Dėl kai kurių vietovardžių kilmės

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПОХОДЖЕННЯ ДЕЯКИХ ТОПОНІМІВ V. GRINAVECKIS Dievytis. Šilalės rajone yra ežeras, vietos žmonių tarme (žemaičiai dūnininkai) vadinamas Dývytis. Tuo pačiu vardu vadinama kalnas ir miškas, esantys prie ežero. Prie ežero esantis kaimas tarmiškai vadinamas Pãdyvytis, arba Pãdyvytis. Jo vardu pavadintas tarybinis ūkis, susikūręs 1940 m. Minėtoji vieta (ežeras, kalnas, miškas) aprašoma ir įvairiuose grožinės literatūros kūriniuose, pvz., Maironis yra sukūręs baladę Dyvitis1. Vienuolis šią vietą mini „Padavimuose ir legendose“2 ir kt. У літературній мові цей топонім пишуть по-різному: на вивісці радянського господарства тепер написано Padevytis, балада Maironis має назву Dyvitis, а в «Lietuvių kalbos rašybos žodyne» написано Dievietis3. Як насправді слід вимовляти й писати цей топонім літературною мовою? Як уже зазначалося, місцеві жемайти вимовляють цей топонім Dývytis. У цій жемайтській (dūnininkų) говірці замість дифтонга ie літературної мови вимовляється довгий y, наприклад: dýna, pýva, týsus (diena, pieva, tiesus — день, лука, прямий). Отже, і в топонімі Dyvytis перший y, безперечно, відповідає дифтонгу ie літературної мови, тому літературною мовою це слово слід вимовляти й писати Dievytis (акцентова інтонація спадно-висхідна, а не висхідно-спадна, як зазначено в деяких мовознавчих працях4). Імовірно, словотвірна структура цього топоніма така: diev- — корінь, пов’язаний зі словом dievas, а -ytis — суфікс. Оскільки в жемайтській говірці цієї місцевості довгий голосний y і дифтонг ie вимовляються цілком однаково — y, щодо другої частини цього топоніма можуть виникнути сумніви. Можливо, тут маємо не суфікс -ytis, а -ietis5? Однак суфікса -ietis тут бути не може, адже жемайти взагалі не мають такого суфікса; крім того, замість суфікса -ietis жемайти іноді вживають суфікс -ytis, наприклад: vókytis «німкенянин», šiaulýtis «житель Шяуляя» (Акмене). У Жемайтії відомо й більше топонімів із суфіксом -ytis, наприклад: Barsvýčiai «село в Рієтавському районі», Laisvýtis «річка в Расейняйському районі». Топоніми із суфіксом -ytis є й в інших місцевостях Литви, наприклад: Žalvytis «озеро в Капсукаському районі», Viršýtis «річка в Лінкувському районі», Vižtyris «озеро в Кібартаїському районі». Трапляються також назви місцевостей із суфіксом -ietis, наприклад: Kalniėčiai «село в Анікщяйському районі», Gilbietis «село в Лаздіяйському районі». 1 Maironis, Rinktiniai raštai, 1, 209, Vilnius, 1956. 2 A. Vienuolis, Padavimai ir legendos, 45, Vilnius, 1947. 3 Lietuvių kalbos rašybos žodynas, 391, Kaunas, 1948. 4 P. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba (toliau Lkžd), 360, Vilnius, 1943; Lietuvių kalbos rašybos žodynas, 391, Kaunas, 1948. 5 Lkžd, 360. 321 Одним із міркувань, що ніби суперечить думці про наявність суфікса -ytis у топонімі Dievytis, є місце наголосу в цьому топонімі — на першому складі, адже тепер слова із суфіксом -ytis мають наголос на суфіксі. Якби слово dievas мало кореневий наголос, можна було б припустити, що тут зберігся давній тип наголошування (пор. vókytis), але тут це неможливо, бо розглядуване слово має наголос на закінченні (тепер належить до четвертої акцентної парадигми). Очевидно, наголос цього топоніма є новим, оскільки у власних назвах, особливо в топонімах і прізвищах, часто трапляються відмінності в наголосі порівняно із загальними іменниками того самого типу. На можливість такого пояснення вказує й інше слово аналогічної будови — Deivelaitis «прізвище», пор. також Pamedytis «прізвище». Нарешті, найвиразніше показує, як цей топонім слід передавати літературною мовою, жемайтський ритавішкський говір, у якому ця місцевість також відома. Ритавішкці замість літературного дифтонга ie вимовляють дифтонг ei, наприклад: deinà «день», а голосний y літературної мови вимовляють так само, як і в літературній мові, наприклад, yla. Розглядуваний топонім вони вимовляють Dievytis. Отже, жемайтський ритавішкський говір найвиразніше свідчить, що цей топонім у літературній мові слід писати й вимовляти Dievytis. Ще один аргумент на користь правильності такого словотвору цього топоніма полягає в тому, що подібні топоніми існували й у давніх пруссів. Про це свідчать, хоч і спотворено записані, прусські топоніми Dewitte, Dewythen6. На території розселення литовців трапляється ще більше топонімів із коренем diev-, наприклад: Diẽminas «БТСЗР, Війоський район, гора біля села Яшкунай» (від *Dievminas, де губний v зник перед губним m унаслідок дисиміляції; пор. diemedis < diovmedis, Šeimena < Šeivmena7), Deimenà «річка в Калінінградській області» (від *Deivmena). У жемайтському шяляйському говорі суфікс -ytis має зменшувально-зневажливе значення, наприклад: šunỹtis «нікчемний, облізлий собачка», kačiū̃tis «нікчемне, скуйовджене кошеня», mažỹtis «маленький, поганенький», ežerỹtis «маленьке, геть нікудишнє озеро». Топонім Dievytis, імовірно, пов’язаний із давньою литовською міфологією: очевидно, озеро вважали оселею нікчемного чи поганого божка. На це ніби вказує безліч переказів і оповідей, що збереглися донині й про які згадує також Maironis у своїй баладі. Зв’язок згаданих місць із давньою литовською релігією засвідчує й інший топонім Šventupis «струмок, що впадає в озеро Dievytis»8. Keklys. Назва давньої північно-західної жемайтської області в джерелах пишеться двома способами: Ceclis або Cecklis9. Залишається незрозумілим, як мешканці вимовляли перший звук назви своєї області — c чи k. Написання c майже нічого не прояснює, оскільки в тих самих джерелах c пишеться й у випадках, коли міг вимовлятися лише звук k, наприклад: Curtine «Kartena», Curonia10 «Курс». Написання c для позначення звука k дає підстави припускати, що перший звук назви області міг вимовлятися як k, оскільки c в історії 6 G. Gerullis, Die altpreussischen Ortsnamen (toliau ON), 28, Leipzig, 1922. 7 Lkžd, 233. 8 Очевидно, з давньою литовською міфологією пов’язаний і топонім Lampėdis «озеро в Каунаському районі» (від *Laumpėdis; озеро, що утворилося на сліді Лауми), у якому триголосний комплекс am, імовірно, скоротився для зручності вимови; пор. sukvalt ~ sukvailti, smalgalis ~ smailgalis, див. E. Grinaveckienė, Mituvos upyno tarmės fonetika. — Lietuvių kalbotyros klausimai, 1, 147, Vilnius, 1957. 9 Dr. A. Bielenstein, Die Grenzen des lettischen Volksstammes und der lettischen Sprache in der Gegenwart und im 13. Jahrhundert, 234, Peterburg, 1892. 10 K. Būga, Lietuvių kalbos žodynas, 1, XCI, Kaunas, 1924. 322 У джерелах позначається tz, наприклад: Letzime, Rutzowe11. Таку думку підтверджують і нині вживані в Литві топоніми та загальні слова: у басейні річки Jiesia є річка під назвою Keklys, назва якої може бути тотожною назві згаданої області. Окрім Kėklys, у тому самому басейні Jiesia протікає річка на ім’я Keklaitis. Хоча А. Саліс стверджує, що етимологія Kėklys неясна12, однак, схоже, це слово утворене від кореня kek-(:kekė) і суфікса -lja-; пор. також kėkulas «клубок, грудка»: kėkė + -ulas; kekta «гурт, натовп, купа»; kėkutas «гурт, натовп»; keketė «гурт, натовп, купа»13; kekinda «гурт, натовп»14. Слово kėkė має споріднені за коренем слова й в інших індоєвропейських мовах: латиське kekars «кущ»; cekuls «чубок»; cekūna «чуб»; прусське kechrs «горох»; російське xoxon «кущ, чуб»15. Оскільки всі наявні приклади з індоєвропейських мов, споріднені з kėkė, мають збірне значення, можна припустити, що слово Keklys також мало збірне значення; найімовірніше, воно означало гурт, який у первісній громаді міг відповідати людському роду. Згодом, коли цей людський рід — Keklys — почав вести осілий спосіб життя, назва мала зберегтися16 — нею почали називати територію, де оселилося плем’я чи рід, що носили цю назву. Курші, які межували з областю Keklys або жили в її північно-західній частині, могли вимовляти цей топонім і з початковим c — Ceklis, так само як латиші нині вимовляють литовські топоніми відповідно до законів своєї фонетики, наприклад: Sventāja «Šventoji», Laukzeme «Laukžemė» (Digu ciems, Лієпайський район); Sakine «Šakyna», Zagare «Žagarė». З коренем kek- маємо також чимало інших топонімів і прізвищ: Kekiai «частина села Pajuodupis, Клайпедський район», Kekys «прізвище, Скуодаський район», Kekinė «ліс у Седському районі», Kėkiškės «гора в Шилальському районі», Kėkulės «поле у Скаудвільському районі», Kekirtė «болото в Рамигальському районі», Kekersai (род. мн. Kekėrsus) «село в Клайпедському районі»17; гора Kekirtinių (Дусетський район), село Kekalaiškiai (Клайпедський район). Так само й назви інших балтських земель знаходимо в сучасних топонімах, наприклад: Bārta «назва прусської землі»: Bārtuva «назва річки», Bārtupė «річка в Капсуцькому районі»; Bārtas «особове ім’я»; Nōtanga «назва прусської землі»: Notā (3) «річка в Кретингському районі», Nōtė (2) і Nōtija «річка в Кретингському районі», Nōtera «річка в Укмергському районі»; Pamedė «назва прусської землі»: Pomiedzia18 «село»; Skalvà «назва землі західних литовців»: Skalvys «річка (Пакруойський район)»19, wojtowstwo skolowienskie (Скальвське війтівство)18; Skalvė, Paskalviai «місцевість між Рагнітом і Тільзитом»19. Sūduva: Sūduonia «річка в Капсуцькому районі»; Vārmė «назва прусської землі»: Vārmė «річка в Ужвентському районі», Varmikė «річка в Ужвентському районі»; Kniūva «давня жмудська область»: Kniūoja «річка в Ужвентському районі». 11 K. Būga, min. veik., CXXV psl. 12 A. Salys, Die žemaitischen Mundarten, 1, 14, Kaunas, 1930. 13 Lkžd, 184. 14 Lkžd, 102. 15 Litauisches etymologisches Wörterbuch von Prof. Dr. Ernst Fraenkel, Lief. 3, 234–235, Heidelberg. 16 В історії відомі випадки, коли назва племені стає назвою краю; так, наприклад, пояснюють історію назви Русь, див. Історія СРСР, 1, 62, Vilnius, 1959. 17 Lkžd, 314. 18 Суперечки литовських селян і міщан із власниками маєтків, 1, 81, Vilnius, 1959; Джерела з історії Литовської РСР, 1, 198, Vilnius, 1955. 19 ON, 159. 323 ПРО ПОХОДЖЕННЯ ДЕЯКИХ ТОПОНІМІВ В. З. ГРИНАВЕЦЬКІС Резюме Назва озера Dievytis (Шилальський район) походить від слова dievas «бог» із суфіксом -ytja-, пор. Deimenė (назва річки) < *Deivmena, Dieminas (гора, БРСР, Гродненська область, Ів’євський район, село Ясковичі — Jaskūnai). Давня назва північно-західної області жемайтського краю Cecklis (= Keklys) подібна до назви річки Keklys (притоки річки Єся—Jiesia), яка має корінь kek- (kekė, kek-utas, kek-ulas, kek-ta та ін.) і суфікс -ja-.