D. Sutkevičiaus leksikografiniai darbai

LIETUVIŲ KALBOS LEKSIKOS RAIDA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ Д. СУТКЕВІЧЮСА J. KRUOPAS Інтерес до литовської мови, літератури, фольклору та історії в першій половині XIX ст., прагнення відродити литовську мову й створювати нею художню, наукову, педагогічну та іншу літературу спонукали тогочасних діячів культури приділяти велику увагу розвитку й унормуванню литовської літературної мови. Багато хто з них (Д. Пошка, С. Станявічюс, С. Даукантас, К. Незабітаускас, Л. Увайніс та ін.) укладали словники литовської мови, писали граматики, намагаючись таким чином сприяти збагаченню й удосконаленню литовської літературної мови, а також підготовці найнеобхідніших засобів для її розвитку та вивчення. Одним із найпродуктивніших лексикографів того періоду був Д. Суткевічюс. Про його життя та діяльність відомо таке: народився 1782 р. у Расейнському повіті. Близько 1801–1803 рр. вивчав фізику у Вільнюському університеті (ще до реформи 1803 р.)1. Від 1803 р. — учитель II класу домініканської школи в Меркіне, у 1810–1812 рр. — керівник цієї школи. У 1812–1814 рр. — заступник керівника школи в Жемайчю-Калварії. У 1807 р. — антикварій домініканської школи в Гродні. У 1818 р. там само — учитель літератури, у 1819 р. — socius officii. У 1821–1823 рр. — пріор монастиря в Жемайчю-Калварії та викладач моральної теології. У 1824 р. знову антикварій у Гродні, у 1825 р. — у Вільнюському монастирі, у 1826–1827 рр. — субпріор монастиря в Папарчяй, у 1828–1829 рр. — procancellarius монастиря в Расейняй, у 1830 р. — там само пріор, а в 1831–1835 рр. знову procancellarius. Від 1836 р. знову в Папарчяй (у 1841 р. — бібліотекар), згодом — у монастирі в Палевене, де помер 1849 р. (за іншими даними — 1854 р.)2. З цих відомостей видно, що Д. Суткевічюс працював у різних місцевостях Литви, був також бібліотекарем, тож міг добирати матеріал для лексикографічних праць із писемних джерел і живої народної мови. У литовській бібліографії та інших джерелах згадуються рукописи словників Д. Суткевічюса, датовані 1831 (приблизно), 1835, 1942 та 1848 рр.; нині відомо, що збереглися словники 1835 і 1848 рр. Дата 1831 р. викликає сумнів. Із приміткою «близько 1831 р.» її зазначено у «Литовській бібліографії» В. Біржишки (ч. II, № 631, 870 та ін.). 1831 роком датують чотири- 1 V. Maciūnas (žr. Lituanistinis sąjūdis XIX a. pradžioje, Kaunas, 1939, p. 154) nurodo, kad D. Sutkevičiaus pavardė aptinkama Vilniaus universiteto fizikos skyriaus studentų įrašų knygoje 1804/5 ir 1805/6 mokslo metais. 2 В. Біржишка, «Александринас», кн. 2, Чикаго, 1963, с. 379. 217 томний литовсько-польський словник, який до 1864 р. зберігався в монастирі в Папарчяй; після його закриття того ж року рукопис перенесли до Вільнюської публічної бібліотеки й згадали в описі її рукописного відділу3, а 1915 р. вивезли до Росії4. За повідомленням С. Балтрамайтіса 1894 р., рукопис «Słownik litewski» Д. Суткевічюса належав Російській академії наук і був підготовлений Е. Вольтером до друку5. Якщо це той самий рукопис, про який згадує В. Біржишка, то до Росії він мав потрапити не 1915 р., а раніше. Поки що це питання не з’ясовано остаточно, а сам рукопис не знайдено. Виявлені тепер архівні дані про лексикографічні рукописи Д. Суткевічюса спонукають перенести згаданий чотиричастинний (у чотирьох книгах) рукопис литовсько-польського словника на 1842 рік, зазначений у каталозі книжок монастиря в Папарчяй «Pars librorum bibliothecae Conventus Generalis Vilnensis…. Anno Domini 1849»6. У розділі словників і граматик (с. 83) окремо зазначено два рукописи Д. Суткевічюса: 1) Słownik Litewsko-Polski, Rękopis pierwszej ręki. Sutkiewicz. 1835 (№ 21). 2) Tenze sam Słownik Litewsko-Polski. Rękopis poprawiony przez samego Autora. Sutkiewicz, 1842 Tom 1—4 (№ 22). Оскільки каталог укладали безпосередньо в Папарчяй, де Д. Суткевічюс довго працював (востаннє від 1836 до 1841 р.), є підстави вважати, що згаданий С. Балтрамайтісом та іншими литовсько-польський словник у чотирьох частинах, написаний Д. Суткевічюсом приблизно 1831 р., слід датувати 1842 роком. Його досі не знайдено, і порівняти його з рукописами словників Д. Суткевічюса 1835 та 1848 рр. неможливо. Судячи з кількості сторінок (ч. I, с. 1—322; ч. II, с. 323—664; ч. III, с. 665—1096; ч. IV, с. 1097—1529)7, він, мабуть, був більший за обсягом, ніж словник 1835 р., який налічує 1048 сторінок. Очевидно, Д. Суткевічюс доповнив рукопис словника 1835 р., унаслідок чого й виник рукопис литовсько-польського словника у чотирьох частинах (книгах) 1842 р. У своїй останній праці В. Біржишка називає його тримовним словником («Žodininkas Lietuviszkai-Lotyniszkay-Lenkiszkas»)8, хоча раніше в «Литовській бібліографії» згадував його як двомовний словник. Очевидно, рукопис 1842 р. названо тримовним за аналогією з тримовним словником 1848 р., вважаючи всі три лексикографічні праці Д. Суткевічюса автентичними, хоча й неповними, копіями одного словника. Отже, першою лексикографічною працею Д. Суткевічюса слід вважати не нібито написаний близько 1831 року литовсько-польський словник у чотирьох частинах, а однотомний рукопис литовсько-польського словника 1835 р. Це: Słownik Litewsko-Żmudzko Polski, ułożony przez Księdza Sutkiewicza Sw. Teol. Prezentanta Litewskiey Prowincyi Zakonu Dominikańskiego — Applicatur Bibliothecae Mgri Provincialis Datum Rossienis 1835, feb. 28. Цей рукопис належав А. Баранаускасу (про це свідчить і печатка: 3 Опис рукописного відділу Віленської публічної бібліотеки, випуск четвертий, Вільно, 1903, p. 38. 4 В. Біржишка, «Александринас», 2, с. 379. 5 C. Балτрамайтис, Сведения о литовских рукописях, „Живая старина“, 1894, вып. I, p. 102. 6 Цю дату вперше висунула М. Лукшене у статті «Середовище, в якому навчався С. Даукантас» («Пергале», 1964, № 12), спираючись на щойно згаданий каталог, що зберігається в рукописному відділі бібліотеки Вільнюського державного університету імені В. Капсукаса (№ 149). 7 Опис рукописного відділу Віленської публічної бібліотеки, випуск четвертий, Вільно, 1903, p. 38. 8 Див. «Александринас», 2, с. 379. 218 «Bibliotheka Aliumnuw Sem. Seinenskiego» (118)). Пізніше він потрапив до бібліотеки маріямпольського монастиря маріанів (печатки на аркушах 1 і 524: «Bibliotheca Marianorum Mariampoli». Посередині печаток — «M1C»; звідти після Другої світової війни рукопис опинився в Державній республіканській бібліотеці Литовської РСР (шифр PR 1127). Рукопис має формат 22,5 × 18 см і 1048 сторінок, нині олівцем пронумерованих як 524 подвійні сторінки (цієї нумерації дотримуємося й у цій статті, вказуючи місце слів та ілюстрацій). Написано чітко чорнилом. Рукопис і фотокопія, що зберігається в Інституті литовської мови та літератури АН Литовської РСР, добре читаються. Наприкінці словника (після останнього слова Žyrgas) зазначено: Ogul Wyrazów równa się = 17,924. Словник починається польською передмовою (Nota): «У польській мові є дві носові голосні, а саме a, ą та e, ę. У литовській же, або жмудській, крім згаданих, є ще дві носові голосні, а саме i, į та u, ų — наприклад, Iwadinėju wzywam; неправильно було б писати Iwadinėju або Inwadineju, це суперечило б вимові литовсько-жмудської мови. Те саме стосується u, ų, наприклад: другий відмінок множини пишеться Tu žmonių Tych ludzi. Не можна писати Tu žmonių або Tun žmoniun, це також не відповідатиме вимові цієї мови». К. Ширвід S. J. у своїх «Науках», або литовських гоміліях, і словнику під назвою «Synonima» часто замість sz уживає лише s; так, наприклад, замість Szirkiš Serce вживає Sirdis, замість Sziądawy słoma — Siauday тощо. Однак у цьому словнику я розмістив за алфавітом обидва варіанти вимови». D. Sutkevičiaus 1835 m. dvikalbis (lietuvių-lenkų) žodynas sudarytas, remiantis K. Sirvydo lenkišku-loty-nišku-lietuvišku žodynu „Dictionarium trium linguarum“ (toliau žymima santrumpa SD) ir kitais senaisiais raštais. Jame pateikta nemaža iliustracinių pavyzdžių iš keliolikos senųjų religinių raštų ir šiek tiek iš K. Bogušo veikalo apie lietuvių tautos ir kalbos kilmę. Tai, galima sakyti, pirmasis istorinis lietuvių kalbos žodynas, apimantis K. Širvydo žodyno ir pagrindinių XVI—XIX a. pradžios lietuvių raštijos paminklų leksiką. Найбільше слів узято з праць К. Ширвіда; у словнику Д. Суткевічюса їх позначено скороченнями X. Szyrw., зрідка X. Sz. Майже на кожній сторінці по кілька, а часом і по кільканадцять чи більше разів є посилання на К. Ширвіда (див. сторінки 11, 12, 13, 26, 29, 35, 47, 50, 51, 52 та ін.). Трапляються сторінки, де всі слова взято зі SD. Це заголовні слова зі східним префіксом ažu-, наприклад: Ažumetimas, Ažumetu, Ažumezgu neišrištinai, Ažumiegmi, Ažumigdau тощо (50—52). Очевидно, SD використано докладно, не оминаючи навіть новотворів К. Ширвіда, наприклад: Atadunga (31), Atmintinė (37), Auksadaile (47), Auksažietė (47), Daustuvė (55), Beeilė (57) тощо. Із SD як заголовні слова взято чимало словосполучень, наприклад: Apsipilta lupos (20), Apsiprinks unt ko (21), Apsiuviu oda (22), Atmetu nug tewiszkistes (37) та ін. Деякі слова й ілюстративні приклади запозичено не зі SD, а з «Punktai sakymų» К. Ширвіда; першу частину цього твору позначено 1°, наприклад: Owczarnia K. Szyrw. 1°216, w. 24. У словах та ілюстративних прикладах, запозичених із праць К. Ширвіда, збережено особливості східноаукштайтського діалекту, наприклад: Atadingimas (31) — atdengimas, Atadunga (31) — atdanga, Atkalbinėjus (35) — atkalbinėjas тощо. Іншим частим джерелом ілюстративного матеріалу для словника Д. Суткевічюса є «Постила» М. Дауґші (1599); запозичені звідти приклади позначено скороченням X. Koss (або X. Kos), яке майже скрізь закреслено, а над ним написано скорочення X. Dauk або, 219 найчастіше, X. D. Лише зрідка скорочення X. Koss залишилося незакресленим (див. слова Abrozas (3), Aprepiu (17), Apsirikimas (21), Apsi veizdziu (22) та ін.). Часто після скорочень джерел К. Ширвіда, М. Дауґші та інших трапляється посилання N.T. (= Новий Завіт), яким позначено не Новий Завіт Й. Ґедрайтіса 1816 року, як можна було б спершу припустити, а протестантський Новий Завіт С. Бітнера 1701 року: цифри сторінок і параграфів (не рядків, хоча вжито w. = wersz) біля скорочення N.T. відповідають лише сторінкам і параграфам Нового Завіту С. Бітнера. Наприклад: aplink – Okolo – навколо: Aplink išgul-dimą priliginima ne reikia mumus daugoi wargt – Okolo wyłożenia podobienstwa nietrzeba nam wiele trudzić się K.D. k.83 w. 15 N.T. k.180 w. 42. Ілюстративних прикладів, узятих лише з N.T., не виявлено. Скороченням Kaz. Kalw. позначено слова й приклади, узяті з «Постили» Й. Моркунаса (1600), наприклад: Abstingiste – Obfitość, Szczo[d]robliwość – O dziauksis abstin-goy duszia jusu – A radować się bendzie w obfitosci dusza wasza Kaz. Kalw. k. odw. 98 w 26. Лише в ній знаходимо слова (з прикладами) Abstingumas (3), Aguona (4), Akliste (4), Angiata (6), Ankstiwa (6) та ін. Досить багато матеріалу взято з джерела, позначеного Bibl. Žmudż. (зрідка B.Z. або BZ). Яку саме Біблію чи її частину позначено цим скороченням? Номери вказаних біля нього сторінок і розділів не відповідають відповідним місцям у прусських Бібліях 1735, 1755 чи 1816 років. У Литві видано лише частину Біблії — Новий Завіт Й. Ґедрайтіса (1816). Якщо порівняти цитати, позначені скороченням Bibl. Žmudż. (B.Z., BZ), з відповідними місцями в Завіті Й. Ґедрайтіса, то виразно видно, що вони цілком тотожні. Отже, очевидно, що Д. Суткевічюс користувався перекладом Й. Ґедрайтіса, позначаючи його як Bibl. Žmudż.. Подібним чином назвав свій переклад і сам Й. Ґедрайтіс у листі до А. Буткевічюса: «...щойно завершивши видаток на друк кількох тисяч примірників Біблії жмудською мовою...»⁹ Рідше трапляються слова та ілюстративні приклади з таких релігійних текстів: Ewangelie polskie y litewskie (1743), žymima santrumpomis Ewan, Ew (pvz., 24, 37, 40, 41, 55 ir kt.). Iš Vilniaus Valstybinio universiteto bibliotekoje esamų daugiau kaip dvidešimties Evangelijų leidimų (pvz., 1750, 1752, 1756, 1769, 1770, 1774, 1779, 1790, 1794, 1797, 1803, 1805, 1819 metų) tik 1743 m. leidimo egzempliorius (šifras LR3314) atitinka D. Sutkevičiaus žodyne nurodytas Evangelijų vietas. «Broma atwerta ing wiecznasti» (1777…) позначається скороченнями Broma, Brom. (наприклад, 8, 11, 21, 29, 33, 39, 40, 53, 58 тощо). Важко точно сказати, яким виданням користувалися, оскільки у віленських бібліотеках бракує деяких видань (наприклад, 1806 і 1811 років). Установлено, що сторінки використаної Д. Суткевічюсом «Bromos» не збігаються зі сторінками видань 1753, 1766, 1799, 1802 і 1824 років, а відповідають сторінкам видання 1777 року. Rožančius szwęčiausios Maryos Pannos ir saldziausy warda Jezusa (1797) pažymėtas santrumpa Rož (retkarčiais Rožan.) (pvz., 9, 14, 15, 17, 19, 23, 26, 33, 40, 41, 45, 59 ir kt.). Pedelis Miros (1750) žymimas santrumpomis Pedelis Miros, Ped. Mir., kartais Ped.M. (pvz., 290, 342, 359, 419, 433, 442, 485, 487, 488, 489, 502…). Metay szwenti arba jubilleuszas didis (1826) žymimas santrumpa Jub. (pvz., 2, 9, 14, 19, 24, 33, 35, 40, 42, 53…). 9 A. Kaupuž, I. Lukšaitė, справа граматики А. Буткевічюса, «Kalbotyra», V, Вільнюс, 1962, с. 137. 220 Пісні позначені скороченням Giesm. (наприклад, 23, 30, 31, 49 та ін.). Поки що не вдалося встановити, якими піснями і коли виданими користувався Д. Суткявічюс. Tik vienas iliustracinis pavyzdys duotas iš „Balsas sirdies pas Pana Diewa“ (1790, 1798...) ir pažymėtas santrumpa Balsas: Jog isz to ayszkiey gali kiekvienas regėti (48). Šis sakinys paimtas iš pratarmės „Matoningam skaitytojuy“. З небагатьох світських творів, окрім словника К. Сирвіда, Д. Суткявічюс використав ще трактат К. Богуша «Про початок литовського народу й мови» (1808)¹⁰. Він позначається скороченням K. Boh. З нього взято слова (наприклад, Alksnis (5), Anitele (6), Asa (29), Aistokus (43), Aukles (47), Baudėjas (55), Beras (58), Bernužėlis (59), Darbužėlis (72), Dukružė (87), Langužaitis (22), Mamayte (229) тощо), а також ілюстративні приклади, переважно з трьох пісень (с. 160–166), які К. Богуш узяв із праці П. Ругіса «Betrachtung der Littauischen Sprache» (1745), а саме: «Anksti rytą rytužį», «Aš turėjau žirgužėlį», «Aš atsisakiau savo močiutei». Наприклад: Anksti rito, rituži Saulūžė tekėjo (6), Klausiu tawe Dukruže, kur tu waykzštinejey (87), Asz atsisakiau sawa moczutej. O asz nuo puses jau wasareles (497), O kur tawo vainikeli miguzie užkrito (498) тощо. Хоча цей фольклорний ілюстративний матеріал у словнику Д. Суткявічюса 1835 року, порівняно з прикладами, взятими з релігійних текстів, нечисленний, усе ж він дуже цінний і значущий. Він збагатив словник Д. Суткявічюса й надав його ілюстративному матеріалу виразних світських рис. Варто зазначити, що біля деяких слів та ілюстрацій часто наводиться кілька джерел, у яких уживається це слово чи речення, наприклад: Apsieymi — Obchodzę się, Postepuję — Ir kaypo Damaszke dransey apsiejo wardan Iezaus — I jak w Damaszku smiało abszedł się w Imie Iezusa — Bibl.Ž. k.195.w.27 Jub.k.5 Róż.k.190. N.T.k.215.w.9.k.254.w.3. Складаючи словник, Д. Суткявічюс користувався майже виключно письмовими джерелами. Це зумовили його фах і умови праці (відсутність безпосередніх контактів із простолюдом тощо). Хоча в передмові до словника 1848 року він зазначає, що «понад два десятки років, із великими труднощами й потом, роз’їжджаючи різними краями Литви та Жемайтії, зібрав слова», матеріал, поданий у словнику 1835 року й майже всюди забезпечений покликаннями на письмові джерела, виразно свідчить, що слова та ілюстративний матеріал збирали не з народної мови, а з писемних творів. Лише близько 30 слів не мають скорочених покликань на письмові джерела; принаймні частину з них можна вважати запозиченими з народної мови й уміщеними серед слів із письмових джерел, а саме: Aszwiniś — Bydleko począge Jako Kosi, Osiel (30), Atkaleksznis — Cwiekułec (35), Brazday — Miazga (63), Braukiu — Smorgam (63), Diele — Pijawka, Turcica (80), Garszwa — Snitka (98), Gialda — Necka (105), Giendu — Psuję się (106), Giesu — Gasnę (107), Greziu — Wiercę, Swidruję (116), Ininku — Przyzwyczajam się, Nawykam (130), Iszkosziu — Wycedzam (144), Kasktes [Kaskles?] — Drobina (187), Keknuotas — Gronisty (190), Kuysis — Komar (213), Lauba [= Liauba] — Przystanek (214), Liswa — Żagon (218), Labanaktis — Dobranoc (219), Lankau — Schylam, Zginam (221), Nesą — Abowiem (262), Nesakau — Nemuvę (262), Pasisziausziu — Najeżam się (325), Paskubinu — Pospieszam (327), Pastumdelis — Popychaho (330), Siurbele — Pijawka (416), Skilandis — Kindziuk (419), 10 O początkach narodu i języka litewskiego. Rozprawa przez Xawiera Bohusza..., 1808, w Warszawie. 221 Strugis – Kusy (431), Swogunay – Cibulka (452), Szcizras – Szc zery (454), Szikna – Sraka, Sziknia – Sraczka, Sziknius – Sracz (455), Tekilas – Toczydło (464), Torielka – Talerz (471), Wiežie – Kolcina, Tor (505), Winulis – Jabłko winne (507), Wissur essas – Powszechny (511), Žiamaytis – Žmudzin (516), Žiamia – Ziemia (516), Žiemkilis obolis – Jbłko zimowe, winne (517). Структура словника алфавітна, проста. Під час упорядкування слів за наступними літерами траплялися помилки. Наприклад, у розділі на літеру A спочатку подано слово Abejotinas, потім Abejotinay, хоча мало б бути навпаки. Заголовними словами є називний відмінок відмінюваних слів, для дієслів — форма першої особи теперішнього часу, а також прислівники й прийменники. Після литовських слів через дефіс подано польські відповідники. Трапляються й неперекладені слова, наприклад: Apk i arst (13), Arkimas (28), Atgajo (33), Aimeus (48), Batwa (54), Blaksterejimas (61), Gandejo (96), Gurwolis (120), Igrissimas (124), Irtis (135), Isigrayksztau (136), Isiwidimas (139), Ižtrekt (176), Kiercią (195), Kulpiamas (209), Kuosa (211), Lope (226), Nepatrikimas (259), Netarpus (264), Nežada (268), Nuolatos (281), Pabosis (295), Sartas (409), Szirwis (456), Uju (478), Wakarczias (493). Остання лексикографічна праця Д. Суткявічюса: Zodinikas Letuwiszkay-Lotiniszkay-Lenkiszkas. Dictionarium Lithuanice-Latino-Polonicum. Słownik Litewsko-Łacinsko-Polski. Par Kuniga Dominika Sutkiewicze Dominikona tikra Letuwnika [Закреслено: Žemaiti] su dideliu wargu išstaysitas. Зберігається у рукописному відділі бібліотеки Інституту литовської мови та літератури АН Литовської РСР (шифр: In. R. 3875). Формат — 22,5 × 18 см. Обсяг — 404 нумеровані сторінки та 23 сторінки доповнень (Dodatek), уміщених наприкінці словника й пронумерованих окремо. У словнику близько 19 150 литовських слів із латинськими та польськими відповідниками. Близько 720 слів (повторів, варіантів із різними словотвірними моделями та інших) закреслено. У такий спосіб рукопис виправлено до літери H. Далі закреслень не виявлено. Словник починається такою «ПЕРЕДМОВОЮ»:» «Литовська мова, або литовська й жемайтська говірки, найважча серед мов усіх країв, бо не мала й не має граматик, тому не лише прикордонні околиці, а й сусідні місцевості та землі, що розташовані зовсім близько, зовсім не узгоджуються в мові. Досі ніхто не наважився зібрати й надрукувати словник цієї [Закреслено: литовської] мови. Я перший, після понад двох десятків років великих трудів і поту, мандруючи різними краями Литви й Жемайтії, зібрав слова й наважився підготувати цей словник литовсько-латинсько-польський, щоб подати його до друку на користь литовців, жемайтів, поляків і пруссаків [пруссаків]. Цей мій словник, гадаю, викличе багато критики, але нехай кожен знає: чужий твір критикувати легше, ніж самому написати щось добре. Не відмовляюся від того, щоб хтось створив кращий словник, і за це не дорікатиму. Цей словник принесе найбільшу користь молоді, особливо жемайтській, яка починає вчитися в Ішкавосі й від народження не знає жодного польського слова. Маючи цей словник під рукою, вона дуже легко вивчить слова і латинські, і польські. Читачі цього словника знайдуть багато слів, пропущених із тієї причини, що після приєднання Великого князівства Литовського до Королівства Польського литовці й жемайти запозичили до власної мови багато польських слів. Тож: gamta — Cnota, а не Cnata. Liedeka — Szczupak, а не Szczupokas, Uksusas — Ocat, а не Acatas, і так далі.» Насамкінець прошу прийняти з прихильністю цю мою наукову працю, підготовлену на користь усіх. Будьте здорові. K. D. Sutkiewicze. Rašyta mėtuose 1848. [Ši pastaba ryškesnė ir didesnėmis raidėmis įrašyta. Ji, tur būt, vėlesnė.] 222 Трьохмовний словник 1848 року укладено на основі матеріалу попередніх словників (1835 і 1842 років), однак від останніх він відрізняється тим, що містить латинські відповідники й не має ілюстрацій. За обсягом (19.150 слів) він дещо більший за словник 1835 року (17.924 слів). Порівнявши слова на літеру А у словниках 1835 і 1848 років, бачимо, що в першому немає слів Abatene (1), Abelnas (1), Abelnay (1), Adatele (1), Adatiniczia (2), Adatinikus (2), Adinikelis (2), Adininis (2) тощо, які наявні в другому словнику, тоді як в останньому немає слів Abastirpos (2), Abbhusis (2), Abdas (2), Abrozas (3) тощо, які є у словнику 1835 року. З огляду рукописних словників Д. Суткявічюса видно, що він підготував кілька значних лексикографічних праць. Зусиллями однієї людини протягом кількох десятиліть було зібрано багатий матеріал з основних литовських писемних пам’яток і укладено три лексикографічні рукописи. Хоча їхня основа однакова, і тому В. Біржишка та інші вважають їх копіями одного словника, проте між ними є такі відмінності, що їх можна називати також окремими словниками або різними варіантами одного словника. Д. Суткявічюс першим в історії литовської лексикографії уклав історичний словник литовської мови, заснований на словнику К. Ширвідаса та лексиці й ілюстративних прикладах із найважливіших і найвідоміших литовських писемних пам’яток XVI — початку XIX століття. Такий словник важливий для дослідження розвитку лексики литовської літературної мови. Він майже вдвічі більший за «Dictionarium trium linguarum» К. Ширвідаса (1629) і зручніший за останній тим, що в ньому литовські слова подано на першому місці, тоді як у тримовному (польсько-латинсько-литовському) словнику Ширвідаса литовські відповідники наведено останніми, і знайти їх за алфавітом неможливо. Хоча праці Д. Суткявічюса залишилися невиданими, в історії литовської лексикографії вони мають значення як перші спроби укласти історичний словник литовської мови. За обсягом вони майже дорівнюють найбільшій лексикографічній праці початку XIX століття — «Słownik polsko litewski» Д. Пошки. Словники Д. Суткявічюса були відомі дослідникам литовської мови та укладачам словників і сприяли розвитку лексикографічної праці в Литві. Нині матеріал зі словників Д. Суткявічюса використовується під час укладання академічного «Словника литовської мови». ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ПРАЦІ Д. СУТКЯВІЧЮСА І. КРУПАС Р е з ю м е У статті подано огляд лексикографічних праць Д. Суткявічюса (1782—1854), відомого литовського лексикографа першої половини XIX століття. Д. Суткявічюс уклав рукописи литовсько-польського (1835, 1842) і литовсько-латинсько-польського (1848) словників, які є першими історичними словниками литовської мови. Хоча лексикографічні праці Д. Суткявічюса залишилися в рукописах, вони відіграли позитивну роль у розвитку литовської лексикографії. І сьогодні вони цікаві як багате джерело для історичного словника та для академічного словника литовської мови, який нині укладають і видають. 223