника káltas; kartus — збігаються форма знахідного відмінка множини чоловічого роду дієприкметника kártas, форма називного відмінка однини прикметника kartus і форма знахідного відмінка множини іменника kartas); гомоформи прикметників, займенників, числівників та іменників (наприклад, viena — збігаються власний іменник Viena і форми називного, орудного та кличного відмінків однини числівника, займенника та прикметника vienas, -a); гомоформи іменників, дієслів і займенників, числівників (наприклад: dvejos — збігаються форми родового відмінка однини та називного відмінка множини іменника dveja, форма третьої особи майбутнього часу дієслова dvejoti і форма числівника dvejos; maną — збігаються форма називного відмінка множини активного дієприкметника теперішнього часу, утвореного від дієслова manyti, форма знахідного відмінка однини жіночого та чоловічого роду займенника manà і форма знахідного відмінка однини іменника mãna); гомоформи прикметників і займенників (наприклад, juodu — збігаються форми родового та знахідного відмінків займенника jis у двоїні та родового відмінка однини прикметника juodas). 4.3.2. Гомоформи з частково тотожним лексичним значенням Такі гомоформи мають різні леми, але семантично та словотвірно пов’язані, наприклад: absoliutiškai — збігаються форми прислівника absoliutiškai і прикметника absoliutiškas; ilgai — збігаються форми прислівника ilgai і прикметника ilgas. Здебільшого це прислівники, утворені від прикметників, тобто слова з тим самим коренем, і лише почасти їх можна вважати словами з різними значеннями (якщо розглядати їх не формально-морфологічно, а семантично). Часткові лексичні гомоформи в словнику утворюють 8 типів гомоформ змінюваних частин мови, а саме: гомоформи іменників substantiva mobilia, наприклад, administratorių (збігаються форми родового відмінка множини слів administratorius і administratorė), bėglių (збігаються форми родового відмінка множини слів bėglys і bėglė); гомоформи іменників і дієслів (наприклад: apkaustai — збігаються форма другої особи теперішнього часу дієслова apkaustyti і форма називного відмінка іменника apkaustai; atsakai — збігаються форма називного відмінка множини іменника atsakas і форма другої особи теперішнього часу дієслова atsakyti); гомоформи іменників і прикметників (наприклад, absoliutus — збігаються форма називного відмінка множини іменника absoliutas і форма називного відмінка однини прикметника absoliutus; abstraktu — збігаються форма орудного відмінка однини іменника abstraktas і форма середнього роду прикметника abstraktus, -i); гомоформи дієслів і прикметників (наприклад: magnetinę — збігаються форма називного відмінка множини дієприкметника magnetinės минулого одноразового часу і форма знахідного відмінка однини жіночого роду прикметника magnetinis, -ė; masinę — збігаються форма чоловічого роду дієприкметника masinės MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 127 форми родового множини та прикметника masinis, -i жіночого роду однини знахідного відмінка); гомоформи іменників, прикметників і дієслів (наприклад, kaltą — збігаються форми прикметника káltas і дієприкметника káltas чоловічого та жіночого роду однини знахідного відмінка, а також іменника káltas однини знахідного відмінка; щоправда, в останньому випадку переплітаються дві різні причини. Між дієприкметником та іменником справді існує частковий лексичний збіг, оскільки їхні значення пов’язані, тоді як дієприкметник та іменник káltas збігаються з прикметником káltas з просодичних причин); гомоформи прикметників та займенників (наприклад, pirmiausia — збігаються форми прикметника pirmiausias, -ia середнього роду та жіночого роду однини називного, орудного й кличного відмінків і числівника pirmas); гомоформи іменників та числівників або займенників (наприклад: aštuonetą (збігаються іменник і числівник), maniškė (збігаються іменник і займенник)); гомоформи іменників, дієслів і займенників або прикметників, числівників (наприклад, niūri — збігаються форма іменника niūris однини кличного відмінка, форма прикметника niūrus, -i жіночого роду однини називного відмінка та форми дієслів niūrėti і niurti другої та третьої особи теперішнього часу). Приклади часткової лексичної багатозначності можна знайти також серед збігів змінюваних і незмінюваних частин мови — гомоформ дієслів, прикметників і прислівників (наприклад, aklinai — збігаються форма дієслова aklin- ti минулого одноразового часу, другої особи однини, прислівник aklinai і форма прикметника aklinas, -a жіночого роду однини давального відмінка), гомоформи прикметників і прислівників (abejingai, aistringai, cikliškai); гомоформи іменників і прислівників (наприклад: dovanai, laukan, pusbalsiu); гомоформи іменників, прислівників і прикметників або займенників (наприклад, bailiai — збігаються форма іменника bailys родового множини, форма прикметника bailus, -i жіночого роду однини давального відмінка та форма прислівника bailiai, хоча наголошення іменника bailiai відрізняється від наголошення прикметника та прислівника bailiai. Якщо не зважати на наголошення, усі три форми пов’язує частково спільне лексичне значення. Варто також згадати гомоформи іменників, дієслів і прислівників або прийменників (наприклад, uždarai — збігаються форми дієприкметника uždaras, -a, утвореного від дієслова uždaryti, давального відмінка однини, іменника už-daras називного відмінка множини, прикметника uždaras, -a давального відмінка однини жіночого роду та прислівника uždarai; знову ж таки, деякі слова мають різний наголос, пор. uždarai ir uždarai), гомоформи дієслів, іменників і прислівників (наприклад, apsiaustai — збігаються форма іменника apsiaustas називного відмінка множини, форма дієприкметника apsiaustas, -a жіночого роду однини давального відмінка та форма прислівника apsiaustai); гомоформи числівників і прислівників (наприклад: keturiomis, pirmiau), 128 BENDRINĖ KALBA | 96 гомоформи дієслів і прислівників (наприклад: apibrėžtai, apibendrintai — збігаються форми дієприкметників apibrėžtas, –a, apibendrintas, –a жіночого роду однини давального відмінка з прислівниками apibrėžtai, apibendrintai), гомоформи іменників, займенників і прислівників (наприклад, nieko — збігаються форми іменника та займенника niekas з прислівником nieko), гомоформи прикметників, числівників і прислівників (наприклад, pirmiausiai — це слово, залежно від контексту, може бути прикметником, прислівником або числівником). 4.4. Гомоформи, зумовлені морфологічною системою литовської мови Деякі гомоформи зумовлені морфологічною системою литовської мови. Збіги іменних частин мови зумовлені синкретизмом відмінків певних типів відмінювання, збігом форм різних родів або чисел у деяких відмінках (наприклад, naujų — форма родового множини як жіночого, так і чоловічого роду); можуть збігатися особа, число, час тощо дієслів. Лексичне значення таких слів однакове. Цю категорію становлять виключно збіги змінюваних частин мови. Найбільше збігів серед іменних частин мови; їх можна поділити на випадки синкретизму числа, роду та відмінка. Випадки збігу відмінків поділяються на 7 типів: збіги форм іменних частин мови в однині називного, орудного та кличного відмінків, а також середнього роду у відмінюванні (i)o (наприклад: іменники abatija, data, emulsija; прикметники faktiška, fatališka, galinga); збіги форм іменників однини орудного та кличного відмінків у відмінюванні ė (наприклад, іменники beteise, dėde, bedante); збіги форм іменників множини називного та кличного відмінків у відмінюваннях (i)a, (i)u (наприклад, іменники abituriantai, akiniai, angelai); збіги форм іменників однини місцевого та кличного відмінків у відмінюванні (i)a (наприклад: albume, bate, čempione); збіги називного та знахідного відмінків числівників і займенників (наприклад, займенники judu, mudu, числівники abi, dvi (варто зазначити, що в Bendrinės lietuvių kalbos žodyne (BLKŽ) слово abi вважається займенником); збіги форм іменників або субстантивованих дієприкметників та прикметників множини називного й кличного відмінків у відмінюванні i (наприклад: akmenys, anty s, baltieji, kaltinamieji); збіги називного, знахідного та орудного відмінків числівників або займенників (наприклад, числівники aštuoniolika, dvylika, trylika і займенник keliolika). Збіги родів у словнику поділяються на 7 типів: збіги форм родового відмінка множини іменних частин мови чоловічого та жіночого роду (наприклад: дієприкметники abejojančių, akcentuojančių, apibendrinančių, прикметники apynau jų, birių, blogų — форми чоловічого та жіночого роду збігаються); (i)a MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 129 збіги називного відмінка однини іменників чоловічого роду та знахідного відмінка множини іменників жіночого роду відмінювання (i)o (наприклад: прикметники abejingas, brokuotas, dieviškas; дієприкметники diferencijuotas, forsuotas, gautas); збіги знахідного відмінка однини іменників відмінювань (i)o ir (i)a (наприклад: прикметники abejingą, aklą, darganą; дієприкметники dažomą, draudžiamą, gaunamą); збіги називного відмінка множини чоловічого роду дієприкметників активного стану та середнього роду (наприклад: abejoja, amžina, apdarą); збіги називного відмінка числівників жіночого й чоловічого родів (наприклад, trys); збіги знахідного відмінка числівників жіночого й чоловічого родів (наприклад, tris); збіги давального та/або орудного відмінків числівників або займенників чоловічого й жіночого родів (наприклад: duiem, judviem); збіги іменників жіночого й чоловічого родів із спільним родом (наприклад: giminė, mazgotė — спільний рід збігається з жіночим; ligonis — спільний рід збігається з чоловічим); Як зазначалося, можуть збігатися також числа змінюваних частин мови. У словнику зафіксовано 4 типи таких випадків: (i)o, ė збіги родового відмінка однини та називного й кличного відмінків множини іменників відмінювання (i)o, ė (наприклад; іменники abejonės, abėcėlės, baterijos; прикметники basos, birios, dabartinės; дієприкметники decentralizuotos, degeneruotos, eiliuotos); збіги називного відмінка однини та знахідного відмінка множини іменників відмінювань (i)u ir i (наприклад: administratorius, gentis, kalendorius); збіги знахідного відмінка однини та родового відмінка множини іменників відмінювання (i)u (наприклад: agresorių, derlių, išminčių); збіги кличного відмінка однини та називного відмінка множини прикметників чоловічого роду відмінювання (i) (наприклад: artimesni, garesni, mažesni). Часто збігаються також різні форми дієслів. У словнику є 7 типів таких збігів. Це: омоформи інфінітива дієслова та називного відмінка множини чоловічого роду пасивних дієприкметників минулого часу (наприклад: absorbuoti, išardyti, nulakuoti); омоформи дієслів третьої особи умовного способу та родового відмінка множини пасивних дієприкметників минулого часу (наприклад: adaptuotų, gamintų, girdėtų); омоформи третьої та другої особи дієслів теперішнього часу (наприклад: atsispindi, įsidėmi, krūpteli); збіги дієприкметників із напівдієприкметниками або дієприслівниками (наприклад: adoruojantis, bijantis — у цьому випадку зворотні дієприслівники збігаються з формою називного відмінка однини чоловічого роду незворотного дієприкметника теперішнього часу; напівдієприкметник duodamas збігається з дієприкметниками теперішнього часу — і зі знахідним відмінком множини жіночого роду, і з називним відмінком однини чоловічого роду); збіги інфінітива з другою особою однини дієслова (наприклад: neklysti, nuslysti, trykšti); збіги особових і неособових форм дієслів (наприклад: dirbtinai, imtinai, maldautinai — форми давального відмінка однини жіночого роду дієприкметників збігаються з прислівниковими формами; sugrįžta, tirta — форми третьої особи теперішнього часу дієслова збігаються з безособовими та жіночого роду дієприкметниками — як у називному, так і в орудному відмінку); 130 BENDRINĖ KALBA | 96 форми третьої особи теперішнього часу дієслова збігаються з дієприкметниками безособового та жіночого роду — як у називному, так і в орудному відмінку); омоформи дієприслівників теперішнього та майбутнього часу (наприклад: apklau­siant, pratęsiant, trešiant — збігаються форми дієприслівників майбутнього й теперішнього часу). 4.5. Омоформи з однаковим значенням, що виникли через належність до різних парадигм Деякі іменники, прикметники, дієслова, займенники та прислівники, що мають однакове значення, можуть належати до двох різних парадигм, наприклад: Audrių може бути формою знахідного відмінка однини як Audrius, так і Audrys; būčiau може належати до парадигми būti, yra, buvo, до būti, būna, buvo, а також до būti, būva, buvo; grįuvus може належати до парадигм grįuti, grįūna, grįuvo або grįūti, grįūva, grįuvo; лемою форми stebukladario може бути як stebukladaris, так і stebukladarys; mano — форма як займенника з лемою mano, так і займенника з лемою manas. У LKHŽ для таких випадків передбачено окремий тип. 4.6. Зв’язки між причинами Згадані п’ять причин виникнення можуть бути пов’язані між собою; крім того, виникнення омоформ деяких слів може зумовлюватися не однією причиною, наприклад, abstrãkčiai vs. abstrakčiai — тут багатозначність зумовлена як відмінностями просодичних елементів (різниться місце наголосу), так і частковим збігом значень (одне слово утворене від іншого). Інший приклад — збіги прикметника káltas та іменника káltas. Ці слова можуть належати як до категорії омоформ, спричинених просодичними елементами, так і до категорії омоформ, зумовлених різними лексичними значеннями. Крім того, різні омоформи, що утворюють у словнику один тип, не обов’язково зумовлені тими самими причинами. Наприклад, одні збіги умовного способу з пасивними дієприкметниками (наприклад: adaptuotų, brandintų) виникають через відмінності просодичних елементів (пор. aplýtų і aplytų), тоді як інші — через морфологічну систему литовської мови, тобто просто збігаються дві форми дієслова (наприклад: automatizuotų, derėtų). П’ять причин утворення омоформ допомагають краще зрозуміти, чому під час анотування за допомогою Lemuokliu (або інших морфологічних анотаторів) виникають ті чи ті випадки морфологічної багатозначності. Доповнивши M I G L Ė Ž E M R I E T Ė. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 131 Цю інформацію можна було б підкріпити статистичними даними й визначити, яка причина є найімовірнішою. Так можна було б удосконалити й LKHŽ. Розуміючи, що зумовлює морфологічну багатозначність, до словника можна було б додати нові дані, наприклад позначки, які вказували б на ймовірність багатозначності тощо. Крім того, докладніший аналіз із наведенням статистичних даних міг би виявити й інші причини виникнення гомоформ. Це можливий напрям майбутнього дослідження. ПІДСУМОК У статті описано один з етапів комп’ютеризації литовської мови — автоматичний морфологічний аналіз. У його процесі виявляється проблема морфологічної багатозначності. Завдяки укладенню LKHŽ з’явилася можливість з’ясувати причини виникнення гомоформ у литовській мові. За причинами виникнення гомоформи можна класифікувати так: 1) теоретичні гомоформи, що виникли через специфіку укладання деяких словників; 2) гомоформи, що виникли через відмінності просодичних елементів; 3) гомоформи, що виникли внаслідок збігу різних слів; 4) гомоформи, зумовлені морфологічною системою литовської мови; 5) гомоформи з тим самим значенням, що виникли через віднесення до різних парадигм. Теоретичні гомоформи ускладнюють морфологічний аналіз, коли архаїчні або (майже) не вживані в сучасній литовській мові слова збігаються з поширеними словами. Ця проблема показує, що для морфологічних анотаторів потрібні інакше укладені списки слів. Гомоформи, зумовлені просодичними елементами, виникають лише в писемному мовленні. Найбільше прикладів таких форм трапляється серед збігів словозмінних частин мови; часто це збіжні форми одного слова (наприклад: називний відмінок однини mamà і кличний відмінок māmą; називний відмінок однини apimtis і знахідний відмінок множини āpimtis), проте можуть збігатися й дві різні частини мови (наприклад, apsaugos — збігаються форми родового відмінка однини й називного відмінка множини іменника apsauga та форми третьої особи майбутнього часу дієслова apsaugoti). Такі збіги також спостерігаються серед гомоформ словозмінних і незмінюваних частин мови, наприклад, серед збігів дієслів, прикметників і прислівників (наприклад, blogai — збігаються форма другої особи однини минулого простого часу дієслова blogti, форма давального відмінка однини жіночого роду прикметника blogas, –a і форма прислівника blogai). 132 BENDRINĖ KALBA | 96 Гомоформи, що виникли внаслідок збігу різних слів, можуть мати різні лексичні значення (збіжні слова, які не пов’язані словотвірно, наприклад, arti — збігаються прислівник, прийменник, інфінітив і дієприкметник, пор. artì і ártì) або частково збіжні значення (слова мають різні леми, але семантично й словотвірно пов’язані, наприклад: absoliutiškai — збігаються прислівник absoliutiškai і форма давального відмінка однини жіночого роду прикметника absoliutiškas, -a). Гомоформи, зумовлені морфологічною системою литовської мови, визначаються граматикою литовської мови, наприклад, синкретичні відмінки, збіжні форми різних родів або чисел (наприклад, naujų — форма як жіночого, так і чоловічого роду); можуть збігатися особа, число, час дієслів тощо. Лексичне значення таких слів однакове, інакше кажучи, збігаються різні відмінювані форми того самого слова. Цю категорію становлять лише збіги форм словозмінних частин мови. Виникнення гомоформ може бути зумовлене й тим, що те саме слово відносять до різних парадигм, наприклад, būčiau — ця форма може належати як до парадигми būti, yra, buvo, так і до būti, būna, buvo, а також до парадигми būti, būva, buvo. Ці причини допомагають зрозуміти, чому під час автоматичного анотування виникають ті чи інші випадки морфологічної багатозначності. Крім того, спираючись на цю інформацію, можна було б удосконалити LKHŽ. Розуміючи, що зумовлює морфологічну багатозначність, до словника можна було б додати додаткову інформацію, наприклад, позначки, які вказували б на ймовірність багатозначності або інші дані. LITERATŪRA Aleksandravičiūtė Skaistė 2008: Paieškos sistemos „Google“ naudojimo galimybės tiriant kalbos reiškinius. – Bendrinė kalba 81, 266–282. Barauskaitė Janina 1979: Leksikologijos pradmenys. Leksinė semantika, Vilnius: Lietuvos TSR aukštojo ir specialiojo vidurinio mokslo ministerija. Barauskaitė Jūratė, Čepaitienė Giedrė, Mikulėnienė Danguolė 1995: Lietuvių kalba. Leksikologija, fonetika, akcentologija, dialektologija, rašyba 1, Vilnius, Mokslo ir enciklopedijų leidykla. Bielinskienė Agnė, Boizou Loïc, Rimkutė Erika 2017: Lietuvių kalbos morfologiškai ir sintaksiškai anotuoti tekstynai. – Bendrinė kalba 90, 1–30. MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 133 BLKŽ 2022: Bendrinės lietuvių kalbos žodynas (rengiamas), vyr. red. D. Liutkevičienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lki.lt/bendrines-lietuviu-kalbos-zodynas. DLKŽ 2021: Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, vyriausiasis redaktorius S. Keinys, 8-as patais. ir papild. leidimas (elektroninis variantas), Vilnius: Lietuvių kalbos institutas. Prieiga internete: https://ekalba.lt. Gaivenis Kazimieras, Keinys Stasys 1990: Kalbotyros terminų žodynas, Kaunas: Šviesa. Grumadienė Laima 2002: Dabartinės rašomosios lietuvių kalbos dažninis žodynas ir jo bazė. – Lituanistika 46, 19–37. Jakaitienė Evalda 2009: Leksikologija, Vilnius: Vilniaus universiteto leidykla. Kaljanov Ali 2023: Grammatical Homonyms in Modern Karakalpak Language. – The International Journal of Language and Cultural 5(1), 26–31. Prieiga internete: https://www.growingscholar.org/journal/index.php/TIJOLAC/article/view/322. Katamba Francis 1994: English Words, London: Routledge. LKE 1999: Lietuvių kalbos enciklopedija, Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas. LKŽ 2005: Lietuvių kalbos žodynas, t. 1–20 (elektroninis variantas), vyr. red. G. Naktinienė, Vilnius: Lietuvių kalbos institutas, 2005. Prieiga internete: https://ekalba.lt/lietuviu-kalbos-zodynas. Marcinkevičienė Rūta 2011: Žodžio reikšmė. Žodynai ir tekstynai, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Nevzorova Olga, Zin’kina Julia, Pjatkin Nicolaj 2005: Applied Problems of Functional Homonymy Resolution for Russian Language. – International Journal ITA 12(3), 231–235. Prieiga internete: http://www.foibg.com/ijita/vol12/ijita12-3-p05.pdf. Pakerys Jurgis 2009: Būtiniųjų predikatyvų žymėjimas lietuvių kalbos veiksmo pavadinimo konstrukcijose. – Gramatinių funkcijų prigimtis ir raiška (Acta Salensia 1), Vilnius: Vilniaus universitetas, 125–145. Piečytė Miglė 2023: Morfologinio daugiareikšmiškumo analizė ir klasifikacija: baigiamasis magistro darbas, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Puolakainen Tiina 2012: How Does the Choise of Morphological Analyser Influence the Quality of Syntactical Analysis? – Human Language Technologies – The Baltic Perspective: Proceedings of the Fifth International Conference Baltic HLT, Amsterdam, Berlin, Tokyo, Washington, DC: IOS Press, 193–200. Rimkutė Erika 2002: Homoformos dabartinės lietuvių kalbos tekstyne. – Lituanistika 2, 86–101. 134 BENDRINĖ KALBA | 96 Rimkutė Erika 2003a: Morfologinio daugiareikšmiškumo tipologija. – Lituanistika 4, 60–78. Rimkutė Erika 2003b: Homonimai, homoformos ir homografai tekstynų lingvistikos požiūriu. – Terminologija 10, 33–41. Rimkutė Erika 2006a: Morfologinio daugiareikšmiškumo ribojimas kompiuteriniame tekstyne: daktaro disertacija, Kaunas: Vytauto Didžiojo universitetas. Rimkutė Erika 2006b: Dabartinės lietuvių kalbos gramatinių formų vartosena morfologiškai anotuotame tekstyne. – Lituanistika 2, 34–55. Rimkutė Erika, Grybinaitė Rasa 2004: Dažniausios lietuvių kalbos morfologinio daugiareikšmiškumo rūšys ir jų automatinis vienareikšminimas. – Kalbų studijos 5, 74–78. Prieiga internete: https://www.vdu.lt/cris/handle/20.500.12259/53446. Rimkutė Erika, Grigonytė Gintarė 2006: Automatizuotas lietuvių kalbos morfologinio daugiareikšmiškumo ribojimas. – Lituanistika 9, 30–37. Rimkutė Erika, Daudaravičius Vidas 2007: Morfologinis „Dabartinės lietuvių kalbos tekstyno“ anotavimas. – Kalbų studijos 11, 30–35. Šukys Jonas 2004: Panašiai skambantys žodžiai: normos ir klaidos, Vilnius: Gimtasis žodis. TŽŽ 2023: Tarptautinių žodžių žodynas (elektroninis variantas). Prieiga internete: https://tzz.lt/. Zinkevičius Vytautas 2000: Lemuoklis – morfologinei analizei. – Darbai ir dienos 24, 246–273. Įteikta 2023 04 05 Priimta 2023 06 29 MIGLĖ ŽEMRIETĖ THE REASONS FOR THE MORPHOLOGICALLY AMBIGUOUS FORMS Summary Although the problem of morphological ambiguity in the Lithuanian language has been solved for all practical purposes morphological annotators, even when are improved, are not always capable of choosing the most probable form from several morphologically polysemous forms. Moreover, such cases are not uncommon when the morphological annotator incorrectly chooses one form from several possible ones. Therefore, a decision was made to conduct a study that would analyze and classify cases of morphological polysemy, hereinafter referred to as homoforms of the Lithuanian language. The aim of the study is to discuss their MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 135 possible causes based on the classified homoforms through the application of quantitative analysis, textual linguistics, and descriptive. When describing the reasons for homoforms, reference is made to the Dictionary of Homoforms of the Lithuanian language, prepared by the author of this article and Erika Rimkutė. Since the Dictionary of Homoforms of the Lithuanian Language consists of a really large number (about 36,000) of morphologically polysemous words, it becomes possible to define the reasons for the appearance of homoforms in the Lithuanian language. Homoforms can be classified according to the reasons for their appearance as follows: (1) homoforms that are rather theoretical in nature and appeared in the process of the compilation of dictionaries; (2) homoforms resulting from differences in prosodic elements; (3) homoforms resulting from different overlapping words; (4) homoforms that came into existence due to the specifics of the Lithuanian morphology system; (5) homoforms of the same meaning that appeared under different paradigms. These five reasons help us to better understand why automatic annotation often produces a kind of morphological ambiguity. Based on this information, it would be possible to improve the Dictionary of Homoforms of the Lithuanian Language on its own right. By understanding what determines morphological polysemy, new data could be added to the dictionary, such as notations that indicate the probability of ambiguity or other data. KEYWORDS: morphological ambiguity, automatic morphological analysis, corpus, homoforms, dictionary. MIGLĖ ŽEMRIETĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] MIGLĖ ŽEMRIETĖ MORFOLOGIŠKAI DAUGIAREIKŠMIŲ FORMŲ ATSIRADIMO PRIEŽASTYS Santrauka Nors morfologinis daugiareikšmiškumas yra iš esmės išspręsta problema, net ir patobulinus lietuvių kalbos morfologinius anotatorius, jiems ne visada iš kelių morfologiškai daugiareikšmių formų pavyksta pasirinkti tikėtiniausią. Be to, nereti ir tokie atvejai, kai morfologinis anotatorius neteisingai parenka vieną formą 136 BENDRINĖ KALBA | 96 iš kelių galimų. Todėl nutarta išanalizuoti ir suklasifikuoti morfologinio daugiareikšmiškumo atvejus, juos vadinant lietuvių kalbos homoformomis. Tyrimo tikslas – remiantis suklasifikuotomis homoformomis, aptarti galimas jų priežastis. Taikyti kiekybinės analizės, tekstynų lingvistikos, aprašomasis metodai. Aprašant homoformų priežastis, remiamasi Lietuvių kalbos homoformų žodynu. Jį sudaro apie 36 tūkst. homoformų, todėl galima apibrėžti homoformų lietuvių kalboje atsiradimo priežastis. Šiame straipsnyje homoformos pagal atsiradimo priežastis suklasifikuotos į penkias grupes: 1) teorinės homoformos, atsiradusios dėl kai kurių žodynų sudarymo specifikos; 2) homoformos, atsiradusios dėl prozodinių elementų skirtumų; 3) homoformos, atsiradusios dėl sutampančių skirtingų žodžių; 4) homoformos, nulemtos lietuvių kalbos morfologijos sistemos; 5) tos pačios reikšmės homoformos, atsiradusios dėl priskyrimo skirtingoms paradigmoms. Ši klasifikacija padeda geriau suvokti, kodėl morfologiniams anotatoriams anotuojant atsiranda vienokių ar kitokių morfologinio daugiareikšmiškumo atvejų. Remiantis šia informacija, būtų galima patobulinti ir patį Lietuvių kalbos homoformų žodyną. Suvokiant, kas lemia morfologinį daugiareikšmiškumą, į žodyną būtų galima įtraukti naujų duomenų, pavyzdžiui, galėtų atsirasti pažymos, kurios rodytų daugiareikšmiškumo tikimybę ar kitus duomenis. ESMINIAI ŽODŽIAI: morfologinis daugiareikšmiškumas, automatinė morfologinė analizė, tekstynas, homoformos, žodynas. MIGLĖ ŽEMRIETĖ Lietuvių kalbos institutas Petro Vileišio g. 5, LT-10308 Vilnius [email protected] MIGLĖ ŽEMRIETĖ. Morfologiškai daugiareikšmių formų atsiradimo priežastys 137