Skonio semantikos hidronimai Latvijoje

LIETUVIŲ KALBOTYROS KLAUSIMAI, XXXII (1993) BALTŲ ONOMASTIKOS TYRINĖJIMAI LAIMUTĖ BALUODĖ ГІДРОНІМИ СЕМАНТИКИ СМАКУ В ЛАТВІЇ Гідроніми із семантикою якості води (смаку, кольору, температури тощо) характерні не лише для балтійських мов*, а й загалом для індоєвропейської ономастики. Семантика смаку є однією з найтиповіших для гідронімів, оскільки вказує на одну з найважливіших властивостей води (Vanagas 1981, 117). У Литві відомо загалом приблизно 55 гідронімів зі значенням смаку води. У Латвії зареєстровано близько 30 таких гідронімів. У Латвії найпоширеніші гідроніми із семантикою солоного смаку — зафіксовано 16 таких назв. Це потамоніми прикметникового походження Sāl-upe + річка. Perk 1970, Sāl2-upte + річка, rst. Kalu (за розповіддю інформанта — розірвалася торба з перцем, і висипалася сіль) 1958: лат. sāļš «солоний» ME III 803. Цей корінь помічено також у назвах річок Sālija2 річка. Kul E II 162, =? Maz-sālija2 річка. Spēn U IV 162 k (1963), а також у назві Sāl2-sudmal2-dīķis, утвореній пізніше від назви річки, ставок. Snēp 1963, Sālē2-puōrs2 ставок. Aizp U IV 16: лат. sālijs, діалектна форма sāļejs «солоний; із вмістом солі» ME III 802. Із семантикою солоного смаку тісно пов’язані й такі латвійські гідроніми іменникового походження, як Sāls-avots джерело. J-laic 1963 і + джерело. Viesn (колись було в яру біля гори Гайзінь) p, Sāls2-ezers озеро. L-str Konv. XII 24029 k (1972), Sāls2-likums вигин річки. Zebr 1958, Sāls2-valks болото. GrīķE II 93: лат. sāls «сіль» ME III 802–803. Можливо, й Sāls-ace // Salace річка. Skaņk 1966, хоча в цьому разі це, найімовірніше, лише народна етимологія, що пов’язує цей потамонім із сіллю. J. Endzelynas і K. Būga вважають цей гідронім фіно-угорським за походженням — пор. ест. Salatsi поселення <*Salatsa (Būga RR III 648, рукопис Endzelynas «Словника топонімів»). Тут же слід згадати й латвійські гідроніми, утворені від латвійських іменників sāļijums «1. одноразове соління; 2. розсіл» ME III 802, sālums, sālims «розсіл» ME там само — Sāļijuma dīķis ставок. Strut U V 509, = Sālima dīķis E II 142 k (1959), Sāļijuma dīķis ставок. V-au U V 463, Sāļijuma upīte струмок. Annen 1958, = Sālima upīte U V 455 k, Sāļijuma2 upīte струмок. Skrīy E I 115. Про неї див. FBR XII 128. Цей корінь досить широко поширений і в інших латвійських топонімах, утво- *Про латвійські гідроніми прикметникового походження див. Endzelin 1934, 124–126; Balo-de 1983, 25–34; про гідроніми із семантикою кольору в балтійських мовах див. Baluodė L. Iš latvių–lietuvių–prūsų hidroniminių paralelių // Colloquium Pruthenicum. Warszawa, 1992. P. 157–172. 7 Наприклад: Sālā² садиба gn. Dob (біля річки Beržė) 1959, Sālīj²-līls оз. Sņep 1963, Sālijas² садиба Dign 1961, садиба Sņep E II 104, Sālīj-kalns пагорб. там само 1963, «Sālejas» луг Dign U V 324, Sālej² будинок Dund E II 146, Sāles² пагорб Gav U IV 77, Sāls-akmeņus камінь Viesn p, 8 назв пагорбів Sāls-kalns, Sāls²-kāpa дюна Anc (розповідають, що тут затонув корабель із вантажем солі) 1964, Sāls²-lama луг Eng 1959, Sāls²-puor² болото Aizp 1958, Sālījām-birzs + березняк Adul 1972, Sālījām-kalns пагорб Graš 1970, Sālījums² садиба Rop E I 56, Sāļumi будинок Sark 1973, Sālīmi² село Krās E II 168. Тут, можливо, доречно згадати й такі латвійські назви садиб, як Sālavas Gram 1955, Sālavi Durb 1964, Priekl E II 42. У латиських діалектах досить широко відомий іще один прикметник зі значенням солоного смаку — sūrs¹ ‘солоний’ ME III 1134, однак цей самий прикметник sūrs у діалектах уживається також у значенні «2. bitter, herbe; sauer (гіркий, кислий)» ME там само — річка Sūra Lubn p і річка Sūr Rug (вимовляється syura², неподалік села Nagļi) 1974, річка Sūrupīle Kurmā 1963. Цей корінь трапляється й у латиських топонімах іншої словотвірної структури: Sūrais zars яблуня Poc 1958, Sūrcelė пагорб, Sūr-kallīns пагорб і Sūr-plava луг Kurmā 1963, там само й Sūr-kruogs корчма U IV 131, а також корчма Kul U IV 127, Sūras луг Grik E II 93, луг Plan E II 97, Sūra purvs болото J-laic («sūrs plaut, cieta zāle» (косити sūrs, жорстка трава) 1963, Sūr²-terce яруга Priekl 1979, Sūrāju birzs березняк Smil 1961. Однак в ареалах, де можливий вплив фіно-угорських мов, цей корінь іноді слід пов’язувати з лівським sūŗ «gross (великий)» Kett. 388, ест. sūŗ «те саме» Wied. 1096 — наприклад, Sūrkangar-kalns пагорб Dund E II 147. Безпосередньо до лівських належать такі топоніми околиць Dundaga, як «Ƶuhrļuwannga» болото U IV 255, «Ƶuhr-muzza» ліс U IV 258, «Ƶuhr-muzza-tarra» луг U IV 259; у сусідній волості Ancē зафіксовано фіно-угорську назву колишньої садиби Sūrlag 1964, а також назву поля Sūrlagda // Dīž-klajums 1964, де паралельна назва є калькою фіно-угорської. У Литві зареєстровано приблизно стільки ж гідронімів цієї семантики, скільки й у Латвії. Це 15 назв річок і 1 назва озера, утворені від литовського прикметника sūrus «солоний» LKŽ XIV 220: Sūrė річка, Sūris річка, Sūrusis річка, Sūrava річка, Sūrėlė річка, Sūrūnis озеро та ін. EŽ 320. Крім того, є й кілька назв населених пунктів: лит. Sūriškiai село, Sūr-upis село Ladms. 295. Із семантикою солоного смаку пов’язані й такі гідроніми, як Drūskinīs, Drūskinė річка, Drūskinė річка, Druskōnis, Druskis озеро, Drūskupis річка та ін.: лит. druskà «сіль» LKŽ II 767 (EŽ 92–93). У прусській мові також є один потамонім S u r e 1385 і кілька топонімів — S u r i k e село, S u r i t i, S u r i k, S u r k e болото (Apr. 177), які також пов’язують із згаданими литовськими та латиськими прикметниками зі значенням солоного смаку (Apr. 177; Daubaras 1990, 105), хоча в прусській мові відповідний апелятив не зберігся (але пор. прусський іменник suris «сир» Mažiulis 1981, 314). У Латвії чимало гідронімів, утворених від лексем зі значенням солодкого смаку — від латиських прикметників salds «süss» ME III 669, saldens «те саме», службових форм saldans, saldins, saldains ME III 668: Sald-dzījums глибина в озері Engure Mērs U IV 207, Sald-upe річка Zau 1969, Saldanijs джерело² (діалектна форма) Dag 1962, Saldanais² затока Akn (затока Radzupe) U V 8 277 с. Soldenais pūranė (діалектна форма) ставок Dign U V 326. Цей корінь, очевидно, можна вбачати й у таких латвійських гідронімах, як Saldus2 озеро Broc E II 90, Saldus2 річка Sald 1953, які пов’язані з назвою містечка Saldus2* ME III 670. Крім того, є й інші латвійські топоніми, похідні від цього прикметника: Saldais2 садиба Ruc E II 45, Saldais purvs болото Beļ 1956, Saldā pļava луг Ezern 1979, Saldže село Dag 1972, Saldacnie село Kārsav E II 178 та ін. Цей корінь часто трапляється й у литовських гідронімах — Saldus річка, Saldeikis річка, Saldi-upis річка, Salduškis озеро (EŽ 288), а також в ойконімах і мікротопонімах — Salda поле, Sal-d-krūvė канава, Saldė луг, Saldenis болото, Saldynė gn. та ін. (EŽ 288), Saldėnė село, Saldiūtiškis село (Ladms. 270). Слід додати, що лит. gėlas vanduo = відповідає лат. saldūdens2 «süsses (не солоне) Wasser» ME III 670. Отже, з погляду семантики латиські гідроніми з sald- можна зіставити також із литовськими гідронімами Gėlys озеро, Gėlà річка, Gėlainis озеро, Gėliškė річка, Gėluotas озеро, Gėlūžis озеро, Gėl-upis річка, Gel-upis річка, лит. gėlas, gėlas «без солі, без кислоти, прісний, солодкий» LKŽ III 209 (EŽ III; інакше Savukynas 1966, 188). Отже, гідроніми з латиським коренем sald- частково можна вважати антонімами гідронімів із коренями sal- і sūr-. У прусській мові не збереглося гідронімів із sald- чи gėl-, не зареєстровано й апелятивів цієї семантики. Особливе співвідношення прикметників зі значенням смаку в латиській та литовській мовах: лит. кислий = лат. кислий, лит. гіркий = лат. кислий. Від латиського прикметника skābs «sauer (кислий)» ME III 878 утворено лише один гідронім Латвії — Skābais dīķis ставок Sēļ 1952. Однак тут варто згадати й назви водойм іменникового походження Skāb2-upe річка Aizp E II 163: skābe «die Säure (кислота)» ME III 878, Skābuma baļļa джерело M-sal 1965 = Veļa skābuma baļļiņa джерело M-sal 1952: skābums «die Säure» ME III 878. Цей корінь часто трапляється й в інших топонімах Латвії, наприклад: Skābā2 луг Cīr 1958, Skābais kalns пагорб Beļ 1960, Skābā2 bidē Nīzemju U IV 65, Skābie садиба Pals E I 81, Skābiņi2 садиба Bēn E II 131 та ін. У Литві зареєстровано лише одну назву озера цієї семантики — Rūkštýs: лит. rūgštùs «кислий» LKŽ XI 903 (EŽ 284), а також кілька мікротопонімів — Rūkštýs луг, Rūkšt-pjaunis луг (EŽ 284) і ойконімів — Rūgšteliškis село (Ladms. 267). * E. Blese схиляється до того, щоб пов’язувати латиські топоніми з коренем sald- із норвезьким діал. sylt «низький, під час повені затоплюваний морський берег, невелике солоне болото», і висуває гіпотезу, що лат. saldus колись могло означати «низьке, болотисте місце, голу сіру рівнину» (Blese 1933, 111—113). Однак A. Vanagas слушно зазначає, що така реконструкція пасувала б до кореня sal-, але може не мати нічого спільного з топонімами, що містять корінь sald-. Важко сказати, які литовські та латиські топоніми з sald- могли зберегти давнє значення цього кореня (точніше — кореня sal-), а які є дещо пізнішими балтійськими утвореннями, пов’язаними з лит. saldùs, лат. salds (EŽ 288—289). Схоже, більшість литовських і латиських топонімів можна виводити безпосередньо з лит. saldùs, лат. salds (Endzelīns 1933, 157—158; EŽ 289). 9 До цієї семантики литовських гідронімів належать також такі назви водойм, як Spālēs ež.: лит. spalhis «кислий» (EŽ 310) і Škob-upis up.<(?) *Skob-upis: лат. skābs «кислий» (EŽ 333) (Vanagas 1981, 117). У прусській мові зафіксовано ойконіми Ructiten, Roctiten, які, можливо, зберегли корінь прусського прикметника rukthan «кислий» (Apr. 145–146). Гідроніми з цим прусським коренем не збереглися. Корінь латвійського прикметника rūgta «гіркий, трав’яний (гіркий)» ME III 568 виявлено лише в назві одного латвійського озера — Rūgtens Krās E II 168: лат. rūgtens «дещо гіркий, гіркуватий» ME III 568. Цей корінь рідкісний у топонімії Латвії: є лише кілька ойконімів — усі зареєстровані в Латгалії: Rūgtais kalna kln. Bel 1965, Rūgtens pv. Krās 1957 та ін. Цьому семантичному полю в Латвії (точніше, у гідронімії Латвії), очевидно, відповідає друге значення вже згаданого прикметника sūrs — «гіркий» (див. s. v. sūrs). У Литві багато потамонімів цієї семантики: Karč-upis, Karč-upys, Kārt-upis, Kart-upis, Kartenalė та ін.: лит. kartùs LKŽ V 347 (EŽ 147, 148; Vanagas 1981, 117); чимало також ойконімів, більшість із яких має гідронімне походження: Karč-upis к., Karč-upys к., Karč-rūdė к. (Ladms. 123), Kart-upėnai к., Kartena mstl. та ін. (Ladms. 125). Хоча в прусській мові відомий прикметник зі значенням смаку pr. kārtai «гіркий» (Mažiulis 1981, 278), прусські ойконіми, утворені від цієї лексеми, не збереглися. Окрім уже проаналізованих прикметників зі значенням смаку sōls, sūrs, salds, saldēns, skābs, rūgts, у латвійській мові вживаються також ass «гострий, уїдливий», kuōdīgs «їдкий», plekans «прісний, несолоний», sājš «прісний, позбавлений смаку», sal̄kans «солонуватий, трохи солодкий», sīvs «гострий, їдкий; гіркий», skāns «кислуватий, трохи кислий, терпкий», šķebīgs «нудотний, млосний», šķēms «терпкий, їдкий». Однак у латвійських гідронімах коренів цих прикметників не зафіксовано (можливо, лише прикметник sīvs є в основі нез’ясованого походження потамоніма Sīvēkste Lubn p; пор. іншу латвійську назву річки — Aiviekste² E I 115). У литовській гідронімії, крім уже згаданих литовських прикметників, зафіксовано також похідні від прикметників зі значенням смаку aižus, aitrūs, gailūs, gaižūs, gorius, laiskūs (Vanagas 1981, 117). Порівняння гідронімів окремих підгруп семантики якості за кількістю показує, що і в латвійській, і в литовській мовах гідронімів зі значенням кольору більше, ніж зі значенням смаку; ще менше назв водойм зі значенням прозорості, чистоти, температури води тощо. СКОРОЧЕННЯ Скорочення назв населених пунктів Adul — Aduliena (Gulbenes raj.) Aiv — Aiviekste (Jekabpilio raj.) Aizp — Aizpute (Liepājas raj.) Akn — Aknysta (Jekabpilio raj.) Anc — Ance (Ventspilio raj.) 10 Annen — Anenieki (Duobelēs raj.) Bel — Beliava (Gulbenes raj.) Bēn — Bēnē (Duobelēs raj.) Broc — Bruocenai (Saldaus raj.) Cīr — Cyrava (Liepōjos raj.) Dag — Dagda (Kraslavas raj.) Dign — Dignaja (Jekabpilio raj.) Dob — Duobele (Duobelēs raj.) Dund — Dundaga (Talsu raj.) Дурб — у Дурбе (Лієпайський район) Енг — в Енгуре (Тукумський район) Езерн — в Езернієках (Дагдський район) Гав — у Гавієзе (Лієпайський район) Грам — у Грамзді (Лієпайський район) Граш — у Грашах (Мадонський район) Грік — у Гріках (Кулдігський район) Яунлайц — у Яунлайцене (Алуксненський район) Калу — у Калупе (Даугавпілський район) Карс — у Карсаві (Карсавський район) Крас — у Краславі (Краславський район) Кул — у Кулдізі (Кулдігський район) Курма — у Курмале (Кулдігський район) Лім — у Лімбажі (Лімбазький район) Л-стр — у Лієлстраупе (Цесиський район) Лубн — у Лубані (Мадонський район) Лубез — Лубезере (Талський район) Мерс — Мерсрагс (Талський район) М-сал — Мазсалаца (Валмієрський район) Палс — Палсмане (Валкський район) Перке — Перкуоне (Лієпайський район) План — Планіца (Кулдізький район) Поц — Пуоціємс (Лімбазький район) Пріекль — Пріекуле (Лієпайський район) Пріекль — Прієкуляй (Цесіський район) Роп — Руопажай (Ризький район) Руц — Руцава (Лієпайський район) Руг — Ругайї (Балвський район) Салд — Салдус (Салдуський район) Сарк — Сарканмуйжа (Вентспілський район) Сель — Селіяй (Валмієрський район) 11 Skan — Сканкалне (Валміерський район) Skriv — Скривері (Огрський район) Smil — Смілтене (Валкський район) Snėp — Снепеле (Кулдигський район) Str — Страупе (Цесиський район) Strut — Струтелє (Тукумський район) V-au — Вецауце (Добельський район) Viesn — Вієсієна (Мадонський район) Zau — Заубе (Цесиський район) Zebr — Зебрене (Добельський район) Ziemu — Зієму́пе (Лієпайський район) Інші скорочення ґрунт — ґрунт ест. — естонський оз. — озеро пас. — пасовище зат. — затока k — виправлено, уточнено с. — село дор. — дорога г. — гора п. — поле лат. — латиський лів. — лівський лит. — литовський див. — дивись м-ко — містечко p — додатковий матеріал прізв. — прізвище пор. — порівняй пр. — прусський луг — луг бол. — болото s. v. — під словом джер. — джерело діал. — діалектизм м. — міст греб. — гребля р. — річка струм. — струмок + — перед назвою типу об’єкта (+tež.) вказує, що об’єкта вже немає 1956...1978 — роки після гідроніма вказують час експедиції ∧², \² — збіг інтонацій СКОРОЧЕННЯ НАЗВ ЛІТЕРАТУРИ1 Apr. — Gerullis G. Die altpreussischen Ortsnamen. Berlin—Leipzig, 1922. Balode 1983 — Balode L. Прикметник у творенні назв озер Латвійської РСР. // LPSR ZA Vēstis, 1983. № 1. С. 25—34. 12 Blese 1933 — Blese E. Деякі думки про назви Liepāja і Saldus. — Праці Товариства філологів. Рига, 1933. Вип. 13. С. 108—113. Būga RR — Būga K. Вибрані твори. В., 1958—1961. Т. 1—3. Daubaras 1990 — Даубарас Ф. Прусская гидронимия. Дисс. на соиск. уч. степ. канд. филол. н. Вильнюс, 1990. Endzelin 1934 — Endzelin J. Назви водойм Латвії. Zeitschrift für slavische Philologie. Вісбаден, 1934. Т. II. Вип. 12. С. 112—150. E I—II — Endzelīns J. Назви місцевостей Латвії. Ч. 1: Назви Відземе. Рига, 1922; ч. 2: Назви Курземе і Латгале. Рига, 1925. Endzelīns 1933 — Нотатки про назви Liepāja і Saldus // Праці Товариства філологів. Рига, 1933. Вип. 13. С. 157—158. EŽ — Vanagas A. Lietuvių hidronimų etimologinis žodynas. V., 1981. FBR XII — Hauzenberga E. Що дають назви місцевостей фонетиці латиської мови? // Праці Товариства філологів. Рига, 1932. Вип. 12. С. 115—148. Kett — Kettunen L. Livisches Wörterbuch mit grammatischer Einleitung. Helsinki, 1938. Konv. I—XXII — Латвійський енциклопедичний словник. Рига, 1927—1940. Вип. 1—22. Ladms. — Lietuvos TSR administracinio-teritorinio suskirstymo žinynas. V., 1976. T. 2. LKŽ — Словник литовської мови. В., 1968—1988. Т. 1—14. Mažulis 1981 — Mažiulis V. Пам’ятки прусської мови. В., 1981. Т. 2. ME I—IV — Mühlenbach K. Словник латиської мови // За редакцією, доповненнями та продовженням J. Endzelīns. Рига, 1923—1932, С. 1.—4. Savukynas 1966 — Savukynas B. Назви озер. // Питання литовського мовознавства. Т. 8: Розвиток лексики литовської мови. В., 1966. С. 183—194. Ū IV—V — Plāķis J. Назви місцевостей Латвії та латиські прізвища. Ч. 1: Назви Курземе. // Праці Латвійського університету. Серія філології та філософії. Рига, 1936. С. 4; Ч. 2: Назви Земгале. // Праці Латвійського університету. Серія філології та філософії. Рига, 1937. С. 5. С. 213.—528. Vanagas 1981 — Vanagas A. Семантика литовських гідронімів // Питання литовського мовознавства. Т. 21: Дослідження литовської ономастики. В., 1981. С. 4—154. Wied. — Wiedemann F. J. Естонсько-німецький словник. Санкт-Петербург, 1869 (Таллінн, 1973). 13. Гідроніми зі смаковою семантикою в Латвії Анотація Гідроніми зі значенням солоного смаку є найпоширенішими гідронімами цього типу в Латвії: налічується близько 16 назв, утворених від латв. прикметника sāļš «солоний», латв. іменників sāls «сіль», sālījums, sāļums «розсіл». Приблизно така сама кількість таких гідронімів зафіксована також у Литві. Інший латв. прикметник sūrs «1. солоний» добре відомий у латиських діалектах (пор. потамоніми Sūra, Sāru pīte), але він також має значення «гіркий; кислий». У зоні фіно-угорського впливу такі топоніми могли утворитися від лів. sūr, ест. sär «великий». Один гідронім із цим коренем — Sure — зафіксований також у Пруссії. У Латвії досить багато гідронімів зі значенням солодкого смаку. Ці гідроніми можна зіставити з гідронімами з тим самим литовським коренем Sald- та іншим коренем Gėl: лит. прикм. gėlas [vanduō]=латв. saldūdens «прісна вода». Можна згадати дивні відповідності між лит. rūgštìs = латв. skābs «кислий», лит. kartùs = латв. rūgts «гіркий». Латв. прикметник skābs згадується лише в одному гідронімі — Skābais dīķis, але є ще кілька гідронімів іменникового походження — Skābji-upē, Skābuma baļļa тощо. У Литві також є лише один лімнонім Rukštys. Латв. корінь rūgts «гіркий» згадується лише в одній назві озера: Rūgtenis: прикм. rūgtenš «досить гіркий». Очевидно, це семантичне поле в латиській гідроніміці зайняте другим значенням латв. прикметника sūrs — «2. гіркий», згаданим вище. Інші латв. прикметники смаку (такі як ass, kuodīgs, plekans, sājš, salkans, siuvs, skāņš, ėkebas, ījērns) не згадуються серед твірних основ латиських гідронімів. Можливо, гідроніми зі смаковою семантикою дуже давні, а їхня семантика належить до найбільш гідронімічних. Проте, якщо порівняти цю групу з іншими гідронімами, що позначають якість води, слід зазначити, що група зі смаковою семантикою численніша, ніж, наприклад, група з колірною семантикою. 14