Įterpiniai ir lietuvių kalbos modalinių žodžių klausimas

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) GINTAUTAS AKELAITIS ВСТАВНІ КОНСТРУКЦІЇ ТА ПИТАННЯ МОДАЛЬНИХ СЛІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ У узагальнювальних працях із литовського мовознавства (академічній «Граматиці литовської мови», підручниках із лінгвістичних дисциплін для вищих навчальних закладів тощо) модальні слова як явище мовної системи не виділяються. Це не означає, що модальні слова не властиві литовській мові або що їхнє тлумачення — неактуальне питання. Слова з позначкою modal. (модальне слово) знаходимо у «Словнику литовської мови»1, наприклад: pagaliau IX 72, rods XI 810, sakyk, sakysim, sakau, sakytum… XII 3422 тощо; поняття модальних слів використовується не в одній праці з литовського мовознавства3. Спеціально модальні слова литовської мови за зразком російської мови4 розглянула А. Лайгонайте у праці «Категорія модальності та модальні слова в сучасній литовській мові», призначеній для навчальних потреб (В., 1967, с. 11–16). А. Лайгонайте вказує на такі особливості модальних слів: переходячи із самостійної частини мови до групи модальних слів, слово втрачає своє номінативне значення й набуває нової синтаксичної функції; з морфологічного погляду модальні слова є застиглими, незмінюваними; модальні слова не виступають членами речення, але можуть утворювати (у діалозі) неповне речення, можуть прилягати до члена речення та модифікувати його значення; найчастіше модальні слова виступають як вставні конструкції, а їхня додаткова функція — поєднувати речення смисловими зв’язками. З наведених А. Лайгонайте прикладів можна скласти список слів, які слід вважати основними модальними словами литовської мови: aišku, savaime aišku, aiškus daiktas, aiškūs dalykas, be abejo, be abejojimo, be abejonės, be jokios abejonės, galbūt, turbūt, greičiausiai, galimas daiktas, galimas dalykas, matyt(i), 1 Скорочення modal. (модальне слово) у «Словнику литовської мови» подається, починаючи з X тому; модальні слова зазначалися й у попередніх томах. 2 Після прикладу вказано том і сторінку «Словника литовської мови». 3 Lietuvių kalbos gramatika / Vyr. red. K. Ulvydas. — V., 1971, t. 2, p. 425–542; Jakaitienė E., Laigonaitė A., Paulauskienė A. Lietuvių kalbos morfologija. — V., 1976, p. 198; Valeckienė A. Lietuvių kalbos gramatinė sistema/Giminės kategorija. — V., 1984, p. 171. 4 Питання модальних слів литовської мови спонукав і продовжує спонукати розглядати невщухаючий інтерес до цього мовного явища в радянському, особливо російському, мовознавстві. Цей інтерес, як відомо, значно активізували праці В. Виноградова: розділ про модальні слова та модальні частки у книзі «Русский язык. Грамматическое учение о слове» (1947) і особливо окрема праця «О категории модальности и модальных словах в русском языке» (1950). За останні два-три роки про модальні слова видано такі дві монографії: Баудер А. Я. Части речи — структурно-семантические классы слов в современном русском языке. — Таллин, 1982; Петров Н. Е. Модальные слова в якутском языке. — Новосибирск, 1984. 77 мабуть, здається, виглядає, либонь, правда, істина, справді, ймовірно, дійсно, насправді, по-справжньому, найімовірніше, звичайно5. Сказане хоча б частково вказує на тенденції тлумачення модальних слів литовської мови. Хоча, як видно, до модальних слів зараховують дуже різноманітні мовні елементи, центральними все ж є ті слова, що виступають як вставні конструкції (це визнає більшість дослідників модальних слів)6. Який зв’язок між вставними конструкціями та модальними словами і, найголовніше, чи мають статус окремого морфологічного явища ті слова, які виражають модальність, виступаючи як вставні конструкції7? Зв’язок між модальними словами та вставними конструкціями — вставними словами й сполуками вставних слів — встановлюється тоді, коли вставні слова та сполуки вставних слів розуміються як назви синтаксичних елементів, що мають такий самий ранг, як поняття членів речення8. У такому разі модальні слова трактуються як морфологічний (морфологізований) засіб вираження вставних конструкцій. Багато дуже різних слів, що виступають як вставні конструкції, нічим не відрізняються одне від одного за ступенем застиглості, наприклад: matyt, regis і girdit, žiūrėk або aišku, tiesa і gaila, laimė тощо. Чи вважатимемо ми всі їх модальними словами, чи лише деякі, залежатиме від розуміння модальності. Модальність найчастіше визначається як виражене в мові суб’єктивно-об’єктивне ставлення мовця до співвідношення висловлюваної думки з дійсністю9. Розрізняють два різновиди модальності: 1) основну модальність і 2) вторинну (побічну, актуальну) модальність. Слова, що виступають як вставні конструкції, виражають вторинну модальність. Вторинна модальність розуміється у вузькому й широкому сенсах. Якщо вважати, що вторинну модальність становлять лише проблематична достовірність (сумнів, припущення, невпевненість) і категорична достовірність (наголошення на впевненості, очевидності, істинності), вторинна модальність розуміється у вузькому сенсі; отже, лише regis, rodos(i), 5 Laigonaitė A. Modalumo kategorija ir modaliniai žodžiai dabartinėje lietuvių kalboje. – V., 1967, p. 11–16. 6 Plg. Виноградов В. В. Избранные труды: Исследования по русской грамматике. – М., 1975, с. 75; Баудер А. Я. Указ. соч., с. 100; Баудер А. Я. Семантико-синтаксическая квалификация ядерных модальных слов. – В кн.: Значение языковых единиц и категорий. Таллин, 1984, с. 63; Петров Н. Е. Указ. соч., с. 50. 7 Дослідники модальних слів наголошують: вставні слова — синтаксичне поняття, а модальні слова — морфологічна категорія, пор.: Laigonaitė A. Min. veik. p. 16, Баудер А. Я. Указ. соч., с. 63. 8 За такого розуміння понять тричленний поділ на вставні слова, сполуки вставних слів і вставні речення насправді є дихотомічним: вставні слова та сполуки вставних слів — це «вставні конструкції, що відповідають члену речення», а вставні речення — «вставні конструкції, що відповідають компонентам речення» («Граматика литовської мови», 1976, т. 3, с. 701–710, терміни). Саме таке значення мають і дихотомічно розрізнювані поняття вставних слів (окремих слів і сполук слів) та вставних речень. Поняттям вставних слів, сполук вставних слів і вставних речень може надаватися структурне значення (див. Мустейкиене И. Современный русский язык, II. Синтаксис. – В., 1984, с. 145). Такий поділ вставних конструкцій є лише тричленним; вставні слова, сполуки вставних слів і вставні речення, зрозумілі таким чином, не можна пов’язувати з модальними словами. 9 Так чи приблизно так модальність характеризується в литовському мовознавстві: в академічній «Граматиці литовської мови» та працях мовознавців Й. Балкявічюса, В. Лабутіса, А. Лайгонайте, А. Паулаускене та інших. 78 очевидно, мабуть, звичайно та інші слова подібного значення можна вважати модальними. До модальних значень пропонується також зараховувати емоційне ставлення мовця до того, про що він говорить, загалом «висловлювання про висловлювання», різні позначення повторюваності, звичності тощо предмета мовлення. За такого широкого розуміння вторинної модальності всі слова, що виступають вставними, можна вважати модальними10. Широке розуміння модальності обґрунтовано критикують: згадані дуже різноманітні значення виокремлюються не за однією підставою. За вужчого розуміння вторинної модальності треба пояснити, чому слова, які постійно виступають вставними, але не виражають модальності, не утворюють якоїсь морфологічної категорії. Можна аргументувати, що такі слова, як gala, girdai, laimė, žiūrėk тощо, не об’єднує одне узагальнене значення. Шукають і граматичних відмінностей. Деякі дослідники зазначають, що модальні слова мають дві синтаксичні функції: 1) виступають вставними, 2) виступають (особливо в діалозі) неповними реченнями, тоді як немодальні виступають лише вставними11. Насправді слова з модальним значенням можуть утворювати окремі речення, пор.: — <…> Та вже й справді ти був такий свідомий у сорок першому році? <…>/ — Звичайно. Я й не думав хвалитися <…> AvyžKK 164. Який це парк, якщо в затінку вікових дубів навалено купи хмизу, трава витоптана, а вночі мешканці господарства випускають свою худобу. Пасовище? Можливо. Тільки не парк T 1981 276. Звичайно. Можливо тощо можна вважати лише реченнями тексту: хоча вони й мають лише інтонацію речення, що складається з одного слова, але можуть функціонувати тільки, спираючись на текст. Їхнє модальне значення дещо ослаблене, вторинне: ці слова насамперед виражають згоду зі сказаним, з модальними відтінками впевненості або сумніву. Вони можуть стояти після реплік діалогу або просто фраз, зміст яких підтверджують. Якби репліки або фрази повторювалися, структура стала б повною, пор. Пасовище? Можливо, пасовище; іноді так і буває: — Невже ніхто не приходив? | — Звичайно, ніхто VienR I 27. Усюди тут маємо не якісь речення, а вставні слова, що мають додаткові функції: заміщують твердження, мають кон’юнктивне значення — поєднують репліки діалогу або просто речення. За своєю другою додатковою функцією ці модальні вставні слова зближуються з іншими вставними словами, що виконують основну кон’юнктивну функцію: навпаки, більше того, мало того, всупереч цьому тощо. До речі, останні також можуть виступати окремими реченнями, пор.: Для ізоляції труб тепер використовують бітумний перліт, який проводить тепло краще за мінеральну вату. Мало того. Під час транспортування <…>, зберігання на складах і укладання в траншеї нерідко пошкоджується ізоляційне покриття труб T 1981 225. Лише вставні речення-кон’юнктиви є наслідком слабкого парцелювання. Парцелюватися можуть і інші вставні слова, пор. <…> пасажири мають бути ввічливими, готовими допомогти <…> одне до одного скрізь і завжди. На жаль. Мені теж нерідко доводиться бути пасажиркою, і всього надивлюся T 1985 32. Отже, здатність виступати реченням тексту не є окремою синтаксичною функцією слів, що виражають модальність, а тому не є й розрізнювальною ознакою модальних і немодальних слів, які виступають вставними. 10 Пор. Петров Н. Е. Указ. соч., с. 16. 11 Василенко Л. И. Структурно-семантическая роль модальных слов в тексте: Автореф. дис. … канд. филол. наук. — Минск, 1985, с. 16. 79 Модальні слова, коли їх тлумачать як морфологічну категорію, зазвичай схильні вважати окремою частиною мови12. Важко відповісти, чи може існувати така частина мови, як модальні слова, оскільки частини мови, як відомо, хоча й виокремлюють за комплексом критеріїв (зважають на специфіку лексичного значення, морфологічні особливості та синтаксичні функції), але в одному випадку перевагу надають одному критерію, в іншому — іншому. Крім того, є слова, до яких застосовні не всі ці критерії; окремі слова перебувають на стадії переходу з однієї частини мови до іншої. Виокремлюючи частки литовської мови, В. Лабутіс наголошував: «групу слів можна вважати окремою частиною мови, коли вона відповідає двом найзагальнішим умовам: 1) <…> вона повинна мати спільну ознаку (або кілька ознак), що об’єднує слова цієї групи, і 2) вона не повинна бути складовою частиною жодної іншої частини мови (або кількох із них)»13. Розгляньмо слова regis, rodos(i), atrodo, matyt(i), які можна вважати як найвиразнішими вставними словами литовської мови, так і найвиразнішими модальними словами, — чи набувають вони, виражаючи модальність, якихось специфічних морфологічних особливостей і чи відповідають другій умові виокремлення частини мови. За спостереженням дослідниці дієслова А. Паулаускене, зворотні дієслова (зрозуміло, серед інших форм подібного типу) виражають самочинну дію і мають неозначене особове значення; замість неозначено-особової форми літературній мові відповідає інфінітив, пор. matyt(i). У дієслова atrodo префікс невіддільно зрісся з основою (без префікса це дієслово — rodo — має інше значення). Дієслова такого типу зазвичай виражають ненаправлену дію, невизначений стан діяча14. Слова regis, rodos(i) насправді є безособовими формами. Безособовість зумовлена здатністю цих форм виражати неозначену особу та їхнім лексичним значенням (виражають самочинну, стихійну дію, незалежну від волі діяча); крім того, їхня безособовість пов’язана з функцією зворотної частки. Як і інші безособові дієслова, regis, rodos(i), atrodo мають дефективні парадигми — форми третьої особи всіх часів і форми третьої особи умовного способу. Коли ці дієслівні форми виступають вставними, модального значення можуть набувати майже всі вони, за винятком форм майбутнього часу дійсного способу (regėsis, rodysis, atrodys) та умовного способу (regėtųsi, rodytųsi). Чому форми майбутнього часу не виступають вставними? Морфологічні форми часу дієслова фіксують відношення дії до моменту мовлення15. Уживані в реченні форми часу (та інші мовні елементи, що виражають час) вказують на синтаксичний час, який визначається відповідно до обраної мовцем точки відліку часу. Ця точка відліку може збігатися з моментом мовлення лише в спілкуванні- 12 Laigonaitė A. Min. veik., p. 11; Lietuvių kalbos gramatika, t. 3, p. 484; Александров Н. М. До питання про класифікацію частин мови в індоєвропейських мовах. – У кн.: Питання теорії частин мови (на матеріалі мов різних типів). Л., 1968, с. 109–110; Мустейкиене И. Указ. соч., с. 145; Петров Н. Е. Указ. соч., с. 16. 13 Labutis V. Dalelytės ir jų vieta kalbos dalių tarpe. – Kn.: Literatūra ir kalba. V., 1962, t. 6, p. 365. 14 Paulauskienė A. Dabartinės lietuvių kalbos veiksmažodis. – V., 1971, p. 21, 25. 15 Paulauskienė A. Gramatinės lietuvių kalbos veiksmažodžio kategorijos. – V., 1979, p. 168. 80 … у необхідній ситуації16. Вставні конструкції є відносно автономним синтаксичним елементом, і їхнє часове значення визначається окремо. Часове значення вставних конструкцій визначається співвідношенням моменту усвідомлення змісту або виникнення думки з моментом мовлення17. Зазвичай думка виникає в момент мовлення, тому слова зі значенням модального сумніву regis, rodos(i), atrodo найчастіше вживаються у формі теперішнього часу; зовсім неважливо, чи згадана в висловлюванні, у достовірності якого сумніваються, подія відбувається, відбулася чи ще тільки відбудеться. Пор. Rodos, raudonuoja (raudonavo, raudonuodavo, raudonuos) visa padangė. Якщо мовець раніше усвідомив сказане, якщо думка виникла раніше, слово, що виражає сумнів, може мати форму минулого часу (одноразового або багаторазового). Пор. Rodės/rodydavos, raudonuoja (raudonavo, raudonuodavo, raudonuos) visa padangė. Модальне значення сумніву та значення майбутнього часу несумісні, оскільки момент мовлення не може бути в майбутньому. Отже, форми з модальним значенням у категорії часу є повноцінними дієслівними формами. Модального значення вони набувають не тому, що перетворилися на нову морфологічну категорію — модальні слова, — а тому, що функціонують як вставні конструкції. Слід додати, що вживання форми atrodytų, як і інших форм умовного способу, що функціонують як вставні конструкції (manyčiau, sakyčiau), мотивоване радше стилістично, ніж граматично: сумнів, виражений формою умовного способу (atrodytų), має відтінки меншої категоричності, обережності, а іноді й скромності. Обсяг статті не дає змоги розглянути інші мовні елементи, які вважають модальними словами, особливо ті, що мають форму прислівника, а сказаного недостатньо для узагальнювальних висновків про всі модальні слова. Проте можна зробити кілька висновків. У слів, які, функціонуючи як вставні конструкції, виражають модальність, послаблюється індивідуальне лексичне значення, натомість формується модальне. Такої зміни лексичного значення зазнають, функціонуючи як вставні конструкції, і слова, які не набувають модального значення. Форми окремих слів, що функціонують як вставні конструкції, зазвичай мають найслабші категорійні ознаки відповідної частини мови. Через сталу синтаксичну функцію та автоматизоване вживання вони можуть скорочуватися, але не закріплюються на особливому морфологічному ступені модальних слів, а безпосередньо переходять у частки, наприклад: berods, esą, rasi, tarsi, tartum тощо, частково й galbūt, turbūt, mat; зазвичай вони також втрачають функцію вставних конструкцій. А вставні конструкції — це не синтаксичний «простір», у якому могла б сформуватися особлива морфологічна категорія (частина мови) — модальні слова. Модальні слова литовської мови, здається, доцільніше виокремлювати як семантичну або функціонально-семантичну групу, до якої без морфологічних обмежень входили б модальні частки, модальні дієслова, прислівники зі значенням модальності та, звичайно, форми різних частин мови, які виражають модальність, функціонуючи як вставні конструкції. 16 Золотова Т. А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. — М., 1973, с. 173. 17 Пор. три по-різному визначувані значення теперішнього часу в реченні Rodos, ji ne pieną, o kraują iš manęs atima, ponaitčuke CvR V 100. Форма atima (поза реченням) вказує, що дія збігається з моментом мовлення. Час речення — теперішній, хоча дія не збігається з моментом мовлення; точку відліку часу не визначено чітко: йдеться про ще не завершену подію минулого. Rodos у формі теперішнього часу збігається з моментом мовлення, оскільки думка виникає і висловлюється в момент мовлення. 81 ВСТАВНІ ОДИНИЦІ І ПИТАННЯ ПРО МОДАЛЬНІ СЛОВА В ЛИТОВСЬКІЙ МОВІ Резюме Оскільки основним критерієм виокремлення модальних слів є їхня синтаксична функція — вживання як вставних одиниць, — у статті обговорюється морфологічний статус слів, які розглядаються і як граматичні вставні одиниці, і як центральні модальні слова литовської мови: regis, rodos(i), atrodo, matyt(i) тощо. За допомогою аналізу доводиться, що форми цих та подібних до них слів, уживаних як вставні одиниці, зберігають свої морфологічні характеристики. У цих слів модальність закріплюється у сфері їхнього лексичного значення: вони втрачають індивідуальне лексичне значення, але зберігають ядро узагальненого значення. У литовській мові, мабуть, доцільніше вважати модальні слова не особливою морфологічною категорією (особливою частиною мови), а семантичною групою слів, до якої входили б усі слова, що мають модальне значення: модальні частки, модальні дієслова, модальні прислівники і, звісно, слова, які є модальними, коли вживаються як вставні одиниці.