Kai kurios Zietelos tarmės ypatybės

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, II LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЗІЄТЕЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ A. VIDUGIRIS 1957 року портативним магнітофоном було записано кілька текстів із зієтельської говірки (південно-західної БРСР), яка останнім часом уже майже зовсім зникає. На підставі цих текстів тут зазначено деякі важливіші фонетичні та морфологічні особливості говірки, а також подано словничок маловідомих слів і запозичень, що трапляються в текстах. Вокалізм і консонантизм зієтельської говірки мають особливості, які, з одного боку, пов’язують цю говірку з південно-західними аукштайтами, а з іншого — з дзуками та східними аукштайтами. Морфологія говірки зберегла чимало давніх особливостей: уживаються всі чотири місцеві відмінки, присвійні займенники, атематичні дієслова. Вирізняється третя особа минулого одноразового часу дієслова «бути» bit(i) (був/була/було), прийменники sa, pie, творення прислівників тощо. У говірці, особливо у фонетиці та лексиці, помітний вплив слов’янських мов. Оскільки литовська мова в Зієтелі вже не є живою, у діалектному матеріалі багато коливань і непослідовностей. У Зієтельському районі Гродненської області БРСР є два села, де можна знайти людей старшого віку, які знають литовську й розмовляють нею (назва вимовляється Zietela, Zi'tela, білорус. Дзятлово, Дятлово, 1. Zdzęcioł). Цей острівець литовської мови, віддалений на південь на 80 км від кордону Литовської РСР (приблизно за 150 км від Вільнюса, за 50 км від Ліди й приблизно за 20 км за Німаном), — одне з найвіддаленіших відомих досі місць існування литовської мови за межами нашої республіки. Деякі мовознавці та історики вважають його одним зі свідків давньої етнографічної території балтів. Литовськомовні місцевості розташовані за 60—80 км на північ від цього острівця, наприклад, околиці Лаз(д)унів і Дауно́рів (Юротиський район),¹ Рамашконів, Дейнови, Бастунів, Вороново (Вороновський район), Жирмунів, Казокішків, Памеде, Ужубалів, Пелесе, Родуні (Родунський район). Для зручності й за традицією цей острівець литовської мови називають за назвою районного центру — Зієтельською говіркою, хоча насправді нині литовською розмовляють лише в північній частині Зієтели — у Засічах (вимовляється Zasėčai (можливо, від Ząsedžiai), Zosečai, Zasiėčai, Zasėčai, Zasiėtė, білорус. Засеме) (за 3 км на північ) і 1 Plg. J. Senkus, Kai kurie Lazūnų tarmės ypatumai, — „Lietuvos TSR Mokslų akademijos Darbai“, Serija A, 1, 180—193, Vilnius, 1958. 195 у селах Пагиряй (вимовляють Pagìrai, Pagìrai, Pagirìs, білор. По́гиры) (за 8 км на північ). За розповідями місцевих жителів, колись, тобто до Першої світової війни й раніше, литовською мовою розмовляли у п’яти, а можливо, й більше селах, а саме: Засечяй, Пагиряй, Нарчяй (вимовляють Narčai, Narčāl, білор. Но́рцевичи), Курпешай (вимовляють Kùrpėšai, Kùrpėšos, білор. Ку́рпеши), Дайнава (вимовляють Dainavà, Dainuvà, білор. Яцвезь, Ятмезь, польськ. Jacwieź) та ін. Е. Вольтер у списках інвентарю маєтку Зетела за 1580 рік знаходить литовські назви не лише у згаданих раніше селах, а й у самій Зетела̄, Стрела (вимовляють Strėlà, білор. Стрела) (за 9 км на захід від Зетели), Алєкнавічяй (вимовляють Alėknavičai, Alėchnovaičai, білор. Оле́хновичи) та в інших місцях. За статистичними даними 1886 року, тут іще було 1156 литовців2 Проф. К. Буга, побувавши тут 1906 року, зазначає, що литовською мовою можна було порозумітися лише в Засечяй, де мешкало 400 жителів; ще стільки ж людей, хоч уже й не розмовляли литовською, усе ще багато що розуміли з цієї мови. У селах Пагиряй і Нарчяй тоді литовською ще розмовляло понад сто людей3 1933 року А. Валайтіс, який побував тут, виявив у Засечяй ще 31 сім’ю, що спілкувалася між собою (і зі своїми дітьми) литовською мовою (95 дорослих і 25 дітей), та 80 сімей, у яких старші розмовляли литовською, а молодь — більше білоруською (245 дорослих і 175 молодих людей); решта 67 сімей (309 осіб) литовською вже не розмовляли. У Нарчяй 1929 року померла остання жінка, яка знала литовську, а в Пагиряй литовською розмовляли лише двоє старих. Люди, які розмовляли литовською, ще жили в маєтку Жибартаучина (лит. Žìbartaušcina, білор. Жыбортовщина, польськ. Żybartowszczyzna) (за 1 км на північ від Зетели), а в Гірнінкай (вимовляють Gìrni·kai, білор. Гирники, польськ. Hirniki), Везавчюс (вимовляють Vezáučus, Vezáučis, Vezáučai, Jezáučis, білор. Безаеві, Езобей, польськ. Wieżowiec) (за 7—8 км на південний захід від Зетели), Гєдгалай (вимовляють Giėdgalai, Giedgalāl, Giegzālai, білор. Гезголы) та в інших місцях литовська мова вже давно зникла.4 Нині найбільше людей, які знають і розмовляють литовською, є в селі Засечяй (близько 30 осіб, не рахуючи тих, хто розуміє литовську; таких утричі більше; для запису говірки вдалося знайти лише близько 12—15 придатних інформантів). Із села Пагиряй походять дві сестри, які добре розмовляють литовською; тих, хто розмовляє гірше або розуміє мову, можна було б нарахувати й більше. Нині одна жителька Пагиряй, а саме П. Халецькене-Дицявічюте (94 роки), живе в Зетелі, а її сестра М. Васюкявічене-Дицявічюте (82 роки) — у селі Рибокай (за 6 км на схід від Зетели). У селі Нарчяй є кілька старих людей, які розуміють литовську, але говорять нею важко, тому їхня цінність для запису говірки дуже мала. За словами місцевих жителів, найбільше до занепаду литовської мови тут призвели заборона й зневажання литовської мови, запроваджені під час польської окупації 2 E. Wolter, Die Litauer im Kreise Slonim Gouv. Grodno. — „Mitteilungen der Litauischen litterarischen Gesellschaft“, 4, 166—169, Heidelberg, 1899. 3 K. Būga, Lietuvos rytų saloje. — „Lietuvos ūkininkas“, Nr. 41, 498—500, Vilnius, 1906. 4 A. Valaitis, A. Mickevičiaus gimtųjų vietų lietuviai (apie Zasečių—Zytelos lietuvius). — „Lietuvos Aidas“, Nr. 209, 3, Vilnius, 1938. 196 Акція. Значний вплив мали й економічні умови: під час земельної реформи (1932—1939 рр.) усі найміцніші литовські родини Засецяй спочатку переселили на хутори, чимало литовців виїхали й загинули під час Другої світової війни, а інша частина в повоєнні роки записалася поляками та виїхала до Польщі. Більшість носіїв говірки мають понад 60 років, а молодших є лише кілька. Отже, литовська мова на цьому острові доживає свої останні дні. Збираючи матеріали для діалектологічного атласу литовської мови, зацікавилися також дослідженням швидко зникаючих литовських говірок за адміністративними межами нашої республіки, зокрема: в Апсі (Браславський і Видзький райони), околицях Камаяй і Ленчупіса (Поставський і Свірський райони), околицях Гервечяй і Римдзіунай (Островецький район), селі Ажеркай (Гродненський район), а також у раніше згаданих районах. Приблизно від 1950 р. з дослідницькою метою ці острови відвідують мовознавці, фольклористи й етнографи республіки. Наприклад, до Зієтели приїздили аж чотири експедиції, не рахуючи кількох окремих виїздів мовознавців. Найвідомішою була діалектологічно-фольклорна експедиція, організована 1955 р. Інститутом литовської мови та літератури; під час неї на магнітофон записали чимало текстів. Хоча в Інституті литовської мови та літератури й у окремих мовознавців уже зібралося чимало матеріалів про цю говірку, проте, крім текстів П. Арумаа, виданих в Естонії, та короткого опису цієї говірки, надрукованого Ч. Стангом у Норвегії,5 досі в Литві нічого не публікували. Цей острів литовської мови, що зберігся з давніх часів в околицях Зієтели, разом з іншими литовськими мовними островами, які перебувають у подібних умовах, є надзвичайно цінним матеріалом для науки про литовську мову завдяки своїм архаїчним морфологічним формам, власним способам словотвору, відмінній лексиці тощо. Тут подано пару побутових оповідей, записаних 1957 р. портативним магнітофоном від найкращих носійок зієтельської говірки: Маріони Бурокене із Засецяй і Петронеле Халецькене з Пагіряй. Маріона Бурокене-Глубокайте, 68 років, народилася й майже все життя прожила в селі Засецяй. Кілька років служила в польських і російських панів, двічі була у Вільнюсі, під час Першої світової війни емігрувала від фронту вглиб Росії. Уміє говорити й читати російською, польською та литовською. 1958 р. виїхала до Польщі. Петронеле Халецькене (білор. Халецькая)-Діцявічюте, 94 роки, народилася й виросла в селі Пагіряй. Довго служила в польських панів у Зієтелі та Волковиську. Вона найкраще з усіх жителів Пагіряй говорить литовською. Дуже любить розповідати. Живе в Зієтелі. Намагаючись охарактеризувати говірку, насамперед слід зауважити значну непостійність і різноманітність мовлення тих, хто нею розмовляє. Оскільки в усіх сферах життя вживають переважно місцеву білоруську говірку, а литовською розмовляють лише зрідка зустрічаючись, давні сусіди, родичі та ще дехто між собою в родині, багато носіїв говірки втратили правильне знання литовської мови 5 P. Arūmaa, Litauische mundartliche Texte aus Wilnaer Gegend, 41—53, 68—75, Dorpat, 1931; Chr. S. Stang, Die litauische Mundart von Zasečiai im Gebiet von Wilna. — „Norsk Tidsskrift for Sprogvidenskap“, Bind XVIII, 171—201. 14. Kalbotyros klausimai II. 197 відчуття. Через це дуже часто відрізняється не лише мовлення однієї людини від мовлення іншої, а й у мовленні одного й того самого носія говірки трапляється багато розбіжностей і невідповідностей. Наприклад, іноді те саме слово наголошується по-різному: nėkaltas || nekaltas, paršą || paršai, pigùs || pìgus, vištõs || vištos, dirba || dirba, blì’nus || blì’nus; змішується рід: duonas || duona, bunõdai || kunõdos (картопля), asmõ-kai || asmõkos (гроші), bažnìčiai || bažnìčos, uògai || uògos, seserã || sėserės тощо. Іноді через такі варіації (а також через частий вплив елементів слов’янських мов) буває навіть важко визначити нормативну фонему чи форму говірки. Однак ці розбіжності, що трапляються в мовленні з тих чи інших причин, не мають регулярного характеру й не заперечують існування Зіетелської говірки як системи та її самостійності. Ось деякі її особливості, значну частину яких можна зустріти в текстах, що друкуються нижче. Вокалізм. Так звані носові звуки літературної мови ą, ę та сполучення звуків am, an, em, en не переходять у u· (ų, ū), i· (į, y), і um, un, im, in: grãštas, žã’sės, katrã, gálva, tē·sa (тягне, волочить), ište·zdinēja (витягує, всмоктує), sēmti, švērite, ramīti, ramītis (палиця), tāmus, sām’tis, inkāndo, rankos, penkos, tankų. За цією ознакою говірка належить до південно-західних верхньолатиських говірок. Однак за іншими особливостями Зіетелська говірка відрізняється від західноверхньолатиської говірки. Наприклад, на відміну від літературної мови тут наголошується вищий ступінь прикметників: senēnis, senēsne, gražāsnis, gražāsne, didēsnis, didēsne, а також короткі інфінітиви з кореневим наголосом: kāst(i), nēšt(i), vēšt(i), vēst(i), rāst(i). Звуки o та ė літературної мови в говірці часто переходять у дифтонги uo та ie (частіше uo, ie): žuõdžis, nùori, kūoja, šuõka, bruolìkas, žmùoriej, jiẽme, daržìne, turìej, adbìegdau. Однак ця дифтонгізація непослідовна: часто той самий носій говірки одного разу виразно дифтонгізує звук, а іншого разу вимовляє його вже без дифтонгізації або дифтонгізує дуже невиразно. Тому в текстах цю особливість позначено лише у виразніших випадках. Замість літературного o трапляється дифтонг ou. Однак це явище помітне лише у двох словах та утворених від них формах: touli~toli, toulesi (далі), soudì·~sodint, pasoudināu, поряд із tolì, sodì·. В інших випадках ненаголошене o час від часу скорочується й вимовляється як u, наприклад: buhāi, tuhāi (в однині), kuplōnas (священник), kudēl~kodėl. Літературному звукові e на початку слова відповідає звук a у говірці: agùne, ažaras, āna, aš’s, apušė. У різних позиціях літературний звук e нерегулярно розширюється (здебільшого вимовляється довго), набуваючи відтінку a (позначається a)⁸: nēša, mās, mētai, kumāle, gēra~geria, sōrmēlis, velēšnis, blogēsne, nesidāle~nesidalė, kāte’. 6 Транскрипція використовується спрощена. Знак інтонації для звуків a, e водночас позначає і їхню довготу. Ненаголошена довгота позначається крапкою зверху, ліворуч від літери. Це правило не застосовується до звуків i та u, довгота яких позначається всюди незалежно від наголосу. Довгота споконвічно довгих звуків o та ė ніде не позначається. Використовуються великі літери. Інтонації довгих голосних позначаються на слух. 7 Іноді a· (ą) та a переходять у дифтонг ai: pagelāisk~pagaląsk, kāinis~kąsnis, inkāisk (відкуси), dail’tis~dalytis, dail’ba. 8 Цей звук трапляється в мовленні не всіх носіїв говірки; наприклад, П. Халецькене вимовляє всі e значно вужче, ніж звичайне e (geras, senas), але ця особливість її мовлення, що виникла, мабуть, під впливом польської мови, не відображена в транскрипції текстів. 198 Дуже часто литовський звук u у префіксі та прийменнику už переходить в i: iżno-rėj~užnorėjo, iż maṅd, iżbko~užšoko, iżvilko~užvilko (стягнув). Подібно литовському u відповідає діалектне i у таких коренях: žbIves поряд із žbIves~žuvys, liežlvis, brb-val (брови). Чисті дифтонги ie, uo через сильне наголошення першого компонента дуже часто переходять у монофтонги i˙ (y), u˙ (ū): ži˙mà, ni˙ko, vī˙nas, di˙nà, šū˙, sesū˙, di˙k, važi˙kim, jū˙das, ku˙dėlis, pūnùs, li˙tus, Paži˙telai (назва луки)⁹. Найчастіше ці дифтонги вимовляються лише з ослабленим другим компонентом: di˙ėdas, di˙ona, si˙olas. Трапляються випадки, коли в цих дифтонгах ослаблюється не другий, а перший компонент, наприклад: vienà, dė˙na, pagrėbs, nesamelos, pardòs, jū˙das, Jōda (прізвище). Ті самі слова поперемінно вимовляються також із цілком збереженими дифтонгами uo, ie. У деяких словах замість литовського ei трапляється дифтонг ie: sviekas~sveikas, viekāũ (швидко), viekėst (швидше), nāi_viekėst (найшвидше). Але дуже часто замість ie ще трапляються ē, e або i: svēkas, vekāũ, vekāũ, поряд із vikāũ, vikėst. Безсумнівно, у такому варіюванні вимови значною мірою винна двомовність людей. У діалекті в дифтонзі au, наголошеному спадним наголосом або ненаголошеному, перший компонент вимовляється дуже затемнено, з більш або менш виразним відтінком o, тому транскрибується як āũ: lāũkas, jēmāũ, kāũlė. Так само затемнюється й перший компонент дифтонга ai в такому самому положенні (gerai || gerēi, mažai), але в текстах ця особливість не позначена. Консонантизм. Хоча діалект розташований найдалі на півдні, від найближчих інших литовськомовних місцевостей (Лаздунів, Варанава, Родуні, Азієрку та ін.) він відрізняється насамперед тим, що тут не виявляється основної риси дзекання; наприклад, кажуть: pati, marti, dvi, dvidešim, gaidīs, ti˙sà, di˙nà, bū˙t, dirbt, dirp-čia, gaidžai, medžas. Лише невимовляння сполучень звуків tj, dj як африкат č, dž у кінці слова, наприклад pametėu, samdēu, āudēu, bū˙u; gaidō, žōdo, dančiu (і dančī), gaidū зближує його з дзеканськими та сусідніми з ними східноавкштайтськими діалектами. У кількох прикладах замість литовського звука ž у діалекті трапляється звук z: zā˙sēs~žąsys, zvēris, zvaiždė~žvaigždė, zi˙mà, bazni˙ča, zbuvis, zēmė, zāmė поряд із žvaiždė, žiemà, žbIvis, žāmė. Приголосні l, r, s, š, ž та африкати č, dž дуже часто ствердівають перед голосними e, ė, i¹⁰: kāũlė, kumėlė, kalbėk, lantā, langvas, stalālis, išblindo, turēji, rėkė, rūkko, nuvažiāũ, šašī, trācas, žbūnom, gražāšnis, medžas; але кажуть і: lēadas, velēsnis, kilbė, gražī, zi˙mà, norēji, reikā, svēčas, svečīosna, āudžam. Приголосні k, g перед сполученнями звуків š, ž + i, d, č не вимовляються: šāuštas, āũštas, pērni˙šč(a)s, vakarī˙ščā, nu˙naini˙ščā (сьогодні), ru˙štus, ri˙štė, žvi˙rždas (пісок), žvaiždė, splī˙snos (пір'я); але іноді зберігаються у складних словах: anškri˙tas (ранок), aikšen і aišen (рідко). ⁹ Дифтонги ie, uo, що перейшли в монофтонги i˙, u˙, іноді скорочуються, наприклад: li˙tukas~lietukas, jim(i)~jiems, jis~juos, sa jū~su juo. ¹⁰ Ствердіваючи перед голосними переднього ряду e, ė, i, приголосні затемнюють їх і наближають до голосних заднього ряду. Голосний i, що набув заднього відтінку, транскрибується як bl, а e, ė — як ę. 199 Перед словами, що починаються з голосних, іноді додаються приголосні h, v, j. Особливо часто трапляється приголосний h: hāra~aria, hartojas, hāust(i), hail(i)~eiti (йде), hānas~anas (він), hūpe~upė, hūogos, hobuolai11. Рідше додаються приголосні v і j: vūpė, vūogos, vobuolai, vū.li.ča, vū.tarina12, jīr, jēmė, jāni's (вони), janā (вона). Іноді деякі приголосні (наприклад, k, t, g) додаються також у кінці слів: tiktalk, tadatk, kadatk, pērnaik, sēnaik, gražast (гарніше), dāugāist || dāugēst (часто), tsāik (отакий), gig (адже). Як і в інших наших говірках, так і в Зетелоській говірці часто трапляється асиміляція приголосних, тобто глухі приголосні, стоячи перед дзвінкими, дзвінкішають, а дзвінкі приголосні, стоячи перед глухими, оглушуються (навіть якщо ці суміжні звуки належали б до окремих слів), наприклад: áž_gi, māž_jāu, kāb_gi, jālb_dutkė, mānaz_is, trizdėšim, dirpk, išōko~užšoko. Із словотвору. Варто згадати характерний для говірки іменниковий суфікс -i̯ka (вимовляється -b̯i·ka)13, який має пестливе, зменшувальне, а іноді й зневажливе значення: avbi·ka (вівця), karubī·ka, k̄aulbi·ka, kumelbi·ka, mergaitbi·ka. Активним є також зменшувальний суфікс -utas: vilkutas, kiškutas, langutas. Суфікс -ikas, що має пестливе, зменшувальне значення, дуже поширений в особових іменах: Valērikas (Валерій), Bernādikas (Бернард, Бернардукас), Jūzikas (Юозукас), Kōstikas (Костас, Кастукас), Rīzikas (Річардукас), Jānikas (Йонукас). До власних імен цей суфікс, мабуть, почали додавати за польським зразком. Характерним для прикметників є суфікс -īkas, -ītka, який також уживається у зменшувальному, пестливому значенні: mācitkas, macitka (малий, -а, маленький, -а), gražitkas, gražitka, sēnitkas, senitka, aušitkas (дуже високий), aušitka, macintūlitka (дуже маленький). У говірці дуже поширені дієслова багаторазової дії із суфіксом -(d)inėti. Однак за значенням і вживанням ці дієслова багаторазової дії не мають ітеративного значення: norėjau pirkinėt (купити) kā· sajėst; aš_jāu davinėjāu (дав) jām vūlgīt (обідати). Але вони ще частіше вживаються з префіксами: sa_tavip (тобою) nōru gerāst sasidėdinēt; satikdinėja tā· žmōgu· vēl; šāudai ište·zdinēja ita· mēšla. Дуже продуктивне також творення дієслів за допомогою префікса pa-. Префікс pa- додається й до префіксальних форм дієслів, наприклад: ānas papriadīnēj pri-g_ito ārklo; kokā (якась) pašmezdenėj krū·pa· iš_pirkōs. Поширені префікси слов’янського походження: ras-, pad-, da-; rasidailēm (поділилися); aš_nuvėjāu sa_bernuķu pēdūs rastat'i'dinēt (розставити); padkaldinēj (кував) ir_jāučus, kab_važbņē; vienāi kūlbei pādrēmāu medžā; niēks nedapādēma (не допомагає); iti· linai jāu tū· nedavī's. Зміна слів. Давальний відмінок однини чоловічого роду замість 1-ї відміни -(i)ui має закінчення -(i)u: nī·ko neū.tari·k tām žmōgu; vaiku itai gerai; adāu šūnu. У застиглих прийменникових формах збереглося також давнє відмінювання i-основи- 11 Іноді спостерігається й протилежне явище, особливо під час литуанізації слов’янських запозичень: aspadōrus, aspadbōnė, ū.tari·t. 12 Невизначені довготи, що трапляються переважно у словах слов’янського походження, позначаються напівдовготою: vū.li·ča, ū.tari·t. 13 Іноді звук суфікса -b̯- (y) вимовляється з відтінком -u̯-. 200 У іменників закінчення давального відмінка однини — -i: тільки самому теляті доїлося; два дні ще до «вечора14. Орудний відмінок однини жіночого роду має закінчення -(i)ai: sa_gi-nai savai pačai būsta; nakčai; tai parai (у той час); anas sa_jai bīt. Вважають, що це закінчення є залишком займенникових прикметників15; його збереженню й поширенню на інші частини мови, можливо, посприяло слов’янське закінчення -oŭ того самого відмінка, пор.: с одной своей женой живет; он с ней был. Від давального відмінка однини це закінчення (звісно, якщо наголошене) відрізняється лише інтонацією: dū’noi, kab jai būs gerast (краще); dūk tai mergai; kūkai~kokiai, tukai~tokiai. Вживаються чотири місцеві відмінки: a) внутрішній місцевий відмінок теперішнього місця (inessivus) часто втрачає закінчення e: bi-vom mės drūgelį; vi’nōj vesej; pasiškope (сховався) rūguos. Місцевий відмінок множини іменників жіночого, а іноді й чоловічого роду різних основ (inessivus) має закінчення -sa: tep kab mano ausi’sa; aki’sa; dvijosa; višta sėdi kàrtėsa; anas atait ir_klaūsa vaikuosa pōterus ar_mōka. b) внутрішній місцевий відмінок напрямку (illativus): ānas nuvažāų kelan; sakrovė vežimai; mažā ājo akmenīn (до жорен); išėjāų svečiuosna; katrān kraštān iżnōri, tanā (у той) kraštān ir_vežuoja; aimā ir_mės ri’tōi grī’bu’sna. Слід також зазначити, що в Зєтельській говірці дуже часто вживається часовий ілатив замість місцевого відмінка 1-го типу або знахідного: atvažāų subatōn; nedēlon bit ānas mū’sim; nu’nait šaštōn adi-non atvažuos. c) зовнішній місцевий відмінок теперішнього місця (adessivus): kur bū’sti (живеш) ar_Kaškaip (у Кашки) ar_Šaipukip (у Шайпука)?; mani’m(p) (у мене) jāū vaiku’bit; dārgi mu’sip (у нас) нічого немає, mu’sim(p) asnoku’ немає; jaib (у неї) dukte bit graži; vi’nam žmōgip bit chwaras (хворий) su’nūs. d) зовнішній місцевий відмінок напрямку (allativus): āš nuvežiāų namōp16 (додому); Gaidelōp aimū (до Гайделя — прізвище); kokā (якась) pribēga mu’sūn, paišmeždi-nē! krū’pa. Цей останній місцевий відмінок у Зєтельській говірці вживається рідше, ніж, наприклад, у Лазунах. Дуже часто іменники жіночого роду з основами на -o-, -ē- та -i- мають однакове закінчення давального й орудного відмінків множини -mi: kviečūs kūū-lēmi māla; ar_dāū mergōmi jēst; vaikas jāū vaišōi kōjemi (ногами); sa_ku-nōdomi gardēst kap sa_kuōpomi. За аналогією з цими основами, мабуть, пристосувалося й закінчення давального відмінка множини іменників з основою на -a: atnē’ vėl vaikāmi jēst; diōk dārba vi’rami žtūmi. 14 Пор. J. Endzelins, Latviešu valodas gramatika, 428—432, Rīgā, 1951; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, 3, 40, Warszawa, 1956; J. Kazlauskas, Lietuvių kalbos daiktavardžių priebalsinio linksniavimo tipo nykimas. — „Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai“, 7—8, Vilnius, 1957. 15 Див. P. Arumaa, цит. праця, 70—71; Z. Zinkevičius, Lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių istorijos bruožai, 100, Vilnius, 1957. 16 Інтонація закінчення алатива -op коливається. Слід зазначити три варіанти наголошення цього закінчення: namōp || namōp || namōp. 201 У сфері займенника варто згадати дуже активне вживання присвійних займенників: mānas, manā, tāvas, tavā, sāvas, savā, від яких збереглися майже всі відмінки. Лише зрідка вживається узагальнений родовий відмінок однини цих займенників. Вказівний займенник зберіг деякі займенникові форми: tōji moteriškis, tōji girā, tōji pirkē. Сюди, найімовірніше, слід віднести й форми знахідного відмінка однини чоловічого роду: tsai(k) žmogus, ītsai(k) vaikas. Збереглося кілька атематичних дієслів: mī-kt(i), āi(i), skāust(i), jēst(i), dāst(i), dūost(i), giest(i). Але поряд уживаються й контаміновані форми: giema, āima, miēgma, (i)ēma, dēma, dūoma ir dūoja. Третя особа однини минулого одноразового часу дієслів із суфіксами інфінітива -uoti, -oti, -ėti частіше має коротші форми: subatōn vākarn izvažāu Li-dōn; jām nēdāų sōtku (орала); mānas brōlis nūmirē, neišturēi; vilnu sūlais pārizdinēi pirštus; iš pirkōs nešō daržinēn. Іноді (дуже рідко) коротшу форму має й третя особа теперішнього часу: āni's važiuoj jau namōp; kāp po bāla' braidžoi, pašunta špāros (міжпальцеві перетинки). Привертає увагу форма третьої особи однини минулого одноразового часу дієслова «бути» biti, bit (було)¹⁷: наші корови були дві; їй же було дуже важко; усе було, от усе було; та все було гарно, та все було добре; бути старшою за жінку. Приголосний s або š, що стоїть перед закінченням -u в першій особі майбутнього часу, є твердим: neizbū'su, dīrpsu, norēsu, dū'su, nunēšu, vešū. У двоскладових дієсловах із коротким і спадним наголосом перша й друга особи майбутнього часу мають наголос на закінченні: aisū, aisṭ, nuvešū, nešṭ, atnešū, miršū, innesṭ, pirk-sū, pirkši. Умовний спосіб також своєрідний: aš, tāu sakepčāu (вимолола); kāb tū gi sadēktai; от добре було б, якби ти приїхав; chōts (хоча) мама хотіла б, щоб було, та я не хотів бути вдома; ми дали б їм усе, та привезли б; ми купили б собі, то й купили. Варті уваги зворотні форми дієслова; наприклад, зворотну частку -si часто воліють ставити в кінці навіть слів із префіксами: ateīmasi, prisegdinēsi. Трапляються приклади, коли зворотними стають форми, які в літературній мові не бувають або рідко бувають зворотними: žū'rėjosi, bēginėjosi. Особливо слід відзначити, що ця частка, стоячи в закінченні, у деяких словах переносить на себе наголос із кореня: renkasi (готується, збирається), radosi, stojosi. Іноді в одному й тому самому слові вживаються дві зворотні частки: isiganādosi, pasižāninosi, prisrinkdinēsos. Замість різних у літературній мові форм дієприкметників теперішнього часу активного стану обох родів і чисел, а також замість дієприслівника вживається переважно одна форма чоловічого роду множини дієприкметника теперішнього часу активного стану із закінченням -mi:¹⁸ aš nuvejāu ten vergdamī (плачучи); nugrūvo ¹⁷ Форма bit уживається у творах Бреткуна й Руїгіса; пор. A. Bezzenberger, Beiträge zur Geschichte der Litauischen Sprache, 206, Göttingen, 1877; також bit уживали й у південній частині литовських земель Східної Пруссії біля річки Елк (umGoldap), див. F. Kurschat, Grammatik der littauischen Sprache, 287, Halle, 1876; A. Schleicher, Handbuch der litauischen Sprache, 1, 252, Prag, 1856; див. P. Arumaa, зазначена праця, 69. ¹⁸ Колишня вчителька Заської початкової школи Катерина Жукеліте-Юодене (близько 68 років) іноді каже також із закінченням -mōs або -mā: ānas grūvo lēgdamos (і -mā). 202 rãtas važiuodami (під час їзди); mẽs tadãk kã˙ dumdami sãkoms; ãs „regėjãi kìški“ bėgdami (під час бігу). Дієприкметники активного стану одноразового минулого часу не розрізняються за родом і числом, мають одну форму із закінченням -e˙ (лит. e): būvom mẽs draugẽlį dù brólų nesidalẽ˙ (не поділивши); nelaukẽ˙ (не дочекавшись) dãlei (далі) išėjãu; palìko žãidę (радіоприймач перестав грати); sesuo bùt atvažiãvę˙; pripùvę bùt kviečai (попрілі, зіпсовані). Деякі прислівники відмінюються так: sunkãi, sunkẽst, nai „sunkẽst; senãik, senẽst, nãi „senẽst, dãùg, dãùg(el)is, dãùgẽst, dãùgãust, nãi, dãugẽst, naidãugãusa (рідко). Замість прийменника й префікса su літературної мови вживається sa: sãdegė, satìkdinėja, viena sã „vaikù; sã „savaĩs vaikais bùt anã. Цей прийменник (і префікс) трапляється також у давніх писемних пам’ятках і в деяких говірках, особливо в колишній пруссько-литовській говірці19. Поряд із прийменником і префіксом už у говірці нерегулярно, але дуже часто вживається також iš: iš „підняв за вуха; захотів, встав, згорнув, виліз, засміється ~ засміється. Лише один раз у текстах трапляється префікс až-: ažmirãu. У Зетельській говірці, як і в Лазунах20, досі живий давній прийменник prie, що вживається з різними відмінками: mẽs sastójom prie jã˙; ãni's, prijunke˙ prie „sãvo (звичаїв); mẽtė (чоловіка) і „atã| prie „bažnì˙čai; prie „Jacukus bùt за ленська губернія, а prie „Novojelna“ — мінська. Синтаксис. Деякі прийменники вживаються з іншими відмінками, ніж у літературній мові, наприклад: kãrvė mẽlžėsi lik „pačam telúki; dvì adì·nì dar lig „vãkari (одн. дав.); atvažãvon jãù po „pusãu dienai; neìlga dar ãš iš „tavẽ (через тебе) rodã buvãu; patì nubėgo an „uẽsės į „rẽką; trìs aspadòrai an „vieno árklo važinẽi. У цій говірці також чимало специфічної лексики. Поряд із давніми литовськими словами є чимало запозичень зі слов’янських мов, тому під текстом подано словничок маловідомих слів і запозичень, що трапляються в ньому. Тексти Ми з братом були удвох, не ділилися. Батьки його вже були померлі, а йому було десять років. Ми вже одружилися і десять років жили разом. А потім, коли я вийшла заміж, у мене вже були діти. У мене вже було четверо дітей, а братові своїх не було (дітей). Десять років ми вже прожили разом; а потім він захотів так розділитися, щоб розійтися. Через нього ми й тоді так само жили. Ось братова дружина вже сама захотіла. Вона господарювала з дітьми, а він — без дітей; це було дуже важко. Ну, вона захотіла розділитися. Три роки все ділилося, ділилося, поки нарешті розділилися. А мій чоловік не хотів розділятися. 19 Пор. Bezzenberger, згад. праця, 246; A. Schleicher, згад. праця, 280; И. Эндзелинъ, Латышские предлоги, I, 196, Юрьевъ, 1905; J. Endzelīns, згад. праця, 569; J. Otrębski, згад. праця, 342. 20 Пор. J. Senkus, згад. праця, 191. 203 Він був бездітний, тож хотів, щоб ми жили разом, і щоб усе було моє, щоб я десь була. Дружина ж думала, що їй і так добре самій. Ну, я все розсадила у себе, кажу: «Розділимо, ну, розділимо, не треба розділятися, бо нічого не зробиш». Вона не хоче, то як же ти з нею вчиниш. Щоб уже не можна було ні занести, ні принести нічого, їй усе не годилося, тож не треба було йти до неї. Вона сама була, а ми вже — ні. Я пішла до свого батька. Батько мені все розповів. Ось наша хатинка. З того боку стоїть комора, ще одна комора як слід. Дах уже не можна лагодити, треба було б перекривати. Я дивлюся: тече з даху, кажу йому: «Перекрий, щоб не протікало». Дуже шкода — така добра хатинка, комори, хлів, кажу, не накривайте, а то вже зовсім згниє. Нам було важко, а вона не накривала. Я вже вкотре нагадувала, а вона була старша за мене, не слухала мене. Я пішла до батьківської хати, кажу: «Так і так, тату, нам треба працювати, то працюймо; у них тече, а чоловіки мої, кажу, не слухають, не накривають; я вже їм казала перекрити, та вона почала говорити, що в неї, мовляв, клопоти, що через нас буде біда, що все доведеться переробити, а нам усе одній не треба, бо в нас дітей немає, нічого не треба». І так усе було важко. Я батькові все це розповіла. Мій батько каже: «Дайте їй розділитися, не треба розділятися, бо нічого не буде». Вона ж уже зібралася, щоб розділитися, нічого їй не було до того… Вона зібралася, вже зібралася, а їм не було чого боятися, вона тільки двічі, а їй доведеться поділити четверо дітей. Ось так я й стояла за себе. Почала працювати, як кожного дня, назбирала пирогів і млинців, і треба було ще млинців назбирати. А вона вже нічого не готувала. Я спекла стільки пирогів і млинців, щоб їх вистачало на кожен день; а вона все збиралася йти на ярмарок, до шинку, брала собі три пироги. Я кажу: «Як же ти це робиш?» А вона каже: «Пектиму млинці». «Оце так, — кажу, — ти вже працюєш». «Я не хочу тебе». «Ну, не хочеш — то як же ти це зробиш? — кажу. — То працюй». «Але, — кажу, — не псуй (пирогів)». Кажу: «Якщо не хочеш, щоб я тобі пекла, то візьмеш сама собі ці дрова, візьмеш та й сама собі спечеш». «Але не працюй більше», а я вже багато наробила. Вона — нічого. Я взяла її пироги та понесла до крамниці й до корчми, кажу: «Не псуй, я вже сказала, ти сама шукатимеш». А вона дала мені кошик, відро, качалку — отак, ну як же ти вчиниш. О, наші чоловіки на городі, не знаю, як ми це так і купили. А потім вона вхопила мене за шию, вдарила, сама побігла до сватів, кричала, що я її побила. А вона мене за шию, причепила мені кошик, причепила, ну, оббігла навколо мене. Ну, прибігли чоловіки, я сказала їм, що було так і так, я сказала правду; якби я сама її таку здолала, я б сказала: «Ти сама пеки собі ці коржі, що ти все це псуєш». Якби я так, то вона стала б мене бити. Це правда, потім я пішла. Вона втекла, кричала до сватів. Її чоловік уже прибіг, пішов уже до мене на допомогу; вже зібралися, вже й вона боролася. Вона боролася. Вона прибігла до сватів. Якби її не схопили, то вона б іще билася. Ні. Вона вчепилася мені в коси, а вона вже хотіла мене бити. Вона була молодша за мене, сильніша. Але мені треба було бути з нею, от як вона мене й одурила. Я вже помирилася, коли вона вже мене побила, не дала спокою… 204 я схопила качалку й потім штовхнула його по голові, він упав, кров потекла. Тоді вона підійшла, я її зупинила. Уже не витримала, та й ударила його. Не знаю, ну, кажу: «Не дам, щоб ти її била, холера ти така». То я вже сказала своєму: «Якщо ти це робитимеш, то й ти, кажу, дістанеш доброго прочухана». Ну, куди ж ти не даси їй розділитися, ну, розділіться. Наші чоловіки ні один, ні другий нічого не ділили. Ми тоді обидві були вперті. Ну, якщо ти вже хочеш так, щоб розділитися, то розділяйся, а я візьму, бо ти ж хочеш розділитися, — сказала я її братовій дружині. Вона була старша за мене. Вона ділила, а я відраховувала. Вона була від одного брата, а я — від іншого, не від одного батька. [Один чоловік був від одного брата, а мій — від іншого брата; такі вони були, але разом не ділилися. Тоді вона ділила, а я відраховувала. Ми розділилися без навчання, без чужих людей, без нічого. Нас було двоє, вона ділила, а я відраховувала! Кожна зробила свою половину, ось тут вона відкладає одну частину, каже: «Це буде одній, а це — другій», кому хочеш, ту й вибирай. Так дуже добре розділятися. То добре: яку я хочу, ту й беру. Отак вона розділила, а я відрахувала. І так ми розділилися, і нічого не треба було, ніхто не знав, що ми ділимося, бо так, ось ми вдвох, наші чоловіки не знали. Ми вдвох розділилися. Покликали чоловіків тоді вже. Прийшли наші чоловіки, ми вже сказали, що вже розділилися. Кажу: так і так, так і так. Добре, сказав він, так і розділимо, так і буде. Так і поділили. У нас було дві корови, дві корови. Ну, яку хочеш, ту й вибирай. Вона кобилу віддала, дружина, бо вона захотіла, а я не захотіла ділитися, у мене діти, а в неї дітей немає. То вона вже каже: «Ну, що хочеш, те й вибирай». Її кобила принесла багато молока, а в мене було мало молока, ледве телята вигодувала. Два тижні телята пили, а тоді вже ледве можна було дати дитині кухлик молока. У мене кобила була молодша й більша, молока давала менше, а все одно ледве вистачало. Я подумала-подумала: мої діти маленькі, мені треба молока, щоб була їжа; я взяла цю кобилу, кажу: «У мене буде ця». Ну, було три кобили, дві віддали за все добро, за все, що було, щоб усе виплатити й розрахуватися, а цих двох ми відрахували. Отак ми розділилися. Нам уже потрібні були клуні, наш город уже був добрий, а їхній — поганий. У нас були дуже великі комори, коли ми вже мали йти з покупок, тоді вже наші. Наші ворота були більші, бо ми йшли з покупок. Ми вже все собі прибрали й облаштували. Вона вже продала свою частину землі, а купила хатинку там, де стоїть наша. Свою купила, а нашу вже продала. Інша там купувала, такий чоловік із Пінчичів уже приїхав купувати. Ми тоді, коли почали думати, що в нас уже нічого дорогого нема, грошей у нас нема. А ми купили дві свині, і кобилу, і в нас від кобили жеребеня народилося. Треба виростити кобилу так, щоб вона була гарна, і цих свиней виростити, усе це виростити й назбирати грошей, і тоді вже ми поставимо собі хату, пошукаємо де, бо довго жити так, поки ми розрахуємося, де ж нам треба буде бути, щоб вона продала хату. То ми й просили все, щоб нам дісталося. На п'ятьох нашу хату. То як ми виїдемо, тоді буде. Вона сказала: «Як купуватимете, то дамо вам триста злотих дешевше». І взяли хату… 205 Вони дали нам у руки, і ми зв’язали, і так зробили. Нам полегшало, ми вже відлежалися. Наші руки — все наше. Уже все покинули. Тоді моя сестра була така жвава, ми тут сиділи, вже збиралися до Палуднавота, а тоді вже вечеряли. І я кажу: «Дивлюся, щоб було добре: коли вже ми зберемо руки, то так і буде». Тепер ми вже збираємося, тоді будемо, що зберемо, те й поставимо, і вже будемо гаразд. Лягаємо спати, коли вночі десь засяяло — робити там між двома руками від наших. Через дві руки від наших засвітилося. Ми нічого не знали. Тут пролунав крик: «Як же вже тепло, тепло!» Біля дерева підбігли наші з Пасмездя, купою, вже з рук. Почали шукати, а наші руки там. Наші руки горіли. Я вже плачу, кажу: «Мої руки, недовго я в тебе працювала, і вже, кажу, гориш ти». А моя невістка, тут і мій брат сам каже: «Зачекай, не плач, що твої руки горять, а плач, уже твою людину (чоловіка) забрали». А він відповів: «Десь там, де вже молочники збираються, ті там підпалили». І ті, що сіли, кажуть: «Вони засвітили, бо вони вже там у себе підпалювали скирту, щоб узяти ті руки, то вони самі й засвітили». Тут уже вона ручками тримала. Я вже прийшла, прибігла туди, кажу: «Суддя мій, як же ви працюєте? Так ми, кажу, нічого не знаємо». А він на мене кричить... Я зовсім забула, просто я зірвалася. Виштовхали й посадили. Ми сиділи. А я з дітьми. Невинна у всьому, кажу, мої вушка, ось як так — ніби винна. Я думала, що не виберуся, мені тут було важко. Уже вирила криницю, вершки, дітей виміряти — і сама вершки. Як хочеш, то працюй, і цілий місяць, і кожного дня сиділа вона в Наугарді, там же так сиділа в тюрмі. І вже все вона там пам’ятала, як він збирався. Вона працювала на мене, і дітей навчала. Ну, як пам’ятала, пам’ятала, як не спала, нічого не зробила, вона від мене пішла. Усе так вислухала, що так недобре, вони так попрацювали. Отак і цього не зробили. А одного разу в кожному будинку так запалилося, і її корова згоріла, і свині згоріли. То чоловік нічого не сказав, а сама вона сказала, що це, мовляв, він (підпалив). А він, трохи оговтавшись, каже: «Ні». Аж я сама чую, що вони наші злидні називали: «Мені й вона». Як мене спершу вислухали, потім аж тут сиджу в тюрмі. І вже ж доведеться слухати, аж почую її. Довго так лежати, бо всі гралися там, щоб не називали... щоб не почули. То тоді, коли перестали грати: аж я вже чую, як він там щось говорить. Вона каже: «Як же я йому скажу, коли я не знаю». Мене випустили, то мої руки вже горіли, то я й не знала про нього, я не можу сказати, що це він. Ну, і так... Ось як взялися слухати, щоб так ходити, щоб там нічого не вийшло, щоб не було доказів, не було, не було (доказів), не вийшло, він так не зробив, не міг зробити. І це було неправдою. Аж прийшли туди працювати: «Як ви вже працюєте?» Вони кажуть: «Сестро, не плач і не бійся, вони нічого не зроблять, усе гаразд, вони нічого не зроблять». Нічого не зроблять, усе гаразд, кажу, вони тут збрехали. Вони вас, кажуть, візьмуть, притиснуть, не збрехати. Моя бабуся, моя тітка, питає: «Не плач, бо мені дуже важко, мені вже дуже важко було». «Не плач, — каже, — не плач, нічого не зроблять». Вони кажуть: «Не збрехати там, ще там є такі люди, які не брешуть». Правда, прийшли. Я пішла до кабольника, мати там каболус закрутила. Та мені сказала: «Скирту». 206 «Там уже був із нею. До іншої пішла, тієї ж хвилини вона сказала: “Не плач, не журися, будь спокійнішою, бо ти помреш, а він он, он дорогою вже, додому повернеться, йому нічого не буде”, — уже казала, — “он, он дорогою вже, уже йде додому”. Я й пішла додому. Коли я пішла з хлопчиком шукати сліди, бо це було влітку і дуже темної ночі, там натоптали, так потоптали всі чисті сліди. Я пішла з дитиною, з хлопчиком. “О, — кажу, — поставмо скирту слідів, бо вітер дуже потоптав”. Пішли, ми поставили ці сліди, йдемо додому, коли я вже вся додому прийшла..., вся йдемо... коли чую: «Галас!» Тут, мовби, мої вуха... кажу хлопчикові: «Що ж це тут... дідусь прийшов...»» Записано від Маріони Бурокене-Глубакайте. Це було давно. Я ще була молодою, коли та (жінка) так мені сказала: «Така давня», а вона вже померла. Ну, прийшов якийсь чоловік жати жито. Жне жито, усе встигає. Ніхто не допоміг, ніхто нічого, і з дитиною. А дитина вже ходила, по подвір’ю ходила. Така була дитина, розумна, але все одно ходила. Тоді вона й відклала, що їсти тій дитині й собі. Цілий день жала, то ж треба було їсти. Ну, жне, жне. Прийшла їсти, сама взяла й дала дитині. Дитина поїла, а вона теж поїла й знову пішла жати. А дитина знову лишилася, гралася. А вона нажала стільки, що вже й не дивиться на ту дитину. А він не плакав, усе їв, бо вона залишила йому їжу там, де вже варила. І показала йому, щоб він, коли захоче, прийшов і поїв, а коли не захоче, то нехай не йде — не примусиш дитину. І все жне, жне, жне, аж вечір. Вечір уже, сонце сіло. Вона там уже не знала, чи поставила йому сліди, чи не поставила, чи вона потроху жала й потроху складала. Уже треба йти додому. «Піду вже по дитину, а то ще назбираю». Та поки зайду, вже й сонце зайде, буде вечір. Пішла по дитину, а дитини нема. І вона там дивиться, і там дивиться, думає, що дитина, мабуть, пішла кудись туди, до іншого краю; дитина розумна, і нічого більше нема. Усюди дивиться — ніде нема, нема. І вона все поле перейшла, скрізь побігала й оглядалася, злякалася — дитини нема. І додому повернеться, і без дитини, що ж казати, де дитина, чи не казати — от біда. Нема там нічого. Зустрілася з чоловіком, який привіз пиво. А те пиво було недалеко від місця, де вона жала. Той чоловік каже, щоб вона все йому розповіла, тільки не плакала, якщо хоче дитину. «Та вовчиця забрала дитину, бо нікого не було, і я не бачила, і ти нічого не бачив, тут жодної людини не було. Ти сама жала, а де ж та дитина поділася? Мабуть, дитина спала». І вона плаче, вже, мабуть, не буде цієї дитини на світі. Уся в сльозах плаче, а той чоловік, добрий, усе каже: «Не плач, тепер не можна йти дивитися туди, де вона (вовчиця) була зі своїми вовченятами, але, — каже, — вона вже від вас піде туди, де живиться, мабуть, щось ухопить, тоді знову принесе дитинчатам. Тоді ми туди підемо подивитися, може, там щось знайдемо від дитини». 21Представниці села Пагиряй П. Халецькене та М. Васюкевичене не дифтонгують звук o у словах toli і sod't. 207 чи як; чи якоїсь миті; чи якоїсь:... як: ти підстерігав, або мало добра..., не розповідай як: Може, ногою: рукою знайти, чи там мало відома як: вона (вовчиця) народила дитинча. Аж ось, дивися, ті вовченята, і ця дитина сидить, а вони (вовченята), каже, облизують дитину; і дитина бавиться з ними, і дитині нічого. І та жінка схопила дитину; ще не знала, куди бігти. А він каже: не біжи, не біжи, покличмо, ходімо, бо вона ще не прийшла, не прийшла. Ми покличемо, де ти покинула дитину; де вона є. І пішли кликати. Прийшла туди й показала: кашу, що вона варила дитині, всю. Як вона (вовчиця) принесла їм (вовченятам) ту дитину? Мало вони нічого не взяли, бо клички були, от. Та жінка все чіплялася, домагалася, що вона бачила, як узяла, як та жінка їй сказала. От як: Усе було, усе й, не пам’ятаю що, водилося, колись так було. Я не знаю, мало чи стільки, скільки Гені (онуці старенької 12 років) було років, може, мені було менше років, я не знаю. Але якби мама хотіла, щоб я була вдома, я не хотіла бути вдома, от не хотіла. А чому я не хотіла? Мені все... що, пани, щоб там не розповідала, щоб там була, і не хотіла, щоб нас усіх водили. Знаю, через що... Пани ще мене наймали, як то дитині, усе це добре. І їсти добре, найнятися добре і все, як я там побіжу, куди мене пошлють. А мене ж до роботи: не послали такої; тільки якось пошлють, щоб я, мовляв, купила, от чого мене весь час посилали. І я там була. Хто там був, той працював. Батько, мама працювали, сестри ще були зі мною. Вони хотіли, щоб я була вдома, а я не хотіла, я казала: я вже звикла, я вже сама піду, ви залишайтеся вдома. От і залишилася я потім удома, щоб я працювала як... треба працювати на вулиці, от... Чого мені все це працювати, коли я була б у чужих людей, і в таких людей, щоб мені було добре, щоб розповідали, щоб працювали, от я там була. І, звісно, як там розповідати, що з речами: і пани в мене часто бували, і я вся до панів, і пани йшли до нас у гості. Мені пані каже, щоб я прийшла, або мене пошле (покличе), щоб я прийшла в гості до когось. Я звикла все працювати, робити, щоб були гості, що буде випити, що буде їсти, хоч пани й не дуже хочуть. Чого ж? Вони й там у тій хаті добре і їсти добре. Усе от як: треба, то й розповідаю, чи як працювати, чи куди йти, чи в гості, чи впасти ниць, чи на весілля; от і розповідаю, що станеться і що треба розповісти. І від жениха я від пані пішла, нічого в мене не було. А коли приїжджав жених до мене, ми їхали до церкви, пани давали нам шлюб: я була молода. Людина, коли молода, то й гарна, а коли вже стара, то не така. І грали, і танцювали, і пили, і їжі було досить, і все було зроблено. Усі приходили дивитися, хто хотів, хто запрошений приходив, хто й незапрошений приходив, та все танцювали, та все було гарно, та все було добре. Ходили то в поле, де ростуть ті ягоди, де ростуть гриби, де ростуть квіти, чи треба було зібрати, чи треба було зробити, усе розповідали, працювали, гуляли, гарненько все було зібране; усе весілля було гарно влаштоване, речі гарні. Возила, що хотіла, усе. Сказали пани: не йдіть 208 Він вечеряє до ранку, а о другій їдять, їжа добра й гарна, і Бог дає дітей, навчитися добре, а господині цього не вчать, господині лише працюють, у поле йти, всю роботу робити. Мала сина, а чоловік у мене був один. Я сама була одна, він у мене був один чоловік. Так не працював, як тепер працює: одну покидає, а до іншої йде. На старість то бере одну, то й зі своєю живе, доки не помре. А просимо, що попросимо, Бог усе дає. Що Бог дасть, то все є. Тоді не було дружин, усі добрі були, і я була доброю. От і кажу тільки. До всього гарно, до всього добре, до церкви підемо, усе добре. І ще всього мала: і овечки, і корівки — усе, усе було, чого ти хочеш, було. Із гостей вони до нас приходять, ми до них їдемо, ходили разом: разом до господинь, разом у гості, усюди разом ходили. У який край захочеш, у той край і повезуть, там житимеш, там дивитимешся, як там люди живуть, як там усе. Як привезуть, то розповідають, як там люди були, що там люди працювали, що було — усе. Ну, я вже всього добре не пам’ятаю. Була гарненька, пані давала такі гарні сукенки, я вибирала, а до взуття давала черевички, привозила з тієї Варшави гарні сорочки, на шию намисто, щоб усе було гарно. Добре нам було й там, куди їздили, і там було гарно. Там хлопці були гарні й дівчата гарні; одні одних любили, вони нас, дівчат, любили, а дівчата любили хлопців. Що робили, казали: «Працюйте, щоб було смачно їсти». Усе робили, що казали, і всього напечемо, усього наваримо, і стіл гарно накриємо, і приходять гості. От усе було гарно. Я подавала багато. А пані казала, що ти добре вмієш і знаєш, що подати, а ті інші там допомагали щось робити. Але подавати я багато подавала. Казала мені: «От якби довго не вибирала, якби швидше, гарно, добре, щоб якомусь гостеві спершу подати». Я все знаю, усе. А чому мене любили? Любили й збирати хотіли, а пані не дозволяла, казала: «І мені треба». Один пан приїхав у гості звідти, з Кракова. Він казав, де я була, то ніде я так…, нічого я так не хотіла, як оце… він уже хотів мене забрати, казав, що нічого такого не любив, як уже мене полюбив. А я ще молода була, нічого не знала, що вони там говорили. А та пані потім усе розповіла, сказала мені: «Не їдь туди, будь тут, зі мною». Вирушу кудись, то й не повернуся сюди, а йому сказала не збирати, не збирайте. Усе привезли звідти, щоб вибрати, привезли якусь квітку, чи ще якусь сорочку, щоб вибрати, ще привезли, одну таку брошку привезли, що й подивитися не можна, така гарна була. Мені все давали вибрати, щоб я вибрала. Пані мене не пускала, усе вмовляла, щоб я не їхала, щоб не йшла за ним, хотіла, щоб я з нею була, щоб до неї приходила, от чого хотіла. Записано від Петронелі Халецькене-Дицевичюте. 209 Пояснення маловідомих слів і слов’янських запозичень у Зетелоському говорі abò — або; ãg — коли; ãnas, anà — він, вона; apeiti — подолати, перемогти; ap(si)segdinėti — одягати (на себе); ardytis — 1) сваритися, не знаходити спільної мови, 2) бодатися, колоти; atseiti, ateimasi, atsejo — 1) випадати на долю, 2) траплятися; badanija — допит; bėz — без; bliuškà — кофтинка, блуза; bõ, bà — бо; bõčius (bõčis) — батько; brólaine — невістка; bùrà (bùrià) — буря; chòts — хоча; chvarabà — хвороба, вада, потворність; chvãras, -à, — нездоровий, хворий; čiẽlas, -à — здоровий, повний, цілий; čiõngle — часто; dãiktas — 1) місце, 2) місто; daĩlyba — ділення; daĩlyti — ділити; dapadėdinėti — допомагати; daržinė — клуння, будівля для зберігання зерна й сіна; dažïūrėti — доглядати; dõ (dò) — 1) і, 2) підсилювальна частка; draugė — родина, сім’я; dūmoti — думати, гадати; dušinti (dušýti) — тушкувати, душити; dùžas, -à — сильний, міцний; ėsti, ėma (ėsti), ėdė — їсти, жерти; gãdnas, -à — добрий, добра; gaišinti (gaišyti) — нищити; gajõvas — лісовий; gig — же; grãžitkas, -à — гарний, -а; grėbstyti — хапати, чіпляти; hardýti — див. ardytis hãlasas (ãlasas) — 1) шум, 2) голос; indirbti — влаштувати, загрузити; ingãdyti — догодити, пристосуватися; innaràvyti — догодити, підлаштувати; inrinkdinėti — прикрасити, одягнути; insilaizdinėti — пустити до себе; iškadavóti — жаліти; itas, -a — цей, ця; iż — за; iżdaužinėti — битися, гамселити; iżdėgyti — запалити; iżnorėti — захотіти, почати хотіти; iżvilkti — див. užvilkti; kãb — див. kap; kãbgig — як же; kabyti (kabinti) — торкатися; kabõlai — гадання на картах; kabõlnykas — картяр, ворожбит; kal(i) — якщо; kanà — куди (вказує напрямок); kãp — як; klãpatas — турбота; klikas — крик, лемент; koplõnas — священник, настоятель; kõžnas — кожен; krūpa — трохи; kubkėlis — кухлик; kūltis — 1) бити(ся), 2) розбитися; kunodà — картопля; kvietkà — квітка; lachmõnas — піджак, куртка; lachõnė — миска; ląpoti — поплескувати; ledõkas (ledãkas) -à — поганий, кепський; lietis — литися, текти; mãčitkas, -à — малий, -а, маленький; maciãntulikas, -a — крихітний; mėgti — любити; mėnas — місяць; meñčyti — мучити; mõža — може, можливо, мабуть 210 možna — можна; mūsit (musit) — мабуть, найімовірніше; nāto — до того ж, ще, навіть; nechòj — нехай; nedavėjas — нікчема, мучитель; nūg — від; pabūti — вистачити, постояти; padkaldinėti — підковувати; padotkai — податки; pakì — поки, допоки; pakulti — розбити; palūdhnavoti — їсти підвечірок, обідати; pamacitikù — поволі, потихеньку; pamėsti — залишити; pariñkti — взяти, відібрати; paristi — повалити, перекинути; pas(i)idėti — побачити, узріти; pasikòpti — сховатися; pasižėnyti — одружитися, взяти шлюб; pautaryti (ūtaryti) — див. ūtaryti; pažinti — зрозуміти; pažìsti — пізнати; pérbūti — прожити, пережити; pilnavóti — чергувати, стерегти; pòtim — потім; pŏterkai (pŏterkos) — намисто; prijūnkti — звикнути; pririñkti — приготувати, підготувати; prisèg(dinè)ti(s) — поклястися, присягнути; prisirinkdinėti — вбиратися, прикрашатися; pritriñti — натерти; rassakydinėti — розповідати; rasirašýti — підписатися; raščina — тісто, маса; razdailýti — роздати, поділити; rázom — разом; razriñkti — взяти; riñkti — 1) брати, 2) одружитися; rõdas, -à — веселий, -а; sà — з; sagaįšyti — знищити, пропасти, зіпсувати; sakėpti (taria sakėpti) — спекти samarnavóti — зіпсувати, знищити; sasibūti — назбирати заощаджень, розбагатіти; sasidėdinėti — скластися; sasieiti — домовитися, погодитися; sasigriebti — зчепитися, побитися; šāvintis — стверджувати, доводити, заприсягатися; syla — сила; spakainas, -a — спокійний, -а; spėsóti — поспішати; splūsnos — пір’я; spritnūs, -i — швидкий, -а, моторний, -а; stiéna — стіна; strychà (striechà) — дах; strycháuka — страховий внесок, страхування; stròkas — страх; sūdžia — суддя; sukienkà — сукня; susiėdas (sasiedas) — сусід; šiltis — 1) вогонь, 2) світло, 3) пожежа, 4) тепло; škodà (ir škòda) — шкода; šviršti — свистіти; tadaīk — тоді; taki (gi) — усе ж, також, теж; tašla — 1) тісто, 2) діжка для тіста; tāta — тато; tenāka — там, туди; tėrlė — глиняний горщик, маленький горщик; terlykà — маленький горщик; tėsti — тягнути, волочити; tiktaīk — тільки, лише; tiurmà — в’язниця; triūdna — важко; tsaīk — цей, цей-от, той; tuīzoti — тягати, волочити; ūtaryti (ūtaryti) — говорити, розмовляти; užeidinėti — заходити, сідати (про сонце); užeiti — повернутися; užriñkti — 1) взяти, 2) одружитися; užsipiauti — затриматися, забутися під час косіння; užsodinéti — доводити, сперечатися; užvilkti — схопити, відтягнути 211 valgymas — обід valgyti — обідати vedōma — звичайно vẽčeroti — вечеряти vesẽlia — весілля vesẽ (viešė) — село, сільська вулиця, село viekiau — швидко vilkūtas — вовченя, дитинча вовка visa lygū — однаково vūtyrati — див. ūtarati žāras — негайно, зараз zausiōdi — завжди zōslanka — заслінка печі, заслінка žāidotis — гратися žāisti — грати, грати на музичному інструменті žyvytis — харчуватися žvirždos (тільки мн.) — пісок ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЗЕТЕЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ А. Ю. ВИДУГИРИС Резюме У Дятловському (лит. Zietela) районі Гродненської обл. Білоруської РСР розташовані села Засеття (Zasėčiai) і Погири (Pagiriai), де ще можна знайти людей, які розмовляють литовською мовою. На південь від кордону Литовської РСР це найвіддаленіший острів литовської мови. За традицією литовську говірку цих сіл називають «Зетельською (Дятловською) говіркою» («Zietelos tarmė»). За статистичними даними, 1886 р. у Дятловському районі ще проживало 1156 литовців. Нині тих, хто розмовляє литовською, можна нарахувати до 30 осіб, а тих, хто розуміє литовську мову, приблизно втричі більше. Починаючи з 1950 р., цей острів відвідало чимало мовознавців із Литовської республіки, але зібраний матеріал не було опубліковано. До уваги читачів тут пропонується кілька діалектологічних текстів, записаних портативним магнітофоном у 1957 р. Тексти супроводжуються коментарем про основні фонетичні та морфологічні особливості зетельської говірки, а також словником малознайомих слів і запозичень. Поки що зарано вирішувати, до якого діалекту литовської мови належить зетельська говірка. Однак слід зазначити, що за деякими особливостями вокалізму (наприклад, збереження звуків ą, ę і дифтонгів am, an, em, en літературної мови: grāstas свердло, tẽ˙sa тягне, samtis черпак, kānda кусається, sāemt черпати, peinkos п’ять) і консонантизму (наприклад, відсутність основних елементів дзукського діалекту: martì невістка (наречена), di˙nā день, dvì дві, mēdžas дерево, svēčas гість). Зетельська говірка наближається до діалекту південно-західних аукштайтів. За іншими ознаками зетельська говірка належить до дзукських разом із суміжними з ними східноаукштайтськими говірками, як-от Лазунська, Вороновська, Радунська та ін. Серед таких особливостей відзначимо такі: дифтонги ie, uo часто звужуються до i˙ (у), u˙ (ū) (vì˙nas один, nì˙kas ніхто, ніщо, jú˙das чорний, šū˙ пес, pōnu˙s у панів), а монофтонги o, ė дифтонгізуються в uo, ie (niōri хоче, žiuōdis слово, bruolūkas братик, adbiēgāu прибі- 212 Також зберігаються звукосполучення ti, di в закінченнях деяких слів (pãtėu втратив, guidei ткала, bìti пече, gaĩdo півня, daĩño зуба); приголосні l, r, s, š, ž та африкати č, dž перед голосними e, ė, i вимовляються твердо (kãũle свиня, lantà дошка, inbìndo заліз, ržkė кричав, gražsnis красивіший, šãši шість, mẽdžas дерево, trãčas третій) тощо. Трапляються деякі фонетичні особливості, які рідко виявляються в інших діалектах, як-от on замість літературного литовського o (touli далеко, soudì:t сказати), ie замість ei (sviẽkas здоровий, viekãũ скоро), ė замість ž (za˙s’is гусак, žvaĩždė зірка, žverìs звір, baznìča костел), відсутність приголосних k, g перед звукосполученнями š, ž + t, d, č (šãuštas ложка, pãrnišča(s) торішній, žvìrždos пісок) тощо. Морфологія говірки також містить низку своєрідних рис. Наприклад, уживаються імена із суфіксами: -i:ka (avìlka вівця, овечка, kãinbì:ka свинка, karvì:ka корівка), -utas (vilkùtas вовченя, kiškùtas зайченя, langùtas віконце), -ikas- у власних іменах — (Valėrikas Валерик, Kòstikas Костик, Jùzikas Юзик), -itkas, -itka в прикметниках — (mãčikas, -à малий, маленький, mačinutìlikas, -a крихітний, малесенький, sėnitkas, -à старенький). Також становить інтерес творення та зміна прислівників (mažai(k) мало, mažàst менше, nãĩ, mažàst найменше, senàik давно, а відповідно — ступені порівняння й найвищий ступінь: senėst, nãĩ_senėst). Уживаються чотири місцеві відмінки: інесив (ãnas jãũ kelė він уже в дорозі), ілатив (ãnas nùvažãũ kelãn він поїхав у дорогу), адесив (mi_sìti (ɂ) asmòbik’ nérã у нас грошей немає), алатив (aš aĩnu namòn я йду додому). Привертають увагу іменники жіночого роду, які мають закінчення -ai в орудному відмінку однини: sa_gi’nai savãi rašãi bì:sta живе з однією своєю дружиною; sa jãũ nùvažãũ поїхав із нею. Припускають, що закінчення -ai є залишком займенникових прикметників; його збереженню та поширенню на інші частини мови сприяла аналогія з російською та білоруською мовами (пор. підкреслені закінчення -ой, -ей). У говірці часто вживаються присвійні займенники: tãpas, tãpà мій, моя, lãvas, -à твій, твоя, sãvas, -à свій, своя, а також деякі атематичні дієслова: mì:kt(i) спить, aĩt(i) ходить, skãũst(i) болить, jėst(i) їсть, dĩest(i) кладе, dũost(i) дає. Своєрідна форма минулого часу (3-тя особа) дієслова bùti бути: kãrves mì:s’ bì dvì у нас було дві корови; bìti dì:das sa_bòbai були дід і баба. Умовний спосіб також зберігає архаїчний характер: 1-ша особа однини sakėčĩp спік би, sukãčĩp крутився б; 2-га особа sadėktai згорів би, atvažiùtumėi приїхав би; 3-тя особа bù:tu’p був би, norėtu’p хотів би; 1-ша особа множини dũotum дали б, pìrktumėnt купили б; 2-га особа atvažiùtumėnt приїхали б. Слід згадати також прийменник (а водночас і префікс) sa зі (sa_savaĩs vaĩkais зі своїми дітьми; sãdegė згорів; satìko зустрів) і prè при, біля, у, до, коло (mės sastojom prè jã ми зупинилися біля неї; ãni’s prìjùnkaė prè savo вони звикли до свого) тощо. Усе наведене вище показує, наскільки корисним для історії литовської мови може бути вивчення Зетелської говірки, кілька текстів якої публікуються тут.