Ratelio verpstės ir jos dalių pavadinimai

LIETUVIŲ AREALINĖS LINGVISTIKOS KLAUSIMAI LIETUVOS TSR MOKSLŲ AKADEMIJA A. JONAITYTĖ НАЗВИ ВЕРЕТЕНА КОЛЕСА ТА ЙОГО ЧАСТИН1 У більшій частині Литви веретено тепер кріпиться до прядки — вставляється в гніздо горизонтальної прядки або в кінець поперечини шпулі вертикальної прядки. Веретена, що кріпляться до прядки, бувають двох типів. Веретено першого — найпоширенішого — типу складається з досить довгого вертикального стрижня, коротшого горизонтального стрижня, що вставляється в нього, та певної дощечки, що вставляється в кінець останнього (подекуди — гачка чи вилочки)2. Куделю до дощечки найчастіше приколюють дерев’яним, рідше кістяним або металевим шпичаком, а іноді — прив’язують. Веретено другого типу складається з дощечки з довгим держаком, який вставляється у відповідну частину прядки, та шпичака або мотузки для прикріплення куделі3. У південно-східних і частково південних околицях Литви, а також у литовських острівцях поблизу, що розташовані в Білоруській РСР, збереглося старовинне веретено, цілком окреме від прядки. Це велика дощечка для куделі з довгим держаком, кінець якого прибито до опорної пластини спеціальної форми. Під час прядіння пластину кладуть на стілець або лаву, і прядильниця сідає на неї4. Кудель до такого веретена найчастіше прив’язують, а саме веретено нерозбірне. НАЗВИ ВЕРЕТЕНА КОЛЕСА ТА ЙОГО СТРИЖНІВ Назву веретена загалом записано з говірок порівняно небагато, а зафіксовані дані розподілені дуже нерівномірно. Загальну назву веретена зовсім не записано від жемайтів. У західних аукштайтських говірках, за винятком кількох випадків, маємо дані лише з кількох південних прикордонних говірок. У середніх аукштайтських говірках назву цього предмета також зафіксовано лише в південній частині діалекту (на південь від Кедайняя). Нечисленні й випадкові дані є також зі східних аукштайтських говірок — записи без будь-якої закономірності розкидані по всій території. Натомість, за винятком лише західної частини (приблизно до Нямунаса), назву самого веретена майже закономірно зафіксовано в дзукійській говірці. 1 У статті розглядаються дані, записані за програмою збирання матеріалів «Атласу литовської мови» (див. «Програму збирання матеріалів Атласу литовської мови», Вільнюс, вид. I, 1951, II — 1956, с. 15, питання № 31). Частково їх доповнено матеріалами картотеки «Словника литовської мови». 2 Piešinį žr. Lietuvių etnografijos bruožai, Vilnius, 1964, p. 302; Lietuvių kalbos atlaso medžiagos rinkimo instrukcija, Vilnius, I leidimas 1954, II — 1958, p. 126. 3 Див. «Риси литовської етнографії», с. 303, рис. 167(3). 4 Малюнок див. у виданні «Риси литовської етнографії», с. 299, рис. 162. До речі, з кількох південно-східних дзукійських говірок записано навіть назву частини веретена, на яку сідають. Це rankà Nč, šiki-nė Mžn, Dv, šiknà Dbč, uodegà Daul, Grv. 121 Нечисленність записів і їхній нерівномірний розподіл мали не одну причину. По-перше, у програмі та інструкції зі збирання матеріалів для Атласу литовської мови назви веретена як окремого предмета взагалі не вимагалося. По-друге, веретена перших двох типів під час прядіння льону або клоччя (вовни — лише в деяких місцевостях) вставляють у прядку, а зазвичай тримають окремо від неї, тож збирачі матеріалів для Атласу, особливо працюючи без інструкції, у якій наведено малюнок прядки зі вставленим веретеном, легко могли забути записати саме веретено: назви веретена та його частин не записано більш ніж у 50 досліджених місцевостях5. По-третє, у західній частині литовського мовного ареалу, судячи з цілковитої відсутності записів загальної назви веретена, його назва як окремого предмета, здається, може й узагалі вже не побутувати. Натомість численні дані з дзукійських говірок пояснюються тим, що там часто й досі є веретено старого типу — окреме від прядки, яке зазвичай люди вважають одним предметом, не поділеним на частини. Те, що це справді так, підтверджує вкрай мала кількість записів назв окремих частин веретена саме в цих дзукійських говірках. І нарешті, повнота чи неповнота, точність чи неточність записів назв як самого веретена, так і його частин, як часом виразно видно зі зібраного матеріалу, значною мірою залежить і від суб’єктивних чинників — обізнаності дослідників діалектів, їхньої доброї волі, точності, а іноді навіть від їхнього індивідуального «смаку». Записані назви всього веретена зазвичай такі самі, як загальні назви обох його стрижнів, а часом, якщо стрижні називають кожен по-своєму, — як назви вертикального довгого стрижня (наприклад, verpščiokas: 1. веретено; 2. вертикальний і горизонтальний стрижні веретена; 3. вертикальний стрижень). Значно рідше таку назву записано як назву горизонтального стрижня. Треба лише наголосити, що жодну назву зазвичай не записують у кількох значеннях в одній і тій самій місцевості: в одній місцевості її записано в одному значенні, в іншій — в іншому тощо. Два значення тієї самої назви в одній місцевості можуть бути записані лише тоді, коли цю місцевість досліджували два чи три рази в різний час: одні дослідники записали одне значення, інші — інше тощо. Такі випадки багатозначності можуть указувати на дві обставини: 1) що в говірках назви веретена та деяких його частин уже не завжди чітко розрізняються і 2) що збирачі матеріалів для Атласу самі не надто добре розумілися на цих частинах та їхніх назвах. Наскільки можна судити з аналізу матеріалу, багатозначність зумовлена обома згаданими чинниками. Багатозначна назва іноді має доволі компактний спільний ареал або принаймні своєрідну зону концентрації. Зважаючи на це, а також прагнучи розглядати кожну назву в одному місці, назви самого веретена не виокремлюються в окремий підрозділ, а розглядаються разом із відповідними назвами його частин — стрижнів. Тут можна сказати лише, що всі записані назви самого веретена мають корінь verp- (рідше varp-), а також те, що іноді вони залежать і від типу предмета. Наприклад, біля Друскінінкая назва веретена, яке вставляють у прядку, — verpščiokas, а старого, цілком окремого від прядки, — verpstis. Прагнучи дотримуватися певної системи послідовності розгляду назв, назви веретена та його стрижнів із тим самим коренем розглядаємо за кількістю значень: починаємо з чотиризначних і завершуємо однозначними; групи значень 5 Назви веретена та його частин можуть бути neužrašytos ir dėl kitko, pvz., iš būv. Klaipėdos krašto tarmių jie labai dažnai neužrašyti todėl, kad ten gana seniai verpimas buvo užmestas ir ilgainiui gerokai primiršti ratelio dalių pavadinimai. 122 усередині дотримано алфавітного порядку. Самі значення для стислості позначено римськими цифрами: I означає, що слово записано як назву всього веретена, II — що слово записано як загальну назву обох стрижнів веретена, III — що слово записано як назву вертикального стрижня веретена, а IV — що слово записано як назву горизонтального стрижня веретена. 1. Назви з коренем verp- (varp-). Багатозначні назви з цим коренем утворюють компактний спільний ареал, що охоплює більшу частину всього литовського мовного ареалу. Західна межа цього ареалу, починаючись біля кордону Латвійської РСР, проходить через Намайюнас, Салоціс, Кряушишкіс, Йонішкяліс, Розалімас, Воскони, Лютішкіс, Легечюс, Шаукотас, Шніпайчяй, Лаужас, Бетигала, Ільгяжяй, Ругенай, Ванджягала, Батегала, Кармелава, Подеришкис, Мауручяй, Плутішкес, Іглишке, Людмінава, Кальварія, Любава. На захід від цієї межі назви з коренем verp-|varp- записано лише в небагатьох окремих місцевостях. a) Варіанти з verp-. У всіх 4 можливих значеннях, однак дуже рідко й розрізнено, трапляється назва verpstė (/verpstė) та її демінутиви. Значення I записано: вар. verpstė Dknn⁶, Rb, Rk, Vrks, Grb, Ldž, Arn, Pjv, Gnn, Slčn, Kč, Rud, Lz, Zt, вар. verpstė Lkm, Rop, Mgn, Šms, Vėž, Aps, Kmo, Zt, дем. verpstėlė Jnšk, Rz; значення II: вар. verpstė Ob, Gdė, Ut, Vdšk, Ig, вар. verpstė Vrš, Lgn, дем. verpstėlė Čkn; значення III: вар. verpstė Antk, Blč, verpstė || verpstė (гов. varpstā. || varpsta.) Jtk; значення IV: вар. verpstė Ds, дем. verpstėlė Rd, Blč, Ssk. Дем. verpstėlis також має 4 значення. Він не має спільного ареалу, але окремі значення іноді утворюють певні зони концентрації. Найчастіше він трапляється в північній і східній частинах спільного ареалу verp-|varp-. Значення I записано: Alks, Mnkn, Antz, Kalv, Rš, Mdš, Kčg, Lb, Čkn, Siūl, Pstv, Ktn, Gržl, Antr, Akmn, Ker, Sde. Значення II доволі часто записано в місцевості, межі якої приблизно можна провести через Užūšliai, Namajūnai, Puodžiai, Jūrgenai, Panevėžys, Raguva, Radžiūnai, Kurkliai, Alanta, Vidėniškiai, Dubingiai, Joniškis (район Молета), Molėtai, Kirdeikiai, Kiemionys, Vaiskūnai, Kriaunos, Svōbiškis. Крім того, verpstėlis у цьому значенні записано ще в Zr, Antkm, Skn. У значенні III його записано в Jnšk, Jrgn. Rk, а у значенні IV — у Dbk, Grst. Дем. verpstūkas також має чотири значення. Він має й порівняно чіткі та компактні спільні ареали. Межу найбільшого ареалу приблизно можна провести через Radžiūnai, Pėgiria, Pliupai, Kėdainiai, Vandžiogala, Karmėlava, Pravieniškės, Palōmenė, Žasliai, Paparčiai, Šiauliai (район Ширвінтос), Skliausčiai, Šiaudžiai, Žėlva, Balninkai, Knitiškiai. Межа меншого ареалу від кордону Польської Народної Республіки проходить приблизно через Liubavas, Keturvalakiai, Igliškė, Plūtiškės, Pąšlavantis, Naujoji Ūta, Ūdria, Simnas, Barčiai, Lazdijai, а найменшого — через Šklėriai, Semeliškės, Kietaviškės, Pąneriai, Trakai. Ще кілька записів цієї назви є з різних інших місцевостей. У значенні I verpstūkas записано: Krkn, Kzt, Gg, Krm, Msn, ŠlŠ, Žsl, Ppr, Plut, Pšly, Sem, Ig, Onš, Lby, Žls. У значенні II його записано: Geid, Angl, Ob, Ds, Akns, Rdžn, Plp, Pg, Mln, Knit, Skdt, Grvn, Kdn, Ssk, Kngš, Žm, Psd, Jkt, Jds, Šš, Žl, Vnd, Mrkt, Vp, Pbs, Krkš, Kkl, Šdž, Btė, Pdg, Manč, Nvrn, Šr, Ššl, Plm, Čb, Skls, Prv, Ktv, Pnr, Dgrd, Plut, Trak, Kt, Ig, NjŪ, ŠkIT, Ldvn, Dkš, Glč, Ūd, Tlt, Klvr, Žls, Smn, Slp, Nvn, Rdm, Brč, Vngr, Lzd, Avž, Kpč, Pns. У значенні III цю назву записано: Ds, Kur, Ok (записано verpetūkas), Gg, Msn, а у значенні IV — Dpk, Kulv. 6 Локалізацію діалектного матеріалу подано відповідно до встановленої для Атласу литовської мови послідовності населених пунктів, лише номер пункту замінено скороченою назвою відповідного населеного місця. 123 Далі йдуть назви з коренем verb-, записані у трьох значеннях. Перша з них — verpstas — дуже рідкісна. У значенні I її зафіксовано в: Jrgl, Vvs, Brsl, Aps, у значенні II — Skls, а у значенні III — Grst. Дем. verpsčiokas займає спільний компактний і досить великий ареал на південь від основної площі дем. verpstūkas. Межа ареалу Verpsčioko від кордону БРСР приблизно проходить через Kabelius, Kaniavą, Vydenius, Čebatorius, Kuršių, Rūdninkus, Macelius, Panošiškes, Mergiškes, Žiežmarius, Kaišiadoris, Rumšiškes, Armaliskes, Pōderiškius, Mauručius, Išlaužą, Prienus, Birštoną, Balbieriškį (зафіксовано virpsčiokas7). Gelčiūs, Mėteliai, Avižienius, Veisiejus, Leipalingį, Druskininkus, тобто цей ареал охоплює саму південну частину середньоаукштайтського говору, більшу частину західнодзукійського говору та окремі прикордонні говірки південних західноаукштайтських говірок. В інших місцях verpsčiokas зафіксовано лише в кількох окремих пунктах. У значенні I цю назву зафіксовано в: Arml, Mrč, Krn, Drs, Prn, Užg, Mrg, NmjB, Glė, Mcl, Rūdn, Al, Gnn, Pčk, Ilgn, Drc, Čbt, Vyd, Vs, Lš, Knv, Maš, Drž, Rtn, Kb; у значенні III — Selm, Ilgn, Svl, Mrk. Усюди в іншій частині зазначеного ареалу verpsčiokas зафіксовано у значенні II (загалом у 33 пунктах). Крім того, у значенні II його зафіксовано ще в: Kmn, Tlm, Lkč, Krsn. Невелику, але досить суцільну спільну ділянку на самому краю ареалу verb- /varp- займають похідні з коренем verb- та префіксами pra-, prie-, pry- (зафіксовано pri-). Межа цієї ділянки проходить через Lėgečius, Baisogalą, Pociūnėlius, Krakės, Sutkūnus, Ilgižius, Šnipaičius, Šaukotą. У значенні I ці похідні зовсім не зафіксовані; у значенні II зафіксовано praverpstūkas Pc, Až, Krk, Stkn, pryverpstūkas Bsg; у значенні III: prieverpstis Šnp, prieverpstūkas Ilgž; у значенні IV: praverpstūkas Pšš, prieverpstūkas Šnp, pryverpsčiūkas Škt. Деякі назви з коренем verb- мають два значення — зафіксовані або у значенні I, або у значенні II. Серед них найбільший і найвиразніший суцільний ареал має назва verpštis (/verpštis), уживана на південно-східній і частково південній окраїнах литовського мовного ареалу. Західна та частково північна межа ареалу цієї назви приблизно проходить від Ceikinėlių через Švenčionėlius, Mielagėnus (Švenčionių r.), Troškūnus (Vilniaus r.), Ažulaukę, Sudervę, Marijampolį, Vėžionis, Vydenius, Kaniavą, Druskininkus, Macevičius, Kučiūnus. Неподалік на північ і захід від цієї межі ця назва також іще трапляється. Вар. verpštis зафіксовано у значенні I в: Skm, Ckn, Ml, Pirš, Švnč, Švnc, MIŠ, Rop, TrškV, Ažlk, Nmč, Mgn, Sde, Glb, Tlt, Jaš, Gnn, Gdiš, Šlčnl, Kurm, Daul, Mžn, Vyd, Vėž, Eiš, Btrm, Knv, Dgdn, Spgš, Drsk, Dbč, Grv, Lz, Vrn, Nč, Rod, Pls, Azr, Zt.8 Значно рідше цю назву зафіксовано у значенні II — Sdk, Mrp, Py, Kė. Вар. verpstis зафіксовано у значенні I в: Zbl, Dail, Mcvč, NG; у значенні II — Btė, BrčT. Дем. verpsčiūkas має аж три дещо виразніші осередки концентрації. У значенні I, за одним чи кількома винятками, його зафіксовано у східному куточку ареалу verpsčio, іноді поруч із формою verpštis: Tvr, Vsn, Antl, Kvlt, Švnč, Švnc, Grv; крім того, далеко від ареалу цього значення — Stm («занесене» дослідниками?). Зафіксований у значенні II цей демінутив утворює два осередки концентрації. Більший осередок розташований між Biržais і Vabalninku (точніше: Prvj, Obl, Skns, Gtč, Kpr, Vb, Slm, Drss), значно менший — на південь від Dusetų і Zarasų (Vič, Ant, Bln, Brčn). Крім того, у цьому значенні verpsčiūkas зафіксовано в: Tr, Kvr, Tj, Antkm, Ldk. 7 Крім того, з Mārgininkų зафіксовано ще форму virsčiokas. 8 Це значення verpštis зафіксовано також у Lydūvenai, але, найімовірніше, його туди «занесли» дослідники діалектів. 124 Рідкісним і розпорошеним є похідне verpstōkas. У значенні I його зафіксовано в: Rud, Rtn; у значенні II — Sug, Kš, Kaug, Ryk, Lntv, AkV, Vrn, Lp, Lpln. Лише два похідні з коренем verp- зафіксовано тільки в одному — першому — значенні: verpėja у Vėl і verpstys у Prvn. b) Варіанти з varp-. Похідні з голосним a в корені трапляються значно рідше. Вони також не мають великих суцільних ареалів. Щодо їхньої географії загалом можна сказати лише, що вони трапляються тільки в північній і північно-західній частині спільного ареалу verp-/varp-. У всіх чотирьох можливих значеннях зафіксовано дві назви з varp-. Перша з них — vārpstė (/varpstė) та її демінутиви. Vārpstė зафіксовано у значенні I в: SmlB, Dkn, дем. varpstikė у Skdv; у значенні II vārpstė — Vsk, Ltk; у значенні III — Sšk, вар. varpstė у Dgn, дем. varpstėlė у Vdln; у значенні IV — vārpstė у Rm, varpstė у Užpė, дем. varpstikė у Užv, varpstūkė у Mšt. Друга назва, зафіксована в чотирьох значеннях, — дем. varpstūkas. Її зафіксовано у значенні I в: Št, Slik; у значенні II — Dvnd, Srv, Dt, Bub, Gžn, Lbn; у значенні III — AukšP, а у значенні IV — Gražš (зафіксовано «skersutinis varpstūkas»). У трьох значеннях зафіксовано лише одну назву — vārpstis (/varpstis). Значення I вона зовсім не має; vārpstis зафіксовано у значенні II в Lau, вар. varpstis у Mtč; у значенні III vārpstis у Šnp; у значенні IV — вар. varpsis у BdŠ. Лише два значення — II та III — має дем. varpsčiūkas. У значенні II його зафіксовано в: Ėr, Ul, Rm, Jtn, AukšP; у значенні III — Vš. Такі самі значення має також дем. varpstėlės, який у значенні II зафіксовано в: Žml, Užš, Slč, GžnP, Kršš, Svn, Aukš, Užb, Ps, Pnd, Rk, Der, Rz, Mdkn, Šlt, Sml, Spr, Jdp, Mžš, Všn, Šmn, Vdkt, Lbn; у значенні III — Slč, Alz, Skp, Ši. В окрему групу об'єднуються похідні з префіксами від кореня varp-. Їхні варіанти та значення різняться. У двох значеннях зафіксовано вар. prievarpstis: у значенні I — Rgė; у значенні III — Gražš і Btg. Інші похідні зафіксовано лише в одному зі значень: у значенні II — prievarptė Nrnj, prývarpstė Trm; у значенні IV — pravarpčiūkas Škt, pravarščūkas Jsv, prývarpstis Klm, prývarptė Užv. 2. Назви з іншими коренями. Назви з іншими коренями (не verp- / varp-) мають менше значень, оскільки, як уже було сказано, жодну з них ніде не записано зі значенням I, тобто як назву всієї веретениці. Загалом вони поділяються на дві групи: до першої належать такі, що зазвичай записані у трьох або двох значеннях, до другої — такі, що записані лише в одному значенні: або тільки II, або тільки III, або тільки IV. а) Якщо розглядати в алфавітному порядку, першою назвою першої групи є тризначний гібрид panėlė. Дещо більший і виразніший ареал ця назва має в жемайтів. Межі ареалу приблизно такі: Жідікай — Пуоке — Седа — Алседжяй — Плунге — Алкас — Ужпеляй — Ейджіотай — Рудупяй — Гадунавас — Даугіняй — Пурвенай. За межами цього ареалу в жемайтів назву записано ще у двох місцях. У верхніх литовців вона трапляється на північ і на південь від лінії Радвілішкіс — Смільгяй (Паневежиський р-н), а також в околицях Грузджяй і Рудіскі. Зі значенням II panėlė записано: Pkl, Zst, PrvnM (didžioji panėlė), Mžč, Pk, Sd, Dgn, Drg, Rudš, Als, Gd, Eidž, Vsk, Mdng, Sml; зі значенням III — Žd, Srp, Pln, Žlb, Gtt, Aks, Rd, Užpė, Vdln; зі значенням IV — Ip, Rdp (statinūko panėlė9). 9 Записано ще кілька назв з іншим коренем: зі значенням III — panā (сл.) KetS; гібр. panikė Ždv (ilgoji panikė), Šil (didžioji panikė), paniūkė DmŠ (kuodelio paniūkė). Славізм pōnas зі значенням II — Vrd, зі значенням III — Rt, Ždv (rt.). 125 б) Назви з коренем rank- мають спільний виразний ареал, що охоплює північну та північно-західну частини Жемайтії. Східна й південна межа ареалу проходить через Гепайчяй, Падвареляй, Даугіняй, Трімеседі, Тельшяй, Жлібінай, Міжуйкай, Ендреявас, Матайчяй, Анткопті, Гаргждай, Калоте. Отже, середня частина ареалу назв із коренем rank перетинається з ареалом panėlės. У західній частині ареалу кореня rank — приблизно до лінії Ylakiai — Puokė — Vārdūva — Alsėdžiai — Plungė — Mižuikai — Endriejāvas — Mataičiai — переважає назва rankà. Її зафіксовано у трьох значеннях: II, III і IV. Переважним є значення II. У цьому значенні rankà зафіксовано в таких пунктах: Skd, Šrk, Plkn, Žemt, Ms, Vbl, Pk, Šaukl, Vndk, Vrd, Ket, Dr, Slnt, Gntl, Skrp, Als, Strp, Mšn, Bbr, Krtn, Klnš, KrklP, Pln, Šak, Mžui, Grg, End, Mtč, а також Lž і Vks. У значенні III її зафіксовано в Lc, Yl, Ip, Gntl, Krtn, KrklP, Žlb, Klo, а у значенні IV — у Srp, Bdr, Antk. Такі самі три значення має й дем. rankėlė. Зі значенням II його записано в: Knb, Skl, Žd, Gpč, Piev, Trm, Dgn; зі значенням III — в Urv, а зі значенням IV — у Lc, Dpš, Trk, Pdv, KetS, Klš, Gntl, Tl, Krtn, KrklP, Žlb, LapK10. Похідне від цього кореня слово rāikena (діал. rọ̄ṇkena) має два значення — II і III. Зі значенням II його записано в: Kerv, Klgr, Žbn, Grg; зі значенням III — у Bdr, LapK. Крім того, зі значенням II записано ще дем. rankenėlė у Klk, похідні — rankinė у Skl і ranktūrýs у Vgr. в) Різні назви з коренем stieb- мають великий і порівняно виразний спільний ареал у південно-західній частині Литви. На сході, від кордону Польської Народної Республіки до Бетигали, ареал назв із цим коренем межує зі спільним ареалом назв із коренями verp- varp- (див. с. 123), на північному заході, від Койжеляй до Швекшни, — з ареалом назв із коренем rank-, а решта північної та частково північно-східної межі проходить так: Швекшна — Стиришке — Шилале — Гірдішке — Адомайчяй — Скабучяй — Лабунавеле — Кражяй — Кельме — Людувенай — Бетигала. Слід лише додати, що з указаного ареалу потрібно виключити більшу частину тамтешніх поселень колишнього Клайпедського краю, звідки назви цих частин веретениці не записано (пор. примітку 5 на с. 122). Деяка тенденція до концентрації назв із цим коренем помітна також на півночі, поблизу латвійського кордону, на території між Гепайчяй, Папіле, Грузджяй, Рудіскі та Жагаре. Ще в кількох інших місцях назви з цим коренем записано випадково. У межах спільного ареалу різні назви з коренем stieb- записані більш або менш упереміш і, здається, не утворюють виразніших окремих ареалів. Кількість значень у них також різна. Найбільше — по три значення — мають деякі демінутиви. Дем. stiebėlis має значення II, III і IV. Із них виразно переважає значення II. У цьому значенні демінутив записано в: Žg, Gpč, Dlb, Sbl, Kyb, Rudš, Pžč, Adm, Pj, Nmk, Vn, Žv, Jc, Trg, Jni, Pšlt, Erž, Kul, Vrt, Žnd, Paul, Mdn, Rgl, Eič, Grdž, Bit, Sdr, Jrb, Jt, Kriū, Vlkj, Zp, Grš, Šnk, Nm, Žvr, Br, KzR, Žal, Plv, KzK, ĄžB, Mzr, Kbr, Alvt, Viky, Kps, Vikb. Зі значенням III stiebėlis зафіксовано в: Gdč, Dpš, Trk, Klš, Grd, Alj, Trs, Pgr, Lm, Rs, Žgč, Jc, Pau, Mšt, Paul, Stak, Grdž, Skr, Jrb, Skrd, ĄžB, Alvt, Klam, Brt, а зі значенням IV — у NmŠ, Lauks, DglšR. Такі самі три значення має й дем. stiebūkas. Найбільше записів зі значенням II — Alj, Bt, Vdk, Grk, Ar, Jd, Pgsn, DglšR, Raud, Vl, Čk, Šk, Lkš, Bjr, Agu, Br, KzR, Žal, Alk, Plv, Klam; трохи менше зі значенням III — Pp, Lbnl, Skbč, Pašl, Krž, Klm, Adm, Pkrž, Sg, Stl, NmŠ, Lau (lenčikės stiebūkas), Pšlt, Ar, DglšR, Pjv. Зі значенням IV цей дем. записаний найрідше — Pkrž, Pgr, Vdk, Rs, Jc, Pau, Stak. 10 Крім того, зі значенням IV записано ще такі дем.: rankikė у Klo, rankiūkė у Šlv, statinėlio rankiatė у Lnkv. 126 Форма стебло записана у двох значеннях: II і III; значення II — Kjl, Skč, Nmk, Jni, SmIn, Vinč, Blk, Žal, AžB, Kbr, Všt, Graž11, а значення III — Drg, Plik, Šv, StirK, Rm (записано стебло веретена), Tvsk, BdŠ, Šll, Vdk, Ktč, Pau, Lauks. Пару похідних від кореня стебл- записано лише в одному — III — значенні. Це дем. стебельце Drg, Ldv, Btg і стебельце Vl. d) У трьох значеннях записано демінутивну назву стовпчик, а у двох значеннях — стовпчук. Обидві вони порівняно рідкісні, чітких ареалів не мають. Поряд із назвами з іншими коренями вони здебільшого записані на правому березі Німану на межі ареалів назв із коренями верп- / варп- і стебл-. У Східній Литві вони групуються поблизу лінії Шувейкас — Куктишкес. В інших місцях їх записано лише в окремих пунктах. Дем. стовпчик записано у значеннях II, III і IV. Значення II записано в: Svk, Avl, Ant, Tršk, Jknn, Sug, Ktk, Bté, Jaš; значення III — Sdb, Škt, PŠš, Šlpb, Jsv, Kulv, Me, Mnšk, Užsl; значення IV — Ldv, Šnp, Arn. Дем. стовпчук записано у значеннях II і III. Значення II записано в: Gnč, Btg, Lnč; значення III — Kšl, Klm, Pkrž, Ldv, Šlv, Tvj, Zp. Крім того, форму стовпельчук зі значенням II ще записано в Tj. e) З менш поширених назв у двох значеннях — III і IV — записано демінутив спицючок: у значенні III — Kltn, а IV — Vg, Lkv. Інші наявні похідні від цього кореня записано лише у значенні III: спиця Vvr, спиця Rt, Klm, Tt, спичук Pkrž. Далі йдуть різні назви, записані лише в одному з можливих значень. У цій групі найрідше трапляються назви, записані у значенні II. Це слов. кавалер Kbl, гібр. куоделштанге Drck, сторожок Mrč, сторожик Mtč, гібр. штабель (пор. лат. stabs «стебло, стовп») Kri, Nair, стейбулай (записано стебулай) Rsn, гібр. панноччина12 нога Stpr, панноччині ноги13 NrnJ, веретенний держак Dbk, веретенний держачок Bržn, гібр. веретенцевий ромелик Kvlt. Būdingu vien III arba vien IV reikšme, t. y. kaip vertikaliojo arba horizontaliojo verpstės stiebelio vardai, užrašytų pavadinimų negausu. Be to, abu stiebeliai, kiek galima spręsti iš turimos medžiagos, aiškiai atskirus pavadinimus turi ne tokiame jau dideliame plote. To ploto ribą apytikriai galima nusakyti taip: Švėkšna — Rietavas — Telšiai — Papilė — Meškuičiai — Vaškai — Pakruojis — Šeduva — Šiluva — Šilalė — Švėkšna. Kitur, kaip matyti iš aptartųjų daugiareikšmių pavadinimų, jų vardai gerokai sumišę, nors kartais tam tikrų diferenciavimo tendencijų galima užčiuopti. Sakysim, tos pat šaknies stiebelių pavadinimai vienas nuo kito kartais skiriasi: 1) priesaga, pvz., a14 — rańkena, b — rankà Bdr, a — rańkena, b — rankėlė LapK, a — stiebelis, b — stiebūkas Pgr, Jc, Stak, a — stiebūkas, b — stiebelis NmŠ, DglšR, a — varpstėlis, b — varpsčiūkas Ši; 2) nedeminutyvinė ir deminutyvinė forma, pvz., a — prieverpstis, b — prieverpstūkas Šnp, a — 11 В останніх двох пунктах (Všt, Graž) записано стебло. Оскільки інші відмінкові форми не записано, незрозуміло, чи є тут циркумфлексний наголос фактом діалекту, чи помилкою дослідників. 12 Лялька у тих околицях називається дощечка, до якої приколюють кужіль. 13 На північ від Біржая, у самому прикордонні з Латвією, у значенні III — як назву вертикального стебельця веретена — записано ніжка Kld, Ttr, Ljn. З огляду на те, що в цих місцях закономірно не записано назви горизонтального стебельця, ніжка тут, найімовірніше, слід вважати спільною назвою обох стебелець. До того самого значення, мабуть, належить і дем. ніжечка GžnP, яку дослідники записали у значенні IV. 14 У цьому обговоренні засобів диференціації назв стебелець веретена вертикальне стебельце позначено літерою a, горизонтальне — літерою b. 127 ручка, b – ручечка Gntl, KrklP, Žlb, a – ручка, b – ручечка Klo, a – стрижень, b – стриженьок Lauks, a – стрижень, b – стриженець Vdk, Pau, a – веретено, b – веретенце Grst, a – веретенце, b – веретенечко Blč; 3) недемінутивна й демінутивна форми з означенням, наприклад, a – ручка, b – маленька ручечка Lc, Krtn; 4) з означеннями, наприклад, a – стабеліс (гібр.), b – поперечний стабеліс Kri, a – стриженець, b – поперечний стриженець VlkV, a – стриженець, b – поперечний стриженець Vl, a – веретенечко, b – маленьке веретенечко AukšP, a – веретенце, b – менше веретенце Vnd, a – великий стриженець, b – стриженець Trg, Jni, a – висока панель (гібр.), b – маленька панель дошки Sd, a – велика ручка, b – маленька ручка Klnš, a – довге веретенце, b – поперечне веретенце Lel, a – поздовжній стовпчик, b – поперечний стовпчик Tj, a – поздовжнє веретенце, b – поперечне веретенце Šmn, a – поздовжнє веретенце, b – поперечне веретенце Čb, a – стояче веретенце, b – поперечне веретенце Der, a – стриженець великий, b – стриженець малий EiČ, a – стриженець великий, b – поперечний стриженець Šk; 5) суфікс і означення, наприклад, a – стриженець, b – поперечний стриженець Rs. У місцевості, де обидва стриженьки мають окремі назви, вертикальний стриженьок зазвичай називають різними похідними від кореня stat-. Форму statinis, за винятком трьох випадків, записано в західній частині згаданої місцевості — у різних жемайтських говорах: Pdv, Pp, Rdp, Urk, Dž, Lks, Vds, Gdm, Žr, Šlpg, Šauk, Krtv, Tv, Vg, Mtč, StirL, Lkv; імовірно, через помилку, як загальну назву обох стриженьків — Eig, Eidž. У верхніх литовців statinis вживається: Škn, Kpčn, Srk, вар. statinys — Spt. Лише в жемайтських говорах трапляється дем. statinėlis: Rug, Lpl, Tl, Lk, Šdv, а лише у верхньолитовських говорах — statinėlis: Stgv, Mkn, GžnP, Gst, Brd, Nrv, Lnkv, Gln, Nrš, Pkr, Krb, Šd, Miež, Nj, Škt; імовірно, через помилку, як загальна назва обох стриженьків — Bčn, Stpr (rãtinio statinėlis), Rgn. Дем. statiniukas записано: Auks, Gd, Trš, Rdn, Pkš, Krš, Lpč, Gnt, Lpr, Špn, Rz, Pkp, Lbnl, Pd, Kbl, Tt, Lgč, Tvrj; імовірно, через помилку, як загальну назву обох стриженьків — Kntv, Aukšt. Дем. statinukas записано: Mic, Rdp, Varn, Šlpg, Užv, Gml, Vg, Šln, Lkv, Pašl, Kv, Nuom. Форму statėlis (гібр.? пор. лат. stats «кіл, стовп, стояк») записано в Nair; імовірно, через помилку, як загальну назву обох стриженьків — Jo, як назву горизонтального стриженька — Jnšk, Jrgn. З окремих місцевостей записано й інші назви вертикального стриженька: cigōnas (слов.), Pin, ніжка веретенця Mtj, ніженька Šlv, pérvagis || pervagõs Rmč, стовас Skn. Для позначення горизонтального стриженька найчастіше вживають різні похідні від кореня skers-. Форму skersinis записано: Pp, Škn, Gst, Trš, Brd, Nrv, Urk, Kpčn (поперечний стриженьця), Rk, Krtv, Šd, Rt, Vdln, Sdb, Nj, Mžš (рт.), Ždv, Lkv, Klm, Tt, Nrb (поперечний веретенця), Kv (поперечний підверетена), Kltn, Ut, Spt, Tlm, Vgt, Mtj, Užsl (поперечний стовпчика), Skrd, Pjv, Brt, Seln (поперечний веретенечка), Ilgn, Mrk (поперечний веретенечка), вар. поперечний Srk. Дем. поперечинка записано: Gdč, Pdž, Gln, Pkr, Krb, Gtt, Jtk, Skp, Miež, Vdln, Kur (поперечинка веретена), Užsl (поперечинка стовпчика), Seln; поперечинка Gg. Дем. поперечничок записано: Nair, Rdn, Pkš, Krš, Dmš, Lpč, Dž, Lpr, Špn, Nrš, Rz (поперечничок стояка), Skp, Pkp, Ksl, Pd, Kbl, Lgč, Šlv, Alj, Tvrj, Šlpb, 128 Lau (ленчике поперечинка), Btg, Ilgž, Paul, Jrb, Mnšk, Zp, а зменш. поперечинка — Rdp, Šlpg, Vg, Šln, Ždv, StirL, Lkv, Skbč, Pašl, Krž, Klm, Šdv, Nuom, Pkž, Grd, PŠlt (поперечинка стебельця), Tms, Grdž, Skr, Alvt, Klam, Svl. Форму skérsis та її похідні, за одним винятком, записано лише в жемайтів: skérsis Rug, Žr, Vvr, Šv, Tvsk; зменш. skersėlís Lpl, Lk, Rt, Jdr; зменш. skersiúkas Sk, Pp, Gu, Gd, Trš, Gnt, Lks, Vds, Gdm (поперечинка стійла), Varn, Gml, а skersukas — StirK. Крім того, з skers- записано також: skėrslentė Adm, skėrsmedis Krb, поперечне дерево Drg, skérsstiebis Rmč. В окремих місцевостях записано й інші назви горизонтального стебельця: ліктьовина Yl, ліктик Šlpg, балженукас Šil, ніжечка Aks, ликутукас (гібр., пор. лат. likt «класти, ставити») Slč, статинеліо меделіс Stgv, передок верстатка Msn, приєднання Alz, підпірочка Št. Завершуючи зауваги щодо назв стебелець веретена, слід додати, що, крім власне назв, іноді трапляються записані й такі їх замінники, як кіл, палиця, паличка, паличка, medātis, палиця, паличка, паличка (гібр.), шакаліокас тощо. НАЗВИ ПРИВЕРЕТЕНА Як уже згадувалося на початку статті, кудель зазвичай прикріплюють до певної дощечки. Однак у Південній Литві подекуди його кладуть на спеціально вибрану дерев’яну гілочку з кількома відгалуженнями, або на рикетук15. Крім того, у деяких місцевостях пристосування, на які підвішують кудель із льону (паклі, очосу) та вовни, різняться; наприклад, поблизу Eičiūus, Raseiniai, Bārtininkai вовну для прядіння кладуть на певну вилочку, а льон у Eičiūuose і Raseiniai підвішують на дощечку, у Bārtininkai — на рикетук. Назви дощечки для куделі в діалектах досить різноманітні, однак прямого відповідника основної літературної норми16 — приверетен — там не зафіксовано. Найближчий до нього — демінутив приверетенце, записаний також лише у двох місцях — Žg, Gdč. Рідкісний і варіант із голосним e в корені — пріверстенце Vnk. А загалом назви приверетена з цим коренем і словотвірним типом найбільше поширені в північно-західній частині Жемайтії. Східну межу цієї території можна провести через Laižuva, Viekšniai, Mickiškė, Vidso-dį, Varniai, південну — від Varnių через Eidziótus, Žlibinus, Karklėnus (Plungės r.), Stropelius, Kretingą, Pryšmančius. На південний схід від цієї території трапляється також поодинокий запис. 15 Така гілочка в околицях Žalioji, Kybartai, кажуть, і називається вилочкою. А рикетуки бувають і різні, хоча й рідше. Іноді вони, здається, схожі на вилочку, пор. записи картотеки «Словника литовської мови»: «reketỹs —...не з дошки веретено, а зігнуте з тризубої гілки, до якої прив’язують кудель» Mrs; «reketỹs — розгалужену гілку ялини гарно обтісують і вставляють у прядку, між гілочками кладуть льон або паклю та прядуть» Ls. Але вони можуть бути й складнішими, пор. запис картотеки Словника: «reketi̇́kas, до якого прив’язують кудель під час прядіння,...зроблений із 4 стовпчиків, з’єднаних поперечинами, — має форму прямокутної призми» Klvr. Наскільки можна судити з малюнка у фондах Атласу литовської мови, рикетук із околиць Bārtininkai відрізняється від щойно описаного тим, що обидва його кінці загострені: поперечини на обох кінцях прилягають до товстішої серцевини, а потрібний вигин поперечин підтримують два коліщатка неоднакового розміру (верхнє менше), насаджені на серцевину на певній відстані одне від одного. Якої форми був рикетук в околицях Didvyžiai, невідомо, бо в картотечному аркуші Словника, записаному в цій місцевості, лише пояснено, що це веретено прядки. 16 Žr. Dabartinės lietuvių kalbos žodynas, Vilnius, 1972, p. 611. 9. Užs. Nr. 1026 129 Серед усіх жмудських варіантів найближчим до норми lk. є prývarpstė. Хоча він не займає окремої суцільної ділянки й до того ж найчастіше записаний поряд з іншими варіантами чи назвами, усе ж найбільше зосереджений у південно-східному куті зазначеного спільного ареалу, зафікс.: Vrd, Als, Eig, KrkIP, поза ареалом — Pašl; вар. pryvarpstė зафікс.: Žlb, Vds; поза ареалом записаний вар. prývarpstis Kšl; дем. prīvarpstėlė зафікс. Vkš. У кількох місцевостях записано форми з кореневим голосним e: prýverpstė Strp, Kbl, pryverpstė Rdp, Eidž, Kv, а також сумнівна форма prýverpė Eidž. У північно-східному куті спільного ареалу форму prývarptė займає, можна сказати, суцільна ділянка, зафікс.: Pkl, Lž, Pk, Dgn, Gntl, а також Grsl, Varn, вар. pryvarptė Žlb, prývarptas Sd, дем. pryvarptėlė зафікс. Knb, Zst і prývarptelė — Skl, Dpš, Urv, Trk, Dgn, Mic. Крім того, зафікс. форма prývarpelė Gu. Найбільш суцільну й чітко окреслену ділянку має вар. prývartė (/ pryvar tė), який охоплює всю західну частину спільного ареалу. Східна межа цієї ділянки проходить через Кервюс, Ілакію, Вабаліс, Віндейкюс, Алседжюс, Бабрунге̇нус. Форма pryvartė зафікс.: Mšn, Krtn. Поза власним ареалом зафікс. дем. prívartelė Vkš. Назва ver̃pstė17 в окремих записах розсіяна по різних говорах. Її записано в: Kld, Bčn, Tlm, Me, Skrd, Klv, Jv; поряд з іншими назвами — Gtč, Vb, Pašl, Stak, Nmn, Lp. Так само розсіяним і майже завжди записаним поруч із якоюсь іншою назвою є також вар. verpstė — Tl, Eidž, Vvr (rt.), Dbk, Sug, Čl, Avž. Рідко трапляється й дем. verpstėlė — Tl, Rdp, Sdk, Vgt, Dkš. Форма чоловічого роду ver̃pstis зафікс. Skn, вар. verpstis — Paul, Grdž; дем. verpsčiukas — Gtč, Vb, Kvlt, verpsčiokas Ilgn, verpstėlis Pbr, Pin, Vdln, Nrb, verpstinėlis Šd, verpstukėlis Vdkt. Трапляються записані форми з кореневим голосним a, а саме: vãrpstė RdN, Pk, Gln, Grk, varpstė Lks, Vds, Aks, Šlpg, дем. varpstikė Trš, Užv, vãrpstis Žd, Vg, дем. varpstėlės Tfr, Ljn, Nair, Mdkn, varpstūkas Dub. Невеликий, але дуже чіткий і суцільний ареал має гібридна назва веретена kuodėlnyčia. Межа ареалу, що неподалік від Сударгаса починається від кордону Калінінградської області РТФСР, проходить через Вертімус, Жіндайчюс, Гірджюс, Скіршнемуне, Раудоне, Крюкус, Агуркішке, Пілвішкіс, Вілкавішкіс, Альвіту, Кібар tus, тобто ця назва найбільш характерна для частини велюонських і південних західноаукштайтських говорів, але в північно-західному куті ареалу охоплює також прикордонні говори північних західноаукштайтських. Поза власним ареалом її записано лише в Гервіне, тобто вже серед жмудів. Visų didžiausią bendrą plotą užima įvairūs lent- šaknies pavadinimų variantai. Žemaičiuose tos šaknies darinių visai neužrašyta tik prývartės ir jos variantų plote. Vakarų aukštaičiuose, išskyrus paribio šnekteles, jų nėra kuodėlnyčios areale bei į pietus nuo to arealo esančiose šnektose. Į lent- šaknies variantų plotą taip pat įeina geroka dalis rytų aukštaičių tarmės ir pačios vakarinės rytų dzūkų šnektelės. Rytinę bendrojo lent- šaknies variantų arealo ribą apytikriai galima vesti per Virškupėnus, Anglininkus, Šukionis, Berklainius, Daršiškius, Šaltenius, Karšakiškį, Panevėžį, Ragu vą, Traupį, Jotainius, Ėokainius, Gaižūnus, Pasodą, Markū- 17 Ці та інші назви з коренем verp-/varp-, що наводяться далі, їхні варіанти й демінутиви, так само як і деякі їхні префіксальні похідні, в інших місцевостях записано як спільні назви всього веретена або його стрижнів (пор. с. 123—125). Незрозуміло, чи всюди такі записи відображають реальні діалектні факти, тобто те, що в різних діалектах однією й тією самою назвою називають різні об’єкти, чи в деяких випадках вони виникли через те, що дослідники переплутали частини веретена. 130 …тішкіус, Гегужине, Вевіс і далі на південний схід аж до Дівенішкес. Щоправда, на південний схід приблизно від лінії Друскінінкай — Перлоя — Варена — Валкінінкай — Маріямполіс назву-прізвисько загалом дуже рідко де записано. Загальний ареал кореня lent- різні варіанти поділяють на менші ділянки. Іноді ці ділянки дуже чітко відокремлені одна від одної, а іноді частково перетинаються, схрещуються. Жемайти між Кретингою, Плунге, Ретавасом, Жвінгяй, Вайнутасом, Рамуціями, Вейвирженами, Думпяєм і Плікиями для називання прізвиська вживають форму lentālė або її похідні: lentalėlė Pln, lentalikė Vvr; крім того, цю похідну ще записано в Шдв. Північну та східну частину ареалу загального кореня lent- займає дем. lentėlė. Межа займаної нею території, що починається від кордону Латвійської РСР, проходить приблизно через Жідикус, Шеду, Вардуву, Гадунаву, Папіле, Шіупиліус, Шяуляй, Радвілішкіс, Вайдулонюс, Поцюнюляй, Шлапаберже, Кедайняй, Лабунаву, Ванджіогалу, Румшишкес, Жейжмаряй, Барчюс (Тракайський р-н), Валкінінкай, Куршяй. Крім того, цей демінутив має ще дві невеликі відокремлені ділянки — одну в Жемайтії між Лейплауке, Луоке, Шлапгире, Ретавасом і Жлібінаями, іншу у Східній Аукштайтії біля Куркляй, Желви, Юодасіса, Пабайскаса; окрім того, його записано в окремих місцях і на територіях інших назв. Основний ареал дем. lenčiukė займає трикутник між Байсогалою, Жеймяєм і Аріогалою; крім того, цей демінутив записано також в окремих місцях — Жг, Дрг, Дмш, Шкт, Лдв, Шлв, Алж, Ктв, Трак. Невеликий і нечіткий ареал дем. lenčikė. Він розташований на захід від ареалу lenčiukės і досить вузькою смугою тягнеться по обидва боки межі між жемайтськими донінінками та аукштайтами. Межі цієї території приблизно можна провести через Джюїкяй, Аукштелке, Шяуленай, Рекчяй, Бетигалу, Пангаусантй, Юодайчяй, Паулюс, Відукле, Гінёчяй, Кубіляй, Падубисі, Гудмонішке. На захід від цієї території досить чіткий і суцільний ареал займає дем. lenikė. Північна межа ареалу цього демінутива територією жемайтських донінінків проходить через Дерчекляй і Койєляй, територією дунінінків — через Тваскучяй, Тененяй, Паюріс, Тверай, Шлапгире, далі окраїною доунінінків через Кауна-таву, Тришкяй, Папіле; звідси повертає на південний схід і проходить уздовж межі Жемайтії та Аукштайтії до Шяуляя, а далі виходить на західну межу ареалу lenčikės. Південна межа ареалу lenikės, можна сказати, проходить по Німану. Найпівденнішу частину ареалу загального кореня lent- займає дем. lentūkė. Західна та північна межі займаної ним території проходять через Навінінкай, Кетурвалакяй, Пілвішкяй, Казлу-Руду, Ішлауже, Бірштонас, Гришишкес, Паношишкес. Дем. lentūtė займає дуже невелику суцільну ділянку між Лекечяй, Подерішкяй, Можурішкяй, Казлу-Рудою і Шункарями. Крім того, поруч записано під іншою назвою: Бтг, Йні, Ерж, Врт, ДглшР, Лбн, Біт, Смлн, Алвт, Клам, Клвр, Прл. Інші варіанти кореня lent- (lentā, lentelýtė, lentýtė тощо) дуже розпорошені, нечисленні й не утворюють окремих ділянок. На схід від ареалу загального кореня lent- простягається територія варіантів кореня lopet-. Західна межа території проходить через Віршкупенай, Гатаучяй, Вабалнінкас, Карсакішкіс, Межишкіс, Рамигала, Аукштадваріс (Паневезький р-н), Пагіряй, Шесикис, Маркутішкіс, Манчюненай, Невероніс. Варіанти цього кореня не утворюють окремих чіткіших ареалів. Загалом серед варіантів цього кореня переважає дем. lopetėlė (на східній окраїні загального ареалу в окремих місцях записано lopetėlė), а дем. lopetyte (середній склад із позначеним циркумфлексом) записано впереміш із ним. 9* 131 У південно-західних капських говірках уживають варіанти й переробки запозиченої з колишнього Східного Пруссія німецької назви18. Це vikelė19 Všt, Graž, Brt, vikėlė Pjv, Klam, vikelka (гібр.?) Žal, vikelnyčia (< vikelė+kuodėlnyčia) Plv, застар. viklputė20 Kbr, vikelpė Žal, Kbr, vikelupė Alk, Vlk. Як назву прядильної веретільниці в окремих місцевостях ще записано гібр. panėlė Nrnj, Stpr, Rdn, Bbr, Pkr, Kpčn, Vsk, Er, Jsv, але незрозуміло, чи справді всюди так називають прядильну веретільницю, а не якусь іншу частину веретена (пор. с. 125). Інші назви прядильної веретільниці трапляються дуже рідко. Записано лише bóba Škt, galvėlė Vlč, Tršk, Lel, діал. kr'ög (<?) Pžč. До речі, майже в усіх східнодзуцьких говірках назву цієї частини веретена взагалі не записано (пор. с. 122). НАЗВИ ВИРБАЛАСА Як уже зазначалося, кужіль прив'язують до прядильної веретільниці мотузкою, наприклад, Rb, Kmn, Kzt, Antkm, Skn, Gdr, Zbl, Mgn, Užg, Sem, BrčT, Klam, Vlk, GdlŠ, Seln, Mžn, Srj, Drsk, Rud, Aps, Kmo, Grv, Lz, VrnV21, або приколюють певним шпичаком. Шпичак зазвичай дерев'яний, але подекуди його роблять із кістки гусячого крила, наприклад, Vdkt, Prk, Pžč, Vrt, Žnd. Іноді матеріал, з якого виготовлено шпичак, вказано в самій його назві, наприклад, kaulėlis GžnP, kauliukas Dmp, Kjl, Kbl, Lnč, Mdn, Eič, Smln, Agu, Br; dratà (герм.) Tršk, дем. dratėlė (гібр.) Kur, dràtas (герм.) Vnd, Užsl, Ktv, Trak, дем. dratėlis (гібр.) Pnr; cviẽkas (слов.) Sb, Všn, cviekėlis (гібр.) Mdš; nẽglis (герм.), Drck, застар. дем. negeliukas (гібр.) Kbr; vinis Klam тощо. Загалом найуживанішою назвою вістря веретена є спиця, що відповідає нормі латиської мови, а також його зменшувальні форми. Варіантів цього кореня майже зовсім не зафіксовано лише на більшій частині Жемайтії, приблизно на захід і північ від лінії Леккава – Тиркшляй – П’евенай – Тримеседіс – Рудупяй – Ейдзьотай – Кражяй – Гінічяй – Расейняй – Пашалтуоніс – Йоцай – Паграмантіс – Жвінгяй – Тененяй – Стирбішке (околиці Кведарни) – Саугос. Рідкісні вони й у частині говірок Південної Литви, на території між Кучюнай, Даукшяй, Йєзнасом, Мергішкяй, Онішкісом і Мяркіне. Демінутиви цього кореня не утворюють виразних окремих ареалів. Можна лише сказати, що дем. virbalėlis найчастіше записано в говірках так званого басейну річки Муша (особливо на лівому березі Муші) — Stgv, Nair, Mkn, GžnP, Kršš, Jnšk, Ps, а також поруч — Pbr. Форма virbalėlis зосереджена в гострому трикутнику жмудських говірок між Knabikai, Luokė, Klýkoliai. 18 Однак із наявних записів незрозуміло, чи цими варіантами й переробками називають дощечку кужеля, чи рогатку (вилку), оскільки назву зазвичай записано без уточнення предмета, а іноді вказано обидві реалії, наприклад: «дощечка чи вилка» VlkV. 19 Пор. «der Wickel... Ein Wickel Flachs, Hede — der um den Wockenstock gewundene Flachs...», див. H. Frischbier, Preussisches Wörterbuch..., II, Berlin, 1883, p. 467. 20 Пор. «die Wickelpuppe – Flachspuppe am Wocken», H. Frischbier, Preussisches Wörterbuch..., II, p. 467. 21 Цим, можливо, частково пояснюється те, що більш ніж у 130 досліджених населених пунктах на це питання взагалі не відповіли. Особливо бракує відповідей зі східнодзуцьких говірок; відповідей із західнодзуцьких говірок дещо більше, але вони також є лише з прибережних говірок. Майже немає відповідей із західноавкштайтських і західнодзуцьких говірок приблизно між Jurbarkas, Vilkija, Meteliai, Lazdijai. Є лише кілька відповідей із діалектів колишнього Клайпедського краю, але там причина інша — уже давно вдома не пряли. 132 Дем. virbaliūkas разом з іншими варіантами того самого кореня розсіяний на захід від лінії Жеймеліс — Капчюнай — Паневежис — Ерікішкяй — Укяйняй — Ругєнай — Запишкіс. Форму virbalūkas записано в: Bdš, Pj, Grd. Яку з цих двох форм мають верховинці Клайпедського краю (Kul, Lauks), важко сказати, оскільки l тут завжди палаталізований. Окремих ареалів не мають і різні утворення від кореня smeig- / smaig-. Нормативний синонім virbalas — smeigtukas — узагалі не має виразного центру й записаний у різних місцевостях різних говірок: Stpr, Mkn, Bnč, Rdp, Ltk, Khm, Šnp, Rs, Trg, Lnč, Vrk, Mšk, VIkv. Записано також кілька інших утворень від кореня smeig-: smeigtas Tms (|| smeigštas), Lkč, smeigtuvas Grd, дем. smeigtuvūkas Lbnl, kuodelsmeigis Jni. Варіюють і форми з кореневим дифтонгом ai. Найбільше вони зосереджені на території між Кушлейкяєм, Титувенай, Кельмую, Пашалтуонісом, Ругаліяєм, Йоцями, Немакщяєм, Кельме. У північній частині цієї території, до Немакщяй і Аляй, переважає дем. smaigčiūkas. За винятком Ругаліяй, до цієї спільної території не входить дем. smaigtukas, ще записане в Žr, Jknč, Kav. Форму smaigtis записано в Alj, а поза спільною територією — в Ruš. Вар. smaigsčiūkas записано в: Tt, Ldv, Pau, а поза спільною територією — в Gnt. В окремих місцевостях ще записано: smaigstėlė Urv, smaigštelis NrnJ, smaigstis Btr, smaigščius Kln; форму smaigas Trg, а також Grip, smaigiūkas Pšlt, а також Grs, smaigutis Pod, вар. prysmaigas Jc. Також поодиноко розсіяні варіанти šmaikšt-: šmaikštelis Sd, Ryk, Lntv, šmaikščiūkas Mrg, šmaikštūkas Urk, Jz, записано šmaikštis NmjA. Для варіантів назв із коренями kišt- / kyš(t)- / kaišt- характерні не чіткі ареали, а лише окремі території з більшою концентрацією. Таких територій дві. Північна, що охоплює більшу частину жмудських говірок дунінінків і деякі прикордонні говірки жмудських донінінків та північних західноавкштайтських говірок, частково перетинається з осередком концентрації варіантів кореня smeig- / smaig-. Межу північної території приблизно можна провести через Ейдіжотай, Відсодіс, Вайгуву, Пакражантіс, Аляй, Папі, Паулюс, Вертіму, Ругаліяй, Батакяй, Паграмантіс, Жвінгяй, Тваскучяй, Жадвайнай, Ріетавас і далі до Ейдіжотай. Північна межа другої — південної — території концентрації проходить через Даукшяй, Гельчяй, Крявуні, Ону́шкіс. Тут зосереджені варіанти з кореневим дифтонгом ai. Окремі варіанти kišt- / kyš(t)- / kaišt- записано так: kaištis Vsk, Nvk, Škt, Rki, Vdk, Onš, дем. kaiščiūkas Gnč, Vdk, kaištūkas Šnp, Rgl, Sri, keišiūkas Ždv; kaikštis Kriau, Ilgn, Kč, Mrk, Lpln, дем. kaikštėlis Syl, kaikštūkas Dkš, Glč, Avž; kyšas Vds, Vrt, Paul, Grdž, дем. kyšelis Bt, kyšiūkas Vg, Pkrž, Nmk, kyšūkas Pkrž, Alj, Pau, kišiūkas Užv (|| kišiukas), Pašl; kyštis Rt (|| kyštelis), Tvsk, Žv, дем. kyštūkas Lkv, StirK, Pkrž, Šll; дем. kiščiūkas Gml, kištūkas Eidž, Lkv, Nuom, Tn, Rmč, Pgr. Значна частина жмудських донінінків називає цей предмет славізмом švāika (пор. білорус. uва́йка «пласке шило²²; стрижень для плетіння личаків²³»). Межа ареалу цієї назви та її варіантів, що починається біля кордону Латвійської РСР від Лайжуви, проходить через Певенай, Трімесідіс, Гадунаву, Жибінай, Бабрунгенай, Гінталішке, Шалантай, Серапіняй, Жеміте. Крім того, švāika ще записано в Rdp, Žr. На східній околиці ареалу, приблизно до лінії Леккава — Дапшяй — Вардува — Гадунавас, переважає дем. švaikėlė (гібр.). Із варіантів цієї назви записано лише гібридні форми pašvāika Šrk, švaikštelė Skl (|| švāika). В ареалі švāika інші назви записувалися дуже рідко. 22 Žr. Белорусско-русский словарь, Москва, 1962, p. 1023. 23 Žr. З народнага слоўніка, Мінск, 1975, p. 52. 133 На південний захід від švaikos ареалу розташований невеликий, але чіткий ареал слов’янізму duršliokas та його варіантів — у ньому майже не зафіксовано жодних інших назв. Межа ареалу, що починається від кордону Латвійської РСР біля Žemytė, проходить через Mišėnai, Karklėnai (Плунгеський р-н), Mižuiškai, Rietavas, Endriejėvas, Judrėnai, Veiviržėnai, Gargždai, Plikiai, Kalotė. Крім того, у картотеці «Словника литовської мови» duršliokas у цьому значенні ще зафіксовано в Pj. Варіантів цієї назви також небагато: duršliokas Jdr, duršliokėlis (гібр.) Klgr, duršliokas Mžui, Vvr, діал. dōršloks Mtč, duršliukas (гібр.) Klo, durkšlis Plik. В окремих місцевостях трапляються й інші назви: ād at a Skp, adatà Rmč; ýla Gdč, Slč, Gln, Škns, Tj, NiŪ, vėlėlė Pbr; sagtūkas Pkp; зафікс. stembėris Sg; зафікс. šypas (слов.) Tlt (verpsčio šypas), Al; šnirpšlýs Aks; špyglýs Jdr; špilkà (слов.) DglšR, Žgr; žigūlas (пор. пол. żygulec «пристрій для прикріплення каната до веретена»²⁴) Kaug, зафікс. žigolas Kš, žėgalas Mlš. Як назви стрижня куделі (переважно випадково, через помилку?) ще записано: kỹlis (слов.) Šv, kyliūkas (гібр.) Jrb, kylūkas (гібр.) Tvsk; kratiklis Seln, kratykliukė Lzd, Avž, kretiklis Žgr; kukėlė Vgt; pryvarpstikė Šlpg, privarps-tikė Skbč, varpsčiškė Pd, varpsyžklė Vkš, verpstėlė Lks. У понад 80 місцевостях, розкиданих по всій території литовської мови, записано вже не справжні назви, а лише замінники, такі як: kuolas, kuolėlis, kuoliukas; medelis, medūkas, medžiukas; pagalaitis, pagaliokas, pagaliūkas, pagaliukas; šakalys, šakalaitis, šakalėlis, šakaliukas; šipulys, šipuliukas тощо. Як бачимо, у литовських діалектах назв веретена, а особливо його частин, досить багато, і вони різноманітні. Переважно це питомі назви, але трапляються також запозичення й гібриди. Однак, порівнявши назви веретена та його частин із назвами всього прядильного колеса та його частин²⁵, маємо визнати, що серед останніх запозичень і гібридів більше. Цей факт, поряд із різними іншими причинами, можна пояснити досить пізнім поширенням прядильного колеса в Литві²⁶ та тим, що спочатку прядильні колеса виготовляли й продавали чужоземні майстри, а згодом — їхні місцеві учні, які перейняли від учителів не лише ремесло, а й нелитовську термінологію. А. ИОНАЙТИТЕ НАЗВИ ПРЯСЛИЦІ ТА ЇЇ ЧАСТИН Резюме Розглядаються назви пряслиці (тобто конструкції для прикріплення й підтримування куделі) та її частин. Констатується, що назву самої пряслиці зафіксовано зазвичай лише в тих литовських говорах, на території яких збереглася реалія старого типу, тобто пряслиця, що не прикріплюється до самопрядки. У всіх інших говорах більш-менш повно записано лише назви складових частин пряслиці. Назви пряслиці та її частин дуже часто бувають багатозначними. Напр., verpstė / verpstė в одних говорах означає саму пряслицю, в інших — вертикальний і горизонтальний стовпчики, що утворюють «ніжку» пряслиці нового типу, у третіх — лише вертикальний стовпчик, у четвертих — лише горизонтальний стовпчик і, нарешті, у п’ятих — ²⁴ Словник польської мови Яна Карловича, Адама Кринського та Владислава Недзведзького..., VIII, Варшава, 1927, с. 734. ²⁵ Назви прядильного колеса та його частин картографовано в I томі «Атласу литовської мови» (карти, с. 60–63, та коментарі до них), Вільнюс, 1977. ²⁶ Див. «Риси литовської етнографії», с. 300–301. 134 «голову» веретена, тобто дощечку, до якої приколюють або прив’язують куделю; verpštukas в одних говорах уживається як назва всього веретена, в інших — як загальна назва обох згаданих стовпчиків, у третіх — як назва лише вертикального стовпчика, а в четвертих — як назва лише горизонтального стовпчика; ranka / -ėlė у різних говорах уживається у трьох значеннях: як загальна назва обох стовпчиків, що утворюють «ніжку» веретена, як назва вертикального стовпчика і як назва горизонтального стовпчика. Багатозначність особливо характерна для слів, що вживаються як назви самого веретена та назв стовпчиків, які утворюють його «ніжку». Встановлено, що така багатозначність зумовлена переважно двома причинами: назви веретена та його частин у говорах уже не завжди чітко розрізняються, а збирачі матеріалу для атласу литовської мови також далеко не завжди достатньо добре розбиралися як у самих реаліях, так і в їхніх назвах. Також встановлено, що різні назви, утворені від одного кореня, часто мають спільні ареали або принаймні своєрідні зони концентрації. Такі спільні ареали можуть бути дуже великими, наприклад ареал різних назв, утворених від кореня verp-/varp-, займає більшу частину всієї території литовської мови. До спільного ареалу кореня verp-/varp- як складові частини входять чіткі спільні ареали окремих багатозначних назв (наприклад: verpstis, verpšiūkas, verpstiakas, verpšiōkas та ін.), які, своєю чергою, іноді поділяються на ареали окремих значень. Спільні ареали назв, утворених від інших коренів, не такі складні, хоча й у них іноді виокремлюються менші ареали окремих назв та/або значень. Далі наводяться всі зафіксовані назви самого веретена та його частин: стовпчиків, що утворюють «ніжку», дощечки, до якої прикріплюють куделю, і шпильки, якою приколюють куделю до дощечки. Наголошується, що для називання самого веретена вживаються лише різні похідні від кореня verp-/varp-, а в окремих випадках його назва залежить від типу реалії; наприклад, в околицях Друскінінкая веретено старого типу — verpstis, веретено нового типу — verpščiōkas. Наводиться також географія кожної назви, зазначається походження запозичень. Констатується, що порівняно з назвами прядки та її частин серед назв веретена та його частин запозичень менше. Це явище частково пояснюється відносно пізньою появою прядок у Литві та тим, що зазвичай їх виготовляли майстри не литовського походження.