Iš gretinamosios anglų ir lietuvių kalbų veiksmažodžio stilistikos (pagal „Guliverio kelionių“ vertimą)

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) IZABELĖ STEPONAVIČIŪTĖ ЗІ СТИЛІСТИКИ ДІЄСЛОВА В ЗІСТАВЛЕННІ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА ЛИТОВСЬКОЇ МОВ (ЗА ПЕРЕКЛАДОМ «МАНДРІВ ГУЛЛІВЕРА») «Мандри Гуллівера» в перекладі Ю. Бальчікона можуть спонукати до зіставного аналізу з різних аспектів, зокрема й з погляду лінгвістичної стилістики, а зіставлення окремих категорій або мікросистем — допомогти виявити специфіку кожної мови, розкрити центральні й периферійні засоби вираження функціонально-семантичних категорій і показати можливості вибору доречнішої форми, яка адекватно передавала б не лише предметну інформацію, а й стилістичні додатки, викликала б ті самі асоціації та відповідала вимогам стилю. Дуже широкими можливостями стилістичного вживання наділене дієслово як у литовській, так і в англійській мові. Виражальні можливості дієслова пов’язані з категоріями часу, способу, особи, виду, стану, з наявністю особових і неособових форм, тих чи інших способів і засобів словотворення. Цей мовний потенціал є основою для утворення синонімічних рядів, членами яких можуть бути елементи різної структури (аналітичні й синтетичні), а також різних рівнів (лексичні, синтаксичні). Наприклад, в англійській мові поширені морфологізовані групи слів, які можуть заміщати граматичні категорії відповідного значення. Поряд із формами минулих часів уживаються конструкції: kept + герундій, used to + інфінітив, was a habit with somebody + інфінітив, was/were in the habit of + герундій, was/were wont + інфінітив, would + інфінітив. Говорячи про конструкцію used to+інфінітив, Р. Клоуз зазначає, що по суті вона перетворилася на форму часу1. Форми майбутнього часу можуть замінювати конструкції з дієсловом to be: to be about+інфінітив, to be going+інфінітив, to be+інфінітив, to be on the point of+герундій. Зіставляючи системи дієслова англійської та литовської мов, бачимо, що вони різняться і кількістю часових форм, і їхньою стилістичною валентністю та здатністю синонімічно замінювати одна одну. Кількісно за часовими формами переважає англійська мова. Однак у кожній мові можуть бути значення, які не мають формального відповідника в іншій мові, але це не означає, що ми не можемо передати інформацію, для якої бракує аналога, засобами іншої мови. Інакше кажучи, важлива не кількість форм, а «гнучкість» кожної з них, тобто потенціал передавати різні значення, відтінки значень і модальні нюанси. Важливо, що можливості вживання неоднакові, адже в багатьох випадках вибір часу в обох мовах визначає не його логічна функція, а здатність передавати додаткову стилістичну інформацію — емоційно-експресивні відтінки. Мовець (або автор письмового тексту) 1 Close R. A. English as a Foreign Language. – London, 1962, p. 99. 54 обирає ту чи іншу часову форму, що виражає той чи інший погляд на дію. Інакше кажучи, авторові часто важливо не стільки точно виразити час дії та її тривалість, скільки передати власну емоційну оцінку, своє ставлення до того, про що йдеться. Здатність часових форм синонімічно замінювати одна одну залежить від семантичної структури, тобто від сем, наявних або потенційних у категоріальному значенні. Для реалізації цих сем потрібен певний лінгвістичний контекст — надфразна єдність, синтаксична структура речення, слова або групи слів, що виражають обставину часу, часові форми інших дієслів, сполучники тощо. Зумовлена контекстом експресивність — основне джерело виражальних засобів. З іншого боку, слід окремо говорити про ті форми, у яких певне модально-експресивне навантаження можна вважати компонентом парадигматичного значення. Таких стилістично маркованих граматичних форм небагато, проте вони істотно збагачують стилістичний арсенал мови. У системі дієслова англійської мови до форм, позначених модально-експресивними відтінками, належать емфатичні форми Present, Past та Imperative з інтенсифікатором денотативного значення «do», варіанти заперечних форм Past Indefinite felt not, knew not, а також заперечна форма імператива без допоміжного дієслова «do». Стилістично маркованими вважаються також архаїчні форми, що надають текстові історичного характеру й патетичного звучання². Наприклад: Те, що ви розповіли мені про війну, — сказав мій господар, — справді найкраще показує дію того розуму, на який ви претендуєте. (с. 224) Усе, що ви розповіли мені про війни, — сказав господар, — дуже добре свідчить про ваш розум, яким ви вихваляєтеся (с. 246) Я вигукнув у захваті: щаслива нація, де кожна дитина має бодай шанс стати безсмертною! (с. 191) Крім того, граматична форма може бути ознакою певного функціонального стилю. Так буває тоді, коли її вживання можливе лише в контексті певного стилю. Насамперед це форми з урочистим, поетичним, архаїчним відтінком, а з іншого боку — форми з виразно розмовним характером. Наприклад, форми дієслова «to speak» — «spoke» і «spake» — з морфологічного погляду є варіантами минулого часу, але стилістично це два різні способи передати той самий семантичний зміст, адже вони виразно різняться сферою вживання та стилістичним забарвленням. «Spoke» — нейтральна форма, а «spake» — архаїчна, придатна для урочистого стилю. Додавання закінчення -ed до дієслів, які змінюють голосний або отримують суфікс -n, надає формі розмовного, навіть вульгарного відтінку, наприклад: seed (=saw, seen), knowed (=knew). Виразно розмовним є вживання форми Present Perfect без допоміжного дієслова «have», наприклад: been (=have been), seen (=have seen). Стилістична характеристика форм такого типу виразно виявляється, коли їх уживають поряд із нейтральними. Передусім це стосується художньої літератури, де семантичний і стилістичний потенціал форми розкривається та реалізується повною мірою. Друга така сфера — розмовне мовлення. 2 Ильиш Б. А. Строй современного английского языка. — Л., 1971, с. 354, 356—358. 55 Порівнюючи оригінал «Мандрів Гуллівера» з перекладом, можна простежити, як використовуються виразні властивості дієслова в оповіді, яку не перериває й не урізноманітнює діалог. Крім того, коли той самий оповідач описує події та передає думки й слова інших персонажів, немає того мовного розмаїття, яке зазвичай створюють персонажі. Така оповідь може стати монотонною. З іншого боку, коли оповідь ведеться від першої особи, усі події висвітлюються суб’єктивніше: оповідач не лише відтворює події чи пригоди, а й інтерпретує їх, показує своє ставлення до того, що відбувається, оцінює вчинки інших. Такий суб’єктивний погляд змушує шукати експресивні засоби вираження. І тоді обирають одну форму із синонімічного ряду, а різні синонімічні форми вживають поперемінно. Одним із випадків синтагматичного вживання часів є вживання теперішнього, минулого й майбутнього часу для позначення узагальненої дії. Йдеться про дії (або стани) невизначеної тривалості, актуальні постійно, а також про дії, що повторюються час від часу або постійно, властивості чи здатність персонажа щось робити, характерні риси тощо. Подібним чином можуть уживатися форми англійських часів Present Indefinite, Future Indefinite і Past Indefinite, хоча останні трапляються доволі рідко. Чимало прикладів узагальненого вживання часів можна знайти в малих жанрах литовського й англійського фольклору: прислів’ях, приказках, загадках та інших висловах, що узагальнюють людський досвід. Уведені в оповідь, такі узагальнювальні вислови звучать як сентенції, повчання. Напр.: Він сказав, що якби й справді існувала країна, де лише яхуси були б наділені розумом, то вони неодмінно мали б бути панівними тваринами, бо розум зрештою завжди бере гору над грубою силою. (p. 220) Він сказав, що якби справді знайшлася така країна, де самі лише яхуси були б обдаровані розумом, то вони мали б там панувати, бо з часом розум завжди бере гору. (p. 240) Але гуїгнгнми, які живуть під владою розуму, «не більше пишаються добрими якостями, якими володіють, ніж я тим, що не хочу позбутися ноги чи руки, чим жодна розсудлива людина не хвалилася б, хоча без них мусила б бути нещасною. (p. 265) Але гуїгнгнми, якими править розум, не більше пишаються своїми добрими якостями, ніж я тим, що маю дві ноги й дві руки: адже жодна людина при здоровому глузді не хвалитиметься цим, хоча почувалася б дуже нещасною, втративши їх. (p. 289) Опинившись у «чужому» середовищі, форма рельєфно вирізняється й привертає увагу читача. Форми теперішнього часу загалом найчастіше транспонуються зі стилістичних міркувань, оскільки категоріальне значення цього часу є ширшим порівняно з категоріальними значеннями інших часів. У певному контексті теперішній час литовської мови може синонімічно замінювати будь-який інший час: простий минулий, частий минулий, майбутній. 56 коли потрібно образно, емоційно передати ситуацію в минулому або майбутньому часі. Теперішні часи англійської мови — Present Indefinite і Present Continuous — також часто транспонуються, щоб створити той чи інший стилістичний ефект. В англійській мові форму теперішнього часу групи комунікативних дієслів (to hear, to observe, to say, to tell, to write) можна вживати замість минулого часу, розповідаючи про події минулого. У литовському розмовному мовленні подібні випадки вживання також досить поширені. У текстах обох мов, які розглядаються, таких прикладів чимало. Пор., наприклад: Я також виявляю, що друкар був настільки недбалим, що переплутав час і помилився в датах моїх численних подорожей та повернень, не зазначивши ні правильного року, ні правильного місяця, ні дня місяця; і я чую, що оригінальний рукопис знищено після публікації моєї книги. (p. 27) Далі, я бачу, що ваш друкар був жахливо недбалим: він переплутав часи моїх відплиттів і повернень, ніде не зазначив справжнього року, справжнього місяця чи справжнього дня місяця, а тепер чую, що після виходу книги рукопис знищили, а копії я не маю. (p. 9) Форми теперішнього часу цих литовських та англійських дієслів засвідчують, що повідомлення, яке мовець або автор отримав і тепер передає іншому, усе ще є для нього актуальним. Майбутній час не поступається теперішньому щодо можливостей стилістичного вживання. «Дія, виражена формами майбутнього часу, належить до майбутнього, тому на неї можна дивитися з упевненістю, що так неодмінно буде, із сумнівом, подивом, рішучістю тощо. (...) Тут можна розпізнати модальні відтінки готовності діяти, рішучості, твердої впевненості, сумніву, необхідності, погрози, неминучості, іронії та інші»3. Оскільки модальні значення обов’язку, можливості, наміру тощо близькі до значень майбутньої дії й легко з ними поєднуються, майбутній час набуває модальних відтінків незалежно від того, якими засобами його виражено. Обов’язок, який в англійській мові виражено майбутнім часом, у литовській може передаватися формою теперішнього часу. Наприклад: Нарешті, за умови складання урочистої присяги дотримуватися всіх наведених вище статей згаданий Людина-Гора отримуватиме щоденну пайку їжі та напоїв, достатню для утримання 1728 наших підданих, а також вільний доступ до нашої королівської особи та інші знаки нашої прихильності. (p. 53) Склавши урочисту присягу виконувати раніше перелічені пункти, Людина-Гора щодня отримує стільки їжі та напоїв, скільки споживають тисяча вісімсот сімдесят чотири наших підданих, а також дозвіл вільно приходити до імператора й користуватися іншими нашими милостями (p. 38) 3 Paulauskienė A. Dabartinės lietuvių kalbos veiksmažodis. – V., 1971, p. 90. 57 Формою майбутнього часу в литовській мові можна виражати припущення, непевність у момент мовлення, тому вона добре підходить не лише для передавання аналогічного значення часу Future Indefinite в англійській мові, а й для передавання модальності, вираженої іншим способом. Наприклад: Загалом поведінка цих тварин була настільки впорядкованою й розсудливою, настільки кмітливою та розважливою, що зрештою я дійшов висновку: вони, мабуть, і справді були чарівниками (p. 207) Загалом ці тварини своєю поведінкою виявляли стільки розуму й кмітливості, що я почав думати, чи не були вони якимись чарівниками (p. 224) Дію в найближчому майбутньому, якщо майбутня подія не лише передбачається, а до неї вже готуються в момент мовлення, можуть передавати форми часу Present Continuous. Цей аспект «планування» чи «підготовки» обмежує вживання форм часу Continuous: їх доцільно використовувати, коли йдеться про діяльність людини. У контексті минулого часу відповідно вживають форми часу Past Continuous. Пор., наприклад: Після трьох років марних сподівань, що справи поліпшаться, я прийняв вигідну пропозицію капітана Вільяма Прічарда, командира судна «Антилопа», яке здійснювало плавання до Південного моря. (p. 32) Даремно прочекавши три роки, сподіваючись, що справи налагодяться, я нарешті отримав запрошення від капітана Вільяма Прічарда, судно якого «Антилопа» готувалося невдовзі вирушити до Південного океану. (p. 14) Я збирався розповісти ще докладніше, коли мій господар наказав мені замовкнути. (p. 225) Я хотів ще дещо розповісти, але господар наказав мені замовкнути. (p. 246) Те, що виражається формами часу Past Continuous, у литовських реченнях передається дієсловами ruošėsi, norėjau і обставиною часу, що вказує на найближче майбутнє, netrukus. Крім згаданих форм часу Continuous, дію в найближчому майбутньому в англійській мові можна виражати конструкціями: to be about + infinitiyvas, to be + infinitiyvas, to be on the point of + gerundijus, to be going + infinitiyvas. Остання конструкція вживається частіше за інші для вираження майбутньої дії. Описуючи діяльність особи, ця конструкція може виражати модальні відтінки волі й наміру. Наприклад: Я збирався піти за ними. Я хотів був піти за ними (p. 78). (p. 88) І тут значення англійського часу в литовському реченні пояснюється семантикою дієслів. Тут можна також згадати випадки, коли обов’язок або наказ, виражені формами майбутнього часу в англійській мові, у литовській передаються дієсловами gali, neturi teisės, turi. Пор., наприклад: 58 По-перше, Людина-Гора не повинна залишати наших володінь без дозволу, скріпленого нашою великою печаткою. (p. 52) Згадана Людина-Гора у вільний час повинна допомагати нашим робітникам піднімати певні великі камені, щоб накрити стіну головного парку та інші наші королівські споруди. (p. 53) Людина-Гора не має права виїжджати з наших володінь без дозволу, скріпленого нашою печаткою. (p. 36) У години відпочинку Людина-Гора має допомагати нашим робітникам підіймати великі камені для спорудження стіни парку та імператорського палацу. (p. 38) Отже, форми майбутнього часу не обов’язково позначають майбутню дію чи стан, а ці значення не завжди передаються формами майбутнього часу. Говорячи про стилістичну адекватність перекладу в широкому розумінні, тобто про прагнення перекладача не лише передати логічну інформацію твору, а й зберегти авторський тон, слід наголосити: якщо в одному місці не вдається знайти стилістично адекватного відповідника, то в іншому нейтральній англійській формі вдало відповідає виразніший, емоційніший засіб вираження, завдяки такій компенсації зберігається загальний стиль оповіді. Наприклад, емфатичні форми англійського дієслова не завжди передаються посиленням денотативного значення дієслова, проте нейтральні безособові речення часто перекладаються виразнішими особовими формами дієслова: Але неможливо висловити = Ніяк не можна було висловити, To return from this digression = Beɨ grįžkime prie savo pasakojimo. Як противагу англійським архаїчним формам у перекладі знаходимо форми, рідше вживані в сучасній литовській літературній мові: būta pranešta; prašiau, kad niekam nesakinėtų. Досить часто вживаються дієприслівникові форми: nešte nunešė, drauste uždraustų, vengte vengia. Пор., наприклад: Я також попросив, щоб про те, що моє тіло вкрите несправжнім одягом, ніхто, крім нього самого, не дізнався — принаймні доки не зноситься мій теперішній одяг; а щодо того, що помітив рудий коник, його слуга, то його честь міг наказати йому приховати це. (p. 216) Я також просив, щоб він нікому не розповідав про покривало на моєму тілі принаймні доти, доки воно зовсім не розірветься, а тому рудому коникові, своєму слузі, категорично заборонив комусь про це прохопитися. (p. 236) ІЗ ЗІСТАВНОЇ СТИЛІСТИКИ ДІЄСЛОВА АНГЛІЙСЬКОЇ ТА ЛИТОВСЬКОЇ МОВ (НА ОСНОВІ ПЕРЕКЛАДУ «МАНДРІВ ГУЛЛІВЕРА») Резюме У роботі розглядаються деякі випадки стилістичної транспозиції часових форм, їхня взаємозамінність, а також можливості стилістичної компенсації суб’єктивної експресії неадекватних часових форм. Унаслідок контрасту між парадигматичним значенням форми та її синтагматичним значенням, набутим під час транспозиції, виявляється потенційна багатозначність форми, виникають емо- 59 ційно-експресивні нашарування. Зокрема, значення позачасовості стає основою і джерелом переносного вживання форм теперішнього часу. Майбутній час позначає дію, що має відбутися і ще не реалізована, тому в його семантиці потенційно закладені певні модальні відтінки. Певної модальності набувають і інші форми, що виражають майбутню дію. Порівнюючи часові форми англійської та литовської мов, очевидною є кількісна перевага англійської мови. Однак із погляду виражальних можливостей мови важливішою є не кількість форм, а їхня потенційна багатозначність, їхня здатність узяти на себе стилістичне навантаження: суб’єктивно-оцінну модальність.