Vienaskaitos vardininko kilmės prieveiksmiai

LIETUVIŲ KALBOS GRAMATIKOS TYRINĖJIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA ПРИСЛІВНИКИ, ЩО ПОХОДЯТЬ ВІД НАЗИВНОГО ВІДМІНКА ОДНИНИ K. ULVYDAS Група прислівників, що походять від називного відмінка однини іменних слів, у литовській мові порівняно нечисленна. Називний відмінок із його цілком виразним номінативним значенням загалом не схильний позначати якісні й обставинні відношення. У сучасній мові прислівники, що походять від називного відмінка однини, здебільшого виступають не обставинами речення, а іменною частиною присудка безособового речення. Отже, їх відносять до групи так званих предикативних прислівників. Серед таких прислівників слід назвати такі: gaila (negaila), ganà (neganà), garbė (negarbė), šlovė (nešlovė), gėda (ne gėda), laikas (ne laikas), mėtas (ne mėtas), sarmata (ne sarmata) «соромно (не соромно)», valià (nevalià), žinia (nežinia). Перелічені тут слова зазнали прислівникового переходу неоднаковою мірою. Форми gaila (negaila), ganà (neganà) повністю адвербіалізувалися. У сучасній мові поруч із ними не зберігся жоден інший відмінок. Крім того, у свідомості мовця й сама належність цих форм до називного відмінка цілком стерлася. Прислівник gaila, відомий у розмовній мові лише з циркумфлексним наголосом у корені, навіть із повною певністю не можна виводити з іменника в називному відмінку, хоча маємо іменники atgaila DŽ, gailà, -õs, gailà «жаль, жалкування» Ml. Якщо в цьому прислівнику, порівняно з іменником, не змінилося місце наголосу, то його можна було б виводити з називно-знахідного відмінка однини прикметника середнього роду. Прислівник ganà, найімовірніше, є не чим іншим, як давнім називним відмінком іменника з абстрактним значенням, відповідність кореня якого засвідчує давньослов’янське goněti. Хоча інших відмінків цього слова в сучасній литовській мові не трапляється, споріднених із ним слів — інших слів із тим самим коренем — маємо чимало, наприклад: ganàtèl «досить (звертаючись не до однієї людини)», ganàtet «досить уже, досить», užganantinti «задовольнити», ganėti, -ėja (gána), -ėjo «бути достатнім, вистачати», ganėtinas, -a «достатній; чималий», ganėtinai «достатньо», ganėtinumas «достатність», ganėjimas «те саме», ganėdinti «задовольняти», paganėdinti «задовольнити», užganėdinti «те саме», ganėdinimas «задоволення», ganingas, -a «достатній», ganingai «достатньо», ganioliai «те саме», ganõliai «те саме», ganūmas «достатність», užganuoti «задовольнити», gánt (gànit) «досить», gandėti, gandà, -ėjo «1. мати достатньо, вистачати; 2. звор. хотіти; 3. щастити, перемагати», apgandėti «трохи набриднути, надокучити», atsigandėti «набриднути, надокучити», gandiotis, 1 Приклади взято зі «Словника литовської мови», III, Вільнюс, 1956. 7 -úojasi, -āvosi «мати достатньо», gandžiaus (gan'džiaus) «охочіше, радше, краще, скоріше», пор. ganveik «швидко, хутко», gangreit «майже, ледве не, мало не». Тут можна було б іще згадати такі кальки з церковних текстів, імовірно утворені за зразком польської мови, як gandaryti, -o, -ė «відшкодувати, відступитися», gan(a)darymas «відшкодування, виправлення», ganapadarymas «те саме» (пор. польське zadośćuczynić, zadośćuczynienie). Отже, корінь слова ganà виявляється дуже укоріненим у литовській мові, але саме це слово як іменник виявилося нежиттєздатним і перейшло в прислівник, не залишивши в сучасній мові жодного іншого відмінка. Натомість прислівник ganà (як і gãila) характеризується найвищим ступенем адвербіальності порівняно з іншими згаданими вище прислівниками, що походять від називного відмінка. Однак і ті інші прислівники називного походження також неоднакові за ступенем адвербіальності. Більш відокремленими від відповідних іменників слід вважати прислівники valià (nevalià), žinià (nežinià). У випадках, коли вони виступають присудками безособового речення, при них не може бути жодних означень. Інші — garbė (negarbė), šlovė (nešlovė), gėda (ne gėda), laikas (ne laikas), metas (ne metas), sarmata (ne sarmata) — можуть мати певні означення й тоді, коли виступають присудками безособового речення, пор.: Невелика честь розмовляти чужими мовами, великий сором добре не знати своєї; Така ганьба їм тепер!; Саме час тепер вирушити, поки нам не надавали прочухана Šint; Настав саме той (найкращий) час жати жито Vb; Не такий уже й сором тут, що ми трохи відстали від них. Звісно, коли такі називні форми вживаються з означеннями, їх не можна вважати прислівниками. Отже, бачимо, що розглядувані тут слова можна поділити аж на три групи. До першої належать безсумнівні прислівники ganà (neganà), gãila (negãila), які вже не пов’язані з іменниками. Другу групу становлять valià (nevalià), žinià (nežinià). Поряд із ними й далі вживаються відповідні іменники, але, виступаючи присудками безособового речення, вони вже не можуть мати жодних означень. До третьої групи належать гібриди (іменники-прислівники) garbė (negarbė), šlovė (nešlovė), gėda (ne gėda), laikas (ne laikas), metas (ne metas), sarmata (ne sarmata), які можуть мати означення навіть тоді, коли виступають присудками безособового речення, і які можна називати прислівниками лише умовно. Для прислівників усіх розглянутих тут груп характерно те, що раніше вони були пов’язані, а більшість і тепер пов’язана з іменниками абстрактного значення. Саме ця абстрактність їхнього значення, очевидно, зумовила сам перехід у прислівники або зближення з прислівниками. Якщо розглянути аналогічні прислівники в інших мовах, то помітимо те саме явище: там також на предикативні прислівники перетворилися переважно називні форми іменників зі значенням абстрактності; пор. аналогічні за типом прислівники російської мови: время, грех, досуг, недосуг, лень, охота, пора, срам та деякі інші в таких реченнях, як На счастье грех роптать, — Жужутка отвечает2. Хоча розглядувані тут прислівники в литовській мові мають неоднаковий ступінь адвербіальності й, безперечно, неоднакову давність, хоча їхні семантичні зв’язки з іменниками дуже різні, — усе ж особливе предикативне значення виразно відрізняє їх від іменників. В. В. Виноградов аналогічні прислівники в російській мові 2 Грамматика русского языка, I, Фонетика и морфология, Москва, 1952, р. 634. 8 Він зараховує їх до певної категорії стану3, щодо виокремлення якої в окрему частину мови, щоправда, деякі славісти сумніваються4. Як бачимо, іменники в називному відмінку в литовській мові зовсім не схильні переходити до прислівників. Називних прислівників дуже мало як у літературній мові, так і в народному розмовному мовленні — в окремих діалектах. Крім того, за своєю семантикою та синтаксичною функцією ці прислівники істотно відрізняються від усіх інших відмінкових прислівників. Як уже зазначалося, найхарактернішою ознакою називних прислівників є їхнє предикативне значення; здебільшого вони виступають присудком безособового речення. Напр.: шкода (не шкода): Мені стало шкода CvR VIII 19; Мені шкода матері, не можу залишити її без шматка хліба VienP 167; Соромно взяти, шкода залишити JV 542; Шкода, що не маєш сина SimonP 13; Мені не шкода рути, рути, тільки мені шкода молодих літ d.; досить (недосить): Досить уже працювати, а якщо тобі мало — налий ще трохи Knv; Досить їм (кайзерам, царям) пити піт і кров трудового люду CvR VIII 14; Ганьби ж ти вже досить завдав нашому роду Don; Тільки хтозна, що йому не щастило, і досить CvR II 222; Дядько… спочатку відповів на поставлене йому запитання досить ласкаво BIR 216; Крутив [веретено], аж поки йому не казали «досить» VienP 193; Та ще й мало того, що його мучать переляк і страх SimonA 120; Оце так! мало того, що не впустили, ще й, бач, язика розпустив ŽemR₁ I 339; честь (безчестя): Ні Богові честь, ні чортові шкода LKŽ III 115; Не ганьба цуратися роботи; слава (безслав’я): Слава героям, які загинули за свободу батьківщини; безслав’я неробам і ледарям; сором (не соромно): Було неймовірно ніяково й соромно Gud-GuzKIT₁ II 12; Мені зовсім не соромно тих сліз, вони — мов кров із живої рани SNěr; час (не час): Згадав, що час подбати про худобу CvR VIII 173; Час платити податки Grž; Віджили свій вік, свою частку внесли, час поступитися місцем дітям LKŽ VII 30; Хіба не бачиш, що час було б обернутися з мітлою й по світлиці ib 30; Давно вже час, моя дівчинко, сідати у візок ib 30; Час уже мені лягати, а спати ще не хочеться Ds; Не час собаку напувати, коли вовк у дворі Plt; пора (не пора): Мені теж пора заміж LKŽ; Пора тобі, пора тобі з садочка вибиратися ib; Пора парубкові їхати до молодої дівчини ib; Запрягайте, гості, коней: час додому вирушати ib; Жито вже пора жати ib; Сузір’я Плеяд уже на сніданок — пора вставати ib; Не пора гончаків напувати, коли треба полювати ib; Не час (не пора) собак напувати, коли вовк у стаді ib; срамата «сором» (не срамата «не соромно»): Що сказала — сором і слухати Šlap; Хіба тобі не соромно так говорити?; можна (не можна): Йому дозволено з соколами злітати й приборкати навіть північну смерть SNėrP II 208; Чи можна так поводитися? Rg; Ми відвоювали ті ліси — можна нам у них і господарювати CvR VIII 126; Нікому не можна лаятися Vrb; Тому, хто несе проміння, не можна зітхати SNėrP II 203; 3 Žr.. В. В. Виноградов, Русский язык, Учпедгиз, М.-Л., р. 399—422. 4 Пор. висновок кандидатської дисертації О. К. Балаїшвілі: «Слова категорії стану не мають граматичного вираження; тому вважаємо, що в російській мові немає категорії стану як частини мови, і навряд чи обґрунтована думка, що ця частина мови формується». О. К. Баляшвили, Вопросы о категории состояния в русском языке, Москва, 1951 (Библиотека им. Ленина, рукопись). 9 невідомо (непевність): Kad žinia, ką jis šelmis bernužėlis, būčiau vainikelio nedavus tepti, būčiau tytolyn paaug(e)nus Rod; Звісно, що людям було важко обробляти власні поля й працювати на панщині (ps.) Nm; Чи справді так було — невідомо SimonP 4; Стало безмежно сумно, і невідомо, що робити CvR VIII 27; Лише на узліссі стояв розшматований вітрами, пошрамований блискавками явір, наче староста вимерлого села, і невідомо, про що він думав ib 234. Як видно з прикладів, прислівник ganà вирізняється з-поміж усіх інших прислівників називного відмінка тим, що має не лише предикативне, а й способово-кількісне значення — він може виступати як присудок безособового речення, так і обставина способу дії в будь-якому реченні. Крім того, з усіх згаданих прислівників лише ganà вживається також в усіченій формі ganì, яка найчастіше вже перетворилася на частку. Поряд із литовським прислівником laikos у говорах уживається слов’янське запозичення čėsas «час, пора», пор.: Jau čėsas rugius sėti Шлап. Про застиглість або адвербіалізацію згаданих тут форм (у тих випадках, коли вони вживаються в предикативному, а іноді й у способово-кількісному значенні) свідчить також те, що за певних обставин вони можуть навіть утворювати ступені порівняння, напр.: Išėjo mokslą, dabar sarmačiau (більше соромно) su juo sueiti (зустрітися) Inšk; Ankščiau jiem viskas buvo valiau (більше дозволено) Gs. Поряд із деякими прислівниками називного відмінка вживається також орудний відмінок (звісно, вже зовсім в іншому — обставинному — значенні), напр.: laikas || laikù, laikais «час від часу, іноді», пор. čėsas || čėsù, čėsais. Імовірно, за аналогією з цими останніми утворюються навіть прикметники (čėsùs, -i «ранній» R), від яких, своєю чергою, знову утворюються прислівники, пор.: Geriau, kai čėsiai apsilūobi Inšk; Mes čėsiau atvažiuovom ib. Щоправда, іноді важко сказати, чи вищий ступінь цих прислівників утворено від прислівника із суфіксом -iai, чи тут просто відмінюється за ступенями порівняння застиглий орудний відмінок іменника, пор.: Pusė antros kad būtų atsikelta, tai jau laikiau LI; Laikiau daržus sėkme už kitus metus J. Пор. також прислівник laikiai, напр.: Laikiai kel LKŽ VII 31. Деякі мовознавці зараховують до прислівників, похідних від називного відмінка однини іменників, слова rods, berods, tiesa5. Перші два пов’язують із давньослов’янським rado, третє ж Й. Ендзелін знову зіставляє з російським правда, наводячи з граматики Ф. Куршайтіса таке речення: aš tai tiesą žinai, ale nesakāi, яке Ф. Куршайтіс перекладає німецькою як „ich weiss es zwar, ich sage es aber nicht“. Сам Ф. Куршайтіс вважав слово tiesą у цьому реченні адвербіалізованим орудним відмінком іменника6 і в розділі синтаксису, говорячи про протиставне сполучення7, зіставляв його зі словами rods, beje. За твердженням Ф. Куршайтіса, zwar — aber у німецькому протиставному реченні відповідає rods (або tiesą, beje) — alė (або bėt) у литовському протиставному реченні; пор. наведену ним ілюстрацію цього твердження: aš tai rods (arba tiesą, beje) žinau, alė nesakāi, «ich weiss es zwar, aber ich sag es nicht»8. Щодо слів rods, berods насамперед слід сказати, що вони не мають нічого спільного з іменником. Їх можна пов’язувати лише з прикметником rōdas, -ā, який, наприклад, подає у своєму словнику Ф. Куршайтіс, хоча й сумнівається в його справжності. Цей прикметник ві- ⁵ A. Leskien, Litauisches Lesebuch mit Grammatik und Wörterbuch, Heidelberg, 1919, p. 176; J. Endzelīns, Baltu valodu skaņas un formas, Rīgā, 1948, p. 228. ⁶ Žr. F. Kurschat, Grammatik der littauischen Sprache, Halle, 1876, p. 385. ⁷ Там само, с. 439. ⁸ Там само, с. 439. 10 найімовірніше, запозичено зі слов’янських мов. Балт. pad, -a, пол. rad, -a, рос. pad, -a уживаються для вираження присудка, наприклад: балт. (я) вельми рад «дуже радію, задоволений»; Рад бы й пай, дбы грэхи не пускаюць «Радий [був би потрапити] до раю, та гріхи не пускають»; пол. Rad to czynię «Охоче це роблю»; Rad gościom «Радий гостям»; рос. Я так рад, что… «Так радію (такий задоволений), що…»; Рад стараться! (відповідь солдата царської Росії на похвалу) «Старатимуся! (Слухаю!)»; Я очень рад играть эту роль «Мені дуже приємно грати цю роль». Прикметник rodas, -a подібним чином уживається і в давніх литовських писемних пам’ятках, наприклад: turim… rodi daryti pagal jo prisakymų; ji dirb roda savo rankomis; rodi… eisim9, а також у живому народному мовленні й народних піснях, де він зберігся зі значеннями прикметника, прислівника та сполучного слова. Процес адвербіалізації прикметника rõdas, -à дуже переконливо пояснює Е. Френкель10, спираючись на приклади з давніх писемних пам’яток і живого мовлення. Початок цього процесу можна констатувати вже в мові «Постили» Бреткуна. Тут поряд із давнішим висловом rodi nueit уже вживається вислів ką šie rodas darė, kaip ana (pekla) rodas norėtų. Отже, тут уже відбувається збіг значень роду (чоловічого — жіночого) і числа (однини — множини) в одній формі, інакше кажучи, згасання родового й числового значень прикметника rõdas, а водночас і процес адвербіалізації. Розрізнення роду ще можна знайти й у мові народних пісень, наприклад: — Vai, mergele lelije, ar eisi už mane? — Roda eitie, roda neitie, roda pauliotie Mrk. Тут, як бачимо, зберігається узгодження прикметника rõdas за родом із підметом. Але, з іншого боку, ймовірно, у вислові дівчини: Rodas atduoti rūtelių vainikėlį, oi tik nerodas aukselio žiedelio Rdm, а також у скарзі качечки з пісні: Rodas būčia išimtie, vainikėlį paduotie, ale stovi tykiai du strielčiu kelyje TŽ IV 145, такого узгодження вже немає (родове значення слова rõdas тут уже настільки згасло, що його вжито й за наявності ма́зкованого підмета). Крім того, в останньому прикладі, як зауважує Е. Френкель, слово rõdas набуває значення поступки. Варто лише додати, що тут rõdas за значенням і функцією наближається до сполучника, який утворює пару з ale (rodas — ale, пор. nors — bet). У сучасному розмовному мовленні прикметник rõdas, -à «задоволений» уживається переважно як іменна частина присудка та предикативне означення, пор.: Anas šituo arklin rõdas Ds; Visi nerodi buvo, kai sužinojo šitokią naujieną Trgn; Šmakšt rankas ažupakalin ir vaikštinėja rõdas Km. Крім того, у говорах є частка rõds < rõdas, пор.: Kastavo ten nereikia; kirvį rods pasiimkite — be kirvio nieko neveiksi Sr; Pernai rods pelėda čia, tame uoksve, perėjo; kas žino, koks paukštis šį metą bebus čion įsimetęs ib; Rods kam man vienam dirbt už visus Vrb; Imame rods pirmiau šitą darbą ib; Būtų rõds bepigu, kad žmogus galėtumi žinoti, kas bus rytoj Grg; Tau rods gerai gyventi, kad pinigų turi Kv. У сучасній літературній мові не вживають ані цього прикметника, ані такої частки. Лише в мові творів Донелайтіса rods уживається у сполучній функції, пор. вислів із його «Зимових турбот»: Rods negražu girdėt ir būrui didelė gėda, ale ką veiks žmogus, stokodams ir badu mirdams. 9 Приклади взято з E. Fraenkel, Syntax der litauischen Kasus, «Tauta ir žodis», IV, 1926, с. 145. 10 Там само. 11 Від прикметника rõdas, -à невіддільний прикметник основи на u rodus, -i, пор.: Vaikai labai rodùs kermošium Slm; Ar šienelis grėbt nubodo, ar namulio buvo rodu (п.). Kp. Із цими двома прикметниками пов’язані також прислівник rodžiai «охоче» MT 91 і безособове дієслово rodėti(s), пор.: Taip man rodėjo jį pamatyti Všk; Man rodėtus namo parvažiuoti Grž. Потрібно відрізняти rõds < rõdas від модального слова rõdos (: rõdytis). Лише в значенні модальної частки закріпився в литовській мові й гібрид berõds, пор.: Berõds geras dalykas būtų pagauti zuikį bemiegantį Skr. Нарешті, слово tiesà у сучасній литовській літературній мові взагалі не вживається прислівниково. Воно виступає лише як вставне слово — модальне слово; ми сприймаємо його форму не як орудний, а як називний відмінок. До прислівників, що походять від називно-знахідного відмінка прикметника середнього роду, належать слова daug (< daugia), maž (mãž) (< mažà). Перше з них (daug) надзвичайно часто вживається в кількісному значенні, друге mãž (mãž) — досить рідкісне слово, яке трапляється переважно в розмовному мовленні. Від називно-знахідного відмінка займенника середнього роду походить прислівник vis (< visa), досить поширений як у писемному, так і в розмовному мовленні. Рідкість прислівника mãž (mãž) можна пояснити тим, що замість нього частіше вживають повну форму називно-знахідного відмінка середнього роду maža або прислівник mažai. Досить обмежена частотність прислівника vis зумовлена тим, що поряд із ним уживаються також прислівники visàd, visadà, visadõs, nuolāt, nuolatõs та інші, які мають те саме або дуже близьке значення. Ось кілька прикладів уживання прислівників daug, maž (mãž), vis: daug: Багато говорив, але нічого не сказав LKŽ II 210; Людей було дуже багато ib; У кожусі набагато тепліше ib; Багато дерев, мало лісорубів ib 209; Небагатьма людьми ми обмолотили (помічників було мало) ib 210. mãž (mãž): Наша сім’я мало їсть ib VII 960; Багато знай, мало говори ib; Тут трохи затримаймося ib; Корови дали зовсім мало молока ib; Вовк не дивиться, багато чи мало овець ib; vis: На льоду завжди слизько, а за піччю завжди темно LKŽ; Усе п’ємо, усе п’ємо — усе є; усе дивимося, усе дивимося — усе повно ib; Усе інші голосочки, усе інші оповіді ib; Може, вона й не завжди така насуплена ib; А під віконцем стоїть деревце, тож ягоди завжди солодкі ib; Усі вітри віяли — усе мене підхоплювали, усі дощі йшли — усе мене заливали ib. Усі називно-знахідні форми прикметників або дієприкметників середнього роду, що вживаються як присудок безособового речення, безперечно, наближаються до групи предикативних прислівників. Але ж ці форми можуть виконувати й інші функції: підмета, додатка, іменної частини присудка особового речення. Тому, а частково й з огляду на традицію, ці форми залишають у категорії прикметника. Серед усіх збережених форм називного-знахідного відмінка прикметників середнього роду найбільш прислівниковою слід вважати мало. Значення та вживання цієї форми в певних випадках цілком збігаються зі значенням і вживанням прислівника мало¹, пор.: мало розуміє || мало розуміє, мало людей залишилося || мало людей залишилося. На прислівникове вживання форм мало, як і багато, особливо, очевидно, вплинуло узагальнене кількісне значення. Повна втрата відмінкового значення полегшила усічення форм мало, багато. Треба лише сказати, що усічення цих форм не є ¹ Див. Інститут литовської мови та літератури АН Литовської РСР, Граматика литовської мови I, Вільнюс, 1965, с. 528. 12 однаковим. Daugia у сучасній мові вживається рідко (пор.: Kas daugia šneka, tas mažai težino LKŽ II 213). Ця форма частіше трапляється в давніх писемних пам’ятках. Maža вживається частіше, ніж усічена форма maž (mãž). Деякі з розглянутих тут прислівників, особливо maž (mãž), vis, у певних випадках перейшли в частки, пор.: Kokia ta kelionė buvo, sunku apsakyti: maž aštuntą parsikrapštė LKŽ VII 960; Jie vis geriau mums patalkins, nei vaikai. Отже, можна говорити про прислівники maž (mãž), vis і про частки тієї самої форми (а часом навіть про модальні слова, пор.: Jis maž (mažiausiai) penkis vežimus šieno gavo iš lankos LKŽ VII 960). Цікаво, що в каніавському діалекті прийменник per утворює прийменникові конструкції з називними формами іменників, що позначають часові відтинки дня, доби, тижня та пори року, наприклад: per povakaris „per povakarį“, per rytas „per rytą“, per popietis „per popietį“, per mėnasis „per mėnesį“, per nedėlia „per nedėlią“ тощо. Пор.: Sviestą mušiau, mušiau per vakaras ir nesumušiau; Per vakaras tu man nedavei miego; Per popietis visą pievą nušienau (nušienavo); Per popietis karvės kai bačkos priėda. Не можна не відзначити певної фразеологізації цих конструкцій, а водночас і їхнього наближення до прислівників. Слід також згадати деякі адвербіалізовані фразеологічні сполуки або словосполучення, до складу яких входять називні форми (іноді усічені), наприклад: laikas metas: Jau laikas metas, mano dukrele, į vežimė sėsti (д.) Pnn; valia nevalia «хоч-не-хоч, хочеш не хочеш»: Valia nevalia turėjo nuryti, net ašaros bobai apšoko ŽemR₁ I 242; Valia nevalia — reiks kitą į jos pėdas statyti ib 111; gėda ant gėdos (солецизм?) «найбільша ганьба»: Gėda ant gėdos nemokėti savo tėvų kalbos Sim; visų geroji «найкраще»: Paršą visų geroji laikyti: penė geriau ima, kaip kiaulė Vkš; ši vieta «далеко»: Kur aš te nueisiu — ši vieta Trgn; kaip kartas «точно»: Kaip kartas tai ir bus Tvr; Kaip kartas buvo prapuolus Ad; kaip sykis «як на те»: Vos šieną suvežėme, kaip sykis ir ėmė lyti Nmk; щоразу: Сонечко, щоразу здіймаючись вище, розширювалося крізь імлу й щоразу гарячіше припікало Зем. Далі слід згадати усталені або частково усталені сполуки, до складу яких входять слова daug, maža, maž (mãž), vis. Ось приклади: tiek daug «принаймні, щонайменше»: Kad jau būt žinomi keliai, tai tiek daug (bitų nesunku nuvykti), o dabar tai ir susivelinsit LKŽ II 210; усе одно багато «усе одно, байдуже»: Усе одно багато чим одягнешся, аби тільки не голим ib; багато мало «приблизно, орієнтовно, трохи»: Приблизно свою частку знаю ib; «досить багато»: Треба було заплатити чимало, але не мав ib; багато-багато «якнайбільше»: Багато-багато сіна до Великодня, якщо вистачить ib; Багато-багато, якщо отримаєш три десятки (пурів) ib; ледь-ледь «ледве-ледве»: Коли великий магістр, повернувшись до Парусніса, відпочивав, литовці ледь не захопили замок ib; «щонайменше»: Посіяв десять пурів вівса й сподіваюся зібрати щонайменше п’ятдесят пурів ib; Подорож Антуку коштуватиме щонайменше п’ять-шість рублів ib; Також візьми в корабель кожну живу істоту по двоє, самця й самицю ib; трохи що «небагато, трішки, ледь»: Свині трохи більші за їжаків ib; трохи скільки «хоч трохи, ледь»: Та це ж мені не дитина: лише трохи пожалієш — уже й плаче ib; 13 усе однаково «усе одно» LKŽ; знов і знов «постійно» ib; знов і знов «постійно» ib; усе одно «усе одно» ib; усе одно багато «усе одно» ib; усе одно «однаково» ib; усе одно «усе одно»: Вези — усе одно тобі ib; усе одно «байдуже»: Усе одно, чи малий, чи старий ib; усе однаково «однаково» ib; усе одно «усе одно»: Може, не все одно? ib; усе одно «усе одно»: Усе одно пропаде! ib; усе-таки лише стільки «усе одно»:Мені все-таки лише стільки, чи ти сам прийдеш, чи його надішлеш ib; усе ж таки «усе одно» ib; усе понад усе «особливо, найбільше» ib; усе одно «усе одно»: Усе одно я до нього піду ib; усе одно «усе одно»: Усе одно мушу так зробити ib; Колись дівчина була змучена, а тепер, коли як діжка, усе одно ib; усе однаково «усе одно»: У нього все однаково ib; Один каже: мені вдень краще, другий каже: мені вночі краще, а третій каже: мені все однаково ib. усе однаково «усе одно» ib; Пор. також сполучник і частку «усе-таки». Іноді називний відмінок числівника виступає компонентом фразеологічного сполучення, пор.: третє в одне «як-небудь, недбало, поверхово»: Третє в одне боронував (боронував абияк), то там щось і виросте Rš; Працюй, хлопче, роби все не третє в одне, а (але) як слід, тоді й іншим, і тобі буде добре Lkm; третє позаторік «дуже давно»: Третє позаторік не змащені чоботи ŽemR₁ I 403. З таких сполучень виникають складні прислівники, пор.: щоразу Val, Stn (< кожен раз); щороку Kurs (< кожен рік): Іди, дурню, ти ж щороку через харчі скаржишся Don; щомісяця (< кожен місяць): Щомісяця отримує зарплату Š (Dglš); щоранку (< щоранок): Щоранку їсть картоплю з молоком Ob; щотижня (< щонеділі): Хліб треба пекти щотижня ib12. Зрозуміло, що від називного-відмінкового відмінка середнього роду прикметників походять також складені прислівники приблизно (< мало багато), більш-менш (< багато малого), пор.: приблизно «орієнтовно, майже, близько»: Зорали приблизно весь перелог; Залишилася приблизно половина роботи LKŽ VII 967; Приблизно втричі стільки ще доведеться зловити ib; Приблизно вивчив, але ще слід було б повторити; більш-менш: Ти приблизно такого зросту, як брат LKŽ II 219; Читати повинен кожен більш-менш освічений чоловік ib; До маєтку буде приблизно пів кілометра ib. Місцями прислівник приблизно має значення «трохи, дещо, бодай скільки-небудь», пор.: Зрозуміла приблизно гостей LKŽ VII 960; Інші брати трохи відпочили ib; 12 У деяких випадках основним компонентом цих прислівників може бути також усічений знахідний відмінок однини: щоранку < кожного ранку, щотижня < щонеділі. 14 Якщо ти збираєшся дати мені приблизно грошей, то з моєї частки дозволь Стастюкові ще повчитися ib13. Трапляються й цілком індивідуальні утворення, пор.: kadkādē (< kadā kādē) «вже коли-небудь, давно, давним-давно»: Jau kadkādē kumeliukas nujunky(t)as Grž. Отже, бачимо, що випадків адвербіалізації форм родового відмінка однини в литовській мові порівняно небагато. Цей відмінок через своє виразне номінативне, називне значення майже зовсім не схильний позначати обставинні відношення. Прості (непохідні) іменникові прислівники, що походять від називного відмінка однини, gaila (negaila), ganà (neganà), garbė (negarbė), šlovė (nešlovė), gėda (ne gėda), laikas (ne laikas), metas (ne metas), sarmata (ne sarmata), valia (nevalia), žinia (nežinia)… вживаються переважно предикативно, і лише прикметникові прислівники daug, maž (mãž), mažà та займенниковий vis, а також порівняно нечисленні прислівникові ідіоматичні чи інші фразеологічні сполучення мають і обставинне значення. ПРИСЛІВНИКИ, ЩО ПОХОДЯТЬ ВІД НАЗИВНОГО ВІДМІНКА ОДНИНИ К. УЛЬВИДАС Резюме У статті досліджується питання про відношення називного відмінка однини до прислівників, розглядаються випадки адвербіалізації називного відмінка та визначаються значення, творення й уживання прислівників, що походять від називного відмінка однини. Аналіз фактичного матеріалу показує, що цей відмінок через своє виразно номінативне значення мало придатний для вираження якісних та обставинних відношень. Називний відмінок однини адвербіалізується у винятково рідкісних випадках, отже, розряд прислівників, що походять від цієї форми, нечисленний, напр.: gaila «жаль», negaila «не жаль», ganà «достатньо», neganà «недостатньо», garbė «слава», negarbė «соромно», šlovė «слава», nešlovė «ганьба», gėda «соромно», ne gėda «не соромно», laikas «час», ne laikas «не час», mètas «пора», ne mètas «не пора», sarmata «сором», ne sarmata «не сором», valia «можна», nevalia «не можна», žinia «відомо», nežinia «невідомо». Як видно з прикладів, ці прислівники утворилися від іменників абстрактного значення в називному відмінку однини. Подібне явище спостерігається й в інших індоєвропейських мовах, особливо слов’янських, пор. рос. время, грех, досуг, недосуг, лень, охота, пора, срам. Як і в інших мовах, у литовській мові прислівники цього типу зазвичай уживаються предикативно. Лише у дуже рідкісних випадках деякі з розглянутих тут 13 У VII томі «Словника литовської мови» прислівник цього значення maždaug подано під прислівником maž daug після ромба так: maž daug, тобто як певне сполучення. Оскільки тут обидва компоненти усічені, точніше було б писати їх разом. Слово maždaug, ужите в розглянутому тут значенні, слід вважати складним прислівником. Отже, maždaug — прислівник, уживаний у двох значеннях, які коротко можна визначити так: «1. приблизно; 2. трохи». 15 прислівники трапляються у функції обставини способу дії, напр. Gėdos juk gana padarei giminei mūsų «Ти ж досить сорому приніс нашому роду» (Крістійонас Донелайтіс). Звісно, ступінь адвербіалізації цих прислівників неоднаковий. Про повну адвербіалізацію окремих форм частково свідчить і та обставина, що в деяких випадках вони змінюються за ступенями порівняння, напр.: sarmaciai «соромніше», valiau «більш лізучи», žiniau «відоміше». У сучасній литовській літературній мові не трапляються адвербіалізовані прийменникові конструкції з називним відмінком або такі, що перебувають у процесі адвербіалізації. Однак у деяких південнолитовських говорах такі конструкції існують. Наприклад, у говорі Канява (Варенський район) уживаються конструкції з прийменником per «через» і називним відмінком іменників, що позначають час дня, доби, тижня тощо, а також пори року, пор.: per rytas «увесь ранок», per vakaras «увесь вечір», per mėnasis «увесь місяць», per vāsara «усе літо», per žiemà «усю зиму, протягом зими». У жодному разі не можна не відзначити певного ступеня адвербіалізованості цих конструкцій. У литовській мові відносно небагато адвербіалізованих фразеологічних сполучень із називним відмінком однини. Навіть сполучення, що складаються із займенника kas «що» та називного відмінка однини іменника з часовим значенням, які вживаються лише у функції обставини часу, не в усіх випадках є повністю адвербіалізованими, оскільки перед їхнім основним компонентом може стояти означення, пор.: kas dienà «щодня» і kas mielà dienėlė «кожен милий деньочок», пор. також: kas antrà dienà «через день». У процесі адвербіалізації основний компонент таких сполучень зазвичай утрачає закінчення й зливається із займенником в одне слово, напр.: kaskàrts < kas kàrtas «щоразу», kasmėts < kas mètas «щороку», kasmėn < kas mėnuo «щомісяця»; пор.: kasryt < kas rytas «щоранку», kassy̆k < kas sy̆kis «щоразу», kasvàkar < kas vāk aras «щовечора»14. Склад і творення адвербіалізованих ідіоматичних сполучень із називним відмінком однини найчастіше мають індивідуалізований характер, напр.: laikas mètas «(настав) час», valia nevalia «волею-неволею, хочеш не хочеш», visų gerõji «найкраще», ši vietà «далеко», trečià į vienà «поверхово», trečià pérnai «дуже давно». 14 Слід зауважити, що в окремих випадках основний компонент цих прислівників може бути не чим іншим, як усіченою формою знахідного відмінка однини, пор.: kasryt < kas rytą, kassyk < kas sykį тощо. 16