Unbekannte baltische Bezeichnungen aus dem Goldaper Kreis im Thorner Nachlass von Martin Gerss

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXII (1993) BALTŲ ONOMASTIKOS TYRINĖJIMAI KRYSTYNA SZCZEŚNIAK НЕВІДОМІ БАЛТІЙСЬКІ НАЗВИ З ГОЛДАПСЬКОГО ПОВІТУ В ТОРУНСЬКОМУ АРХІВІ МАРТІНА ҐЕРССА* Торунський архів Мартіна Ґерсса, що налічує 130 пронумерованих рукописних сторінок, містить, крім німецьких офіційних назв, назви місцевостей і фізико-географічних об’єктів, включно з їхніми родовими відмінками, з територій Мазурії, Вармляндії та Опольської Сілезії середини XIX століття. Їх зібрали на прохання мазура Мартіна Ґерсса (з його життєпису лише дати й місця народження та смерті не підлягають сумніву) серед місцевих жителів цих територій євангелічні пастори, більшість з яких відома за підписами з іменами та прізвищами, поставленими в листах. На необхідність опрацювання цього документа ще 1948 року вказував професор Людвік Заброцький, однак досі безуспішно. Цінність архіву беззаперечна. Не можна нехтувати зібранням такої великої кількості назв, їхніх відповідників, уживаних у згаданій місцевості, та родових відмінків середини XIX століття. Ці назви достовірно й послідовно відображають складну історію найменування у Вармляндії, Мазурії та Опольській Сілезії. У сьогоднішній доповіді я хотіла б обмежитися матеріалом з найменування Голдапського повіту, розташованого в Мазурії. Його минуле було надзвичайно цікавим; так само складною була й історія заселення, що й досі відбивається в назвах місцевостей, хоча її сліди дещо стерлися з плином часу та внаслідок свідомої діяльності багатьох поколінь, що належали до різних національностей і змішаних конфесій. У XIX столітті на цій території разом жили литовці, німці та поляки, переважно мазури, предки яких прибули з сусіднього Мазовша. Проповіді для католиків і євангелістів у церквах виголошували трьома мовами: німецькою щонеділі та у свята, польською раз на два тижні, а литовською п’ять разів на рік — у парафії Dubeninki, тоді як у Zytkiejmy до кінця XVIII століття проповідували майже виключно литовською * Тут друкується доповідь, виголошена на VI Міжнародному конгресі балтистів. 166 У минулому в колонізації брали участь також давні пруси та ятвяги. Доказом можуть слугувати деякі назви місцевостей, що нині функціонують у цьому повіті: Kalniszki, Garbaś, Wilkasy, Szyliny, Rominta, Mieduniszki, Goldap, Lenkupie, Grabowo або Jabłońskie, Szczki і Tatary. Торунський архів містить 168 назв поселень із Голдапського повіту, за винятком громад Goldap та Zabin. Усі назви походять із 1861–1865 років і подані у 8 окремих списках, один з яких містить лише родові відмінки назв. Окрім німецьких офіційних назв, що визначають характер поселення (Abbau, Köln. Dorf, Etablissement, Foersterei та подібні), у кожному випадку наведено вживану на місцевості назву та її родовий відмінок. Якщо трапляється більше однієї офіційної назви або назви місцевості, це відображено в реєстрі; так само вчинено, коли в місцевості зафіксовано кілька різних родових відмінків. Деякі поселення згадано у двох і навіть трьох списках. Їхні офіційні назви не відрізняються, проте записані на місцевості варіанти різняться ступенем вираженості мазурських діалектних особливостей, що є ще одним доказом автентичності торунського архіву. Про відображення згаданих мазурських діалектних особливостей у назвах цього повіту я говорила під час травневої конференції в Білостоку, а про вплив німецької графіки на написання назв місцевостей — на попередньому конгресі Colloquium Prutenicum у Варшаві. Сьогодні я хотіла б зосередити увагу на назвах балтійського походження, які в записаній у торунському архіві формі не зафіксовано ні в раніших, ні в пізніших доступних джерелах. У доповіді йтиметься як про офіційні назви, так і про назви місцевостей. А. Серед 168 назв поселень Голдапського повіту, згаданих у торунському архіві, є 6 назв поселень, які сьогодні розташовані за межами Польщі. Це: Czelsnershute zu Rogainen-Kielery, Kielerow, Kelerow, Krageningen (Kraginnen), Kraginy, Kragin, Kruginnen, Ribbenischken, Rybeniski, Rybenisk, do Rybenischk, Sausleszuwen-Sausleziewo, Sausleziewa, do Sauslesziewa, Warlin (Poggenkrug), — do Warlini, na Warline, do Warlina, Wyszuponen-Wyzupony, do Wiszuponen. Вони привертають увагу заміною первинного суфікса -ininkas у топонімах Krageninki (Krageninken) вторинним -inas у назві Kraginy, що можна простежити в німецькій офіційній назві місцевості. На мою думку, це було зроблено офіційним шляхом, тоді як у розмовній мові зафіксовано лише форму із суфіксом -inas. В інших групах впадає в око німецька калька назви литовського походження: Warlin-Poggenkrug. Литовському апелятиву varlynė, «місце, де водиться багато жаб», відповідає жартівлива назва Poggenkrug. У сільській місцевості записано полонізовану литовську форму з коливанням граматичного роду: do Warlina (чоловічий рід). Це явище характерне для згаданої території, тому тут я 167 коливання відмінювання в назві Goldap. Якщо в називному відмінку вживаються der Goldap або die Goldap, то в родовому можливий лише варіант — der Goldap! Інша назва цієї групи — Rybeniski, Rybenisk (в іншому листі м’яке (s) було передано як (sch), звідси написання Ribenischk). Мазуризацію також зафіксовано в назві Sausleziewo, яка в офіційній формі, зазначеній у Торунському архіві, має вигляд Sausleszuwen, а в пропозиції Густава Лейдинга змінилася на Leszczowo унаслідок фонетичної заміни другого компонента й вилучення першого (із загальнопольським суфіксом -owo замість первинного суфікса -ewo, характерного для цієї території). У назвах згаданої групи трапляється також литовське ùpė (на відміну від типу, що трапляється частіше), зафіксоване у формах Jodupeny, Wyżupeny, тоді як Bahupiany, Jodupiany. B. Дві балтійські назви місцевостей, зафіксовані в реєстрі (Lange) і відмінні від тих, що траплялися досі, мають виразно литовське походження. Це Pablindzie, do Pablindziow, Blindiszki (обидві можна пов’язати з литовським blindė «salix caprea» за допомогою різних суфіксів). Варто вказати ще на один наслідок прагнення зберегти балтійський характер назв: у них немає переходу до мазурської мови. Інакше виглядає ситуація з назвою, зафіксованою серед місцевих жителів як Presławka, Presławki. Тут добре збереглося pres + lauks — давньопрусське слово, яке в польській мові закономірно набуло форми ławk. Загальне для сільських назв пристосування до мазурської мови в цьому конкретному випадку дозволило зберегти давньопрусське (s) замість литовського (š). C. Усі інші назви, яких я не зустрічав у відомих досі джерелах, зберігають виразний балтійський характер з усіма його найважливішими діалектними особливостями. Це: 1) Мазуризація, часто пов’язана з палаталізацією. Вона виявляється в таких написаннях, як Absiermyńki, Absiermyńkow, Absiermyńik; Dobawiski, Dobawisk, Dubawiński, do Dobagiśk, do Dubagiśk (де, на мою думку, (g) слід читати як (j)); їх записав пастор, звичний до німецького письма. Докладніше про це явище я говорив на конгресі, що відбувся безпосередньо перед Colloquium Prutenicum. Я інтерпретував це явище як передавання палаталізації (v) перед голосними переднього ряду та переходу поліфонемної групи (vi, v’e) у (j) писарем, для якого написання (j) через (g) було цілком звичним. (Саме це написання походить із німецького письма.) До мазурської мови пристосовано також такі зафіксовані назви: Wielkie i Małe Kalnuśki, do Kalnuśk, Kulsy; Markawiski, do Markogiśk; Mazutki; Miciule; Zitkiemy, do Zitkiem, Zitkiemy Małe і Płockieny. 2) Зближення (a) з (o), що наочно видно в таких написаннях: do Uśkolniow (Nom. Uszkalnie do Markogiśk (Nom. Markawiśki). 3) Палаталізація типу miotła=nietła у назві Nieskrupie, do 168 Nieśkrupih (!) і в офіційній назві Meszkrupien (нині Meszno). 4) Поява як продовження давнішого (o) — -o, що зазвичай передається в родових відмінках досліджуваних назв: do Pablindziow, Tuniow, Pablow, do Kepurdegow. 5) М’яка вимова (k, g) перед голосними переднього ряду, що підтверджують написання Zitkiemy, Plockieny, Skajzgierki, do Skajzgierk. D. Die Namen von zwei Siedlungen aus dem Goldaper Kreis haben zweifache Amtsbezeichnung. Man schreibt sie als Rominté (Binnenwalde) und Kalweitschen Gross (Miesiszken), wobei für die erste Siedlung drei auf dem Lande notierte Namen angegeben wurden: Rominté, Rominta, Binnewald // Bunnenwalt (Bunnenwaltu) und Tertak (Tertaku), mit dem masurischen Übergang von ar>er. Zum Falle der anderen Siedlung wurde auf dem Lande Kalweycie Duze, Kalweycie Male, Kalweycioa, Kalweyciow Małych notiert. Die zweite Amtsversion war als vermeintlich belegt, weil sie auf dem Lande nicht mehr bekannt war. Назви з Торунського спадку у світлі сучасних чинних форм. Більшість проаналізованих назв, особливо записаних у сільській місцевості, має виразний балтійський характер. Очевидними доказами цього є: Absiernyńki, Absiernyńk, на відміну від сучасних форм: Obszarniki; Uszkalnie, do Uśkolniow порівняно із сучасною калькою Podwyżna. Тут можна навести цікаву обставину: німецька офіційна назва, чинна з 1938 року, звучала як Bergerode. Подібно до згаданих вище назв, сучасні Bledziszki, Pobłedzie, Pełkowo, Dobowo, Markowo, Będzieszewo та Meszno походять від балтійських коренів, що відповідають формам, записаним у Торунському спадку: Blindiszki, Pablindzie, Pełkawiszki, Dubawiśki, Markawiśki, Padyniszki та Nieśkrupie. Тут слід зважати на те, що це балтійське походження вже затушовувала або затемнювала німецька офіційна назва, яка іноді виступала єдиною, а іноді була дублетом іншої форми. На це вже вказує Торунський спадок: Abschrinen поряд із розмовними назвами місцевостей: Absiernyńki; Dobawen — поряд із Dobawski; Markowen — поряд із Markowischken. В усіх цих випадках німецька офіційна назва значною мірою впливала на закріплення сучасних назв. Цікаво, що мазур Густав Лейдинг-Мелецький, який жив на пів століття пізніше за Герсса, у своїх лексичних матеріалах записав не балтійські форми, а лише Obszarniki, Pełkowo, Dobowo, а в німецьких назвах уже не залишилося й сліду балтійського походження. Однак у Торунському спадку трапляються такі офіційні назви, як: Kalckaunen, Macznorkehmen, Matzukehmen, Pauczkehmen, Staczausen, Thewelkehmen— поряд із записаними в тому самому джерелі назвами: Kalkowo порівняно із сучасним Kolkowo, Mocnarki, do Mocnark, нині Maciejowięta, Mażutki, нині Mażucie, Plockieny, Staciowka чи Bordzie, нині Barcie, — які краще дають змогу виявити етимологію назв та їхню первісну форму, забуту як у найменуваннях XIX століття, так і в сучасній топонімії. Є також поселення, яке в Торунському спадку має два офіційні найме- 169 значення, а саме Klein Jeralischken, Herzogstal, тоді як у розмовній мові вживають Hercogstal, do Hercogstalu. Можливо, це пов’язано з новою хвилею німецького заселення цієї місцевості, де в той час оселялися німці із Зальцбурга. Висновки 1. Торунський спадок Мартіна Герсса містить достовірні топонімічні відомості з території Вармії, Мазурії та Оппельнської Сілезії, які відображають ситуацію з найменуванням у зазначених краях, наводячи офіційні назви (разом із їхніми дублетами, якщо такі є) та розмовні назви (також враховуючи дублети, якщо вони трапляються), включно з їхніми родовими відмінками. 2. Такий виклад топонімічного матеріалу дає змогу на його тогочасній основі (XIX століття) встановити мовну ситуацію, а опосередковано й національний склад населення. У Голдапському повіті жили три народи: литовці, поляки й німці; чисельність і значення литовців зменшувалися, а поляків — відповідно зростали; йдеться про мазурів, що виразно відображено в записаних у сільській місцевості назвах, які містять чимало рис мазовецького діалекту, зокрема таке характерне для нього явище, як мазурення, та далеко просунуту палаталізацію. У цей період починається нова хвиля німецького заселення, про що свідчить запозичення нової назви місцевості — полонізованої німецької назви, яка не збігається з паралельно наявною балтійською письмовою формою. 3. Топонімічний матеріал, що міститься у спадку, включає назви, які досі не фіксувалися. Оскільки він відображає низку діалектних особливостей і містить родові відмінки назв, на мою думку, він є важливою ланкою, що поєднує відомості, виписані Войцехом Кентшинським з місцевих документів (як відомо, оригінали було втрачено під час евакуації архіву в Кенігсберзі), з матеріалами, зібраними також у сільській місцевості Густавом Лейдингом-Мелецьким. Вони цінні для топонімістів, істориків-мовознавців і дослідників минулого цього краю. 4. Більшість досліджених балтійських назв унаслідок складної литовсько-німецько-польської транспозиції, здійсненої в різному порядку, втратила своє походження. Про нього нагадують такі назви, що існують нині: Podwyżna, Kolki, Kolkowo, Markowo, Dobowo, Maciejowięta та Stachowięta, Meszno і Czarne. 5. Згадана зміна відбулася: а) самостійно — у місцевості з переважно литовським населенням починається заселення вихідцями з Мазовії. Сільське населення, скорочене через хвороби, епідемії та війни, часто поповнюється переселенцями з Мазовії або сусідніх мазурських повітів. 170 б) свідомо, через діяльність: 1) німецьких органів влади, наприклад Dobauen, тоді як у сільській місцевості записували лише Dobawiski, Dubawiski. 2) комісії з визначення географічних назв, яка діяла в Польщі після закінчення війни 1945 року. Своїм рішенням вона затвердила Podużyzna, що Gustav Leyding-Mielecki запропонував замість Absiernyńki, Uszkalnie, хоча Užbały залишили. Так виникли Kiejsty und Markowo, Dobowo, які наслідують німецькі офіційні назви Markowen, Dobawen. Тут слід додати, що ця тенденція не завжди проводилася послідовно. В окрузі Голдап багато назв залишили із закінченням -iszki, отже, назви Markowo, Dobowo und Pełkowo не були необхідними. 6. Отже, Торуньська спадщина та її матеріали застерігають передусім від будь-яких необдуманих висновків щодо первинного творення назв у місцевостях зі змішаним мовним населенням і підтверджують мою досі виявлену обережність у застосуванні класифікації назв Ташицького до дослідження назв у згаданій окрузі. НЕВІДОМІ БАЛТІЙСЬКІ ТОПОНІМИ ГОЛДАПСЬКОГО КРАЮ У ТОРУНЬСЬКІЙ СПАДЩИНІ Резюме У Торуньській спадщині (середина XIX ст.) міститься 168 назв населених пунктів із Голдапського краю. Значна їх частина — виразні балтизми, наприклад Poblindzie, Kalniszki, Wilkasy, Garbas. Балтійське походження частини ойконімів важко простежити через пізніші зміни, спричинені впливом німецької та польської мов. Зафіксовані випадки перекладу (наприклад, Warlin — нім. Poggenkrug) свідчать про наявність у цих краях білінгвізму або полілінгвізму. 171