Nauji duomenys apie Skaistgirio tarmės konsonantizmą

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, III LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA НОВІ ДАНІ ПРО КОНСОНАНТИЗМ СКАЙСТГІРСЬКОЇ ГОВІРКИ А. ЙОНАЙТІТЕ Під час діалектологічної експедиції в липні 1959 р. у Жагарському районі біля кордону Латвійської РСР було виявлено своєрідну говірку північно-західних аукштайтів, яка відрізняється від сусідніх говірок північно-західних аукштайтів (Шакйна, Дамеляй, Ділбінай) тим, що зовсім не має приголосних š, ž, č, dž. Представники сусідніх говірок (Шакйна, Дамеляй, Ділбінай) давно помітили цю особливість скайстгірців, але, мабуть, не дуже добре прислухаються. За їхніми словами, скайстгірці (і навіть йонішкці) ці приголосні плутають: там, де треба казати s, z, вимовляють š, ž, і навпаки; наприклад, речення «Мама сказала принести вилку» скайстгірці вимовляють: māma šāke, atnešė sāke. Але нині приголосні вже не плутають, а всюди вимовляють s, z, c, dz. Представників цієї говірки сусіди називають шлекями або скайстгірцями. Шлеками їх називають тому, що, на думку навколишніх мешканців, вони говорять, притиснувши язик, — шлекують (Ділбінай)1. Назва «скайстгірці» географічна — цією говіркою розмовляє переважно населення околиць містечка Skaistgirys. Оскільки назву «шлеки» дано через особливості говірки, у цій праці так і називатиметься говірка скайстгірців. Територія говірки шлеків невелика. Вона починається від самого міста Жагаре, тягнеться на схід до села Ланкайчяй, тобто приблизно на 13 км. На півночі шлеки межують із Латвійською РСР. Південна межа говірки біля Жагаре сягає шосе Жагаре—Йонішкіс (село Стунгяй по обидва боки згаданого шосе), а біля містечка Скайстгірис віддаляється від шосе на південь на три-чотири кілометри (села Кемс[яй], Домейкяй). Східна та південна межі території шлеків лише приблизні, оскільки через обмежений час експедиції їх не вдалося точно визначити 1Матеріал для пояснення назви «шлеки» дає картотека словника литовської мови. У картках із Шакйни шлеком називають людину, яка замість r вимовляє l. М. Сланчяускас також знає це слово в такому значенні, наприклад: Lmp. 1, 191 пише «коли йому наливали в лазню холодної води, він одразу казав (шлекував): „вилай, не крутіть, не носіть“; „він так пошлекував, говорячи“ LTA 1208B, с. 375. У Мяскуцяй «шлекюоті» означає гаркавити, говорити (нечітко), наприклад: «Не можна зрозуміти, що там шлекює той телепень». Отже, «шлекіс» для людей із навколишніх говірок загалом означає людину з дефектом мовлення. Звідси ця назва могла поширитися і на говірку скайстгірців, мовлення яких також має дефект порівняно з навколишніми говірками (немає š, ž, č, dž). «Шлекіс» або «шлекіс» трапляється і в багатьох інших литовських говорах, але там означає розбите яйце або великоднє яйце з пробитим кінцем (Дусетос, Камаяй, Куктишкес, Людуокяй, Утена, Таурангнай, Вижуонос та ін.) або хвору, кволу людину, наприклад: «Мінкас — працівник, та й із нього який шлекіс» (Анікщяй). Отже, це значення навряд чи можна пов’язати із шакйніським «шлекісом». 79 не встигли визначити. Напевно шлекують у таких селах: Пабаляй, Даукшяй, Рукужяй, Жучяй, Бандуряй, Рамошкяй, Пятрайчяй, Кемсяй, Ланкайчяй. У селі Стунгяй шлекує лише половина мешканців, бо, очевидно, раніше там було два або три окремі села, які згодом злилися в одне. Схоже, що раніше шлекував і містечко Скайстгірис, адже воно розташоване майже в самому центрі території говірки шлеків, але тепер, коли його мешканці дуже перемішалися, шлекування тут уже не чути. Можливо, шлекували й у селі Рейбіняй, розташованому поруч із Кемсяй. У Рейбіняй ще помітні деякі сліди шлекування, але їх дуже мало, і важко сказати, чи це згасання давнього шлекування, чи нова особливість, набута через сусідство зі шлеками. Шлекують і в Домейкяй, що лежить на південь від Кемсяй, але дуже своєрідно (див. далі). Як уже зазначалося, говірка шлеків відрізняється від інших сусідніх говірок північно-західних аукштайтів із загальним відтягуванням наголосу деякими особливостями консонантизму; морфологією, синтаксисом і лексикою вона більшою чи меншою мірою збігається із сусідніми говірками (Дамеляй, Ділбінай, Шакйна). Ця відмінність, що вирізняє шлеків не лише серед сусідніх говорів північно-західних аукштайтів із загальним відтягуванням наголосу, а й загалом серед майже всіх інших литовських діалектів, полягає в цілковитій відсутності приголосних č, dž, š, ž. Замість них у говірці вживаються приголосні c, dz, s, z, наприклад: bažnì'ce ~ bažnyčia, čebā'tai ~ čebatai, čè ~ čia, giminaìčei ~ giminaičiai, išpè'ce ~ įspėčia «я б попередив», ko'pļi'ce ~ koplyčia, nebėkènc ~ nebėkenčia, nevažiūoce ~ nevažiuočia «я б не поїхав», pā'ces ~ pačios, pè'sces ~ pėsčias, tū'sces ~ tūščias; didzā'usis ~ didžiausias «найбільший», graūdzei ~ graudžiai, prādze ~ pradžia, skaūdzei ~ skaudžiai; astuōnò' lika ~ aštuoniolika, pūš'ne ~ pušynė, širdis ~ širdis, sienapjū'te ~ sienapjūtė, višta ~ višta; á'zuols ~ ąžuolas, è'žers ~ ežeras, žagā're ~ Žagarė, zmò'gus ~ žmogus, zvaizdā'la ~ žvaigždelė «зіронька» тощо. У селі Домейкяй шлекують своєрідно. Там спостерігається зворотне явище: тут не лише зберігаються нормативні приголосні литовської літературної мови č, dž, š, ž, а й замість нормативних s, z вимовляють š, ž; наприклад, зразок говірки: tė'vai, tū papā'sako:k, tū daugau žinai ~ батьки, ти розповідай, ти більше знаєш; jauna kaip apsižē'nijau, tū pā'saku· i nežìno'jau labāi ~ молода, як я вийшла заміж, тих казок і не знала як слід; dāba vī'landas, mū'su a'ugime adì'nas ~ тепер години, у нас у зростанні адини; išā'ugo baišā'usīs krū'ms ~ виріс найстрашніший кущ; škāust i škāust kō'žna diena ~ болить і болить щодня; pasirō'de aki'se vī'skrups, a'uksa krī'žu an_krū'tines, a'uksa lāžda rānkō', aš vī'skupa šūtikau ~ з’явився перед очима єпископ, із золотим хрестом на грудях, із золотою палицею в руці; я привітав єпископа; mū'su didela šeklī'če būva ~ у нас була велика секличя. (Записано від Феліксієне Паугієне, близько 70 років, уродженки села Домейкяй, яка вийшла заміж і переїхала до Рейбіняй). Можна додати також напис на хресті на цвинтарі Скайстгіриса, нібито нормативною мовою: čon ilses kunas Kazimiero Gunčio kaim. Kemšių (=Кемсів). У цьому написі, зробленому навіть нормативною мовою, також збереглися такі елементи шлекування (напис зроблено близько 1920 р.). Чим пояснити такий різновид шлекування, невідомо. Але, можливо, це тому, що в Домейкяй намагалися вирівняти шлекування за сусідніми нормативними говірками, і так дійшли до гіпернормалізму. А якби твердження представників навколишніх говірок про те, що шлеки принаймні раніше плутали приголосні s, z і š, ž, було правдивим, то в Домейкяй узагальнили б повсюди š, ž, а на всій іншій території — s, z. Те, що раніше ці приголосні могли також плутати, частково підтверджують і дані про інших литовців, які «шлекують» 80 дані про говірки мови, наприклад, села Ашащнюкай, Кабеляй і Мустейка (Варенський район)2. Загалом слід підкреслити, що всяке шепелявлення нині вже значно занепало. Шепелявлять лише люди старшого віку, та й то не всі. Причин занепаду шепелявлення кілька. Насамперед це вплив літературної мови, що діє на говірку через школи, різні установи, радіо, пресу тощо. Крім того, чималий вплив на занепад шепелявлення справило також змішування населення: після Першої, а особливо після Другої світової війни багато людей переселилися до цієї місцевості з інших країв. І третя причина — усі навколишні говірки страшенно висміюють скаистгирців за шепелявлення та передражнюють їх; наприклад, для цього відома така приказка: sė˙ses sė˙ses, sėsi žė˙nai i sutaisė sō˙ki ~ šėsios sėsės, šeši ženai (хлопці) і влаштували танці. Найкраще шепелявлення збереглося в селах Рамошкяй, Рукуйжяй і Кемсучяй. Пояснити якимось чином цю особливість скаистгирців важко. У сусідніх говірках таких особливостей консонантизму немає. Також немає якихось особливих природних перешкод, що відокремлювали б шепелявців від інших сусідніх говірок і тим самим сприяли виникненню мовних відмінностей; лише колись лісів могло бути більше. Вважати шепелявлення наслідком впливу латиської мови також, найімовірніше, не можна, оскільки: 1. Тоді шепелявити мав би весь прикордонний район Латвійської РСР, але цього аж ніяк немає: наприклад, у селі Пабаляй, розташованому приблизно за кілометр на схід від Жагаре, шепелявлять, тоді як самі жагарці та села на заході від Жагаре, де говорять латиською, зовсім не шепелявлять. 2. У латиських говірках, суміжних із територією шепелявців (Тервете, Букайші, Межамуїжа, Вілце), є приголосні š, ž і навіть č, і жодного їхнього змішування не помічено, наприклад: čupa — купа, čūška — змія, četrdesmit — сорок, ižāvē t ~ izžāvē t — висушити, žāutuve — сушарка, šūdovakar — сьогодні ввечері, šūplis — колиска, ni patikšanas — неприємності3. Можна також згадати, що й під час діалектологічних експедицій Латвійської МА 1958 року в зазначених місцях не було помічено жодного змішування приголосних цього типу. (Використано відомості філологів-кандидатів наук М. Граудині й М. Бренце, діалектологів Інституту латиської мови та літератури Латвійської РСР МА). Але все ж для остаточного спростування впливу латиської мови слід ще раз ретельно дослідити говірки латиських сіл, суміжних із селами шепелявців, і пошукати відповідників. Водночас і згадані латвійські місцевості, і територія шепелявців є частиною давнього заселеного земгалами ареалу4, тому, навіть якщо дослідження латвійського прикордоння виявить відповідники, вони свідчитимуть на користь впливу не латиської, а радше земгальської мови, адже відсутність š, ž характерна не для латиської, а для земгальської мови. Буга, говорячи про давність переселення литовців до Земгалії, пише: «...Якби литовці переселилися до Земгалії лише після 900 року, то сьогодні вони вимовляли б ті топоніми як *Sesevė, *Svėtė, *Mūsa...»5. А саме така вимова характерна для сучасних шепелявців. 2 Е. А. Вольтер, Сліди давніх прусів та їхньої мови в Гродненській губернії, Известия отделения русского языка и словесности Имп. А. Наук, Т. XVI, кн. 4, 160, СПБ, 1912. 3 Лівія Біколе, Межамуїзька говірка, FBR, XII том, Рига, 1932; J. Tambergs, Bēnes izloksne, FBR, XVI том, Рига, 1936. 4 Див. словник Бюги, стор. 133–141, і Б. Т. Пашуто, Образование литовского государства, карта Литовское государство в XIII веке и в первой половине XIV века, до 1341 г. Москва, 1959 г. 5 К. Буга, Словник литовської мови, I, 141, Каунас, 1924. 6. Kalbotyros klausimai, III 81 Отже, виходить, що шлекавування цілком могло бути спадщиною давніх земгалів. Але тут сумнів викликає одне: територія, заселена земгалами, була значно більшою за сучасну територію шлеків, тому важко було б пояснити, чому земгальські особливості не збереглися на більшій території. Ще слід згадати, що говір шлеків — не єдина говірка литовської мови, у якій вимовляють s, z замість š, ž. Такі самі явища трапляються й зовсім в іншому краї Литви, наприклад: у селі Ашащнюкай (Шашінінкай) Капельської околиці Варенського району більшість людей старшого покоління замість лит. š, ž майже завжди також вимовляє s, z, наприклад: zūsis ~ žąsis, zėmė ~ žemė, zuvis ~ žuvis, asarūkas ~ ešeriukas, sasz ~ šeši, salis ~ šalis, sitas ~ šitas6. Крім того, і на далекому мовному острові литовської мови в Зієтелі також частково трапляється та сама особливість у словах, наприклад: za˙sis ~ žąsis, zve˙ris ~ žvėris, bazni˙če ~ bažnyčia, žuvis || žuvis ~ žuvis, žvaizdė || žvaizdė «žvaigždė»7. Відсутність š, ž у цих говірках пов’язують із ятвягами8, які жили в тих місцях, або навіть із пруссами (Зієтела)9. І якщо там до наших днів могли зберегтися деякі особливості ятвязької мови, то, можливо, й шлеки могли зберегти сліди земгалів. Щоб остаточно встановити походження шлекавування, необхідно зібрати всі історичні дані, що стосуються цієї території, та всі назви цього краю. Поки що зробити це не вдалося, тому висновок про походження шлекавування залишається гіпотетичним. Тексти I. Загадки 1. juoc kai_spo˙ks, vī˙na smo˙ks, a˙kmina širdis (vī˙sne) 2. a˙zuols a˙zuols a˙zuoli˙ns, an_tu˙ šaku˙ sako˙ti˙ns, an_tu˙ šaku˙ po˙_lizdė˙li, kàtram lizdė po˙_kaušėli (kanàpe) 3. šīrūks būks vo˙kietūks po˙_pusī˙nes kāulas gā˙na (šėpėti˙s gā˙lva sukūoj) 4. Skā˙mb skambūtis ant_a˙uksta kā˙lna, susauke vaikus, ne_sava gimi˙tus (bazni˙ces vā˙rps) 5. dù ji˙uodvarnei kėlu ein (cebā˙tai) 6. sto˙ kėrtė kai_po˙pūtės, isein lauka — kai_po˙sūtės (sā˙utūns) II. Пісні 1. де сяють вогники, яскраві ліхтарики, там мене матуся чекає, коли я повертаюся з вечорниць | доню10 у полі, матусю при воротях, я з твоїм віночком повертаюся з вечорниць | 6 Е. А. Вольтер, Сліди давніх прусів та їхньої мови в Гродненській губернії, Известия отд. русского языка и словесности Имп. Ак. Наук, T. XVI, кн. 4, 160, СПб, 1912; J. Senkus, Nauja medžiaga apie lietuvių kalbos tarmes, LTSR MA Mokslo Darbai, serija A, 1, Vilnius, 1955; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, I, 353–354, Warszawa, 1958. 7 Матеріал узято з дисертації «Діалект Зієтелі», яку пише А. Відугіріс. 8 J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, I, 354, Warszawa, 1958. 9 Э. А. Вольтер, стор. 157 згаданої статті. 10 У піснях перехід давнього ненаголошеного кінцевого ē після l в a трапляється значно рідше, ніж у повсякденному розмовному мовленні. У піснях також значно рідше скорочуються закінчення через збіг рими й ритму. 82 донечко заплакала, гірко розплакалася, принесла квіточку, ранковий вінок, принесла молоді дні, аж до цього вечірка | (Весільна, співають, повернувшись із шлюбу) 2. зелена трава росте, у лісі видніється, ось їдуть, їдуть вершники.11 гуртком понад ці луг виходить панночка, у неї білі рученьки, не журися за мене, матусю, я ще буду молодою, дівчиною буду | оздоблювали коників на цьому лузі, і розлучилися двоє молодих братців із цим новим гуртком | ще не копала грядочки, ще не розпалювала вогню, ще не виткані нові верстати, ще не виткані полотна | підійшла до панського двору, до обгородженого тину.12 до воріт, і звідти виходить стара матуся, відчиняє ворота загороди щоб я копала грядочки, щоб розпалювала вогонь, щоб ткала нові верстати, щоб виткала полотна | (Весільна, співають дівчата, чекаючи на молодого) 3. sesāte mū'su, jaunō'ji mū'su, kō' tu išēini nō (is) mo'tusā'tes | pākol pāilsa sirni žirgē'lei, pākol padila klē'va vazē'lei | a_nemi'lē'je tāve's tetūšis, a_nemi'lē'je ir_mo'tinē'le | sesā'te mū'su, jaunō'ji mū'su, kā' tu te' rāsi, pākol priprašī | mi'lē'i mi'lē'je ir_sanavō'je, li'geis laukē'leis - dā'r pali dē'je, | rāsi tetūšis, nemilē'ikama, ir_mo'tinē'la, nepārkalbama | 11 У пам’яті співачки молодий до молодої приїжджав верхи, його супроводжували чоловіки, теж верхи. 12 За поясненням співачки, хвіртки були строкаті, бо під час весілля їх обвішували вінками, прикрашали зеленню та квітами. 83 verkši, sesāte, skaudēs sirdāte jaunū dienēlu zālu rū tēlu kēlsi ri tēli nezādinama, kūrsi ugnāla nerāginama sų asarēlum burnāla praūsi, sų ranko vėl lum nusiūostsi si (Весільна) 4. austri tēle bēaustanti, sauli tēle bētekanti, galvēle beshāustanti nerū pinkis, matušēle, nerū pinkis, sengalvēle, kūr islāsisi dukrēle rū pino si mo tinēle, rū pino si sengalvēle, kūr islāsisu dukrēle zālo's ēgles sēsēs lēntas, juodo's zēmes vieta svēnta, tai, mana tēviškēle ar i kālna kalnužēli, ar i nauji ji dvarēli, ar i vilnaus miestēli kas pinēlei blizguonēlei, žaluoj rūtu vainikēlis, tai mana parēt kēlis Записано від Ельжбєти Пранцюліте, нар. 1875 р., неписьменної, с. Кемсай, 1959 р. 5. що я їхав через березняк, за березняком дві стояли, одна була матінка, друга — моя дівчинонька удень на вишиванці, уночі на воротях, удень вишивала, уночі вартувала дівчинонька гірко плаче, матінка ще гірше: «О матінко, матінко, навіщо ти мене виростила на біду, на горе, на гіркі сльози?» дівчинонько, сто вінків, ще цю хустку до салату, треба нести якнайдалі й кинути якнайглибше була б плавала з рибками, з зеленими качечками, не було б ні біди, ні горя, не зазнала б ні хрестів (Рекрутська) 84 6 Ой, славлю, славлю посеред двору, виглядаю великого гурту | Ой, як побачила, то й злякалася: «Ой, Господи, великий гурт!» | Не лякайся, молода дівчинонько, ні, такий великий гурт | Ой, це всі п’ятеро, а ось і шостий — мій коник | Ой, озирніться, юні хлопчики, не маю матінки | Я сирітка, я безрідна, не маю матінки | На високій гороньці, у глибокій ямі лежить моя матуся | Піду до гороньки, впаду до ямки, розбуджу матусю | Устань, матінко, серденьку люба, я тобі вклонюся | actrāuk, dukterē'la, māna siratē'la, tū mā'n aciklō'nō'jei | no' lenē'lu ē'mei, i grabē'li dē'jei, tū mā' aciklō'nō'jei | niuveik i girē'le, zalō'ji liepē'le ta'n tāva mo'tinē'la | rūmpis ne mo'tūse, sā'kas ne rankē'les, lapē'lei ne zo'dē'lei | Записано від Йоани Ярене, 65 років, с. Рукужяй, 1959 р. НОВІ ДАНІ ПРО КОНСОНАНТИЗМ СКАЙСТГІРСЬКОЇ ГОВІРКИ А. П. ИОНАЙТИТЕ Резюме Під час діалектологічної експедиції 1959 р. у Жагарському районі, поблизу містечка Скайстгіріс, неподалік від кордону Латвійської РСР було виявлено цікаву говірку північно-західних аукштайтів. Від сусідніх аукштайтських говірок вона відрізняється своїм консонантизмом. У цій говірці зовсім немає приголосних š, ž, č, dž; замість них усюди вживаються s, z, c, dz (наприклад, cebā'tai ~ čebātai «чоботи», džāukšmas ~ džiaugšmas «радість», sā'utūņus ~ šāutūvas «рушниця», ziema ~ žiemā «зима»). Хоча ця говірка охоплює невелику територію (13 км завдовжки і 5—8 км завширшки), вона також має свої різновиди. Так, у селі Домейкяй, 85 який є крайньою південною точкою говірки, існує зворотне явище — там немає приголосних s, z; їх усюди замінюють приголосні š, ž (напр., krū’mš ~ krūmas «кущ», lāžda ~ lazda «палиця» тощо). Цей різновид пояснюється або гіпернормалізмом, або, якщо взяти до уваги твердження носіїв сусідніх говірок, що в цій говірці плутають (точніше, плутали в минулому) приголосні s, z, а також š, ž (це частково підтверджують і дані про відповідні явища в говірках південної Литви), неоднаковим узагальненням цього змішування: одна частина говірки скрізь узагальнила s, z, а інша — š, ž. Про походження цього явища поки що важко сказати щось певне. У сусідніх говірках литовської та латиської мов жодних слідів цього явища поки що не виявлено. Автор висуває гіпотезу, що в цьому можна вбачати сліди говірки давніх земгалів, які здавна жили в цих місцях, однак доки не зібрано всіх історичних і топонімічних даних цього району, робити остаточні висновки не можна. Крім того, слід зазначити, що скайстгірська говірка — не єдина говірка литовської мови, у якій немає š, ž. Такі самі риси характерні й для деяких говірок південної Литви (с. Кабяляй-Алашникей та ін. Варенського району; частково те саме явище трапляється і в с. Засячі Дятловського району БРСР). Відсутність ž, š у цих говірках деякі лінгвісти пояснюють слідами давніх ятвягів. До статті додано приклади діалектологічних текстів скайстгірської говірки.