Problemy badania wpływów gwar litewskich na słowiańską antroponimię regionu Białostockiego

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXX (1993) PERIFERINĖS LIETUVIŲ KALBOS TARMĖS Міхал КОНДРАТЮК ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВІВ ЛИТОВСЬКИХ ГОВІРОК НА СЛОВ’ЯНСЬКУ АНТРОПОНІМІЮ БІЛОСТОЦЬКОГО РЕГІОНУ Під Білостоцьким регіоном або Білостоцьким краєм розуміємо територію між Августівським каналом на півночі, річкою Буг на півдні, державним кордоном із Республікою Білорусь на сході та річками Неттою, Бебжею, Нарвою, Сліною, Менню і Нурцем на заході. Згідно з чинним нині (від 1.VI.1975 р.) адміністративним поділом, це вся Білостоцька воєводство та деякі гміни Сувальського й Ломжинського воєводств, що межують із ним. У історичному плані це (у 1569–1795 роках) частина колишнього Підляшшя та західні периферійні райони Троцького, Новогрудського і Берестейського воєводств, що належали до Великого князівства Литовського1. На цій території й досі поряд із польськими говорами побутують білоруські та українські говори2, проте литовських говорів і компактних осередків населення литовської національності немає. Свідченням існування в минулому на цих землях литовських говорів і литовського населення є численні назви урочищ і населених пунктів3, а також дані про заселення цих земель4. Про литовські лексичні впливи в говорах досліджуваного регіону писали дещо раніше5. Останнім часом почали з’являтися праці й статті, присвячені фонетичним впливам литовської мови на білоруські та польські говори Білостоцького краю6. Окремого розгляду потребують проблеми дослідження балтійської антропонімії в Білостоцькому регіоні — як у діахронічному аспекті (на 1 Jakubowski J. Mapa Wielkiego Księstwa Litewskiego w połowie XVI w. // Atlas historyczny Polski. Kraków, 1928; Atlas gwar wschodniosłowiańskich Białostocczyzny. T. 1. Wrocław, 1980 (dalej: AGWB). 2 Atlas gwar wschodniosłowiańskich Białostocczyzny. T. 1-2. Wrocław, 1980-1989. 3 Kondratiuk M. Elementy bałtyckie w toponimii i mikrotoponimii regionu białostockiego. Wrocław, 1985 (dalej: KonEB); tenże: Nazwy rodowe od antroponimów litewskiego pochodzenia na terenie północnej Białostocczyzny // Acta Baltico-Slavica. 1987. T. 18. S. 235-249. 4 Wiśniewski J. Розвиток поселень на польсько-русько-литовському пограниччі від кінця XIV до середини XVII століття // Acta Baltico-Slavica (далі: ABS). 1964. T. 1. S. 115-135; він же: Поселення східного Білостоцького краю, походження, розвиток, етнічна диференціація та зміни // ABS. 1977. T. 11. S. 7-80. 5 Zdancewicz T. Литовські та руські ареали поширення слів у Білостоцькому краї // З польських славістичних студій. Серія 2. Мовознавство. Warszawa, 1963. S. 287-310; він же: Географія лексичних запозичень із литовської мови та їхніх слов’янських відповідників за значенням у підлясько-сувальських говорах // Звіти про наукові праці Відділу суспільних наук PAN. 1967. T. 10. Zesz. 3. Warszawa, 1968. S. 69-83; Smułkowa E. Літуанізми в білоруській сільськогосподарській лексиці // Lingua Posnaniensis, 1969. T. 14. S. 55-69 та інші. 6 Glinka S. Lituanizmy fonetyczne w gwarach białoruskich i polskich Białostocczyzny // Bałto-słowiańskie związki językowe. Pod red. M. Kondratiuka, Wrocław, Warszawa, Kraków, 1990. S. 117-127. 74 простору віків), так і синхронному (у сучасності). Для середньовіччя й початку нової доби єдиним практичним критерієм досліджень етнічних і мовних відносин на давньому слов’яно-литовському пограниччі залишаються — як стверджують історики J. Ochmański7 і J. Nalepa8 — лише мовні свідчення у вигляді топонімів та особових імен. Дослідження топонімів можуть дати особливо цікаві результати в тих випадках, коли можна точно встановити найранішу письмову згадку про існування там також литовського населення. Географічні й особові назви Білостоцького регіону відображають його історію заселення та політичну історію, а також різноманітну фізіографію місцевості. Ономастичні дослідження в цьому регіоні мають кількадесятирічну історію. Однак їхні результати значно скромніші порівняно з досягненнями інших регіонів країни. Нерівномірно розвивалися також дослідження різних галузей ономастики9. Значно краще опрацьовано географічні назви — як щодо збирання й оприлюднення, так і щодо опрацювання ономастичного матеріалу10. Антропонімія Білостоцького краю донедавна залишалася осторонь і не була предметом зацікавлення мовознавців. Найраніше зацікавилися назвами мешканців, утвореними від назв населених пунктів Білостоцького воєводства11. Згодом з’явилися перші згадки про особові назви цього регіону. Вони стосувалися переважно литовських антропонімів, засвідчених у друкованих і рукописних джерелах XVI століття. Балтійські впливи на слов’янську антропонімію середнього Підляшшя показано на прикладі Інвентарю Книшинського староства за 1565 рік12 та Інвентарю Тикоцинського староства за 1573 рік13. У першому з 7 Ochmański J. Литовський етнічний кордон на сході від племінної доби до XVI століття. Познань, 1981. С. 6, 14-16, 45-48. 8 Nalepa J. Про місця проживання ятвягів // Білостоцький щорічник. Т. 14. Варшава, 1981. С. 118-119. 9 Kondratiuk M. Ономастичні дослідження в Білостоцькому регіоні (стан і перспективи) // Білостоцький щорічник. Т. 14, С. 305-323. 10 Halicka I. Топоніми центральної та західної Білостоцької землі. Ч. 1-2. Варшава, 1976-1978. Kondratiuk M. Топоніми південно-східної Білостоцької землі. Вроцлав, 1974; він же: Балтійські елементи в топонімії та мікротопонімії Білостоцького регіону. Вроцлав, 1985; він же: Деякі особливості топонімії східної Білостоцької землі // Науковий збірник. Білосток, 1974. Т. 3. С. 9-36; Trichoniuk B. Назви місцевостей південної Білостоцької землі, утворені від назв місць. Словник топооснов. Ополе, 1986; Łapicz Cz. Географічна термінологія в руських говорах Білостоцької землі на східнослов’янському тлі. Варшава, 1981. Готується до друку монографія M. Kondratiuk «Топоніми північної Білостоцької землі». На кафедрі білоруської філології Варшавського університету колективно укладають Словник мікротопонімів Білостоцької землі. Тут не перелічую низку коротших статей і доповнень. 11 Kondratiuk M. Словотвірні тенденції в назвах мешканців на польсько-білорусько-українському пограниччі // Студії з польської та слов’янської філології, Т. 8, Варшава, 1969. С. 191-200; він же: Назви мешканців, утворені від назв сіл і міст у говорах східної Білостоцької землі // Білоруське і слов’янське мовознавство. Мінськ, 1972. С. 183-190. 12 Kondratiuk M. Про литовський вплив на слов’янську топонімію й антропонімію центрального Підляшшя у XV-XVII ст. // Балто-слов’янські етномовні відносини в історичному й ареальному аспектах. Тези доповідей II балто-слов’янської конференції. М., 1983. С. 28-30.; він же: Балто-слов’янські мовні контакти у XVI столітті на території Білостоцького воєводства за даними антропонімії // Міжнародний конгрес лінгвістів. Берлін, 10–15 серпня 1987. Організовано під егідою CIPL (у друці). 13 Kondratiuk M. Балтійські особові назви селян в Інвентарі Тикоцинського староства за 75 З-поміж згаданих статей представляю кілька десятків достовірних і гаданих особових назв, які були предметом аналізу під час моєї доповіді на Другій балто-слов’янській конференції в Москві (29.XI.-02.XII.1983), організованій Інститутом слов’янознавства та балканістики Академії наук СРСР. Опубліковані тези доповіді малодоступні, тому наведу тут повністю антропоніми, що розглядалися в ній, у тому вигляді, як їх записано в джерелі. Це такі особові назви: Bartulis, Bełdyka, Brozis Litwin, Brozius, Bubil Pilis, Dauksiewicz, Dojnis, Dojgiało, Dojgielewicz, Dougielo, Dubinis, Dzidziulis, Giń, Giniewicz, Gierwa, Gudzio, Jurgis Mużejko, Jurgis Golejewicz, Kieturko, Kibiłda, Kibułda, Kyrwielis, Kiskielin, Krowluczys, Kuliens, Kuprelis, Malis, Mielwid, Mieskucis, Miskinis, Moczius, Maskielewicz, Nosuta, Nosutka, Narmunt, Onelis, Paczejko, Parejko, Maris Palwinis, Pilwinis, Pilis Czepielewicz, Pienkuczis, Rekiecz, Reklis, Rimsis, Romiejko, Sarejko, Smilginis, Stanelis, Szala, Szeluginis, Szepiel, Szubzda, Szupiet, Trojgieł, Trompik, Warszylis, Grygus Wierklis, Zdanierko, Żagus, Żakus, Żegoń, Żybelis, Żubielis, Żylis, Żwerblis. Згадані вище селяни, імовірно, були литовцями, а деякі, можливо, нащадками ятвягів. Назви цих селян походять із кількох сіл Книшинського староства. Деякі з цих сіл мають балтійську етимологію, наприклад, Jaćwież, Jaświły, Jowniki, Rekle, Romiejki14. Сьогодні вже неможливо приблизно визначити частку балтійських елементів серед найменувань селян, згаданих у розглядуваному інвентарі, оскільки рукопис інвентаря не зберігся до наших часів, а наведені вище особові назви походять з опублікованих А. Яблоновським15 фрагментів інвентаря, які мають свідчити про сліди литовського елементу на північному краю Підляшшя. У рукописі Інвентаря Тикоцінського староства за 1573 рік, що зберігся до наших днів,16 серед приблизно 570 згаданих там селян, городників, мельників і ковалів близько 115 мають особові назви балтійського походження або такі, що містять якийсь елемент литовської мови. Повний перелік цих назв із джерельною документацією, зарахуванням до відповідної групи прізвищ і зазначенням аналогічних антропонімів у балтійському мовному ареалі містить уже згадана стаття («Балтійські особові назви селян в Інвентарі Тикоцінського староства за 1573 рік. Загальна характеристика»)17. Тут подаю перелік розглянутих антропонімів, які вважаються балтійськими. Цитовані назви подано в модернізованому написанні. Ось вони: Matys Ginwiło, Jan Ginwiłowicz, Jakub Golginowicz, Miśko Orsz; Andruk, po Andrukach, Bierć Szostak, Rymko Biercisz, Bierciusz Rymkowicz, Biercio Jasiowic, Jan Bierciowic, Staś Bierciulowic, Mikołaj 1573 r. (Ogólna charakterystyka) // Bałto-słowiańskie związki językowe. S. 199-214. 14 Kondratiuk M. Elementy bałtyckie... Op. cit. 15 Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 6. Podlasie. Warszawa, 1910. Cz. 3. (Źródła dziejowe. T. 17. Cz. 3). S. 233-234. 16 Rękopis przechowywany jest w Archiwum Głównym Akt Dawnych w Warszawie. ASK, LVI. T. 4. 17 Por. przypis 13. 76 Юргелевич, Ян Григуцевич, його брат Щепан Григуцевич, Гжегож Маркулевич, Гжегож Мікуцевич, Пєтруць Строчевич, Якуб Томучевич, Міхал Томучевич, Пашута, Янейко, Янейко Цівон, Стась Янейкович, Павел Козейко; Матис Бондишкович, Місько Буцевич, Гавлік Бурношевич, Бартош Цікуць, Ян Дойніс, Мацей Дойніс, Грико Дойневич, Стась Дуйневич, його брат Грико, Долкас лавник, Шиман Дзідзіело, після померлого Яна Дзідзіела, Якуб Дзідзюл, Ян Дзідзіулевич, Томко, Петро і Павел Дзідзіулевич, Войтко Гелашко, Андрук Гер веліс із Щенсним, після Гурбіле, Стась Інтупа, після Яна Ягельчика, Єдедчик Матис, Павел Йодкевич, Марциш Йодкович, після Мацея Йодка, Стась Йодо, Стась Йодович, Міхал Йодзьо, Павел Кецевич, після Анджеєвої Кецевої, Міхал Кєржула, Ян Кєтурка, Бартош Кєтурка, Ян Кєзіело, Мацик Клікцик, Марциш Кодзіш, Петро Кудзіш, Якуб Козоногіс, його брат Ян, Мацей Кудра, Марциш і Янек Куджик, Іван Кукіш, Мацей Кута, Томко Ланкос, Лаврин Мєшку(ць), після Якуба Мєшкуця, Ян Мойгус, Якуб Мойгус, Шиман Найкуцевич, після померлого Яна Носути, Войтко Одега (2 рази), Ян Панєлович, Панюта Кузик, Бартош Пєшейко, Юзеф Пєвлініс, Ян Пограндзис, Петро Посвірк, після Войтка Посвірка, Кшиштоф Пиньто, після Матиса Пиньці, Марциш Ракуцевич, Якуб Пашкович після Міхала Рекля, чех Ролінга, Войтко Сарон (2 рази), до Якубової Скілової, Якуб Скрабленіо, Миколай Содоп, Павел Содупа, Томек Стибуліс, Усцян Сурма, Шиман Сьмільгін, Мацей Трейго, Станіслав Туйніс, Марцин Пасунок Туйнів, Шимон Туйнів пасунок, після Стася Туйніса, Войткова Туйнова, Матис Туйнів зять, Міхал Туйневич, Шиман Вєруць, Васк Жолна; Павел Ліцьвяк, Павел Літвінек, Анджей Лотвінович, Марцин Жиделіс (2 рази). Згадані особові назви балтійського походження зазвичай трапляються в слов’янізованій формі, що ускладнює їх ототожнення з литовськими особовими назвами (іменами та прізвищами) й апелятивами. Балтійські елементи в антропонімії північної Білосточчини XVI століття виявляє й аналізує Лілія Крук18, а в антропонімії південної Білосточчини, тобто між Нарвою та Бугом, їх розглядає Базилій Тихонюк19. Обидві статті написано як супровід до праць, що готувалися й уже були опубліковані та присвячені особовому іменнику цих територій у XVI–XVII століттях20. Матеріальною основою статті Л. Крук є рукопис Інвентаря прийняття дворів Гродненського староства за 1578 рік, а також Реєстри обмірів 18 Крук Л. Балтійські елементи в антропонімії північної Білосточчини XVI століття // Балто-слов’янські мовні зв’язки. С. 229–236; він же: До питань антропонімії північної Білосточчини XVI століття // Щоквартальник BTN «Білосточчина». Білосток, 1988. № 2(10). С. 1–3; Кондратюк М., Крук Л. Польсько-білоруські та слов’янсько-балтійські мовні контакти в XVI столітті на території північної Білосточчини у світлі особових назв // Між Сходом і Заходом. Мовні явища на польсько-руському пограниччі. Люблін (у друці). 19 Тихонюк Б. Балтійські елементи в антропонімії південної Білосточчини XVI століття // Балто-слов’янські мовні зв’язки. С. 355–363. 20 Tichoniuk B. Antroponimia południowej Białostocczyzny w XVI wieku. Opole, 1988, ss. 122. B. Tichoniuk opracowuje antroponimię tego terenu też dla wieku XVII, a L. Citko-Kruk opracowuje monografię nazw osobowych XVI-XVIII w. z obszaru północnej Białostocczyzny. 77 włócznej miast, starostw i włości z lat 1558-1563, opublikowane w dwóch tomach zatytułowanych: Piscovaja kniga Grodnenskoj ekonomii s pribavlenijami, Vilna 1881-1882. Bazą materiałową artykułu B. Tichoniuka są opisy wojsk litewskich, inwentarze miast Brańska, Kleszczel i Narwi, akta przysięgi szlachty podlaskiej na wierność Koronie oraz inne materiały, których pełną bibliografię zamieszcza opublikowana monografia (Antroponimia południowej Białostocczyzny w XVI wieku, Opole, 1988). Історичні антропоніми з Білосточчини представлені в низці інших статей різних авторів21. Вони стосуються переважно XVI століття. Балтизми в особовому іменнику XVII та наступних століть досі не були предметом ґрунтовного аналізу. Імовірно, їх буде розглянуто в працях, присвячених усьому слов’янському й балтійському антропонімікону досліджуваної території. На це вказує дедалі більший інтерес до антропонімії цього регіону. Дослідження балтійських елементів у сучасній антропонімії Білостоцького регіону має бути комплексним. Воно повинно охоплювати всі прізвища, імена, прізвиська й додаткові назви, уживані в цьому регіоні, який вирізняється мовним, національним і релігійним розмаїттям. Для мовних погранич і двомовних чи змішаних територій необхідно враховувати в дослідженнях не лише сучасні офіційні форми власних назв, а й записи назв із різних історичних джерел, а також живі діалектні форми, уживані на місцевості. Поряд з офіційними формами прізвищ та імен необхідно подавати їхні діалектні варіанти (для імен також зменшувальні й пестливі форми), записані безпосередньо на місцевості; у випадку двомовного населення було б доцільно фіксувати народну вимову прізвищ в обох мовних версіях. Зібраний таким чином матеріал з усієї Білосточчини стане надійною основою для встановлення балтійських впливів в антропонімії цього регіону, а також для виявлення взаємних зв’язків та інтерференцій, що відбуваються між слов’янськими мовами (польсько-білоруською, польсько-українською та білорусько-українською), і контактів між слов’янськими та балтійськими мовами. Можу повідомити, що попередні роботи з дослідження сучасної антропонімії Білосточчини вже розпочато в Інституті слов’янознавства PAN у Варшаві та на кафедрі російської філології Філії Варшавського університету в Білостоку22. Найважливішим результатом цих робіт у майбутньому має стати: «Словник прізвищ мешканців Білосточчини». Цей словник, окрім прізвищ, розташованих в алфавітному порядку, міститиме дані про кількість родин, які мають відповідне прізвище, та територію його поширення, а також 21Це менш об’ємні праці: З. Абрамович, Л. Дацевич, М. Кондратюка, Л. Цітко-Крук, Б. Тихонюка та інших. 22Збираються й накопичуються діалектні та офіційні матеріали з різних гмін Білостоцького воєводства, а також готується картотека прізвищ. 78 коротке пояснення прізвища, за зразком «Словника литовських прізвищ» за редакцією A. Vanagas, укладеного в Інституті литовської мови та літератури Академії наук Литви23. На основі вже зібраних матеріалів наведу для прикладу невелику кількість прізвищ балтійського походження, які нині побутують на Білостоцькому краї. У дужках подаю їхні литовські відповідники, узяті зі згаданого словника (Lietuvių pavardžių žodynas. Т. 1. A-K, далі LPŻ). Через брак місця не вказую точнішої локалізації представлених прізвищ і не пояснюю їхньої етимології та словотвірної будови. Ось деякі прізвища мешканців Білостоцького краю: Ausztol (пор. лит. прізв. Aukštuōlis, від aukštuōlis: áukštas LPŻ), Bajgus (пор. лит. прізв. Baigỹs, можливо, від лит. baigti LPŻ), Banel (пор. лит. прізв. Banėlis: Bãnis, Banỹs — ім. Benediktas LPŻ), Bejnarowicz (лит. Beinarãvičius, Beinorãvičius: Beĩnoras LPŻ), Bergiel (пор. лит. прізв. Bėrgelis, Bérgelis, Bérgas, Bérgis LPŻ), Bierć (пор. лит. прізв. Bertỹs, Bértulis, Bertulỹs LPŻ), Bildzia (пор. лит. прізв. Bildžiukas, Bildžiūkas: Bilda — bilda, bildà, bildėti LPŻ 257), Bilmin (пор. лит. прізв. Bílminas, Bilvinas LPŻ і назви місцевості Bilminy KonEB), Bołtuć (пор. лит. прізв. Baltūtis: Baltà — лит. bál tas LPŻ), Boużyk (пор. лит. прізв. Bãuža, Baužà, Baũžas, Baužỹs, Bãužis LPŻ), Boublej, Bublej (лит. прізв. Baublỹs, Bublỹs, Būblỹs — baublỹs LPŻ), Bryzgiel (імовірно, від лит. *Brizgelis: Brizgỹs — brizgis, -ius LPŻ), Bugieda (можливо, від лит. особового імені Būgà, Būgas — лит. būgùs, bugùs LPŻ), Burnewicz (лит. прізв. Burnėvičius: Burnius, Burnỹs — burnà LPŻ), Чепел, Чепель (пор. лит. прізв. Čepėlė, Čepėlis: Čėpas LPŻ), Чешель (пор. лит. прізв. Česėlis: ім. Čėsas — пол. Чеслав LPŻ), Дайнович (лит. Dainãvičius: Dainỹs, Dainius — dainỹs, dainius LPŻ), Даргевич (лит. Dargėvičius: Dárgis — лит. dargùs LPŻ), Дойліда (пор. лит. прізв. Dailidà, Dailidė, Dailydė — dailidė, dailýda), Дойна (лит. прізв. Dainỹs, Dainius, пор. особове ім. Дайнович LPŻ), Довгер, Довгерт (лит. прізв. Daugertis, Daugirtas LPŻ), Довнар, говіркове Даунар (лит. прізв. Daũnoras — Daugnoras LPŻ), Драгунайтис (лит. прізв. Dragūnaitis: Dragūnas: Drãgas LPŻ), Ейсмонт (пор. лит. особові імена Eisimontas, Eismantas, Eismontas LPŻ), Габець, Гобець, Гобцевич (пор. лит. прізв. Gabỹs, Gãbė, Gabė, Gãbis, Guobỹs та лит. guõbti, góbti, gobùs, guõba LPŻ), Гагень (пор. лит. особові імена Gaginas: Gagỹs — gãgis, gagénti ZinLA 139), Гедутіс (лит. прізв. Gedūtis, Gedžius — лит. gedėti, gedus LPŻ), Гегель (лит. Giėgelis, Gegỹs — лит. gegė, gegė "зозуля" LPŻ), Гейдель, Гейдель (пор. лит. прізв. Gėida, Geidūtis — geidùs, geĩsti), 23Словник литовських прізвищ. Т. 1. A-K. Відп. ред. A. Vanagas. Автори: A. Vanagas, V. Macijauskienė, M. Razmukaitė. V., 1985. 79 Гелажин (лит. Gelažinis, Geležinis: Gelāžius, Gelėžius — gelāžius), Герейкевич, Геро, Гіро (лит. Girà, Gyrà, Gireika LPŽ, ZinLA), Гогель (пор. лит. Gõgelis, Gogėlis, Gõgas, Gõgis — gõgelis LPŽ), Гойлик (пор. лит. Gáilis, Gáilis, Gáilus, Gáila, Gailėvičius, Gailiūnas), Гредел (лит. прізв. Grãdelis, Gridelis, Gredelis LPŽ, KonEB 33), Григіель, Григіелько (лит. Grigėlis, Grýgelis: Grìgas — Gregorius), Гудель, Гудалеський (лит. Gudėlis, Gudalevskis: Gūdas — gùdas LPŽ), Гургут* (пор. лит. особове ім’я *Gurgutis, *Gurgutaitis — gurgūtis LPŽ), Гузейко, Гузель (лит. прізв. Guzėlis: Gūzas — gūzas або gūžas LPŽ), Гринчал (пор. лит. Grinčėlis, Grinčėlaitis, діал. Grinčalas LPŽ), Янель, Януць (лит. особові імена Janėlis, Jonėlis, Januitis: Jānas LPŽ), Якуць (лит. прізв. Jakutis; ім. Jakas, Jakys, біл. Jakub, Jakov), Ясвілович (від лит. особових імен Jãs-vil-as, Jos-vil-as LPŽ, KonEB 36), Єкель (лит. прізв. Jėkelis, Jākėlis: Jākas — ім. Jakub, Jakim LPŽ), Йодковський (лит. Jodkãuskas, Jodkóvskas: Jodkà — Juodkà — juódas), Йока (пор. лит. особові імена Jākas, Jókas, Jok-āitis: Jokā — Jakób ZinLA), Юрґель, Юрґелевич (лит. Jūrgėlis, Jurgelėvičius: Jūrga, -is), Карвель, Карвель (лит. прізв. Karvėlis — лит. karvėlis «голуб» LPŽ), Кєртович (пор. лит. прізв. Kertėnis, а також ап. kertė, kėrti LPŽ), Кєршновський (лит. Kersnāuskas, Kirsnāuskas, Kirsnỹs — kiršnas LPŽ), Кєвлак, гов. Кевлак (лит. Kiauliakỹs: Kiaulỹs — kiaulỹs, kiaũlė), Кліш (лит. прізв. Klišas, Klišys, Klišius — лит. klišas, klišys, klišius «кривоногий, клишоногий, плоскостопий; незграбний» LPŽ, ZinLA), Койо (лит. прізв. Kailis, Kailius — лит. káilis «овчина», kailius «кушнір» LPŽ, KonEB 43–44 назва села Kojły), Кумета (лит. прізв. Kùmeta, Kùmetas, Kùmetis — лит. kùmetis, kùmietis «найманий робітник у сільському господарстві, наймит» LPŽ), Купрель (лит. прізв. Kuprėlis: Kuprỹs — kùpris, kuprỹs, kuprius LPŽ). Більшість із перелічених прізвищ має слов’янізовану форму: змінений наголос, усунуті й замінені литовські закінчення, фонетично адаптовані дериваційні основи та додані слов’янські суфікси: -ец, -ik, -ewicz, -owicz, -ewski, -owski. Докладніше розглянути способи слов’янізації особових назв можна буде після збирання всього антропонімного матеріалу, на значно багатшому матеріалі. Тоді також можна буде порівняти, які подібності й відмінності виявляються у слов’янізації географічних назв24 порівняно з особовими іменами. 24 Див. Kondratiuk M. Про методи слов’янізації балтійських географічних назв на польсько-білоруському та білорусько-литовському прикордонні // З польських славістичних студій. Серія 7. Варшава, 1988. 80 ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕНЬ ВПЛИВУ ДІАЛЕКТІВ ЛИТОВСЬКОЇ МОВИ НА СЛОВ’ЯНСЬКУ АНТРОПОНІМІЮ БІЛОСТОЦЬКОГО РЕГІОНУ Анотація У статті продовжено дослідження литовського мовного субстрату в слов’янських мовах в аспекті антропоніміки. Наведено перелік антропонімів литовського (балтійського) походження, виявлених автором в інвентарі Книшинського війтівства за 1565 рік. Частина цих антропонімів може бути ятвязькою. З приблизно 570 особових імен, записаних в інвентарі Тикоцинського війтівства за 1573 рік, близько 115 можуть бути балтійськими. У статті наведено дані про результати, отримані іншими авторами, які досліджували особові імена XVI століття згаданого регіону. Балтизми XVII століття та пізніших періодів досі не привернули значної уваги. У статті йдеться про необхідність комплексного дослідження всієї сучасної антропонімії Білостоцького воєводства; таку роботу вже розпочато. Один із перших її результатів — "Прізвища мешканців Білостоцького регіону". До цього переліку увійшли б і балтизми, частину яких наведено у статті. 81