Gervėčių šnektos ištiktukai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989) KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS JONINA LIPSKIENĖ ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНІ СЛОВА ГОВІРКИ ҐЕРВЕЧІ Поряд із самобутніми й образними словами в околицях Ґервечі, на найкомпактнішому литовському острові на території БРСР, записано чимало звуконаслідувальних слів. Ними передаються звуки, картини чи відчуття, спричинені різними чинниками. Доречно й помірковано вживані звуконаслідувальні слова збагачують мову, роблять її жвавішою та образнішою. Ці властивості звуконаслідувальних слів ми виразно відчуваємо, читаючи, наприклад, «Паланзького Юзе» М. Валанчюса, де вони вживаються особливо часто. Як і в інших литовських говірках, звуконаслідувальні слова Ґервечі за походженням можна поділити на дієслівні, наприклад: kilst: kélti — Kāp tik kilst pāduška, tai ir vėl' rėk't' | slýst: slýsti — Dė, dė (dėjo) kōjas, slýst' t' (упав) та наслідувальні¹. Останніх записано значно більше. Їхнє творення й структура дуже різноманітні та наслідують звуки чи картини, спричинені певною дією, наприклад: blākt — Ir blākt' ugnelė ažgėso | klākt — Papadrebėjo anā kārves, klākt ir griūvo | cāk, cāk — cāk, cāk atbėga anā. За основними структурними особливостями ці звуконаслідувальні слова переважно односкладові, але є й двоскладові, рідше — трискладові, наприклад: lýžt, turlum, šebu-lāikšt. За звуковим складом кінця слова більшість звуконаслідувальних слів говірки можна поділити на формантні й неформантні. Звуконаслідувальні слова, що імітують звуки, пов’язані з різними рухами, або передають картини, які виникають під час дії, часто є односкладовими й закінчуються формантом t. Цей формант може стояти після різних приголосних, переважно після k, m, p, s (наприклад: mākt, pliōmt, cāpt, kliūšt) або після сполучень приголосних ks, kš, mp, ms, nk, rp (наприклад: vikst, pýkšt, pūmpt, krāmst, dzinkt, virpt). Чимало цих звуконаслідувальних слів виражають не саму дію, а лише доповнюють, увиразнюють і пожвавлюють спричинену нею картину, звук, відчуття, пор.: Stākt' atsistojo ir sāko | Ānas až būteliaus ir pliōmt: „Išgērsim“ | Cāpt až vuodegōs ir pagōvė | Tèp bōba kāp kliūš't' [облив окропом], tai ti ir nusmiūko paūstis (волосся) | Ānas vikst' ir nubėgo | Pýkšt' tvōrą razlāužė | Pūmpt' obuolys ir nukrito | Aš tā dėšrą krāmst' | Dzinkt' nōsin, ir ankāndo bitėlė | Vilkenyčià (вовчиця) virpt' péršoko… Іноді поряд із деякими звуконаслідувальними словами з формантом t паралельно вживаються їхні коротші відповідники без t, наприклад: Ė kōl' māno gerklė nė kuolù ažkištā, nė ratù ažsuktā, tai aš šmirš' sù paršeliù | (пор. Ānas šmir kšt vidūn) | Ir pūkš, ir neūlīpė dangūn (пор. Lipė, lipė, pupā — pūkšt, ir krito). 1 Використано матеріал, записаний авторкою під час експедиції 1970 року та зібраний із деяких збірок оповідного фольклору Фольклорного фонду Інституту литовської мови й літератури. 118 Звукосимволічних слів без форманта записано менше. Зазвичай вони закінчуються різними голосними, дифтонгами чи приголосними й нерідко імітують голоси комах та інших тварин або звуки предметів. Майже завжди те саме звукосимволічне слово повторюється два, три, а то й чотири рази, щоб підкреслити тривалість звуку дії. Деякі неформантні звукосимволічні слова нерідко лише доповнюють дію й уживаються тоді, коли потрібно виразніше передати або довшу тривалість повільної дії, або звуки й відчуття, образи, пов’язані з раптовою дією, наприклад: Bù-bù-bù – anà subijójo – nėina | Bù-bù-bù káp ėmė lapatúotie | Bžỹ, bžỹ – bitėlė lėkia | Triù-riù-riũ, triù-riù-riũ, ar neregejoj meškų, brėdžių, lapių, vilkų? Skreñda bitėlė zizỹ, zizỹ nuo gėlės an gėlės | Sāko brōlio – tik eina tó ugnėlė ti – žiù-žiù, žiù-žiù | Āū-aū, aū-aū loja kalytė | Bař, bař, bař pabařškino mergiokaitė (mergaitė) – sugirdo ānys | Cak, cāk, cāk lekia: „Panuvės, pavežė (nuvežk, pavežk)“ | Muř, muř – nėr laiko, ėdu lašinius | Ė pelýtė ažbėgo až pečiaus – dzi-liñ’, dzi-liñ’, dzi-liñ’ | Tāp, tāp, tāp – eina ānas vidūn | Gaidỹs vėl’ tuñ, tuñ, tuñ (subeldė). У говірці записано наслідувальні неформантні звукосимволічні слова, утворені лише з протяжно вимовлюваних приголосних. Ними передаються звуки, що найбільше асоціюються зі звуком, який чується під час вимови того чи іншого приголосного або їх сполучення, наприклад: Kùtas (kaukas)… būk tai káp kokią žvaigždę žžžž ir atājo | Pagīrdo ānys — žžž užžia, trāta medžias (miškas) | Tìk griūtė [ąžuolas], pṛṛṛ ir nùlekė Ivonėlis | Tadà, káp nusgandau, tàs arklỹs tik fṛṛṛ ir pradūolė. До цієї групи, найімовірніше, належить також звукосимволічне слово з протяжно вимовлюваним голосним між двома приголосними, наприклад: būūūūch: Ė beržas tik būūūūch – nugriūvo. До неформантних, імовірно, слід віднести вже згадані звукосимволічні слова без форманта t, що вживаються аналогічно як замінники формантних звукосимволічних слів, наприклад: Plàs, plàs paskridė[jo] paukštis ir krito | (plg. Pakìlo, plàst’, plàst’, plàst’, plàst’ ir nùlekė) | Perlekė per duobę, paviuodė, paviuodė, skik nušōko, žinai, kiaūlės | (plg. Tò pelýtė tik skikt’ nùlekė – nepatàikė pelŷtei [meška] Tāp, tāp apmynė žėmę (plg. Tāpt’, tāpt’ eina meškà pirkion). Записано звукосимволічні слова, характерніші для Герветської говірки та східної частини литовського мовного ареалу. Замість звукосимволічних слів літературної мови šliūkšt, šliūkšt, triōkšt тут кажуть šlikšt, kriāukšt, kùks(t), наприклад: Tadà ir vėl’ káp šlikšt vilku (| vilkuo) ir atrūko [atitrūko], ir su stulpu nùlekė medžian (miškan) | Kriāukšt’ ir nulūžo šaka viršūn (viršuje) | Aš až tvorōs kùks pągali, nū, sakau, dauštiu (mušiu). В одній казці вживаються самобутні й цікаві звукосимволічні слова šamākšt, šebulāikšt, що відповідають словам літературної мови šāst, šmākšt, наприклад: Ānas šamākšt’ ją pėčiun | Šebulāikšt’ pėčium ir unsviedė, abūšlaite (кришкою печі) накрив | (пор. також виразні звукосимволічні слова на позначення раптової ходи: Ānas tik šmirks’ pirkion). Образ і рух вогню, що догорає, у говірці передаються звукосимволічним словом blākt, яке відповідає словам літературної мови plūst, plūpt, наприклад: Ir blākt’ ugnėlė ažgīso. Для позначення раптового, швидкого руху невеликої тварини (strìkt, strýkt) уживаються skik, skikt, sviẽpt, vikst, viřpt, наприклад: Paršiūkai paviuodė, paviuodė, tik skik, skik, skik – tik kąs juos ir regėjo | Visi paršiūkai viřpt’, viřpt’, viřpt’ peršokinėjo duobę | Vilkenyčia (vilkė) sviřpt’ peršoko, ė aš káp apušės lākštas 119 (листок) drebù | Ānas vik's't' ir nubēgo | Medinōja ožkā (stirna) būvo, graži tōkia — vīrp't', vīrp't' anā lēkia. Тим самим звукосимволічним словом нерідко передають кілька образів або звуків, що виникають під час конкретної динамічної дії, або ним називають саму дію: Pýkšt't' tvorą razlàužė | Pýkšt't' šùdavė botagù. Tik šùs't' avėlė rātuosan | Šùs't' pėčiun ir unšòje (ikišo) | Tràkt' — anà gali atsirakindýt', gali eiti tuosan namùosan | Briēdis tràkt' — pirmýn, pirmýn bēga. У першому реченні звукосимволічне слово pýkšt передає звук ламання огорожі, у другому — удар батога. В інших литовських говорах для цього значення характерніші інші звукосимволічні слова, наприклад triòkšt — коли йдеться про огорожу, pliáukšt — про батіг. У контексті речення деякі звукосимволічні слова ніби не завжди вживаються на своєму місці, наприклад: Ānas lāpt, lāpt ir su žąsinu skrenda. Звукосимволічне слово lāpt, мабуть, більше пасувало б для позначення ходи чи бігу. Рух польоту передається звукосимволічними словами plàst, plùst. У говірці останні вживаються також без форманта t: Plàs, plàs paskridė[jo] (полетів) paū́kštė ir krito | Pas'kėlė paū́kštės — plàst', plàst' ir nulėkė. У цій місцевості рух невеликого вогню дуже самобутньо й влучно увиразнює звукосимволічне слово vīrp't, наприклад: Vīrp't', vīrp't' ugnelė ir eina, eina | (Dar plg.: Sāko brōlio: (| brō-luo) — tik eina tō ugnelė ti žiù, žiù, žiù) | Eina ugnis vēpt', vēpt' viršūn tenai pas'kėlė prō man (mane). Як і в інших литовських говорах, звукосимволічні слова, що передають конкретні дії та характерні звуки живих істот або предметів, нерідко замінюють дієслова різних часів (здебільшого минулого одноразового) й виконують у реченні функцію присудка: Ānas brūkš't' dal'gi putōsan itōsan | Aš čiupt' až pušinės (šluotos) — tokis strōkus apėmė | Ānas pamažu, pamažu ir čiupt' ją až vuodegōs. Mān per bārzda drāms't'... Meškā tik dulùm piestā | Kāp tik kils't' padūškā, tai ir rēkt' | Tēp bōba kāp kliūs't' [verdantį vandenį], tai ti ir nusmūko paūstis (plaukai) | Tavė knāpt' ir nuneš šārkā | Knāpt' až tō berniōko ir nunešė | Tadā, kāp kōpt' až lenčiūvo, ir pasdūkę | Kāp kriū́kšt', ir unkrito galvā | Aš tā mēdù lyžt', mán per bārzda tīst' | Kāp link't', tēp dal'g't', ir sōpa [nugara] | Kāp ažlipė, ir mākt' tōn skylēn | Kārve ópt' ir stōvi | Ānas dār arčiau pas'ejējo (paėjo), anā jam svȳs't' kasnēli blýno | Katūtė — ladūte... kōše ėdė stubūrkš papėčēn | Kāp trūkt', ir išvertė itą kėlmą | Kāp tik ažskambino tō meškā, kāp turlum, ir aždaužė piestū nōg pėčiaus | Šlēpš't' [į žemę] kojelė, šlēpt' šluotelė | Anā kojelė trēpt', šluotelė lēpš't' | Kārta stūk, kitą kārtą stūk, trečią kārtą stūk — sėdi [numirėlis]. Інші звукосимволічні слова цієї говірки вживаються поряд із дієсловами різних часів і поєднуються з ними сполучником ir або прилягають до них без сполучника. Тоді звукосимволічне слово ніби ілюструє звуки, образи чи відчуття, спричинені дією, вираженою дієсловом, і разом із ним утворює присудок, наприклад: Brinkt' peilis iškrito | Čapt až vuodegōs pagāvo | Aš tā dēšrą krāmst' kāndu | Bōba kliūs't' išpylė vandenį | Aš tā duoną krāmst' kāndu ir išlūžo dantys | Mākt' prancūzas ir pāmirė | Pūmpt' obuolys ir nukrito | Stāk atsistōjo ir sāko. Щоб посилити враження, звукосимволічне слово нерідко повторюють два, три, а то й чотири рази (таке вживання, мабуть, менш характерне, коли звукосимволічне слово стоїть саме, без дієсло- 120 виконує функцію присудка), напр.: Ведмідь гуп-гуп-гуп колом у двері | Квак-квак, уже наквакали ті кури, ходіть (ходіть) подивіться на яйця | Кивнув, кивнув головою й задрімав | Кіт сидів на припічку, зіскочив і лизнув-лизнув хвоста, відкинув його й зомлів (зомлів) | Усі почали плескати долонями — ляп-ляп-ляп (плескати) | Цап-цап намацала (помацала), гляньте (подивіться) — є | Лисиця стукає (стукає) у дверцята — тук-тук | Туп-туп іде ведмідь до крамниці | Вовк тріс-тріс напаскудив усім козенятам | Тріу-ріу-ріу, тріу-ріу-ріу, ходіть (ходіть) усі | Півник ногою стукає: тун-тун-тун (гупає). У тому самому реченні гарно й злагоджено вміщуються навіть кілька імітативів різної структури, напр., Одне колесо [змащене козляком] скрипить: ой-йой-йой, а інше — ай-яй-яй, а ще одне — ри, ри, ри, а четверте — кувік-чикірік. Перші два імітативи нагадують вигуки, але тут ідеться про скрип погано змащених коліс. Імітативи іноді виконують функцію іменника, напр., Дай чогось, тітонько, бурбт (Так кажуть хлопці, які приходять на Зелені свята. Їм треба дати шматочок масла чи щось інше, щоб, коли кидатимуть його в принесений ними глечик із молоком, пролунав звук, схожий на бурбт). Зафіксовано утворені від імітативів миттєві дієслова із суфіксами -telt, -tert, що означають коротку, інтенсивну дію або короткочасний стан у певну мить², напр.: bùmtelti (: bùmt) — Треба було швидко (швидко) вдарити по ньому ціпком, щоб аж бухнуло | čiùptelti (: čiùpt) — Сидить панночка на високій гірці в червоній шапочці; хто проходить, той її хап — і далі | dilgtelti (: dilgt) — Батькові (| батькові) майнула думка піти [до дітей] | driókšterti (: driókšt) — Іноді з маленької хмаринки як сипоне, то й дощем припорошить [дощу] | dùrstelt(i) (: dùrst) — Як штовхну, то наскрізь проб’ю | dūštelti (: dūšt) — Пташка пурхнула, запаху (запаху) свого — печеного немає | móstelti (: móst) — Лише махнула рукою — і її вже не стало | pliáukštelti | pliáukšterti (: pliáukšt) — І як гахнуло [ударила блискавка], то нікому, тільки трьом душам (людям) трохи нашкодило | Плеснула (плескає) лише руками з радості | stùktelti | stùkterti (: stùkt) — Взяла тріски та стукнула — і дванадцять копій розбила | Треба ту свічечку вдарити вервицею (вервицею) або перехрестити | І двічі постукала у вікно спицями (спицями) | švirkštelti | švirkšterti (: švirkšt) — Свиснула (засвистіла) і кінь прилетів до неї | Вона то свисне, то плесне в долоні | Іноді деякі імітативи стають одним із компонентів образного сталого вислову. Компонентом такого вислову імітатив найчастіше стає тоді, коли сусіднє слово, що фразеологізується, є іменником, напр.: ² Цю властивість імітативів уже помітив A. Leskynas, докладніше див. його статтю: Schallnachahmungen und Schallverba im Litauischen // Indogermanische Forschungen. 1902. Bd. 13. S. 165–212. 121 згадати «пригадати»: Мені спало на думку — молоко залишила в полі (пор. Спало на думку — знаю ще дві пісні) | взятися до роботи «ненадовго попрацювати»: Він лише трохи попрацює та ще піде випити (пор. Чоловік тут працює короткими заходами, то трохи попрацює, то ще трохи — така в нього робота: збирає та збирає) | ступити ногою «іти, ступати»: Я тільки ногою ступлю всередину – він миттю (швидко) надвір (пор. Тільки ногою ступи [до дитини] – піде [невістка] | вдарити по спині «ударити, стукнути»: Мама вдарила його по спині (пор. Я добре вдарив його по спині). ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНІ ВИГУКИ ГЕРВЯТСЬКОЇ ГОВІРКИ Анотація У статті описано найхарактерніші особливості звуконаслідувальних вигуків геревятської говірки: походження, закінчення слів, структуру та особливості вживання. Деякі характерніші звуконаслідувальні вигуки вживаються лише в цій говірці, наприклад: skikt, svīrpt, šēbulaīkšt, virpt.