Trisdešimt Jono Jablonskio konferencijų

Bendrinė kalba / Standard Language 2025, Nr. 98, p. 1–23 Turinიო nuoroda / Contents link ISSN 2351-7204 (elektroninis / online) ТРИДЦЯТЬ КОНФЕРЕНЦІЙ ІМЕНІ ЙОНАСА ЯБЛОНСКІСА Тридцять конференцій імені Йонаса Яблонскіса ІРЕНА СМЕТОНЕНЕ Вільнюський університет Інститут прикладної лінгвістики Ідентифікатор ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5165-8078 https://doi.org/10.35321/bkalba.2025.98.09 Читаючи про тридцять конференцій, названих іменем Йонаса Яблонскіса, можна замислитися, чому для них обрали саме ім’я Яблонскіса, а не іншого видатного мовознавця. Яблонскіса зазвичай пов’язували з унормуванням мови, тож доводилося чути від критиків, що це внутрішні конференції, присвячені вузькому мовному питанню, які навряд чи здатні досягти міжнародного рівня. Однак організатори конференцій довели, що ті, хто так оцінює Яблонскіса, не знають усієї його діяльності, його зусиль, відданих науці, мові та суспільному життю Литви. Так, історик Елігіюс Райла вважає головними творцями ідеології сучасної литовської ідентичності та стовпами модерної литовськості Йонаса Басановічюса, Вінцаса Кудірку та Йонаса Яблонскіса, проте громадська й політична діяльність останнього досі обговорювалася побіжно (див. Grigaravičius 2021). Цю прогалину частково заповнила підготовлена Альгірдасом Грігаравічюсом книжка «Йонас Яблонскіс у політиці та суспільстві» (2022). Безперечно, Яблонскіса пов’язують із зародженням литовської педагогіки та її теоретичним обґрунтуванням. Він брав участь у конкурсних комісіях, що розглядали якість литовських підручників, порушував питання підручників у пресі, писав на них рецензії. Яблонскіс підготував першу офіційну програму литовської мови для початкової школи. Звісно, Яблонскіс відомий навіть за межами Литви як творець, нормалізатор і плекатель литовської мови, як учений. Міжнародна наукова конференція «Йонас Яблонскіс і століття спільної литовської мови», присвячена 150-річчю від дня народження мовознавця, що відбулася 2010 року, охопила багато аспектів діяльності Яблонскіса, тож сьогодні на цю видатну особистість дивляться значно ширше, а конференції, названі його іменем, стали міждисциплінарними й цікавими не лише для лінгвістів. Перед оглядом конкретних конференцій слід зазначити, що це спільна ініціатива Вільнюського університету та Інституту литовської мови. Спочатку конференції проводилися спільно, згодом, після того як вони переросли в міжнародні, — почергово. За винятком четвертої, усі конференції відбувалися або у Вільнюському університеті, або в Інституті литовської мови й приблизно в той самий час: у вересні, жовтні чи листопаді. Авторське право © 2025 Irena Smetonienė. Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, що поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежене використання, поширення та відтворення в будь-якому середовищі за умови зазначення автора й джерела. // Видано Інститутом литовської мови. Ця стаття є статтею відкритого доступу, що поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution, яка дозволяє необмежено використовувати, поширювати й відтворювати вміст на будь-якому носії за умови зазначення автора та джерела. Отримано: / Отримано: 2025-12-03. Прийнято: / Прийнято: 2025-12-11. 1 1993 р. Конференція Йонаса Яблонскіса «Категорія відмінка та вживання відмінків» Як писала Рита Мілюнайте в рубриці «Хроніка» журналу «Gimtoji kalba» у першому номері за 1994 рік, «[С]пільними зусиллями мовознавців кафедри литовської мови Вільнюського університету та Інституту литовської мови 11 жовтня на філологічному факультеті Університету відбулася конференція Йонаса Яблонскіса „Категорія відмінка та вживання відмінків“. Її задумали ще понад рік тому й ретельно готували. Обмірковували, який напрям обрати для цього — імовірно, неодноразового — заходу, чим він має відрізнятися від інших подібних конференцій, що час від часу проводяться і, мабуть, стануть традиційними, присвячених Буґі, Балчіконису, Казлаускасу та іншим» (Miliūnaitė 1994). На першій конференції Яблонскіса намагалися поєднати теорію граматики з практикою, тому доповіді конференції (їх було виголошено 13) поділили на дві частини. У першій частині А. Валецькене говорила про первинні та вторинні функції відмінків, В. Лабутіс — про асиметрію між формами відмінків, функціями та семантичними ролями, А. Паулаускене — про кличний відмінок як член відмінкової парадигми, Й. Шукыс — про родовий відмінок при запереченні та мети у «Метах» Донелайтіса, С. Валентас — про категорію відмінка в поезії, А. Віджюнас — про погляди Й. Яблонскіса на різні коливання морфологічних форм і оцінювання варіантів. У другій частині учасники конференції слухали доповідь П. Кнюкшти «Особливіші форми іншомовних слів», Л. Ґрумадене говорила про вживання відмінків у пунському говорі, Е. Валіулене порівняла вживання конструкцій pro та per su зі знахідним відмінком і їхнє співвідношення з нормою, а англістка І. Шешкаускене зіставила семантику деяких прийменників англійської та литовської мов. 1994 р. Конференція Йонаса Яблонскіса «Мовні норми та вживання» Конференція відбулася 11 листопада, було виголошено 20 доповідей, доповідачі приїхали і з Шяуляя, і з Каунаса (Vileikienė 1995). На пленарному засіданні прозвучали доповіді «Граматичні норми з погляду функцій» (В. Лабутіс), «Особливості викладання культури мови у вищому технічному навчальному закладі» (Л. Барздзіукене), «Що ми здобуваємо і чого втрачаємо, нормуючи мову» (П. Кнюкшта), «Лінгвістичний ринок» (Л. Ґрумадене); з новою розробкою Інституту литовської мови — інформаційною базою мовного впорядкування, створеною відділом культури мови, — ознайомила Й. Вілейкене. Дві доповіді були присвячені культурі мови за кордоном. Це доповідь Е. Якайтене «Проблеми розвитку літературної мови в Норвегії» та доповідь Л. Лаужікайтене «Опіка над данською літературною мовою». Роботу продовжили одразу дві секції, присвячені практичним питанням норми. Аналізували розрізнення й вираження невизначеної кількості та цілого (Й. Швамбарите), співвідношення конструкцій забути що і про що з нормою (Е. Валіулене), вплив мовних контактів на діловий стиль (Р. Квашите), вживання просторових прийменників та їхні значення в литовській і англійській мовах (І. Шешкаускене), назви товарів і страв у меню (А. Купчинскайте), вживання дієслова priduoti (Д. Вінаускене), помилки у вживанні дієприслівника в дипломних роботах (В. Жілене), помилки у вживанні префіксальних слів у технічному мовленні (В. Целішене). В. Гарляускас говорив про нормування та вживання топонімів парафії Сугінчяй, В. Римша — про уявну спільну балтійську літературну мову, А. Малакаускас — про акцентні варіанти в третьому виданні DLKŽ, системні питання акцентуації розглядав В. Віткаускас, а норми акцентуації іменників із суфіксами — А. Віджюнас. 1995 р. Конференція Йонаса Яблонскіса «Практика та методика впровадження культури мови» Послідовно розвивається думка, що мовні явища не можна міряти одним мірилом. П. Кнюкшта стверджував: «У роботі над культурою мови необхідно розрізняти справжні (грубі) помилки мовної системи та кодифікації. Другі не слід перетворювати на смертні гріхи, тим більше через них зневажати й ображати мовців, як це часто роблять» (KTTS 1995: 5). Говорили й про те, що 2 для поліпшення стану литовської мови потрібні дослідження того, якою є мова в певний час і що визначає її якість (В. Лабутіс). Порушували питання добору запозичень за значенням (Д. Мікуленене), мовних консультацій (А. Купчинскайте), комп’ютеризації даних канцелярської мови (Д. Вінаускене), впровадження культури мови на Литовському телебаченні (І. Сметонене), написання іншомовних власних назв (М. Тамошюнас). Л. Ґрумадене представила англійську теорію кодів, яку можна застосувати й до литовської мови, а Й. Швамбарите запропонувала розглядати культуру мови як моду та формувати її. Розглядали й актуальну для нормувальників тему — ставлення суспільства до мовознавців (Р. Мілюнайте, Л. Вайцекявичене). Багато уваги приділили також навчанню мови за фахом у вищих навчальних закладах (Й. Пабрежа, З. Алауниене, Л. Барздзіукене, В. Жулене та Р. Жукене, Е. Молите, В. Ліолене, Л. Печкувене та В. Жилінскене). Конференція Йонаса Яблонскіса 1996 року «На межі культури мовлення і стилістики» 4 жовтня в Маріямпольській гімназії імені Ригішкю Йонаса відбулася 4-та конференція Йонаса Яблонскіса. Цього разу обрали тему «На межі культури мовлення і стилістики»; конференцію присвятили 70-річчю від дня народження Й. Пікчілінгіса (RE 1997). Доповіді читали фахівці з культури мовлення та стилістики вищих навчальних закладів і Інституту литовської мови: K. Župerka, R. Koženiauskienė, R. Marcinkevičienė, J. Šukys, J. Barauskaitė, G. Čepaitienė, N. Linkevičienė, V. Labutis, A. Drukteinis, L. Grumadienė, A. Kupčinskaitė, P. Kniūkšta, R. Vladarskienė, V. Žilinskienė, упорядниця мови міста Вільнюса A. Šiupienienė та мовознавиця LTV I. Smetonienė. На конференції розглядали актуальні проблеми сучасної мови, взаємодію стилю й культури, актуальність мовних норм: концепцію культури стилю у працях Й. Пікчілінгіса (K. Župerka), критерії розмежування мовних і стилістичних помилок (A. Drukteinis), зв’язок риторичної елокуції з культурою мовлення та стилістикою (R. Koženiauskienė), евфемізацію (R. Marcinkevičienė) та ін. Конференція Йонаса Яблонскіса 1997 року «Культура мовлення: традиція і сучасність» 3 жовтня відбулася п’ята конференція Йонаса Яблонскіса. Як пише Рамуне Васькеляйте у 70-му випуску журналу «Культура мовлення», «в аудиторії Казимира Буґи Вільнюського університету зібралося чимало мовознавців і редакторів старого університету, інших вищих навчальних закладів, Інституту литовської мови, Комісії з мови та Інспекції з мови, щоб обговорити питання» (Vaskelaitė 1997: 32) Організатори конференції обрали тему «Культура мовлення: традиція і сучасність». Не всі доповіді були зосереджені на перетині чи протиставленні традиції та сучасності; також обмінювалися думками щодо викладання культури мовлення та її дотримання, а в дискусіях після кожної доповіді постійно перехрещувалися питання традиції та нововведень (Vaskelaitė 1997). Говорили, що в литовській мові з’являється багато чужих слів, але чітких критеріїв унормування запозичень досі не сформульовано, тому важко говорити про їх упорядкування; навіть сам термін svetimybė у різних виданнях, що унормовують мову, трактується неоднаково (J. Girčienė). Наголошувалося, що нового підходу потребують не лише запозичення, а й розмовна мова; бракує її досліджень, корпусів текстів і загалом уваги до цього різновиду мови (L. Vaicekauskienė). Доповідь A. Ryklienė була присвячена найбільшій перевазі корпусної лінгвістики — автентичності мовних даних, зібраних у корпусах; саме цього так бракує нормативним працям із практики литовської мови, через що їхні приклади правильні, але неприродні й, можливо, тому неприйнятні для користувачів. На конференції розглядали й конкретніші мовні питання. J. Švambarytė говорила про розширення значень іншомовних слів, R. Vladarskienė — про синтаксичне вираження точності в мові державних документів, A. Paulauskienė — про категорію способу. P. Kniūkšta обговорив тенденції та зрушення у вживанні слів tautinis і nacionalinis, valstybinis і valstybės. Заступниця голови Комісії з мови D. Mikulėnienė ознайомила присутніх із роботою та діяльністю Комісії, а представниця Інспекції з мови E. Mikulėnaitė зробила огляд помилок телевізійних журналістів 3 у мовленні. Також говорили про курс фахової мови у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах — його важливість і проблеми (V. Labutis, Z. Alaunienė, E. Molytė). Конференція Йонаса Яблонскіса 1998 року «Нові мовні явища та їх оцінювання» Уже стало традицією проводити конференції Йонаса Яблонскіса на початку жовтня. Цього разу на конференції заслухали 19 різноманітних доповідей і провели цікаві дискусії. «Думками ділилися і мовознавці з великим науковим досвідом, і докторанти, асистенти та люди, небайдужі до мовних питань» (Vileikienė 1998: 95). Доповідачі порушували такі питання: як підвищити престиж мови, що робити, аби литовську мову не сприймали як другорядну, як планомірно впливати на зміни літературної мови, як розуміти екологію мови (D. Mikulėnienė), як зберегти рівновагу, щоб надмірне стримування появи нового в мові не порушувало природної тенденції мовного розвитку (R. Miliūnaitė). Остання доповідачка запропонувала раціональні й логічні етапи унормування мовних нововведень, які не втратили актуальності й сьогодні: фіксація нововведень, спостереження за ними та встановлення зв’язків із подібними явищами; формулювання проблеми; ухвалення рішення — залишити явище природному добору чи спробувати вплинути на його функціонування; рекомендація, якщо неможливо одразу кодифікувати, або чітка позитивна чи негативна кодифікація; запровадження рекомендації у вжиток. «Іноді варто більше радити й рекомендувати, а не лише виправляти», — сказав V. Labutis, говорячи про проблеми, що виникають, коли потрібно пояснювати незначні порушення норм. Говорили про впорядкування термінології, запозичення та їхні відповідники, незмінювані слова в литовській мові (J. Girčienė, L. Vaicekauskienė, A. Ryklienė), корпуси текстів і автоматизований пошук у них (J. Mikelionienė), мову реклами (I. Smetonienė), пунктуацію поетичної мови (J. Abaravičius), формальну й синтаксичну структуру документів (R. Vladarskienė), уживання ілативу в публіцистиці (R. Vaskelaitė). Конференція Йонаса Яблонскіса 1999 року «Зміна норм і слововживання» На конференції було заслухано 15 доповідей, обговорено чимало проблемних питань. Багато дискусій викликала доповідь голови Комісії з мови Д. Мікулєнене «Публічна мова: норма і слововживання»; було порушено проблему навчання вимови, дискутували про те, що взагалі таке правильна мова, чи може коректна мова бути не цілком правильною (Vileikienė 2000b). На конференції також говорили про «Словник литовської літературної мови» та проблеми унормування мови (варіанти не слід підтримувати чи відкидати, спираючись на рідний діалект мовознавця чи інші індивідуальні тенденції слововживання; норми потрібно встановлювати об’єктивно, ретельно дослідивши реальне слововживання), про значення словника та його привабливий формат — електронну версію (G. Naktinienė, D. Murmulaitytė). Розглядали своєрідні форми вираження електронної мови: ця мова дуже неоднорідна і з погляду стилю, і з погляду норми; необхідно вирішити, як її оцінювати та унормовувати (A. Ryklienė). Про гнучкість унормування, можливість варіантів і принципи оцінювання мовних явищ у «Мовних порадниках» ішлося в доповіді Р. Мілюнайте «Ступені оцінювання мовних явищ у „Мовному пораднику“». У доповіді В. Лабутіса було порушено питання, що таке сучасна мова, як ми маємо її розуміти і чи все, що трапляється в текстах, написаних литовською мовою, справді належить до литовської мови. Інший фахівець із синтаксису, Й. Шукіс, стверджував, що зникає вживання іменникового інфінітива; зберегти його мають допомогти мовні контролери, редактори й учителі. Як завжди, частину доповідей було присвячено конкретним випадкам слововживання: вираженню стану орудним відмінком (P. Kniūkšta), вживанню прийменника per зі знахідним відмінком (V. M. Knabikaitė), вживанню місцевого відмінка з іменниками (R. Vaskelaitė), мові правових документів (D. Černiauskienė), правильному наголошуванню під час викладання професійної мови (V. Žilinskienė, D. Vainauskienė), унормуванню іншомовних слів (J. Girčienė), стандартизації термінів (S. Zajankauskas), значенню та вживанню лапок (J. Abaravičius). 4 Конференція Йонаса Яблонскіса 2000 року «Рівні мовних норм і слововживання» В огляді Яніни Вілейкене, підготовленому для рубрики «Актуальне» журналу «Рідна мова», зазначено: «Продовжуючи дискусію торішньої конференції про літературну розмовну мову, старша наукова співробітниця відділу культури мови Інституту литовської мови Ріта Мілюнайте схарактеризувала літературну розмовну мову з погляду різноманітних явищ, що в ній функціонують, — чужомовних елементів, канцеляризмів, жаргонізмів тощо. Сучасна літературна розмовна мова, порівняно з писемною, дуже неоднорідна, останнім часом вона дедалі більше наближається до так званої вуличної мови. Рекомендацій фахівців із мови більше дотримуються в писемній мові, а до розмовної їх не завжди можна застосувати. Необхідно заохочувати користувачів літературної мови шукати власні засоби вираження для літературної розмовної мови» (Vileikienė 2000a: 15). На конференції йшлося також про особливості стильових норм (K. Župerka), варіанти стилістичних термінів (V. M. Knabikaitė), відхилення рекламної мови від норми (D. Blažinskaitė), чужомовні елементи в усному й писемному слововживанні (J. Girčienė, A. Ryklienė), причини варіювання діалектного мовлення (L. Grumadienė), питання семантичного словотвору й перекладу (A. Kaulakienė), назви жителів держав (D. Liutkevičienė), зіткнення теорії та практики фонетики (R. Petkevičienė), лайливі слова в мовленні молоді (R. Apanavičius). Порушувалися питання створюваного «Словника литовської літературної мови»: які критерії відбору слів, як слід подавати наукову лексику (G. Naktinienė ir D. Svetikienė, L. Puzinienė). Кілька доповідей було присвячено практичному застосуванню мовних норм: уживанню місцевого відмінка для позначення сфери діяльності (P. Kniūkšta), узгодженню однорідних підметів і присудка в документах (R. Vladarskienė), уживанню словотвірних синонімів (J. Vaskelienė). Конференція Йонаса Яблонскіса 2001 року «Слововживання й упорядкування мови» У головній доповіді Р. Коженяускене говорила про елітарну мову. Доповідачка наголосила, що для елітарної мови самого аспекту унормування недостатньо: необхідні також комунікативний та етичний аспекти. У доповіді було перелічено ознаки елітарної мови й зроблено висновок, що її майбутнє залежить від ставлення та відповідальності засобів масової інформації. В інших доповідях ішлося про реальне слововживання в літературній мові, порушення норм, розмивання межі між приватною та публічною мовою (L. Grumadienė, J. Girčienė, A. Ryklienė). П. Кнюкшта звернув увагу, що впорядкування мови стає дедалі адміністративнішим, його загнано в рамки й забюрократизовано, однак з іншої доповіді з’ясовується, що недоліків не позбавлене й звичайне впорядкування мови (E. Rimkutė). Р. Мілюнайте розповіла, як тенденцію слововживання буде відображено в «Порадниках із практичного мововживання», розмірковувала, що взагалі таке норма. З кількох доповідей стало зрозуміло, що існують некодифіковані мовні явища, пов’язані з чужими впливами: слова-паразити (G. Akelaitis), акроніми (R. Marcinkevičienė), іншомовні слова (V. Zubaitienė). Серед інших мовних явищ обговорювали прикметники, уживані атрибутивно (L. Vaičiulytė-Semėnienė), концепцію стилістичного впорядкування в «Стилістиці литовської мови» Й. Пікчилінгіса (V. Knabikaitė). Підсумовуючи конференцію, Рамуне Васкеляйте зазначила: «Нові сфери й різновиди слововживання, нові явища не лише активізують роботу з упорядкування мови, а й змушують переглянути уявлення про норму та літературну мову, заново визначити межі нормативної мови» (Vaskelaitė 2001: 113). Важливо й те, що учасники конференції висловили стурбованість перекладом документів Європейського Союзу та вирішили оприлюднити звернення до органів влади й громадськості. У зверненні пропонувалося залучити до підготовки та перекладу документів кваліфікованих мовних фахівців, адже нинішні документи не завжди відповідають нормам мови, а це впливає на публічне слововживання. Треба визнати, що згодом до вимог мовознавців прислухалися, і в установах Європейського Союзу почали працювати мовні редактори. Конференція Йонаса Яблонскіса 2002 року «Межі літературної мови» Традиційно було заслухано оглядові й проблемні доповіді. Одні з них охоплювали теоретичні питання, інші — конкретні оцінки мовних явищ, треті — питання впорядкування мови, 5 четверті установки користувачів мови. Доповіді на вступному засіданні (V. Labutis, J. Klimavičius) були присвячені розумінню літературної мови та її меж; у доповіді L. Grumadienė висловлено думку про мінливу мовну політику і про те, як на неї вплине майбутнє членство в Європейському Союзі. У наступних доповідях порушено й інші проблеми та питання: вимовні норми та тенденції розвитку літературної литовської мови (R. Petkevičienė), співвідношення норм літературної мови й норм функціональних стилів (K. Župerka), паралелі між литовською та латвійською стилістикою (R. Kvašytė), необхідність типології текстів (A. Bitinienė), плюралізм мови в електронному середовищі (A. Ryklienė), реалії прийняття або відхилення запозичень (J. Girčienė), узаконення прийменника virš у літературній мові (P. Kniūkšta), проникнення ілативу з адміністративної мови в інші офіційні стилі (R. Vladarskienė), метафори й оказіональні утворення в рекламних текстах (I. Smetonienė), вираження взаємин адресанта й адресата в одній проповіді отця Станіслава (G. Čepaitienė). Говорили також про функціонування мови в суспільстві. R. Miliūnaitė наголосила, що оцінювання мовних явищ не є лише подвійним — або норма, або помилка, — межі між нормою та помилкою не завжди легко визначити, тому для кодифікаторів важливо чітко відмежовувати норму від помилки, а проміжні варіанти оцінювати гнучкіше. E. Zaikauskas звернув увагу на проникнення жаргону та його існування поряд із літературною мовою, R. Koženiauskienė — на вживання таких слів, як autoritetas, garsenybė, įžymybė, pažiba тощо, у спотвореному значенні, G. Akelaitis обговорив поняття мовної моди, а взаємозв’язок мовного нормування та повсякденного впорядкування розглянуто в доповідях D. Smalinskas і R. Kanišauskaitė. Конференція імені Йонаса Яблонскіса 2003 року «Літературна литовська мова та запозичені слова» Уже на самому початку конференції звернули увагу на те, що терміни запозичення, чужомовне слово, іншомовне слово, можливо, не цілком зрозумілі, і закликали вживати їх відповідальніше та визначати конкретніше (Rudzevičius 2003). Висловлено думку, що затверджений 1997 року перелік нових чужомовних слів, не рекомендованих до вживання, не такий уже й досконалий, а радше проблемний. Розглянуто критерії нормування запозичень, добору й оцінювання та їх застосування в рекомендаціях, принципи нормування запозичень (R. Miliūnaitė, D. Mikulėnienė, L. Vaicekauskienė, R. Urnežiūtė). L. Grumadienė показала характер запозичень у литовській мові в контексті мов світу; з доповідей стало зрозуміло, що поширюються не лише запозичення, а й звичні міжнародні слова починають уживати в невластивих нам значеннях (J. Klimavičius, R. Vladarskienė, P. Kniūkšta), музичні напрями навіть у наукових працях називають чужими словами (V. Černiūtė), зволікають із вилученням запозичень зі словників (A. Malakauskas), особливо відчутна конкуренція запозичень та їхніх відповідників у розмовній мові (J. Girčienė). На конференції наведено багато конкретних прикладів уживання чужомовних слів, тож дискутували про можливі відповідники. Конференція імені Йонаса Яблонскіса 2004 року «Неологізація литовської мови» Як наголошено у вступному слові P. Kniūkštos, неологізацію розуміють дуже широко: вона охоплює не лише творення нових слів, а й загалом нові мовні явища, нові мовні процеси та тенденції (Blažinskaitė 2004: 201). У доповідях конференції розглянуто когнітивну модель причин лексичних запозичень (L. Vaicekauskienė), способи виникнення неологізмів і мету їх уживання (J. Girčienė, P. Rudzevičius), творення нових термінів (J. Klimavičius), написання назв харчових продуктів (P. Kniūkšta). R. Vladarskienė звернула увагу на вплив мови документів Європейського Союзу на литовську адміністративну мову: побільшало міжнародних слів і громіздких назв, а іменникові конструкції витісняють властиве литовській мові дієслівне вираження. R. Koženiauskienė розглянула необхідну міру риторичних прикрас у фахових текстах, D. Blažinskaitė — уживання термінологічних і стилістичних неологізмів у рекламі, I. Smetonienė — стилістичну пунктуацію в рекламі. У доповіді R. Miliūnaitė розглянуто текстовий тиск як передумову виникнення нових мовних тенденцій. A. Ryklienė 6 у доповіді заглибилася в контекстуальні скорочення в електронному мовленні, E. Bondzinskinė — у неправильне наголошування слів журналістами. Конференція імені Йонаса Яблонскіса 2005 року «Літературна мова і суспільство» Уперше конференція стала міжнародною. Було виголошено 18 доповідей, 7 із них — від гостей з-за кордону (Норвегії, Швеції, Естонії, Латвії). Тематика конференції була широкою й охоплювала як питання мовної політики та мовного планування, так і ґрунтовні дослідження вживання мови або мовних установок, тож вона «дала змогу не лише порушити й обговорити проблеми, що цікавлять литовських мовознавців, а й обмінятися досвідом та подискутувати з науковцями інших, особливо сусідніх, країн» (Blažinskaitė 2005: 275). Окрім питань мовної політики Литви в суспільстві, що змінюється, і підготовки нової редакції Закону про мову (I. Smetonienė), учасників конференції ознайомили з мовною політикою Норвегії та нормуванням мови (R. V. Fjeld), мовною політикою Швеції (B. Lindgren), ставленням суспільства до нормування в Італії (S. M. Lanza), консультаціями, які надає Інститут естонської мови (S. Mäearu), унормуванням естонської антропонімії та топонімії (P. Päll), новим типом словника естонської мови (T. Leemets і M. Raadik), стилістично маркованими дієсловами латвійської та російської мов (S. Polkovnikova), а також експериментом із самобутнім світосприйняттям носіїв трьох мов (M. Zavajalova). Обговорено й актуальні питання литовської мови: співвідношення публічних написів з іншими різновидами написів (P. Kniūkšta), співвідношення кодифікації та вживання в сучасній литовській мові (R. Miliūnaitė), те, як користувачі розуміють поняття літературна мова і як оцінюють саму мову (L. Grumadienė, M. Ramonienė), вплив англійської мови на телевізійну рекламу (L. Vaicekauskienė), дитяче мовлення (L. Kamandulytė, I. Savickienė) і навіть уживання лапок (R. Marcinkevičienė). Доповідь L. Murinienė стосувалася мовних консультацій, точніше — електронного банку консультацій VLKK. Конференція Йонаса Яблонскіса 2006 року «Літературна мова та інші різновиди мови» Підтеми конференції охоплювали досить широкий спектр: від витоків літературної мови до сьогодення; обговорювали літературну мову й діалекти, функціональне поширення літературної мови (Rudzevičius 2006: 291). У доповіді Z. Zinkevičius подано досить докладну історію писемної та усної литовської літературної мови; стверджувалося, що витоки літературної мови слід шукати в середині XIII ст., за часів короля Міндаугаса. P. V. Subačius досліджував політекст «Анікщяйського бору», V. Zubaitienė — скільки і якої семантичної інформації про слова литовської мови подано у старих словниках. R. Koženiauskienė звернула увагу на те, що поняття культури мови має і ширше значення: навчаючи культури мови, не слід замикатися в колі теоретичних міркувань. Було обговорено співвідношення літературної мови й діалекту (випадок Йонішкеліс) (M. Ramonienė), говірку Казлу-Руди (A. Pupkis), конфлікт між діалектом і літературною мовою (I. Balčiūnienė), проблему квазістандарту (D. Aliūkaitė); тему доповнили доповідь A. Gritėnienė про назви рослин у діалектах і розгляд R. Miliūnaitė назв пір’я очима учнів. У підтемі «Функціональне поширення літературної мови» прозвучали доповіді про міжнародну лексику в термінології (A. Čižikaitė), периферійні явища норми в адміністративній мові (P. Kniūkšta, R. Vladarskienė), зіткнення функціональних стилів у пресі (A. Leonavičienė), вивчення литовської мови як іноземної (L. Čubajevaitė). Конференція Йонаса Яблонскіса 2007 року «Нові запозичення та їх унормування» Цю конференцію було присвячено «чи не найдинамічнішому на сьогодні (2007 р. — прим. авт.) пласту лексики — новим запозиченням і мовній політиці, що їх регулює» (Bertašavičiūtė 2007: 192). Розглядали й порушували чимало актуальних питань. Одне з них — вплив чужих мов і його контролювання (P. Kniūkšta), коли стикаються з іншими життєвими реаліями: ставлення до русизмів було формою національного самозцілення, тоді як нові запозичення із Заходу поширюються вільно, оскільки не пов’язані з примусом. Z. Babickienė оглянула актуальні питання унормування 7 у лінгвістичній літературі, L. Nevinskaitė — унормування мови та поширення рекомендацій з погляду теорії комунікації; питання унормування порушувала також L. Vaicekauskienė у доповіді «Консерватизм і модерність у політиці унормування запозичень». Відповідаючи на питання, порушені на попередніх конференціях, учасники говорили про адміністративну мову (R. Vladarskienė), переклади текстів Європейської комісії (J. Morkus і E. Zaikauskas), найновіші запозичення в радіо- й телепередачах (R. Kanišauskaitė). На третьому засіданні розглядали специфічні випадки вживання нових запозичень: старі запозичення в сучасному контексті (L. Kalėdienė), запозичення на позначення сирів (D. Liutkevičienė), уживання слів із компонентом technovartosena та норма (J. Mikelionienė), уживання запозичень на дискусійних форумах (G. Tamaševičius). Під час конференції відбулася дискусія «Унормування мови в Литві: потреби, засоби, настанови», на якій розглядали причини невідповідності між унормуванням запозичень і реальним уживанням, варіантність, випадки невдалої кодифікації, проблему адаптації іншомовних слів, конкретні слова нової культури, їх уживання та норму (I. Smetonienė, N. Kardelis, S. Drazdauskas, S. Žukas). Конференція Йонаса Яблонскіса 2008 року «Соціолінгвістичні дослідження литовської мови» Це вже 16-та конференція Йонаса Яблонскіса. Як зазначено в огляді Еріки Ясіоніте (2008), доповіді мали на меті заохотити соціолінгвістичні дослідження литовської мови, зацікавити академічну молодь темами соціолінгвістики та висвітлити різні аспекти методології соціолінгвістичних досліджень. Цього разу було заслухано лише 7 доповідей, а наприкінці проведено дискусію. У першій доповіді (M. Ramonienė) учасників конференції ознайомили з міжнародним проєктом, мета якого — проаналізувати співвідношення мов, інших різновидів мови та національної ідентичності у великих містах Литви. Інші доповіді були присвячені виявленню певних особливостей різних мовних різновидів. Розглядали мову блогів (R. Miliūnaitė), маніпуляції фразеологізмами, можливості мовних ігор і пов’язану з цим потребу в лінгвістичних експертизах (R. Koženiauskienė), лексику, характерну для розмовної мови, її вживання та співвідношення зі словниками литовської мови, можливість включення слів розмовної мови та їхніх значень до «Словника сучасної литовської мови» (G. Tamaševičius), настанови щодо діалектного мовлення (D. Aliūkaitė), відмінності між мовленням чоловіків і жінок (L. Simonavičienė), жестову мову (D. Mantrim'as). «Наприкінці конференції учасники поділилися думками та порадами щодо проведення соціолінгвістичних досліджень» (Zubaitienė 2008: 322). Конференція Йонаса Яблонскіса 2009 року «Варіантність мови та мовні настанови» На 17-й конференції знову приділили значну увагу питанням соціолінгвістики, учасників ознайомили з найновішими дослідженнями та результатами цієї галузі науки (Aleksandravičiūtė 2009: 351). У першій частині представили спільний литовсько-латвійський проєкт «Балтійська соціолінгвістика: мовна самосвідомість суспільства в Литві та Латвії» (L. Vaicekauskienė, I. Druviete, L. Lauze, J. Girčienė, L. Nevinskaitė, R. Vladarskienė). На другому засіданні представили інший проєкт — «Використання мов і національна ідентичність у містах Литви» (M. Ramonienė, K. Geben, L. Kalėdienė, A. Lichäčiova). Науковиці з Латвії представили систему оцінювання мовних компетенцій, що застосовується в Латвії (R. Zauere), і обговорили кореляції між формами звертання, уживаними в загальноосвітніх закладах Латвії, та соціолінгвістичними чинниками (A. Blūmane). Говорили не лише про діалектні коди (D. Aliūkaitė та E. Merkytė), а й про мовні настанови членів спільнот чуючих і людей із порушеннями слуху (B. Sušinskaitė), прояви побутового стилю в публічному мовленні, публічних написах і промовах політиків (R. Koženiauskienė, G. Tamaševičius); також порушили питання жіночих прізвищ без суфіксів (R. Miliūnaitė). 8 Міжнародна конференція Йонаса Яблонскіса 2010 року «Йонас Яблонскіс і сторіччя литовської літературної мови» Конференцію присвячено 150-й річниці від дня народження Йонаса Яблонскіса — вшануванню його пам’яті, обговоренню особливостей формування й розвитку літературних мов, розгляду актуальних проблем нормування та перспектив на майбутнє (Aleksandravičiūtė 2010). Серед учасників — 7 доповідачів з-за кордону. У першій частині розповідали про книжку листів і спогадів «Констанція та Йонас Яблонскіси» (J. Jablonskio prov Aikaitė E. Lukėnaitė-Griciuvienė), про мовну, педагогічну, наукову та громадську діяльність Й. Яблонскіса (A. Piročkinas, V. Labutis, G. Čepaitienė, V. Sakalauskienė, G. Akelaitis, I. Čiužauskaitė, V. Buivydienė, L. Lapinskienė), а також про увагу до стилю (R. Koženiauskienė). У частині конференції, присвяченій літературним мовам Європи та їхньому розвитку, закордонні гості оглянули розвиток і сучасний стан літературної німецької мови (G. Stickel); S. Walton ознайомив із біографією та працями I. Aasena, творця норвезької писемної мови; K. Upton обговорив нормування англійської мови; Dz. Šulce — уживання власних назв іншими мовами в латиській мові; V. Laugale — проблеми нормування назв шкіл; P. Päll — документи, що регламентують естонську мову; його колеги T. Paet і T. Rehemaa — історію укладання естонського «Словника іншомовних слів», одного з найпопулярніших в Естонії, проблеми класифікації слів за походженням, а також окреслили основні вдосконалення нового видання. Також ішлося про актуальні для литовської мови питання: як змінювалося уявлення нормувальників літературної мови від часів Яблонскіса (R. Miliūnaitė), історію виправлення називного відмінка від «Відмінків і прийменників» Яблонскіса до наших днів (I. Smetonienė і B. Dambrauskaitė), знання студентів із культури мовлення та навички слововживання (K. Bredelis), мовні настанови учнів (D. Aliūkaitė і J. Jončaitė). Конференцію 2011 року не проводили. Після створення відділу літературної мови в Інституті литовської мови конференцію знову відновили 2012 року; надалі її почергово спільними зусиллями проводять в обох установах: в Інституті литовської мови та Вільнюському університеті. 19-та конференція Йонаса Яблонскіса 2012 року, присвячена відзначенню сторіччя «Синтаксису литовської мови» Цього разу конференція була тематичною: її присвятили сторіччю «Синтаксису литовської мови» Ригішкського Йонаса (Й. Яблонскіса), виданого 1911 року в Сейнах. Було заслухано п’ять доповідей, присвячених теорії та практиці синтаксису: йшлося про вживання слів, словосполучень і речень, обговорювали тенденції розвитку синтаксису. Наголошено на користі й важливості синтаксису литовської мови, названого даром литовській мові, для шкіл: до того часу дуже бракувало підручників із розділом синтаксису. У доповіді «Приклади першої частини «Синтаксису литовської мови Ригішкю Йонаса»Синтаксис литовської мови, їхні джерела, призначення, способи подання» В. Лабутіс розглянув понад 2900 прикладів із розмовної та писемної мови, наведених у виданні обсягом 110 сторінок; частину з них раніше ніде не фіксували. Про намір мовця та утворення підрядних речень говорив А. Друкшейніс, про конструкції вираження стану — Р. Мілюнайте. Р. Владарскене досліджувала унормування складнопідрядних речень, а Д. Швейкаускене порушила проблему того, що литовська мова в Європі є однією з найменш комп’ютеризованих. У Литві ще не створено корпусів, у яких були б зазначені й синтаксичні функції, тоді як у світі такі корпуси дуже популярні, тож запропоновано створити синтаксичний корпус литовської мови (Tamašauskaitė 2012: 230–231). 9 2013 р. 20-та конференція Йонаса Яблонскіса «Життя й оновлення литовської мови в сучасному суспільстві» 4 жовтня в Інституті литовської мови відбулася ювілейна 20-та конференція Йонаса Яблонскіса, присвячена розгляду змін у нормах і вживанні літературної мови, обговоренню статусу литовської мови та його реалізації. На конференції було прочитано 17 доповідей. Перша частина першого засідання була присвячена життю й діяльності мовознавця Йонаса Яблонскіса, функціонуванню литовської державної мови та обговоренню мовної політики. Йшлося про орієнтири мовного виховання; наголошувалося, що Я. Яблонскіса слід бачити як цілісну сучасну особистість, ученого, який, нормуючи мову, завжди спирався на мову людей (J. Klimavičius); обговорювали літературну мову та зміни в її розумінні (L. Kalėdienė), мовну політику в сучасному багатомовному та різночасовому світі (D. Vaišnienė), походження назв населених пунктів і гідронімів Вільнюського та Шальчинінкського районів, а також написання особових імен (K. Garšva). У другій частині розглядали фразеологію, яка засвідчує особливу стилістичну життєздатність литовської мови (R. Koženiauskienė), інтертекстуальність у рекламі (I. Smetonienė), зміни мови в засобах масової інформації (R. Dobržinskienė, I. Nanartonytė), контамінаційні утворення в сучасному вжитку (R. Miliūnaitė). У другій частині конференції обговорювали лексичні новації в адміністративній мові (R. Vladarskienė), проблеми перекладу адміністративних текстів (A. Leonavičienė і D. Liepuoniūtė), принципи адаптації міжнародних слів у тій чи тій мові (Dz. Šulcė); дві доповіді були присвячені «Словнику літературної литовської мови» (D. Murmulaitytė, A. Tamulionienė). Окрему частину засідання присвятили питанням оцінювання мовних явищ і синтаксису: градаціям оцінювання явищ (L. Murinienė), синтаксичним особливостям правових документів (L. Pečkuvienė і G. Čepaitienė), вживанню та оцінюванню вислову tikėti į ką, а також небажаним місцевим відмінкам для вираження ознаки предмета (V. Valskys). Доповідач зазначив, що в сучасному вжитку вислови з місцевим відмінком досить численні й продуктивні, тож закликав поміркувати, чи справді слід уникати обговорюваних конструкцій (Tamulionienė 2013; Urnėžiūtė, Valskys 2013). 2014 р. 21-ша міжнародна конференція Йонаса Яблонскіса «Сучасні мовні дослідження та проблеми» Тематика конференції була дуже широкою; ставилося за мету об’єднати дослідників усіх галузей мовознавства. Конференція була присвячена дослідженням і проблематиці фонетики, лексики, граматики, синтаксису, стилістики й риторики, а також обговоренню змін норм у сучасній мові (Tamulionienė 2014). У ній взяли участь доповідачі з різних установ Литви та інших країн; було прочитано 27 доповідей. Учасники пленарного засідання заслухали доповіді про розуміння фонології як науки (A. Andronov), стиль як мовний знак (J. Bartmiński), збереження й розвиток естонської мови (B. Klaas-Lang), завершення розмов у латиській мові (L. Lauze). Згодом учасники розійшлися по чотирьох секціях. У першій обговорювали імена персонажів рослинного походження в сучасній литовській дитячій прозі (A. Gritėnienė), проблеми унормування біблійних імен (B. Gudelienė), особливості наголошування іменників і прикметників у розмовній мові Вільнюса (J. Urbanavičienė), прагматикалізацію ментальних дієслів (J. Liauksmnienė), семантичну карту означеного артикля в італійській мові (A. Keturakis), місце слова у формуванні образу сучасних політиків (M. Stasilo). У другій секції йшлося про градацію оцінки «небажане» (R. Miliūnaitė), проблеми ортоепії в латиській мові (Dz. Šulcė), супровідні тексти у збірниках праць латвійських і литовських філологів (D. Laiveniece), мову блогів учнів старших класів (A. Tamulionienė), причини поширення конструкцій із інтенсивним прийменником dei в адміністративній мові (R. Vladarskienė); порушували питання, чи й досі актуальний список грубих мовних помилок (E. Rimkutė). У третій секції розглядали новації в експериментальних дослідженнях просодії — аналіз інтонаційних акцентів телшяйської говірки північних жемайтів (E. Švageris), вторинні предикати в позиційних конструкціях (B. Riaubienė), порівнювали послідовності словосполучень і слів в англійській та литовській мовах (L. Vilkaitė), термінологічну синонімію власних і запозичених слів у літературознавчих студіях — 10 (A. Helviga), особливості корпусу текстів естонських студентів (K. Sõrmus), метод переписування тексту та сліпий набір тексту (S. Makarova). У доповідях четвертої секції обговорювали особливості риторики: розгорнуту метафору як засіб аргументації в засобах масової інформації (R. Koženiauskienė), функцію синекдохи в рекламних текстах (I. Smetonienė), поняття та функції лідерів думок (D. Liepinytė-Kytrienė), уживання слів-паразитів в усному литовському мовленні (L. Kamandulytė-Merfeldienė і P. Godliauskas); було оглянуто теорію прецедентних феноменів та її основні поняття, визначено її зв’язок із теорією інтертекстуальності й аналізом дискурсу (S. Amankevičiūtė). 2015 р. 22-га конференція Йонаса Яблонскіса «Литовська мова в сучасній школі» Тема конференції була дуже актуальною: вона була присвячена дослідженням мовлення учнів та їхніх мовних настанов, а також обговоренню особливостей навчання й оцінювання, тому послухати доповіді й узяти участь у дискусіях прибули гості з Комітету з питань освіти, науки та культури Сейму, Міністерства освіти і науки, Національного екзаменаційного центру, а також учителі-литуаністи з різних шкіл Литви (Labanauskienė 2015; Tamulionienė 2015). Йшлося про навчання нормативної вимови й наголошування (L. Kalėdienė), розмовну мову школярів Південно-Східної Литви та її оцінювання (K. Garšva), риторичну аргументацію в школі й написання есе-роздумів (R. Koženiauskienė), тему запаху в сучасній литовській дитячій прозі та на уроках литовської мови (A. Gritėnienė), розуміння художнього тексту й читацький досвід (A. Jovaišienė і K. Bredelis), дефекти програмного й апаратного забезпечення, що негативно впливають на культуру мовлення учнів (G. Grigas і T. Jevsikova), уживання подвійних відмінків у випускних творах (S. Labanauskienė), найхарактерніші орфографічні помилки в блогах і творах учнів старших класів (A. Tamulionienė), систему оцінювання творів у загальноосвітній школі (Z. Nauckūnaitė), навчання проблемних питань латиського правопису в школі (Dz. Šulce). Порушували питання про те, якого учня виховує випускний іспит із литовської мови та літератури (S. Vasiliauskas), що слід удосконалити в роботі оцінювачів творів на іспиті з литовської мови та літератури (R. Miliūnaitė), чи є залік із публічного мовлення царством кривих дзеркал (R. Urnėžiūtė). Наприкінці конференції, після заслуховування всіх доповідей, відбулася дискусія «Розуміння стилю в школі: ми знаємо, що вже нічого не знаємо?» (I. Smetonienė, V. Dailidienė, V. Lisauskienė, K. Bredelis). 2016 р. 23-тя міжнародна конференція імені Йонаса Яблонскіса «Значення в мові та культурі» Основну увагу зосередили на досі найменш висвітленій сфері досліджень Й. Яблонскіса — семантиці. Тому вперше в історії конференції протягом двох днів увага була зосереджена на проблемах семантики в давній писемності, діалектах і літературній мові, а також на аспектах культурних значень. У заході взяли участь 69 дослідників із різних країн світу: Австрії, Чехії, Італії, Латвії, Польщі, Литви, Росії, Швеції, Швейцарії та Німеччини, а також представники різних установ Литви. Під час конференції учасники працювали у 4 секціях: літературної мови, діалектології, етнолінгвістики та давньої писемності. На пленарних доповідях обговорювалися різноманітні широкі теми. Їх представили запрошені науковці з Литви та інших країн, кожен із яких представляв одну із секцій конференції: J. Bartmiński представляв секцію етнолінгвістики, P. U. Dini — секцію давньої писемності, D. Mikulėnienė — секцію діалектології, A. Smetona — секцію літературної мови. J. Bartmiński представив свою методологію, сутність якої — образ світу в мові; P. U. Dini говорив про труднощі перекладу «Малого катехізису» Мартіна Лютера, зазначивши, що потрібно досліджувати переклади, виконані всіма балтійськими мовами, порівнювати їх із джерелом і між собою, а також з іншими пов’язаними текстами; D. Mikulėnienė представила погляди J. Jablonskis на діалекти, розповіла про те, як він ставився до них і оцінював їх; A. Smetona поставив такі запитання: як сучасні постулати унормування узгоджуються з ученням J. Jablonskis? Чи збереглися в сучасній роботі з унормування дух і принципи модернізації мови J. Jablonskis, чи, можливо, ми визнаємо значення J. Jablonskis лише в певний історичний момент, а потім забуваємо? 11 мови, чи, можливо, ми визнаємо значення J. Jablonskis лише в певний історичний момент, а потім забуваємо? У секції літературної мови йшлося про зміну та зсув значень, неологізми (I. Migla, R. Mikelionytė, R. Miliūnaitė, D. Murmulaitytė, R. Stunžinas, J. Vaskelienė, A. Veisbergs, J. Zabarskaitė), семантику окремих дієслів літературної мови (A. Gaidienė, L. Vaičiulytė-Semenienė), концептуалізацію в літературній мові (D. Aliūkaitė, A. Gritėnienė, V. Sakalauskienė), проблеми подання значень у словнику (D. Liutkevičienė, J. Lubienė), актуалізоване вираження в публічному дискурсі (R. Baranauskienė). У секції діалектології обговорювалися значення окремих діалектних слів (P. Grablunas, A. Leskauskaitė, J. Lubienė і D. Pakalniškienė, A. Stafecka), інші проблеми діалектології та новітні дослідження (R. Bakšienė, M. Jankowiak, V. Kardelis, V. Meiliūnaitė, Ch. Schneider, F. Sommer), а також докладніше розглядалися значення звуків і моделі наголошування (I. Isajev, L. Murinienė, J. Niewulis-Grablunas, V. Ragaišienė, E. Trumpa). Учасники секції давньої писемності приділили значну увагу значенням окремих лексем у давніх текстах (E. Andronova, A. Cerri, B. Maskuliūnas, N. Ostrowski, J. Wiśnioch). Дві доповіді стосувалися проблем балтистики (D. Ardoino, I. Lemeškin). Кілька дослідників дискутували про різні лексикографічні проблеми (Ch. Schiller, A. Trumpa, V. Zubaitienė); також було заслухано доповіді про інші питання, пов’язані із семантикою та давніми текстами (K. Dambrauskas, D. Jakulytė, M. Sinkūnas, J. Pajėdienė, S. Piccini, L. Plausinait y tė, P. Vanags). У секції етнолінгвістики йшлося про етнолінгвістичні школи (S. Talstaja, A. Gudavičius), окремі проблеми етнолінгвістики в описах концептів (S. Niebrzegowska-Bartmińska) та словниках (Z. Sawaniewska-Mochowa); учасники заслухали аналізи конкретних концептів (M. Bogdzevič, S. Papaurelytė, M. Smetona, I. Smetonienė). На засіданнях другого дня розглядали конкретні проблеми: вираження (не)ввічливості в дискурсі про злочини (S. Jakimovienė), назви диявола в діалектах і фольклорі (B. Jasiūnaitė), ЧУЖИЙ і СВІЙ у височанському вільнюському діалекті (D. Kardelytė-Grinevičienė), позитивний пафос дискурсу європейських установ (R. Petrauskaitė), способи використання даних документів Краківського етнографічного музею для наукових потреб (D. Rak, M. Rak), значення забобонів і прислів’їв для реконструкції соціального життя людей, звичаїв, забобонів і ціннісних настанов (M. Tolstaja, K. Rutkovska) (Judžentytė 2016). 24-та конференція імені Йонаса Яблонскіса 2017 року «Цифрові мовні ресурси, напрями їхнього розвитку та можливості використання» Цьогорічна конференція була присвячена проблемам, що виникають на перетині мов і цифрових технологій і з якими стикаються під час розвитку цифрових ресурсів та створення єдиного цифрового ринку. У конференції взяли участь доповідачі з різних литовських та закордонних установ. На конференції прозвучали доповіді про живу мову в штучному інтелекті (А. Саударгас), стан технологій рідної мови, кількісне оцінювання економічних, соціальних і лінгвістичних наслідків мовної політики в цифрову добу, політику Європейського Союзу у сфері інформаційних і комунікаційних технологій (Р. Рівера), литовську писемну й усну мову у звичайному та електронному середовищах (Л. Телксніс). Було представлено послуги LIEPA, керовані мовленням (А. Валотка і Г. Навіцкас), цифрові ресурси литовської мови (Й. Забарайте, С. Шермукшніс, Д. Будрюнайте), базу даних неологізмів литовської мови (Р. Мілюнайте), геоінформаційну базу даних топонімів Литви (Л. Білкіс); ішлося про дослідження творення неологізмів і перспективи вивчення нових явищ у їхньому словотворенні (Д. Мурмулайтите), а також про стан і перспективи послуг, керованих литовським мовленням, роботу з їх створення та розширення використання (Л. Телксніс і Г. Навіцкас), сучасний стан і перспективи синтезу литовського мовлення (П. Каспарайтіс 12 і Г. Скерсіс), корпусну лінгвістику та два анотовані корпуси литовської мови (Е. Рімкуте, А. Бєлінскене, Л. Буазу, Й. Ковалевскайте, І. Бумбулене, Т. Крілаявічюс, Й. Мандравіцкайте, Л. Вілкайте). Г. Юджентите та В. Зубайтене, спираючись на корпус студентських письмових робіт, створюваний у Вільнюському університеті, розповіли про структуру та семантику фраз академічного мовлення. На останньому засіданні конференції «Автоматизований аналіз структури мови та текстів» заслухали доповіді про найновіші досягнення машинного перекладу, проєкти, які реалізують різні установи, а також нові прориви у використанні нейронного машинного перекладу (Д. Раліс), створення комп’ютерної морфології литовської мови нового покоління, морфологічний аналіз і синтез слів, інтелектуальний пошук текстової інформації (В. Дадуркявічюс), оцифрування граматики (Д. Швейкаускене та В. Швейкаускас); конференцію завершила доповідь М. Шінкунаса про автоматизацію та візуалізацію досліджень історії біблійних перекладів (Tamulionienė 2017). 2018 р. 25-та міжнародна наукова конференція імені Йонаса Яблонскіса «Варіативність у мовах та їхніх різновидах» Конференція зібрала аж 66 учасників, більше половини з них — з-за кордону. Як писала в жовтневому номері «Gimtoji kalba» організаторка конференції Гінтаре Юджентіте, «з огляду на актуальні питання й тенденції сучасного мовознавства, конференція Яблонскіса мала на меті: 1) запросити до академічного діалогу міжнародну спільноту лінгвістів, зацікавлених аспектами варіативності різних мовних рівнів; 2) відійти від вузької проблематики унормування мови, розширити сферу наукових інтересів і зосередитися на дослідженнях мовної варіативності» (Judžentytė 2018: 20). Організатори конференції звернули увагу на те, що варіативність належить і до сфери праць самого Яблонскіса, проте досі на неї переважно наголошували з погляду унормування мови. Намагалися з’ясувати, з якими труднощами міг зіткнутися Яблонскіс і як мова варіюється в наш час, тож «до конференції намагалися залучити доповідачів, які аналізували б питання й проблеми варіативності, актуальні й для інших мов, а не лише литовської. Так сподівалися реалізувати ще одну мету конференції — з’ясувати, з якими проблемами стикаються під час унормування мов в інших країнах і які універсалії властиві різним мовам» (Judžentytė 2018: 20). Учасники конференції прибули з різних країн (Алжиру, Італії, Японії, Китаю, Латвії, Польщі, Литви, Нігерії, Росії, Фінляндії, Швеції, Швейцарії, України, Німеччини) та з різних установ Литви (Клайпедського університету, Інституту литовської мови, Шяуляйського університету, Вільнюського університету, Каунаського факультету Вільнюського університету та Університету Вітовта Великого). Робота відбувалася у чотирьох секціях: літературної мови, фонології та діалектології, етнолінгвістики, давньої писемності. На пленарному засіданні йшлося про вплив праць Й. Яблонскіса на лінгвістичні дискурси, його образ як мовознавця, учителя, батька літературної мови (D. Mikulėnienė), форму «Малого катехизису» (або «Енхіридіону») Мартіна Лютера ainawijdi (P. U. Dini), поняття kaltūnas у польській і литовській мовах та культурах (Z. Sawaniewska-Mochowa і M. Kasner), варіативність фразеологізмів у латиській мові (I. Migla). У доповідях секції літературної мови розглядали граматичну варіативність сталих сполук литовської мови (A. Bielinskienė, J. Kovalevskaitė, E. Rimkutė і L. Vilkaitė-Lozdienė), інфантильну мову, що проявилася в електронному дискурсі (R. Miliūnaitė), уживання фраз академічної мови в бакалаврських випускних роботах студентів природничих і біомедичних спеціальностей (L. Plaušinait ytė), ставлення студентів закладів вищої освіти до варіантів англійської мови та їхнього міжкультурного розуміння (Z. Xi), конструкції з невідмінюваними дієприкметниками із закінченнями -ot(ies) і -am(ies)/-ām(ies) у латиській мові (A. Kalnača і I. Lokmane), відносний порядок атрибутивних прикметників (J. Okami), парадигми дієслів в англійській мові зі змінними формами минулого часу та дієприкметників другого типу (E. Shekhtman), рівні й джерела варіювання дієслова в балтійських мовах (J. Korostenskienė), колір хакі в сучасній литовській (писемній) мові (L. Vaičiulytė-Semėnienė), суфіксальні прислівники мовного жаргону 13 варіантність (R. Kudirka), роль паронімів у нормативній мові (I. Urbanoviča), назви ознак у Базі даних новотворів литовської мови (A. Aleksaitė), вплив англійської мови в соціальних медіа (S. E. Nwachi), архетипні риси англійських фольклорних текстів (L. Tatarenko), кількісні індикатори в аналізі функціональних стилів писемних текстів (J. Mandravickaitė), морфологічне оформлення іменників іншомовного походження (S. Vaičiakauskienė), A. Vitale дискутувала про трансформацію слова hostis, «приватного» і «публічного» в балтійських і слов’янських мовах. У секції діалектології та фонології обговорювали такі теми: ознаки правильної мови з погляду звичайного члена мовної спільноти (D. Aliūkaitė), стійкість діалектних рис і їхнє вираження в квазистандартах литовської мови (D. Mikulėnienė), лексична система діалектів північного сходу Англії у 2000–2010 рр. (M. Kolisnyk), варіювання та зміни в литовській мові (Ch. Schneider), формування англо-нормандського діалекту французької мови (Y. Višenskaja), литовська мова в прикордонних ареалах (N. Tuomienė), чи можуть тепер порозумітися дідусь і онук у Пунському краї (J. Niewulis-Grablunas), соматоніми північно-жемайтського говору (J. Lubienė ir D. Pakalniškienė), дослідження голосних латиської мови (S. Čeirāne ir I. Indričāne), що може пояснити індивідуальна фонетична варіація про фонологію (M. Nakamura), енергетичні парадигми (A. Kalyta), позиційні варіанти /l/ у нормативній латиській мові (J. Taperte), іменники у вармійських і мазурських діалектах (E. Grześkiewicz), дослідження якості лабіалізованих і назалізованих голосних литовської літературної мови (E. Ledichova), залежність варіативності й сприйняття інтонаційних одиниць від позиції (I. Gorbačiova). У секції етнолінгвістики аналізували значення слова та його культурні конотації на основі поняття žemė (K. Rutkovska), варіантність mirties (M. Smetona), концептуалізацію tiesos (I. Snukiškienė), моделі осмислення gėdos (M. Bogdzevič), слова laumė і ragana у литовській мові (J. Vaskelienė), назви чортів, похідні від назв станів або національностей (B. Jasiūnaitė), назви karvės, jaučio, veršio та різноманітність їхньої мотивації (Ž. Šalaviejūtė), оцінювання людини в пареміях литовських діалектів (V. Sakalauskienė), біблійна фразеологія російської, словенської та литовської мов (J. Konickaja), природна різноманітність як джерело етнолінгвістичної багатоплановості (M. Abdennour), паралелі між прізвищами Латгалії та Литви (A. Stafecka), варіантність фразеології польських діалектів (A. Tyrpa). У секції старої писемності учасники конференції слухали доповіді про лінгвістичну біографію литовського прислів’я Dievas davė dantis, Dievas duos ir duonos (D. Ardoino), сполуки N + N у текстах Донелайтіса (A. Cerri), уживання закінчень -am, -at ir -ahm, -aht 1-ї та 2-ї особи множини теперішнього й минулого часу дійсного способу дієслів у латиських писемних пам’ятках XVII ст. (J. Wiśnioch), варіанти написання онімів у неопублікованих латиських текстах XVIII–XIX ст. (I. Jansone), зміни латинської інтерференції у Франції XV ст. (I. Borbenčiuk), уживання латинської мови та її відображення у творах литовських авторів (C. Barna), атематичне відмінювання дієслів у литовських писемних пам’ятках реформ Великого князівства Литовського XVI ст. (K. Dambrauskas), функції семантично порожніх сполучників kad і jog у текстах XIX ст., написаних східноаукштайтським говором (R. Rinkauskienė), історію редагування мови «Весняних голосів» Майроніса (J. Venskienė). На заключному пленарному засіданні йшлося про варіантність і її важливість для історії раннього періоду латиської писемності (P. Vanags), особливості синонімії в концептах (I. Smetonienė), ареальну типологічну складність діалектів литовської мови (V. Kardelis). 26-та міжнародна наукова конференція Йонаса Яблонскіса 2019 року «Мовне різноманіття в сучасному світі: сила і престиж мови» Тема конференції також була дуже широкою: «організатори запросили міжнародну академічну спільноту обговорити мовне різноманіття мов, діалектів і мовних спільнот, особливості використання мов і їх нормування, зміни мовних норм, літературної 14 мови та діалектів й інших різновидів мови, тенденції мовної політики та планування в Європі, силу й престиж мови, розроблення передових лінгвістичних інструментів і електронних сервісів, користь цифрових мовних ресурсів тощо. З цих питань учасники з 15 країн виголосили 45 доповідей» (Jaroslavienė, Judžentytė-Šinkūnienė 2019: 1). Перше пленарне засідання охопило актуальні теми мовної політики. Особливо важливою була доповідь віцепрезидентки Федерації національних мовних інституцій Європи, голови Комітету з мовних технологій Данії, колишньої директорки Данської мовної ради S. Kirchmeier, у якій вона ознайомила слухачів із діяльністю Федерації, оглянула питання мовної політики Європи, тенденції політичного планування та стан розвитку мовних технологій у Данії й інших європейських країнах. Її доповідь спростувала поширювані тоді в Литві наративи про те, що мову регулюють лише в Литві, а в інших європейських країнах нормування та мовну політику пущено на самоплив. «Спираючись на результати одного з найновіших досліджень, д-р Sabine Kirchmeier зазначила, що у 21 європейській державі мови регулюються конституцією, законом про мову та/або іншими документами. Відмінності в регулюванні зумовлені історичними обставинами й традиціями, формуванням літературних мов та іншими особливостями» (Jaroslavienė, Judžentytė-Šinkūnienė 2019: 3). F. Hinskens ознайомив слухачів із минулим і сучасним станом нідерландської літературної мови, звернув увагу на швидкі зміни мовних норм і на те, як мову регулюють законами. A. P. Kristinsson розповів про сучасний стан ісландської мови, обговорив важливість мовної політики в Ісландії, необхідність інформування суспільства, доступність і поширення заходів із плекання мови, наголосив на впливі та значенні мовних технологій, цифрових та інших передових інструментів для плекання рідної мови й зміцнення її престижу. На чотирьох наступних засіданнях обговорювали значення мови для народу на прикладі історії каталонської мови (P. U. Dini), прескриптивізм і науковість у лінгвістиці (A. Valotka), вживання прикметників з погляду психолінгвістики та їх варіювання у французькій мові (N. Dankova), формальну основу відмінювання іменників литовської мови (J. Pakerys ir I. Rudaitis), способи відродження мови, що зникає, і застосування культури та мистецтва, щоб знову пробудити силу мови (D. Z. Kumar); розглядали мовні настанови жемайтів і південних аукштайтів та їхні парадокси, життєздатність місцевих варіантів (D. Aliukaitė), питання мовної ідентичності та поглядів спільноти Вісагінаса і пов’язані з цим реалії (I. Dabašinskienė), позначення мовної варіантності на картах (Ch. Schneider ir V. Kardelis), використання мов у прикордонних ареалах (N. Tuomienė). На конференції представили статистичний параметричний синтез литовського голосу (P. Kasparaitis ir M. Beniuše), опис типових фоноконцептів англійської малої фольклорної прози (L. Tatarenko). У доповідях аналізували категорію повтору в мовному дискурсі (Z. Pakholok), словникові дефініції та теоретичні й практичні проблеми, пов’язані з ними (S. Jerėnė), специфічні мовні й позамовні аспекти, що впливають на процес генерування стилю (Y. Vyshenskaya), різноманітність слов’янізмів і гібридів у «Жемайтських прислів’ях» Мотеюса Валанчюса (A. Smetonienė). На пленарному засіданні другого дня B. Klaas-Lang представила питання мовної політики естонської мови та її сталого розвитку у сфері вищої освіти, R. Miliūnaitė — становище литовської літературної мови в контексті динаміки європейських літературних мов у постстандартизаційний період, а I. Smetonienė розповіла, що означає для литовця концепт kalba, як за допомогою мови можна передавати звичаї незалежно від місця проживання людини. На інших засіданнях другого дня значну частину доповідей присвятили експериментальній фонетиці (A. Kalyta, M. Kutsenko, V. Artjomenko ir S. Čėirāne, E. Riekhakaynen ir I. Telova) та окремим мовним питанням. Зокрема, йшлося про периферійні народні казки як мовну й мотиваційну особливість (M. Gavurová), литовський префікс su- і префікс класичної грецької мови συν- (C. Barna), особливості формування расейняйського геолекту (D. Dambrauskienė), те, як у говірках аукштайтів «далеко» іноді стає «близько» (G. Judžentytė-Šinkūnienė), власні назви паневежців (K. Garšva). На сьомому засіданні представили стендові доповіді. На заключному засіданні конференції зосередилися на шкільній литуаністиці: дискутували про литовську мову та літературу 15 необхідності змін у випускному іспиті, ознайомлено з результатами найновіших досліджень і міркуваннями щодо ставлення учнів та впливу інших мов на литовську мову учнів, обговорено зв’язок між уживанням мови, викладанням і навчанням (Z. Nauckūnaitė, N. Poderienė і S. Vaičiakauskienė, A. Tamulionienė). На цьому засіданні заслухано ще дві доповіді, присвячені мовним проблемам: L. Murinienė — про назви юридичних осіб та їхню мовну нормативність, а A. Aleksaitė — про емоційно-експресивну лексику в базі даних неологізмів литовської мови. 2022 р. 27-ма міжнародна наукова конференція Йонаса Яблонскіса «(Мовна варіативність, зміни, стандартизація» Конференція відбулася після дворічної перерви. Метою було продовжити тематику 25-ї конференції Йонаса Яблонскіса: поглибити розгляд проблем варіативності, водночас обговоривши інші пов’язані аспекти — мовні зміни та стандартизацію. На конференції розглядали різноманітні питання: мовне розмаїття в мовах, діалектах і мовних спільнотах; мовні зміни; особливості мовного вжитку та унормування; взаємини між літературною мовою, діалектами та іншими різновидами мови; актуальні питання мовної політики й стандартизації. До програми конференції включили також мовні технології, а ще питання мови й ідентичності (Judžentytė-Šinkūnienė 2022: 27). У заході наживо та дистанційно взяли участь 27 дослідників з-за кордону й 22 представники установ Литви; робота відбувалася у 5 секціях: діалектології та фонології, мови й ідентичності, мовного розмаїття та стандартизації, давньої писемності й розвитку мови, варіантів і норм. На першому пленарному засіданні заслухали доповіді про проблемні взаємозв’язки між мовними змінами та стандартизацією (P. Cuzzolin), модель стандартизації мови та місце багатомовності в тексті про мовну стандартизацію (N. McLelland). У секції діалектології та фонології обговорювали питання емпіричної документації та проблемні аспекти формування корпусу (V. Kardelis), розглядали, чи можна виявити діалектні риси в архівних судових документах (Ch. Schneider), обговорювали мовлення мешканців сіл, що колись існували на території Каунаського водосховища (Ž. Šidlauskas), діалектні особливості південножмудських расейняйців (D. Dambrauskienė), соматоніми північно-жмудського наріччя (J. Lubienė і D. Pakalniškienė), взаємодію литовської та польської мов в околицях Родуні (N. Tuomienė), акустичну структуру наголосу в литовській і латиській мовах (E. Švageris), систему трьох родів у діалекті Східної Кампанії (G. Visco). У секції мови й ідентичності обговорили поняття демократії (I. Smetonienė), лексику й традиції, пов’язані з Різдвом, які побутують у Східній Польщі (D. K. Rembiszewska), поняття патріотизму за умов миру й війни (M. Smetona), образ Барака Обами як харизматичного політика в медіа (M. Boičenko), східну литовську діаспору та її ідентичність: випадки Заволжя й Казахстану (L. Vilkienė), а також те, що польські дзукі думають про свою мову та якою мовою їм найкомфортніше розмовляти (P. Grablunas і J. Niewulis-Grablunas). K. Konczewska представила наукову спадщину Вандаліна Сцукеевича як новий матеріал для дослідження слов’янсько-балтійської мовної спільноти на пограниччі Литви, Білорусі й Польщі. У секції давньої писемності й розвитку мови розглядали прусську мову (P. U. Dini, I. Lemeškin), зміни литовської лексики на межі XIX і XX ст. (V. Zubaitienė), розвиток словників сучасної та літературної литовської мови від кінця XIX до XXI ст. (V. Sakalauskienė), авторство твору «Poesia in lingua Biruta», знайденого в рукописному архіві Джузеппе Меццофанті (D. Ardoino), назви латвійських будинків (A. Trumpa), складові частини рукопису Кіпріонаса Лукаускаса та проповідь «Kada wisa žaymibe Kiemioniszku Žmoniu...» (J. Pajėdienė). Тематика доповідей секції мовного розмаїття та стандартизації охоплювала широкий спектр — від теоретичних міркувань до практичних питань. Йшлося про конкуренцію Вільнюса й Каунаса в ментальних мапах молодих аукштайтів і жмудинів (D. Aliūkaitė), подгальський діалект (A. Mlekodaj), ситуацію двомовної Мальти та шлях місцевої мови до статусу стандартної (J. M. Brincat), державної 16 століття литовської мови (A. Antanaitis), уживання мови відповідно до принципу економії (I. Urbanoviča), критерій функціональності мови та його значення для кодифікації (A. Drukteinis), досвід мовних консультантів Агентства латиської мови (E. Zilgalve). У секції варіантів і норми досліджували зв’язок між особовими іменами та назвами рослин (L. Balode), варіанти й норми литовського ономастикону (K. Garšva), уживання дієприкметникових форм у литовському усному мовленні (J. T. Ramonaite), чому й коли мовець обирає «пом’якшений» спосіб вираження ставлення до об’єкта (L. Vaičiulytė-Semėnienė), питання викладання словникового складу, що постали під час підготовки підручників і навчальних матеріалів з литовської як іноземної (A. Kaškelėvičienė), що вважається помилкою і чому під час вивчення італійської як другої мови (A. Migliorelli), мовну ідентичність учнів, які повернулися з-за кордону (A. Tamulionienė), лексику мовлення дітей емігрантів, які повернулися, та особливості її вживання (N. Poderienė). На другому (заключному) пленарному засіданні J. D. Fleischer обговорив ареальність і контакт у багатомовному діалектному континуумі, а J. Gelumbeckaite і K. Chiarcos представили міждисциплінарний проєкт «PosTiMe», присвячений давнім литовським лютеранським постилам. 2023 р. 28-ма міжнародна наукова конференція імені Йонаса Яблонскіса «Мова і час: репрезентації особи, покоління, суспільства в мові» Конференція вирізнялася міждисциплінарністю: із доповідями виступали мовознавці, літературознавці та історики, які розглядали такі теми, як конструювання реальності й мова, мовна та культурна інтеграція іммігрантів і національних меншин, мова і суспільство, мовна політика та мовна ідеологія, мова й ідентичність та ін. (Vaičiulytė-Semėnienė 2023). На дводенній конференції 48 науковців із зарубіжних і литовських установ представили свої доповіді. На пленарному засіданні першого дня заслухали три доповіді: І. Друвієте розповіла про мови країн Балтії в епоху нової багатомовності, Б. Клаас-Ланг — про мовну політику в Тартуському університеті, І. Корольов — про різноманітні образи криз біженців на вебсайтах англомовних, україномовних і литовськомовних медіа, а також у візуальному мистецтві та поезії. Далі робота тривала аж у 9 секціях. В одній із них, присвяченій обговоренню питань конструювання реальності та мови, йшлося про литовське мовознавство повоєнного періоду (D. Mikulėnienė), образ доброго й щасливого життя людей, створений у публіцистиці радянського часу (A. Gritėnienė), кампанію з литовізації прізвищ у міжвоєнній Литві та її мету (D. Mačiulis), творення литовського світу в «Auszra» (A. Martišiūtė-Linartienė). У секції, присвяченій мовній і культурній інтеграції іммігрантів і національних меншин, докладно розглянули значення зрозумілої мови для певної частини суспільства (L. Vilkaitė-Lozdienė), те, як іммігранти розуміють литовськість (A. Peccini), як венесуельці, що живуть у Литві, оцінюють програму викладання литовської мови, призначену для їхньої мовної інтеграції в Литві (Y. Starodub ir M. I. De Potestad); йшлося про вираження особистої ідентичності в мові на підставі результатів дослідження національних меншин (поляків і росіян) у литовських школах (A. Tamulionienė), а також звернули увагу на проблеми викладання литовської мови, з якими стикаються вчителі-литуаністи, що працюють у школах національних меншин (S. Vaičiakauskienė). У секції, присвяченій мові медіа — пропаганді, міфам і реальності, проаналізували лексику латиської, російської та англійської мов, уживану в пропаганді, відображення фашизму й лібералізму в політичному наративі (A. Veisbergs); зі стилістичного погляду розглянули 44 коментарі Рімвідаса Валатки про війну Росії проти України, опубліковані протягом 2022 р. (A. Aleksaitė), образ людей з інвалідністю в латвійських медіа (V. Polinska ir D. Liepa), якість латиської мови в соціальних медіа (L. Lauze). У секції про розвиток мови й суспільства було представлено доповіді про мову, діалект і орфографію періодичного видання «Auszra» (J. Venckienė), лексичні нерозвинені особливості мовлення дітей віком 5–6 років (L. Kamandulytė-Merfeldienė), грамотність у навчальних програмах і підручниках для початкової школи з литовської як рідної мови радянського та сучасного періодів 17 (R. Čičirkaitė), мовні переконання користувачів, пов’язані з розумінням цінності мови, — порівняли досвід Європейського Союзу та Республіки Індія (V. Požarnova). У секції мовної політики та мовної ідеології розглянули поняття правильності й функціонування мови в Законі про державну мову, зв’язок правильності та функціональності мови з різними сферами використання публічної мови (R. Miliūnaitė), те, як політика освіти з литовської та інших мов відображає ідеології, що впливають на освіту, формують зміст литовської мови як об’єкта викладання й навчання, ціннісні установки та ідентичність держави, визначають соціокультурні зміни в суспільстві (N. Poderienė); також обговорили парадокс, коли, декларуючи, що литовська мова є цінністю, яку слід оберігати й плекати, намагаються змінити її структуру за моделлю інших мов, структурно цілковито чужих їй (V. Meiliūnaitė), а також розглянули передавання власних назв з іноземних мов литовською мовою (K. Garšva). У секції мовних різновидів обговорили ідентичнісний шар мешканців Південно-Східної Литви (N. Tuomienė), які фонетичні й морфологічні особливості топонімів учителі та лісники, що заповнювали анкети в 4-му десятилітті XX ст., вважали діалектними, яких принципів вони дотримувалися, записуючи назви місцевостей літературною мовою, і які причини могли зумовити їхній вибір (D. Tamulaitienė); розглянули діалектну диференціацію північних жемайтів з погляду представників перехідної зони піддіалектів кретингців і тельшяйців (S. Vyniautaitė), дослідили справжні фонетичні, морфологічні та інші ознаки говорів Жасляй, Папарчай і Каугонай (A. Leskauskaitė). У секції про семантичний рівень мови в сучасному суспільстві поставили питання, чим і як спекулюють, — як змінюються значення литовського дієслова spekuliuoti і що впливає на ці зміни (A. Gaidienė); представили різноманітність найменувань і мотивацій назв vištos, viščiuko, gaidžio не лише в ономасіологічному та семасіологічному, а й в етнолінгвістичному аспекті (Ž. Šalaviejūtė); дослідження асоціативного поля слова dukra (S. Papaurelytė-Klovienė); лінгвокультурний компонент українських еквівалентів у двомовному «Литовсько-українському словнику» (S. Hrycenko); мовні засоби та аспекти реалізації концептуальних метафор ЛЮДИНА — СИРОВИНА (ЇЖА), що виявляють дегуманізацію (E. Lipartė); хибне тлумачення ідіом у перекладах з англійської та французької мов латиською (E. Kirsakmene); образ латвійки в тексті «Сучасної литовської мови» (V. Čižik-Prokaševa). У секції, присвяченій питанням різних мовних рівнів, ішлося про перцептивне дослідження сонантів литовської мови, у якому сонанти розпізнаються лише на підставі спектра самого приголосного (J. Urbanavičienė); на матеріалі легенд про короля Артура розглянули просодичні засоби легенд та їхні особливості, здатні переконливо впливати на підсвідомість адресата й передавати емоційне та прагматичне навантаження тексту (L. Taranenko); засоби мови, якими співрозмовники з різних соціокультурних груп висловлюють мовленнєвий акт заборони англійською мовою (O. Isniuk); також ішлося про комунікативні стратегії та ієрархічні комплекси вербальних і невербальних засобів, що допомагають харизматичному мовцеві в інваріантних комунікативних ситуаціях максимально актуалізувати прагматичний потенціал мовлення: передавати аудиторії своє бачення й послання, впливати на неї та встановлювати з нею емоційний зв’язок (M. Boichenko); про продуктивність словотворення на основі даних Єдиного корпусу литовської мови (J. Pakerys, V. Dadurkevičius ir A. Navickaitė-Klišauskienė). У секції мови й ідентичності обмінялися думками про те, чи (і як) велике місто змінює уявлення про діалектність (D. Aliūkaitė ir A. Čižikaitė); про кореляцію між розміром громад південних жемайтів-расейняйців та їхньою стабільністю або динамічністю, з одного боку, і розвитком інфраструктури поселень — з другого (D. Dambrauskienė); конкуренцію польської та литовської мов на початку XX — початку XXI ст. в околицях Дієвенішкес (A. Gudaitis); діалектну своєрідність і динаміку території затопленої долини Німану — дна нинішнього Каунаського водосховища (Ž. Šidlauskas); геолект Варани (D. Valentukevičienė). 18 На заключному засіданні учасники конференції заслухали доповідь М. Каснер «Промовити міський простір: площа Лукішкес і площа Пілсудського у Варшаві»; на конференції також було представлено дві стендові доповіді та проведено дискусію «Мова, що формує сьогодення: зв’язки, відмінності, тенденції». 2024 р. 29-та міжнародна наукова конференція імені Йонаса Яблонскіса «Усне й писемне мовлення: синхронія та діахронія» «На конференції, проведеній уже 29-й раз, прагнули зберегти дух досліджень Йонаса Яблонскіса: учасників запросили зосередитися на усному й писемному мовленні із синхронної та діахронної перспектив. Йонас Яблонскіс наголошував на важливості живої, „народної мови“, спираючись на неї, пропонував мовні норми та творив неологізми. На конференції неодноразово підкреслювали, що дослідження усного мовлення та його співвідношення з писемним мовленням залишаються актуальними й донині. На конференції, проведеній уже 29-й раз, прагнули зберегти дух досліджень Йонаса Яблонскіса: учасників запросили зосередитися на усному й писемному мовленні із синхронної та діахронної перспектив. На конференції неодноразово підкреслювали, що дослідження усного мовлення та його співвідношення з писемним мовленням залишаються актуальними й донині» (Jasionytė-Mikučionienė 2024: 30). У заході взяли участь понад 50 науковців із Литви та інших країн. Загалом було представлено 51 усну доповідь; окрім пленарних засідань, протягом обох днів робота відбувалася в секціях: діалектології та фонології, словотвору, давньої писемності й розвитку мови, мовних настанов, мови й ідентичності та мовних варіантів. На пленарних засіданнях першого дня заслухали доповідь P. U. Dini «Усне слово в писемному тексті: концепції Лютера та балтійські переклади», а також доповідь A. Kalnača про вживання форм вокатива в латиській мові та співвідношення варіантів уживання з нормою; на вечірньому засіданні — доповіді про застосування машинного навчання в дослідженнях історичної соціолінгвістики (Ch. Schneider) та про прояви усного мовлення у словниках латиських і литовських топонімів та антропонімів (L. Balode). У секції діалектології та фонетики йшлося про системи дейктичних займенників у скуодиській говірці (G. Judžentytė-Šinkūnienė), листи K. Būga до J. Gerulis і листи J. Gerulis, написані J. Būgienė та адміністрації гуманітарного факультету Литовського університету вже після смерті K. Būga (D. Mikulėnienė), причини переміщення спільнот пунктів у «Атласі литовської мови» в географічному просторі в південножемайтській варнішській говірці (D. Dambrauskienė), тенденції граматичної варіантності дієслова в римованому діалектному графолекті, подібності й відмінності варіантності дієслівних форм, зафіксованих у віршах кінця XIX і початку XXI ст. (A. Balčiūnienė); обговорювали чинники, що визначають тривалість голосних, та їхні інтеракційні й ієрархічні зв’язки (I. Urbanavičienė), зв’язки між чинниками, що впливають на формантну структуру голосних; було представлено результати розвідувального дослідження довгих і коротких голосних стандартної литовської мови (E. Švageris); ішлося про тривалість приголосних у латиській мові (I. Indričāne та S. Čeirāne), варіанти наголошування дієслів із суфіксом -uoti, засвідчені в литовських діалектах, на підставі «Словника литовської мови» (S. Lukšaitė-Ramonienė). У секції словотвору представили пробний варіант списку суфіксальних іменників та їхніх твірних слів, укладеного на матеріалі Об’єднаного корпусу литовської мови (J. Pakerys, V. Dadurkevičius та A. Navickaitė-Klišauskienė), дані аналізу іменникових композитів німецької частини Септимовного словника та їхніх литовських словотвірних відповідників (D. Jarmalavičius та J. Pukevičiūtė), нетипове субморфемне словотворення в литовській неології (G. Brazaitytė), семантичну відстань між синонімічними термінами (A. Mitkevičienė), моделі творення прикметників із neo- ultra- mega- hiper- і super- у латиській мові (D. Deksne), зв’язки деяких дієслів із прийменниками та прислівниками в латиській мові (I. Auziņa), соціолінгвістичне вивчення розмовної мови в Латвії та його значення (L. Lauze). У секції давньої писемності й розвитку мови розглядали питання походження та словотвору дієслів із коротким вокалізмом — інфіксних дієслів литовської мови та дієслів sta-основи з коренем į. 19 (D. Pakalniškienė), «Historia labay grazi» Кипріяна Лукаускаса та джерело її перекладу (XVIII ст.) (J. Pajėdienė), текстологічні особливості перикопи «Читання на Томину неділю» (K. Kazarinova), пруський етнонім «Prezzun» і рукопис, у якому його зафіксовано (D. Ardoino), можливості автоматичного пошуку джерел у ранніх литовськомовних лютеранських текстах (L. Buazu), анотування типів дієвідмінювання в корпусі старих литовських лютеранських постил (PosTiMe) (M. Drach), румейська мова, якою розмовляє грецька меншина в Україні біля Азовського моря (J. Lebetska), зіставлення Базельського колофона з його празьким сучасником — празьким колофоном другої половини XIV ст. (I. Lemeškin). У секції мовних настанов з’ясовували, які мовні настанови щодо литовської мови висловлюють на новинних інтернет-порталах (E. Gudavičienė), якими є настанови жителів Литви щодо російської мови в умовах війни (I. Hilbig та S. Ivanovaitė), якими є мовні настанови студентів щодо рідної (китайської — путунхуа — та литовської) й англійської мов (K. Jakaitė-Bulbukienė), якою мірою, на думку жителів Литви, литовська й англійська мови вважаються придатними для різних сфер життя (бізнесу, освіти, послуг) (L. Vilkienė); говорили про естетичну цінність регіональних варіантів (D. Aliūkaitė та A. Čižikaitė), мовні образи діалектного мовлення в молодих східноавкштайтських носіїв — анікщяйців, купішкійців та утенців (L. Brazaitienė); представили цілісне семантичне дослідження тематичної підгрупи соматонімів на позначення рук у північно-жемайтській говірці (D. Pakalniškienė та J. Lubienė). У секції, присвяченій мові та ідентичності, розглядали концепти ТОЛЕРАНТНІСТЬ (I. Smetonienė), ГРОМАДЯНСЬКІСТЬ (M. Smetona), МАТИ (S. Papaurelýtė-Klovienė), ЯЧМІНЬ (V. Sakalauskienė). Було заслухано дві доповіді з термінології: G. E. Klimenka — про проблеми вживання езотеричної термінології в душпастирській діяльності Католицької Церкви в Литві, а E. Lipartė — про оказіональні неологізми з компонентами kovid-, covid-, koron-, coron-, kron-, karantin-, pandem- у литовській та латиській мовах. У секції мовних варіантів ішлося про взаємодію діалектного й недіалектного мовлення в Румшишкес (Ž. Šidlauskas), багатомовність Латгалії, механізми її існування, підтримки та зникнення (P. Grablunas); обговорювали, чи розрізняють учні 10–12 класів обраних гімназій Каунаського району поширені означення та підрядні означальні частини, чи відрізняють ці два випадки вживання розділових знаків (E. Rimkutė), як і чому учні 1–4 класів переважно пишуть, спираючись на усне мовлення (R. Čičirkaitė); також говорили про взаємодію стандартної та усної мови на підставі мовлення представників одного з латиських діалектів — маленського (D. Markus), прояви усного мовлення в книжці J. K. Rowling «Гаррі Поттер і філософський камінь» та її перекладах фінською, шведською і фарерською мовами (D. Ebner), способи кодування елементів усного мовлення, просодичних і паралінгвістичних знаків у латиських текстах (S. Kaukītė), контакти китайської та в’єтнамської мов (M. Schwarz). На заключному пленарному засіданні A. Cerri аналізував категорію означеності та її вираження в давніх литовських і латиських текстах, V. Šeferis розглядав німецькі автографи Крістійонаса Донелайтіса, а J. Niewulis-Grablunas у доповіді «Сказане — написане» розповів про мовлення литовців Пунсько-Сейнсько-Сувалкського краю, більшість із яких — дзуки, зокрема про його писемну форму та випадки змішування мов. 30-та міжнародна наукова конференція імені Йонаса Яблонскіса 2025 року «Мова і мовознавство: тяглість традицій і нові напрями» Як зазначено в повідомленні організаторів, мета цієї конференції — обговорити зв’язки традиції та сучасності, представити нові інтерпретації мовних явищ, пов’язані із сучасними соціокультурними змінами та новими теоретичними підходами до мовних досліджень. Справді, на конференції порушувалися теми й проблеми попередніх конференцій, а також представлялися нові напрями — 20 штучний інтелект і мовні дослідження. Було заслухано 60 доповідей дослідників із Литви та інших країн світу. Доповіді першого пленарного засідання стали вступом до конференції: Й. Венцкене говорила про литовську літературну мову наприкінці XIX — на початку XX століття, а також про внесок Яблонскіса в процес формування цієї літературної мови; К. Рутковська, спираючись на свої етнолінгвістичні дослідження, представила актуальні спостереження про зв’язок мови й культури та дослідження цього зв’язку. На ранковому пленарному засіданні другого дня розглядали питання типології (М. Гордон), теорію метафори (Ґ. Стін), місце великих мовних моделей (LLM) в історії семантики (Д. Геєрертс). У секції, присвяченій значенню Йонаса Яблонскіса для литовської мови й держави, прозвучали доповіді про паралелі між Й. Яблонскісом і К. Бугою в литуаністиці початку XX століття (Д. Мікуленене), значення картотеки Й. Яблонскіса для укладання основних тлумачних словників литовської мови (В. Сакалаускене), зв’язок між Й. Яблонскісом і П. Бутенасом (Л. Лапінскене). У секції, присвяченій системі мови та її вживанню (синтаксису), обговорювали конкретні мовні питання: сполучуваність дієслів diskutuoti, disputuoti (Л. Вайчулітє-Семенєнє), валентність іменника pyktis (В. Чіжик-Прокашева), характеристики підрядного зв’язку в синтаксисі литовської мови (Д. Швейкаускене). У напрямі фонетики й фонології розглядали акустичні ознаки завершення фраз у читаному та спонтанному мовленні (Е. Калашінскайте-Завішене), фонетичне вираження наголосу в літературній литовській мові за різних інтонаційних умов (Е. Швагеріс), методологію експериментально-фонетичного дослідження публічних промов лідерів (М. Бойченко). У доповідях секції слів і словників розглядали зміни значень у «Словнику літературної литовської мови» (А. Грітєнене), пастки у формулюванні термінологічних дефініцій у тому самому словнику (А. Гайдене), значення назв тварин (Ж. Шалав’юте), особливості появи нових слів у литовській мові (Р. Мілюнайте), вживання запозичення parkingas та його відповідників в оголошеннях про нерухомість (А. Алексайте), прагматеми ввічливості у двомовних словниках (Е. Сідоровіч). У секції мови й ідентичності обговорювали життєздатність литовської мови в мовному середовищі учнів (А. Тамуліонене), слова на позначення їжі у викладанні польської як іноземної мови (М. Гартенбергер), лінгвістичні та культурні студії (Д. Гоцул). На конференції Й. Яблонскіса вже стали традиційними презентації етнолінгвістичних досліджень. Цього разу були представлені концепти БАТЬКО (С. Папауреліте-Кловене), ЧАС у системних даних і пареміях (І. Снукішкене), образ ЦЕРКВИ в автобіографічних оповідях мешканців Шальчинінкського краю (В. Швайковская), ПРАЦЯ як цінність і культурема в мовленні жемайтів (на матеріалі джерел першої половини XIX та другої половини XX століття) (Й. Пайєдене). У секції діалектології та геолінгвістики увагу зосередили на діалектних аспектах: обговорювали, кому властивий комплекс діалектної (неповноцінності) (Д. Алюкайте), розглядали локальні аспекти назв вулиць (випадок Румшишок) (Ж. Шідлаускас), діалектну неоднорідність південножемайтських варнишків у рукописних джерелах 6–7-го десятиліть XX століття (С. Виняутайте), зміну лексики в зонах активних мовних контактів (А. Лескаускайте). Другого дня в цій самій секції доповіді представили гості: Т. Круль (фламандський діалект чи мова вимшорів (англ. wymysorys)?), К. Кончевська (поєднання етнографічних і діалектологічних методів у дослідженні балто-слов’янського прикордонного регіону), М. Янков’як (адаптація балтійських запозичень у білоруських говірках у Литві), К. Заглоба (чи є в музеях місце для місцевого діалекту?). У доповідях секції історії мов та їхньої взаємодії зосередилися на апелятивних ойконімах у багатокультурному регіоні (П. Скорупа), конфліктах через уживання литовської та польської мов у католицьких церквах Литовської Республіки (1918–1940) (Д. Мачюліс), балтійських топонімах у регіоні річки Дніпро (А. Іліаді). У секції, присвяченій функціонуванню мови в суспільстві, увагу зосередили на стандартизації литовської мови на кордоні Малої Литви на початку XX століття на матеріалі періодичного видання «Svečias» (Г. Юджентєнє-Шинкуненє), мультимодальній аргументації в литовському 21 у соціальній рекламі (E. Gabrėnaitė і V. Nausėdaitė), підсвідомий потенціал емоційної привабливості публічних промов (L. Taranenko і A. Kalyta). Доповіді двох секцій (Корпуси мовних даних та їх аналіз, Штучний інтелект і мовні дослідження) були зосереджені на новаціях і майбутніх дослідженнях: A. Utka розповів про найновіші проєкти, що реалізуються в університетах Литви та спрямовані на збагачення ресурсів литовської мови; M. Žemrietė ознайомила з роботою над точнішим морфологічним анотатором; V. Zubaitienė, I. Rizgelienė і N. Maliukevičius представили дослідження пропагандистських текстів, J. Kovalevskaitė — користь колокацій для ілюстрування вживання слів у тлумачних словниках. J. Kapočiūtė-Dzikienė, T. Bergmanis і M. Pinnis розповіли, як великі мовні моделі розуміють малі мови (литовську, латиську, естонську); M. Glebus розповів, як можна використовувати великі мовні моделі для виявлення неологізмів і чи впливають на це лапки; J. Mandravickaitė досліджувала співвідношення дезінформації та надійних новин; G. Valūnaitė-Oleškevičienė, R. Žiūrienė і S. Kim представили погляд студентів на використання штучного інтелекту в університетському навчанні. У доповіді на заключному засіданні було оглянуто 30 конференцій Й. Яблонскіса (I. Smetonienė). Якщо озирнутися на 1993 рік, видно, як від колегіального обміну думками про мовознавство та дослідження ми дійшли до масштабних міжнародних конференцій, на яких обговорюють теоретичні праці й практичні дослідження, важливі для світового мовознавства, а учасники доповідей приїжджають із далеких країн світу. На початку пленарного засідання 25-ї конференції Й. Яблонскіса я сказав, що «сьогодні Яблонскіс вирушив до багатьох країн світу; мабуть, за життя він не сподівався на таке визнання». Тепер кажу: він побував у багатьох країнах світу, і його ім’я відоме науковцям усього світу; не сумніваюся, що також студентам і широкій громадськості. Поширенню інформації, без сумніву, сприяло й те, що підготовлені на основі доповідей статті друкувалися в «Kalbos kultūra», згодом — у «Bendrinė kalba», в електронному науковому журналі «Lietuvių kalba» та інших виданнях; у 2025 році видавництво «Cambridge Scholars Publishing» видало збірник статей «Language Variation, Change and Standardisation» (ред. G. Judžentytė-Šinkūnienė). 30 конференцій — це не кінець: науковці Центру досліджень стандартної мови Інституту литовської мови та кафедри литовської мови Інституту прикладної лінгвістики Філологічного факультету Вільнюського університету сповнені рішучості й надалі проводити конференції Й. Яблонскіса, щороку дивуючи різноманіттям тем та цікавими дослідженнями. ЛІТЕРАТУРА І ДЖЕРЕЛА Aleksandravičiūtė Skaistė 2009: Septynioliktoji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 82, 351–354. Aleksandravičiūtė Skaistė 2010: Jonas Jablonskis ir bendrinės lietuvių kalbos šimtmetis. – Gimtoji kalba 11, 20–22. Bertašavičiūtė Rima 2007: 15-oji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 80, 192–194. Blažinskaitė Dalia 2004: 12-oji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 77, 201–204. Blažinskaitė Dalia 2005: 13-oji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 78, 275–279. Grigaravičius Algirdas 2021: Jonas Jablonskis lietuviškoje politikoje. Prieiga internete: https://www.bernardinai.lt/jonas-jablonskis-lietuviskoje-politikoje/. Jaroslavienė Jurgita, Judžentytė-Šinkūnienė Gintarė 2019: Kalbinė įvairovė šiuolaikiniame pasaulyje: kalbos galia ir prestižas. 26-oji Jono Jablonskio konferencija. – Bendrinė kalba 92, 1–12. 22 Jasionytė Erika 2008: Šešioliktoji Jono Jablonskio konferencija. – Gimtoji kalba 11, 16–17. Jasionytė-Mikučionienė Erika 2024: Kronika. Konferencijos. – Gimtoji kalba 11, 30–33. Judžentytė Gintarė 2016: Etnolingvistikos problemos 23-iojoje Jono Jablonskio konferencijoje „Reikšmė kalboje ir kultūroje“. – Slavistica Vilnensis 61, 429–434. Judžentytė Gintarė 2018: 25-oji – jubiliejinė – Jono Jablonskio konferencija „Variantiškumas kalbose ir jų atmainose“. – Gimtoji kalba 10, 20–24. Judžentytė-Šinkūnienė Gintarė 2022: Kronika. – Gimtoji kalba 10, 27–30. KTTS 1995: Kalbos tvarkybos tikslai ir strategija. Kalbos kultūros diegimo praktika ir metodika, pranešimų tezės, Vilnius; Vilniaus universitetas. Labanauskienė Solvita 2015: Dvidešimt antroji Jono Jablonskio konferencija. – Gimtoji kalba 10, 10–15. Miliūnaitė Rita 1994: Kronika. – Gimtoji kalba 1, 23–24. RE: Події, експедиції. – Рідна мова 6, 30. Rudzevičius Povilas 2003: 11-oji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 76, 179–180. Rudzevičius Povilas 2006: 14-oji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 79, 291–293. Tamašauskaitė Ugnė 2012: 19-oji Jono Jablonskio konferencija „Lietuvių kalbos sintaksės“ šimtmečiui paminėti. – Kalbos kultūra 85, 230–231. Tamulionienė Aurelija 2013: Lietuvių kalbos gyvavimas ir atsinaujinimas šiuolaikinėje visuomenėje. – Kalbos kultūra 86, 317–321. Tamulionienė Aurelija 2014: Šiuolaikinės kalbos tyrimai ir problemos. 21-oji Jono Jablonskio konferencija. – Bendrinė kalba 87. Tamulionienė Aurelija 2015: Lietuvių kalba šiuolaikinėje mokykloje. 22-oji Jono Jablonskio konferencija. – Bendrinė kalba 87, 1–3. Tamulionienė Aurelija 2017: Kalbų ir skaitmeninių technologijų sandūroje. – Gimtoji kalba 10, 22–24. Urnėžiūtė Rita 2002: Dešimtoji Jono Jablonskio konferencija. – Gimtoji kalba 10, 19–23. Urnėžiūtė Rita, Valskys Vidas 2013: Dvidešimtoji Jono Jablonskio konferencija. – Gimtoji kalba 10, 21–24. Vaičiulytė-Semenienė Loreta 2023: 28-oji tarptautinė mokslinė Jono Jablonskio konferencija „Kalba ir laikmetis: asmens, kartos, visuomenės reprezentacijos kalboje“. – Bendrinė kalba 96, 237–244. Vaskelaitė Ramunė 1997: Penktoji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 70, 32–35. Vaskelaitė Ramunė 2001: Jono Jablonskio konferencija: laisvėjanti vartosena, griežtėjanti tvarka. – Kalbos kultūra 74, 113–119. Vileikienė Janina 1998: Šeštoji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 71, 95–97. Vileikienė Janina 1995: Kronika. – Gimtoji kalba 2, 22. Vileikienė Janina 2000a: Jono Jablonskio konferencija. – Gimtoji kalba 11, 15–17. Vileikienė Janina 2000b: Septintoji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 73, 123–127. Zubaitienė Vilma 2008: Šešioliktoji Jono Jablonskio konferencija. – Kalbos kultūra 81, 319–322. 23