Vienaskaitos vietininkų prieveiksmėjimo klausimu

LIETUVIŲ KALBOS GRAMATINĖ SANDARA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПРО АДВЕРБІАЛІЗАЦІЮ МІСЦЕВИХ ВІДМІНКІВ ОДНИНИ K. ULVYDAS З усіх частин мови за своїм значенням і синтаксичною функцією до прислівників найбільше наближаються місцеві відмінки однини іменників із повними та усіченими закінченнями. Однак, незважаючи на це, сам процес адвербіалізації цих місцевих відмінків у сучасній литовській мові не є активним. У цьому можна наочно переконатися, спостерігаючи за вживанням найкраще збереженого в системі відмінювання місцевого відмінка однини теперішнього внутрішнього місця іменників (інесиву) як у народному розмовному мовленні — діалектах, так і в літературній мові. Подібно до прислівників, виконуючи в реченні переважно функцію обставин місця, іноді часу чи навіть способу дії та сполучаючись головним чином із дієсловами, іменникові форми однини інесиву загалом не виявляють виразної схильності повністю відриватися від загальної системи відмінювання або семантично ізолюватися від інших відмінків того самого слова. Отже, прислівники, уживані в сучасній литовській мові й походженням пов’язані з місцевими відмінками однини іменників (особливо адесивні, аліативні та іліативні), здебільшого є результатом мовного розвитку минулих епох. Розглядаючи творення прислівників, похідних від місцевих відмінків, найдоцільніше дотримуватися порядку, усталеного для поділу самих місцевих відмінків на типи. Крім теперішнього внутрішнього місцевого відмінка (інесиву), найширше вживаного як у народному розмовному мовленні — діалектах, так і в літературній мові, розрізняють ще три інші місцеві відмінки, а саме: напрямковий внутрішній (іліатив), теперішній зовнішній (адесив) і напрямковий зовнішній (аліатив). Кожному з цих місцевих відмінків відповідають також прислівники. 1. Теперішній внутрішній місцевий відмінок (інесив) З усіх місцевих відмінків інесив в історії литовської мови виявився найстійкішим і найжиттєздатнішим. До наших днів він зберігся в системі відмінювання як народного розмовного мовлення — діалектів, так і літературної мови. Інесивом найчастіше відповідають на запитання: де, у якому місці щось робиться, є, відбувається..? Ним виражаються різноманітні внутрішньопросторові значення, не 6 околишнього простору, відношення. Як і в інших індоєвропейських мовах (наприклад, старослов’янській і давньоруській), інесив у сучасній литовській мові іноді виражає також часові відношення. У деяких словах часове значення інесива в певних випадках переплітається зі значенням місця. Часом інесив набуває значення способу дії або супроводу, а також уживається предикативно — зі значенням стану. У сучасній литовській мові є інесиви однини двох типів походження й морфологічної будови: постпозиційні та непостпозиційні. На початковому етапі формування постпозиційного інесива функцію самої постпозиції виконувало *en. Згодом ця постпозиція повністю злилася з самим відмінком і частково редукувалася або відпала. Існування постпозиції *en підтверджують форми східноаукштайтських говірок galì «в кінці», miški «у лісі», де — i вказує на колишній носовий звук у кінці, що походить від акутового дифтонга én. У системі відмінювання сучасної литовської мови закріпився лише постпозиційний інесив. Тому спершу розглянемо його зв’язок із прислівниками та випадки його адвербіалізації за окремими основами. a основа Процес адвербіалізації місцевих відмінків іменників, як уже зазначалося, загалом не є активним у сучасній литовській мові, а постпозиційні інесиви особливо не схильні до адвербіалізації. Серед них до прислівників дещо наблизилися лише такі форми, як laukė «надворі, не всередині» (На л у к ė мжичив дрібний дощ, та такий густий, що з усіх стріх вода хлюпотіла струменями ŽR I 150.), orė «те саме» (Надворі холод аж тріщить Bien.), stulpė «стовпом» (Стара пестить дитину, голубить її, а та посиніла, з ротика піна йде, оченята с т у л п ė, ніжками й ручками соває, ніби хтось схопив і крутить — страшно дивитися ŽR II 268.), vakarė «увечері» (У в е ч е р і вся влада Паграмантіса перейшла до рук людей CvR IX 214.), пор. також такі прислівникові сполуки, як вчора ввечері, сьогодні ввечері, завтра ввечері, пізно ввечері тощо. Хоча згадані тут інесиви в лінгвістичній літературі зазвичай зараховують до категорії прислівників, слід сказати, що жоден із них остаточно не порвав зв’язку з іменником: поряд із ними й далі вживаються й інші відмінкові форми іменників. Лише семантично деякі з цих інесивів певною мірою відокремилися від іменників, пор. laukas «поле, ділянка землі, наділ» (На тому п о л і сіятимемо ячмінь Šlap.), з одного боку, і laukė (Надворі дощить Šlap.) — з іншого. У другому випадку не лише неможливе будь-яке означення, а й саме значення інесива є загальнішим, абстрактнішим, ніж у вислові На тому п о л і сіятимемо ячмінь. Семантична відокремленість і неможливість мати будь-які означення й зумовили те, що всі мовознавці, які у своїх працях розглядали інесивні прислівники, вважають форму laukė «надворі, не всередині» прислівником. Такого самого характеру й інесив orė із тим самим значенням. Зовсім інакша форма stulpė, яка сама по собі в згаданому реченні не має жодної самостійності й виявляється лише разом з іменником akelės, з яким створює цілісну картину. А vakarė також 7 уживається без будь-яких означень, якщо не вважати такими прислівники учора, сьогодні, завтра, пізно у згаданих прислівникових сполуках, які підкреслюють і уточнюють поняття часу, виражене ним. Розширюючи групу інесивних прислівників, похідних від іменників основи на a, сюди можна було б зарахувати також rytė «вранці, зранку, уранці». Й. Отрембський в описі говірки Тверечюс (с. 419) вважає прислівником і kraštė «збоку, на краю». Але й ці слова (особливо kraštė, яке вживається також із узгодженими означеннями) остаточно не відірвалися від іменників і зберігають предметність. Сюди слід зарахувати також дзукійську форму išgrytė: «вранці, зранку» (Завтра вранці вирушаю Lp.), пор. іменник того самого словотвору išgrýtas, який у дзукійській говірці (Mrk, Rod) уживається поряд зі згаданим прислівником. ія основа Похідні з основою на ія незначні за ступенем адвербіалізації, наприклад: rytėly „вранці, уранці“ (Rytoj ryte ly ankščiau saulės iškeliausiu į kelionėlę BsO II 191.), šviesy(je) „при світлі“ (Nieko šviesų nepasi darai, tai paskui tu čia atlikinėk patamsy! Krsn.), vakarėly „увечері“ (Vakar vakarėly pioviau gaigalei d.) тощо. Е. Френкель у своїй праці «Syntax der litauischen Kasus»¹ вважає прислівником viduryje, проте ця форма не виявляє жодної семантичної ізоляції від іменника vidurys, який уживається в тому самому лексичному значенні також в усіх інших відмінках. Крім того, вона може мати як узгоджені, так і неузгоджені означення (пор. pačiame viduryje, apskritimo viduryje), які ще більше підсилюють значення інесива (як відмінка) й наголошують на його іменниковому характері. Щоправда, viduryje (vidurį, vidurų, vidūrį) іноді вживається прийменниково (Vieną ilgesnę lentą perpiovė, padėjo vidury aslos ant dviejų kėdučių, užklojo audeklu CvR VIII 180. Tik vidury nakties tam- sybių okeanuos viena žvaigždė kaip deimantas nušvito... MntvR 137. Vidur tamsios naktužėlės d.), однак таке вживання цього інесива не свідчить, що перед переходом у прийменник він належав до категорії прислівників, адже, як уже зазначалося, деякі іменники можуть переходити безпосередньо в прийменники, оминаючи категорію прислівників. Нарешті, скорочення закінчення цього інесива або його повне випадіння (viduryje>vidury>vidurų>vidūrų), властиве багатьом прислівникам іменникового походження, не закріплює його в категорії прислівників, а веде безпосередньо до прийменника. І перейшовши в прийменник, vidur не втрачає семантичного зв’язку з іменником vidurys. Про те, що усічений інесив, який перетворився на прийменник, vidurų важко відривається від іменника, свідчить цікавий вислів Жемайте pačiame vidurdang aus (Saulė stovėjo pačiame vidurdang aus... ŽR I 202.), де означення pačiame синтаксично пов’язане радше з першим компонентом дуже індивідуально утвореного складного слова vidurdangaus, 1 «Tauta ir žodis», т. 5, Kaunas, 1928, с. 128, 147. 8 ніж із його першим компонентом vidur — (пор.: pačiame viduryje dangaus або pačiame dangaus viduryje). Зазвичай прислівникового характеру набувають або перебувають на проміжній стадії між іменниками й прислівниками іменники в інесиві, чиє власне лексичне значення вже пов’язане з поняттями часу чи місця, наприклад amžų «ніколи» (Aš ámžy nebuwau гіркий Alk.), daiktų «у місці, замість, разом» (Popiet visi daiktų dirbome Šlap.). І ámžų, і daiktų можуть мати означення (наприклад: savo ámžų, šitam daiktų), і тоді, звісно, їхній прислівниковий характер ще більше послаблюється. Однак коли вони вживаються без будь-яких означень у зазначених значеннях, їхня адвербіалізація безсумнівна. Особливо daiktų віддалилося від іменника daiktas не лише семантично, а й зміненою основою (іменника *daiktys не вдалося виявити ані в тих говорах, де вживається daiktų, ані взагалі в мові). Серед усіх прислівників-інесивів з основою на ia найвищим ступенем адвербіалізації вирізняється rytój (rytó), tójas — форма давнього інесива rytáje. Про його цілковиту адвербіалізацію свідчить також те, що закінчення -e в сучасній мові відпало в усіх випадках уживання. Прикладами префіксальних прислівників-інесивів з основою на ia можуть бути такі слова, що вживаються предикативно й позначають стан, а не місце чи час, як atgiminý, atgimminý (Tai jau atgiminý (каже слухач, здивований тим, що родичі посварилися)? Пор.: Pirma labai giminia-vos, o dabar at-gimgiminy! ib.). Є багато префіксальних іменників, інесив яких (особливо в писемній мові) вживається дещо частіше, ніж інші відмінки. Їхні форми інесива через значення місця чи часу, а також через обставинну функцію в реченні виявляють певну схильність до адвербіалізації, однак повністю прислівниками не стають, наприклад: padirvyj ŽR II 225, pakely VnIP 425, nepakely ib 423, paprūdy ŽR II 311, pasienyje ib 252, pašalyje ib 131, pašermeny CvR VIII 214, patamsyje Llkž, patvoryje ŽR II 424, pavakaryj ib 67, pavasarėlyj ib I 188, pavasary LKŽ s. v. gairinti, prieky SNėrP II 291, priešakyje ŽR II 380, pryšakyje Rtr, užpakalyj ŽR I 176, užžpakalyj SD (s. v. poslad), užstaluj ŽR II 305, užungnyj ib 314, užvejyj ib 218 тощо. Деякі іноземні мовознавці зараховують такі інесиви (особливо ті з них, що пов’язані зі значеннями місця) до прислівників. Наприклад, Е. Френкель² вважає прислівниками інесиви pryšakyj, užpakalyj, а щодо таких форм (узятих із писемних джерел, а не безпосередньо з діалекту), як pakaltyje, pamūryje, pasienie, paupie, а також інесивів pakelyj, pasrovyj тощо, зауважує, що вони теж цілковито адвербіалізувалися, а інші відмінкові форми поруч із ними здебільшого навряд чи можливі. Однак слід сказати, що так можна міркувати лише спираючись більше на писемні джерела, ніж на факти живої народної розмовної мови, або приписуючи явищам іншої мови властивості рідної мови. Жива мова тут показує інше, вона веде нас до цілком протилежного висновку, бу- ² Див. його Syntax der litauischen Kasus, «Tauta ir žodis», т. 5, с. 147. 9 Отже: у більшості випадків поряд із розглянутими інесивами вживаються й інші відмінки, тому прислівниковість цих інесивів є порівняно незначною. Отже, беззастережне зарахування їх до категорії прислівників було б не чим іншим, як сухим схематизмом. З іншого боку, не можна ігнорувати чітко розпочатий процес адвербіалізації принаймні деяких із цих інесивів. Про початок затвердіння свідчить інтенсивне вживання інесивів порівняно з іншими відмінками, а також небажання мати узгоджені означення, у чому легко переконатися, спостерігаючи за мовою писемних пам’яток. Однак доти, доки не відчувається виразнішої семантичної ізоляції від основного значення слова і доки поряд з інесивом у тому самому значенні вживаються або потенційно можливі й інші відмінки відповідного слова, не можна говорити про повне затвердіння. Зовсім подібне співвідношення з прислівником мають і інесиви двоскладових іменників, як-от galūgalų «у верхівці» Dgls, galikojų «у кінці ніг» ib, galudaržy «у кінці городу» Sml, galūdieny «в останні дні вагітності» Bsg, galūdirvy «у кінці поля» Pc, galuežery «у кінці озера» Ds, galūkaimy «у кінці села» Pc, paklėtsaly ŽR II 484, paskuigaly «у кінці чогось, позаду» Biën, pirmagaly «перед чимось, попереду» OG 419, puskel y «посеред дороги» ŽR I 115, rytmetyj ib II 298, savit arpyj «серед своїх» ib 53, tarpduryj ib 65, tarpusa avyj «між собою, серед своїх» CvR VIII 41, vidūdieny Bien, vidūnakty ib, vidūnedely «посеред тижня» ib, vidūvasary ib, vidū-žiemų ib тощо. J. Otrębski3, надзвичайно широко розуміючи категорію прислівника, такі інесиви, як paskuigaly, pirmagaly, vidūdieny, зараховує до прислівників. Однак, зважаючи на те, що поряд із цими інесивами не лише потенційно можливі, а й фактично вживаються інші відмінки того самого слова, а також на те, що не спостерігається жодної семантичної ізоляції інесива порівняно з іншими відмінками, — радше слід вважати їх певною мірою затверділими формами іменників. основа на o Так само важко відриваються від іменника та предметного значення й інесиви інших основ. Деякі мовознавці зараховують до прислівників такі форми основи на o, як dienoję4, krūvoj, kupeto5, mėnesienoj6. Насправді вони лише перебувають на шляху до прислівника, адже й тут поряд з інесивом широко вживаються інші відмінки. Самі лише значення часу (dienoję, mėnesienoj) або товариства (krūvoj, kupeto) ще не можуть визначити їхню прислівниковість, оскільки ці значення зберегли й інші відмінки, наприклад називний. Звичайно, дуже обмежені можливості мати узгоджені означення схиляють ці інесиви до прислівників, так само як і деякі інші форми інесива, пов’язані зі значеннями часу або місця-простору, наприклад: senyboj «у давнину» Bien, 3 Žr. jo Wschodniolitewskie narzecze twereckie, Kraków, 1934, p. 419. 4 J. Plākis, Leišu valodas rokas grāmata, Rīgā, 1926, p. 84. 5 Е. Френкель, Синтаксис литовських відмінків, «Народ і слово», т. 5, с. 147. 6 Я. Отрембський, Східнолитовський тверецький діалект, с. 419. 10 tamsoje «у темряві» CvR VIII 177, tolumoj ib 103, tvarkoj VnlP 183, vėjoje TŽ V 147, ne vietoje ŽR II 457 тощо. Значно виразнішим ступенем адвербіалізації вирізняються деякі інесиви префіксальних іменників основи на o, наприклад: aplinkoj «навколо» Pls, apčiupoj «у темряві, обмацуючи» N, apyžlėjoj «у сутінках» Krtv, toj įtampoj «без попередження» Gl, intimpoj (įtimpOj) «те саме» Kpr. Але й тут інтенсивність уживання інесива не завжди може зумовити його адвербіалізацію. Наприклад, інесив іменника sambareška найчастіше вживається лише в літературній мові, проте його ще не можна вважати цілком адвербіалізованим, оскільки залишаються можливими називний та інші відмінки. Так само інесив двоосновного іменника akivaizda (akývaiz-da), який інтенсивніше за інші відмінки вживається як у народному розмовному, так і в літературному мовленні, не перетворюється на прислівник, оскільки зазвичай перебуває у зв’язку керування з іншими словами (пор. mano akivaizdoje, visų akivaizdoje тощо). Від системи відмінювання основних слів цілком ізолювалися й остаточно адвербіалізувалися лише такі форми основи на o, як aplinkoj, intim-poj (įtimpOj), а також словосполучення toj įtampoj. основа io Інезивів на основі io, які остаточно відірвалися від іменника, також дуже мало. Такі форми, як žiniojė «у відомому місці» (Viską pasidėti žinioje Llkž.), apačioje (apačioj), nedėlioje (nedėlio(i) Šlap) «у неділю» ŽR II 184, palaidžioj «у похоронному одязі» Ds, pradžioje, užvėjoje тощо, хоч іноді їх і вважають прислівниками (наприклад, apačioje), однак наявність поруч із ними інших відмінкових форм, що зберегли те саме лексичне значення місця чи часу, цьому суперечить. Спираючись лише на значення місця чи часу, не можна штучно відокремлювати ці інезиви від іменників, адже ці значення властиві переважній більшості форм інезива в абсолютному вжитку. Розглядаючи питання адвербіалізації інезивів, потрібно зважати на те, наскільки кожна форма зазнала семантичної ізоляції, тобто наскільки вона семантично відокремилася від лексичного значення інших відмінків того самого слова і наскільки відірвалася від системи відмінювання. Саме такий підхід до інезивів на зразок b a s i n y č i o j «босоніж» Jnšk, bąsnyčioj «т. с.» Kp виявляє їхню цілковиту адвербіалізацію. основа ė Інезиви іменників на основі ė також часто перебувають на проміжній стадії між іменниками та прислівниками, наприклад: dešinėj «з правого боку», draugėj «разом, спільно», kairėj «з лівого боку», pusėj «половиною, розділившись навпіл» (Kas čia do per gyvenimas pusėj, kas do per apgaulė?! ŽR I 382.), savėje «серед своїх, близьких» CvR VIII 124, 149, apynamėj «біля дому» Pg, apytemėlėj «біля темряви» Grž, pakaimėje «біля села» CvR VIII 179, pakelėj «при дорозі, дорогою» ib 181, pakojėj «під ногами» Dgl, pavakarėj «надвечір» ŽR II 266 тощо. 11 За значеннями просторового місця, часу та супроводу ці інезиви також близькі до прислівників, особливо безпрефіксні. Однак за самим ступенем адвербіалізації їх не можна навіть порівнювати з такими двоосновними формами, як bašiautėj (bastautėj Bien) «босоніж» Tvr, vienomarškinėj «у самій сорочці» Bien, vienõplaukej «без шапки» ib, оскільки поряд із цими останніми формами інезива інші відмінки взагалі не вживаються. Отже, інезиви тут випали із системи відмінювання і цілком адвербіалізувалися. З іншого боку, цілком можливо, що іменників *basiautė, *vienomarškinė, *vienoplaūkė узагалі не існувало і що ці двоосновні прислівники є продуктом аналогії. i ir u kamienai З іменників на основі i цілком перейшов у прислівники інезив іменника šalis «бік» — šalyje «поруч», у розмовному мовленні частіше вживаного у скорочених формах šalyj, šalý, які вживаються також як прийменники. Так само всі мовознавці вважають прислівниками інезиви іменників на основі u vidujė, viršujė (найчастіше вживані скорочені форми — viduj, viršuj). Ці інезиви, особливо скорочені, уже в XVI—XVII ст. у мові писемних пам’яток уживаються також як прийменники (пор.: viduj manes Mž 478, v i d u j dienų mano ib 475, v i d u j neprietelių tavo ib 457, paukščia telekioja v i r š u j žemės Ch 1 Moz 1, 20.). Хоча поряд із згаданими тут прислівниками-інезивами в мові є й інші відмінки їхніх твірних слів (іменників, від яких утворилися ці прислівники), інезивам усе ж найвластивіше більш узагальнене й абстрактне значення просторового місця або часу, що, найімовірніше, і зумовлює їхню прислівникову природу. З іншого боку, слід зауважити, що й ці інезиви не так легко відриваються від іменників: у висловах на зразок šalies vidujė, stiebo viršujė або pačiame viršujė ще виразно виявляється іменникове вживання цих інезивів; тут його підсилюють неузгоджені означення šalies, stiebo, пов’язані з ними керуванням, та узгоджене означення pačiame, пов’язане з ними узгодженням. Окрім згаданого тут постпозиційного інезива, у литовській системі відмінювання існував і так званий непостпозиційний інезив. Про цей давній непостпозиційний інезив свідчать і інші балтійські мови; відповідники йому є також в інших індоєвропейських мовах. Я. Ендзелінс⁷ вважає, що форма давньопрусської мови bitai «увечері» є інезивом (у його термінології — локативом), де -ai< відповідає і.-є. -o-i, пор. гр. οἴκοι «удома», πέδοι «на землі, у землі», Ἰσθμοῖ, Σφηττοῖ, старослов. vlьcě «у вовка», rocě «у руці». Як і в давньопрусській чи грецькій мовах, у литовській цей інезив трапляється лише в адвербіалізованих формах: ankstie, artie, namie, orie «надворі», tolie, де ie< відповідає -e-i, пор. гр. οἴκει «удома». Поширеність цих інезивів у різних говорах, очевидно, була неоднаковою. Їхніх залишків більше трапляється в жемайтському говорі, де за певних обставин на -ie (=жем. -ei) можна навіть дивитися як на 7 J. E n d z e l ī n s, Baltu valodu skanas un formas, Rīgā, 1948, p. 116. 12 суфікс або формант творення прислівників, що охоплює не лише іменникові, а й прикметникові, займенникові та навіть дієприкметникові похідні, наприклад: šaltie «коли стоїть холодна погода», šiokie «за такої погоди, у такий час», dulkantie «коли дуже курявить, коли є багато пилу». Спільний формант усіх цих похідних — колишнє закінчення давнього інесива -ie — об’єднує їх в один тип. Прикметникові, дієприкметникові й займенникові похідні цього типу наближаються до іменникових не лише словотвірно, а й семантично. Тому можна було б припустити, що всі неіменникові прислівники з формантом -ie походять від двослівних сполук, другим компонентом яких було якесь іменник, що згодом випав і надав іменникового забарвлення решті слова (яке пізніше стало прислівником). Через словотвірну і, що найважливіше, семантичну близькість прислівники як іменникового, так і неіменникового походження від непостпозиційного інесива розглядаються разом — їх не розділяють у різних місцях статті. Поряд із формантом -ie наявний іще один формант того самого походження — -i (anksti, arti, toli). І прислівники ankstie, artie, tolie, і anksti, arti, toli є давніми непостпозиційними інесивами іменників основи a (історично o), як стверджує К. Буга⁸, або субстантивованих прикметників aṅkštas, aĩtas, tōlas. На іменникове значення й уживання цих слів, а водночас і на їхній найтісніший зв’язок із прикметниками досі вказують нечленовані сполуки, що виконують у реченні роль обставин, як-от iš anksto, nuo anksto, už anksto «заздалегідь», pro ankštą, nuo ankščiausio, iš arto, nuo arto, iš tolo, nuo tolo. Найімовірніше пояснення того, як у паралельних формах прислівників поряд із формантом -ie виник -i, дав К. Буга: «Обидві литовські форми — tolie і toli — розвинулися з однієї первісної форми tále:i (á довге й має акутову інтонацію; наголос слова падає на останній склад, тобто -ei). У системі відмінювання з форми tále:i мала розвинутися сучасна форма toliẽ, яка тривалий час виконувала роль іменника і зрештою перетворилася на прислівник. Але форма tálei, яка ще в сиву давнину вже перетворилася з іменника на прислівник, давно мала змінити інтонацію, тобто перейти у форму *tále:i. З останньої форми не могло виникнути нічого іншого, крім сучасного слова toli». Отже, формант -i (поряд із -ie) у цьому випадку є лише наслідком метатонії. Паралельні форми ankstie || anksti, artie || arti, tolie || toli у сучасній мові вживаються переважно в другому варіанті. У літературній мові вони закріпилися як нормативні. Перші форми трапляються лише в окремих діалектах, особливо в жемайтському, часом у східноавкштайтському; загалом же в сучасній літературній мові вони зовсім не вживаються. У мові творів Жемайте вони трапляються поряд із другими. Про те, що ці прислівники справді є витвором глибокої давнини, свідчить різноманітність їхньої семантики й уживання в сучасній мові. З ними також утворюється чимало різних фразеологічних сполук. Найпоширеніші значення цих прислівників зумовлені лексичним значенням їхніх твірних слів (від яких вони розвинулися). Форми anksti || ankstie зазвичай уживаються в часовому значенні й виконують у реченні роль обставини часу— ⁸ Див. «Tauta ir žodis», т. 1, Kaunas, 1928, с. 433. ⁹ Див. там само. 13 нами, а arti || artiē, toli || toliē найчастіше мають просторово-локативне значення й виконують у реченні роль обставин місця. Крім того, усі ці прислівники вживаються також предикативно. Проілюструймо їх уживання прикладами. Прислівником anksti (ankstie) виражають різні часові відношення, пов’язані зі станом доби, року, віку тощо (A n k s t i visi kėlė, vėlai gulė ŽR II 23. Žmonės, pasinaudodami ankstyba šilima, a n k s t i susiarė laukus ib 5. Kaziukas a n k s t i ėmė bręsti rimtiems klausimams CvR VIII 140.). Однак найчастіше вони вживаються в часовому значенні, пов’язаному з одним відтинком доби — а саме з ранком. Тому невипадково Ширвідас уже у своєму словнику між польським прислівником rano і литовським anksti (originale unksti) подає такі латинські відповідники: «mane, diluculo, prima luce». Так само невипадково anksti (ankstie) разом із формами слів rytas, rytėlis, rytužėlis... утворює стійкі фразеологічні сполуки, що виконують у реченні роль обставин часу, наприклад: a n k s t i rytą (a n k s t i ē rytą), a n k s t i rytėlį (a n k s t i e rytelį), a n k s t i ryto rytėlio, a n k s t i rytą rytužėlį (пор. також вільні сполуки rytē a n k s t i, a n k s t i rytais). Про найтісніший зв’язок значень слів anksti і rytas свідчить також те, що іноді з них утворюються навіть складні похідні (пор. ankšrytas «ранок» Zt і ankštryčiai «світанки» LL 311). Серед інших фразеологічних сполук зі словом anksti варто згадати також anksti vėlai «увесь час; багато», що виконує в реченні роль обставини кількості (A n k s t i v ē l ā i dirbi Gs.). Предикативно anksti (ankstie) вживається порівняно дуже рідко (A n k s t i dar, bet miesto alėjose jau klega rinkėjų būriai... ReimSp 101. Rodos, dar a n k s t i e, o miestčiukas jau pičpilnaitis ŽR I 146.). Дещо частіше прислівник anksti (ankstie) набуває предикативного значення лише з часткою nebe (Jau n e b e a n k s t i, vyrai, laikas ŽR I 488. Dar niekieno neišginė, nors, rodos, n e b e a n k s t i e ib II 303¹⁰.). Насамкінець варто згадати найрідкісніший випадок уживання anksti — саме той, коли цей прислівник прилягає до віддієслівного іменника й виконує функцію неузгодженого означення (Kas iš a n k s t i kėlimo (яка користь від раннього вставання)? Alk.). Слід зауважити, що таке вживання цього прислівника — дуже рідкісне явище. У литовській мові прислівники загалом найменше схильні прилягати до іменників і виступати неузгодженими означеннями при означуваних словах, виражених іменниками. Найпоширеніше значення arti (artiē) — просторово-локативне, а його функція в реченні — обставина місця (A r t i stointys girdi ramų spiečiaus ūžesį CvR IX 138. A r t i ē gal sukurti, kad rūḳsta Ds.). Стійких фразеологічних сполук із таким значенням і функцією небагато; серед них варто назвати лише такі, як visai arti (visai artiē), taip arti (taip artiē), iš arti (iš artiē) та деякі індиві- 10 Несталість написання частки (разом чи окремо) засвідчують наведені нижче приклади з видання творів Жемайте 1948 року, де за цілком однакових контекстуальних умов в одному випадку написано nebeanksti, а в іншому — nebe ankstie, замість того щоб в обох випадках писати окремо. 14 Сполука подвійного дієслова далеко близько (Далеко близько, десь там Б’ються суворі велетні MPutSv 67.). У рідкісніших випадках тут трапляється дуже цікаве переносне значення способу дії, характерне для мови художніх творів (Пригорнися до мене, маленький сину... Так близько відчуватиму я твоє серце... Незвичайним було те, що під час цього кремблювання він мав змогу пізнати таємницю Ґейші, яка, як вона здогадувалася, була близька і до нього самого TDėdės. І ніби моя власна, так розквітла юність. З натхненними піснями його (А. Міцкевича) так близько пов’язана LGR 267.). При предикативному вживанні arti найчастіше зберігає просторове значення (Лише ті, хто близько, і ті, хто з Каунаса, хто у святковому вбранні, стоять зовсім близько до пам’ятника CvR VII 210.), лише зрідка тут з’являється й часове значення (Осінь уже близько Šlap.). І arti, і artie перейшли також у прийменники (Отже, ще не можна показуватися біля його хати, бо інакше доведеться «засліпити очі» Gud-GuzB II 6. Їхній сад біля будинку Sv.); перший із них разом із прийменником біля утворює прийменникову сполуку (Діти, не лізьте близько до коня, може вдарити копитом Kp.). І перейшовши в прийменник, arti й далі зберігає найвиразніше лексичне значення. До речі, прийменникове вживання слова arti надзвичайно різноманітне й цікаве, проте його розгляд виходить за межі цієї статті. Toli (toliė), як і arti (artie), найчастіше має просторове значення й виступає в реченні обставиною місця (Високо в небесній глибині палає ясна ранкова зоря MntvR 70. Недалеко за пагорбом заіржав потяг BlnR 40. А там далеко, на краю неба, чорні мури лежать... ŽR I 199.). У Східній Литві трапляється своєрідна за будовою форма nestolie (зі звичайним s) у значенні «недалеко». Toli (toliė), netoli (netolie) також уживаються предикативно, і в одних випадках тут зберігається просторове, а в інших — часове значення (Чи далеко Скуодас, дядьку? До заходу сонця ще було далеко, але на заході виросла гора, і її схили притиснули землю CvR VIII 103. Віз уже був неподалік; невдовзі він звернув на сільську дорогу ib 227. Весна вже близько! Повернутися назад довкола — далеко ŽR I 44.). У дуже рідкісних випадках toli має кількісне значення й виступає обставиною способу дії (Якщо підійти ближче, він здається набагато гарнішим Llkž.). Часом toli, залежно від контексту, набуває вкрай абстрактного переносного просторового або часового значення (Юргіс ліг назад, але сон далеко відлетів від його вій... ŽR II 16. Його погляд сягав далеко в майбутнє VnIP 8.). Тісніші фразеологічні прислівникові сполуки toli утворює лише з деякими словами, особливо з часткою nebe (яку часто пишуть разом із toli), прийменником per, прислівником taip, прийменником iš, наприклад: nebe toli (nebe toliė), per toli, taip toli (taip toliė), iš toli. До них належать також такі вислови, як toli toli (toliė toliė) «дуже далеко» і toli gražu (toliė gražu); пор. ще складний прислівник anaitoli (діал. aneiptoli), від якого в літературній мові переважно вживають лише скорочену форму anaiptol. 15 Згадані сполуки виступають як обставини місця (a), так і вживаються предикативно, однак і в цьому останньому випадку зберігається їхнє значення то місця (b), то часу (c). a) Не змушуй наших тваринок так далеко... ŽR₁ II 13. Здалеку йдуть вони пішки: стомлені, тепер відпочивають після довгої подорожі BlnR 89. Віддали донечку далеко-далеко. Bien. Занадто далеко зайшли — тут не знайдемо боровиків. Šlap. b) До кладовища було недалеко. VnlU 142. Але Кімша вже був так далеко, що вода його не сягала. CvR I 213. А здалеку той гість? Šlap. c) Пранюкас ніс сіно, я бачила, і Маріке несла й сушила... до цього часу хіба що не з’їв, адже світанок ще далеко... ŽR III 132. Сполука toli gražu (toliè gražu) за своїм значенням і вживанням значно ближча до модальних слів або категорії стану, ніж до прислівників (пор.: До цього ще далеко, доки я зможу збагнути сенс життя... MntvR 77. Але щодо старості — мені ще далеко до неї? Мені ще й не йдеться про це!.. ŽR II 150.). Нарешті, слід бодай згадати й прийменникове вживання слова toli . Toli саме по собі не вживається як прийменник, а лише разом із nuo утворює прийменникову сполуку toli nuo (Toli, toli nuo čia Pakil­sime nakčia SNėrP II 119. Sabalio lentpjūvė buvo nykiosuose miškuose, toli nuo viešojo kelio, prie plundomosios upės VnlP 93.). У прийменниковій функції вживається лише netoli (самостійно та з прийменником nuo). Загалом, застиглих форм іменників у безпостпозиційному інесиві дуже мало. Тут іще слід згадати namie і oriè, перше з яких утвердилося в літературній мові та багатьох говірках, тоді як друге відоме лише в деяких східноаукштайтських говірках (Дусетай, Сведасай, Скапішкіс та ін.). Щоправда, oriè у своїх творах уживали Яблонскіс і Вайжґантас, але загалом це слово в літературній мові досить рідкісне. Прислівник namie за значенням дуже відрізняється від сучасного іменникового інесиву namė, а прислівник oriè у цьому відношенні нічим не відрізняється від orė, а також від прислівника laukė, які, слід гадати, і не дали утвердитися та повсюдно зберегтися прислівнику oriè з цілком таким самим значенням. Прислівник namie, набувши узагальненішого й абстрактнішого значення, ніж іменниковий інесив namė, не міг бути замінений останнім, тому найширше утвердився в говірках (пор. його жемайтські відповідники nọmėi, nọmėi, nọmij...). Для прислівників іменникового походження, утворених від безпостпозиційного інесиву, характерне узагальнене, абстраговане значення місця або часу та неможливість мати будь-які означення. Саме ця загальність і абстрактність значення, найімовірніше, зумовили їхній перехід до прислівників і збереження в цій категорії протягом багатьох століть аж до наших днів. Крім того, абсолютна неможливість мати означення, виражені змінюваними частинами мови, ще в глибоку давнину цілком відмежувала їх від іменників: за ступенем адвербіалізації прислівники, утворені від безпостпозиційного інесиву, не можна навіть порівнювати з прислівниками, що походять від інесиву сучасної системи відмінювання. Щоправда, 16 Е. Френкель (див. TŽ V 146), вирвавши з контексту (з виданих Ф. Шпехтом діалектних текстів А. Баранаускаса «Litauische Mundarten» I, Leipzig, 1920, p. 182) слова māna namīe (=māno namīe), вважає, що знайшов у йонішкському говорі відповідник латинського вислову domi meae, а це означало б, що інесив namīe, який узагалі всюди адвербіалізувався, у цьому говорі є звичайним відмінком іменника та має неузгоджене означення māno. Але сам контекст показує, що слова māna namīe тут абсолютно не мають нічого спільного з латинським висловом domi meae. Саме речення, «перекладене» літературною мовою, звучить так: Цей кінь вирощений у мене вдома, а не куплений у когось на ринку. Для того, хто розмовляє литовською, цілком очевидно, що слово mano тут треба пов’язувати не з namie, а з augintas. Поряд із namīe у говорах уживається також форма namieje — цілком у тому самому значенні (Удома не можу спати, а тут, на чужому місці, проспав цілу ніч KlvŽ.). Ця форма, найімовірніше, є не чим іншим, як результатом аналогії з інесивами інших основ іменників (пор.: pievo-je, panamė-je тощо). Крім прислівників іменникового типу з формантом -ie, у давніх писемних пам’ятках і говорах трапляються також прикметникові прислівники: одні за значенням збігаються з прислівниками на -(i)ai і, ймовірно, через це майже витіснені ними з ужитку, а інші мають специфічне значення, яке не замінюють ані прислівники на -(i)ai, ані інші найпродуктивніші типи прислівників, тому вони й досі живі в жемайтському говорі. Прикладами перших можуть бути такі форми, як aukštie «високо» Mž 274, gilie «глибоко» (ми самі полізли до клуні, я вибрався на стіну глибоко... ŽR III 14.). У других збережене лексичне значення вихідного слова переплітається зі значенням часу, і їх уживають для позначення різних погодних умов та стану погоди (іноді з займенником того самого форманта tokie), наприклад: biaurie «за поганої, дощової погоди» Kv, Rt, Ms, tokie biaurie «за такої гидкої погоди» (За такої гидкої погоди й собаку з хати не виженеш Grg. Куди ти підеш за такої гидкої погоди? Vvr.), šaltie «коли морозить, за холодної погоди» (За холодної погоди худоба з’їдає більше корму Šts.), tokie šaltie «за такої холодної погоди» Pgr (За такої холоднечі годі й ногу з дому висунути Kv, Rt, Ms.), šil tie «за теплої погоди» (У теплу погоду — скільки завгодно, у холодну — заледве добру (=добру⟧) чарку Šts.). Також для позначення стану погоди в жемайтському говорі часто вживаються прислівники з формантом -ie (іноді із займенниками того самого форманта tokie, šiókie), утворені від прикметників із суфіксами -ota-, -uota-, наприклад: audrotie «коли гроза, під час грози» Pgr, dárganotie «коли негода, за гидкої погоди» (Вороги мусили терпіти і вдень, і вночі негоду чи мороз p.), tokie dárganotie «за такої негоди, за такої гидкої погоди» (За такої негоди й ворони настовбурчилися Vvr.), dárgnotie у тому самому значенні, що й dárganotie Slnt, tokie dárgnotie у тому самому значенні, що й tókie dárganotie (За такої негоди й голови з хати не висунеш Slnt.), giedrotie «за ясної погоди» ž. grúodetie «у грудні» ib, káitrotie «у спеку» ib, lýt otie «коли дощить, за дощової погоди» Pgr, lýtuotie «те саме» Šts, migluotie «коли туман» (У туман ми заблукали на озері Llkž.), sniēguotie «коли сніжить, за снігу» (За снігу босоніж далеко не підеш Šts.), speig otie «за морозу» Šts, spéiguotie «те саме» (За морозу дороги скувало Šts. Так 2. Lietuvių kalbos gramatinė sandara 17 діти, яких виростили змалку, а підрісши, потім мали голодувати, бідувати й терпіти холод та ясну погоду задарма D.), anokie speiguotie «за такого морозу» Kv, vėjuotie «за вітряної погоди» (За вітряної погоди доведеться їхати Pgr) тощо. У деяких жемайтських говірках (наприклад, у Паграманті) паралельно з цими давніми прикметниковими прислівниками інесивного походження, у цілком таких самих значеннях, уживаються прислівники, утворені від постпозитивного інесива прикметників жіночого роду: audrotoje || audrotie, lytotoje || lytotie, vėjuotoje || vėjuotie тощо. Прикладом двоосновних похідних цього типу може бути blauždlaužotie (а також tokie blauždlaužotie) «коли підмерзне, але ще не бере, ламається» (За такої пори, коли лід ламається, хто може їхати дорогою? Jb.), пор. blauždlauža (blauždlaužā Vdžg) «пора, коли лід ламається на дорозі, у болотах; мерзлота ще не промерзла повністю» End, Kv, Krkl, Sv, blauždlaužas «те саме» Vvr, blauždlaužynė «те саме» Vdžg, blauždlauža (blauždlaužā Skr) «те саме» Vdk, Užv, Up. За допомогою форманта -ie у жемайтському говорі утворюють прислівники для позначення різних погодних умов і стану погоди не лише від прикметників, а й від активних дієприкметників теперішнього або минулого часу, наприклад: dulkantie «коли багато пилу, коли курява на дорозі» (Краще їхати, коли дощить, а не коли курява здіймається Sts.), lynantie «коли дощить, lytotie» Sts, pašalusie «коли підмерзло» (Коли підмерзло, дороги скувало Sts.). Між прислівниками з формантами -ie та -(i)ai проводять чітке розрізнення: такими прислівниками, як speigōtie (speiguotie), pašalusie, відповідають на питання «коли?», а такими, як speigōtai (speiguotai), pašalusai, — на питання «як?» (пор. Сьогодні вранці, коли підмерзло, було speigōtai (не speigōtie) Sts.). Уже з наведених прикладів можна було помітити, що формант -ie не обмежується іменниковими, прикметниковими та дієприкметниковими похідними: він переходить і до деяких вказівних (або означальних) займенників, які з цим формантом самі перетворилися на прислівники й, уживаючись препозитивно поруч із прикметниковими прислівниками на -ie, утворюють із ними певні фразеологізовані прислівникові сполуки (tokie biaūrie, tōkie šalitie, tōkie dārgnotie (tōkie dārgnotie), anōkie speiguotie, tōkie blauždlaužotie тощо). Однак іноді, коли сам стан погоди зрозумілий із мовного контексту або з навколишньої ситуації, уживається лише один займенниковий прислівник із формантом -ie. Особливо поширена тут форма šiōkie «за такої погоди» (За такої погоди їхати — одне лихо Ž.). Це явище відбите й у мові художньої літератури — у творах Жемайте (пор.: Може, перестане дощити, чи ж диявол може їхати за такої погоди? ŽR I 146. За такої погоди дітям було б корисніше побути надворі ib 301. Настала така жнива, як кажуть: за такої погоди й камінь у полі ворушиться ib II 23. Що ж і худобі за такої погоди підхопити? ib 198. Кобилам доведеться за такої погоди збиратися (вони втомляться за дощового дня) ŽR.). На завершення огляду прислівників походженням із місцевого відмінка однини слід зазначити, що постпозитивний інесив, який зберігся в системі відмінювання сучасної литовської мови, значно менш схильний до адвербіалізації, ніж, скажімо, орудний відмінок. Швидше адвербіалізуються форми інесива таких іменників, якими виражаються більш узагальнені й абстраговані значення часу або 18 поняття місця. Загалом кажучи, закінчення постпозиційного інесиву не схильні перетворюватися на словотворчі форманти прислівників. Закінчення непостпозиційного інесиву, що вийшов із системи відмінювання ще в глибоку давнину, -ie виявляє певну тенденцію перетворюватися на словотворчий формант прислівників, охоплюючи також похідні неіменникового походження, однак це явище не виходить за межі жемайтського діалекту й не набуває загального поширення. У літературній мові прислівників непостпозиційного походження дуже мало. У мові художніх творів їх також дуже небагато. Навіть Жемайте, вочевидь зважаючи на тенденції літературної мови, у мові своїх творів уживає менше прислівників із формантом -ie, ніж їх є в самому жемайтському діалекті. Процес адвербіалізації постпозиційного інесиву є живим у сучасній литовській літературній мові, тоді як прислівники непостпозиційного інесивного походження не виявляють жодної життєздатності. Тут збереглося лише кілька форм, усталених як у народному розмовному мовленні — у діалектах, так і в літературній мові (anksti, arti, toli, namie). 2. Поточний внутрішній локатив (ілатив) Окрім постпозиційного інесиву, який і досі зберігся в системі відмінювання діалектів і літературної мови, вживається також ілатив. У мові писемних пам’яток XVI—XVII ст., а також у сучасних східноаукштайтських діалектах ілатив міцно тримається в системі відмінювання як самостійний відмінок. Його мають усі відмінювані частини мови. Поряд з інесивом, яким відповідають на запитання: де, у якому місці що роблять, є, трапляється...?, уживаний ілатив указує на місце, куди хтось іде, рухається, прямує, спрямовується. Тому його іноді називають директивом, підкреслюючи значення напрямку. Значення ілатива, як і інесива, пов’язане з внутрішнім простором місця, тобто ним виражаються відношення внутрішнього, а не зовнішнього місця, куди хтось іде, рухається, прямує. Однина ілатива походить від однини знахідного відмінка, до якої приєдналася певна постпозиція. Утворення ілатива в литовській мові — давнє явище, що відбулося ще тоді, коли довгі голосні та дифтонги з наголосом на першому компоненті в закінченнях не були скорочені, а кінцевий -n в однині знахідного відмінка ще не відпав. Оскільки форма постпозиційного компонента ілатива досі не з’ясована переконливо, питання про саме утворення ілатива й досі не можна вважати остаточно розв’язаним. Майже всі дослідники литовської мови погоджуються, що однина ілатива утворена з однини знахідного відмінка та певної постпозиції. Єдиної думки немає лише щодо форми самої постпозиції. У своїх останніх працях Я. Ендзелін питання про форму цієї постпозиції не розглядає, а лише у праці „Baltu valodu skaņas un formas“ (Rīgā, 1948, p. 143) наводить думку Е. Френкеля, що цією постпозицією була a<ide. *o. Оскільки з кількох припустимих форм постпозиції Я. Ендзелін згадує лише одну (саме a), можна було б вважати, що в цьому питанні він більше схиляється до думки Е. Френкеля. Таким чином, думка про те, що одни- 2* 19 нний ілатив походить від давньої форми однини знахідного відмінка та постпозиції a, мабуть, є найновішою. Раніше щодо цього питання висловлювали й інші думки. Особливо цікавими й оригінальними є тут міркування К. Яунюса. У своїй граматиці він стверджує, що колись знахідний відмінок і без прийменника į міг означати місце, куди хтось прямує, рухається, спрямовується. Як приклади він наводить знахідні відмінки латинських слів domum, rus. Romam, Corinthum, Athenas, які не потребують прийменника in, хоча знахідні відмінки інших іменників, що позначають місце, куди рухаються, прямують, спрямовуються (in urbem, in silvam), зазвичай без прийменника in не вживаються. Залишками такого вживання знахідного без прийменника в литовській мові К. Яунюс вважає східноаукштайтські форми інфінітива: eik gulti, jis eina šieno piautų. Отже, литовці колись уживали знахідні відмінки іменників і з такими значеннями: *laukan, *šalin. Оскільки такі знахідні семантично були дуже близькі до прислівників, то згодом до них додали прислівниковий формант (який К. Яунюс називає «часткою підтвердження») ai (пор.: šaliai, šiltai), який згодом відпав, але натомість -n зберігся в усіх діалектах, оскільки порівняно недавно опинився на самому кінці слова¹. Не погоджуючись з А. Шлейхером, який стверджував, що однина ілатива походить від однини знахідного відмінка та постпозиції na, невіддільної від старослов’янського na (рос. на, пол. na), К. Яунюс далі пише: „Шлейхер міркував, нібито laukan та інші подібні форми походять від однини знахідного *laukan і прийменника, відповідного слов’янському. Але така думка безпідставна. Знаючи, що східні аукштайти an перед приголосними перетворили на un (пор. східноаукштайтське sū-sparą = і жемайтське są-sparą ‘die Gehrsass’, sū-narys = і жемайтське są-narys), досить лише поглянути на такий вислів, як, наприклад, ‘miškān būdavo eini’ (Anykščių šilelis, рядок 20), і стане зрозуміло, що miškān могло походити лише від *miškanai, але не від *miškan-na. З протези *miškan-na у східних діалектах слід було б очікувати не miškān, а *miškūna¹².“ Останній аргумент К. Яунюса нині слід вважати вже застарілим. Насправді ілатив miškana у східноаукштайтських діалектах не міг би перетворитися на *miškūna, бо у формі miškana сполука звуків an є не таутосилабічною, а гетеросилабічною (пор. miška-na). Думка, що у формі miškana у давнину було таутосилабічне an, не має підстав. Така думка передбачає таутосилабічне an там, де воно взагалі неможливе, де його не підтверджують закони литовської мови. Вимова *miškān-na (із таутосилабічним an) у литовській мові неможлива, бо вона не допускає гемінат ані тепер, ані в давнину, у чому легко переконатися за такими формами жіночого роду ілатива, як rañkon, galvōn. Якби такі форми в давнину мали гемінати, тобто якби вони вимовлялися *rankān-nā, *galvān-nā, то в сучасній мові перед кінцевим -n зберігся б голосний a, а не o, тобто ми вимовляли б *rankan, *galvan, а не rañkon, galvōn. Гемінат не могло бути вже в самому акті сполучення постпозиції з 11 К. Явнис, Грамматика литовского языка, отдел II, перевод грамматики литовского языка, исполненный К. Буга, Петроград, 1908–16, p. 119—120. 12 Там само, с. 120. 20 форма знахідного відмінка спочатку. Отже, якби ми визнали, що тут була постпозиція ná (що підтверджують і давно засвідчені форми šalina, namuosna), то водночас цілком обґрунтовано могли б стверджувати, що вже на самому початку поєднання цієї постпозиції з формою знахідного відмінка вимовляли miška-nā, ran-kā-nā, galvā-nā, з чого згодом мали розвинутися сучасні форми miškān, raṅkon, galvōn. Спочатку К. Буґа, як і К. Яунюс, вважав постпозиційним елементом іліятива ai¹³, а пізніше — nā¹⁴. Таким чином постають щонайменше три постпозиції: a, ai і nā. Уже сама ця обставина свідчить, що щодо форми постпозиційного елемента іліятива досі немає одностайної думки. Тому зрозуміло, чому деякі дослідники литовської мови (серед них Chr. S. Stang¹⁵, а почасти й J. Endzelīns¹⁶) навіть не наважуються визначити форму самої постпозиції, зазначаючи, що її ще не з’ясовано. За іліятивним відмінком литовська мова не відрізняється від інших балтійських мов. Як зазначає J. Endzelīns¹⁷, іліятив (однини!) вживається як живий відмінок також у найдавніших писемних пам’ятках латиської мови, і ним відповідають на запитання: де?, куди? або коли? (наприклад: kounan tapt, krustan sists, cietuman tur, tan trešan dienan, tan... vietan, zemen тощо). У пізніших писемних пам’ятках, а також у сучасних латиських діалектах форми іліятива цілком адвербіалізувалися. J. Endzelīns¹⁸, спираючись на наведену E. Mikalauskaitė¹⁹ форму фрагмента прусського тексту дореформеного періоду andangonsun «у небесах», стверджує, що і в давньопрусській мові був іліятив. Як у східноаукштайтських діалектах, так і в літературній мові іліятивні форми утворюються від іменників усіх основ. Продуктивність і поширення форм іліятива залежать не лише від лексичного значення іменників та особливостей їхнього вживання, а й від частотності самих іменникових основ або продуктивності суфіксів: що частіше та чи та основа або суфікс трапляється в розмовній чи писемній мові, то більше іліятивних форм із ними вживається. Іменники основи a мають в іліятиві узагальнене закінчення слова -an (після твердого приголосного) (laukan, oran). Іменники основи ia морфологічно неоднорідні: одні з них у називному відмінку однини закінчуються на -as (після м’якого приголосного) (kėlias, medžias «дерево; ліс», vėjas), інші — на -is, -ys (káilis, užpakalỹs). Відповідно, і самі іліятиви перших закінчуються на -an (після м’якого приголосного) (kelian, medžian, vėjan), а других — на -in (káilin, užpakalin). Слід зауважити, що іліятиви цих перших іменників (таких, як kėlias, medžias, а особливо таких, як vėjas, kraujas), принаймні в писемній мові наших днів ¹³ K. Būga, Aistiški studijai, I d., Peterburgas, 1908, p. 41. ¹⁴ K. Būga, Lietuvių kalbos žodynas, I—II sąs., Kaunas, 1924, p. XXX. ¹⁵ Chr. S. Stang, Die Sprache des litauischen Katechismus von Mažvydas, Oslo, 1929, p. 106. ¹⁶ J. Endzelīns, Latviešu valodas gramatika, Rīgā, 1951, p. 460—461. ¹⁷ Ten pat ir Baltu valodu skaņas un formas, Rīgā, 1948, p. 143. ¹⁸ J. Endzelīns, Baltu valodu skaņas un formas, p. 143. ¹⁹ „Archivum Philologicum“, t. 7, Kaunas, 1928, p. 105—106. 21 У мові трапляються дуже рідко. Ілативи іменників основи на o закінчуються на -on (після твердого приголосного) (galvón, píėuon); основи на io — на -on (після м’якого приголосного) (pi̇ṙkon, sáujon), основи на ė — на -ėn (draugėn, kelionėn), основи на i — на -in (akiñ, šaliñ), основи на u — на -un (після твердого приголосного) (vidūn, viršūn), основи на iu — на -un (після м’якого приголосного) (sodžiūn, spi̇ėčiūn), а основи на приголосний — на -in (akmeni̇n, vandenin). Яке співвідношення між ілативними формами іменників і прислівниками? Іноді стверджують, що ілативні форми іменників у сучасній литовській мові — це не що інше, як прислівники20. Однак слід зауважити, що таке твердження є апріорним і передчасним. Співвідношення ілативних форм іменників із прислівниками одне в народному розмовному мовленні — у діалектах, і зовсім інше — в літературній мові. Зрештою, і в окремих діалектах це співвідношення неоднакове. Наприклад, у східних аукштайтських діалектах, як уже зазначалося, ілатив іще є справжнім відмінком, укоріненим у самій системі відмінювання, тоді як в інших діалектах відомі лише окремі адвербіалізовані форми (laukan, namien, oran, paškun, šalin...). У творенні ілативних форм у літературній мові беруть участь іменники всіх типів основ. Особливо поширені вони в мові художніх творів. Тут їх уживають і в авторському мовленні, і в мовленні персонажів не лише письменники, які походять зі східної Литви, а й представники інших діалектів. Уявлення про поширеність ілативів у літературній мові допоможуть скласти наведені нижче приклади, узяті переважно з художніх творів і розподілені за типами основ. Щоб самі приклади не займали надто багато місця, поруч з ілативами залишено здебільшого лише слова, які ними керують, а також означення при ілативах. Багатокрапками позначено пропуски всередині ілативної конструкції. основа на a не засипавши батьківський засік LGR 292, піде балансувати MPuta II 72, винесла... на балкон VnlU 151, Моїм голосом співай JbL 100, в один голос закричали ib, у хатину впав MntvR 137, зачепився за роботу CvR VIII 104, за роботу узявся SNeirP II 214, став до роботи CvR II 75, відпустив би (3-тя особа умовного способу) до роботи GGuzKlT II 186, станеш... до роботи LGR 150, До роботи не лізь VnlP 190, у сад летить JbL 100, пана до маєтку CvR VIII 94, пішов до маєтку ib 99, в озеро шубовснув ib 77, на дно (на дно) тоне (занурюється) JbL 100, я вирушив у життя MntvR 91, До кабінету увійшов VnlP 35, 36, вийшов у село CvR II 71, висякався у селі ib VIII 82, гірською стежкою ib 108, піднялися на гору ib IX 168, піднявся на гору ib II 228, копати... покласти (дієприкметник пасивного стану минулого часу). JJanR 146, вийшов на війну 20У «Словнику литовського правопису» (Kaunas, 1948, p. 70), поряд із такими прислівниковими або цілком адвербіалізованими ілативними формами, як laukan, šalin, vidun, žemėn, прислівниками вважаються також такі форми, як akiñ, atksnyñan, daržan, eilėn, galan, galvón, gerklėn, kaiman, kišenėn, krūman, lákton, miškan, pūšen, хоча їхня іменниковість усе ще виразно зберігається. 22 JbL 100, веде на війну CvR VIII 143, кидається на війну Gud-GuzKIt II 186, поклавши в труну VnlU 159, їхати до Kaunas CvR VIII 236, поїздка до Kaunas VnlP 31, у двір дедалі більше людей сходилося CvR I 59, вийшовши у двір ib II 218, повернувся... у двір ib VIII 37, уже йшов у двір ib 173, увійшовши у двір ib 219, До двору збіглися ib 228, До двору вискочив ib IX 127, ззовні через вікно у двір VnlP 53, кинув через вікна, у двір ib, викинув у двір ib 56, вийшов у двір ib 58, 63, 80, увійшов у двір Папієво VnlP 171, Іде, приходить до нас у двір LGR 135, ідучи на килим VnlP 79, до берега... біжить JJanR 94, до берега шумить AMickKrS (MPut) 23, пішов на свій край GuzKIt II 184, До зачарованого краю кличе, запрошує SNėrP II 13, посадив на м’який стілець VnlU 122, іди в кущі JbL 99, Не пропускати до Kurskas LGR 113, зможете... повернутися на корабель ib 100, краплі розплескалися на вікно CvR VIII 106, постукав у вікно ib 117, у вікно падають AMickKonr (MPut) 80, дивився у вікно ib 81, дивиться у вікно JJanR 148, Вийшов надвір (на поле) JbL 99, я наважився вийти надвір BlnR 112, висунув голову назовні Gud-GuzB I 28, гнати надвір JJanR 153, жмутом вилітає надвір TDėdes 118, вибіг надвір VnlU 169, вислизнув надвір ib 66, вийшов надвір VnlP 349, 400, можна... надвір... вибігти ib 162, переніс надвір ib 171, вислизнуло надвір CvR VIII 118, не збирався надвір ib 133, побачив вигнану надвір худобу ib 203, вискочити надвір ib 210, помчав надвір ib IX 130, кинувся (утік) надвір ib II 176, вигнав надвір ib 113, попросив вийти надвір ŽR IV 240, викинути надвір ib I 22, Вийшовши надвір ib II 28, Кому не подобається — надвір! ib I 76, виліз надвір ib II 133, чимчикує надвір ib II 133, чимчикує надвір ib IV 106, подався надвір ib I 74, III 98, виходьте надвір ib II 130, дим проник усередину великої зали, з паперів і книжок, звалених у комору CvR II 153, до боку Rž, Заснув TDėdes 42, вивезли... до міста CvR VIII 142, заблукав до міста MntvR 165, повернуся... до міста JJanR 91, рушай до міста VnlP 57, виїхали до міста ib 43, вивезли до міста ib 32, забігли до лісу JbL 100, не боїшся... іти до лісу TDėdes 33, завернув до лісу LGR 205, час було б віддати його на навчання CvR VIII 137, взяти за ніготь JbL 100, візьму за ніготь VnlP 39, вийди... назовні JbL 100, вийшов назовні Bien, іди надвір BlnR 165, підняв його догори CvR II 200, підняв догори VnclOb 90, піду на пошту VnlU 62, загнати в козячий ріг VnlP 23, увійшовши до ресторану CvR VIII 206, був записаний... до списку кандидатів ib 130, дивлячись у бік цибулі CvR VIII 151, проділ... розділив волосся ib 143, щипаючи за щоку ib 118, у злидні... загнав VnlU 157, винесений у сад CvR VIII 203, на стіл (на стіл) несе JbL 99, підіймається на щоглу AMickKrS (MPut) 15, почав бити у скло CvR VIII 107, почав чіплятися до даху ib II 167, підняв на стовп Gud-GuzKIt 56, повернувши вбік VnlP 82, поглянувши вбік CvR II 175, Весняний... убік ib 188, Тільки, дивлюся, він убік, убік Gud-GuzKIt II 13, обернувся в один бік CvR VIII 88, похилився набік ib 67, Глянь... між хатами JJanR 132, А що, спробувати до суду?" 23 VnlP 187, пішов у хлів CvR VIII 115, вийшов у хлів ib 118, випускаючи у хлів ib 212, дав грошей до університету (синові, який навчався) VnlP 13, замкне в печері MntvR 154, заради (прийменник із родовим відмінком) CvR IX 251, у злидні... виштовхнули б VnlU 157, очі... запали в обличчя ib VIII 100. Погляне в обличчя ReimTž 27, шипить в обличчя SNėrP I 268, Білу гуску підносить до Золотого воза SNėrP I 260. основа на ia кликали... зайти... до саду LGR 268, Прийди... до саду ib 174, падає в обійми моря VnclOb 188, схопив в обійми CvR VIII 61, кличучи... в обійми ib 207, узявши на руки ib II 184, ганочком... іду LGR 205, перекинув у лежанку CvR II 117, дістав хутро Bd, Провів і до кімнати з дзеркалами CvR VIII 98, Благослови... на далекій доріжці LGR 186, поклавши до кошика CvR VIII 138, гнав у смуток ib 132, не гони... у ліс JbL 100, пішов до містечка CvR VIII 38, тягнув до містечка ib 84, До містечка (поїхав) VnlP 57, поїде до містечка CvR VIII 119, лісом... не гуляв VnlP 82, Ми — в багнюку LGR 188, пустився в долину CvR VIII 7, удалеч (: далечінь) Rž, вирушити вдалеч MPutSv 75, запрігши конячку в повіз MntvR 188, крутиться всередині річки BlnR 94, вибіг на шлях CvR VIII 93, запхнув у вогнище Gud-GuzKIt II 227, вирушити в похід LGR 127, став до походу ib 261, На те слово (кажучи комусь те слово) відчинив JbL 100, На те слово (у відповідь на його слова, на це) сказав ib, Невже тут говориш якраз (вчасно, на місці, як слід)? Sts, іде до озера TDėdės 64, Кидаю (відкидаю) до озера JJanR 90, показуючи... на потилицю CvR VIII 144, поїде до Паневежиса VnlP 44, виривається у світ MntvR 60, зібралися... на екстрене засідання VnlP 128, вибрався до передпокою ib 53, посуньмо вперед Gud-GuzB I 319, Уперед, браття! MntvR 231, вийшов уперед CvR VIII 231, подавшись уперед (ступивши, пройшовши) ib 48, висуваючи вперед підборіддя CvR IX 67, вдивляючись уперед Gud-GuzKIt II 47, підеш... уперед LGR 34, поведе... вперед ib 234, ступив би вперед ib 281, Ми тепер кидаємося, ми тепер уперед ib 114, ступив... крок наперед MPutA I 167, замкнути до складу Gud-GuzKIt II 38, засунув... за пазуху ib 194, переніс... за піч CvR VIII 179, тягнучи назад свої палиці BlnR 184, вийшов у двір ib 189, сівши в паровий віз CvR VIII 66, вибігши у двері JJanR 172, пішов до Поджюнукеміса VnlP 32. основа на o їде до Аргентини rš, ми кинулися в атаку LGR 116, упав на підлогу CvR VIII 107, 117, кинув... на підлогу лазні ib II 176, довелося брести в калюжу ib 70, запихали в рот ib VIII 53, зім’явши, — до рота ib 230, Берті — на поле LGR 256, на полі незасіяне зерно MntvR 50, в одну діжу... дме VnlP 96, пекла мох у хліб JbL 100, 24 аж скручує в клубок (коли дуже болить живіт) Vs, Візьми на себе (я відповідаю) JbL 100, запало в голову VnlP 79, вкладаючи в голову хлопчикові CvR VIII 140, б’є... по голові Gud-GuzKIt II 43, хвилі клубочаться в морській глибині SNėrP I 264, Ідемо воювати, ідемо до його гнізда LGR 116, сонце сідає в море ib 99, у лоб ib 71, втрутився в розмову VnlP 88, зійшлися на пагорбі CvR VIII 136, Зв’яжи... докупи Gud-GuzKIt II 10, До бою, друзі! SNėrP I 201, До бою нас підносить VnclOb 187, закрутився в копиці CvR VIII 103, залазить на горище JbL 100, на рівній площині Ad, У ливарню... звалилися MntvR 259, приведе до Литви LGR 111, зібралися до лісової хатини Юра CvR VIII 30, вивів... до школи ib 143, вносять до школи ib 158, не збирався до школи ib 157, схилявся до матері ib 32, виганяючи на луг JbL 99, Серп — на луг, світлячки — на стіну ib 100, Пустив (відпустив) коней... на той луг ib, не випускав пастися на луг CvR II 75, повертався до сіней MntvR 199, краплі плюхнули... на стіну CvR VIII 106, відбив об стіну ib 192, готуючись переселитися до нової, запланованої садиби ib 49, варила кору в юшці JbL 100, веде до світла комунізму LGR 279, нехай знайдуть шлях народи до вічного миру ib 60, прийшов на допомогу VnlP 33, сховавшись у темряву (LGR 220, крикнув правду JbL 100, дивлюся в далечінь MntvR 90, дорога мерехтить удалеч SNėrP I 264, занесли в комору Š, зайшов до хати Gud-GuzKIt II 185, щоб... не розлетілося... на людях MPutA II 63, призначений на його місце VnlP 165, дивлячись в одне місце ib 159, кладе ложку на його місце TDėdės 10, поклади на місце Gud-GuzKIt II 11, окремо (= atsavoj!) «окремо» Lš. основа на io почав спускатися... вниз VnlP 140, поспішав униз BlnR 66, вступити до гімназії CvR II 134, зеленою лісовою дорогою... влетів LGR 183, заплутався в нозі CvR II 113, вривається в крамницю JJanR 159, гналися в рабство SNėrP II 259, повернувся назад Aru 17, назад не повернеться Nč, відступав назад AMickKOnr (MPut) 61, Назад... не дасть озирнутися SNėrP II 228, Повертаймося... назад KlvD 264. основа на -ė витягує на площу BlnR 261, Відпустив (пустив) коней aliks-ny nėn JbL 100, у височінь! вабить SNėrP II 14, Іди, кидай праворуч JbL 100, повернув... праворуч VnlP 11, MPutA II 40, ідеш у майстерню MntvR 130, Ідіть разом (де вся подруга є) JbL 100, з’єднані разом... руки MPutA III 203, практична діяльність і теоретична думка мають злитися воєдино trš. З’єднаймо разом ib, збиралися разом CvR VIII 201, збилися докупи ib 192, у ряд Rž 70, проникає у простір JJanR 64, на вулицю... посипалися CvR VI 138, у глибини таємниці Сведів JJanR 49, потонув у глибині ib 172, гли- 25 mein įsirausę MPutSv 15, gelmėn grimzdo VnclOb 164, nukrito ežero gelmėn ib 174, gerklėn Rž 70, tiesiame tautos gerovėn kelią LGR 227, gyvybėn kelias (keliasi, kyla) ib 142, Eik, mesk... kairėn JbL 100, pasisuko kairėn ŽR II 409, išsiruošė... kelionėn CvR VIII 78, 66, pasiruošė kelionėn ib 179, pasiruošė tolimon kelionėn ib 234—235, lisdao... kerten VnlU 51, kerten numetė CvR VIII 207, kišenėn dėdas JbL 99, subruko kišenėn CvR IX 197, įsigrūdo kišenėn ib II 184, bėgsu krautuvėn VnlP 119, patekės žaislų krautuvėn CvR II 214, Taručio krūtinėn tvino kažkoks džiaugus nerimas ib VIII 46, skverbėsi krūtinėn ib 201, buvo beeinąs kūtėn ib 173, trokšte trokštu vis nukakti laimėn idealo JJ anR 113, busi visuomet pavyzdžiu gyvu, šūkiu didžiuoju laisvėn ir saulėn SNėrP II 318, laisvėn riedėjo MntvR 21, Išeik... lygon lankelėn LGR 172, atvežta ligoninėn, ji dar kalbėjo CvR II 218, veš pieninėn ib VIII 118, nuvažiuavo ton pusėn JbL 100, linko priešingon pusėn VnlP 54, pradėjo bėgti slėnio pusėn CvR II 162, betraukiant namų pusėn ib VIII 53, sviede pusnynėn Gud-GuzKt II 42, pernešti salėn VnlU 155, salėn pradėjo veržtis CvR VIII 91, saulėn kopia LGR 206, saulėn tiesias ib 151, Veržias, kyla saulėn SNėrP II 226, grįžta sostinėn CvR II 212, ton stiprybėn įsityrinė LGR 226, pažengė šalin VnlP 67, Grįžti tėvynėn JJ anR 139, Grįžt tėviškėlėn LGR 133, tėviškėn ateiti ib 261, grįžta tėviškėn VnlU 28, tiesėn „dešinėn“ Bien, ateisiu komunistiskon tolybėn MntvR 248, įsimerkusias tolybėn ŽR I 155, atsiima trobelėn VnlU 72, vadina kraujo upėn JbL 100, įkrito upėn JJ anR 172, vaistinėn nešk VnlP 75, nuvažiuavo į uošvį viešnagėn JbL 100, viralinen ėjo VnlP 81, išliuogė jo (perkūnsargio) viršūnėn CvR VIII 202, įvesdinti visuomenėn ib II 210, Žagrelėn įkinkutas LGR 180, nusirito žemėn ŽR III 92, numetė žemėn VnlP 40, nugriuvo žemėn TDr IV 193, žemėn krenta LGR 40, dunkstelėjo žemėn CvR II 162, brink! žemėn Vaižg. Šešk... žemėn ŽR II 405, nugulė žemėn CvR VIII 136, kniubo žemėn ib 119, nulėkė žemėn BlnR 178, lyg kiaurai žemėn prasmegęs CvR II 25, Žodžiai virsta darbais ir kaip kirčiai smenga lietuviškon žemėn MntvR 100, Joja žemėn svečimon LGR 170. Lipa žydrėn JJ anR 63, įsibriedęs žolėn CvR VIII 198, Nepataikysi žvaigždėn JJ anR 49, antiklodėn susuptą VnlP 55, pabugęs... ežero atrakantien puolusios vilnies CvR II 68, atsakomybėn traukti Likž, Begalybėn dangaus nusidriekus kometa VnclOb 148, pakliuvęs... lenkų nelaisvėn CvR VIII 13, perėjo amžinon... nuosavybėn VnlP 16, perimsime nuosavybėn ib 71, turėjo pereiti... dvaro nuosavybėn CvR VIII 133, padangėn pasikėlę MntvR 55, pamatė padangėn kylančią liepsną CvR VIII 200, Eikit paežerėn JbL 100, nusileidžia pakalnėn CvR II 227, nudrožė pakrumėn VnlP 164, pamėtyti palubėn CvR VII 32, atšovė (atsakė) sau panosėn ib 229, atviliojami paraištėn TDėdės 22, kaimiečio, pa- 26 потрапляє під дах LGR 270, скласти під навісом VnlP 76, Глянув під стіною палацу ib 63, увійшов у передпокій ib 65, махає до-за столу CvR IX 122, сісти за стіл TDėdės 24. основа на -i око Rž 70, у його вусі, зарослому густою вовною, пролунав звук CvR VIII 45, віднесуть у вічність MntvR 229, штовхає до смерті JJanR 61, обличчям повернувшись до смерті SNėrP I 199, приречений на смерть ib II 262, увійшов до замку LGR 185, нашу фортецю захопили AMickKonr (MPut) 75, іду до лазні JJan 162, Чоловіки, не дозволяймо таким базікати?! Геть! CvR VIII 129, Геть від столу ŽR I 315, Геть із нашого середовища MntvR 171, геть війну CvR VI 180, Геть царське самодержавство! trš, Геть капіталізм! ib, Іди геть, іди! CvR VIII 155, ледь устиг утекти геть VnlP 55, гонить... геть CvR IX 78, відсунув мисочку геть ŽR I 288, махнув рукою старий мій убік JbL 100 Туди геть (дивися) LGR 128 (пор. форму з текстів XVI ст. šaliną «геть» Mž 279), узялися до серця TPrg, рветься до серця JJanR 66, веде у вогонь бою VnclOb 186, вабить у світле майбутнє JJanR 61, погляд сягав далеко в майбутнє VnlP 8, У минуле вже дороги немає SNėrP II 321, Ти впадеш у загибель VnclOb 187. основа на -(i)u погляд спрямований у небо CvR VIII 146, дуби... тяглися до неба VnlK 14, перекинувшись, пірнув усередину CvR VIII 117, увійшли всередину ib 210, помчав усередину ib 232, не впускати... усередину JbL 100, зазирнути всередину SNėrP II 48, Прошу усередину VnlP 171, Вогонь пробився угору Llkž, рвався угору BhnR 162, поглянув угору AMickKonr (MPut) 19, тягнувся угору Prg, викине нагору ib (пор. viršun, вживане як прийменник: Бульбашки підіймаються поверх води Llkž.), навколо «навкруги» N, їздили до Караляучюса VnlP 8, Їду у село JJanR 173, Ґа-ґа-ґа, ґелґочуть гуси у літній час Š, глянув на тих, хто забрів у літню резиденцію, думаючи VnlP 40, підіймається на поверхню AMickKonr (MPut) 14. Приголосна основа увійшов у воду VnlU 99, Сльозинки солоні впали у воду SNėrP I 267, часто занурював у воду VnlP 98. Наведені приклади свідчать, що (принаймні в мові художніх творів) ілативи вживаються переважно від іменників із конкретним значенням, які вирізняються високою частотністю вживання й в іншому відмінку, пов’язаному зі значенням місця, — а саме в інесиві. Прикладами ілативів таких іменників можуть бути такі: būtan, daržan, ežeran, kaiman, kieman, kraštan, krūman, miestan, miškān, sōdan, tvārtan, urvan, daržėlin, gārlavin, kamba-rin, krēpštin, purvynėlin, vežimėlin, pasaūlin, priēangin, sändėlin, užāštin, 27 ūžkrosnin, lāirpurin, āslon, bālon, dirvon, galvōn, gūžtōn, jūron, lankōn, mokyklon, pievon, trobōn, girion, pi̇kion, gātven, gerklēn, kūtēn, sālēn, ūpēn, viršūnēn, pakalnēn, pakrūmēn, palubēn, pastogēn, užstalēn, akin, ausin, pilin, pirtin, ugnin, sōdžiun, vandenin тощо. Найчастіше вже й сам називний відмінок цих іменників має певне значення місця. Однак із усього цього ще не можна робити висновку, що в мові немає тенденції вживати ілативи іменників з абстрактним значенням. Уже сама мова художніх творів показує, що поряд з ілативами іменників із конкретним значенням уживаються (щоправда, значно рідше) також і ілативи іменників з абстрактним значенням, наприклад: miegān, mōkslan, gyveniman, liūdesin, kalbōn, šviesōn, taikōn, tamsōn, tiesōn, viešumōn, gerovēn, gyvybēn, laimēn, laisvēn, rūstybēn, stiprybēn, atsakomybēn, begalybēn, nelaisvēn, nuosavybēn, mirtin, amžinastin, ateitin, praeitin, pražūtīn тощо. Отже, сам характер лексичного значення іменника (його конкретність чи абстрактність) ще не визначає можливості чи неможливості вживання ілативів: від характеру значення залежить лише частота вживання. А загалом ілатив потенційно можливий у мові художніх творів майже від кожного іменника. Це, своєю чергою, свідчить про життєздатність цього відмінка, яку, очевидно, підтримує та обставина, що ілатив залишається живим відмінком у самій народній розмовній мові — на значній території східноаукштайтських говірок. Отже, поки ілатив виявляє таку життєздатність принаймні в мові художніх творів, ми не можемо вважати його мертвим чи адвербіалізованим і в літературній мові загалом, хоча, наприклад, у мові наукових праць, а також газет він уживається дуже рідко. Наскільки помилково стверджувати, що форми ілатива іменників у літературній мові адвербіалізувалися, показує вже сама проста обставина: у мові художніх творів із ними цілком можливі й уживаються означення: а) узгоджені (також виражені формою ілатива) і б) неузгоджені, наприклад: а) в один голос, у свій край, у зачарований край, на м’яке крісло, в один бік, на далеку доріжку, в одну дуду, на рівну луку, на ту луку, у новий запланований сад, у вічний мир, на одне місце, у зелену діброву, на далеку дорогу, на рівну галявинку, на ту сторону, на протилежний бік, до тієї сили, до комуністичної рівності, на литовську землю, на чужу землю (=чужу), у вічну власність, убік «у той бік», у ясне майбутнє; б) у комору батьківщини, на мій голос, на подвір’я Папієва, на наше подвір’я, до списку кандидатів, у золоту карету, в обійми моря, у кімнату дзеркал, у лазню, у мою голову, у морську глибінь, до його гнізда, у халупу Юра, до світла комунізму, на його місце, у глибину таємниці, до добробуту народу, у груди Таручіса, до мрії про щастя, на бік долини, у криваве русло, на його вершину, до озерного берега, у безмежжя неба, під стріху селянина, 28 на околицю палацу, до його вушка, на мій бік «у мій бік», у вогонь битви. Означення (узгоджене або неузгоджене) потенційно можливе при кожній формі ілативу, доки вона не вийшла з категорії іменника. І навпаки, щойно якийсь ілатив починає адвербіалізуватися, кількість уживаних із ним означень зменшується. Неможливість мати узгоджені означення вже свідчить про певний ступінь адвербіалізації. Уживання будь-яких означень неможливе, коли ілатив повністю перейшов у прислівник. Наприклад, дуже обмежене вживання означень із такими ілативами, як priekin (Вийшов Йонас priekin і каже Bien.), priešakin (На канікулах я випробував свою рішучість і зробив добрий крок уперед MPUtA I 167.), užpakalin (Усі троє, витягнувшись, тягнули позаду свої палиці BlnR 184.), vidun (— Зараз, зараз! — озвався з темряви Антанас і з повним відром води вбіг усередину, до своєї кімнати VnlP 53.), viršun (Поглянувши вгору, бачать щось невиразне — Хтось із комори простягає руку додолу AMickKorr(MPut) 19.). Хоча ці ілативи здебільшого вживаються без будь-яких означень, із ними все ж можливі неузгоджені (особливо родові) означення. Крім того, поряд із цими ілативами вживаються й інші відмінки того самого слова з тим самим лексичним значенням. Отже, тут ілативи ще не повністю відірвалися від іменників, а лише опинилися на проміжній стадії між іменниками та прислівниками. Досліджуючи співвідношення ілатива з прислівниками, помічаємо такі тенденції адвербіалізації цього відмінка, які властиві й адвербіалізації інших відмінків (серед них — інесива). Найближче до прислівників зазвичай наближаються ті ілативи, якими виражаються найбільш узагальнені й абстраговані просторові та локативні відношення, наприклад: laukan (Не здобувши нічого, люди подалися надвір ŽR III 98.), oran «надвір» (І всі вийшли надвір оглянутися TPrg.), «угору» (Він (дитина) плаче, знесилений, але знову З-за столу підняв угору повітряного змія VncIOb 90.), aukštėn (Белетрист збирає з життя громади найвизначніші явища й усі, розкидані й приховані до того часу, витягає на світ... BlnR 261.), dešinėn, kairėn (І обидві жінки, повернувшись додому, піднялися на спільну веранду й, не зрозумівши одна одну, розійшлися: Йонене повернула у свій бік — ліворуч, Антонене — у свій, праворуч VnlP 11.), draugėn (Бувало, наче на зло, що всі вогники збиралися докупи й, зчепившись, починали танцювати десь на даху CvR VIII 201.), tiesėn «праворуч» (Поверни коней tiesėn Bien.), žemėn «додолу» (Не помітив, як скотився сходами žemėn... ŽR III 92.), «на землю» (Йонас Пуоджюнас озирнувся, підійшов до огорожі й, ще раз озирнувшись, чи ніхто його не бачить, бух — і кинув на землю верхню жердину VnlP 40.), šalin (Виконай якусь дрібничку, а тихцем письмово спитай, назви моє прізвище, скажи, що я тебе послав, наполегливо викупи, а зробивши це — тікай геть, щоб хтось сторонній не рознюхав ŽR I 50.). Те, що узагальненість і абстрактність значення зумовлюють адвербіалізацію ілатива, наочно показує вживання форми žemėn. Коли žemėn означає «додолу», маємо прислівник, уживаний для вираження певного просторово-локативного 29 відношення, і тут з ілативом неможливе жодне означення (не лише узгоджене, а й неузгоджене). Коли žemėn означає «на поверхню, якою ходимо; на землю», також не вживаються жодні означення, тому й у цьому разі ілатив слід вважати прислівником. Його прислівниковість тут зумовлює сама узагальненість значення, його абстрактність, від чого й залежить небажання ілатива мати означення. Ілативний прислівник žemėn тут уживається узагальнено також тоді, коли мається на увазі не поверхня конкретної землі, а поверхня взагалі, якою ходять, — підлога, бруківка, палуба корабля тощо. В обох згаданих тут випадках адвербіалізації ілатива сприяє також саме його значення як відмінка. Ілатив, як і інесив, від природи пов’язаний із вираженням просторово-локативних відношень, властивих прислівникам. Тому, виражаючи ці відношення, він адвербіалізується швидше, ніж ті відмінки, які від природи не пов’язані зі значеннями, властивими прислівникам. Поряд із усіма згаданими тут ілативами, що адвербіалізуються або вже адвербіалізувалися, вживаються, як уже було видно, й відповідні інесиви того самого слова, співвідношення яких із прислівниками майже такого самого ступеня, як і в ілативів, наприклад: priekyje, priešakyje, užpakalyje, як і priekin, priešakin, užpakalin, лише незначною мірою наблизилися до прислівників; lauke, orė, як і laukān, orān, майже повністю перетворилися на прислівники; aikštėj «на видному місці; публічно», dešinėj, kairėj, draugėj, tiesėj «праворуч» Bien, žemėj(e) «на землі; на поверхні, якою ходять», як і aikštėn, dešinėn, kairėn, draugėn, tiesėn, žemėn, здебільшого опинилися на проміжній стадії між іменниками та прислівниками, тому мовознавці часто вважають їх прислівниками. Форма šalyj «поруч», як і šalin, повністю адвербіалізувалася. І нарешті, vidujė, viršujė (viduj, viršuj), як і vidun, viršun, уживаються без будь-яких означень для позначення найзагальніших просторово-локативних відношень і також перетворилися на прислівники. Окремо слід згадати ілативні прислівники індивідуального творення, повністю відірвані від змінюваних частин мови, наприклад: linkān (уживається постпозиційно) «у напрямку» Rž, numien (numie+постпозиційне n) «додому» Pgr, aplinkun «навколо» (Блукати навколо N.), atgaliona «назад» (Повертайтеся, братики, назад KlvD 264.), atgalion «те саме» (Як вилетів рій із вулика, то вже назад не повернеться Nč.)21, atsavōn «окремо» (Коли підеш копати рів, то землю окремо Lš.), atvirsčiun «догори дриґом, навиворіт, перевернуто» у писемних пам’ятках XVI ст., įredin «вчасно, на місці, як слід» J (Чи тут ти говориш як слід (įredinai)? Šts)22, paškūn (<pasku (pasaku) + постпозиційне n) «потім» Pgr. Деякі з цих ілативних прислівників індивідуального творення (наприклад: linkān, aplinkun, atgaliona, atgalion, atsavōn) уже настільки віддалилися від змінюваних слів, що часом важко сказати, від якої відмінюваної частини мови вони походять (від іменника, прикметника чи навіть займенника?). 21 Пор. також тут atgalionai «назад» J. 22 įredin могло скоротитися (?) і від прислівника із закінченням -ai, уживаного з тим самим значенням у жмудській говірці, įredinai, або від якоїсь іншої форми. 30 Таким чином, видно, що в сучасній литовській мові відносно небагато прислівників іменникового походження, утворених від ілативу. Вони тут не вирізняються ані продуктивністю, ані різноманіттям форм, ані значним поширенням. Ця обставина також свідчить про те, що було б цілком неправильно вважати ілатив у литовській літературній мові й усіх діалектах, за винятком східноаукштайтських (та їхніх найближчих сусідів), прислівниковим відмінком. Якби цей відмінок тут адвербіалізувався, ми мали б безліч ілативних прислівників, адже, як підтверджують і сучасні факти зі східноаукштайтських діалектів, ілатив має кожна змінювана частина мови (потенційно в діалектах можлива форма ілатива кожного змінюваного слова). Насправді ж і в східноаукштайтських діалектах, і в тих діалектах, де ілатив цілком вийшов із системи відмінювання, і, нарешті, у самій літературній мові кількість ілативних прислівників дуже обмежена, причому в різних місцях найчастіше трапляються ті самі форми. Отже, можна говорити не про адвербіалізацію ілатива як цілого відмінка, а лише про адвербіалізацію окремих його форм у тих діалектах, де ілатив вийшов із системи відмінювання, а також у літературній мові.23 Самі конкретні мовні факти (наприклад, нечисленність прислівників іменникового походження, утворених від ілатива) показують, що ілатив як відмінок не стільки адвербіалізується, скільки зникає, поступаючись місцем конструкції з прийменником į та знахідним відмінком. У багатьох діалектах, а також у деяких різновидах літературної мови (мові наукових праць, публіцистики, ділового листування тощо) він майже зник, залишивши в категорії прислівника деякі застиглі форми. Однак численні приклади показали, що в мові художньої літератури цей відмінок іще живий, особливо якщо йдеться про іменники й прикметники. Багато письменників використовують ілатив як синонімічний засіб замість конструкції з прийменником į та знахідним відмінком. Уживання ілатива в мові художньої літератури стилістично мотивоване. Ілатив поряд із згаданою конструкцією розширює можливості граматичної синоніміки в мові художніх творів, збагачує ритмомелодійні засоби поетичної мови, а також надає мовленню персонажів твору місцевого колориту. Стилістичну вмотивованість уживання ілативних форм у мові художньої літератури, а разом із тим і в самій літературній мові, можна показати на конкретних прикладах. Ілативні конструкції як певні синтаксичні синоніми (маючи на увазі, що в літературній мові поряд з ілативами ширше вживаються прийменникові конструкції) особливо майстерно використовують наші поети, наприклад: Ворог уже приречений на смерть — Даремно ще пробує опиратись. А наша перемога вже близько, На могутніх крилах летить SNėrP II 262. Білу гуску піднімають У золоту карету: Везіть її як невістку, Моя доню! SNėrP. I 260. Гіркі слізки падали у воду — Вони мене зачарували Чарівним вогнем ib 267. Для ситих природа творить мрії, Вабить у ясне майбутнє, А він... на 23 Окремі адвербіалізовані форми ілатива, звісно, є й у тих діалектах, де цей відмінок зберігся в системі відмінювання. 31 мотузкою за шию чіпляє, бо чобіт штовхає його на смерть JJ anR 61. Наказу бити вдруге не довелося: Кинулися всі разом, пішли в атаку LGR 116. Наскільки в наведених тут прикладах уживання ілативів стилістично й ритмомелодійно вмотивоване, можна побачити, спробувавши замінити ілативи прийменниковими конструкціями. Якби тут лише короткі уривки тексту — окремі речення — показують це стилістичне й ритмомелодійне мотивування ілативів, то контекст (якого тут не наведено задля економії місця) проілюстрував би це ще виразніше. Звісно, талант письменника може зробити прийменникові конструкції не менш живими, образними й милозвучними, ніж ілативні. Але не завжди одні можуть замінити інші. Завдяки відносно тісному семантичному зв’язку з прислівниками ілативами часто, коли цього вимагає мовний контекст, виражають загальніші, абстрактніші й тонші просторові відношення, ніж прийменниковими конструкціями, наприклад: Такі слова ще дужче гнали Тарутиса в смуток CvR VIII 132. Його небесно-блакитні очі... дивляться перед собою, примружившись у далечінь ŽR 155. І знову край пісень здіймається до життя LGR 142. Одночасно зі словами стогону Моніки почав бити лід у шибку. Кілька шматочків упало на підлогу CvR VIII 107. Очі Моніки ще глибше запали в обличчя ib 100. Юрас розповідав про всі свої знання з астрономії, вкладаючи в голову хлопчика ті нечисленні наукові істини, які він випадково засвоїв із газети ib 140. Хлопчик, засунувши кулачок до рота, дивився то на корову, то на батька ib 230. Усі троє витягнулися, тягнучи свої палиці назад BlnR 184. Пор. також тут вислів народної розмовної мови: Так живіт болить, що аж скручує в клубок Vs. Прийменникові конструкції в цих висловах без потреби своєрідно ускладнили б виражені просторові відношення, зробили б їх менш узагальненими й тонкими, ніж у висловах з ілативами. В інших випадках ілативи в мові художньої літератури вживаються, щоб уникнути збігу прийменникових конструкцій або інших явищ, що шкодять милозвучності мовлення (алітерації, дисонансу тощо), наприклад: „Вона (Моніка) бачила світлу голівку старшої дитини, Казюка, занурену в траву, і думала, що час було б віддати його в науку CvR VIII 137. вона звернула на путівець, що вів на гору ib II 108. чекає лише нагоди проникнути до гімназії замість нього ib 134. Дим від спалених упереміш паперів і книжок проник у середину великої зали ib 153. Сам батько переніс мертвого сина за піч, на відсунуте ліжко ib VIII 179. На дорогах і путівцях вони виставили охорону, зайняли волосні управи й збираються вирушити до Каунаса полками ib 236. Рано-вранці Даруліс, прокинувшись, з’їдав скромний сніданок і, запрягши гнідого у візок, похмурий вирушав на роботу MntvR 187—188. до... семінарії в Каунас відвеземо VnlP 31. Іноді застиглий, але зовсім не адвербіалізований ілатив із деякими дієсловами утворює фразеологічні сполуки, що вживаються і в усному, і в писемному мовленні. У таких сполуках зазвичай не схильні або й узагалі не можуть замінити застиглий ілатив прийменниковими конструкціями. Пор. сполуки: притягнути до правди, притягнути до суду, 32 притягнути до відповідальності, притягнути до відповідальності, перейти у власність тощо. Усе це досить виразно свідчить про те, що вживання ілативу в сучасній мові, особливо в мові художніх творів, зумовлене не лише стилістично й ритмомелодично, а й тим, що іноді ілатив неможливо замінити конструкцією з прийменником į та знахідним відмінком. Саме з цих міркувань багато творців художньої літератури й не відмовляються від форми ілативу. Особливо частим уживанням ілативу вирізняється мова творів Пятраса Цвірки, хоча в рідному діалекті письменника цей відмінок уже не є живим. Приклад порівняно інтенсивного вживання ілативу в мові творів Пятраса Цвірки виразно свідчить, що граматичне явище, яке зникає або вже цілком зникло на значному діалектному терені й частково в писемній мові (маємо на увазі ілатив), ужите творцем художньої літератури зі стилістичних міркувань, оживає і розквітає новими барвами. Отже, на живе вживання ілативу в мові художніх творів аж ніяк не можна дивитися як на штучне відродження форми, що зникає, адже завдяки цьому відмінку, майстерно вживаному, збагачується синтаксис художніх творів, а в певних випадках місцеві відношення в реченні виражаються загальніше (де це потрібно), експресивніше й тонше. Однак і в мові творів письменників, які широко вживають ілатив, набагато частіше трапляється конструкція з прийменником į та знахідним відмінком. Вона виявляє надзвичайну життєздатність у сучасній литовській мові, поступово набуває нових значень і нових функцій та вже в багатьох діалектах і в писемній мові замінила й витіснила давній ілатив. Конкуренція між цією конструкцією та ілативом триває й у наші дні, найчастіше на користь першої. Якщо прийменникова конструкція бере гору й у мові художніх творів, то немає жодного сумніву, що з часом ілатив і в ній зникне як живий відмінок: у рідкісніших випадках переходячи в прислівники, а здебільшого поступаючись місцем конструкції з прийменником į та знахідним відмінком. Обидві ці тенденції (адвербіалізація ілативних форм і їх зникнення) досить виразні в сучасній литовській мові. Говорячи про розвиток ілативу, аж ніяк не можна змішувати ці тенденції. Долю ілативу в литовській мові не можна пояснити лише його адвербіалізацією, адже сам процес адвербіалізації цього відмінка не є інтенсивним, а повністю адвербіалізованих форм ілативу, як уже зазначалося, не так багато. 3. Сучасний адесив (адесив) Як і всі місцеві відмінки, адесив, виражаючи місцеві відношення й виконуючи в реченні переважно роль обставини місця, семантично й синтаксично також дуже наближається до прислівників. Ним відповідаємо на запитання: у кого, біля чого хтось або щось є, діє, відбувається...? Отже, цей відмінок також указує на такі місцеві відношення, які підкреслюють перебування поза (граматично осмислюваним) предметом, а не всередині нього. 3. Lietuvių kalbos gramatinė sandara 33 Вважають, що адесив однини іменників утворився зі старого безпостпозиційного інезива (прикладами якого для основ на a можуть бути прислівникові форми artiė, toliė, namiė) і постпозиції -pi (: piė «біля» Grv, а також латв. pie «біля» і pie-) < і.-є. *pei24. Саме таке утворення легко помітити у формах основи (i)a gaidiep, grabiep, miškiep, tėviep, що походять від старих безпостпозиційних інезивів *gaidie, *grabie, *miškie, *tėvie і постпозиції -p(i). Однак у діалектах, що зберегли адесив, у формах основи (i)a перед постпозиційним -p не завжди є дифтонг ie: у Лазунах і Зіетелє поряд із -iep трапляється також -ip. Перший кінцевий елемент слова (-iep) у цих діалектах найчастіше мають форми адесива з наголосом на закінченні (arkliep, vaikiep, veršiep), а другий (-ip) — форми без наголосу на закінченні (brolip, senip, vyrip, bočiulip). За кінцевим елементом слова адесиви однини основи (i)a значно відрізняються від адесивів основи (i)o, оскільки й самі форми безпостпозиційного інезива іменників цих основ були різними. Форми адесива з постпозицією -p(i): bobai-p, mergai-p, momai-p зберегли закінчення безпостпозиційного інезива іменників основи o у давній литовській мові. Це підтверджують інезиви інших індоєвропейських мов: лат. Romai, Romae «у Римі», грец. діал. ’Ολυμπίαι «в Олімпії», давньослов. rybĕ, rǫcĕ, nǫdzĕ, mušĕ; вони водночас свідчать, що закінчення інезива -ai іменників литовської мови основи o є спадщиною дуже віддалених епох, адже в інших індоєвропейських мовах дифтонг у цьому місці був збережений (латинська, грецька) або змінився (давньослов’янська) вже тисячоліття тому. Загалом тут слід наголосити на давності утворення адесивів, як і інших постпозиційних відмінків литовської мови. Це наочно показує наголос. Поряд із формою rañkai-p(i) є форма mergái-p(i). Отже, сама постпозиція приєдналася до давнього інезива ще в ті часи, коли він зберігав давній індоєвропейський наголос25. Отже, з цього видно, що адесив іменників литовської мови основи o у тих діалектах, де він досі зберігся як відмінок, закінчується на -aip. Такий самий кінцевий елемент слова мають тут іменники основи io, пор. žmėjap (називний відмінок однини žmėja — із білоруського зьмеи Aru 33). У діалекті Лазунів, звідки взято цей приклад, адесивне -ap скоротилося з -aip. Адесив іменників основи ė закінчується на -eip, де -ei перед постпозицією -p(i) також є не чим іншим, як давнім закінченням безпостпозиційного інезива, пор. dešinei-pi26. У Лазунах -eip < — -ep. Утворення адесивів іменників інших основ значною мірою зазнало впливу аналогії. Адесиви основ i та приголосної зазвичай закінчуються на -ip, а основи u — на -up: ugnip, širdip, akmenip, sūnup. Адесив іменників основи iu у деяких місцевостях утворюється за аналогією до основи ia, і його кінцевий елемент слова — -ip поряд зі звичайним -up (після м’якого приголосного). Особливо цікаво, що, наприклад, у діалекті Гервечю адесив (а також аліатив) утворюється не за допомогою постпозиції -p(i), як у Лазунському 24 J. Endzelīns, Baltu valodu skaņas un formas, p. 143—144 ir K. Būga, Kalba ir senovė, I d., Kaunas, 1922, p. 275. 25 Див. «Зі спадщини K. Būga», «Archivum Philologicum», т. 1, Kaunas, 1930, p. 66—67. 26 J. Endzelīns, Baltu valodu skaņas un formas, p. 128. 34 і в Зетелоських говірках, а з -k, наприклад: основа на a: žū́riek, paš̌iek, berniek; основа на io: žvirblik, kiškik, arklik; основи на o та ē: vārnak (< vārnaik), vištak, žmonāk (< žmonāik), mergāk, gērvek (< gērveik), katēk (< katēik); основа на a: usnik, ānglik, širdik, žąsik; основа на (i)u: karālik, sūnūk || sūniek; приголосна основа: šunik27. Такий постпозиційний елемент не трапляється ні в давніх писемних пам’ятках, ні в інших говірках. Наразі немає даних жодною балтійською мовою, які дали б змогу з’ясувати його походження. Лише припускаючи, можна було б пов’язати його з давньослов’янським прийменником kъ, рос. к. Походження цього постпозиційного елемента неясне ще й тому, що в говірці, де він трапляється, широко й досі вживається прийменник piè, який, найімовірніше, дав постпозиційний елемент -p(i). Після цих коротких зауваг щодо значення, походження й творення адесива постають питання, які наразі найбільше нас цікавлять: яким є зв’язок цього відмінка з прислівниками і наскільки адесив адвербіалізувався в сучасній литовській мові? Відповідь на ці питання слід шукати в самому вживанні адесива. Насамперед треба сказати, що в говірках Гервечяй, Лазуни й Зетелос адесив зберігся в системі відмінювання іменників в однині, а в займенниках уживаються також форми адесива множини. Отже, форми цього відмінка тут аж ніяк не можна вважати прислівниками, надто тому, що вони широко вживаються навіть із узгодженими означеннями, які ще виразніше підкреслюють значення адесива як відмінка, наприклад: savām rōdnam̄ bočiulip Zt, taip mergāip ib, svetimāip momāip ib. Однак навіть у Зетелосі, де форми адесива однини фонетично збереглися найкраще, форм множини, за винятком займенникових, уже немає. Функції адесива множини тут, як і в інших говірках, перебрав інесив. Усе це виразно свідчить, що в згаданих говірках адесив є відмінком, який зникає, яким він був і в писемних пам’ятках XVI століття. Зникнення форм адесива — це не те саме, що їхня адвербіалізація. Якби це були тотожні явища, то в говірках, де адесив зник, ми мали б безліч адесивних прислівників. Насправді ж цього немає. Навіть у говірках східних дзуків (наприклад, у Дівенішкес), де адесив, імовірно, зник пізніше, ніж деінде, адесивних прислівників надзвичайно мало — лише один-два. Отже, адесив радше схильний до цілковитого зникнення, ніж до адвербіалізації. Найважливішою причиною зникнення адесива (як і інших постпозиційних відмінків: ілативного, аліативного) було й залишається збагачення значень і функцій прийменників та дедалі ширше утвердження прийменникових конструкцій. Таким чином, видно, що адесив, який виник із післяйменникової конструкції, характерної, очевидно, ще для дописемного періоду історії литовської мови, поступово зникав як відмінок, не витримуючи конкуренції з прийменниковими конструкціями. Його функції перебрали прийменникові конструкції. Сьогодні зникнення адесива зайшло так далеко, що в деяких говірках від цього відмінка не залишилося (принаймні з постпозиційним елементом -p(i) — ані сліду, навіть 27 П. Арумаа, «Литовські діалектні тексти з Віленського краю з граматичними примітками», Дерпт, 1930, с. 57. 3* 35 жодної адвербіалізованої форми. Така сама, можна сказати, доля адесива й у літературній мові. Уже сама ця обставина цілком виразно свідчить, що для розвитку адесива характерніше не стільки перехід у прислівник, скільки занепад. Лише у винятково рідкісних випадках можна виявити той чи інший іменниковий прислівник адесивного походження як у тих говорах, де цей відмінок давно зник, так і в літературній мові, наприклад: galiep «зрештою» (Ant galiep galo atėjo Užv.), galyp «т. с.» LKŽ «G», nakťiep (Dieną dienop nuo griautuvų virsta mūrai ir bokštai, Naktį naktiep rausia žemę griaunančios minos, kaip kurmiai AMickKonnr (MPut) 50.), namiep(i) RŽ, šaliep JbL 102, šalip ib, LKŽ «G», TŽ V 130, Llkž, RŽ, TPrg, LzPR. Ці нечисленні адесивні прислівники в реальному вживанні частіше виконують функцію аліативних прислівників (galiep, galyp — замість galóp, пор. також nãkti naktiep поряд із dieną dienóp). Така зміна функції якраз і свідчить про ту фазу розвитку адесива, коли у свідомості мовця його значення як відмінка цілком стерлося. Лише повною нечутливістю до значень адесива й аліатива можна пояснити вживання тут таких незвичних, штучних сполук, як dieną dienóp, nãkti naktiep, за допомогою яких перекладач «Кондрада Валленрода» прагне надати мові перекладу архаїчного колориту. 4. Напрямний присубстантивний місцевий відмінок (аліатив) Цей відмінок (якщо йдеться про іменник) позначає особу або предмет, до яких наближаються, йдуть, підсуваються, рухаються, спрямовуються. У старих писемних пам’ятках уживаються такі форми аліатива, як tėvop, motinosp, žemiesp, sūnausp, seseresp тощо. Отже, аліатив, як і адесив, утворено за допомогою постпозиції -p (< -pi < -pie)²⁸, тільки тут вона приєднана до іншого відмінка, а саме до форм родового (як однини, так і множини). Форми множини аліатива перед постпозицією -p(i) зберегли носовий приголосний (m). З цього видно, що цей відмінок утворився тоді, коли в закінченні родового відмінка множини ще було -n. Однак сама по собі ця ознака не свідчить про особливо велику давність аліатива, адже насправді носовий звук -n у закінченні родового відмінка множини зберігався ще порівняно недавно. Про справді велику давнину аліатива свідчить наголос у таких його формах однини, як miškóp, namóp, stalóp, де збережено наголос на закінченні. У таких іменників із давнім наголосом на закінченні, як miškas, nāmas, stālas, форми родового відмінка тепер мають наголос на корені (miško, nāmo, stālo). Отже, аліативи miškóp, namóp, stalóp утворилися від родового відмінка однини ще до відтягнення наголосу в цих формах із закінчення на корінь, тобто ще в доісторичні часи, раніше, ніж відбулося пересування наголосу з кореня на закінчення за відомим законом Соссюра—Фортунатова. Як у писемних пам’ятках XVI—XVII ст., так і в тих сучасних говорах, які досі зберігають адесив, аліатив іменників є найменш збереженим відмінком серед усіх місцевих відмінків. 28. У герветському говорі, як уже зазначалося, аліатив утворено від родового відмінка та постпозиції -k, наприклад: Я обіцяю піти Sturliók, Galiniók, Misiuliók (до Штурлі, Галіні, Місіулі). 36 Окрім конкуренції згаданих прийменникових конструкцій, слід також вказати на фонетичні чинники, які могли прискорити зникнення відмінків на -pi (аліятива й адесива). Такі фонетично «перекладені» літературною мовою вислови Лазунської говірки, як я пригнав від тебе теля, додав вуха трави, ведмідь прибіг до річки, одна дівчина говорить про іншу, повернутися до свого сина, свідчать, що у формах тебе, трави, річки, іншої, сина після звука -s відпала постпозиція -p(i). Отже, тут фактично залишилися лише перші компоненти аліятива — форми родового відмінка. Постпозицію -p у Лазунській говірці зазвичай зберігають такі аліятиви, у яких у кінці першого компонента (вираженого родовим відмінком) немає звука -s. Таким чином, у самій Лазунській говірці постає надзвичайно важливий фонетичний чинник, який пояснює, чому в багатьох інших говірках аліатив (а також іще один відмінок, утворений за допомогою постпозиції -p(i), — адесив) міг зникнути вже порівняно давно, хоча ще в писемних пам’ятках XVI—XVII ст. ці відмінки були досить поширені. З фонетичних причин (найімовірніше, через зручність вимови) після звука -s в аліативі відпадає -p (< -pi < -pie), а згодом — і після звука -m (vaikump, manimp, didžiamp) в аліативі та адесиві. Після відпадання постпозиції -p ці відмінки синтаксично стають двозначними, багатозначними або й зовсім незрозумілими. А в мові такого не може бути: у ній не можуть зберігатися форми, що затемнюють думку або є незрозумілими. Отже, форми аліятива й адесива, скорочені внаслідок фонетичних чинників і таким чином позбавлені синтаксичної виразності, могли зникнути з мови й поступитися місцем експресивнішим формам і конструкціям. Зрозуміло, що такі форми не могли й адвербіалізуватися. Тому не випадково в писемній мові та в тих говірках, де відмінки з постпозицією -p(i) давно зникли, адвербіалізовані форми аліятива, що трапляються, перед постпозицією -p найчастіше мають голосний: amžinóp, atgalióp, atpakalióp, geróp, namóp, vakaróp тощо. Цікаво, що аліативне (рух у напрямку до) значення прислівників у сучасній мові живіше за адесивне (перебування біля), тому навіть такі прислівники адесивного походження, як galiep, galyp, naktięp, namiep(i), šaliep, šalip, частіше виконують функцію аліативних прислівників. Отже, і без того нечисленні залишки адвербіалізованого адесива функціонально не відрізняються від аліативних прислівників, тому в сучасній писемній мові та говірках (за винятком найсхідніших дзукійських говірок і Зієтельського анклаву) навіть адесивні прислівники поступово зникають, не кажучи вже про сам адесив як відмінок, який давно зник. Натомість аліативні прислівники (хоча сам аліатив як відмінок найслабше зберігся навіть у згаданих острівцях литовськомовного населення) виявляють дещо більшу життєздатність і вживаються трохи ширше й частіше як у писемній мові, так і в говірках, де відмінки з постпозицією -p(i) уже зникли, наприклад: dangospį «у небо, до неба» (Ir lietuvis nešaukias dangospi... LGR 270.), dienóp «удень» (Dieną dienop nuo griautuvų virsta mūrai ir bokštai... AMickKonr (MPut) 50.), dievóp (Kitur per kaimus perėjo, šaukdamas dievop geros valios katalikus, pusiau kunigiškai apsirengęs vyras, renkās aukas katedros varpams įtaisytį CvR VIII 191.), galópi «до кінця, на завершення, зрештою» (iš pradžių balsas eina iš reto, paskui greityn ir galopi be galo greitai Blv. Tartumbei tyr(u)ose vėjas, [Valteris] turi bastytis pa- 37 sauly, Smurtaut, žudyt ir galopi žūti mirtim išdaviko AMickKonr (MPut) 55.), galóp «те саме» (Jau viskas eina galop Jb. Jijė, gaspadinė, galop varo mane, t. y. stramužija, muštruoja J. Karas kaip karas, o maras, kaip nori taip suk — бісніша, ніж війна, — зрештою промовив найстарший чоловік Gud-GuzB I 19. Galop, jei visi augalai būtų lygūs, tai kas gi juos apgintų nuo kaitros, nuo audros, nuo šiaurės vėjo?.. VnlU 90.), mirióp «смертельно» Llkž, mirióp «те саме» (O kas jau pradeda girtuokliauti, tasai daugiausia ir miriop nusigeria SimnA 146.), myrióp (замерзнути, приректи на смерть) Llkž, namópi «додому» (Grįžk namopi sutemoj LGR 168. Grįžk, medžiokli, namopi... AMickKonr (MPut) 47.), namóp «тобто» Llkž, pavakarióp «надвечір» Llkž (Pavakariop koridoriuje triukšmas truputį nuščiuvo, vien tik prižiūrėtojos laksto, juokiasi, raktais žvangina ŽR III 307.), pavakaróp «те саме» ŽR I 117, pavasarióp «навесні» Rž, Llkž, ŽR IV 48, MontyR 13, CvR VII 34 (Sargaliojusi žiemą Monika pavasariop su- gijo, bet po naujo, ketvirto iš eilės, alpulio ji atkrito ir daugiau nebeper- žengė namų slenksčio CvR VIII 234.), rytóp «уранці» Rž, rudenióp «восени» ib, Llkž, ŽR II 251, IV 74, CvR VII 38, VIII 56, 138, 201, IX 154, BlnR 42, MPutA II 15, VnlU 164 (Rudeniop, prasidėjus gruodams, į virtuvę susigrūdo daiktai ir žmonės, šaltesnėmis dienomis kovodami dėl pirmos vietos prie ugnelės CvR II 113), rudenóp «те саме» Llkž, ŽR I 262, III 247, IV 375, 410 (Vasara buvo karšta ir sausa; bet rudenop linkui, kaip dienelė per šmotą jau patrumpėjo, tuomet ir lytus tankiau lankytis pradėjo ŽR II 228.), vakaróp «увечері» Llkž, Rž, ŽR I 239, II 480, CvR III 125, VI 272, IX 73, VnlU 17, 121, MPutA III 35, Gud-GuzB II 162, Kpn (Tlpr 99) (Dabar vakarop manęs telauk... parvešiu ką norint nuo matušės ŽR I 226.), vasaróp «ближче до літа» (Vis jau vasarop, vis jau nebe taip šalta, kaip žiemą Llkž. jau... didžiau vasarop linkuo, vienok pavaka- rėlis toks pat gražus ir tyrkus ŽR I 194.), velnióp «до дідька» Llkž, TDDėdes 84, ŽR I 249, Gud-GuzB I 120 (O dabar, ponas, — keliaukite! Traukitės velniop! Girdite?! CvR VIII 191.), žiemóp «узимку» Llkž. Як показують приклади, аліативні прислівники частіше трапляються в мові художньої літератури. Їхнє вживання тут здебільшого стилістично або ритмомелодійно вмотивоване. Іноді автор художнього твору, прагнучи надати мові архаїчного відтінку, не задовольняється аліативними прислівниками, наявними в літературній мові його доби, і вживає ту чи іншу форму аліятива як відмінка. Наприклад, В. Миколайтіс-Путінас, перекладаючи «Конрада Валленрода» А. Міцкевича, мову оповіді відайла, окрім аліативних прислівників galopi, namopi²⁹, урізноманітнює ще й такими архаїзмами, як kalnоп «на гору» (Vos tik saulė tekėjo, aði pagrunda ka- nопos, Ryto migloje dvieje skuba kalnop raitininku AMickKonr (MPut) 54.), kiemopi «у двір» (Dūmai trenkė į rūmą, mes išbėgom kiemopi ib 45.) та ін. Такі форми, творчо відроджені в особливому контексті й за спеціальним задумом автора, звичайно, не перетворюються на прислівники. Вони ²⁹ Перекладач, здається, прагне надати цим прислівникам ще архаїчнішого забарвлення, залишаючи в кінці -i. 38 разів із такими аліативами мови писемних пам’яток XVI—XVII ст., як galybėsp, intai- symop, išganymop, keliop, prisakymopi, pulkop, skaitytojop, stalop, sūnauspi, tėvapi (=tėvopi), žodžiop тощо, є не чим іншим, як іменниками. Отже, лише порівняно невелика частина аліативів перетворилася на прислівники. Хоча аліативні прислівники виявилися дещо численнішими за адесивні, усе ж і вони не утворюють жодного стійкішого й продуктивнішого типу, на підставі якого можна було б утворювати нові слова. Самі приклади вже показали, що майже кожен аліативний прислівник легко замінити іншими мовними засобами, передусім конструкцією з прийменником į та знахідним відмінком. Цим і пояснюється їхнє незначне поширення в сучасній мові. За словотвором і семантикою до прислівників іменникового походження від однини аліатива дуже наближаються прикметникові прислівники, тому їх і згадано тут поряд із першими. Прикметникові утворення цього типу в сучасній мові трапляються ще рідше, ніж іменникові, і вони також здебільшого виходять з активного словникового запасу, поступаючись місцем прислівникам, уживанішим у ширшому колі. Самі їхні приклади: amžinóp «вічно» (Tas žmogus... atsigulęs ir užmigęs a m ž i n o p LC 1884, 1.), atgalióp «назад» (Atgrįžti veidą a t g a l i o p rš., a t g a l i o p pašlijo AMickKonnr (MPut) 39.), atpakalióp «туди ж» (Eik a t p a k a l i ó p į namus Skdv.), geróp «на краще, на краще» Dv, ilgainop «згодом» srš, засвідчують, що це також не що інше, як залишки минулих епох. Вони утворені від родової форми прикметника (можливо, субстантивованого) та постпозиційного -p: amžinóp (: ámžinas, -à), atgalióp (: ãtgalias, -ià), atpakalióp (: ãtpakalias, -ià), geróp (: gẽras, -à). Серед них дещо вирізняється лише ilgainop. У сучасній мові поряд із ним немає відповідного прикметника *ilg ainas, -a, і лише припускаючи можна стверджувати, що такий прикметник колись існував у мові. Узагальнити аналіз адвербіалізації локативів однини, у якому було розглянуто їхнє значення, словотвір, уживання, співвідношення з прислівниками, процес адвербіалізації, а також значення, словотвір і вживання результатів адвербіалізації — самих локативних прислівників, — нам допоможуть наведені нижче висновки. 1. Хоча локативи деяких частин мови (наприклад, іменників) за своїм значенням і синтаксичною функцією дуже наближаються до прислівників, сам процес адвербіалізації локативів у сучасній литовській мові не є активним. Таким чином, локативні прислівники, що трапляються нині (особливо адесивні, аліативні та ілативні), здебільшого є продуктом мовного розвитку минулих епох. 2. У сучасній литовській мові є інесиви подвійного походження й морфологічної будови: постпозиційні та непостпозиційні. На початку формування постпозиційних інесивів функцію постпозиції виконувало *en. Згодом ця постпозиція цілком злилася із самим відмінком і відпала або зникла. З обох цих інесивів у відмінковій системі сучасної мови закріпився лише постпозиційний інесив. Легше й швидше адвербіалізуються постпозиційні інесиви тих іменників, якими позначаються більш узагальнені, абст- 39 рактні поняття місця-простору або часу; пор. прислівники: vakarė, laukė, orė, rytój (< rytóje), aplinkój «навколо», apčiūpoj «у темряві, навпомацки», (intimój) (įtimpoj) «безперервно», apačioj, palaidžioj «на свободі», pradžioj, dešinėj, draugėj, kairėj, savėj «серед своїх, близьких», bąsčiautei, vienõmarškinei, vienõplaukei, šalyjė «поруч», vidujė, viršujė. Загалом закінчення постпозиційного інесива не схильні перетворюватися на словотворчі форманти прислівників. 3. Закінчення -ie непостпозиційного інесива, яке випало із системи відмінювання ще в сиву давнину, у жемайтському діалекті виявляє певну тенденцію перетворюватися на словотворчий формант прислівників, що охоплює не лише іменникові, а й прикметникові, займенникові та дієприкметникові похідні (ankstie, artie, namie, tolie, šaltie, šiokie, dūlkantie...). Поряд із формантом -ie слід згадати й інший формант (що походить від закінчення непостпозиційного інесива) — -i (пор.: anksti, arti, toli), цілком нежиттєздатний і непродуктивний, збережений лише в кількох, але зате надзвичайно широко й інтенсивно вживаних формах. 4. У мові писемних пам’яток XVI—XVII ст., а також у системі відмінювання сучасних східноаукштайтських говірок міцно зберігається ілатив однини, утворений від знахідного відмінка однини та постпозиції. Чимало форм ілатива вживається й у сучасній литовській літературній мові. Немає жодних підстав вважати їх усі адвербіалізованими. Як у всіх діалектах литовської мови, так і в літературній мові адвербіалізувалися лише нечисленні форми ілатива, зазвичай ті, що передають найбільш узагальнені й абстрактні просторові відношення або спосіб дії, пор.: laukan, oran, dešinėn, kairėn, draugėn, tiesėn «праворуч», žemėn «додолу, на землю», šalin, vidun, viršun, linkan, aplinkun, atgalion, atsavõn «окремо», įredin «вчасно, на місці, як слід», pāskūn. 5. В історії литовської мови ілатив не стільки адвербіалізується, скільки зникає. Обидві ці тенденції (адвербіалізацію ілативів та їх зникнення) виразно можна спостерігати й у сучасній мові. Досліджуючи розвиток ілативів, ці тенденції ні в якому разі не можна змішувати. 6. Уживання ілативів у мові художніх творів стилістично мотивоване: ілативи (поряд із конструкціями з прийменником į та знахідним відмінком) розширюють можливості граматичної синонімії в мові художніх творів, збагачують ритмомелодійні засоби віршованої поезії, а також надають мовленню персонажів твору місцевого колориту. 7. У говірках східних дзуків і в литовськомовних острівцях Зієтелі в системі відмінювання більшою чи меншою мірою збереглися два відмінки з постпозицією -p(i): адесив і аліатив. Для розвитку цих відмінків також значно характерніше цілковите зникнення, ніж адвербіалізація. Їхнє зникнення пояснюється утвердженням прийменникових конструкцій. 8. У деяких діалектах (а разом із ними й у літературній мові) зникнення адесива зайшло так далеко, що від цього відмінка (принаймні з постпозицією -p(i)) не залишилося й сліду. Якщо в діалектах, де адесива немає, а також у сучасній мові художніх творів іноді й уживається той чи інший адесивний прислівник (naktìep, šalìep, šalìp, galìep), то зазвичай його функцію змішують із функцією аліативних прислівників. 40 9. Аліатив серед усіх місцевих відмінків зберігся найменше. Однак самі аліативні прислівники виявляють більшу життєздатність і вживаються ширше та частіше як у писемній мові, так і в діалектах. Вони бувають іменниковими (galóp, mirióp, namóp, pavasarióp, vakaróp...) і прикметниковими (amžinóp, atgalióp, atpakalióp...). 10. Про надзвичайну давність аліатива свідчить наголошування таких його форм однини, як miškóp, namóp, stalóp, у яких збережено наголос на закінченні. Родові відмінки іменників із давнім наголосом на закінченні, таких як miškas, namas, stalas, нині мають наголос на корені (miško, namo, stalo). Отже, аліативи від родових відмінків цих іменників утворилися ще до перенесення наголосу із закінчення на корінь, тобто в доісторичні часи. ДО ПИТАННЯ ПРО АДВЕРБІАЛІЗАЦІЮ МІСЦЕВИХ ВІДМІНКІВ ОДНИНИ К. УЛЬВІДАС Резюме 1. У статті розглядається співвідношення інесива, ілатива, адесива й алатива з прислівниками, адвербіалізація цих відмінків, а також значення, утворення та вживання прислівників, що виникли з цих відмінків. 2. Хоча місцеві відмінки однини деяких частин мови (наприклад, іменника) дуже близькі за своєю семантикою та синтаксичною функцією до прислівників, усе ж процес адвербіалізації цих відмінків у сучасній литовській мові не можна вважати активним. Наявні в сучасній мові прислівники, співвідносні з місцевими відмінками однини (особливо адесивні, алативні та ілативні), як правило, успадковані з минулого. 3. У сучасній литовській мові існують два різновиди інесива, що відрізняються походженням і морфологічним складом, а саме: інесив із післялогом і без нього. На початкових етапах формування інесива з післялогом у функції післялога виступало *en, яке з часом злилося з іменем, деформувалося або ж відпало. У системі відмінювання сучасної литовської мови зберігся лише інесив із післялогом. Частіше й легше адвербіалізуються інесиви з післялогом, утворені від іменників і виражальні узагальнені просторові й часові відношення або ж позначальні спосіб дії; пор. прислівники: vakarė «увечері», lauké «у дворі, на вулиці, просто неба», orė «те саме», rytój («rytóje) «завтра», aplinkój «навколо, кругом», apčiūrėj «на дотик», intimpój («itimpój) «неупереджено», apačioj «унизу», palaidžiój «під час відлиги», pradžiojė «спочатку», dešinėj «праворуч», draugėj «разом», kairėj «ліворуч», savėjė «у своєму колі», básiautėj «босоніж», vienómarškinėj «в одній сорочці», vienóplaukéj «із непокритою головою», šalyjė «поруч», vidujė «усередині», viršujė «угорі». Загалом же закінчення інесива з післялогом не перетворюються на словотвірні форманти прислівників. 3. Закінчення -ie, властиве інесиву без післялога, який випав із системи відмінювання ще в глибоку давнину, зберігається в жемайтському діалекті, де виявляє певну тенденцію до перетворення на словотвірний формант прислівників, співвідносних не лише з іменниками, а й із прикметниками, займенниками та дієприкметниками, наприклад: ankstie «рано», artie «близько», namiė «удома». toliė «далеко», šaltie «коли холодно», šiokiė «за такої (поганої) погоди», dūlkantie «коли пилюка», lynantie «під час дощу», pašalusie «коли вдарив мороз», пор. також словосполучення tókie dárganotie «у сльоту, у негоду», tókie bláizdlaũziotie «коли трохи підморозило й ноги грузнуть у багнюці (тобто можна зламати ногу)». Поряд із формантом -ie слід згадати й формант -i, що також походить від закінчення інесива без післялога, наприклад: ankšti «рано», arti «близько», toli «далеко». 41 Формант -i є дуже непродуктивним, він зберігся лише в кількох прислівниках, але ці прислівники вирізняються винятковою частотністю вживання та поширеністю в литовській мові. 4. У писемних пам’ятках XVI—XVII ст., а також у сучасних східнонеаукштайтських діалектах у системі відмінювання зберігається ілатив одн., що виник із знахідного відмінка одн. та післяйменника, форма якого досі остаточно не встановлена (одні дослідники вказують на існування післяйменника a, інші — ai, треті — na). Форми ілатива часто трапляються й у сучасній литовській літературній мові, а особливо в мові художньої літератури. Немає жодних підстав вважати всі ці форми прислівниками. Як у діалектах, так і в літературній мові лише нечисленні форми ілатива перетворилися на прислівники. Адвербіалізуються, як правило, лише ті відсубстантивні форми ілатива, що виражають найбільш узагальнені просторові відношення або позначають спосіб дії чи стану, напр.: láikan «на подвір’я, геть», ogañ «на повітря», dešinėn «праворуч (іти)», kairėn «ліворуч», tiesėn «прямо», žemėn «на землю, об землю», šalìn «убік; геть, долі», vidùn «усередину», viršùn «угору», linkañ «у напрямку», aplinkùn «навколо, кругом», atgalióp «назад», atskirõn «окремо», įrėdin «доречно, вчасно, як слід», paskūn «слідом, услід; після». 5. Якщо розглядати литовську мову загалом, то ілатив поступово відмирає і лише в небагатьох випадках переходить у прислівники. Обидві ці тенденції (адвербіалізація ілатива та його відмирання) спостерігаються й у сучасній литовській мові. Під час дослідження розвитку ілатива ці тенденції слід чітко розрізняти. 6. Уживання форм ілатива в мові художньої літератури стилістично виправдане: замінюючи конструкцію прийменника į та знахідного відмінка, ілатив розширює можливості граматичної синонімії в мові художніх творів, збагачує ритмомелодійні засоби віршованої мови й надає мовленню персонажів місцевого колориту. 7. У східнодзуцькому діалекті та в литовській говірці Дятловського району (Зетяла) Білоруської РСР у системі відмінювання зберігаються два відмінки з післяйменником -p(i): адесив і алатив. Ці форми, як і форми ілатива, радше відмирають, ніж адвербіалізуються. Їх поступово витісняють прийменникові конструкції. 8. У літературній мові та низці діалектів адесив із післяйменником -p(i) повністю втрачено. Тут іноді трапляються прислівники зі скам’янілим закінченням адесива, однак ці утворення часто мають значення алатива (пор. уживання форм адесива galiep, galyp у значенні алатива замість galóp «нарешті». 9. З усіх місцевих відмінків найгірше зберігається алатив. Однак самі прислівники, що виникли з форм алатива, є стійкими й уживаними як у писемній мові, так і в діалектах. Одні прислівники цього типу співвідносяться з іменниками (galóp «до кінця, нарешті», mirióp «на смерть», namóp «додому», pavasarióp «до весни», vakaróp «під вечір»), інші — з прикметниками (amžinóp «назавжди», atgalióp «назад», atpakañiop «те саме»). 10. Місцеві відмінки з післяйменниками, як і прислівники, що походять від цих відмінків, є архаїчними мовними явищами. Особливо архаїчним слід вважати наголос таких відсубстантивних алативів, як miškóp «до лісу», stalóp «до столу», а також таких прислівників алативного походження, як galóp «до кінця, нарешті», namóp «додому». Як відомо, алатив одн. утворився внаслідок злиття післяйменника -p(i) з формою родового відмінка одн. У сучасній литовській мові форми родового відмінка одн. давніх окситонів мають наголос не на закінченні, а на першому складі, напр.: miško «лісу», stalo «столу», galo «кінця», namo «дому». Звідси видно, що алатив утворився ще до того, як наголос у згаданих формах було перенесено із закінчення на корінь (тобто на перший склад). Перенесення наголосу із закінчення відбулося в глибоку давнину, ще до початку дії відомого закону Соссюра—Фортунатова — до перенесення (за певних умов) наголосу з кореня на закінчення. 42