Bevardės giminės forma „tai“ ir jos santykis su kitomis įvardžių formomis

ŽODŽIŲ FORMOS IR JŲ VARTOSENA LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA A. VALECKIENĖ Форма середнього роду TAI та її співвідношення з іншими формами займенників 001. Форми середнього роду мають лише деякі займенники, пор.: tas, ta, tai, tat(ai); šitas, šità, šita, šitai; visas, visà, visa; kitas, kità, kita та ін. З усіх займенникових форм середнього роду найуживанішою є tai. Її варіант tat(ai) рідкісний. Форми середнього роду інших займенників також уживаються рідше, ніж tai. У цій статті ставиться за мету виявити загальне (інваріантне) значення форми середнього роду tai (tatai) і показати її співвідношення з формами tas, ta та інших займенників. Форма tai, крім займенникового значення, широко вживається також як частка або сполучник. Останні функції tai тут спеціально не розглядатимуться, однак в окремих випадках доведеться розмежовувати функції займенникової форми tai і частки tai. 002. Значення певної форми можна зрозуміти лише в тій мікросистемі (підсистемі) мови, у якій ця форма функціонує. Важливо абстрагуватися від контекстуальних значень і лексичних елементів цієї форми та виокремити лише те загальне значення, яким досліджувана форма володіє, співвідносячись з іншими мінімально необхідними формами цієї системи. Щоб зрозуміти загальне значення форми це та її співвідношення з формами той, та, спершу нам потрібно виокремити ті системи (підсистеми), у яких функціонують ці форми. Одразу слід сказати, що форми чоловічого й жіночого родів той, та вживаються набагато ширше, ніж форма середнього роду це. Тому спершу тут буде розглянуто підсистеми функціонування форм той, та, і лише після цього буде вказано, до яких підсистем форм той, та входить форма це, а до яких не входить. Підсистеми форм tas, ta 003. Зазвичай, говорячи про функції вказівних займенників, спираються на К. Бругманна. К. Бругманн першим виокремив в індоєвропейських мовах основні функції вказівних займенників: дейктичну (у вузькому розумінні) та анафоричну1. Дейктичні — це форми, що виразно вказують на відомий предмет, локалізуючи його щодо мовця (більш або менш віддалений від мовця). Анафоричні 1 Крім дейктичної функції у вузькому розумінні, К. Бругманн уживав цей термін також у широкому розумінні. Це загальне вказівне значення, властиве всім вказівним займенникам. За характером загального дейксису він класифікував усі індоєвропейські вказівні займенники на чотири типи. Див. K. Brugmann, Die Demonstrativpronomina der idg. Sprachen, Leipzig, 1904, „Abhandlungen der Philologisch-historischen Klasse der Königlich Sächsischen Gesellschaft der Wissenschaften“, Bd. XXII, Nr. VI. 3 * 35 форми вказують на згаданий вище або щойно названий після цієї форми предмет без особливого виділення. К. Бругман особливо наголошував на підкресленому вказуванні на предмети за допомогою дейктичних форм. За К. Бругманом, дейктична форма подібна до жесту; часто її супроводжує жест. Анафоричні форми такого наголосу не мають. Розглядаючи функції, виокремлені К. Бругманом, Я. Курилович дуже влучно визначив відмінність між дейктичними й анафоричними формами: дейктичні форми вказують саме на відомі предмети, тоді як анафоричні форми вказують на слова (контекст)2. Тому анафору іноді називають також відносною дейксою3. 004. У литовській мові також можна виокремити ці дві функції вказівних займенників: дейктичну й анафоричну. Однак, спираючись лише на семантику, часто важко приписати формі займенника ту чи іншу функцію, тобто сказати, чи вказує ця форма на предмет із підкресленим виділенням, чи без такого виділення. Тому в цій статті відмінності функцій форм tas, ta обґрунтовуватимуться не лише значенням, а насамперед позицією форм у реченні та їхніми парадигматичними особливостями, тобто тим, як ці форми співвідносяться з іншими формами тієї самої підсистеми. За парадигматичними особливостями форм tas, ta вирізняються дві основні підсистеми їхнього вживання. 1) Форми Tas, ta співвідносяться з формами šitas, -a; šis, ši; anas, -a. (Є й інші форми, але згадані форми становлять мінімальний склад цієї підсистеми.) Усі зазначені форми займають ту саму позицію, залежну від іменника, тобто вживаються як прикметники. Для них характерна дейктична функція. Зазвичай ці форми підкреслено вказують на відомий предмет, виокремлюючи його серед інших. Між собою ці форми різняться лексичними відтінками відповідно до того, наскільки вказаний предмет віддалений від мовця у просторі й часі. Форми Tas, ta є найнейтральнішими — вони вказують на відомий предмет, більшою чи меншою мірою віддалений від мовця, тоді як šis, ši; šitas, -a вказують на найближчий, а anas, -a — на найбільш віддалений від мовця відомий предмет. Предмет може бути відомим із попереднього контексту (його могли згадати й раніше) або називатися після займенника. Напр.: Один сказав: — Така в неї хвороба, як у мене здоров’я! Інший: — Твоя сама не була така слабка навіть коли помирала, як моя, коли одужала. Петрас… почув ті жарти. ŽemR I 185. — Можеш собі йти, якщо тобі так пасує ця стара почорніла шмаркачка! — бурмотіла, прорікаючи слова, Марце… Не відженете мене за тим дурнем (ідеться про Курмеліса). ŽemR I 173. Колись була коробочка сірників, і ті сірники дуже пишалися своїм походженням. BalčAP 201. Петрас вийшов із лісу, повернув просто через пеньки в той бік, звідки брязкали залізяки. ŽemR I 178. Господиню вже отримано від самої пані. Це та доброчесна стара Каролієне, вдова-богомолка, сухорлява, яку всі називають Тіткою. VaižgP I 140. Пор.: Покійна матуся звикла носити й побачу, як кішка мишу, буряки. А ця твоя господиня (молода дружина) — адже ж не вона тут стоїть! ŽemR I 186. Справді, той день, коли дід востаннє був надворі, так ясно й досі стоїть йому в пам’яті, наче це було вчора. SimonR IV 16. Таке саме акцентоване вказівне (дейктичне) значення й прикметникову позицію згадані займенники мають і в тих випадках, коли поряд із ними немає іменника, але його можна зрозуміти з контексту. Пор.: 2 Е. Курилович, Очерки по лингвистике, Москва, 1962, p. 204. 3 Є. Кржижкова, Зауваження про систему вказівних займенників у сучасних слов’янських літературних мовах, Російське та слов’янське мовознавство, Москва, 1972, с. 144. 36 … син купця мандрує світом і розповідає казки, тільки вже не такі веселі, як та про сірники (= як та казка про сірники). BalčAP 203. Дейктичні форми tas, ta; šis, ši; šitas, -a; anas, -a співвідносяться між собою як семантичні варіанти певної системи. Tas, ta — первинні форми: вони найширше вживані й найбільш нейтральні щодо значення. Šitas, -a, šis, ši; anas, -a — вторинні, вживаються вужче й мають спеціально визначені значення⁴. Tas, ta у цьому разі не можна протиставляти формам jis, ji, які займають іншу (іменникову) позицію. У певному контексті форми tas, ta можуть замінювати форми šis, ši, šitas, -a або anas, -a, але в жодному разі не форми jis, ji. Останні форми можуть замінювати лише все сполучення іменника та форм tas, ta. Пор.: Можеш собі йти, якщо тобі так до вподоби, старий цей (= šis, šitas) пересохлий, почорнілий! але: Жили-були коробочка сірників, ті сірники (= jie) дуже пишалися своїм походженням. Окрім дейктичної функції (виразного вказування з відтінком виокремлення), прикметникові форми tas, ta вживаються подібно до артиклів в інших мовах. У цих випадках їхнє вказівне значення послаблене, і тому вони не є обов’язковими; для них характерний виразний підсилювальний відтінок значення, і часто їх можна опустити (особливо коли наявні інші так звані особливості актуального членування — наголошена інтонація, відповідний порядок слів, винесення певних слів тощо). У сучасній литовській мові вони виконують, можна сказати, стилістичну функцію⁵. — Де той наш Петрас пропав? ŽemR I 206. А та водяна курочка, — чи не жабка, — бредучи по калюжі, верещить: «Лисим стане! Лисим стане!» Нарешті той жук-куїсіс, дрібненький жучок, підлізши до вуха, дзижчить: «Брате, братику! Хотів рубля, рубля!» ŽemR I 200. Таку саму функцію виконує і займенник šitas, -a, наприклад: Майже навкарачки шкандибає він босоніж назад уздовж лави, зачіпає батька, що сидить. Той одразу кричить: — Знову ти тут, хай тебе грім поб’є! Немає життя через цих дітей. BaltPV I 13. 4 Щодо первинних і вторинних форм див. J. Kurylowicz, The Inflectional Categories of Indo-European, Heidelberg, 1964, p. 15. 5 A. Valeckienė, Lietuvių kalbos įvardžiai ir jų reikšmės, LKK VI, Vilnius, 1963, p. 41, 42; D. Lukšys, Savotiška įvardžio tas vartosena, „Kalbos kultūra“, Vilnius, 1964, 7, p. 47. Сумнівним є твердження А. Росіна («Kalbotyra», XXIV (1)), що в литовській мові є артиклі, які походять від вказівних займенників, як і в інших індоєвропейських мовах. До означеного артикля, який він докладніше розглядає, він зараховує вказівні займенники й у тих випадках, коли вони ще мають виразне вказівне (дейктичне) значення (вказують на раніше згадані предмети), пор. наведені ним приклади: Pons parsivežė paukštį iš usenio (= užsienio)… ūkinėdys pasakė: „Vyrai, kas tą paukštį pavogs,… užplaks bus!“ …eme kilika… biladams… Tas kilikas naujas te(tamentas e)ti mana… (Mž 26–27). …klau(f)ikem… ape ubaga Lažari…. teipo ir apie fchi Lažari kalbedami… turim daboti/fi… Ifch tie fos (kon)te Loza-rio giwenimas… pawargens buwa… (BP II 189). Thie ifch wieno wi(f)adai fteng(e)fi prie(ch f)chi Kri(f)tu (BP I 108). Panna tureio funu… Tą funu žmones Emmanuel wadina (KN I 138) та ін. Навіть у тих мовах, які справді мають артиклі (наприклад, німецькій), у цих випадках, як і в литовській мові, можуть уживатися відповідні займенники, а не артиклі, пор.: 1) Чому ти кажеш, що Син Людський має бути піднесений угору? Хто ж цей Син Людський? (Ів 12, 34) — Und wie sage(n) denn / Des men(s)chen Son mus erhohet werden. Wer ift die ser menschen Son (Biblia… Deudsch Auff(s) new zugericht von D. M. Luth. Wittemberg, 1549), 2) Давид усе це передбачив і говорив про воскресіння Месії… Цього Ісуса Бог воскресив (там само). Литовські займенники tas, ta, šitas, -a та інші, вживані з послабленим дейктичним значенням, лише наближаються до артиклів інших мов і дещо схожі на них, але аж ніяк не є такими артиклями, як у германських мовах (німецькій, англійській та ін.). А приклади, у яких зберігається виразне дейктичне значення займенника, взагалі не слід зараховувати до цієї «артиклевої» функції. 37 Ці займенники вже не мають помітніших відмінностей між собою навіть із семантичного погляду. У літературній мові частіше трапляються форми tas, ta як нейтральніші форми. Займенники jis, ji також не мають жодного стосунку до згаданих емфатичних форм. 2) Форми Tas, ta вживаються в позиції іменника й насамперед співвідносяться з іменниковими формами jis, ji, а також із формами šis, ši, šitas, -a; anas, -a та ін., уживаними як іменники6. Усі ці форми мають анафоричне значення. Виступаючи в позиції іменника, вони зазвичай указують на згаданий вище відомий предмет без акцентованого виділення й у такий спосіб замінюють раніше згадані іменники. Ці форми є суто субститутами іменників. Усі гроші дісталися його синові, а той почав весело жити. BalčAP 199. Жолис розговорився з Марцелею, що несла кошик, а та, опустивши голову й похмуро дивлячись, посміхалася. ŽemR I 172. Кульбаб і рижиків (рудоголовий боровик) уже не стримати: ті розсипалися по всьому березняку. ŽemR I 177. А королівна подарувала йому меч, оздоблений золотими монетами, ті йому дуже стали в пригоді. BalčAP 201. Пор.: Між Вілюсом і Мартінасом сидить, втиснувшись, пані Гайдієне. Вона гарна й весела. Вона розмовляє з Вілюсом, — а цей тим часом нічого не відповідає. SimonR IV 359. — Може, і ти підеш разом із ним (на нічне пасовисько)? — Мене не беруть. Йонас ходив, а цей (= Пятрас) не йде. BaltPV 100. Узагалі ті двоє (=Лепукас і Фердукас) були звичайними людьми, напівінтелігентами. VaižgP I 56. Між собою ці форми різняться лексичними відтінками й утворюють семантичні варіанти. У цій підсистемі первинними є не форми tas, ta, а jis, ji — вони вживаються найчастіше й цілком нейтральні щодо значення. Форми Tas, ta та всі інші згадані тут форми є вторинними: вони вживаються рідше й мають додаткові лексичні відтінки. Форми Tas, ta відрізняються від šitas, -a; šis, ši, з одного боку, і від anas, -a, з іншого, по суті так само, як відповідні форми з дейктичним значенням, згадані вище для першої підсистеми, — за віддаленістю позначуваного предмета від мовця. Однак у цій підсистемі тричленна система зазначених займенників уже зовсім слабка. Коли ці займенники вживаються анафорично (без акцентованого виділення) у позиції іменника, вони часто втрачають свої лексичні відтінки й виходять з ужитку. Як анафоричний займенник, anas, -a уже зовсім рідкісний, нечасто вживається й šitas, -a. Порівняно з останнім, дещо частотніший варіант šis, ši, але й його часто можна замінити нейтральнішими формами tas, ta⁶. Пор.: Не знімаючи калош і не скидаючи мокрого снопа, він витяг із-за пазухи вологий аркуш паперу й простягнув його Гінтаутасу. Той (=цей) жадібно вихопив його з заціпенілих рук гостя. VaižgP I 127. Я щосили погнав коней, ці (=ті) як кинуться бігти… PaukštAK 67. Šis, ši зазвичай зберігаються, коли чітко протиставлено ближчий і дальший позначуваний предмет або коли в тому самому реченні поруч із šis, ši є також tas, ta. Пор.: Звиклий до своїх тісних подвір’їв, цей двір і двором не здавався — лише відкрите поле без огорожі. VaižgRR I 117. Діти тихенько сміялися. Вони кинулися бігти з городу до хати. Найстарший був швидший і залишив менших позаду; ті женуться за ним, плачучи, а він обернувся й ударив ногою в спину. ŽemR II 323–324. 6 Щодо інших форм докладніше див.: A. Valeckienė, Anaforiniai įvardžiai — daiktavardžių variantai, „Baltistica“, VII(2), 1971, p. 139 т. д. 38 З іншого боку, найнейтральнішим у вживанні варіантом серед усіх форм, згаданих вище в цій підсистемі, зокрема тих, та, є jis, ji. Цей займенник, можна сказати, вживається без обмежень (особливо в нейтральному стилі літературної мови). Jis, ji часто можуть замінювати форми tas, ta, але зворотні випадки трапляються рідше. Форми Tas, ta часто не можуть замінити форми jis, ji насамперед тому, що, крім анафоричної функції (яка є єдиною для форм jis, ji), tas, ta мають і інші функції. Пор.: 1) Цим він ніби хотів підкреслити, що його твір не можна беззастережно віднести до роману, епопеї, прозової поеми чи якогось іншого жанру. VaižgP I 12. 2) Гаснуть і очі громадян, поховавши надію на сонце. Залишається йому на пам’ять — краплинами стікають свічки з даху… VaižgP I 43. 3) Праця — радість і джерело здоров’я, праця звеличує й облагороджує людину, ніби каже письменник. І тут не можна з ним не погодитися. VaižgP I 25. У першому реченні, якщо замінити jo на to (veikalo), змінюється позиція займенника та його функція. Кажучи to veikalo, ми вказуємо саме на той твір, відомий із попереднього контексту. Кажучи jo veikalo, ми вказуємо на відому з попереднього контексту особу, якій належить твір. У другому реченні jam займає позицію іменника та виконує анафоричну функцію. Він указує на відому, згадану раніше особу, яка є об’єктом дії (залишається йому). Якщо замінити jam на tam, останнє одразу пов’язується зі словом atminimui (tam atminimui), тобто займає позицію прикметника і виконує дейктичну функцію. Він указує на відому, згадану раніше пам’ять. У третьому реченні juo вказує на письменника (не можна з ним, тобто з письменником, не погодитися). Якщо замінити juo на tuo, вказівка суттєво змінюється: не можна з цим не погодитися означає, що не можна не погодитися з тим, що праця — джерело радості й здоров’я. Анафоричні форми tas, ta часто вживаються, коли в реченні згадується кілька предметів; формами tas, ta зазвичай указують на останній згаданий предмет (особу), пор.: Зупинилися на ринку: один, кружляючи навколо, кому хотів, у руки совав батога, а той безсоромно хльостав чак-чак того, хто стояв поруч, і гнав його круг ринку. Побитий, вихопивши батіг, знову передавав його іншому, а той, хто стояв поруч, також шмагав шмяк-шмяк. ValPJ 51. У цьому реченні tas важко замінити на jis. Коли вказують на згаданий раніше суб’єкт дії, вживають jis, ji, пор.: Про інших людей минулого, пов’язаних із пером, Вайжгантас сказав, імовірно, чимало правди, але, говорячи про себе, він явно перебільшив. VaižgP I 30. Старий не звик, щоб його не шанували. BorMS 18. Але Улі зовсім не переймалася ні жінками, що зупинилися, ні їхніми балачками, а ще менше — всіма покараннями, тут, на землі, і там — у пеклі. У чому ж була її провина? Тільки в тому, що вона була молодою, гарною та веселою, тож усі парубки до неї залицялися, але одружитися не хотів ніхто, бо вона не мала ні приданого, ні посагу. BorMS 24. Тут форми займенника jis, ji не можна замінити формами tas, ta. Докладніший розгляд відмінностей між формами jis, ji та іншими анафоричними формами виходить за межі нашої теми. Тут хочемо лише наголосити, що лексичні відтінки анафоричних займенників часто стерті, а в багатьох випадках уживання цих займенників залежить від структури речення. Особливо часто нейтралізація трапляється тоді, коли за певного контексту одну форму замінює інша. Тут варто також відзначити специфічне, структурно зумовлене вживання форм tas, ta як слів-корелятів у підрядному реченні з відносними займенниками. Хто дешево здобуває, той дешево й витрачає. Sln. Не той сильний, хто б’є, а той, хто витримує. PP 213. 39 У реченнях такого типу форми tas, ta пояснює підрядна частина. Ці форми можуть стояти як перед пояснювальною частиною, так і після неї. У таких реченнях форми tas, ta займають позицію відмінкових форм іменника (особливо зі займенником kas), але, оскільки їхнє вживання структурно зумовлене, у таких випадках ці форми не можна замінити формами jis, ji. 005. Безродова форма tai функціонує значно вужче, ніж відповідні форми того самого займенника чоловічого та жіночого роду tas, ta. Вона належить лише до другої з названих вище підсистем, тобто завжди вживається субстантивно — займає позицію певних відмінкових форм іменника — і має анафоричне значення. Цією формою вказують на те, про що йшлося раніше або що було сказано одразу після неї, без виразного виділення. Найчастіше форма це вживається в позиції називного відмінка суб’єкта та знахідного відмінка об’єкта. Пор.: Шимоні завжди піклувалися про пригноблених, це вже в них у крові. SimonAŠL 24. Поетеса вміла бути молодою з усією безтурботністю, ілюзіями та сміхом молодості. Це вдається небагатьом. KubSNL 171. Хмаринка болю пробігла по чолах усіх, коли згадали покійного татка. Помітивши це, матінка сказала… ŽemR I 154. … не встигаю злізти з коня, а броненосець уже заривається в землю. Зробити це йому допомагають надзвичайно міцні кігті. IvanPŽ 60. Особливо приголомшило Ганса Цвібака те, що серед прибулих хрестоносців він побачив вільних Кілгайліса й Шарка. VienPD, K 334. Отже, за позицією та значенням форму tai можна пов’язати лише з анафоричними іменниковими формами чоловічого та жіночого роду (2-га підсистема). Інакше кажучи, анафоричними є лише три форми: tas, ta, tai, а дейктичними (у вузькому розумінні) є лише дві форми: tas, ta. 006. Для анафоричних форм tas, ta, tai спільними є однакова позиція (вони займають місце відмінкових форм іменника) і функція. Однак ці форми дуже відрізняються одна від одної. Форма Tai протиставляється водночас формам чоловічого та жіночого роду tas, ta. Вона відрізняється від форм tas, ta передусім характером указування на предмети та антецедентами. Крім того, протиставляючи форму tai формам tas, ta, її тим чи іншим чином також протиставляють семантичним і синтаксичним варіантам форм tas, ta, насамперед основному варіанту цієї системи jis, ji. З іншого боку, форма tai, долучаючись до згаданої вище підсистеми анафоричних займенників, вводить і нових членів, із якими форми tas, ta безпосередньо не взаємодіють. Усі ці відмінності буде розглянуто далі. Форма tai (tatai⁷): інваріантне значення та співвідношення з формами tas, ta 007. Форми tai і tas, ta насамперед утворюють семантичну опозицію. Їх протиставлено за характером указування на предмети. Форми чоловічого та жіночого роду tas, ta вживаються для конкретного вказування на відомі предмети, згадані раніше. Найчастіше ці форми використовуються для вказування на осіб. — Левуко! — вигукнув Балтарагіс. Той обернувся й слухав. ŽemR II 62. Шльокш — шльокш хлюпав воду на дівчат, а, намочивши їх, хі-хі-хі, сміявся, бо ті, пристойно вбрані, наче на свято, шаруділи. ValPJ 83. 7 Значення форми tatai таке саме, як у форми tai, однак перша форма вживається дуже рідко; див. таблицю 1. Тому tatai далі окремо від tai не розглядатиметься. 40 Формами «той», «та» позначають також інших живих істот. Той схопив лисицю за хвіст, але вона, вирвавшись, блискавично з’явилася під столом. ValPJ 55. Він (Пранайтіс) нічого не відповів, лише вдарив батогом кобилу, і та помчала дорогою навіть галопом. Myk-PutS 19. Форми «той», «та» також позначають і неживі предмети. Кульбаб і рижиків [рудоголовий боровик] не приборкати: ті розсіялися по всьому березняку. ŽemR I 177. Усі взуті в чоботи, але їх носили лише до виходу з церкви. ValPJ 30. Я запитав: «Що танцюватимете?» Відповіли: «Англезу». Коли мені грали ту мелодію, усі… ValPJ 74. У всіх цих випадках, коли конкретно вказують на відомий предмет, той, та форм мають антецедентами (слова, що вказують на той самий предмет, що й займенник) певні іменники. Зазвичай предмет спочатку називають іменником, а потім, вказуючи на той самий предмет, уживають займенник. Отже, той, та займенник замінює певний іменник, як і він, вона та інші згадані вище анафоричні займенники. Форми чоловічого й жіночого роду однаково вказують на згадані предмети, за характером указування вони не різняться. Той, та форми відрізняються між собою лише антецедентами. Вони узгоджуються з антецедентами в роді й числі. Так, якщо антецедент має форму чоловічого роду однини, то й займенник уживається у формі чоловічого роду однини тощо, пор.: Тея запитала батька: «Чи дозволяєш видати доньку?» Той відповів: «Дозволяю». Запитала матір: «Чи дозволяєш?» Та знову відповіла: «Дозволяю»… ValPJ 156. А королівна подарувала йому меч, усіяний золотими монетами, які дуже стали йому в пригоді. BalčAP 201. Отже, різниця між формами чоловічого й жіночого роду є суто граматичною: вона ґрунтується на узгодженні цих форм у роді й числі з іншими формами (антецедентами). Коли той, та форми вживаються як співвідносні слова в складнопідрядному реченні з відносними займенниками, їхнім антецедентом є вся фраза, висловлена в підрядній частині. Хто ображає Рімшене, той ще не народився… ŽemR I 27. Хто ранку не бачить, хто нічого не будує, тому не буде місця в гурті нової праці. Kors(LKŽ V 363). Хто везе, того й б’ють. JabIRR I 492. У кого добрі нігті, у того й горло широке. ŽemR I 203. Не той ішов першим, хто знайшов, а той, хто загубив. PP 212. Тож не цурайся, чоловіче… дякувати тому, хто дав тобі вогонь і тепло. DonR 97. Соромляться лише ті, хто не соромиться лінуватися. DonR 39. Я ж із тими, хто не боїться плисти, коли хвилі б’ють. SNėrP I 223. Хто вирушив на полювання, той підстрелив лисицю. JV 1060. Кого немає, той винен. Dkš. Antecedentas – šalutinis dėmuo, gali eiti prieš įvardį ir po jo. Tokiais atvejais tas, ta formos taip pat nurodo tam tikrą konkretų (tik neapibrėžtą) daiktą, paprastai asmenį, kurį apibūdina šalutinis dėmuo. Tas, ta formos derinamos su santykiniais įvardžiais. Su tas vyr. g. vienaskaitos formomis dažniausiai vartojamos atitinkamos kas, rečiau kuris, katras vyr. g. vienaskaitos formos (Tas dar negimė, kas (kuris, katras) Rimšienę apšne kės). Su vyr. g. daugiskaitos (tie) ir moteriškosios giminės (ta, tos) formomis paprastai vartojamos kuris, -i, katras, -a formos (kas šiuo atveju retesnės), atitinkamai suderintos su pirmosiomis gimine ir skaičiumi (Tie (ta, tos) dar negimė, kurie (kuri, kurios) Rimšienę apšne kės). У таких реченнях форми той, та, їхній антецедент (підрядну частину), а також самі форми той, та можна замінити субстантивною (дієприкметниковою, прикметниковою) формою, утвореною з 41 дієслово підрядної частини (антецедента) та його відповідник у цій позиції (форма присудка). Пор.: Хто (який) обмовить Рімшене, той іще не народився⇒Той, хто обмовить Рімшене, ще не народився. У трансформованому реченні субстантивна форма той, хто обмовить означає особу, на яку вказує форма той. 008. Безродова форма це вживається узагальнено й неконкретно для позначення явищ, дій або предметів. Раполас нічого не робив, але йому самому це було неймовірно огидно й нудно. VaizgRR I 127. Один нявкав, мов кіт, інший мекекав, мов теля... Я, почувши це, не витримав. ValPJ 67. Його зовнішність, його душа його зовсім не цікавили, бо він не мав про це жодного уявлення. VienPD, K 158. На відміну від форм той, та, антецедентом яких зазвичай є іменник, антецедентом форми це найчастіше є ціла фраза: член речення, усе речення, кілька речень, абзац тощо. Форма це вказує на те, що виражає вся фраза. Антецедент може стояти перед формою це або після неї. У препозиції (перед формою це) стоїть антецедент, який становить: a) Частина складносурядного або безсполучникового речення чи кілька таких частин. Він розмовляв зі мною як із дорослим, і це було мені дуже приємно. VenclPU 436. Ще тоді, коли я приватно навчався у вчителя Бутаускаса, мене запросили зіграти в одній п’єсі, а це в ті часи було великою рідкістю і честю. VenclPU 320. І очі позападали; перетворився на запеклого ледаря, розлігшись спати — хіба це личить такому молодому? ŽemR I 69. b) Головна частина складнопідрядного речення. ... усю роботу по господарству він виконував так жваво, так легко, ніби це була для нього справжня «розвага», а не тягар. VaizgP I 215. Не курити тютюн будь-якого виду, бо це обтяжує груди. BaranR II 8. c) Підрядна частина складнопідрядного речення (у таких випадках антецедент може стояти й після форми це, див. далі). Те, що старий Відмантас, напившись пива, жартома провістив, несподівано швидко здійснилося. VaizgP I 67. Як, коли і хто першим потрапив до Литви, це залишається прихованим за туманами глибокої давнини. VaizgP I 60. Хоч згадану роботу й не вдалося виконати, але, попри це, час, який я провів із нашим мовознавцем, не минув даремно. BūgRR I 190. d) Будь-яка частина або кілька частин у реченні змішаного типу. Тут він згадав, що з цього питання ще не говорили з самою Даратою, але це не могло змінити задумів коваля. VenclR III 108. Край, де мешкають згадані зоологи (Туркменія), здавна відомий як осередок малярії та лейшманіозу, але в тих районах, де багато кажанів, ці хвороби трапляються значно рідше; вважають, що це заслуга кажанів, адже вони очищають край від комарів та інших комах, які поширюють ці хвороби. IvanPŽ 32. e) Окреме речення або кілька речень. «Дякую, дякую, бабусенько, ваша пісенька дуже гарна!» Почувши це, бабуся почала хихотіти. ValPJ 20. (Kazelis) Знаєш, матусю, ким я хотів би бути? 8 Щодо значення це порівняй: K. Ambrasas, Kai kurios semantinės ir morfologinės anglų ir lietuvių kalbų asmeninių įvardžių savybės, „Kalbotyra“, XXI, Vilnius, 1970, p. 227. 42 (Morta) Тобі ще зарано про це думати. Спершу підрости. SruogR II 170. Не буде в державі двох королів! Єдине тіло розколеться на частини! Зруйнується наша єдність! Вибухне війна! Батьківщина і церква заллються кров’ю, а вороги сплюндрують могили предків, — тобі, королю, доведеться за це відповідати! SruogR II 85. Пасивні дієприкметники (=непрямої дії) і в латиській мові нічим не відрізняються від наших. Це чітко видно з наведених прикладів. BūgRR I 535. f) Цілий абзац. Промайнула берізка, що дихала приємними пахощами, і зникла, мов літній туман. Ранки пахнуть срібною росою, а в траві грає бабка. Ніжно хлюпочучи срібними хвильками, у чудовій долині дзюрчить струмок, у чебрецях дзижчить бджілка, а на родючих нивах достигають колоски. Задушлива спека триває цілий день. Дзвенять коси гучними голосами... Хоч це й утішає, хоч і надихає, та душа моя нещасна... BaranR II 33. А. Vienuolis цілий епізод, у якому розповідається, як Jogaila, граючись із Vytautas, мало не зносить тому голову, позначає займенником tai: Але це було давно. VienPD, K 426. У літературі чимало таких випадків. У постпозиції (після форми tai) стоїть антецедент, який зазвичай становить: a) Підрядна частина складнопідрядного речення. Як людина може вигадати те, чого ніколи не було? PaukštAK 44.... зі мною не сталося нічого нового, крім того, що досі я залишаюся здоровим. BaranR II 96. Вона саме думала про те, як виросте і коли це станеться. SimonOBT 49. Тоді гості почали сварити Stanislovas за те, що він викрав у них молоду дівчину. ValPJ 111. Нас тут наразі цікавить не те, чи правдива казка про Widewut’į, чи ні. BūgRR I 187. b) Пояснювальна частина речення або пояснювальний член. Ось чудова слабкість людини з порожньою душею — вихвалятися давністю свого роду... VaižgP I 62. Adomukas ще не до кінця розумів, що ж це означає — твого дядька більше немає. VaižgRR I 154. c) Цілий пояснювальний абзац із кількох речень. Чудове це було видовище і зворушливе! Він виїхав зустріти короля за міські ворота, наче юнак, на білому, оздобленому золотом коні. Майорять прапори, гримлять сурми... Король почав витирати сльози... А кінь Vytautas’а зупинився, струснув гривою, пирхнув і помчав через поле, наче шалений вихор... І князь упав, мов колода... SruogR II 126. «Дядьки й тітки» Vaižgantas починає слівцем tai, поясненням якого є вся повість. Порівняй: Добре було б, якби це були брати й дружини батька чи матері... Мені ж доводиться вводити в епопею литовського народу інших дядьків і тіток. Сумна це буде історія... VaižgRR I 35–36. У всіх цих випадках, коли antecedent форми tai є фразою, вказівка цієї форми дуже загальна. Коли antecedent становить речення або член речення, вказівка форми tai зосереджується на присудку речення — дієслові або його еквіваленті в цій позиції. Тому в деяких випадках форму tai можна замінити віддієслівним, прикметниковим або іншим (відповідно до форми присудка) іменником, що позначає абстрактну дію, або інфінітивом дієслова. У такому разі перед іменником зазвичай потрібен вказівний займенник (tas, šis). 43 Було вирішено йти на Ліду, хоча про це (= про те рішення) знали лише наближені князя. VienPD, K 405. Органи дотику дуже добре розвинені, і це (= цей розвиток органів дотику) має життєво важливе значення для кита під час занурення й виринання. IvanPŽ 204. Сонями цих звірят називають тому, що з настанням зими вони надовго засинають; деякі види перед цим (= перед тим засинанням) відгодовуються. IvanPŽ 108. Зубна система подібна до системи комахоїдних, і це (= ця подібність) ще раз доводить, що ці дві групи споріднені. IvanPŽ 28. І все ж часто, часто, бо так уже треба. Це необхідний літній додаток; це — концерт красунь (= Tas džiausėjimas…). VaižgP I 223. Але прогрес людства припинився б, якби ніхто не вказував пальцем на наявне зло й не прагнув чогось кращого, досконалішого. Це обов’язок поета (=Викривати зло, прагнути краси — обов’язок поета). KubSNL 84. Пор. такі вислови: — Що ти тут маєш? — запитав його інший старий чарівник, який не мав жодного імені, і ця відсутність імені була його найбільшою цінністю (= і це було його найбільшою цінністю). BalčAP 93. Підійшовши до трону, де сидить принцеса, вони просто втрачають дар мови, лише повторюють її останні слова, а це повторення їй зовсім не личило (= і це їй зовсім не личило). BalčAP 238. Тільки самі глузливі й далі тримали свої персні у вовняних рукавичках: вони були дуже обережні, а така обережність, треба сказати, таки нудна річ! (= а це, треба сказати, таки нудна річ!) BalčAP 274. У деяких випадках увесь antecedent, який становить підрядна частина з відносним займенником, (а також і форму tai) може замінювати форма середнього роду дієприкметника або прикметника, що виконує роль присудка підрядної частини або утворена від дієслівної чи прикметникової форми, яка виконує в цій частині роль присудка. Форма середнього роду позначає загальне явище, пов’язане з дією або властивістю. 1) Але ні важко Казіуку, ні обтяжливо. Ось, буде обтяжливо здійснити те, що самому задумано, відчуто, полюблено й плекано... VaižgRR I 402. ⇒ Ось, буде обтяжливо здійснити задумане, відчуте, полюблене й плекане. 2) Звідки в людині береться здатність бачити у світі те, чого ніхто не бачить. KubSNL 55. ⇒ Звідки в людині береться здатність бачити невидиме для інших. 3) Досить буде віддати нужденному те, що нам самим уже не потрібне. VaižgP I 73. ⇒ Досить буде віддати нужденному (те), що самим уже не потрібне. Такі заміни й трансформації, звісно, обмежені як структурно, так і стилістично (можливі лише за інших сприятливих умов), але вони показують, наскільки в цих випадках (коли antecedent — фраза) вказівка форми tai є загальною порівняно з указівкою згаданих вище форм tas, ta (jis, ji тощо). Навіть у тих випадках, коли antecedent форм tas, ta є підрядна частина з відносним займенником, вказівка набагато конкретніша (Хто обмовить Рімшене, той ще не народився (вказується певна особа)), ніж указівка форми tai. Вони мають і інші замінники (пор. 007). У всіх випадках, коли antecedent форми tai є фразою, цю форму ніяк не можна замінити формами tas, ta; jis, ji чи іншими родовими формами анафоричних займенників. 009. У деяких випадках форма tai вживається також із такими antecedentami, як tas, ta; jis, ji та інші родові форми конкретної вказівки, тобто з іменником, що стоїть перед цією формою. Однак і в цьому разі між antecedentami форми tai та форм tas, ta; jis, ji та інших є відмінність. Форми tas, ta та інші конкретно вказують на певний предмет, який позначає і antecedent. Словом, між предметом, на який указують форми tas, ta, і 44 між предметом, позначеним його антецедентом, і предметом, позначеним ним, є цілковитий збіг. Натомість між предметом, на який указує форма tai, і предметом, позначеним її антецедентом, часто немає відповідності. Це трапляється через різні контекстуальні обставини. Між предметом, на який указує форма tai, і предметом, позначеним антецедентом, немає цілковитого збігу: a) Коли антецедент форми tai позначає абстрактний предмет, поняття якого не має чіткого визначення: йому можна приписати більше чи менше ознак, розуміти його в переносному значенні тощо. 1) Як перед малою операцією: хоч знаєш, що це не болітиме, хоч це й під кокаїном, усе ж тремтиш, нервуєшся. VaižgP I 195. 2) ...як і кому ж оціниш добру працю сонця, коли це й само собою зрозуміло? VaižgRR I 43. 3) А кімнатну показав? Хіба цього ще мало, каже? SruogR II 58. 4) ...уважно прислухаються до твердості сталі: женці розпізнають це за голосом. VaižgP I 223. 5) Був стомлений, боявся й неприємностей із непорядками: священикові це було не личило. Vaižg P I 178. У першому реченні антецедентом є операція, але tai указує не стільки на саму операцію, скільки на її перебіг (адже не можна було б сказати: операція (вона) не болітиме, операція під кокаїном). У другому реченні антецедентом форми tai є працю, але tai указує радше не на саму працю сонця, а на результати, що з неї випливають. У третьому реченні, де антецедентом tai є показання, мається на увазі, що tai указує на все, що говорили служниці, а не на якесь одне конкретне показання. У четвертому реченні форма tai позначає не саму твердість сталі як таку, а ступінь твердості коси. В останньому реченні tai указує на неприємності з усіма наслідками, що з них випливають. У багатьох таких випадках навряд чи можливо замінити форму tai родовими формами анафоричних займенників tas, ta; jis, ji тощо. Однак трапляються контексти, у яких форму tai у таких випадках можна замінити родовими формами згаданих анафоричних займенників⁹. Пор.: Він непокоївся і через сповідь, але, знову передбачивши всілякі труднощі й так багато суперечливих подій у своєму житті, відклав це на пізніший час. VienPD,K 167. Отямившись, пан Герулавічус лише сказав присутнім, що побачив велике диво і що сповідається в цьому лише одному настоятелеві. VienPD,K 201. У цих реченнях замість tai можна вжити відповідну форму jis, ji (відклав її — сповідь; сповідається в ньому — диві). Однак, коли сповідь замінюємо займенниковою формою ją, маємо на увазі радше саму дію, конкретну процедуру, тоді як вказівка форми tai ширша: вона охоплює також те, що буде сказано під час цієї сповіді. Те саме стосується заміни слова «диво» формою ji. Пор. ще такі речення: 1) Ну, тільки тепер я відчув сморід, але (= проте) такий, що все містечко може від нього здохнути. О, lieber Gott! звідки це, що це. VaižgP I 188. 2) Нічого за все своє життя, навіть цього свого почуття, Свіставічюс не намагався зважити — якої воно ваги й цінності; розпитати, звідки воно, що воно таке і яке? VaižgP I 117. У першому реченні антецедент сморід замінює tai, у другому — почуття спочатку позначає tai, а далі — двічі jis. Пор. такі самі вислови в такій самій си- 9 Форму tai зручніше зіставляти з формами анафоричних займенників jis, ji, оскільки вони найнейтральніші й найуживаніші, тоді як форми tas, ta, šis, ši тощо мають спеціальне значення і в багатьох випадках також можуть бути замінені формами jis, ji. Крім того, родові форми tas, ta не слід плутати з формами чоловічого роду однини tas, ta, tam, tą тощо, які мають відповідну функцію, як і форма tai (див. далі). 45 ситуації з різними займенниками: звідки це, що це (дитина) і звідки він, що він (почуття). Тут форми це та він, вона так мало відрізняються своєю семантичною функцією, що вживаються паралельно. Це випадки, коли через певний контекст сфери вживання це та він, вона перетинаються. б) Коли антецедент форми tai означає назву. …гроші на господарство можна буде зібрати деінде. — Де? — здивувався Свєставічюс… — У Лінксмінє. Знаєш, що це означає? — Знаю, місце радості, розваг. VaizgP I 133. …перший князь, згаданий у татарському літописі, має ім’я: Szwejst-Sapandaila. Литовською це означає: Найсвітліший – Najjas’niejszy – Sijatelnyj. — Батвініс? — Це прізвище? У цих реченнях форма tai указує не на місце (Лінксмінє) чи особу (Сапандайлу, Батвініса), а лише на саму назву цього місця й цієї особи, які далі коментуються. Пор. вислів: Знаєш, що вона для мене означає (Лінксмінє)?, де мається на увазі лише місце. в) Коли антецедент форми tai означає кілька предметів одного й того самого виду, а форма tai указує на них приблизно як на речі цієї сфери. 1) …і вона сама охоче йшла, несучи не менше «пирога й сиру», ніж інші жінки. І мило прийняти це від неї, знаючи, що вона бере це у свого пана не потайки й приносить не крадькома. VaizgP I 142. 2) Щоправда, він заходив до тієї кімнати лише ночувати, а вдень мав відведене місце в пивниці, але все-таки це було краще, ніж «лабіринт». Myk-PutAŠ 62. У першому реченні tai указує не конкретно на «пиріг і сир», а на все, що зазвичай несуть, ідучи в гості. (Не випадково автор пише «пиріг і сир» у лапках.) У другому реченні tai указує не стільки на кімнату й місце в пивниці, скільки загалом на таке становище в його житті. Пор. також такі речення: …та ще й клуні повні зерна, сала, льону, вовни? Для вас це дрібниці, а для Анса — спокуса, заздрість. VaizgP I 74. – А що нам сказати про харчі та корм для коней? — Це ми разом обговоримо з магістром. VienPD,K 399. Вона не уявляла щастя й повноти буття без немовляти, що радісно лепече, люблячого чоловіка, свого затишного домашнього куточка. Це — перша ланка людського існування. KubSNL 314. У цих прикладах замість форми tai форми родового роду (tas, ta; jis, ji тощо) були б неприродними; крім того, тоді змінився б і характер указування. г) Коли антецедент означає один конкретний предмет, а форма tai указує на нього з усіма його атрибутами та наслідками, що з цього випливають. 1) Цю луку маєток, відпускаючи кріпаків на панщину, навмисне відгородив для себе. Та йому це було незручно, далеко; тому він роздавав її селянам по клаптиках задарма. VaizgP I 86. 2) Сама низина густо й щільно вкрита травою, що буйно розрослася, наче овчина з густою шерстю. Де ж іще краще, ніж коли люди складають букет найчудовіших квітів. VaizgP I 219. 3). У маєтку ще є чимало всіляких забутих матеріалів. Збери це й вези до Лінксмінє. VaizgP I 134. 4) Подекуди в природі є природні солонці, і олені здавна ходять туди лизати сіль. Такі місця є в Сибіру, а місцеві мисливці знають про це й чатують на оленів, що приходять. IvanPŽ 261. У першому реченні tai указує не лише на саму луку, а й на всі незручності, що виникають через те, що ця лука далеко, не біля маєтку. Тут замість tai могло б бути й вона, ta- 46 адже тоді конкретно вказувалася б лише галявина. Крім того, поруч уже є форма займенника jam, тож друга форма того самого кореня була б стилістично небажаною. У другому реченні, вживаючи форму tai, мають на увазі не лише лугову траву, а передусім її буйне розростання. У третьому реченні замість tai можна було б сказати й ją (матеріал), це було б конкретніше, але автор якраз не хоче такої визначеності. Тут tai вказує не лише на матеріал, а й на дещо інше — на все, що в маєтку придатне для будівництва. У попередньому реченні tai можна було б замінити формою jas (тобто місця, солонці), але, коли кажемо tai, вказуємо ширше: не лише на ті місця чи солонці, а й на те, що олені приходять до них. e) Коли антецедентом є іменникове слово, що не має категорії роду, або інфінітив дієслова, tai у цьому разі дуже зручне. На купівлю землі… ледве дали 60 десятин. Та це, зрештою, дуже багато. VaižgP I 211. Поезія повинна долучатися до всього, що відбувається у світі, і відчувати відповідальність за це. KubSNL 126. Перетворити пережиту мить на слова — велика сила, перевага й особлива властивість лірики. Це закон цього жанру. KubSNL 174. В окремих випадках форма tai вживається з іменниками, що стоять перед нею, але з контексту важко сказати, чи цей іменник є антецедентом форми tai. Форму tai можна пов’язувати не лише з цим іменником, а й з усією фразою. …уже заходилося розбити всі човни, димлячи дорогою додому, як під хрестами простяглася постать — не ведмідь. Це (=те, що простяглося) виразно проступало крізь туман. VaižgP I 138. Вовк, поглянувши, каже: «Он там, на тому боці моря, літає зграя гусочок». Гусак відповідає: «Це (=те, що літає) не для тебе!» ValPJ 139. … є одна (свічка) за образ (=картиною), але tai (=те, що є за картиною) для свого дому… VienPD, K 24. Кладовище чотирикутником поросло різними деревами, особливо соснами та ялинами… Вони, як і колись, так і сьогодні тихо й таємничо наспівують свою пісню вічності. І все ж це (=те, що наспівується) звучить, наче голос матері, яка заколисує свою любу дитину, що плаче. SimonAŠL 8. Микодемова міна була така дурна, що хоч картину з нього малюй… Це (=те, що міна була дурна, дурнуватість міни) остаточно переконало Візгірду, що настала година його загибелі. VaižgP I 201. З усіх наведених вище варіантних випадків, залежних від контексту, видно, що вживання tai з антецедентами чітко не відмежоване від уживання форм за родами tas, ta, jis, ji та ін. Іноді можливі і tai, і ці останні форми. Форму tai зазвичай уживають, коли предмети називають, не бажаючи чітко їх окреслювати (узагальнене вказування). 010. Слід окремо вказати ще один випадок уживання форми tai, коли її антецедентом є іменник або слово, що його замінює. Цей випадок визначений структурно: tai стоїть у реченні або частині речення, присудком якої є іменник у називному відмінку. Цей називний відмінок характеризує форму tai і іменник або іменникову форму, що виступає її антецедентом. Антецедент зазвичай стоїть у попередньому реченні перед займенником — у препозиції, хоча іноді може стояти й після нього (інверсія). У цих випадках tai може вказувати (як форми tas, ta, пор. 007): a) На особу. Jonukas дістав би й більше деінде, бо це чоловік і кремезний, і ставний, мов із молока виліплений. ŽemR I 73. Неподалік від возика хтось, обхопивши коваля, заходився ніжно цілуватися. Це був молодий, вродливий парубок, одягнений у гімназичний одяг. ŽemR I 46. Уся Литва якраз відчула брак жінок-лікарок, 47 бо це ще новина. VaižgP I 70. Коваль озирнувся на Броніслава, а той, стоячи поруч, уже дивувався, побачивши Петронелю. Це була зовсім юна, висока, струнка, мов сарна, дівчина… ŽemR I 52. …купували (землю) земці такого ґатунку, яких він довго й виглядав… Це Вілюс Відмантас, прус із донькою, інтелігенткою Даратой. VaižgP I 125. б) Живу істоту. Дивиться, що та сама людина має продати таку звірину — а це був вовк. BsRP 40. Більшість ссавців живе на суші, але є й такі, що пристосувалися до дуже різноманітних ландшафтів. Порівняно з птахами, це спокійні, не надто рухливі істоти. IvanPŽ 9. …усі європейські, африканські й американські кажани дуже корисні людині — це важливі винищувачі шкідливих комах. IvanPŽ 28. З усіх американських мавп, мабуть, найкраще відомий рід капуцинів. Це звірята середнього розміру. IvanPŽ 46. Білки широко поширені по всій Європі та Сибіру аж до Північного Китаю. Це мешканець лісів. IvanPŽ 113. в) Абстрактний предмет або дію. Що означав соціалізм в очах С. Неріс? Це смерть зла, насильства, людського егоїзму. Це остаточна загибель злиднів і нерівності, гноблення та воєн… Це воскресіння людини з пилу приниження й нікчемності. KubSNL 108. Тоді всі їхні життєві функції сповільнюються, дихання стає рідшим, серце б’ється рідше, загальна температура тіла знижується, і такий стан триває п’ять-шість місяців. Це зимова сплячка. IvanPŽ 31. Вона не вважала контрабандне перевезення гріхом: це було ремесло всього прикордоння. VaižgP I 69. Ми сердимося на бур’яни за те, що вони такі плодючі. Хіба це не дурість? Хіба плодючість — вада? Це приклад того, як треба жити, щоб вижити. VaižgRR I 94. Для Васаріса це була надзвичайна подія: перший приїзд батьків, перша його, семінариста, зустріч із батьками. Myk-PutAŠ 36. г) Конкретний предмет. — Гарне питво… — І смачне. Що це? — Це домашнє вино з яблук. VaižgP I 116. Земля для С. Неріс була годувальницею, до якої зверталися найніжнішими словами селянської любові. Це джерело життя. KubSNL 373. — А ти знаєш, для чого ті башти? — Це тарани, щоб кидати каміння! VienPD,K 261. …видно було кілька великих будинків, покритих ґонтом. Це були будівлі волості й школи. VaižgP I 95. Я встромив би світлий мечик. Це моє світильце, світла моя свічечка. JD 798. Трапляються речення такого типу, у яких присудок становить той самий іменник, що й антецедент, тільки перший має різні означення (або підрядну означальну частину), якими й характеризується предмет. — Ну, а який же дух пронизав списом брата Рудольфа? — О, це був дуже страшний дух. VienPD,K 338. У католицькому суспільстві кохання С. Неріс не мало жодних прав. Це була любов до партії, зневажана, засуджувана й обмовлювана. Це було кохання поза законом. KubSNL 88. Замріявшись, він розгортав книжку… і, лежачи так, не відводив від неї очей цілих чотири години. Це були єдині години, коли Напаліс не бурчав. VaižgP I 233. Багато видів мавп із вузьким носом мають так звані защічні мішки — це мішок, що займає простір між кутніми зубами та щоками, IvanPŽ 48. Наказав їм не боятися мертвої пташки, 48 що лежав у тому коридорі. Це був справжній пташок із крилами та дзьобом. BalčAP 183. У реченнях цього та згаданого вище типу, де називний відмінок іменника, що становить присудок, характеризує предмет, позначений антецедентом, форму tai важко замінити родовими формами анафоричних займенників (jis, ji, tas, ta тощо). Таку заміну обмежує не значення займенника, а структура речення. Jis, ji можуть уживатися з тим самим антецедентом, але лише в реченнях іншого типу, де присудок виражений дієсловом або іншою формою, але не іменником у називному відмінку, що має характеристичне значення. Пор.: Особливо ж не допустити, щоб землі сусідніх дворян перейшли до чужих прибульців. Дворяни не цінують її, а для нас це джерело життя. VaižgP I 211. Тут антецедент той самий — землі як для форми jos, так і для форми tai, проте ці форми вживаються в реченнях різного типу. Ще пор.: Насамперед познайомимося з лисицею... Вона не надто уникає людини й часто оселяється поблизу міста. Це найчисленніший хижак Європи. IvanPŽ 157. Книжки Шяшіавілкіукай привозили від сусідів, де їх ніхто не читав, хоча й у піч ніхто не кидав. Ех, у хаті вони мали такі самі права, як молитовник, немов «свята річ», хоча це були балачки Алекни або наслідування Валанчюса. VaižgP I 229. ... але ні знання, ні ідеї та теорії не творять ліризму. Він стихійно б’є з основ психіки. Це вилив і голос глибинних людських сил. KubSNL 141. Пор. ще такі два речення: Також у Литві нерідко трапляється широковухий кажан; він середнього розміру (IvanPŽ 34) і Відоміший вид — кагуана. Це звірятко з досить струнким тілом, розміром із кота. (IvanPŽ 35). У реченнях із характеристичним іменником у називному відмінку форму tai не лише не можна замінити родовими формами анафоричних займенників (jis, ji; tas, ta тощо), а й узагалі не можна вилучити з речення. Ця форма є необхідним складником речення. Без неї речення було б важко побудувати. З іншого боку, вживання форми tai через постійність структурного типу зазначених речень стає стереотипним. Її функція вже, можна сказати, не відповідає функції повнозначного слова. Форма tai завдяки своєму особливому становищу в контексті семантично пов’язує антецедент з іменником, який характеризує позначений ним предмет. Тому форма tai у зазначених реченнях більшою чи меншою мірою тяжіє до частки. Пор. речення, у яких форма tai є виразною часткою: Санте́кліський палац — це невеличкий художній музей. VaižgP I 108. Найважливіша зброя бріджа — це його передні ноги. IvanPŽ 248. ... ось ця заграва — це Жежмаряй. VienPD,K 395. Вівці — це зовсім інше. Myk-Puts 96. Сокіл — це символ вільної, відважної людини, що бореться. KubSNL 123. Картопля скінчилася, а городи — це дрібниці: самі жінки все приберуть. ŽemR I 186. Майже всі люди, яких ти бачив у церкві, — це дворяни або напівпани. ValP J 43. Честь, королю, — це честь держави... SruogR II 39. Ці речення є трансформаціями речень зазначеного вище типу (форма tai із характеристичним іменником у називному відмінку), пор.: Джонукас дістав би більше й деінде, бо він чоловік кремезний і міцний (ŽemR I 73) ⇒ Джонукас — це чоловік кремезний і міцний, він дістав би більше й деінде. 4. 520 49 011. Форму tai також уживають із предикативним іменником у називному відмінку без вираженого антецедента. У цьому разі те, на що вказують, можна зрозуміти лише з контексту та ситуації. Він … уже давно цікавився, які тут ще інші пани їдуть окремо й так тихо в окремому купе. — То пакулінський чоловік! — сказав Леопольдас, голосом і помахом руки виявляючи велике презирство. VaižgP I 55. І обернувся … зовсім несподівано. Ні, це не те обличчя, яке я сподівався побачити. SimonAŠL 5. — Лицарю, це сон чи твій дух?! — підвелася зі стільця Knistautienė. І справді, вона не вірила, що це лицар Ґриже̇. VienPD,K 464. Сидить, мов пугач, дивиться, мов сова: це твій, сестричко, це твій обранець. Зростом до порога, завтовшки з товкач: це твій, сестричко, обранець! (нар.) ValPJ 109. Одного разу, перебуваючи у волосній канцелярії, він побачив на стіні, обклеєній газетним папером, малюнок млина. Що це млинок, він розпізнав. VaižgP I 86. Це антириторика (кажуть після цитати з вірша). KubSNL 349. … увечері разом вирушив і Тупікіс читати молитви, бо це була остання субота перед Масницею. ŽemR I 266. У цих реченнях форма tai ще ближча до частки, як у згаданих вище реченнях з іменником у називному відмінку, що характеризує предмет, виражений антецедентом. Форму tai тут можна замінити часткою čia або за певної інтонації взагалі обійтися без неї. Пор. речення, де частка čia займає таку саму позицію, як форма tai у згаданих вище реченнях: Після поцілунку квітка відразу повністю розкрилася, і тоді з’ясувалося, що це справжній тюльпан. BalčAP 179. Треба сказати, що загалом форма tai набагато частіше вживається як частка або сполучник, ніж як форма займенника. Тут ми розглянули лише проміжні випадки, коли займенникова форма tai наближається до частки tai. Частотність уживання форм tai і tat(ai) та їхні функції див. у табл. 1. 012. З усіх згаданих вище випадків уживання tai як займенникової форми — комбінаторних варіантів — проступає загальне значення (інваріант) цієї форми: вказувати на предмет узагальнено, неконкретно. (Можливо, тому вона часто стає близькою до частки). Узагальнена, приблизна, неконкретна вказівка — це основне значення форми tai, яким ця форма в мові протиставляється родовим формам tas, ta. Останні форми (взяті разом) якраз не мають такої ознаки (узагальненої вказівки). Навпаки, вони конкретно вказують на певні предмети. Отже, між родовими формами tas, ta і формою tai встановлюється привативна опозиція: Конкретна вказівка Неконкретна (узагальнена) вказівка tas, ta tai (tatai) Ця опозиція несиметрична. Для конкретної вказівки існують форми чоловічого й жіночого родів в однині та множині в усіх відмінках (tas, ta; to, tos; tam, tai і т. д.; tie, tos; tų; tiems, toms і т. д.), тоді як для узагальненої вказівки є лише одна незмінювана форма tai і її рідкісний варіант tatai. Тому для відновлення симетрії виникає інша, суто синтаксична опозиція. 013. Другу опозицію форма tai утворює, на відміну від першої, не з усіма родовими формами tas, ta, а лише з формами чоловічого роду однини, 50 Функції форм tai, tat(ai) Таблиця 1 tai | tat(ai) | Займенник | Частка Сполучник | Проміжне між займенником і часткою | Займенник | Частка Сполучник | Проміжне між займенником і часткою | BalčAP | 39 | 41 | 26 | 2 | 2 | 2 | BūgRR I | 18 | 35 | 1 | 5 | — | — | IvanPŽ | 26 | 27 | 50 | — | — | — | KrėvŠP | 20 | 112 | 13 | — | — | — | KudR | 58 | 220 | 19 | — | — | — | PietA | 67 | 297 | 33 | — | — | — | SimonAŠL | 54 | 110 | 59 | 20 | — | 2 | VaižgP I | 110 | 128 | 44 | 1 | 1 | 1 | VienPD, K | 24 | 102 | 20 | — | — | — | ŽemR I | 12 | 64 | 12 | — | 1 | — | ŽemR₁ I | 1 | 46 | 2 | 10 | 11 | 10 Примітка: Для цієї та інших таблиць відібрано тексти обсягом по 180.000 друкованих знаків, тобто з tas, to, tam, tą, tuo, tame. До цієї опозиції не входять форми жіночого роду однини й множини10 та чоловічого роду множини. Обидва члени цієї опозиції — форми однини tai і tas — мають однакове значення. Як форми tai, так і tas узагальнено й неконкретно вказують на предмети, явища або дії. Як і форми tai, антецедентами форм tas однини зазвичай є ціла фраза. Особливо їй подобалося те, що на землі пахнуть квіти, а на морському дні вони не мають жодного запаху. BalčAP 136. Матусю, чи не дозволиш нам потанцювати?… Та відповіла: «Ну, добре, танцюйте, і мої доньки цього дуже прагнуть. ValPJ 53. Адже якщо народ їх скинув, то для того, щоб узяти владу у свої руки. VenclGD 269. Діти, звиклі цілими днями бути самі й робити, що заманеться: сидіти, спати, плакати чи сміятися, і сьогодні залишилися самі. ŽemR II 188. Закінчилося тим, що й Антанеліс перебрався ночувати до дядькового клуні. Vaižg RR I 148. 10 У діалектах трапляються також форми жіночого роду однини зі значенням узагальненого вказування, наприклад: Čia ne t ó (= tas): ne dėl pyktinių jie dalijas. Trgn. 4 * 51 Форми однини tas, що вказують на загальне явище, розподіляються з формою tai за певними позиціями. Для них характерні певні оточення. 014. Безродова форма tai, що здавна є називно-знахідним відмінком, зазвичай уживається в позиції називного або знахідного відмінка. У позиції називного відмінка форма tai зазвичай означає суб’єкт дії й найчастіше співвідноситься з такими формами присудка: 1) З прикметниковими формами безродового роду, ужитими предикативно: a) Прикметників. Вона знає, що не треба так уже радіти власній вроді — це некрасиво. Simon AŠL 63. Діти кивають головами й чекають, що ще скаже батько, бо це надзвичайно цікаво. SimonAŠL 19. Усі його забули. Він більше нікому не потрібен, ніхто нікуди його вже не кликав, ніхто більше не обіцяв навідатися: це було водночас і правдою. VaizgP I 54. Чи хочеш бути набагато, набагато багатшим, ніж був; жити набагато, набагато красивіше, ніж жив; тримати тих самих чотирьох коней, якщо це так потрібно? VaizgP I 132. По самісіньку землю товстим, густим шаром укрита дерниною буйно заросла лука, мов овчина з густою шерстю. То де ж краще, ніж коли люди складають букет чудових, найчудовіших квітів. VaizgP I 219. То чого ж вони так довго сидять? Що кажуть? — А це найважче й зрозуміти. SruogR II 93. b) Дієприкметників. Усі могили перетворено на ніщо. Нам доведеться хіба що відбудовуватися на новому місці... А це не за копійки робиться. VaizgP I 188. – Чи пробував ти коли-небудь чітко уявити, ким будеш, скажімо, через десять років? — Ні. Але ж це й неможливо. Myk-PutR III 46. Він був навіть настільки задоволений, що прус — хоч і неправдивої віри, невірний. На думку високоосвіченого католика-литовця, який не бачив людей інших віросповідань, крім росіян, це було непростимим. VaizgP I 77. Напалис на ті слова навіть хвостом не повів; навіть не усміхнувся до своєї матусі по-простому: ніби це було сказано не йому. VaizgP I 234. Жінки, ви, негідниці, це вам написано (що не можна лінуватися). DonR 39. Батько священника так само добре говорив литовською, як польською та російською; це в нього залишилося ще з тих часів, коли він у корчмі сварився з людьми. VaizgP I 157. ... на свято, за тогочасною модою, дівчата, а особливо жінки, навмисне пристібали щонайменше кілька підвісок, щоб здаватися повнішими ззаду й завдяки цьому вужчими в талії. Не дуже це було потрібно й доречно: литовські селянки й без додатків були кремезні та широкозаді, а міцну чоловічу талію хоч зав’язуй — не зробиш тоншою. VaizgRR I 43. c) З займенниками. Вулик без бджіл, маєток без людей — це одне й те саме. LzPR V 118. У цих випадках форма tai, що виражає суб’єкт дії, та форми середнього роду, які виконують функцію присудка, формально узгоджені. Оскільки в литовській мові широко вживаються предикативні форми середнього роду прикметників і дієприкметників, то тип «іменникова форма середнього роду tai + прикметникова форма середнього роду» в литовській мові досить продуктивний. Він також підтримує паралелі відповідно узгоджених форм чоловічого та жіночого родів, пор.: Tas geras, Ta gera, tai gera. 52 2) З прислівниками добре, недобре, багато тощо. Дехто вже й постоли взуває; щоправда, дуже повільно, обв’язуючи онучі, але все ж зав’язуючи, а не розв’язуючи їх, збирався вийти й роздивитися довкола. Це вже добре. VaižgP I 103. Але й це недобре, що, часом чогось шукаючи, він уночі лізе з ліхтарем у темні кутки. DonR99. Та й землю купити… дозволили лише 60 десятин. Це зрештою дуже багато. VaižgP I 211. 3) З формами третьої особи різних дієслів: a) Неперехідних. Тільки шкода, що я не закінчив жодного з тих листів. Це сталося тому, що я погано знав польську мову. BaranR II 24. Подорожуючи, я прибув до Сатейків і побачив маленьку дерев’яну церковцю. Було це 1860 року. ValIPJ 35. Яка сила-силенна цих шахраїв розповзлася нашим краєм, наче вовки! Заманюють людей, чинять насильство, грабують! І ніхто їх не карає! Не стримуються! Їм навіть надають високі посади при короні! І все це відбувається в Польській державі. SruogR II 32. Де був, де не був — хап за книжку. Так це увійшло у звичку, що Напалис без книжечки в руках — як люйкіс без цигарки між пальцями. VaižgP I 230. Я давно вже відчував, що це станеться (що Вітаутас коронується). SruogR II 82. Ідіть, пане, і самі представтеся. Свєставічу це сподобається. VaižgP I 56. Нас тут наразі цікавить не те, правдива казка про Відевута чи ні. BūgRR I 187. b) Дієслів, що вимагають знахідного або родового відмінка. І що я тепер роблю? Насправді нічого, і саме це мене найбільше лякає. BaranR II 88. Та все ж вуха Напаліса вловлюють і інші звуки. Їх багато. Тільки прислухайся. Тут — ляп, там — гуп; тут зітхнуло, там застогнало. Це не порушує ні молитовного шепоту травинок, ні передзвону дзвіночків, ні цвірчання коників. VaižgP I 222. Державне казначейство… відповіло… що… моє прохання не може бути задоволене. Це мене страшенно засмутило. BaranR II 97. … роби, що хочеш: я не маю для тебе грошей! І це мене найбільше за все мучить. VaižgP I 130. 4) З називним відмінком іменників або слів, ужитих як іменники (однини й множини, чоловічого та жіночого роду). А ти все-таки вмов доктора, щоб він не ухилявся від виконання цього обов’язку, бо це обурює всю околицю. VaižgP I 209. … але в тих районах, де багато кажанів, ці хвороби трапляються значно рідше, і вважають, що це заслуга кажанів. IvanPŽ 32. Вона глянула на годинник. Це знак, що йому час іти. PaukštAK 143. — Ми надто терплячі! — Це висока чеснота… SruogR II 89. Найсвітліший пане, невже правда, що шляхетних жінок шмагали різками? SruogR II 58. Що це станеться, Раполас анітрохи не сумнівався (що він закохався в Северю). VaižgR I 51. Хоч для нього це (= перевезення через кордон) було вже не вперше, але, щоб не втратити заробітку, він дуже дбав про своїх клієнтів. VienPD,K 190. 5) З різними відмінковими сполуками. — А ти знаєш, що поклонятися старим богам заборонено? — Це не в людській владі. VienPD,K 393. 6) З неозначеною формою дієслова (бачити, чути, відчувати тощо). Перехід до великого епічного жанру був для письменника нелегким; це особливо помітно з першого роману. VienPD,K 482. Подібним чином капуцин здружується з цуценям, яке росте разом із ним. Це особливо виразно видно, якщо спробувати їх розлучити, а потім знову звести. IvanPŽ 47. 53 7) З нульовою формою присудка, коли в реченні є лише детермінанти групи присудка. Інші дівчата виривали бур'яни й спалювали їх, а це — для того, щоб жито та зернові не заростали бур'янами. ValPJ 89. …популярність лікаря зростала й ширилася серед євреїв усієї околиці. Вона зростала також завдяки дедалі вправнішому лікуванню; це — його заслуга. VaižgP 165. Форма tai у позиції називного відмінка зазвичай виконує функцію підмета. У рідкісних випадках ця форма вживається як іменний присудок, пор.: Ми — це те, що ти ще можеш узяти від життя, що в тебе ще не відібрали. BaltR I 113. Тут tai стоїть у тій самій позиції, що й іменник у називному відмінку mokytojai у реченні Mes esame mokytojai. У позиції знахідного відмінка форма tai означає об'єкт дії. Зазвичай вона вживається: 1) залежно від дієслів, що вимагають знахідного відмінка (перехідних). Приїжджає Янкявічюс і розповідає різні новини, а також те, що обіцяє постаратися стати писарем. BaranR II 41. Що дужче припікає сонце, то більше земля тріщить і дзвенить. Напалис це бачить. VaižgP I 222. Він лише всміхнеться, що той — син, покинутий скнарою. Петрас відчує це за п'ятьма спинами. VaižgP I 90. Дарма Ґінтаутас запитував, що тепер роблять у маєтках, що планують робити восени чи навесні. Свістявічюс удавав, що не чує цього. VaižgP I 120. …його більше турбувало вимити себе й пригадати кілька фраз німецькою, щоб це почув Шешявілкіс. VaižgP I 65. До зміни правопису доклав я й своїх рук. Сьогодні можу сказати, що зробив це. BūgRR I 399. …скакав на коні, але анітрохи його не тягнув. Я, побачивши це, запитав. ValPJ 65. 2) З прийменником із знахідним відмінком. Проти Росії, може, так і виступити! Не твоя це справа. Забороняю думати про це, не те що говорити. SruogR II 193. Замість «gįsla» і «skįstas» треба писати «gysla» і «skystas», незважаючи на те, що деякі жемайти в цих словах вимовляють «(įn)». BūgRR I 397. …невістка… шмаргонула на шию свата сватівським рушником (=рушником) і цим показала, що дякує сватові за всю брехню. ValPJ 165. …дякуй за це щодня своєму богові, що твій кінь із плугом допомагає тобі працювати. DonR 35. 3) У дієприслівниковій конструкції. Постояв (хтось), знову присів, знову підвівся й пішов у той бік, як і Оня. Оня здогадалася, що це буде пан Свістявічюс. VaižgP I 138. У рідкісних випадках форма tai трапляється в позиції родового відмінка. 1) Тим часом жінки голосили над покійниками. Навіть це не заважало їм воювати з хрестоносцями. VienPD, K 337. 2) Під час «Agnus» спантеличений Альфонс бив себе в груди й тільки витріщав очі, щоб ніхто з боку цього не помітив. Тож він не наважився зробити так, як хотіли (познайомити). — Та кому це потрібно? — відповів він. VaižgP I 56. 4) А потім відірвав половину бороди від підборіддя й тупими нігтями подряпав собі все обличчя. Та й цього ще замало: хапаючи гроші й відбиваючись, він перекинув стіл із наїдками DonR 27–28. Форма tai у позиції родового відмінка не є звичною. Зазвичай у таких випадках при дієслові, що вимагає родового відмінка, ще відчувається пропущений перехідний інфінітив або дієприслівник, пор.: 1) цьому (робити) не заважало, 2) цього (роблячи) не помітили б, 3) це потрібно (робити). Іноді форма tai у позиції родового відмінка взагалі неприродна і її слід замінити формою родового відмінка to (речення 4). Пор. у К. Донелайтіса на тій самій сторінці: Але й цього замало; узявши великий ніж, він уже простягнув руку, щоб перерізати горло разом із трахеєю. 54 015. Безродова форма tai фактично займає лише позиції називного й знахідного відмінків; у позиціях інших відмінків, коли потрібно вказати на загальне явище, без конкуренції вживаються форми однини чоловічого роду займенника tas, а саме: to, tam, tuo, tame (остання відмінкова форма майже не трапляється). Форми to, tam, tuo, tame у позиціях відповідних відмінків виконують цілком таку саму функцію, як згадана вище форма tai у позиціях називного й знахідного відмінків: ці форми вказують на предмет, явище, дію узагальнено, неконкретно. Форми to, tam, tuo, tame відрізняються від форми tai лише умовами вживання у відповідних відмінках. 016. Форма родового відмінка to вживається: 1) З дієсловами із запереченням. Ех, немає того на світі, чого не наважився б Арас, Арас усіх ара́сів. KrėvAP 18. За давніх часів після апмартавання туя ж бах-бах стріляли, а сьогодні цього вже не роблять. ValPJ 107. Якби тобі була важлива моя думка, то ти шанував би свого старого батька, хлопче. Але цього ти не навчився. SruogR II 188. Коли вона побачить його знову, цього вона не знає. SimonP 25. …надумали тягти «вовчий хвіст». Але щойно Юстина ляснув батогом, усі, хто тягнув, бух-бух попадали… Не дивлячись на це, вдруге змайстрували вовчий хвіст. ValPJ 86. Я й цього зрозуміти не можу. Так боїться він Вітаутаса — і руку підніме на нього! SruogR II 100. «Ворути» ми не можемо ототожнити з «Веред-авою», бо цього не дозволяють нещасні таршнібеснай. BūgRR I 133. Важко було дістати стільки брезентової, водонепроникної серяти й пошити з неї мішки. Не був би він Менделем, якби й цього не зробив. VaižgP I 172–173. Такого за все життя ще не доводилося йому переживати: щоб хтось глузував із нього чи з його домашніх! VaižgRR II 21. У наведених вище реченнях лише одна з двох форм дієслова, що утворюють складений присудок, є заперечною. Для вживання родового відмінка цього достатньо. У литовській мові родовий відмінок — у цьому випадку форма to — вживається також із стверджувальними дієсловами, якщо в реченні є заперечна частка nei, пор.: Повертаючись, він щоразу приносив якусь нову вигадку: то не вчасно підгортати картоплю, то постійно її орати й орати. Ні наші батьки, ні діди-прадіди цього не робили, а картоплин, дякувати панові Богу, мали по тридцять і більше пуру. VaižgP I 85. Щодо вживання форми після дієслів із запереченням у позиції родового відмінка та форми tai — після стверджувальних дієслів у позиції знахідного відмінка — пор.: Хто цього не знає? Усі це знають… VaižgP I 163. 2) Зі стверджувальними дієсловами, які вимагають родового відмінка. Потрібно відібрати в церкви право опіки над Вітаутасом… І його самого відлучити від церкви! (Збіґнєва) Мені здається, Вітаутас тільки цього й чекає. SruogR II 102. …розповім бодай про початок моєї подорожі, бо цього бажає добра моя матінка. Нехай схилиться до моїх ніг лише один єпископ… мені цього вистачить. SruogR II 10. …так само слід учинити зі «šeip», тобто писати «šiaip», як цього вимагає походження слів. BūgRR I 102. Почало здаватися, ніби їм бракує саме того, що тепер вони вчаться робити для батька — доглядати його до смерті. Гінтаутас із Павайшкеля, щоправда, не купив Сакалине, хоч дуже прагнув цього через її красу. Цього ще бракувало — щоб війт із Бендзина почав господарювати в королівському палаці, наче вдома! SruogR II 141. 3) Зі словами, що виражають кількість і вимагають родового відмінка: досить, недостатньо, багато, мало тощо. Щоб сумління було спокійне, пропоную: нехай королева присягне в церкві… Нехай разом із нею присягне низка інших поважних жінок… що королева невинна. Нам цього — досить! 55 SruogR II 63. У кутку ще сміються смердюки; чи ж варто їм бурчати, весь час лаючись і сварячись. Та й цього мало: вони вже й побитися надумали. DonR 53. Цього року я ще не зможу забезпечити підручником із правопису. Ба більше, сьогодні навіть приблизно не можу сказати, коли очікуваний підручник побачить світ. BūgRR I 385. Та чи може жінка й далі стримувати своє «щастя»: чи воно подвоїлося, коли пан поклали до банку ще десять тисяч? – Ні… не подвоїлося. – Отож. Задоволення вже було меншим, бо того стало надто багато, того не було потрібно. VaižgP I 72. 4) З іменниками, що керують родовим відмінком. Боюся, що, самостійно вирішивши прийти, нашкодив би собі; тим більше нестерпним нещастям було б усвідомлювати, що я сам є причиною цього. Baran R II 91–92. 5) З прийменниками, що керують родовим відмінком. – Покажіть нам своє листування! – вимагав прокурор. – Запевняю вас, нічого й там не здобудете. – Формальність. Без цього не можна, – лагідно пояснював прокурор. VaižP I 200. Але чи підпише його король? (Збіґнєв) Через це — великого клопоту не буде… SruogR II 100. Так і кипів Свістович… у власних мріях… І все було невідомо, чи щось із цього залишається в його серці, чи не залишається нічого. VaižgP I 120. … почав розповідати про пережиті ним картини: якого вони напряму й характеру, на якій художній виставці куплені, хто художники, де їхня батьківщина. Від цього перейшов до краси й див Європи. VaižgP I 112. А до того, чого хто не має у своїй мові, важко й звикнути. BūgRR I 396. Боротьба між тим, що старе, і тим, що нове, між тим, що вмирає, і тим, що народжується, — ось основа нашого розвитку. T 1952, 284. 6) З пасивними формами дієслів (родовий відмінок того означає суб’єкт дії). … любе слово «Брате», що вперше пролунало після від’їзду від батьків… широко розгорнулося, так би мовити, у просторах спустошеної душі. Під його впливом… я написав відповідь: «Поете чудового Жемайтійського краю». BaranR II 82. 7) З різними дієслівними формами в партитивному значенні. О, могутності Природи, хай і змінюються, але не зникають! Вони ще знову підкорять волю Громадян узяти з неї те, що вона сама пропонує: інше багатство, але ту саму любов, поезію і красу. VaižgP I 48. 017. Форма давального відмінка tam вживається з дієслівними формами для вираження непрямого об’єкта дії. … адже господиня для цього й потрібна в домі: щоб піклуватися про челядь, берегти хліб і припаси. ŽemR I 165–166. Хто б це бачив: війська й бояри Скиргайла під час битви цілими загонами переходять на бік Вітовта і всюди вітають князя та визнають його своїм володарем! Ми повинні покласти цьому край, ясновельможний пане! VienPD,K 409. Краще по-доброму опікуватися Марчею, а Курмеліса ви вплутаєте в історію з лісом. – Мене цього вчити не треба. ŽemR I 175. А дівчинка щиросерда. Тому й вірить тому, що чує. SNerR I 453. 018. Форма орудного відмінка tuo вживається: 1) З неперехідними дієсловами для вираження прямого об’єкта дії. Найкраще я це розумію і зовсім у цьому не сумніваюся: мати сьогодні підручник із правопису було б для нас дуже корисно. BūgRR I 385. Тут йому довелося дізнатися, що такої дивовижної машинки ще й прусаки не виготовили, а для підроблення грошей потрібен дуже вправний, тямущий майстер. Зрештою він уже й цим не цікавився. VaižgP I 168. Зізнаюся, я великий і радію цьому, що я великий! BalčAP 100. Окрім пошани, на яку заслужив Ґейшю Ґейше…, він міг ще похвалитися тим, що всі кріпаки справді його бояться. 56 VaižgRR I 64. Префікс «san-» відрізняється від «in-» тим, що в усіх словах і в усіх говорах зберіг усі три роди. BūgRR I 390. І родина Шешіавілків задовольнялася тим, що отримувала. VaižgP I 231. Ця остання річ так подобалася класові, приносила таку радість, що нею переймалися й самі вчителі. VaižgP I 99. 2) З перехідними дієсловами, коли виражається непрямий об’єкт дії. Хто дме, а хто — ні, але поважний краківський єпископ — любитель пухирів… (Збігнєв) Що хоче сказати цим єпископ? SruogR II 60. І я також опирався їм, кидався в усі боки, запально доводив їхню ницість і цим приборкав їх. BaranR II 102. Інші, яким пощастило вибратися неушкодженими, кинулися бігти до берега й цим спричинили велику паніку. Vien PD,K 385. Для Ґінтаутаса це зближення Шумахера було надзвичайним. Цим виражалося його надзвичайне внутрішнє хвилювання. VaižgP I 169. Адже капелан їв разом із нею і намагався справити на неї враження. Дивна людина! Чого ти цим досягнеш, якщо руки й ноги зв’язані? PaukštAK 140. 3) З прикметниками та дієприкметниками, які вимагають орудного відмінка для вираження ознаки об’єкта. Суд кращий за правду тим, що він однозначний. BūgRR I 110. Та він був підозрілим уже й тим, що виїхав із Вільнюса, не виписавшись. VienPD,K 198. Я просив… Білинського та скарбника, які… погоджуються не відсилати мене. Але Нечаєв і Гахович цим не дуже задоволені. BaranR II 15. 4) З прийменником орудного відмінка su. … один французький лицар… оголосивши її (Маргариту Кністаутайте) дамою свого серця, присягнувся захищати мечем її честь і вроду. — А хто з цим не згоден, — звернувся він до лицарів, — того викликаю на двобій! VienPD,K 362. Його милість ксьондз Стульгінскіс… дбає про моє визволення від сільських прихвоснів, і, мовляв, Палати з цим погоджуються. BaranR II 97. Хай собі й «ксьондз»: разом із цим він ще й «людина». VaižgP I 182. 019. Місцева форма tame, коли нею узагальнено вказують на предмет, уживається рідко: Отже, моє особисте щастя полягає не в тому, щоб багато заробляти, а криється, хто знає, у чому. VaižgP I 73. 020. Форми називного й знахідного відмінків однини чоловічого роду tas, tą, без значення конкретного вказування також уживаються зі значенням узагальненого вказування. Тоді вони конкурують із формою tai. Насамперед слід сказати, що форми tas, tą замість форми tai зі значенням узагальненого вказування в сучасних текстах уживаються набагато рідше, ніж форма tai (tatai). Пор. таблицю 2. 021. Форми tas і tą порівняно з формою tai у позиції називного й знахідного відмінків здебільшого є спеціально (структурно та стилістично) обмеженими або діалектними. Як видно з таблиці, у деяких письменників вони трапляються рідко (особливо в науковій літературі), а в інших уживаються дещо частіше. 022. Форма tas зазвичай уживається. 1) У головній частині складнопідрядного речення, у позиції підмета в називному відмінку, коли в тій самій позиції в підрядній частині вжито форму kas. У таких випадках форма tas цілком природна навіть у предикативному співвідношенні з прикметниковою формою середнього роду (tas gražu; характерніша модель у простому реченні — tai gražu). Що червоне, те гарне. Ml, Švnč, Auk. Що солодке, те смачне. Rk, Rd, Avl. Що гарне, те й добре. Škn. Що надто, те шкідливо. PP 198. Що буде, те буде? — сказав найстарший. BalčAP 282. 57 Pastaraisiais trim dešimtmečiais išleisti raštai 2 lentelė Позиція називного відмінка | Позиція знахідного відмінка | Позиція родового відмінка Позиція називного відмінка: tai | tat(ai) | tas Позиція знахідного відмінка: tai | tat(ai) | tą Позиція родового відмінка: tai BalčAP | 16 | 2 | 9 | 23 | — | 4 | — BūgRR I | 6 | 2 | 1 | 12 | 3 | 3 | — IvanPŽ | 20 | — | — | 6 | — | — | — KrėvŠP | 4 | — | 2 | 16 | — | 2 | — PaukšŪK | 1 | — | — | 9 | — | 1 | — SimonAŠL | 27 | 8 | — | 27 | 12 | — | — VaižgP I | 45 | 1 | — | 64 | — | 1 | 1 VenclGD | 76 | — | 3 | 31 | — | 2 | — VienPD, K | 4 | — | — | 20 | — | — | — ŽemR I | 1 | — | — | 9 | — | 1 | — У всіх цих прикладах зберігається симетрія між kas і tas: і kas, і tas стоять перед формою присудка. Такий порядок слів посилює вживання tas поряд із kas. За відсутності симетрії вживається також форма tai (поряд із kas), пор.: Те, що в житті є найсправжнісінькою неправдою, на папері іноді може бути цілком на нашу користь і навпаки. BielKR 351. Слід зазначити, що навіть за наявності симетрії, як у наведених вище реченнях, замість tas може бути tai, але тоді остання форма схильна перетворюватися на частку, пор.: Що червоне, те гарне. JablRR I 491. Що чорне, те не біле. Ds. Що правда, те не брехня. Grz. Що солодке й смачне, те мені до вподоби. Kpr. Ой, що моє, те найкраще… VaižgRR I 114. Пор.: Якщо червоне, то гарне. 2) У головній частині складнопідрядного речення в позиції називного відмінка іменної частини присудка, коли підметом є іменник у називному відмінку. У цьому разі форму tas пояснює підрядна частина. Мабуть, найхарактерніша особливість коней полягає в тому, що на ногах у них лише по одному пальцю, а саме третьому. IvanPŽ 217. Одна підгрупа цієї великої групи утворює загін, що називається непарнопалими, а їхня найважливіша ознака полягає в тому, що третій палець розвинений найбільше. IvanPŽ 214. Але головною турботою Альфонса Ґерулявічюса було те, що ніхто достеменно не знав, що відбувається на східному та західному фронтах. VienPD,K 164. 58 Тут форму tas підтримує іменник у називному відмінку, з яким вона перебуває у предикативному зв’язку. У таких випадках можлива також форма tai, пор.: Braškės, į tos tai da nieko, ale (=bet) vis ne tai, kas vyšnia. Plv. …norins iš kitų pusių šitie Armino žirgai ir nepeiktini, bet gana to, jog perlepūs. Ir šalčio jie bijo, ir vandens bijo, ir viso ko bijo. — Tai ne tai, ką mūsų tyriniai — laukiniai žirgai! PietA 62. В останньому реченні вжито tai, хоча воно характеризує іншу форму tai. 3) У реченнях, де вже є форма tai, але вона виконує функцію частки або сполучника. Пор.: Якщо нам і довелося трохи втомитися, то це дрібниці, зате з нас вийшла гарна річ. BalčAP 25. У цьому реченні форму tas не можна замінити формою tai, оскільки поряд із tas уже є tai, що разом із jei утворює корелятивний сполучник (jei — tai); форму tas тут можна лише опустити. Пор. також таке речення, у якому форма tas стоїть поряд із часткою tai: Мені це легко зробити. Žsl. Тут форму tas також можна просто опустити; тоді tai уже буде не часткою, а займенником (перебере на себе функцію форми tas). 4) У застиглих висловах і сполуках. — Ну, невістко, хіба ж він не нашої крові, — зневажливо сказала свекруха. — Саме в тому й річ, що він не весь вашої крові: ваша кров розбавлена нашою кров’ю. VienPD,K 44. Але рибалки, які раніше чули спів справжнього солов’я, казали: — Ні те ні се, схоже на солов’їний спів, але все-таки не той! BalčAP 69. У багатьох випадках форма tas тотожна формі tai. Різниця між ними хіба що стилістична. Виступаючи в позиції називного відмінка підмета, форма tas співвідноситься з такими самими формами присудка, як форма tai (пор. 014): 1) З формами прикметників та прикметникових слів середнього роду («неузгоджена» модель). А тепер будь тут як удома — мені це буде дуже приємно. BalčAP 122. — Але ти мусиш мені відплатити! — продовжувала відьма: — і це буде недешево. BalčAP 149. А ось та товста качка любить кожного обмовляти — страшна вона язиката; це суперечить нашій природі. Але, помітивши хрест на дверях, де жив солдат, він узяв шматочок крейди й намалював хрести на всіх міських дверях. Це було дуже хитро придумано, бо тепер дама з королівського палацу вже не могла знайти позначений нею будинок. BalčAP 109. 2) З прислівниками добре, недобре та ін. От би нам тепер податися в село й там дочекатися Весни!.. Може, це було б і добре, — озвався один горобець... Тільки я вже влаштувався в місті. BalčAP 270. Той солдат почав весело жити: постійно ходив до театрів, часто гуляв у королівському саду й роздавав гроші біднякам. З його боку це було дуже добре. BalčAP 107. 3) З формами третьої особи неперехідних і перехідних дієслів. Ти мене порівнюєш із такою нечупарою! Та хіба я не знайшла б когось хоч трохи гіднішого, якби мені це було потрібно?! ŽemR I 111. Його барви зблякли, але ніхто не міг сказати, чи це сталося під час подорожі, чи від горя. BalčAP 198. — Діти! — кричав Станкус, — тільки всі разом — бах! — Дітям це сподобалося. ŽemR I 243. Усі качки, що вилупилися з її яєць, також називалися португалками, а це ж дещо означає. BalčAP 121. 59 4) З іменником у називному відмінку. … тепер йому дозволяли дивитися крізь прочинені двері на галасливих, веселих дітей. Уже саме це було великим щастям. BalčAP 327. Я черпав життєві соки із землі, брав поживу з повітря, жив як хотів, радів щастю і квітнув — це й було моє життя, моє щастя. BalčAP 22. 5) З різними іншими формами та сполученнями. Ну, тепер нехай буде так, як кажеш, що той через мій язик (що Марце наговорив, аби вона вийшла заміж за Курмеля). ŽemR I 197. У всіх цих реченнях форму tas можна легко замінити формою tai. Уживаючи форму tas, більше наголошують на значенні «та річ». Характерно, що в таких випадках форму tas замість tai частіше вживають лише у творах деяких письменників. 023. Форма tą уживається подібно до форми tas: 1) У головній частині складнопідрядного речення в позиції додатка, коли в підрядній частині в такій самій позиції стоїть ką. Бачите, діточки, що вмів, те й заспівав. ValPJ 19. А що відібрав, те він знову може повернути. BaranR II 105. Мама завжди що обіцяє, те й робить. PaukštAK 6. Чого тільки захотів, те й робив! ŽemR I 19. Орден тріумфував: що втратив під Вільнюсом, те відвоював у Марієнбурзі. VienPD,K 361. Пор.: Діти, звиклі цілими днями бути самі, робити що заманеться: сидіти, спати, плакати чи сміятися, і сьогодні залишилися самі. ŽemR II 188. Що сама задумала, те й робить Аршусіс. PietA 16. У цих реченнях ką — tą вживаються так само симетрично, як kas — tas у реченнях згаданого вище типу. Коли головна частина з tą стоїть перед підрядною частиною з ką і між формами tą — ką немає симетрії, форму tą легше замінити формою tai; пор. приклади з tą і tai у таких самих випадках: А ти зробив те, що я тобі казав? Skn. Цей дар дав мені змогу, щоб усі ті, кого я люблю, бачили й відчували те, що я сам бачу й відчуваю. BalčAP 265. Погляньмо, чи хоч одне із шести слів Соболевського вказує на те, на що мало б указувати. BugRR I 412. Іноді вони дуже точно й стисло висловлюють те, про що ми любимо говорити широко й заплутано. VendGD 332. 2) У застиглих висловах. Хто його знає, чи, проживши довго, я не позбавила б себе такого добра. ValPJ 27. Та, поглянувши на Домініка, відповіла: «Хто його знає, може, й вийду заміж». ValPJ 96. Любий пішов, об’їздив довколишні краї. Хто його знає, чи повернеться, чи біля мене залишиться. ValPJ 129. Часто форма tą, так само як і tas, цілком відповідає формі tai, і обидві вживаються як синоніми, тобто без tai у тій самій позиції й у тому самому значенні вживається також tą, особливо у письменників, для яких це не чуже з діалекту. Форма tą співвідноситься з такими самими формами присудка, як і tai у позиції знахідного відмінка (пор. 014). Вона вживається: 1) З перехідними дієсловами. Обов’язково бракувало господині. Це передбачав і Петрас. ŽemR I 179. Так Йонас-дурень став королем — узяв дружину й корону та сів на трон. Про це ми дізналися з газети. BalčAP 290. Чи допомогло це комусь одужати, то найкращий бог знає; але що собі він допоміг, те всі знали завдяки його гладкій дружині. VaizgP I 229. Усі докази, 60 які тільки мовознавство сьогодні могло зібрати, щоб засвідчити ближчу спорідненість балтійських і слов’янських мов, зібрав докупи, додавши від себе кілька нових, латвійський мовознавець Йонас Ендзелінс. Він зробив це у своїй праці «Славяно-балтийские этюды». BūgRR I 407. Наступного ранку сильніші повернулися додому і, не пішовши до церкви, проспали цілий день. Інші, спавши там-таки біля корчми, дочекалися наступних вечорниць. Знову пили, знову танцювали. Так святкували три дні. Побачивши це, я дуже обурився. ValPJ 86. 2) З прийменниками, що вимагають знахідного відмінка. Ви обурюєтеся через Клайпедський край? Це дрібниці порівняно з тим, що може статися. VencIGD 29. Дуже добрий (дитина), бо протягом дня сьорб-сьорб випиває півглечика молока, а каші не встигає навіть показатися — відразу бере ще й просить у матері більше, кажучи «ням-ням». Сказав Віскантас: «Нема чого через це сердитися: хто добре їсть, той здоровий». ValPJ 11—12. У всіх цих реченнях форму tą легко можна замінити формою tai. 024. Із того, що сказано про вживання форм tas і tą у значенні tai у сучасних текстах, можна зробити висновок, що функція узагальненого вказування форм tas і tą є вторинною: їх уживання часто зумовлене структурою речення або стилістично мотивоване; ці форми трапляються рідше порівняно з tai. Форма tai у позиціях називного й знахідного відмінків є первинною. Будучи за своєю природою формою називного-знахідного відмінка, вона й тепер зберігає свої позиції, хоча за аналогією з іншими відмінками на її місце вже пробиваються форми tas і tą. Беручи до уваги розподіл форм tai та чоловічого роду однини tas за відмінковими позиціями, можемо скласти таку загальну парадигму узагальненого вказування. Первинні форми Вторинні форми Н. tai (tatai) tas Р. to Д. tam Зн. tai (tatai) tą Ор. tuo М. tame Усі форми цієї парадигми мають функцію узагальненого вказування: 025. Форми узагальненого вказування tai, tas співвідносяться з формами конкретного вказування tas, ta таким чином: Конкретне вказування Неконкретне (узагальнене) вказування Н. tas, ta — tie, tos tai (tatai); tas Р. to, tos — tų to Д. tam, tai — tiems, toms tam Зн. tą — tuos, tas tai (tatai); tą Ор. tuo, ta — tais, tomis tuo М. tame, toje — tuose, tose tame 61 У цій системі форм tas, tą, tai форми чоловічого роду однини tas є омонімічними. Вони виконують функцію як конкретної, так і узагальненої вказівки. Відрізнити форми tas конкретної та узагальненої вказівки допомагають контекст і антецеденти. Форми конкретної вказівки узгоджуються з формою антецедента (іменника) за родом і числом, а форми узагальненої вказівки не узгоджуються, оскільки їхніми антецедентами зазвичай є ціла фраза. Пор.: Нікого не було видно в повітрі, і собака не гавкав: та й було де сховатися від негоди. VaižgP I 127. Ми були б раді відстояти литовське походження всіх цих слівець, але не зможемо цього зробити навіть за найкращого бажання: цьому перешкоджають нещасливі звукові закони та історія слів. BugRR I 199. 026. Під час дослідження співвідношення вживання форм tai ir tas, tą у позиції називного та знахідного відмінків було розглянуто не лише твори, видані протягом останніх трьох десятиліть, а й давніші тексти (початку XX ст.). У цих давніших текстах співвідношення між згаданими формами по суті таке саме, як і в сучасних текстах. Пор. таблицю 3. Твори, видані на початку XX ст. Таблиця 3 Позиція називного відмінка | Позиція знахідного відмінка | Позиція родового відмінка | tai | tat(ai) | tas | tai | tat(ai) | tą | tai KrėvR II (1921) | 2 | 1 | 4 | 13 | — | 1 | — KudR I (1909) | 15 | — | 1 | 43 | — | 1 | — LzPR₁ I (1921) | 19 | — | 1 | 14 | — | — | 2 Myk-PutAŠ₁ (1933) | 43 | — | 5 | 26 | — | — | — PietA (1905) | 16 | — | — | 50 | — | 5 | — VaižgP₁ I (1926) | 45 | 1 | — | 64 | — | 1 | 1 VienK (1932) | 4 | — | — | 19 | — | — | — ŽemR₁ I (1924) | — | 1 | — | 1 | 9 | 10 | — Як показує наведена схема, форми середнього роду tai (tatai) переважають у більшості текстів цього періоду. Форми чоловічого роду tas, tą у значенні узагальненої вказівки зазвичай становлять набагато меншу частку, ніж форми середнього роду. У давніх текстах (XVI–XVII ст.) у значенні узагальненої вказівки також характернішими є форми середнього роду. Пор. таблицю 4. 62 Senieji (XVI-XVII a.) raštai Таблиця 4 Позиція називного відмінка | BP I | Ch | DP | Mž | SP I | Vln¹; Позиція називного відмінка | tai | — | — | 16 | — | 33 | 2; Позиція називного відмінка | t atai | 27 | — | 17 | 5 | — | 32; Позиція називного відмінка | tei | — | 43 | — | — | — | —; Позиція називного відмінка | tas | — | 9 | — | 5 | — | 12; Позиція знахідного відмінка | tai | — | — | 26 | — | 80 | 6; Позиція знахідного відмінка | tei | — | 90 | — | — | — | 1; Позиція знахідного відмінка | tatai | 83 | — | 36 | 38 | 1 | 102; Позиція знахідного відмінка | tatei | — | 1 | — | — | — | —; Позиція знахідного відмінка | ta | 1 | — | — | — | — | —; Позиція знахідного відмінка | tą | — | — | — | — | — | 11; Позиція родового відмінка | tai | — | — | 1 | — | — | —; Позиція родового відмінка | tatai | 3 | — | — | — | — | 4; Позиція родового відмінка | ta | 2 | — | — | — | — | 1 П р и м і т к а: При tatai, tai та інших формах іноді є енклітики g, gi, gu тощо. Ta у позиції знахідного й родового відмінків може бути також tą (носовий знак не написаний). Форми в позиції родового відмінка трапляються лише після заперечних дієслів, тож їх можна було б вважати й формами знахідного відмінка. 027. У говірках співвідношення форм tai (tatai) із формами узагальненого вказівного займенника tas, tą у позиції називного та знахідного відмінків дещо інше11. У жмудському діалекті для позначення узагальненого предмета зазвичай уживаються форми чоловічого роду однини: називного відмінка tas, знахідного відмінка tą12. 11Діалектний матеріал зібрано з картотеки «Атласу діалектології литовської мови», опублікованих томів великого «Словника литовської мови» та його картотеки, а також шляхом індивідуального опитування. 12На те, що в жмудському діалекті форма займенника середнього роду замінюється формою чоловічого роду, вже вказували дослідники цих говірок, див. P. Jonikas, Pagramančio tarmė, Kaunas, 1939, p. 60; J. Aleksandravičius, Vakarinė pajūrio žemaičių tarmė Vilnius, 1949 (rankr.), p. 62. 63 Це нелегко, не кажи. Pj. Це важко витерпіти. Rt. Це було дуже важко, але ми впоралися. Žd. Десять рублів — це дорого. Skd. Це приємно — молотити ціпами. Eig. Недобре, що не хочеш учитися. Ms. Учитися після одруження — це тяжко. Dr. Я не знаю, що це таке, що живіт болить. Klk. Десять копійок — це скільки? Klk. Проїзд коштує десять рублів — це нічого. Lnk. Як трохи затримаєшся, нічого страшного. Yl. Це зменшення кількості людей, а не війна (якщо атом дозволять). Pp. Бути освіченою людиною — це велике щастя. Grg. Знаєш, це ж давні часи — що там уже можна пам’ятати. Lkv. Це залежить від матері. Dov. Це було під час війни. Pln. Не всі могли й це зробити. Pkl. Форма tas, виступаючи в позиції називного відмінка підмета, може поєднуватися з формою прикметника середнього роду, що виконує функцію присудка, порівн.: Tas yr sveik akims. Prk. Tas yr sunku. Als. Однак паралельно з цією моделлю вже вживається й модель узгоджених слів: Tas yr negers, kad krūvoms laiko gyvulius. Sg. (Plg.: Tai negera, negerai). Užmirštas tas, ko neturi. Krš. (Plg.: Užmiršta tai). Tas man kaip į kaktą y parašyts. Ms (Plg.: Tai parašyta). Tas yr pameluots, kad širdis sveika. Nd(LKT 146) (Plg.: Tai pameluota). Kas raudons, tas i gražus. Dr, Krtn, Tl, Rt (Plg.: Kas raudona, tas (tai) ir gražu). Kas saldus, tas skanus. Slnt. Форми tai у жмудському діалекті, наскільки нам відомо, немає. Замість неї вживається форма tā, рідше tatai, іноді трапляється tei. Але ці форми зазвичай мають значення частки. Яка ж то дурість у людей! Klyr (LKŽ V 362). Яка ж то спека, яка ясна погода. Slnt (Būg). Навчання — це добре. Stl. Ну то що нового чути? Sd. То що там у старого? Plt. Цього року вже дощове літо. Lž. Оце пустувати вміє. Kik. Нехай дасть тридцять рублів, і нам уже буде добре. Tl. Якщо вже Дапшевичайте цього не знає, то цього вже ніхто не знає. Sd. Tas tatai negerai, ka veršiai giūvo. Žr. Svaidyti sen(a) žmogų su akmenimis, a tatai tas y gerai? Žd. Tas tatai netur reikšmės. Bdr. Vuo tei sakau kaip tatai cibules jėsti sveik. Vg. Tei didelė laimė. Krš. У жемайтському діалекті, на відміну від літературної мови, парадигму узагальненого вказування вирівняно — тут усі відмінки мають форми чоловічого роду (tas, to, tam, tą, tuo, tame), подібно до латиської мови, де замість наших форм середнього роду також уживаються форми чоловічого роду13. В аукштайтських діалектах у значенні узагальненого вказування вживається і форма середнього роду tai, а також форми чоловічого роду tas, tą. Форми tas, tą частіше вживаються у східноаукштайтських діалектах, але трапляються і в західноаукштайтських. Tas yr brangu. Ktk. За німецьких часів це було nesvarbu. Ar. Tas mano liept. Slč. Tas sunku padaryt. Lb. Tas yr negerai, kad tu pas ją nenuėjai. Sdb. Bil tik nereik gulėt, vaikeli, tas gerai. Slč. Tas yr viskas niekai. Pg. Tas tiesa. Sdr. Ma tas nepatinka. Klyr. Kritau nuo aukšto, gal tas atliepia. Jd. Ką tai tas išsimano (=reiškia). Vlkš. Tas tau tep lengvai nepraeis. Kt. Jam tas da galvoj stovėj. Brb. Jau seniai tas buvo. Lbv. Tą tai jau galėjai žinot. Skp. Aš gavau ne už tą, ne už knygų nešimą. Kdn. Важко без спеціальних досліджень сказати, які форми в аукштайтських діалектах частіше вживаються у значенні узагальненого вказування — tai чи tas, tą у відповідній позиції. (Tai тут часто вживається ще й як частка). Проте одне зрозуміло: форми чоловічого роду tas, tą 13 Žr. Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika, I, Rīga, 1959, p. 520. 64 згаданому значенні в аукштайтських, особливо східних, діалектах частіші, ніж у літературній мові. У тих письменників, чиї твори більше відображають живу мову, скажімо, у перекладах J. Balčikonis, форми чоловічого роду tas, tą також порівняно частіше трапляються поряд із tai, ніж у інших письменників. З іншого боку, форми чоловічого роду tas, tą в аукштайтських діалектах ще не настільки усталилися, як у жемайтських. Наприклад, вислови Tas nieks nėr, Kas tas yr тощо є суто жемайтськими. Постає питання, чому в літературній мові первинною формою узагальненого вказування в позиції називного й знахідного відмінків усе ж є tai, особливо в науковому та публіцистичному стилях, а не tas, tą, якщо в діалектах останні так часто вживаються. Тут ми не розглядатимемо докладніше історію формування літературної мови14. Одна з причин — і, на нашу думку, найважливіша — полягає в тому, що в літературній мові більше утверджується tai, а не tas, tą: форма tai краще відповідає граматичній системі литовської мови. Tai yra — однозначна форма, тоді як tas, tą має й інші функції — позначає не лише узагальнене, а й конкретне вказування. Крім того, важливим тут є й розподіл цих форм. Tas замість tai зберігає в літературній мові оточення останньої форми. Як tai, так і tas уживається з прикметниками та дієприкметниками середнього роду, пор.: Tai gražu (модель із узгодженням слів за родом) і Tas gražu (модель без узгодження слів за родом). Узгодження цих слів у литовській мові й досі настільки сильне, що, наприклад, у жемайтському діалекті, коли тут уживається tas (замість tai), відповідно замінюється і форма середнього роду прикметника чи дієприкметника формою чоловічого роду (tas gražus= — tai gražu, tas parašytas= — tai parašyta, див. приклади вище). У жемайтському діалекті для такого вирівнювання за родом умови сприятливіші, оскільки тут зникають і форми середнього роду прикметникових слів (на їхнє місце проникають не лише форми чоловічого, а насамперед жіночого роду, а також прислівники). Отже, аналогії вирівнювання форм парадигми узагальненого вказування в жемайтському діалекті (за формами чоловічого роду інших відмінків форми чоловічого роду вводяться також у називний і знахідний відмінки) закон узгодження форм не надто суперечить. Натомість у літературній мові та аукштайтських діалектах ці два закони (вирівнювання парадигми й узгодження форм) певною мірою суперечать один одному: тенденція до узгодження форм перешкоджає вирівнюванню форм парадигми. Через такі внутрішні закони розвитку граматичної системи литовської мови форма tai і далі зберігає свої позиції в літературній литовській мові, хоча поряд існують і функціонально тотожні форми tas, tą. Співвідношення форм узагальненого вказування tai, tas з іншими формами займенників 028. Форма середнього роду tai і форми однини чоловічого роду tas, to, tam, tą, tuo, tame як форми узагальненого вказування протиставляються не лише родовим формам tas, ta конкретного вказування, а й їхнім семантичним варіантам jis, ji; šis, ši; šitas, -a; anas, -a; tas pats, ta pati тощо (див. 004, 2). 14 Варто зазначити, що Д. Клейн у своїй граматиці вважає вислів Tai yra mano sūnus mielasis порушенням узгодження за родом (anomalia generis) замість Tas yra manas sūnus (див. Pirmoji lietuvių kalbos gramatika, Vilnius, 1957, p. 244). А. Шлейхер також зазначає, що замість tai (yr) mano brolis, tai mano sesuo правильнішими й давнішими є вислови: tas mano brolis, ta mano sesuo (див. A. Schleicher, Littauische Grammatik, Prag, 1856, p. 300). Останній приклад А. Шлейхера перегукується з випадками конкретного вказування tas, ta. 5. 520 65 У цій опозиції форма середнього роду tai і форма чоловічого роду однини tas, можна сказати, майже без конкуренції співвідносяться з родовими формами всіх згаданих займенників, тобто коли потрібно узагальнено вказати на предмет, зазвичай уживаються форми tai або tas (чол. р., одн.), а коли потрібно конкретно вказати на предмет, уживаються різні згадані вище родові форми. Це пояснюється тим, що з усіх згаданих займенників лише займенник tas має широко вживану форму середнього роду tai і лише в цього займенника широко вживаються форми чоловічого роду однини з тим самим значенням, що й форма середнього роду (tas, to, tam, tą, tuo, tame). Інші родові анафоричні вказівні займенники не утворюють форм середнього роду, за винятком форм šita, šitai15, які зрідка трапляються. Так само порівняно рідко в узагальнювальному значенні вживаються форми чоловічого роду однини інших займенників, крім tas. Окрім tas, у цьому значенні трапляються також šitas, šis і tas pats16. Щодо частотності вживання згаданих форм пор. таблицю 5. 029. Рідкісне вживання форм узагальнювальної вказівки šita(i), šitas, šis (чол. р., одн.) можна пояснити нейтралізацією їхнього значення. Подібно до того як форми конкретної вказівки šitas, -a, šis, ši часто замінюються формами tas, -a, так і замість форм узагальнювальної вказівки šita(i), šitas, šis часто можливі форми tai, tas. Пор.: Я про це нічого не знав. Kp. Оце й справді одній цій недобре, що собака багато їсть. Db. Якби навіть вирішили відібрати той ценз у вас, то все одно мине чимало часу, а тим часом ви можете придбати таку землю, яку дозволяють придбати закони. Скажіть це начальникові. KudR I 122. Та чи знаєте ви, що про це, яке я казав про гроші, треба мовчати, — нарешті озвався Вірпша до Івони. — То хіба ви про це збираєтеся так само промовчати? — запитав Івона. PietA 33. Хтось навмисно кинув нам, євреям, здохлого собаку, глузуючи з нашої віри, яка, може, набагато краща за саму християнську, бо ж із нашого ж вона й постала… — Ну, це вже залиште осторонь! — серйозно перебив ображений пристав. VaižgP I 188. — А за те, що мене й мою дружину каунаська влада тримала у в’язниці, що нас тягала, допитувала, водила?! Скільки я мусив пережити, скільки клопотань подав… останню копійку витратив… — Гаразд, гаразд. Запишіть і це. VienPD, K 186. За договором, княже, замок Книставта давно мав бути або знищений, або переданий нам. Ти, княже, досі цього не зробив. VienPD,K 322. Невже не знаєш, що померлі живуть не на цвинтарі, а на небі чи в пеклі — хто де заслужив собі місце своїми вчинками за життя? Невже ти ніколи цього не чув? KrėvŠP 11. У цих реченнях форми šita(i) та šitas, šis легко можна замінити відповідно формами tai або tas. Пор. приклад, де šita(i) уживається паралельно з tai. Скажи-но тепер мені, чи не краще було б прийняти католицьку віру й стати справжніми християнами?… мушу тобі зізнатися, що й я не раз думав про це. І не раз про це говорив. PietA 91. Пор. також приклад, де форма займенника середнього роду šita(i) вживається поруч із часткою tai: Форма šiai, що трапляється у застиглих висловах, особливо поруч із tai, може бути й вторинним утворенням за аналогією з останньою; пор.: Ти говориш і це, і те. KrėvR II 171. У рідкісних випадках значення узагальнювальної вказівки має також форма жіночого роду ta pati; пор.: Візьмеш чи не візьмеш — усе одно те саме… — А в мене ж завжди все те саме… KudR I 101. — Оскільки це окремі випадки, далі її не включено до загальної системи аналізованих форм. 66 Форми узагальненого вказування 5 lentelė BalčAP KrevŠP LzPr I Myk-PutAŠ PaukštAĶ PietA VaižgP I VencIGD це Наз. 16 4 20 45 1 16 45 76 Зн. 23 16 15 26 9 50 64 31 Р. — — 1 — — 1 1 — tat(ai) Наз. 2 — — — — — 1 — Зн. — — — — — — — — Р. — — — — — — — — šita(i) Наз. — — — — — 1 — — Зн. — — — — — 5 — — Р. — — — — — — — — tas Наз. 9 2 2 5 — — — 3 Р. 32 21 25 40 3 49 38 33 Ор. 2 6 — 1 — 1 1 4 Зн. 4 2 — — 1 6 1 2 Ін. 6 3 4 5 2 8 4 4 М. — — — — — — — — šitas Наз. — — — — — 2 — — Р. — — — — — 20 — — Ор. — — — — — — — — Зн. 1 — — — — 3 — — Ін. — — — — — 2 — — М. — — — — — 2 — — šis Наз. — — 1 — — — — — Р. — 1 — — — — — — Ор. — — — — — — — — Зн. — — — — — — — — Ін. — — 1 — — — — — М. — — — — — — — — tas pats Наз. 1 — — 2 — — 3 1 Р. — — — — — — — — Ор. — — — — — — — — Зн. 1 — — 3 1 — 2 1 Ін. — — — — — — — — М. — — — — — — — — 5 * 67 І що мені дуже подобається (= до вподоби), то це, що й ти розумієш таке поводження… PietA 88. Щодо нейтралізації значень форм šita(i), šitas, šis між формами конкретного вказування šitas, -a, šis, ši та формами узагальненого вказування šita(i), šitas, šis симетрія не зберігається. Šita(i), šitas, šis форми є вторинним варіантом форм tai, tas. Разом з останніми вони протиставляються формам конкретного вказування за родом (з одного боку tai, tas, šita(i), šitas, šis, з іншого — tas, ta; šis, ši; šitas, -a; anas, -a; jis, ji тощо). 030. Форма tas pats чоловічого роду однини узагальненого вказування за своїм значенням більше відрізняється від форм tai, tas (чол. р., одн.), тому їх не завжди можна замінити останніми. Пор.: З ним сталося те саме, що й з тим. BalčAP 50. Не називай більше ні його, ні його місця, і так само накажи іншим. VaizgP I 137. Вони бачили, слухали, думали й міркували про те саме, що й Едвард. VienPD, K 207. Як давно ти казав те саме, Юргі! Будь священником… Так він і запитав! SruogR II 173. Як здоров’я дороге людині, так і його надмірність не на добро: марнуючи те, чого забагато, людина часто виснажує все до решти. Те саме й з багатством. VaizgP I 72. «Який я гарний! — думає він собі. — Такий інтелігентний. Усі на мене дивляться». Йому здається, що дівчата, дивлячись на нього, думають те саме. PaukštAK 50. …вони всі однаково відповіли б, що почуваються так само, так само засмучені, так само радіють. VaizgP I 217. У реченнях першого абзацу форми tas pat(s) можна було б замінити також формами tai, tas, тоді як у реченнях другого абзацу форми tas pat(s) важко замінити формами tai, tas. Через своє диференційне значення форми tas pats чоловічого роду однини, що виконують функцію узагальненого вказування, зберігають симетрію з формами конкретного вказування tas pats, ta pati. Однак останні як анафоричні вживаються рідко, до того ж указують на певне застаріння — найчастіше трапляються в таких висловах: Передпокій малий, той самий — без ґрат. ŽemR I 56. Віконця старі, малі, ті самі, облізлі. ŽemR I 172. Корова одна, і та сама — стара дійна. Pš. Тому симетрія tas pats, ta pati (форми конкретного вказування): tas pats (форми узагальненого вказування чоловічого роду однини) також не є сильною. До речі, у певних випадках форма tas pat(s) з узагальненим значенням наближається до прислівника taip pat, пор.: Четвер. Пишу звіт… П’ятниця. Те саме (BaranR II 48) і Вівторок. Писав цілий день у канцелярії. Середа. Так само (BaranR II 43). Але таке зближення мінімальних форм відбувається не через їхню функцію, а суто через контекст. 031. Співвідношення форм Tai, tas (чол. р., одн.) з описаними вище формами узагальненого та конкретного вказування можна зобразити так: Конкретне вказування Неконкретне (узагальнене) вказування tas, ta; šitas, -a; šis, ši; anas, -a; jis, ji тощо tai (tatai), tas; šita(i), šitas, šis tas pats, ta pati tas pats 68 032. Форми конкретної вказівки за родом tas, ta тощо, уживані з антецедентами — іменниками, що стоять перед ними, є субститутами цих іменників. Речення або частини речення з антецедентом і займенником, що його заміщує та виконує функцію конкретної вказівки, можна трансформувати в релятивне речення (трансформація включення). Тоді форми конкретної вказівки tas, ta тощо зазвичай замінюються формами відносного займенника kuris, -i. Пор.: 1) Žolys vedėsi Kupstį alaus. Kartu nepaliko nė Petro. Tas, nors atsipiromis, bet turėjo dėdės klausyti. ŽemR I 162. ⇒ … Kartu nepaliko nė Petro, kuris, nors atsipiromis, bet turėjo dėdės klausyti. 2) Naujienas mes sužinom iš pintinės, ta dažnai eina į turgų. BalčAP 202. ⇒ Naujienas mes sužinom iš pintinės, kuri dažnai eina į turgų. 3) … vilkas… šoko per kelmą ir išspyrė vaikiuką. Tą žmonės praminė bridaičiu. ValPJ 163. ⇒ vilkas… šoko per kelmą ir išspyrė vaikiuką, kurį žmonės praminė bridaičiu. 4) Atsigręžė dar į orarykštę. Toje, rodos pamatė Janikę. ŽemR I 200. ⇒ Atsigręžė dar į orarykštę, kurioje, rodos, pamatė Janikę. 5) O karalaitė padovanojo jam kalaviją, nusagstytą auksiniais pinigais, tie jam labai pravertė. BalčAP 201. ⇒ O karalaitė padovanojo jam kalaviją, nusagstytą auksiniais pinigais, kurie jam labai pravertė. 6) Atrado bobutė du didžiu ragu. Iš tų padirbo du gražiu trūbu. ValPJ 19 ⇒ Atrado bobutė du didžiu ragu, iš kurių padirbo du gražiu trūbu. Такі трансформації можливі, оскільки в цих прикладах форми tas, ta і kuris, -i за своєю функцією ідентичні: займають ту саму позицію і заміщують той самий іменник, тобто мають той самий антецедент17. Окрім kuris, -i, таку саму функцію виконує і katras, -a. Обидва є структурно зумовленими — анафоричної функції набувають лише в певних типах релятивних речень, тому їх слід розглядати як синтаксичні варіанти анафоричних форм jis, ji; tas, ta; šis, ši тощо18. У рідкісних випадках замість kuris, -i, katras, -a трапляється також невідмінюваний за родом kas. Не бачу людини, хто міг би взяти прапор. Lnky (LKŽ V 364). Є через поле молода дівчина, хто заспокоює моє серденько. Všk (LKŽ V 364). 033. Форми узагальненої вказівки tai, tas (чол. рід, одн.) тощо, антецедентами яких є ціла фраза (зазвичай речення або частина речення), при використанні трансформації включення в релятивне речення ніколи не замінюються формами kuris, -i (katras, -a). Згадані вище форми в релятивному реченні можуть замінюватися лише формами відносного займенника, що не має категорії роду, kas. Форми tai, tas замінюються формою kas (позиція називного відмінка). 1) Вона глянула на годинник. Це був знак, що йому час іти. PaukštAK 143. ⇒ Вона глянула на годинник, що було знаком, що йому час іти. 2) Органи дотику дуже добре розвинені, і це має життєво важливе значення для кита, коли він пірнає і виринає. IvanPŽ 204. ⇒ Органи дотику дуже добре розвинені, що має життєво важливе значення… 3) Тому й його садиба, хоч і не розкішна, але зразкова, і це тут досі велика рідкість. SimonAŠL 53. ⇒ Тому й його садиба, хоч і не розкішна, але зразкова, що тут досі велика рідкість. 4) Той солдат почав жити весело: постійно ходив до театрів, часто гуляв у королівському саду й роздавав гроші нужденним. З його боку це було дуже добре. BalčAP 22. ⇒ Той солдат почав жити весело: постійно ходив до театрів, часто гуляв у королівському саду й роздавав гроші нужденним, що з його боку було дуже добре. 17 Щодо умов релятивної трансформації див. Noam Chomsky, Current Issues in Linguistic Theory, The Structure of Language, New Jersey, 1964, p. 71. 18 Див. A. Valeckienė, там само, p. 145. 69 Пор. такі речення з kas замість можливих tai, tas: Прийняв [ксьондз] ласкаво; поцілувавши йому руку, другою провів по голові, kas (=tai, tas) навіть зворушило Бенедикта. VaižgP I 83. Якщо іноді всім доводиться виходити з дому, — kas (=tas) трапляється вкрай рідко, — то двері замикають зсередини, а останній вибирається через вікно. SimonAŠL 84. Наші сучасні прізвища, наприклад такі, як-от: Даукас, Дауйотас, Ґедмінас, Даугилас, Дарґіс, Ґедвілас тощо, ще в шістнадцятому столітті були особовими іменами, kas (=tai, tas) чітко видно зі списку шляхти за 1528 рік. BūgRR I 203. Форми tai, tą замінюються формою ką (позиція знахідного відмінка). 1) Пірнувши у воду, але відчувши брак повітря, звір часто лише висовує ніздрі, щоб зітхнути, і робить це так спокійно, що його важко помітити. IvanPŽ 232. ⇒ …звір часто лише висовує ніздрі, щоб зітхнути, ką робить так спокійно… 2) Хмаринка смутку пробігла по чолах усіх, коли згадали померлого батька. Помітивши це, матінка мовила. ŽemR I 154. ⇒ Хмаринка смутку пробігла по чолах усіх, коли згадали померлого батька, ką помітивши, матінка мовила. 3) Повз пронесли на ношах пораненого жмудина; цівка крові супроводжувала його від фортечних мурів до намету. Ні Вітаутас, ні інші шляхтичі й воїни не звернули на це уваги. VienPD, K 323. ⇒ … на ką ні Вітаутас, ні інші шляхтичі й воїни не звернули уваги. 4) Здавалося, за рік-два він осяє всіх, хто тут бовваніє в темряві. Оживить, перевиховає, запаливши високими ідеалами… І сам за це здобуде повагу, навіть славу. PaukštAK 102. ⇒… Оживить, перевиховає, запаливши високими ідеалами…, за ką і сам здобуде повагу… Пор. такі речення з ką замість можливих tai, tą: …у далекій давнині олені водилися в Литві (про ką (=tai, tą) свідчать згадані тут останки). IvanPŽ 263. Поки я так довго розповідав, слухачі почали хропіти «гарр-гарр», і, побачивши ką (=tai, tą), я тихенько погасив свічку й пішов спати. ValPJ 117. У слові pavojaus між голосними «a» й «o» є етимологічне «v», про ką (=tai, tą) свідчать діалектологія, історія слова та його походження. BūgRR I 107. Так само форма to замінюється на ko, форма tam — kam, форма tuo — kuo і т. д. 1) У давнину після відлиги туяус «пакш-пакш» стріляли, сьогодні цього не роблять. ValPJ 107. ⇒ …ko сьогодні не роблять. 2) Шешіавілкіс був цілковитим невігласом; не вмів ні писати, ні читати. Через це йому так важко давалися всілякі «канкулеції». VaižgP I 93. ⇒… через ko йому так важко давалися всілякі «канкулеції». Пор.: Він раз у раз бив це дерево чолом, через що (=to) дерево схилилося набік. IvanPŽ 293. … Цей звичай тих лаумеїв і досі підтримують дівчата навколо Біржая й Пабірже, чого (=to) у Жемайтії здавна вже немає. ValPJ 90. Було вирішено облаштувати почесний стіл і влаштувати бенкет у центрі язичників. Для цього було обрано й відповідне місце. VienPD,K 379. ⇒…для чого було обрано й відповідне місце. … …обіцяв щосили старатися, щоб їй ніколи нічого не бракувало… Дбав, здається, про це, скільки міг, аж досі. ŽemR I 146. ⇒ …про що, здається, дбав, скільки міг, аж досі. 034. Заміна форм узагальненого вказування це, те формами що у більшості випадків структурно обмежена. Можливості вживання форм що значно вужчі, ніж у згаданих вище форм це, те. У відносному реченні Що може стояти лише в постпозиції щодо антецедента. Антецедент і займенник що мають бути в тому самому реченні. Окреме речення з відносним займенником що зазвичай не починає- 70 Так. У такому разі перед відносною формою kas зазвичай стоїть ще вказівна частка štai, пор.: Ті цицилики — люди розумні. І добра людям хочуть. І роблять. Але небезпечні волоцюги. Розбійники. Які користуються ім’ям цициликів і чинять насильство, палять садиби й убивають людей. Ось що (=tai, tas) недобре. SruogR II 202. Зустрічає мене хлопчисько, прив’язує до щогли корабля й кидає в бурхливе море. А тим часом королівський кінь радіє золотим підковам і задирає носа. Ось що мене найбільше дратує! BalčAP 102. Відносний займенник kas, що має анафоричну функцію, на початку речення — рідкісний і нетиповий випадок, пор.: Діти смикали журавля за дзьоб і хі-хі-хі сміялися. Побачивши це (=tai, tą), я почав скреготати зубами. ValPJ 77. Заміна форм tai, tas узагальненого вказування формами kas часто можлива лише за певних змін структури речення — при перестановці членів речення, зміні порядку частин, об’єднанні двох або кількох речень в одне тощо. 1) Особливо приголомшило Ганса Цвібака те, що серед прибулих хрестоносців він побачив вільних Кюльгайліса й Шарка. VienPD,K 334. ⇒Ганс Цвібакас (він) побачив серед прибулих хрестоносців вільних Кюльгайліса й Шарка, що особливо його (Ганса Цвібакаса) приголомшило. 2) Його коня, що пасся в лісі, зарізав якийсь хижак, і Мішкініс вважав, що це робота вовків. IvanPŽ 186. ⇒Його коня, що пасся в лісі, зарізав якийсь хижак, що, як вважав Мішкініс, було роботою вовків. 3) Хоч би пів слова мені сказала: чи ти, чортяко, чи ти хто, навіщо зламала — чи поклади іншу? Я цього тільки й випрошував, а вона — ні слова! ŽemR I 136⇒. Хоч би пів слова мені сказала: чи ти, чортяко, чи ти хто, навіщо зламала — чи поклади іншу (чого я тільки й випрошував), а вона — ні слова! У багатьох випадках через різні контекстуальні обставини заміна форм tai, tas узагальненого вказування формами kas взагалі неможлива. a) Якщо контекст довший, а те, на що вказують, розташоване поміж іншими частинами або висловлене нечітко. Між носом і оком міститься особлива залоза, що виробляє жирну змазку. Цією змазкою звірятко змащує й масажує крила та інші шкірні вирости. Ця дія, очевидно, дуже важлива для кажана, бо навіть спійманий, він використовує кожну мить, щоб здійснити свій туалет. Це пов’язано з надзвичайно чутливими органами чуття мікроскопічного розміру, розташованими по всій шкірі. IvanPŽ 29. — — Чого ж ти, невістко, боїшся? — раптом таємниче звернулася свекруха до невістки, — може, Сташеняте?.. Не бійся, доню. Адже й чула, що замовили, і що готуємося… Якби хотіла… Про це й не думай (що син спокусив Сташеняте), усі вже й забули. VienPD, K 157. b) Якщо форма tai, tas стоїть у питальному реченні або у відносній підрядній частині з питальними частками та питально-відносними займенниками чи прислівниками. Щойно побачивши, що ти зробив із лазнею, а хочеш на її місці церкву збудувати! Хто ж це може зробити?! ŽemR I 50. Адамкас іще не до кінця розумів, що ж означає: «вже немає твого дядька». VaizgRR I 154. — А тобі, синочку, хіба такої самої треба? Усі люди дивуються!.. — Альфонсюку, хіба це правда (що він збирається одружитися з Гляуделею)?! VienPD,K 106. — Сподіватимемося, що християни не нападуть на нас хоча б уночі, — відповіла Книстаутене, і Грязе не зрозумів, чи це йому навмисно нагадали про звичаї хрестоносців, чи це лише збіг. VienPD,K 377. …князь удвічі збільшив свої війська, а яка нам із цього користь? VienPD,K 436. Ти віддав ключі Сєсченцу! Ти знаєш, як він образиться через 71 то всі дворяни? SruogR II 140. [Цьолекас] Хто дме, а хто — ні, але поважний краківський єпископ — любитель пухирів… [Збігнєвас] Що хоче сказати цим єпископ? SruogR II 60. c) Коли форми tai, tas трапляються у відповідях на запитання або в інших випадках, коли змінюється мовний план (пряма мова — мова автора, одного й іншого персонажа, запитання того самого персонажа — твердження тощо). Невже князі Міндовг і Гедимін приятелювали з псами-хрестоносцями? О прадавній світе, нечувана річ! VienPD,K 282. [Цьолекас] Інший, скажімо, такий, як ти, любий сусіде, десь на побоїщі, як під Грюнвальдом, коли, проходячи, поранив би кинджалом лицаря, покрутиться в королівських покоях — і вже єпископ, і державний муж! [Збігнєвас] Це злісна наклепницька вигадка, познанський єпископе! Це Вітовт вигадав із заздрощів! SruogR II 50. — Навіщо ти вкрав носову хустку Валулі Палуте? Люди мені через це очі печуть. PaukštAK 90. «Дякую, дякую, бабусю, ваша пісенька дуже гарна!» Почувши це, бабуся почала хихотіти. ValPJ 20. Чи старого звичаю тримаєшся? Местися?! Тут цього не треба. ŽemR I 75. d) Коли форми tai, tas пояснює підрядна частина, що займає позицію члена речення. Підрядну частину може приєднувати як відносний займенник або прислівник, так і сполучник. Форми tai, tas виступають співвідносними словами щодо форм відносних займенників і прислівників. Уже лише це перешкоджає заміні форм tai, tas формами kas. Те, що старий Відмант, напившись пива, напророкував жартома, несподівано й швидко збулося. VaižgP I 67. Як, коли і хто першим із них потрапив до Литви, це залишається прихованим за туманами глибоких віків. VaižgP I 60. А до того, чого кому бракує у власній мові, важко й звикнути. BūgRR I 396. Я вимагатиму собі лише того, що мені належить. VienPD,K 455. …досить того, що побачить, що ти не хочеш лінуватися. ŽemR I 151. Яка буде з того користь, якщо мій маєток перетвориться на попіл? SruogR II 205. І родина Шешіавілків задовольнялася тим, що отримувала. VaižgP I 231. А князь саме цим і відрізнявся від своїх дворян, що був міцнішим за всіх. VienPD,K 328. e) Коли форми tai, tas трапляються у підрядному реченні, поєднаному складеними сполучниками kad… tai, jei… tai та ін. … що своїй людині покликати собі на допомогу ще й спільного ворога — такого в Жемайтії ще не бувало! VienPD,K 282. …якщо господар хоче дочекатися доброго врожаю, то передусім мусить розкидати добрий гній. DonR 49. f) Коли форми tai, tas трапляються у підрядних з’ясувальних, причинових, умовних, допустових та інших реченнях із відповідними сполучниками. «Вітовт — зрадник!» — тільки й говорили мешканці Марієнбурга, оберталися один проти одного й казали, що він давно це передбачив. VienPD,K 380. Незабаром обидва… вже говорили тільки литовською, хоча Гінтаутас цього від них і не вимагав. VaižgP I 163. Разом їхав лицар Грєзе і, як того вимагали статут і звичаї, усю ніч простояв верхи й у обладунках на подвір’ї замку. VienPD,K 349. Матері було б краще зовсім із ним не зустрічатися й нічого не писати, бо це також могло б вплинути на справу… VienPD,K 133. Вітали батьки, сестри, сваха, дружби, свати, дружки, родичі й усі запрошені гості. Оскільки для більшості це було новиною, то всі ніяковіли й робили так, як зробив перший. VienPD,K 148. Якщо в цих реченнях замінити форми tai, tas формами kas, було б усунуто причинове, умовне, допустове та інші відношення, а в багатьох випадках це взагалі неможливо, пор.: Сказав, що він давно це передбачив ≠ (не те саме, що) Сказав, що саме він давно передбачив. 72 g) Коли форми tai, tas стоять у реченні або частині речення, з’єднаній із попереднім контекстом сполучником але (протиставне відношення). … він упізнав того самого жмудина, який так хитро провів їх через болото. Упізнав і здивувався, але це його, якщо й згубило, то саме цим. VienPD,K 440. Можливо, утворенню підвидів домашніх собак сприяли й інші види вовків, але про це лише здогадуються. IvanPŽ 169. Те, що він поставив собі за мету десять років тому… уже майже здійснив. Але, якщо порівняти з іншими заняттями, які вже визрівали в його голові, це було лише початком. VienPD,K 479. На Вічвєнайті лише раз глянув, але він цього не помітив. ŽemR I 136. На запитання з замку відповіли, що всередині немає ні пані Knistautiene, ні її доньки. Але ніхто не хотів цьому вірити. VienPD,K 394. У деяких реченнях, вилучивши але, форми tai, tas можна було б замінити формами kas, однак у такому разі усувалося б протиставне відношення. h) Коли форми це, той вживаються в окремому реченні або частині речення, пов’язаній із попереднім контекстом без сполучників пояснювальними, протиставними, об’єктними, причинними та іншими відношеннями. Знайшовши їх (оленят), люди іноді думають, що вони загубилися, і вважають, що добре зроблять, якщо заберуть їх додому. Це помилка. IvanPŽ 242. Самця в жодному разі не можна тримати там, де є діти: це небезпечно. IvanPŽ 244. Порівняно з дикими вівцями, домашня вівця — не та жвава, обачна, смілива тваринка, а лише тупа істота. Це результат людського втручання. IvanPŽ 285. i) Коли форми це, той вживаються в реченні або частині речення, пов’язаній із попереднім контекстом приєднувальним зв’язком. Заміна Це, той форм на форми «що» усунула б цей зв’язок. Коли за деякий час повернувся Едуардас, Альфонс відразу зрозумів, що той уже захоплений. Це зрозуміла й мати. VienPD,K 144. …однак, коли англійський лицар повернув свого коня так, щоб було зручніше не нападати, а прикриватися щитом від ударів супротивника, усі зрозуміли, що наближається вирішальна година. Це зрозуміли й брат Гансак, і лицар Дранкас. VienPD,K 345. Селяни знали, що Бенедикт збожеволів: знали й про його таємничі подорожі до старого пробста та далекого міста. І цього не забули, бо подорожі до пробста повторювалися. VaižgP I 84. Čia neturima tikslo suminėti visų atvejų, kada tai, tas formų pakeitimas kas formomis ribojamas struktūriškai bei reikšmiškai. Tų atvejų yra daug19. Mums svarbu pabrėžti, kad tai bei tas formų vartosenos sfera yra kur kas platesnė už atitinkamos reikšmės kas formų vartosenos sferą. Tai, tas formos šiuo atveju yra pirminės, kas formos — antrinės. Tarp apibendrinto nurodymo formų tai, tas ir kas yra toks pat santykis, kaip tarp konkretaus nurodymo formų jis, ji; tas, ta; šis, ši ir kuris, -i; katras, -a bei kt. Formos kuris, -i; katras, -a yra formų jis, ji; tas, ta; šis, ši ir kt. papildomas sintaksinis variantas, o kas formos yra formų tai, tas toks pat sintaksinis variantas. З огляду на все це можна скласти таку схему співвідношення згаданих форм: 19 Panašiais atvejais ribojama ir formų kuris, -i; katras, -a vartosena vietoje konkretaus nurodymo formų jis, ji; tas, ta; šis, ši ir kt. 73 Конкретна вказівка Неконкретна (узагальнена) вказівка jis, ji; tas, ta; šis, ši; šitas, -a; anas, -a ir kt. tai (tatai), tas, šita(i), šis, šitas ir kt. kuris, -i; katras, -a ir kt. kas Модель, утворену цими співвідносними формами, можна графічно зобразити так: A B C D де A = jis, ji; tas, ta тощо, B = kuris, -i; katras, -a тощо, C = tai, tas тощо, D = kas. Ізоморфні відношення цих займенників мають вигляд A: B = C: D або A: C = B: D. Отримано 1973. III. 26. А. ВАЛЯЦКЕНЕ ФОРМА СЕРЕДНЬОГО РОДУ ЗАЙМЕННИКА TAI І ЇЇ ВІДНОШЕННЯ ДО ІНШИХ ФОРМ ЗАЙМЕННИКІВ Резюме У статті визначається інваріантне значення займенника середнього роду tai та його ізоморфні відношення до форм чоловічого й жіночого роду tas, ta, а також до інших форм займенників. Форми всіх трьох родів tas, ta, tai мають лише займенники з анафоричним значенням, тоді як дейктичний займенник (у вузькому значенні цього слова) має лише дві форми: tas, ta. Спільною ознакою анафоричних форм tas, ta, tai є те, що всі вони займають позицію відмінкової форми іменника — виконують субстантивну функцію. Форма tai протиставляється формам tas, ta за характером дейксису: tas, ta — це форми конкретного, визначеного вказування, а інваріантне значення форми tai — узагальнене, невизначене вказування. Ці форми мають також різні антецеденти. Антецедентами форм tas, ta виступають деякі іменники (зазвичай у препозиції). Антецедентами форми tai можуть бути не лише іменники, а й найчастіше ціла фраза (словосполучення, речення, абзац), що виступає як у препозиції, так і в постпозиції. Форми tas, ta узгоджуються зі своїми антецедентами в роді й числі. Різниця між ними й полягає в цих категоріях. Форма tai, що є давньою формою називно-знахідного відмінка, вживається лише в позиції називного та знахідного відмінків. А форми конкретного вказування tas, ta вживаються в позиціях усіх відмін- 74 ків. Отже, опозиція tai: tas, ta не є симетричною. У сфері узагальненого вказування функціонують не всі відмінкові форми. Для відновлення симетрії утворюється інша, суто синтаксична опозиція. Крім форми tai, у значенні узагальненого вказування вживаються також форми однини чоловічого роду: tas, to, tam, tą, tuo, tame. Форми жіночого роду, а також форми множини такого значення не мають. Таким чином, форма tas у литовській мові є омонімічною формою: у значенні конкретного вказування вона узгоджується з іменником-антецедентом у роді й числі, а у значенні узагальненого вказування з антецедентом не узгоджується. Tai і форми однини чоловічого роду tas, to, tam, tą, tuo, tame як форми узагальненого вказування протиставляються формам конкретного вказування tas, ta. Форми узагальненого вказування tai і tas об'єднуються в спільну парадигму й розподіляються залежно від займаної позиції так: наз. tai (tas), род. to, дав. tam, знах. tai (tą), оруд. tuo, місц. tame. У цій парадигмі tai у позиції називного й знахідного відмінків є первинною формою, а tas, tą у відповідній позиції — вторинною. Останні форми структурно й стилістично обмежені, а в низці випадків мають діалектний відтінок. Статистично вживання tas і tą у позиціях відповідних відмінків становить незначний відсоток. Форми узагальненого вказування tai, tas протиставлені не лише формам конкретного вказування tas, ta, а й одночасно їхнім семантичним синонімам jis, ji; šitas, -a; šis, ši; anas, -a; tas pats, ta pati та ін. Багато з названих займенників узагалі не мають форм середнього роду або ж ця форма з'являється лише спорадично (šita(i)) поряд із tai. Форми однини чоловічого роду зі значенням узагальненого вказування трапляються порівняно рідко (šitas, šis, tas pats). Тому для вираження узагальненого вказування найчастіше використовуються форми tai, tas, хоча для вираження конкретного вказування слугує цілий ряд різних лексем (tas, ta; jis, ji; šitas, -a тощо). Через специфічність їхнього значення більш симетричними є родові форми конкретного вказування tas pats, ta pati та форми однини чоловічого роду зі значенням узагальненого вказування tas pats, to paties тощо. Форми узагальненого вказування tai, tas та ін. протиставляються також формам kas, так само як форми конкретного вказування tas, ta; jis, ji та ін. протиставлені формам kuris, -i; katras, -a. Подібно до того, як kuris, -i; katras, -a у реченнях певної структури замінюють форми jis, ji; tas, ta та ін., так займенник kas у аналогічних випадках замінює форми tai, tas. Форма kas щодо форм tai, tas є вторинним синтаксичним варіантом, так само як форми kuris, -i; katras, -a щодо форм jis, ji: tas, ta та ін. Як функціонування kuris, -i; katras, -a замість jis, ji; tas, ta та ін., так і вживання kas замість tai, tas обмежене особливостями синтаксичної та семантичної структури речення. Сфера вживання форми узагальненого вказування kas значно вужча, ніж сфера функціонування форм tai, tas. У системі всіх названих займенників родові форми конкретного вказування А (tas, ta; jis, ji та ін.) перебувають у такому відношенні до свого синтаксичного синоніма В (kuris, -i; katras, -a), як форми узагальненого вказування С (tai, tas та ін.) — до свого синтаксичного синоніма D (kas). Їхні ізоморфні відношення можна зобразити так: А: В = С: D або А: С = В: D. Надійшло 26.III.1973.