Lietuvių kalbos įvardžiai ir jų reikšmės

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, VI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЗАЙМЕННИКИ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ ТА ЇХНІ ЗНАЧЕННЯ A. VALECKIENĖ § 1. Займенники мають дуже загальні, абстрактні значення. Вони вказують на предмети або ознаки у певному відношенні, не виражаючи конкретного змісту вказуваних предметів або ознак. Залежно від контексту вказуваний предмет або ознака можуть щоразу бути іншими. Кількість предметів або ознак, на які вказують займенники, не визначена. Коли вказуваний предмет або ознака змінюється (залежно від контексту), відношення, у якому певний займенник указує на предмет або ознаку, залишається сталим. Займенники поділяються на семантичні групи відповідно до відношень, у яких вони вказують на предмети або ознаки. У цій статті семантична класифікація займенників дещо відрізнятиметься від тієї, що подається в сучасних підручниках литовської мови. Крім того, тут буде зроблено спробу висвітлити словотвірно-семантичну стратифікацію займенників литовської мови, тобто показати, які займенники та їхні значення є давніми, а які утворилися недавно. 1. Особові займенники § 2. До особових належать aš, tu, mes, jūs, jis, ji, tamsta. Іноді значення особового займенника має також займенник pats, -i. Чисто особовими (і то із застереженнями) можна вважати лише займенники aš, tu, mes, jūs, tamsta. Вони вказують на особу щодо мовця. § 3. Займенник aš указує на самого мовця, tu — на особу, до якої звертається мовець. — Куди ж я тепер подінуся, з чого житиму! — голосить матінка... BilR I 164. — Йонаю, і ти марш на роботу, — не показуй своєї могутності, є й сильніші за тебе CvR IX 64. Займенники mes і jūs за своїм значенням слід вважати самостійними займенниками, а не формами множини займенників aš та tu (так умовно робиться в системі відмінювання). Займенник mes указує не на кількох мовців (тобто на двох і більше «я»), а на мовця разом з іншими особами («я» і «ти» або «він»). Займенник jūs указує на двох і більше осіб, до яких звертається мовець («ти» і «ти» або «ти» і «він»). Ми солдати. Холодний гнів скував наші обличчя SNėrP I 205. А ви, баби, не заважайте, варіть гриби й помішуйте (d.) Skp. У художньому мовленні займенниками aš, tu, mes, jūs можуть указувати й на предмети. У таких випадках предмети, на які вказують, немов персоніфікуються. 31 Займенники aš, tū, mės, jūs — давні форми, деякі з них дещо змінилися. Поряд із aš у литовських говорах і давніх писемних пам’ятках трапляється форма ėš із коротким початковим e (пор.: ėš Nmč, Zt, jėš (із додатковим j) Plm, Lzd, esch BP I 28, 33, 5, 6), яка давніша за лит. aš і відповідає латиському es, прусському es (поряд із as). У литовській мові форма ėš перетворилася на aš, найімовірніше, тому, що часто перебуває в проклітичному положенні: у литовській мові здавна чергуються ненаголошені початкові голосні слова a та e (пор. akmuõ лит., ekmuõ Grš, Erž, álksnis лит., élksnis Gs, Nm, Erž, erėlis лит., arėlis Ds, erškėtis лит., arškėtis Ds)². У формах aš, ėš приголосний š<ž змінився ще в прабалтійській мові (пор. латиське es, прусське es, as, але давньослов’янське azъ)³. У говорах замість займенникової форми mės (із подовженим e, мабуть, за аналогією до jūs⁴) трапляються форми з коротким кореневим e (пор. mės Lp, Vs, Krtn, Kal, Dglš, Skdv, Vdk), які є давнішими й відповідають прусському mes⁵ та латиському діалектному mes. В окремих випадках за аналогією до mės уживається також jūs (із коротким u) Kal. Відповідні нашим займенникам aš, tū, mės, jūs основи в інших індоєвропейських мовах мають такі самі значення особових займенників. § 4. Займенник tămsta у литовській мові є новоутворенням, найімовірніше, з поєднання tavo mylista; пор. перехідні форми tămista Slnt, Gs, Krok, Vrn, Švenč, Eiš, tămyšta Lp, Kv. Цей займенник не позначає нових особових відношень. Його вживають замість tū, ввічливо й шанобливо звертаючись до іншої особи (часто малознайомої, старшої або шанованої). Форми множини займенника tămsta трапляються у ввічливому звертанні до двох чи кількох осіб замість звичайного jūs. — Не знаю, — сумно відповів Антанас, — може, т а м с т а порадиш? Адже ти дядько... BilR I 79. Тут стояла вже немолода жінка, одягнена в білу шубу, і привітно дивилася на нас двох. — То, може, т а м с т о с піти по гриби? — запитала вона. — По гриби, — відповіла сестра, зітхнувши, — але якби ж ти, т а м с т а, знала, як ти нас налякала! BilR I 171. У давніх писемних пам’ятках замість tămsta уживаються сполуки jūsų sveikata, tamstos sveikata. Такі сполуки трапляються й нині у творах художньої літератури. Іменник sveikata тут уже не має свого прямого значення. Але щоб ті речі, про які вам нагадав, на вашу користь краще запам’яталися: коротко кажучи, те, що сказав раніше, тепер кажу DP 34. 1 Див. K. Būga, Lietuvių kalbos žodynas, 1 sąs., Kaunas, 1924, p. 9. 2 J. Endzelynas (žr. jo Baltų kalbų garsai ir formos, Vilnius, 1957, p. 147) abejoja, ar visose lietuvių kalbos tarmėse aš<šė, ir nurodo dar trečią formą tarm. ōš<āš (iš Anykščių), gretindamas ją pirmojo garso atžvilgiu su s. sl. azъ, kur a žodžio pradžioje galėjo būti iš ilgojo balsio (žr. A. Mẽĩe, Общеславянский язык, Москва, 1951, p. 363). Mūsų supratimu, lietuvių kalbos formoje ōš<āš greičiausiai yra antrinis balsio pailgėjimas. Tarmėse įvardžio aš balsis dažnai pailgėja, kai jis atsiduria atvirajame skiemenyje, prisidėjus prie šio įvardžio pabrėžiamosioms, dalelytėms (plg.: ãšai BaranLM 179 (Jnš), ãšianai Sv. Dbk., Zsl, Pnd, ãšian An, Sv, ãšiano BūgAS 172 (Dsn), ãšianos Lkm, Plš, ãšianos Rgv, ãšianajos Brž), nors kai kur jis išlieka ir nepailgėjęs (plg.: ãšai Mlt, ãšianai Ukm, ãšian Pš, Sd, Ukm, Všk, ãšano Str, ãšianos Dglš). Pagal santykį ãšian: aš galėjo susidaryti šalia ãšian ir aš. 3 Щодо переходу приголосного š<ž у формах ėš, aš див. J. Endzelynas, min. veik., p. 147. 4 Див. J. Endzelynas, там само, p. 148. 5 Žr. J. Endzelin, Altpreussische Grammatik, Riga, 1944, p. 133. 32 Кого з усіх вас, шановні, ми найперше коротко покажемо DP 144....насамперед шість неоспорюваних артикулів ваших шановних DP 257. Просячи чогось у когось або шукаючи собі розради, завжди починали говорити з цих слів, схиляючи голову: «Ми прийшли довідатися про здоров’я Вашої Милості...» DaukB 64. — Але й, мужність Вашого здоров’я незрівнянна! — дивувався Йонушас LzPR II 46. У тому самому значенні, що й támsta, -os, у литовській мові вживається займенник pats, -i, patys, -čios, проте він не такий офіційний і трапляється в інтимнішому спілкуванні. Чи пам’ятаєш ти японську війну? Up. Мені здається, що ти сам не тутешній, бо я сама вперше побачила Srv. Основне значення pats, -i див. § 35. Подібно до pats, -i, вживається також прикметник sveikas, -à з ослабленим прямим значенням. Бути велетнем, звісно, не велика річ, але бути такою людиною, як здоровий, — це вже зовсім інша справа BalčHP 125. Я питаю: хто ж ти такий, здоровий, що так говориш? PaukštAA 37. Окрім згаданих, у литовській мові досить звично ввічливо звертатися до іншої особи займенником jūs замість tų. Серед усіх інших займенників, уживаних для ввічливого звертання, він найбільш нейтральний. А чому б вам не погодитися стати директором у нашій середній школі? — запитав Куліешюс, не відводячи пильного погляду від обличчя Норкуна BaltrTK II 37. § 5. Серед усіх особових займенників, які в той чи інший спосіб указують на осіб, вирізняється займенник jis, ji. Він уживається для вказування як на особу, так і на предмет. Займенник jis, ji вказує на особу або предмет, про які йдеться. Молодші брати заздрили Мікутісу, бачачи, як спритно він запрягав коня, як гострив косу CvR III 137. Десятки разів Девейка з Кризом підводяться з-за столу, але знову саджають їх CvR IX 18. Петрас ніс сідло до комори й знайшов її замкненою ŽemR I 167. Вона зламалася тому, що була тоненькою гілочкою маслини JV 450. Займенник jis походить від вказівного займенника *is із доданим j (у деяких відмінках є форми *io-, iā). Тому його значення також залишилося близьким до значення вказівних займенників. Особа або предмет, про які йдеться, — це ті, кого чи що ми вже знаємо з попереднього контексту або на кого чи що буде вказано далі (пор. загальне значення вказівних займенників, § 13). В інших індоєвропейських мовах займенники цього кореня також уживаються у значенні третьої особи, пор. гот. is «він», лат. is «він» і «той». Вважають, що кореневе значення займенника jis, ji в давнину було ближчим до значення кореня tàs, tà, однак jis, ji частіше вживався анафорично, указуючи на те, що вже було згадано (без наголошеного виокремлення)⁶. Вказівні займенники, ужиті анафорично, у реченні зазвичай виконують іменникову функцію, тобто виступають підметом або додатком, як особові займенники (див. §§ 15, 2; 16, 2). Перетворенню займенника jis, ji на особовий, імовірно, сприяли саме його слабке вказівне (анафоричне) значення та іменникове вживання. ⁶ Див. K. Brugmann, Die Demonstrativpronomina der idg. Sprachen, Leipzig, 1904; „Abhandlungen der Philologisch-historischen Klasse der Königlich Sächsischen Gesellschaft der Wissenschaften“, XXII Bd. Nr. VI, p. 37—38. 3. Kalbotyros klausimai VI. 33 У багатьох індоєвропейських мовах займенники третьої особи мають різні корені. Серед балтійських мов займенник jis у значенні третьої особи відомий ще у верхньолатиському діалекті. В інших латиських діалектах і літературній мові замість jis, ji вживається займенник vinš. У прусській мові це значення має tãns (поряд з енклітикою *dis), що, найімовірніше, виникло шляхом контамінації з *tas і *anas7. § 6. У деяких литовських діалектах замість jis, ji вживається займенник anas, ãns, -à. У жемайтському діалекті ãns, -à у значенні займенника третьої особи має повну парадигму: ãns, anõ, anám тощо, anà, anõs, anái тощо, aniẽ, anų, anìms тощо, anõs, anų, anóms тощо. Lkv, Mžk, Vvr, Grg, Užv, Slnt. У цих діалектах ãns, -à зберігає також значення вказівного займенника. У східноавкштайтських діалектах займенник третьої особи має суплетивну парадигму: називні форми ãns, -à, ãnys⁸ (ãnies), ãnos; інші відмінки — форми *jo-, jã-: jõ, jãm тощо, jõs, jái тощо, jų̃, jáms, jóms тощо. Sv, Dbk, Dglš, Tvr, Aln, Plš, Uti: у значенні вказівного займенника всі форми тут мають той самий корінь: anàs, anõ, anám тощо, aniẽ, anų, aniẽms тощо. У старих писемних пам’ятках спостерігається подібне становище. У працях К. Ширвіда можна реконструювати суплетивну парадигму у значенні третьої особи, як у східноавкштайтських діалектах: називні форми anas SP I 20, ana 174, anis 32, anos 21; інші відмінки: род. jo 17, jos 76, ju 18, дав. jam 23, jey 170, jiemus 31, знах. ii 23, iu 72, juos 31, jas 80, оруд. juo 58, jews 128 тощо. Однак тут трапляються також називні форми з коренем *jo-, пор.: Ir tare iop motiną io [...] Sitay tewas tawo, ir asz gayledami ieszkoime tawis. Ir tare iump. Kodrin manis ieszkoiot, nežinoiot jog tuose (davktuose) kurie ira Tewo mano, reykia man’ būt? O i e nesuprato žodžio, kuri biloio iump SP I 195 (пор. польський текст... A o ni nie zrozumieli... SP I 196). У значенні вказівного займенника у працях К. Ширвіда вживаються форми anas, -a в усіх відмінках, пор.:...a n a krauiu tekunti žmona SP I 101. A n i e Arionay, Eutichionay, Monothelitay, ir kiti paklideley SP I 205,...iaunikayčio a n o SP I 88....ape a n u Baltzaru SP I 134 тощо. У працях М. Даукши та Й. Бреткуна anas, -a вживається у значенні третьої особи непослідовно, поряд із формами jis, ji. Як і в жемайтському діалекті, тут трапляються не лише називні форми, а й форми anas, -a інших відмінків замість форм jis, ji, пор.: одн. наз. ghis BP I 39, 45, 46, ĩis DP 3, 4, anas BP I 39, ánas DP 5; мн. наз. ghie BP I 43, 50, iiẽ DP 3, 15, anis BP I 41, 33, ániš DP 16; мн. знах. ios BP I 2, anus BP I 33, 35 тощо. З цього можна зробити висновок, що вживання anas, ãns, -à у значенні третьої особи в литовській мові розвинулося значно пізніше, ніж уживання займенника jis, ji в тому самому значенні. В історичний період anas, ãns, -à у значенні третьої особи в литовській мові ще не набув цілковитого поширення. У литовських діалектах розвиток займенника ãns, ãns, -à у значенні третьої особи відповідає розвитку займенника onъ у слов’янських мовах. У старослов’янській мові 7 Див. K. B r u g m a n n, там само, с. 92; J. E n d z e l i n, Altpreussische Grammatik, с. 121. 8 Ãnys поряд з aniẽ (який уживається у значенні вказівного займенника), найімовірніше, виник за аналогією до pâtvs (див. J. E n d z e l y n a s, Baltų kalbų garsai ir formos, с. 150; інакше E. F r a e n k e l, Sprachliche, besonders syntaktische Untersuchung des kalvinistischen litauischen Katechismus des Malcher Pietkiewicz von 1598, Göttingen, 1947, с. 23), оскільки pâtvs, pâtvys, як і anas, ãns, ãnys, також уживається у значенні третьої особи. 34 onb ще мав повну парадигму й значення вказівного займенника. У сучасних слов’янських мовах, за винятком болгарської літературної мови, уже сформувалися суплетивні парадигми для значення третьої особи з форм займенника онъ та *ъ, пор. рос. он, его, ему тощо, пол. on, jego, niego, go, jemu, niemu, mu тощо, чес. on, jeho, od něho jemu, mu, (k) němu тощо. У старій російській мові онъ, крім значення третьої особи, мав також значення вказівного займенника⁹, тоді як у сучасній російській мові он уживається лише у значенні третьої особи (повна форма цього займенника оный у певних випадках іще трапляється у значенні вказівного займенника). Отже, у слов’янських мовах onъ також не має праіндоєвропейської давності у значенні третьої особи. І в литовській мові anas, anš, -à, і у слов’янських мовах онъ спільне вживання у значенні третьої особи, найімовірніше, виникло незалежно, але з тієї самої причини. Є підстави вважати, що ànas, anš, -à у значенні третьої особи розвинулося подібно до jis, ji — з анафоричного вживання вказівного займенника ànas, -à (подальше пояснення див. § 17). § 7. Система особових займенників трьох осіб виражає основні учасники мовленнєвого акту: мовця, слухача та особу або предмет, про який ідеться. В окремих мовах особові займенники допомагають виражати категорію особи дієслова, пор. англ. I go, you go, he, she, it goes, we go, you go, they go. У литовській мові особові займенники для цієї функції не обов’язкові, оскільки особові закінчення дієслів добре виражають категорію особи. У литовській мові займенники aš і tu, а також mes і jūs часто опускаються. Їх уживають тоді, коли в реченні хочуть наголосити на мовцеві або його співрозмовникові; вони також необхідні, коли особовий займенник є одним із однорідних підметів або має приєднаний орудний відмінок супутності, пор.: mano brolis ir aš, mes su broliu. 2. Зворотний займенник § 8. Зворотний займенник лише один — savęs. Це давня форма (у говорах трапляється також із давнішим голосним кореня e: одн. род. відм. sévęs Rt, sévęs Sg, Rsn, одн. знах. відм. sevė StngŽ 43, sevę Mit I 73). Зворотний займенник із тією самою основою мають і інші індоєвропейські мови. Займенник savęs указує на відношення особи, яку в реченні усвідомлюють як суб’єкта дії або стану, до самої себе. Таким чином, особа, на яку вказує зворотний займенник, і особа, що виступає в реченні суб’єктом дії, — та сама. У реченні зворотний займенник завжди позначає об’єкт дії. Через таку свою функцію зворотний займенник із давніх часів не має називного відмінка, тобто відмінка суб’єкта. Так само з давніх часів зворотний займенник не має форм множини. У литовській мові зворотний займенник savęs зберіг дуже давнє вживання. Тут він указує на відношення до самого себе як мовця, так і співрозмовника, а також особи, про яку говорять. ⁹ Žr. А. П. Якубинский, История древнерусского языка, Москва, 1953, p. 193. 35 — Я дам десяток! — вигукнув старший. — І я стільки ж, — сказав другий. — Тільки зараз у нас немає при собі ŽemR I 181. Не ламай так собі рук, наче березові гілки, які ламає прив’язаний вітер MairRR I 69. Старенька теж сіла на лавку, поправила веретено й посунулася ближче до свого прядки KrèvAP 126. Слепукас знизав плечима, підібгав лікті під себе і відразу став ще більше схожим на зваляну ряднину, ніж на живу істоту BaltPV I 110. Три дні вони могли працювати для себе, три дні ходити до маєтку VIkv. Давнє вживання зворотного займенника, крім литовської, збереглося й в інших балтійських, а також у слов’янських мовах, пор.: лат. es aizstāvu s e v i, tu aizmiršti s e v i, viņš nepiederēja s e v; рос. я купил с е б е книгу, ты думаешь о с е б е, он взял с с о б о й мяч. У багатьох сучасних індоєвропейських мовах, наприклад німецькій, англійській, французькій, зворотний займенник стосується лише особи, про яку говорять. Коли суб’єктом дії є перша або друга особа, вживаються форми особових займенників, пор.: нім. ich kleide m i c h an, du kleidest d i c h an, er kleidet s i c h an тощо. У давніх литовських писемних пам’ятках поряд зі звичайним уживанням savęs (пор.: Dūk mums ing s a w e tijikietiji Mž 421, Miliek artima [...] kaipo patis s a w i Mž 38....preg s a w e s mani laikikiet Mž 9) трапляються й такі випадки: ...pro anksta pagatawissu m a n e tawęspi Mž 511. Prieg t a w ę s tu mus turėk Mž 260. Jeib mes m u s stiprei gintumbim Mž 52. Такі конструкції з формами особових займенників замість займенника savęs у наших давніх писемних пам’ятках є, очевидно, кальками з інших мов. 3. Присвійні займенники § 9. До присвійних займенників належать: mãno, tãvo, sãvo, mãnas, -à, tãvas, -à, sãvas, -à, manãsis, -óji, tavàsis, -óji, savàsis, -óji, mūsàsis, -óji, jūsàsis, -óji, maniškis, -ė, taviškis, -ė, saviškis, -ė, mūsiškis, -ė, jūsiškis, -ė. Значення присвійних займенників мають також родові відмінки особових займенників (крім aš і tu): jõ, jõs, jų, mūsų, jūsų, tàmstos, tàmstų, paties, pačios, pačių. Усі присвійні займенники литовської мови мають основи особових або зворотного займенника. Найдавнішими є форми основ на d/o. Відповідні займенники з і.-є. закінченнями основ на *o/ā, які відповідають лит. tãvas, -à, sãvas, -à, мають і інші споріднені мови, пор. лат. tuos, suos (поряд із новішими tuus, suus) з *tovos, *sovos¹⁰. Лит. mãnas, -à, очевидно, виникло за аналогією із системою особових займенників (як manè, tavè, savè, так і mãnas, -à поряд із tãvas, -à, sãvas, -à)¹¹. Такі самі форми має літературна латиська мова: mans, tavs, savs. Присвійні займенники прусської мови mais, twais, swais за словотвором відповідають старослов. mojb, tvöjb, svojb. Родові форми mãno, tãvo, sãvo, а також займенникові форми manãsis, -óji, tavàsis, -óji, savàsis, -óji, mūsàsis, -óji, jūsàsis, -óji в литовській мові— 10 Див. Stolz-Sch m a l z, Lateinische Grammatik, München, MCM XXVIII, p. 284. 11 Див. K. Brugmann und Delbrück, Нарис порівняльної граматики індоєвропейських мов, 2 Bd., 2 Tl., 1 Lief., Strassburg, 1909, p. 405. 36 …бою є новішими. Займенники із займенниковим суфіксом -iškis, -ė (maniškis, -ė, taviškis, -ė тощо) характерні лише для литовської мови. Be minėtųjų, tarmėse ir senuosiuose raštuose vartojama daugiau įvairesnių savybinių įvardžių. Iš dgs. kilm. mūsų yra sudarytas pagal mãnas, -à, tãvas, -à, sãvas, -à su a/o kamienų galūnėmis įvardis mūsas, -a „mūsų“ (:mūsas liežuvis (= mūsų kalba) Lz, Ponų musuy MP 200, mūsan kolchoze Lz). Dar daugiau paplitę kilmininkiniai vediniai su ia/io kamienų galūnėmis, kurios būdvardžių daryboje neretai turi priklausomumo reikšmę, pvz.: mūsis, -i „mūsų“ (:dėdė mūsis Dv, mūsis šuva Lz, mūsi žẽnelė Lz, ašarėlės mūsios mergužėlės (d.) Dv, mūsi brolį Dv, per mūsį ã pirkia Dv, mūsian kieme Dv, mūsion rankon Lz, mūsios pievos Lz, mūsiai vyrai Lz); jūsis, -i „jūsų“ (:jūsis brolelis (d.) Dv, jūsion rankon (ps.) Lz); jōsis, -i „jos“ (:jōsis tėvas Lz, jōsis vyras Lz, jōsiai dukteriai Lz). Taip pat pažįstami savybiniai įvardžiai iš tų pačių kamienų su priklausomumą reiškiančiu jis, -ė (i), pvz.: tavajis, -ė Ns 1839, 2, mūsujis, -i, jūsujis, -i SchG 218, pačiųjai StngŽ 45. Šalia manãsis, -oji, tavàsis, -oji ir t. t. tarmėse vartojamas dar tamistasis, -oji Šts. § 10. Присвійні займенники зазвичай указують на належність предмета (відповідно до значення основи) першій, другій або третій особі, тобто мовцеві, співрозмовникові або особі, про яку йдеться. Присвійні займенники мають прикметникове значення. Їхня основна функція в реченні — бути означеннями. Присвійні займенники, що виконують у реченні функцію іменників, є вторинними. У сучасній літературній мові найбільш поширені присвійні займенники mãno, tãvo, sãvo і родові форми особових займенників jõ, jõs, jų, mūsų, jūsų у значенні належності. Займенники mãno, mūsų указують на належність предмета першій особі, tãvo, jūsų — на належність предмета другій особі, а родові форми jõ, jõs, jų — на належність предмета третій особі. — Кризаю, сьогодні тобі на ярмарок! Бачу, що я вже не потрібен, — сумно каже майстер: — не потрібні їм ні мої скрині, ні бочечки. Постаріли мої руки... CvR IX 89. Де Неман тече, за сніг біліші розквітли наші садки й садочки зелені MiežML 320. Ну, Йонасе, і ми прийшли потанцювати на твоєму весіллі VaičiūnD 111. Господарі. — Ми через ту саму землю. Віктор: — Знаєте, з вашою землею самі клопоти. Її великі пани прибрали до рук VaičiūnD 325. Юргіс ніколи не приходить з порожніми руками. Кишені його піджака вічно відвисають від кольорових камінців, різноманітних цвяхів, шматочків свинцю, старих куль... BaltPV₁ I 11. Жінка побоювалася, аби тільки з її чоловіком не сталося лиха CvR III 105. Але й старі пні та корчі лякаються, коли лютий зимовий вітер починає ворушити своїми міхами DonR 91. У литовській мові немає спеціальних присвійних займенників для вираження належності третій особі. Займенник sãvo, маючи значення належності, водночас зберігає й «зворотну» функцію. Він може вказувати на належність предмета всім трьом особам, які в реченні виступають суб’єктами дії або стану. Тому цей займенник доречно називати зворотним присвійним займенником. 37 Тоді я писав і відчував, що знаходжу нові слова для своєї туги, і вперше відчув, що хочу й можу бути поетом VenciGD 520. Своє серце, пісні й молодість віддамо життю mes MarcinkDP 69. Ідеш, наче не своїми ногами! Птах теж за свої пісні сала не отримує, а ніхто не питає, чому він щебече CvR IX 37. Катре принесла тканину для музикантів, постелила свої скатертини на столи ŽemR I 77. Брати ще трохи постояли, а потім кинулися до своїх справ BaltPV I 269. Займенники mano, tavo, mūsų, jūsų, jo, jos, jų вказують на належність предмета іншій особі, а не суб’єктові дії чи стану. Пор.: Він узяв мій олівець; суб’єктом дії є він (третя особа), а особа, якій належить олівець, — інша (перша). У реченні Він узяв свій олівець особа, якій належить олівець, водночас є й суб’єктом дії. У конструкціях із пасивними дієприкметниками присвійні займенники mano, tavo, savo у литовській мові вказують на належність ознаки, що виникла внаслідок дії, відповідній особі (mano — першій, tavo — другій, savo — будь-якій із трьох осіб), пор.: Ну що, мамо, хіба я неправду казав, що твій вигнаний мною жених нас обманює? VaičiūnD 114. § 11. Займенники mãnas, -à, tàvas, -à у сучасній літературній мові зникають, трапляються ще в поезії та піснях; у побутовому мовленні вживаються лише в діалектах. Залита ранковим сонцем, прекрасна моя генераціє MarcinkDP 69. Біжи, біжи, конику, мій чорнобровий, аж до зеленої галявини LB 25. Мої окуляри показують темніше Ut. Брат мій у Вільнюсі Dv. Якщо це було твоє, міг би й не віддавати JabIG 46. Sãvas, -à у суто присвійному значенні також нині вживається нечасто, пор.: Не вірю власним вухам. Не можуть шляхтичі так говорити SruogR III 377. На зеленому, рожевому, білуватому дні цятки грибів мерехтять поміж дерев із власних садиб BaranAŠ 20. Займенник sãvas, -à у сучасній літературній мові набуває якісного значення прикметника, близького до присвійних займенників, — «не чужий», наприклад: Дружньо простягають мені руку юрми, — я своя для народу! SĖrP I 243. Увесь твій розум із книжок, а його погляди — свої, від розуму, від серця... KrėvAP 107. Я своя, не гостя! And. Чи він мені свій, чи не свій, але гарний, то гарний (дитина) Užg. Дрова маємо свої у Швянчені. Як може собака вкусити свого господаря! Er. Той дістав палицею, хто не знає свого Ad. Із заперечною часткою ne займенник savas має таке саме якісне значення прикметника, відтінене часткою ne, а саме «чужий, не такий, яким має бути, дивний, жахливий», але вживається в переносному значенні, наприклад: Повернувшись після обіду, я відламав окраєць хліба й приніс Степукові. Він жував ніби не своїми щоками, а потім простягнув назад: — Більше не хочу... BaltPV I 109. Серце почало метатися, наче чуже ŠimkA 15. Тих гір 38 висота була неабияка (дуже велика), безодневі печери LT II 473. Лауринас скрикнув нелюдським голосом, почувши, як хруснула кістка його руки, і, знепритомнівши, упав BilR I 66. У старих писемних пам’ятках mānas, -ā, tāvas, -ā, sāvas, -ā (поряд із формами māno, tāvo, sāvo) ще дуже часто вживаються зі значенням належності, наприклад: ...tu mans essi Karalijus Mž 402....sugrinschk wel tawospi Poniospi BB I Moz 16,9. ...pertaidžia iėmus wést ārtimas sawās DP 470. § 12. Повні форми присвійних займенників manāsis, -ōji, tavāsis, -ōji, savāsis, -ōji, mūsāsis, -ōji, jūsāsis, -ōji, а особливо займенники із суфіксом -iškis, -ė maniškis, -ė, taviškis, -ė, saviškis, -ė, mūsiškis, -ė, jūsiškis, -ė у сучасній літературній мові найчастіше вживаються як іменники у значенні так званої близької належності, тобто форми однини означають «хтось із домашніх (чоловік, дружина), родич, коханий, кохана» тощо, а форми множини — «домашні або просто близькі люди, люди цього краю чи прошарку». Що там робить твоя (твоя дружина), чи одужала Skd. Видно, вона ще не знайшла свого, і всі були для неї однаково добрі, рівні, привабливі DovPK 184. Несподівано ще задзвеніли, прибігши, молодої послідовники: брати, рідня та сваха з чоловіком. Зраділа Катря, дочекавшись своїх ŽemR I 78. А ваш (голова вашої родини, чоловік) вже повернувся з базару? Als. Мій завжди спочатку надсилає листа, а потім гроші. Може, і твій так робить KrėvAP 236. Твій — ні в тин ні у ворота (твій чоловік ні на що не годиться) Ds. Усе біда, усе треба рятувати, а через дрібниці складати якісь папери — не годиться зі своїми ŽemR I 155. Наймити обрали делегацію зі своїх, яка говорила від імені всіх CvR VIII 34. І тепер я побачив, що лежу не сам. Лежать усі наші: батько, мати, Маре, Левукас... BaltPV₁ I 146. Повні форми присвійних займенників поряд із родовими формами māno, tāvo, sāvo також уживаються зі звичайним значенням належності, хоча й не так часто, як останні. Старий знову загомонів, і за мить — бух! — із срібною сокирою: «Це твоя?» «Не моя. Моя інша!» Jrk 22. Майстрові остаточно остогидли пусті балачки, і він замахнувся ложкою, але син прикрив чоло своєю ложкою CvR IX 58. Наш хлопець ще не їв J. Присвійні займенники із суфіксом -iškis, -ė у цьому значенні вживаються рідко, частіше лише в діалектах; трапляються вони й у старих писемних пам’ятках. Як би ми не говорили, тобі завжди буде ближчим рідний край, так само як мені — мій BaltrTK II 257. Твої бджоли мені не до вподоби Ds. Своя корова здохла, чи десь купив? Ds. Наш (півень) усім півням голови повідрубував Sdk. Здається, що ваші луки ніби краще заросли Ds.... musiszkiey Heretikay SP I 206. 4. Вказівні займенники § 13. У сучасній литовській літературній мові до вказівних займенників належать: tās, tā, šis, ši, šitas, -a, anās, -ā, toks, -iā, šioks, -iā, šitoks, -ia, anōks, -ia. Також до вказівних слід зарахувати складені форми tas 39 pàts, ta pati, pàts tàs, pati tà, toks pàt, tokia pàt, kurie за своїм загальним значенням часто мало відрізняються від займенників tàs, tà, tóks, -ià, з яких вони утворені. Вказівні займенники зазвичай указують на предмет або ознаку, відомі з контексту та мовленнєвої ситуації. Займенники tàs, tà, šis, ši, šitas, -a, anàs, -à, tas pàts, ta pati указують на предмети, а tóks, -ià, šioks, -ià, ši toks, -ia, anóks, -ia, toks pàt, tokia pàt, pàts tàs, pati tà — на ознаки. А) Вказівні займенники, що вказують на предмети. § 14. Займенники tàs, tà, šis, ši, anàs, -à є давніми. Кожен із них з давніх часів зберіг окремий відтінок вказівного значення. Займенник tàs, tà, крім форм чоловічого й жіночого роду, має також форми середнього роду: tai (імовірно, шляхом стягнення з *ta-ai12), tät (з праіндоєвропейського *tod), діал. ta Slnt, Mit II 31 (з праіндоєвропейського *to(d)), tatai. Як відомо, форми називного відмінка однини чоловічого й жіночого родів tàs, tà узагальнили t- з інших відмінків і форм середнього роду. Давніші форми називного відмінка однини чоловічого й жіночого родів в індоєвропейських мовах мають s- (наприклад, санскр. sa ir saḥ, sā). Вирівнювання основи форм tàs, tà є дуже давнім. У латиській мові також уживаються форми з t- (tas, tā), пор. також старослов’янське tb, ta, to. Вважають, що прусське stas є контамінацією основ *sa(s) і tas13. Литовський займенник šitas, -a міг розвинутися з šis і tàs; його значення тепер збігається зі значенням займенника šis, ši. У наших давніх писемних пам’ятках поряд із šis, ši паралельно вживається також šitas, -a, пор.: schi Mž 281, szitu (оруд. відм. одн. чол. роду) Mž 29. Литовські займенники tàs, tà, šis, ši, šitas, -a, anàs, -à зберегли систему трьох дейктичних розрізнень. Šis, ši та šitas, -a указують на відомий предмет, дуже близький до мовця в просторовому й часовому плані, тобто такий, що перебуває неподалік, щойно згаданий, належить мовцеві або перебуває в межах його інтересів. Anàs, -à указує на відомий предмет, найбільш віддалений від мовця в просторовому й часовому плані. Предмети, позначені займенниками Šis, ši, šitas, -a та anàs, -à, протиставляються один одному. Tàs, tà указує на відомий предмет, більшою чи меншою мірою віддалений від мовця в часі й просторі. Šis, ši, šitas, -a символізує дейксис близькості, anàs, -à — дейксис віддаленості. Віддаленість предмета, на який указує займенник tàs, tà, від мовця не визначена так чітко. Предмети, на які він указує, найчастіше протиставляються предметам, позначеним займенниками šis, ši, šitas, -a; однак можуть і нікому не протиставлятися. Нескладно нам знайти своє щастя в цей час MiežBP 102. Сіли вечеряти. Стара Розалія вибрала з купи обгризених боків дерев’яну ложку й простягнула мені: — Ця буде твоя. Зроби на держаку позначку, щоб не взяти чужу! BaltPV I 36. Найстаріші мешканці Шіленів казали, що навіть їхні батьки не пам’ятали часів, коли їхнє село оселилося на цьому місці Myk-PutS I 22. Ще за життя кравця друзі домовилися, що коли одного поховають, інший прийде розпитати про той світ CvR IX 233. А потім тут оселилося ще більше господарів: на цьому боці — Вілкас, Ванагас, Путріус; там, на тому боці, — Лапе, Стагарас, Юрйонас, Жіобре SimonR IV 17 Дай мені того, цього не хочу JablG 46. 12 Див. J. Endzelynas, Baltų kalbų garsai ir formos, p. 152. 13 Див. J. Endzelin, Altpreussische Grammatik, p. 110. 40 § 15. Займенник tàs, tà у сучасній літературній мові має найширше вживання. 1) Займенник tàs, tà указує на відомий предмет, вирізняючи його з-поміж інших. У цьому разі займенник tàs, tà у реченні наголошується і зазвичай виконує функцію означення. Найчастіше те, на що вказує цей займенник, розкривається підрядним реченням, яке йде після головного. Одного року я задумав відвідати рідне село, де минули найкращі дні мого дитинства, і прогулятися тими полями, тими луками, гайком, у яких залишилося стільки дорогих спогадів про молоді літа VienIMA 160. Те зерно, яке батько заробив улітку, копаючи канави, закінчилося BaltPV I 7. А той дубовий пень, під яким ми ховали литовські книжки, чи він іще є? VaičiūnD 246. Дошки стін клуні місцями також відшарувалися, і крізь ті місця чорніла темрява всередині VencGD 88. Настала найважча польова робота року — вивезення гною. Усе село, як і інші польові роботи, виконувало її одночасно Myk-PutS I 368. Чия це дівчинка? Gršl. (Таке речення може супроводжуватися вказівним жестом). 2) Займенник tàs, tà указує на раніше згаданий, відомий предмет, ніби повторно називаючи його, без виразного виділення. Це так зване анафоричне вживання вказівних займенників. У цьому разі займенник tàs, tà у реченні виконує функцію іменника (є підметом або додатком). Батько в нас дуже запальний, не витримав, посварився з Теконісом, а той розлютився і тепер щодня кричить, щоб ми виселялися BaltPV I 75. Юозапота здивовано стежила очима за чоловіком і чекала, що він скаже. Але той уже виходив у двері... BilR I 221. Він (Пранайтіс) нічого не відповів, тільки стьобнув батогом коня, і той помчав дорогою галопом Myk-PutS I 19. Рукінас із хлопцями та Палапіс вийшли полагодити вози й запрягти коней, бо вже світало. Поки ті лагодили, зібралося ще більше паломників ŽemR II 155. Анафоричне вживання займенника tàs, tà, мабуть, новіше. 3) Займенник tàs, tà вживається також подібно до артиклів в інших мовах, але тут він не є обов’язковим, має радше суб’єктивний, підсилювальний характер, тобто не визначає предмет, на який указує. У таких випадках займенник tàs, tà у реченні виступає означенням. У нього слабшали члени, уже не було ніякої енергії, і ті ноги вже не крокували самі собою, і руки не тяглися щось узяти VaižgRR I 89. Цінокене, розпатлана, почервоніла, аж посиніла, задихана, вже не мала кого бити по голові. З досади почала проклинати дворового господаря ŽemR II 68. Важко, що ті коні весь час зайняті. Ті фарбувальні роботи все ніяк не закінчаться VIkv. Чого тільки та дурна молодість не навигадує! MairRR I 110. Таке вживання займенника tàs, tà є новим. § 16. Займенники šis, ši і šitas, -a у сучасній літературній мові вживаються в таких випадках: 1) Займенники šis, ši, šitas, -a указують на відомий предмет, дуже близький до мовця в часі й просторі, вирізняючи його з-поміж інших, і зазвичай виступають означеннями (означуване слово іноді може матися на увазі). 41 — Фе! — глузливо промовив Вілюс, — такий наш учитель, такий і ти. — Але ці слова він сказав майже пошепки SimonR IV 54. Вілка знову залив рум’янець. Але Мартінайтіс і цього разу не помітив цього SimonR IV 314. — А, то це мій син, — каже майстер, довго шукавши його в тій сусідці, і піднімає руками за вуха товстенького малюка CvR IX 82—83. — Не знаємо ми жнивних пісень, — відмовлялася Катритє. — Як сіяти льон будете, тоді й заспіваємо. — А цієї хіба не знаєш, Катритє? — запитав Пятрас і почав: «Ой, татусю, татусю, ой, татусю, старенький, чого ти самотньо в полі на борозні?» Myk-PutS I 70—71. З поняттями часу частіше вживаються цей, ця, а не оцей, оця. Здавалося, цього року всюди має бути добрий урожай VencIGD 257. Цієї весни раптом запанувало тепло, усе швидко почало зеленіти CvR IX 31. Відступи, юначе, не ятри серденька, я не твоя, ти не мій від цього вечора KlpD 2. 2) Займенники šis, ši та šitas, -a (рідше) анафорично вказують на раніше згаданий, відомий предмет, лише повторно його називаючи. У реченні ці займенники виконують функцію іменника. Чоловік кинувся наздоганяти Алізу. Та бігла, не озираючись, лише ноги миготіли BaltPV I 199. Я обернувся до Пятраса. Той стояв, наче нічого й не сталося BaltPV I 90. Мілке впивалася поглядом у Повіла своїми карими оченятами, аж поки той не відвернувся BielDG 254. Старший, швидший, залишив малих; ті біжать навздогін, плачучи ŽemR II 323. Півень, скочивши на стіл, клював курей біля крихт; ті билися з котами довкола горнят ŽemR I 75. Усі гості втупили погляди в Таутіма. Але його обличчя було таке серйозне й невинне, що майже не було до чого причепитися SimonR IV 38. Потім народився Анскіс, тоді Маріке, усі майже підряд. А за кілька років перерви — Мартинукас. Заради цього вона мало не поклала голову SimonR IV 149. Анафорично вживані займенники šis, ši, šitas, -a мало відрізняються від займенника tas, ta в такому самому вживанні. Пор. майже паралельне вживання займенників šis і tas: Е, та чого й чекати від Левука! Зовсім малий, у сорочці плутається [...] Гірший за сестру. Та хоч і часто рюмсає, але коли вже втупиться очима в батька, той неодмінно відвертається й лише бурмоче собі у вуса, що, мабуть, сам чорт вигадав у світі таких створінь, як баби! BaltPV I 8. 3) Займенник šitas, -a іноді вживається також як підсилювальний артикль (неозначуваний предмета, на який указують) у функції означення. Майже плачучи, він (Левукас) босоніж човгав назад уздовж лави й зачепив батька, який сидів. Той одразу закричав: — Знову ти тут, хай тебе чорти візьмуть! Життя нема через оцих дітей. Ні присісти, ні головою об щось спертися... Так і носяться, наче вихори! BaltPV I 13. § 17. Займенник anas, -à у сучасній літературній мові зазвичай указує на відомий предмет, найвіддаленіший від мовця в часі й просторі, вирізняючи його з-поміж інших. — Ну, то про що ж вам сьогодні розповісти, діти? — як завжди, сідаючи біля вогнища, запитував Смуштарас. — Про те саме, дядьку, що й позавчора — про сонце й місяць Vien IMA 182. Справді, 42 той день, коли дід востаннє був надворі, досі так виразно пам’ятається йому, ніби це було вчора SimonR II 16. Посеред них і майстер Jonas, найміцніший з усіх, найвеселіший, довгорукий, який легко дістає до того кінця столу й забезпечує кожного м’ясом та напоями CvR IX 125. У старих писемних пам’ятках трапляються випадки, коли займенник anàs, -à уживається субстантивно (виконує роль підмета або додатка) і, здається, має радше анафоричне значення вказівного, ніж особового займенника третьої особи. Напр.: Дозвольте, Бернеле, мені піти до вас і не бороніть [...] II pamielawa a n u s, і руки свої простягнув до т u, але благословляє a n u s Mž 96—97 (поруч із формою tas у тому самому значенні)¹⁴. Христос не відразу від початку світу [...] на землю [...] прийшов, ані знову відразу після створення Адама, коли той іще жив BP I 7. Ян не такий, щоб схилятися до наук, він не боїться й самому королю розповісти про його неправедне життя та його викрити BP I 37.... якщо хтось не може [...] пригадати, які ліси там були в давнину, нехай розпитає своїх старих — вони йому розкажуть DaukRR 166. Але хоч самі роди й зникають, однак їхні писання залишаються, а в них записана їхня вічна слава DaukRR 42. Звичайно, між цими випадками вживання займенника anàs, -à та його вживанням у значенні третьої особи різниця дуже мала. Ці випадки відображають останній ступінь переходу від вказівних до особових займенників. Слід сказати, що анафорично, судячи з відповідного вживання займенників tàs, tà, šis, ši, найчастіше вживаються форми називного відмінка; інші відмінки в цьому значенні трапляються рідше (див. приклади §§ 15,2; 16,2). Можливо, це було однією з передумов формування в східноаукштайтських говорах суплетивної парадигми займенника третьої особи. Поряд із давно вживаними формами jis, ji у значенні третьої особи почали вживатися в тому самому значенні й форми називного відмінка anàs, -à. Наші старі писемні пам’ятки дуже виразно відображають цей етап непослідовного вживання форм anàs, -à та jis, ji у значенні третьої особи¹⁵. § 18. Займенник tas pàts, ta pàti має значення, подібне до значення займенника tàs, tà, але воно дещо диференційоване значенням займенника pàts, -i. В одних випадках займенник tas pàts, ta pàti є справжнім вказівним. Він указує на відомий предмет, наголошуючи, що цей предмет — не інший, а саме той. Предмет, на який указує цей займенник, зазвичай порівнюється або зіставляється з іншим предметом чи з іншим станом того самого предмета; таким чином він ніби вирізняється з-поміж інших предметів того самого виду. Займенник tas pàts, ta pàti може також уживатися анафорично, спрямовуючи увагу слухача на предмет, згаданий раніше. Шлях митця в соціалістичному суспільстві, безперечно, буде тим самим, що й шлях усієї передової інтелігенції... VencIGD 333. Можливо, лише голос нагадав того самого Тадаса, з яким Повілас цілком несподівано познайомився на острові BielDG 93. 14У писемних пам’ятках М. Мажвідаса форми anas, -a поряд із формами jis, ji у значенні третьої особи (причому не дуже чіткому) трапляються рідко; див. мн. наз. anis Mž 510, мн. зн. anus 36, 99, 302, 512, 581, 588, мн. ал. anumpi 96. 15У слов’янських мовах формуванню суплетивної парадигми в значенні третьої особи сприяли також деякі морфологічні причини; див. П. Я. Черных, Историческая грамматика русского языка, Москва, 1954, p. 207. 43 Шибки старі, малі; ті самі зарослі, поцятковані мушками: видно, їх ніколи не витирають ŽemR I 172. Собачий син, шахрай, шкуродер! Усе літо я гарую на його полях, а що маю? Півпуру картоплі викопаю, та й та побита вітром, позеленіла... BaltPV I 17. В інших випадках займенник tas pats, ta pati не має характерного для вказівних займенників означального компонента. Він указує не на відомий предмет, а лише на тотожність предмета, не визначаючи його серед інших предметів. У цих випадках значення займенника tas pats, ta pati близьке до значення неозначеного займенника vienas, -a (див. § 30). Дивиться й дивиться все на те саме місце, тільки навряд чи хтось здогадався б, чи він щось бачить VaižgRR I 44. Свого тіла не балував, одяг завжди той самий, чорний, потертий... ŽemR II 390. Б) Вказівні займенники ознаки. § 19. Займенники toks, -ia, šitoks, -ia, anoks, -ia утворені від tas, tą, šis, ši, šitas, -a, anas, -a за допомогою суфікса -oks, -ia, як і слов'янські (пор. давньосл. такъ, рос. такой, пол. taki). У латиській мові прикметники з таким значенням утворені за допомогою суфікса -āds, -a: šāds, -a, tāds, -a, пор. лит. vienodas, -a. Займенники toks, -ia, šioks, -ia, šitoks, -ia, anoks, -ia указують на відому з контексту ознаку предмета у співвідношенні з іншою ознакою. Між toks, -ia, šitoks, -ia та anoks, -ia є подібна різниця значень, як між займенниками tas, tą, šitas, -a, anas, -a. Однак у сучасній літературній мові вже можна помітити тенденції до узагальнення. Toks, -ia часто вживається замість інших займенників. Šitoks, -ia і anoks, -ia трапляються рідше. Займенник šioks, -ia у значенні вказівного тепер трапляється лише в жемайтському діалекті та у творах письменників, які походять із цього діалекту. — Бабусю, розкажи мені казку! — попросив він (Антанукас) бабусю. — Розкажу, розкажу казку: гризе вовк кістку, гризе, ковтає, не проковтне й давиться, — дражнить його Альона. — Не цю, такої я не хочу, — сердиться Антанукас KrėvAP 134. Ні, Петрас усе-таки був не такий, як Йонас, і не такий, як усі інші BaltPV 194. Думаю собі: якщо я вже такий подобаюся освіченій пані, то ще більше сподобаюся в скрипучих чоботях CvR III 100. Хоч одного такого (як того) коня собі вирости — і вже не доведеться постійно нарікати Jrb. Катрюке пригадала матусине повчання, що то душі померлих, які не знайшли собі місця, такими вечорами (як цей — вітряними, негожими) так потребують молитов, що їх згадують люди LzPR I 367. Обв'язавши постоли через кілька днів, я зібрав 16 пур жолудів, будучи таким (на восьмому десятку літ) Ggr. § 20. Займенники toks, -ia, šitoks, -ia, anoks, -ia, крім згаданої основної функції, можуть лише підкреслювати ознаку або предмет. Коли в реченні вказується співвідношення підкреслюваних ознак або предметів з іншими ознаками, предметами чи певними обставинами, разом із підкреслювальною функцією займенники зберігають і елементи означальної функції. У підкреслювальній функції найчастіше також трапляється займенник toks, -ia. А Олена почувалася такою безпорадною, не в змозі йому чимось допомогти! VencIGD 5. Але ж йому так смішно, так смішно, що, тікаючи, він мало не перекинувся разом із дерном SimonVK I 15. І вже тепер я такий ясний, як сонце, 44 радість охоплює KorsRn 74. Хатина, у якій минули перші роки дитинства Томаса, облаштована зі старого вагона, залатаного бляхою, була такою малою, що навіть здалеку скидалася на вулик ČvR III 13. Як же я повернуся вночі? Такий довгий шлях. Мене ще вовки роздеруть BaltPV I 169. Чи давно тут потонув такий хлопець (чудовий)! Grg. Ці займенники (разом із підсилювальними частками, найчастіше у окличному реченні) можуть надавати позначуваному предметові відтінку негативної якості. — Така собі там постіль! — вигукнула Рукінене: — дві подушечки, як оселедці, і дві невеличкі ковдри... самі лише напірники! ŽemR II 143. Такий і птах, що власне гніздо бруднить Pn. Оце таке багатство (мізерне багатство) Skp. § 21. Новостворений складений займенник toks, -ia pat (подібно до займенника tas pats, ta pati) вказує на відому властивість предмета через її співвідношення з іншою властивістю або лише на тотожність властивості, не визначаючи її. В останньому випадку значення займенника toks, -ia pat наближається до значення неозначеного займенника vienoks, -ia (див. § 30). Загалом рись така ж боязка, як і куниця VaižgRR I 67. Ось така ж череда бродить по кущах; над річкою кричать такі ж зграї гусей, яких і я колись пас уздовж берегів Швянтої BilR I 132. А робота всюди така сама ŽemR I 227. § 22. Новостворений складений займенник pats tas, pati ta вказує, що предмет є таким, яким і має бути. Вода — саме така: ні тепла, ні холодна Ktk. Та хустка замала, а ця — саме те, що треба Krok. Саме ті діти, щоб збивати яблука Er. Саме ту принести — хіба ти піднімеш? Rdm. § 23. У діалектах за співвідношенням займенників kas: tas утворилися як співвідносні слова вказівні займенники tat(r)as, -à (поряд із katràs, -à), turis, -i (поряд із kuris, -i), telì, tėlìos (поряд із kelì, kėlìos), tiekas, -a (поряд із kiekas, -a), наприклад: Katran duosi, tatran imsiu Als. Яким шляхом піде, тим і повернеться Kal. Скільки було, стільки й узяв Kal. Скільки зірочок у небі, стільки дірочок у землі (стерня) Rod. Багато з них тепер замінюються займенником tas, ta. Крім того, у діалектах уживаються композити зі значенням вказівних займенників: įtas, -à «оцей» Tvr, Lz, Švnč, VrnV, Dv, Pls, Dglš, Grv, Brsl, Šlu (пор. латв. верхньолат. itis)¹⁶, itokis, -ia «отакої» OG 272, titoks, -ia¹⁷ «отакої» Als, Slnt, tytoks, -ia Kv, Gršl, šišioks, -ia «отакої» Slnt, Als. У діалектах і давніх писемних пам’ятках трапляються також різні форми займенників tas, ta, toks, -ia та ін. із застиглими постпозиціями, наприклад: tasià, tojà, tajà¹⁸ «той самий» Užp, Jž, Kp, Skp, Sv, Ds, Pnd, Ut, Vj, Slm, Ign, ¹⁶ Пояснення першого компонента може бути подвійним: 1) i— походить від кореня вказівних займенників *i- (див. J. Endzelins, Latviešu valodas gramatika, Rīga, 1951, p. 537). 2) i- розвинулося з підсилювальної частки it (*iti) (див. E. Fraenkel, Litauisches etymologisches Wörterbuch, Heidelberg-Göttingen, p. 189). ¹⁷ Dėl šio įvardžio pirmojo dėmens žr. K. Būga, Rinktiniai raštai, I, Vilnius, 1958, p. 219—220. ¹⁸ Постпозиція -ja могла походити від займенникового кореня індоєвропейського *jo- (див. K. Būga, Lietuvių kalbos žodynas, I, p. 78). 45 язик tassila DP 7, tõsia (ж. р. одн. род.) KL 42; tasiag, lojag, tajag «той, той самий»: Tasiag métas DP 27, tiesiag pâtis sąnarei DP 8, tosiag dienos DP 609, tųiag krasztų DP 59, tomisiag nūdememis DP 161, tameiag kune DP 584, tūsiiag nusideimūsia DP 510; tokiaig išzeiga DP 33; tasieg, tojie, tatieg «той, той самий»: tóieg motęriszke DP 369; tóieg Diewo wardàn DP 252, tanieg paszen dieną BB 1 Moz 7, 13, tũieg wardu DP 253, táisieg žodžeis DP 149, tatiėg DP 176; tasiau, to jau, tajau «той самий»: tasiau Cipriõnas DP 205, tosiũu nęgėdžios akis DP 7, ik taiieu dienai DP 109, per tąjau tawa Sunu Mž 298, táisiau žodžeis DP 361; tasi aug, to jau, tati aug «той самий»: tasieug Põwitas DP 187, tąi aug dieną DP 190, tūi aug metų DP 193; toksjaut «такий самий» K, tokiūsieu žodžius DP 141. 5. Питально-відносні займенники § 24. До питально-відносних займенників можна віднести: kas, koks, -ia, kuris, -i, katras, -a, keli, kelios (і keleri, kelerios), kelintas, -a, kieno. Ті самі займенники, залежно від типу речення та місця, яке займенник посідає в реченні, виконують подвійну функцію: питальну й відносну (сполучну). 1) П и т а л ь н у ф у н к ц і ю згадані займенники мають у питальних реченнях. Ними запитують про предмет або ознаку. Що являють собою конкретні предмети й ознаки, про які запитують, стає зрозумілим лише з відповіді (якщо вона є). Що там шелестить? — то листочок, гнаний вітром, то пташка, що прокинулася в гнізді, заворушилася. Що там тріщить? — то вовк: удень, бач, почув запах і мчить крізь чагарники після нічного полювання. BaranaŠ 24. Матусенько, серденько, яке насіння сіяти? JV 468. Які вітри тебе принесли? Būg. Бабусю моя, серденько моє, котру з цих розмальованих скриньок ти мені даси? JablRR I 579. Сороко, вороно, скільки в тебе діток? NS 208. Скільки років ти відслужив у місті? JablRR I 224. Котрий це в нього тут рік — третій чи четвертий? Чиїми руками придане дівчатам складено? Його руками, не твоїми VaižgRR I 129. 2) Відносну (сполучну) функцію згадані займенники виконують у складнопідрядному реченні. Ними підрядне речення приєднується до головного, а зміст підрядного речення спрямовується до центру головного речення — дієслівної форми або вказівного займенника в головному реченні та предмета й ознаки, на які він указує. У головному реченні вказівний займенник виступає співвідносним словом; іноді він мається на увазі. Сотні знають, що на язик майстра сіло: він називає Анундиса бараном, а Анундис його — бараном CvR IX 23. Хто хоче здобути щастя працею, тому на нашій землі добре й гарно MontvRn 17. Я встав розгублений, мало тямлячи, де я і котра тепер година BaltPV I 67. З ким зійдешся, таким і станеш Nm. Знову ж стерня ще не зібрана, картоплю на насіння не відібрано, і я вже не знаю, за який край братися BaltPV I 17. Заспіваємо ту пісеньку, якої ввечері не співали JD 958. Один говорить — гарно, а послу- 46 хаєш іншого — наче медом маже. Уже й не знаєш, котрий має рацію VaičiūnD 25. Які раніше садив (буряки), ті кращі VIkv. У кого гіркий рот, тому й мед несолодкий PP 261. У литовській мові обидві функції питально-відносних займенників остаточно не відокремилися одна від одної19. У реченнях непрямого питання займенники kàs, kóks, -ià, katràs, -à, keliñtas, -à та інші, крім сполучної функції, можуть зберігати також питальну. Підрядні речення, що починаються питально-відносними займенниками, мають питальну інтонацію. Мара. Скажіть, хто моя мати? Альгаудас. Я тобі сказав, що твоя мати, яка тебе народила, померла VaičiūnD 386. О ноче холодна! О ноче крижана! Скажи, яка дорога веде на батьківщину? SNėrR I 40. Пішла б я спитала пташечок, пішла б я спитала строкатих, котра з них привезе братика? JD 716. Чи не знаєш, бува, о котрій годині (котра година) він збирався приїхати? JablS 53. Питальна функція питально-відносних займенників є давнішою. Їхня відносна функція — вторинна. § 25. Кожен питально-відносний займенник, виконуючи ту чи іншу функцію, має свої особливі значення. a) Kàs у сучасній літературній мові зазвичай указує на предмети. — Звідки ти прийшов, хто ти і що тут робиш? — запитав лісник. — Звідки я прийшов і що роблю, вас не обходить, а хто я, про що тут питати? Адже бачите, я жінка, оселилася тут не без відома пана і нікого не боюся LzPR I 275. Ви, півні з курми, і ви, хто порпається в гної, біжіть, поспішайте, хоч раз іще розважтеся DonR 65. У старих писемних пам’ятках і діалектах трапляється займенник kàs також у значенні вказівки на ознаку, наприклад: Яким чином відсвяткувати Різдво DP 4....а в який час сіють, ті, що гостюють один у одного MP 97a. Прокинувшись, запитує: Хто тут? Tt. Сидів під вікном, дивився у вікно: яке обличчя в парубка, яка грива в коника Dglš. У сучасній літературній мові kàs у такому значенні трапляється в застиглих висловах, часто з підсилювальною часткою per, наприклад: Кого як назвати, якщо хтось згадає вужа, — ви мене більше ніколи не побачите SNėrR I 427. Що він за людина? VenclGD 123. Kàs — давній займенник, що має відповідники й в інших індоєвропейських мовах. b) Kóks, -ià вказує на якісні ознаки предметів. Який там гарненький віночок з-під шоломної трави? MiežML 98. Посеред столу парувала миска з білими-білісінькими варениками, яких я ніколи не їв удома BaltPV I 37. Kóks, -ià daryba kaip įvardžio tóks, -ià, atitinkamai lat. kāds, tāds. c) Kuris, -i та katràs, -à, на відміну від займенника kóks, -ià, вказують на розрізнювальні ознаки предметів. Зазвичай kuris, -i вказує на розрізнювальні ознаки одного з багатьох предметів, а katras, -à — одного з двох. Така 19 Це один з аргументів на користь того, що питально-відносні займенники не потрібно поділяти на два окремі розділи. 47 кожен, -а за значенням пов’язане з його словотвором. Суфікс -t(a)ras, за допомогою якого утворено кожен, здавна мав значення протиставлення двох понять20. До якої мови найближча литовська? Я вас слухаю, і вона здається мені дуже милозвучною та гарною VenclGD 273. Тих, хто лізтиме, з усіх боків відлякуватимуть найогидніші потвори BilR I 146. Хто з вас двох винен: ти чи Йонас? JablRR I 224. Якби ж тепер я міг показати, хто більше заслуговує на любов — піч чи та істота? ŽemR I 88. Займенник kuris, -i, виступаючи сполучним словом, коли в головному реченні немає співвідносного слова, набуває значення, близького до анафоричного значення вказівних займенників. Загримів грім, і, підвівши голови, вони побачили величезну чорну хмару, яка вже затулила південну частину неба VenclGD 530. Майстериня несе горщик, який Йонас забирає в неї й ставить на мур CvR IX 61. У діалектах (наприклад, в околицях Скапішкіса, Алунти, Палуше, Куктишкіса та ін.) kuris, -i майже зовсім не вживається, його замінюють займенником katras, -ą. Замість kuris, -i у литовській мові часто вживається прислівник kur. Ми ті самі вороненята, яких ти врятував від голоду BalčGP 44. Гей, піду, піду в ту земельку, де немає журби JD 756. Займенник kuris, -i (пор. лат. kurs), найімовірніше, утворено від прислівника kur та займенника jis, ji21. Трапляються також непоєднані сполуки цього прислівника із займенником, пор.: Взяла ту лампу, де вона була дуже доброю JablRR I 494. d) Kieno вказує на належність предмета. Хто ж рухає завісу вікна, чия біла рученька? SNėrR I 285. Чия яма, той і латає Jnš. Займенник kieno — це застигла форма родового відмінка однини, подібна до màno, tàvo, sàvo. У діалектах трапляється також відмінювана форма цього займенника kienas, -a, пор.: Питає бабуся, чиї діти Lz. Чия та корова? Zt. e) Займенник kelì, kẽlios та утворені від нього за допомогою числівникових суфіксів keleri, kẽlerios, kelintas, -à указують на кількість предмета. Скільки вас тут буде завтра? JablRR I 224. Скільки у тебе сорочок? JablRR I 224. Якою за рахунком телицею є корова? Ds. У діалектах і давніх писемних пам’ятках для позначення кількості предмета вживається також займенник kiekas, -a (-à) (обидві форми часто вживаються самостійно, як невідмінювані). Скільки коней їхало? Dkšt. Скільки людей сьогодні варили сніданок? Довжина його така, як і ширина Bt Apr 21,16. § 26. Деякі питально-відносні займенники в реченнях без питальної інтонації або в риторичних запитаннях уже не мають свого прямого значення. 20 Див. A. Meže, Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков, Москва-Ленинград, 1938, p. 282. 21 Див. J. Schmidt, Die griechischen ortsadverbia auf νν, νς und der interrogativstamm k u, KZ, 32, p. 401. 48 a) За допомогою займенника kas у стверджувальних реченнях виражається заперечення, а в заперечних — ствердження того, про що слід було б запитати. Може, якусь пісню знаєш, тітко? — Хто ж там знатиме (не знаю)! Grv. Чого тут тільки не було?! Гончарі, бляхарі, пекарі зі своїми розмальованими тістечками й шевці, продавці глиняних свистків і іграшок, лудильники дірявого посуду, бондарі, колісники CvR III 54—55. b) Займенники kas (у прикметниковій функції), koks, -ia, kuris, -i тощо підкреслюють, що позначуваний ними предмет є великим, численним, чудовим, а іноді, навпаки, нікчемно малим, поганим, незначним. Які в нього плечі (широкі)! Ln. Яка в тієї дитини дивовижна здібність, талант! Grž. Яка зелень тієї рути JD 748. А сама та її дочки — які ткалі! Таких за кілька миль не знайдеш Myk-PutS I 275. Разаліот, вставай, дивись, котра вже година (вже пізно) VienIMA 20. c) Займенник koks, -ia підкреслює ступінь кількісного вияву ознаки. Дивись, випав перший сніг. Який він білий, який він ніжний! KorsRn 108. Який гарний наш маленький край, — наче краплина чистого бурштину SNėrR I 476. У литовській мові спостерігається специфічне вживання займенника kas з особовими формами дієслова (ne)būti (іноді й інших дієслів). Такі конструкції вживаються в одному реченні з формами інших дієслів. Людей було мало — не було кому працювати (не було працівників) LnkV. Іду по сіно — нема кому брати (нема сіна) Švnč. Поцілували молодих дівчат (воїни), щоб було кому чекати на них, коли повернуться SruogD 14. Адже жіночої роботи нема чого й показувати ŽemR I 173. Можна припустити, що такі конструкції із займенником kas розвинулися з підрядних речень, у яких kas, безперечно, виконував сполучну функцію, пор.: Чи є там хтось, хто виконує роботу (чи є там така людина)? Jabl. 6. Неозначені займенники § 27. Неозначені займенники приблизно, загалом або у дуже широкому співвідношенні вказують на предмети чи їхні ознаки, залишаючи їх конкретно невизначеними й невідомими. За характером співвідношення, у якому вони вказують на предмети або ознаки, неозначені займенники протиставляються вказівним. Перші вказують на невідомі, невизначені предмети, а другі — на відомі, визначені22. 22 Відповідно до загального характеру значення неозначених займенників до цього розділу належать не лише неозначені займенники, що виділяються в наших граматиках, а й так звані означальні (visas, -a, kitas, -a тощо). Насправді ані неозначені, ані так звані означальні займенники остаточно не визначають названого предмета чи ознаки, пор.: Kažkàs sakė. Visi sako. Kitą kartą pasakysiu. Нам незрозуміло, хто такі всі, так само невідомо, коли буде наступний раз. Вони вирізняються своїми вужчими значеннями. За винятком означальних займенників, неможливо вивести спільне співвідношення, у якому вони, на відміну від інших займенників, указують на предмети чи ознаки. Тому в граматиках так звані означальні займенники взагалі не визначаються, а перелічуються лише їхні окремі лексичні значення. У класифікації, наведеній тут, означальним є лише один займенник pats, -i, який у литовській мові різко відрізняється від інших займенників і походженням, і характером значення. Уже А. Ба- 4. Kalbotyros klausimai VI. 49 У литовській мові неозначених займенників досить багато. Вони неоднорідні й поділяються на чотири групи. А. Неозначені займенники невизначеності. § 23. Ці займенники приблизно, загалом указують на невизначений предмет або ознаку, не виражаючи їхнього співвідношення з іншими предметами чи ознаками. До них належать займенники kas, koks, -ia, kuris, -i, katras, -a, keli, kelios, kieno, які здавна поряд із питальним мали також неозначене значення. У литовській мові від цих займенників утворено багато нових складних і складених займенників із таким самим значенням: kažkas (зі сполучення kas žino kas), kažin kas, kažkoks, -ia, kažin koks, -ia, kažkuris, -i, kažin kuris, -i, kažin katras, -a, kažkieno, kažin kieno, kas nors (із другою частиною — дієприкметником теперішнього часу активного стану nõris), koks, -ia nõrs, kuris, -i nõrs, katras, -a nõrs, kieno nõrs, bet kas, bet koks, -ia, bet kuris, -i, bet katras, -a, bet kieno, kai kas, kai kuris, -i, kai katras, -a, kai koks, -ia, kas-ne-kas, kuris-ne-kuris, kuri-ne-kuri. Значення неозначених займенників невизначеності мають також утворені від займенника keli, kelios за допомогою числівникових суфіксів keletas, keleri, kelerios, kelintas, -a. Значення неозначених займенників невизначеності можуть набувати й деякі вказівні займенники, утративши елемент визначеності, наприклад займенник toks, -ia «один (нім. ein), якийсь». Від вказівних займенників утворюються складені займенники зі значенням неозначеності: šis, tas, šioks toks, šiokia tokia. Значення займенників цієї групи можуть також набувати займенники vienas, -a, kitas, -a та складений займенник vienas kitas, viena kita (див. їхні основні значення нижче). У чужих парафіях, коли хтось хоче похвалитися новим одягом, модною кожушиною, кіньми, возами, — любить казати: робота з Паграмантиса! CvR IX 8. Горщикові ж щодня, коли що вариш у юшці, потрібна не лише сіль, а й приправа DonR 49. Так орачі та воли працювали без упину, хіба що в когось ярмо зламалося Myk-PutS I 68. Мало хто яке слово добре скаже Jrb. Тут було вісім дійних корів, дві телиці, кілька телят BaltPV I 197. Хто ж пустить до короля?! Кому поскаржишся, кому там до чиєїсь біди діло? ŽemR II 186. Антанука страшно самому лежати в ліжку. Йому ввижається, ніби посеред хати стоїть щось, схоже на коня, і киває головою KrėvAP 123. На місточку я зупиняюся й, нахилившись, дивлюся, як струмує вода: мені здається, що у воді плавають якісь живі істоти й так люб’язно розмовляють між собою B1lR I 120. Хтось із робітників сказав кілька слів, інші у відповідь засміялися BaltRrn 18. Невідомо ranauskas (žr. jo Kalbomokslis lietuviškos kalbos, Tilžėje, 1896, p. 35) įvardį pats, -i skiria į atskirą grupę ir vadina jį netikrąja įvarde. У наших попередніх граматиках означальних займенників не було. Лише Й. Яблонскіс у своїй граматиці 1919 року (див. P. Kriaušaitis ir Rygiškių Jonas Lietuvių kalbos gramatika, Vilnius, 1919, p. 50—51) першим виокремив у литовській мові розділ означальних займенників. Варто зазначити, що в його граматиці 1901 року ті самі означальні займенники ще зараховано до вказівних. В інших тогочасних і пізніших граматиках литовської мови означальні займенники виокремлюються не завжди. Розділу про означальні займенники у своїх граматиках не подають А. Лескін і Я. Отрембський (див. Litauisches Lesebuch mit Grammatik und Wörterbuch von A. Leskien, Heidelberg, 1919, p. 159—161; J. Otrębski, Gramatyka języka litewskiego, tom III, Warszawa, 1956, p. 134—161). 50 кого тут було, їли Slm. Пракапас уже мав такий звичай: пив лише тоді, коли хтось пригощав його CvR III 60. Антона він безмежно жалів, хотів якось допомогти BiIR I 81. — Поклич мені якогось мужика! — закричав із воза розгніваний пан BiIR I 174. Тут немає потреби шукати чиєїсь провини VaičiūnD 138. Тепер я повернуся додому, привезу зароблену платню й говоритиму грубим голосом, як брат Юргіса Петрас. І більше не водитимуся з будь-ким BaltPV I 115. Навіщо, мовляв, простій людині гарна дружина, поганий, мовляв, візьме будь-яку — не шовками ж йому дружину прикрашати, не вовною вдягати! BaltPV I 50. Ніхто не міг би сказати, що Миколайко коли-небудь із кимось не погодився, не зжився й не пересварився VaižgRR I 38. Яка тобі потрібна? — Дай будь-яку Kp. Шестеро чоловіків швидко крокували, намагаючись іти так, щоб стовбури придорожніх дерев і кущі затуляли їх від будь-чийого погляду з міста Myk-PutS I 164. Дещо я дізнався від візника Францішка, а дещо й сам управитель Пшеміцький розповів Myk-PutS I 74. На балконах деяких будинків уже замайоріли червоні прапорці VenclGD 189. Діти, біжіть хто куди, принесіть води Slm. Попросіть у поміч кого-небудь Prn. Хотів піти до Пакшиса й мій батько, але мати його зупинила: — тільки ти вже не втручайся: кому-кому, а нам це обернеться бідою — ще потім підпалять VienlMA 74. Сьогодні село затаїлося — тихе, сонне, насторожене, налякане. У тому чи іншому подвір’ї рипнули двері, хтось із старших показався — і знову зник у клуні чи коморі Myk-PutS I 234. Німці досить швидко спорожнили пляшку горілки. За нею пішла друга, а потім ще кілька VenclR III 229. Кілька жорен уже стерлися, крутячися в млині VenclR III 13. А наступного дня господар поскаржився. — Не розумію, що з тим буланим коїться. Уже котрий день ходить, наче ласки його виснажили BaltPV 97—98. Дуже давно жив собі такий купець, мав багато землі, товарів і грошей BaltTVN 69. Хоча більшість усіх тих речей ми мали привозити панові, дещо перепадало й нам BilR I 107. Поки хата може стояти, є хоч якась користь ŽemR II 329. Одного недільного дня до Ужуожерів дійшла звістка, що Печюра вже в Укмерге VienlMA 47. Не знайдеш у нього берези чи яблуні, на якій не висіли б маленькі будиночки. Деякі навіть яскраво розмальовані CvR IX 31. Постійно розповідаючи ті самі лікарняні історії, Дієвуліс щоразу прикрашав їх одним-двома слівцями, однією-двома вигадками, і згодом уже й сам не знав, чи справді так було, чи то він сам вигадав CvR III 98. У говорах і давніх писемних пам’ятках є ще багато неозначених займенників зі значенням невизначеності, утворених поєднанням або складанням, наприклад: bi kas Lkv, Krtn, Šauk, Všk, Rdm, bi kóks Šauk, bi kokis Rdm, koks toks «якийсь такий» Slnt, kas kuris «дехто» KoG 71, kiekas tiekas «якийсь такий» J, kana kas «хтось» Jž, J, kana kas Užv, kana koks M, kap kas «дехто» Šauk, Lp, kai kitas «хтось, хто-небудь» Vdžg, jeib kas «будь-хто» JnG 108, jeib koks «будь-який» Slnt, tykokis «якийсь» Vik, kajikas «хтозна-хто» Als, Varn, kajakas «хтось» SD 121. 51 Діалектні форми поповнюються різними варіантами питальних займенників із коренем дієслова знати та його скороченими формантами, а також формами дієслова хотіти noris, norinti і словами, що розвинулися з них, наприклад: kažino kas Krt, kažino koks Plt, kaži kas Jrb, Dkš, kaži kóks PgrT 60, kažinc kas Arm, kažinec kas Arm, kažnec kas Vlk, Rod, kažne kas Alv, kažno kas Ds, Skp, Dbk, Ktk, kažno koks (kažno kokió BaranLM 37), kažno katrós Ds, kažnai kas Dbk, kažnoc kàs Lp, kas noris LC 1883, 4; SD 31. koksai noris I, kas nór Dbk, Kš, kas nór Lp, kas nóns Šauk, Šl, Rm, Pc, koks nons Grk, kas nórint Všk, kas nórint Lkv, kas nórints Grdž, kas nórints Kš, Šauk, kas nórintais Šauk. Б) Неозначені-відокремлювальні займенники. § 29. Ці займенники вказують на невизначений предмет або ознаку, відокремлені від інших чи принаймні певною мірою відмежовані від них. Найвиразнішими представниками цієї групи є kitas, -à і похідні від нього або утворені за його участю займенники kitóks, -ia, kìtkas, kas kìta. Займенник kitas, -à є спільним утворенням балтійських мов (пор. латиськ. cits, прус. мн. знах. в. kittans). Його можна пов’язати з дієсловом kìsti. Займенники kìtas, -à, kitóks, -ia, kìtkas, kas kìta указують на предмети або ознаки, які не входять до числа визначених, відомих предметів чи ознак. Таким чином предмет відмежовується через заперечення, що це не той, не такий; але що саме це за предмет і який він — залишається точно не визначеним. Ти, воїне, дитино. Зберігай хоробре серце й зброю в руці! Прийдуть і н ш і — може, зрозуміють вони, яка страшна наша година SNėrP I 193. І н ш о ї роботи не міг виконувати й розповідав Smn. Скільки разів поети порівнювали очі з небесною блакиттю, а все ж їхня синява і н ш а VenclGD 519. Оселившись у дядька, Петрас не забував Катритє. Вона не виходила йому з голови ні під час роботи, ні під час відпочинку. Що вона робить, чи згадує його, чи не чіпляється до неї Скродскі, чи не змушують управитель і тіунас відробляти за неї панщину, чи не карає її батько — такі й і н ш і питання постійно не давали йому спокою Myk-PutS 373. Мої батьки вже домовилися, щоб він обробляв господарство на паях, і пообіцяли допомогти насінням, знаряддями та і н ш и м VienIMA 147. — Здається, погода налагоджується, — сказав хлопчик, глянувши на небо. Але управителя, видно, турбувало щ о с ь і н ш е. Скажи, хлопче, де тут садиба Кедулісів? Оця? — показав пальцем на липу по цей бік дороги Myk-PutS I 183. У певному контексті займенник kìtas, -à вказує на другий із двох протиставлених або послідовних предметів. У цьому разі займенник kìtas, -à визначає предмет дещо точніше, оскільки при протиставленні або зіставленні двох предметів опосередковано вказуються місце й порядок другого предмета, наприклад: Тільки далеко-далеко, десь на і н ш о м у краю лісу, гукав Степукас, не знаючи, де я і в який бік гнати череду BaltPV I f2. Тихо, не плач, не ридай, юна дівчино, я привезу тебе і н ш о ї осені StanD 12. § 30. Певним чином відмежовують від інших зазначені предмети чи ознаки, але так само не визначають їх займенники tam tikras, -à, vienas, -à, vienóks, -ia. Складений займенник tam tikras, -à (із займенникової частки tam і прикметника tìkras, -à) — продукт литовської мови. Займенник vienas, -à є 52 старий (пор. лат. viens). Вважають, що його корінь ie<ei (:vičveinėlis)23 і пов’язаний із коренем вказівного займенника зі значенням «він»24. Займенник tam tikras, -à має значення «визначений, особливий», наприклад: Ми — ділові люди, і зрозуміло, що за послугу я дам певний відсоток VenclGD 41. Усі села ще восени зсипали визначену кількість зерна всіх видів у певні комори, які називали «магазинами», про запас на неврожайні роки VienIMA 35. Займенник vienas, -à позначає відокремлений невизначений предмет із подвійним характером значень: vienas, -à «той самий», наприклад: Антанукас котиться на землю. Йому вже набридло сидіти на одному місці KrèvAP 141. Він надто вже з тим... Саулюнасом... дме, кажуть, в одну дуду... MiežBP 88. Потім разом почали сміятися з сестричкою BilR I 172. Тоді всі підписалися, що очі однакового розміру й кольору MPs. vienas, -à «лише той, без інших», наприклад: Господар був лише в спідній білизні, і, мабуть, через це його обличчя здавалося набагато білішим, ніж завжди BaltPV I 120. Адже не можна харчуватися самими лише жирами; потрібні й гарненькі горішки, щоб хрустіти DonR 36. Я не хочу самого хліба Dks. Займенник vienas, -à часто вживається з часткою tik «лише», яка ще більше підсилює відокремлювальний відтінок значення цього займенника, наприклад: Біля труни покійного [...] співали лише самі чоловіки — жінки відмовилися VienIMA 190. Лише самі зорі весело мерехтіли вгорі BilR I 141. У певних висловах займенник vienas, -à має ослаблене й без того загальне відокремлювальне значення невизначеності. Він лише підкреслює, що вказаний предмет має справжній, чистий склад. Підійшовши ближче, діти побачили, що вся хатинка збудована з хліба, а вкрита пряниками; вікна були з чистого цукру BalčGP 36. Зроблю сорочки з чистого льону BsO 121. Як затопило луг — сама вода Lnkv. Сама насолода бути в полі Kal. Займенник vienóks, -ia означає «такий самий», наприклад: «Не бійся», — сказала ведмедиця (коневі), — «ніхто не завдасть зла; наші батьки з давніх-давен жили разом, народилися й виросли разом і разом постаріли. Ось і тепер однакова доля нас спіткала: мені ланцюг на шию, а тобі залишилися пута» StanP 30. Три милі лісу з однаковими ялинками Tvr. Не в усіх однакові очі Vlkj. У певному контексті займенник vienóks, -ia вживається у значенні прикметника «рівний, однаковий», наприклад: А ткання буде однакове, чи вплетеш і смужки? Up. Поряд із vienóks, -ia також уживається vienódas, -a у значенні займенника й прикметника, пор.: За столом вона з однаковим задоволенням (так само) дбала про частування гостей VienR IV 63. Раптом лунає рівномірний (однаковий) стукіт у двері PaukštAA 96. 23 Žr. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 481. 24 J. Pokorny, Indogermanisches etymologisches Wörterbuch, Bern, p. 286. 53 Значення займенника vienodas, -a може бути давнішим; пор. латиські займенники з відповідним суфіксом tāds, šāds, kāds. § 31. Займенники vienas, -à, kitas, -à у реченні часто мають взаємопов’язані значення й утворюють певну пару. Подібно зіставляються й інші займенники з взаємопов’язаними значеннями або повторюються ті самі займенники: vienas, -à, añtras, -à25, kit(a)s, -à... kitas, -à, vienóks, -ia... kitóks, -ia, kàs... kàs, šis, ši... tas, tà, tàs, tà... tàs, tà, tàs, tà... kitas, -à, šiòks, -ià... tók(i)s, -ià, tóks, -ià... tóks, -ià. Лексичні значення зіставлених займенників настільки взаємопов’язані, що ці займенники, хоч і не утворюють однієї лексеми, але, своєрідно співвідносячись у реченні та маючи, як це властиво займенникам, дуже узагальнені значення, набувають нової спільної функції й разом виражають відношення, подібні до тих, які виражають інші займенники. Вони вказують на невизначені взаємні відношення предметів або ознак, відокремлюючи один невизначений предмет від іншого предмета того самого чи іншого виду, а також одну ознаку від іншої. Вказівні займенники, утворюючи пари, також не мають визначального елемента (вжиті окремо, вказівні займенники зберігають визначальний елемент). Такі пари займенників умовно можна назвати зіставними займенниками26 і за вираженими ними відношеннями зарахувати до неозначено-розрізнювальних займенників. Взаємопов’язані займенники можуть стояти в окремих однорідних синтаксичних одиницях. Тоді вони найчастіше вживаються в тому самому відмінку. Одні жінки ще озиралися навколо печі, інші вже сиділи на лаві біля лампи й пряли KrėvAP 124. І тут я раптом згадав материнську розповідь про двох друзів, які зустріли в лісі ведмедя. Один із них вистрілив у дерево й сховався, а другий удав із себе мертвого, і ведмідь не роздер ні того, ні іншого BaltPV I 86. Один не міг, інший не хотів учитися Brt. Немає личаків: один одного виду, другий іншого KlivŽ. У кузні добре. Постійно повно людей. Хтось у справах, хтось побалакати; одні вийшли, інший прийшов: послухати новини, іншим розповісти BaltPV₁ I 213. Одяг і того, і цього вже був дуже зношений (одного й другого птаха) DonR 22. Не раз, коли набридали пісні чи ігри, вони запитували одне одного: — Ну, що тепер? Що тепер?.. Той пропонував одне, цей — інше; пропозиції не подобалися, усі починали сперечатися й журитися: — Ах, немає Адамелі... Myk-PutS I 370. В одному місці така біда, в іншому — інша Žal. Навесні то один такий день, то інший Pc. Такі пари займенників у певному контексті можуть продовжуватися тими самими словами, а після займенників vienas, -à... añtras, -à, vienas, -à... kitas, -à далі можуть уживатися порядкові числівники trêčias, -ià, ketvirtas, -à тощо, наприклад: Усі почали розходитися: хто доїти корів, хто виганяти худобу в поле, хто возити гній VienIMA 20—21. Та й самі люди здавалися дуже несхожими 25 Antras, -à тепер у литовській мові має значення порядкового числівника, проте за походженням він займенниковий: основа an- із вказівним значенням і суфікс -t(a)ras; пор. A. Walde, Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen, herausg. und bearb. von J. Pokorny, II B., Berlin und Leipzig, 1927, p. 337. 26 Два зіставлені займенники як самостійні одиниці давно виокремлюються в наших граматиках; див. P. Kriaušaitis, Lietuviškos kalbos gramatika, Tilžėje, 1901, p. 24. 54 ділися. Одні з них були одягнені по-робітничому (...) Інші носили звичний для інтелігентів одяг — розстебнуті піджаки й краватки. Ще інші носили одяг не наших країв VencIGD 457. Один каже: полетімо, інший каже: стіймо, третій каже: гойдаймося (вода, камінь і трава) An. У деяких пар займенників пов’язані слова можуть мати форми різних відмінків і стояти поруч одне з одним або вживатися з прийменниками. У таких випадках ці займенники, крім неозначено-розрізнювального значення, набувають також додаткових значень, що випливають із функцій відповідних відмінків і прийменників; наприклад, займенники з прийменниками po, už, be, окрім іншого, указують також на певну послідовність предметів (vienas už kito, vienas po kito). Ти не кажи: немає у світі істоти злішої за людину. Чому бджола не вбиває бджолу, мураха — мураху?.. BaltrTK I 234. Ті колодязі, викопані на невеликій відстані один від одного по всій низині насипу, були такими глибокими, що, коли кинути камінь, відлуння озивалося лише через добру хвилину CvR III 19. Вони обоє довгі роки жили далеко один від одного BilR I 152. Постійно один за одним і разом орачі, наче змагаючись, кричали й гукали: сірі, чорні, строкаті, гніді, булані, дикі, білошиї — но-о-о!.. во-о!.. гей!.. пусти! завертай! борозна, борозна!.. рівніше!.. Myk-PutS I 68. Усі денні голоси один за одним поступово стихали, вщухали Jabls 48 (Vs). Скільки спогадів, подій, колись живих, одна за одною проступали й ясніли за обрієм! MairRR I 129. Грабарі, спітнілі й почервонілі, поспішали, натужно працюючи один за одним ŽemR II 328. У глибині лісу, в молодому й густому ялиннику, звідки було видно вигин дороги, лежало кілька чоловіків. Вони лежали неподалік один від одного, а зброя, прихилена до дерева, стояла поруч. Час від часу вони перемовлялися словом, обережно розсували гілки дерев і пильно озиралися CvR III 217. А хлопці всі, наплівши нових личаків і зробивши собі з полотна нові онучі, мчали щодуху, не поступаючись один одному, і танцювали DonR 45. Обидва вони довгі роки нічого не знали один про одного BilR I 152. Весільчани з того боку повернулися назад, а сусіди також один за одним поспішили надвір ŽemR I 78. Зграї солов’їв щебетали, голосно перекрикуючи одна одну, ніби змагалися зі свистками пастушків ŽemR I 133. Весільчани підвелися з соломи, зібралися сусіди, сміялися й глузували з ночівлі один одного ŽemR I 77. П’яниці, напившись горілки, гамселили навкулачки! ляп! один одному по вуху, за чуба, по спині! той душить цього за горло... ŽemR II 182. Коли б’ються з дітьми, то цей за того (один одного рятує) Trak. У діалектах іноді повторюються також займенники vienas, -à... vienas, -à, наприклад: Кажуть люди, що Матаушис із дружиною жив у злагоді, а ти тепер поглянь — один там, один тут поїхав Varn. Поставив усіх курей у ряд одна біля одної Mrs. У старих писемних пам’ятках трапляються й такі зіставлення: ...schū du sunkei sirga, kits raupais, antras kaulu ligga BP I 189. C) Неозначено-узагальнювальні займенники. § 32. Ці займенники вказують на узагальнений неозначений предмет або ознаку. За характером свого значення вони можуть бути стверджувальними й заперечними. 55 1) Стверджувальні узагальнювальні займенники. § 33. Стверджувальні узагальнювальні займенники виражають стверджувальні відношення до цілого, тобто вказують на неозначені предмети або ознаки, які в той чи інший спосіб охоплюють або майже охоплюють ціле. Сюди належать visas, -ą, viskas, visóks, -ia, kiekvienas, -ą, kas «кожен», aliai vienas, -ą, tūlas, -ą, daug kas (daug kas). Відношення до цілого, виражені окремими займенниками, показують їхні лексичні значення. a) visas, -ą (пор. лат. viss, прус. wissa-) «складаючись із багатьох, скільки є, взятих разом» (форми чоловічого й жіночого роду вказують на особу або предмет, форми середнього роду — лише на загальне явище). — А звідки ти знаєш? — раптом перебив він мене. — Як це звідки? — розгубився я. — Усі знають, усі говорять. — Хто ці всі? — Ну... всі! Багато людей говорять... І Розалія сказала! — Розалія — це ще не всі BaltPV I 118. Тихий-тихий був Миколайчик, а всім було видно, що він говорить VaižgRR I 37. Багато дівчат над берегами Дубиси, мов лілії, білі й високі, цвітуть обличчям, мов калина, всі; гарніших голосів не почуєш MairrRR I 79. А чому ж мені не йти, коли всі йдуть? JD 484. Я проспівала всі пісеньки, тільки одну не заспівала DvD 300. Усе пропало; тільки на голому полі кілька напівживих гілочок залишилося!.. BaranAŠ 19. У певних висловах займенник visas, -ą підкреслює, що названий предмет є повним, до кінця чимось охопленим, цілим, справжнім. Деякі такі вислови близькі до усталених сполук. А революційний рух тоді не лише в Тифлісі, а й на всьому Кавказі аж кипів VienIMA 58. А як скрипить! Чуєш? Увесь ліс йому вторив VaižgRR I 60. Тут була й ціла отара овець, і кілька коней, і племінний жеребець BaltPV I 197. А «Миколайчик» — уже справжній Миколас. Йому близько тридцяти VaižgRR I 37. b) viskas (утворене зі сполуки visa kas) «складаючись із багатьох; і те, і те, скільки є, взяте разом» (про загальне явище, як форма середнього роду займенника visas, -ą — visa). Театри, музеї, література — усе в нашій країні служить народові VencITB 13. — Ти ще дитина, дитинко, мало що розумієш. А коли не все розумієш, не поспішай судити людей, краще помовчи BaltPV I 74. Ти все знаєш, тобі все цікаво... Усюди носа встромляєш, усюди язиком плескаєш GričKV 137. Замість viskas дуже часто ще кажуть і visa kas. І вона почала розповідати, як тоді було: як пани повстали, як закликали простих людей виступити проти царя і як усе закінчилося невдало BilR I 233. Якщо сусіди чекали тільки на розвагу, щоб задовольнити свою цікавість, то Аугустінаси були готові до всього VienIMA 46. c) visóks, -ia «складаючись із багатьох; і такий, і такий, різноманітний». Клуня й комори просторі, аж під самий коник набиті кормом, а до клуні й увійти було нелегко: там ломилися засіки від усякого зерна BaltPV I 36. Кущі й ліси гомоніли від різноманітних пісень DonR 23. Поряд із visóks, -ia у подібному значенні вживається також įvairus, -i, пор.: Я снив сни різних людей, тобто всіляких J. Його основне значення — 56 прикметника, пор.: įvairūs medis (в’юнкий, виткий) Sr. Įvairūs audeklas (витканий навскіс) Rdm. Про прикметникове походження цього слова свідчить також його словотвір. d) kiekvienas, -à «будь-який один із загальної сукупності; усі, взяті окремо». До кожної новоприбулої людини селяни виявляють багато уваги, поки до неї не звикнуть VienIMA 10. Я йшов і відчував, як з кожним кроком дедалі більше тремтять коліна BaltPV₁ I 172. Kiekvienas, -à утворене з займенникового прислівника kiek і займенника vienas, -à, пор. сполучення зі старих писемних пам’яток: kiek daiktą (кожну річ) Mž 70, kiek dienos (кожного дня) DP 12. У деяких говорах замість kiekvienas, -à вживається katràs viẽnas, katrà viẽnà Škn, kas vienas, -à Mrp, katràs, -à Skd, KlvrŽ, Škn, Šts, Šln. e) kàs «кожен» (лише називний відмінок зі словами зі значенням часу або для позначення особливого ряду предметів, а також у сталих висловах). Світало. Щогодини ставало темніше LzPR I 367. Сонечко щоранку сходить пізніше, щовечора раніше лягає ŽemR I 182. На чотирьох чоловіків видають одну ковдру, таку подерту SruogDM 90. Не встиг озирнутися, як уся отара розсіялася по полях, розбіглася хто куди BaltPV I 52. f) alìči vienas, -à «усі до останнього». Анагалічани всі до одного виїхали до Пагіряй Pg. Свині зібрали всю картоплю до останньої Ds. g) tūlas, -à «частий серед багатьох». Такий жах охопив, що дехто, лише переступивши поріг і вийшовши з хати, швидко кинувся назад, міцно зачинивши двері BilR I 214. Ах, як деякі наші трави так вбралися, що й стара баба вже, сильно зігнувшись, сидить DonR 42. Поки я була в матусі, дехто казав: гарна дівчина JV 793. Tūlas, -à — давнє утворення литовської мови, воно вживається вже в наших старих писемних пам’ятках. У певному контексті близького до займенника tūlas, -à значення набуває прикметник dažnas, -à, наприклад: Яблука тут миттю червоніють, а деякі важко падають донизу, ніби перетворившись на свинець MiežML 162. Dažnas, -à у прикметниковому значенні, пор.: dažnas svečias (той, хто часто приходить), dažni atsitikimai (які часто трапляються). h) daug kàs «частий серед багатьох; і той, і той»: Багато селян з Ужуожеряй хотіли мати лелек і на своїх садибах VienIMA 186. До середи багато хто сподівався закінчити возити гній VienIMA 22. 2) Заперечні узагальнювальні займенники. § 34. Заперечні узагальнювальні займенники виражають заперечні відношення до сукупності, тобто вказують, що немає предметів, які охоплювали б сукупність у той чи інший спосіб. До них належать: niekas, niekieno, joks, -ià, nė vienas, -à, nė koks, -ià. За значенням вони протиставляються займенникам visas, -à, kiekvienas, -à, viskas. Заперечні узагальнювальні займенники вживаються із заперечними дієсловами. Усі вони, за винятком joks, -ià, утворені 57 із заперечними частками. Таке творення займенників відоме й в інших індоєвропейських мовах. a) niekas «ні той, ні той (із загальної сукупності)». Niekas tiek nežinojo pasakų, kiek senasis Lapinas; niekas taip gražiai nemokėjo papasakoti pramanytų dalykų, įtikinančiai sumeluoti, kaip jisai KrėvAP 61. Čia rausvos, melsvos, pilkos umėdės sutūpę, linksmutės, gražiai auga, niekas jom nerūpi BaranAŠ 20. Застиглі вислови: nieku būdu, nieku gyvu свідчать, що раніше niekas вживався також як прикметник, тобто вказував на ознаку. У жемайтському діалекті замість niekas вживається займенник nėkas, утворений за допомогою заперечення nė: Slnt, Kal, Lkv Klvrž, Plt, Vvr. b) niekieno «ні того, ні того» (з відтінком належності особі). Mackevičius sakė, kad ponas negali dabar niekieno žemės atimti Myk-PutS I 92. Niekieno neraginamas, jau rankiojau dainas Būg. У діалектах трапляється також nėkienas Trgn. c) jōks, -ià «ні один такий, ні інший; ні такий, ні такий (із загальної сукупності)». Praeina vasara, bet apie Andrių jokios žinios CvR IX 150. Dangus buvo giedras, be jokio debesėlio Myk-PutS I 234. jōks, -ià вживається також із двома запереченнями: заперечним дієсловом і заперечними частками nei, nė, наприклад: Niekas iš Pempienės jokių prievolių nei lažo nereikalavo, nei vaitas, nei tijūnas, nei joks kitas dvariškis pas ją nelandžiojo, jokie pono įsakymai jos nelietė Myk-PutS I 24. Aš nė jokių būdu čia nebegaliu būti Pš. d) nė vienas, -à «ні той, ні той (із загальної сукупності)». Шмукштарас не любив ані полювання, ані зневажав усіх мисливців. — Жодна тваринка нам нічого поганого не робить, а жити й їсти хоче кожен, — казав Шмукштарас VienIMA 176. У селі є й більше лип, але жодна з них не може зрівнятися з липою Ґалініса Myk-Put I 23. Поряд із nė vienas, -à у литовській мові вживається також nei vienas, -à: Dar nei viens iškišol n'užaugo, vis besijuokdams, ir iš lopšio dar nei viens n'iškopo neverkęs DonR 30. Visi mane barė, nei viens neužtarė RD 44. e) ні який, -а «ні такий, ні такий, ніякий». Немає жодної ознаки, що я пройшов через жито Ds. Вона сказала, що в них не було жодних гостей Trgn. Не боїться жодного морозу Lz. 7. Вказівний займенник § 35. Вказівний займенник лише один — сам, -а. Він походить від іменників. І досі в литовській мові pats вживається у значенні «чоловік (голова сім’ї)», pati — «дружина». Займенник сам, -а вказує, що дія виконується силами самого суб’єкта дії, без допомоги інших. Нехай синочок сам уклониться батькові CvR IX 160. Ти нічого не бачив, нехай господар сам дізнається, якщо хоче, розумієш? BaltPV I 98. Випад 58 ок, що старий помиляється: сьогодні сама бабуся готувала вечерю, а батько, облизуючись, віддає належне невістці CvR IX 140—141. Займенник pats, -i також уживається, щоб підкреслити предмет, привернути до нього увагу й надати йому певної значущості. Від цього всі полки так перелякалися того звуку, що навіть сам орел уже не наважувався ворухнутися DonR 27. З балкона другого поверху було видно й саме море — шумливе й блискуче, мов рідкий, але прохолодний метал VencIGD 466. З останнім значенням займенника pats, -i — підкресленням предмета, приверненням до нього уваги й виділенням його важливості — пов’язані ще два випадки вживання цього займенника: 1) Займенник pats, -i, підкреслюючи предмет, указує на властиву йому межу. Мало хто пам’ятає, коли на заплавному лузі Аужбіків, на самому схилі долини, під самим сонцем, що сходило, почав з’являтися один і той самий кущ інтапа VaižgRR I 96. Усі три вікна хати затягнуло від морозу інеєм та льодом, тільки по самих краєчках, де скло нещільно прилягає до рам, вітер продмухав вузькі щілини BaltPV I 12. 2) Займенник pats, -i з найвищим ступенем або займенниковою формою показує найвищий ступінь властивості предмета. Я обережно ступаю стернею, наче гусак поміж камінням, наступаю на п’яту, ставлю ногу боком, міцно стиснувши пальці, і завжди ступаю так, щоб найгостріша стернина вп’ялася в поранений проміжок між пальцями BaltPV I 103. Село все ще спало найміцнішим сном VaižgRR I 77. У діалектах трапляється pats, -i у значенні «один». Це значення також пов’язане з підсилювальною функцією. Пор.: Хто самого пивця (= одного) п’є, гарно підстрибує LT III 447. Висновки 1. Займенники сучасної литовської мови за значенням поділяються на 7 груп: 1) особові (я, ти, він, вона, ми, ви, вони, вони, támsta); 2) зворотний (себе); 3) присвійні (мій, твій, свій, manas, -à, tavas, -à, savas, -à, manàsis, -óji, tavàsis, -óji, savàsis, -óji, mūsàsis, -óji, jūsàsis, -óji, maniškis, -ė; taviškis, -ė, saviškis, -ė, mūsiškis, -ė, jūsiškis, -ė); 4) вказівні (той, та, цей, ця, ось цей, ця, той, та, такий, така, такий собі, така собі, ось такий, така, он такий, така, той самий, та сама, сам той, сама та, такий, така саме); 5) питально-відносні (хто, який, яка, котрий, котра, котрий, котра, чий, кілька, кілька, котрий за порядком, котра за порядком, кілька); 6) неозначені: а) невизначені (хто, який, яка, котрий, котра, котрий, котра, хтось, якийсь, якась та ін.) б) розділові (інший, інша, один, одна та ін.), в) узагальнювальні (стверджувальні: весь, вся, кожен, кожна та ін., заперечні: ніхто, жоден, жодна та ін.); 7) означальний (сам, сама). 2. Особові займенники я, ми, ти, ви, він, вона утворюють систему трьох осіб, що виражає основні сторони мовленнєвого акту: мовця, слухача та особу або предмет, про які йдеться. У литовській мові особові займенники не є обов’язковими для вираження категорії особи дієслова. Форми я, ми, ти, ви походять з праіндоєвропейської мови зі суто особовим значен- 59 ням. Займенник jis, ji у литовській мові в історичний період уживається лише як особовий, але за походженням він є вказівним, тому вказує не тільки на осіб, а й на предмети. 3. Новоутворений у литовській мові займенник támsta не виражає нових відношень між особами; це ввічлива форма другої особи. Для вираження ввічливого звертання до другої особи, з різними відтінками, ще вживаються: займенник сам, сама, ад’єктивований прикметник здоровий, здорова, сполуки іменника здоров’я із займенниками: ваше здоров’я, ваше здоров’я, займенник jūs у значенні «ти». 4. Зворотний займенник себе має давню форму й зберіг, як у латиській і слов’янських мовах, давнє вживання: він указує на відношення до самого себе не лише особи, про яку йдеться, а й мовця, а також співрозмовника. Присвійні займенники sāvo, sāvas, -à, що мають корінь зворотного займенника, також можуть указувати на належність предмета всім трьом особам, які в реченні виступають суб’єктами дії або стану. 5. У литовській мові основними формами присвійних займенників нині є мій, твій, свій. Давні присвійні mànas, -à, tàvas, -à майже зникають, а sāvas, -à набуває нового якісного значення прикметника «не чужий». Займенникові форми manàsis, -óji, tavàsis, -óji тощо, а також новоутворені похідні із суфіксом -iškis, -ė maniškis, -ė, taviškis, -ė тощо, на відміну від інших присвійних займенників, найчастіше вживаються як іменники у значенні так званої близької належності. 6. Давні вказівні займенники tàs, tà, šìs, šì, šìtas, -à, anàs, -à зберегли давню систему трьох дейкс: šis, ši та šitas, -a указують на відомий предмет, найближчий до мовця в часі й просторі, anàs, -à — на відомий предмет, найбільш віддалений від мовця, tàs, tà — на відомий предмет, більшою чи меншою мірою віддалений від мовця (його дейктична відстань визначена не так чітко, як у дейксисі šis, ši, šitas, -a або anàs, -à). У вказівних займенників, що позначають властивості, tóks, -ià, šiòks, -ià, šitòks, -ia, anòks, -ia система трьох дейкс розпадається; замість інших дедалі більше закріплюється займенник tóks, -ià. 7. Займенники tàs, tà, šìs, šì, šìtas, -a вживаються для вказування на відомі предмети з підкресленим виділенням, а також анафорично, тобто повторюючи те, що згадувалося без підкресленого виділення. Поряд із дейктичними значеннями займенники tàs, tà і tóks, -ià уже розвинули функцію підсилення. Займенник tàs, tà трапляється як суб’єктивний підсилювальний (необов’язковий) артикль, tóks, -ià підкреслює сам предмет або його властивість, посилюючи міру її вияву. 8. Займенник ànas, anõs, -à у значенні третьої особи в литовських діалектах міг розвинутися з анафоричного вживання того самого займенника зі вказівним значенням. Ànas, -à, anys, anos форми називного відмінка, набувши значення третьої особи, разом з формами інших відмінків займенників jis, ji утворили суплетивну парадигму в певній території східноаукштайтського діалекту, як і в сучасних слов’янських мовах. Вживання лит. ànas, anõs, -à і слов’янського onъ у значенні третьої особи є спільним, але, найімовірніше, незалежним явищем в обох мовних групах. 60 9. Значення новоутворених складених займенників tas pàts, ta pati, toks, -ià pàt коливаються залежно від значення слів, що їх утворюють, між вказівними та неозначеними розрізнювальними. В одному випадку ці займенники вказують на відомий предмет або ознаку. В іншому випадку вони не мають властивого вказівним визначального елемента — вказують лише на тотожність предмета або ознаки. 10. Питальні — відносні займенники за своєю функцією остаточно не відмежувалися один від одного. У реченнях із непрямим питанням займенники kàs, kòks, -ià, kuris, -i, katràs, -à та ін., крім відносної (сполучної) функції, іноді зберігають і питальну (підрядне речення, що починається займенником, має питальну інтонацію). Це давніша питальна функція цих займенників. У реченнях без питальної інтонації питальні займенники підкреслюють предмет і ознаку. 11. Усі неозначені займенники (як kàs, kòks, -ià, katràs, -à та ін., так і kitas, -à, visas, -à тощо) за своїм загальним характером значення протиставляються вказівним: останні вказують на відомі, визначені предмети й ознаки, перші — на невідомі, невизначені. Деякі вказівні займенники (наприклад, toks, -ià), втративши визначальний відтінок, уживаються у значенні неозначених. 12. Лексичні значення неозначених або вказівних займенників, зіставлених у реченні (viénas, -à... kìtas, -à, víenas, -à... antras, -à (окремо останній не має значення займенника), kìt(a)s, -à... kìtas, -à, vienóks, -ia... kitóks, -ia, kàs... kàs, šis, ši... tàs, tà, tàs, tà... tàs, tà, tàs, tà... kìtas, -à, šiòks, -ià... tóks, -ià tóks, -ià... tóks, -ià) настільки пов’язані між собою, що ці займенники, хоч і не утворюють однієї лексеми, проте, своєрідно співвідносячись у реченні та маючи, як це властиво займенникам, дуже узагальнені значення, разом виражають подібні відношення, як і інші займенники. Вони вказують на взаємні відношення невизначених предметів або ознак, відокремлюючи один невизначений предмет чи ознаку від іншого предмета або ознаки того самого чи іншого виду. Вказівні займенники, утворюючи пари, вже не мають визначального елемента, хоча, виступаючи окремо, зазвичай завжди зберігають визначальну функцію. 13. Вказівний займенник pàts, -i у литовській мові походить від іменників і за характером свого значення відрізняється від інших займенників. Vilnius СПИСОК СКОРОЧЕНЬ27 Ad — Adūtiškis, р-н Швенчоніс. al. — аліатив. Aln — Алунта (Aluntà), р-н Молетай. Als — Алседжяй, р-н Плунге. Alv — Алове, р-н Алітус. An — Анікщяй. And — Андріонішкіс, р-н Анікщяй. angl. — англійська мова. Apr — Одкровення апостола Івана (Біблія). Arm — Армянішкес, БРСР, Гродненська обл., Вороновський р-н. 27 Назви районів позначено відповідно до попереднього адміністративного поділу (до 1962 р.). 61 aukšt. — аукштайтських. BalčGP — Брати Грімм, Казки, переклад J. Balčikonis, Vilnius, 1954 (цифри вказують на сторінки). BalčHP — V. Hauff, Казки, переклад J. Balčikonis, Vilnius, 1956 (цифри вказують на сторінки). BalčTVN — Тисяча і одна ніч, переклад J. Balčikonis, Vilnius, 1958 (цифри вказують на сторінки). BaltPV I — J. Baltušis, Продані літа, I, Vilnius, 1957 (цифри вказують на сторінки). BaltPV₁ I — J. Baltušis, Продані літа, I, Vilnius, 1958 (цифри вказують на сторінки). BaltRn — J. Baltušis, Вибране, Vilnius, 1952 (цифри вказують на сторінки). BaltŪK — A. Baltūnas, Далекі шляхи, I, II, Vilnius, 1958 (цифри вказують на томи й сторінки). BaranAŠ — Антанас Баранаускас, Анікщяйський бір, Державне видавництво художньої літератури, 1949 (цифри вказують на сторінки). BaranLM — Литовські говірки, зібрані А. Барановським, том I, тексти зі спадщини Вебера, підготовані до видання Ф. Шпехтом [...]. Лейпциг, 1920 (цифри вказують на сторінки). BB — (із посиланнями на текст Біблії) «Біблія, тобто все Святе Письмо, литовською мовою перекладене Яном Бреткунасом, пастором Литви в Кенігсберзі» (1590). (Цитовано за фотокопією рукопису, 1950, відділ рукописів наукової бібліотеки Вільнюського державного університету ім. В. Капсукаса, шифр D 519). BielDG — Альфонсас Біляускас, Вулиця Праці, Державне видавництво художньої літератури, 1956 (цифри вказують на сторінки). BilR I — Йонас Білюнас, Твори, I, Vilnius, 1954 (цифри вказують на сторінки). BP — Постила, тобто коротке й просте тлумачення Євангелій [...] Через Яна Бреткуна [...] у Караляучюї [...] 1591, I, II (цифри позначають частини й сторінки). Brsl — Браслав (Браслав), БРСР, Полотський повіт. Brt — Бартінінкай, Вілкавішський район. Brž — Біржай. BsO — Ožkabalių dainos, Surinko J. Basanavičius, Shenandoah, Pa. 1902, du tomai (skaitmens rodo dainos numerį). Bt — (із зазначеннями на біблійний текст) S. Bythner, Новий Завіт [...] Уперше у світі литовською мовою [...] З великою ретельністю перекладений [...] Для блага литовського народу надрукований. Надрукував або видав у друкарні Ройснера в Караляучюї, року MDCCI. Būg — записи К. Бюги (1879—1924). BūgAS — «Аїстичні студії» Казимераса Бюги, частина I, Петербург, 1908 (цифри позначають сторінки). CvR — Пятрас Цвірка, «Твори», I—XII, Вільнюс, 1949—1956 (цифри позначають томи й сторінки). ček. — чеська мова. d. — пісня. DaukB — «Звичаї давніх литовців-горян і жемайтів», укладені за давніми писемними пам’ятками Jokyb's Laukys, Петропіль, 1845 (цифри позначають сторінки). DaukRR — S. Daukantas, «Вибрані твори», Вільнюс, 1955 (цифри позначають сторінки). Dbk — Дабейкяй, Анікщяйський район. dg. — множина. Dglš — Дауґелішкіс, Іґналінський район. Dkš — Даукшяй, Капсукаський район. Dkšt — Дукштас, Ігналінський район. 62 DonR — Крістійонас Донелайтіс, Твори, Державне видавництво художньої літератури, 1950 (цифри вказують сторінки). DovPK — Й. Довидайтіс, Небезпечні шляхи, Вільнюс, 1956 (цифри вказують сторінки). DP — Postilla Catholicka, Tai est: Ižguldimas Ewangeliu kiekwienos Nedelos ir szwętes per wissus metus. Per Kunigą Mikalojų Daukšą Kanoniką Mędnikų, iš lėkiszko pergūldita [...] Wilniui [...] 1599 (цифри вказують сторінки). Ds — Дусетос, Зарасайський район. Dsn — Дисна, Ігналінський район. Dv — Дівенішкес, Шальчинінкський район. DvD — Пісні, зібрані Юргісом Довидайтісом [...] Каунас, 1931 (цифри вказують номер пісні). Eiš — Ейшишкес (Ейшишкес). Er — Ерішкяй, Рамігальський район. Erž — Ержвілкас, Скаудвільський район. gal. — знахідний відмінок. Ggr — Гегренай, Плунгеський район. Glv — Гелвони, Ширвінтський район. got. — готська мова. Grdž — Гірджяй, Юрбаркський район. Grg — Гаргждай, Клайпедський р-н. GricKV — А. Гріцюс, «Спекотне літо», Вільнюс, 1955 (цифри вказують на сторінки). Grk — Гіркальніс, Расейняйський р-н. Grš — Грішкабудіс, Шакяйський р-н. Gršl — Грушлаукіс, Кретингський р-н. Grv — Гервечяй, БРСР, Молодечненський повіт, Островецький р-н. Grz — Грузджяй, Шяуляйський р-н. Gs — Гейстарай (Дідвжяй), Вілкавішкський р-н. I — Лауринас Івінскіс (1811—1881), його твори. ide. — індоєвропейський. Ign — Ігналіна. įn. — орудний відмінок. J — Литовский словарь А. Юшкевича съ толкованіемъ словъ на русскомъ и польскомъ языкахъ, Выпускъ первый, Санктпетербургъ, 1897, выпускъ второй, Санктпетербургъ 1904, Выпускъ третий, Петроградъ, 1922. (Цим самим знаком позначено слова з неопублікованої частини словника. J із цифрою сторінки означає слова, взяті не з алфавітної друкованої частини словника). Jabl — картотека Йонаса Яблонскіса (1860—1930). JablG — «Граматика литовської мови» Ригішкю Йонаса, Каунас—Вільнюс, 1922 (цифри вказують на сторінки). JablRR I — Й. Яблонскіс, «Вибрані твори», том I, Вільнюс, 1957 (цифри вказують на сторінки). JablS — Синтаксис литовської мови Ригішкюса Йонаса, Сейни, 1911 (цифрами позначено сторінки). JD — Литовські пісні, записані Антанасом Юшкевичюсом, Казань, I — 1880, II — 1881, III — 1882 (цифрами позначено номери пісень). JnG — К. Яунюс, Граматика литовської мови, Петрополіс, 1908 — 1916 (цифрами позначено сторінки). Jnš — Йонішкіс. Jrb — Юрбаркас. 63 Jrk — Литовські казки й оповідання. Зібрані з народу та подані різними діалектами, переважно ж галбрастським діалектом, К. Юркшатом, Pl. Надруковано за дорученням Литовсько-літературного товариства в Тільзіті 1898 року (цифрами позначено сторінки). JV — Литовські весільні пісні, записані Антанасом Юшкевичюсом і надруковані Йонасом Юшкевичюсом, Перопиле, 1883 (цифрами позначено номери пісень). Jž — Южінтай, Рокишкіський р-н. K — Словник литовської мови Фрідріха Куршата, перша частина: німецько-литовський словник, Галле, т. I — 1870, т. II — 1874 (цифрами позначено томи й сторінки), друга частина: литовсько-німецький словник, Галле-на-Заале, 1883 (позначається лише K). Kal — Калналіс, Кретингський р-н. клим. — родовий відмінок. KL — Катехізис Ледесми у східнолитовському перекладі, Краків, 1890 (цифрами позначено сторінки). KlpD — Клайпедські пісні, зібрав Йонас Паканлішкіс. Видав А. Бруожис. Вільнюс, 1908 (цифрами позначено номери пісень). KlvrZ — Жемайчю-Кальварія, Плунгеський р-н. KoG — Граматика жемайтської мови, укладена Кс. Калікстом Коссаковським [...] Калбрієда лежувіс жямайтишко, Вільно [...], 1832 (цифрами позначено сторінки). KorsRn — Костас Корсакас, Вибране, Вільнюс, 1950 (цифрами позначено сторінки). Kp — Купішкіс. KrevAP — Вінцас Креве, «Оповідання та перекази», Вільнюс, 1955 (цифри вказують на сторінки). Krok — Крокялаукіс, Алітуський р-н. Krt — Картена, Кретингський р-н. Krtn — Кретинга. Kš — Кайшядорис. Ktk — Куктишкес, Утенський р-н. Kv — Кведарна, Шилальський р-н. лат. — латиська мова. LB — «Литовські народні пісні та казки з прусської та російської Литви», зібрані А. Лескієном і К. Бругманом, Страсбург, 1882 (цифри вказують на сторінки). LC — «Литовська цайтунга», що виходить щовівторка, Клайпеда (1877—1889) (цифри вказують на роки й номери). польськ. — польська мова. літ. — літературна мова. Lkm — Лінкменіс, Швенчонський р-н. Lkv — Лаук ува, Рєтавський р-н. Ln — Лєнас, Анікщяйський р-н. Lrkv — Лінкува, р-н Пакруоя. лат. — латинська мова. Lp — Лейпалінгіс, р-н Лаздіяй. LT — «Литовський народ», праці Литовського наукового товариства, кн. I—V, Вільнюс, 1907—1936 (цифри вказують на книги й сторінки). Lz — Лаз(д)енай, БРСР, Моладзечненський р-н, Юротишки. Lzd — Лаздіяй. LzPR — Лаздину Пеледа, твори, I—VII, Вільнюс, 1954—1955 (цифри вказують на томи й сторінки). M — «Литовсько-латисько-польсько-російський словник» М. Мєжиня, Тільзіт, 1894. MairRR I — Майроніс, вибрані твори, I, Вільнюс, 1956 (цифри вказують на сторінки). 64 MarcinkDP — Юст. Марцінкявічюс, «Двадцята весна», Вільнюс, 1956 (цифри вказують на сторінки). MiežBP — Едуардас Межелайтіс, «Братня поема», Вільнюс, 1954 (цифри вказують на сторінки). MiežML — Е. Межелайтіс, «Мій соловейко», Вільнюс, 1956 (цифри вказують на сторінки). Myk-PutS I — В. Міколайтіс-Путінас, «Повстанці», I, Вільнюс, 1957 (цифри вказують на сторінки). Mit — Mitteilungen der Litauischen Litterarischen Gesellschaft, Bd. I—VI, Heidelberg, 1883—1912 (skaitmens rodo tomus ir puslapius). Mlt — Молетай. MontvRn — Вітаутас Монтвіла, «Вибране», Вільнюс, 1950 (цифри вказують на сторінки). mot. g. — жіночий рід. Moz — книги Мойсея (1, 2, 3, 4, 5) (Біблія). MP — «Постілла литовська, тобто просте тлумачення Євангелій на кожну неділю й свято протягом року, які за давнім звичаєм читають у Божій церкві. Тепер заново, після ретельного перегляду, видано [...] у Вільні Якубом Моркунасом [...] року [...] 1600 (цифри вказують на сторінки). MPs — збірка казок, рукопис. Отриманий К. Бугасом від Й. Мурки. Mrp — Маріямполе, Вільнюський район. Mrs — Мирославас, Алітуський район. Mž — Мажвідас, «Найдавніші пам’ятки литовської мови до 1570 року» [...] Каунас, 1922 (цифри вказують на сторінки). Mžk — Мажейкяй. Nm — Кудіркос-Науместіс, Шакяйський район. Nmč — Немянчинє. NS — Литовські пісні та гімни в північно-східній Литві, зібрані А. Р. Ніємі та А. Сабаляускасом, Annales Academiae scientiarum Fennicae, Ser. B. Tom. VI (1911) (цифра вказує номер пісні). Ns — Повідомлення про поширення Євангелія серед євреїв і поган. (Перша литовська газета, що виходила у 1832—1914 рр. у Пруссії; цифри вказують рік і номери). OG — Ян Отрембський, Wschodnio-litewskie narzecze twereckie, Cześć I, Gramatyka, Краків, 1934 (цифри вказують сторінки). PaukštAA — Й. Паукштеліс, Наближається буря, Вільнюс, 1956 (цифри вказують сторінки). Pc — Почюнюляй, Радвілішкський район. Pg — Пагіряй, Рамігальський район. PgrT — Паграмантійський діалект, Каунас, 1939 (цифри вказують сторінки). Plm — Паломєне, Кайшядорський район. Pls — Пелеса, Білоруська РСР, Гродненська область, Воронівський район. Plš — Палуше, Ігналінський район. Plt — Плателяй, Плунгеський район. Pn — Паневежис. Pnd — Панделіс, Рокишкіський район. PP — Приповідки та приказки, Вільнюс, 1958 (цифри вказують сторінки). pr. — прусська мова. Prn — Прєнай. ps. — казка. Pš — Пашвітинис, район Пакруоїса. RD — третє видання першої литовської збірки пісень «Пісні Людвікаса Рези», частини I і II, Каунас, 1935, 1937 (цифри вказують номери пісень). Rdm — Рудаміна, район Лаздіяй. Rgv — Рагува, район Паневежиса. 5. Kalbotyros klausimai VI. 65 Rm — Рамігала. Rod — Родунє, БРСР, Гродненська область. Rsn — Русне, район Шилуте. Rt — Рієтавас. rus. — російська мова. SchG — «Посібник з литовської мови» Августа Шлейхера, I, граматика, Прага, 1856 (цифри вказують сторінки). SD — Dictionarium trium linguarum, In usum Studiosae Iuventutis, Auctore R. P. Constantino Szyrwid [...] Quinta editio [...] Vilnae [...] MDCCXIII (цифри вказують сторінки). Sdk — Судейкяй, район Утеніса. Sg — Саугос, район Шилуте. SimonR — І. Сімонайтіте, «Твори», I—VI, Вільнюс, 1956—1958 (цифри вказують томи та сторінки). SimonVK — Ієва Сімонайтіте, Вілюс Каралюс, I—II, Вільнюс, 1956 (цифри вказують на томи й сторінки). s. ind. — давньоіндійська мова. Skd — Скуодас. Skdv — Скаудвіле. Skp — Скапішкіс, Рокишський р-н. Slm — Саламієстіс, Купишський р-н. Slnt — Салантай, Кретингський р-н. Smn — Сімнас, Алітуський р-н. SNėrP I — Саломея Неріс, Поезія, I, Каунас, 1946 (цифри вказують на сторінки). SNėrR I — Саломея Неріс, Твори, I, Вільнюс, 1957 (цифри вказують на сторінки). Srj — Сейріяй, Лаздійський р-н. SruogD — Балис Сруога, Богиня з озера, Вільнюс, 1919 (цифри вказують на сторінки). SruogDM — Балис Сруога, Ліс богів, Вільнюс, 1960 (цифри вказують на сторінки). SruogR III — Б. Сруога, Твори, III, Вільнюс, 1957 (цифри вказують на сторінки). s. sl. — давньослов’янська мова. StanD — Пісні жемайтські, зібрані та видані Симонасом Станявічюсом [...] у Вільнюсі [...] 1829 (цифри вказують на номер пісні). StanP — Сімонас Станявічюс, «Паскечяй», підготував Юргіс Лебедіс, Каунас, 1948 (цифри вказують сторінки). StngŽ — Говірка литовських рибалок у Пруссії, Каунас, 1933 (цифри вказують сторінку). Str — Струнайтіс, Швенчоніський район. Sv — Свядасай, Анікщяйський район. Šauk — Шаукенай, Ужвентіський район. Šd — Шедува, Радвілішкіський район. ŠimkA — Йонас Шімкус, «Оповідання», Вільнюс, 1953 (цифри вказують сторінки). Škn — Шакина, Шяуляйський район. Šl — Шяуляй. Šln — Шяуленай, Радвілішкіський район. Šlu — Шилуте. Šts — Шате, Скуодаський район. Švnč — Швенчоніс і Швенчонеляй. tarm. — діалектний. Trak — Тракай. Trgn — Таураґнай, Утенський район. Tt — Титувенай, Кельмеський р-н. Tvr — Тверечюс, Ігналінський р-н. Ukm — Укмерге. Up — Упина, Скаудвільський р-н. Ut — Утена. 66 Užg — Ужугустіс, Єзнаський р-н. Užp — Ужпаляй, Утенський р-н. Užv — Ужвентіс. VaičiūnD — Пятрас Вайчюнас, «Драми», Вільнюс, 1956 (цифри позначають сторінки). VaižgRR I — Вайжгантас, «Вибрані твори», I, Вільнюс, 1957 (цифри позначають сторінки). vard. — називний відмінок. Varn — Варена. Vdk — Відукле, Расейняйський р-н. Vdžg — Ваджігіряй, Расейняйський р-н. Vencl GD — А. Венцлова, «День народження», Вільнюс, 1959 (цифри позначають сторінки). VenclR — Антанас Венцлова, «Твори», три томи, Вільнюс, 1955 (цифри позначають томи та сторінки). VenclTB — А. Венцлова, Taikos balandžiai, Вільнюс, 1952 (цифри вказують на сторінки). VienIMA — А. Венуоліс, Iš mano atsiminimų, Вільнюс, 1957 (цифри вказують на сторінки). VienR — А. Венуоліс, Raštai, 7 томів, Вільнюс, 1953—1955 (цифри вказують на томи та сторінки). чол. р. — чоловічий рід. Vj — Ваяшишкіс, Зарасайський р-н. Vlk — Валкінінкай, Ейшишський р-н. Vlkj — Вілкія. Vlkv — Вілкавішкіс. одн. — однина. нім. — німецька мова. Vrn — Варена. Vrnv — Варенав (Балатна), БРСР, Гродненська обл. Vs — Вейсеяй, Лаздийський р-н. Všk — Вашкай, Пасвальський р-н. Vvr — Вейвиржянай, Клайпедський р-н. Zt — Зіетела (Дятлово), БРСР, Гродненська обл. Žal — Žalioji, Вілкавішкський район. ŽemR — Жемайте, Твори, шість томів, Вільнюс, 1956—1957 (цифрами позначено томи й сторінки). Žsl — Жасляй, Кайшядорський район. ЗАЙМЕННИКИ ТА ЇХНІ ЗНАЧЕННЯ В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ А. ВАЛЯЦКЕНЕ Резюме 1. За своїм значенням займенники в литовській мові поділяються на сім розрядів: 1) особові (aš, tu, jis, ji, mes, jūs, jie, jos, tāmsta), 2) зворотний (savęs), 3) присвійні (mano, tavo, savo, mānas, -ā, tāvas, -ā, sāvas, -ā, manasis, -oji, tavasis, -oji и т. д. maniškis, -ė, taviškis, -ė и т. д.), 4) вказівні (tas, tā, šis, ši, šitas, -a, anas, -à, tóks, -ià, šioks, -ià, šitoks, -ia, anóks, -ia, tas pats, ta pati, pats tas, pati ta, 67 toks, -ia pat), 5) питально-відносні (kãs, kõks, -ià, kuris, -i, kẽtras, -à, kienõ, keli, -ios, kelintas, -à, kelerti, -ios), 6) неозначені: а) власне неозначені (kãs, kõks, -ià, kažkãs, kažkõks, -ià та ін.), б) розрізнювальні (kitas, -à, vienas, -à та ін.), в) узагальнювальні: стверджувальні (visas, -à, kiekvienas, -à та ін.), заперечні (niekas, jõks, -ià та ін.), 7) означальний (pats, -i). 2. Особові займенники ãs, mẽs, tù, jūs, jis, ji утворюють систему трьох осіб, яка виражає основні елементи мовленнєвого акту: мовця, співрозмовника та особу або предмет, про який ідеться. Особові займенники в литовській мові не є обов’язковими для вираження категорії особи дієслова. Форми ãs, mẽs, tù, jūs зазвичай указують на осіб. Займенник jis, ji в історичний період литовської мови вживається лише як особовий, але за походженням є вказівним. Тому він указує не лише на осіб, а й на предмети. 3. Новоутворений займенник támsta у литовській мові не виражає нових відношень між особами, а є формою ввічливого звертання до другої особи. При ввічливому звертанні до співрозмовника також уживаються займенник pats, -i, прикметник sveikas, -à, сполучення іменника sveikatà (без конкретного предметного значення) із займенниками: támstos sveikatà, jūsụ svei-katà, а також займенник jūs у значенні «ти». 4. Зворотний займенник savẽs має давню основу й зберіг у литовській мові, так само як у латиській та слов’янських мовах, давнє значення: він указує на відношення кожної з трьох осіб до самої себе. Присвійні займенники sãvo, sãvas, -à, утворені від основи зворотного займенника, також можуть указувати на належність предмета всім трьом особам, які в реченні виражають суб’єкта дії або стану. 5. Основні форми присвійних займенників у сучасній литовській мові — mãno, tãvo, sãvo. Давні присвійні форми mãnas, -à, tãvas, -à перебувають на стадії зникнення, тоді як sãvas, -à набуває нового якісного значення прикметника «не чужий». Займенникові форми manãsis, -õji, tavãsis, -õji тощо, а також новоутворені займенники із суфіксом -iškis, -ė (maniškis, -ė тощо, на відміну від інших присвійних займенників, найчастіше вживаються як іменники у значенні так званої «близької належності». 6. Давні вказівні займенники tàs, tà, šìs, šì, šìtas, -a, anàs, -à зберегли в литовській мові давню тричленну систему: šìs, šì та šìtas, -a указують на найближчий відомий предмет, anàs, -à — на найвіддаленіший, а tàs, tà — на відомий предмет, більш чи менш віддалений від мовця у просторі й часі. Тричленна система вказівних займенників tóks, -ià, šiõks, -ià, šitoks, -ia, anóks, -ia у литовській мові розпадається на користь займенника tóks, -ià. 68 7. Местоимения tàs, tà, šìs, ši, šìtas, -a употребляются при указании на известный предмет с подчеркнутым выделением, а также анафорически, т. е. только указывая на ранее упомянутое. Наряду с указательным значением местоимения tàs, tà и tóks, -ià приобрели функцию подчеркивания. Местоимение tàs, tà встречается как субъективный подчеркивающий артикль, местоимение tóks, -ià подчеркивает сам предмет или признак предмета, усиливая степень его проявления. 8. Займенник ānas, āns, -à у значенні третьої особи в литовських говорах міг розвинутися з вказівного займенника anàs, -à в анафоричному вживанні. Форми називного відмінка ānas, -à, ānys, ānos, що набули значення третьої особи, разом із формами непрямих відмінків від jīs, jì утворили суплетивну парадигму в східних говорах литовської мови, як і в сучасних слов’янських мовах, за винятком болгарської літературної мови. Литовська форма ānas, āns, -à і слов’янська онъ у значенні третьої особи, імовірно, є спільним, але самостійним явищем обох мов. 9. Значення новоутворених складених займенників tas pàts, ta pati, toks pàt, tokia pàt коливаються між вказівними й неозначеними розрізнювальними залежно від значення слів, що їх утворюють. В одному випадку вони вказують на відомий предмет або ознаку предмета, підкреслюючи, що цей предмет або ознака є саме тим, а не іншим. В іншому випадку вони не мають певного елемента, властивого вказівним займенникам, а вказують лише на тотожність предмета або ознаки. 10. Питально-відносні займенники остаточно не відмежувалися за своїми функціями. Займенники kàs, kóks, -ià, kuris, -ì, katràs, -à та ін. як сполучні слова, крім сполучної, іноді зберігають і питальну функцію. Питальна функція є давнішою. У реченнях без питальної інтонації питально-відносні займенники підкреслюють предмет або ознаку предмета. 11. Усі неозначені займенники (до них належать не лише kàs, kóks, -ià, kažkóks, -ià тощо, а й kitas, -à, vìsas, -à та ін.) за своїм загальним значенням протиставлені вказівним: останні вказують на відомі, визначені предмети або якості, перші — на невизначені. Деякі вказівні займенники, утративши визначеність, уживаються як неозначені (tóks, -ià). 12. Лексичні значення неозначених або вказівних займенників, зіставлених у реченні (vìenas, -à... kitas, -à, vìenas, -à... āntras тощо), співвідносяться так, що ці займенники, хоч і не становлять однієї лексеми, за особливого зв’язку в реченні набувають нової функції, тобто виражають взаємо- 69 відношення предметів або ознак. Це відбувається тому, що займенники мають дуже абстрактні значення. Вказівні займенники, уживані парами, втрачають елемент визначеності, хоча в самостійному вживанні ці займенники зберігають функцію визначеності. 13. Означальний займенник pàts, -i у литовській мові походить від іменника й відрізняється від інших займенників характером свого значення.