Naujas etimologinis rusų kalbos žodynas

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, IV LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA НОВИЙ ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК РОСІЙСЬКОЇ МОВИ A. SABALIAUSKAS Уже понад п’ятдесят років М. Фасмер успішно працює на ниві мовознавства. Мовознавцям, особливо тим, хто так чи інакше стикається з питаннями славістики або мовних зв’язків народів Східної Європи, добре відомі такі праці М. Фасмера, як: „Греко-славянские этюды“ (1909), „Studien zur albanesischen Wortforschung“ (1921), „Osteuropäische Ortsnamen“ (1921), „Untersuchungen über die ältesten Wohnsitze der Slaven I: Die Iranier in Südrussland“ (1923), „Wikingerspuren in Russland“ (1931), „Beiträge zur historischen Völkerkunde Osteuropas“ (1932—1936), „Die Slaven in Griechenland“ (1941), „Die alten Bevölkerungsverhältnisse Russlands“ (1941) та ін. Однак усі ці праці були ніби підготовчими студіями до капітальної праці М. Фасмера — етимологічного словника російської мови1. І за обсягом, і за фактичним матеріалом цей словник перевершує не лише попередні етимологічні словники російської мови, а й словники слов’янських мов загалом. У словнику М. Фасмера досліджується походження не тільки слів російської літературної мови, а й наводяться різноманітні діалектизми, власні назви місцевостей та осіб, пояснюються архаїзми різних пам’яток російської мови. У словнику дуже наочно відображено зв’язки російської мови з іншими сусідніми, а також західноєвропейськими мовами. У ньому наводяться не тільки запозичення чи кальки з інших мов, а й часто вказується поширення російських слів у мовах інших народів. Словник М. Фасмера корисний у різних аспектах і дослідникам балтійських мов. Про те, скільки місця в словнику відведено матеріалам балтійських мов, свідчить уже сам той факт, що в реєстрі слів, який насправді ще не є повним, знаходимо близько трьох тисяч литовських, майже дві тисячі латиських і близько п’ятисот прусських слів. У словнику пояснюється походження балтійських топонімів, що трапляються в давніх пам’ятках російської мови, розглядаються назви балтійських племен, деякі особові імена тощо (пор. Вили I, 200; Витолки I, 205; Деремела I, 342; Жемо итв I, 418; жмуда I, 428; Латгола II, 19; латыши II, 19; Ливики II, 40; Литва II, 46; Неман II, 211 та ін.). Литовським читачам, безперечно, цікаве питання поширення балтійських слів у російській мові. Для висвітлення цього питання у словнику М. Фасмера також відведено 1 Russisches etymologisches Wörterbuch von Max Vasmer, Erster Band: A—K, Heidelberg, 1953, 712+XLVII S.; Zweiter Band: L—Ssuda, Heidelberg, 1955, 712 S.; Dritter Band: Sta—Y, Heidelberg, 1958, 697 S. 319 чимало місця. Оскільки згаданий словник досить важко доступний литовським читачам, тут коротко розглянемо слова, які, на думку М. Фасмера, а найчастіше й інших мовознавців, потрапили до російських говірок і різних писемних пам’яток із балтійських мов. апуд «зерносховище (у коморі)». Слово трапляється в білоруській і польській мовах, походить від лит. aruodas, лат. arūods (I, 27, III, 511). баланда 1. «різновид лободи», 2. «поганий сорт конопель», 3. «бурякова гичка», трапляється в околицях Рязані й Тамбова, імовірно походить від лит. balánda (I, 45). вайнник «різновид жіночого головного убору», трапляється в західних російських говірках, імовірно походить від лит. vainikas (I, 165). валанда «млява, повільна людина», валандать «повільно, мляво працювати, марнувати час, зволікати», походить від лит. valandà, східнолатиськ. voluda (I, 166). ванчес, ванчос «дубові балки для суднобудування», у давніших мовних пам’ятках уживається форма ванчус. На думку Б. Карського, слово походить від лит. vančos «балка для кріплення якоря», лат. vancis «балка для виявлення якоря» (I, 168)2. вентерь «мішкоподібна сітка, рибальський сачок», трапляються також форми вентель, вентель, вятерь, вятерь, укр. в’ater, пол. więcierz, więcierz, wiecierka «рибальська верша». У різні часи запозичене з лит. vėteris, лат. vēnteris (імовірно, куршизм). Давніше запозичені російські форми без кореневого n (I, 183, 245). вытум «різновид баржі на Німані», вутума «різновид річкового судна на Німані та Прип’яті (Мінськ, Гродно, Каунас)». Слово важко пояснити; можливо, його можна пов’язати з лит. vytinis «плетений» (I, 205). зупца «пирій», уживається в західних російських говірках, походить від лит. girsa «пирій». З литовської мови запозичене також пол. girsa «редька» (I, 270). дёгомъ, род. відм. дёгма «березовий дьоготь», укр. дёготь, род. відм. дѣха, білорус. дѣхоч, давньочеськ. dehet, род. відм. dehte, словац. deht, пол. dziegieć. Цю слов’янську назву дьогтю намагаються пов’язати як давнє споріднене слово з лит. degutas, лат. deguts, а далі з лит. degù, dègti, dãgas «жнива». Однак лит. dėgti точно відповідає старослов’янському жегу, рос. жгу, тому слов’янську назву дьогтю можна вважати запозиченням із балтійських мов. Такої думки дотримувалися К. Буґа та Я. Мікула. Так вважає і автор нового етимологічного словника польської мови Ф. Славський3 (I, 335, III, 514). дайлуда ‘Baumeister’, уживане Скоріною, часто трапляється в білоруських документах XVI століття, походить від лит. dailýda (I, 358). дырван ‘Brachfeld’, трапляється в західних російських говорах, уживається також у польській мові (dyrwan), походить від лит. dirvònas (I, 386). джало ‘Abgabe, Steuer’, часто трапляється в білоруських документах, походить від лит. *dėklas ‘Auferlegung, Steuer’: dėti (I, 387). ёня ‘Getreidedarre’, уживане в околицях Смоленська, в українській і білоруській мовах (жёна, жоўна, давніше жёја), і може бути спорідненим із лит. javėna тощо. * У литовських говорах це слово трапляється зі значенням ‘гачок’: vančas (Упіна), vančys (Радвілішкіс), vančkaras (Шяуляй). До литовської мови воно могло потрапити з латиської, а латиші, ймовірно, запозичили його з німецької. 2 Пор. F. Slawski, Słownik etymologiczny języka polskiego, 1, 194, Kraków, 1952—1956. 320 Однак, оскільки це слово вживають слов’яни, які живуть по сусідству з балтами, деякі мовознавці вважають його запозиченим із лит. jāuga (I, 389). ендова, яндова ‘bauchiges metallenes oder irdenes Gefäss; Kanne für Bier’, давньорус. jandova ‘пласка чаша з носиком’, білорус. jandova. Вважається запозиченням із лит. indauja, indas (I, 399, III, 514). жлукто ‘Fass zum Wäschelaugen, das Wäscheweichen’, жлукта, білорус. žlūkto, укр. žlūkto ‘діжа, бочка’, пол. žłukto. Запозичене з лит. žlūklas (žlūgtas) ‘Waschlauge, Fass zum Wäschelaugen’ (I, 427). клуня ‘Art Scheune, Riege’, укр. klūnia, білорус. klūnia, пол. klunia, klonia ‘сарай із ялинових кругляків, спальне місце’. Це слово, ймовірно, походить від лит. klūonas, лат. kluōns: лит. klóti (I, 573—4). ковш ‘Schöpfkelle, Schaumlöffel, Trinkgeschirr’, укр. ковш, білорус. ковш, давньорус. kovšb. Запозичене з лит. káusas, лат. kauss. Це балтійське слово потрапило до фіно-угорських (фін. kauha) і деяких германських мов (середньонижньонім. kouwesse, нижньонім. kausse, давньодан. kouse, дан. kaus, швед. kaus, kás) (I, 586, 679). кувшин ‘Kanne’, кувшин (асиміляція), укр. kušyn, білорус. kušyn. Це слово могло походити від лит. *kausinas, яке могло існувати поряд із káusas. Щодо словотвору пор. лит. vaikšnas: vaikas (I, 679). кыльша ‘Hüfte, Oberschenkel’, трапляється також як кульжа, білорус. kūlša, пол. kulsza, запозичене з лит. kūlsė, kūlsis (I, 690). курпы, курпины ‘Bastschuhe’, пол. kurp, kurpia, слова запозичені з балтійських мов, пор. лит. kūrpė, лат. kurpe, прус. kurpe (I, 701—2). лаума ‘Art Hexe’, трапляється поблизу Смоленська; слово походить від лит. laumė (laimė) ‘Art Fee’, лат. lauma ‘Hexe, Zauberin’ (II, 19). логиса ‘Haufen Zweige, Äste, Späne die beim Holzfällen zurückbleiben’, запозичене з лит. laužas (II, 51). лускапт ‘Fetzen’, трапляється поблизу Курська. Слово неясного походження, можливо, іноді є запозиченням із балтійських мов, пор. лит. lūskatai ‘Fetzen, Lappen’ (II, 71). пакля ‘Hede, Werg’, білорус. pakulle, пол. pakul-y, запозичене з лит. pakulos: kūlti, латис. pakulas (II, 303). парсук ‘Borg, verschnittener Eber’, трапляється поблизу Рязані; у західних російських говорах трапляється паршук, парсюк ‘Eber’, пол. parsiuk. Слова запозичені з лит. paršiukas (II, 317—18). пелед ‘Schutzdach über e. Getreideschober’, пеледа, пельда, пелед, пеледь, пелядь, широко вживане в російських говорах (Ярославль, Вологда, Москва, Калуга, Орел, Кострома). Ці слова походять від лит. pelūdė: pėlūs + dėti ‘Spreuscheune, Spreukammer’, латис. pelūde (II, 332, 333). пуня ‘Spreukammer, Scheune, Heuboden’, слово, досить широко вживане в російських і білоруських говорах, походить від лит. pūnė, pūnė ‘Stall’, латис. pūne ‘Scheune’. Деякі мовознавці (A. Brückner, J. Endzelynas та ін.) вважають, що, навпаки, балтійці запозичили це слово зі слов’янських мов, однак, на думку M. Fasmerio, географія слова не підтверджує такого твердження (II, 464—5). ⁴ E. Frenkelis (Litauisches etymologisches Wörterbuch, 347, Heidelberg-Göttingen, 1955—59) безпідставно вважає це слово давнім спорідненим словом із лит. láužas. 321 nymel ‘kleingewachsener Mensch, Knirps’, nympukes ‘klein’. Трапляється поблизу Смоленська, можливо, запозичене з лит. pamplys ‘Dickbauch’ (II, 465). nympa ‘Art Suppe aus Gemüse, Graupen u. Milch’, nympo ‘Mehljauche für das Vieh’, nympa, ‘Weizengrütze’, укр. pūtra, білорус. pūtra. Запозичене з лит. putra ‘Grütze’, латис. putra: punti, pūsti, putā. Фін. putro, puoro ‘Grütze’ також, на думку M. Fasmerio, найімовірніше є запозиченням із балтійських мов (II, 469). резины ‘Art Korb zum Tragen von Heu’, розивны, білорус. rėdžginy, rėginy, rėviny, запозичене з лит. rezginės (rėzginės), rėzgis ‘Geflecht, Korb, geflochtene Trage’ (II, 506). peū, род. відм. рэя, рея ‘Darrscheune’, рея (Гродно, Мінськ, Смоленськ). Це слово потрапило до російської, як і до балтійських мов, із фіно-угорських мов (ест. rei, фін. riihi). Однак до білоруської мови воно могло потрапити й через балтійські мови (II, 507). рожец ‘Unglückshäher, Garrulus infaustus’, зазвичай вважається запозиченням із балтійських мов, пор. лит. ražis ‘Tannenhäher’ (< *ranžis), латис. ruoze, ruozis (II, 535). румуть ‘besorgt machen, beunruhigen’, pynum(cя) мне ‘es scheint mir, macht mich besorgt’, puna ‘Heimweh’, румшый ‘besorgt’, укр. rūpyty, rūplu ‘erwünscht sein’, білорус. rūpic ‘sorgen’, rupota ‘Sorge’. Джерелом цих слів іноді може бути лит. rūpėti; особливо на користь такого припущення свідчить поширення слів (II, 548–9). свиренъ-рна ‘Getreidescheune’, свирон, білорус. swiren, пол. świren, świrnia, świernia ‘Speicher’. Слово важко пояснити. Деякі мовознавці (J. Otrembskis, E. Karskis, F. Miklošičius) вважають його запозиченням із лит. svīrnas (II, 593–4). сигла ‘Morast, Moorgrund’, найімовірніше, запозичення з балтійських мов, пор. латис. sīlis, ‘kleiner Morast in der Mitte e. Waldes, einer Wiese oder Weide’ (II, 622). скупо, скупда ‘Getreidehaufen, Heuschober’, укр. skýrta, stýra, білорус. skirta. Ці слова запозичені з балтійських мов, пор. лит. stirta ‘Haufen Heu’, латис. stira ‘dachförmiges Dörrgatter für Sommerkorn auf d. Felde’. Із російської мови це балтійське запозичення згодом потрапило також до ерзянської мови — skirda ‘Getreideschober auf d. Felde’ (II, 638); сколба ‘Tabakstampfer, Stössel’, трапляється поблизу Твері, іноді може бути запозиченням із балтійських мов, пор. лит. skalbei, skalbių (II, 642). твань «Morast, sumpfige Stelle», квань, тванья. Слово досить широко вживається в російських говорах, трапляється в українській (tvan’ «Schlamm») та білоруській (tvań «Schlamm») мовах. Запозичене з балтійських мов, пор. лит. tvānas, латис. tvans «Dampf»: лит. tvānti (III, 84–5). топра «Zwischenraum, Fach eines Heuschobers, Abstand zwischen 2 Pfählen», від лит. tarpas (III, 127). шакала, шакола «Buchweizenhülsen», шаколина, запозичене з лит. šakalai, латис. sakali (III, 366). шешок,-шка «Iltis», білорус. šešōk, пол. szeszek, від лит. šeškas, латис. sesks: лит. šeškė «cacare». Подібна назва тхора вживається і в деяких фіно-угорських мовах. Однак географічне поширення слова свідчить, що слов’яни запозичили його з балтійських мов (III, 395–6). шкубунять «verfolgen», трапляється поблизу Смоленська, запозичене з лит. skūbinti, skūbinti «beeilen» (III, 408). шнурделок 1. «Kreisel», 2. «flinker Junge», вживається поблизу Смоленська, запозичення з балтійських мов, пор. латис. spurdelis «Kreisel; unruhiger, unbändiger Mensch», лит. spurdėti (III, 427). 322 шула «Zaunpfahl», шула, укр. šila, білорус. šila. Одні мовознавці вважають це слово спорідненим із лит. šulas, а інші (E. Karskis, Pr. Skardžius) гадають, що воно запозичене з литовської мови (III, 435). янтарь «Bernstein», давньорус. jentarь. З російської мови ця назва бурштину потрапила до інших слов’янських мов: укр. jantār, чес. jantar, серб.-хорв. jàntār, словен. jàntar. До російської мови це слово потрапило з балтійських мов, пор. лит. gintāras, латис. dzītars (III, 491). Дуже цікавим є явище, коли деякі слова балтійських мов потрапляли до російських говорів через фіно-угорські мови. Ось ці слова: игуна, игна, хигна «Lenkseil am Rentiergespann», із фін., олон. hihna «Riemen», а це слово походить від лит. šišna (I, 267). игвас, ирвас «männliches Renntier im 2. Lebensjahr», із фін. hirvas «Renntierochs». Фінське слово, ймовірно, походить від балтійського *širvas, пор. прус. sirwis «Reh» (I, 270). корбачь «Bastschuhe, Schuhe aus Birkenrinde», запозичене з фін. kurpunen, мн. kurpuset «Schuhe aus ungegerbtem Leder». Фінське слово запозичене з балтійських мов, пор. лит. kurpė (I, 623). лох «abgemagerter Lachs nach der Laichzeit in den Flüssen», походить із фін., олон., карел. lohi «Lachs». До фіно-угорських мов це слово потрапило з балтійських мов, пор. лит. lašis (II, 62). лухма 1. «Bucht, Meerbusen», 2. «seichte mit Gras bewachsene Stelle im See». Перше значення слово, ймовірно, запозичило з лап. luokta, luxta, друге — з вепської luht «feuchte Wiese, Pfütze», фін., карел. luhta, ест. luht, що походять від лит. lūkštas «Rohrgras», lūkštinė, lūkštynė «schilfbewachsener Teich od. Sumpf» (II, 72). печка, решка «ungesäuerter Fladen aus Mehl und zerstampfter Fichtenrinde», запозичене з карел. rieska, фін. rieska «ungesäuertes Gerstenbrot, Pfannkuchen». До прибалтійсько-фінських мов це слово потрапило з балтійських мов, пор. лит. prėska «ungesäuert» (II, 514). пода «uneben gefrorener, feuchter Erdboden», позва, повка, з карел. rouda, фін. routa «hart gefrorener Erdboden». Слова прибалтійсько-фінських мов походять від лит. gruodas (II, 526). себра «спільна праця, товариство працівників», сябра, імовірно, походить від вепс. šebr- (šebra-) «спільна праця», фін. seura «товариство, почет». Прибалтійські фіни, мабуть, запозичили згадане слово з балтійських мов; пор. лит. sėbras «товариш, учасник», лат. sēbrs «сусід, друг, родич» (II, 599). Усі згадані слова трапляються переважно в північно-західних російських говірках. Запозиченням із балтійських мов слід вважати й слово рос. шупна «курка з розпущеним пір’ям», етимологія якого була незрозуміла М. Фасмеру, а також білорус. šūrpa «кучерявий, пестливе звертання» (III, 438), яке широко вживається в литовській мові й має переконливу етимологію.5 Пояснюючи походження різних слів російської мови, М. Фасмер, як уже зазначалося, широко залучає балтійський матеріал, спираючись переважно на праці К. Бюги, Я. Ендзелінса, Р. Траутмана, А. Брюкнера та інших. Матеріал балтійських мов залуча- 5 Пор. A. Sabaliauskas, Lietuvos TSR Mokslų akademijos darbai, serija A, 1, 123—4, Vilnius, 1960. Як свідчить нещодавно оприлюднена рукописна праця, К. Бюга також вважав рос. шупна запозиченням із лит. šūrpa; пор. K. Būga, Rinktiniai raštai, 2, 622, Vilnius, 1959. 323 ється досить успішно, проте всебічне його використання ускладнює те, що повний академічний словник литовської мови ще не видано, а крім того, М. Фасмер, укладаючи свій словник, майже не мав змоги скористатися етимологічним словником литовської мови Е. Френкеля. Тут спробуємо навести деякі етимологічні подробиці, не відображені у словнику М. Фасмера, а також відзначені неточності різного характеру. З рос. грим «камбала», поряд з іншими словами, зіставляється також лит. graumenys «великі праліси». Лит. graumenys, griaumenys «густий великий ліс, переповнений поваленими деревами», griaumedis «повалене дерево в лісі»6, імовірно, слід пов’язувати з лит. griūti. Отже, рос. грим і лит. graumenys не слід пов’язувати. Лит. grįdyti «ходити, мандрувати» не варто, можливо, зіставляти з рос. грядѣ, грясти (I, 315) через різницю у вокалізмі кореня7. Щодо рос. двохать (I, 332), зазначається, спираючись на Я. Ендзелінса, що лит. dvėkas є запозиченням зі слов’янських мов, проте цілком можливо вважати це слово питомим: ні фонетика, ні значення згаданого слова не суперечать такому твердженню8. Лит. dūdė також може бути питомим словом; категорично стверджувати (II, 336), що це запозичення з білоруської мови, надто сміливо9. Лит. tūlės (I, 417), найімовірніше, слід пов’язувати не з зелений, трава (* žultis > tul-ės), а з лит. tūlėti «набухати від води, розмокати, насичуватися водою, мокнути; вбирати воду», лат. tūlēt «набухати», tūlzna «пухир»10. Лит. kārpa «короп» (I, 535) запозичене не зі староверхньонімецької, а з польської мови11. Е. Френкель, схоже, слушно зауважив, що рос. камать «валяти, котити, крутити» (I, 540) слід відрізняти від качать «гойдатись» (I, 543), причому останнє пов’язувати з лит. kėbautis «гойдатись», kėkos «гойдалка»12. Рос. допоб «коробка, сито» не слід (I, 363) пов’язувати з лит. darbas «плетиво з листя», оскільки це литовське слово потрапило до лінгвістичної літератури з писань Й. Бреткуна через непорозуміння. Й. Бреткун переклав третій компонент складного слова М. Лютера Palmenlaubwerk словом darbas, отже, тут мається на увазі лит. слово darbas «робота, праця»13. Пояснюючи походження рос. клемть «комора, сховище» (I, 569), тут безпідставно зіставляють лит. klaimas «сарай», яке пов’язане з лит. klōti (klōimas < klōj-mas), а також atslaimas, atslaimas «переддвір’я», яке має спільний корінь із лит. šlūoti (atslāimas < atslāvimas)’14. Лит. kārbas є запозиченням зі слов’янських мов, тому його не слід пов’язувати як давнє споріднене слово з рос. короб «кошик, коробка, плетений фургон» (I, 629)15. 6 Пор. Lietuvių kalbos žodynas, atsak. redaktorius K. Ulvydas, 3, 575, Vilnius, 1956. 7 Пор. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, 171, Heidelberg-Göttingen, 1956—1959 (далі — LEWb.). 8 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 81, 109. 9 Пор. Pr. Skardžius, Archivum Philologicum, 4, 154, Kaunas, 1933. 10 Пор. K. Būga, Kalba ir senovė, 295, Kaunas, 1922; Rinktiniai raštai, 2, 320. 11 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 222. 12 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 236. 13 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 82—3. 14 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 22—3, 275. 15 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 220. 324 Rus. kūdelė ‘льон, підготовлений до прядіння’ (I, 680) разом із лит. kėdėnti не дає змоги пов’язати вокалізм цих слів, як слушно зауважив E. Fraenkelis16. Лит. kaūlyti, здається, краще пов’язувати з лит. kãutis, як це робить E. Fraenkelis17, а не з рос. кулик ‘бекас, Scolopax’ (I, 688). Лит. kùrti ‘розпалювати вогонь, топити’ навряд чи можна відокремити від kùrti ‘будувати, засновувати, споруджувати’18. Таким чином, згадане литовське слово не мало б нічого спільного з рос. курить ‘курити’ (I, 700). Лит. laidõkas (II, 8) може бути запозичене також із польської мови19. Російська назва латиша замуш (II, 19), імовірно, не походить від форми називного відмінка множини latvieši; формант -шш є суфіксом, який трапляється й в інших загальних словах20. Лит. loma ‘низьке місце на полі’, лат. lāma ‘калюжа, яма’ (II, 56) усе ж слід пов’язувати з лит. lamanti, lėmti, lùmti21. Лит. liūtis (II, 79; у словнику M. Fasmerio подано lutis), найімовірніше, не є запозиченням зі слов’янських мов, а є питомим словом, як стверджували Pr. Skardžius22 та E. Fraenkelis23. Лит. minia, здається, слід пов’язувати з лит. minti, як це робить J. Endzelýnas24, із чим погоджується й E. Fraenkelis25. У такому разі це литовське слово не мало б нічого спільного з рос. много ‘багато’ (II, 143). Порівняння рос. мыслить ‘думати’ з лит. maũsti ‘прагнути, тужити за чимось’ (II, 184) викликає чимало сумнівів щодо відповідності значень. Щодо рос. Неман ‘річка Мемель’ (II, 211), не наведено пояснення K. Būga26, який пов’язує назву Немуна з лит. neminė, nėmuogė. Крім того, як необґрунтовану етимологію слід зазначити пов’язування назви цієї річки із жмудським nùmas ‘дім’, яке, хоч і є дуже наївним, досить поширене; наприклад, навіть у «Словнику географічних назв», виданому 1958 року, написано: «Название литовское: немас — дом; намин — домашний; домашняя, наша, т. е. литовская река»27. Лит. narõvytis ‘бути впертим’ не можна порівнювати з рос. норов ‘звичай, порядок, звичка’ (II, 227), оскільки лит. narõvytis є запозиченням зі слов’янських мов28. При рос. пенька ‘коноплі’ (II, 335) слід було б зазначити, що K. Būga, пояснюючи походження цього слова, пов’язує його з лит. pinti (пенька < *pini̯ka)29. 16 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 233. 17 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 230—1. 18 Пор. K. Būga, Kalba ir senovė, 105; Rinktiniai raštai, 2, 128; E. Fraenkel, LEWb., 319. 19 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 330. 20 Пор. J. Otrębski, Lingua Posnaniensis, 2, 72—3, Poznań, 1950. 21 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 338, 355, 385. 22 Пор. Pr. Skardžius, Lietuvių kalbos žodžių daryba, 108, 327. 23 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 382—3. 24 Пор. J. Endzelīns, Filologu biedrības raksti, 12, 174, Rīgā, 1932; Senprūšu valoda, 224. Rīgā, 1943. 25 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 453, 455. 26 Пор. K. Būga, Kalba ir senovė, 190, 244—9; Rinktiniai raštai, 2, 213—4, 280—1. 27 М. С. Бондарский, Словарь географических названий, 224, Москва, 1958. 28 Пор. E. Fraenkel, LEWb., 484. 29 Пор. K. Būga, Archivum Philologicum, 1, 37, Kaunas, 1930. 325 Із рос. пупца ‘Vogel’ (II, 458) не слід зіставляти лит. pautas ‘Ei, Hode’, лат. pāuts, пр. pawtte, оскільки ці слова пов’язані з іє. коренем *pū- ‘blasen, wehen, anschwellen (machen)’: лит. pūsti, pūsti тощо.30 Лит. rāvas ‘Graben’, пр. rawys, найімовірніше, є запозиченнями з польської мови31, тому їх не слід пов’язувати з рос. poe (II, 525). На думку К. Бюги, лит. kvietys запозичено не з готської, як зазначено у словнику (III, 284), а зі скандинавських мов32. К. Бюга саме наголошував, що лит. kvietys не могло бути запозичене з готської через вокалізм кореня. Крім того, автор словника не цілком послідовно висловлюється щодо співвідношення *svēro і *kvēro. В одному місці (II,591) він пише: „Die Zusammengehörigkeit von *svēro und *kvēro (s. uem) ist unsicher (gegen Vaillant RES. 13, 110 ff.)“, а в іншому, говорячи про слово uem (III, 284): „Bei Annahme eines idg. Gutturalwechsels wäre weitere Beziehung zu c̑em (s.d.).“ У словнику трапляються й неточності іншого характеру. Зазначено (I, 281): lit. dvigubas, trigubas ‘doppelt, einfach’; слово trigubas слід перекладати як ‘dreifach’. gruménti (I, 310) — слово литовської, а не прусської мови. dižū, diežti, dižti (I, 336) слід виправити на dyžù, diežti, dyžti33. desimis (I, 346) широко вживається і в сучасній литовській мові, тому тут слід зазначити lit., а не alit. (давньолитовська). drabažas (I, 368) — слово латиської, а не литовської мови. Литовське слово vasara ‘Sommer’ слід наголошувати як vãsara, а не vasarà (I, 192). Лит. vartai ‘Tor, Pforte’ (I, 229) слід наголошувати не vartai, а vãrtai. Лит. gìlškčioja ‘es geht das Gerücht’ (I, 286) слід виправити на gãlškčioja. Лат. dvãsà ‘Hauch, Atem’ (I, 332) слід виправити на dvãsą. Лит. strãzdas ‘Drossel’ (I, 372) слід виправити на strãzdas. Схоже, К. Бюга у RFV 67,240 нічого не говорить про рос. железа ‘Drüse’ (I, 415) і лит. gėlėžuones. Лит. žliūktas, žliūktis ‘Waschlauge, Fass zum Wäschlaugen’ та інші литовські слова цього кореня, згадані тут, слід писати з g. Слід писати žarijos мн. ‘жарке вугілля’, а не žaryjos (I, 443). Має бути žambėju, žambėti ‘кривити’, а не žãmbėju (I, 466). Латвійський топонім слід писати Cēsis G. Cēsu, а не Cēzis (I, 552). К. Бюга в RFV 70,100 наводить лит. balāzyti ‘лаяти’, а не balãsyti (I, 45). К. Бюга в RFV 70,101 згадує лит. bliaūzyti ‘говорити дурниці’, а не blianūzyti (I, 96). Про співвідношення рос. кула ‘грижа, наріст на дереві’ (I, 556) і лит. kúla ‘наріст, ґуля’ К. Бюга говорить не в RFV 71, 44, а на с. 54. Рос. ком ‘грудка’ (I, 606) К. Бюга зіставляє з лит. kamúolys та ін. не в RFV 65, 314, а на с. 316. Про своє попереднє пояснення походження лит. krēpšas ‘кошик, торба’, у якому це слово пов’язувалося з рос. коров ‘кошик, коробка, плетений віз’, К. Бюга висловився дуже скептично34, тому тут (I, 629) посилатися на нього також не слід було. 30 Plg. J. Endzelīns, Senprūšu valoda, 221; E. Fraenkel, LEWb., 554. 31 Plg. E. Fraenkel, LEWb., 709; J. Endzelīns, Senprūšu valoda, 238. 32 Plg. K. Būga, Kalba ir senovė, 68, 206; Rinktiniai raštai, 2, 89, 230. 33 Plg. E. Fraenkel, LEWb., 98. 34 Plg. K. Būga, Kalba ir senovė, 27—8; Rinktiniai raštai, 2, 44. 326 Литовське krãlikas «Kaninchen» слід наголошувати не krãlikas (I, 666), а krãlikas. Литовське lóva «Bettstelle» (II, 2), lópas «Flick, Lappen» (II, 14) слід писати lóva, lópas. Литовське balandis слід наголошувати як balandìs, а не balandis (II, 22). У латиській мові є слово linte «Band», але не lint (II, 31). Походження топоніма Лепель (II, 31) К. Буга пояснює не на с. 6, 30 РС, а на с. 36. У литовській мові вживається слово ligà «Krankheit», а не lygà (II, 40). Співвідношення рос. лу́ста́ «Scheibe, Schnitte Brot» (II, 71) і лит. lùstas «Schnitte Brot» К. Буга розглядає не на с. 65, 316 RFV, а на с. 318. Литовське mėlyna (II, 91) — форма прикметника жіночого роду, а іменник зі значенням «Fleck» має бути mėlynė. Відповідною рос. во́рона: во́рон метатонією в литовській мові є várna: vãrnas, але не vãrnas (II, 219). У литовській мові вживається слово nūnai «nun, jetzt», а не munai (II, 232). Литовське ne galėti «unpässlich sein» (II, 252) слід писати negalėti. Займенник añs вживається в літературній литовській мові, тому позначку alit. (II, 268) біля нього ставити не слід; натомість форма añs є діалектною. Литовське mintìs «Gedanke, Idee, Meinung» (II, 308) також є словом літературної мови, тому позначка alit. тут недоречна. Литовське spùrdėti «rütteln, flattern» (II, 413) слід виправити на spuradėti. Слід писати sėgti, segù, segiaũ «hefte», а не sėrti (II, 413). Литовське juosmuõ (II, 423) переважно вживається у значенні «Lende», а не «Gürtel». Жемайти вживають форму pūraĩ ‘Winterweizen’, а не puraĩ (II, 474). Rūõbs «Kerbe», «ribóz» ‘kerben’ (II, 541) — латиські, а не литовські слова. Лит. sėbsnis ‘Klafter’ (II, 568) слід виправити на siekšnis. У літературній литовській мові вживаються форми šùolis ‘Galopp’, šúolias ‘im Galopp’, а не šolỹs, šolias (II, 571). К. Бюга в RFV 75, 143 згадує литовське слово per-sėda ‘Fischwehr’, але не per-sėdas (II, 602). Лат. saime ‘Hausgesinde, Familie’ слід писати sãime, а не sáime (II, 609). Лит. siẽti, siejà ‘binde’ (II, 619) — форми літературної мови, а не східнолитовських говірок. Знахідний відмінок однини лит. šalnà ‘Frost’ має бути šalną, а не šãlną (II, 657). Форма mìrtis, mirtìes ‘Tod’ (II, 672) вживається в літературній литовській мові та багатьох говірках, тому позначку alit. тут не слід було ставити. Згаданий М. Фасмером Даукша вживав форму mìrtis35. Про походження рос. сма́до ‘Herde’ (III, 2) Р. Траутман говорить не на с. 230 і далі в Bsl, а на с. 280 і далі. Примітка ostilt. біля слова ztė (III, 81) зайва, оскільки це слово широко вживається й в інших литовських говірках. Лит. ỹras (III, 110) як іменник уживається у значенні ‘Morast’, як прикметник — у значенні ‘rein’; у значенні ‘Brei’ вживається лише слово ỹrė. Згідно з уживаною в словнику орфографією слід писати siūti, siuvu, а не siūvù ‘nahe’ (III, 402). Наголос слід ставити у формах skambėti, skambù ‘klingen’, а не skambò (III, 448). 35 Пор. Pr. Skardžius, Daukšos akcentologija, 116, 118, 245, 254. Kaunas, 1935. 327 Авторові словника також можна було б дорікнути за написання прусських слів: не всюди він суворо дотримується оригінального написання, а іноді трапляються й помилки іншого характеру. Прус. wissa- ‘all’ (I, 192) краще писати wissą, оскільки це слово збереглося не лише як компонент складного слова. Прус. waldūns ‘Erbe’, а не waldums (I, 219). У пам’ятках прусської мови засвідчено форму називного відмінка asmas ‘der achte’, а не asmas (I, 232). В ельбінзькому словнику записано Udro ‘Otter’ (слово 667), а не wudro (I, 239). Єдине слово, що трапляється в пам’ятках прусської мови лише один раз, — Sturdis ‘Bicke’: в одному місці (I, 242; II, 283) його записано як scurdis (так зазвичай виправляють написання цього слова)36, а в іншому (II, 647) — уже skurdis. Крім того, в одному місці воно має значення ‘Bicke’, в іншому — ‘Bicke, Haue’, а ще в іншому — ‘Hacke, Erdhacke’. В ельбінзькому словнику записано Kore ‘Dohle’ (слово 724). Написання цього слова, здається, намагалися виправити аж трьома способами: koce37, kole38, kose39. Кожне виправлення пов’язане й з іншим поясненням походження слова, тому в цьому випадку необхідно зазначити також оригінальне написання, а не покладатися лише на пояснення К. Бюги (I, 255). В ельбінзькому словнику записано Gudde ‘Busch’, (слово 587), а не gude (I, 264). Слід писати swaigstan, а не swāigstan (I, 447). Прус. semme (I, 453) слід виправити на semmē. Прус. kelan ‘Rad’ як самостійне слово наявне в ельбінзькому словнику (слово 295), тому краще навести саме його, а не «-kelan in malūnakelan» (I, 598). В ельбінзькому словнику записано curwis ‘Ochse’ (слово 672), а не kurwis (I, 630). У словничку С. Ґрунау записано lynno ‘Flachs’ (слово 31), а не linno (II, 30). Слід зазначити, що прус. lasasso ‘Lachs’ (II, 61) — це виправлена форма від Lalasso (ельбінзький словник, слово 563). Слова prūtis ‘Preusse’ (II, 451) у пам’ятках прусської мови не знаходимо. Там засвідчені лише слова prūtiskan, prūtiskai. У словничку С. Ґрунау записано pawtte ‘Eier’ (слово 74), а не pawte (II, 458). Прус. sadinma ‘stellt’ (II, 567) слід виправити на saddinna. Прус. warnay-ropo ‘Würger, Lanius’ (II, 644) слід писати warnaycopo. В Ельбінзькому словничку записано Sliwaytos ‘Pflaumen’ (слово 619), а не slywātois (II, 660). Прус. snaigis ‘Schnee’ (II, 680) слід писати snaygis. Прус. stiklo (III, 9) краще писати sticlo. В Ельбінзькому словничку записано Soanxti ‘Funken’ (слово 35), а не soanxtis (III, 54). Прус. thewis ‘Väterchen’ (III, 81) точніше записувати в оригінальному написанні zhewis. Прус. iau ‘schon’ (III, 176) точніше писати iau. Прус. iuse ‘Fleischbruhe’ (III, 195) слід писати iuse. Прус. skīstan ‘rein’ (III, 343) краще писати skijstan. У словнику скорочення вживаються не цілком послідовно. В одному місці написано alit., в іншому (II, 672) — allip., в одному — abulg., в іншому — abg. (II, 52, 53). Трапляється 36 Пор. R. Trautmann, Die altpreussischen Sprachdenkmäler, 86, Göttingen, 1910; J. Endzelins, Senprūšu valoda, 250. 37 Пор. R. Trautmann, Die altpreussischen Sprachdenkmäler, 92. 38 Пор. K. Būga, Rinktiniai raštai 1, 439 (RFV. 71, 107), Vilnius, 1958. 39 Пор. J. Endzelins, Senprūšu valoda, 196. 328 непослідовностей транслітерації, наприклад, в одному місці написано укр. p’áter (I, 183), в іншому — укр. yjater (I, 245). Однак подібні непослідовності дуже рідкісні й не можуть применшити цінність цієї капітальної праці. Порівнюючи працю М. Фасмера зі словниками А. Преображенського та Е. Бернекера, бачимо, що зроблено великий крок уперед. Проф. В. Махек у своїй рецензії назвав цю працю «magnum opus»40, проф. А. Белецький, обговорюючи словник М. Фасмера на пленарному засіданні Комісії словників Відділу мови й літератури Академії наук СРСР, зазначив, що в наш час укласти такий словник одній людині — своєрідний подвиг41. Згадана праця цілком заслужено отримала ці та багато інших подібних компліментів. Однак поява словника М. Фасмера аж ніяк не знімає із радянського мовознавства завдання в майбутньому укласти новий етимологічний словник російської мови, який охоплював би значно більші багатства лексики російської мови, ширше використовував діалектологічний та історичний матеріал і чіткіше відмежовував його від фактів нормативної російської літературної мови. Але це робота вже не однієї й не двох людей, а відповідного колективу. Радянська лексикографія досягла видатних успіхів. Сподіваймося, що найближчим часом її здобутки поповнить і етимологічний словник російської мови, у якому, безперечно, знайде належне місце й матеріал балтійських мов. НОВИЙ ЕТИМОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК РОСІЙСЬКОЇ МОВИ А. І. САБАЛЯУСКАС Резюме У статті рецензується етимологічний словник російської мови М. Фасмера. Основну увагу приділено матеріалу балтійських мов. Виявлено запозичення з балтійських мов, що трапляються в російській мові. Вказано на деякі сумнівні етимології та неточності. 40 Пор. V. Machek, Slavia, 2, 280, Praha, 1959. 41 Пор. Вопросы языкознания, 2, 158, Москва, 1960. 329