Пары своеязычных и инородных терминов (многоаспектный анализ)

MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985) ХЕНН СААРІ ПАРИ СВОЄМОВНИХ ТА ІНШОМОВНИХ ТЕРМІНІВ (БАГАТОАСПЕКТНИЙ АНАЛІЗ)1 Слова, які зазвичай називають «іноземними», «іншомовними», «міжнародними» (відповідні поняття не повністю збігаються), з погляду сучасної естонської мови зручніше характеризувати не за ознакою походження, а насамперед за структурними ознаками. Можна вважати, що та частина запозиченого словесного матеріалу, яка вирізняється певними структурними особливостями, не властивими питомій естонській лексиці, у свідомості й мовній компетенції носіїв мови утворює чітко окреслену групу, тоді як запозичення без таких ознак нечітко відрізняються або зовсім не відрізняються від питомого матеріалу. Для граматиста й лексиколога згадана частина лексики також становить порівняно легко визначувану категорію, що піддається результативному опису й аналізу. Естонські слова, що належать до неї, ми пропонуємо називати іншомовними на відміну від питомих, структура яких, незалежно від їхнього походження, належить до питомо естонського типу. До іншомовних запозичень примикає, до речі, невелика кількість утворень іншомовного типу, що виникли в самій естонській мові. Питання про вторинні характеристики питомих та однозначних із ними іншомовних слів має неспеціальний, нетермінологічний характер. Різниця між явищем, яке ми спостерігаємо в межах спеціальної лексики, і тим самим явищем у загальнолітературній мові стосується теоретичного рівня, на якому вирішується питання про можливість і характер повної, або істинної, синонімії. Повна синонімія слів (точніше: їхніх лексико-семантичних варіантів) з погляду мови загалом має нестабільний характер; вона (як через різні контексти й конситуації, так і внаслідок глибших семантичних зрушень) порівняно легко переходить у неповну. На відміну від такого становища, повна синонімічність термінів принципово має стійкий характер, пов’язаний із фіксованістю змістового плану 1 Докладний виклад із теоретико-лінгвістичним вступом (естонською мовою): Saari H. Omasõna ja võõrsõna paarid eesti oskussõnavaras (1): Eelduste loomine.— Keel ja Kirjandus, 1980, nr. 11, lk. 654—666; nr. 12, lk. 737—743; Saari H. Omasõna ja võõrsõna paarid eesti oskussõnavaras (2): Omast vaatenurgast.— Keel ja Kirjandus, 1981, nr. 4, lk. 201—210; nr. 5, lk. 282—288. 121 терміна. Зазначимо, що еволюція понять, як правило, не шкодить стабільності повносиннонімічних пар ані в термінології, ані в загальнолітературній мові. Отже, якщо ми не наголошуємо на відмінності між принципово нестабільною і принципово стабільною синонімією, аналіз пар питомих та іншомовних термінів (ПСІ) без особливих змін може бути застосований і на рівні загальнолітературної мови. Мова науки й техніки — це природний підмовний різновид літературної мови, і багато результатів досліджень та спостережень над цим підмовним різновидом можна з певною обережністю використати й під час побудови теорії літературної мови загалом. Переходячи до викладу методики аналізу ПСІ «другого порядку», насамперед пояснимо, що ми розуміємо під аналізом «першого порядку». Це — встановлення ПСІ, виходячи з правильності, або нормативності, обох членів кожної пари. Первинний аналіз іде відомим шляхом ортологічної 2 оцінки. Якщо обидва члени пари засвідчені в цій мові й жоден із них не має якостей, що зумовлюють негативну оцінку, то на підставі так званого принципу багатства їх обох визнають «правильними», тобто такими засобами вираження, що відповідають літературній нормі. Подібні допустимі синонімічні пари відомі в багатьох мовах. Вони неодноразово привертали увагу російських, литовських і латвійських дослідників 3. Якщо ж обидва члени однієї такої пари прийнятні в літературній мові без будь-яких розбіжностей у значенні, то все ж формально вони відрізняються один від одного. Нас цікавить ефект такої відмінності як у комунікативній ситуації, так і в подальшому розвитку мови. Констатацію такої вторинної нерівності не слід розуміти як безумовну перевагу того чи іншого члена пари. Навпаки, різні якості, якщо вони корисні, дають різним формальним варіантам право на спільне існування навіть у спеціальній лексиці. Звернімо увагу на те, що якщо повносиннонімічні ПСІ, які проходять крізь фільтр аналізу першого порядку, існують, а функціональна сторона одних їхніх членів повністю не збігається з функціональною стороною інших, то, отже, бувають випадки, коли мовні одиниці мають якийсь аспект або якісь аспекти 2 Ортологія в нашому розумінні — це культура мовлення як лінгвістична дисципліна. Відповідний прикметник — ортологічний. 3 Напр.: Даниленко В. П. Російська термінологія/Досвід лінгвістичного опису.— М.: Наука, 1977, с. 175; Klimavičius J. Tarptautinių ir lietuviškųjų terminų sinonimija terminografijoje.— Lietuvių terminologija (Lietuvių kalbotyros klausimai), 1975, t. 16, p. 91—123; Скуйня В. П. Співвідношення інтернаціональних елементів у латиській та російській науковій термінології.— У кн.: Питання розроблення науково-технічної термінології. Рига, 1973, с. 149—160. 122 змісту, що не входять до меж їхньої семантичної структури у звичайному лінгвістичному розумінні, тобто функціональний бік мовних одиниць може бути ширшим за їхню семантику. Припускаючи повну синонімічність членів ПСІ, яка реалізується в межах досить обмеженого термінологічного поля, ми воліємо називати такі члени не різними термінами, а алоформами, тобто літерно-звуковими варіантами одного й того самого терміна. Переходячи до викладу прийомів (критеріїв) аналізу другого порядку, передусім зупинимося на внутрішній і зовнішній спрямованості алоформ. Останні нерідко відрізняються між собою тим, що своємовна алоформа нібито «спрямована» всередину, тобто до народу — носія цієї мови, а іншомовна — до міжнародного кола фахівців (це і є зовнішня спрямованість). Внутрішня спрямованість терміна «ширша» в тому сенсі, що вона враховує всіх носіїв цієї («нашої») мови, тоді як зовнішня спрямованість ураховує лише тих, хто обізнаний із цією спеціальністю (зі спеціальним поняттям). Зовнішня спрямованість, своєю чергою, ширша в тому сенсі, що серед фахівців цієї галузі знань вона враховує не лише тих, хто володіє «нашою» мовою. Зрозуміло, що зовнішня спрямованість ефективна у випадку, якщо іншомовний термін справді є інтерлінгвальним (міжнародним) не лише за своїм зовнішнім виглядом, а й за своїм змістом. Зовнішня спрямованість має два аспекти: пасивний і активний. Пасивний аспект полягає в тому, що, якщо в цій мові є іншомовне слово, то за сприятливих умов ми розуміємо і його відповідник в іншомовному тексті. Активний аспект полягає в тому, що якщо в текст, написаний нашою рідною мовою, ми вставимо іншомовний інтерлінгвальний термін, то можна вважати, що фахівцеві з іншою рідною мовою дещо легше зрозуміти наш текст. Звідси випливає, що зовнішня спрямованість має неоднакову цінність для мов, якими створюється значна кількість спеціальної літератури для експорту, і для тих, спеціальна література яких не має широкого поширення за кордоном. У межах внутрішньої спрямованості спостерігаються «проста своємовність» і «прозорість». Проста своємовність виявляється в тому, що велика кількість своємовних мовних одиниць у текстах видається сприятливішою, ніж велика кількість іншомовних. Звідси властивість простої своємовності переноситься й на окремі слова. Прозорість, або транспарентність слова — поняття, відоме в сучасному мовознавстві. Не так легко знайти приклади, у яких перевага слова в мовленні завдяки його простій своємовності виявляється в чистому вигляді, тобто без підтримки з боку транспарентності. Одне з таких слів — ест. löge «джерельце», що утворює пару з іншомовним fontiikul. Останнє трапляється 123 дуже рідко, попри те, що корінь цього слова відомий за словом fontāin «фонтан», а саме loge ні з чим іншим у літературній мові не асоціюється. Loge — діалектне слово, якому медики надали значення джерельця. Проте саме воно прижилося і серед народу, і серед медиків. Прикладів пар із прозорішим своємовним словом багато: suhkurtõbi — mellitdiabeet «цукровий діабет, diabetes mellitus», kahepaiksed — amfiibid «земноводні», eemaidumus — elongatsioon «елонгація» тощо.4 Прозорістю нерідко наділені й іншомовні слова. Їхня транспарентність значною мірою залежить від особи: від володіння іноземними мовами, від здатності аналізувати іншомовні слова. Порівняймо алоформи kontraforss і tugipillar5. Якщо певній особі архітектурний термін pillar «пілон» невідомий, а корені kontra- і forss (eerima) «форсувати» відомі, то іншомовна алоформа kontraforss виявляється для неї прозорою, чого не можна сказати про своємовну паралель. Отже, частина іншомовних членів пар має відносну внутрішню спрямованість, а межа між різними спрямованостями не збігається з межею між своємовністю та іншомовністю слів. Далі слід зупинитися на здатності алоформ до точності. Для цього необхідно уточнити поняття «точність». Ми проаналізували відповідні висловлювання в термінологічній літературі. З’ясовується, що «точність» має в термінології два різні смислові значення. Відповідно до цього ми розрізняємо сигніфікативну й комунікативну точність. До сигніфікативної точності належить насамперед однозначність терміна, а також достатня для спеціального спілкування відомість його значення. Отже, сигніфікативна точність стосується змістового плану лексичних одиниць. Говорячи про сигніфікативну точність, найпростіше припустити, що в обох кінцевих пунктах каналу спілкування код (форма й зміст одиниці) однаковий і відомий однаковою мірою. Під комунікативною точністю ми розуміємо здатність формального боку одиниці уникати її незрозумілості наприкінці каналу — під час приймання повідомлення. Для точності в цьому сенсі потрібно, щоб літерно-звукова оболонка терміна виразно відрізнялася від інших. Крім того, комунікативна точність забезпечується правильним орієнтуванням на внутрішню форму одиниці, правильним добором експліцитно виражених ознак поняття. Так, за комунікативної точності повна 4 suhkur- «цукровий», tõbi «хвороба»; kahe- «два, дво-», paik «місце; середовище», -ne — суфікс; eemale- «віддалятися», eemaidumus — віддієслівний іменник на позначення стану. 5 Слово kontraforss за значенням і формою добре відповідає російському контрфорс; tugi- «опорний», pillar «пілон». 124 тотожність коду на обох кінцях каналу не передбачається. Якщо тому, хто отримує повідомлення, зміст терміна не зовсім зрозумілий, він намагається зрозуміти цей термін на основі його компонентів. Типовим прикладом подібних ситуацій є навчальні обставини. Термін, що має комунікативну точність, легше запам’ятовується та сприяє розумінню дисципліни, яку викладають. Зрозуміло, що лексична одиниця може одночасно мати як сигніфікативну, так і комунікативну точність. Спостереження над естонською термінологією дають змогу зробити висновок, що існують пари питомих та іншомовних слів, іншомовні члени яких мають здатність точніше передавати значення терміна, ніж питомі відповідники. До них належить, напр., перший компонент складних слів koht-, різні значення якого виявляються при порівнянні його з іншомовними відповідниками lokaal- «місцевий, локальний» і statsionaar- «стаціонарний». Однак у нашому матеріалі більше випадків, коли точнішими виявляються питомі алоформи, напр., ökonoomia, з одного боку, majandus, majandusteadus і kokkuhoid, з іншого ([ueo] majandus «економіка [транспорту]», majandusteadus «економіка (як наука)», kokkuhoid від kokku hoitma «заощаджувати»). Втрата точності іншомовних слів часто пов’язана з їхньою багатозначністю, що виникла й закріпилася в міжнародному вжитку, а тому її важко усунути лише в естонській мові. Усунення багатозначності іншомовних слів шляхом звуження їхніх семантичних ділянок нерідко дає позитивні результати. Напр., telefon має два значення в одному вузькому термінологічному полі: 1) вид зв’язку, 2) капсуль для слухання, навушник (частина телефонної трубки або навушників). Для другого значення створено окреме слово kuular (від kuula- «слухати»). Питання тепер у тому, чи можна звузити вживання слова telefon так, щоб його більше не вживали у значенні навушника. Регулювання вживання питомих слів і створення додаткових слів нерідко є легшим шляхом, ніж регулювання вживання міжмовних слів. Члени ПІС можна аналізувати з погляду словотвірної здатності та стислості. Відомо: що коротші слова, то зручніше утворювати на їхній основі нові слова. Багаторічні спостереження автора цієї статті, і не лише його6, свідчать про те, що естонські питомі терміни в середньому дещо коротші за їхні іншомовні відповідники. І ми не стали б сумніватися в обґрунтованості нашого переконання, якби в літературі не зустрічали тверджень, згідно з якими іншомовні (міжнародні) терміни, як правило, коротші7. За В. В. Акуленком, за малої 6 Напр.: E g e r e l t T. Eesti oskuskeel.— Tallinn: Valgus, 1982, lk. 75. 7 К в и т к о И. С. Термин в научном документе.— Львов: Вища школа, 1976, с. 69; Д а н и л е н к о В. П. Указ. соч., с. 210. 125 інтернаціоналізації термінології повідомлення помітно подовжуються, «про що свідчить практика деяких германських, фіно-угорських та інших мов»8. Оскільки естонська мова — одна з фіно-угорських, нас зацікавило, чи справді це твердження стосується й її. Щоб забезпечити достовірність результатів, ми попередньо проаналізували з цього погляду різні джерела естонської спеціальної лексики й обрали для статистичного аналізу новий словник математичних термінів9. Він відображає одну з наших давніх, солідних термінологій. Книга практично вільна від сучасного прагнення до стислості. Підраховували довжину слів у складах. Проаналізовано 172 пари. Виявилося, що довжина питомих слів у середньому становить не більше ніж 84% довжини їхніх іншомовних відповідників. Додатково ті самі пари було проаналізовано з погляду прозорості (а отже — комунікативної точності). Із 36 пар, у яких питома алоформа була довшою за іншомовну, 1/3 становили такі, в яких вона переважала іншомовну за транспарентністю. В інших 24 випадках перевагу за прозорістю не вдалося встановити ні для однієї, ні для іншої алоформи. Можна припустити, що нині середня довжина питомих естонських термінів радше зменшується, ніж зростає. Відносна складова довжина стандартизованих термінів протягом 70-х років і на початку 80-х помітно зменшувалася. (Відносною довжиною ми називаємо кількість складів естонського терміна, поділену на кількість складів його стандартизованого російського відповідника; її виражають у відсотках.) Застосувавши метод найменших квадратів (лінійної кореляції), ми встановили, що в республіканських стандартах Естонської РСР типу «Терміни та визначення» щорічне зменшення відносної складової довжини естонських основних термінів у середньому становить 2%. Зрозуміло, що такий сильний тренд не може тривати вічно. Однак з огляду на те, що більшість стандартизованих термінів — питомі, можна припустити, що протягом цього періоду такий тренд сприяв збереженню різниці в довжині іншомовних і питомих термінів на користь останніх. Слід зазначити, що поступове скорочення естонських термінів, наскільки його можна спостерігати, не пояснюється абревіацією або вживанням складноскорочених слів. Стислість, принаймні основних термінів, досягається завдяки використанню природних структурних засобів мови, виявленням яких естонські філологи, що цікавляться термінологією, займаються вже багато років. 8 Акуленко В. В. Научно-техническая революция и проблема интернациональной терминологии. — В кн.: Научно-техническая революция и функционирование языков мира. М., 1977, с. 81. 9 Matemaatika oskussõnastik. — Tallinn: Valgus, 1978. — 200 lk. 126 Наведені вище прийоми оцінювання, імовірно, не вичерпують переліку можливих критеріїв аналізу членів ПСІ. Коротко про системну здатність алоформ. Питання полягає в тому, у який спосіб різні члени ПСІ сприяють ізоморфності («симетрії») поняттєвих і лексичних рядів або перешкоджають їй. Естонська мова характеризується великою кількістю складних одиниць і можливістю будувати слова — ланцюги з кількох (навіть до 5—6) основ. Завдяки цій характерній рисі мови можливі ряди слів, ізоморфні поняттєвим системам або послідовностям. Ця можливість реалізується по-різному в кожному окремому випадку. Якщо, наприклад, алоформа näokolu прозоріша, ніж vistseraalkolu (обидві — «лицевий череп»; näo — «лицевий»), то остання краще включає свій денотат у систему анатомічних одиниць, адже сама входить до системи термінів з означальними компонентами, що вказують на відносне положення або напрям. Іноді автохтонні алоформи індукують поняття, підпорядковане або вище на ієрархічній драбині. Наприклад, терміни kõrg-rõhkkond «антициклон» і madalrõhkkond «циклон»10 містять похідне слово rõhkkond, яке, хоча й не має іноземного відповідника, виражає поняття, існування якого очевидне: воно охоплює поняття «циклон» і «антициклон». Насамкінець звернімо увагу на те, що описаній нами методиці аналізу піддаються не всі пари автохтонних та іншомовних термінів. Частина ПСІ належить до категорії одноденотатних різносмислових термінів. Члени таких пар є повними синонімами з погляду денотативного значення, тоді як їхні сигніфікативні (смислові) значення не збігаються. Якщо визнавати лише сигніфікативне значення (як це часто роблять у чистій лінгвістиці), то вони не є синонімами. Якщо визнавати і сигніфікативне, і денотативне значення (що є природним у термінознавстві), то їх можна вважати особливим різновидом неповних синонімів. Денотат ніби розглядається то з одного, то з іншого погляду. Приклад — перші компоненти koht- і monoliit- у складних словах kohtbetoon і monoliitbetoon. Обидва слова перекладаються як «монолітний бетон», але автохтонний варіант указує не на монолітність бетонного виробу, а на його виготовлення на місці. Слова õpiaeg і õppeaeg (aeg — «час») позначають один і той самий «час навчання», але перше — з погляду учня, друге — з погляду викладачів і шкільної організації. Вирішення питання про необхідність одноденотатних різносмислових термінів у межах спеціальної лексики належить до кола проблем відповідних галузей. У загальнолітературній же мові вони збагачують мову неповними синонімами — засобами передавання різних відтінків значення. 10 kõrg- — «високий», rõhk — «тиск», -kond — суфікс сукупності; madal- — «низький». 127