Parūpinamųjų veiksmažodžių semantika

MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV(1985) GERTRŪDA SAVICIOTĖ СЕМАНТИКА ПРЕДИКАТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 1. Практичні проблеми укладання «Словника литовської мови» (далі — LKŽ) змушують ще раз звернути увагу на групу дієслів литовської мови, що зникає, — дієслова забезпечення (verba curativa, або causativa passiva), відмежування яких від причинних дієслів (verba causativa activa) становить значні труднощі. Основні критерії їх розмежування — семантичний, формальний і критерій співвідношення з базовим словом — вважаються недостатньо задовільними¹. У пошуках нових критеріїв дослідження перейшло від самого слова до його вживання в реченні. Таким критерієм можна вважати запропонований А. Якулене синтаксичний критерій співвідношення дії з об’єктом (заснований на трансформаційному методі)². Рухаючись далі, ми спробували розглянути дієслова забезпечення як такі, що виконують у реченні функцію предиката, організують речення, тобто можуть приєднувати іменні терми — терм суб’єкта й терм об’єкта — та обмежувати їхню семантику. Для аналізу було використано понад тисячу речень, відібраних із 12 томів LKŽ і другого видання «Словника сучасної литовської мови» (далі — DŽ), які ілюструють дієслова з позначками cur. (LKŽ) та prp. (DŽ). Ілюстративні словосполучення використано тут лише частково. Результати цього аналізу порівняно з результатами раніше проведеного аналогічного аналізу причинних дієслів³. Поділ речень обох типів на поверхневий і глибинний рівні виявив певні відмінності у «валентності» дієслів забезпечення та причинних дієслів. Аналіз семантики основних компонентів речення — предиката, суб’єкта, об’єкта — дав змогу помітити кілька особливостей, спільних для обох груп дієслів і таких, що відрізняють одну групу від іншої. 2. Частий збіг структури речень обох типів (його слід вважати однією з умов змішування цих дієслів) є лише особливістю поверхневого рівня. Хоча в реченнях як одного, так і другого типу, крім предиката, знаходимо суб’єкт і об’єкт (якщо їх не пропущено з огляду на контекст), наприклад: Вона годує4 дитину — 1 Išsamią kritinę šių kriterijų analizę žr. Jakulienė A. Priežastinių ir parūpinamųjų veiksmažodžių skyrimo kriterijai.— Kalbotyra, 1975, t. 26(1), p. 78—81. 2 Там само. Згадані критерії буде розглянуто в цій статті пізніше. 3 Савічюте Г. С. Предикати мети та предикати каузації (на матеріалі флективних індоєвропейських мов): Автореф. дис.... канд. філол. наук.— М., 1980; вона ж. Предикати мети та предикати каузації.— Изв. АН СССР. Сер. лит-ры и яз., 1980, т. 39, № 6, с. 539—548. 4 Скорочення — як у «Словнику литовської мови». 236 Вона витискає (кур.) простирадло, глибинний рівень речень із дієсловами курації складніший, ніж речень із каузативними дієсловами. У перших є ще один суб’єкт і дія, яку він виконує. Цю особливість, очевидно, помітив Ф. Куршайтіс, коли писав, що дієслова із суфіксом -dinu означають непряму дію, виконувану кимось іншим (indirekt, durch einen Andern)5. Наявність іншого суб’єкта згадується і у визначенні дієслів курації, даному Й. Яблонскісом: дієсловами курації «ми говоримо, що діяч лише дбає, так усе упорядковує, робить або дозволяє, щоб дію виконували інші, щоб саму роботу виконували інші чи хтось інший»6 (підкреслено нами.— G. S.). Натомість у каузативних дієслів лише один суб’єкт: каузативними дієсловами «ми позначаємо, що діяч сам виконує всю дію, що саме він тут виконує всю певну роботу»7. Другий суб’єкт дієслів курації згадують і інші автори8. Таке трактування глибинного рівня речень цього типу підтверджують не лише речення експлікаційного характеру, наприклад: Lodindini (кур.) собак, тобто наказуєш комусь, щоб гавкали (кауз.) J, а й речення, незвичні для користувачів літературної мови, у яких другий суб’єкт виражений експліцитно. Наприклад: Плаучюнас багато... рагачів через слуг приніс кумам K. Donel; Злодій наказав роздерти собакам S. Dauk; Наказав стаду загубити на вузькій стежці, щоб худобою затоптали S. Dauk тощо. В одному чи іншому складному реченні знаходимо вираженою і дію іншого суб’єкта, наприклад: Раукиніські постоли вже пів року, а майстер ніяк не наважиться пошити Sts. Виражаючи кожен компонент глибинного рівня символами (S — суб’єкт, P — предикат, O — об’єкт, → — відношення каузації або курації), глибинний рівень речень обох типів можна було б зобразити формулами. Речення каузації: (S+P)→(O+P). Речення курації: (S₁+P₁)→(S₂+P₂)→(O+P), точніше (O/= S₃/+P₃). Відмінності між глибинним і поверхневим рівнями ще очевидніше помітні, якщо описати реальні речення обох типів перифразою каузації «зробити так, щоб». Наприклад: Сонце розтопило (кауз.) сніг DZ: (1) «Сонце зробило так, що» + (2) «Сніг розтанув»; [Ти] lodindini (кур.) собак J: (1) «Ти робиш так, що» + (2) «[Хтось] робить так, що» + (3) «Собаки гавкають». Отже, у реченнях каузації знаходимо 4 компоненти, що виражають 2 ситуації: 1) каузувальна ситуація (суб’єкт-каузатор і його каузувальна дія) та 2) каузована ситуація (об’єкт і дія суб’єкта-каузатора 5 Kurschat F. Grammatik der littauischen Sprache.— Halle. 1876, S. 122. 6 Jablonskis J. Rinktiniai raštai.— V., 1957, t. 1, p. 289. 7 Там само. 8 Якайтене Э. Суффиксальные глаголы современного литовского языка. Автореф. дис.... канд. филол. наук.— Вильнюс, 1968, с. 11; Jakaitienė E., Laigonaitė A., Paulauskienė A. Lietuvių kalbos morfologija.— V., 1976, p. 110. 237 спричинювана зміна його стану або дія). У реченнях із куративними дієсловами знаходимо 6 компонентів, що виражають 3 ситуації: 1) ситуацію ініціювання (суб’єкт-ініціатор і його ініціювальна дія), 2) проміжну куративну ситуацію (суб’єкт-посередник і виконувана ним дія, керована суб’єктом-ініціатором) і 3) кінцеву керовану ситуацію (об’єкт і зміна його стану або дія, спричинена суб’єктом-посередником і керована суб’єктом-ініціатором). Те, що глибинна (а іноді й поверхнева) структура речень із куративними дієсловами складніша, ніж у каузативних речень, свідчить про те, що куративні дієслова, вжиті в реченні, визначають складніші суб’єктно-об’єктні відношення. Речення з куративними дієсловами виражають складнішу ситуацію дійсності, ніж каузативні речення. Далі спробуємо проаналізувати семантичні особливості кожного компонента. 3. Результати семантичного аналізу кожного компонента речень із куративними дієсловами представимо в таблиці. Розглядаючи її по вертикалі й порівнюючи з аналогічними результатами аналізу каузативних речень 9, спробуємо показати не лише точки «перетину», які створюють передумови для змішування дієслів обох груп, а й певну спеціалізацію компонентів речень із куративними дієсловами, відмінність їхньої семантики від семантики відповідних компонентів каузативних речень. На нашу думку, це має допомогти практично розрізняти куративні дієслова від каузативних. 3.1.1. Аналіз семантичних особливостей суб’єкта (S1), вираженого в реченнях обох типів, показав, що куративні дієслова значно більше, ніж каузативні, обмежують його семантику. Останні поєднуються в реченні з будь-яким суб’єктом, здатним виконувати активну дію або чинити активний вплив. Це людина (Daktaras gydo ligonius K), тварина (Margiukas išlandino kiaulę per skylę rš), природна сила (Lietus ištežino žemę D2), предмет (Vežimas gruodą laužia D2), абстракція (Mokėjau daug dainų — laikas užmaršino D2). Натомість у реченнях із куративними дієсловами суб’єктом зазвичай може бути лише людина. Водночас ці речення пов’язані з каузативними, суб’єктом яких може бути людина. Значна частина речень із куративними дієсловами виявляє певну специфіку суб’єкта. 1) Суб’єкт — людина, яка має владу наказувати. Напр.: Karalius tą atsitikimą ing kningas įrašydino J; Vyresnysis vyrų pulką botagais plukdino Jrk; Amtsrots... taip sumušdino Prčkų, kad, vos tris dienas sulaukęs, numirė bedžius K. Donel; Liuob nupliekins vaikai žmogų ir paleis Šts. 2) Іншу досить чітку групу становлять речення, суб’єктом яких є будь-яка людина, нездатна самостійно виконати керовану дію. Напр.: Tėvas paragintas ketino savo sūnų į šuilės mokytojus išmokindinti Ns 1849, 2; Kaldink, mergyte, aukso žiedelį, mušdink mano vardelį N 94. 3) Суб’єкт значної частини речень не настільки суворо 9 Див. примітку 3. 238 Семантичне узгодження глибинного рівня речень із куративними дієсловами Група речень із куративними дієсловами S₁ (ініціатор — людина) P₁ (непрямий вплив) S₂ (посередник — жива істота) P₂ (прямий вплив) O (= S₃) (зазвичай — пасивний) P₃ (стан, його зміна, дія) 1 людина, яка має владу наказувати наказувати підпорядкована особа дії «покарання» особа, частина долі зазнавати стану, коли тебе знищують 2 особа, нездатна виконати дію, яку їй доручено виконати замовляти, давати, щоб зробили особа, яка вміє і здатна виконувати певну дію (зазвичай — ремесло; представник професії) дії, пов’язані з певним умінням і навичками (зазвичай — ремеслом), професійні та ремісничі дії предмет бути зробленим, залишатися в певному стані 3 будь-яка особа просити, наказувати, змушувати будь-яка особа, залучена до роботи різноманітні фізичні й нефізичні дії предмет, абстракція, особа, тварина зазнавати стану, коли тебе знищують; виконувати дію обмежений, як і для перших двох типів. Тут ним може бути будь-яка особа, наприклад: Juzė tau žuvies atnešdino Slnt; Meškeres išmete kandin­ti, žvejai grįžta į krantą rš. Про семантику суб’єкта поза контекстом нічого не можна сказати на підставі речень, у яких він виражений займенником або зовсім не виражений. Наприклад: Aš jau antrus ratus apkal­dinau, o už tai man kad bent gerą žodį primestų Brs; Nekaldinau irk­lelio JV 642. Семантика суб’єкта в реченнях перших двох типів дає підстави вважати, що суб’єкт речення сам не виконує дії, а лише дбає про те, щоб її виконали інші. Речення третього типу, індиферентні до цієї ознаки, на нашу думку, можуть створювати передумови для змішування парафактивних дієслів та їхніх базових дієслів. Лише цією обставиною, вимогами ритму народних пісень або звичайною помилкою можна пояснити появу суб’єкта-посередника (особи, яка володіє ремеслом) замість суб’єкта-ініціатора в кількох реченнях. Наприклад: Kalvis nukaldė naujas pasagas Jrb; Pats ėmęs nukaldydino gelžies šakę trimis nagais S. Dauk; Tilžės miestely jauns aukškalėlis, tas perkaldys žiedelį LB 49; Da aš turiu gobtūrą..., mezgėjelių megzdintą JV 416. У цих реченнях дієслова із суфіксом -dinti (-dyti), найімовірніше, означають не парафактивну, а безпосередню фізичну дію, наприклад: kaldinti «кувати», siūdinti «шити». Дієслово megzdinti у згаданому реченні автори LKŽ тлумачать за допомогою дієслова megzti і не вважають парафактивним. Знайдено кілька речень, у яких позицію суб’єкта займають іменники, що позначають установу або колектив, наділений владою наказувати. Вони явно зближуються з реченнями, суб’єктом яких є особа, що має владу наказувати, тому дієслова, ужиті в цих реченнях, можна вважати парафактивними. Наприклад: Valdžia paieškodino LC1886,11; Dvaras, darbams pasibengus, liuob jautį pamušdins LMD (Sd). Отже, суб’єкт парафактивних дієслів (S₁) може бути лише особою (установою, колективом), яка керує виконанням дії, вираженої базовим словом парафактивного дієслова, але сама її не виконує. Пор.: Karalius rašydina (cur.) raštą — Raštininkas rašo (tr.) raštą; Mergytė kaldina (cur.) žiedelį — Aukškalys kala (tr.) žiedelį; Vyresnybė nuimdino (cur.) stogą — Darbininkai (tr.) nuėmė stogą. З огляду на згадану ознаку цей суб’єкт можна назвати ініціатором, відрізняючи його від суб’єкта-посередника (S₂), який виконує керовану дію. 3.1.2. Керована дія суб’єкта-ініціатора, закладена в дієслівному суфіксі, вже неодноразово досліджувалася як з погляду форми вираження, так і з погляду значення. Суфікс -dinti(-dyti), як визнає багато дослідників, не є достатнім критерієм для розрізнення парафактивних і каузативних дієслів — ним оформлюються також каузативні дієслова, наприклад: sprogdinti, želdinti, valgydinti та ін.10 Парафактивне значення можуть мати й 10 Plg.: Jablonskis J. Min. veik., p. 290; Lietuvių kalbos gramatika.— V., 1971, t. 2, p. 265; Якайтене Э. Min. veik., p. 11; Jakulienė A. Min. veik., p. 79. 240 дієслова із суфіксом каузації -inti, наприклад: malinti (Malūne malini grūdus J), nešinti (Susizgribęs karalius iš svetimų šalių žvirblius nešino, pakolės dėl įveisė M. Valanč.) тощо. Деталізувати семантику керованої дії суб’єкта-ініціатора нелегко саме через її морфологічне вираження. Значення, яке надає суфікс, тут визначаємо з контексту або зі знання екстралінгвістичної ситуації (тобто з того, як реально може бути виконана та чи інша дія). Більшість дослідників вважають дію суб’єкта-ініціатора синонімічною дієслову rūpintis, і саме відповідно до цього було утворено назву цієї групи дієслів. За семантикою цієї дії парафактивні дієслова найчастіше й відрізняють від каузативних¹¹. Однак, застосовуючи лише цей критерій, ми не знали б, до якої групи віднести дієслова šokdinti, grąžinti, girdyti та ін.¹² Цілком обґрунтовано J. Jablonskis вважає каузативними дієслова kepinti, deginti, jodinti, gulinti, lesinti, lakinti, sausinti, хоча й описує їхнє значення дієсловом rūpintis: «дбаю про те, щоб хліб пікся, щоб свічка горіла, щоб дитина їздила верхи — лежала, щоб курка клювала, щоб собака лакала, щоб луг був сухий»¹³. Однією з головних причин змішування парафактивних і каузативних дієслів, очевидно, є й те, що каузувальна дія суб’єкта каузативних дієслів може бути не лише фізичною, наприклад, Audra medžius verčia Dž, а й певним непрямим впливом волею, словом (наказом, проханням тощо) на живий розумний об’єкт (особу, тварину), наприклад: Jis buvo išlaipinęs keleivius iš priekinės lėktuvo dalies RŠ; Šunį landinti į lapės urvą DŽ. Саме з цим типом каузувальної дії тісно пов’язана керована дія. Те, що вона означає непрямий вплив суб’єкта на об’єкт, який не завжди збігається зі значенням «дбати», особливо виразно показують деякі експлікаційні та складні речення. Семантиці керованої дії часто відповідають дієслова liepti, prikalbėti, samdyti, siųsti, vadinti «кликати», duoti та ін. Наприклад: Grauždinu sėtinį, rope, t. y. liepiu grauži tį antram J; Reikdinu aš jamui tą daiktą, t. y. prikalbu, kad jis storotus reikalauti tą daiktą J; Pasamd yčiau meistružį, pakirtinčiau uoselį (d.) Vž; Darbininkai, iš savo tarpo kelis išmintingus vyrus pas poną nusiusdami, jam sakydino, kad tat permenk algos LC1878,17; Aš pavadinsiu tris jaunus bernelius, aš ir iškirtinsiu tą viešnynėlį (d.) Plt; Jis žiemos šalty la ižydinęs (davęs laužyti) kišį, o liežuvis prilipęs Jrk19. За (1) цілеспрямованої або (2) нецілеспрямованої каузувальної дії «дозволяти, створювати умови, не перешкоджати», наприклад: (1) Motyna lepino dukrelę..., migino kuo ilgiausiai Žem; (2) Kam išbėginai putrą? J, керована дія 11 Plg.: Jablonskis J. Min. veik., p. 289; Paulauskienė A. Leksinės gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio reikšmės.— V., 1967, p. 13; Lietuvių kalbos gramatika, t. 2, p. 25. 12 Plg. Jakulienė A. Min. veik., p. 78. 13 Jablonskis J. Min. veik., p. 137. 16 Užsak. Nr. 1007 241 пов’язаний дещо менше, оскільки останній найчастіше означає активніший вплив суб’єкта, точно спрямований на об’єкт. Лише кількома прикладами можна проілюструвати неточність куруючої дії (тобто коли суб’єкт-ініціатор свідомо не прагне результату), наприклад: Šunis laiko palaidus, bene sudraškydins ką Slnt; Numindinau tris pašėrėlius, kad ir kaip saugojau, kad kiaulė nenurimtų Sts. Нетиповими слід вважати кілька знайдених у LKŽ речень, у яких префіксальні дієслова вжито з лексичними синонімами куруючої дії (liepti, duoti). Напр.: Ka[d] nors duonai galėtų įduoti sumaldinti vieną pūrą KlvrŽ; Plaudinti drabužius kitam indaviau J; Nevertas daiktas buvo duot plakdint Rymo miestčionį DP169; Liepė daiktus iš tenai atimdinti brš. Ці речення виражають ще складнішу ситуацію, ніж прості речення курування, або свідчать про змішування префіксальних дієслів і їхніх базових дієслів, наприклад, įduoti sumaldinti може означати «дати змолоти». 3.1.3. Семантика суб’єкта-посередника (виконавця дії) найлегше встановити за тими реченнями, у яких він виражений окремим словом. Називаючи цей суб’єкт посередником, наголошуємо на тому, що він є «стороннім» щодо виконуваної дії, виконує дію не для себе. Ця особливість допомагає розрізняти префіксальні дієслова й каузативні в тих випадках, коли в реченнях каузації непрямим об’єктом є особа, яка виконує каузовану дію. Напр.: Obuolius vaikams suvalgydino (caus.) DZ — Vaikai suvalgė obuolius ir Mergė samdo darbininkus, pjaudina varstą Vrd — Darbininkai pjauna varstą. Суб’єкт-посередник, хоча й виконує куруючу дію, є несамостійним порівняно із суб’єктом-ініціатором. Його несамостійність особливо підкреслює та наближає до семантики «інструмента» те, що суб’єкт-посередник зазвичай виражається орудним відмінком, конструкціями з прийменниками su, per, prie. Напр.: Kas liuosą žmogų vergė, tą šunimis suplėšydino S. Dauk; Ded į dobilus druskos įsuarkliais mindin, kad dirb slėgtus dobilus žiemai Sts; Pats neskelbk ir par (per) kitą neskelbinb tos kalbos niekam I; Prie skardininko cinavodinau tą skardinę Grg. Крім того, у більшості речень курування суб’єкт-посередник зовсім не виражений. Напр.: Iš oro sienas apmušdino lentomis rš; Iš aukselio žiedužėlių pakausdinom žirguželį JD 810; Aš rašydinau laišką, al’ ans ne-nuejo Kl; Nusikirpink plaukus — jau par ilgi Als. Імовірно, необов’язковість вираження суб’єкта-посередника можна пояснити тією самою причиною, якою пояснюють зникнення префіксальних дієслів: «Той діяч, який дбає про те, щоб дію було виконано, тут важливіший за того, хто насправді виконує дію» 14. З іншого боку, семантика суб’єкта-посередника близька до семантики суб’єкта-каузатора каузативних дієслів. І той, і той може 14 J a k a i t i e n ė E., L a i g o n a i t ė A., P a u l a u s k i e n ė A. Min. veik., p. 110. 242 бути (1) особою, (2) твариною, (3) природною (або іншою) силою. Напр.: Veikiai kelias našas dobilo... per slūgines namo nešdyt gal K. Donel; Peliodink kate visas peles J; Aukselių [laiškelį] parašysiu, vėjeliu parpūsdinsiu JD637. Прикладів першого типу знайдено найбільше, другого — значно менше, третього — лише кілька. Слово, що означає предмет або абстракцію, зазвичай не посідає позиції суб’єкта-посередника. Один-два знайдені приклади цього типу є проміжними між куруванням і каузацією: ėsdinti у DZ вважається префіксальним дієсловом, а в LKŽ — каузативним, наприклад, Sieros rūgštis vartojama metalams ėsdinti DZ. Виявилася певна специфіка семантики суб’єкта-посередника — особи. Найчастіше це (1) п і д л е г л а особа або (2) о с о б а, я к а в м і є, м о ж е в и к о н у в а т и п е в н у р о б о т у. Напр.: (1) Pyvo tris bačkas į svetlyčią per tarnus įnešdino greitai K. Donel; (2) Yra gale miesto du sliesorėliu — žiedužį parkaldinsiu JV1008. Є речення курування із суб’єктом-посередником, що означає б у д ь - я к у о с о б у, яка підкоряється наказу, розпорядженню чи проханню. Напр.: Savo skundus per Algį paduodino rš. Перші два семантичні типи суб’єкта-посередника — особи — у реченнях курування слід вважати найхарактернішими. 3.1.4. Дослідження куруємої дії (виконуваної суб’єктом-посередником), яку визначають за коренем дієслова і яка відповідає базовому слову, було узагальнено за критерієм співвідношення з базовим словом. Встановлено, що префіксальні дієслова утворюються від перехідних дієслів активної дії, напр., statydinti (: statyti), а каузативні — від неперехідних дієслів самостійної дії, напр., auginti (: augti)15. Однак виявилося, що й деякі каузативні дієслова можуть утворюватися від перехідних дієслів активної дії16, напр.: girdyti (: gerti), žindyti (: žįsti), lesinti (: lesti) тощо. Імовірно, не лише через інші, а й через цю спільну особливість автори LKŽ вважають дієслова ėdinti, ėsdinti каузативними, а автори DZ — префіксальними. Було висунуто ще одну дуже важливу особливість семантики базових дієслів. Стверджується, що зазвичай це дієслова творення, які означають дію, унаслідок якої створюється або знищується об’єкт17, напр., statyti (statydinti) — griauti (griaudinti). Однак, як показав аналіз семантики базових дієслів, базові слова префіксальних дієслів можуть означати й інші дії, якими щось роблять з об’єктом. Узагальнюючи, можна сказати, що базове слово префіксальних дієслів найчастіше означає ф і з и ч н у д і ю і лише зрідка — н е ф і з и ч н у д і ю чи в п л и в. Унаслідок дій першого типу (а) о б ’ є к т с т в о р ю ю т ь / з н и щ у ю т ь або (б) з о б ’ є к т о м 15 Plg.: Jablonskis J. Min. veik., p. 289—290; Paulauskienė A. Dabartinės lietuvių kalbos veiksmažodis.— V., 1971, p. 8—9. 16 Plg. Lietuvių kalbos gramatika, t. 2. p. 25. 17 Žr. Paulauskienė A. Leksinės-gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio reikšmės, p. 13. 243 щось робиться. Дієслова цього типу можна поділити на 3 семантичні групи. (1) Дієслова, що позначають певні трудові, ремісничі або загалом пов’язані з умінням і навичками дії, наприклад: (a) об’єкт виготовляється: в’язати (наказувати в’язати) рукавиці, пекти (наказувати пекти) хліб, відливати (наказувати відливати) літери тощо; (b) з об’єктом щось роблять: стригти (наказувати стригти) волосся, перешивати (наказувати перешивати) сукню, перековувати (наказувати перековувати) перстень тощо. (2) Дієслова, що позначають дії «покарання», наприклад: (a) об’єкт знищується: повісити (наказувати повісити), роздирати (наказувати роздирати) ягоду, виколоти (наказувати виколоти) очі тощо; (b) з об’єктом щось роблять: шмагати (наказувати шмагати), сікти (наказувати сікти), бити (наказувати бити) злочинця тощо. (3) Дієслова, що позначають різноманітні інші фізичні дії, не вирізняючись значною специфічністю, наприклад: (a) об’єкт знищується: повісити (наказувати повісити) собаку, різати (наказувати різати) худобу, роздирати (наказувати роздирати) книжки тощо; (b) з об’єктом щось роблять: запрягати (наказувати запрягати) коня, топити (наказувати топити) піч, накривати (наказувати накривати) стіл (скатертиною) тощо. Від семантики об’єкта й суб’єкта найменше залежать дієслова першої групи, хоча іноді й вони можуть належати не лише до першої, а й до будь-якої іншої групи, наприклад: (1) класти (наказувати класти) півп’ятаки, зуби і (2) класти (наказувати класти) босоніж (на палаючий жар). Значно менш самостійними в цьому відношенні є дієслова другої та третьої груп. Дієслова другої групи можуть сполучатися в реченні лише із суб’єктом, наділеним владою наказувати, та об’єктом, що позначає особу або частину тіла. Дієслова третьої групи не обмежують семантику суб’єкта, але їхнім об’єктом зазвичай є лише тварина чи предмет (рідше — також частина тіла). Те саме дієслово може належати до тієї чи іншої групи через семантику суб’єкта або об’єкта, наприклад: (2) повісити (наказувати повісити), роздирати (наказувати роздирати) ягоду і (3) повісити (наказувати повісити) собаку, роздирати (наказувати роздирати) книжку. Похідні каузативні дієслова, утворені на основі дієслів третьої групи, найчастіше плутають із причинними, оскільки ці дії, що не потребують якогось особливого вміння, може виконувати як суб’єкт-посередник, так і суб’єкт-ініціатор. Особливо важко розрізнити їх тоді, коли без контексту неясна семантика суб’єкта речення. Наприклад: Змели зерно, поки не змелеш його до кінця J; Накажи зібрати одяг із тину J. За семантикою об’єкта дещо відрізняються між собою також дієслова, що позначають нефізичну дію або вплив. Дієслова, що позначають нефізичну дію, можуть сполучатися з об’єктами різної семантики, наприклад: Нехай звіщають про їхню славу S. Stan (: звіщай про славу); Князі здали в оренду ті солеварні S. Dauk (: здали в оренду солеварні). Дієслова, що позначають нефізичний, часто словесний, вплив на об’єкт, зазвичай сполучаються з об’єктами, які позначають осіб, наприклад: Я вже наказав запросити людей на завтра Vd (: запросив людей). Основи каузативних дієслів, що позначають фізичну дію, близькі до причинних дієслів, які позначають пряму фізичну каузацію 244 дієслів, наприклад: руйнувати, ламати; основи, що позначають нефізичну дію або вплив на об’єкт, близькі до причинних дієслів, які позначають непряму нефізичну каузацію, наприклад: сердити, збагачувати. Очевидно, через цю подібність у мові утворилися каузативні дієслова, що входять до тричленних опозицій: каузативне—причинне—неперехідне або дієслово активної дії, наприклад: наказувати ламати—ламати—ламатися, наказувати гавкати—гавкати—гавкати. Приклади цього типу особливо виразно показують відмінність між каузативними та причинними дієсловами. 3.1.5. Дослідження об’єкта каузативних дієслів узагальнювали за критерієм відношення дії до об’єкта, згідно з яким об’єкт каузативних дієслів під час трансформації об’єктного словосполучення не може бути суб’єктом дії, позначеної основним словом 18. Наприклад: навчити (caus.) дитину — дитина навчилася (уроку); шити на замовлення (cur.) сукню — шити сукню. На нашу думку, це якраз підтверджує, що каузативні дієслова, на відміну від причинних, зумовлюють наявність другого суб’єкта (вираженого або невираженого). Це особливо наочно видно, коли трансформується не об’єктне словосполучення, а речення. Наприклад: Мати нагодувала (caus.) дитину — Дитина їсть; Мати замовила пошити (cur.) сукню — [Кравець] шиє сукню. Як показали наші спостереження, семантика прямого об’єкта каузативних і причинних дієслів не відрізняється. І в тих, і в тих об’єктом може бути особа, тварина, предмет, частина тіла, рідше — абстрактне поняття. Наприклад: Володар наказав розстріляти (cur.) мудреців своєї країни DZ — Горе зігнуло його (caus.) DZ; Наказати підкувати коней (cur.) DZ — Залаяти (caus.) собак DZ; Наказати віднести (cur.) лист DZ — Я тягнув мотузку, але не міг її перервати (caus.) DZ; Наказати відрубати голову (cur.) DZ — Вивихнути руку (caus.) DZ; Наказати скликати збори (cur.) DZ — Вилікувати (caus.) хворобу DZ. Така спільність семантики об’єкта є однією з передумов змішування розглядуваних дієслів. Ще однією умовою змішування каузативних і причинних дієслів, очевидно, є наявність (або можливість наявності) непрямого об’єкта в деяких реченнях куррації та каузації. Ось префіксальні дієслова з’їсти (наказати з’їсти), напоїти у DZ вважаються причинними, тоді як інші автори пропонують вважати їх каузативними: наказати (дитині) з’їсти яйце — з’їсти яйце19. Під час трансформації речень куррації з непрямим об’єктом з’ясовується, що непрямий об’єкт набуває значення (a) особи, якій щось призначають або щось належить, яка щось отримує, або (b) особи, яка, зазнаючи впливу чи дії, чогось позбувається або знищується. Наприклад: (a) Батько замовив для дитини одяг DZ — [Кравець] пошив для дитини одяг — Дитина отримала одяг; (b) Никанорові він відтяв голову... Bb1Mak7,47 — [Кат] відтяв Никанорові голову — Никанор знищений (убитий); Цар...наказав відрізати йому язик M. Valanč— [Кат]...відрізав йому язик! —...Той утратив язик. 18 Див. Jakulienė A. Min. veik., p. 80—81. 19 Пор. там само, p. 81. 245 Цю особливість, очевидно, помітив уже Й. Яблонскіс, перефразовуючи речення з рефлексивним дієсловом забезпечувальної дії pasistaty­dinti, що означає «забезпечити спорудження для себе»: Ponas pasistatydino tiltą — «пан подбав і зробив так, щоб для нього був з б у д о в а н и й міст (і таким чином о т р и м а в м і с т)»²⁰ (підкреслено нами. — G. S.). Натомість у реченнях із згаданими дієсловами suvalgy­dinti, sugirdyti, analogiškais suvesti, sulakinti та ін. непрямий об’єкт є в и к о н а в ц е м д і ї. Напр.: Obuolius vaikams suvalgydino DŽ — Vaikai suvalgė obuolius; Tuos trupinius vištom sulesink Er — Vištos sules trupinius. Отже, дієслова цього типу слід вважати каузативними. 3.1.6. Продовжуючи трансформацію — перетворюючи прямий об’єкт забезпечувальних (як і каузативних) дієслів на суб’єкт, — виокремлюємо «предикат об’єкта». Напр.: Tokie speigai iššaldys (кауз.) vaismedžius DŽ — Vaismedžiai iššals nuo tokių speigų; Mama... batelius pasiūdė (забезп.) Skr — Bateliai (1) pasiūti [batsiuvo] ir (2) pasisiūdinti mamos. На відміну від предиката об’єкта каузативних дієслів, який збігається з основним дієсловом і виражається його особовою формою, предикат об’єкта забезпечувальних дієслів зазвичай можна встановити лише за допомогою пасивної трансформації, і він набуває форми пасивного дієприкметника. Лише в кількох дієслів, що входять до тричленних опозицій, предикат об’єкта може виражатися особовою формою дієслова, напр.: lesindinti (забезп.) — lesinti (кауз.) žąsį — žąsis lesa. Крім того, з цієї трансформації бачимо, що на об’єкт забезпечувальних дієслів впливають двічі: безпосередньо — суб’єкт-посередник (bateliai pasiūti [batsiuvo]) і опосередковано — суб’єкт-ініціатор (bateliai pasisiūdinti mamos). Узагальнюючи спостереження щодо семантики предиката об’єкта, можемо сказати, що цей компонент обох типів речень означає певний стан (або його зміну) та дію. Однак серед забезпечувальних дієслів є лише кілька таких, прямий об’єкт яких може виконувати каузовану (і забезпечувану) дію; зазвичай вони входять до тричленних опозицій, напр.: lodindinti (забезп.) — lodinti (кауз.) šunį — šuo loja, lakindinti (забезп.) — lakinti (кауз.) šunį — šuo laka. Каузована дія об’єкта каузативних дієслів трапляється значно частіше. Вона властива не лише згаданим дієсловам, що входять до тричленних опозицій, а й іншим, напр.: girdyti ark­lį — arklys geria, valgydinti vaiką — vaikas valgo, sodinti svečią — svečias sėda тощо. Стан, наявність (виникнення) якого (a) або зміна якого (b) каузується (забезпечується), властивий і забезпечувальним, і каузативним дієсловам. Напр.: (a) pykindinti (забезп.) — pykinti (кауз.) tėvą — tėvas p y k s t a, miginti (кауз.) vaiką — vaikas m i e g a, pl akdinti (забезп.) žmogų — žmogus p l a k a m a s; (b) griaudinti (забезп.) — griauti (кауз.) namą — namas g r i ū v a, akinti (кауз.) žmogų — žmogus a n k a, megzdinti (забезп.) — megzti pirštines — pirštinės m e g z a m o s. 20 Яблонскіс Й. Зазнач. праця, с. 289. 246 Те, що предикат об’єкта в реченнях із забезпечувальними дієсловами майже завжди означає стан, а не дію, і те, що найчастіше його можна виразити лише формою пасивного дієприкметника, свідчить про значно більшу пасивність цього компонента порівняно з відповідним компонентом речень із каузативними дієсловами. 3.2. Розглядаючи таблицю по горизонталі, виявляємо окремі закономірності семантичного узгодження, що засвідчують специфіку семантики забезпечувальних дієслів, а також виокремлюємо певні моменти, важливі для історії виникнення забезпечувальних дієслів. 3.2.1. Ми виокремили три групи речень із забезпечувальними дієсловами, компоненти яких, закладені в дієслові (його корені чи суфіксі), досить чітко обмежують семантику інших компонентів речення. (1) Забезпечувана дія «наказувати» поєднується із суб’єктом-ініціатором, що позначає особу, наділену владою віддавати накази (karalius, ponas ir t. t.). Семантика забезпечуваної дії та суб’єкта-ініціатора передбачає не лише наявність суб’єкта-посередника та його дії, а й їхню семантику. Лише в реченнях цього типу суб’єкт-посередник є підлеглою особою (tarnas, budelis тощо), його дія виражається дієсловами покарання (mušti, plakti тощо) або дієсловами, що набувають цього значення завдяки контексту (įmetindinti į duobę); об’єкт — особа (або частина тіла), яка зазнає дії або знищується (nukirsdinti ranką, pakardinti vagį). (2) Забезпечувана дія, що потребує спеціальних знань і навичок (siūti, austi тощо), зумовлює наявність суб’єкта-посередника, який позначає особу, здатну виконувати цю роботу (siuvėjas, audėjas тощо). Лише в реченнях цього типу суб’єктом-ініціатором часто є особа, яка не може або не вміє виконати забезпечувану дію (mergelė — kalti žiedeli, mama — siūti batus тощо); її забезпечувальна дія означає «замовити, доручити зробити», а об’єкт — це річ, яку виготовляють або з якою щось роблять за допомогою дії, що потребує спеціальних знань і навичок. (3) Забезпечувальна дія «просити» найменше обмежує семантику інших компонентів. Суб’єктом-ініціатором тут може бути будь-яка особа (не обов’язково наділена владою віддавати накази або нездатна виконати забезпечувану дію), суб’єктом-посередником — будь-яка особа (не обов’язково підлегла чи здатна виконати забезпечувану дію), навіть тварина (šuo, arklys тощо); забезпечувана дія — різні фізичні й нефізичні дії, що не потребують знань чи навичок (atnešinti kopūstų, kviesdinti žmones тощо); об’єкт — особа, тварина чи річ, з якою щось роблять. З іншого боку, компоненти речення, виражені дієсловом, неоднаково сильно впливають на семантику інших компонентів. У реченнях першого типу найбільше обмежується семантика суб’єкта-ініціатора, тоді як значення інших компонентів можуть збігатися зі значеннями відповідних компонентів речень другого й третього типів (у таблиці позначено пунктиром). Напр.: Herodas neilgą trukęs, nukirtino tą savo moterį M. Valanč; Karalius avis savo buvo nukirpdinęs BBAm7,1; Karalius po geležine asla buvo ugnį pakurdinęs Jrk33. У реченнях другого типу суворо обмежується 247 семантика суб’єкта-посередника й об’єкта. Натомість суб’єкт-ініціатор і його курувальна дія можуть семантично бути такими самими, як і в реченнях двох інших типів: особа, що має право наказувати, може наказати, а будь-яка інша особа — попросити створити об’єкт або виконати дію, яка вимагає певної спеціальної оплати (у таблиці позначено пунктиром). Речення перших двох типів, що мають найбільше семантичних обмежень порівняно з реченнями каузації, найкраще демонструють відмінності курації від каузації. Третій тип речень, на нашу думку, периферійний щодо двох інших. Речення курації, що мають найменше семантичних обмежень, найлегше змішуються з реченнями каузації (відповідно, дієслова надання — із причинними дієсловами). 3.2.2. Розглядаючи окремі компоненти речення, ми намагалися показати, що кожен із них має певні спільні риси семантики з відповідними компонентами речень каузації. Три перші компоненти речень курації глибинного рівня семантично відповідають компонентам речень непрямої нефізичної каузації: суб’єкт-ініціатор — особа, яка непрямою нефізичною дією впливає на суб’єкта-посередника — особу чи тварину. Суб’єкт-посередник, його дія та об’єкт семантично дуже близькі до компонентів речень прямої фізичної каузації: суб’єкт-посередник — особа, яка фізичною (рідко нефізичною) дією впливає на будь-який об’єкт. Як уже зазначалося, на прямий об’єкт речення курації впливають подвійно — безпосередньо суб’єкт-посередник і опосередковано суб’єкт-ініціатор. Це, на нашу думку, дає підстави умовно називати курацію «подвійною каузацією». Особливо важливо, що з семантикою компонентів речень непрямої нефізичної каузації пов’язані також компоненти поверхневого рівня речень курації. Їх характеристика — «непряма нефізична дія (вплив) суб’єкта-ініціатора, спрямована на будь-який об’єкт» — збігається з характеристикою компонентів речень непрямої нефізичної каузації. Напр.: Він змусив людей відступити — Він висадив пасажирів. Це свідчить не лише про синхронну близькість курації та каузації, що зумовлює змішування дієслів надання і причинних дієслів, а й про їхні взаємні діахронічні зв’язки. Відокремленню курації від каузації (а дієслів надання — від причинних), на нашу думку, сприяла специфіка лексичної семантики деяких компонентів речень непрямої нефізичної каузації (у таблиці їх виділено рамкою). Суб’єкт-ініціатор — особа, що має право наказувати, — в реченнях одного типу, а також курувана дія, пов’язана з певною оплатою та навичками, у реченнях іншого типу передбачали можливість наявності вираженого або невираженого другого суб’єкта. Отже, дієслова надання формувалися (1) унаслідок семантичних змін компонентів речень непрямої нефізичної каузації, тобто звуження їхньої семантики, і (2) унаслідок появи в глибинній або поверхневій структурі цих речень ще одного суб’єкта (зміни валентності дієслова), тобто пристосування речень непрямої нефізичної каузації до вираження складнішої ситуації дійсності. 248 — до вираження складнішої ситуації дійсності. 3.2.3. Практичне застосування наведених тут результатів аналізу має допомогти лексикографічно розрізняти дієслова надання та причинні дієслова, особливо в тих випадках, коли інші критерії діють слабше. Наведемо кілька прикладів. Незважаючи на суфікс -dyti і перехідність твірного слова, дієслово nusemdyti у реченнях Itai pavoras (samtis), kur nusemdo puodus, kap bėga Grv; Pastačiau per didelį sagona, vandeniu daug — nusemdžiau kiek Rod не можна вважати дієсловом надання. Курувана дія тут проста, вона не вимагає спеціальної навички; загальна семантика речення не вказує на наявність суб’єкта-ініціатора (особи, що має право наказувати). Тому дієслово nusemdyti найімовірніше означає просту пряму фізичну дію, яку безпосередньо виконує суб’єкт речення. Те, що курувана дія не вимагає спеціальної навички, а суб’єкт речення — звичайна особа, а не та, що має право наказувати, свідчить, що в реченнях із дієсловом (pa)sėdinti не можна виокремити суб’єкта-посередника та його дію, напр.: Atvažiavo tas senas našlelis, anas pasėdino ažu balto stalelio (д.) Svnč. Це дієслово слід вважати не дієсловом надання, а причинним дієсловом, хоча дія суб’єкта може бути непрямою нефізичною (тобто збігатися з курувальною дією дієслів надання). Неявний об’єкт речення сам виконує каузовану дію — (pa)sėda ažu balto stalelio. До причинних, а не дієслів надання, слід зарахувати також дієслова keldinti «ставити на ноги», lakdinti (: lėkti). Напр.: Dabar piršlys, paėmęs jaunajai už rankos, keldin eitų pas jaunikį LMD(S. Dauk); Vaikai lakdyne (aitvara) lakdina NdZ. Цим реченням властива ознака каузації, а не курації, — пряма фізична дія суб’єкта речення. Натомість дієслово žogdinti (: vogti) слід називати дієсловом надання, оскільки курувана дія передбачає наявність суб’єкта-посередника (злодія). Через відсутність суб’єкта-посередника та пасивність дії суб’єкта речення («не перешкоджати, дозволяти») до причинних, а не дієслів надання, слід зарахувати дієслова aižydinti, kirmydyti, pendėdinti, (su)pelėdinti. Напр.: Aižydink tu žirnius nevalęs į pastogį, t. y. laikydamas ant dirvos J; Kam dabar tą vaiką ligi pusryčių kirmydote — kas gero iš jo išeis? Jnšk; Ana pendėdin duoną, kad mažai suvalgo, t. y. sendin J; Supelėdinti duoną DZ. З огляду на семантику суб’єкта речення дієслово išlupdinti слід називати дієсловом надання. У LKŽ позначено скороченням caus., напр.: Karalius akes anam išlupdino I (тобто очі виколов хтось за наказом короля). Натомість дієслова, суб’єктом яких є не людина, а сили природи, предмети чи абстракції, не можна вважати дієсловами надання. Таких суб’єктів не можна назвати ініціаторами, а отже, не можна виокремити в реченні суб’єкта-посередника. Напр.: Vėjas nuo stogo lašą skina ir in šalį palakdina 249 рш; Хоч і холодно, усе одно сонце вже осаджує сніг Trgn; Моря затоплювали величезні площі суші рш; Осаджений відстій очищувальних споруд та інші відходи містять багато органічних і мінеральних речовин, необхідних рослинам tsp; Результати мовних студій не можуть заплющити нам очі (ми маємо ними цікавитися) рш. У реченнях, у яких суб’єкт сам виконує дію, немає суб’єкта-посередника та його дії, наприклад: Іншого й оперують [оперуючи] ті лікарі Штс. Лексикографічне розмежування дієслів забезпечення та каузативних дієслів було б значно полегшене, якби збирачі слів (а) зазначали суб’єкт, відомий із контексту, але не виражений у реченні або виражений лише займенником, (б) уточнювали виражену реченням ситуацію, тобто позначали, сам суб’єкт речення виконує дію чи ні. 4. Висновки. 4.1. Близькість дієслів забезпечення та каузативних дієслів засвідчується не лише недостатнім розмежуванням їхніх суфіксів і творенням від перехідних дієслів, а й частим збігом поверхневої структури речень, у яких вони виступають предикатами, та семантичною спільністю компонентів поверхневого рівня цих речень. Визначення семантики речень курації як «непрямої нефізичної дії або впливу суб’єкта-ініціатора, спрямованих на будь-який об’єкт» збігається з визначенням семантики речень непрямої нефізичної каузації. 4.2. Семантична близькість речень курації на поверхневому рівні лише до одного типу речень каузації дає змогу вважати курацію семантично вужчою за каузацію. З іншого боку, дієслова забезпечення зумовлюють складніші суб’єктно-об’єктні відношення на глибинному (рідко й на поверхневому) рівні речення (тобто наявність суб’єкта-посередника), тому речення курації виражають складнішу ситуацію дійсності. 4.3. На глибинному рівні речень курації виражаються дві ситуації: а) суб’єкт-ініціатор (особа) непрямою нефізичною дією впливає на суб’єкта-посередника (зазвичай особу), і б) суб’єкт-посередник фізичною (рідко нефізичною) дією впливає на будь-який об’єкт. Компоненти, що виражають першу ситуацію, семантично близькі до типу непрямої нефізичної каузації, а ті, що виражають другу, — до типу прямої фізичної каузації. Тому курацію умовно можна назвати «подвійною каузацією». 4.4. Згадані подібності речень курації та каузації свідчать не лише про синхронні, а й про діахронічні зв’язки між курацією та каузацією, відповідно, між дієсловами забезпечення та каузативними дієсловами. 4.5. Відокремлення курації від каузації, відповідно, дієслів забезпечення від каузативних дієслів, очевидно, було пов’язане з пристосуванням речень непрямої нефізичної каузації до вираження складнішої ситуації дійсності. На нашу думку, появу другого суб’єкта уможливили семантичні особливості суб’єкта-ініціатора в одному типі речень і семантичні особливості куративної дії в іншому типі речень. 250 4.6. Розрізняти куративні дієслова від каузативних пропонуємо, керуючись не лише раніше застосованими критеріями, а й а) відмінностями глибинного рівня речень та б) особливостями семантики компонентів речення. Куративними слід вважати лише ті дієслова, які максимально віддалені від каузативних, тобто ті, що зумовлюють складніші суб’єктно-об’єктні відношення на глибинному чи поверхневому рівні речення та найбільше обмежують семантику компонентів речення. СЕМАНТИКА КУРАТИВНИХ ДІЄСЛІВ Р е з ю м е У статті досліджуються куративні дієслова литовської мови з погляду семантичних особливостей речень, предикатами яких вони є. Встановлено дві суттєві особливості куративних дієслів порівняно з каузативними: 1) вони накладають більші семантичні обмеження на компоненти поверхневого рівня речення, відповідаючи предикатам речень каузації лише одного типу — непрямої нефізичної каузації; 2) вони зумовлюють складніші суб’єктно-об’єктні відношення на глибинному (рідше й на поверхневому) рівні речення, тобто в них наявний суб’єкт-посередник, який виконує дію, куруювану суб’єктом-ініціатором. Висловлюється припущення, що куративні дієслова виникли з каузативних завдяки пристосуванню речень типу непрямої нефізичної каузації для вираження складніших відношень дійсності, чому сприяла зміна семантичних особливостей деяких компонентів речення.