Dėl regresyvinės balsių asimiliacijos kai kuriose šiaurės rytų žemaičių dūnininkų tarmėse

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПРО РЕГРЕСИВНУ АСИМІЛЯЦІЮ ГОЛОСНИХ У ДЕЯКИХ ПІВНІЧНО-СХІДНИХ ДУНІНІНКСЬКИХ ГОВІРКАХ V. VITKAUSKAS Регресивна асиміляція голосних, так широко поширена в дунінінкських говірках, у певних випадках властива також деяким дунінінкським говіркам2 і особливо куршенайській говірці, докладніше описаній тут3. Звичайно, говорити про послідовну регресивну асиміляцію в описуваних дунінінкських говірках не можна, оскільки тут ця асиміляція зачіпає лише голосний e. Перед кінцевими i < i < *in та передніми u < ū < *un, а також u̇ (іноді й перед ie < ė), наголошене основним історичним наголосом e в певних випадках не подовжується, а вимовляється коротко. Це трапляється в усіх тих випадках, коли в сусідніх дунінінкських говірках (Рауденай, Тришкяй, Папіле, Тиркшляй та ін.) замість e є ę та ie або навіть ė. Регресивна асиміляція в куршенайській говірці спостерігається: 1. Коли e стоїть безпосередньо перед кінцевим складом, голосними якого є i, передній u та u̇ або дифтонг ie: a) у деяких іменників ja-основи в однині — у називному, давальному, знахідному, місцевому та кличному відмінках, а в множині — у родовому й місцевому відмінках: Однина Н. šėnis ~ šėnis vi'nmėtis ~ vienmėtis Р. šė'ne vi'nmė'če Д. šėnu̇ vi'nmėčiu̇ 1 Див. K. Būga, Rinktiniai raštai, т. 2, Vilnius, 1959, с. 492; V. Grinaveckis, Фонетичні особливості північно-західних дунінінківських говірок та їхній розвиток, „VVPI Mokslo darbai“, т. 11, Vilnius, 1960, с. 90; B. Rokaitė, Деякі нові питання фонетики жемайтських говірок, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, т. 4, Vilnius, 1961, с. 149—153; A. Girdenis, Явища асиміляції голосних у тиркшльській говірці, „Kalbotyra“, т. 4, Vilnius, 1962, с. 141—150. Див. там само географію поширення та діалектні приклади. 2 Про регресивну асиміляцію голосних в околицях Павандене див. V. Grinaveckis, згадана праця, там само. Послідовну регресивну асиміляцію голосних під час цьогорічної діалектологічної експедиції зафіксовано також у дунінінкських говірках поблизу Ужвентиса, Відсодіса й Колайнюса. 3 Про ареал куршенайської говірки та деякі її фонетичні особливості див. V. Vitkauskas, Kuršėnų tarmės kirtis ir priegaidė, „Lietuvių kalbotyros klausimai“, т. 3, Vilnius, 1960, с. 61—76. 269 G. шеньї винмєті In. шеньу винмєчу Vt. медє — Ш. шеньї|шеньау — Множина V. šeñe⁴ vi'nmė·te· K. šeñu vi'nmė·ču N. šeñe·ms vi'nmė·te·ms G. šeñūs vi'nmėčūs In. še'ne's|šeñe's (часто) vi'nmė·te·s Vt. mėdžu·si — Подібно відмінюються слова medis ~ medìs, medžiu, medį, medie, medžiu; kelis ~ kėlis (нога)⁵, keliu, keli, kelie, keliu (pū'li un keļu | duomeniok ~ упав на коліна: «Dovenok»); lėpšis ~ lėpšis, lėpšu, lėpši, lėpšu (prisirínka pilna krėpša lėpšu ~ назбиралося повний кошик lėpšiu), пор. жін. р. lė·pši ~ lėpšė, де i < e, знах. в. одн. lė·pši ~ lėpšę, де i < *en; plėpis ~ plėpis, plėpu, plėpi, plėpu; ru'pėstis ~ rūpėstis (пор. Raudėnų ru'piesnis ~ rūpėsnis); šimtametis ~ šimtametis, šimtamečiu, šimtamečiu, пор. жін. р. наз. в. одн. šimtame'ti; із знахідними відмінками однини слів šėri's ~ šer'js і treč ~ trečias: šėri (pastā·ti šėri | nepsusišnėkėsi ~ поставив šėri, не посваришся), trėti (nepá·reje vaikā· i trėti ski·ru | palika tū·trus mėttus ~ діти не пішли до третього класу «класу», залишилися на другий рік) тощо. b) у родовому відмінку множини іменників основи на ē: žėmu (prinėši vaikā· žėmu ~ діти принесуть žėmių), mielėnu ~ mėlenių. У цьому разі асиміляції перед ie < ē не буває: visi sutilpsma tuo jū·duo žė·mie ~ усі вмістимося в ту чорну землю; buvā·u ilksilie mielė·niesi ~ я був у довгій синяві; nusidirbi· su mielė·niems kā·p velniūka ~ напрацювалися з синявою, як чортики, тощо. c) у чоловічих іменниках і прикметниках із зменшувальним суфіксом -elis: daržėlis, daržėlu, daržėli, daržėlie, daržėlu; šaukìmelis (jėtau | kāž duo šaukìmelis būva ~ ой, що то за šaukìmelis був); duobėlėlis, duobėlėlu, duobėlėli, duobėlėlu (але род. в. одн. duobėlė·le); klumpėlis, klumpėli, klumpėlie, klumpėlu (але klumpė·le); iš gergždėlu ~ із Gergždėlių (назва села) тощо. У словах жіночого роду асиміляція відбувається лише перед пом’якшеним u в родовому відмінку множини: ašarėlu (kī·g bū·s ašarėlu žmonomims mótinums ~ скільки буде сліз у жінок-матерів, але: ne vī·nā ašarė·li neišri·tėje | tā· būvāu užki·tiejusi ~ жодна сльозинка не викотилася, так я була запекла); dainėlu, žuolėlu; runkėlu (šešius vaik·kus išnešiojō·u un runkėlu ~ шістьох дітей я виносила на ручках), muotriškėlu «жіночок» тощо. d) у чоловічих іменниках із суфіксом -eklis: bambėklis ~ bambėklis, bambėklu, bambėkli, bambėklu; jaunėklis (молода людина), jaunėklu, jaunėkli, jaunėklu (але род. в. одн. jaunė·kle); žanėklis (одружений чоловік, майбутній чоловік), ža-nėklu, žanėkli, žanėklu; mušėklis (знаряддя для биття), mušėklu, mušėkli, mušėklu тощо. У словах жіночого роду асиміляцію не вдається почути 4 Тут не вплинула й аналогія інших відмінків (див. нижче), пор. парадигму слова medis. 5 Але kė·lis, знах. в. одн. kė·li (išlė·idā·u i kė·li ~ я виїхав на дороги). 270 (чи через аналогію, чи через небажання змішати зі словами чоловічого роду): perė˙klu (mūn reik.tų bent dviju˙ perė˙klu | žadu vištu usivei.sti ~mūn reikėtų bent dvijų perėklių, žadi viščių užsiveisti) тощо. e) У суфіксі іменників -enis: šaltėnis «джерело», šaltėni, šaltėnie, šaltėniu (але род. відм. одн. šaltė˙ne: šaltė˙ne ūndu˙ šalc~šaltėnio (v)anduo šaltas); у прізвищах: dru˙ktenis, dru˙ktenu˙, dru˙kteni; gluo˙denis, gluo˙denu˙, gluo˙deni; mielenis, mielėnu˙, mielėni (але mielė˙ne ~ Mėlėnio), pelėnis, pelėnu˙, pelėni (але pelė˙ne ~ Pelėnio), у назвах сіл: gintėnu: iš gintėnu dunauskikė pare˙jusi ~ iš Gintėnių Dunauskikė parėjusi тощо. f) У суфіксі вищого ступеня прикметників чоловічого роду -esnis (лише в називному й знахідному відмінках однини): mažėšnis (але mažė˙sni: nuotriška visumė turi mažė˙sni būti ~ motriška visumėt turi mažėsnė būti), mažėšni; strugėšnis «коротший», strugėšni; šaltėšnis, šaltėšni (але род. відм. одн. šaltė˙sne: nuor šaltė˙sne ūndenc | par˙šil.c a˙sus ~ nūra šaltėsnio (v)andens, par šiltas ėščs); vi˙rešni˙sis ~ vyrešny˙sis (але vi˙rešnioje ~ vyrešniojo), vi˙rešniu˙ju˙ (tūoki pašutima turieje | ka vi˙rešniu˙ju˙ spi˙ri ~ tokį pasiutimą turėjo, kad vyrešniojujo spyrė) тощо. У жіночому роді немає жодного випадку, де відбувалася б така асиміляція (займенникові прикметники в говірці здебільшого належать до IV акцентної парадигми). 2. Асиміляція іноді відбувається й у таких випадках, коли e не стоїть безпосередньо перед складом із кінцевим i<i<*in або з u<ū<*un, що зазнав переднього зсуву: a) коли між ними стоїть склад із складотворчим голосним e: sėseri (tikra sėsėri pei.k | uo tū neustūoji ~ tikrą seserį peika, o tū neužstūoji), šėpeti (kur nukisā˙ tū˙ šėpeti ~ kur nukisai tą šėpetį)⁶, šėpeti (kur nukisā˙ tū˙ šėpeti ~ kur nukisai tą šėpetį). До цієї групи, мабуть, належать і слова kėbelis «складна робота, клопіт», пор. лит. kėbelis⁷ (kėbelis su ti˙k vaikū˙ ~ kėbelis su tiek vaikų), vėpelis⁸ «роззявкуватий, телепень» (kuoks vėpelis čė nepadarī˙s | čė gė˙ra vi˙ra rei˙k ~ koks vėpelis čia nepadarys, čia gero vyro reikia), žėbelis «теревенить нісенітниці» тощо. b) Коли між ними стоїть склад із складотворчим голосним i: nėrini, nėrini˙s ~ nerinys «предмет, який плетуть» (pābuobė˙s lā˙ksta i nėrini užmeti ~ pabobiais laksto ir nėrinį užmetė, але: tūri nė˙rine dā˙r nemā˙žā | tūoki šeimi˙na apnė˙rti nėju˙kā ~ turi nėrinio dar nemažai, tokią šeimyną apnerti ne juokai), tēšmini (susibra˙ži kārvi tēšmini | nelė˙id ne už pā˙pa pajimti ~ susibraižė karvė tešmenį, neleido ne už papo paimti) тощо. Дія аналогії. Чергування наголошених довгих і коротких e у парадигмі того самого слова створює (у свідомості мовця) певну плутанину. Тепер, коли закони асиміляції вже не мають у говірці міцного підґрунтя (вимова i<i<*in та i<ė, i<*en зрівнялася: в усіх випадках вимовляються відкриті, розширені i, u, проміжні звуки між i та e, u та o; на говірку, сказав би, енергійно впливають літературна мова й сусідні верхньолитовські говірки), у парадигмах e часто уніфікується: в усіх формах вимовляється або короткий, або довгий звук. a) Як уже зазначалося, асиміляції не довелося почути в іменниках жіночого роду із суфіксом -eklė: perė˙klu, jaunė˙klu тощо. Довгий e дуже часто вимовляється і 6 На самому кордоні з дунінінками, у селі Кентрайчяй, довелося почути речення: sėseri˙ pavi-dieti grie˙ks ~ sėsere pavyvėdėti griekas, але тут очевидний вплив дунінінків (seserė з Рауденай). 7 Lietuvių kalbos žodynas, t. 5 (ats. redaktorius K. Ulvydas), Vilnius, 1959, p. 470. 8 Plg. K. Būgos vėpelis (žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, t. 1, Vilnius, 1958, p. 291). 271 у формах žē·mu (традиційною говіркою žēmu), mielē·nu (традиц. mielēnu), buobē·lu, sē·seri (традиц. sēseri), як і в усіх інших формах, де e має основний давній наголос. б) З іменниками чоловічого роду все зовсім навпаки: короткий e вимовляється там, де про регресивну асиміляцію не може бути й мови, наприклад: Однина Н. medìs luopšelis gražesnis К. mė·dže‖mėdže luopš·le‖luopšele gražē·sne‖gražesne Д. medžù· luopšelu· gražesnė·m Зн. mèdi luopšeli gražesni О. medžù luopšeliù gražesniù М. mède luopšele gražesnėmi Кл. sēni‖sėnau vaikē·l Множина Н. mè·de· (л. р., давн.)‖mède· (часто). luopšele· gèresnì‖gerèsne· К. medžù luopšelu gèresniù Д. mè·de·ms luopšele·ms gèresnims‖geresni·ms Зн. medžùs luopšeluš gèresniùs О. mè·de·s (л. р.)‖mède·s luopšele·s gèresnė·s М. medžù·si luopšelu·si gèresniù·si Кл. sēne· vaikēle· Із парадигми зрозуміло, що короткий e за аналогією вимовляється в родовому відмінку однини, називному, кличному, давальному та орудному відмінках множини (перед широким e асиміляції бути не могло). І слід додати, що це вирівнювання особливо виразне й часте в мовленні молодшого покоління. Подібно до куршенайської говірки, регресивна асиміляція діє ще в таких північно-східних дунінінкських говірках: у Куртувенаях (jē·m kùr geresnis gā·bals ~ jēma «бере», kur geresnis gābalas; tuòli mù·su tievi·nė·li biednù· siratėlu (д.) ~ toli mūsu tėvynėlė biednų siratėlių), у Шаукенаях (atė·je tuóks vaikėlis ~ atėjo tóks vaikėlis; kù· tu čė sēni sėjė ~ ką tu čia, seni, sėjì; šiù·t pašlius pas tū· seni pažu·rieti | ar tikrā· jis miri (п.) ~ siųnta pašlūs «посланців» pas tą sėnį pažiūrėti, ar tikrāi jis mirė). У Веягуві (ši·nā·usma šaltēnù·se ~ šienaūsma šaltēniūse; ai·k bā·l­tinti medžù ~ eik bāltinti medžių; sēnis būva su ū·sta·s | su baržā ~ sėnis būvo su uostais «вусами», su barža; mùms gerā· jīr kulkuozēlie ~ mùms gerai ir kulkozėlė(je); stāsi· | a nebēg prakaitėlis ~ Stasys, ar nebėga prakaitėlis) та ін.⁹ Щодо питання походження. Беручи до уваги пояснення К. Буги¹⁰, співвідношення короткого дунінінкського e з дунінінкськими ę, ę чи ie та значну територію поширення цієї асиміляції, слід вважати, що вона є дещо давнішим явищем жмудських говірок. Вона, безперечно, відбулася перед u > o та i > e і, найімовірніше, перед подовженням давніх наголошених a, e. Короткий e у куршенайській та інших дунінінкських говірках міг зберегтися таким шляхом: через ⁹ Матеріал узято з картотеки сектору історії мови та діалектології Інституту литовської мови і літератури. ¹⁰ Див. K. Būga, Rinktiniai raštai, т. 2, Vilnius, 1959, с. 492. 272 Під впливом регресивної асиміляції e почав вимовлятися напружено, вужче (найімовірніше, в усіх жемайтських говорах, де є ця асиміляція), перестав уподібнюватися до широкого e і не подовжувався. Згодом в одних дунінінкських говорах він перейшов у ė, в інших — в ie чи ę, а в дунінінках залишився коротким, утративши напруженість і злившись із широким e, на який ця асиміляція не впливала, коли в тих говорах почали слабшати закони асиміляції. Про існування якогось напруженого голосного свідчить і голосний e в тиркшльському говорі11 (якщо він не є явищем недавнього часу). Вільнюс Про регресивну асиміляцію голосних у деяких жемайтських говорах північно-східних дунінінків В. ВІТКАУСКАС Резюме Регресивної асиміляції в жемайтських говорах північно-східних дунінінків (Куршенай, Шаукенай, Куртувенай) зазнає лише голосний e, що стоїть перед кінцевими складами, складовими голосними яких є i<i<*in і u<u<*un, ū<uo, коли вони стоять після м’яких приголосних (іноді перед ie<ė). Тоді голосний e під основним давнім наголосом вимовляється коротко, замість очікуваного довгого e (як у літературній мові): mėdis (літ. м. mėdis) «дерево», род. мн. mielēnų (наз. одн. mielēni «чорниця»), duobilēlis (род. одн. duobilē-le) «конюшинка», butbēlis (літ. м. bambēlis) «буркотун» тощо. Трапляється, що асиміляція відбувається і тоді, коли між складом із голосним e та кінцевим складом із голосними i<i<*in, u<u<*un, ū<uo є проміжний склад із голосними e, i: šēpeti «щітку» (род. одн. šēpeče), nē:rini «в’язання» (род. одн. nē:rine) тощо. На думку автора, дія цієї асиміляції почалася ще до того, як у литовській мові подовжилися наголошені голосні a, e. 11 Див. A. Girdenis, згадана стаття, там само. 18. Kalbotyros klausimai VI.