Статус и узус общественно-политического термина в аспекте культуры речи

МОКСЛО КАЛБОС КУЛТУРОС ИР ТЕРМИНОЛОГИЈОС ПРОБЛЕМОС LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985) ТАМИЛА ИВАНОВНА ПАНЬКО СТАТУС І УЗУС СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО ТЕРМІНА В АСПЕКТІ КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ Світоглядний характер суспільствознавчих наук, їхня соціальна роль у розвитку суспільства закономірно відображаються в їхній термінології. Ідеологічна сутність — визначальний чинник системної організації суспільно-політичної термінології. Ідеологема — невід’ємний компонент семантики суспільно-політичного терміна. Завдяки своїй соціальній функції більшість суспільно-політичних термінів поступово стає органічною частиною мови й навіть за певної детермінологізації не втрачає своєї поняттєвої сутності. Чимало суспільно-політичних термінів водночас виражають поняття соціалістичної та капіталістичної формацій (однакова фонетико-морфологічна структура, одна ідеологічна концепція, що їх об’єднує, — різні дефініції). Такі явища відносимо до термінологічної полісемії. Терміни однакової фонетико-морфологічної структури, що функціонують в ідеологічно різних термінологічних системах (марксистсько-ленінській і буржуазній), розглядаємо як поняттєво-ідеологічні омоніми. Звідси — лише чітка дефініція термінів як компонентів цілісної системи, об’єднаної політичним credo, забезпечує правильне оперування ними з погляду наукової точності, політичної настанови, культури мовлення. Загальновідомо: наукове мовлення має відповідати вимогам ясності, точності, стислості й однозначності, що не допускає різного його сприйняття. Наукова достовірність, глибина й доказовість значною мірою залежать від умілого й чіткого використання наукової термінології, що сприяє правильності викладу та точності сприйняття. Упорядкування наукових знань вимагає впорядкування термінологічних систем, їх уніфікації в напрямі подальшої відповідності сутності понять, принципу системності, структурі національної мови, принципу інтернаціоналізації. Будучи значною частиною словникового складу літературної мови, безперервно поповнюючи й збагачуючи його, суспільно-політична термінологія має властиві саме їй своєрідні особливості, однак у своєму становленні й розвитку підпорядковується загальним законам і нормам мови. Факти розвитку суспільно-політичної термінології — переконливий приклад взаємодії національного й інтернаціонального 111 у мові, діалектичного переходу інтернаціонального в національне. Становлячи в національних термінологічних системах значний відсоток, інтернаціоналізми, однак, не позбавляють їх самобутності, оскільки в кожній мові вони мають національний характер, а в національних термінологіях суспільствознавчих наук є активними мотиваційними основами для створення національних похідних, складних і складених термінів. Пор.: партія — партійний, партійність, партбюро, партгрупа, партдисципліна, партійне доручення тощо. Отже, дослідження суспільно-політичних термінів у аспекті культури мовлення можливе лише з урахуванням співвідношення інтернаціонального й національного. Передусім маємо на увазі дублетні пари термінів, один із яких — інтернаціоналізм: депозити — вклади, тезаврація — тезаврування — накопичення, реалізація — збут, інфляція — знецінення, профіт — прибуток, експорт — вивезення тощо. Деякі пари такого типу не можна назвати дублетами. Напр., значення терміна неустойка ширше, ніж у запозичених термінів пеня і штраф. Два останні перебувають у відношенні гіпонімічної симетрії до гіпероніма неустойка. Значення інтернаціонального терміна налог ширше за значення інтернаціонального терміна акциз, який перебуває в гіпонімічній симетрії з терміном пошлина. Інтернаціональний термін инвестиция є гіпонімом щодо терміна вложения. Інтернаціональний термін запозиченого характеру нерідко виграє порівняно з національним своєю виразністю, компактністю, однозначністю, а отже — більшою відповідністю науковому поняттю. Пор.: еміграція — переміщення, ембарго — заборона, емісія — випуск, реалізація — збут, конкуренція — суперництво, конвенція — угода, координація — узгодження, репарація — відшкодування. У таких випадках доцільно віддавати перевагу інтернаціональному терміну. Еквівалентами багатьох інтернаціональних термінів-слів є національні терміни-словосполучення, напр.: іпотека — позика під нерухомість; фритредерство — політика вільної (безмитної) торгівлі; девальвація — зниження курсу, знецінення валюти; криза — економічний спад тощо. Отже, дослідження суспільно-політичної термінології національних мов можливе лише з урахуванням її інтернаціональних компонентів, передусім тих, що є основою розгалуження мікросистем термінів — найактивнішого чинника збагачення суспільно-політичної термінології на сучасному етапі, тим більше якщо інтернаціональний термін характеризується великою словотвірною гнучкістю порівняно з національним: імпорт — імпортер, імпортувати, імпортований, імпортування; тезаврація — тезаврування, тезаврований, тезаврувати, тезавруватися тощо. Уніфікація суспільно-політичної термінології вимагає добору того терміна, який найбільше відповідає позначуваному по- 112 зрозуміло. Але у випадку двомовності, за умов рівнодійних тенденцій — максимального відповідності структурі національної мови та тенденції до інтернаціоналізації — зробити це не так просто. Деякі синонімічні терміни, зокрема й дублетні пари, настільки увійшли до системи, що говорити про її впорядкування шляхом усунення одного із синонімічних термінів — означає не зважати на закономірності розвитку мови. Статус суспільно-політичного терміна: чіткість, теоретична обумовленість, адекватність поняттю, системність, зумовлена ідеологічною концепцією. Марксистсько-ленінська матеріалістична онтологія та гносеологія дають змогу витлумачити, так би мовити, філософію терміна: діалектичну єдність його з поняттям, зумовленість розвитку термінологічних систем екстралінгвістичними та лінгвістичними чинниками, взаємодію поняттєвого змісту терміна та його форми, проблему загального й окремого в термінології, співвідношення матеріальних, семантичних і поняттєвих елементів у термінології, ієрархічність в організації термінологічної системи, місце терміна в системі, термінології — у загальнолітературній мові, відмінність між технічним і суспільствознавчим терміном, залежність останнього від ідеологічної концепції, діалектичну єдність інтернаціонального й національного у створенні термінологічних систем. Усі сторони дійсності, за визначенням В. І. Леніна, «лише здаються самостійними, окремими (besonders für sich bestehende). Лише в їхній сукупності (Zusammen) і в їхньому с п і в в і д н о ш е н н і (Beziehung) реалізується істина»1. Екологія термінів суспільних наук (взаємозалежність термінів суспільних дисциплін, їхня залежність від загальномовного оточення, від розвитку конкретних суспільствознавчих наук) передбачає також з’ясування взаємовідносин між термінологічними системами мов, що контактують: у термінологічній системі кожної національної мови є терміни, які її індивідуалізують, і є спільні з термінами відповідних систем близькоспоріднених і неблизькоспоріднених мов, що дає підстави говорити про певний набір параметрів, спільних для близько- і неблизькоспоріднених термінологічних систем. За постійного контактування мов унаслідок їхньої взаємодії неминучі спільні тенденції розвитку термінологічних систем мов, що контактують; виявити їх — означає насамперед визначити лексико-семантичні відношення між їхніми дублетними парами, що таять у собі певний імпульс для подальшого розвитку термінологічних систем. 1 Ленин В. И. Полн. собр. соч., т. 27, с. 178. 8 Užsak. Nr. 1007 113 «На онтологічному й гносеологічному рівнях спостерігається властива історичному факту дихотомія елементарності та інтегральності. З одного боку, він є ієрархічним утворенням із певними типами взаємозв’язків між його складовими елементами, з іншого — певною цілісністю, що водночас має неповторність і той чи той ступінь типовості»2. Такою дихотомією елементарності та інтегральності видається нам і суспільно-політична термінологія кожної національної мови (з одного боку, вона має специфічну систему відношень між специфічними компонентами, з іншого — піддається типовим і для інших аналогічних систем взаємозв’язкам та складається з типових компонентів). Якби між поняттям і терміном існував безпосередній мотивований зв’язок, то ні про який зіставний аналіз термінів не довелося б говорити. Але ж соціально-політична дійсність (система реалій у системі понять) сегментується в різних мовах по-різному за допомогою формальних засобів. Для лексико-семантичної типології небайдуже, як і якими мовними засобами виражається певна система понять. Причому це питання — одне з найважливіших у дослідженні термінологічних систем на лінгвістичних засадах. Єдність семантичної організації суспільно-політичної термінології ґрунтується на специфічних кореляціях синонімічного, гіпонімічного, антонімічного, конверсивного та деяких інших типів додатковості, агентивності, несумісності. Вважаємо, що всі ці категорії мають умовний, відносний характер, залежний від концепції дослідника, але не такий, що стосується їхньої онтології. Говорити про кореляцію в суспільно-політичній термінології можна лише в межах однієї ідеологічної концепції, зважаючи на те, що дихотомія першого рівня «так»—«ні» не завжди є достатньою. Соціальна значущість суспільно-політичних термінів передбачає контроль над їх створенням і вживанням, але до справді наукових результатів він приводить лише тоді, коли здійснюється тією частиною суспільства, інтереси якої збігаються з перебігом історичного розвитку і, отже, потребують об’єктивних знань. Система термінів є результатом діяльності людської свідомості, але одні й ті самі суспільні явища індивід може трактувати по-різному, створюючи у зв’язку з цим різні класифікації. З цією суб’єктивною діяльністю людини як чинником семантичної еволюції слів особливо доводиться рахуватися під час дослідження термінології, що виражає суспільно-політичні поняття. Отже, зміна відношень між термінами суспільних наук 2 Уколова В. И. Исторический факт как система.—В кн.: Системный метод и современная наука. Новосибирск, 1972, вып. 2, с. 148. 114 зумовлюється взаємодією чинників об’єктивного порядку (суспільно-політичні, соціально-економічні відносини) і суб’єктивного (класифікаційна діяльність людської свідомості). Зрештою новоутворені суспільно-політичні терміни утверджуються або відкидаються суспільством, і вирішальну роль у цьому відіграє екстралінгвістичний чинник — боротьба ідей. У наш час, коли антикомуністи з-поміж буржуазних і соціал-реформістських теоретиків не лише не склали зброї, а й здійснюють дедалі запекліші атаки на основи соціалізму, захищаючи устої капіталізму, завдання марксистсько-ленінської науки полягає в тому, щоб викрити ворожу сутність їхніх теоретичних побудов, а термінологія в цих побудовах відіграє неабияку роль. Насамперед маємо на увазі терміни на зразок «народний капіталізм», «держава загального добробуту», якими сучасні буржуазні ідеологи прикривають стару сутність імперіалізму з усіма його вадами й суперечностями. Безсумнівно, терміни на зразок пролетаріат, комунізм, робітничий клас, конкуренція, імперіалізм у марксистській і буржуазній літературі вживаються з різними концептуальними значеннями, виявляючи класове забарвлення публікації. Цей факт нерідко ускладнює практику перекладу: відсутність чіткого уявлення про концептуальне значення базових суспільно-політичних термінів призводить до простого підставляння їхніх формальних відповідників, що або зовсім спотворює зміст перекладної літератури, або вводить читача в оману щодо справжньої позиції автора, затушовуючи його політико-партійну належність. Отже, класово-оцінний момент дається взнаки як під час творення термінів суспільних наук, так і під час їх уживання. Звідси — необхідність зважати на ідеологемну омонімію суспільних термінів і насамперед ураховувати її в процесі перекладу. Загальноприйнято: узус терміна — стилістична нейтральність. Щодо суспільно-політичного терміна в цьому плані потрібні певні уточнення. Вихідне положення полягає в тому, що у формуванні й функціонуванні суспільно-політичних термінів позначається боротьба ідей. Суспільно-політичні терміни виконують пізнавально-акумулятивну функцію з огляду на ідеологічну концепцію, що об’єднує відповідні поняття, чим і відрізняються від технічної термінології. Але якщо суспільно-політичний термін має ідеологічний заряд, ідеологічну виразність, чи можна говорити про його семантичну нейтральність? Питання видається дискусійним. Вважаємо, що слід розрізняти мовний і мовленнєвий статус суспільно-політичного терміна. У межах своєї системи він стилістично нейтральний, а в контексті його конкретне значення може змінюватися, набуваючи 115 емоційних відтінків. У таких випадках значення терміна складається із сигніфікативної семантики (пізнавального компонента) та експресивної семи. Змінюючи функціональні значення, суспільно-політичний термін зберігає свою наукову сутність. Цікаві приклади вживання термінів з експресивним компонентом дає публіцистика В. И. Ленина. Термін буржуазия він часто вживає з емоційно-зниженими дієсловами ковыляет, крадется («Іде вперед революція, за нею шкутильгає буржуазія», т. 36, с. 151), прикметниками коварная, хитрая, неустойчивая, які вносять нові семи в головну семему терміна, що збігається з поняттям, не змінюючи його наукової сутності. Детермінологізація — питання іншого плану. Вона, безсумнівно, властива всім терміносистемам, зокрема й суспільно-політичній, і є одним з активних шляхів розгалуження загальновживаної лексики. Специфіка репрезентації соціальних явищ мовними знаками полягає в тому, що один зі складників гносеологічної ситуації — суб’єкт, який пізнає, фіксуючи пізнаваний об’єкт (реальну дійсність) у мовному знаку (терміні), не завжди зацікавлений у відображенні його справжньої сутності. Звідси — поява термінів, що вуалюють сутність позначуваних понять. Отже, необхідний класовий підхід до їх прочитання. На наш погляд, слід розрізняти вживання суспільно-політичних термінів та їх сприйняття. Мається на увазі той факт, що терміни публіцистики, преси, художньої літератури, виступаючи у своєму справді науковому значенні, можуть по-різному сприйматися читачами. Ступінь засвоєння термінологічної точності суспільно-політичних найменувань зростає внаслідок поширення суспільствознавчих знань. Отже, у мові: чітка дефініція — необхідна умова, щоб термін став компонентом певної термінологічної системи; у мовленні: збереження сутності значення, пейорація як результат коннотативної зумовленості. Головні принципи функціонування суспільно-політичної термінології вбачаємо в такому: максимальна відповідність терміна поняттю, уточнення його в разі потреби шляхом дефінування або глос, максимальне використання однотипних термінів для вираження однотипних понять. Подвійність комунікативної функції суспільно-політичної термінології (спрямованість не лише на задоволення внутрішньої, національної комунікації, а й на зовнішню, міжнародну комунікацію) як один з аспектів функціонального зближення мов у напрямі вирівнювання їхнього статусу в умовах науково-технічної революції постійно зростає. Філолого-идеологический аспект ис- 116 Дослідження суспільно-політичних термінів передбачає подальше виявлення й вивчення сучасних процесів розвитку та функціонування суспільно-політичної термінології національних мов у широкому інтернаціональному контексті як у плані функціонування, так і в плані культури мовлення. Говорити про кодифікацію суспільно-політичної термінології набагато важче, ніж про термінологію технічних наук. Позначається її суспільствознавчий характер, широке функціонування у сфері суспільного життя. У процесі мовного будівництва, формування загального термінологічного фонду мов основну увагу під час оцінювання суспільно-політичних термінів слід спрямовувати на їхню інформативну зручність, ідеологічну чіткість, відповідність принципу інтернаціоналізації, співвідношення із загальними поняттями про норму в літературній мові.