„Lygutė“, o ne „ligutė“

сказав (1805—1889). Уже лише цей факт не доводить, що слово klastininkas є новотвором Л. Івінскіса. Не є новотвором і термін striekis (с. 229). Це германізм. У монографії Л. Івінскієві слушно дорікають за те, що, перекладаючи «Робінзона Крузо», він «деякі словоформи утворив невдало, наприклад: ispanczikas, brazilczikai» (с. 229). Тут мовознавець не може не звернути уваги на поняття «словоформа», адже ним називають не форму слова, а лексему. При наведенні латинських ботанічних термінів, уживаних Л. Івінскісом, подекуди не вдалося уникнути коректурних помилок, наприклад: «Wilkuoge juodoje. Actaca (= Actaea — KG) spicata» (с. 221), «Kartinis musmiris. Agraricus (= Agaricus — KG) muscarius» (с. 221); «Skujej, lapaj eglu, puszun ir kadagiun. Folija (= Folia — KG) ociculares (= acicularis — KG)» (с. 221) тощо. Якщо це помилки Л. Івінскіса, їх слід було обговорити у примітках. Терміни, вживані самою авторкою, також не всюди точні, наприклад: «У перекладі Л. Івінскіс неправильно вживав префікс nu: у складних словах замість нього писав гіперформалізм nuo» (с. 223). Слова, утворені за допомогою префіксів, не можна називати ані складними, ані складноскладеними. В іншому місці написано: «Діалект підтверджує, що в носових формах зберігся звук n[...]» (с. 222). У мовознавстві немає поняття «носова форма». Усе це — різноманітні дрібниці, невеликі помилки. Однак оскільки таких дрібниць у монографії не одна й не дві, а ціла жменя, мимоволі починаєш сумніватися у фаховості мовного аналізу текстів Л. Івінскіса. Одне-два невеликі зауваження можна висловити й щодо змісту монографії. Наприклад, її перший розділ названо «Життєвий шлях». Але ж праця педагога чи праця в Каунасі — це теж життєвий шлях. До монографії додано бібліографічний покажчик творів, статей і заміток, опублікованих у календарях Л. Івінскіса, проте бракує покажчика прізвищ і списку ілюстрацій, які зазвичай додають до таких монографій. Звертаючи увагу на невеликі недоліки рецензованої монографії, ми не вважаємо, що за деревами не видно лісу. Ліс тут добре видно, і він милує око. Праця Д. Петкявічуте заслуговує на добрі слова. Як сказав римський драматург Публій Теренцій, pro captu lectoris habent sua fata libelli, тобто доля книжок залежить від читацького розуміння. Гадаємо, доля цієї книжки буде прихильною, адже це сумлінно написаний твір високого наукового рівня. Kazimieras Gaivenis ЖАЙВОРОНОК, А НЕ ЛІГУТЕ За словами авторитетного литовського орнітолога Тадаса Іванаускаса, у родині жайворонкових (Alaudidae), крім найвідомішого польового — dirvinio vieversio, або vyturio (Alauda arvensis) LPV 134, LP III 167, міського — kuoduotojo vieversio, або sąslavukės (Galerida cristata; у TLE IV crictata — коректурна помилка) LPV 135, LP III 173 (також kuodys), є й четвертий вид — рогатого (латв. ausainais—ausystasis vieversio (Eremophila alpestris) LPV 135, LP III 175, дуже рідкісного в нас (переважно на Куршській косі), мешканця сухих піщаних ґрунтів (не любить родючих полів Сувалкії, Клайпеди 183 мешканець краю), сухих узлісь, соснових лісів, вересовищ, вирубок — жайворонок Lullula arborea, литовською навіть Т. Іванаускас щоразу подає по-різному: ligutė LPV 134, ligutė, або miškinis vieversys LP III 176, miškinis vieversys, або ligutė PP 232, хоча у його фундаментальній праці «Птахи Литви» сказано: «Ligutė — справжній жайворонок» (LP III 176). Натомість С. Мастаускіс розрізняє: «До цієї [родини жайворонків — J. K.] у Литві належать ligutė (Lullula arborea L.) і жайворонки» (TZ 536). Нині визнають 3 vieversių види (TLE IV), а ligutė у TLE II вважається самостійним видом (виходить, ніби це 2 роди цієї родини, хоча цей таксон, згаданий у LP I 94, 96, 210, в орнітології не вживається). Отже, синонім miškinis vieversys (DŽ₂ lygutė «невеликий співочий птах родини жайворонкових, лісовий жайворонок») стає непридатним (але годиться тлумачення «лісовий жайворонок, менший за польового жайворонка» у DŽ₃). Однак залишмо клопоти систематики фахівцям. Цей птах, який «по землі метушиться, наче мишеня», чий «політ дуже легкий», який «чистими, мов срібло, тонами» (LP III 178) «звіщає свою чарівну пісеньку liu-liu-liu… liuli-liuli-liuli…» (там само, 177), і досі шукає справжню форму своєї назви. Т. Іванаускас і С. Мастаускіс писали ligutė; цієї форми дотримується В. Логмінас (Lp 122). Наші 3 енциклопедії вагалися: MLTE II 792, III 748 — ligutė, LTE VII 24, XII 238 — lygutė, TLE II 609 — знову ligutė… Не встояла навіть Бостонська енциклопедія, але зрештою схилилася на правильний бік: LE XVI 187 — lygutė, LE XXXIV 48 — ligutė, а в останньому виданому томі про Литву, XV 53, — знову lygutė! Ми, мовознавці, визнаємо заслуги Т. Іванаускаса перед термінологією, шануємо його за мовну точність і стриману красу, за гармонію цих рис (це можна відчути навіть із цих коротеньких уривків). Проте питання правопису ми зобов’язані впорядковувати відповідно до мовних принципів і тут маємо залежати лише від них. Написання голосного кореня залежить від походження слова. У LKŽ VII при слові lygutė наведено двовірш із пісні з околиць Адутішкіса: Lygame lauke lygutės lyguoja, visame sviete siratos verkuoja. Подібне значення має дієслово lyguoti 2 — «співати». Це слово [1. «вгадувати lyklygu (така дитяча гра з горіхами, цукерками…)» насправді не є іншим значенням, а іншим словом — омонімом] також подане за словником А. Юшки (J I 286) і в MTt VI 167 (A. R. Niemi, «Дослідження литовських народних пісень»), а джерелом обох, імовірно, була «Žinyčia» А. Якшта (1900 2 61). У J I 286 наведено такий ряд синонімів до слова dainuoti: dainuoti, traldaruoti, lyguoti, ūksėti, augoti, talanduoti, tvaskuoti, suomuoti, tabaluoti, liūliuoti, kvėpčioti, suokti, tiepti, laskuoti, talaluoti, ripuoti, žiovaliauti, ulduoti, laluoti, aluoti, tutuoti, liuoliuoti, rauduoti, niniuoti, uolioti, samaliuoti, lyruoti, giedoti; у MTt порядок та варіанти трохи відрізняються, додано ще surg uoti, zurg uoti, riūkti, vali uoti, а в примітці перекладача А. Сабаляускаса — також raliuoti, riduoti, тобто близько 30 слів [у «Словнику синонімів» А. Ліберіса (1980) слово dainuoti має лише 2 синоніми — giedoti, audoti діал., тоді як слово kalbėti — близько 250 (1,5 стор.)!]. Отже, lyguoti означає «співати, щебетати» і «співати пісню». Якщо комусь довжина голосного в Адутішкісі здасться непевною, її безсумнівно засвідчує пісня з околиць Вішакіо-Руди: Tolei kukavo, tolei lygavo, pakolei iškukavo tevo dukrelę. Не слід дивуватися, що дієслово lyguoti трапляється лише в піснях, тим паче не слід думати, що воно, можливо, походить від lygutės. Е. Френкель, не етимологізуючи самої lygutės, наводить значення слова lyguoti 184 ширше — «радісно вигукувати голосом (vor Freude aufjauchzen)» і порівнює з латв. līgot «співати, радіти, співати пісні на Йонінес, святкувати Йонінес», līg(u)o, līgā FrnW. Це переконливо пояснює і мотивацію lygutės. У численних дослідженнях словотвору литовської мови lygutės не трапляється, однак очевидно, що це похідне з суфіксом -utis, -ė — суфіксом діячів або носіїв дієслівної ознаки; пор. blizgūtis, drebučiai, klausutis, sagutis, šokutė, «жаба-стрибунка», traukutis, žibutė. Дуже характерно: «Такі похідні утворюються від різних (зазвичай безпрефіксних) дієслів, які за своїм значенням особливо часто є звукописними» (V. Urbutis, — LKG I 324): barškutis, braškutis, čiauškutis, dudutis, gaudutis «пугач, вовчок», kaukutis «вовчок, дзиглик», kukutis, šlamutis, šnekutis, tarškutis, traškučiai, tututis, žvangutis. Отже, тут впадають в око назви рослин і птахів. І П. Скарджюс, не поділяючи словотвірні засоби на типи, відзначає назви птахів і їхнє часте «ономатопоетичне творення» (ŽD 363): budutis, dudutis, liputis, lukutis, luputis, mikutis, slukutis, takutis, tikutis, tututis, uputis. Їх так багато, що мені просто на язик самі просяться ще не згадані, але дуже влучні čekutis, lakštutė, lututė. Щодо форми lygutė сумнівів немає. До речі, у словниках завжди було lygutė — RŽ, DŽ₁, DŽ₂, LRKŽ, Ser, BŽ 137, BŽ I 242, II 607 (lygutis! — форма, більше ніде не засвідчена), R—LKŽ I 548, IV 668, L—LV. Вирізняються лише коливання А. Ліберіса: L—RKŽ₁ — lygutė, L—RKŽ₂ — ligutė (ir grinis vyturys — як у BŽ II 607…) і замовчування Ю. Балкявічюса та Ю. Кабелки — у L—LKŽ 136 є лише застаріле miškinis vieversys. Урок на майбутнє: можливо, все вже давно було б зрозуміло і не лишилося б ні суперечки, ні різнобою, якби в DŽ поряд із lygutės було також lyguoti і той рядок із пісні. І в «Литовському правописі та пунктуації», і в навчальних орфографічних словниках такі слова слід ретельно збирати й подавати. Аж ніяк! Ось уже 1970 року К. Гайвеніс з’ясував назву птаха з родини дроздових Oenanthe oenanthe: kūltupys, kūltupis (LKK XII 193). Виправилися DŽ₂, L—RKŽ₁, L—RKŽ₂, R—LKŽ II 13, TLE II 426 — обрали зручніший варіант kūltupis. У RŽ було kūltupys. Варіанти переплутали в LTE VI 244 — kūltupiai, але kūltupys… А в Lp 141, L—LKŽ 138 залишено kultupys (як у LPV 154, LP III 309, PP 263, MLTE II 792, LE XIII 324, L—LV). Kūltupis є в MRKŽ. Але в академічній праці LKRS його немає… СКОРОЧЕННЯ BŽ — Baronas J. Rusų lietuvių žodynas. K., 1932. — Російсько-литовський словник / Упорядкували V. Baronas, V. Galinis. В., 1967. Т. 1—2. DŽ — Словник сучасної литовської мови: DŽ₁, В., 1954; DŽ₂, В., 1972; DŽ₃ В., 1993. FrnW — Fraenkel E. Litauisches etymologisches Wörterbuch. Göttingen, 1955—1965. Bd. 1—2. LE — Литовська енциклопедія. Бостон, 1958. Т. 13; 1968. Т. 15; 1958. Т. 16; 1966. Т. 34. LKG — Lietuvių kalbos gramatika. V., 1965. T. 1. LKK — Lietuvių kalbotyros klausimai. V., 1970. T. 12. 185 LKRS — Lietuvių kalbos rašyba ir skyryba. II pat. leid. V., 1989. LKŽ — Lietuvių kalbos žodynas. V., 1966. T. 7 (ir jo sutrumpinimai). L—LKŽ — Balkevičius J., Kabelka J. Latvių—lietuvių kalbų žodynas. V., 1977. L—LV — Bojatė A., Subatnieks V. Lietuviešu—latviešu vārdnīca. Rīga, 1964. LP — Ivanauskas T. Птахи Литви, В., 1955. Т. 3. Lp — Logminas V. Lietuvos paukščiai. V., 1979. LPV — Ivanauskas T. Vadovėlis Lietuvos paukščiams apibūdinti. K., 1931. LRKŽ — Словник литовської писемної мови. Heidelberg, 1932—1968. Т. 1—5. L—RKŽ — Lyberis A. Литовсько-російський словник: L—RKŽ₁. В., 1971; L—RKŽ₂. В., 1988. LTE — Литовська радянська енциклопедія. В., 1980. Т. 6; 1981. Т. 7; 1984. Т. 12. MLTE — Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija. V., 1968. T. 2; 1971. T. 3. MRKŽ — Навчальний словник правопису та наголошування литовської мови / Упорядкували P. Kniūkšta і A. Lyberis. 2-ге вид. К., 1986. PP — Ivanauskas T. Pasaulio paukščiai. V., 1971. R—LKŽ — Rusų—lietuvių kalbų žodynas. V., 1982. T. 1 (Sudarė Ch. Lemchenas); V., 1983. T. 2 (Sudarė Ch. Lemchenas); V., 1985. T. 4 (Sudarė J. Kardelytė, Ch. Lemchenas, J. Macaitis, A. Mankevičienė). RŽ — Lietuvių kalbos rašybos žodynas. K., 1948. TLE — Tarybų Lietuvos enciklopedija. V., 1986. T. 2; V., 1988. T. 4. TZ — Mastau­skis St. Taikomoji zoologija. K., 1947. ŽD — Skardžius P. Lietuvių kalbos žodžių daryba. V., 1941. Jonas Klimavičius ЖУРНАЛ «NEOTERM» І ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ТЕРМІНОЛОГІЇ IOUTN (International Organization for Unification of Terminological Neologisms) — Міжнародну організацію уніфікації термінологічних неологізмів — було засновано 1982 року у Варшаві. Її засновник — письменник, мовознавець і перекладач З. Стоберський. Організація об’єднала філологів, мовознавців та інших фахівців різних галузей, зацікавлених проблемами інтернаціоналізації термінології. Основні принципи й завдання діяльності цієї організації викладено в спеціальному виданні “All about IOUTN“ («Усе про IOUTN»). Нерідко навіть найвидатніші мовознавці дотримуються думки, що неологізми-терміни слід створювати лише рідною мовою, а чужі — міжнародні терміни — замінювати словами своєї мови. Керуючись принципом «наука — надбання людства», IOUTN пропонує уніфікувати форму й значення терміна. На думку IOUTN, інтернаціоналізація термінів прискорила б обмін науковою і технічною інформацією, а це, своєю чергою, сприяло б розвитку економіки. IOUTN співпрацює з міжнародними організаціями, банками термінів і термінологічними центрами, академіями наук та університетами; у різних країнах світу створює власні комітети, укладає та видає багатомовні словники спеціальних термінів, надає інформацію з питань термінології. Одне з найважливіших завдань цієї організації — сприяти вживанню міжнародних термінів через засоби масової інформації та спеціальні періодичні видання. 186