Zietelos tarmės prieveiksmis

GRAMATINĖS KATEGORIJOS IR JŲ RAIDA LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI XVIII (1978) А. ВІДУГІРІС ПРИСЛІВНИК ЗІЄТЕЛЬСЬКОЇ ГОВІРКИ Прислівник Зієтельської говірки є частиною більшої праці, написаної в 1957—61 рр. про цю говірку1. Матеріал тієї праці, за винятком окремих нових прикладів, і спосіб опису в цій статті по суті не змінено. Тут не розглядаються лише частки, які раніше разом із прислівниковими словами було подано серед прислівників. Об’єднати ці частини мови автора спонукали нерідко подібне їхнє походження, а також обраний метод опису за походженням і словотвором, якого, щоправда, не відкинуто й у цій статті. ЗНАЧЕННЯ За значенням прислівники говірки дуже різноманітні. Як і в литовській літературній мові, їх є кілька груп різного обсягу. Найбільше прислівників способу дії, менше — місця й мети. Оскільки прислівники Зієтельської говірки докладніше описано за походженням і словотвором, за значенням їх тут ширше не розглядаємо. Наведемо лише кілька характерніших прикладів найважливіших семантичних груп: а) прислівники способу дії, наприклад: baltai, brangẽi, daũgi(s), dveitė «удвох», graĩta «швидко», gražìtkai «дуже гарно», iš naũjo, kartù, kitẽp «інакше», krūpà (< kruopà) «трохи», niẽkiek «скількись», pamacìtkù «потроху», pušáu(t); б) прислівники місця, наприклад: artì, čà, čõndak, laũšėn (пор. біл. ляйша «лівий»), namì, namóp, pavidùj «усередині», toulì «далеко», visùr, žemìn; в) прислівники часу, наприклад: an(k)stì, daũ greta dabàr, kadaĩk, рідк. kadà, lik kõlai(k), kuomèt, nakčà, nẽkadàik «колись», ne kártą, nùn, nu·naĩk «сьогодні», pérnaik, vãkar, vėlaĩ; г) прислівники причини й мети (їх записано лише кілька), наприклад: dėle kõ, dėle tõ, kodėl, nẽko «чогось, з якоїсь причини», todėl, tõdrin, užtāt. Точніше значення прислівників виявляється в контексті. Іноді той самий прислівник може мати кілька значень, наприклад: dáiktais jau hãrd «місцями вже оре» (прислівник місця); dáiktais jū⁰das «строкатий» (прислівник способу дії); krūpà· dãu «трохи дав» (прислівник способу дії); aš krūpà· disù (прислівник часу). ПОХОДЖЕННЯ І СЛОВОТВІР За походженням і словотвором прислівники говірки різноманітні. Найбільше іменникових, прикметникових і займенникових прислівників. Значно менше числівникових прислівників і лише поодинокі прислівники, утворені від дієслова. Чимало й запозичень. 1 Iš Zietelos tarmės morfologijos autoriaus skelbta darbų apie daiktavardį (1969: 147—182); apie įvardį (1960: 113—131); apie būdvardį (1974: 277—289); apie veiksmažodį (1961: 219—231; 1973: 199—219), keletas pastabų apie tarmės fonetiką (1959: 195—213). 159 1. Іменникові прислівники Серед іменникових прислівників можна виділити три типи: а) окремі відмінкові форми іменників, що адвербіалізувалися, тобто прості, непохідні прислівники, б) складені прислівники, утворені з іменників та інших частин мови, і в) прийменникові конструкції з іменниками. 1. Адвербіалізованих іменникових відмінкових форм у говірці порівняно чимало. Найчастіше трапляються адвербіалізовані форми однини знахідного, орудного, інесиву², іліативу, множини орудного, рідше — інших відмінків, наприклад: одн. наз. daugis druskos nereika davinėt; o táu seserų daũgis? «а ти багато маєш сестер?»² одн. род. iš tų namų dãũg o asmuõkų davinėjam «за ці будинки ми заплатили багато грошей»; staigõs vėjas užãj «раптом піднявся вітер, налетів»; одн. знах. kaisniũka palãuk «трохи почекай»; ти ще не раз приїдеш; krūp· karves ganãu «трохи корів попас»; aš kru·pìbka aisì pirkõn «я трохи піду до крамниці». Вважають, що від форми однини знахідного відмінка походить і vakar «учора» (Būga 1959: 183; Ulvydas 1959: 82): vãkar jo nebit «учора його не було». Окремо слід поговорити про daug(i), пор. senų bit daugį; o mūmi dar dãũgi darbo; kãrvų gãnom dãũgi — поряд із dãũgi manim bit seserų, dãũgi asmuõkų nereika. Форма з коротким i може бути адвербіалізованим давнім називно-знахідним відмінком однини середнього роду іменника dãugis; пор. також форми, що часом трапляються зовсім без закінчення: dãũg pãdegė namū; dãũgel atsìliko. одн. ор. basaminčà apsãvė; visi draugėĩ³ gãnom; ãnos abi vãisčoj visà kartù; nakčà kab imà lot; duona nubėgo pãklūonė; одн. ін. namie kã nori ir lója; ir bõlo nebit namie; ritój mán karves ganit; aimà ir mės ritój gribũsno «ходімо й ми завтра по гриби». Поряд із ri·tój іноді кажуть і rit: rit arielka «п’є, як змія». Вважають, що давні форми однини інесиву іменників (Būga 1961: 690; Kazlauskas 1968: 153) є також у ankstì (рідк. anstì), artì, tau lì поряд із toli: kãrves ankstì vãrom; mán artì, o jūmi toulì būs ait; одн. знах. dík tu šãlin, bernužėlis (л. д.); drobinėtus tančiun vėsim, pãkulinus vórin išmėsim «одягнених у полотняний одяг поведемо танцювати, а в одязі з клоччя — в оран (надвір) викинемо». Інших відмінкових форм слів šalin, vórin у говірці не зафіксовано. Тенденцію до адвербіалізації засвідчують також: usìsko lãušen «повернулася ліворуч»; kãlas aiti i·šėn «дорога йде праворуч»; viršūn ir apačõn padkeldinėj «піднімав і опускав». Іліативи часу, наприклад, nedėlon jau nebūsim; subatõn atvažãu можуть уживатися за відповідними слов’янськими конструкціями, пор. рос. в неделю, в суботу; одн. алат. aimù namõp; ar tu namõp d isi? Іноді кажуть і namõ: o namõ ar nevažiuosi? «а додому хіба не поїдеш?» мн. оруд. o pirmaik visur bėgõm ir bėgõm (пор. рос. бегом, білорус. бе́гма). До адвербіалізації схильні також dãiktais jau hãra; dãiktais juõdas «строкатий»; skrinėmi margà «строката квадратами, віконцями»; мн. інес. basanuõs insistój «увійшов босоніж». Вважають, що з іменника dabà утворено прислівник dabãr (Fraenkel 1955—1963: 79), від якого виникла частіша скорочена форма dar, наприклад: dabar namie būsu; Dainavój bit lietūviu, al dar jau nerà; dar gerai visiemi (пор. частки dabar, dár, dárgi: anà dabar iš Žietelos netãj «вона ще не повернулася із Зієтелоса»; aš dár mačìtkas buvau «я ще був маленьким»; dárgi mùsip nieko nèrõ. 2. Складних прислівників буває багато різновидів. Дещо частіше трапляються прислівники цього типу з першим займенниковим або числівниковим, рідше прикметниковим чи прислівниковим компонентом, а другим іменниковим (найчастіше усіченим, без закінчення). Серед утворень, у яких перший компонент — знахідний відмінок займенника, а другий — усічений іменник, у говірці записано лише šandien bit ãnas; šandien atvažãu. Далі 2 У говірці вживаються кілька локативів: інесив — місцевий внутрішнього перебування, іліатив — місцевий внутрішнього напрямку, адесив — місцевий зовнішнього перебування, аліатив — місцевий зовнішнього напрямку. 3 Plačiau apie mot. g. vns. įnag. galūnę -ai, -ei žr. autoriaus straipsnį (1969: 166—7). 160 є прислівники, утворені від займенників в однині орудного відмінка та усіченого іменника met (< років), напр.: ani·ku·met nebit наших казів «ніколи не мали кіз»; kitumet⁴ і vienas anas atvažiuoja; o kuomet tu dar atvažiuosi? tai anas čia biti nėkuomet «то вони тут колись жили»; aš nejėdau niekuomet to vėjuno; aš maža tuo metu buvau; tuomet viso duoja; tiem žmonėmi visųmet mažą. Іноді прислівник kuomet уживається з іншим прислівником (часткою?), напр., kap ku·met ir āndas ā tait «іноді й він приходить». У похідних словах, другим компонентом яких є усічений іменник kart (< разів), перший компонент найчастіше становить знахідний відмінок множини кількісного числівника, напр.: dešimtkart гарніший; Li dōn savūžinėjau ketūrbskart; pãdegem penkiskart; treškart vaišėjuo Zietelon. Лише у прислівнику dūkart (поряд із dukart) обидва компоненти мають двоїнну форму (тут kart — скорочена форма називного — знахідного відмінків двоїни). Рідше першим компонентом виступає прикметник і прислівник, напр.: daugi·kart я там був; daugikārt⁵ возили її до лікаря; kiekkaart jūš ten buvot? Maskvōj nākiekkārt buvau «у Москві я бував кілька разів». Значення останніх форм показує, що другий компонент -kart тут є усіченим родовим відмінком множини. Похідні від числівника та -kart утворення також сполучаються із займенниковим прислівником tiek, напр.: aš dūkart tiek mātiv: turì, kap anā; dukart tiek bit; triskart tiek bit žmonių. У прислівниках на -kart, за винятком похідного слова dukart, найчастіше наголошуються обидва компоненти. 3. У говірці нерідко трапляються також сполучення прийменникових конструкцій, що набувають прислівникового характеру або цілком адвербіалізуються. Перший їхній компонент — якийсь прийменник, а другий — відмінкова форма іменника або іменниковий прислівник. Найчастіше з прийменником уживається родовий відмінок однини іменника: an (< ant): an dūgo atvažadāvai? viškas an dākto «все на місці»; būk šen an dākto «будь тут на місці»; ānas dažnai an kiemo ai «він часто виходить надвір (має пронос)»; ji vāro an kiemo; sāko an pėrdienės atvažuos «кажуть, невдовзі, найближчими днями приїде»; an ri·tojaus laīgva būs «завтра буде легко»; anā an vālos lāido «вона дозволила вільно (мені вибирати)»; be: be gālo brangū visa; be gālo dūga; ледь-ледь і все поволі навесні be gālo; iš: satėmo iš karto; iš karto pažinojau. Іноді з прийменником уживається знахідний відмінок однини іменника, напр.: po krūpa, po krūpa do ir prirašėt; rugū po krū·pīka sėjam. У застиглих прийменникових конструкціях нерідко збереглися форми давального відмінка однини на основний голосний або інші іменники, що набули такого закінчення, напр.: nūnesė lig truputūkį; po pažasti bit sniego; būstu prig brōli. З прийменником sā іноді адвербіалізується форма однини орудного відмінка іменника tiesā, напр.: sā tiesāi aš tāu sakau «правду кажучи, я тобі кажу»; sā tiesāi ānas tap padārė «правду кажучи, він так і зробив». Зафіксовано небагато іменникових прислівників із прийменниками, напр.: iš arti gerašt regėt, iš toli — kap tumōnas «зблизька краще видно, здалеку — наче імла, туман»; žviltelėk iš toliaušt «глянь здалеку». 4. Поряд зі сполученнями прийменникових конструкцій, обидва компоненти яких є окремими, незлитими, у говірці трапляються форми зі злитими компонентами, напр.: aš sėdu papirkoji; āni·s būsta pavidūli vesės «вони живуть посеред села»; lachōne: statom pavidūn «миску ставимо посередині (столу)»; pa vidūri vesės buvo «жили посеред села» pāhara paviršuj «зорати поверхню». З цих форм видається, що прийменник (у цьому випадку префікс) pa (< po) при відповідних відмінкових формах тут додано недавно, пор. вислів tik iš po viršo šlāpas «мокре лише з поверхні». Навряд чи можна вважати, що ці прислівники виникли з іменників із префіксами, оскільки другий компонент, тобто іменник, має незмінену основу. Крім того, у говірці, здається, не вживаються інші відмінкові форми цих слів. 4 У говірці нерідко трапляється скорочений ненаголошений u·(< uo), що злився в один голосний. 5 Короткий i у цій формі може пояснюватися формою називного і знахідного відмінків однини середнього роду daugi. 11. Gramatinės kategorijos ir jų raida 161 Прислівники іноді можуть траплятися й із вторинним закінченням, наприклад: užporītų vari'sim pėkų «післязавтра гнатимемо худобу». Закінчення -ų тут могло бути додане за аналогією до інших форм однини орудного відмінка (пор. rītų, vākų), адже частіше кажуть: užporīt dienas Narčiosna; išporīt mán kārvės ganit; užpovāk ar ādžio lietūs «позавчора йшов дощ». Вважають, що від іменника з префіксом pāsakas з основою на a виникли прислівники paskui, рідше paskum̃ (Ulvy das 1957:: 122), за зразком форм однини орудного та місцевого відмінків іменників з основою на u, наприклад: pirma apdravėk, paskui apvarįsi «спершу прополи, потім обкопаєш»; palūk, paskum̃ nuneši. Suprieveiksmėjęs daiktavardžio pusė dviskaitos vietininkas pusáu(t) (Endzelynas 1957: 207) dažniausiai yra su slavišku prielinksniu na, pvz.: linúosna vilnai padauzdinėja na pusáu „lininius metmenis per pusę vilna atauždžia“; razgūrino žiedą napusáut „perl a u žė žiedą pusiau“, reč. pusáu dienõs atvažiuos „vidurdienį atvažiuos“. 2. Прислівники, утворені від прикметників Прислівники, утворені від прикметників у говірці, мають різну будову. 1. Найчастіше вживаються прислівники, утворені від прикметників позитивного ступеня за допомогою форманта -ai (після м’якого приголосного -ei), наприклад: au(k)štai, baltai, brangei, dažnai, gardžei, gerai, gilei, gludžei, lygiai, sklandžiai, gražiai, išilgai, lįgei, plačei, plonai, rūštai «кисло», slims lai «слабко, мізерно», sūnkei, surai, vēlai. Таке саме закінчення -ai (-ei) мають і прислівники, утворені від прикметників із префіксами, наприклад: mėlinai, geltonai, raudonai, gudiškai, lietuviškai, rusiškai, seniškai «по-старому»; nevi'nodai; dažnokai, ratokai; an(k)štikai, artikai, gluditkai «плавненько», gražikiai, netoulitkai, plonitkai, ratitkai «ріденько, дуже рідко», stiprikai⁶. Вважають, що від прикметників, яких уже немає не лише в говірці, а й у літературній мові, утворилися також прислівники nu'nai(k) «сьогодні», pėrnai(k) (Skardžius 1943: 216–217), наприклад: nu'nai(k) dar bit šilta; nu'nai an darbo neisu, reč. aš nūn jau nevirsu; nūn šiltėst «сьогодні тепліше»; pėrnai pirko; pėrnaik atvažau. Також давнім прислівником, який утратив прикметник, від якого його утворено, є labai (у літературній мові labas теж майже втратило прикметникове значення), наприклад: ānds labāi mēksta šūptis; rugīna labāi ār̃dosi; labai gražai mokate rašīt. Поряд із закінченням -ai вживається також -au, наприклад: kvi'čei nelabou geri «пшениця не дуже добра». Про форми на -au див. нижче. З додатковим k після -ai найчастіше вживаються такі форми прислівників, утворених від прикметників: nu'naik, pėrnaik, а зрідка seneik. Про ці та інші прислівники з k див. також нижче. 2. У говірці трапляються адвербіалізовані й окремі відмінкові форми прикметників. Особливо схильний до адвербіалізації середній рід прикметників, тобто форми однини називного й знахідного відмінків, наприклад: graita parvažau namõp; graita atāj, reč. grait užūgo (замість grait(a) нерідко вживається viekau ~ viekiāu), див. нижче); gražū padarīta visa gražiai padaryta viskas“; ar ilga ča būsi? pigū adavė «дешево віддала». Іноді вживається також адвербіалізована форма однини орудного відмінка деяких прикметників, наприклад: raitū jājau «їхав верхи»; raitū kam atsitiko kunodas «мало кому залишилася картопля»; retū kas moka. 3. У говірці дуже мало прислівників, утворених від прикметників за допомогою форманта -yn, наприклад: au(k)štin patkėlti; man dabar žamin reika «мені тепер униз (помирати) треба»; nu'nūk galva žamin «нахили голову вниз». 4. Прислівникових сполук прикметника й прийменника теж небагато, наприклад: не в довгому будинку нині; знову посадили «посадили заново, знову»; доведеться і мені косити потроху цього тижня «доведеться і мені косити поволі цього тижня». Прийменник під> і прикметник часто зрослися, наприклад: іде поволеньки «іде поволі»; поволі вирвемо льон. 6 Прислівники із суфіксом -itkai у говірці трапляються частіше, ніж прикметники із суфіксом -itk-. 162 За зразком білоруської мови з прийменником po утворено такі прислівники: ānas po lietuviškai nesupranta; mēs maži po prastų nemokėjom «ми малими не вміли говорити білоруською, просто (біл. па-просту)»; po dabarišĉamu āti dzeğarīkas «по-новому йде годинник»; po senomu gerāst bit, ale ir po naujomu prijūnkom «за старим (годинником) було краще, але й до нового звикли» (пор. біл. па-новаму, па-старому). Безродова форма прикметника й займенника адвербіалізувалася у сполученні visa ligu «усе одно, однаково»: visa ligu aš aišu; visa ligu ānas nenóri būt. 3. Числівникові прислівники У говірці вживається небагато числівникових прислівників. 1. Серед відмінкових форм числівників, що адвербіалізувалися, найчастіше трапляється місцевий відмінок збірних числівників, наприклад: āni's sāu dveitė būsta «вони живуть удвох»; traitė kūlė; jų ketvertė bit; šešetė pjovė: aštuonetė būstam. Рідше трапляється адвербіалізований місцевий відмінок кількісних числівників, пор.: dvijosa paždāilėm; trijosa mėlžem kārves. Від адвербіалізованого називного й знахідного відмінків однини середнього роду записано лише пару прикладів: кількісний числівник kētveria «учотирьох» (kāetvera vaikų bit; bōcis mus kāetvera pāmētē) і порядковий числівник pirma (pīrma tu atāik pōtim as). 2. З формантом -ai також варто згадати пару прислівників, наприклад: кількісний числівник dvejei «удвох» (pāti's sāu dvejei abū visa ūtarino) і порядковий числівник pirmai(k) (ānas pirmaik padūmos, pōtim isijūks «він спершу подумає, потім засміється»; pirmai padkaldinėj ir jāučus). 3. Прислівники, утворені зі словосполучень, бувають кількох типів. Для позначення способу життя особливо часто вживається сполучення vienum vienā, -as (būstu vienum vienā, vienas, vienum vienā varguoju), другий компонент якого є називним відмінком однини кількісного числівника; щодо форми першого компонента порівняймо утворення вже згаданого прислівника paskum. Сполучення visa viena «усе одно» утворене з форм кількісного числівника та безродової форми вказівного займенника, наприклад: visa vėna kā dīrpt; aš visa vėna disū nāmōp; пор. частіше вживане вже згадане visa ligu з аналогічним значенням. Трапляються адвербіалізовані відмінкові форми числівників (особливо родовий відмінок однини) з прийменниками, наприклад, з an: an pirmo išaidinēja pruźbnā «спершу виходить і розтискається пружина (годинника)»; an pirmo dār krūpa dantų sedi «спереду ще трохи зубів є»; inbrūks žāmen rāmti an pīrmā jōs «встромить у землю палицю перед нею»; an vėno gerāst, an kīto blogēst; з прийменником iš: iš pēn(k)to iš dešimto paūtarino «поговорив як попало, без зв’язку, безладно». Ці сполучення, імовірно, утворені за відповідними зразками, уживаними у слов’янських мовах, пор. біл. на першае, на перад, на другое; пятае через дзесятае; рос. из пятого в десятое; через пятое на десятое. 4. Займенникові прислівники У говірці чимало прислівників, утворених від займенників. 1. Із відзайменникових форм, що стали прислівниками, найчастіше вживаються називний і знахідний відмінки однини середнього роду, наприклад: ānas iz manē jaunēsnis nēka mētū penkis ar šešis; šiēnas netiēka indžūdinēja «сіно ніяк не висихає»; visa mīekt ānas «він увесь спить»; ānas atvažūdinēj ča visa. Частіше вживаються скорочені форми kiek, tiek, tiek, nēkik, bile kiek, наприклад: tiek nebūs mētū «стільки років не буде»; kīek būs, tiek duōs; jūsų nēkiek irā «скільки буде, стільки й дасть; у вас є скількись, кілька»; reiks ne bile kiek dīonos; tai šēi, tai tei zināu «потрібно не абияк багато хліба; то це, то те знаю». 11* 163 Іноді трапляється узагальнений родовий відмінок однини: būsta ani's viso dveite. Закріплюються форми місцевого відмінка однини, наприклад, іл. одн. kanà tu važūsi nakčai? nēkùna užveža ir nēkùna nerōdina «кудись завозять і ніде не показують»; ад. одн. kám(p) tu būsti? «у кого, біля кого ти живеш?» 2. Прислівники з формантом -ur (зазвичай уживані у значенні місцевого інесива), наприклад: o kur nūn buvai? kurgig vaikas? anà nēkur po bólkai būsta «вона десь під лавкою»; bē dárbo nī'kur nebūsi; visur žmonės miršta; visur žūri, nēkur nēr. 3. Прислівники з формантом -da || -dai(k), наприклад: gāl izbrinks kadà vīna liežūvi «може, вибере, прийме колись одну мову»; tadà pasakis. Частіше вживаються такі форми з -daik: kadaik žinōri, tadaik ir atvažūja; tadaig nebit nēko; vaišioja nēkadaik škālon «ходив колись до школи», kadaik tu aisi? aš niekadà neimù vienōn kruvōn; niekadaik nebit musìm tokō vėjo. Однак не доводилося чути прислівника visadà з -daik: visadà girtas; jam visadà mažà (частіше visùmet). Приголосний k (пор. g), найімовірніше, походить від частки gi і в кінці слова оглушився: kadaig > kadaik. Сумнів викликає лише цей k у формах із подвійною часткою, наприклад: kadaikik, tadaikik поряд із kadaigig, tadaigig. Можливо, k тут додано за аналогією з частотнішими формами kadaik, tadaik. 4. Прислівники (або сполучники) з формантами -aip, -eip. Дифтонги ai, ei в цих формантах у говірці монофтонгізувалися (можливо, через енклізу й проклізу), наприклад: būsta kap visi «живуть, як усі»; і тепер так і; і так жартують наші люди; Адоло старий інакше не казав; visēp трапляється поряд із visāp, можливо; viselēp говорив «зовсім, по-всякому». Іноді під впливом літературної мови зберігаються дифтонги ai, ei, наприклад: я люблю, як сказати, таку солодкість; не вважай, що вони так одне одного не вважали, не залишали; поруч tep nebūs (можливо, ei та ie тут чергуються, як і в словах sviekas поряд зі sveikas, šievā ~ šeivā, viekāu ~ veikiau). 5. Прислівники з менш ясним походженням: čà, čōn, čōnai(k), čanaik, šēn, šēnaik, tēn, tenai(k): і тут помирають, і там помирають; дочка приїде туди; я пішов туди; він там був; треба узгодити то тут, то там; і тут батьків мішок був; давно я був там, у нього; як же одна буде там? мишей там наплодилося; ми приїдемо сюди. Іноді ці форми вимовляються також із часткою ka, наприклад: приїхав сюди; подивися туди; там живе; сюди прийшов. 6. У говірці чимало прислівників, утворених зі сполучень займенників із прийменниками. Їхні компоненти можуть зростатися або залишатися окремими. Коли займенник стоїть перед прийменником, обидва компоненти зазвичай зростаються, наприклад: чому ти не був? А чому я не хотів? Кінь пручається, тому треба підганяти. Особливо давній прислівник — tōdrin: Броне не має доброго здоров’я, tōdrin пішла до Зіетелы «Броне недужа (почувається не дуже добре), тому пішла до Зіетелы (до лікаря)», пор. tōdrin у «Постилі» Даукши 6₁₂, kōdrin 28₃₃, kōdrinag 128₁₈. Коли спочатку стоїть прийменник, а за ним займенник, компоненти зазвичай не зростаються, наприклад: вона така чудна в усьому; мені через це ніщо; через що це буде? знаю, чому не хотів; з усім добре; з усім давно; після того сміятиметься. 7. Прислівники, утворені від прийменників і займенникових прислівників, наприклад: звідки ти приїхав? звідусіль їдуть люди; усе вивезли звідси; зробили рибальські снасті, а я приїхав звідти; з того місця поїхав; звідки поїдеш? звідси ближче; звідти дійдеш; аж сюди прийшов; досі я весь час сплю; до якого часу ти будеш? Зовсім не може (може вживатися і без прийменника: усе доспіє; не зовсім спечена гуска «не до кінця спечена гуска») поряд із з усім недалеко. Пор. також прислівник sa visūm, записаний Е. Вольтером: так вона стояла там цілком біля коня (Wolter 1899: 172). Прийменник (префікс) і прислівник трапляються зрослими, наприклад: після диму йшли шукати в поле вітру, аж поки знайдуть; через те багато попалив будинків. 7 Apie panašios darybos įvardžius plg. (aut. 1960: 130). 164 8. Різні складні прислівники та сполуки утворюються неоднаково. Від займенника й займенникового прислівника, наприклад: vaikami tai tiek to, o mŏmai tai negadnai «дітям — то й так зійде, а мамі — то недобре»; ânas teĩ pâčo būsta vĩenas «він також живе сам»; tei pâča nūmirė âni s; tep pâča gerai būsta. Прислівник tūoj, імовірно, утворився від займенника в однині орудного відмінка та частки jau < tuo + jau (Otrębski 1956: 362), наприклад: an fabrikos, tai tūoj dastotai pensija- «на фабриці ти відразу отримав би пенсію». Сполуки з двох займенникових прислівників, наприклад: viselēp kàp būsta «всяк буває, трапляється»; nēkap kitēp sakē; ânas čà nēkur bit; kàp kur ir nuvežūjam; kàp kadaik atàima; bōčū tavàm vistiek. 5. Дієслівні прислівники У говірці записано дуже мало прислівників, пов’язаних із дієсловами. Наприклад, від дієслівної основи утворено префіксальне похідне aplink: aplink nuvėj; aplink vaiščoj. Від займенникового прислівника й дієслова виникла сполука kap ragi «миттю, щойно глянувши, раптово»: kap ragi nuvažiuojam Li-dōn; kap ragi pastatīs pirkà. Є й більше застиглих дієслівних форм, однак вони не є прислівниками. Наприклад, словами-вставками слід вважати rēgis (tokàs gēras, rágis, visa tau dúotup, rágis, ten viso dúoja), būlo rēč. būlau «бувало» (būlo, an Pētro kàsa kunodàs «бувало, про Петра — 29 червня — копає картоплю», būlau, gīemame visalōkas giēsmės). Як незмінювана іменна частина присудка вживається reĩkia, імовірно, за слов’янськими зразками, пор. білор. трѐба, рос. надо, нужно (reĩka gi màn sa jū būt reĩka bit ait «треба було йти», reĩka būs pæku varit «треба буде гнати худобу»). 6. Запозичені прислівники Поряд із власними прислівниками балтійського походження в Зієтельській говірці є чимало запозичень, особливо зі слов’янських мов (переважно з білоруської, меншою мірою з польської та російської). Вони дуже різноманітні. Насамперед слід згадати прислівники, які за значенням у говірці вже не мають (а деякі, можливо, й не мали) литовських відповідників, наприклад: aš aršà ju nemėstu «я дуже, особливо їх не люблю» (пор. білорус. і рос. горше); ānis nazharōk tep dirba «вони навмисно (буквально — „на зло“) так роблять» (білорус. знапок); ânas narōčna tep padàrē (рос. нарочно); nazōt atāi (білорус. і рос. назад); pės̆a reĩka ait pro girà «пішки треба йти через ліс» (білорус. пѐша); pėuna (і pėunei) atvažūos «мабуть, імовірно приїде» (білорус. пўна); kuni po-prōstu tiklaik ūtarina (білорус. по-просту); iš zōdo nepažnau jūsu «ззаду не впізнав вас» (білорус. ззаду) та ін. Інші запозичення вживаються поряд із литовськими прислівниками й нерідко витісняють їх, наприклад: ânas ir vienas čēsam (і čēsnam) atvažūoja поряд із kartais (білорус. часам); čista (інші čōlsta) paspaūs «зовсім стисне» поряд із visai, sa visu (білорус. чыста); ten ināčei ūtarina поряд із kitēp (білорус. іначай); jau baznīčon māla kas āiti частіше, ніж mažà, mažai (білорус. мала); nāit a šaltis bit didelis «дуже, надто холодно було» поряд із labai, labai (білорус. надта); nigdi nepamiršū поряд із niekadaik (польськ. nigdy); rāptam (рідше rāptum) pamirē «раптово помер» поряд із staigōs, kap ragi (білорус. раптам); zāras atais namōp поряд із tuoj (білорус. зараз), zausdōbl ânas ten sēdi, пор. visuomet (білорус. заўсёды); zūsim (іноді sausēm) arti būsta «зовсім (і sa visai, sa visū) близько живе» (білорус. зусім, рос. совсем) та ін. 165 Із прикладів видно, що багато слов’янських прислівників у Зієтельській говірці вживаються майже без змін, пор. čįsta, māla, nātta, naznaŕok, žāras, zaušōdb⁸ та ін. Така лексична інтерференція найчастіше виявляється під час спілкування носіїв говірки, які однаково добре знають литовську й білоруську та не контролюють власного мовлення. Більшість носіїв говірки, розмовляючи з носієм іншої говірки (наприклад, автором цієї статті), нерідко намагалися контролювати своє мовлення, добирати литовськіше слово або пояснювати значення білоруського слова й передавати думку іншим способом. Отже, це недавні запозичення, тоді як, наприклад, māla, zaušōdb уживаються рідше, ніж їхні литовські відповідники. Інші, давніше запозичені прислівники більшою мірою литуанізовані, наприклад: arša (наголошене слов’янське o перейшло в a, іноді пом’якшується й š — arša), nigdi (після d голосний i став переднім), nazoť, iš žōdo (наголошене слов’янське a перейшло в o) тощо. Крім того, у говірці вживається чимало запозичених прикметників, а також утворених від них прислівників із -ai, наприклад: biednai, britkei «погано», dramnai або drabnai «дрібно», gadnai «добре», slobai «слабо», žitkei «швидко, спритно». Іноді прислівникового значення набуває називно-знахідний відмінок однини середнього роду, наприклад: britku || britkų, slisku || sliskų «слизько», vesēla «весело» та ін. Вони відрізняються від відповідних слов’янських прислівників, пор. білорус. бе́цела, слі́зка, сла́бка, рос. сла́бо та ін. Частина прислівників — гібридні утворення, наприклад abikāp «як-небудь», білорус. абы-як, abikūr «де-небудь», білорус. абы-дзе, na pusā(t). Імовірно, до такого самого походження належать і утворення з ne-, наприклад: nēkap, nēkadaik || nēku⁰met, nēkiek, nēkur, nēkanda; пор. білорус. не́дзе, не́калі, не́куды, не́калькі, рос. не́когда, не́сколько, нéкуда⁹. Деякі прислівники утворені від литовських слів, але за слов’янською моделлю; пор. уже згадані po dabarīščemu, po lietuviški (іноді просто po litouški), po najōmu, po senōmu. Можливо, кальками слід вважати й прислівники sa ti'sai, visa ligu; пор. білорус. сапаўды, уё по́ўна, рос. всё равно, хоча подібні поширені словотвірні спільності балтійських і слов’янських мов, здається, не вважають кальками; пор. pamacitkų, пол. pamažu, латв. pamazītēm, pamazītņām, білорус. памале́ньку, рос. і україн. помале́ньку. Ступенювання Як і прикметники діалекту, прислівники (переважно прикметникові, рідше інші), крім позитивної форми, мають два ступені: вищий і найвищий. Форми вищого й найвищого ступенів утворюються від позитивного ступеня. 1. Прислівники вищого ступеня переважно утворюються за допомогою суфікса — est (після отверділих приголосних — ast), наприклад: au(k)štēst, blogēst, daugēst, dru'tēst «твердіше», gardēst, gerēst, gražāst, jilgest, langvēst, mažāst, min(k)štēst, pigēst, plonēst, pradēst, ratēst, sausēst, storēst, sviekēst «здоровіше», šaltēst, šiltēst, vēlēst, vikēst «швидше», žamēst. Приголосний t є додатковим і, як вважають, виник із енклітичного займенника другої особи ti > t, який тут є формальним показником прислівника (Arumaa 1933: 35; Hermann 1936: 388). У діалекті ще іноді (досить рідко) кажуть і daigēs || daugēs, gerās, gražās, пор. західнодзукське daugēs і daugēs: daugēsni i·sipilk Plikiai, Варанавський район, а також Daukšos Postilės daugēsni 93₆, didesn’ 450₄₈; nēudingesn’ 432 поряд із daugiaus 7₃₂, rōmieus 289₂₉, де daugēsni < daugēsni або daugēsnia є вищим ступенем прикметників середнього роду (Arumaa 1931: 65; 1933: 35; Otrębski 1956: 305). 8 Наголоси в запозиченнях є дуже умовними. З литовськими інтонаціями запозичення частіше вимовляють представники діалекту, які виросли в суто литовських сім’ях (водночас адаптуються й звуки слів, наприклад: čįsta), тоді як у мовленні представників змішаних сімей їхня вимова не відрізняється від білоруської (отже, достатньо було б указати лише наголошений склад, тобто наголос слова). 9 Plačiau apie darinius su ne- žr. aut. 1960: 123. 166 Поряд із формами на -est нерідко вживаються також форми вищого ступеня із -(i)au < *(i)au, -(i)aus, -(i)aust, наприклад: daugáu, daž. daugáust, geráu || geráus, daž. geraũst, langvãu || langvãist, mažáust, paskãu, sunkáust, taulãu || taulãust, véliaust10. Імовірно, суфікс -(i)au був властивий лише прислівникам, однак із спрощенням системи ступенювання його в ужитку Зетелоського діалекту почав витісняти суфікс прикметників середнього роду вищого ступеня -es(t). В інших діалектах і літературній мові так само узагальнився прислівниковий суфікс -(i)au. Лише форми з контамінованим суфіксом -(i)aus (у Зетелоському діалекті також -iaust), що трапляються в діалектах, свідчать про колишнє існування іншого суфікса вищого ступеня прикметників середнього роду -es(ni). Іноді форми на -(i)au(st) уже не мають значення вищого ступеня й уживаються замість вихідних форм, наприклад: labau and teń gi·va būsta «дуже добре вона там живе»; labau gerau ča būt «дуже добре тут жити»; labau gerau ānas teń mókinasi «дуже добре він там навчається»; tokāi pagadāi negerāu «за такої погоди недобре»; iš taulāu āni·s čā «здалеку вони тут»; labdáus ítep mékštu útàrt «я дуже люблю так (литовською) говорити». Тепер частішою формою прислівника позитивного ступеня labai, мабуть, є форма на -(j)au. Вихідна форма прислівника vièkāũ не має жодних інших варіантів, пор.: aš vièkāũ aisù namóp «я швидко йду додому»; vikāũ aš teń nuvažavāũ «швидко я туди доїхав»; vekāũ ānas āiti šeń «швидко він сюди йде». Його вищий ступінь тепер — vièkešt || vekèšt || vikèšt. Із цих прикладів чітко видно, що суфікс -(i)au часто вже не має первісного значення вищого ступеня. І це зрозуміло. Коли перестали розрізняти творення прислівників вищого ступеня та прикметників середнього роду, суфікси -est і -(i)au стали цілком рівнозначними. Один із них мав поступитися. Форми на -(i)au(st) у Зетелоському діалекті слід розглядати як реліктові. Запозичення arša іноді має значення вищого ступеня й без будь-якого закінчення, наприклад: ča ir karvė neimindžos arša «тут і корова не втопче землю сильніше (гірше)»; nežinom kāp būs, ar gerāst ar arša «не знаємо, як буде: краще чи гірше»; порівн. aršā || aršast. 2. Прислівники найвищого ступеня утворюються переважно від прислівників вищого ступеня зі слов’янською часткою nāi: náidaugėst, náibrangėst, náimažāst, náipigėst, náitaulėst, рідше náidaugāust, náimažāust, náivėlāust. Форми найвищого ступеня із суфіксом -ausia трапляються набагато рідше. Але й вони майже завжди мають частку nai, наприклад: náiau(k)ščāusà, náidaugāusà, náimažāusà, náipirmāusà. Без частки nai форми рідкісні: dalgelāi gerāusà pjāut. Серед прислівників, утворених від іменників, ступені мають лише an(k)sti, an(k)stėst, nāian(k)stėst; arti, artėst, nāiartėst || nāiartāusà; taulì || tolì, taulėst || tolėst, nāitaulėst. Інших ступенів числівникового прислівника pirmāik не доводилося чути. 3. Іноді певний перехідний вищий ступінь виражають похідні з суфіксом -itkiau, -itkest, наприклад: kab jāunas, tai vekìtkāũ nuhāis «коли молодий, то піде дуже швиденько»; vekìtkāũ anà atāi namóp «дуже швидко, швиденько вона повернулася додому»; iš čā tāu būs artièkèst «звідси тобі буде ближче». Загалом діалект не схильний утворювати ступені прислівників із суфіксом -itkai. Перевищення ознаки, вираженої вихідними формами, позначають прислівники з часткою per, наприклад: per brangei davėi; per vēlai atājo; або запозичення nātta: nātta brangũ visà; nātta dáugi svieto bit. Прикметникові прислівники з префіксом pa- (від прийменника po) мають зменшувальне, пом’якшувальне значення: palangvì važũok ir nuvažũosi; pamacìtkũ būstam «поживемо помалу, потихеньку, потроху». 10 Chr. S. Stangas (1958: 188) prieveiksmius su (i)aust pateikęs prie aukščiausiojo laipsnio formų, priduria, jog iš savo surinktos medžiagos negalėjęs nustatyti, ar jos yra aukštesniojo, ar aukščiausiojo laipsnio. 167 Тут наведено переважно прислівники діалекту, записані під час розмов. Слід гадати, що чимало їх залишилося незаписаними (не було відповідної ситуації, щоб їх почути). Крім того, порівняно з іншими говірками, Зетелоський діалект значно бідніший. Тривалий час бувши лише мовою домашнього побуту, останнім часом він поступився своїми функціями навіть у сім’ях білоруській мові. Фактично його пам’ятають і краще знають уже лише кілька стареньких. LITERATŪRA Arumaa P. Litauische mundartliche Texten aus der Wilnaer Gegend mit grammatischen Anmerkungen. Dorpat, 1931. Arumaa P. Untersuchungen zur Geschichte der litauischen Personalpronomina. Tartu, 1933. Būga K. Rinktiniai raštai. T. 2. V., 1959; T. 3. V., 1961. Endzelynas J. Baltų kalbų garsai ir formos. V., 1957. Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg, 1955–1963. Hermann E. Litauische Studien. Berlin, 1936. Kazlauskas J. Lietuvių kalbos istorinė gramatika. V., 1968. Otrębski J. Gramatyka języka litewskiego. T. 3. Warszawa, 1956. Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1943. Stang Chr. S. Die litauische Mundart von Zasėčiai im Gebiet von Wilna. — „Norsk Tidskrift for Sprogvidenskap“, Bd. XVIII, 1958. Ulvy das K. Vienaskaitos naudininko prieveiksmėjimas ir prieveiksmiai su formantais -(i)ni, -i lietuvių kalboje. — Kn.: Kai kurie lietuvių kalbos gramatikos klausimai. V., 1957. Ulvy das K. Dėl vienaskaitos galininko prieveiksmėjimo dabartinėje lietuvių kalboje. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1959, t. 2. Vidugiris A. Kai kurios Zietelos tarmės ypatybės. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1959, t. 2. Vidugiris A. Zietelos tarmės įvardis. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1960, t. 3. Vidugiris A. Veiksmažodžiai su priešagomis -ineti ir -dinėti Zietelos tarmėje. — „Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai, serija A“, 1961, t. 2. Vidugiris A. Zietelos tarmės daiktavardis. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1969, t. 11. Vidugiris A. Zietelos tarmės veiksmažodžio kaityba. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1973, t. 14. Vidugiris A. Zietelos tarmės būdvardis. — „Lietuvių kalbotyros klausimai“, 1974, t. 15. Wolter E. Zur litauischen Dialektkunde. I Die Litauer im Kreise Slonim (Slanimas) Gouv. Grodno (Gardinas). — In.: Mitteilungen der litauischen Litterarischen Gesellschaft. Bd. 4. Heidelberg, 1899. А. ВИДУГИРИС НАРЕЧИЕ В ЗЕТЯЛЬСКОМ ГОВОРЕ Резюме Наречия в Зетяльском говоре анализируются главным образом в плане их происхождения и словообразования. Больше всего в говоре наречий, образованных от имен существительных (напр.: an perdienės, basamitė, daugikart, kiomet, namõr, staigõs, taulį) имен прилагательных (artitkai, glūdžei, graita, nūnaik или nūn, pamacitkū, slimslai) и местоимений (šõn, šonaik, itep, itiek, kadaik, nėkap, nėkur, netieka, šėnaik, tėdп, vislėp). Сравнительно немного наречий, которые образованы от имен числительных (напр.: dveitė, dvejei, dvijosa, pirmaik, vienum vienā) и глаголов (apliṅk, kap ragi). В говоре отмечаются также славянские, в основном белорусские, заимствования (напр.: ārša, čista, pāčei, nazōt, nigdi, pēša, rāptam, žāras, zausōbi), наречия, образованные по примеру соответствующих славянских слов (po dabar iščamu, po najūtu, sa visai, visa ligu) и гибриды (abikap, abikūr, parušaut). Сравнительная степень наречий образуется чаще при помощи суффикса -es(t) (daugės, drūgėst, sviekėst) и иногда -(i)au(st) (daugiaust, langiau, tūliaušt). Предполагается, что в прошлом суффикс -es(t) < *-esni использовался для образования сравнительной степени имен прилагательных среднего рода, а -(i)au для той же степени наречий. При обобщенном употреблении суффикса -est, суффикс -(i)au стал вытесняться и применяется в качестве основных форм, напр.: labai gerai ča būt; iš tau lū āniščė; vikāi ānas aiti šėn. Сравнительные формы наречий иногда употребляются с контаминированным суффиксом (i)au+st: daugiaust, geraust, vėlaust. Превосходная степень наречий образуется при помощи славянской частицы pai и форм сравнительной степени, напр.: pāidaügėst, nāimāžast, nāipirėst, иногда pāidaugāust, nāimazāust, nāivėlaust. Формы с суффиксом -(i)auша еще более редки: pāiau(k)šiaūsa, nāidaugāūsa, nāipirmāūsa и иногда без частицы pai: gerāūsa. 168 A. VIDUGIRIS ADVERB IN DER SIETELAS MUNDART Zusammenfassung Adverbien in der Sietelas Mundart werden hauptsächlich im Plane ihrer Herkunft und Zu-sammenbildung analysiert. In der Mundart herrschen die Adverbien vor, die von den Substantiven (an pėrėdėnė, basamcā, daūgkārt, kūomet, namóp, staigōs, taulì), von den Adjektiven (artikìkai, glu’dzėi, graita, nu’naik oder nūn, pamacitku, slimstai) und von den Pronomen (ėn, čonaik, itep, itiek, kadaik, nėkap, nėkur, netieka, šėnak, tōdrin, visėlėp) gebildet sind. Es gibt im Vergleich nicht viel Adverbien, die von den Zahlwörtern (dveitė, dvejėi, dvìjosa, pirmàik, vienùm vienà) und von den Verben (apliṅk, kap ragi) gebildet sind. In der Mundart bemerkt man auch slawische, hauptsächlich belorussische Lehnwörter (arša, čista, ināčėi, nažōt, nigdi, dėsa, rìptam, žāras, zaušōdb), Adverbien, die nach dem Muster der entsprechenden slawischen Wörter (po dabariščamu, po nau-jōmu, sa visāi, visa ligu) und Hybriden (abikap, abikūr, na pūsāut) gebildet sind. Komparativ der Adverbien wird meistens mit Hilfe des Suffixes -es(t) (daugėš, dru’tėst, sviekėst) und manchmal mit Hilfe des Suffixes -(i)au(st) (daugāust, langvāu, taulāust) gebildet. Man setzt voraus, daß das Suffix -es(t) < *-esni in der Vergangenheit für die Bildung des Komparativs der Adjektive sächlichen Geschlechts gebraucht wurde und -(i)au für denselben Grad der Adverbien. Das Suffix -(i)au wurde beim verallgemeinerten Gebrauch des Suffixes -est hinausgedrängt und als Grundform gebraucht, z. B.: labau gerau ča būt; iš taulāu ani’s čā; vikāu ānas aiti šėn. Komparativ der Adverbien wird manchmal mit dem kontaminierten Suffix (i)au+ +st (daugāust, gerāust, vēlàust) gebraucht. Superlativ der Adverbien wird mit Hilfe der slawischen Partikel nai und der Form des Komparativs gebildet, z. B.: nāidaugėst, nāimazāst, nāipigėst, manchmal nidaidaugāust, nāimazāist, nāivēlaust. Die Formen mit dem Suffix -(i)āusa sind noch seltener (nāiau(k)stāusa, nāidaugāusa, nāipirmāusa), manchmal werden sie ohne Partikel nai gebraucht (gerāusa).