Biržų tarmės įvardis

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, II LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЗАЙМЕННИК БІРЖАЙСЬКОГО ДІАЛЕКТУ I. JAŠINSKAITĖ Біржайський діалект належить до східноаукштайтських понтінінків. Наголос у діалекті відтягується незвично обмежено — з кожного короткого закінчення, але не відтягується з довгого закінчення. Закінчення слів дуже скорочені: короткі голосні зникли або випали, довгі голосні й дифтонги скоротилися. На діалект дещо впливає латиська мова. Територія поширення біржайського діалекту охоплює околиці міста Біржай у радіусі приблизно 10 км. Тут описано займенник цього діалекту. Займенники біржайського діалекту, як і літературної мови, поділяються на особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні та неозначені. У їхньому вживанні є певні відмінності від уживання займенників літературної мови, наприклад: у біржайському діалекті невідомі присвійні займенники manas, tavas, savas, maniškis, taviškis, saviškis, mūsiškis, jūsiškis, а замість них уживаються родові відмінки mano, tavo, savo; замість займенника літературної мови kuris у діалекті вживається katras; займенник kiekvienas у діалекті замінюється білоруським kožnas. Відмінювання займенників діалекту дещо більше відрізняється від літературної мови. Як і в літературній мові, одні займенники відмінюються лише за відмінками й числами — це так звані невідмінювані за родом займенники, інші відмінюються за відмінками, числами й родами — це займенники, що змінюються за родами. До займенників, що не змінюються за родом, належать особові займенники I та II особи, присвійний займенник і займенники kas, niekas, viskas. У реченні вони зазвичай замінюють іменники. Займенники, що змінюються за родом, — усі решта. У реченні вони замінюють прикметники. 1. Займенники, що не змінюються за родом Однина V. àš, ã·šę~ãšei, tù, tū·ję~tūjei K. manęs~manies, manį~manę, mãn~manè, tavęs~tavies, tavį~tavę, tãv~tavè, savęs~savies, savį~savę, sãu~savè N. màn, tàu, sàu G. manį~manę, mãn~manè, tavį~tavę, tū̃~tavè, savį~savę, sãu~savè Į. màn, tàu, sàu Vt. manį~manyjè, tavį~tavyjè, savį~savyjè 187 Множина V. mẽ's, jū's К. mū̃su ~ mūsų, jū̃su ~ jūsų N. mū̃m, jū̃m G. mū̃m, jū̃m Į. mū̃m, jū̃m М. mumìs~mumysė, jumìs~jumysė Форми називного відмінка однини довшої форми мають додану емфатичну частку. Оскільки в II особі після додавання частки -ai утворився гіат, то вставилося j, а після j -ai > -ei. За аналогією в I особі також додано -ei замість очікуваного -ai. У родовому відмінку однини вживаються три форми. Перші форми мають закінчення родового відмінка однини і-основних іменників, яке, ймовірно, було нововведене за аналогією з місцевими відмінками однини й множини, що мають закінчення і-основ. Форми manę, tavę, savę виникли зі старих форм родового відмінка з доданим показником знахідного відмінка -n. У говірці вони вживаються також у значенні знахідного відмінка. Короткі форми є давніми формами родового—знахідного відмінка. У говірці вони й далі вживаються у значенні родового та знахідного відмінків, а в літературній мові — лише у значенні знахідного відмінка. Форма давального відмінка однини mán: м’якість кінцевого n свідчить про те, що -i < -ie тут випало пізніше, ніж у літературній мові, тому n ще не встиг ствердіти. Знахідний відмінок однини див. у родовому відмінку однини. Форми місцевого відмінка однини фонетично збігаються з короткими формами родового—знахідного відмінка однини, проте, здається, немає підстав вважати їх формами того самого походження. Подібні форми місцевого відмінка однини трапляються в деяких інших говірках, а також у частині латиських говірок. Давальний відмінок множини має широко поширену в говірках форму без -s, утворену за зразком інших форм давального відмінка множини, які в цих говірках мають форми або закінчення двоїни. Знахідний і місцевий відмінки множини збігаються. Форма орудного відмінка відповідає формі літературної мови mumís, тільки в говірці за аналогією з іншими формами орудного відмінка множини тут відкинуто -s, а i випало за фонетичними законами говірки. Знахідний відмінок множини говірки цілком відрізняється від відповідної форми літературної мови. Такі самі форми трапляються також у деяких інших литовських і латиських говірках. Endzelynas вважає такі форми знахідного відмінка формами давального або орудного відмінка, уживаними у значенні знахідного2. Як воно насправді, сказати важко. Однина V. kàs, niẽks, viskàs К. ką̃~kõ, niẽką~nieko, viskà̃~viskõ Д. kám, niẽkam, viskám Р. kũ~ką, niẽkų~nieką, viskų̃~viską Зн. kũ̃~kuõ, niẽk~niekų, niẽkõ~niekuo, viskõ~viskuõ 1 Див. D r. F r. K u r c h a t, Grammatik der litauischen Sprache, §§ 854, 855, 859, Halle, 1876. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 347 §, Rīgā, 1951. 2 Див. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, 352 §, Rīgā, 1951. 188 Відмінювання цих займенників мало чим відрізняється від форм 1-ї особи. Займенник viškas у говірці має послідовно кінцевий наголос, а у формі 1-ї особи — кореневий. Ці займенники мають лише однину. 2. Родові займенники Родові займенники найзручніше розглянути за основами. a основа Однина. Н. tàs, tas̃~tasai, ši.tas~šitas, ki.tas~kitas Р. tǫ~tǫ, ši.ta~šito, ki.ta~kito Д. tãm, ši.tam, kitam З. tų~tą, ši.tų~šitą, ki.tų~kitą Ор. tǫ~tuo, ši.to~šituo, kit~kitu М. tãm~tame, ši.tam~šitame, kitãm~kitame Daugiskaita Н. tẽ~tie, ši.te~šitie, kit~kiti Р. tų, ši.tų, kitų Д. tiẽm, ši.tem, kitiem З. tǫs~tuos, ši.tǫs~šituos, kitǫs~kitus Ор. tēs~tais, tēm~taim, ši.tes~šitais, ši.tem~šitaim, kitēs~kitais, kitēm~kitaim М. tuõs~tuose, ši.tos~šituose, kituõs~kituose Так само відмінюються anas, katras, vi.sas. Місцевий відмінок однини має гострий наголос у закінченні замість очікуваного циркумфлекса. Гострий наголос тут, очевидно, виник за аналогією з давальним відмінком, який у говірці збігається з місцевим після випадіння його кінцевого -e. Давальний відмінок множини має форми без -s, утворені за аналогією з іншими давальними формами множини, що в говірці мають форми або закінчення двоїни. Орудний відмінок множини має двоякі форми. Перші форми збігаються з відповідними формами 1-ї особи. Другі — це специфічний новотвір говірки. Таке закінчення мають усі іменні форми орудного відмінка (i) основи a Біржайської говірки. Особливо вони поширені на північний захід від Біржая, де форми 1-ї особи майже не вживаються. Підґрунтя для виникнення таких форм було закладене в самій морфології говірки. Оскільки іменники всіх інших основ в орудному відмінку множини мають форми або закінчення двоїни, то вони закінчуються на -m, наприклад: galvǫm, akim, pelėm, sunim, tǫm, baltǫm, baltǫsǫm. За аналогією з ними кінцеве -s у формах орудного відмінка множини іменників (i) основи a було замінено на -m, запозичене з закінчення двоїни. Так утворилися форми kalnēm~kalnam, bãtēm~bãtaim, brōlem~brōliaim, tēm~taim, ši.tēm~šitaim, baltēm~baltaim, baltaišēm~baltaišiam тощо. Форми місцевого відмінка, очевидно, новіші й виникли в говірці пізніше під впливом форм 1-ї особи. Отже 189 Закінчення цих специфічних біржайських форм виникло шляхом контамінації, унаслідок схрещення закінчення орудного відмінка множини давньої основи (i) a з новим діалектним показником орудного відмінка множини -m. Її поширенню могли сприяти латиські форми орудного відмінка типу tēviem із кінцевим -m. основа на ia Однина V. jìs, jisė~jisai, tōks, toksė~toksai K. ją~jō, toką~tokio Р. jām, tokām G. jį~jį, tokį~tokį Į. jō~juō, tōk~tokiu, tokō~tokiuō О. jām~jamē, tokām~tokiāmē Множина V. jẽ~jie, tokẽ~tokie K. jų, tokų N. jiem, tokiem G. jōs~juos, tōkōs~tokius, tokōs~tokiuos Į. jēs~jais, jēm~jāim, tokēs~tokiais, tokēm~tokiam Vt. juos~juose, tokiuos~tokiuose Також відмінюються kŏks, jŏks, nejŏks, ši.toks, kitŏks. Відмінювання всіх цих займенників мало чим відрізняється від відмінювання відповідних займенників литовської літературної мови. У називному відмінку однини в говірці вживаються емфатичні займенники. Відмінності місцевого відмінка однини, давального та орудного відмінків множини від літературної мови пояснюються так само, як у займенників a-основ. Займенник tōks, на відміну від літературної мови, у говірці послідовно окситонічний. Поряд зі звичайними формами однини орудного та множини знахідного відмінків цей та інші займенники такого типу мають довші форми з повними закінченнями — останні форми в літературній мові не вживаються. Займенники ši.toks, kitŏks, nejŏks наголошуються на корені, а не на закінченні, як інші займенники цієї основи. основа Однина Н. tō, ši.to, kit~kità Р. tōs~tōs, ši.tos~šitos, kitōs~kitōs Д. tāi, ši.tai~šitai, kitai Зн. tū~tą, ši.tu~šitą, ki.tu~kitą Ор. tō, ši.to, ši.tu~šita, kit~kitą М. tāi, ši.tai, kitai 190 Множина V. tós, ši.tos, ki.tos К. tū¹, ši.tu, kitu- Н. tóm, ši.tom, kitom Р. tôs, ši.tos, ši.ts~šitas, kìts~kitas I. tóm, ši.tom, kitom М. tós~tosè, ši.tos~šitosè, kits~kitose Так само відмінюються anò «та», katrò «кожна», vls~visà. У називному відмінку однини трапляються цікаві форми типу tò із незвичним закінченням. Можливо, це залишки емфатичних форм. Коли емфатична частка -ai почала позначати в говірці називний відмінок однини займенникових форм чоловічого роду, а ознакою займенникових форм жіночого роду був займенник -ji (-ja), цей займенник міг за аналогією почати виконувати функції емфатичної частки. Таким чином, за аналогією до baltasai, baltoji, (baltoja) поруч з емфатичним займенником tasai могла виникнути форма toji (toja). Те, що ця новопостала форма не була в говірці займенниковою, засвідчує те, що займенник додано лише в називному відмінку однини, а крім того, займенникові форми прикметників у говірці не вживаються. Оскільки займенник -ji (-ja) тут був суто формальним додатком, що виник унаслідок аналогії, він міг легко відпасти. Таким чином, із toji, (toja) у говірці утворилося toj, а згодом tò. Таке скорочення фонетично можливе в Біржайській говірці, пор. місцевий відмінок однини šakõ<šakojè, galvõ<galvoje, де також випав кінцевий голосний, а потім j. У займенникових формах говірки типу baltoji<baltoji (baltoja) j збереглося, бо воно підкреслює зв’язок займенникової форми із займенником ji, а цей зв’язок у говірці досі досить сильний. Отже, форми типу tò слід вважати скороченими емфатичними займенниками, утвореннями того самого типу, що й діалектні форми типу tasė~tasai. У знахідному відмінку однини поряд зі звичайними формами вживаються форми неясного походження, фонетично тотожні формам знахідного відмінка однини чоловічого роду а-основи. У місцевому відмінку однини мало б бути tŏ(j)<tojè, але за аналогією до давального відмінка однини вживається форма tái, оскільки місцеві відмінки однини й інших основ наближаються до давальних. Давальний і орудний відмінки множини мають форми без -s, як і всі інші іменники говірки. Форми родового відмінка множини типу tõs фонетично збігаються з відповідними формами чоловічого роду. Навряд чи є підстави вважати, що родовий відмінок множини о-основи tõs<tãs не мав n, адже родовий відмінок множини займенникових прикметників жіночого роду baltù·sis<baltánsias свідчить, що n у цьому закінченні було, а прикметники ж відмінюються за займенниками. Отже, форма tõs має якесь інше походження. Можливо, форми цього типу, а також подібні форми знахідного відмінка однини, є формами чоловічого роду, які з певних причин почали вживати в значенні жіночого роду. основа Однина V. i², jinè~jinai, tŏk~tokia, toki, tokì K. jõs, tokõs N. jai, tokái 191 G. цю~цю Į. jõ, tõk~tokią Vt. jąi, tokiài Множина V. jōs, tokōs K. jū, tokū N. jōm, tokōm G. jōs, tōkēs~tokiàs Į. jōm, tokōm Vt. jōs~josē, tokōs~tokiosē Так само відмінюються й kõk~kokià, kokì, jōk~jokià, ši.tok~šitokia, višõk~visõkia, kitõk~kitokia. Останні три займенники мають наголос на корені в усіх формах. Займенник tõk~tokia та інші займенники цього типу, на відміну від літературної мови, у говірці є постійно окситонними. Форми називного відмінка однини типу tokì, очевидно, належать до того самого різновиду, що й tõ, ši.to, anõ, а саме є емфатичними формами з відпалою кінцівкою. Отже, tokì < *tokýji (*tokýja), що вказує на те, що поряд із займенниками основи jo з кінцівкою -ja у говірці були також займенники з кінцівкою -ji < -jì, наприклад, перший компонент займенника *tokýji (*tokýja) і, можливо, tõk < toki. На можливість таких подвійних кінцівок в основі jo, окрім інших мовних фактів, указують і подвійні іменники литовської мови з основою jo, наприклад: valdžià, dvasià, але martì. Форми однини орудного й місцевого відмінків, множини давального, знахідного й орудного відмінків мають такий самий тип, як основа на -o; тому їхні відмінності від літературної мови пояснюються так само, як для основи на -o. З а й м е н н и к сам, сама Однина Н. pàts, pàĩ~pati Р. patẽs~patìes, pačõs~pačios Д. pačám, pačái Зн. pá.ti., pà.čū.~pàčią Ор. pàč~pačiu, pàč~pàčia М. pačām~pačiame, pačái Множина V. pà.ti.s, pà.čōs K. pačū', pačū' N. patiēm, pačōm G. pàčēs~pačius, pàčēs~pačias Į. pačēs~pačiais, pačēm~pačiām, pačōm Vt. pačūdōs~pačiuosē, pačōs~pačiosē 192 Як видно, у деяких відмінках цей займенник має давні закінчення на *-і*, наприклад, одн. наз., одн. род., одн. знах. і мн. наз. Від літературної мови відрізняється одн. місц., який узгоджується з одн. дав., як і в інших займенниках. На відміну від літературної мови, займенник жіночого роду в однині давального відмінка має наголос на закінченні. У множині орудного відмінка займенник чоловічого роду поряд із літературною формою має форму зі специфічним біржайським закінченням, про яке вже йшлося. 3. Складені займенники Як і в літературній мові, у говірці є складені займенники, наприклад: ki.tkas, kaškas, kaži̇pkas, kažinkoks, biìkas, biìkatras, biìkoks. Вони відмінюються так, як відмінюються їхні другі компоненти. Складені займенники nė_vìens, ke_kàs відмінюються як vìens, kàs, у займеннику tas_pàts відмінюються обидва слова, у займеннику toks_pà?i — перше слово. ЗАЙМЕННИК БІРЖАЙСЬКОЇ ГОВІРКИ И.П. ЯШИНСКАЙТЕ Резюме Займенники біржайської говірки, як і літературної мови, поділяються на особові, зворотні, присвійні, питальні, вказівні, відносні, означальні та неозначені. У відмінюванні займенників біржайської говірки й літературної мови є деякі відмінності. Для говірки характерні емфатичні займенники. Намічується тенденція до спрощення системи відмінювання у зв’язку з поширенням аналогії. Цікавими є особові займенники, у яких збігаються короткі форми родового, знахідного й орудного відмінків однини та знахідного й орудного відмінків множини. Особливість деяких займенників полягає в тому, що в однині збігаються давальний і місцевий відмінки. У деяких займенників чоловічий і жіночий роди мають однакові форми в орудному відмінку однини. У говірці трапляється специфічне новоутворення — форми орудного відмінка множини займенників чоловічого роду. 13. Kalbotyros klausimai II.