Gervėčių apylinkių gyvenamųjų vietų vardų leksiniai‑struktūriniai bruožai

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989) KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS MARYTĖ RAZMUKAITĖ ЛЕКСИКО-СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ ГЕРВЯТСЬКОГО ОКРУГУ Назви населених пунктів Герветського округу (Гродненська обл., Островецький, частково — Сморгонський р-н), або ойконіми, як і інші топоніми (гідроніми та мікротопоніми), за своїми лексичними й структурними особливостями близькі до топонімів Вільнюського, частково — південної частини Швенчьонського району. Мікротопонімія цього компактного й ізольованого острова литовської мови, розташованого в БРСР, останнім часом, як і лексика говірки, зазнала більшого впливу слов’янських мов, проте ойконімія цього краю змінилася значно менше. Вона ніби продовжує топонімічний ареал суміжних районів Литовської РСР. Отже, по суті, вона належить до того самого регіону, тип географічних назв і їхню структуру в якому зумовили подібні історичні, культурні й економічні умови та реалії. До 1939 р. Гервети з околицями були містечком Вільнюського повіту й центром волості, до якої належало близько 150 населених пунктів (з них 23 маєтки) (пор. Kardelytė 1975, 5). За традицією ця округа до середини XIX ст. ще безпосередньо сполучалася з етнографічною Литвою — основним ареалом литовської мови, особливо поблизу Буйвидзів, Неменчине, Каркажішке та Струнайчіса (Vidugiris 1974, 117; 1972, 19). Навіть подібність рельєфу, поверхні землі та фізико-географічних характеристик цих околиць відображена в топонімах, особливо в мікротопонімах. У статті використано не всі назви місцевостей цієї округи, а лише ті, литовські відповідники яких були записані під час комплексної експедиції 1970 р. зі збирання матеріалу для реєстру власних назв1. Тому обсяг наявного тут матеріалу невеликий — наведено близько 75 ойконімів Герветів і сусідніх околиць (Ізабеліно, Кемелішків, Мікалішків, Варніонів). Оскільки назви місцевостей записано з живого мовлення — від носіїв говірки, то в деяких випадках, за потреби, у дужках подано також діалектні форми ойконімів, а також їхні білоруські відповідники. Ойконіми, як і інші топоніми Герветського округу, походять від загальних слів (з.с.), тобто апелятивів, або від інших власних назв. Ойконімізація цих слів чи назв (перетворення на ойконіми) у говірці відбувалася двома способами: частина ойконімів утворилася від загальних або власних слів без словотвірних формантів (первинні), частина — із набуттям ознак топонімічного творення, а саме формантів (вторинні) (пор. Vanagas 1970, 28; 53). Для ойконімів як первинного, так і вторинного топонімічного творення характерні кілька способів ойконімізації: 1) афіксація, 2) плюралізація, 3) складання (пор. Po- 1 Назви місцевостей Герветського округу збирали J. Lipskienė, M. Razmukaitė та A. Vidugiris. 77 dolska 1983, 6). Tuo tarpu pagal leksinę-semantinę sudėtį ir kilmę Gervėčių apylinkių vietovardžiai yra keleriopi: 1) asmenvardiniai (iš vardų, pavardžių, pravardžių), 2) apeliatyviniai (iš b. ž. – daiktavardžių, būdvardžių) ir 3) iš kitų toponimų (oikonimų, hidronimų). Первинні ойконіми. У цій місцевості Гервечяй зафіксовано близько 19%. 1. Безантропонімні: а) апелятивні — Kolionija (біл. Калёнія2) в околиці Варніоняй (далі — Варн.), пор. слов. kolionija «відруб, господарство» (LKŽ VI 311); б) від інших топонімів: Gibirdė3 (також Gibirždė, біл. Гібірда) с. в околиці Гервечяй (далі — Герв.), пор. Gibirdė оз., річка (Там само); Maliutà (біл. Малюма) в околиці Герв., пор. річку Maliutà (басейн Ошмянки); Pelegrindà (біл. Пелегрында) с. в околиці Герв., пор. Pelegrindėlė4 річка (басейн Ошмянки); Palestinà5 (біл. Палесціна) с., колишній двір в околиці Герв., пор. Palestinė, країна в Західній Азії. 2. За допомогою афіксів словотворення: а) суфіксальні, апелятивні — Kerplėšinė6 || Kerplėšinà (також Kerplòšina, біл. Керплашына, також Керпло́шына) с. в околицях Gerv., можливо, від діал. слова *kerplėšinė, пор. kérplėša, kérplėšas «старий, гнилий пень, порослий мохом, купина, повалене дерево» (LKŽ V 619–620); б) префіксальні⁷, апелятивні: Ažūlaukė (біл. Ажўлаўка) проти діал. форми в околицях Gerv., пор. ažūlaukė «місцевість за полем, дальній край поля» з ažu- і lauk(a)s; Ažūkapė — частина с. Rimdžiūnai в околицях Gerv., пор. ažūkapė «місце за могилами» з ažu- і kapai; Ažūraistis (біл. Ажўроцічы) у с. Izabelina (далі — Izab.), пор. ažūraistis «місце за болотом» з ažu- і raistas; Ūžupis (також Ūžupė, біл. Зарэ́чыца) с. в околицях Gerv., пор. ūžupis, ūžupė «місце за річкою» з už- і upė; Pamedė — частина с. Girios в околицях Gerv., пор. pamedė «околиця лісу, місцевість поблизу лісу» з pa- і mėdis, medžias «ліс»; Pabaliai (біл. По́бали) проти діал. форми в околицях Mikailiškės, пор. pabalys, pabalai «місце вздовж болота, біля болота» з pa- і balà; Páverbi ai (також Pavérbiai, біл. Па́вербі, Паве́рбі) с. в околицях Izab., пор. *paverbiai «місце вздовж верб, вербових гілок» з pa- і діал. verbà «верба, лоза». Ойконіми pluralia tantum. Ці назви місцевостей, утворені шляхом морфологічної плюралізації, мають закінчення називного відмінка множини. Оскільки форма числа в назвах місцевостей, особливо в ойконімах, є не морфологічною чи граматичною, а словотвірною категорією і виконує функцію топонімічного показника (пор. Суперанская 1969, 114; Подольская 1983, 96), у працях деяких авторів ойконіми із закінченнями множини вважають дериватами флексійного словотворення (пор. Лемцогова 1970, 124–128). 2 Білоруські відповідники загальновживаних назв місцевостей подано за Я. Рапановичем (Рапановіч 1982, 16–269). 3 Rašyt. šaltiniuose yra užfiksuota lytis Giberda (Гиберда) (plg. Гошкевич 1905, 31). 4 Гідронім Pelegrindėlė найімовірніше, є вторинним, утвореним за допомогою зменшувального суфікса від гідроніма *Pelegrinda, коли біля річки виникло однойменне поселення; таких пізніших похідних утворень у Литві чимало (пор. Vanagas 1970, 126–127). 5 Такі перенесені назви інших місцевостей, країн, міст, країв і держав деякі ономасти називають експресивними метафоричними топонімами (пор. Михайлова 1971, 140). 6 Це новіша назва села, раніше тут були Karmazai. 7 Формально ці назви місцевостей можна було б віднести й до префіксальних утворень, тобто до вторинних ойконімів, однак, зважаючи на те, що вони, як і наведений вище суфіксальний ойконім, найімовірніше, утворені від фізико-географічних термінів, їх розглянуто серед первинних. 78 Gervėčių apylinkių pluralia tantum oikonimai pateikiami atskira grupe. Tai vieni iš produktyvesnių tarmės oikonimų. Pagal kilmę jų čia yra 1) asmenvardinių ir 2) apeliatyvinių. 1) Asmenvardiniai sudaro didelę tarmės oikonimų dalį: Bajorai (brus. Ба́яры) k. Izab. ap., plg. pvd.8 Bajōras ir b.ž. bajōras; Barauskai (kitaip Ūžupis) k. Gerv. ap., plg. pvd. Barauškas; Daukšiai (brus. Даўкшцы) k., buv. dv. Izab. ap., pvd. Daukšys; Gaigaliai (brus. Гайго́лі) k. Gerv. ap., plg. pvd. Gaigalis; Galčiūnai (brus. Гальчуны) k. Gerv. ap., plg. avd.9 Galčiūnas, pvd. Galčius; Geliūnai (brus. Гелюны) k. Gerv. ap., plg. avd. Geliūnas, pvd. Gėlaitis, Gelūnas; Grūodžiai (brus. Гро́дзі) k. Gerv. ap., plg. pvd. Grūodis, Gruodys; Kalviai (brus. Кавалі) k. Aštravo ap., plg. pvd. Kalvis ir b.ž. kalvis; Karmažos (t. ir Karmažai), senesnis Kerplėsinės (žr.) kaimo vardas, plg. pvd. Karmažā, Karmažas; Karvėliai (brus. Карвелі) k. Varn. ap., plg. pvd. Karvėlis; Miciūnai (brus. Міцюны) k. Gerv. ap., plg. pvd. Miciūnas; Mōckos (brus. Моўкі) k. Gerv. ap., plg. pvd. Mockā; Pėtrikai (brus. Петрыкі) k. Gerv. ap., pvd. Pėtrikas; Radžiūliai (t. Radžiūliai, brus. Радзюлі) k. Izab. ap., plg. pvd. Radziulis, Radžiulis; Rimdžiūnai (brus. Рымдзюны) k. Gerv. ap., plg. avd. Rimdžiūnas, pvd. Rimdžius; Sakalaičiai (brus. Сакалаўцы) k. Gerv. ap., plg. pvd. Sākalas (*Sakalaitis), Sakalauskas; Sakūnai (brus. Заку́ны) k. Gerv. ap., plg. avd. Sakūnas, pvd. Sākas, Sakāuskas, Sakāvičius; Savičiūnai (brus. Савіцюны10) buv. k. Gerv. ap., plg. pvd. Savičiūnas; Valeikūnai (t. Valai-kūnai, brus. Валаіку́ны) vs. Gerv. ap., plg. pvd. Valeikā, Valaikā, Valeikis (galbūt *Valeikūnas, *Valaikūnas); Vaškūnai (t. ir Voškōnys, brus. Вашку́ны) k. Gerv. ap., plg. pvd. Vaškūnas; 2) apeliatyviniai: Girios (brus. Гі́ры) k. Gerv. ap., plg. girià; Pridōtkai buv. dv. prie Galčiūnų k. Gerv. ap., plg. psn. sl. pridōtkas (<lenk. przydatek) „priedas, pridėtinis sklypas“ (LKŽ X 612). Antriniai oikonimai, arba dariniai. Šių Gervėčių apylinkėse yra didžioji dalis – apie 40%. Tai – 1) priesagų vediniai, 2) sudėtiniai dariniai ir 3) vienas sudurtinis oikonimas. 1. Найпоширеніші суфіксальні похідні від антропонімів (суфікси тут переважно мають локативне та посесивне значення): -čižna11: Čiužōvščizna (brus. Чыжоўшчына) k. Varn. ap., plg. pvd. Čiužāiskas, Čižāuskas, Čižovskis; Ramanaūčizna (brus. Раманаўшчына) vs. Trākininkų ap., plg. pvd. Ramanaūskas; -еї: Мільцеї (біл. Мільцы) с. Герв. окр., пор. прізв. Milca, Milčius; 8 Pavardės (pvd.) lyginimui pateikiamos iš „Lietuvių pavardžių žodyno“. V., 1985. T. 1. (A–K) ir 1989. T. 2. Avd. (антропонім) позначено біля антропонімів, наведених у повідомленні М. Біріли та А. Ванагаса (Бірыла, Ванагас 1968, 12–98).9 Білоруські відповідники назв колишніх, зниклих сіл і маєтків наведено так, як у згаданому повідомленні М. Біріли та А. Ванагаса.10 Слов’янський за походженням суфікс, наявний також у зрусифікованих окраїнах Литовської РСР, зазвичай використовується для творення ойконімів від антропонімів (пор. Razmukaitė 1983, 147, 152).11 79 -ina12: Zabelina (біл. Ізабеліна), с. Ізаб. вол., пор. прізв. Zabelià, похідне Zabielà; Viktasinà (біл. Виктасіна), с. Герв. вол., пор. чол. прізв. Viktasià, біл. ім. Виктась (Бирыла 1982, 48); -ynas: Margelýnas (біл. Маргелі), с. Киемелішкес. вол., пор. прізв. Margėlis; -iškės: Asiniškės (біл. Асяніушки), с. Смурґайнського (далі — Смурґ.) р-ну, вол. Жодішки, пор. прізв. Asinskas, Asinauskas (<польськ. Osina); Antōniškės (біл. Антоніушки), с. Герв. вол., пор. прізв., ім. Antōnas; Bagdōniškės (також Bagdāniškės, біл. Багданіушки), с. Герв. вол., пор. прізв. Bagdōnas; Černiškės (біл. Чэрнішки), с. Варн. вол., пор. прізв. Černis, Černys; Karėiviškės13 (біл. Карэйвіушки), с. Герв. вол. (назва хут. <pv. v. Karėiviškė), пор. прізв. Karėiva, Kareivà; Kūdiškės (біл. Кудзишки), с. Смурґ. р-ну, вол. Сали, пор. прізв. Kudys, Kudzys; Mikailiškės (також Mikāliškės, біл. Микаліуки), село, центр волості, пор. прізв. Mikāila, Mikāilas, Mikālas; Pāpiškės (також Pāpiškis, Pāpiškiai, біл. По̄піунки), с. Герв. вол., пор. прізв. Pāpas, Papys і апелятив pāpas «піп» (LKŽ IX 350); Petrėliškės (біл. Петпаніушки), колишнє с. Герв. вол., пор. прізв., ім. Petrėlis; -inykai (-nykai)14: Babrāunykai (також Babrūnykai, біл. Бабрунікі), с. Варн. вол., пор. прізв. Babrōvas, Babrāiškas, біл. Баброўскі (Бирыла 1965, 28—29); Gudīnuykai (офіц. біл. Гудзянкі, також Gudziniki), с. Герв. вол., пор. прізв. Gūdas, Gūdinas, Gudīnas та апелятив gūdas, gudinis; Šātrinykai || Šātrininkai15 (також Šatėrnykai, біл. Шатэрнікі), с. Герв. вол., пор. прізв. Šatrys, Šatrinis; -uškės16: Knystūškės (біл. Кністўуки), с. Герв. вол., пор. прізв. Knystautas, Knystautas. Суфіксальних похідних апелятивного походження тут лише кілька: -ėčiai: Gervėčiai (біл. Гербяты), містечко, центр волості, від апелятива gėrvė (пор. Maciejauskienė 1988). Найімовірніше, колись існував мікротопонім — назва луки чи болота *Gervėčia або подібна, що згодом перейшла до ойконімів (пор. річка Gervėčia біля Musninkais, озеро Gervėtis біля Salakas, лука Gervėčios в Укмерзькому р-ні, болото в Ігналінському р-ні, ліс і село Gervėčiai в Утенському р-ні тощо).17 -ninkai (-nykai): Bālninkai (також Bālnykai, біл. Бо́льники), с. Варн. вол., пор. апелятив balā. 2. Складних утворень в околицях Гервечяй небагато — це кілька поляризаційних ойконімів, утворених із двох компонентів: прикметника та ойконіма (pluralia tantum). Вони розташовані двома способами: а) перший компонент — ойконім особового походження 12 Щодо суфікса слов’янського походження в ойконімах Литовської РСР пор. Razmukaitė, там само. 13 Село називають також Karėivos. 14 Діалектний відповідник суфікса -ininkai (-ninkai). 15 Ойконім може бути й апелятивного походження — від апелятива šatrà, який в околицях Гервечяй уживається у значенні «довга, тонка гілка, прут, жердина, жердина» (LKŽ XIV 542). 16 Plačiau dėl šios priesagos paplitimo Lietuvos TSR oikonimuose plg. Razmukaitė 1983, 150. 17 Суфікс -ėčiai (-ėtis, -ėta) рідко трапляється у творенні назв населених пунктів Литви за допомогою суфікса; він більш властивий творенню інших власних назв місцевості, особливо гідронімів, і поширений, за нечисленними винятками, лише на крайньому сході Литви, на схід від лінії Пабраде—Утена—Зарасай (пор. Vanagas 1970, 141). 80 …селеного пункту, другий — простий (неозначений)18 прикметник: Великі Яцини (біл. Вялікія Яцыніны) с. та Малі Яцини (біл. Малыя Яцыніны) с. Герв. окр.; пор. Великі Йокінтонес* || Йокінтонес Величезні19 (біл. Вялікія Екенманы) с. і пор. Малі Йокінтонес || Йокінтонес Маленькі20 (біл. Малыя Екенманы) с. Ізаб. окр.; б) перший компонент — простий прикметник, другий — ойконім (без опозиційної пари): Нові Римджюнай21 с., пор. Римджюнай с. Герв. окр.; Стара Рудня (біл. Старая Рудня) у Герв. окр., пор. Рудня с. Варенського р-ну та ін. 3. У околицях Гервеча зафіксовано один складний ойконім — офіц. Gūdagojis (також Gudagòjus, білор. Гудагай) м. Гудагойської окр., утворений від двох апелятивів — gūdas22 і gõjus або від прізвиська Gūdas і gõjus. Є кілька ойконімів околиць Гервеча з неясною або не цілком ясною словотвірною будовою та походженням: Barškėtas колишній хутір Герв. окр. (пор. Barškėtas луг біля с. Girių); імовірно, має антропонімічне походження від прізвища Barškėta, Barškėtis, але пор. апелятив цієї основи barškėtas «деркач», від якого могла походити назва луки23. Bėzdanos (також Bėzdenos, Bezdónys, білор. Бяздоны) с. Герв. окр., пор. Bezdónys м. і с. Вільнюського р-ну. Paliauskai (білор. Палейка) хутір Герв. окр., можливо, від прізвиська *Paliauskas (< білор. діал. Paliõuka). Svirtiškės (білор. Свірыны) с. Ізаб. окр., можливо, пор. (?) прізвище Svirskas, -škis або апелятив svirtis. Sniegiónys (також Sniegėnai, білор. Снегяны), можливо, має антропонімічне походження від якогось прізвиська з цією основою (антропонімів із такою основою не зафіксовано). Vaigisai (білор. Вайгисы) с. Герв. окр., можливо, пов’язане з антропонімами, пор. прізвища Vaiginas, Vaiginis, Vaigauškas та ін. Zavelcai (білор. Завельцы) с. Герв. окр. Найімовірніше, це слов’янське префіксальне утворення, пор. префікс za- (за-) та слов’янську назву річки Няріс Veljà (білор. Велья, Беля24. Серед як первинних, так і вторинних ойконімів околиць Гервеча переважають назви місцевостей, що походять від антропонімів; менше їх утворено від апелятивної лексики, і зовсім небагато — від інших топонімів. * У літературній мові було б Jokintónys (пор. Liñkmenys, також Liñkmenes с. Ігналінського р-ну). 18 Неозначена, проста форма прикметника характерна для утворення складених ойконімів і в східній периферійній частині Литовської РСР, пор. назви місцевостей: Naujas Paliėšius с. (Ігналінський р-н), Naujas Strūnaitis с., Nauja Pašaminė с., Nauji Šaminiai с. (Швенчёнський р-н) та ін. (Довідник адміністративно-територіального поділу Литовської РСР. 1976, 194, 195, 196). 19 Це село люди називають також Didžiūkiemis. 20 Також у народі називають Mažakiemis. 21 Нині село називається Komsamolska. 22 Щодо значень цього слова пор. етимології гідронімів із коренем guđ- у праці А. Ванаґаса (Vanagas 1981, 125–126). Також пор. доповідь С. Каралюна (1985, 55–56). 23 Тут також пор. гідроніми з цим коренем Barškėtis, Barškėta (оз. поблизу Швенчоніса), Barškiėtis (річка поблизу Молетая) та ін. (Vanagas 1981, 59), що підтверджувало б думку, що ойконім радше пов’язаний із загальною назвою. 24 Dėl tokių upėvardžių formų plg. Vanagas 1981, 382–383. 6. 678 81 Найпродуктивнішими способами творення ойконімів у цих околицях, очевидно, є суфіксація та плюралізація (це характерно і для східної частини території Литовської РСР). Ойконімів, утворених способом деривації, тут близько 30%, і приблизно стільки ж ойконімів pluralia tantum. Для підсумкового огляду можна подати таку мікромодель ойконімії околиць Герветів: Ойконіми за походженням: від особових назв, від апелятивів, від інших назв місцевостей (лексичний аспект) 59% 23% 7% Ойконіми за словотвором: первинні, pluralia tantum, вторинні (похідні утворення): (структурний аспект) 19% 32% афіксальні похідні складні утворення 30% 9% Решта (~10%) припадає на ойконіми з неясним словотвором і походженням. Здається, така «мікромодель» — можливо, з незначними відхиленнями — підходила б і для ойконімії східних окраїн Литовської РСР. Крім того, можливо, як через словотвірні елементи, характерні для суміжних говірок, так і через саму лексику, подібність лексем та інші причини, понад половина розглянутих тут ойконімів околиць Герветів (близько 40) має відповідники у згаданому прикордонному краї Литви. Перевага ойконімів антропонімного походження, утворених від прізвищ, свідчила б про те, що більшість назв населених пунктів у цьому регіоні виникла порівняно пізно, а їхня поява була зумовлена вже приватною власністю. LITERATŪRA Karaliūnas S. Etnolingvistinė opozicija „aiškiai kalbantieji“ — „neaiškiai, nesuprantamai kalbantieji“ ir liet. gūdas, lat. guds semantika, etimologija bei daryba // Tarptautinė baltistų konferencija (Pranešimų tezės). V., 1985. P. 55—56. Kardelytė J. Gervėčių tarmė. V., 1975. Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas. V., 1976. T. 2. Maciejauskienė V. Gervėčių vardo kilmė // Gervėčiai. V., 1989. P. 259—260. Razmukaitė M. Asmenvardiniai priesaginės darybos Lietuvos TSR oikonimai // Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A. ser. 1983. T. 2 (83). P. 146—153. Vanagas A. Lietuvos TSR hidronimų daryba. V., 1970. Vanagas A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. V., 1981. Vidugiris A. Gervėčių tarmės leksiniai dialektizmai // Lietuvos TSR Mokslų Akademijos darbai. A. ser. 1974. T. 1 (46). P. 117—127. Vidugiris A. Iš Gervėčių tarmės semantinių dialektizmų // Lietuvių kalbotyros klausimai. 1972. T. 13. P. 19—29. Бырыло М. В. Беларуская антрапанімія. Мінск, 1982. Бырыло М. В., Ванагас А. П. Літоўскія элементы ў беларускай анамастыцы. (Даклады). Мінск, 1968. Гошкевич И. И. Виленская губерния. Вильна, 1905. Лемциогова В. П. Беларуская айканімія, Мінск, 1970. Михайлова А. Т. Об эмоциональных и экспрессивных топоосновах // Ономастика Поволжья. Горький, 1971. Ч. 2. С. 138—142. Подольская Н. В. Типовые восточнославянские топоосновы. М., 1983. 82 Раданович Я. Н. Словнік назваў населеных пунктаў Гродзенскай вобласці. Мінск, 1982. Суперанская А. В. Род и число собственных имен // Суперанская А. В. Структура имени собственного. М., 1969. С. 108—117. ЛЕКСИКО-СТРУКТУРНЫЕ ЧЕРТЫ ОЙКОНИМОВ ОКРЕСТНОСТЕЙ ГЕРВЯТ Резюме В статье рассматриваются лексико-структурные черты ойконимов, собранных в окрестностях Гервят (БССР, Островецкий р-н Гродненской обл.) во время экспедиции 1970 г. По данному материалу выделяется несколько словообразовательных групп ойконимов: 1) ойконимы первичного образования, т. е. образованные от нарицательных слов или других собственных имен без топоформантов и 2) ойконимы вторичного образования, т. е. образованные от других нарицательных слов или собственных имен при помощи топонимических формантов или другими способами (аффиксация, словосложение, соположение). Наиболее продуктивным видом образования ойконимов в окрестностях Гервят является суффиксация (~30%). Констатируется, что одним из наиболее популярных способов перехода appellативов или других собственных имен в класс ойконимов является плюрализация, т. е. образование собственных имен в форме pluralia tantum (~32%). По лексическому складу или по происхождению ойконимия окрестностей Гервят делится на 3 группы: 1) отантропонимные ойконимы, 2) ойконимы, образованные от антропонимов, и 3) ойконимы, образованные от других топонимов. Наиболее продуктивными являются ойконимы антропонимического происхождения (~59%); ойконимы, образованные от других топонимов, составляют лишь ~7%. Констатируется, что окрестности Гервят по своему ойконимическому материалу являются частью или продолжением топонимического ареала самой восточной части региона ЛитССР (Вильнюсского, Швенчёнского р-нов). 6