Из области балто-славянских фольклорных связей

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA З ГАЛУЗІ БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ — В. Н. ТОПОРОВ Нині навряд чи можна говорити про якісь результати послідовного порівняльного вивчення балтійського та слов’янського фольклору, хоча ідея зіставлення відповідних фактів, як і окремі приклади балто-слов’янських фольклорних паралелей, була присутня вже в низці старих досліджень1. Якщо не брати до уваги деякі більш-менш випадкові причини ігнорування порівняльного вивчення творів народної творчості балтійських і слов’янських народів, слід, мабуть, відзначити дві обставини, які тривалий час (а почасти й нині) перешкоджали розгортанню досліджень у цій галузі. Йдеться, по-перше, про недостатню кількість повноцінного й зручно класифікованого матеріалу фольклорних текстів (особливо балтійських), а по-друге — про упередженість деяких теоретичних концепцій, які розглядали подібні елементи в балтійському та слов’янському фольклорі лише у вузькогенетичному плані (зокрема визначення напрямку запозичення). Перша із зазначених перешкод практично може вважатися усунутою внаслідок масштабної роботи з вивчення та видання 1 См. А. А. Потебня, Объяснение малорусских и сродных народных песен, Варшава, 1887, II, стр. 41—44, 65—67; его же, О мифическом значении некоторых обрядов и поверий, М., 1865, стр. 21 и след.; А. Н. Веселовский, Разыскания в области русского духовного стиха, Сб. ОРЯС, т. 32, 1883, стр. 110 и след.; Э. Вольтер, Материалы для этнографии латышского племени Витебской губернии, ч. I, Праздники и семейные песни латышей, СПб., 1890, стр. 19 и след.; П. В. Владимиров, Введение в историю русской словесности, Киев, 1896, стр. 83—84; ср. также некоторые замечания по этому поводу в статье: B. Sruoga, Lithuanian Folk Songs (Dainos), „Folk-Lore“, Vol. 43, Nr. 3, 1932, стр. 301—324 и др. 149 латиських і литовських фольклорних текстів2. Інша перешкода з часом ставатиме дедалі менш серйозною у зв’язку з утвердженням структурних методів у фольклористиці та поширенням їх на вивчення взаємних відносин між двома (або кількома) фольклорними системами3. Усунення цієї перешкоди не лише уможливить об’єктивне порівняння відповідних балтійських і слов’янських фольклорних текстів, а й — за правильного підходу — дасть змогу наблизитися до розв’язання генетичних завдань, що передбачає, зокрема, розмежування типологічної та генетичної подібності елементарних фольклорних одиниць і їхніх конфігурацій. Якщо говорити про перспективи порівняльного вивчення балтійського та слов’янського фольклору, то їх насамперед визначають дві особливості — значна близькість балтійських і слов’янських мов, що видається надзвичайно важливим фактом з огляду на орієнтованість багатьох фольклорних жанрів на мовну форму як на щось самодостатнє; і паралельність (принаймні в багатьох аспектах) розвитку цілої низки форм у балтійському та слов’янському фольклорі, що створює надзвичайно сприятливі умови для реконструкції втрачених форм в одній фольклорній традиції на підставі сукупності 2 Досить назвати такі видання, як K. Barons un H. Wissendorffs. Latvju dainas, I—VI, Jelgavā un Petrogradā, 1894—1915; P. Smits, Tautas dziesmas (papildinājums Kr. Barona „Latvju dainām“), I—IV, Rīgā, 1936—1939; L. Bērziņš, Latvju dainas, I—VI, Rīgā, 1928—1932; J. Endzelīns un R. Klaustiņš, Latvju tautas dainas, I—XII, Rīgā, 1928—1932; Latviešu tautas dziesmas, I—XI, København, 1952 (Red. A. Švābe, K. Straubergs, E. Hauzenberga-Sturma); Latviešu folkloras krātuves materiāli, I—X, Rīgā, P. Smits, Latviešu tautas pasakas un teikas, I—XV, Rīgā, 1925—1937; Latviešu tautas pasakas, Rīgā, 1956; Latviešu pasakas, I—IV, Rīgā, 1946—1950; Tautosakos darbai I—VII, Kaunas, 1935—1940; J. Balys, Lietuvių liaudies sakmės, I, Kaunas, 1940; не кажучи вже про низку видань і перевидань старих текстів (Реза, Станявичюс, Славочинський, Smulkioji lietuvių tautosaka XVII—XVIII amžiuje, Даукантас, праці Юшкевича) та видань вибраних фольклорних текстів, як-от J. Basanavičius, Rinktinės pasakos, Kaunas, 1948; Lietuvių tautosakos rinktinė, Vilnius, 1954; Lietuvių liaudies dainos, Vilnius, 1955; B. Sruoga, Lietuvių dainų rinktinė, Kaunas, 1949; J. Balys, Simtas liaudies baladžių, Kaunas, 1941; Patarlės ir priežodžiai, Vilnius, 1958. Із досліджень у галузі балтійського фольклору передусім заслуговують на увагу праці К. Страуберга, П. Шміта, Я. Ніедре, Л. Берзиньша, А. Мельне, А. Берзкалне, Б. Сруги, І. Баліса (пор. Lietuvių tautosakos skaitymai, I—II. Tübingen, 1948 та ін.). 3 Суть структурного методу в застосуванні до фольклору зводиться до опису тексту за допомогою обмеженого набору вихідних диференційних одиниць, що характеризують цей текст, зазначення синтаксичних (у широкому семіотичному значенні слова) зв’язків цих одиниць, встановлення правил співвіднесення формальних структур зі змістовими. Очевидно, що за такого підходу структуру цього класу текстів можна описати як результат більш-менш простого породжувального процесу. Інший зручний спосіб представлення фольклорного тексту досягається складанням матриць, які в найпростіших випадках є одновимірними, а в складніших (казка, епос тощо) — багатовимірними (із чим, зокрема, пов’язана оборотність часу в цих жанрах, розрізнення чистої форми та її конкретної реалізації тощо) і становлять модель структури, заданої групою трансформацій невеликої кількості вихідних елементів. Спробу застосувати структурні методи до аналізу литовських народних балад викладено в одній із наших статей, яку незабаром буде надруковано. 150 …ності рис, що збереглися в іншій традиції (при цьому, природно, дослідник звертається до потужнішого методу аналізу, ніж генетичний, — типологічного). Можна вважати, що пожвавлення інтересу до вивчення балто-слов’янських фольклорних зв’язків (пор. праці П. Арумаа, В. Руке-Дравиня)4 знаменує лише початок серії досліджень у цій багатообіцяльній галузі. Зупинимося лише на одному прикладі, який, однак, наочно свідчить про перспективи порівняльного вивчення балтійського та слов’янського фольклору. (I). Прилетів лелека з великим дзьобом. — Лелеко, лелеко, що в тебе в дзьобі? — Гроші священика. — Нащо ті гроші? — Щоб купити косу. — Нащо та коса? — Щоб косити сіно. — Нащо те сіно? — Щоб корови їли. — Нащо ті корови? — Щоб надоїти молочка. — Нащо те молочко? — Щоб пастушки пили. — Для чого ті пастушки? — Свиней пасти. — Для чого ті свині? — Схили рити. — Для чого ті схили? — Пшеницю сіяти. — Для чого та пшениця? — Кренделі пекти. — Для чого ті кренделі? — Бобам їсти. — Для чого ті баби? — Порох розтирати. — Для чого той порох? — Зайців стріляти. 4 Див. P. Arumaa, Zur Poetik der litauischen und ostslavischen Volksdichtung, „Festschrift für Dmytro Čyževs'kyj“, Berlin, 1954, с. 51—58; V. Rūķe-Draviņa. Über einige altertümliche Konstruktionen in der slavischen und baltischen Volksdichtung, „Scando-Slavica“, VII, 1961, с. 114—126; деякі цінні зауваження про схожість метричних структур зробив Р. О. Якобсон, див. R. Jakobson, Studies in Comparative Slavic Metrics, „Oxford Slavonic Papers“, vol. 3, 1952, с. 65 і далі. Ґрунтовне дослідження мови латиських народних пісень (що дає змогу окреслити ще низку спільних балто-слов’янських мовних особливостей у мові фольклорних текстів; утім, автор їх не відзначає) здійснив А. Озолс, див. A. Ozols, Latviesu tautasdziesmu valoda, Rīga, 1961. 151 У П. Цвірки до „Nemuno šalies pasakos“ включено цікаву з формального погляду казку під назвою „Klausimai“: — Навіщо ті зайці? — Панам їсти. — Навіщо ті пани? — На паркан повісити.5 Ця казка відома в кількох дещо інших варіантах із діалектних записів, зроблених у різних частинах литовської території. Зважаючи на розбіжності з наведеним текстом і важливість фольклорно-географічних даних, наведемо ще деякі варіанти цієї казки. (II). Навіщо ті пани?6 Прилітає лелека з великим вузликом. — Навіщо той вузлик? — Щоб класти гроші. — Навіщо ті гроші? — Щоб купити луки. — Навіщо ті луки? — Щоб пасти корів. — Навіщо ті корови? — Щоб давати молоко. — Навіщо те молоко? — Щоб пресувати сир. — Навіщо той сир? — Щоб пастухи гризли. — Навіщо ті пастухи? — Щоб пасти свиней. — Навіщо ті свині? — Щоб рити рийки. — Навіщо ті рийки? — Щоб зайці лежали. — Навіщо ті зайці? — Щоб стріляти в панів. — Навіщо ті пани? — Щоб подавати позови. — Навіщо ті позови? — Щоб записати їх собаці на хвіст. (III). Запитання.7 Прилетів лелека з великим вузликом. «Лелеко, лелеко, що в твоєму вузлику?» — «Гроші священника». — «Навіщо ці гроші?» — «Щоб купити коси». — «Навіщо ті коси?» — «Щоб косити сіно». — «Навіщо те сіно?» — «Щоб годувати корів». — «Навіщо ті корови?» — «Щоб давати молочко». — «Навіщо те молочко?» — «Щоб пастушки їли». — «Навіщо ті пастушки?» — «Щоб пасти свиней». — «Навіщо ті свині?» — «Щоб рити схили». — «Навіщо ті схили?» — «Щоб сіяти пшеницю». — «Навіщо та пшениця?» — «Щоб пекти бублики». — «Навіщо ті бублики?» — «Щоб баби їли». — «Навіщо ті баби?» — «Щоб терти порох». — «Навіщо той порох?» — «Щоб стріляти в зайців». — «Навіщо ті зайці?» — «Щоб пани їли». — «Навіщо ті пани?» — «Щоб повісити на залізний гак». (IV). Запитання.8 «Плету, плету вінок». — «Навіщо той вінок?» — «Щоб наповнити грішми». — «Навіщо ці гроші?» — «Щоб купити корів». — «Навіщо ті корови?» — «Щоб давати молоко— 5 Див. Р. Цвірка, Raštai, V, Vilnius, 1949, с. 97—98. 6 Із литовських фольклорних рукописів, що зберігаються в Інституті мови та літератури у Вільнюсі. Записано в Науяместісі (Naujamiestis), на захід від Паневежиса, 1905 року. Див. Lietuvių tautosakos rinktinė, Vilnius, 1954, с. 396. 7 Із записів, зроблених у районі Кабляй (Musteikos, Kabeliai), див. Tautosakos darbai, IV, Vilniaus krašto lietuvių tautosaka, Kaunas, 1938, с. 274 (LTA 794/30/). 8 Із записів, зроблених у районі Мелагенай (Miečionys, Melagėnai), „Tautosakos darbai“, IV, с. 274 (LTA 948/62/). 152 dzyč». — «Кому те молоко?» — «Сирному дядькові». — «Кому ці сири?» — «Пастушкам гризти». — «Кому ці пастушки?» — «Поросятам пасти». — «Кому ті поросята?» — «Горам рити». — «Що в тих горах?» — «Залізна ступа». — «Що в тій ступі?» — «Олов’яна мисочка». — «Що в тій мисочці?» — «Срібна ложечка». — «Що в тій ложечці?» — «Зернятко маку». — «Де те зернятко маку?» — «Півник склював». — «Де той півник?» — «За море полетів». — «Де те море?» — «Зеленою травою заросло». — «Де та зелененька трава?» — «Дівчатка зірвали». — «Де ті дівчатка?» — «До мужиків заміж повиходили». — «Де ті мужики?» — «У хлівах кукують, песики телят цілують». Наведені литовські варіанти казки — це тексти жартівливого характеру, у яких ефект досягається завдяки відомій невідповідності між суворою логічністю автоматично діючої композиційної структури, що міцно скріплює весь текст, і несподіваністю семантичних асоціацій, які одна за одною постають у композиційному ланцюзі. У багатьох випадках зв’язок між двома сусідніми частинами, бездоганний на композиційному рівні, на семантичному й логічному рівнях виявляється не природнішим, ніж у відомому прислів’ї в огороде бузина, а в Киеве дядька, у різних видах народної коміки на кшталт coq-à-l'âne у старій французькій літературі9 та подібних жанрах; пор. «Kam tos kiaulės?» — «Slaitams knisti» — «Навіщо ті свині?» — «Рити схили»; «Kam tos bobos?» — «Parakui trinti» — «Навіщо ті баби?» — «Порох терти»; «Kam tie ponai?» — «Ant tvoros pakarti» — «Навіщо ті пани?» — «На паркані повісити» тощо. Особливості морфологічної структури цієї казки визначаються послідовністю однакових конструкцій, що становлять своєрідний синтаксичний ідіоматизм: kam + Nom1→Dat2 + InfI →kam + Nom2→Dat3 + InfII →kam + Nom3→Dat4 + InfIII... (Kam tie pinigai? — Dalgui pirkti. – Kam tas dalgis? – Šieneliui pjauti. – Kam tas šienelis? – Karvėms ėsti...). Зрозуміло, що за такої побудови, коли відповідь на попереднє запитання неминуче породжує нове запитання, зв’язок якого з наступною відповіддю більшою чи меншою мірою довільний, достатньо мати лише алфавіт назв предметів і загальну схему породження10, щоб продовжувати казку новими ланками скільки завгодно довго, а в принципі — до нескінченності. 9 Пор. «Sottie des Menus propos», де логічна безглуздість вимовлених фраз пояснюється тим, що вони становлять бесіду трьох дурнів, або ж «Epître du Coq-à-l'âne, dédiée à Lyon Jamet» (1535) Клемана Маро, де відсутність закономірних зв’язків між фразами знаходить певне виправдання у змісті (хаос паризьких новин), або ж, нарешті, промови Безкюля, Гювена та інших у «Гаргантюа і Пантагрюелі», де, на думку М. Бахтіна, спостерігається «ніби відтворення слів і речей», визволення їх «з лещат смислу, логіки, словесної ієрархії». 10 Водночас, однак, слід пам’ятати, що хоча загальний порядок включення одиниць алфавіту до ланцюга залишається незмінним, між двома послідовними одиницями можуть вставлятися нові. Пор. IV: pinigai — karvės, але I: pinigai — dalgis — šienelis — karvės або ж: I: pienelis — piemeneliai, але IV: pienas — sūriai — piemenelei. 153 У цьому сенсі казку зазначеного типу можна розглядати як результат креолізації двох самостійних казкових типів, один із яких характеризується питально-відповідною формою, а другий — можливістю нескінченного продовження (у цьому разі — нециклічного). Інакше кажучи, оригінальність розглядуваної литовської казки постає із синтезу схеми казок типу 2018 за класифікацією Аарне у формі, запропонованій Томпсоном11, та схеми казок типів 2030 і 2300. Перша схема, крім описуваної казки, реалізується в литовському фольклорі ще в цілій низці казок такого типу: «Kur tas grūdas?» — «Gaidys pagavo». — «Kur tas gaidys?» — «Mariose nuskendo». — «Kur tos marios?» — «Nendrėm užaugo»... або: «Kur tu buvai?» — «Svečius lydėjau». — «O kur tavo vaikai buvo?» — «Paskui mane sekė». — «Ko nemušei?» — «Mušiau, mušiau, po akmeniu palindo»... тощо (пор. LTA 10 b (263), 102 (82), 544 (257), 612 (290), 687 (20); LMD I 627 (76) та ін.12). Друга схема міститься в іще ширшому колі литовських казок (так званих pasakos be galo або nuobodinio pasakos13), не кажучи вже про інші фольклорні традиції14 та редуковані варіанти цієї схеми (один із прикладів такого типу буде розглянуто нижче)15. Проте розшарування морфологічної структури казки типу „Klausimai“ на дві підструктури не розв’язує питання про її первісне ядро та його співвіднесеність зі світом реалій (якщо не тепер, то принаймні в минулому). Попередньою умовою відповіді на це питання слід вважати зіставлення варіантів цієї казки та внутрішню реконструкцію спільної частини, що об’єднує наведені вище варіанти. Викладемо деякі результати порівняльного аналізу варіантів, одразу зазначивши, що варіант I, по суті, є літературною обробкою варіанта III, у якій майже повністю збережено набір назв предметів і їхню послідовність у тексті (тому надалі, за потреби, йтиметься про варіант I/III)16. 11 Див. A. Aarne, The Types of the Folk-Tale. A. Classification and Bibliography, „Folklore Fellows Communications“, Vol. 25, Nr. 74, Helsinki, 1928 (translated and enlarged by S. Thompson). 12 Див. J. Balys, Lietuvių pasakojamosios tautosakos motyvų katalogas, „Tautosakos darbai“, II, Kaunas, 1936, с. 167—168. 13 Там само, II, с. 170. 14 Див. A. Aarne, зазнач. праця (2300); J. Bolte und G. Polivka, Anmerkungen zu den Kinder- und Hausmärchen der Brüder Grimm, Bd. II, 1915, с. 209. 15 Пор. литовські казки із завершальною формулою типу: eina velnias žydą smaugt, eina žydas jautį pjaut, eina jautis vandens gert, eina vanduo ugnies liet..., eina ožkelė iš lazdyno (Thompson 2030). 16 Відмінності між I і III незначні й найчастіше стосуються вибору слів для одного й того самого поняття; пор. atskirdo — atėkė, gandras — avalys, melžti — laidzys, gerti — valgyc, riestinainiai — baronkas, ant tvoros — ant geležinio kruko. 154 I/III17 II 1. Atskrido gandras su dideliu gurkliu Ateina garnys su dideliu gūželiu Gandre, gandre, kas tavo gurkly?18 2. Kam tas guželis? Kunigo pinigai 3. Pinigams dėti 4. Kam tie pinigai? Kam tie pinigai? 5. Dalg(i)ui pirkti Pievoms pirkti 6. Kam tas dalgis? Kam tos pievos? Šeneliui pjauti Karvėms ganyti Для чого це сіно? 7. Їсти коровам Для чого ті корови? 8. Для чого ті корови? Для чого ті корови? 9. Доити заради молочка Дати молоку дати 10. Для чого те молочко? Для чого те молоко? 11. Пресувати сири 12. Для чого ті сири? 13. Пити пастушкам Гризти пастухам 14. Для чого ті пастушки? Для чого ті пастухи? 15. Випасати свиней Для випасання свиней 16. Навіщо ті свині? Навіщо ті свині? 17. Щоб рити схили. Щоб рити ями рити 18. Навіщо ті схили? Навіщо ті ями? Щоб сіяти пшеницю — Навіщо та пшениця? Щоб пекти бублики — Навіщо ті бублики? Щоб їсти бобові — Навіщо ті бобові? Щоб розтирати порох — Навіщо той порох? 19. Щоб стріляти в зайців19 Щоб зайці лежали 20. Навіщо ті зайці? Навіщо ті зайці? 17Текст подається у формі варіанта I. Семантично подібні (певною мірою), але формально різні частини зіставлюваних текстів виділяються курсивом; частини, що виявляють повну подібність (без урахування словотвірних та деяких інших деталей), виділяються розрідженим курсивом. Щодо нумерації див. нижче. 18Kas tavo gurkly? (I) і Кам tas guželis (II) — різні способи переходу до ядра оповіді. Наявність спільної частини (питального займенника та назви вола) уможливлює пошук вихідного (для варіантів I/III та II) сполучення. 19Привертає увагу різне місце, яке посідає šaudyti у варіантах I/III та II, а також різний розподіл цього мікромотиву (kiškiams šaudyti I/III, але ponams šaudyti II). 155 21. Ponams valgyt 22. Kam tie ponai? 23. Ant tvoros pakarti Ponams šaudyt19 Kam tie ponai? Byloms kelti Kam tos bylos? Šuniui ant uodegos užrašyti Отже, спільну для варіантів I/III та II частину можна подати в такому вигляді: Семантичний запис Прилетів лелека з великим волом. ................. Навіщо ці гроші? ....... купити. Навіщо ці............? ................. Щоб годувати корів. Навіщо ці корови? Щоб доїти корів (давати молоко). Навіщо це молоко? ................. Щоб напувати пастухів. Навіщо ці пастухи? Щоб пасти свиней. Навіщо ці свині? Щоб копати укоси (ями). Навіщо ці укоси (ями)? ................. Щоб зайц20.......... Навіщо ці зайці? Щоб панам21......... Навіщо ці пани? Щоб............. Фономорфологічний запис ............. з великим........... ..................... Навіщо ті гроші? ............. pirkti. Kam t-.....................? ...................... Karvėms................ Навіщо ті корови? 20 I: щоб стріляти зайців, але II: щоб зайці лежали. 21 I: щоб пани їли, але II: щоб стріляти панів. 156 Pien(eliui)ui.......... Для чого це молочко? ............. Piemen(ėliams)ims........ Для чого ці пастушки? Пасти свиней. Для чого ті свині? ........... knisti. Kam t-....................? ............. Kam tie.....................? Ponams............. Для чого ті пани? ........................ I/III IV 1. Прилетів лелека з великим дзьобом Лелеко, лелеко, що в тебе в дзьобі? Гроші священника Плету, плету плетиво Для чого те плетиво?22 2. Гроші для церкви 3. Для чого ті гроші? Для чого ці гроші? 5. Купити серп купити Для корів покупцеві 6. Для чого та коса? Косити сінце Для чого те сінце? 7. Щоб корови їли Для чого ті корови? Для чого ті корови? Щоб доїти молочко Щоб молоко лилося Для чого те молочко? Для чого те молоко? 11. Щоб покласти на сир 12. Для чого ті сири? Щоб пастушки пили Пастушкам гризти Для чого ті пастушки? Для чого ті пастушки? Пасти свиней Kiaulelėm ganycie Навіщо ті свині? Навіщо ті свиночки? 17. Для схилів копати Горам kniscie Навіщо ті схили? Що в тих горах? тощо23 тощо23 22 Перехід до ядра здійснюється за допомогою підвищення ступеня звукової організації частини тексту, що передує ядру, у напрямі, визначеному першим повноцінним елементом ядра — pinigai, пор. pinu, pinu pynį, (kam ta pynė) pinigam pilcie (kam cie) pinigai? 23 Подальші частини надто різняться (пізнє походження закінчення у варіанті IV не викликає сумніву, пор. kam... kas... kur). Тому їх зіставлення виявляється безглуздим з погляду можливостей реконструкції. 157 Спільну для варіантів I/III та IV частину можна подати в такому вигляді: Семантичний запис ........................ Навіщо ці гроші? ........ купить. ........................ Навіщо ці корови? Щоб доїти молоко. Навіщо це молоко? ........................ Щоб напувати пастухів (пастухам гризти). Навіщо ці пастухи? Щоб пасти свиней. Навіщо ці свині? Щоб рити схил (пагорб). (Навіщо/що) (на) цих (схилах/пагорбах)? Фономорфологічний запис ........... Kam tie pinigai? ........ pirkti. ........... Kam tos karvės? Pien(eliu)i.......... Kam tas pien(elis)as? ............. Piemenėliams........ Kam tie piemenėliai? Kiau(le)lėms ganyti. Kam tos kiau(le)lės?.......... knisti. Ka-t-........? II 1. Прилітає лелека з великою грудкою 2. Kam tas gūželis? 3. Pinigams dėti 4. Kam tie pinigai? 5. Pievoms pirkti 6. Kam tos pievos? 7. Karvėms ganyti 8. Kam tos karvės? IV Pinu, pinų pynį Kam ta pynė? Pinigam pilcie Kam cie pinigai? Karvėm pirkcie24 Kam tas karvės? 24 Karvėm pirktcie (IV) можна співвіднести не лише з pievoms pirkti (II), а й з karvėms ganyti (II). 158 9. Pienui duoti 10. Kam tas pienas? 11. Sūriams slėgti 12. Kam tie sūriai? 13. Piemenims graužti 14. Kam tie piemens? 15. Kiaulėms ganyti 16. Kam tos kiaulės? 17. Knisykloms knisti 18. Kam tos knisyklos? тощо. Pienui leidzyc Kam tas pienas? Sūriam decie Kam cie sūriai? Piemeneliam graušcie Kam cie piemene le? Kiaulelēm ganycie Kam tas kiauleles? Kalnam kniscie Kas tuos kalnuos? тощо. 25 Спільну для варіантів II і IV частину можна подати в такому вигляді: Семантичний запис · · · · · · · · · · · · · · · · Навіщо ці · · · · · · · · · · ·? Щоб гроші покласти (насипати). Навіщо ці гроші? · · · · · · · · · купити. Навіщо ці корови? Щоб молоко дати. Навіщо це молоко? Щоб сири зробити. Навіщо ці сири? Щоб пастухам гризти. Навіщо ці пастухи? Щоб свиней пасти. Навіщо ці свині? Щоб ями (пагорб) копати. (навіщо/що) (на) цих (ямах/пагорбах)? Щоб ями (пагорб) копати. (навіщо/що) (на) цих (ямах/пагорбах)? Фономорфологічний запис ............................ Kam ta-................? Pinigams................. Kam tie pinigai?............... pirkti............................ Kam tos karvės? Pienui................. Kam tas pienas? Sūriams............... 25 Далі варіанти II і IV різко розходяться й не дають підстав для будь-яких позитивних висновків. 159 Kam tie sūriai? Piemen(ėliam)ims graužti. Kam tie piemen(elei)s? Kiau(le)lėms ganyti. Kam tos kiau(le)lės?.............. knisti. Ka- t-..............? Проведене попарне зіставлення варіантів26 дає змогу представити їхнє взаємне співвідношення та спільну для них усіх частину у вигляді такої синоптичної таблиці. Варианты | I/III | II | IV Текст (в семантической записи) 1. Прилетел аист с большим зобом | + 2. Зачем эт-............? | + 3. Чтобы деньги положить (насыпать) | + 4. Зачем эти деньги? | + 5............. купить. | + 6. Зачем эт-............? | + 7. Чтобы коров кормить | + 8. Зачем эти коровы? | + 9. Чтобы молоко доить (дать) | + 10. Зачем это молоко? | + 11. Чтобы сыры сделать. | + 12. Зачем эти сыры? | + 13. Чтобы пастухов поить (пастухам грызть) | + 14. Зачем эти пастухи? | + 15. Чтобы свиней пасти | + 16. Зачем эти свиньи? | + 17. Чтобы откос (ямы, холм) рыть | + 18. (Зачем/что) (на) эт- (ямы/откосы/холмах) | + 19. Чтобы зайц- | + 20. Зачем эти зайцы? | + 21. Чтобы господ- | + 22. Зачем эти господа? | + 23. Чтобы............ | + Примітка: У таблиці враховано лише ті одиниці тексту, які трапляються на відповідних місцях щонайменше у двох варіантах. Нумерація одиниць семантичного запису відображає найповнішу схему тексту (виключено те, що позначено лише в одному варіанті) і є фіксованою. Знак + позначає наявність відповідної одиниці семантичного запису в зазначених варіантах. 26 Звісно, бажано було б урахувати всі варіанти або принаймні точно знати географічне поширення кожного з наведених тут варіантів. 160 З таблиці видно, що всі варіанти27 казки реалізують спільну схему таким чином: Навіщо ці гроші? ......... купити. ........... Навіщо ці корови? Щоб доїти (давати) молоко. Навіщо це молоко? ........... Щоб пастухів напувати (пастухам гризти): Навіщо ці пастухи? Щоб свиней пасти. Навіщо ці свині? Щоб урвище (ями, пагорб) копати. (Навіщо/що) (на) цих (ямах/урвищах/пагорбах)? ........... Варіанти I/III і II, крім того, узгоджуються на семантичному рівні ще у восьми випадках (1, 6, 7, 19, 20, 21, 22, 23). Варіанти II і IV, окрім зазначеного, узгоджуються на семантичному рівні ще у чотирьох випадках (2, 3, 11, 12). Варіанти I/III і IV не мають спільних одиниць семантичного рівня, крім тих, що є також у варіанті II і, отже, є спільними для всіх варіантів. Спільна схема казки, реалізована всіма варіантами, на фономорфологічному рівні може бути представлена так: ........................ 4. Kam tie pinigai? 5.......... pirkti. 6. Кому t-..........? 8. Кому ті корови? 9. Молоку(шку)......... 10. Кому те молоко(чко)? ...................... 13. Пастухам(чкам)....... 14. Кому ті пастуш(ки)? 15. Для випасу свин(ей). 16. Кому ті свин(і)? 17........ рити. 18. Ко- т-..........? Варіанти I/III і II, крім того, узгоджуються на фонетико-морфологічному рівні ще в кількох випадках (1. at-... su dideliu...; 19.... -ams... -ti; 20. kam tie... -ai; 21. ponams... -ti; 22. kam tie ponai; 27 За винятком явно дегенерованих, пор. наприклад, текст із Лазун: — Dōu, dōu, dōu — kur aisī? — Dalgaitį kālt, šienaitį šienaut. — O kū tū šienaičiu ituoj džyrpsī? — Karvāitį penėsiu, vaikelus gīrdzysiu ir ugdysiu, kad any̆s auktų ir kad manīs senōs dazdairīt. J. Senkus, Lazūnų tarmės tekstai, LKK, II, 1959, стор. 222. 11. Kalbotyros klausimai VI. 161 23. ant... -os... -ti). Варіанти II і IV, окрім зазначеного, узгоджуються на фонморфологічному рівні в низці інших одиниць тексту (2. kam ta-...; 3. pinigams... -ti; 11. sūriams... -ti; 12. kam tie sūriai; 13. graužti). Варіанти I/III і IV, природно, не мають спільних одиниць фонморфологічного рівня, крім тих, що містяться в усіх варіантах казки. Порівняння різних варіантів казки „Klausimai“, якщо підійти до нього з метою історико-культурної інтерпретації, звісно, не має нічого спільного з реконструкцією. Те саме можна сказати про виокремлення ядра казки на семантичному й фонморфологічному рівнях і навіть про його подальше звуження (наприклад, шляхом вилучення 4 і 5: kam tie pinigai?... pirkti, сумнівних за умови віднесення казки до досить давніх часів). У найкращому разі все, що можна надалі зробити з текстом, зводиться до простої екстраполяції. У результаті в руках дослідника опиняється певний текст, внутрішня цілісність і несуперечливість якого видаються (принаймні на цьому етапі дослідження) безсумнівними й такими, що виключають будь-яку можливість внутрішньої реконструкції. І все ж виникає сумнів у тому, що цей текст або попередній і генетично пов’язаний із ним текст можуть бути інтерпретовані з історичної точки зору як комічне зчеплення несподіваного (на семантичному рівні) та очікуваного (на формально-мовному рівні), як це інтерпретується із синхронічної точки зору стосовно сучасності. На жаль, такі ситуації у фольклористиці трапляються дуже часто. Навряд чи існує універсальний засіб їх розв’язання. Однак певний клас завдань можна розв’язати, розширивши матеріал (у межах тієї самої традиції або традиції, генетично, а відповідно — типологічно пов’язаної з нею). Насамперед ідеться про випадки, коли з низки можливих інтерпретацій цього тексту одна виявляється обов’язковою, оскільки саме вона й тільки вона пояснює саму структуру тексту, а в низці прикладів — і ситуацію, що визначає цю структуру. Можна вважати виправданою думку про те, що в розглядуваному випадку ми маємо підстави для подальшої реконструкції тексту, точніше — для визначення його місця (стосовно давнішої епохи) у фольклорній традиції та його зв’язків із позафольклорними реаліями. Розширення матеріалу, який міг би допомогти історичному тлумаченню „Klausimai“ у межах литовської фольклорної традиції, навряд чи дасть підстави розраховувати на успіх. Практично йдеться про перелік низки форм народної словесності, які достовірно свідчать про існування (зазвичай окремо) в литовському фольклорі деяких структурних елементів, синтезованих у „Klausimai“, а також про приблизний ступінь їх укоріненості в сукупності структурних прийомів литовського фольклору й частково мови. До них належать випадки, коли послідовно вживаний питальний 162 займенник (зокрема, kam)28 скріплює текст або визначає його продовження, пор., наприклад: Kam paėmei mano tėvą, Kam paėmei mano tėvą? Mano tėvą ir motulę, Mano tėvą ir motulę? Kad paėmei mano tėvus, Kad paėmei mano tėvus, Imk ir mane našlaitėlę, Imk ir mane našlaitėlę...29 або: Kam šėrei žirgelį Kam šveitei kardelį Kur josi, broleli, Baltas dobilėlis?...30 або: Kam tu padarei Girtą alutį...? Kam tu nugirdei Mano tėvutį...?31 або Kam taip glaudiesi, mano mergyte? Kam rymoji, mano jaunoji?...32 Прикладів такого роду багато й у латиській фольклорній традиції, зокрема й у текстах, приурочених до певних обрядів: Jūnēdz pāra jumal'en' Pa teirum' dzanōdams: Kam nawīra bīzes putres, Kam nacače plōcēneišu!33 и др. Іншим структурним типом, суміжним із представленим у „Klausimai“, є послідовність запитань і відповідей. Не зупиняючись на ньому докладніше, можна лише зазначити деякі типи, спільні для балтійського та слов’янського фольклору. Пор.: Kāpēc tu gaudi?... Kā, lai neraudu...34; Ko tu verki, kūmute? — Kā aš neverksiu...35 або Kur tu eini, Vabale, verkdamas? — Ką aš neverksiu? Gimė sūnus, 28 Той самий прийом (за допомогою «чаму») широко використовується в білоруських піснях. 29 Lietuvių liaudies dainos, Vilnius, 1955, стр. 138. 30 Там само, с. 453. 31 Lietuvių tautosakos rinktinė, Vilnius, 1954, стр. 152. 32 L. Rėza, Lietuvių liaudies dainos, Vilnius, 1958, стр. 297. 33 Е. Вольтер, Матеріали з етнографії латиського племені Вітебської губернії, СПб., 1890, с. 87. 34 J. Niedre. Latviešu pasakas, III, с. 60. 35 J. Basanavičius, Rinktinės pasakos, 1948, стр. 284. 163 не маю кумів, та й навіть не маю чого поїсти. — Не плач, я буду тобі кумою...³⁶ тощо, відповідно до подібних зворотів у російських казках, як-от: Чого ж ти плачеш, кумонько? Як же мені не плакати... Не плач, я буду тобі кумою... тощо.37 Нарешті, слід сказати і про ланцюговий тип побудови тексту, зафіксований, окрім «Klausimai», у цілій низці фольклорних творів³⁸ — від таких, як відома сутартіне (sutartinė) «Aviža prašė» (Aviža prašė gražiai pasėti..., gražiai priakėti..., gražiai nupiauti..., gražiai surišti..., gražiai statyti..., gražiai parvežti..., gražiai iškulti..., gražiai sumalti..., gražiai iškepti...)³⁹, до популярної казки про півня та курку, зразками якої можна вважати «Vištytė ir gaidžiukas»⁴⁰ і «Gailītis un vistiņa»⁴¹, не кажучи вже про відображення цього сюжету в інших фольклорних традиціях⁴². Особливо характерний варіант казки з Дауглон, опублікований Басановичюсом: «...Gaidžiukai! gaidžiukai! kam tu vištytei akytes išmušei?» — «E kam man lazdynas kelyntes perplėšė!» — «Lazdynai! lazdynai! kam gaidžiukui kelyntes perplėšė?» — «E kam man' aška pagraužei?» — «Aška! aška! kam tu lazdynų pagraužei?» — «E 36 Там же, стр. 265. 37 Різновидом цього типу, представленого дуже близькими варіантами в балтійському та слов’янському фольклорі, можна вважати литовську пісню: Гей, вороненький конику, чому не їси зеленої трави, чому не п’єш воду з річки?................... Що я їстиму — зелену траву, що я питиму — воду з річки? (див. казку «Apie devynis brolius» у виданні Басановичюса) та відповідну їй сербську пісню, яка зрештою послужила основою (через Меріме) для пушкінського «Чего ты ржешь, мой конь ретивый». Докладніше про цю паралель буде сказано в іншому місці. Нині ж хотілося б лише звернути увагу на розмір литовської пісні: (˘) — / — / (˘) — / —, який збігається з розміром низки близьких за структурою сербських текстів. 38 Ср. Аарне-Томпсон 2032, 2033, 2200, 2300 и др. Случай, когда вся цепь представлена в заключительной формуле, иллюстрируется сказками типа: «Дом, который построил Джек» (2035). См. Bolte, Polivka, Указ. соч. II, стр. 108. 39 Lietuvių tautosakos rinktinė, с. 26. Є й інший варіант: aviža prašė dirvoną iškelti..., gražiai užakėti..., gražiai pasėti..., gražiai nupiauti..., gražiai nuvežti..., gražiai sukrauti..., gražiai iškulti..., žirgelį pašerti... Див. Lietuvių liaudies dainos, с. 131. Характерно, що в цьому варіанті ланцюг, який відображає послідовність циклів сільськогосподарських робіт, ускладнюється новим мотивом (žirgelį pašerti), що пов’язує текст із «Klausimai» (karvėms ėsti). 40 См. J. Basanavičius, Lietuviškos pasakos įvairios, d. II, Kaunas, 1928, стр. 323, d. III, стр. 57; Lietuvių pasakos, Vilnius, 1905, стр. 6 (= C. Cappeller, Litauische Märchen und Geschichten, Berlin, 1924, стр. 2); Lietuvių tautosakos rinktinė, стр. 281 и др.; см. также J. Balys, Lietuvių pasakojamosios tautosakos motyvų katalogas, стр. 169—170. 41 См. P. Smits, Latviešu tautas pasakas. I, Rīgā, 1925, стр. 320 (=Latviešu tautas pasakas, Rīgā, 1956, стр. 92—93); ср. также A. Medne, Latviešu dzīvnieku pasakas, Rīgā, 1940, стр. 73—74. 42 См. об этом Bolte, Polivka, Указ. соч., II, стр. 80. 164 kal’ manis piemuo neganė!?“ — „Piemeni! piemeni! kal’ tu aškas nega-neil?“ — „Ė kal’ man gaspadyne bundeles nepakepė!“ — „Gaspadyne! gaspadyne! kal-gi tu piemeniui bundeles nepakepėi?“ — „Kad kiaulė taš-lų suvedei?“ — „Ė kam man paršėlį vilkas nunešė!“ — „Vilkai! vilkai! e kam-gi tu kiaulės paršėlį nunešei?“⁴³. Ядро цієї казки визначається послідовністю конструкцій типу⁴⁴: [Voc₁ + кому + Vb (+ Dat) → кому + Nom₂ + Vb (+ Datₚₙ)] → [Voc₂ + кому + Vb (+ Dat₁) → кому + Nom₃ + Vb (+ Datₚₙ)] → [Voc₃ + кому + Vb (+ Gen₂) → кому + Nom₄ + Vb (+ Genₚₙ)] → [Voc₄ + кому + Vb (+ Gen₃) → кому + Nom₅ + Vb (+ Datₚₙ)] → ..., яка при заміні Voc на Nom⁴⁵ утворює трансформаційний варіант типу: [кому + Nom₁ + Vb (+ Dat) → Nom₂ + Vb (Dat₁)] → [кому + Nom₂ + Vb (+ Dat₁) → Nom₃ + Vb (+ Gen₂)] → [кому + Nom₃ + Vb (Gen₂) → Nom₄ + Vb (+ Gen₃)] → [кому + Nom₄ + Vb (Gen₃) → Nom₅ + Vb (+ Gen₄)] → ..., тобто *Kam gaidžiukas vištvtei akytes išmušė? (tam) gaidžiukai lazdynas kelnytes perplėšė. Kam gaidžiukui lazdynas kelnytes perplėšė? (tam) laz-dynų ožka pagraužė. Kam lazdynų ožka pagraužė? (tam) ožkos piemuo ne-ganė. Kam ožkos piemuo neganė? (tam) piemeniui gaspadynė bandeles nepakepė... Ця трансформація виявляється досить близькою до схеми „Klausimai“ як у структурному⁴⁶, так почасти й у змістовому (пор. мотиви, пов’язані з пастухом, випіканням, свинею) плані. Водночас не залишається сумнівів у тому, що розглядуваний варіант литовської казки набагато давніший за латиську версію зі збірки П. Шміта, яка є виродженою формою старого прототипу казки⁴⁷. Надзвичайно цікавим є порівняння балтійської казки про півня та курку (наприклад, у розглянутій литовській версії) з відповідною російською казкою, яке досі ігнорували дослідники. Це порівняння повчальне в багатьох аспектах. По-перше, і в балтій- ⁴³ Див. ‘J. Basanavičius, II, стор. 323. ⁴⁴ Voc — Vocativus, Vb — Verbum, pn — особовий займенник, 1 — півник, 2 — ліщина, 3 — коза, 4 — пастух, 5 — господиня, / (штрих) — курочка. ⁴⁵ Включно, звісно, зі змінами, що випливають із цього. ⁴⁶ Див. схему на с. 5. ⁴⁷ Пор. хоча б... Kungs prasa: „Ko tad nu blauj?“ Tā un tā. „Kā svieda riekstu — iedrāza acī“. „Kas svieda?“ „Gailītis svieda, gailītis!“ „Nu tu debess brīnumi! Kur viņš palika? Lai nāk uz muižu!“ Gailītis atnāk muižā, kungs pretī: „Ko tu tur svaidies? Kālab izgāzi vistinai acī?“ „Es jau negāzu! Uzkāpu laz­dā riekstot, lazda uz reizi sakustējās, un tā rieksts acī iekša“. „Vai tā bija? Nu labi! lai tad nāk lada uz muižu!“ „Lazda atnāk, kungs pretī: „Kāpēc kustējies un ietrieci vistinai riekstu acī?“ „Es jau nebūtu kustējies, bet āce, kaimiņa kaza grauza man mizu, ko tad darīšu?“. „Nu labi lai tad nāk kaza uz muižu!“ „Kaza atnāk, kungs pretī: „Saki man, kālab grauzi laz­dai mizu?“ „Vai es būtu grauzusi? Bet gan jau neganīja mani nemaz, ko tad darīšu?“ „Sauc tad to ganu uz muižu!“ „Atsauc ganu kungs pretī: „Vadži, saki man, kālab nenogāniji kazu? Lūk, kāda tā lazda izskatās!“ „Arel es jau būtu noganījis ari, bet saimniece piekrāpa: apsolīja raušus dot līdz, bet dievs pieņēma, paliku neēdis“... 165 У російській та східнослов’янській областях ця казка досить популярна48. По-друге, належачи до ширшого кола казок на цю тему (пор., наприклад, казку № 80 у збірці Гріммів), балтійські та східнослов’янські варіанти утворюють очевидну єдність і в тому вигляді, в якому вони відомі, є специфічними саме для цієї фольклорної області. По-третє, аналіз деяких російських варіантів казки про півня й курку, прояснивши низку деталей аналогічної балтійської казки, дасть змогу встановити досить безпосередній зв’язок із литовським текстом „Klausimai“. У зв’язку з проблемою, яка нас тут цікавить, особливе значення мають деякі російські та білоруські варіанти49 (щоправда, останні менш показові з огляду на дві обставини: сусідство з литовським фольклорним ареалом і очевидну присутність у цій області балтійських субстратних елементів). Ось ядро одного з варіантів російської казки «Кочет и курица»50, надзвичайно близьке в усіх відношеннях до литовського тексту з Дау-люон (див. с. 31):...«Кычаток, кычаток! на що ты курычке вышиб глазок?» — «Мне арешня партки рыздрала». «Арешня, арешня! на що ты кычатку партки рыздрала!» — «Миня козы пыдгладали». «Козы, козы! на що вы арешню пыдгладали?» — «Нас пы(а)стухи ни бирягут». «Пыстухи, пыстухи! що вы коз ни биригёте?» — «Нас хазяйка блинами ни кормит» — «Хазяйка, хазяйка! що ты пыстухов блинами ни кормишь?» — «У меня свинья apar прылила» — «Свинья, свинья! на що ты у хазяйки apar прылила?» — «У меня волк прасёночка унёс». «Волк, волк! на що ты у свинье(и) прасёночка унёс?» — «Я и(е)сть зыхател, мне бог пывидел». У прийнятому записі текст можна подати в такому вигляді51: [Voc₁ + на що + Vb (+ Dat′)→Nom₂ + Vb (+ Datₚₙ)]→ [Voc₂ + на що + Vb (+ Dat₁)→Nom₃ + Vb (+ Datₚₙ)]→ [Voc₃ + на що + Vb (+ Acc₂)→Nom₄ + Vb (+ Accₚₙ)]→ [Voc₄ + що + Vb (+ Gen₃)→Nom₅ + Vb (+ Genₚₙ)]→ —... або в трансформованому варіанті: [на що + Nom₁ + Vb (+ Dat′)→Nom₂ + Vb]→ [на що + Nom₂ + Vb (+ Dat₁)→Nom₃ + Vb (+ Acc₂)]→ [на що + Nom₃ + Vb (+ Acc₂)→Nom₄ + Vb (+ Gen₃)]→ [що + Nom₄ + Vb (+ Gen₃)→Nom₅ + Vb (+ Gen₄)]→ 48 Див. Н. П. Андреев, К обзору русских сказочных сюжетов, «Художественный фольклор», вип. II—III, М., 1927, с. 66—67; за даними Н. П. Андреева, казка «Петушок подавился» (241 I) представлена в російському фольклорі шістьма записами. 49 Например, А. Н. Афанасьев, Народные русские сказки, вып. IV, М., 1860, стр. 85 (архангельская запись); Д. Н. Садовников, Сказки и предания Самарского края, СПб., 1884, стр. 170; Е. Р. Романов, Белорусский сборник, том I. Губерния Могилевская, Вып. 3, Сказки, Витебск, 1887, стр. 6 и др. 50 Див. А. Н. Афанасьев, Указ. собр., вип. II, М., 1859, с. 1. 51 Символіка та сама, що й у записі литовської казки на с. 165. 166 Як видно, тотожність цих двох видів запису з відповідними записами литовської казки практично абсолютна: деякі відхилення не є суттєвими й пояснюються або дещо відмінним характером дієслівного керування в литовській і російській мовах, або явними вадами запису (наприклад, Nom₂+Vb у другому варіанті запису російської казки при Nom₂+Vb(+Dat₁) у відповідному варіанті запису литовської казки, що підтверджується виразом (на що+) Nom₂+Vb(+Dat₁), який іде після дефектного Nom₂+Vb; або ж: що замість на що в четвертому рядку другого запису). Отже, тут ідеться фактично про єдиний текст, записаний засобами двох різних (але досить близьких між собою) мов. В інших російських варіантах цієї казки довгий ланцюг дій, яких ужила курка, щоб урятувати півня, охоплює й такі: «… курочка знесла вуглину до ковалів, ковалі викували косу; знесла косу до косарів, косарі накосили сіна; знесла сіно до корови, корова дала молока; знесла молоко до дівки…»52 або ж: «… Дубе, дубе, дай парсоку жолудя!» — «Ні, не дам жолудя: сходи до корови, нехай дасть мені молока» … «Корово, корово, дай жолудеві молока!» — «Ні, не дам молока: сходи до косаря, нехай косар дасть мені сіна!» — … «Косарю, косарю, дай корові сіна!» — «Ні, не дам сіна: сходи до коваля, нехай коваль дасть мені ножика!» … «Ковалю, ковалю, дай мені ножика!» — «Сходи туди, де роблять гроші, принеси їх мені, тоді дам…»53 і далі у зворотному порядку: курочка принесла гроші, коваль зробив ножика тощо. З розгляду варіантів східнослов’янської казки випливає можливість реконструювати принаймні два фрагменти, зіставні з відповідними частинами литовської казки „Klausimai“: Литовська схема Східнослов’янська схема Прилетів лелека й приніс гроші I Курка принесла гроші Навіщо ці гроші? … … … … … … … … … ….купити косу Коваль зробив ножика Навіщо ця коса? … … … … … … … Щоб косити сіно Косар накосив сіна Навіщо це сіно? … … … … … … … Щоб годувати корів Нагодували корову сіном Навіщо ці корови? … … … … … … … Щоб доїти (давати) молоко Корова дала молоко Навіщо це молоко? … … … … … … … Щоб напувати пастухів II … … … годували пастухів Навіщо ці пастухи? 52 Див. А. Н. Афанасьєв, Зазначене зібрання, вип. IV, с. 85. 53 Див. Е. Р. Романов, Зазначене зібрання, с. 6. 167 Щоб свиней54 пасти.......... Щоб пекти булки Навіщо ці булки? Щоб баби їли.......... .......... Пастухи пасли кіз..... пекли булки.......... Господиня.......... Очевидно, що, за винятком окремих деталей, литовська та східнослов’янська схеми перебувають у відношенні трансформів, один із яких є результатом дії оператора запитальності. Не виключено, що раніше збіг між варіантами схем був ще більшим, оскільки відомий і російський питальний трансформ казки (на що, див. вище). Залучення східнослов’янських версій казки про півня та курку цінне тим, що вони, безсумнівно пов’язані з „Klausimai“, з одного боку, і з балтійськими варіантами казки про півня та курку, з іншого, допомагають установити зв’язок між ізольованими в литовській фольклорній традиції „Klausimai“ та казками типу „Vištytė ir gaidžiukas“ у тій самій традиції. Однак у російському фольклорі відомий текст, який не лише відтворює загальну схему литовських „Klausimai“, а й є прямим відображенням тексту, спільного для нього та „Klausimai“. Ще важливіша та обставина, що низка особливостей російського тексту, відповідного литовським „Klausimai“, пояснює природу цих творів народної словесності, пов’язуючи їх з іншим широким класом текстів, а через нього — з певним обрядом. Говорячи про російський текст, який розв’язує проблему литовських „Klausimai“, ми маємо на увазі варіанти, записані в Дмитровському районі, на північ від Москви55. Луки за луками. Подруга за подругою. Вогні горять, вари киплять. Нащо вари киплять? Косу клепати. Нащо косу? Траву косити. Нащо траву? Корів годувати. Нащо годувати? Молоко доїти. Нащо молоко? Свиней напувати. Нащо напувати? Гори рити. Нащо гори рити? Хліб сіяти. Коровонько, коровонько, масляна голівонько. Вона у віконце позирає, у хвіртку шмиг. (А. Б. Зернова, с. 16) 54 Мотив свині є і у східнослов’янській казці («Парсюк»). 55 Див. А. Б. Зернова, Материалы по сельскохозяйственной магии в Дмитровском крае, «Советская Этнография», 1932, № 3, с. 15—52. 168 Виправивши деякі очевидні вади тексту (на що годувати? замінюється на: для чого корів?; на що поїти? замінюється на: для чого свиней тощо), отримуємо можливість говорити про повну відповідність між литовським і російським текстами56; тим дивніше, що ці тексти ізольовані, а російський узагалі відомий у такому вигляді лише з Дмитровських записів. Литовський текст Російський текст — Щоб купити косу. — Для чого та коса? — Щоб косити сіно. — Для чого те сіно? — Щоб їсти коровам. — Для чого ті корови? — Щоб доїти молочко. — Для чого те молочко? — Щоб пасти свиней. — Для чого ті свині? — Щоб рити схили⁵⁹. — Для чого ті схили? — Щоб сіяти пшеницю. — Косу відбивати57 — Для чого косу? — Косити траву. — Для чого траву? — Годувати корів. — На що годувати?58 — До́їти молоко. — Для чого молоко? — Напувати свиней. — На що поїти? — Рити гори. — Для чого рити гори? — Сіяти хліб. Продовження литовського тексту, який через мотив випікання булки або бублика переходить до комічного закінчення, має відповідник (але цілком серйозний) у російському тексті: корівко, корівко, масляна голівко. Йдеться, звичайно, про обрядове випікання, коли першого дня Різдва з тіста випікають фігурки корів, баранів або коників і роздають колядникам (землеробська магія)60. В інших варіантах цього російського тексту зміст заключної фрази ще ясніший. Пор. подайте корівку, масляну голівку; у печі сидить, на нас поглядає61. подайте корівку, масляну голівку; на вогні стоїть, на мене погляда- 56 Ця відповідність тим дивовижніша, що у слов’янських мовах відома архаїчна конструкція Dat.+Inf., тотожна аналогічній литовській. Пор. давньоруськ. малъзе мастеры олову льяти, давньочеськ. pytel peřezóm klásti тощо. Див. J. Marvan, Verbum infinitum у балтійських мовах і його відношення до слов’янського стану, „Acta Universitatis Carolinae. — Philologica 2. Slavica Pragensis II“, Praha, 1960, стор. 7—16. 57 Ср. dalgaitį kalt в литовском тексте сказки из Лазун, LKK, II, 1959, стр. 222. 58 Див. виправлення, запропоновані вище. 59 Є варіант kalnams knisti «щоб рити гори». 60 А. Б. Зернова, Указ. соч., стор. 37. 61 Там само, стор. 16. 169 дит! Подайте млинця, тоді піч буде гладенька62; а їм орати ниву, перелоги ламати; подавайте пирога63 тощо. Деякі записи того самого російського тексту, будучи менш точними відображеннями первісного тексту, виявляються не менш важливими для інтерпретації тексту та дослідження його додаткових зв’язків. Пор. текст обряду «козла співати», записаний у селі Ярово Дмитровського району: Пішов козел на новий двір косу просити. Навіщо косу? Косити траву. Навіщо траву? Коней годувати. Навіщо коней? Стовпи возити. Навіщо стовпи? Мости мостити. Навіщо мости? Христові ходити. Навіщо Христові? Богові молитися. Подайте корівку, масляну голівку: У печі сидить, на нас поглядає, А двері йдуть — хвостом мете64 або: Коляда молода У Іванового двору, У Ірини — великої, Купила горщик — Кутю варити, дружину годувати, Щоб дітей народити, А їм ниву орати, Перелоги ламати. Подавай пирога65. Як видно з цих варіантів, усі вони безпосередньо пов’язані з аграрними обрядами, відомими під назвами «козла співати»66, «луг (плугу) кликати»67, «колядування». Цей зв’язок відображений не лише в самих текстах, а й у тому, що їх виконують (про це свідчить А. Б. Зернова) під час Різдва та супроводжують відповідними діями. Давність їх підтверджується наявністю такого роду 62 А. Б. Зернова, зазнач. тв., с. 17. 63 Д. К. Зеленин, Описание рукописей ученого архива РГО, т. II., СПб., 1915, стр. 712. 64 Див. А. Б. Зернова, зазнач. тв., с. 16. 65 Див. Д. К. Зеленін, зазнач. тв., с. 712. Пор. «дружину годувати, щоб дітей народити»5 з vaikelius gyrdzyiu ir ugdysiu з варіанта, записаного в Лазухах (див. J. Senkus, зазнач. тв., с. 222). 66 Одним із наслідків виродження цього тексту є дитяча гра «водити козу». 67 См. А. А. Потебня, Объяснение малорусских и сродных народных песен, II, Варшава, 1887, стр. 45 и след., 173 и след.; Его же, О мифическом значении некоторых обрядов и поверий, М., 1865, стр. 6, 21; А. Н. Веселовский, Разыскания в области русского духовного стиха, Сб. ОРЯС, т. 32, 1883, стр. 114 и след. 170 текстів майже в усіх слов’янських фольклорних традиціях, а також і в деяких інших, насамперед румунській та новогрецькій68. Цікаво й те, що ці «колядкові» тексти повторюють цілу низку особливостей, характерних для „Klausimai“ та російських текстів типу «На що косу? Траву косити...». Серед цих особливостей на особливу увагу заслуговує форма запитання й відповіді (часто з несподіваним закінченням), що поширюється, щоправда, і на деякі суміжні форми, як-от весняні хорові пісні типу «А ми просо сіяли, сіяли»69. Є підстави вважати, що „Klausimai“ і «На що косу? Траву косити» відображають реально наявну діалогічну форму давніх коляд70. Не менш показовим слід вважати й факт жанрової розбіжності відповідних текстів: литовські „Klausimai“, довівши формальну основу колишнього колядкового тексту до межі, перетворилися на різновид казки, тоді як аналогічний східнослов’янський текст залишився колядковою піснею, зберігши при цьому старий віршовий розмір. Не виключена спроба відновити метричну форму тексту, від якого походять „Klausimai“. Майже безсумнівно, що вона близька до розмірів слов’янських колядок: 4+4 (————/————), представленого в сербському й болгарському фольклорі та в аналізованому російському тексті71: На що косу? Траву косити. На що траву? Корів годувати. — ´ — ´ | — ´ — ´ — ´ — ´ | — ´ — ´ або ж: 5+5 (—————/—————), характерному для російських колядок. Пор. чергування метричних можливостей, наскільки про них можна судити за текстом „Klausimai“: Kám tàs dalgis? Šieneliui pjauti. Kám tàs šienelis? Karvėms ėsti. Kám tós karvės? Pieneliui mélžti... (˘) — ´ — | — ´ — ´ — (˘) — — ´ — | ´ — ´ — (˘) — ´ — | — ´ — ´ — 68 Див. P. Caraman, Obrzęd kolędowania u słowian i u rumunów. Studium porównawcze, Kraków, 1933. 69 Пор., наприклад, П. В. Ш т е й н, Великорус в своих песнях, обрядах, обычаях, верованиях, сказках, легендах, СПб., 1898, № 382; А. Т е р е щ е н к о, Быт русского народа, СПб., 1848, V, 19; VI, 307; А. Б. З е р н о в а, Указ. соч., стр. 26 и далі та ін. 70 Пор. побудову колядкової пісні, спільної для поляків, українців, білорусів і румунів. Див. P. Caraman, Указ. соч., стр. 213. Вельми цікава латиська коляда, наведена Е. А. В о л ь т е р о м, Указ. соч., стр. 105—107. 71 Загалом же розмір 4+4 не характерний для російських колядок (на відміну від українських щедрівок). 171 або в іншому варіанті: (1) — ´ — — | ´ — — ´ — (2) — ´ — — | ´ — — ´ — Kām tōs kārvės? Pienui duoti. Kām tās pienas? Sūriams slėgti... (показовою є постійність хореїчних закінчень кожного піввірша). Зрештою, до особливостей, що об’єднують згадані литовські та східнослов’янські тексти з близькими до них фольклорними творами, можна віднести й такі, що стосуються змістового рівня. Зокрема, йдеться про повторення деяких подібних мотивів (іноді навіть не цілком зрозумілих у межах цього тексту), які дають змогу відновити новий ряд реалій. Залишаючи докладний розгляд таких мотивів для іншої праці, обмежимося тут лише загальною вказівкою на окремі паралелі. В одному з наведених варіантів російської коляди трапляється вислів мосты мостить, що пов’язує цей текст із багатьма іншими, які містять цей вислів72. Не наводячи прикладів (вони трапляються часто й добре відомі), зауважимо, що тема мосту в різних варіантах відображена й у фольклорі інших слов’янських народів, пор. сербсько-хорватське mi-si moste gradimo, iz česa je gradite?... puščajte nas krez at most, a ča nam za to date (із хорватської пісні); словацьке па čo vám to kamenía? zlaté mosty stavať? či sú mosty hotové? už sú mosty hotové...; польське jaworowi ludzie, czego tu stoicie? стоjemy, стоjemy, mosty budujemy... тощо73. Та сама тема присутня і в балтійському фольклорі: Nukaldink man tiltelį, Nukalk tiltelį, Per Nemunėlį...79 72 Пор.: Беріть сокири! — Навіщо брати сокири? Рубайте сосни! — Навіщо рубати сосни? Розколюйте дошки! — Навіщо колоти дошки? Мостіть мости! — Навіщо мостити мости? і т. д. Див. П. В. Штейн, Великорусс, т. 1, вип. I, СПб., 1898, с. 307 (№ 1038). Характерною є також подібність формальної побудови цього тексту до коляди, записаної А. Б. Зерновою. 73 См. А. А. Потебня, Объяснения малорусских и сродных народных песен, I, Варшава, 1883, стр. 127 и след. Здесь же дана интерпретация этого выражения. 74 Див. Lietuvių liaudies dainos, с. 93. 172 Морські хвилі захиталися, Мідний міст задзвенів. Під тим мостом місточок, Там рибалили три рибалки...75 Не довгий той міст, Мені через нього перейти...76 Грядочкою до місточка, Понад віконцем. Нехай мої ніжки Не намокнуть!77 тощо. До таких самих спільних для балтійських і слов’янських фольклорних текстів мотивів належать розпалювання вогню та приготування козла до жертвопринесення. Пор. з одного боку, російську казку про Оленушку й братика Іванушку та відображення тієї самої теми в колядках і пов’язаних із ними текстах (...ліси стоять дрімучі, у тих лісах вогні горять, вогні горять великі,... він гострить свій булатний ніж, казан кипить жаркий, біля казана стоїть козел; хоче козла зарізати...78, а з іншого боку — вироджені форми цього мотиву в балтійському фольклорі, зокрема дитячу гру в Литві „vilkas avēs gana“79. Сенс цих і подібних зіставлень полягає в тому, що зіставлювані факти, належачи до текстів, у багатьох аспектах близьких до „Klausimai“ та «На що косу? Траву косити», розширюють той спільний балто-слов’янський контекст, у якому сформувалися розглянуті в цій статті фольклорні тексти та відображені в них реалії. Москва ПРО БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКІ ЗВ’ЯЗКИ У СФЕРІ ФОЛЬКЛОРУ. V. TOPOROV Анотація Мета цієї статті — на прикладі балто-слов’янського фольклору показати широкі можливості, які структурно-типологічний підхід до фольклорних текстів відкриває навіть для розв’язання генетичних 75 Šimtas liaudies baladžių, Kaunas, 1941, стр. 89 (ср. стр. 96). 76Е. А. Вольтер, Материалы для этнографии латышского племени Витебской губернии, с. 361. 77Там само, с. 183. 78 См. И. М. Снегирев, Русские простонародные праздники и северные обряды, М., 1837, I, стр. 103, II, стр. 68 и др. Ср. также вырожденный вариант «Коза» (А. Н. Афанасьев, Народные русские сказки, № 27), кумулятивное построение которой возвращает нас к текстам вроде «На что косу? Траву косить». 79Див. Е. А. Вольтер, Указ. соч., с. 91, 100—101, 109—110. 173 проблем. Об’єктом аналізу є унікальний клас литовських текстів, представлений низкою варіантів литовської народної казки «Klausimai» («Запитання») (жартівливі тексти, у яких ефект створюється завдяки певній невідповідності між суворою логікою композиційної структури, що автоматично функціонує у формі запитань і відповідей та скріплює весь текст, і несподіваними семантичними асоціаціями, які послідовно виникають у композиційному ланцюжку). Результати аналізу такі: синоптична таблиця, що представляє відношення між різними варіантами «Klausimai» на рівні семантичної транскрипції; загальна схема народної казки, реалізована всіма її варіантами на рівні фономорфологічної транскрипції. Спроба проаналізувати місце таких текстів у литовській фольклорній традиції потребує аналізу деяких інших текстів, для яких характерна «ланцюгова структура», передусім народних казок типу «Vištytė ir gaidžiukas» («Курчатко й півник», латиською «Gailītis un vistiņa»), структура ядра якої [kam+Nom₁+Vb(+Dat₁)→Nom₂+Vb(+Dat₁)]→[kam +Nom₂+Vb(+Dat₁)→Nom₃+Vb(+Gen₂)] тощо, здається, досить подібною до схеми «Klausimai». Порівняння балтійської народної казки з відповідними варіантами східнослов’янської народної казки показує, що відношення між балтійськими та слов’янськими версіями є відношеннями трансформів, один із яких виникає внаслідок дії оператора запитування. Розгляд східнослов’янської народної казки про півня й курку є досить повчальним, оскільки вона, очевидно пов’язана і з «Klausimai», і з балтійськими варіантами казки про півня й курку, допомагає встановити зв’язки між ізольованою в литовській фольклорній традиції казкою «Klausimai» та казками типу «Vištytė ir gaidžiukas» тієї самої традиції. Завдання історичного тлумачення «Klausimai» та встановлення його генетичних зв’язків можна виконати шляхом аналізу російського фольклорного тексту, записаного в Дмитровському районі (на північ від Москви), — «На что косу? Траву косить.» Цей текст, майже ідеально відповідний литовським «Klausimai» за формою й семантикою, безперечно належить до типу Koliada і пов’язаний з аграрними обрядовими ритуалами. Тому висувається припущення, що литовські «Klausimai» також слід тлумачити як результат часткової деградації давнього тексту, що належав до типу Koliada. Стаття завершується кількома прикладами деградації таких текстів (наприклад, до дитячих ігор) і припущенням щодо ймовірної метричної форми тексту, до якого сягають «Klausimai». 174 З ОБЛАСТІ БАЛТО-СЛОВ’ЯНСЬКИХ ФОЛЬКЛОРНИХ ЗВ’ЯЗКІВ V. TOPOROVAS Резюме Мета статті — на матеріалі балтійського та слов’янського фольклору проілюструвати широкі можливості, які структурно-типологічне дослідження фольклорних текстів відкриває навіть для розв’язання генетичних проблем. Аналізується унікальний клас литовських текстів, представлений численними варіантами казки «Klausimai» (жартівливі тексти, у яких ефект досягається завдяки певній невідповідності між дуже логічною композиційною структурою запитань і відповідей, що діє автоматично й міцно поєднує весь текст, та несподіваними семантичними асоціаціями, які послідовно виникають у композиційному ланцюжку). Результати аналізу: синоптична таблиця, у якій представлено співвідношення різних варіантів «Klausimai» у семантичному плані; загальна схема казки з усіма варіантами її реалізації у фономорфологічному плані. Щоб визначити місце таких текстів у литовському фольклорі, аналізується кілька інших текстів із «ланцюговою» структурою, насамперед казка типу «Vištytė ir gaidžiukas» («Gailītis un vistiņa» латиською), структура ядра якої [kam+Nom1+Vb(+Dat1)→Nom2+Vb(+Dat1)→[kam+Nom2+Vb(+Dat1)→Nom3+Vb(+Gen2)] тощо, виявляється досить близькою до схеми «Klausimai». Зіставлення балтійської казки з відповідними варіантами східнослов’янської казки показує, що балтійські та слов’янські версії співвідносяться як трансформи, один із яких є результатом дії оператора запитування. Порівняння зі східнослов’янською казкою про півня й курку заслуговує на увагу, оскільки ця казка, безсумнівно пов’язана і з «Klausimai», і з балтійськими варіантами казки про півня й курку, водночас допомагає встановити зв’язок між ізольованими в литовській фольклорній традиції «Klausimai» та казками типу «Vištytė ir gaidžiukas». Історію «Klausimai» та її генетичні зв’язки встановлюють шляхом аналізу одного російського фольклорного тексту («На что косу? Траву косить»), записаного в Дмитровському районі (на північ від Москви). Цей текст, що майже ідеально збігається з литовськими «Klausimai» за формою та семантикою, безперечно належить до типу Koliada й пов’язаний з аграрними обрядами. Тому пропонується розглядати литовські «Klausimai» також як наслідок (результат) часткової деградації давнього тексту типу Koliada. Стаття завершується кількома прикладами деградації подібних текстів (аж до дитячих ігор) і припущенням щодо метричної форми тексту, від якого походять «Klausimai».