Dėl upės vardo „Danė“ („Danija“, „Dangė“)

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПРО НАЗВУ РІЧКИ ДАНЕ (ДАНІЯ, ДАНГЕ) A. VANAGAS Річка, що протікає через Кретингський і Клайпедський райони та біля Клайпеди впадає в Куршську затоку, має дві назви: від витоків до Кретинги включно вона називається Akmenė, від Кретинги до гирла місцеві жителі називають її Danė або Dānija (діал. danė, dānij), тоді як у деяких письмових джерелах і немісцеві жителі вживають для цієї річки форму Dangė. Форму Danė або Dānija вживають місцеві жителі сіл Еглішкі, Толі, Валенаї, Кекштай, Тракай, Тріушеляй, Паурупяй, Вітіні, Шімкай, Сленгі, Кібелкшчяй, Райшяй, Ланкучяй, Потрай і Калоте. Усі згадані тут села розташовані по обидва боки річки Дані від Кретинги до Клайпеди. Крім того, форма Danė досі трапляється в мовленні місцевих жителів Кінтай, Мантвідай, Стаклішкі та Суварнай (Шилутський район). Отже, вимова місцевих жителів безперечно свідчить на користь форми Danė або Dānija. То звідки ж узялася форма Dangė? Щоб відповісти на це запитання, доведеться торкнутися й написання цієї назви в минулому. Оскільки ця річка протікає західною частиною Литви, її назва порівняно рано потрапила до документів, написаних німецькою мовою. Наприклад, у 1252 р. у Kronike von Pruzinlant. Beilage 2 назву цієї річки записано як Dangen, Dange, у Chronicon Livoniae3 за 1256 р. — як Dagna4, а в Die jüngere Hochmeisterchronik5 за 1454 р. — як Dangen, Dandandghen6. Усі наведені тут документи, у яких ужито назву Дані, написані німецькими хроністами XIII–XV ст. Безперечно, вони певною мірою відображають особливості тогочасного правопису й вимови. У цей період у німецькій мові дзвінкий g між голосними вимовлявся як j7: Sigifrid вимовлялося як *Sijifrid > Sviri, megidi — *mejidi > meide тощо. Це явище було особливо характерним для сполучень -ige-, -ege-. У нижньонімецьких діалектах… 1 Форму Danė знаходимо й у народній пісні: Už siuntę, siunte Mane mamuzė Į Danę vandens semti... Див.: V. Kalvaitis, Prusijos Lietuvių dainos, 190, Tilžė, 1905. 2 Scriptores rerum Prussicarum (toliau SRP), 1, 629, Leipzig, 1861. 3 SRP, 2, 40, Leipzig. 1863. 4 Тут перестановка g і n, найімовірніше, є помилкою запису. 5 SRP, 5, 146, Leipzig, 1874. 6 Наприклад: Daer Danghen (це пояснення наведено в самому документі). 7 Н. И. Филипцева, История немецкого языка, 169, Издат. Московского Университета, 1959. 21. Kalbotyros klausimai, III 317 Вимова g і j також значно варіювалася й варіюється донині. Тут і в новому періоді розвитку німецької мови g на початку слова завжди вимовлялося як j8; у середині слова між голосними g після голосних заднього ряду вимовлялося як γ, а після голосних переднього ряду та після сонантів l, r — як j9. Пізніше, під час формування німецької літературної мови, коли у згаданих тут випадках замість j почало утверджуватися g, вимова й написання g та j у німецькій мові тривалий час надзвичайно варіювалися, а нерідко g з’являлося навіть там, де його ніколи не було (Jahr — gar, Joseph—Gosef10). Зміни у вимові j і g зумовили очевидну непослідовність написання j і g не лише в німецьких, а й у писемності деяких інших мов. Так, у пам’ятках прусської писемності непослідовність написання j і g дуже виразна: Pomedien, 1405 і Pomedigen, 139611 — пор. прус. median «ліс»; Twogarge, 133112 — пор. лит. yvas і прус. garian «дерево»; Kyhien 1314 і Kyigen, 1318 = *Kilija13; Gedilie, 1339, Gedylve, 1357 і Gedilege, Gedilige, 1387, Gedilge14; Cupieny, 1339, Kupigien, 1330 < *Kup+ij+ein15 тощо. Зі сказаного тут про вимову й написання j та g у німецькій мові має бути зрозуміло, що, хоча німецькі хроніки XIII—XV ст. писали Dange < *Danige < Danija16 тощо, але замість g вимовляли j (Danje). Тут g — лише графічна умовність. Коли сформувалася німецька літературна мова й у згаданих вище випадках знову почали вимовляти g, то: 1. написання Dange < *Danige у німецькій літературній мові мало вимовлятися також із g; 2. назва Dānija місцевих жителів (вимовляється dāņī) у німецькій літературній мові також мала писатися з g. Оскільки німецькі колоністи Клайпедського краю походили не з одного, а з різних місць Німеччини, на колонізованих ними територіях не могла сформуватися єдина говірка, натомість панувала строката суміш різних діалектів17. Однак офіційні установи, школа й церква вживали лише літературну німецьку мову. Отже, назва річки, яка нас цікавить, офіційно писалася й вимовлялася Dange. Очевидно, німецька вимова вплинула на певну частину литовців, тому, коли Клайпедський край повернули Литві, назва річки залишилася офіційно німецькою, хоча місцевим жителям були відомі лише Dānė || Dāņija. Поширенню серед литовців неточної назви цієї річки могла сприяти її подібність до загальновідомих слів із коренями dang-, deng-. Щоправда, на перший погляд комусь може здатися, що давнім балтійським коренем міг бути dang-, а вимова dāņī сучасними місцевими жителями виникла під впливом нижньонімецької мови. Відомо, що мешканці колишнього Клайпедського краю іноді вимовляють назву Pagėgiai як Pagėgiai, Gėniškė — Jėniškė тощо. Однак такі випадки нечасті. Навряд чи можливо, щоб настільки широко вживана форма 8 B. M. Жирмунский, Немецкая диалектология, 569, Москва — Ленинград, 1956. 9 Там само. 10 Там само, 569; 290—293. B. M. Жирмунский, История немецкого языка, 70, Москва, 1948. 11 G. Gerullis, Die altpreussischen Ortsnamen (далі Ger. AO), 130, Berlin und Leipzig, 1922. 12 Там само, 50. 13 Там само, 63. 14 R. Trautmann, Die altpreussischen Personennamen (далі Tr. APn.), 30, Göttingen, 1925. 15 Ger. AO, 76. 16 Пор. прус. Gedilye, Gedilie > Gedilege, Gedilige > Gedilge (Tr. APn. 30). 17 W. Penzlau, Die deutschen Formen der litauischen Orts— und Personennamen des Memelgebiets, 1, Halle/Saale, 1936. 318 Dãnė || Dãnija могла виникнути під впливом іншої мови. Крім того, Dãnija перетворення на Dange не є якимось ізольованим, винятковим фактом. Усім добре відомо, що німці здавна передають назву річки Giliją як Gilgę, а Miniją — як Mingę, але сьогодні нікому й на думку не спадає називати їх так. Однак найважливіше, чому в цьому випадку не можна припускати корінь dang-, — це вимова місцевих жителів: dãnį18. Якби давніша форма була dang-, то місцеві жителі й сьогодні вимовляли б її саме так, адже перехід g у j після n неможливий навіть у нижньонімецькому діалекті, де j і g здебільшого чергуються19. Отже, балтійська форма мала б бути Dãnė або Dãnija20. У балтійських мовах топонім Dãnė || Dãnija не є поодиноким. Корінь dan- зустрічається також у лит. Danýs (болото поблизу села Лаукагаліай, Рамігальський район), Daniùkas (озеро біля села Вайнюнішкіс, Алізавська округа, Купішкський район); лат. Dana, Danas—dīķis, Danava, Danų—markė21 та ін. Ці латиські топоніми Ю. Ендзелінс22 обґрунтовано зіставляє з назвою річки Dãnė, яка нас цікавить. Щодо кореня dan- див. також лат. danava «калюжа, багнюка на дорозі, брудне місце»23. Суфікс -ija досить поширений також у литовських назвах річок: Ak-ija (Шаукенай), Ašv-ija (Калтіненай), Gliv-ija (Кведарна), Iou-ija (Плокщяй), Juod-ija (Єзнас), Nõt-ija (Плателяй), Or-ija (Шакяй, Вабалнінкас), Ryk-ija (Батакай), Rūd-ija (Відукле), Šir-ija (Мешкучяй), Šatr-ija (Шаукенай), Vilk-ija (Скайсгіріс), Vižd-ija (Бірштонас). Щодо паралельних форм Dãnė || Dãnija слід зазначити, що форма Dãnė, найімовірніше, є вторинною, скороченою від Dãnija. Приклади такого скорочення трапляються й в інших випадках: Glivija||Glivė, Minija||Minė, Nõtija || Nõtė. 18 Пор. Minija — Mėrij. 19 Напр., у слові gegangen у нижньонімецькому діалекті i переходить у j лише в першому й другому g, а g після n зберігається; jikaangen. 20 Констатуючи корінь dan-, ми аж ніяк не хочемо сказати, що корінь dang- зовсім неможливий у балтійських мовах. І в литовській, і в латиській мовах є топоніми з dang- (пор. лит. Dangė — річка поблизу Немакшчяй, Скаудвілецький район, Dangaičius — річка поблизу Кракяй, Кедайняйський район; лат. Danga, Dangas-plava та ін. — див. J. Endzelīns, Latvijas PSR vietvārdi, I daļa, 1. sējums, 194, Rīgā, 1956), проте в цьому випадку маємо корінь dan-, який, як ми побачимо далі, також має відповідники і в литовській, і в латиській мовах. Тут ми прагнули лише подати автентичну назву цієї річки — для практичних потреб, а особливо для дослідників топоніміки, яким вона може не раз стати в пригоді. 21 J. Endzelīns, Latvijas PSR vietvārdi, I daļa, 1. sējums, 193, Rīgā, 1956. 22 Там само. 23 K. Mühlenbacha Latviešu valodas vārdnīca, Rediģējis, papildinājis, turpinājis J. Endzelīns, 1, 438, Rīgā, 1923—1925. ЩОДО НАЗВИ РІЧКИ DANĖ (DANIJA, DANGĖ) А. П. ВАНАГАС Резюме Форма назви річки Кретингського та Клайпедського районів Dangė, яку нині вживають багато хто, є вторинною; вона утворилася під впливом німецької мови. Правильну балтійську форму назви цієї річки маємо у вимові місцевого населення dãńi || dãńij~ Dānē || Dānija.