K. Būgos laiškai J. Basanavičiui, E. Volteriui(?), J. Būgienei

ЛИСТИ К. БУГИ ДО Я. БАСАНАВІЧЮСА, Е. ВОЛЬТЕРА (?), Я. БУГЕНЕ Підготував Я. Карацейюс Три листи К. Буги, написані в різний час і різним особам (Я. Басановічюсу, Е. Вольтеру (?), дружині), що друкуються тут із рукописного фонду Інституту литовської мови та літератури, виразно засвідчують відданість К. Буги мовознавчій науці та є цінними для його біографії. У першому листі (Сигнатура F 1—2209), написаному 2—5 квітня 1908 р. Я. Басановічюсу, К. Буга розглядає походження литовських слів «vaivorykštė» і «savaitė». У цьому листі ще порівняно відчутний вплив К. Яунюса не лише в поясненнях походження згаданих слів, а почасти й у правописі. Лист цікавий тим, що, порівнявши його з пізнішими працями К. Буги, бачимо, як змінювалося наукове мислення мовознавця. Мову, правопис і пунктуацію листа не виправлено, тому в ньому трапляються неоднакові й дещо незвичні скорочення (наприклад: грец. і гр. = грецький; лат. = латинський; латв. = латвійський; лит., літ. і лі. = литовський; санскр. і scr. = санскритський тощо). Намагалися уніфікувати лише підкреслення та розрядку, бо, як відомо, у рукописах К. Буга, бажаючи виділити досліджувані слова або їхні частини, підкреслював їх двома, трьома (і більше) рисками, а іноді ще й проводив між ними пунктирну лінію. Усі примітки до цього листа — К. Буги. Другий лист (4 (17) січня 1914 р.), здається, адресований Е. Вольтеру (Сигнатура F 7—30). У ньому К. Буга повідомляє адресата про свою хворобу й шкодує, що стільки часу в нього змарновано. Третій лист К. Буги (Сигнатура F 7—13), написаний 13 жовтня 1924 р. дружині з психіатричної та неврологічної клініки Кенігсберзького університету. У цьому листі, після деякого поліпшення здоров’я, К. Буга спершу згадує про словник і лише потім повідомляє домашнім про стан свого здоров’я та витрати на лікування. Лист друкується без жодних виправлень. [1] Я. Басановічюсу Петербург, 2 квітня 1908 р. Дорогий співвітчизнику! На Вашого листа (від 30 березня 1908 р.) можу надати такі пояснення щодо «vaivõrykštę» і «savaitę»: I. Не доводилося чути ні мені, ні покійному професорові Яунюсу, щоб хтось називав «Regenbogen», «ра́дугу», «teçę» «Vaivo rykštė» (двома окремими словами!). Уявна 86 *Вайво батіг усюди, де тільки це слово відоме, є одним (не двома!) словом, що засвідчує вимова. У Кведарні та Рієтаві це слово звучить як vaivõrykštis msc., у Кулях (Тельшяйський повіт) — як vaivorykštė f. Перша форма слова була відома також і в говірці Стоніса: wayworiksztys (Historyia Szwenta ysz łotynyszka liżuwia pardieta ant Żemaytyszka. Par Symona Stanewicze Żemayty. Wylnuje 1823 p. 7,₁₅). Проп. Яунюс у слові vaivõrykštis не побачив жодного батога: він поділив це слово на такі дві частини: vaivõr-ykštis, у першій з яких убачав слово, що відповідає грец. Hom. ἠὼ ὅρας = *dangús’ < *FāFīp, а в другій — суфікс зменшення й належності (suffixum) -ykštia-, що трапляється в таких словах: šeimyn-ykštis, band-ykštis, vakar-ykštis, pern-ykštis. Згідно зі словником Яунюса, vaivõr-ykštis означає ‘caelestis (sc. arcus)’ (див. Мої записи з III тому Яунюса, стор. 270). Vaivõr-ykštis, далі, за приміткою Яунюса, споріднене зі словом vaivõras «чорниця = vaccinium myrtillus < *caeruleus = кольору неба». На мою думку, vaivõr-ykštis означає не ‘caelestis’, а справжнє ‘arcus’ (= нім. [Re-gen-] bogen, лит. di[n]gnã ‘теча’ див. моє «Aist. Stud.» § 70²⁰: слов. dǫga ‘дуга’)¹ Подати іншу етимологію vaivõr-ykščio, ніж у проп. Яунюса, мене спонукала нова обставина, невідома Яунюсу: vaivõr-ykštis має ще й другий паралельний варіант, а саме varvõr-ykštė (Бутрімоніс, Віленська губ.). Форма varvõr-ykštė бутрімонців найвиразніше показує нам, що vaivõr-ykštis не пов’язане ані з грец. ἠὼ ὅρας (Яунюс), ані з нечуваним vaivas ‘світлий’ (д-р Басановичюс. 1897 р. «Varpas», стор. 86), ані з vaiva ‘біда’ (Brückner, Starożytna Litwa 67)². Слово vaivõras (Кведарна, Рієтава, Шяуляй) = vovõras (Клайпеда, Куршайтіс) ‘чорниця’ я, разом зі своїм учителем проп. Яунюсом, зіставляю з vaivõr-ykščiu і надаю йому первісне значення ‘caeruleus (із *caeluleus ‘himmelblau’ шляхом зміни — через dissimilationem duorum l: caelum ‘Himmel’, див. Walde, Lateinisches Etymologisches Wörterbuch, p. 81) = кольору неба, синього кольору’. Те, що vaivõras v. vovõras мало значення «кольору неба», може засвідчувати такий епітет дівчини: vovor-akýtė mergėlė (Клайпеда) = vaivor-akíkė mergėlė (Кведарна) «дівчина з блакитними очима» (: žýdras, -á ‘синього кольору = bláivás’ Квед. Рієтава). Vaivõras vovõras у значенні ‘caeruleus = *caeluleus’ утворене від основи прикметника vaivõr-, vovõr-, що раніше, ймовірно, означала ‘caelum’, за допомогою суфікса -a-: латв. vet[e]s-a- «старий» (: грец. Fétos ntr. лат. vetus, -eris), žēm-a-s (: авест. zam- ‘humus’), грец. πε[F]αφ-ό-ς, санскр. pīvar-ā-s ‘fett’ (: грец. πῖαρ ‘Fett, Schmalz’). Тепер ми підходимо до висновку, що в давній литовській мові було слово vaivõr- vovõr-, яке мало значення «небо». Як ми вже бачили, поряд із назвою «неба» vaivõr- vovõr- існував іще третій паралельний варіант varvõr-[ykštė]. До цих трьох паралельних варіантів назви «неба» можемо додати четвертий — vąvor- (від давнішої форми vanvór-), який трапляється в жмудській ¹ Пор. фін. ¹taivaan kaari, ²ukon kaari, ³sateen kaari ‘райдуга’ = ‘дуга неба, ²дуга Укко (= f. Ukko ‘найвищий бог язичницьких фінів’), ³дуга дощу: kaari ‘дуга’ ² У Брюкнера, там само, vaivõr-ykštė = ‘rózga biedy’. Подаючи таку етимологію, Бр-іс, без сумніву, мав на увазі фін. vaiva, хоча й не згадує його. 87 у слові vaŋvoras ‘Schwarzbeere’³. Незбіг чотирьох паралельних форм одного й того самого слова свідчить, що первісна форма (Grundform) цього слова мала бути такою, з якої легко могли утворитися і vaivór-, і vovór-, і vaŋvór-, і varvór-. Усі ці різновиди назви «неба» могли походити лише від аїстської первісної форми varavār-, у якій тризвук ara виник з індоєвропейського звука, який учені тепер прийняли називати «r sonans» (див. мою «Aist. Stud.» §§ 53–56). Тризвук ara в усіх балтійських споріднених мовах має таку поведінку: а) або залишається a, якщо стоїть у наголошеному складі (sub accentu), б) або переходить у i, коли цей a не має наголосу (sine accentu). Цей перехід короткого ненаголошеного a в i призвів до того, що давнє слово varavār- в аїстській прамові набуло такого чергування голосних, залежного від наголосу: Nom. sg. virivār-s, Acc. sg. várivār-am або virāvār-am (через чергування наголосу між першим і другим a у тризвуці ara; пор. barágas = bīragas ‘стогъ’ «Aist. Stud.» § 56⁴ з давнішого Nom. sg. *birág-s: Gen. sg. *birig-és > acc. sg. bárig-am. Через змішання форм birág-s bárig-am виникли новотвори Nom. sg. barágas [замість *birágas] та biragas [замість *bárigas]). З Acc. sg. várivār-am було утворено нову форму nom. sg. varivār-s, від якої шляхом дисиміляції двох r (per dissimilationem duorum r) виникла основа va[r]ivār⁴ = vaivór-. Nom. sg. varivār-s закономірно мало перейти в va[r]ivār-s: «короткий голосний перед наголосом (antetonica) зникає» Aist. Stud. §§ 27, 28, пор. pat[i]s-ai, an[a]s-ai тощо. Основа varvār- згодом мала перейти в vār-: «перша частина дифтонга в аїстській прамові подовжується», пор. Aist. Stud. § 16, с. 31. Від основи vār- шляхом дисиміляції двох r виникла або va[r]vār- (пор. лит. kut-rús з *krut-rús: kru-tėti), або vānvār- (пор. лат. cancer «рак» < *carcer: гр. χαρά-ινος, латв. kan-kara- ‘Lumpen’ < kar-kar-a-: skar-ti), від яких походять сучасні слова: vovór-a-s та vaŋvór-a-s (зах.-лит.). Незмінене дисиміляцією vārvar- збереглося в бутримонському слові varvór-ykštė ‘Regenbogen’. Спорідненим з усіма раніше розглянутими назвами «п’яних хмар» і «пояса Лайми» є також латвійське varav-ýksne ‘der Regenbogen’. Латвійське слово varav-ýksnė виникло шляхом дисиміляції з varav[r]-ýksne. Суфікси слів vaivór-ykštis та varav[r]-ýksne, -ýkštis/ė і -ýksne (= ykšnė⁵), співвідносяться так само, як у словах mókestis і mókės-nis, važiuo-tė šienau-tė і karió-nė bijó-nė. Форма слова (Wortform) varav(r)-, що збереглася у слові varavyksne, походить від давнішого varav[a]r-⁶: аїст. gen. sg. varavar-és «небесної = дуги». Замість форми слова varavar-és, якби мова зберегла закономірності (Aist. Stud. § 55), ми мали б очікувати *viri-vir-és (: ненаголошене індоєвроп. ā в балтійських споріднених мовах переходить в i, Aist. Stud. § 44, II); ми маємо першу форму слова відповідно до законів мовної душі (ψυχῆς), які вимагають усунути різноманітність словоформ. Varavar- зберегло своє a, не перетворивши його на i, під впливом наступних форм, у яких a було наголошеним: nom. sg. viri-vāri-s (від давнішої аїстської форми varavār-a-s = індоєвроп. vṛvī-s; пор. аїст. sáli-s ‘ἅλς’ < sá- 3У діалекті Iwińskio (Kalend. 1862 m.) це слово вимовляється як vaivór(a)-s. Пор. його leivas «тонкий». 4Пор. žiždra ‘Grandkorn’ < ž[y]ž[g]zdrā < *žveigzdrā < *žvaigzdrā < *žva[r]igzdrā < žvaragzdr- žvir[g]zdras див. «Aist. Stud.», с. 182. 5Пор. upó-kšnis чол. р. (Rokiškis) «струмок» 6Ось чому v не перейшло в u: a, що стоїть після v, мало випасти лише недавно. 88 la-s = індоєвроп. sḷ-s Aist. Stud. § 62), gen. sg. vīrivīr-ēs: acc. sg. vārivir-am або virāvir-am. Кам’єнський варвар-, потрапивши з непрямих відмінків (casus obliqui) до nom. sg., у nominativ’і мав перетворитися на варвар-s (: перший компонент дифтонга відпав) > vara-vārs > варварс⁷. Із varavār-s довгота була перенесена також до непрямих відмінків, унаслідок чого виникла основа варвар-, яку ми вже знайшли в литовських словах vaivōr-a-s vȯvōr-a-s vaivōr-a-s і vaivōr-ykštis varvōr-ykštė. Основа varavar- з коротким голосним закінчення a, як ми бачили, збереглася в латиській назві «пояса Лайми» varav-ykšne. Основа varavār- мала значення «небо» (: vaivōras ‘*caeruleus > п’яна хмара’ < caelum) і «дуга» (: vaivōr-ykštis ‘Regen-bogen’). Що «небо» отримало свою назву від «вигину», можуть засвідчити хоча б такі назви «неба»: ірл. nem, валлійськ. nef ‘Himmel’ з індоєвроп. nemo-⁸ < санскр. nāma-tē ‘er verbeugt sich’⁹, лит. dangūs, прус. dengūs ‘caelum’ разом із di[n]gnā ‘Regenbogen’ Aist. stud. § 70²⁰ < латв. danga ‘Ecke, Winkel’, слов. daga ‘Bügel’, гот. himins, давньоверхньонім. himil ‘caelum’ < чеськ. qem(e) «гнути» (пор. мої нотатки від Яунюса, т. V, с. 259, 404), латв. kamanas ‘der Schlitten’, фін. taivas ‘der Himmel; das Himmelsgewölbe’ < taipua ‘sich biegen; gebogen werden’. Аїстське слово varavār- ‘caelum = arcus’ має споріднене слово в грецькій мові: *Ϝορανός > еол. ὄρανος ‘caelum’ і *ὀ-Ϝορανός (звідки виникли) атт.-іон. οὐρανός, дор. ὠρανός ‘Himmel’, див. Kretschmer, KZ XXXI, 444; Brugmann, Griech. Gramm.³, 148, Grundriss I², 824. Грецьке слово Ϝορανός походить від давнішої форми *Ϝορϝαρ-ό-ς: а) другий F зник унаслідок дисиміляції: атт. ὀρθός ‘високий’ з *ὀρθϝός = дор. ϝορϝός (Prellwitz Et. Wb. d. Griech. Spr.¹ 228), обидва слова з *Ϝορϝός: санскр. ūrdhvā-s ‘високий’, пор. лит. overis (Kaūnas) від voverė; б) другий ρ шляхом дисиміляції перейшов у ν: τανθαρυζω «тремчу, здригаюся» < *ϝαρ-ϑαρυγ, слов. drъgati «тремтіти», лит. drugỹs ‘Fieber’; англосакс. gnorn = grorn «Trauer» Brugmann, Kurze vergleich. Gramm. 241; латв. dun-dur-i-s ‘великий ґедзь’ < dur-dur-; Hom. θοῦρος «бурхливий» з *ϝορ-ϝός, лит. pa-dur-mai ‘ungestüm’; пор. Per Persson, Studien zur Lehre von der Wurzelweiterung und Wurzelvariation (Upsala 1891), 59; kankōrėžis з *karkōr- Aist. Stud. § 65¹⁹; гр. στροφός = στ[ρ]οφός, слов. strъblъ < *strōbrъ ‘durus’, лит. sterblės; гр. ἀρχάνη з *ἀρχάρ-α Aist. Stud. § 65⁷; § 67⁸; лат. tener = сабін. tereno- ‘м’який’ з *terero — Aist. Stud. § 37²⁵; гот. anbar, лит. antras = лат. alter = слов. vъ[r]torъ — усі з *ar-tero-; гр. πέμπ-πον-μι «спалюю» < *πιο-τροπ-; drigantās ‘племінний жеребець’ з *drigār-t-a-s Aist. Stud. § 66²; spiñtras = spi[l]tras ‘жабалас’. Грецьке слово Ϝορ(F)αν[< pl]-ό-ς або, з протетичним голосним, ὀ-Ϝοραν-ό-ς — те саме слово, що й аїстське varavār-. Грецька словоформа Ϝορ(F)αν-ό- з *Ϝορϝαρ-ό- походить від прагрецької форми *Ϝαρϝαρ-ό-: перше α[ρ] перейшло в ο[ρ] під впливом наступного губного звука ⁷ В аїстській прамові «довге» a під наголосом перейшло в ā, без наголосу — в ā; див. Aist. Stud. § 16, с. 29. ⁸ Слово *nēma-s мало також значення «небо» в литовській мові; від нього утворено назву чорниці ném-ügė, відому в парафії Йонішкеліса (див. Явниц, Поневѣцкие говоры, ч. II, 27). ⁹ За Яунюсом, від цього кореня утворено також назву Нямунас. Nėmūnas або Nėmunas — «вигнутий». 89 10 впливи, як-от: ὀρθός ‘altus’ < *(F)ορθϝός *ϝαρϝός = scr. ūrdhvā-s < і.-європ. *vrdhvó-s (: scr. vŕdha-tē ‘erhebt, macht wachsen’), πολλά ‘multa’ nom. plur. ntr. < *πολϝά *παλϝά = scr. purū < *palúva Aist. Stud. pag. 202,31⁰³ (slg. J. Schmidt, Die Pluralbildungen der indogermanischen Neutra 46). Прадавньогрецька назва «неба» *ϝαϝαρ-ó-, як і балтійська *varavár-, походять від індоєвропейської праформи *vṛvār- (за способом написання, нині прийнятим майже всіма мовознавцями) або *vₐrₐvₐrₑ (за моїм способом написання, див. Aist. Stud. pag. 205, 38°), яка є слабким ступенем сильної форми слова vere-vēr-¹¹ ‘arcus = caelum’. Індоєвропейська назва «дуги = неба» vₐrₐvēr-[i loc. sg.]; *vₐrₐvₐr-[es gen. sg.] є редуплікованим (reduplicatus) іменником від кореня vere ‘гнути, згинати’ (див. Aist. Stud. pag. 200, 28¹⁷); оск[ійське] uruvo f. ‘крива’ < *vₐrₐ-vó-. Редупліковані слова, такі як гр. γάρ-γαρα ‘Gewimmel’, scr. dar-dara-s ‘geborsten’, гр. μόρ-μορος ‘Furcht’ (Brugmann, Grundriss der vgl. Gamm. d. idg. Spr. II², 47), не чужі й балтійським мовам. Окрім згаданого vara-vár-, можна навести як приклади редуплікованих слів такі: gar-gara-s ‘szkapa’ Aist. Stud. § 65¹⁷, kir-ku[r]-žė ‘ein Tannen- oder Fichtenzapfen’ l. c. § 65¹⁹, de[r]-dervinė l. c. § 67¹, ka[r]-kár-lis ‘довга лопата’ l. c. § 69²⁸ (pag. 156), ži-žirbā ‘Funke’, ti-tilvis ‘τροχίλος’, Ši-sartis nom. propr. fluvii l. c. § 71¹², ger-gulė ‘Menge, Gruppe’, гр. γέργερα· πολλὰ Hes. l. c. § 71⁴⁸, gar-galas ‘вузол’ l. c. § 71⁵⁰, pur-pulė ‘Knospe’ l. c. § 71⁵⁸, ka[r]-kar-inė ‘глотка’ l. c. § 71⁸⁴, vo-veris ‘Eichhorn’, Ta-talá nom. prop. fluvii Panev. (корінь tele ‘нести = йти’); víversis Pumpėnai¹² = voveršys, vóversi Prūsėliai (Явь- нись, Поневѣж. говоры. ч. II, 30), voveršis Dusetos = vi[r]viršys Kvėdarna = давньопрус. vervirsys V, 733 ‘Lerche’: усі ці слівця походять від однієї балтійської праформи *vₐrₐ-vérs-. У багатьох місцевостях vaivór-ykštis /ė ‘Regenbogen = arcus’ називають словом orárykštė. Orárykštė не є давнім словом, успадкованим із прабалтійської мови, як гадають A. Bezzenberger, A. Brückner (Starożytna Litwa, 67) та інші. Orárykštė — це перероблене слово, що походить від давнішої форми *ovár-ykštė внаслідок народної етимології (Volksetymologie), яка вбачала в цьому слові rykštė. Назву містечка Anykščiai народна етимологія, убачивши в ній nýkšti, помилково пояснює як A(í) nýkšti! (я вдарився)¹³. Anykščiai, безперечно, має суфікс -ykštja- (: band-ykštis), але не слово nýkštis. *Ovár-ykštė, після зникнення з мови слова [v]ovár- ‘arcus’, у народній свідомості отримало новий морфологічний поділ, а саме *ová-rykštė. Народна етимологія, пристосувавши *Ovā-rykštė до ôro, надалі переробила його на orá-rykštė. 10 α переходить в o не тільки під впливом F, а й під впливом v: ὀρ-νῡ-μι < *ὀρ-νῡ- scr. ṛṇōmi, πολύς < *πολυσ scr. purūs, пор. Aist. Stud. pag. 199, 28²³. 11 В індоєвропейській прамові кожен e (resp. o), що стояв перед наголосом (ante accentum), переходив у a (Aist. Stud. pag. 197, 25°), який у балтійських мовах переходив в i. Цей a залишався a у балтійських мовах, якщо отримував наголос. 12 Vīversis від *vaivers-ý-s (Aist. Stud. § 38) < *va[r]ivers-ýs: acc. *vārivers-ym. Пор. сказане про походження vaivór-ykštis. 13 До заснування Anykščiai стався такий випадок, від якого містечко й отримало назву: один чоловік рубав дерево й ударив сокирою собі по nýkštis; від болю він скрикнув: «ai nýkšti», звідки й назвали Anykščiai. 90 Слівце *ovár-y kštė, яке народна етимологія переробила на orár ykštė, виникло шляхом зміни двох v (: [v]overis Kaunas, [v]ívá Dus¹⁴ «посторонок, рос. гужъ» < vei- «гнути, в’язати» = польськ. iwa і wiwa «верба, придатна = для плетіння, в’язання, згинання»: i-vai-rús, i-vij-a-s «косвенный») з *vovár-y kštė; slg. vovór-a-s, vovor-ak jė mergėlė. Vovár- з балт. vā[r]vār (+ Vocalis) < var[i]vár- (див. вище): vovér- (e з nom. sg.) > vover-ykštis [v]over-ykštis «Regenbogen» Geitler Stud. 119, s. v. waiworikszis. З цього нашого дослідження зрозуміло, що 1) не існувало жодного *Vaivo і його різки; 2) назви «поясу Лауме» vaivorykštis varvorykštė тощо є зменшувальними формами від vaivór-varvór- тощо, утвореними за допомогою суфікса -ykštijā-; 3) vaivór-varvór- [v]ovár- vover- тощо мають значення «небесна дуга» = і походять від балтійських первісних форм vₐrₐvār- vₐrₐvarᵕ vₐrₐvér-; 4) балтійське словечко varavar- цілком відповідає давньогрецькому слову *Fopav-ó-ς із прагр. *ΦαφΦαφ-ó-ς «небо»; 5) orár ykštė — витвір народної етимології, утворений із уже незрозумілого словечка *ovár-ykštė, що виникло шляхом зміни з *vovar-ykštė. II. Прус. sawaite V. 16 «тиждень» і possi-ssawaite V. 20 «середа» < pusí-savaitė: лит. pūsė «половина». Із прусської мови назва «середи» pūs-sevaitė (так кажуть поблизу Лаукішкіса, неподалік Лабгуви, див. Nesselmann, Thesaurus linguae prussicae 138; пор. Aist. Stud. § 37¹⁶) шляхом запозичення потрапила до литовського діалекту, найближчого до прусського мовного кордону. Pūs-sevaitė було запозичено з прусської мови тоді, коли в ній savaitė ще вимовлялося як sevaitė. Dr. Erich’as Berneker’is savo rašte „Die preussische Sprache“ (Strassburg 1896) p. 318 s. v. sawaite priveda lietuvišką „nedėlios“ vardą savaitė su sekančiu patėmijimu: „Laukischken: sawaite für nedēlē ‘üblich’. Iš kur Berneker’is žino, kad savaitė Laukiškyje yra ‘üblich’ vartojamas žodis, mums nepasısako. Lig Berneker’iui savaitė kaipo atskiras žodis buvo nežinomas. Labai abejotina, kad Berneker’is šį žodį būtų girdėjęs Laukiškyje, tuo labiaus kad apie jo kelionę ing šią vietą nieko nežinoma. Mano akyse Bernekerio žodis savaitė yra įtartinas. Jai „nedėlios“ vardas 14 Давньопрусська земля Waywensis (XIV ст. Script. rerum Pruss. II, 404) не має нічого спільного ні з vaivór-ykščiu, ні з підозрілим vavas «світлий» (Dr. J. Basanavičius, 1897 m. Varpas, p. 86). Назва давньопрусської землі Waywe (Pierson, Altpreuss. Namencodex s. v. Wewe) «місцевість, де розташований Мельзак» у давніших документах називається Wewa у 1288 р. або Wewe у 1292 р. (див. Pierson l. c.). Слівце Wewᵃle слід читати як Vēvā, Vēvē (NB. прус. ē = лит., латв. ī Aist. Stud. § 40), що цілком відповідає литовській назві містечка Vīvīs m. (Віленська губ.). Vaivė: Vēvē лит. Vīvīs= пр. snaiga-s V: пр. snēgū nom. plur. Grunau = āt-laikas, sāt̄as kātmas: ātlīkęs s’tas kīmas. Vaive, Vēve лит. Vīvīs, мабуть, споріднені з латвійською назвою річки Viva (Bielenstein Grenzen) «*зігнута»: V vei «гнути». Пава́ре Vaivaris (1692 р.: «Varpas» 1897 p. 86) споріднене з топонімами: латв. Vaivere (Bielenstein, Grenzen 115) і лит. Veiveriai (Сувалкська губ.). Vaivaris латв. Vaivere лит. Veiveriai найімовірніше, є похідними словами від vaiveris «чоловічок-білка» (Milcke DLWb. 144), vaivarys «самець білки, куниці, козулі та інших тварин» (Nesselmann, Lit. Wb. 58); slg. Voverėnė — назва заїзду, що припинив існування (їдучи Ушпальським гостинцем до Дусетаса, на четвертій версті від Дусетаса). 91 якби в Лаукішке його називали словом, запозиченим із прусської мови, то ми очікували б не *savaitės, а savaitės, пор. pūs-sevaitė. Слово savaitė у Бернекера є переробленою формою sevaitė під впливом прусського слова sawajte (безсознательная передѣлка); sevaitė ж узято з Nesselmann’ового Thesaurus linguae prussicae, 138. Nesselmann у згаданому місці велить у своєму литовському словнику на с. 58 викреслити статтю waite й на с. 464 записати: sew aite, Woche, pus-sewaitė, Mittwoch. У Nesselmann’а (Литовський словник, 58) виникло waite «die Woche, ist wohl kaum mehr irgendwo bekannt» через нездатність етимологічно розчленувати слово pus-sewaite у згаданому місці. Nesselmann, укладаючи литовський словник, помилково розчленував pussewaitė на частини: замість pūs-sewaitė він прочитав *puse-waite; пор. також Leskien, Die Bildung der Nomina im Litauischen (Leipzig 1891), p. [425] 575. A. Fick (Vgl. Wb. d. idg. Sprachen, II³, 775) без жодної потреби пише *są-vaitė замість sevaitė, помилково міркуючи, що це слово означало «ursprünglich die Zeit, worin eine vaite¹⁵ ‘Volksversammlung’ abgehalten wurde». Прусське savaitė — литовське sevaitė — всупереч Fick’у не має префікса są-. Якби savaitė було складним словом із są+vaite, у прусській мові воно неодмінно звучало б як *sanvaite. Thumb (див. O. Schrader, Reallexikon 963) вважає, що давньопрусське savaitė є переробленим словом із гр. σάββατον, σάββαττα, яке в Новому Завіті означає не лише «суботу», а й «тиждень» (Woche). Ця думка Thumb’а була б близькою до істини, якби savaitė походило не від давнішої форми sevaitė. Грецьке найменування, запозичене прусською мовою, могло перетворитися лише на *sabata, але аж ніяк не на savaitė. Зі сказаного вище зрозуміло, що пояснення Fick’а і Thumb’а щодо savaitė: sevaitė не є правильним. Набагато краще пояснення походження sevaitė подає професор К. Яунюс у своїх нотатках. Яунюс міркує, що sevaitė етимологічно означає те саме, що гр. ἑβδομάς, лат. septimana, слов. сѫдмица ‘Woche’, тобто її назва пов’язана з числівником septyni: scr. saptá, гр. ἑπτά, гот. sibun ‘7’. Прус. septmas або sepmas ‘septimus’ = санскр. saptamá-s. Такому слову, як грецьке ἕβδομος і слов’янське sedmъ ‘der siebente’, від *sebdmo- (Brugmann, Griech. Gramm.³ 213), у прусській мові мало відповідати *sebdmas або sebmas (пор. sep[t]mas). Формі, що відповідає грецькому ἑπτά ‘septem’, у прусській мові належало мати вигляд *séptan. *Septan під впливом «порядкового» sébmas переробилося на *séban, так само як і готське sibun ‘ἑπτά’. Із séban = гот. sibun давні пруси утворили новий «порядковий числівник», а саме séb-a-s ‘septimus’; пор. scr. dáça ‘decem’ > порядк. dvā-daç-a-s ‘дванадцятий’, гр. ἕ-κατόν, scr. çatá-m, лит. šimtas ‘centum’ > порядк. šimt-á-s + is ‘сотий’. «Порядковий числівник» sébas ‘septintas’ під впливом займенника sévas ‘suus’, який мав варіант sébas ‘suus’, набув варіантної форми sévas ‘septimus’. У прусській мові поряд із закономірним sévas ‘suus = гр. ἑός’ (: savais ‘sávas’) виникло новоутворення sébas ‘suus’ через dat. sg. sebe i ‘sibi = слов. себѣ’: gen. sg. seve¹⁶ ‘savè (Kaunas)’ (: гр. ἑέ acc. < * σε/έ Brugmann, Griech. Gramm³. 247). Sébas через вплив відмінкових форм із наголосом на закінченні (: instr. sg. msc. *sebō тощо) змінилося на sábas (: neprie- 15 Із прус. vaitė ‘consilium, concilium’ запозичено фінське слово väite, väittö ‘die Behauptung’; див. Aist. Stud. § 6929 (с. 157). 16 Слов. gen. sg. себѧ є новоутворенням замість справжнього *севѧ. 92 ненаголошене e переходить в інг. a (Aist. Stud. §§ 35—37). Далі sãbas par instr. sg. msc. subõ (з sabõ: ненаголошене a перед губними приголосними переходить в інг. u, «Aist. Stud.» с. 197, 26°: upės < *apės < пр. ãpē ‘fluvius’) склад перетворився на i sūbas: subba-n Enchiridion (1561 р.) 70² ‘proprium = свій’. Уживання слова sėvas ‘suus = proprius’ «promiscuus» (безразличный =? змішані) разом із sėbas ‘т. с.’ призвело до того, що слово спільного роду (homonymus) sėbas ‘septimus’, хоч і багатозначне, також набуло паралельної форми *sėvas ‘septimus’, яка мала вживатися впереміш із sėbas ‘septimus’. Коли давні пруси створювали назву дня тижня, місце sėbo уже повністю посіло sėvas ‘septimus’ У давньоіндійській мові є суфікс -taja-, за допомогою якого від числівників утворюються прикметники зі значенням «von so vielen Abteilungen oder Arten»: saptá-taja-, tri-taja- тощо. Whitney, Indische Grammatik § 1245, a. Пруси від sėvas ‘septimus’ утворили прикметник із суфіксом -taja- *sėva-taja-s m. ‘складений із семи частин’, *seva-tajā f. 17. У прапрусській мові *sevatajā закономірно мало перейти в інг. *savat[a]jā (: ненаголошене e переходить в інг. a, Aist. Stud. §§ 35—37; короткий переднаголошений голосний зникає, там само, §§ 27, 28) > *savatjā > *savaṭjā: «a (: e: u)+Consonans+j» у прусській мові переходить в «ai (: ei, ui)+Cons.+j» > ai (: ei: ui)+palatalis consonans» (: епентеза), див. Aist. Stud. § 10, 5°. Із nom. sg. savai’tjā утворився accus. sg. sėva’tjam, це слівце мало перейти в інг. sėva’tjem (: слабко наголошене ā переходить в інг. ē, Aist. Stud. § 31), а зрештою в інг. sėva’tēm (: j після приголосного перед ē зникає). Accus. sing. sėva’tēm породив новий nom. sg. savai’tė (: ненаголошене e переходить в інг. a) або seva’tė (: з e, узагальненим із accus. sg.). Із прусського слівця seva’tė запозичене литовське sevaitė, що збереглося лише в складному слові pūs-sevaitė. Пруському séva’tei у литовській мові може відповідати лише *sevatė, але ніколи не sevaîtė, адже литовській мові чужа епентеза. Суфікс -taja-, за допомогою якого утворено пр. sava’tė, проф. К. Яуніус знаходить у литовських словах: tritañis ‘Drittel’, ketvirtainis ‘Viertel, Viereck’ < пралит. *tritajū (: gen. *tritain-ės) від trí-taja-s, пор. ruduo < rūdas. K. Būgà Закінчено писати 5 квітня (1908 р.). [2] E. Volteriu (?) У Петербурзі 4 (17) січня 1914 р. Шановний друже! Нарешті вибрався з ліжка. Довелося пролежати у важкій хворобі понад чотири з половиною дні. Хвороба напала на мене того вечора, коли я був у Вас, а Ви, не знаючи про це, близько 9-ї години вечора завітали до мене, де, звісно, нікого не застали. Я з 17 Через коливання наголосу пор. mėlynas: mėlyną, ōbulmušas arklys: obulmušā kumėlė Кведарна. 93 Спочатку я ніяк не хотів вірити, що, їдучи до Ремікіса, Ви заїхали до мене, але зрештою, розпитана служниця підтвердила, що той гість, який питав про Бугінене, справді був Вами. Дуже шкода, що Ви даремно здійснили чималу подорож. Юзе мала повернутися від Дайліде о восьмій, а повернулася набагато пізніше. Перепрошую, що Ви мимоволі були введені в оману: я сказав, що вона залишилася на балу моїх підопічних дітей, і вона там була, але лише після восьмої години. У неділю ввечері я зліг. Хворів тяжко: перші три дні температура сягала 39,4° і 39,5°. На другий день я навіть марив. Хворів на застуду. Сама ця хвороба була б не тяжкою, але до неї додалася друга, а саме нестерпний слунктас (слога насморкъ), який так пошкодив ніс, що протягом дня кров текла по п’ять-шість разів. Кровотеча не припинилася навіть після того, як я встав із ліжка. Через цю хворобу в мене марно минуло багато часу. Учора, у перший день після хвороби, нічого не можна було робити; навіть ходити було важко — мене весь час ніби відштовхувало вбік. Щойно я захворів, то попросив листом повідомити Вашу дружину й Дайліде, що через хворобу не можу приїхати зустріти Новий рік і заразом привітати з Новим роком. Через мою хворобу Юзе також не поїхала до Лауцкайміса. Лікар не дозволяє виходити з дому. Наказує почекати, поки я цілком одужаю. Тому й тепер, на свято Трьох Царів, я ніяк не зможу Вас відвідати. Мабуть, з дому зможу вийти лише 8 I. Через хворобу дуже запізнилася відповідь Шахматову щодо моєї стипендії. До того листа я хотів додати й свою статтю про порушені ним питання. Поки що ще не спроможний написати листа, бо після хвороби говорити досить важко. Примірники моєї статті, які Ви отримаєте поштою, зволите передати Шахматову, зазначивши, що я сам не зміг цього зробити через хворобу. 8 I сподіваюся побачитися з Вами в книгарні. Вітаю Ваш Kazimieras Būga Мал. Дворянская 7 кв. 47. [3] J. Būgienei Кенігсберг, 13 жовтня 1924 р. Люба! Листа на листівці Тобі нашкрябав. Упевнений, що листівки Віреліуно та Варно опинилися в редакції словника. У редакції словника Віреліунас і Варнас можуть працювати в ті години, про які зможуть домовитися Бугінене й Саліс. Мова щодня поліпшується. До 15 листопада сподіваюся повернутися до Каунаса. Добрі люди переказали консулу на моє ім’я гроші на клініку. Потрібно буде близько 250 чи 300 доларів. Найкраще через міністерство переказати консулу на моє ім’я 250 доларів і 500 літів. 94 Тобі немає потреби їхати. Валіза буде потрібна в дорозі. Щодня гуляю в саду по 2–3 години. Вітаю всіх домашніх, Казис Від X 2 мова почала поліпшуватися навіть німецькою. Мене розуміють і сестрички, і лікарі.