Dėl LKŽ žodžių „įmislė“ ir „įžaistis“

Про слова LKŽ įmislė та įžastis 1. Слово įmislė (LKŽ IV 68: įmislė? (ориг. įmiesle) ім. нагода, оказія) взято з повісті письменника-дидакта Петра Гомалевського «Відвідини старенького» (1853). Тут воно вжито двічі — у формах однини знахідного та множини родового відмінків: o vienok rejk cze pasymyslity, nes cze turem gera imiesle ant pagelbiema artyma; … žmones jeszka tokiu imieslu, idant par dawymą pagalbas artymui, galėtum padauginty gerus darbus sawa… (с. 40). Автор повісті пояснив це слово у примітці польською: okazya, тобто нагода, привід, слушна можливість. Слово П. Гомалевського imiesle — очевидний латвізм, пор. лат. iemēls «докір; привід»; К. Мюленбах у своєму словнику (ME II 44) з письмового джерела «Lat-golas Wôrds» наводить також форму iemesle «причина». П. Гомалевський ужив це слово невипадково. Служачи князівським урядником тривалий час у Латгалії, в Ілуксте, він, безперечно, постійно стикався з латиською мовою, а можливо, і трохи нею оволодів. Форма слова в його повісті може відображати діалектну вимову, оскільки значна частина латгальських говірок замість ie вимовляє довге i, а замість вузького ē — дифтонг ie (Rudzīte, 1964, с. 273, 281 і далі). Відновивши поширений у латиській літературній мові вигляд слова, маємо iemēslē «докір; привід». Слово iemēls із довгим кореневим ē також засвідчене в латиській мові: iemēls² з Ніґранди (див. ME II 45). Оскільки довгий ī П. Гомалевський позначав літерою i (пор. його idant ~ y dant), це слово слід відновити в нашій мові як ymislė, тобто в його діалектній формі (але навряд чи у формі літературної латиської мови: iemēslē). 2. У LKŽ IV 282 наведено слово įžastis (: įžastis, -ies ім. (?) S. Dauk. «причина»), яке, як свідчить картотека LKŽ, взято з речення «Історії Литви» С. Даукантаса, виданої у США: Vienok visoje toje Lenkų ūkės namkarėje Lietuvių giminės namie lindoję; negal žinote ižasties to jų ramumo, turėjo būti ar didei nuvarge dabar, minavotose Gudų karėse, ar patys nekibinamais nenorėjo be lyzciaus karės pradėti (Lietuvos istorija, 1893, с. 134). У рукописі «Жмудської історії» (оригіналі), що зберігається в рукописному відділі бібліотеки Інституту литовської мови та літератури, цитоване речення має такий вигляд: Wienog wisso to mumkarie Lankų ukes, Lethuwi gimines numei lindoię negal žinote ižasteis (viršuj šio žodžio paaiškinta: liczaatis — B. V.) to iu rumuma, turieję bute ar dide nuwarge dabar mundotose Gudu karėse, ar patys nekibynamis nenorieję be licziaus karęs pradiete (Istorije Žemaytyszka, арк. 60). Як бачимо, слово įžastis, ужите у значенні «причина», відрізняється написанням від форми, наведеної в LKŽ. Так це слово пишеться не лише в «Жмудській історії», а й у рукописі перекладу повісті Я. Кампе, зробленому С. Даукантасом; пор.: Js turieje ižasti wilteis, iog krasztas amerikôs nefoley turieje bute (Rubinatio Pelužės Giwenimas, с. 180). Оскільки слово įžastis двічі, причому не в одному й тому самому творі, записане однаково, то, здається, немає підстав сумніватися в його існуванні та графічному вигляді. Інша річ — наведений у LKŽ його варіант įžais tis, який досі зафіксовано лише у згаданому виданні С. Даукантаса. Залишається нез’ясованим, на якій рукописній версії «Жмудської історії» ґрунтувалися, готуючи це видання, але навряд чи це була, як припускали, нещодавно знайдена в Ленінграді копія твору (Žilevičius, 1983), де в цитованому реченні замість цього слова 215 є lyčius ([Istorija žemaitiška], с. 116). У рукописі, використаному для видання, безперечно, мало бути слово įžastis. Įžaistim його, найімовірніше, свідомо чи несвідомо замінили упорядники, якщо це не просто коректурна помилка. Отже, до слова įžaistis, включеного до LKŽ, слід ставитися з застереженням. Спиратися все ж таки варто не на видані, так чи інакше відредаговані твори С. Даукантаса, а на надійніше автентичне джерело (і не одне), яке засвідчує перевагу форми з a — įžastis. Слово įžastis, як і priežastis, за походженням, імовірно, пов’язане з дієсловами žašti, žōšti (Lyberis, 1984, с. 74 і далі). Щодо словотвору пор. слова įžadas «зобов’язання, обітниця» та priežadas «1. обіцянка, запевнення; 2. обітниця, зарок…» Birutė Vanagienė LITERATŪRA Istorije Žemaytyszka [rankraštis] // LTSR MA Lietuvių kalbos ir literatūros instituto biblioteka. F. 1(SD)2. [Istorija žemaitiška] [rankraštis] // LTSR Mokslų akademijos Centrinės bibliotekos Rankraštynas. F. 29—1056. Lyberis A. Žadas, žodis ir jų giminaičiai // Kalbos kultūra. 1984. Nr. 48. Lietuvos istorija nuo seniausių gadynių iki Gediminui D. L. K. parašyta 1850 m. Simano Daukanto. Plymouth, 1893. T. 1. Mülenbacha K. Latviesu valodas vārdnīca. Rīga, 1925—1927, II sējums. Rubinatio Pelužes Giwenimas izgzolditas isz Teutonų kalbos į Žamajtių [rankraštis] // LTSR MA Lietuvių kalbos ir literatūros instituto biblioteka. F. 1(SD)24. Rudžite M. Latviesu dialektoloģija. Rīga, 1964. Žilevičius L. „Istorijos žemaitiškos“ rankraščio keliai // Literatūra ir menas. 1983. Lapk. 19. Dar vienas kitas žodis dėl Ardea cinerea pavadinimų Nykstančio dabar balų paukščio garnio /Ardea cinerea/ tarminis pavadinimas naujai išėjusiuose kalbos mokslo veikal uose pateiktas šitaip: liet. gėnžė, genžė „gežė, gešė, toks balų paukštis“ (Vanagas, 1981, p. 112), gėšė, genšė (sen. gemšė?); gėžė, genžė (Urbutis, 1981, p. 20). Kas tai per variantai? Kokiose kalbos sistemose funkcionuoja šie faktai ir kokia jų turėtų būti bendrinės kalbos norma? Iš dabar pateikiamų citatų matyti, kad autoriai juos visus bene laiko tolygiais, kaip ir pramaišiui įvairiose vietose vartojamais. Kaip rodo gėnžės žodžio straipsnis LKŽ III 239, jis vartotas dünininkų K. Jauniaus (Kvėdarna), A. Juškos (Kaltinėnai), K. Maciaus raštuose. Formą g’ė.n’dž’ė 1958—1976 m. girdėta sakant pačius seniausius Pävandenės, Pajūrio, Kvėdarnos, Tryškių, Rietavo šnektų atstovus, g’ė.n’dž’i — nugirsta Kuršėnuose, Šaukėnuose (Vėrputėnų k.), Kùrtuvėnuose (Užkalnių k.). Tai yra šnektos, įeinančios į vad. nosinių balsių išlaikymo zoną ir greta žodžių rōn’z’i’t’ės | rōn’z’i’t’īs | rūn’dž’i-t’i’s ~ rąžyties, b’r’ė.n’c’t’ė | b’r’ė.n’c’t’i ~ brėsti, r’ė.n’c’t’ėis | r’ė.n’c’t’i’s ~rėžties, gr’ė.n’c’t’ė | gr’ė.n’c’t’i ~ gręžti turinčios g’ė.n’dz’ė | g’ė.n’dž’i kaip savaime suprantamą dalyką. (Jaunimas dabar to žodžio nebežino, nebent pasako palyginimą 216