Frazeologiniai junginiai su asmenvardžiais

LIETUVIŲ AREALINĖS LINGVISTIKOS KLAUSIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA J. LIPSKIENĖ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СПОЛУЧЕННЯ З ОСОБОВИМИ ІМЕНАМИ У литовській мові поряд з іншими фразеологічними сполученнями є чимало й таких, що пов’язані з nomina propria, тобто містять особові імена або топоніми (назви населених пунктів, іноді також назви водойм). Такі фразеологічні сполучення є й в інших мовах. Ними образно, нерідко й іронічно характеризують певну людську слабкість або неприйнятну поведінку, що відхиляється від загальноприйнятих норм, тощо. Схоже, такі литовські вислови досі не досліджувалися, тому частину з них хочемо навести й хоча б коротко розглянути. У статті зроблено спробу оглянути лише такі образні вислови, один із компонентів яких є власною назвою. Розглянуті фразеологічні сполучення переважно утворені з християнськими іменами, що походять із єврейської, грецької, латинської, слов’янської та інших мов. Більшість із них потрапила до литовської мови через польську. Історія цих імен у литовській мові почалася після запровадження християнства, а до фразеологічних сполучень вони, ймовірно, увійшли значно пізніше, адже цей процес, як свідчать сучасні матеріали, в окремих випадках триває й тепер. Фразеологічні сполучення з людськими іменами тут наведено й розглянуто зі спробою згрупувати їх за походженням. Виокремлено такі групи: 1) біблійного походження, 2) календарного походження, 3) звичаєвого походження, 4) місцевого походження, 5) книжного — літературного походження, 6) не цілком ясного походження. 1. Чимало фразеологічних сполучень з особовими іменами, що трапляються в литовській мові, пов’язані з Біблією. Зміст багатьох таких сполучень виразно свідчить про їхній безпосередній зв’язок із релігією, адже в них відображено мотиви Старого й Нового Завітів або узагальнення думок окремих епізодів. Найімовірніше, початок багатьом таким сполученням у литовській мові дали уривки з Євангелій, які читали в церквах під час богослужінь, а також проповіді, співи з молитовників тощо. Деякі з них мають порівняльний характер і утворені з популярними іменами персонажів Завітів та пізніших святих, що увійшли до нашого іменника. Наприклад: Адам: Жив як Адам у раю (жив дуже добре), поки був шофером Varn²; Drs. Адам, Єва: Живе як Адам з Євою за піччю в Бога (живе дуже добре) Mrk. Усі діти однакові, як Адам з Євою Krv P. Метушиться, як Адам біля Єви Šk. 1 J. Dumčius, Antikiniai vardai lietuvių liaudies kalboje, „Vilniaus valstybinio V. Kapsuko vardo universiteto darbai“, XIII, 1957, p. 171. 2 Тут і далі в таких випадках перше скорочення вказує на місце запису речення, а скорочення після крапки з комою — де ще відомий цей фразеологічний зворот. 188 Котрина: Щастить, як святій Котрині (кажуть, коли комусь пощастило) Krš; Jnš, Sk, Škn. Марія: Втомився, як пані Марія (дуже втомився) Užv. Сидить, як Марія в соляні (про того, хто нічого не робить) Jnš; Sk, Škn, Žg. Моркус: Метушиться, як Моркус по пеклу (дуже метушиться) Al; Krsn, Švn, Vl. Пхається, як Моркус по пеклу (дуже грубо щось робить) Vrd. Куди це ти прешся, як Моркус у пекло (дуже настирливо лізеш) Jnš. Помилився, як чорт, запросивши святого Моркуса до пекла Al. Петрас: Живе, як святий Петро в Бога за рогом (дуже добре живе) Drsk; Bb. Обороняє, як святий Петро небесні ворота (дуже захищає, оберігає) Mrk. Рокас: Слухняний, як цуцик святого Рока (дуже слухняний) Šl. Формуванню деяких інших фразеологізмів цього типу сприяли образи релігійної тематики, наприклад: Єва: Чого стоїш, як Єва з листком, склавши руки (про того, хто нічого не робить) Jnš; Sk. Юргіс: Кінь, як у святого Юргіса (дуже добрий) Ašm. У всіх наведених фразеологізмах явища сучасного життя, конкретні ситуації або поведінка й характери людей найчастіше лише зіставляються з учинками біблійних персонажів або пізніших християнських святих, характерними для них рисами чи особливостями вдачі. Крім цих фразеологізмів біблійного походження, є й інші порівняльні фразеологізми, утворені з іменами позитивних і негативних персонажів, згаданих у Завітах. Хоча з різних причин ці імена й не увійшли до нашого іменника, фразеологізми з ними досить численні. Деякі з них, очевидно, можуть бути міжнародними й потрапили до литовської мови з інших мов. Частина з них уживається порівняно часто, підкреслюючи негативні риси людської вдачі або ситуації, засуджувані народом. Наприклад: Авель: Гарненький, як дитина Авеля (гарний, чистий) Up. Дурний, як теля Авеля (покірний, мирний) Krž. Ірод, Христос: Чого ти мене допитуєш, як Ірод Христа (дуже розпитуєш, цікавишся), усе одно я тобі не скажу Sk. Ісус: Обступили, як юдеї пана Ісуса (настирливо до когось причепилися) Škn. Мучиш, як юдеї пана Ісуса (дуже когось мучиш) Škn; Jnš, Sk. Смикаєш, як юдеї пана Ісуса (поводиться нешанобливо) Škn. Юдашюс [Христос]: Іде, як Юдашюс, брязкаючи грішми (про багатого) Al; Kn. Іде, як Юдашюс, що продав Христа Sk; Mrk, Pln, Vs. Пор. також інші вислови того самого значення з іменем Юдашюса: Іде, як Юдашюс, шукаючи суху гілку (про того, хто йде повільно, озираючись) Krtv. Іде, як Юдашюс вішатися, доки не знайде дерево Šl. Видав людину, як Юдашюс, за тридцять червінців (про донощика) Jnš. Христос: Гнітять, як юдеї Христа (дуже мучать) Krsn; Ml. Уся ватага не дає одному спокою, мучить, як юдеї Христа (дуже мучать) Jnš. Усі схопилися й повстали, як юдеї проти Христа Klvr. Люциперіус: Залив очі (п'яний) і йде, як Люциперіус, усіх лаючи (поводиться грубо) Sk. 189 Понтій Пилат: Відвернувся й пішов, наче Понтій Пилат, умивши руки (про того, хто вдає невинного) Jnš. Чого ти від нього хочеш правди добитися: умий руки, як Понтій Пилат, і піде, а ти сам залишишся винним³ Rd. Подібний до останнього литовського фразеологізму є й російський, тільки там Понтій Пилат розуміється як імена двох осіб, пор. посылать от Понтия к Пилату⁴. Отже, він більше відповідає литовському фразеологізму піти від Айнуша до Кайпуша. Крім того, в литовських говірках уживається, імовірно, пізніший фразеологізм, у якому ім’я Понтія Пилата вже не згадується, наприклад, Оце ти й руки вмив (вважаєш себе невинним): ні в чому не бувало знов собі насвистуєш! Sk. (пор. рос. умывать руки «вдавати невинного»)⁵. Майже таке саме значення, але вже більш узагальнене — загалом таке, що характеризує людину, — має й іменний фразеологізм, утворений із цим антропонімом, — Понтій Пилат, наприклад, Нічого ти від такого Понтія Пилата (шахрая) не доб’єшся, можеш і не йти Šl. Варто згадати й порівняльні фразеологізми з іншими іменами, які не ввійшли до іменника. Наприклад: Соломон: Голова в нього, як у Соломона (про здібну, розумну людину) Jnš; Sk. Може бути як Соломон (здібний, кмітливий), а все одно те саме Sk; Tl. Хитрий, як Соломон (кмітливий, розумний) Škn; Jnš. Самсон: Розпатланий, як Самсон (про недбалу людину) Škn. Окрім порівняльних фразеологізмів, біблійні образи мають і фразеологічні сполуки іншої структури, що виконують переважно іменні функції; вони також утворені з популярними іменами, які ввійшли до нашого традиційного іменника. Наприклад: Адам: Жито — Адамові поля (дуже багато: великі площі), коли ж ми його скосимо! Als. Насіяв бобів на Адамових полях Krkl. Роздягаюся до Адамового вбрання (до наготи), броджу, броджу, а воно грузьке, і не знайшов [сокири] Šlu. Адам, Єва: Ну й почав ти з Адама та Єви (розповідати дуже здалеку) [розповідати] Škn. Єва: Іду собі повз, а вона стоїть у Євиному костюмі (гола), і що ти їй зробиш Šl; Jnš, Sk. (Пор. рос. в костюме Евы⁶, болгар. в един костюм⁷. Петро: Це дитятко святим Петром відпущене (погане, недобре?) Tvr. Тома: Іди собі, іди — думаєш, я брешу, ти, невірний Томо⁸ (про того, кого важко переконати), якщо кажу, то вір Šl. Отже, Тома невірний! Ти йому поясни якомога ясніше — він не вірить, та й годі Škn. M. A. Leonidova зазначає, що останній фразеологізм у болгарській мові особливо цікавий тим, що лексичне навантаження розподілене між обома компонентами, тобто іноді прикметник nevierninkas може перетворюватися на іменник і вживатися самостійно, без антропоніма, а іноді у творчості окремого письменника фразеологізм містить ³ Вислів походить з Євангелія від Луки, де розповідається, що Понтій Пилат, поступаючись вимогам юдеїв розіп’яти Христа, умиває руки, бажаючи цим показати, що не бере на себе вини за його смерть. ⁴ H. C. Ашукнн, М. Г. Ашукниа, Крылатые слова, Москва, 1966, p. 532. ⁵ Там само, с. 685. ⁶ Фразеологический словарь русского языка, под редакцией А. И. Молоткова, Москва, 1967, p. 210; (Toliau: А. И. Молотков ФСРЯ). ⁷ Българско-руски фразеологичен речник, съставили А. Кошелев и М. Леонидова, София — Москва, 1974, p. 195; (Далі: А. Кошелев, М. Леонидова БРФР). ⁸ Вислів походить з Євангелія від Івана, де йдеться про апостола Фому, який не повірив у воскресіння Христа. 190 Томас може бути замінений апелятивом (наприклад, неверните д я и ц и) або іншим особовим ім’ям (наприклад, неверниям Т о д о р). Крім того, саме особове ім’я Томас, широко відоме з євангельської легенди, що стало символом невіри, у художній літературі іноді вживається в цьому значенні самостійно (наприклад, Томовцы). Останній випадок трапляється також і в російській художній літературі; пор. перефразований Маяковським цей фразеологізм: «но между нами ходит Фома, и он ни во что не верит9». Тим часом наявний нечисленний матеріал свідчить, що в литовській мові також можливий розпад цього фразеологізму, проте його функції може виконувати лише перший компонент — самостійно вживаний субстантивований прикметник невернінкас, пор.: Ну й невірник! У що хочеш — не вір, що я можу тобі зробити, якщо ти не віриш Ш1. Крім згаданих, трапляються також фразеологічні сполуки, утворені з іменами, згадуваними в заповітах, які не прижилися в литовському іменнику імен. Наприклад, ім’ям Авраама майже завжди жартома виражають поняття «померти» або «чекати смерті», «бути при смерті». У варіантах висловів фонетична форма цього особового імені дуже різниться, пор.: Авраам: Здається, вже питиме пиво в Авраама Dbg. (пор. білоруське поехать (пайці) да Абрама на піва10). Що там побачиш, Авраам уже зовсім близько, ось-ось Rd. Уже пішов до Авраама пасти овець Šd. Уже я піду до Авраама Pun. Уже був поїхав до Авраама Pnm; Ker, Vdšk. Нічого не вдієш, доведеться йти до Авраама Bd. Абрам: Той чоловічок уже поїхав до Абрама Čb. Абрахам: Скоро поїдемо до Абрахама Rš. Абравомас: Усі інші поїхали до Абравомаса, а ми залишилися вдвох Krš. З цим ім’ям є також фразеологізм, уживаний у дещо іншому значенні, наприклад: Замовкни, бо відправлю до Авраама (уб’ю) Pun. До таких фразеологічних сполук, якими позначають грозу, грім, входить ім’я міфічного пророка Аліошюса, наприклад: Аліошюс їде небом Pun. Коли я почав пасти, думаю: Аліошюс їде парою коней Kp. Гримить — Аліошюс їде з возом по камінню Rš. Щойно починає гриміти, кажуть: Аліошюс їде й стріляє у чортів з револьвера Dbg. Таких фразеологічних сполук, утворених з іменами, невідомими й не вживаними в нашому іменнику імен, є й більше, наприклад: Айношюс, Кайпошюс: Так і ходиш, чоловіче, від Айношюса до Кайпошюса (багато ходиш, тебе посилають), поки щось владнаєш Krtn. Може, пане, ходити від Айношюса до Кайпошюса (звертатися всюди, просити), все одно не виграєш справи Jrb. Вона сама не хоче, щоб він ішов: телефонує від Айношюса до Кайпошюса (шукає способів затримати) Krk. Що я там отримаю: пошлють від Айношюса до Кайпошюса (від одного до іншого), і повернуся ні з чим Jnš. Ісус: Потрапиш ти йому до рук — пізнаєш милість Ісуса11 (багато страждатимеш, тебе гнобитимуть) Škn. Тепер якось можна (добре, легко) підлатати свитку, а от раніше 9 Пор. М. А. Леонидова, Место собственного имени в лексической и фразеологической системе языка (на материале русского и болгарского языков), „Годишник на софийския университет факультет по славянски филологии“, 1974, с. 92–93. 10 Ф. Янкоўскі, Беларускія прыказкі, прымаўкі, фразеалагізмы, Мінск, 1962, p. 495. (Toliau: Ф. Янкоўскі, Беларускія прыказкі...). 11 Милість Ісуса походить із церковного тлумачення, за яким нещастя й страждання — це милість Божа: за гріхи відбудуть кару на землі й таким чином уникнуть покарання в потойбічному житті. 191 потрібно було шити одяг для ліфників (такий одяг) — знали благодать Ісуса (зазнавали багато труднощів) Brs. Žem. Юдашюс: З Юдашюсом одного року (про стару людину) Btg. Релігійне походження відчувається й у таких фразеологічних сполуках, як: Виглядаєш як Ісус у лахмітті (про того, хто обідрався, обносився, має жалюгідний вигляд) Ig. Стоїть, як Ісус із бобів PPr 416. Христос: Скільки тобі було років, коли ти одружувався? Знаєш, я вже був у літах Христа (33 років) Kair. Вона вже зовсім Христа під ноги топче (ні з ким не рахується): ходить, як тварина, задерши голову, робить усе, що заманеться Jnš. Відгомони релігійного колориту помітні у фразеологізмі, утвореному з ім’ям Лазаря, наприклад, Коли приходиш до них, то Лазаря співають12 (голосить, скаржиться, вдає бідняка), а так кожен іде своїм світлом Škn. Здається, хоча спеціально з цією метою повнішого матеріалу й не зібрано, що частина фразеологічних сполук біблійного походження на території литовської мови вживалася досить широко. Такі сполуки, як піти від Айноша до Кайпоша, а також ті, що означають смерть (з ім’ям Авраама) та інші поняття, найімовірніше, були відомі майже по всій Литві. Таке припущення можна зробити з таких причин: а) сприятливі умови для поширення згаданих фразеологічних сполук створювали біблійні легенди, які постійно повторювалися під час богослужінь у кожній церкві, з тими самими іменами персонажів та фрагментами їхнього життя; б) чимало фразеологічних сполук цього типу є міжнародними, тобто відомими й уживаними в мовах інших народів, наприклад: одяг Адама (пор. рос. в костюме Адама13, болг. в адамов костюм14; невірний (невіруючий) Тома (пор. латис. neticīgais Toms15, рос. Фома неверный, неверующий16, болг. неверни Тома17. Однак нині деякі зі згаданих фразеологічних сполук уживаються переважно лише людьми старшого покоління або відомі з давніших письмових джерел. Це свідчить, що зі зміною ставлення людей до релігії, з появою нових соціальних, економічних і культурних умов життя деякі фразеологічні сполуки втрачають актуальність і поступово забуваються. Можливо, частина з них іще вживатиметься в майбутньому, однак для багатьох людей образи порівняння в них уже будуть незрозумілими, а походження самого фразеологізму стане зовсім неясним. 2. Інші фразеологічні сполуки, утворені з тими самими або подібними (тобто переважно християнськими) іменами, уже не мають безпосереднього зв’язку з Біблією. Більшість із них мають календарне18 походження й у практиці вживання пов’язані з установленими церквою 12 Основою для формування вислову стало Євангеліє від Луки, де йдеться про голодного каліку Лазаря, який лежав біля воріт багача. Тому в давнину всі жебраки, просячи милостиню, співали пісні, у яких згадувався Лазар. 13 А. И. Молотков, ФСРЯ 210. 14 А. Кошелов, М. Леонидова, ВРФР 36. 15 Д. Д. Caubuliņa, N. Ozoliņa, A. Plēsuma, Latviešu — krievu frazeoloģiskā vārdnīca, p. 479. 16 А. И. Молотков, ФСРЯ 502. 17 А. Кошелов, М. Леонидова, ВРФР 362. Календарні й обрядові фразеологічні сполуки досить тісно пов’язані між собою, однак їх не об’єднано в одну групу, оскільки в календарних (за винятком Jono/Jurgio rasa?) майже неможливо простежити звичай, що дав підставу для виникнення фразеологізму. Один компонент календарних фразеологічних сполук зазвичай становить календарна дата, названа іменем якогось християнського святого або свята, а інший — різноманітні явища природи, людського чи суспільного життя, пов’язані з цією датою (узагальнення народних метеорологічних спостережень, початок або завершення різних тваринницьких і землеробських робіт, ярмарки, ринки тощо). 192 та датами, присвяченими вшануванню різних святих, — святами, з характерними для цього свята ознаками пори року. Зміст багатьох таких фразеологічних сполучень зазвичай відображає окрему реалію повсякденного життя. Скажімо, вислови з ім’ям Jurgio здебільшого пов’язані з годуванням худоби. Вислови з ім’ям Оні описують появу нового врожаю, здійснення сподівань тощо. Інші виконують календарні функції. Пор.: Барбара: Barbora naktį antraukia (від ночі 22 грудня вона вже не довшає) Grv. Йонас: Lyn kai per šventą Joną (про теплий дощ) Šl. Nu ir šilta kaip par šventą Joną, o juk rugsėjis Škn. Ne visada švento Jono (не завжди щастить; не завжди є те, чого хотілося б) Plv; Švn. Ne kasdien švento Jono PPr 387. Sušalė kai par šventą Joną ant ledo (іронічно, насмішкувато кажуть, коли не холодно, а скаржаться на холод) Jnš; Sk, Škn, Žg. Šventas Jonas – pieno ponas Rd. Йосип: Juozapas melagis (про несталу погоду 19 березня): meluoja žiemą, meluoja vasarą Grv. Juozapotas melagis – viena diena tokia, kita tokia Grv. Юргіс [Миколас]: Nieko, greitai Jurgis dievo daržinę atidarys, nebeilgai bevargsme Sk. Šventas Jurgis kartais su šieno vežimu pavažiuoja (23 квітня вже висока трава, і можна виганяти худобу на пасовище) Rš. Jurgis ant šiumelio parjoja (так кажуть, коли на Юріїв день іде сніг) flk. Reik pirkti pusę aktaro, pasibūdavoti trobelę, kad nereiktų bijoti Jurgio ir Mykolo (переїжджати з одного місця на інше) Skd. Šiąmet Jurgis anksti dangų atrakino. Jaugi Jurgis prieš savo vardoves atrakino dangų (загримів грім) — загриміло, буде добре літо Dv. Останній вислів міг виникнути внаслідок своєрідного народного переосмислення біблійної оповіді, згідно з якою ключі від неба було довірено апостолу Петру. Пор. записаний в одному говірковому мовленні фразеологізм, яким також називають перший весняний грім: Jau atrakino dangų šventas Petras Dbg. Однак є підстави вважати, що причини виникнення вислову Jurgis dangų atrakino можуть бути зовсім іншими¹⁹. Крім того, чергування імен Jurgio ir Petro помічено і в термінологічних фразеологізмах, що належать до ботанічної галузі. Наприклад, весняний первоцвіт (Primula veris), інакше званий Petro raktais arba švento Petro raktai (rakteliai), у діалектах має також назву švento Jurgio raktai (rakteliai), пор.: Mūsų sodne Petro raktai žydi Vkš. Miške ka pridygę švento Petro raktelių – pilnos pakelės Škn. Mūsų vyšnyne vėl priviso švento Jurgio raktelių Šll; Lkv²⁰. Порівняй також фразеологічні сполучення, утворені від інших особових імен, наприклад: Казимир: Kartais ir Kazimieras verši pagirdo, yra buvę tokių metų Šl. Mano mamaitė sakydavo: Kazimiero kreiva vežė (від 4 березня погіршується санна дорога) Sk. ¹⁹ Саме: в околицях Швянчоніса й Дівенішкес є пісні, у яких Юргіс осмислюється як охоронець ключів від літа або землі. У піснях просять, щоб Юргіс відімкнув небо, зрушив хмаринку, пустив дощ, щоб зазеленіла травиця й наїлися бичечки («Юргіс ключами торкає, нехай відімкне землю, нехай випустить шовкову травицю, медову росицю: травиця буде коням, роса — бичечкам», — V. Misevičienė, Lietuvių liaudies dainų katalogas, Vilnius, 1972, p. 221). ²⁰ Про інші термінологічні фразеологізми цього типу (з особовими іменами) див. ст. J. Lipskienė. Terminologiniai frazeologizmai su asmenvardžiais, LKK XVI, 248–253. 13. Užs. Nr. 1026 193 Лючє, Андрюс: Лючє оббризкав Андрюса сечею (так кажуть, коли на Андріїв день — 30 листопада — стоїть холод, а на Люцин — 13 грудня — дощить (flk). Матаушас: На святого Матауша засовуй у дупу буханця (вже холодно) Kair. Миколас: Зникне Йонас, як єврей на Миколая (цей фразеологізм, найімовірніше, за походженням пов’язаний із традиційним єврейським днем, присвяченим «очищенню від гріхів») Dov. Она: Добра, як свята Она, приїжджає зі свіжими коржами Trg. Свята Она — пані хліба (від 26 липня починають жати жито) Pln. Нічого не вдієш, потерпи, свята Она винесла надвечір (після 26 липня надвечір уже не їдять) Kair. Коріння деяких інших фразеологічних сполук цього типу сягає давніших часів, ніж християнство, тобто вони пов’язані з архаїчними давніми звичаями, наприклад: Юргієва роса (перша весняна роса); Йонова роса (роса вранці на Іванів день) (пор.: Треба вже корів гнати на Юргієву росу. На Йонів день худобу зранку не можна виганяти, щоб на росу не вийшов Йона, бо якщо на росу Йона вийде — молоко забере, тоді вже без молока Grv.). Хоча ці останні вислови й пов’язані з церковними календарними датами, у них важко помітити якісь риси чи образи християнства. Найімовірніше, початок їм дали ще свята язичницьких часів, пізніше ототожнені з церковними датами християнських імен (пор. святкуване в наші дні Свято роси — Йоніни). Такі фразеологічні сполуки нині в литовському мовному ареалі широко не відомі. З календарним днем Аготи пов’язана також стала сполука слів Хліб Аготи — «шматок хліба, освячений у церкві під час ритуальних обрядів, який, нібито, може допомогти вберегтися від пожежі та уникнути інших небезпек». До фразеологічних сполук календарного походження частково належать і такі сталі сполуки, які в окремих місцевостях литовського мовного ареалу пов’язуються з установленими церквою датами християнських імен. Раніше їх уживали для називання ярмарків і торгів, що відбувалися. Першим компонентом таких сталих сполук завжди є особове ім’я, а другий компонент становить звичніше для діалекту слово, яке зберегло своє номінативне значення і найчастіше має слов’янське походження, наприклад, йомаркас, кермошюс. До таких сполук увійшли: імена Андрія, Антанаса, Варфоломія, Барбори, Ізидорія, Єронімаса, Йокімаса, Йокубаса, Йонаса, Юліюса, Юозапаса, Юргіса, Юстінаса, Казімераса, Котрини, Лаурінаса, Леонаса, Марії, Мартинаса, Матеушаса, Миколаса, Мікалаюса, Моркауса, Мотєюса, Они, Петраса, Піліпас, Повіласа, Францішкауса, Рокаса, Сімонас-Юдаса, Станісловаса, Владисловаса, Уршулі, пор. Андріїв йомаркас (30 листопада) Akm, Klt, Nv, Plt; Йокубасів кермошюс (25 грудня) Pun, Šk; Сімонас-Юдасів йомаркас (ярмарок у календарний день Сімонаса-Юдаса — 28 жовтня або після нього), пор. Ot, одного року, пам’ятаю, який великий був Сімо-Юдо йомаркас — чого там тільки не було! Jnš. Подібні сталі сполуки слів трапляються й в інших мовах, пор. латиське: Miķeļa tirgus (ярмарок у календарний день Миколаса — 30 вересня): Visa māja izbrāuca tukša uz Miķeļa tirgu, Miķeļa tirgu vie visi gaidīja21. Деякі фразеологічні сполуки цієї групи сьогодні вже неактуальні й утратили колишню популярність, тому сфера їх уживання в литовських діалектах також значно звузилася. 21 E. Kagaine, Terminologiskie un dialektālie terminologiskie vārdu savienojumi Ērge-mes izloksnē, — Vārda semantika, Rīga, 1971, p. 82. 194 3. Окрему групу становлять ті нечисленні вислови, що пов’язані зі звичаєм вітати іменинника. Це вислови звичаєвого походження, тісно пов’язані з календарними датами іменин, наприклад: Сьогодні Антанів в’яжемо, дівчата, плетіть вінки Vb; Підемо сьогодні ввечері Йона піднімати Škn; Jnš, Sk; Йонів в’яжуть, тобто вішають вінки на плечі або обв’язують вінком M. Katk. Доведеться сьогодні йти Петра підіймати Škn; Може, і ми підемо Петра в’язати, як думаєш? Btg; Vb. До речі, компонентом-антропонімом таких фразеологічних сполучень тепер, особливо в говорах, поступово стають майже всі імена, тобто, коли випадає нагода, «в’яжуть», «підіймають», «хрестять» і Вітаутаса, і Артура, і Лайму тощо, пор.: Жінки говорили, що вся їхня бригада піде хрестити Вітаутаса Sk; Бачив, як уся їхня сім’я від старого до малого пішла Рікардо в’язати Rs; То як, підемо сьогодні ввечері Далію підіймати? Jnš. Нині в говорах такі вислови й далі вживаються, хоча етнографічні обряди цього звичаю майже зникають. До цієї групи, очевидно, належить також вислів, утворений з ім’ям Андріюса, наприклад: Як колись, так і тепер дівчата Андрія обсявають коноплями Grv. Вислів пов’язаний із календарним днем цього імені (30 листопада), коли, згідно з давнім звичаєм, дівчата ворожать, бажаючи побачити уві сні майбутнього чоловіка. Під час ворожіння дівчата тричі обсівають себе маком, обсівають криницю і промовляють: Святий Андрію, насни мені, з ким доведеться вік прожити Grv. Звичаєвого походження, мабуть, і таке сполучення, у якому наявне в його структурі ім’я ніби перетворилося на загальну назву, проте все ж має очевидний зв’язок зі справжнім антропонімом — Катре, Котрина, наприклад, «заговенська» Катре (Котре) (так кажуть про жінку, недбало одягнену), пор.: Іди ти, заговенська Катре! Tl. Одягнеться абияк у поганий одяг і йде, кажуть — заговенська Котре Rs. Цей фразеологізм, імовірно, виник із колись досить популярного звичаю. Катре у Жемайтії називають опудало у вигляді жінки, прикріплене до полоза саней і до колеса воза, яке возять у день Масниці, пор. Ось уже й заговенську Котре везуть, бачиш?! Tl. З тим самим етнографічним звичаєм пов’язане й інше ім’я Море, пор. Під вечір, коли собаки почали голосно гавкати, ми побачили гурт молоді, що віз Море M. Valanč. Це ім’я також сприяло виникненню того чи іншого фразеологізму, пор.: Мечеться, як заговенська Море (про неспокійну, метушливу людину) J; Морин ярмарок (масничний ярмарок) цього року ледве вистачило, щоб подивитися LC 1889, 28. Важко сказати, чи пов’язане ім’я Море з власним ім’ям Маре, хоча о замість а могло з’явитися за аналогією Котре < Катре. Порівняй також компаративний фразеологізм: Сидить, як поцілована мориня Brs. Мориня — найімовірніше, інше ім’я або Море: Мориня могло виникнути за зразком Котре: Котрина. (Порівняй також польське Maryna, російське Марина). Ареал фразеологізмів, утворених з іменами Катре й Море, мабуть, обмежується лише жемайтськими говорами, залежно від поширеного там звичаю. Л. Юцевич у своїх працях згадує ще один фразеологізм звичаєвого походження — стара Кунішке. Так називали опудало, зроблене на «Попільну середу». З ціпом у руці та вінком із ялинових гілок його возили від хати до хати. Автор вважає, що цей обряд міг прийти з глибокої давнини й мати якесь міфічне значення. Сполученням стара Кунішке називають тих, хто любить ходити по гостях²². 4. Інші фразеологічні сполучення, також утворені з християнськими іменами, за образною природою мають місцеве походження — сформувалися на литовському ґрунті. 22 L. A. Jucevičius, Raštai, Vilnius, 1959, p. 536–7. 13* 195 У литовській мові вони виникли внаслідок тих чи інших конкретних обставин. Більшість висловів такого типу зазвичай пов’язана з реальною особою, тобто підґрунтям їхнього виникнення стала людина, риси характеру, дії та вчинки якої дисонують із довкіллям. У таких сполученнях найвиразніше відбивається критичне ставлення людей до неналежної чи незвичної поведінки, негативних рис характеру тощо. Особливо багато висловів цього типу становлять порівняльні фразеологізми. Пор.: Адам: Що ти тут вовтузишся, як Адам із білкою (кажуть, коли хтось щось робить незграбно) KzR; Smn. Барбе: Розчервонілася, як Барбе від мутного Ldvn. Я так цікавилася, як Барбе цікавиться (дуже цікавлюся, розпитую) Pp. Через проріху — ніби Барбиного крука печуть Šts. Ось і ти починаєш плітки розносити, як Барборите Krs. Дарата: Хитається, як Дарата під хрестом Škn. Ісус (Христос): Йому ні тепло ні холодно (про байдужого) Pn. Одне око на Ісуса, друге — на панночку (про косоокого) Ml. Юргіс: Що ти тут копирсаєшся, як Юргіс у лайні (про того, хто їсть повільно й неохоче) Škn. Катре, Котрина: Хвалиться, як Катре часником (про того, хто марно вихваляється) Rtn. Хвалиться, як Катре гудськими постолами Nč. Хвалиться, як Котрина третьою дитиною Ašm. Казис: Звалився, як Казисів паркан (про недбалого, неохайного). Роз’їхався, мов Казисові колеса (наговорив дурниць). Обидва фразеологізми походять із околиць Пелеси. (Кажуть, там жив недбалий, неохайний Казис Н.) Кристе, Кристина: Так засоромилася, як Кристе пустувати Vlkv. Обдурилася, як Кристина із сьомою дитиною Krėv P. Магде: Де ти так дрібно ступаєш, як Магдуте (ідеш дрібними кроками) Krs. (Кажуть, що раніше до порівняльної частини додавали й прізвище цієї жінки; іноді так роблять і тепер), напр.: Чого ти так дрібно ступаєш, як Раманаускаса Магдуте, чи вже йти не вмієш? Krs. Марите: Іде, як Марите з клунками Pkn. Розм’яклий, як сир Марите (про мляву, розхлябану людину) Tl. Мартінас: Мовчить, як Мартінас із бджолами TŽ III 376. Упоровся, як Мартінас під вечір (про того, хто дав маху) Krt. Матас: Верзе, як Матас у коморі (про того, хто говорить непристойно) Pls. Она: Побачивши таку, свою Ону відсунь убік (кажуть про гарну жінку?) Šd. Раполас: Скручений, як раполів мак (дуже скручений) (мак — «шкіряний мішечок для тютюну, грошей») Ggr. Тадаушис, Магдуте: Пестяться, як Тадаушис із Магдуте Lk. Тамошюс: Зрозуміло, як Тамошюсу під час проповіді (зовсім незрозуміло) Btrm. Зоска: Іде, як Зоска (іде дуже гарно, прямо) Rod. (Розповідають, що поблизу Родуні жила така жінка, уславлена вродою та гарною ходою). Окрім порівняльних фразеологізмів, іноді вживаються також двочленні фразеологічні сполуки, що мають сталу кількість компонентів і виконують іменникові функції, напр.: Уршині полотна (про дуже тонке, гарне полотно); Уршуле-міняйлівка (кажуть, коли комусь щастить у якійсь справі). Обидва ці приклади наводить Л. Юцевич, указуючи також причини виникнення цих сполук23. 23 Кажуть, колись в Укмерге жила Уршуле, яка ткала таке тонке й гарне полотно, що воно мало попит навіть за кордоном. Справа Уршуле приносила їй великий прибуток, і вона купила в Жемайтії чимале село Уршишки (пор. L. A. Jucevičius, зазнач. праця, с. 528–9). 196 Такі сталі сполуки здебільшого мають локальний характер і не охоплюють великих ареалів поширення. Однак трапляються випадки, коли фразеологізм, що виник в одному місці, стає досить популярним і поширюється на порівняно значній території. Прикладом може бути фразеологізм Raseinių Magdė, який, здається, досить широко відомий у жемайтських говірках24. Поширенню цієї сталої сполуки, можливо, сприяв перший компонент — Raseiniai, що виконує функцію означення і тим самим відрізняє Raseinių Magdę від інших «нейтральних» Magdžių. Порівняймо речення, записані з цим фразеологізмом: Graži kaip Raseinių Magdė25 Шл; Ištižęs kaip Raseinių Magdė Крж; Gudrus kaip Raseinių Magdė, žąsę už vištę pardavusi (ірон. про нетямущого) Бб; Tas jos vyras tikra Raseinių Magdė (про вишукано вбраного) Шл. (До речі, у найпівденніших говірках західних аукштайтів уживається фразеологізм тієї самої структури Virbalio Magdžius (Сейни, Польща), який, як кажуть, походить від дивака, що колись жив у Вірбалісі. Пор. також іншу фразеологічну сполуку, відому також у говірці південних західних аукштайтів і вживану у відповідь чи на знак опору, наприклад, Pabučiuok Virbalio Magdei į šikną Плв. Кажуть, та Магде була дуже високою. Обидві останні фразеологічні сполуки, здається, не набули широкого поширення в говірках). З прикладів Raseinių Magdės видно, що цей вислів, поширюючись у литовських говірках, пристосувався до позначення різних рис характеру та зовнішності людей. Отже, з одного конкретного вислову з часом постали нові значення вживання, і він став багатозначним. Можна додати, що в різних місцевостях, особливо Східної Литви, трапляються вислови з ім’ям Magdė, у яких немає компонента-означення — Raseinių, пор.: O ką ten veiksi Kupišky, gal Magdžią pabučiavęs (nieko nepešęs) ir eisi namo Кп; Nueisi ir eik namo Magdę pabučiavęs (кажуть, коли приходять у гості й нікого не знаходять удома) Анц; Anei kada pasikalbėt, ir važiuok namo kaip Magdžią pabučiavęs Алц; Eina kaip Magdė pabučiavęs (пригнічений, незадоволений) Алц. Усі ці вислови також уживаються не в одному, а в кількох значеннях, які виразно відрізняються від значень уживання Raseinių Magdės. Якщо сполуки з компонентом Raseiniai зазвичай узагальнено позначають ту чи іншу рису характеру людини, то сполуки без Raseinių майже скрізь лише констатують внутрішній стан персонажа та його скрутне становище. Чи пов’язані між собою ці фразеологізми та їхні варіанти, чи мають різне походження, не зовсім зрозуміло. До речі, тут, можливо, варто згадати й однойменну поему Майроніса, яка певною мірою могла сприяти їх поширенню, а може, навіть допомогла виникнути другому фразеологізму (уже в першій строфі поеми згадується статуя Raseinių Magdės, що височіла «біля Paseinių, при курній дорозі, яка йде від містечка Кражяй»). 24 Л. А. Юцевіч пов’язує походження цієї сполуки з француженкою Магделеною, першою модисткою, яка за часів Августа III переселилася з Варшави до Расейняй і своїм одягом «скаламутила голови всім жемайткам». Спершу ті недоброзичливо ставилися до вбрання чужоземки, але згодом і самі почали його наслідувати: прикрашатися й у всьому брати з неї приклад. Така метаморфоза була незвичною для жмудинів, тому жінку, яка вдягалася за французькою модою, почали називати pasirėdžiusia kaip Raseinių Magdė, а згодом Raseinių Magde почали називати жінку легкої поведінки. (Л. А. Юцевіч, згад. праця, с. 511). У коментарях до тієї самої праці (с. 252) зазначено, що в новітні часи в околицях Расейняй, а також далі на північ (біля Шилале), так називають опудало на Масницю — ляльку, як і užgavėnių Kotrė (Morė), тобто неохайно вдягнену жінку. 25 Значення цього прикладу незрозуміле — сполука може мати й іронічний зміст, тобто «негарний». 197 З іншого боку, фразеологічні сполуки, уживані у Східній Литві без Raseinių galė-jo, могли сформуватися й самостійно, без будь-яких побічних, книжних впливів, — під дією образів, пов’язаних із самим ім’ям, що викликають негативні асоціації. Magdė нерідко називають розтовстілого, дурного, нетямущого чоловіка, наприклад: Eik tu, Magde! Ką čia plepi niekus! Jnš; Nu tu tikra Magdė! Juk aš sakiau, ka perukšlė po kubilu pavožta, kur dulini Ск.²⁶ Порівняймо також інші фразеологізми, відомі з ім’ям Магде, які, найімовірніше, не мають нічого спільного ані з Raseinių Magde, ані з поширеною у Східній Литві «Magde», наприклад: Tai ko tu čia sėdi, kai Magdė ropėsė Шкн; Nieko per dienų dienas nedirb, tik sėdž kaip Magdė, ir gana Шкн. Крім того, випадки вживання Raseinių Magdės наочно доводять, що антропоніми, які входять до фразеологічних сполук, залежно від виконуваних функцій лексично змінюються, втрачають своє номінативне значення й набувають статусу багатозначних загальних слів (наприклад, Raseinių Magdė може означати «чепуруху», «мляву», «дурну» людину тощо), зберігаючи лише свою зовнішню форму. Особливо це відбувається тоді, коли антропонім у контексті речення набуває переносного значення²⁷. Згадані фразеологічні сполуки, утворені з антропонімами, поширюючись у говірках, найчастіше вживаються узагальнено, незалежно від того, чоловіче чи жіноче ім’я входить до сполуки. Як ми бачили з прикладів, Raseinių Magdė може називати не лише жінку, а й чоловіка. Подібне узагальнення бачимо й у поемі Майроніса: Raseinių Magde тут називають і литовок, які прагнуть одягатися по-шляхетському, і юнака, що спокусився чужоземними модами та блукає чужим містом²⁸. Подібним чином, тобто для узагальненої характеристики жінок і чоловіків, уживається й інша фразеологічна сполука, щоправда, записана лише в одному місці, а саме kiemo Marusė²⁹ (<Marė) «той, хто любить ходити подвір’ями»: Ta boba tikra kiemo Maruse, ein ir ein taukšdama Шкн; Tas jau toks kiemo Marusė, ką ten jo sužiūrėsi Шкн. Набагато ширше вживається фразеологізм подібної будови з чоловічим ім’ям Jurgis, наприклад kaimo Jurgis «темна людина, млявий, нетямущий, простак»: Ką ten! Gavo tokį kaimo Jurgį, daba galės giedot „Kursai kentėjo“ (дуже бідувати, мучитися) Ск; Tu neklausyk to kaimo Jurgio, ar jis ką išmano apie salyklą Шл; Кри, Кв, Лнкв, Мшк, Шкн. Важко лише сказати, де «батьківщина» цього фразеологізму. Якщо він не книжного походження, то мав сформуватися в одній із тих говірок, де здавна побутує слово kaimas, тобто, найімовірніше, у Заніманському краї. Утім, важко повірити, що селянин сам принижував би себе так, тож, найімовірніше, вислів виник зовсім в іншому соціальному середовищі й не має нічого спільного з народом. Однак незрозуміло, як він поширився майже в усіх литовських говірках. Тим паче, що сам фразеологізм, здається, не дуже давній: про це можна судити з того, що його зовсім не зафіксовано в картотеці «Словника литовської мови». Цей фразеологізм, як і Raseinių Magdė, може стосуватися також жінок, наприклад Ji moka nupasakot, aš tik tokia kaimo Jurgis Рд; Йнш, Йншк, Кайр, Ск, Шкн. У литовських говірках ім’я Jurgis іноді вживається з тим самим значенням, подібно до Magdė, і без апелятива kai-, що виконує функцію означення. 26 Пор. також загальне слово німецької мови die Magd «служниця». 27 Т. Н. Кондратьева. Переход собственных имен в нарицательные во фразеологизмах, пословицах и поговорках русского народа XIX — начала XX вв., — Памяти В. А. Богородицкого (к столетию со дня рождения), Казань, 1961, p. 124. 28 Пор. V. Zaborskaitė, Maironis, 1968, с. 368—9. 29 У LKŽ V 750 зафіксовано фразеологізм із цим значенням kiemo Marušė. 198 …mas, наприклад, [на такого Юргіса й кривим оком не гляну Див. Це свідчить про те, що значення фразеологізму зосереджене на другому компоненті — особовому імені Jurgis. Щоправда, трапляються й такі випадки, коли особове ім’я Jurgis зневажливо вживається у значенні «парубок»³⁰. Ще порівняймо речення з оповідання письменника П. Цвірки «Як кріпак Степан пана Фріца лікував», наприклад, Фріц усіх кріпаків називав Юргісами, а їхніх дружин — Магделями, а їхніх волів, коней — кішками чи щурами³¹. З ім’ям Jurgio ми маємо також записаний фразеологізм, імовірно, так само узагальнено застосовуваний до чоловіків і жінок, — krosnių Jurgis (той, хто любить грітися біля печі), пор. Ти справжній krosnių Юргіс, дозволь і мені погрітися Kin. Обидва останні фразеологізми kaimo Jurgis і krosnių Jurgis відрізняються від Raseinių Magdės та kiemo Marušės тим, що тут, схоже, узагальнено чоловіче, а не жіноче ім’я — для чоловіка й жінки. Крім того, і kiemo Marušė, і обидва останні — kaimo Jurgis та krosnių Jurgis — схоже, не є багатозначними, і кожен із них уживається в одному значенні. Отже, з наведених прикладів видно, що деякі особові імена, будучи одним зі складників фразеологізму, нерідко ніби «переходять» із жіночого чи чоловічого роду до спільного роду. Варто згадати ще один не дуже поширений фразеологізм, який уживається для характеристики легковажної, базікалої, безтурботної людини, наприклад: І ти не менший макало Пранис Brs; Макало Пранис — справжня її дитина Lk, Іди ти, макало Пране, усе дурниці торочиш Skn. Серед інших фразеологізмів подібної будови (за моделлю — загальна чи власна назва + особове ім’я) цей вирізняється тим, що ім’я може узгоджуватися, тобто залежить від статі особи, яку характеризують: якщо йдеться про чоловіка, кажуть Pranis, якщо про жінку — Pranė. У цьому разі особове ім’я не має жодного семантичного значення, а є лише структурним елементом, що вказує на рід; увесь фразеологізований зміст припадає на перший компонент сполуки — іменник у функції означення, makalas (пор. значення загального слова makalas «легковажна, безтурботна, базікала людина» — і значення фразеологізму). Порівняймо також фразеологізм із тим самим іменником makalo Magdė (Kair), фразеологізоване значення якого розподілене між обома компонентами, оскільки сама Magdė, як уже зазначалося, також не є нейтральним ім’ям. Б. Ф. Захаров, говорячи про фразеологізми одного села, одним із компонентів яких є особове ім’я, стверджує, що імена у фразеологізмі нібито вживаються у строго фіксованій формі, тобто замість полторы Татьяны нібито не можна сказати полторы Тани чи полторы Танички тощо, бо це зруйнувало б сам фразеологізм³². Наявний нині, хоч і неповний, литовський матеріал ніби не суперечить згаданій думці: прикладів, де було б записано kaimo Jurgelis, Raseinių Magdelė або Magdelena тощо, не зафіксовано. Однак у порівнюваних фразеологізмах подібні відхилення, схоже, можливі. Наприклад, в одному говорі середніх аукштайтів на північ від Даугави відомий фразеологізм, у якому особове ім’я іноді варіюється, наприклад: Чого ти сама все невдоволена, як Марціана³³; Ти все стогнеш і стогнеш, ³⁰ Див. LKŽ IV 433. ³¹ P. Cvirka, Raštai, V, Vilnius, 1949, p. 91. ³² Б. Ф. Захаров, Личные имена и прозвища в составе диалектных фразеологизмов, — Ономастика Поволжья, 2, Горький, 1971, p. 96. ³³ Про поширення цього фразеологізму див. статтю того самого автора «Характерніші риси географії фразеологічних сполук», надруковану в тому виданні. 199 як та Марце, йди роботу робити Див. Така варіативність форми особового імені, можливо, залежить від характеру самого інформатора, від моменту мовлення тощо, а можливо, і від того, що в говірці варіанти імені Марціяна і Марце настільки звичні, що мовцеві вони стають ніби однаковими34. Подібні випадки варіювання особового імені зафіксовано й в інших мовах: наприклад, у болгарській мові для характеристики жінки, яка легко поступається чоловічим забаганкам, уживають фразеологізм мека Ганка або його варіант мека Ганка35. Серед фразеологізмів місцевого походження трапляються й такі, що утворені з перших складів двох власних імен та повного третього імені, наприклад, Вік! Мік! Петруся! (так глузують із людини, яка заїкається й затинається в мовленні) Grv. Початок формуванню цього вислову поклала, кажуть, одна родина, у якій було три сестри. Спершу сусіди кепкували з тієї родини через те, що так кликали дівчаток (адже їх звали Вікта, Міхаліна і Петруся), а згодом цей жарт стали застосовувати до конкретного випадку, і ця фраза перетворилася на фразеологізм. На основі жартування іноді утворюють і інші фразеологічні сполуки. Наприклад, в околицях Герв’ят, коли запитують «як прізвище?», відповідають: «З Мікнабалі Катерину. (Мікнабалі — біля села Гірі.) Ареали обох останніх фразеологічних сполук, найімовірніше, обмежуються лише околицями Герв’ят. Іноді трапляються вислови, у складі яких є вигадане ім’я, утворене від загального слова, наприклад, Вже тобі, хлопче, Мікі пропозицію сну робить (хочеться спати) Jrb. (пор. мікі ← дрімати, спати, сон). Крім уже згаданих, до групи місцевого походження, здається, слід віднести й такі фразеологічні сполуки, у творенні яких помітні сліди певної штучності, тобто власне ім’я вводиться в них, найімовірніше, лише задля рими та милозвучності, наприклад: Барбе — дев’ять справ; Барбе — три справи. Обидві сполуки вживають для характеристики людини, яка одночасно виконує багато справ, пор. Я, як та Барбе-дев’ять справ, усе біжу та біжу Шлн; Твій чоловік — то вже справжня Барбе-три справи: то тут, то там, а з його роботи нічого путнього Див. Ці варіанти поширені майже в усіх литовських говірках, лише окремі їхні ареали ще не з’ясовано. Фразеологічних сполук такого способу творення, але іншої структури, є й більше. Деякі з них відрізняються від інших сполук цього типу компонуванням. У порівняльних фразеологізмах ритмічності нерідко досягають не однаковою кількістю складів (що часто властиво поезії), а ритмічним узгодженням порівняльної частини з необхідним оточенням, наприклад: Барбе, Мікас: Підійшло, як Барбе до Мікаса VĮky. Ельзе, Мікас: Пасувало, як Ельзе до Мікаса Шв. 34 Хоча загалом у розмовному мовленні повна форма імені (Барбора, Марціяна, Йонас, Петрас), окрім офіційності, виражає також повагу, а в певних випадках — виразну іронію, зневагу. Скорочені форми, форми зі зміненою основою або утворені за допомогою різних суфіксів є фамільярнішими: утворені за допомогою зменшувальних суфіксів мають пестливе значення, а скорочені або зі зміненою основою (Барбе, Марце, Йоніс) — крім фамільярності, можуть виражати й зневажливе ставлення. У говірках відтінок зневаги може надаватися й суто фонетичними засобами. Наприклад, про Кайріс, за відомостями, поданими Л. Пошкунайте, скорочені форми імен Катре, Казе є нейтральними, тоді як Катре, Каза мають виразний зневажливий відтінок. 35 Дар пор. М. А. Леонидова, К вопросу о сочетаемости собственного имени в фразеологических единицах (в болгарском и русском языках), — Проблемы лексикологии, Минск, 1973, p. 66; (Далі: М. А. Леонидова, К вопросу о сочетаемости...). 200 Тамошюс: Чи великий був ярмарок? – Лише дві баби й Тамошюс (жартівливо відповідають на запитання) Grv. Іноді, щоб досягти ритмічного звучання, фразеологічне словосполучення поділяють на дві частини, наприклад: Йонас: Чоловік був бідний, але гарний, тому я його й уподобав: choc po tvora (діал. «через паркани»), але з Йонасом Grv. Юзас: Немає Юзаса без ґулі (усі люди мають вади) Vlk. Кунігунда: Дешева рокунда з Кунігундою (про те, що легко зробити) – я швидко й добре зроблю, побачиш Lnkv. Мікас: Що залишилося, те Мікове Šk. Усі отримали свою частку, а що залишилося, те Мікове An; Plv. Мікас, Сімукас: Що залишилося, те Мікове, що вислизнуло, те Сімукове Kps. Мабуть, поява цих висловів мало пов’язана з реальними людьми, які колись жили й мали імена Барбора, Мікаса, Тамошюса та інші. Час від часу серед місцевих фразеологізмів трапляються й такі, підґрунтя для виникнення яких дали люди іншої національності, що вирізнялися з-поміж оточення негативними рисами, наприклад: Чого ти такий пихатий, чи не Бєна буваєш Grv. (Вислів виводять від єврея, який жив у тих околицях і вирізнявся пихатою хвалькуватістю). Або: Забрьоханий (розпатланий, замащений, забруднений) як Іцкус із оселедцями (про брудного, у брудному одязі) Škn; Іде, як Іцкус із оселедцями Škn. Жодних біблійних образів, здається, не має порівняльний фразеологізм, зафіксований із уже згаданим особовим ім’ям Авраам, наприклад: Порядок, як у Авраама в клуні (ірон. про безлад). Підґрунтя для появи цього порівняльного фразеологізму, найімовірніше, дав якийсь неохайний єврей. Останні вислови, здається, не мають широкого ареалу поширення. 5. Фразеологічні словосполучення книжного й літературного походження, найчастіше утворені з античними (рідше християнськими) іменами, у литовських говірках майже не вживаються: вони трапляються переважно лише в мовленні інтелігенції, у художній і науковій літературі, публіцистиці. Наприклад: Варфоломіївська ніч «різанина» (різанина, що почалася у Франції в ніч на Варфоломія 1572 року, під час якої було вбито гугенотів); ахіллесова п’ята «найслабше місце кого-небудь»; дамоклів меч «небезпека, що постійно комусь загрожує»; гордіїв вузол «переплетіння різноманітних складних обставин»; потрапити між Сциллою і Харибдою «опинитися в скрутному, безнадійному становищі, без виходу»; прокрустове ложе «примусовий мірник, застосовуваний до чого-небудь». Багато фразеологізмів цього типу походять з античних міфів і легенд, а згодом через твори різних письменників поширилися в різних країнах світу, не оминувши й Литви. 6. У литовській мові є чимало й таких висловів, походження яких визначити не так легко. Порівняй ці вислови, побудовані за однією моделлю й уживані для позначення нікчемності та поганої якості, у яких є особове ім’я Йонас: Їздець святого Йона (поганий їздець) Slnt; Молотник святого Йона (поганий молотник) Vvr; Ну й копач святого Йона (поганий копач) — двоє копають [буряки], не може дірок наробити Grg; Іди ти косар святого Йона (поганий косар) Pln. Означення святого Йона у всіх цих прикладах, яке замінює прикметники поганий, нікчемний, є сталим, а змінюється лише означуване слово — іменник. Найімовірніше, родовий відмінок приналежності святого Йона тут не має жодного зв’язку з біблійними образами, однак чому він 201 стали частиною цих висловів, невідомо. До речі, ці вислови, здається, вживаються лише в одному діалекті, тобто на невеликій території. До фразеологічних сполучень сумнівного походження, очевидно, слід віднести порівняльний фразеологізм, утворений із тим самим ім’ям, наприклад, Kūrenas kaip švento Jono ugnelė Trg., а також фразеологізм з ім’ям Vincento, наприклад, Susilenkia kaip Vincento velnias (M. Valanč.). За відсутності будь-яких коментарів незрозуміло, чи пов’язані ці фразеологізми з релігійною — біблійною тематикою, чи з епізодами казкових сюжетів. Не зовсім ясним за походженням вважається й сполучення (kaip molio (molių) Motiejus), яке вживається для характеристики ледаря, нездари, невдахи, наприклад, Daug molio Motiejų Brž. Порівняй його варіанти: Nepasįsi — kaip molio Motiejukas Šl; Greitas kaip molio Motiejukas (ірон. про повільного) Rd.; Greitas kaip molio Motiejus žalius grūdus malti Srj; Greitas kaip molių Motiejus į darbą Brž. Див. також: Paklusnus kaip molinis Petrukas (вигад.). Імовірно, варіантом цих висловів слід вважати й Greitas kaip Motiejus molį minkyti (Šštk), хоча в останньому фразеологізмі й бракує звичного означення molio. Ці вислови, найімовірніше, походять із казки про жінку, яка, не маючи дітей, зліпила чоловічка й посилала його принести дров, води тощо, а оскільки глиняний чоловічок нічого не приносив, жінці доводилося все робити самій. Відомо й чимало інших варіантів казок із подібним сюжетом. У них також «виготовляють» різних хлопчиків із певними «іменами», наприклад, із глини — Jokūbukas Šik, із дерева — Antanukas, Ivonas Lz, із вільхи — Jonikas Kps. Šlv, із письма — Kuplionas Rk, із клоччя — Berniukas, із заліза — Geležinis berniukas Šll тощо.36 Проте вислів molio Motiejus, можливо, має й інше походження. Не зовсім ясного походження (імовірно, запозичений із польської мови) є порівняльний фразеологізм kaip Pilypas iš kanapių, який у литовській мові вживається в кількох значеннях, пор.: Stovi kaip Pilypas kanapėse (про того, хто стоїть) Btg. Drebia kaip Pilypas iš kanapių (грубо, різко говорить) Kps; Išlindo kaip Pilypas iš kanapių Smn.; Iššoko kaip Pilypas iš kanapių (несподівано з’явився, раптом щось зробив) Pun.; Ms. Цілком подібні фразеологізми відомі й у польській мові (пор.: Wyrwał się jak filip z konopi; Wyskoczyć jak filip z konopi), які також уживаються у значенні «невчасно, несподівано виринув, з’явився; сказав щось недоречне, безглузде». Цей фразеологізм у поемі «Пан Тадеуш» використав А. Міцкевич (Wyrwawszy się bóg wie skąd, jak Filip z konopi)37. У коментарях поет пояснює і походження цього фразеологізму: він виник на основі конкретної особи — Філіпа з села Канапи, який одного разу, виступаючи на сеймі, так відхилився від теми, що викликав у всіх гучний сміх38. Редакція видання поеми вважає цю примітку спробою історично пояснити виникнення деяких приказок. Насправді значення слова Filip — «заєць»39. В останньому значенні це слово 36 Пор. Каталог литовської оповідної фольклорної творчості Інституту литовської мови та літератури (картотека), AT 703*. 37 A. Mickiewicz, Pan Tadeusz, Vilnius, 1953, p. 130 (Toliau: A. Mickiewicz, P T). 38 Там само, с. 330. (Імовірно, засновником такого тлумачення слід вважати польського священника Хмельовського, який у багатотомній праці, виданій у Львові в 1753–1756 рр., серед інших висловів наводить фразеологізм Pilypas iš kanapių, пов’язуючи його виникнення з витівкою на сеймі людини на ім’я Філіп із села Канапи (пор. Encyklopedia staropolska, opracowana przez prof. A. Brücknera I, Warszawa, 1937, p. 328). Далі: A. Brückner, Encyklopedia staropolska). 39 A. Mickiewicz, PT 330. 202 зафіксований і в польських словниках, де наведено також згадані раніше фразеологізми40. Цей випадок свідчить, що вже у XVIII ст. робилися спроби вигадати історичні пояснення незрозумілим і неісторичним польським висловам41. Розглянуті литовські фразеологічні сполучення з особовими іменами майже всі утворені з популярними християнськими іменами. Лише в поодиноких із них є не прижите в нашому іменослові, здебільшого старозавітне ім’я, а у фразеологічних сполученнях книжно-літературного походження трапляються й античні імена. Поки що фразеологічних сполучень зі старими литовськими іменами чи іменами з інших шарів іменника зафіксовано майже немає (але це не означає, що їх узагалі немає). Це явище, можливо, частково пояснюється тим, що в Литві через монополію церкви власне литовські імена взагалі не вживалися приблизно з XVI до кінця XIX ст. Не траплялися також фразеологічні сполучення, одним із компонентів яких було б ім’я історичної особи чи якогось громадського діяча. Натомість в інших народів такі приклади є; пор. відомий у російській мові вислів Кондрашка хватил (стукнул) «про раптову смерть», який виводять від імені отамана Кондратія Афанасія, що очолював повстанців і успішно знищив загони князя Dolgoruko42. В англійській мові вживається Big Ben «великий Бен» — назва годинника англійського парламенту, що походить від імені Бенджаміна Голла, який керував його встановленням43. Серед інших литовських фразеологізмів фразеологічні сполучення з особовими іменами посідають особливе місце. Більшість із них певною мірою об’єктивно відображає колишні литовські культурно-суспільні відносини, вплив церкви на свідомість і погляди людей. Деякі випадки вживання таких фразеологізмів виразно відображають негативне ставлення людей до негативних рис характеру й учинків окремих реально існуючих осіб. Частина цих фразеологічних сполучень у діалектах тепер уже не популярна, оскільки нові соціальні обставини потребують залучення щоразу інших образів для порівняння, які краще відповідають сьогоднішній дійсності. Проте описані фразеологічні сполучення все ж є цінним і потрібним для науки матеріалом, що допомагає розкрити культуру литовського суспільства минулого та його традиції. 40 Див. Słownik języka polskiego, укладений під редакцією Jana Karłowicza, Adama Kryńskiego і Władisława Niedźwiedzkiego, I, Warszawa, 1900, p. 742; Słownik języka polskiego, головний редактор Witold Doroszewski, II, Warszawa, 1960, p. 873; S. Skorupka, Słownik frazeologiczny języka polskiego, I, Warszawa, 1967, p. 220, 342. 41 Щоправда, у польській енциклопедії, з посиланням на письменника Рея, зазначено, що Piłypas iš kanapių є прізвиськом зайця, якого коноплі захищають від гончаків (своїм різким запахом): вискочивши з конопель, він щомиті може опинитися в небезпеці (пор. A. Brückner, Encyklopedia staropolska, p. 328). Тут можна додати, що в чеській мові заєць також має прізвисько — macek. Це зменшувальна форма дуже популярного чеського християнського імені — Maciej (пор. V. P. Cienkowski, Sekrety imion własnych, Lodze, 1965, p. 54). 42 А. И. Молотков, ФСРЯ 203. 43 В. Кунин, Фразеология современного английского языка, Москва, 1972, р. 28. 203 Й. ЛІПСКЕНЕ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ СПОЛУЧЕННЯ З ОСОБОВИМИ ІМЕНАМИ Резюме Наводяться фразеологічні сполучення з особовими іменами, подається їх короткий аналіз. Констатується, що до складу таких фразеологізмів майже завжди входить християнське ім’я і що за походженням їх можна розподілити на кілька груп. До фразеологічних сполучень біблійного походження належать ті, у яких відображено мотиви Старого й Нового Завітів, напр., Жив як Адам у раю […] «Жив як Адам у раю (тобто жив дуже добре)»; невірний Тома «Фома невіруючий». Деякі фразеологічні сполучення цієї групи свого часу були дуже поширені в литовських говорах, але нині вони поступово переходять до пасивного словникового фонду. Фразеологічні сполучення календарного походження пов’язані з певними датами церковного календаря, напр., Дощило, як на святого Йоана «пройшов дощ, як на Івана Купала (тобто теплий, гарний дощик)». Припускається, що частина таких фразеологічних сполучень походженням пов’язана з дохристиянськими святами й звичаями, і лише згодом їх було приурочено до відповідних дат християнського церковного календаря. Фразеологічні сполучення обрядового походження пов’язані з різними етнографічними звичаями й обрядами, напр., гойдать Йонаса «гойдать Йонаса (тобто за встановленим обрядом вітати з днем ангела)». До фразеологічних сполучень місцевого походження належать ті, виникнення яких зумовлене конкретними місцевими обставинами, напр., дивакуватістю характеру реально існуючої людини, її поведінкою, що відхиляється від прийнятої норми тощо. Стверджується, що на території поширення литовської мови такі фразеологізми найчастіше займають дуже невеликі ареали, оскільки зазвичай пов’язані лише з однією певною місцевістю. Однак відомі випадки, коли спочатку місцевий фразеологізм поширюється на порівняно велику територію, напр., Расейняйська Магде. Крім того, деякі з них разом із розширенням території вживання набувають і нових значень, тобто стають багатозначними. Окрему групу становлять фразеологічні сполучення книжно-літературного походження. Ці фразеологізми найчастіше утворені з античними іменами, напр., Achilo kulnas «ахіллесова п’ята». В окрему групу виділяють фразеологічні сполучення з неясним походженням, напр., molio Motiejus «роззява, незграбна людина (дослівно — глиняний Матвій)». Констатується, що в литовській мові поки що не виявлено фразеологічних сполучень, утворених із дохристиянськими литовськими іменами, а також з іменами історичних осіб або громадських діячів.