Lituanizmai latvių limnonimijoje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXVIII (1989) KALBŲ RYŠIAI IR SĄVEIKOS LAIMUTĖ BALUODĖ ЛИТУАНІЗМИ В ЛАТВІЙСЬКІЙ ЛІМНОНІМІЇ У картотеці лімнонімів (назв озер) Інституту мови та літератури ім. А. Упіта АН Латвійської РСР нині зареєстровано близько 4200 назв озер (з варіантами й повторюваними назвами — близько 6800). Більшість із них (близько 3800) — це назви озер, етимологічні корені яких лежать у самій латиській мові або в мовах балтських племен, що колись жили на території сучасної Латвії. Лімнонімів, що походять з інших мов, порівняно небагато — близько 5% усіх назв озер Латвії. Якщо докладніше згрупувати ці іншомовні назви озер, на перше місце виходять лімноніми зі слов’янською етимологією, яких зареєстровано близько 160 (250)1 (Balodė 1987, 12–20). З погляду словотвору до лімнонімів фінно-угорського походження можна було б зарахувати близько 45 (105) назв озер. Безперечно, назв озер, генетично пов’язаних з естонською, фінською та лівською мовами, набагато більше, однак тут маються на увазі лише ті лімноніми, які безпосередньо (без посередництва апелятивів латиської мови) утворені від лексем фінно-угорських мов. Гідронімів, пов’язаних із германськими мовами (зокрема, з німецькою мовою та її діалектами), багато, однак германізмів у власне топонімотворчому значенні лише кілька2. Серед латиських лімнонімів виявлено близько 50 (90), так чи інакше пов’язаних із литовською мовою, але далеко не всі їх можна назвати литуанізмами. Запозиченнями з литовської мови можна вважати лише ті назви озер, які утворені від апелятивів литовської мови. Таких лімнонімів-литуанізмів небагато — 11 (23) назв: Arlaks2 Lvv I 42 (|| Arlaka ežers G) у Рауді< (?) *Erloks: (?) лит. ėrlos ‘луки, де косять сіно’. Пор. лит. Érla u, прус. Arle Apr 11, Erling Apr. 34 та ін. (EŽ 100). Ašera озеро G (||Ašarainis E II 168) у Краславі3: лит. ešerys (діал. ašerys) LKŽ II 1164. У латиських діалектах форма ašars ‘окунь’ зареєстрована лише в західній частині Латвії, на кордоні з Литвою — у Руцаві (Laumane 1973, 72). Пор. || Ašāru ežers G — це назва у родовому відмінку, утворена від ойконіма Ašāri k (там само, E II 168), який, своєю чергою, також міг мати литовське походження або виникнути пізніше від згаданої назви озера Ašarainis. 1 Тут і далі число в дужках указує кількість назв озер, враховуючи варіанти й повторювані назви. Безперечно, статистичні дані не слід абсолютизувати — якщо доповнити матеріал відомостями з інших джерел, ці числа можуть змінитися, однак вони відображають пропорції окремих етимологічних груп. 2 Apie skolintus hidronimus lietuvių kalboje žr. Vanagas 1981, 124–126. 3 Традиційно місце розташування гідрооб’єкта вказують за назвою колишньої волості. 69 Bevorža ežers G в Andrupenė <*Bevordis: лит. bevārdis LKŽ I 790. Пор. лит. Bevārdis ež EŽ 63. Esis E II 184 (|| Eša ežers E II 184) || (|| Ješs E II 181 || Ješa ežers Pag. apr. 586) у Bukmuiža (= в Andrupenė): (?) лит. ešys «asys» LKŽ II 1154. Так етимологізує (із «?») і Й. Ендзелін: esiai ‘Kannen kraut’ (Endzelin 1934, 142). Gīla ežers E II 8 (|| Gīlu ezers Pag. apr. 272) в Asytė: (?) лит. gylē «глибина, глибоке місце озера чи річки» LKŽ III 298. Пор. також лит. антропонім Gylīs LPŽ I 666, литовські гідроніми Gylē u, Gyliōkas ež, Gylupīs u EŽ 115. Kulis E II 166 (|| Kuļu ezers G) у Skaistā: лит. kulys «затока, мис, закрут, вигин; кут, край, шматок» LKŽ VI 836. Пор. лит. Kulys ež EŽ 170, пор. також лат. kulis «мн. das Gesindel, Krethi und Plethi» ME II 306, однак ця лексема не видається придатною для мотивації гідроніма. Й. Ендзелін зараховує аналізований лімнонім до гідронімів, що не мають продуктивного суфікса (Endzelin 1934, 143). Kumpotis p (|| Kumpota ežers G || Kumpotu ežers Pag. apr. 530 || Kumpoču ežers G) у Kurcums. Пор. «Kumpoce»⁴ — притока Laucesa в басейні Konv XII 22535=? лит. Kumpotē u в Zarasai: лит. kuñpti LKŽ VI 880. Пор. також інші литовські гідроніми цього кореня: Kuñpē ež, Kumpōnas u, Kumpuōtē ež, Kumpuōlis ež EŽ 171. Але пор. також лат. kùmpt «ставати кривим» ME II 312, kùmps «кривий», kumpis I «горбань, кривий» ME II 312, а також інші латвійські топоніми Курземе з цим коренем — «Kumpin» vs U V 293, Kumpiniški vs E II 51. Латвійське походження аналізованого лімноніма сумнівне також через нетиповий суфікс -ot-. Kesis + ež Lw II 210 у Vilcė: (?) лит. kėsas «купина, горбок» LKŽ V 633 (хоча з фонетичного погляду форма викликає сумніви). Пор. лит. Kėšė u, Kesautis u, Kesautē u, які А. Ванагас вважає такими, що розвинулися (хоч і нерегулярно) з *Kesē, *Kesautis EŽ 154. Пор. також лат. kesis II «Ein Einhauer» ME II 371, kesis III «die Kratzbürste» там само, однак ці лексеми семантично менш придатні для мотивації гідронімів. Пор. також лат. антропонім Kesis (Staltmane 1981, 163). Samañka U V 293 (|| Samañkas ežers G) у Kurcums = лит. Samānis на території Литовської РСР: лит. sāmana LKŽ XII 88. Паралельні назви Samaņu ezers Konv. X 18968 || Samañku ežers Pag. apr. 530 утворені від ойконіма лат. Samani k = лит. Samāniai k у районі Zarasai Ladms 271. Пор. інші литовські гідроніми цього кореня: Samānē ež, Samānius ež, Samanūpis EŽ 289. Žalva U V 278 kor (|| Žalva U V 278 kor) + ež у Asarė: лит. žalvas Пор. лит. Žalvas ež, Žalvē u, ež, Žalvys ež, які слід вважати селонськими гідронімами EŽ 392 (так само й Буга RR III 278), лит. Žalvē u EŽ 397. Тут варто згадати й назву іншого озера ойконімічного походження Žalvas ežers 1962 (|| Žalvas ežers Pag. apr. 558 || Zalvu ežers) в Agluona (= у Kapiniai, Silajaniai): Žalva² k в Agluona 1962, яке, своєю чергою, очевидно, також походить від згаданого литовського (селонського) прикметника. Žirgds ežers G у Lyksna: лит. žirgas. Паралельні назви Zirgežers Pag. apr. 562 || Zirgu ežers G: лат. zirgs «кінь» ME IV 726. Пор. литовські гідроніми Žirgupē u, Žirgupis та ін. EŽ 403. 4Неперевірені, сумнівні форми топонімів, узяті переважно з письмових джерел, залишено в лапках. 70 Крім цих лімнонімів — справжніх литуанізмів, — з литовською мовою пов’язані також такі латвійські назви озер, що походять від латвійських апелятивів — литуанізмів, наприклад⁵: Dagų ežers G Bebrenėje: лат. dagis (імовірно, литуанізм) ME I 430 = dad zis ‘die Klette, lanzettblättrige Kratzdistel (cirsium lanceolatum)’ ME I 429. Але пор. також ойконім Dag[i] vs (Там само, E II 49) і лат. авд. Dagis (Staltmanė 1981, 141), тому цілком імовірно, що аналізований лімнонім утворено від ойконіма або особового імені. „Kraipė“ E I 106 у Ліелстраупе: (?) лат. kr aipīt ‘скручувати, гнути’ (зафіксовано в Межотне, Елеї, тобто на литовському кордоні, однак це не збігається з локалізацією озера) ME II 256; так само етимологізує, ставлячи «?», і J. Endzelynas (Endzelin 1934, 143). Līņģis Lvv II 310 || Līņģu ežers G) у Буртнієках: лат. liņgāt I, linguot ‘метати’ ME II 472, liņgāt II, linguot ‘гойдатись, ширяти; хитатися’, яке J. Endzelynas виводить або з куршської, або з литовської мови (Там само). У цьому випадку литовське походження лімноніма дуже сумнівне. Пор. семантично близьке Līnga ež у Нуогале E II 118: līņģa ‘праща; петля, обхідний шлях, прибій’, яке, ймовірно, має фіно-угорське походження (лів. līnga, ест. liņg ‘праща’) ME II 471. Про цей корінь у топонімах див. також Dambe 1963, 251; Rudzīte 1968, 186; Duridanov 1969, 44; 1976, 40–41 та ін. Пор. також лит. Lingis ež, який A. Vanagas пов’язує з лит. lingė ‘звивина’ LKŽ VII 526, lėngė ‘вигин; улоговина, долина, низина, яма’ LKŽ VII 330 (EŽ 192). J. Endzelynas також зіставляє аналізований лімнонім із литовськими назвами місцевостей Lingė k, Lingėnai k Lvv II 310. Tēviški² 1960 (|| Tēvišku ezers Konv. III 5034) у Демене (= Сілене): лат. tēviški, tēviška I ‘частка старого господаря’; 2. ‘батьківщина, місце народження’, що його Я. Ендзелін вважає литуанізмом ME IV 177. Значна частина латвійських лімнонімів походить від інших латвійських топонімів, серед них і таких, які, своєю чергою, слід вважати литуанізмами, наприклад: – від інших гідронімів: Ķekavas (dzirnavu) ezers Pag. apr. 20 у Дуоле: Ķekava u, притока Даугави E I 115. Пор. також ойконіми Ķekava ap p, Ķekavas muiža dv E I 38. K. Būga висловлює припущення, що ці латвійські топоніми мають литовське походження (Būga RR III 624). Пор. лит. Kekupys, хоча походження цього потамоніма (назви річки) не цілком ясне EŽ 151. Пор. також лит. Kekuvà vs і пр. Keckowa ež Lvv II 203. Šķirnds ezers U V 285 (|| Šķirnas² ezers 1960) у Демене: Škirna u у Курцумі U V 293. Пор. також «Škirna» vs E II 50 у Демене. Але пор. також Šķirnas ež у Смальвосах (те саме озеро?), який A. Vanagas зіставляє з лит. Skernė u EŽ 304. Ці литовські гідроніми, можливо, утворені від кореня sker-, skir-: skeryčiuoti, skerloti, skerlà (докладніше див. EŽ 303), лит. skirti (EŽ 304). Šunas ezers Konv. III 4792 (|| Šuņa ezers E II 170 || Šunęzers 1962) у Ликсні: Šuņa — притока Даугави біля Даугавпілса. Не можна категорично відкинути й можливий зв’язок із лит. šuo «собака». Пор. гідроніми тієї самої семантики: лит. Šunija u, Šunyks-tà u, Šunupis u EŽ 336, прус. Suna u, Sune оз. Apr. 176. 5 Через обсяг статті обмежимося лише прикладами. 71 – з ойконімів-литуанізмів: Bedušų ezers G (|| Beduša ezers G) у Сілене: Beduši vs E II 49, який Я. Ендзелін пов’язує (із «?») з лит. bedūšiai (Lvv I 94) <bedūšis LKŽ I 712. „Kaitras ezers“ Lvv II 6 в Асуні: Kàitra k (там само, E II 164)<лит. kaitrā LKŽ V 82 (так зі знаком «?» зіставляє і Я. Ендзелін — Lvv II 6). Mindaugas ezers Pag. apr. 583 у Баркаві: Mindauga² vs (там само, E II 183) <лит. особове ім’я Mindaugas, тому не можна виключати й походження лімноніма від особового імені. Я. Ендзелін зіставляє латвійські топоніми з цим коренем із лит. Mindaugė k, Mindaugiškiai k (Lvv II 439). К. Буґа також не сумнівається в литовському характері цих латвійських топонімів (Būga RR III 624). Pilvelų ezers Konv. XIX 37086 у Ружині: Pilvelis² || Pilveļi² k (там само, E II 186 kor.) <лит. pilvas (зменш. pilvelis) LKŽ IX 1025 або <лит. pilvė «мул, багнисте місце» LKŽ IX 1027. Із цим останнім литовським апелятивом пов’язують також литовські гідроніми Pilvė u, Pilvija +u, Pilvinas ež, Pilvis ež, Pilvignis ež (EŽ 259). Пор. також пруссько-йотвінзькі Pilwag, Pilwung ež (Leyding 1959, 44, 60), Pilwin ež, Pilwen u Apr. 123. В. Дамбе пов’язує аналізований лімнонім із латвійськими коренями bal(i)-, pal(i)- зі значенням «мокре місце» (Dambe 1972, 142). Smelines ezers G (|| Smelīnes ezers G || Smelina ezers G || Smelinskas ezers U V 293 || Smelinu ezers Konv. X 18969) у Курцумі: Smeline ap 1970 = Smēlyne k Ladms 284 <лит. smėlynė «піщаний ґрунт, поле, земля», LKŽ XIII 153, smėlis, smėlys (там само). Пор. лит. Smėlynė ež у Смальвах EŽ 308 =(?) озеро в Курцумі. Šešku ezers 1963 (|| Šešku ezers G) у Шкяуне: Šeški k p || Šeški ap 1942 < лит. šeškas. Пор. литовські потамоніми з цим коренем: Šeškinė u, Šeškynė u, Šeškinis u, Šeškupė u, Šeškupis u, Šeškupys u EŽ 329. Špaku ezers 1975 у Сілайняй: Špaki k (там само, E II 187)<(?) лит. špōkas. Urvy ezers Pag. apr. 501 (|| Urvas ezerinš 1960) в Елкшнюосе: Urvas vs (там само, E II 58)<лит. ūrvas. Можливо, назва озера утворена безпосередньо від литовського апелятива (семантика апелятива не суперечить такій гіпотезі). Пор. лит. Urvenų u EŽ 355. Але пор. також латв. urva I «пристрій для прив’язування корів — дерев’яний кілок» ME IV 308 або ūrva II «образлива назва свині» (там само). Зафіксовано кілька латвійських лімнонімів, утворених від литовських особових імен, наприклад: Jonužd ezerinš Lvv I 391 у Нереті: лит. особові імена Jonišis, Jonušys LPŽ I 844. Petrauskų² ezers 1956 у Каунаці: лит. особове ім’я Petrauskas LKil. Rimšas² ezers 1962 у Меднях: лит. особове ім’я Rimša LKil, але пор. також латв. особове ім’я Rimša (Staltmanė 1981, 119). Пор. також ойконім Rimšas² k (там само, E II 173), однак форма родового відмінка однини лімноніма свідчить, що назва озера все ж могла походити від особового імені. Тут слід згадати й інший латвійський лімнонім Rimšu ezers G у Нірзі, що, найімовірніше, виник безпосередньо від ойконіма Rimši² k (там само, E II 179). К. Буґа вважає латвійські топоніми з цим коренем топонімами литовського походження (Būga RR III 624). Пор. литовські потамоніми Rimšiškė, Rimšupis, Rimšupys, Rimšulys — це, здебільшого, очевидно, також назви особового походження (EŽ 278). 72 Озеро Шумску Konv. VIII 15462 у Сілайняї: лит. особове ім’я Шумскас LKil (але можливий зв’язок також з ідентичним польським або латвійським прізвищем). Частина аналізованих тут латвійських лімнонімів щодо походження є більшою чи меншою мірою гіпотетичною; ще менш ясне походження мають назви озер, згадані далі, які, однак, могли б бути пов’язані й з литовською мовою, наприклад: Асва E II 168 (|| Асвас езерс G || Освас езерс G) у Краславі: (??) лит. ašva «кобила» (так само з «??» і в Endzelin 1934, 119). Пор. лит. Ашва u, Ашвія u, Ашвіне u, Ешвіне u EŽ 50, пор. Asswene u, Asswaylen Apr. 12. Про цей корінь у топонімах див.: Būga RR III 536; Walde, Pokorny 1930, 54; Endzelin 1934, 119; Jonikas 1950–1951, 15; Porzig 1954, 206; Lvv I 45; Otrębski 1965, 37; Toporov 1988,I 136–137; однак цей зв’язок викликає певні сумніви (див. Vanagas 1970, 145; EŽ 50). Ādmenis Lvv I 64 у Сінуоле: (??) лит. *odmuo, odmenis «гирло річки» LKŽ VIII 995. Пор. також лит. Odmuo u EŽ 234. Паралельні латвійські назви озер || Ādmiņa ezers E I 83 || Ādmiņu ezers G || Ādmaņa ezers E I 83, очевидно, виникли пізніше від ойконіма Ādmiņi vs E I 82, який, можливо, пов’язаний із латв. ādminis «чинбар» ME I 236. У такому разі -men- у аналізованому лімнонімі можна було б пояснити тим, що в суфіксах іноді i>e (LGr 35 § b, Lvv I 65). Вплив литовської мови сумнівний через розташування озера (на північному сході Латвії), проте для мотивації гідроніма семантика литовського апелятива видається доречнішою. Індра E II 166 (|| Індрас езерс Pag. apr. 572) у Скайстійо: (??) лит. indrė «очерет» LKŽ IV 108. Пор. інші гідроніми: латв. Індра u у Скайстійо Pag. apr. 572, «Індріка» u E II 190, лит. Indrailìs оз., Indrajà р., Indrajỹs оз., Indrinis оз., які А. Ванагас також пов’язує із згаданим литовським апелятивом (EŽ 130). Про аналізований лімнонім див. також Endzelin 1934, 142, де його зараховано до гідронімів без продуктивного суфікса; Lvv I 362; Būga RR I 444, III 525. «Кулпінес езерс» Lvv II 169 у Віляці: (??) Кулпе u, яку А. Ванагас гіпотетично пов’язує з лит. kulpėti, kūlpinti, kulpyti «бити, гамселити» LKŽ VI 847, але можливі й інші зв’язки, пор. східносерб. kolp, кашуб. kelp «лебідь» LEW 175 (EŽ 171). Я. Ендзелін порівнює цей латвійський лімнонім зі згаданою литовською назвою річки, а також із лит. Кулпідай k і слов’янським *kolpb «лебідь» (Lvv II 169). М. Рудзите порівнює цю назву озера з латв. Кулпюпітес u та ест. Кулп’ярв (Rudzīte 1968, 184). Як можливий фіно-угризм цю назву трактує також В. Зепс (Zeps 1977, 429). «Скабу езерс» E II 151 у Пуопе: (??) лит. skabùs «гострий, такий, що легко ріже, рубає» LKŽ XII 652. У цьому випадку литовське походження малоймовірне через розташування об’єкта — у північно-західній частині Курляндії. Пор. інші латвійські топоніми з цим коренем: Скабій k E II 189 у Відсмужі, Скабіс vs E I 35 в Адажі, Скабі vs E II 71 у Засі. Шлапук 1962 у Скайстійо (автентичність цієї назви дуже сумнівна): (?) лит. šlāpias LKŽ XIV 1015. Пор. також Шлапукі dv у Салієні p та литовські гідроніми з цим коренем: Шлапес р., оз., Шлапіке р., Шлапіте р., Шлапюкай р., Шлапуніс р. EŽ 333. Аналізуючи й порівнюючи латвійські та литовські гідроніми, знаходимо дуже багато слів спільного походження та зі спільним коренем — це балтійські, індоєвропейські лексеми. Однак назв озер, запозичених із литовської мови, зовсім небагато. Як і слід було 73 можна сподіватися, що більшість латвійських лімнонімів, які ми без особливих сумнівів могли б назвати литуанізмами у справжньому значенні цього слова, зареєстровано на литовському прикордонні, у південно-східній частині Латвійської РСР. СКОРОЧЕННЯ ap – населений пункт avd. – особове ім’я brus. – білоруський dem. – демінутив dial. – діалектизм dš. – правий (притік) dv. – колишній маєток est. – естонський ež – озеро + ež – осушене або заросле озеро jotv. – ятвязький k – село kaš. – кашубський kln – гора кор. – скоригована кр. – лівий (притока) лат. – латиський лів. – лівський лит. – литовський п – доповнення пор. – порівняй прус. – прусський сорб. – сорбський р – річка хут. – хутір |2∧2 – збіг інтонацій 1962... – рік реєстрації (експедиції) LITERATŪRA Apr. – Gerullis G. Die altpreussischen Ortsnamen. Berlin, 1922. Balode 1987 – Balode L. Slāvu cilmes limnonīmi Latvijas PSR teritorijā // Onomastikas apcerējumi. Rīga, 1987. P. 12—20. Būga RR I—III – Būga K. Rinktiniai raštai. T. 1—3. V., 1958—1961. Dambe 1963 – Dambe V. Daži vērojumi Latvijas PSR dienvidrietumu daļas toponīmikā // Lietuviešu kalbotyros klausimai. 1963. T. 6. P. 247—267. Dambe 1972 – Dambe V. Saknes bal(i)-, pal(i)- (skaņu mija) ar slāpas vietas nozīmi vietvārdos // Veltījums akadēmiķim Jānim Endzelīnam. Rīga, 1972. P. 125—150. Dambe 1987 – Dambe V. Ieskats Latvijas PSR hidronīmu semantikā // Onomastikas apcerējumi. Rīga, 1987. P. 32—47. Duridanov 1969 – Duridanov I. Thrakisch-dakische Studien. T.1: Die thrakisch und dakisch-baltischen Sprachbeziehungen. Sofia, 1969. Duridanov 1976 – Дуриданов И. П. Езикът на траките. София, 1976. E I, II – Endzelīns J. Latvijas vietu vārdi. D. 1.: Vidzemes vārdi. Rīga, 1922; D. 2.: Kurzemes un Latgales vārdi. Rīga, 1925. EH – Endzelīns J., Hauzenberga E. Papildinājumi un labojumi K. Mīlenbacha Latviešu valodas vārdnīcai. S. 1.—2. Rīga, 1934—1946. Endzelin 1934 – Endzelin J. Die lettländischen Gewässernamen // Zeitschrift für slavische Philologie. Wiesbaden, 1934. Bd. 2, H. 1/2. S. 112—150. EŽ – Vanagas A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. V., 1981. G – P. Stučkos LVU Geografijos mokslinio tyrimo sektoriaus kartoteka. Jonikas 1950/1951 – Jonikas P. Zu den litauischen Ortsnamen // Beiträge zur Namenforschung. Heidelberg, 1950—1951. Bd. 2. S. 1—32. Konv. I—XXII – Latviešu konversācijas vārdnīca. Rīga, 1927—1940. S. 1—22. Ladms – Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas. V., 1976. T. 2. Laumane 1973 – Laumane B. Zivju nosaukumi latviešu valodā. Rīga, 1973. 74 Leyding 1959 — Leyding G. Słownik nazw miejscowych okręgu mazurskiego. Cz. 2: Nazwy fizjograficzne. Poznań, 1959. LEW — Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. Heidelberg; Göttingen, 1955–1965. LGr — Endzelīns J. Latviešu valodas gramatika. Rīga, 1951. LKil — Lietuvių kalbos ir literatūros instituto kartoteka. LKŽ I–XIV — Lietuvių kalbos žodynas. V., 1968–1986. T. 1–14. LPŽ I — Lietuvių pavardžių žodynas. V., 1985. T. 1. Lw I–II — Endzelīns J. Latvijas PSR vietvārdi. Rīga, 1956. S. 1. D. 1; Rīga, 1961. S. 1. D. 2. ME I–IV — Mīlenbachs K., Endzelīns J. Latviešu valodas vārdnīca. Rīga, 1923–1932. S. 1–4. Otrębski 1965 — Otrębski J. Gramatyka języka litewskiego. W-wa, 1965. T. 2. Pag. apr. — Salnais V., Maldups A. Pagastu apraksti. Rīga, 1935. Porzig 1954 — Porzig W. Die Gliederung des indogermanischen Sprachgebiets. Heidelberg, 1954. Rudzīte 1968 — Rudzīte M. Somugriskie hidronīmi Latvijas PSR teritorijā // Latviešu leksikas attīstība. Rīga, 1968. P. 175–197. Staltmanė 1981 — Сталтмане В. Э. Латышская антропонимия: Фамилии. М., 1981. Toporov I — Топоров В. Н. Прусский язык: Словарь. М., 1975–1984. Т. 1–4. Toporov 1988 — Топоров В. Н. Заметки о латышских мифологических именах (Рукопись вручена „Onomastica Lettica“). U IV — Plāķis J. Latvijas vietu vārdi un latviešu pavārdi. D. 1: Kurzemes vārdi // Latvijas universitātes raksti. Filoloģijas un filozofijas sērija. Rīga, 1936. S. 4. Nr. 1. P. 3–305. U V — Plāķis J. Latvijas vietu vārdi un latviešu pavārdi. D. 2.: Zemgales vārdi // Turpat. S. 5. Nr. 5. Rīga, 1939. P. 213–528. Vanagas 1970 — Vanagas A. Lietuvos TSR hidronimų daryba. V., 1970. Vanagas 1981 — Vanagas A. Lietuvių hidronimų semantika // Lietuvių onomastikos tyrinėjimai (Lietuvių kalbotyros klausimai. T. 21). V., 1981. P. 4–154. Walde, Pokorny 1930 — Walde A. Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen / Herausgegeben und bearbeitet von Pokorny J. Berlin; Leipzig, 1930. B. 1–2. Zeps 1977 — Zeps V. Critique of Proposed Finnic Hydronyms in Latgola // Studies in Finno–Ugric Linguistics. 1977. Vol. 131. P. 427–440. ЛИТУАНИЗМЫ В ЛАТЫШСКОЙ ЛИМНОНИМИИ Резюме Лимнонимы ЛатвССР, которых насчитывается около 4200 (с вариантами и повторяющимися названиями около 6800), по своему происхождению являются не вполне однородным слоем лексики. Подавляющее большинство (около 3800 лимнонимов) — это названия озер, образованные на базе латышского языка. Лимнонимы иноязычного происхождения, т. е. образованные от иноязычных appellативов, составляют около 5% всех названий озер Латвии (лимнонимов славянского происхождения — около 160 (250), финно-угорского — около 45 (105) и т. д.). Названий озер ЛатвССР, которые с топодеривативной точки зрения можно назвать литуанизмами, немного — около 11 (23), напр.: Ašarainis, Bevorža ezers, Gīļa ezers, Kulis, Kesis. Это лимнонимы, образованные непосредственно от литовских appellативов. Абсолютное большинство латышских лимнонимов-литуанизмов обнаруживаем неподалеку от границы Литвы, главным образом в юго-восточной части республики. 75 Латышских лимнонимов, генетически связанных с литовским языком, несколько больше — около 50. Это названия, образованные от латышских апеллятивов, которые в свою очередь являются литуанизмами, напр.: Dagū ežers: лтш. dagis < лит. dagýs; Deguta ežers: лтш. deguts < лит. degūtas; Tēvišķe? лтш. tēvišķe < лит. tēviškė. В определенном смысле с литовским языком связаны также лимнонимы, образованные от других латышских топонимов-литуанизмов или фамилий литовского происхождения, напр.: Durbes ezers: Durbė река < (?) лит. durbė; Šešku ezers: Šeški деревня < лит. šeškas; Jonuša ezeriņš: лит. фамилия Jonušis, Jonušys. Немало и таких латышских лимнонимов, которые можно связывать с литовским языком только с большой долей гипотетичности, напр.: Asva, Ādmenis, Indra, Kulpines ežers, Skabu ežers.