Veiksmažodžių abstraktų darybos tipų istorinė kaita

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) SAULIUS AMBRAZAS ІСТОРИЧНА ЗМІНА ТИПІВ ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВНИХ АБСТРАКТІВ Категорію словотворення становить парадигма словотвірних типів¹. Найважливіше місце в ній посідає один або кілька продуктивних типів, словотвірне значення яких збігається зі значенням усієї категорії. Вони є семантичним центром категорії, тоді як інші словотвірні типи, що мають вужчі або більш спеціалізовані значення, становлять її периферію². Мета цієї статті — оглянути зміни в семантичному центрі категорії литовських дієслівних абстрактів (nomina actionis; далі — NA). У сучасній литовській мові центр категорії NA становлять лише похідні із суфіксами -imas/-ymas. Їх можна утворити від кожного дієслова, і зазвичай вони зберігають категорійне значення дії або стану³. Похідні із закінченнями нині перебувають на периферії. У сучасній мові вони часто вживаються у спеціалізованих значеннях і нерідко функціонують як терміни різних галузей⁴. Дослідження дієслівних абстрактів у писемних пам’ятках XVI — XVII ст. показує, що стан цієї категорії тоді був іншим. Похідні із закінченнями, які нині мають конкретніші або спеціалізовані значення, у давніх писемних пам’ятках ще вживалися просто як назви дій. Це видно з наведених нижче прикладів. NA mūšis у «Постилі» М. Дауґши ще має лише значення «биття»: mušbi pjaßtaku ir kůmſciu … kąkino Wießpati DP 167₁₉–₂₀ (також 160₁₁, 161₂₂,₂₆; ориг. bicie, karanie, policzki, razy⁵). У цьому самому значенні воно вживалося й у багатьох інших пам’ятках литовської мови XVI — XVII ст. (VlnE 42₂₂, 51₄; BB Pat 17,10; 18,8; 20,30; 28, 6; Lex 75, 84a; SD³ 13; SIG II 81₁; Ch¹ Luk 12,18; ApD 16,18; 2 PvK 6,5; 11,23; 11,24; 1 Ptr 2,24). Значення «боротьба, бій», властиве сучасній мові, похідне mūšis засвідчене лише в кількох місцях давніх писемних пам’яток: Bitwā. Pugna. Kawa / mußis SD³ 1 Wellmann H. Німецьке словотворення: типи й тенденції в сучасній мові. 2. Основна частина. Іменник. — Düsseldorf, 1975, S. 19—20; Мороховская Э. Я. Основні аспекти загальної теорії лінгвістичних моделей. — Киев, 1975, с. 82; Цыганенко Г. П. Про словотвірну парадигму — один із компонентів теорії словотворення. — У кн.: Вивчення граматичної будови та викладання граматики у виші й школі (Матеріали Всесоюзної конф.). Кишинев, 1976, с. 72—73; Мурясов Р. З. Про словотвірні парадигми. — У кн.: Словотворення та фразотворення: Тези доп. наук. конф. М., 1979, с. 57—59. 2 Plg. Furdík J. Zo slovotvorného vývoj slovenčiny. — Bratislava, 1971, s. 16. 3 Urbutis V. Žodžių darybos teorija. — V., 1978, p. 161, 215, 268—269. 4 Keinys S. Galūninė terminų daryba. — Kn.: Socialinės lingvistikos problemos (Lietuvių kalbotyros klausimai). V., 1979, t. 19, p. 167—169. 5 Kudzinowski Cz. Indeks-słownik do „Daukšos Postilė“ (toliau — KI). — Poznań, 1977, t. 1, s. 647. 88 17 (тобто SD³ 21, 136); Feldschlacht abazo mušis Lex 35; mušis (bitwa) PK 53₈, пор. ще подібне значення «вбивство (zabojstwo)»: Karalißtes šiames ießko … waydays ir mušieys SP II 155₁₅. NA žinia у давніх писемних пам’ятках означає не лише «інформацію», а й «знання». Це останнє значення похідне особливо часто має в «Пунктах» К. Sirvydo. Із 26 випадків уживання в 23-х NA žinia має значення «знання», наприклад: gitumą žinios / ape wifą kas deßis I 14₁₅. Слова umiejętność, wiadomość, якими перекладено žinia К. Sirvydo, у давній польській мові також означали «знання, пізнання»⁶. Таке значення зафіксовано й в інших пам’ятках XVI–XVII ст., наприклад: Dok mums ßine ir drukibe Mž 53₅; parodęs lobius … mókßto arba žinios ßawós DP 436₆, пор. також Szinnę (Verstand) BB Pat 5,12; acc. sg. szinnę (Klugheit) Ps 7,4; Ape apßtepta žinia Roždńciaws SIG II 71₄; turi žinę wißu paprociu Ch¹ ApD 26,3. У сучасних говорах це значення збереглося лише в застиглих сполуках: mano trumpa žinia «мало знаю» Grd; daug žinios yr galvoj «багато знаю» Psv (LKŽK). Таке саме значення в Постилі М. Daukšos має й NA pažinia: iżg pažinios ne įbitikeiimo ßawo pažino 404₃₅ (ориг. wiadomość). У сучасних говорах це похідне вживається у спеціалізованому значенні «знайомство» («пізнання, знання» у XVI–XVII ст. позначало також відповідне похідне із суфіксом -tis pažintis⁷). Протилежне значення — «незнання» — у давніх писемних пам’ятках мало NA nežinia, наприклад: kas waikßčioia tamfumßia (ne žinios ir nūdžių) DP 510₃ (також 234₃₆, 299₁₈, 528₃₈, 610₂₇ — ориг. niewiadomość); Nießwiadomość / Imprudentia. Nepritirimas nežinia SD³ 218 (також SP I 104₂₃, 117₉, 248₁₀, 294₁₀; II 8₂₂, 31₂₈, 112₄). Нині NA nežinia найчастіше означає «невідоме» або «невідомість». NA maldą, крім переважного значення «звернення до бога; текст такого звернення», у пам’ятках XVI–XVII ст. часом уживається також у значенні «прохання» (у Постилі М. Daukšos — 2 випадки з 200): [Kristus] мусить нас підтримувати молитвами DP 380₁₃ (також 545₅₂ — ориг. prośba); klaußik balsą maldos (випр. на aßuftoghimo) mana BB Ps 28,2 (також Ps 31,23 — ориг. Flehen); maldą (Bitte) Job 6,8; Lex 18: Vorbitt malda Lex 101a; Proßba / Petitio, precatio. Malda SD³ 346 (також у деяких пізніших пам’ятках, див. LKŽ VI 790). Значення «прохання» узгоджується з давнім значенням дієслова *mel-/*mol- — «говорити, просити»⁸, яке й досі зберегло дієслово melsti «просити». У подібному напрямі конкретизувалося значення NA prašymas. У XVI ст. воно зафіксоване у значенні «молитва»: daboießi praßchimo mana BB Ps 66,19 (ориг. Gebet, також Mž 362₅, 365₅, 392₅, 393₇). NA nūlaida, яке нині має різні спеціалізовані й конкретні значення (LKŽ VIII 934), у Постилі М. Daukšos ще було назвою процесу: nūg ußtekeimo ßaules net’ ik’ nūlaidai garbūs yr wardas io 487₂₁. У категорійному значенні це похідне ⁶ Reczek S. Podręczny słownik dawnej polszczyzny. – Wrocław etc., 1968, s. 548. ⁷ Ambrazas S. Priesaginės darybos veiksmažodžių abstraktai M. Daukšos Postilėje. – Kalbotyra, 1983, t. 34(1), p. 80. ⁸ Szemerényi O. Principles of Etymological Research in Indo-European Languages. – In: Etymologie / Hrsg. von R. Schmitt. Darmstadt, 1977, S. 338–345 su lit.; Иванов Вяч. Вс. Славянский, балтийский и раннебалканский глагол: Индоевропейские истоки. – М., 1981, с. 171. 89 іноді вживається і в пізніших писемних пам’ятках, наприклад: nuolaidos (тобто спуску) virvė LC 1884, 5 (LKŽ VIII 934). NA pasaka у XVI–XVII ст. мало значення «оповідь»: Nepaniekin... pašakos wirefiniųjų DP 66₃₀ (також 166₄₆, 272₄₁, 371₂₃, 475₅₁ – ориг. powieść, przypowieść9); Ant tos pašakos akis atkelkite SIG II 20₁₈ (подібно II 21₁, 26₁); nieku kitu neboWijos, tykt pašakomis naujenu Ch¹ ApD 17,21 (також PvTit 1,14; PK 48₁₆); Wadiname ją Hiftoria, delto jog užrakina... tykrą pašaką ape tey, kas nufidawę Ch Job (вступ) (також 2 Moz (вступ); Ch¹ 2 PvTm 4,4). NA priep(u)olis (prýpuolis) у XVI–XVII ст. означало «нещастя; падіння; несподівана подія»: iźg fwetimų priepůlů / mókikites DP 65₂₇ (11 разів – ориг. przypadek, przypadłość, przygoda10); wiſoki priepuoley (wſelakie przypadki) SP I 109₂₆ (також II 14₂₅); I. sg. wiſokiame pripůly SIG II 2₁₅ (w żadnej przygodzie; також II 16₁₀, 40₂₆11); Przypadek / przygoda. Cafus repentinus, euentum Priepuolis SD³ 364 (також SD¹ 147, 148, 171; SD³ 242, 319, 364, 414, 446); Zufall pripůlis, prigadas Lex 110a (подібно PK 73₁₉, 112₁₂, 251₇ … 9 разів; AK 85₁₅; BK 54₁₅; Ch¹ 1 PvK 7,15); iź priepůlo tokio iźbliūtas (w swym upadku... podźwigniony)12. Нині поширене значення «загострення хвороби» є цілком новим; його зафіксовано лише у джерелах XX ст.13. Про те, що у XVI–XVII ст. суфіксальні похідні краще зберігали категоріальне значення NÁ, ніж у сучасній мові, свідчить і та обставина, що те саме термінологізоване значення часто мав не лише суфіксальний дериват, а й паралельно вживаний дериват із суфіксом -imas/-ymas або якийсь інший суфіксальний NÁ. Наприклад, M. Daukša поряд із суфіксальним похідним nuodžia (187 разів), уживаним у спеціалізованому значенні «релігійний злочин», використовував дериват із суфіксом -mė nuodėmė (K. Sirvydas і S. M. Slavočinskis — лише останній), а в давніх писемних пам’ятках Малої Литви трапляється також nusidėjimas. Таке саме значення має й рідкісний дериват із суфіксом -tis prasirastis (гріх) AK 23₂₄, 36₂₈, 39₁₈,₂₁; BK 6₉, 16₁₃. Похідне із закінченням -ė gailė у писемних працях K. Sirvydas уживається не лише з категоріальним значенням «жаль» (наприклад: Żal / żałowanie / żałość. Poenitentia, dolor. Gailyſta / gaile SD³ 520), а й у значенні «покаяння» (наприклад: Sakramento gailes – Sakramenta pokuty SP II 130₆), паралельно з іншим похідним із закінченням gailius (покута) SP I 159₁₄ і суфіксальними похідними gailysta, gailystė, gailystavimas, наприклад: Pokutá / Poenitentia, poena, multa, satisfactio pro defectibus suſcepta. Gailyſta / gayle SD³ 319; daritu gayliſti aźu ſawo nuſideimus (źá grzech ſwoy pokutowal) SP II 116₅; acc. sg. gayliſtawimu (покута) SP I 57₅¹⁴. Інші автори XVI–XVII ст. у цьому значенні вживали суфіксальні NÁ: gailėjimas (is) DP 143x; SE 12₃; AK 10₂–₃, 24₇; BK 23₆; gailesys (gailesis) 9 Kudz inowski Cz. Kl, t. 2, s. 50. 10 Kudz inowski Cz. Kl, t. 2, s. 153. 11 Lebedys J. Žodynėlis. – Kn.: Slavočinskis S. M. Giesmės tikėjimui katalickam priderančios. V., 1958, p. 502. 12 Lebedys J. Ten pat. 13 Пор. також Būga K. Rinktiniai raštai / Sud. Z. Zinkevičius. – V., 1959, t. 2, p. 39. 14 Пор. також Zinkevičius Z. Kelios pastabos lietuvių XVI–XVII a. leksikos istorijai. – Kn.: Socialinės lingvistikos problemos (Lietuvių kalbotyros klausimai). V., 1979, t. 19, p. 121–122. 90 Mž 335₃; Vln 69₁₆; BP II 229₃; MT 2₁₀, 54₄, 61₁₁, 67₁₉,...; DP 6x; gailystė SE 57₂₆, 257₃; gailysta BK 43₁₃; prisivertimas BP 6x; liovimas(is) Vln, VlnE 4x; BP 2x. У багатьох випадках, зберігаючи категоріальне значення, відмінкові іменники дії XVI–XVII ст. семантично мало чим відрізнялися від відповідних суфіксальних похідних із -imas/-ymas. У старих писемних пам’ятках помітна тенденція не вживати суфіксальних похідних із -imas/-ymas поряд із синонімічними відмінковими похідними, утвореними від того самого дієслова. У литовських пам’ятках XVI–XVII ст. відмінкові іменники дії, які не мають відповідних суфіксальних похідних із -imas/-ymas, зазвичай становлять від 48 до 90%, а серед тих, що мають такі паралельні похідні, частіше вживаються відмінкові похідні, ніж відповідні суфіксальні іменники дії з -imas/-ymas. Це співвідношення між згаданими групами іменників дії неоднакове в окремих текстах. На нього впливали дві обставини: 1) загальна кількість відмінкових іменників дії; 2) схильність авторів до вживання синонімів. Там, де відмінкових іменників дії порівняно небагато, рідше трапляються й відповідники із суфіксом -imas/-ymas. Так є в писемних пам’ятках Малої Литви (Mž, Vln, BP, BB та ін.). Наприклад, у творах Б. Вілента відповідні похідні із суфіксом -imas/-ymas має лише 9% відмінкових іменників дії. У писемних пам’ятках Великої Литви, де відмінкових іменників дії значно більше, частіше вживаються й відповідні похідні із суфіксом -imas/-ymas. Найбільше таких паралельних утворень у Постилі М. Дауки¹⁵, яка загалом вирізняється багатством і різноманітністю синонімів¹⁶. Натомість у Катехизмі М. Дауки, де синонімів менше, відповідні суфіксальні похідні із -imas/-ymas має близько 17% відмінкових іменників дії. У XVI–XVII ст. багато типів відмінкового творення іменників дії (особливо похідні із закінченнями -a, -is/-ys, -ia) були продуктивнішими, ніж тепер. У більшості писемних пам’яток того періоду відмінкових іменників дії більше, ніж суфіксальних (за винятком похідних із суфіксом -imas/-ymas). Відмінкове творення іменників дії особливо поширене у творах М. Дауки, К. Сирвідаса та С. М. Славочинського. Чимало відмінкових похідних, уживаних у писемних пам’ятках XVI–XVII ст., нині або зовсім не вживаються, або трапляються дуже рідко. Наприклад, сучасній мові невластиві 46% іменників дії цієї групи, зафіксованих у «Пунктах» К. Сирвідаса, 28% — у «Постилі» М. Дауки, 26% — у «Катехизмі» К. Петкевича, 22% — у співаннику С. М. Славочинського. Наведені тут дані дають підстави вважати, що семантичний центр категорії творення іменників дії у XVI–XVII ст. становили не лише суфіксальні похідні з -imas/-ymas (як тепер), а й відмінкові похідні. Суфіксальні похідні з -imas/-ymas поширилися в литовській мові лише в період її самостійного розвитку¹⁷. Ще в давніші часи, від яких не збереглося писемних джерел, семантичний центр категорії іменників дії становили самі відмінкові похідні, які посідають важливе місце й у словотвірних парадигмах інших споріднених мов. У слов’янських мовах відмінкове творення 15 Ambrazas S. Galūnių darybos veiksmažodžių abstraktai M. Daukšos Postilėje. – Baltistica, 1980, t. 16(1), p. 68. 16 Пор. Tangl E. Der Accusativus und Nominativus cum Participio im Alt litauischen. – Weimar, 1928, S. 8–11; Skardžius P. Daukša pirmasis bendrinės kalbos kūrėjas Didžiojoje Lietuvoj. – Archivum Philologicum, 1933, t. 4, p. 12, 15; Lebedys J. Mikalojus Daukša. – V., 1963, p. 308–318. 17 Ambrazas S. Dėl veiksmažodžių abstraktų su priesaga -imas/-ymas darybos raidos. – Baltistica, 1983, t. 19(1), p. 66–69. 91 НА утвердилися ще до появи перших писемних пам’яток, можливо, в епоху спільності слов’янських мов18. Багато похідних цього типу від найдавніших часів трапляється в індоіранських мовах19. У класичній грецькій мові дуже поширилися НА з флексією *-ā-20. У групі германських мов флексійні НА (особливо з флексією *-o-) найхарактерніші для готської та давньоверхньонімецької мов21. Багато дослідників пов’язують поширення флексійних похідних, яке в окремих індоєвропейських мовах відбувалося неодночасно, з диференціацією чоловічого та жіночого родів і пов’язаним із нею зростанням продуктивності основ на o та ā22. До поширення флексійних похідних у парадигмі словотворення НА індоєвропейських мов привілейоване місце посідали похідні з формантами *-tei-/-ti- та *-teu-/-tou-/-tu-, що мали різні значення23. З НА з формантом *-tu- у балтійських мовах розвинувся супін, а в прусській мові — також інфінітив із формантом -tvei. Однак у східнобалтійських мовах цей словотвірний тип рано втратив продуктивність. Із давніх НА з формантом *-tu- у литовській і латиській мовах 18 Mečė A. Общеславянский язык. — М., 1951, с. 273; Бернштейн С. Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков: Череповская. Именные основы. — М., 1974, с. 276—277, 302—333; Vondrák W. Vergleichende slavische Grammatik. — Göttingen, 1924, Bd. 1, S. 494 ff.; Sławski F. Zarys słowotwórstwa prasłowiańskiego. — In: Słownik prasłowiański. Wrocław etc., 1974, t. 1, s. 58—61; Wojtyła-Świerzowska M. Prasłowiańskie nomen agentis. — Wrocław etc., 1974, s. 12—16. 19 Wackernagel J., Debrunner A. Altindische Grammatik. — Göttingen, 1954, Bd. 2, T. 2, S. 219—235, 238—251; Burrow T. The Sanskrit Language. — London, 1959, p. 123 ff.; Герценберг Л. Г. Морфологическая структура слова древних индо-иранских языков. — Л., 1972, с. 240, 245; Елизаренкова Т. Я. Грамматика ведийского языка. — М., 1982, с. 136 сл. 20 Debrunner A. Griechische Wortbildungslehre. — Heidelberg, 1917, S. 141—142; Chantraine P. La formation des noms en grec ancien. — Paris, 1933, p. 19—23; Arend E. Verbalabstrakta bei Herodot und ihre Vorgeschichte. Teildruck: Die Verbalabstrakta auf -οσ und -η. — Berlin, 1936, S. 13—41. 21 Bahder K. Die Verbalabstrakta in den germanischen Sprachen. — Halle (Saale), 1880, S. 40 ff.; Meid W. Germanische Sprachwissenschaft. Bd. 3. Wortbildung. — Berlin, 1967, S. 59—60; Hinderling R. Studien zu den starken Verbalabstrakta des Germanischen. — Berlin, 1967, S. 42 ff.; Сравнительная грамматика германских языков. — М., 1963, т. 3, с. 76—77. 22 Пор. Burrow T. Op. cit., с. 121 и далее; Gagnepain J. Les noms grecs en -οσ et en -ā: Contribution à l'étude du genre en indo-européen. — Париж, 1959; Kurylowicz J. The Inflectional Categories of Indo-European. — Гейдельберг, 1964, с. 216—217; Birnbaum H. Indo-European Nominal Formation Submerged in Slavic. — У: The Slavic Word: Proceedings of International Slavistic Colloquium at UCLA/Ed. by D.S. Worth. Гаага, 1972, с. 162—163; Mažiulis V. Baltų ir kitų indoeuropiečių kalbų santykiai (Deklincija). — В., 1970, с. 306—308; Georgiev V. I. Die luv̯ische Abstrakta auf -aḫi, die hethitischen Nomina actionis auf-(a)ai und die ā Stämme. — KZ, 1974, Bd. 88, H. 1, S. 121; Watkins C. Die Vertretung der Laringale in gewissen morphologischen Kategorien in den indogermanischen Sprachen Anatoliens. — У: Flexion und Wortbildung: Akten der V. Fachtagung der indogermanischen Gesellschaft. Regensburg, 9—14. Sept. 1973/Hrsg. von H. Rix. Вісбаден, 1975, S. 363 і далі; Бернштейн С. Б. Указ. соч., с. 134—135; Brosman P. W. The Development of the PIE Feminine. — The J. of Indo-European Studies, 1982, vol. 10, N 3—4, с. 253—272. 23 Benveniste E. Noms d’agent et noms d’action en indo-européen. — Paris, 1948, p. 112. 92 залишилося лише кілька: лит. lietùs (lytùs), латис. lietus: лит. lýti, латис. lit; лит. piẽtūs, пор. pỹti «пити вологу, розбухати, розмокати; віддавати молоко» < праіндоєвр. *pī-[poi- «пити»24; латис. viltus «обман»: vilt «обманювати»; mītus (miētus) «обмін»: mīties «чергувати, змінювати»; dẽstų (1. sg.) likt «(Samen) in die Keime legen»25. Багато НА з різними варіантами форманта *-teu-/-tou-/-tu- у балтійських мовах набули інструментального значення. Наприклад, у такий спосіб сформувалися назви знарядь у литовській мові із суфіксами -tuvas, -tuvė. У східнобалтійських мовах семантичний центр категорії НА спочатку, очевидно, становили похідні з формантом *-ti-. Лише після того, як цей словотвірний тип утратив продуктивність, а багато похідних із формантом *-ti- застигли й перетворилися на форми інфінітива, їхнє місце в парадигмі словотворення НА посіли флексійні похідні. Це мало статися ще за часів спільного існування литовської та латиської мов, адже і в литовській, і в латиській мові26 НА з формантом *-ti- небагато, тоді як флексійних похідних багато, і значна частина з них має відповідники в обох мовах. У період самостійного розвитку литовської мови, після поширення НА із суфіксом -imas/-ymas, словотвірні можливості флексійних похідних почали поступово звужуватися. Цей процес уже відображений у пам’ятках литовської мови XVI–XVII ст. У писемних пам’ятках Малої Литви флексійні НА тоді вживалися значно рідше, ніж у Великій Литві. Наприклад, флексійних НА в Постилі Й. Бреткуна вдвічі менше, ніж у меншому за обсягом творі К. Сирвіда «Пункти». Подібне співвідношення кількості флексійних НА спостерігається в рукописному Lexicon Lithuanicum і словнику К. Сирвіда. Очевидно, у західноаукштайтському діалекті Малої Литви продуктивність флексійних НА знизилася раніше. Флексійні похідні в писемних пам’ятках Великої Литви XVI–XVII ст. поширені нерівномірно. Порівняно небагато їх в анонімному катехізисі 1605 р. і так званих катехізисах Беларміна, хоча їх написано на основі східноаукштайтського діалекту, як і твори К. Сирвіда, що вирізняються великою кількістю флексійних похідних. На коливання кількості флексійних похідних могла вплинути обставина, що не всі давні писемні пам’ятки однаковою мірою відображають живу народну мову. Слід зазначити, що найбільше флексійних похідних знаходимо у творах М. Дауки, К. Сирвіда, С. М. Славочинського, які найкраще репрезентують лексику народної розмовної мови Великої Литви. З іншого боку, стандартизація похідних із суфіксом -imas/-ymas, особливо помітна у творах Б. Вілента та східних катехізисах, відповідала вимогам книжного стилю. Було помічено, що в старослов’янській мові вживання флексійних НА та похідних із суфіксом -nije/-tije також залежить від стилю писемних пам’яток27. У давніх пам’ятках литовської мови зафіксовано завершення того етапу розвитку НА, коли флексійні похідні ще перебували в центрі категорії. Перегрупування парадигми словотворення НА, що почалося ще до появи писемності, завершилося протягом останніх кількох століть: 24 Fraenkel E. Die baltischen Sprachen. – Heidelberg, 1950, S. 37; Litauisches etymologisches Wörterbuch. – Heidelberg, Göttingen, 1962, S. 588; Pokorny J. Indogermanisches etymologisches Wörterbuch. – Bern, 1959, Bd. 1, S. 839–840. 25 Endzelīns J. Latviešu valodas gramatika. – Rīga, 1951, 1pp. 380. 26 Endzelīns J. Op. cit., 1pp. 380. 27 Вайан A. Руководство по старославянскому языку. – М., 1952, с. 228. 93 У центрі цієї категорії залишилися лише похідні із суфіксом -imas/-ymas. Сфера вживання похідних із закінченням значно звузилася. Тепер вони вже не є синонімами похідних із суфіксом -imas/-ymas, а мають спеціалізованіші значення, пор. mūšis і mušimas, pašaka і pašakojimas, žinia і žinojimas тощо. У латиській мові також спостерігається тенденція до спеціалізації похідних із закінченням28, а для вираження процесу дії узагальнюються та стандартизуються похідні із суфіксом -šana, які за своїм місцем у словотвірній парадигмі NA приблизно відповідають литовським похідним -imas/-ymas. Подібний процес відбувався і в слов’янських мовах. У старослов’янській мові похідні із закінченням іще вживалися як синоніми похідних -nije/-tije29. Установлено, що в давньоруській мові похідні із закінченням становили близько 80% усіх віддієслівних іменників30. У період самостійного розвитку окремих слов’янських мов сфера вживання NA, утворених за допомогою закінчення, звузилася, їхні значення спеціалізувалися, а похідні із суфіксом -nije/-tije набули значного поширення й стали ядром категорії NA. Таке перегрупування словотвірних типів відзначено в російській31, болгарській32, чеській33, словацькій34 та польській35 мовах. Отже, бачимо виразну паралельність розвитку NA, утворених за допомогою закінчення, у балтійських і слов’янських мовах. Особливої уваги заслуговує те, що в обох групах мов місце похідних із закінченням у словотвірній парадигмі NA посіли суфіксальні словотвірні типи, які поширилися лише в період самостійного розвитку окремих мов. 28 Mūsdienu latviešu literārās valodas gramatika. — Rīga, 1959, s. 1, lpp. 100, 106—108; Скуня В. Образование терминов технических наук в латышском языке: Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Рига, 1969, с. 12. 29 Вайан А. Указ. соч., с. 228—229. 30 Варбот Ж. Ж. Древнерусское именное словообразование. — М., 1969, с. 18. 31 Auerbach I. Nomina abstracta im Russischen des 16. Jahrhunderts: Ein Beitrag zur Geschichte der Abstraktsuffixe im Slavischen. — Мюнхен, 1973, S. 118—139 з попередньою літературою; Menge-Verbeeck R. Nullsuffix und Nullsuffixierung im Russischen: Zur Theorie der Wortbildung. — Мюнхен, 1973; Dulewiczowa I. Nomina actionis we współczesnym języku rosyjskim. — Вроцлав та ін., 1976, с. 17—22; Волков В. С. Наблюдения над производными бессуффиксных существительных в актах XVII в. (лексические новообразования). — У кн.: Вопросы теории и истории языка: Сборник в честь профессора В. А. Ларина. Л., 1963, с. 53 і далі; Дубогаева М. Бессуффиксальные отглагольные существительные в русском языке XI—XVII вв.: Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Мінськ, 1970, с. 20; Ахметова Г. Я. Имена действия в русском языке XV—XVI вв. (словообразовательные типы и лексико-грамматические свойства): Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Л., 1975, с. 15, 17; Русская грамматика. — М., 1980, т. I, с. 220—221. 32 Szymański T. Słowotwórstwo rzeczownika w bułgarskich tekstach XVII—XVIII wieku. — Wrocław, 1968, s. 94. 33 Tvoření slov v češtině. — Praha, 1967, s. 592—607, 610—617; Ангел В. П. Словообразование абстрактных существительных в чешском языке: Автореф. дис.... канд. филол. наук. — Минск, 1979, с. 7—8. 34 Furdík J. Op. cit., s. 54 і наст. 35 Klemensiewicz Z., Lehr-Spławiński T., Urbańczyk S. Gramatyka historyczna języka polskiego. — Варшава, 1955, с. 207; Fokker A.A. Derivation of Nouns from Verbs in Contemporary Literary Polish. — Lingua, 1964—1965, vol 13, с. 395 і далі; Puzynina J. Nazwy czynności we współczesnym języku polskim. — Варшава, 1969, с. 34—40; Rospond S. Gramatyka historyczna języka polskiego. — Варшава, 1979, с. 181. 94 СКОРОЧЕННЯ BK – Короткий виклад християнської науки / написаний кардиналом Роберто Белларміно. – Vilnae, 1677. LKŽ – Lietuvių kalbos žodynas. – V., 1957–1984, t. 1–13. LKŽK – Картотека словника литовської мови. KZ – Журнал порівняльного мовознавства в галузі індоєвропейських мов, заснований А. Куном. – Berlin тощо. Інші скорочення такі самі, як у великому «Словнику литовської мови». ІСТОРИЧНА ЗМІНА СЛОВОТВІРНИХ ТИПІВ ІМЕН ДІЇ Резюме У давньолитовській писемності засвідчено кінець того періоду, коли флективні похідні разом із похідними із суфіксом -imas/-ymas утворювали семантичний центр категорії імен дії (nomina actionis; далі — ІД). У XVI–XVII ст. флективні ІД ще переважно зберігали категоріальне значення й уживалися як назви дій і станів, наприклад: mūšis «битва», нині «бій», priepuolis «біда, нещастя; занепад», нині «напад», žinia «знання, пізнання, розуміння», нині «повідомлення, інформація». Протягом наступних століть флективні похідні поступово звужували сферу вживання, набували спеціалізованіших значень і перемістилися на периферію категорії ІД. У центрі категорії залишилися лише похідні із суфіксом -imas/-ymas. Подібний процес спеціалізації флективних ІД спостерігається в період самостійного розвитку латиської та багатьох слов’янських мов, де у словотвірній парадигмі ІД місце флективних похідних посіли також словотвірні типи суфіксальних похідних: у латиській — ІД на -šana, у слов’янських мовах — ІД на -nije/-tije. На підставі порівняльного аналізу балтійських мов виявлено таку послідовність зміни словотвірних типів у семантичному центрі категорії ІД литовської мови: 1) ІД із формантом *-ti- і *-tu- (у спільнобалтійський період); 2) ІД із формантом *-ti- (у ранньому східнобалтійському періоді); 3) флективні ІД (у пізньому східнобалтійському періоді); 4) флективні ІД разом із похідними із суфіксом -imas/-ymas (у давньолитовський період); 5) ІД із суфіксом -imas/-ymas (у сучасній литовській мові).