Отражение медицинских понятий в научно-популярной литературе

MOKSLO KALBOS KULTŪROS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIV (1985) ІНА ДРУВІЕТЕ ВІДОБРАЖЕННЯ МЕДИЧНИХ ПОНЯТЬ У НАУКОВО-ПОПУЛЯРНІЙ ЛІТЕРАТУРІ Нині відчувається потреба в аналізі функціонування термінів різних галузей науки й техніки на основі дослідження широкого матеріалу. Важливе значення має спостереження за функціонуванням термінів у спеціальній науковій літературі, а також за їх використанням у науково-популярних виданнях, лекціях, радіо- й телепередачах і, далі, за переходом термінів до загальновживаної лексики, за так званим процесом детермінологізації1. Цей огляд присвячено дослідженню (на матеріалі латиської мови) відображення змісту наукового поняття2 медичної науки у науково-популярній сфері використання, адресованій читачеві або слухачеві-неспеціалісту. У науково-популярному тексті поряд із кодифікованим науковим терміном, апробованим у спеціальних текстах, допускається і широко використовується застосування нетермінологічних еквівалентів — стилістичних синонімів, народних і застарілих назв, професіоналізмів і навіть жаргонізмів. Крім того, у науково-популярних текстах не існує заборони на варіювання у вираженні поняття, яке в межах одного тексту може бути представлене міжнародним науковим терміном, терміном-дублетом на основі рідної мови, народною назвою, перифрастичним словосполученням тощо3. Дослідження способів відображення понять медичної науки становить інтерес з огляду на багато чинників: 1. У другій половині XX ст. відбувається бурхливий розвиток медичної науки. Якщо на початку століття було відомо близько 5 тис. назв хвороб, то в наші дні — близько 30 тис.4 Виникають усе нові й нові способи лікування, нові медичні апарати та ліки. Бум нових понять потребує і відповідної кількості нових термінів. 1 Blinkena A. Terminologizācijas un determinoļizācijas procesi mūsdienu latviešu valodā.— LPSR ZA Vēstis, 1973, Nr. 2, 103.—107. lpp. 2 Наукове поняття — сукупність істотних ознак предмета, підсумок пізнання предмета об’єктивної реальності на певному етапі розвитку науки. 3 Пор.: Брагина А. А. Значение и оттенки значения в термине.— В кн.: Терминология и культура речи. М., 1981, с. 52. 4 Lazovskis I. Ārsts un valoda.— Literatūra un Māksla, 1981, 23.I, 6. lpp. 54 2. За традицією медичні терміни утворюються на основі латинської та грецької мов, напр.: vaskulīts, elektroforēze, pulmonologs. Останнім часом зростає кількість термінів, запозичених із мов, у яких відповідне явище було назване вперше, напр.: kūrorts (нім. Kurort), šoks (фр. choc), причому переважають терміни, запозичені з англійської мови, напр.: kompaunds, inbridings. 3. Медичні терміни мають певні особливості порівняно з термінами інших наук. Для позначення деяких понять використовують епоніми — ім’я лікаря, хворого, історичної особи, героя літературного твору тощо, напр.: Edipa kompleks, Sārko—Mari slimība. Деякі терміни є образними й символічними, напр.: kaķa dzirnavu fenomens, strādājošās sievas sindroms. Щоб зрозуміти значення такого терміна, необхідно знати історію його походження. 4. У народному мовленні здавна існує велика кількість назв різної етимології, що використовуються для позначення хвороб, їхніх симптомів, способів лікування, ліків, лікарських рослин тощо. Серед них трапляються діалектизми, слова «народної етимології», перифрастичні назви, варваризми. Такі слова й словосполучення широко поширені й часто трапляються в повсякденному мовленні, нерідко навіть у друкованих текстах, напр.: dilonis, sirdstrieka, šprices, nolēmēts. Іноді назви такого типу беруть у лапки. 5. З огляду на процес глобальної мовної інтеграції та ситуацію двомовності в Латвійській РСР певного значення набуває узгодження латиських і російських медичних термінів5. Однак необхідно уникати дослівного перекладу з однієї мови на іншу. 6. Оскільки більшість населення щодня стикається з медичними проблемами та установами, а зацікавленість у досягненнях практичної медицини й медичної науки постійно зростає, питання про оптимальні способи вираження понять і явищ медицини набуває великого значення. Для ознайомлення суспільства з основами медицини в Латвійській РСР видаються журнал «Veselība» («Здоров’я»), чимало книжок і брошур. Свій внесок у медичну просвіту робить журнал «Zinātne un Tehnika» («Наука і техніка»). На основі згаданих журналів і близько 30 книжок та брошур, виданих у 1981—1983 рр., встановлено, що способи відображення медичних понять у текстах для неспеціалістів різноманітні. Наведемо найважливіші з них. I. Уживання в науково-популярних текстах термінів латинською або грецькою мовами, аналогічних термінам спеціальної літератури, напр.: Apendix vermiformis atrodas aklās zarnas lejasdaļā. 5 Пор.: Daugate E. J. Функціональний стиль науки й техніки — важливий чинник розвитку сучасної латиської мови.— У кн.: Semantikas problēmas. Rīgā, 1982, 83.—88. lpp. 55 II. Уживання граматикалізованого інтернаціонального терміна: 1) без пояснення, напр.: Lipidi var iziet cauri asinsvadu endotēlijam un radīt ateromatozās pangas; 2) пояснення інтернаціонального терміна терміном-дублетом латиською мовою або пояснювальним словосполученням. Пояснювальну одиницю взято в дужки, відокремлено тире або словами jeb, resp. тощо, напр.: Mazuļiem nav novērota nosliece uz otītiem (auss iekaisumiem); 3) зазначення функції або ознаки поняття, напр.: Ceptos ēdienos ir akroleins — viela, kas kairina aknas; 4) показ етимології терміна, напр.: Vērojama bioloģisko ritmu akrofāzes (no grieķu akron — virsotne) nobīde; 5) пояснення терміна у вигляді дефініції, напр.: Par hemangiomām sauc labdabīgus audzējus, kas attīstās no asinsvadu sienas. III. Уживання терміна на латиській основі: 1) без пояснення, напр.: Tremes cēloņi jāmeklē bioloģiskās atšķirībās. Slimība sākas ar drebuļi; 2) пояснення суті латиського терміна, напр.: Ar jēdzienu „ievaīdīšanās ceļi“ saprot vaidu, kā zāles nokļūst organismā; 3) зазначення в дужках терміна мовою оригіналу, напр.: Ilgi par neārstējamu uzskatīja Laundabīgo mazasinību (anaemia perniciosa); 4) приєднання до латиського терміна інтернаціонального терміна різними способами, напр.: Uz ādas parādās viegli sārti plankumi (rozeolas). IV. Паралельне вживання в межах одного тексту інтернаціонального та латиського терміна або позначення нетермінологічного характеру, напр.: Nieru pārstādīšana ir iespējama. Jau izdarītas vairākas nieru transplantācijas operācijas. V. Заміна спеціального терміна народною назвою — позначенням нетермінологічного характеру. Такі позначення часто беруть у лапки, напр.: Bērns piedzimis ar zaķa lūpu. „Caurs miegs“ var kļūt par īpašu problēmu. VI. Акцентування новоутвореного наукового терміна в заголовку статті або лекції з подальшим розкриттям його змісту в тексті, напр.: Kas ir gerontoloģija? (Заголовок) Gerontoloģija ir zinātne par novecošanos. VII. Додаток до тексту словника термінів, ужитих у тексті. Проблема полягає у виборі одного з вищезгаданих способів, які самі по собі бездоганні, для використання в кожному конкретному випадку. При цьому необхідно врахувати цілу низку вирішальних чинників: наукову точність вислову, рівень спеціальних знань адресата, його вік, загальний рівень освіти (цю обставину слід ураховувати під час читання лекцій, у друкованому тексті слід орієнтуватися 56 на середній рівень спеціальних знань), традиційність і поширеність терміна, аспект культури мовлення, особистий смак автора, а також психологічні чинники, що відіграють велику роль у текстах на медичні теми. Питання про те, чи доречний науковий термін у науково-популярних текстах, і досі вирішується по-різному6. Більшість фахівців нині визнають, що доцільне ознайомлення читача-неспеціаліста зі спеціальними термінами різних галузей науки необхідне. Це відповідає і вимогам НТР, і зрослому рівню культури й освіти населення. Зростання тенденції до вживання інтернаціональних і спеціальних термінів спостерігається також у науково-популярній медичній літературі. Слід зважати на те, що під час ознайомлення читача з новим терміном необхідно дотримуватися поступовості. Якщо автор або редактор статті не впевнений, що вживаний термін зрозумілий більшості читачів, необхідно показати його етимологію, розкрити зміст терміна, використовувати описові словосполучення або розкрити суть терміна контекстом7. Іноді виникає відмінність між спеціальним значенням наукового терміна та його значенням як у повсякденному мовленні, так і в науково-популярній літературі. Незначні семантичні коливання цілком допустимі: неспеціалістові неможливо, та й немає потреби заглиблюватися в подробиці значення наукового терміна й опановувати всі його системні та контекстуальні зв’язки. Але нерідко термін, входячи до загальновживаної лексики, розширює і навіть змінює свою семантику. Так, запозичений з англійської мови термін stress, широко вживаний у спеціальній літературі з первинним значенням «захисні реакції організму на вплив несприятливих чинників», у мовленнєвій практиці широко використовується у значеннях «хвилювання», «неприємності», «нервове перенапруження». Термін-дублет на латиській основі spriedze цієї невідповідності не усуває. Подібна десемантизація сталася і зі словом prieks, яке в розмовному мовленні відоме у значеннях «сюрприз», «переляк», «захват»8. Авторам і редакторам необхідно враховувати різницю між суворо науковим і загальновживаним значенням слів такого роду. Професор Ризького медичного інституту І. Лазовскис пише: «Утримуючись від наміру перекласти всі інтернаціональні терміни латиською мовою, головний напрям атаки слід спрямувати на нав’язливі чужорідні слова, які легко перекладаються латись- 6 Ср.: Мижневич А. Е. Термины в сфере популяризации знаний.— В кн.: Научно-техническая революция и проблемы культуры языка науки и терминологии: Тез. докл. и сообщ. Вильнюс, 1983, с. 63—65. 7 Skujinia V. Terminas kontekste.— Kalbos kultūra, 1983, sąs. 44, p. 19—26. 8 Ср.: Скворцов Л. И. Вопросы терминологии и терминотворчества в эпоху НТР.— В кн.: Терминология и культура речи. М., 1981, с. 11—12. 57 ьку, особливо якщо вони не стали інтернаціоналізмами»9. У більшості мов існують терміни-дублети з однаковою семантикою. Можна погодитися з тим, що бажано знайти латиський відповідник запозиченому слову, якщо воно утворене не з елементів класичних мов, наприклад, krustmija — англ. crossing-over, galētājšūnas — англ. killers. Сумнівною є практика запровадження латиського терміна замість широко вживаного терміна, створеного на основі класичних мов, наприклад, metastāze — sriesumi. Обов’язком популяризаторів науки в нашій республіці стає розумне введення в практику нових латиських термінів. Хоча «кожне нововведене слово подібне до вікна в занедбаному будинку, і будь-якому хлопчакові, що проходить повз, хочеться кинути в нього камінь»10, постійна популяризація новотворів на латиській основі допоможе їм швидше знайти своє місце в системі термінів медичної науки, водночас розкриваючи суть нового терміна для неспеціалістів. Велику роль у виборі засобів інформації для науково-популярних медичних текстів відіграють психологічні чинники, які поки що недостатньо вивчені. Значна кількість медичних термінів, утворених на основі рідної мови, мають небажану конотацію. З суто етичних міркувань у науково-популярній літературі переважно пишуть не aptaukošanās, а adipozitāte, не resns, а korpulents, не mirstība, а letalitāte. І при називанні деяких хвороб переважає тенденція вживати інтернаціональний термін. У популярних виданнях доводиться враховувати й так званий комплекс «удови полковника» з повісті Ю. Смуула — прагнення знайти для своєї хвороби соліднішу й науковішу назву. Якщо докладний аналіз чинників, що спонукають населення віддавати перевагу латиському або інтернаціональному терміну, належить до компетенції психолінгвістики, то найважливіші риси психології читача мають враховувати як мовознавці-термінологи, так і особливо автори й редактори науково-популярних видань. Творцям нових медичних термінів бажано враховувати такі додаткові чинники, як психологічний та емоційний. Доцільний відбір найкращих засобів вираження сприятиме подальшому поширенню медичних знань, таких необхідних для всіх. 9 L a z o v s k i s I. Ārsts un valoda.—Literatūra un Māksla, 1981, 23.I, 6. lpp. 10 S e l j e H. Mana mūža stress.—Rīga, 1983, 77. lpp.