J. Balčikonio pažiūros į paveldėtąją leksiką

LIETUVIŲ KALBOS SANDAROS TYRINĖJIMAI LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVI (1987) VYTAUTAS VITKAUSKAS ПОГЛЯДИ Й. БАЛЬЧИКОНІСА НА СПАДКОВУ ЛЕКСИКУ Проф. Й. Бальчіконіс ніде спеціально не виклав цих поглядів, як і багатьох інших теорій, якими керувався: їх потрібно збирати по крихтах. Почати слід зі спогадів. У 1954 році під час різних канікул я записав понад 200 слів і передав їх професорові. Ці записи було розглянуто, і за кілька днів професор висловив зауваження, які слова добрі, а які непотрібні для LKŽ1. Те, чого не було засвоєно від батьків (який недолік: krá.utuvie rä·da trú·kuma), було непридатним і поганим: «Для словника, для науки важливі слова й форми, що йдуть із сільських домівок». Улітку 1954 року мені довелося побувати поблизу Жвирждайчяй, звідти також було дещо записано. Восени все було подано професорові. Один листочок він відкладає набік і каже: «Чи ти справді чув? Це жмудське слово, і наголос у ньому інший». Ми говорили про іменник dudrd: літній сувалкієць справді сказав audra, воно відрізнялося від жмудської форми áudros; мені такий наголос здався дуже дивним, тому я записав це як новинку. «У селі люди всього навчаються з радіо, газет, кажуть це на певний час, але це не скарб діалекту, не засвоєне від батьків». Так він навчав постійно, а також у спеціальному курсі з лексикографії, що відбувався в осінньому семестрі 1953 року: історично цінними є слова й форми, що вживаються здавна (тобто успадковані). Лексикограф А. Ліберіс згадує, що проф. Й. Бальчіконіс завжди відкидав картки навіть із реченнями, які містили такі новотвори (1985.V.28). Такого погляду на діалектну лексику Професор дотримувався все життя. Про це свідчать і перші два томи першого видання LKŽ — у них не знайти діалектних новотворів, тимчасових, скороминущих фактів. Такий погляд проступає з виступів Професора на захистах дисертацій. У RR I 299 прямо сказано, що ligoninė, stiklinė, dėnpinigiai, juodlubės, lygsvara, savamokslė, savimeila, с. 300 ańtspauda, filma, kombáinga, с. 301 krautuvė, pamoka, stalius — це не слова діалекту басейну річки Мітува, а запозичення ззовні, тому вони непридатні для розгляду морфологічної будови діалекту. Про чужі діалектам явища йдеться також у «Друскінінкайських піснях»: «Деякі пісні, очевидно, прийшли з інших діалектів, тому трапляються слова й форми, які не цілком прижилися в цьому діалекті й уживаються співаками по-різному. Скажімо, звичні для цього діалекту слова — motulė, motkė, але слово motina для нього чужіше, і його вимовляють неви- 1 Mūsų kalba, 1985, Nr. 1, p. 28. 13 роди: мо́чина, mócina, motina тощо. Читач помітить і інші чужі діалекту речі»². Два томи LKŽ, підготовлені Й. Бальчиконісом, також містять успадковану лексику, уживану щонайменше кількома поколіннями діалекту (лише незначними винятками є armija – LKŽ I 252, ánglas – LKŽ I 111, biblija – LKŽ I 657, centas – LKŽ II 7, čementas – LKŽ II 7, fabrikañtas Gs – LKŽ II 847, fazañdas Gs «такий птах» – LKŽ II 848, ferma Slm – LKŽ II 849; до винятків можна зарахувати хіба що ánstolis Mrj – LKŽ I 124 і ánstolis LKŽ I 141 «судовий чиновник», átmušas «фотографія» Smn – LKŽ I 330 із позначкою неол., biznis Kp із позначкою св. – LKŽ I 711, bánka і bánkas із позначкою germ., sl. – LKŽ I 526, bañkieta і bañkietas із позначкою sl. – LKŽ I 526, bankrótas із Gs із позначкою sl. – LKŽ I 527, byla із позначкою неол. Kn – збірник канцелярських документів тощо). Задуманий Й. Бальчиконісом LKŽ був збірником лексики розмовної мови (діалектів). Лексика мала бути успадкованою, нею мали користуватися в розмовній мові щонайменше кілька поколінь. Історичний характер лексики був дуже придатний для різноманітних досліджень, адже лише успадкована лексика має ізоглоси й важливіша для науки (історичної граматики, етимології, історії, етногенезу тощо). Насправді Й. Бальчиконіс чудово розумів стан діалектної лексики й завжди наголошував, що поряд із засвоєною від батьків, тобто успадкованою, лексикою люди, які розмовляють діалектом, уміють сказати багато слів, форм і конструкцій, засвоєних із газет, радіо, документів волосної та районної адміністрацій, на зборах. У своєму словнику він усіляко уникав таких новотворів, вважаючи їх не надбанням діалекту, а тимчасовим явищем. Зрештою, на сільське мовлення впливають навіть жаргон, погана мова сільської інтелігенції або літературна мова* тощо. Тут маємо велику й важливу проблему. Чи фіксувати все мовлення, чи зважати на історичність, успадкованість? Для сільського мешканця, який говорить діалектом, усе одно: потрібне якесь слово — він його й уживає. Чи публікувати все, що чуємо в говірках, як усе це інтерпретувати? Існують дві думки. Одні публікують усе, що спроможні зафіксувати. Таким, наприклад, є латвійський діалектний словник Е. Кагане та С. Раге «Ērģemės vardnīca» (т. 1—3)³, а також польський словник, який нині видають лексикографи «Słownik gwar polskich»: absolucja (1.1, 25), absolutnie (1.1, 25), absolwent (1.1, 25), abonament (1.1, 24), abstynent (1.1, 26), administrator (1.1, 35), adiu (1.1, 34), adiutant (1.1, 34), agresja (1.1, 48), agrotechnika (1.1, 54), algebra (1.1, 94), balansować (1.2, 308), balustrada (1.2, 318) тощо.⁴ LKŽ, задуманий і спочатку виданий як словник розмовної мови, публікував успадковану лексику говірок. Починаючи з III тому, після певної зміни типу словника (суворо дотримуються принципу тезауруса), до нього включають усю лексику, водночас змінився й характер діалектних фактів ² Druskininkų dainos / Užrašė Juozas Balčikonis. – V., 1972, p. 9. * У цьому томі синонімічні терміни літературна мова і загальновживана мова залишено такими, як їх уживають автори статей. – Редакційна колегія. ³ Apie tai žr. Vitkauskas V. (Rec.) – Baltistica, 1981, t. 17, p. 102—104; Rekēna A. (Rec.) – Latviešu valodas kultūras jautājumi, – Rīga, 1978, 14 laid. 217—223. lpp. ⁴ Про непридатність таких слів для діалектних словників через їхню миттєвість і відсутність історії див.: Филин Ф. Проект „Словаря русских народных говоров“. – М., 1961, с. 34. (Народних спотворень іншомовних слів більшає і в томах LKŽ, див. ramãtas, raperãcija тощо.) 14 трактування. Почало більшати (особливо від VI тому) слів і форм, наявних лише в загальнолітературній мові, а не в говірці, тобто непоходжених у спадок. Коли їх подають поряд зі старими й успадкованими (і без жодних позначок), дослідники, які гірше знаються на словах певної литовської говірки, можуть зовсім заплутатися (і часом таки плутаються!). Особливо всіх може збити з пантелику переконання, що в словнику зібрано діалектні, тобто успадковані слова. Адже етимологія багато в чому спирається на географію слів: baldas, baldai у значенні «предмети меблювання кімнати» наведено речення з Прієнай Toks stalas sulūžėlis — nereikalingas baldas — LKŽ I¹ 589. Так нині вживає майже вся Литва (baldai, baldai — Žml також уживає по-новому). Успадковане слово baldai було лише в Жемайтії (про це свідчать твори С. Даукантаса, М. Валанчюса та приклади з Krtn, Grg, Vkš, наведені в LKŽ I 481). Новіші факти з Žml і Prn прийшли з літературної мови, отже, це явища не говірок, а загальнолітературної мови, які можуть неабияк ввести в оману етимологів та істориків цього слова. У діалектах так уживають, але це цілком нове явище, і це треба було позначити. dėglas «смолоскип» у LKŽ II 248 подано як неологізм (ці речі Професор, свідок зміцнення й формування літературної мови, дуже добре розумів), а в LKŽ II¹ 366 його вже зазначено як факт Векшняйської говірки. Можливо, векшняйці й справді так кажуть під впливом літературної мови, але таке подання без жодних позначок змушує різних дослідників серйозно замислитися. Історія значення цього слова «смолоскип» така: neol. → говіркове вживання. Якщо забути зазначити, що це новотвір, історія слова від цього страждає. mišrainė, tas „Gimtosios kalbos“ (GK 1934, 85) naujadaras, LKŽ VIII 291 pateiktas sakiniu iš Viekšnių: Nevalgyk sausos mėsos, dėk į mišrainę. Tai visai naujas žodis tarmėje (tikrinta 1984 m. pavasarį), kultūrinis terminas, be jokių pažymų LKŽ gali visai supainioti kalbos istorikus. Dabar naujai mišrainę vartoja bemaž visa Lietuva, net Švendubrės k. į pietus nuo Druskininkų, bet tai jau šnekos faktas, ne šnektos. mūgė, що означало «великий останній ярмарок перед Масницею», — LKŽ VIII 382, нині означає загалом великий ярмарок у літературній мові. Це слово знають і носії діалектів, але найчастіше вживають його лише в розмовах із користувачами літературної мови. Речення зі Skr (LKŽ VIII 381), мабуть, саме це й показує, але, не побачивши якоїсь позначки (nj чи подібної), можна подумати по-різному й у дослідженні зашкодити історії цього слова. Новотвір paskolà після війни дуже поширився по всій Литві, змінилося навіть наголошування (pãskola). Коли в LKŽ IX 487 не зазначено його історичного характеру, цілковитої новизни, воно опиняється в одному ряду з успадкованими словами говірок. Це не зовсім правильно. Вельми сумнівний запис pasimėsti у значенні «розгубитися, збентежитися» як говіркового слова (Užp, Kps). Південні говірки західноаукштайтського діалекту енергійно, я б сказав, затягують до себе жаргонізми (apsivesti, randasi, gaunasi тощо), тож і тут маємо новотвір із міст, наведений без коментарів; він може багатьох ввести в оману й навіть спантеличити (див. LKŽ VIII 68). Сам Й. Балчиконіс завжди виправляв таке вживання pasimėsti, а К. Улвідас кілька разів засуджував таке значення по радіо. Оскільки в DŽ¹ 515 рекомендували вживати pasimėsti у такому значенні, воно почало швидко поширюватися, і його стали вживати навіть Ю. Балтушіс та інші письменники. 15 Слово rankenūkas, наведене в L.K.Ž XI 164 з Jurbarkas, — це модифікація новотвору А. Саліса ranki-nūkas5, а це лише випадковий факт, цікавий хіба що із соціологічного погляду. Неологізм reikmuõ записано в Brs і подано в L.K.Ž XI 387 як діалектне слово. Його новизну (старі люди навіть тепер його не знають і, коли їх розпитують, не називають) якось треба було позначити. Новотворами degtuką, laikrodį, mokyklą, raidę нині користуються всі литовці, але походження цих слів нам відоме, як і балтистам та литуаністам інших країн (додамо лише, що mokyklė, наведене в L.K.Ž VIII 320 з Шилуте, — помилковий запис: вимовлене по-німецьки l та дещо відсунутий назад після нього голосний a слід вважати проявом основи на ė). Тут відсутність позначки про новизну — незначна вада (хоча така позначка теж була б корисною). Із писемної мови до жемайтів прийшло дієслово ruõštis (вимовляють ruõštėis, ruõšti's зі збереженням фонетики); тут змінився акцент (згадаймо слова К. Буґи про таку «метатонію» — RR III 789). Форми riõšti у L.K.Ž XI 974—980, наведені без жодних позначок із Kl, Lk, Lc, Všv, Prk, — цілком нові явища, які тут не враховано (ruõšmininkas, -ė з Užv — L.K.Ž XI 974 — це, мабуть, оказіоналізм, бо його ніяк не вдалося почути й розпитати навіть у тому самому селі Таляняй, де його записали: там немає навіть ruõštis, уживають лише apyvoką eina, žygiuojas, а назву для такого працівника розпитати не вдалося; її не чули й місцеві інтелігенти). Або, скажімо, ціле речення з Padubysys: Toks žvejotojas išsirengia nuogas — L.K.Ž XI 451. У тому краї немає ані rengtis, ані nuõgo — це слова, що прийшли з літературної мови, а не надбання говірки й не спадщина. Форму rengti з новою «метатонією» rẽngti записано з Pp, Vlkš (також без жодної позначки); вона може неабияк заплутати етимологів і діалектологів. Такий список можна було б укласти довгий. До нього належали б і діалектні слова, що випадково потрапили кудись: būras до Užv (L.K.Ž I 958; L.K.Ž I¹ 1172), жем. kūlis до Ігналінського краю (L.K.Ž VI 837), krūpis до країв Капсукаса й Укмерге (L.K.Ž VI 716), krūpis до Рокишкіського краю (L.K.Ž VI 652), якесь жемайтське nibrė до Капсукаса й Кракесе (L.K.Ž VIII 769), тварина з аукштайтських говірок rūpūžė до Калтиненая (L.K.Ž XI 837). Це вже окреме питання, яке також варто було б дослідити. Переважно це буде робота студентів, які прагнули догодити Професорові. Те саме стосується багатьох фактів наголошування (і загалом уживання слів). Наприклад, нового наголошення слова audra — audrā — у L.K.Ž I 375 зовсім не наведено. У другому виданні aud-rà (4) подано лише з DŽ, і це цілком правильно (ми всі знаємо, що в багатьох місцевостях говіркова мова вже має наголос на закінченні під впливом літературної мови, але навряд чи це важливо для історичних досліджень — це факт, який важливо знати для соціології та майбутнього акцентології). Нових варіантів не наведено для dailė (L.K.Ž II² 222) — міське dailė, dailė; ýda (L.K.Ž IV 7) — міське ydà; kárdas (L.K.Ž V 271—272) — міське kárdas; 2 kibiras (L.K.Ž V 725) — міське kibiras; lažintis (L.K.Ž VII 216—217) — міське lažintis; lažininkas (L.K.Ž VII 216) — міське lažininkas; lėšos (L.K.Ž VII 381) — міське lėšos; lúomas (L.K.Ž VII 691) — міське luõmas тощо. В інших випадках спостерігаються значні коливання. Ось óda (1), слово жемайтів і прусських литовців, має зазначений діалектний варіант odà (4) зі Skr, Plv, Gs (схоже, без жодних позначок, 5 Salys A. Rinktiniai raštai. — Roma, 1976, t. 1, p. XIX. 16 що вживалося споконвіку, як і в Жемайтії та Прусській Литві, і може вводити в оману дослідників, особливо тих, хто гірше обізнаний із сучасними явищами мовних змін). До речі, похідні слова ododbirbys, ódaraugis та інші мають лише корінь із твердим наголосом (LKŽ VIII 994 та ін.). Пор. також слово prógą, здавна слово 1-ї акцентної парадигми; частина користувачів літературної мови наголошує його за 4-ю парадигмою. Це досить нове явище, у говорах його історія налічує лише кілька десятиліть, тому наведені без позначок приклади progóš Kžž, progà Škn, Pv – LKŽ X 785 можуть змусити будь-якого історика акцентології чи етимолога неабияк поламати голову. rūšis (1): у жемайтських і пруссько-литовських говорах rūšė Lk, Pvn, Pgg, rūšis Šv, Sg – LKŽ XI 1029–1030; (нове) rūšis (4) Sb, Žln; про це слід було повідомити, щоб не виникало труднощів під час етимологізації та опису історії слова (rūšiuoti загалом є новотвором, тож прикладів із говорів, особливо з Ig, Ar та інших місцевостей, слід було навести менше). skarda: здавна Slnt, Krš, Sv (Pls — несподіваний приклад); skardà Rs (кухонне знаряддя — новотвір у GK 1934, 86) — тут обов’язково треба було поставити позначку, адже це важливо для етнографії та інших галузей науки (похідне слово skárdas має лише один варіант). kaina, це давнє жемайтське слово й слово прикордонних аукштайтських говорів, яке щасливо потрапило до літературної мови, тепер дехто наголошує як kainà. У LKŽ V 57 для Als наведено kainą (запис Ю. Яблонскіса?), але це також не має історичного підґрунтя; можливо, це неточно почутий циркумфлекс, коли його зламова частина припадає і на другий елемент дифтонга (це знає кожен дослідник жемайтського говору). Таких прикладів є й більше. Говори багато чого перейняли з міст і містечок, але це не є цілковитою власністю говорів. Неможливо уявити собі замкнений говір, та й так і має бути, але такі новації слід характеризувати (як-от LKŽ I 368 atvirūkas, названий неологізмом), тоді все стає зрозумілим і зручним для дослідників. (LKŽ відмовився від позначки neol. для нових слів, що прижилися, тому тепер її не ставлять.) До всіх цих прикладів наголошування пасують слова К. Бюги: «Наші інтелігенти вимовляють слова (áudra, áuklėti, dailė та ін.) нелюдськи, тобто ставлять наголос там, де його немає в народній мові» (K. Būgos RR III 785). Не має значення, як ми оцінюємо історичність діалектних фактів (кожен із них по-своєму важливий), але так чи інакше в історичному LKŽ завжди слід зазначати характер слова чи конструкції, їхню новизну. Тепер діалектні факти часто подаються як факти одного часу: успадкована лексика й лексика, що нещодавно прийшла з літературної мови, подаються однаково. Наші говори нині ніби проціджені крізь сито літературної мови, їхня лексика дуже строката (давня, успадкована помітно відступає) — шар запозичень із літературної мови, якщо так можна сказати, великий, тому слід лише радіти, коли в томах LKŽ починає з’являтися скорочення nj., наприклад, біля слова saldainis (LKŽ XII 62), яке показуватиме науковцям справжній стан слів, їхню історію. Якщо цього немає, то всі ми можемо гадати, чим є шолом (новотвір), обладунок (новотвір), північ (новотвір) та ін. У картотеці новації з’являються надзвичайно швидко: жемайтське слово «північ» та слово з прилеглих до Жемайтії місцевостей šiaurė навіть добрі збирачі записали з Kč, Kpč, Švnč, Vrn та ін., хоча ще зовсім недавно там було лише žiemai (так і досі кажуть старші). А šie-ndinio (новотвір К. Гайвениса), пружини, бутерброди, бутерброди з маслом та ін. — це вже цілі пласти. Лексикографи мають бути вправними діалектологами, які знають носія говору 17 …вивідати про якісь нові слова з минулих часів. Сільські люди завжди кажуть правду, тому лексикографи мають попереджати користувачів словника про новизну певного факту. J. Balčikonis завжди дбав про достовірність фактів і справжність діалектних даних (нині LKŽ у цьому неабияк кульгає, бо картотека стає строкатішою, знання діалектів слабшає, а говірки відмирають). LKŽ мав би послідовніше й чіткіше позначати новотвори говірок, як це вже робиться у XII–XIII томах. Нині діалектні факти всюди слід оцінювати історично. Інакше в говірках знайдемо все, що тільки забажаємо. До історичного трактування діалектних фактів завжди прагнув J. Balčikonis. ПОГЛЯДИ Ю. БАЛЬЧИКОНІСА НА УСПАДКОВАНУ ЛЕКСИКУ Резюме Погляди Ю. Бальчиконіса на успадковану лексику ніде не були ним чітко сформульовані, однак він завжди вчив, що досліджувати й записувати треба лише ті факти діалектних систем, які успадковуються від покоління до покоління. Про це можна судити з його лекцій, статей, опублікованих у «Вибраних творах», редагування перших томів словника литовської мови та принципів укладання його картотеки. Для вивчення мови в діахронічному аспекті (етимологія, історія мови тощо) необхідно фіксувати питомо успадковану діалектну лексику, оскільки велика кількість слів літературної мови (особливо слів на позначення сфери культури) постійно проникає в діалекти; такі слова, як правило, мають недавню історію вживання (кілька десятків років або лише кілька років) і тому часто спотворюють правильне уявлення про ареали, що склалися здавна. Це — минуще явище; наявність таких слів у діалекті не є мовним фактом, найчастіше їх уживають у розмовах із приїжджими «культурними людьми». Тому, щоб передати справжній стан діалектної системи й уникнути плутанини, лексику, не успадковану діалектами, у словниках (словнику литовської мови та діалектних збірниках) слід позначати спеціальною ремаркою.