Keletas hidrologijos terminų mikrosistemų (vandens tekėjimas)

LIETUVIŲ LEKSIKOS IR TERMINOLOGIJOS PROBLEMOS LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXIX (1991) JONAS KLIMAVIČIUS КІЛЬКА МІКРОСИСТЕМ ГІДРОЛОГІЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ (РУХ ВОДИ) Цей конкретний розгляд, який, можливо, матиме користь для практичного впорядкування термінів і їх уживання, теоретичними передумовами, проблематикою та методикою пов’язаний із попередньою статтею «Меліорація, дренаж, іригація: кальки, синоніми й гіпоніми (Історичні, системні та узуальні особливості)»1. Розгляд дещо виходить за межі гідрологічної термінології; не оминаємо системних зв’язків з іншими термінологіями (хоча від викладу деяких із них довелося відмовитися заради послідовності). Гідрологія тут тісно пов’язана з меліорацією, а в окремих випадках ми виходимо також на географічну термінологію. У статті розглядаються не стільки наукові поняття, скільки мовні семантичні мікросистеми термінів, причому не лише термінологічно, а й лексикологічно: ми не обмежуємося наявною реалізацією, а розглядаємо її як один із варіантів і досліджуємо ширші семантичні та номінативні можливості. Ми не обмежуємося впорядкуванням термінів, а розглядаємо також їх функціонування. Не оминаємо навіть явищ детермінізації, вважаючи, що це пов’язано із семантикою та стилістикою наукової мови й навіть впливає на них. Оскільки наука та її поняттєвий апарат є міжнародними, належить пам’ятати й про явища мовної ситуації — запозичення та переклад, відповідності й відмінності. Систему «рух води» доцільно почати розглядати від дієслова tekėti — як основи творення різних термінів і як ядра семантичного поля «текти». Оскільки це поле дуже розгалужене, у кожній підтемі спираємося на потрібні для неї значення tekėti, а також на синоніми (bėgti, srūti, srovėnti,...), гіперонім (judėti), каузатив (tėkinti), антоніми (leisti, vesti, traukti воду) та деякі їх нетермінологічні похідні, які ширше розкривають лексичні семантичні можливості. 1. Течія та рух: семантика У звичайній мові вода і тече, і біжить; у діалектах навіть įbėgti має значення «впадати (про річку)»: Šunija po Mažintais įbėg[a] į Jūrą Skdy (LKŽ D). У гідрології вода лише тече. Прикметник takus, що в звичайній мові означає «стрімкий» (а у фізиці — «нев’язкий, текучий, fluid»), тут не вживається. Однак у загальному фізичному сенсі вода може також рухатися. Рух води відрізняється від течії (крім самоочевидної ознаки — плинності) щонайменше двома моментами: 1) він, якщо казати просто, є поточним, русловим, тому моря теж не течуть (деякі озера є стічними), 2) більш-менш рівномірний. На користь поняття руху води свідчать діалектні й навіть давні писемні мовні дані 1 Lietuvių kalbos specialioji leksika // Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1983. T. 22. P. 26–68. 7* 99 дані: І це велике збурення сталося в морі DP 78. Збурення моря SD 171. Море сильно збурилося K II 272. Море бурхливо (тобто сильно) збурилося, піднялося K II 336. Море заворушилося, і приплив дракон із трьома головами BsP II 51 (Nm). Вічно колишуться рухливі морські хвилі V. Piet. Мандрівника розгойдував і лякав розбурханий океан P. Cvir. Другу відмінність, мабуть, ілюструють лише неморські, тобто назви водотоків Judis, Judinys, Judra, Judrė, Judreika, Judriukė, Judrinas. Ці дві відмінності реалізуються і в гідрологічній термінології. Конкретних реалізацій руху, здається, навіть більше, ніж потрібно. Це зумовлено не мовними чинниками чи поняттями, а самою класифікацією: оскільки існує вихровий рух «такий рух частинок рідини, коли кожна частинка не лише рухається вперед, а й обертається навколо себе» MelŽ та турбулентний рух «такий рух рідини, коли частинки безладно змінюють взаємне розташування» MelŽ, то заради системності й ламінарний — це рух «такий рух рідини, коли частинки не змішуються між собою — їхній рух відбувається паралельними прямими або кривими лініями» MelŽ, а не течія; так само поряд із нерівномірним рухом, у якого «швидкість у напрямку руху неоднакова», є й рівномірний рух MelŽ, поряд із неусталеним, тобто «змінним у часі», — усталений рух води MelŽ. Таке механічне вирівнювання термінів за класифікацією, не обґрунтоване семантикою, не є надійним чинником нормування, адже можна вирівнювати й навпаки — за терміном течія. І справді, так і зроблено: ламінарна, вихрова, турбулентна течія MelŽ, рівномірна, нерівномірна течія води MelŽ. В англійській мові всюди вжито motion, що, очевидно, пояснюється більшою схильністю цієї мови до загальніших слів. У російській мові розрізняють течение і движение: fluid motion — течение жидкости: rotational fluid motion — вихревое течение жидкости, turbulent motion — турбулентное движение, laminar motion — ламинарное движение, ламинарное течение Гидр сл. Литовські терміни варто нормувати подібним чином: течія води/рідини: ламінарна течія, вихровий рух/течія, турбулентний рух/течія, рівномірна течія, нерівномірний рух/течія, усталена течія, неусталений рух/течія. 2. Течія, потік, струмінь, течійка Хоча іменники зі значенням «течія» у гідрології не термінологізовані, а отже, не вживаються, синоніми дієслова текти тут представлені інакше — як основи похідних слів. Течія, потік, струмінь у гідрології не є синонімами. Однак розмежування їхніх значень у термінологічних і загальних словниках дуже нечітке: 1) tekmė — помок, течение — «течія річки чи іншої рідини» MelŽ, 1. «русло текучої води; течія» DŽ₂; 2) srautas — помок — «маса води, що тече по земній поверхні чи під землею ⟨…⟩; течія, потік» MelŽ, 1. «течія рідини, потік» DŽ₂; 3) srovė — течение, помок — маса рідини, що рухається в одному напрямку і яку від навколишнього середовища повністю або частково відокремлюють тверді поверхні; потік, течія» MelŽ, 1. «течія води» DŽ₂. Характерно, що в російській термінології тут є лише дві назви — помок і течение: помок — 1. течія, струмінь, 2. потік, а течение — 1. течія, 100 2. tėkmė, 3. 〈…〉 GeolŽ; поток — srautas, а течение — 1. течія, (атмосферна tėkmė, 2. 〈…〉, 3. 〈…〉 MetŽ. Отже, ані тлумачення значень, ані відповідники в інших мовах не прояснюють ситуації. Цілком чітко вирізняється лише s r ū v i s «частина водного потоку» DŽ₂ — mok GeolŽ, MetŽ: водний s r ū v i s — mok vody «обмежений рух маси води, частина потоку» MelŽ. Але тут же s r ū v i s подається як синонім до srovė: mok — srovė, s r ū v i s MelŽ: линия мока — лінія s r ū v i o MelŽ і лінія srovės — линия мока — MelŽ, а синоніми до srovės у MelŽ — srautas, tėkmė. Не прояснює ситуації й PolŽ₂: линия мока — 1. гідр. лінія течії, 2. метеорол. лінія s r ū v i o, 3. лінія течії, линия потока — лінія потоку, потоковая линия — лінія струменя. Отже, і s r ū v i s не всюди чітко розмежовано. Подібна нерозмежована строкатість є й у термінології інших мов. Латиською течение — це також straume, plūsma, tece, ток — і strāva, plūsma Hidromet vard. Найбільша строкатість — в англійській мові. За даними Гидр сл., тут є stream — 1. річка; струмок; потік; течія; струмінь²; flow — 2. течія; струм; потік; струмінь; 〈…〉; streamflow — 2. річковий потік; current — течія; потік; струмінь; torrent — потік; fluent — струмінь води; потік; flux — потік; 〈…〉; pour — 1. поток, течение; run — 2. течение; squirt — струя; jet — 1. струя. Лише filament чітко розмежовано — для нього подано не однослівний відповідник, а точні словосполучення отдельный ток струи; небольшая струя. У текстах течія, потік, струмінь уживаються нічим не інакше. Наприклад, викладаючи теоретичну схему фільтрації води, пишуть: 〈…〉 фільтраційна течія схематизується і вважається, що фільтрація відбувається не крізь пори порід, а через увесь поперечний переріз фільтраційної течії Hidrogeol 217. Негайно замість течії з’являється потік: Частина шару породи, у якій відбувається фільтрація водного потоку, називається областю фільтрації Hidrogeol 218. Далі течія уживається як гіпонім до потоку: Під час математичного розгляду фільтраційного потоку використовуються дрібніші частини потоку, або течії, які відповідають загальній траєкторії потоку. Для цього можна виділити так звані лінії течії. Hidrogeol 218. Далі трапляються лише водний потік Hidrogeol 229 та ін. і лінія течії Hidrogeol 233 та ін. А s r ū v i o та лінії s r ū v i o тут зовсім немає. До речі, терміни потік і течія тут не пояснюються й не визначаються. В інших текстах течія струму уживається у значенні «рух струму»: Океанологи виявили холодну течію завширшки 1200 миль. Щоправда, течія дуже повільна: 〈…〉 MG 1975 10 36. Нерозмежування цих термінів, звісно, не є фатальним недоліком і, мабуть, не спричиняє значної фахової плутанини, але його все ж слід виправити. Якби (у майбутньому) фахівці-гідрологи впорядкували мікросистему цих термінів, ми могли б точніше подавати їх у загальних і двомовних словниках, а також чіткіше оцінювати різноманітне невпорядковане вживання (наприклад: Пригальмована напірна передня течія повернулася у потік P 1980 9 37). ² Із двозначності значення stream — «течія, потік» і «річка» — мабуть, виник журналістський калькований вислів: Тут і бере початок найбільша «річка» Світового океану — Гольфстрім T 1976 291 2. Температура води «річки» Гольфстрім там само. 101 3. Рухатися й текти: деривація. Рух і кругообіг Як уже зазначалося, потік пояснюють як «масу рідини, що рухається» MelŽ, течія — як «рух маси води» MelŽ. Загалом говорячи про динаміку підземних вод, також уживають вислів рух води: Коли вода заповнює пори гірських порід і не рухається, тоді діють закони гідростатичної рівноваги Hidrogeol 215. Коли вода, що заповнює всі пори гірських порід, рухається під дією різних сил, гідростатична рівновага порушується і починають діяти закони гідродинаміки. Рух води по порах і тріщинах гірських порід називають фільтрацією Hidrogeol 217. Але непослідовно трапляється й слово «течія» (навіть турбулентна!): Течія води в гірських породах може бути ламінарною і турбулентною Hidrogeol 224. «〈…〉» у піску усталена течія води або усталена фільтрація води Hidrogeol 224. Однак від рухатися не маємо такого похідного слова, як від текти — течія, від струмувати — потік і струм. Отже, результатом руху води є потік: Поверхня ґрунтових вод може мати нахил у той чи той бік. Тоді відбувається рух ґрунтових вод, який залежить від нахилу водоносного шару або рельєфу місцевості й утворює потік ґрунтових вод Hidrogeol 134. Звісно, можливий вихровий або турбулентний рух води, фільтраційний рух води по порах і тріщинах, рух води в ґрунті MetŽ, хоча тут можливе (і справді реалізується) також протікання (але лише рух вологи в ґрунті MetŽ, рух води та водяної пари Hidrolog 25). Іноді трапляється змішування значень у висловах рух потоку або течії: Потік ґрунтових вод зазвичай рухається в напрямку найнижчих елементів рельєфу: річок, струмків, канав, долин, озер, западин, «〈…〉» Hidrogeol 134. У центричних потокових системах річкові течії рухаються радіально, ніби навколо якогось центра, «〈…〉» Hidrolog 50. Природніше було б казати не потік рухається, а потік тече (і справді, поряд із рухом потоку Hidrogeol 234 є також течія потоку Hidrogeol 233); не течії рухаються радіально, а течії кружляють, утворюють вир. Рух води обмежений не лише його функціональною неповноцінністю, а й неможливістю утворювати префіксальні форми. Такі форми має лише текти, течія: Надходження підземних вод складається з таких складників: 1) вода, що припливає з інших місць того самого водоносного шару; 2) вода, що надходить з інших водоносних шарів; 〈…〉. Витрати води у водоносному шарі підземних вод складаються з таких складників: 1) відтік до інших місць водоносного шару; 2) відтік до інших водоносних шарів; «〈…〉» Hidrogeol 211. Насамперед треба знати, яким чином вода заповнює пори, крізь які вона тече, за яких умов об’єм води, що ввійшла в певну частину пор, дорівнює об’єму води, що витекла Hidrogeol 222. Рух води обмежує також уживання терміна кругообіг води, хоча зміст цього поняття, крім стоку, охоплює ще три складники — випаровування, опади та їх інфільтрацію Hidrogeol 94, і тому кругообіг неможливо описати інакше, ніж як рух: Вода всіх сфер Землі — атмосфери, біосфери, гідросфери та літосфери — тісно взаємопов’язана. За відповідних умов, що виникають унаслідок зміни тиску й температури, під впливом транспірації, дегідратації, конденсації та інфільтрації вода, змінюючи свій фізичний стан, переходить з однієї сфери в іншу. Такий безперервний 102 процес переміщення води з однієї сфери в іншу називається кругообігом води Hidrogeol 94. Висловлюють і протилежну думку: Унаслідок кругообігу води в гідросфері відбувається безперервний рух води; частина її випаровується і знову відновлюється Hidrolog 26. Звісно, кругообіг — круговорот, круговорот — «рух навколо, циркуляція» має міжнародний синонім циркуляція — циркуляция — «кругообіг, рух по колу» MelŽ, але вживання циркуляції для позначення кругообігу замість руху, хоч і можливе, зовсім не витіснило б тут поняття руху. Кругообіг води послідовно вживається всюди, лише іноді трапляється водообмін Hidrogeol 166 (тут же кругообіг води Hidrogeol 165, 166), водообмін ґрунтових вод Hidrogeol 136, замкнений водообмін Armand 62, хоча поняття водообміну не визначають і не пояснюють. Це лише плутанина термінів. Водообмін між Балтійським і Північним морями T 1982 53 4, звісно, можливий, але це не «кругообіг». Отже, словотвірна продуктивність дієслова текти (вплив, витік, приплив, відтік, течія, кругообіг), а також слова потік, струмінь, течія обмежують права терміна рух води. Він може існувати лише як найзагальніше поняття гідродинаміки й не повинен витісняти дуже характерне для литовської мови вживання конкретних дієслів. Наприклад: Річковий стік — 1. рух води (= течія) у процесі природного кругообігу, коли вона стікає руслом річки MelŽ. 〈…〉 швидкість руху води (= течії) змінюється від нуля до певних максимальних значень Hidrogeol 217. 〈…〉 ґрунтові води рухаються (= течуть) з різною швидкістю або майже не рухаються (= не течуть, стоять) Hidrogeol 135. Синонімам на позначення швидкості течії хлине, струмує, сочиться/витікає, бурхливо ллється/просочується важко віддати перевагу. 4. Текти, пускати, спускати, відводити З’ясувавши семантичну перевагу текти над рухатися, не слід вважати, що самого лише текти цілком достатньо в гідрології та заснованій на ній меліорації, а також у гідротехніці й інших галузях. Аж ніяк. Межі семантики текти влучно окреслює загадка: — Куди течуть усі води? — Донизу. Тому дещо плеонастичними слід вважати такі визначення: Річкою називають зосереджену масу води, що тече в напрямку ухилу руслом, сформованим у довгій западині Hidrolog 48. Руслом річки називають найнижчу частину долини, якою вода тече в напрямку ухилу Hidrolog 54. Коли вода стоїть, накопичившись, її потрібно спустити, а коли ухилу немає або його не можна створити — відвести або відкачати. Каузатив пускати у гідрології не вживається. Пускати можна сік, дьоготь («випускати»), пиво, квас, сусло, вино («зливати»), сироватку, сир («давати стекти»), молоко («здоювати»), кров, слину, сльози («капати»), горілку («гнати»). Пускати також має значення «розтоплювати» (у фізичному сенсі — «плавити»): Щоб засяяло ясне сонечко, щоб розтопило крижану брилу (нар. пісня) Ds. Вода, якщо її й пускають, то лише з крана чи через валок. Тільки народномовний J. Baltrušis і стилістично майстерний Vaižgantas уживали пускати у близькому до «відводити» значенні: А дощ лив, хлюпав, періщив. Земля пила й уже не вбирала, тож укрилася чорною кіркою, перестала вбирати воду, а пускала її вниз, на луки, у калюжі, болота, 〈…〉 J. Balt. Навесні східні вершини пускають свою рясну вологу 103 тим струмком, широко заливаючи луки Vaižg. Однак подібне вживання в гідрології не має перспектив. У гідрології необхідно розрізняти текти і пускати, тобто «давати текти», а також відводити, тобто «зумовлювати течію». Так і роблять. Коротко розглянемо вживання словосполучень пускати, відводити воду (і похідних від них), водночас відзначаючи різні недоліки й хиби їх уживання. Воду спускають тоді, коли є ухил, але немає тяги: вода накопичилася або її загатили, перекрили засувкою чи краном, і сама вона не може стікати цим ухилом, наприклад: Спускання води — водопонижение — «зниження рівня води (наприклад, в озері) за допомогою споруд для регулювання води» MelŽ, протилежне підняттю води — водоподъём — «підняття рівня води для зрошення та інших цілей» MelŽ, пор. підняття води — паводок, половодье — «підняття рівня води в річці під час танення снігу або після зливи; підйом води, повінь» MelŽ. Основне призначення дренажу — спускати ґрунтові води, <…> Kel 127. <…> пристрій, що спускає воду, — дренаж Kel 129. Є спускання дощової води [відведення] — отвод дождевых вод MetŽ, водоскидний шлюз — выпускной шлюз MelŽ, спускний шлюз — спускной шлюз MelŽ (до нього спрямовують відвідний шлюз — сбросной шлюз), ремонтний водовипуск MelŽ, впускний канал — впускной шлюз MelŽ, ŽŪŽ, водоскидний MelŽ і водоскидний канал — водосбросный канал ŽŪŽ. Однак невдало сказано: <…>спускання води водовідвідними канавами Kel 123. Можливо лише навпаки. Ваду неузгодженого префікса має речення: Відвідні канави призначені для спускання надлишку води Drėk 151. Спустити воду можна й зовсім інакше — не за ухилом, а прямовисно вниз: вертикальний дренаж — «такий дренаж, за якого осушення здійснюють вертикальними трубами, якими воду або спускають у глибші проникні шари (голландський дренаж), або піднімають на поверхню землі (каліфорнійський дренаж)» MelŽ. Від терміна вода, що стікає — стекающая вода — «частина опадів, що стікає поверхнею землі в напрямку ухилу» MelŽ відрізняються стічні каналізаційні води — сточные канализационные воды MelŽ. Цей термін має два варіанти: 1) стічні води — забруднені домішками побутові, промислові, дощові та талі води. <…>. Розрізняють побутові, виробничі, атмосферні стічні води LTE VIII. Має також одниновий варіант стічна вода PolŽ₂, M ir T 1975 3 43, VN 1983 214 2(nx). Іноді обидва варіанти вживаються навіть поруч: стічні води Šv 1973 12 26(2x) і стічна вода там само (7x); 2) каналізаційна вода — сточная вода — «вода, використана для побутових чи промислових потреб, яку відводять (= випускають) у очисні споруди та водоприймач» або «вода, що витікає з каналізаційних споруд» MelŽ або каналізаційні води (їх поділяють на a) побутово-господарські або господарсько-фекальні; b) води промислових підприємств — виробничі води; 3) атмосферні або дощові води) Vandentiek 207 (хоча в інтерв’ю з автором цієї книжки через 20 років сказано: За Вашою ініціативою 1962 року в КПІ було створено галузеву лабораторію очищення стічної води M ir T 1976 7 29). Третій варіант — синонімічний: стічна [каналізаційна] вода — сточная вода MetŽ. 104 Час від часу трапляються справжні надзвичайні випадки: <...> передано в експлуатацію нові споруди для очищення стічних вод міської каналізації Šv 1977 1 25 (із листів, що не піддаються виправленню). Їх плутають навіть із (виробничими) відходами: лише у найбільші річки країни, <...>, щороку скидають понад шість мільйонів тонн відходів. У Марселі та інших великих містах, <...>, виробничі відходи викидають просто в море T 1977 226 3. Вживають і просто стічні води підприємств MG 1973 5 13, води, що скидаються підприємствами KV 1971 44 13, вода, що скидається M і T 1975 3 44, вода, що викидається Šv 1973 12 26, каналізаційні стоки MG 1977 2 7. Більш усталеною є назва стічні води; можливо, перспективнішим є навіть варіант в однині стічна вода. Запізно міркувати, чому не спускна або скидна вода. Значення обох назв було б приблизно однаковим — цю воду скидають, отже, вона стікає; пор.: <...> каналізація — система споруд, якою спускають використані стічні води Vand ū k. 6. <...> до річок і інших водойм згаданих басейнів стікає значно менше неочищених стічних вод T 1976 28 1. Справді, краще й точніше було б сказати стічні води скидають, а не спускають. Крім того, тепер спускна вода — це не сплошная, а сбросная вода PolŽ₂ (у MelŽ було відвідна вода; про їхнє значення та доречність див. далі). Коли ухилу немає, воду не можна відвести або підвести самопливом — потрібні механічні засоби. Є механічне осушення MelŽ, механічне зрошення MelŽ (пор. англ. pumping irrigation), зрошення шляхом механічного піднімання води MelŽ, ŽŪŽ, навіть осушення шляхом механічного піднімання води MelŽ. Але похідне слово часто є сумнівним або й цілком немотивованим — його вживають там, де мало б бути (спу)скання. Напр.: відвідна вода — сбросная вода — «вода, яка не використовується сільськогосподарськими культурами й стікає з зрошуваної площі» MelŽ (PolŽ₂ спускна вода також недостатньо точна й зрозуміла); відведення — отвод — «видалення (води)» MelŽ, відведення води — отвод воды — «видалення води з осушуваної площі» MelŽ; відвідна частина меліоративної системи — проводящая часть мелиоративной системы — «сукупність відвідних каналів осушувальної системи, якими вода, зібрана осушувачами [!], спускається у водоприймач» MelŽ та відвідна частина осушувальної системи — проводящая часть осушительной системы — «частина осушувальної системи, що складається з магістральної та відвідних канав» MelŽ; відвідна зрошувальна мережа — сбросная оросительная сеть — «система каналів, призначена для видалення з зрошуваного поля надлишку води, що виникає під час скидання води зі зрошувальних каналів, аварій тощо» MelŽ; підвідна зрошувальна мережа — проводящая оросительная сеть — «частина зрошувальної системи, призначена для підведення води від джерела зрошення до зрошуваних полів» MelŽ і водовідвідна (спускна) мережа — водоотводная (проводящая) сеть — «осушувальні канали, якими вода з осушуваної площі відводиться у водоприймач» MelŽ; мережа відвідних канав — водоотводная (водосборная) сеть каналов MelŽ та мережа підвідних зрошувальних каналів — сеть проводящих оросительных каналов — «зрошувальні канали, якими вода підводиться з водойми до зрошуваної площі» MelŽ. 105 Чи доречно вживати «вести», не зовсім зрозуміло й в інших випадках. Напр.: підвідний канал — проводящий канал — «канал, яким воду підводять до зрошуваної площі або іншого місця використання» MelŽ, відвідний канал — водоотводный канал — «канал, яким відводять надлишок води» (до нього спрямовують спускний і стічний канал) MelŽ, відвідний/вивідний канал — выводящий канал (і водний відвідний канал — водоотводный канал) ŽŪŽ, головний відвідний канал — «головний канал, до якого вода, спущена другорядними каналами, відводиться у водоприймач» MelŽ; підвідна канава — проводящая канава — «канава, якою вода надходить до зрошуваної площі» MelŽ, відвідна (стічна) канава — водоотводная канава — «канава, якою вода збирається з осушувача [!] і відводиться до каналу осушення вищого порядку або у водоприймач» MelŽ, вивідна канавка — выводная канавка — «канавка, якою воду виводять із зрошувальної канави вищого порядку» MelŽ, підвідна борозна — выводная борозда «борозна, з якої воду впускають у поливні борозни» MelŽ, відвідна борозна — сбросная борозда — «борозна, що збирає воду з кількох бічних борозен» MelŽ; підвідна труба — проводящая труба, подающая труба — MelŽ, відвідна труба — отводящая труба — «труба для відведення води» MelŽ. Іноді слово відведення вживають зовсім без потреби, наприклад: голландський дренаж — <…> воду відводять у глибину MelŽ. Набагато краще сказано: вертикальний дренаж — <…> вода <…> спускається у глибші водопроникні шари (голландський дренаж), <…> MelŽ. Сумнівів не викликають лише обвідний канал — обводный канал — «канал, яким з метою зменшення повені частина стоку річкової води відводиться вбік, а нижче захищуваної ділянки знову повертається до річки» MelŽ, і підвідний кольматаційний канал — водопроводный кольматационный канал — «канал, яким воду підводять до кольматованої ділянки» MelŽ. Від обвідного каналу, очевидно, відрізняється обхідний канал — обходной канал — «канал, що оминає якийсь пристрій (наприклад, греблю)» MelŽ. Хоч є конкретні сумніви й неясності, навіть явні й, на жаль, численні помилки, загалом вести воду не лише можна, а й потрібно. Це підтверджують також звичні вислови підвести/підвести воду, (про)вести водогін, семантична текти/струмувати ↔ вести кореляція (подібно до тягнути — пускати). Не бракує й міжнародних та іншомовних паралелей із такою семантикою. Напр.: дериваційний канал — «канал, яким воду підводять до гідротурбін» MelŽ; акведук, дюкер < лат. ducere «вести»; пор. також англ. duct — прохід; канал, протока; труба Гидр сл, water conduct — водовід; водогін Гидр сл, conduit — водовідвідна канава Гидр сл, eduction — витікання; випуск; вихід; видалення (рідини) Гидр сл, eduction pipe — скидальна або відвідна труба, lead(er) — 1. канал; прохід (серед дрейфуючої криги); 3. водостічний жолоб Гидр сл., рос. водовід, водогін, водовідведення, нім. Wasserabführung тощо. Воду, крім того, подають, розподіляють, збирають, уловлюють, забирають і роздають. Напр.: <…> зрошувальна система з механічним подаванням води Drėk 21; У всіх великих зрошувальних системах облаштовують подавальні, розподільні та випускні 106 малі канави Drėk 150; водопровідна труба MelŽ; водозбірник MelŽ; розподільник води MelŽ; дренаж, що перехоплює воду MelŽ; комплекс споруд, призначений для забору, подачі й розподілу води на визначеній площі, називається зрошувальною системою Drėk 19. Однак елемент зрошувальної системи, з якого забирають воду, називається джерелом води (річка, озеро, ставок) (див. Drėk 19), а елемент осушувальної системи, до якого відводять воду, — водоприймачем або приймачем (див. MelŽ), пор. також забір води MelŽ. У водопостачанні це інакше — водозаборами (водозабор) називають водозабірні споруди на підприємствах (див. Vandentiek 33, 35). 5. Самоплив Хоча течія за характером дії протилежна подаванню, проведенню (і тягненню), але в усіх випадках ідеться про певний потік води, певну течію. Отже, зрозуміла необхідність і терміна самоплив — самотёк — «явище, коли вода (рідина) тече каналами або трубами під дією сили власної ваги, за відповідного нахилу; самочинне протікання» MelŽ. Якщо цього не розуміти, співвідношення складників слова самоплив здавалося б плеонастичним. Але, формально міркуючи так, довелося б критикувати й самотужки, самохід, самокат. Це було б нерозумно. Самоплив уживається також прислівниково (також варіант самопливом): гній самопливом потрапляє до гноєсховища T 1977 70 1, вода ⟨…⟩ самопливом повертається в акваріуми M ir G 1978 7 9, паливо тече самопливом VV I 31, 32, молоко витікає самопливом VV I 205. Однак вода, щоправда, дещо інша, але все ж подібного характеру, є не самопливною, а гравітаційною: Гравітаційна вода — це такий різновид вільної води, яка в порах і тріщинах гірських порід вільно рухається [!], під дією сили тяжіння (= під дією сили тяжіння) і за наявності перепаду тиску Hidrogeol 102 (подібно й у MelŽ). В інших мовах є також гравітаційний потік, течія, стік, навіть водопровід, наприклад: англ. gravity flow — 1. безнапорный поток, самотёк; 2. гравитационное течение (ледника) Гидр сл, gravity current — гравитационное течение ⟨…⟩ Гидр сл, gravity drain — сток самотёком Гидр сл, rus. самотёчное орошение — lenk. nawadnienie grawitacyjne Słow tech, гравитационный водопровод — wodociąg grawitacyjny Słow tech. У литовській мові вживаються і самопливний (самопливний, такий, що тече самопливом), і гравітаційний водопровід: водопровід із вільною течією (самопливний) — самотечное водоснабжение PolŽ₂, самопливний водопровід — самотечный водопровод PolŽ₂, самопливний водопровід L ir M 1983 47 8, самопливний водопровід Vandentiek 7, гравітаційні (самопливні) водопроводи Vandentiek 16, гравітаційні водопроводи Vandentiek 16, гравітаційний водопровід — гравитационный водопровод PolŽ₂. Гравітаційному водопроводу протилежний водопровід із механічним напором: Водопроводами з механічним напором називають ті, у яких вода подається в мережу водопостачання насосами; натомість у гравітаційних водопроводах вода надходить у мережу водопостачання самопливом, ⟨…⟩ Vandentiek 16. Однак ці терміни не усталені, вживаються й інші — напірний і безнапірний водопровід: 107 Водопроводи бувають безнапірні й напірні ŽŪVand 175; напірний водопровід із механічним підйомом води ŽŪVand 6; напірний водопровід із вежею ŽŪVand 6; водопровід високого тиску ŽŪVand 7. Вибір цих неусталених назв водопроводу — радше справа фахівців. Лише щодо самопливного водопроводу можна навести й мовні міркування. Він, як і самопливне водопостачання MelŽ, видається таким, що має більшу, ніж саме самоплив, ваду неузгодженості складників — самочинності (текти) і спрямованості на дію (постачати). Звісно, водопровід — не річка: у ньому є засувки й крани, і якщо їх не відкрити, водопровід не зникне, але й течії, самопливу не буде. Проте зливати самопливом Vandentiek 307 найменше ріже слух, молоко з резервуарів зливають самопливом VV II 253 — більше, воду подають самопливом Vandentiek 30, воду з джерела на зрошувану площу подають і розподіляють на ній самопливом Drėk 21 — ще більше, а самопливом воду до центру міста підводили від джерел Вінгряй Vandentiek 7 — найбільше. Менше в цьому сенсі заважають самопливне осушення MelŽ, самопливне дренування MelŽ, самопливне зрошення MelŽ, ŽŪŽ, зрошення самопливом MelŽ, самопливна зрошувальна система Drėk 21, самопливний канал MelŽ, самопливна труба MelŽ. 6. Похідні із суфіксом від префіксальних похідних дієслів Tekėti, leisti, vesti У термінології гідрології, географії, меліорації та метеорології досить багато похідних із суфіксом від префіксальних похідних дієслова tekėti: intakas і рідше ištakas (наприклад: Витоки Піси з оз. Віштинец Турист 206. Раките витікає з південно-східного краю Рака. Самий витік сховався в густих заростях рогозу, ‹…› MG 1973 7 34. ‹…› природний витік, яким стікали б [з озера] надлишки води MG 1977 5 16), vandens įtekis — nпумок воды — «надходження води на певну ділянку» MelŽ, nuotakas, nuotakis, nuotėkis, protaka, protakas, protakis, protėkis, pertaka, pertakas, prietaka — nпумок — «приплив води (надходження)» MelŽ (а також vandens prietaka — nпумок воды «притік води» MelŽ, а також oro prietaka — nпумок воздуха MetŽ, šilumos prietaka — nпумок тепла MetŽ), prietėkis (наприклад: ‹…› приплив поверхневих і підземних вод до Аралу T 1981 70 4), santaka, užtaka (шлях холоду в тилу циклону [тилом] MetŽ), užtakis, užutekis. Отже, реалізовано майже всі можливості. У діалектах є ще кілька подібних похідних: aptaka «розлив річки», attaka(s) «затока; відплив», atotekis «течія назад». Тут важливий лише сам факт великої кількості похідних і їхньої термінологічності. Деякі не є предметом цієї статті. Тема цього підрозділу вимагає докладніше розглянути лише кілька з них. Насамперед це nuotakis і nuotėkis. Іноді їх вважають варіантами одного терміна, іноді — двома різними термінами. DŽ₂ подає другим основний варіант: nuotakis žr. nuotėkis 1. «стікання, збігання: води, газу, електричного струму»; 2. спец. «кількість води, що стікає за певний час». Друге значення лише звужує перше (щодо об’єктів і кількості). LKŽ VIII ототожнює їх лише частково: nuotėkio загальне значення «стікання, збігання, течія (води, газів, електрики)» звужений (щодо об’єктів) варіант «стікання води поверхнею або підґрунтям під дією сили тяжіння» передається словом 108 nuotakis 1; ще вужчим (щодо кількості) є друге значення цього слова — геогр. «кількість води, що стікає за певний період». До цього значення відсилає також nuotėkis 2. (а nuotėkis 3. «водовідвідна канава, труба», хоч це й не зазначено, відповідає nuotakas 3). Так само в MelŽ: nuotėkis žr. nuotakis – сток – 1. «кількість води, що протікає річкою (або каналом) за певний період (добу, місяць, рік)»; 2. «стікання води поверхнею або підґрунтям під дією сили тяжіння». Nuotakis вживається також у PolŽ₁, ŽŪŽ. Він був поширенішим і в літературі з меліорації, наприклад: Частина опадів, що випали на суші, стікає поверхнею й утворює поверхневу воду, або поверхневий стік (річки, струмки, озера), частина просочується в землю й утворює підземну воду, або підземний стік, частина знову випаровується Mel 14. Кількість води, що стікає поверхнею за одиницю часу з певної площі басейну, називається поверхневим стоком Mel 18. Але в GeolŽ, GeogrŽ, PolŽ₂, LTE VIII вживається nuotėkis. Він переважає і в новішій літературі з меліорації: Стіком називають кількість води, що стікає ⟨…⟩ за певний час (годину, добу, тиждень, місяць, рік або багато років) Hidrolog 79. Чому відбувалися такі коливання — у GeolŽ було nuotėkis, потім у багатьох джерелах переважав nuotakis, а тепер знову утвердився nuotėkis? Очевидно, побоювалися двозначності: nuotėkis — інший термін, що означає «утечка»: витік газу, тепла, радіоактивності FTŽ, PolŽ₂ тощо. Але насправді двозначності тут немає, оскільки утечка і сток — поняття зовсім різних галузей. Якщо литовською вони виражаються однаково — nuotėkis, то через це ніхто не сплутає поняття з двох галузей. У третій галузі може існувати й третє nuotėkis, наприклад: Коли цукор виробляють за схемою з двома продуктами, уварений I утфель центрифугують: від кристалів цукру відділяють I зелений стік (сироп), з нього варять II утфель; ⟨…⟩. У центрифузі кристали цукру, що залишилися після центрифугування I утфелю, відбілюють гарячою (75–80 °C) водою або перегрітою парою. Утворений білий стік повертають для повторного уварювання I утфелю LTE II 448. Вживається також абстрактний іменник від дієслова nutekėti — nuotakas. Його система значень широка й суперечлива. У DŽ₂ це 1. «річковий басейн»; 2. «водовідвідна канава або труба»; у LKŽ VIII — 1. геогр. «зона стоку річки та її приток, озера або моря, басейн» (а також nuoteka); 2. «стікання» (а також nuotaka 1. «стікання, стічність, збігання»); 3. «водовідвідна канава або труба»; у MelŽ — водоотвод «водовідвідна канава або труба», але vandens nuotakas – водосток — «місце стікання води» MelŽ, тоді як водоотвод — «nuotakas, водовідвід», а vandens nuvestuvas MelŽ — водоотвод — «пристрій для відведення води вбік», nuvestuvas – водоотводный канал – пор. відвідний канал) і водосток — «водний nuotakas»; у PolŽ₂ водоотвод — 1. відведення води; 2. nuotakas; водосток — 1. водний nuotakas; 2. зливова каналізація (PolŽ₂ — лише зливова каналізація); водоотводная і отводная, водосточная і сточная канава — водовідвідна канава, nuotakas (PolŽ₂ водосточная канава — водовідвідна канава, отводная канава — водовідвідна канава); водоотводная труба — nuotakas, дренажна труба, отводная труба — nuotakas (PolŽ₂ — відгалужувальна труба), от- 109 vandenų truba – nuotakas (PolŽ₂ — водовідвідна, стічна, відвідна труба). Отже, nuotakas означає і стікання (самопливне, спрямоване, відвідне), і відповідний водотік (канаву, дренаж, трубу). У другому значенні потрібніше nuotakas, у першому доречнішим було б nuotaka (2. «стікання, збігання, стічність»: vandens nuotaka DŽ₂), а у значенні «басейн» nuotakas (або nuoteka) є застарілим і непотрібним. До речі, подібно nuotakas вживається і в анатомічній номенклатурі, наприклад: Через деякі отвори в кістках черепа проходять вени, що сполучають синуси твердої мозкової оболонки з венами зовнішньої поверхні черепа. Це венозні nuotakai, emissaria. У них є nuotakinės вени, venae emissaria. Žmog anat 460. Тім’яний nuotakas. Соскоподібний nuotakas. Горбовий nuotakas. Потиличний nuotakas Žmog anat 460. Соскоподібна nuotakinė вена Žmog anat 120. Є й прикметник nuotakinis, -ė «водовідвідний» LKŽ VIII, але з невідомої причини він майже не вживається. А іменник nuotakinė, що в околицях Пільвішкіса та в інших місцях Сувалкії вживається у значенні «магістральна осушувальна канава», не потрапив навіть до LKŽ. Звернувшись до народної мови, знаходимо також похідні від дієслів nutraukti, nuleisti із суфіксом — nuotrauka: Коли в полі викопали канаву (рів), усе ж утворюється nuotrauka Salamiestis. Поглянь, які нікчемні жита: не було жодної nutrauka — вода залягла Dovilai, і nuotraukis: Тут великий nuotraukis води Ėriškiai; nuolaida «пологе місце»: Прокопай — вода стоїть, як у мисці (у чаші), без жодної nuolaidos Juodaičiai. Вихід води з понижень рельєфу яких Piniava, а також «канавка для відведення води»: Уздовж межі викопують nūlaida після посіву жита Словник А. Юшки. (У самостійному значенні починає вживатися nuolyda: Тут можна милуватися і тінистими карпатськими смеречниками, і просторими схилами альпійських лук M ir G 1977 4 22.) Щоправда, у MelŽ є nuolaiduma, nuolaida, але вживаються вони лише у значенні — покатное место, скат — «пологе місце, схил». Для гідрології важливіше друге значення. У першому значенні в MelŽ є nuolydis — схил, дно, русло річки, поверхня води, середній потік (можливо, йому варто залишити лише значення термінів природний і прямий ухил, яке семантично співвідноситься з nuotakas і nuotėkis, пор.: Найважливіший морфометричний показник рельєфу, від якого значною мірою залежить величина поверхневого стоку, — це ухил MG 1977 6 18, замінивши оксиморонні: штучний ухил — терміном виробничого значення nuolaidis, а зворотний ухил — зворотний нахил). У деяких старіших двомовних словниках у значенні «відвідна труба» вживалися також nuovada та nuovadas LKŽ VIII. Інтегруючи ці слова в гідрологічну термінологію, можна було б утворити дві мікросистеми: 1) nuotaka — nuolaida nuovada — nuotrauka і 2) nuotakas — nuolaidas — nuovadas — nuotr aukas. Фахівцям самим належало б домовитися, чи надавати nuotakui, nuolaidui, nuovadui, nuotr aukui значення лише одного з відповідних водотоків, наприклад канави, чи кількох — наприклад, і канави, і труби, або розв’язати це питання інакше: надати їм загальне родове значення водотоку, а різновиди називати за допомогою утворених від них прикметників — nuotakinis griovys, nuotakinis ka- 110 нал, водовідвідний дренаж, водовідвідна труба і відповідно водозливний, водовідвідний, водоспускний, відмежовуючи їх від відповідних дієприкметників – вода, що витікає, спускається, відводиться, відкачується. Також фахівцям належить вирішити, чи потрібні, а якщо так, то які похідні від дієслів текти, пускати, вести утворення з іншими префіксами, наприклад: впуск, впускний отвір, випускний отвір, підвід, підвідний канал, відвід тощо. Частина цих слів уже існує або існувала в мові, решту легко утворити. До речі, деякі з них уже вживаються і в гідротехніці, наприклад: Підводом називають трубопровід, прокладений між зовнішньою водопровідною мережею та вузлом обліку води в будівлі ŽŪVand 233. Те, що деякі з цих слів (відвід, водоспуск, відвідний канал, підвід, впускний отвір та ін.) уже є термінами інших галузей або словами загального вжитку, не перешкоджає їм стати також термінами гідрології, гідротехніки чи меліорації. Це чудово доводить розглянутий раніше випадок стоку. Загалом такі лексичні явища є ознакою розвиненої мови. КОРОТКІ ВИСНОВКИ 1. Розгляд лінгвосемантичної системи термінів «рух води» охоплює кілька мікросистем дієслова текти, його синонімів, гіпероніма, каузатива, реалізованих дериватами антонімів (і номінаційних засобів). 2. Водний рух і течія співвідносяться як гіперонім і гіпонім. Течії притаманні такі розрізнювальні компоненти значення: 1) «струминна, руслова», 2) «більш-менш рівномірна»; хоча вона може бути й вихровою (турбулентною), однак у цьому разі зазвичай уживають термін рух (також рух пари). Узагальнення всіх видів — і рівномірної, і ламінарної течії — за гіперонімом рух небажане. 3. Течія, струмінь, потік чітко не розмежовані. Хоча це не спричиняє фахової плутанини, однак це недолік. Серйозніша вада, яку слід виправити, – уживання слова струмінь (навіть течія й потік) упереміш зі словом струмочок у значенні «частина потоку». 4. Уживання слова рух стосовно води обмежене не лише його семантикою та низьким словотвірним потенціалом дієслова рухатися, а й неможливістю утворення його префіксальних форм. Такі форми має дієслово текти, течія – втеча, приплив, стік, витік; круговорот, притока та багато інших. 5. У гідрології важко побажати більше синонімів, що позначають швидкість і характер течії: линути, струменіти, текти струмком/бити джерелом, сочитися/просочуватися. 6. Каузатив текінті у гідрології не вживається. У значенні «дозволити текти» вживається пускати (а також префіксальні форми випускати, спускати, впускати), у значенні «зумовлювати течію (зазвичай механічними засобами)» – вести (очевидно, також відводити). Особливо потрібні префіксальні форми підводити, обводити та похідні від них, наприклад: підвідний канал, обвідний канал. Це узгоджується зі звичними висловами підвести воду, підвести водопровід. Однак відведення, найчастіше відведення нерідко є сумнівним або навіть невмотивованим – його вживають там, де має бути (від)пускання, наприклад: відвідна вода «вода, що не використовується для сільськогосподарських культур і стікає з зрошуваної площі» Melž. 111 7. Вода в будь-якому разі тече — чи самопливом, чи її випускають, чи подають. Тому, щоб сказати «самопливом», потрібен термін savitaka. Уживається також прислівник savitaka та прикметник savitakis: осушення, зрошення, канал, труба; водопровід є самопливним/гравітаційним (на відміну від напірного), а вода — лише гравітаційною (уживається, мабуть, лише в теорії — у гідрогеології). 8. Для чіткого розмежування похідних із закінченнями від префіксальних форм дієслова tekėti потрібні похідні від nutekėti. Згідно з більш-менш усталеним уживанням пропонується розрізняти: 1) nuotekis — «кількість води, що стікає за певний час» (застар. nuotakis), 2) nuotaka — «стікання, здатність стікати» (застар. nuotakis), 3) nuotakas — «водовідвідний канал (канава, дренаж, труба)» (застар. «річковий басейн»). Інтегруючи термінологічні та подібні до слів старих словників похідні від nuleisti, nuvesti, nutrauktinuleisti, nuvesti, nutraukti, можна було б утворити дві гідрологічні мікросистеми: 1) nuotaka – nuolaida – nuovada – nuotrauka і 2) водотоки: nuotakas – nuolaidas – nuovadas – nuotraukas, а видові: nuotakinis – nuolaidinis – nuovadinis – nuotraukinis griovys, kanalas, vamzdis (tik vanduo turėtų būti nutekamasis – nuleidžiamasis – nuvedamasis – nutraukiamasis). За потреби подібні похідні є й від інших схожих префіксальних дієслів: įlaida, išlaida, įlaidas, išlaidas, įvada, išvada, įvadas, išvadas, … Те, що деякі з них — nuotaka, nuotrauka, nuovadas, įlaidas, įvadas тощо — вже є термінами інших галузей або словами загального вжитку, не заважає їм стати також термінами гідрології, гідротехніки, меліорації. Такі явища у словнику є ознакою розвиненої мови. СКОРОЧЕННЯ Тут ужито ті самі скорочення, що й у статті автора «Меліорація, дренаж, іригація», зазначеній у примітці 1. Тут PolŽ позначено як PolŽ₁. Додатково вживаються: FTŽ – Fizikos terminų žodynas / Red. P. Brazdžiūnas. V., 1980. PolŽ₂ – Rusų–lietuvių kalbų politechnikos žodynas / Sudarė G. Daugėla. V., 1984. Vandentiek – Vabaliečius S. Vandentiekis ir kanalizacija. V., 1954. VN — Vakarinės naujienos. VV I – Klenikovas V., Iljinas N. Automobilis / Pirmos klasės vairuotojo vadovėlis. V., 1976. VV II – Sabininas A., Plechanovas I., Černiaikinas V. Automobilis / Antros klasės vairuotojo vadovėlis. V., 1973. Й. КЛІМАВІЧЮС ДЕЯКІ МІКРОСИСТЕМИ ГІДРОЛОГІЧНИХ ТЕРМІНІВ (Течія води) Резюме Дослідження мовної терміносистеми «течія води» спирається на семантику та словотвірні реалізації й потенції дієслова tekėti «текти» і охоплює кілька мікросистем, у яких використовуються також похідні його синонімів, гіпероніма, каузатива й антонімів. Зазначаються наявні недоліки, коливання й недосконалості, причини їх виникнення, пропонуються конкретні заходи щодо їх усунення.