Prieveiksmiai su formantu „-(i)ai“ šiaurės vakarų aukštaičių tarmėse

LIETUVIŲ KALBOS MORFOLOGINĖ SANDARA IR JOS RAIDA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПРИСЛІВНИКИ З ФОРМАНТОМ -(i)ai У ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИХ ВЕРХНЬОЛИТОВСЬКИХ ГОВІРКАХ1 E. GRINAVECKIENĖ 1. Словотвір Прислівників із формантом -(i)ai у північно-західних верхньолитовських говірках, як і в багатьох інших литовських говірках, мабуть, найбільше. Найчастіше їх утворюють від прикметників, рідше — від дієприкметників. Кожен двоскладовий прикметник, що має ступені порівняння, зазвичай має і свій прислівник, наприклад: baisus: baisiai, drąsus: drąsiai, kėršas: keršai, klišas: klišai, pálšas: palšai, tuščias: tuščiai, žāṅgus: žāṅgiai «добрим кроком» (: ta mūs kumelė žāṅgiai eina, aš paskui nespėju). Від прикметників, які не мають ступенів порівняння (наприклад: bāsas, kniūpščias, mēklas «заїка», pėščias, raitas) прислівники з формантом -(i)ai зазвичай не утворюються, однак трапляються, наприклад: berǵždžias: berǵždžiai. Від багатоскладових прикметників прислівники з формантом -(i)ai утворюються рідше. Це пояснюється, зокрема, тим, що більшість цих прикметників (наприклад, похідні із суфіксами -inis, -ainis, -ytis, -ėtas, -uotas, префіксами po-, pro-, prie-, а також усі складні слова) зовсім не мають ступенів порівняння. Найчастіше вживаються такі прислівники, утворені від багатоскладових прикметників: abejūtiškai «посередньо» (: mes gyvenam abe jūtiškai), akylai, aklinai, balzganai, bereikalingai, gatau̇vai, gerokai (і gerókai, рідко), kitoniškai, ligūstai, mėlynai, nežmoniškai, paviršutiniškai, raudonai, savotiškai, tolokai (і tolókai, рідко), apýblogiai, atkāmpiai «осторонь» (: padėk tuos raštus atkāmpiai, kad vaikai neprieitų), nuodarbiai «старанно» (: jis labai nuodarbiai viską daro), nuotakiai (: prākasė vagutę nuotakiai), paskliuōdniai «поблажливо» (: kiaūlei įverė vielą paskliuōdniai — ji vis tiek knisa), lygmalai «врівень із краями» (: toje puodynėje taukų buvo lygmalai, o dabar nuslūgo). 1 У статті розглядаються прислівники з формантом -(i)ai, уживані в північно-західних верхньолитовських говірках, які зберігають місце наголосу й інтонацію літературної литовської мови. Цими говірками говорять на території між Смалінінкаєм, Ваджгірісом, Гіргалнісом і Скірснемуне. 12* 179 Найбільше, мабуть, багатоскладових прислівників із формантом -(i)ai утворено від прикметників, похідних від іменників і суфіксом -iškas. Лексичне значення частини цих прислівників дуже узагальнене й віддалене від значення слів, від яких їх утворено, наприклад: perkūniškai «дуже» (: perkūniškai šalta), piemenškai «безрозсудно», šuniškai «дуже», velniškai «дуже». Прислівників із формантом -(i)ai, утворених від дієприкметників, трапляється небагато. По кілька таких прислівників утворилося від активних і пасивних дієприкметників теперішнього й простого минулого часу, а також від дієприкметників необхідності, наприклад: atsakančiai «дуже добре», šnabždančiai, šnibždančiai, šnarančiai, žvygiančiai; padūkus iai «дуже» (: laikas padūkus iai greit bėga), pagėdusiai «дуже» (: pėlkėje uodų pagėdusiai daug), papaikusiai «сильно» (: vaikai papaikusiai šūkauja), pasiutus iai «дуже» (: šuo pasiutusiai piktas), pašėlusiai «дуже» (: pašėlusiai mušės kanda), neapsakomai «дуже багато» (: šiemet jau tų grybų — neapsakomai), nesuskaitomai, pakeičiamai «посередньо» (: gyvename pakeičiamai), suveriamai (: durys suveriamai užsidaro), neapgalvotai, negirdėtai, nelauktai, netikėtai, nematytai, sutrumpitai (: mes šnekam sutrumpitai «ми говоримо, скорочуючи закінчення слів»), aptek tinai (: vandens įpilk aptek tinai nesvils), būtinai, nesuprastinai «незрозуміло» (: nesuprastinai, ar čia tvorą, ar tinklas), netbūtinai (: lėkia į miestą, sprūdžias netbūtinai), pakartotinai, užtektinai. Прислівники, утворені від прикметників а-основи, пасивних дієприкметників теперішнього й простого минулого часу, а також від дієприкметників необхідності, мають формант -ai; прислівники, утворені від усіх інших прикметників і дієприкметників, мають формант -iai. Виняток становлять прислівники drūtai «сильно» та senai «давно», які вживаються зі значенням, відмінним від значення drūčiai «дуже сильно, дуже» та seniai «давно». Можливо, drūčiai та seniai, маючи різні форманти й самостійні значення, походять не від drūtas і senas, а від форм іншої основи, яких нині в досліджуваному ареалі вже немає; наприклад, drūčiai могло утворитися від *drūt-jas~drūčias; пор. також drūgālyš2. Щоправда, у досліджуваних говірках трапляються прислівники одного кореня, що паралельно вживаються і з формантом -ai, і з -iai, наприклад: išlaidai та išlaidžiai, lenguai та lenguoiai, linksmai та linksmiai. Однак у цих говірках прикметники, від яких утворено ці прислівники, зазвичай також мають форми двох основ (a та u), наприклад: išlaidus та išlaidus, lengūs та lengūs, linksmas та linksmūs. Випадків, коли від прикметника з тією самою основою утворювалися б прислівники і з формантом -ai, і з -iai, немає. Це свідчить про те, що поряд із senas, drūtas раніше мали існувати й інші форми цих прикметників, від яких утворилися прислівники seniai та drūčiai. 2 Поряд із seniai у північно-західних верхньолитовських говірках уживається також прислівник nepèrseniai; пор. також J. O t r ę b s k i, Gramatyka języka litewskiego, III, Warszawa, 1956, § 647. 180 Не всі прислівники цього формату в досліджуваному ареалі нині мають поруч слова, від яких вони могли бути утворені, наприклад: nepėrseniai, aptektinai, nakūnai, nesuprastinai, užtektinai, sausgėlai «сухо, без гною» (: visus kaulus gėlė sausgėlai), sausmirkai «сухо, без води» (: ištrink galvą į spiritą sausmirkai). Це вказувало б на те, що принаймні частина цих прислівників могла й не мати споріднених прикметників чи дієприкметників і, можливо, виникла заново за вже наявними прикладами цього типу творення прислівників. Якщо прислівники з формантом -(i)ai і справді були місцевими відмінками однини середнього роду прикметників³, то наведені приклади, а також усі прислівники від дієприкметників свідчать, що згодом творення прислівників могло відбуватися самостійно, тобто формант -(i)ai додавався безпосередньо до основи прикметника чи дієприкметника. На те, що деякі прислівники з формантом -(i)ai справді можуть бути новішими утвореннями, частково вказує і їхнє узагальнене наголошення на закінченні (abygalai, abyšaliai, abypusiai). Деякі з цих прислівників уживаються також як прийменники, наприклад: abygalai (: namas įrengtas abygaliai ir jie gyveno abygaliai namo), abypusiai (: kelias medžiais nusodintas abypusiai ir abypusiai kelio stovėjo kareiviai), abyšaliai (: abyšaliai vėliavos nukabinėtos ir abyšaliai kelio stovėjo mašinos). У досліджуваних говорах трапляється також кілька прислівників із займенниковою основою, які, на відміну від усіх інших утворень цього типу, мають формант -ai з гострим наголосом, наприклад: kadai «давно, у минулому», tirtai (і tirtūs), visai, nė štai nė antai (: mes į rūpestį įkritę, o ji — ne štai nė antai). До цього типу прислівників за словотвором і наголошенням належать також деякі прислівники з наголосом на корені, як-от pirmąi (і pirmái, рідко), greitai (і greitais, greit), pėrnai, užpėrnai (і užpernai). Частина цих прислівників уживається в литовській літературній мові, інших говорах і давніх писемних пам’ятках, проте лише у східній і південній частинах ареалу литовських говорів та в літературній мові деякі з них вимовляються з циркумфлексною інтонацією (гостра інтонація могла перейти в циркумфлексну під час скорочення акутових закінчень⁴, пор. lk. jįė<jiė, tuõs<túos і в досліджуваному ареалі tiė, jie, jųo, ją~jа, katrą ~ katrą, anąs ~ anàs, šįtąs ~ šìtas тощо⁵). Деякі з названих прислівників у говорах мають також варіантні форми з додатковими закінченнями, наприклад: поряд із kadai, pirmái, pėrnai уживаються kadais, pirmáis, pėrnais (закінчення -s тут могло бути додане за аналогією до орудного відмінка множини). Гостре наголошення закінчень цих прислівників, а також їхні варіантні форми досі викликають у мовознавців сумніви щодо свого походження⁶. ³ Plg. J. Endzelīnas, Baltu kalbų garsai ir formos, Vilnius, 1957, § 424; J. Otrębski, Gramatyka..., III, § 656. ⁴ Див. Z. Zinkevičius, Lietuvių kalbos įvardžiuotinių būdvardžių istorijos bruožai, Vilnius, 1957, p. 22, 24. ⁵ Див. E. Grinaveckienė, Lietuvių kalbotyros klausimai, t. 1, Vilnius, 1957, p. 153, 157, 158; пор. Ю. Сенькуц, Говор северо-западных капсов, автореф. дисс., Вильнюс, 1955, p. 8. ⁶ Plg. J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīga, 1951, § 473; J. Otrębski, Gramatyka..., III, §§ 657—658. 181 Більшість цих прислівників, безперечно, дуже давні. Найімовірніше, це прислівникові форми відмінків змінюваних частин мови, пор.: visai: visas, pirmái: pirmas, pérnai: *pérnas, пор. латвійське pērns⁷. Прислівники з формантом -(i)ai, будучи найчисленнішими в досліджуваних говорах, імовірно, вплинули також на деякі форми орудного відмінка однини (які нині адвербіалізувалися): замість apýčiupa, slaptà, tyčia почали вживати форми із закінченням -(i)ai, наприклад: apýčiupai (: morkùs apraũvėjo apýčiupai — tik žolių viršūnes aptraukė), slaptai, tyčiai. З іншого боку, деякі прислівники втрачають цей формант, наприклад: поряд із greitai частіше вживається greit, а замість давніших форм ypačiai і beveikiai уживаються лише скорочені форми beveik, ypač⁸. 2. Відмінювання Більшість прислівників із формантом -(i)ai мають ступені порівняння. Вищий ступінь, як і в літературній мові, завжди має наголошений формант -iau з циркумфлексною інтонацією, наприклад: gražiau, tamsiau, trumpiau. Цей ступінь мають також окремі прислівники, утворені від префіксальних прикметників, наприклад: atkàmpiai — atkàmpiau, nuolaidžiai — nuolaidžiau, nuošaliai — nuošaliau. У досліджуваному ареалі трапляється кілька прислівників, уживаних лише у формі вищого ступеня, наприклад: lenkiau (: bulves pasodinom lenkiau ir nugėrė), (i)kalniaũ (: sėk šįmet rugiùs kalniaũ || kalniaũ), (i)lomiàu (: kur tik lomiàu || lomiàu, visùr rugiai nugėrė). За своєю функцією ці прислівники подібні до похідних від прикметників на -u-основу, хоча прикметників із такими коренями в досліджуваному ареалі немає. Однак вони існують у литовській літературній мові (пор. kalnùs, lomùs)⁹. З іншого боку, ці форми прислівників могли бути й пізнішими утвореннями від іменників¹⁰; пор. також уживані в північно-західних аукштайтських говорах прикметники вищого ступеня, утворені від іменників: lėpšis: lepšėsnis, põnas (рідко): ponėsnis, piemuo: piemenėnis. Найвищий ступінь прислівників із формантом -(i)ai утворюється за допомогою суфікса -iaũ з гострою інтонацією: geriau, aukščiau (: tu gausi tris rublius už tą vištą aukščiau «ти отримаєш за ту курку найбільше три рублі»). У мовленні шкільної молоді, як і в літературній мові, цей ступінь має суфікс -iausiai (baisiausiai, geriausiai) і, безперечно, його слід вважати новим явищем у говорах. Абсолютний найвищий ступінь цих прислівників утворюється від різних форм родового відмінка множини прикметника visas або прикметника того самого кореня, що й прислівник, та форми найвищого ступеня прислівника, наприклад: visų geriau, gerių geriau. Якщо першим компонентом абсолютного найвищого ступеня прислівника є форма родового відмінка множини прикметника, то незалежно від основи вона завжди має закінчення -ų після м’якого при- 7 Žr. K. Mūlenbacha Latviešu valodas vārdnīca, Rediģējis, papildinājis un turpinājis J. Endzelīns, III. Rīgā, 1927—1929, p. 209—210. 8 Žr. J. Otrębskį, Gramatyka..., III, § 647. 9 Žr. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas. Vilnius, 1954, p. 305, 433. 10 Plg. J. Otrębskį, Gramatyka..., III. § 675. 182 голосного (mažių mažiau, pikčių pikčiau, smailių smailiau). Можливо, на появу м’якого приголосного в кінцевій частині основи множини прикметників a-основи в усіх компонентах найвищого ступеня могла вплинути аналогія з прикметниками ia- та u-основ. 3. Наголос Прислівники з формантом -ai, утворені від двоскладових прикметників a-основи, зазвичай мають наголос на кінці, наприклад: kietai, rainai, tikrai. Окремі прислівники, утворені від прикметників із кореневим наголосом, зберегли наголос у корені, наприклад: ilgai, kiáurai11. Прислівники, утворені від двоскладових прикметників ia-основи, зазвичай мають два варіанти наголошення: на корені, якщо корінь прикметника має акутову інтонацію (plókščias — plókščiai), і на кінці, якщо корінь прикметника має циркумфлексну або коротку інтонацію (gulščias — gulščiai, tuščias — tuščiai). Іноді трапляються й відхилення від зазначеного правила наголошення (stàčiai, kurčiai). Прислівники, утворені від двоскладових і багатоскладових прикметників u-основи, завжди зберігають місце й інтонацію наголосу називного відмінка однини цих прикметників12, наприклад: sūrus — sūriai, rūgštus — rūgščiai, baūgus — baūgiai, glitus — glìčiai, lipšnus — lipšniai, sūkrus — sūkriai, parankus — parankiai, pavydus — pavydžiai, apsūkrus — apsūkriai; aštrūs — aštriai, skanūs — skaniai, panašūs — panašiai, sandarūs — sandariai. Прислівники, утворені від багатоскладових прикметників і дієприкметників -(i)a-основи з постійним наголосом, зберігають наголос на попередньому місці, наприклад: akýlai, pūsdýkiai, neapgalvótai, savótiškai, однак у деяких із них (із суфіксами -okai, -iškai) наголос частіше переноситься на кінець (gerokai, tolokai, stakiškai «як у Stakiuose»). Це перенесення наголосу, безперечно, не є давнім, оскільки на досліджуваній території ці прислівники поряд із таким наголошенням наголошуються також на суфіксі13 (або в корені), наприклад: gerókai, tolókai, stakiškai. Прислів- 11 Plg. lat. caùrs, ìlgs, dar plg. K. Būga, Rinktiniai raštai, III, Vilnius, 1961, p. 73. 12 Усі прикметники u-основи досліджуваної території з довгим (акутового або циркумфлексного походження) і коротким (таким, що не подовжується під наголосом, голосні i, u) коренем (багатоскладові — з коротким або довгим передостаннім складом) у називному відмінку однини завжди мають наголос у корені (багатоскладові — на передостанньому складі), наприклад: saldūs, graudūs, grūbūs, patogūs, paklusnus, але lepūs, gražūs, mandagūs (наголошені a, e у цих говірках подовжуються). Інші відмінкові форми цих прикметників наголошуються так само, як у літературній мові, наприклад: saldūs, grūbūs, apsūkrūs. Таке наголошення називного відмінка однини цих прикметників К. Буга (див. його Rinktiniai raštai, III. p. 74) вважає залишком давнього кореневого наголошення. Останнім часом під впливом літературної мови та сусідніх говірок, а також за аналогією до прикметників говірок досліджуваної території, які в називному відмінку однини мають наголос у закінченні (: našūs, trapūs), у досліджуваних північно-західних аукштайтських говірках дедалі частіше прагнуть замінити таке наголошення називного відмінка однини прикметників наголосом на закінченні (gilūs, saldūs, paklusnūs), лише багатоскладові прикметники більше зберігають звичне наголошення називного відмінка однини. Ненаголос на закінченні цілком закономірно зберігся у прислівниках, утворених від цих прикметників. Це свідчить, що наголошення прислівників як незмінюваних слів є архаїчнішим. 13 Прикметники досліджуваної території gerók as, -a, tolók as, -a... завжди мають постійний наголос. Це показує, що за наголошенням прислівників не завжди можна судити про наголошення прикметників із тими самими коренями, пор. J. Otręb ski. Gramatyka..., III, p. 293. 183 ники, утворені від багатоскладових прикметників і дієприкметників a-основи третьої акцентної парадигми з рухомим наголосом, завжди наголошуються на кінці, наприклад: aklinai, atbulai, sveriamai. На кінці наголошується також більшість прислівників, утворених від дієприкметників необхідності. Заперечення не змінює місця наголосу прислівників, наприклад: neilgai, netuščiai, nesūkriai, nepanašiai. 4. Уживання Прислівники з формантом -(i)ai на досліджуваній території, як і в літературній мові, зазвичай уживаються в реченні з дієсловами й найчастіше виражають спосіб дії, рідше — кількість, час, місце, наприклад: gerai parvažiavo, slōgiai uždarė; tolokai nuėjo; pėrnai susirgo; gyvena atkampiai. В окремих випадках той самий прислівник може виражати спосіб і кількість дії, а також час, наприклад: у реченні kūrė pririšau trumpai прислівник указує на спосіб дії, у реченні mirė po Nauj[o] metų trumpai — на час дії, а в реченні jį mačiau trumpai — на кількість дії. Крім того, не всі прислівники з формантом -(i)ai безпосередньо позначають лише одну чи кілька обставин дії. Деякі з них (baisiai, drūčiai, labai, tikrai, visai та ін.) семантично можуть стосуватися не лише особових форм дієслова, а й прикметників, дієприкметників, а в окремих випадках навіть іменників, наприклад: jis buvo baisiai piktas; jų šuo drūčiai didelis; šįmet ruduo labai gražus; kiaušiniai tikrai kieti bus; ji dar visai jauna; jis gerokai sušalęs; jis neapsakomai geras; jie labai išalkę; tėvas drūčiai išvargęs; jis tikrai pasenęs; jis labai išdžiūvęs; jis visai pabalęs; jau visai pavakariukas; jau gatavai pavakariukas; ji baisiai gaspadinė; ji baisiai keliauninkė; jis labai girtuoklis; jis visai piemuo; jis tikrai ligonis. У досліджуваних говірках прислівники labai, drūčiai, visai, tikrai, baisiai та інші широко вживаються також для підсилення обставини дії, вираженої іншим прислівником, і для характеристики її якості, наприклад: baisiai gražiai dainavo; drūčiai piktai šnekėjo; labai gražiai padarė; tikrai mažai pasėjo; visai juodai nud ažė; tamsiai raudonai žydėjo. Як видно з прикладів, деякі з цих прислівників ніби надають означуваним ними прислівникам значення дуже високого ступеня ознаки. Нерідко трапляється, що прислівник із тим самим коренем має більше значень, ніж прикметник, від якого його утворено. Скажімо, прикметник baisus має значення «потворний» і «великий» (: baisus tavo pirštas; baisus tavo godulys), тоді як прислівник baisiai широко вживається у значеннях «дуже», «цілком», «сильно», «надзвичайно», «справді» (: ji baisiai graži; aš baisiai nepiktas; baisiai mudu susipykom; aš ant jo baisiai piktas; baisiai kvailai pasakė); прикметник drūtas означає лише «міцний» (: paklodė plona, ale drūta), а прислівник drūčiai має значення «міцно», «сильно» й «дуже» (: dūrys užtrūktos drūčiai; šuo drūčiai loja; jis drūčiai gražus). Прислівник drąsiai тут уживається також у значенні «справді» (: kimbi už duo- 184 нос, а сміливо її не їстимеш), прислівник прямо — і в значенні «прямо» (: я прийшов прямо через поля; прямо в очі сказав) тощо. Це свідчить, що прислівники з формантом -(i)ai на досліджуваній території є відносно образним стилістичним засобом розмовної мови. В окремих випадках багатозначність прислівників цих говірок могла б бути використана і для збагачення стилю літературної мови. Розглянувши словотвір, змінювання, наголошування та вживання прислівників із формантом -(i)ai, можна зробити такі висновки: 1. У північно-західних верхньо-литовських говірках більшість прислівників із цим формантом утворюється від двоскладових u-, (i)a-основних прикметників; рідше вони утворюються від багатоскладових прикметників і дієприкметників. 2. Прислівники, утворені від прикметників на u-основу, завжди мають наголос на другому складі від кінця, якщо він містить твердозміцнений дифтонг або голосний i, u. 3. Найвищий ступінь прислівників, на відміну від літературної мови, утворюється з суфіксом -iau, наголошеним із твердим приступом, а форми із суфіксом -iausiai є новішими й виникли під впливом літературної мови. Найвищий ступінь усіх прислівників утворюється від форми найвищого ступеня та займенника visas або форми родового відмінка множини прикметника того самого кореня, що й прислівник, наприклад: gerų geriau, visų geriau. 4. Прислівники з формантом -(i)ai найчастіше вживаються у значенні способу дії, але є також прислівники зі значенням кількості, часу й місця. Буває, що в різних контекстах той самий прислівник має різні функційні значення. 5. Прислівники з формантом -(i)ai здебільшого позначають спосіб дії. Деякі з них семантично можуть бути пов’язані також із прикметниками, дієприкметниками, а в рідкісних випадках — навіть з іменниками. 6. Окремі прислівники мають більше значень, ніж відповідні прислівники літературної литовської мови. ПРИСЛІВНИКИ З ФОРМАНТОМ -(i)ai У ГОВІРКАХ ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИХ АУКШТАЙТІВ Э. ГРИНЯВЯЦКЕНЕ Резюме Прислівники з формантом -(i)ai у говірках північно-західних аукштайтів (які займають територію Литовської РСР між населеними пунктами Смалининкай, Ваджгирис, Гіркальнис, Скирснямуне) здебільшого утворюються від двоскладових прикметників, що змінюються за ступенями порівняння. Від багатоскладових прикметників і дієприкметників вони утворюються рідше. Формант -ai властивий утворенням від прикметників з основою на a-, від пасивних дієприкметників теперішнього й минулого часу, а також від дієприкметникових форм зі значенням необхідності, наприклад: kėrsas: kėrsai «строкатий: строкато», nelauktas: nelauktai «неочікуваний: неочікувано», būtinas: būtinai «необхідний: необхідно». Формант -iai властивий утворенням від прикметників з основою на ia-, u-, а також від дієприкметників теперішнього й минулого часу 185 дійсного стану, наприклад: tuščias: tuščiai «порожній: порожньо», saldus: saldžiai «солодкий: солодко», žvýgiantis: žvýgiančiai «пронизливий: пронизливо», pagėdęs: pagėdusiai «страшний: страшно». Якщо в давнину прислівники з формантом -(i)ai і справді були місцевими відмінками прикметників середнього роду (як припускається у відповідній літературі з цього питання), то деякі приклади двокореневих прислівників (наприклад: sausgėlai «крематично», sausmir kai «спрагло», abyrasiai, abygaliai «двосторонньо»), так само як і численні їхні приклади від дієприкметників, свідчать, що згодом утворення прислівників цього типу відбувалося самостійно, тобто шляхом додавання форманта -(i)ai до основ прикметників, дієприкметників тощо. Зазвичай кожному прикметнику або дієприкметнику відповідає лише один прислівник із формантом -(i)ai, але поряд із прислівниками drūtai «міцно» і senai «давно», утвореними від drūtas «міцний» і senas «старий», у досліджуваних говірках уживаються також прислівники drūčiai «сильно» і seniai «давно», що мають спільні корені з drūtai і senai, але відрізняються від них значенням і формою. У статті висловлюється припущення, що прислівники seniai і drūčiai могли утворитися не від прикметників senas і drūtas, а від інших споріднених коренів з іншими основами, які нині в досліджуваних говірках відсутні. Частково цю думку підтверджує й таке утворення, як drūčgalys «товстий кінець». На відміну від літературної мови, прислівники, утворені від прикметників з основою на -и, мають наголос на передостанньому складі, якщо цей склад довгий або не подовжується під наголосом, наприклад: baigus: baigiai «боязкий: боязко», glītus: glīčiai «слизистий: слизисто», pavydus: pavydžiai «заздрісний: заздрісно», apsūkrus: apsūkriai «повороткий: поворотко». Цей тип наголосу архаїчніший порівняно з літературною мовою і, як зазначав К. Буґа, вважається реліктом давнього кореневого наголосу. У досліджуваних говірках уживаються дві форми найвищого ступеня прислівників із формантом на -(i)ai. Перша їхня форма, на відміну від літературної мови, утворюється за допомогою суфікса -iau з низхідною інтонацією, наприклад: geriau «найкраще», baisiau «найгірше», gražiau «найкрасивіше», тоді як досить рідко вживана форма із суфіксом -iausiai (balčiausiai «найбіліше», gražiausiai «найкрасивіше») пояснюється впливом літературної мови. Друга форма найвищого ступеня утворюється за допомогою родового відмінка множини займенника visas «весь» або прикметника того самого кореня, що й прислівник у першій формі найвищого ступеня, наприклад: visų geriau, gerių geriau «найкраще», gražių gražiau «найкрасивіше». Ця форма найвищого ступеня є найвищою формою порівняння прислівників. У реченні прислівник із формантом -(i)ai зазвичай уживається з дієсловом і найчастіше визначає спосіб дії, рідше — її кількість, час і місце, наприклад: gerai dirbti «добре працювати», brangiai užmokėti «дорого заплатити», seniai sirgti «давно хворіти», atkalniai gyventi «жити осторонь». Трапляються й багатозначні прислівники. Багато прислівників досліджуваних говірок служать також для означення обставини дії, вираженої іншими прислівниками, наприклад: baisiai gražiai dainuoti «дуже гарно співати», drūčiai piktai šnekėti «дуже сердито говорити». Крім того, деякі прислівники можуть семантично пов’язуватися і з прикметниками, дієприкметниками, а іноді й з іменниками, наприклад: jis baisiai piktas «він страшенно злий», jis visai pasenęs «він зовсім постарів», jau visai pavakariūkas «вже зовсім надвечір’я», ji baisiai gaspadinė «вона дуже господарна» та ін. У досліджуваних говірках трапляються випадки, коли прислівник має більше значень, ніж прикметник, від якого його утворено. 186